|
Євангеліє від Луки
|
T Луки2
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, | (За? №.) Понeже ќбw мн0зи начaша чини1ти п0вэсть њ и3звёствованныхъ въ нaсъ вещeхъ, |
|
2
|
2
|
| як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, | ћкоже предaша нaмъ, и4же и3спeрва самови1дцы и3 слyги бhвшіи словесE: |
|
3
|
3
|
| то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, | и3зв0лисz и3 мнЁ послёдовавшу вhше вс‰ и3спhтнw, порsду писaти тебЁ, держaвный fеофjле, |
|
4
|
4
|
| щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. | да разумёеши, њ ни1хже научи1лсz є3си2 словесёхъ ўтверждeніе. |
|
5
|
5
|
| У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. | (За? в7.) Бhсть во дни2 и4рwда царS їудeйска, їерeй нёкій, и4менемъ захaріа, t дневнhz чреды2 ґвіaни: и3 женA є3гw2 t дщeрей ґарHновэхъ, и3 и4мz є4й є3лісавeтъ. |
|
6
|
6
|
| Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. | Бёста же првdна џба пред8 бGомъ, ход‰ща во всёхъ зaповэдехъ и3 њправдaніихъ гDнихъ безпорHчна. |
|
7
|
7
|
| У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. | И# не бЁ и4ма чaда, понeже є3лісавeтъ бЁ непл0ды, и3 џба заматорBвша во днeхъ свои1хъ бёста. |
|
8
|
8
|
| Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, | Бhсть же служaщу є3мY въ чинY чреды2 своеS пред8 бGомъ, |
|
9
|
9
|
| за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, | по њбhчаю свzщeнничества ключи1сz є3мY покади1ти, вшeдшу въ цeрковь гDню: |
|
10
|
10
|
| а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. | и3 всE мн0жество людeй бЁ моли1тву дёz внЁ, въ г0дъ [во врeмz] fmміaма: |
|
11
|
11
|
| Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. | kви1сz же є3мY ѓгGлъ гDень, стоS њдеснyю nлтарS кади1лнагw: |
|
12
|
12
|
| Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. | и3 смути1сz захaріа ви1дэвъ, и3 стрaхъ нападE нaнь. |
|
13
|
13
|
| Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; | Речe же къ немY ѓгGлъ: не б0йсz, захaріе: занE ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 женA твоS є3лісавeть роди1тъ сhна тебЁ, и3 наречeши и4мz є3мY їwaннъ. |
|
14
|
14
|
| і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, | И# бyдетъ тебЁ рaдость и3 весeліе, и3 мн0зи њ рождествЁ є3гw2 возрaдуютсz. |
|
15
|
15
|
| бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. | Бyдетъ бо вeлій пред8 гDемъ: и3 вінA и3 сікeра не и4мать пи1ти, и3 д¦а с™aгw и3сп0лнитсz є3щE и3з8 чрeва мaтере своеS: |
|
16
|
16
|
| І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. | и3 мн0гихъ t сынHвъ ї}левыхъ њбрати1тъ ко гDу бGу и4хъ. |
|
17
|
17
|
| І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. | И# т0й пред8и1детъ пред8 ни1мъ дyхомъ и3 си1лою и3ліин0ю, њбрати1ти сердцA nтцє1мъ на ч†да, и3 проти6вныz въ мyдрости прaведныхъ, ўгот0вати гDви лю1ди совершє1ны. |
|
18
|
18
|
| І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. | И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ. |
|
19
|
19
|
| Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. | И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є3мY: ѓзъ є4смь гавріи1лъ предстоsй пред8 бGомъ, и3 п0сланъ є4смь глаг0лати къ тебЁ и3 благовэсти1ти тебЁ сі‰: |
|
20
|
20
|
| І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. | и3 сE бyдеши молчS и3 не могjй проглаг0лати, до негHже днE бyдутъ сі‰: занE не вёровалъ є3си2 словесє1мъ мои6мъ, ћже сбyдутсz во врeмz своE. |
|
21
|
21
|
| Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. | И# бёша лю1діе ждyще захaрію: и3 чудsхусz коснsщу є3мY въ цeркви. |
|
22
|
22
|
| Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. | И#зшeдъ же не можaше глаг0лати къ ни6мъ: и3 разумёша, ћкw видёніе ви1дэ въ цeркви: и3 т0й бЁ помавaz и5мъ, и3 пребывaше нёмъ. |
|
23
|
23
|
| А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. | И# бhсть ћкw и3сп0лнишасz днjе слyжбы є3гw2, и4де въ д0мъ св0й. |
|
24
|
24
|
| Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: | (За? G.) По си1хъ же днeхъ зачaтъ є3лісавeтъ женA є3гw2, и3 таsшесz мBсzцъ пsть, глаг0лющи: |
|
25
|
25
|
| так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. | ћкw тaкw мнЁ сотвори2 гDь во дни6, въ нsже призрЁ tsти поношeніе моE въ человёцэхъ. |
|
26
|
26
|
| Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, | Въ мёсzцъ же шестhй п0сланъ бhсть ѓгGлъ гавріи1лъ t бGа во грaдъ галілeйскій, є3мyже и4мz назарeтъ, |
|
27
|
27
|
| до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. | къ дв7э њбручeннэй мyжеви, є3мyже и4мz їHсифъ, t д0му дв7дова: и3 и4мz дв7э мRіaмь. |
|
28
|
28
|
| Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. | И# вшeдъ къ нeй ѓгGлъ речE: рaдуйсz, блгdтнаz: гDь съ тоб0ю: блгcвeна ты2 въ женaхъ. |
|
29
|
29
|
| Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. | Nнa же ви1дэвши смути1сz њ словеси2 є3гw2 и3 помышлsше, каково2 бyдетъ цэловaніе сіE. |
|
30
|
30
|
| І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. | И# речE ѓгGлъ є4й: не б0йсz, мRіaмь: њбрэлa бо є3си2 блгdть ў бGа. |
|
31
|
31
|
| І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. | И# сE зачнeши во чрeвэ, и3 роди1ши сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ. |
|
32
|
32
|
| Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. | Сeй бyдетъ вeлій, и3 сн7ъ вhшнzгw наречeтсz: и3 дaстъ є3мY гDь бGъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2: |
|
33
|
33
|
| І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. | и3 воцRи1тсz въ домY їaкwвли во вёки, и3 цrтвію є3гw2 не бyдетъ концA. |
|
34
|
34
|
| Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? | Речe же мRіaмь ко ѓгGлу: кaкw бyдетъ сіE, и3дёже мyжа не знaю; |
|
35
|
35
|
| Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. | И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є4й: д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS: тёмже и3 раждaемое с™о наречeтсz сн7ъ б9ій: |
|
36
|
36
|
| Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, | и3 сE, є3лісавeтъ ю4жика твоS, и3 тA зачaтъ сhна въ стaрости своeй: и3 сeй мёсzцъ шестhй є4сть є4й нарицaемэй непл0ды: |
|
37
|
37
|
| бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. | ћкw не и3знем0жетъ ў бGа всsкъ глаг0лъ. |
|
38
|
38
|
| Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. | Речe же мRіaмь: сE рабA гDнz: бyди мнЁ по глаг0лу твоемY. И# tи1де t неS ѓгGлъ. |
|
39
|
39
|
| Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, | (За? д7.) Востaвши же мRіaмь во дни6 ты6z, и4де въ гHрнzz со тщaніемъ, во грaдъ їyдовъ: |
|
40
|
40
|
| і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. | и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ. |
|
41
|
41
|
| Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. | И# бhсть ћкw ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, взыгрaсz младeнецъ во чрeвэ є3S: и3 и3сп0лнисz д¦а с™а є3лісавeтъ, |
|
42
|
42
|
| І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! | и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, и3 речE: блгcвeна ты2 въ женaхъ, и3 блгcвeнъ пл0дъ чрeва твоегw2: |
|
43
|
43
|
| І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? | и3 tкyду мнЁ сіE, да пріи1детъ м™и гDа моегw2 ко мнЁ; |
|
44
|
44
|
| Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. | сe бо, ћкw бhсть глaсъ цэловaніz твоегw2 во ќшію моє1ю, взыгрaсz младeнецъ рaдощами во чрeвэ моeмъ. |
|
45
|
45
|
| Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. | И# бlжeнна вёровавшаz, ћкw бyдетъ совершeніе глагHланнымъ є4й t гDа. |
|
46
|
46
|
| І сказала Марія: величає душа Моя Господа, | И# речE мRіaмь: вели1читъ дш7A моS гDа, |
|
47
|
47
|
| і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, | и3 возрaдовасz д¦ъ м0й њ бз7э сп7сэ моeмъ: |
|
48
|
48
|
| бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. | ћкw призрЁ на смирeніе рабы2 своеS: сe бо, tнн7э ўблажaтъ мS вси2 р0ди: |
|
49
|
49
|
| Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. | ћкw сотвори2 мнЁ вели1чіе си1льный, и3 с™о и4мz є3гw2: |
|
50
|
50
|
| І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. | и3 млcть є3гw2 въ р0ды родHвъ боsщымсz є3гw2: |
|
51
|
51
|
| Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; | сотвори2 держaву мhшцею своeю: расточи2 гHрдыz мhслію сeрдца и4хъ: |
|
52
|
52
|
| скинув сильних з престолів і підніс смиренних; | низложи2 си6льныz со престHлъ, и3 вознесE смирє1нныz: |
|
53
|
53
|
| голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. | ѓлчущыz и3сп0лни бл†гъ, и3 богатsщыzсz tпусти2 тщы2. |
|
54
|
54
|
| Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, | Воспріsтъ ї}лz џтрока своего2, помzнyти млcти, |
|
55
|
55
|
| як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. | ћкоже глаг0ла ко nтцє1мъ нaшымъ, ґвраaму и3 сёмени є3гw2 до вёка. |
|
56
|
56
|
| Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. | Пребhсть же мRіaмь съ нeю ћкw три2 мёсzцы и3 возврати1сz въ д0мъ св0й. |
|
57
|
57
|
| Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. | Е#лісавeти же и3сп0лнисz врeмz роди1ти є4й, и3 роди2 сhна. |
|
58
|
58
|
| І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. | И# слhшаша w4крестъ живyщіи и3 ќжики є3S, ћкw возвели1чилъ є4сть гDь млcть свою2 съ нeю: и3 рaдовахусz съ нeю. |
|
59
|
59
|
| І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. | И# бhсть во nсмhй дeнь, пріид0ша њбрёзати nтрочA, и3 нарицaху є5 и4менемъ nтцA є3гw2, захaрію. |
|
60
|
60
|
| На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. | И# tвэщaвши мaти є3гw2 речE: ни2, но да наречeтсz їwaннъ. |
|
61
|
61
|
| І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. | И# рёша къ нeй, ћкw никт0же є4сть въ родствЁ твоeмъ, и4же нарицaетсz и4менемъ тёмъ. |
|
62
|
62
|
| І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. | И# помавaху nтцY є3гw2, є4же кaкw бы хотёлъ нарещи2 є5. |
|
63
|
63
|
| Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. | И# и3спр0шь дщи1цу, написA, глаг0лz: їwaннъ бyдетъ и4мz є3мY. И# чудsхусz вси2. |
|
64
|
64
|
| І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. | Tверз0шасz же ўстA є3гw2 ѓбіе и3 љзhкъ є3гw2, и3 глаг0лаше, благословS бGа. |
|
65
|
65
|
| І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. | И# бhсть на всёхъ стрaхъ живyщихъ w4крестъ и4хъ: и3 во всeй странЁ їудeйстэй повёдаеми бsху вси2 глаг0ли сjи. |
|
66
|
66
|
| Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. | И# положи1ша вси2 слhшавшіи въ сeрдцэ своeмъ, глаг0люще: что2 ќбw nтрочA сіE бyдетъ; И# рукA гDнz бЁ съ ни1мъ. |
|
67
|
67
|
| І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: | И# захaріа nтeцъ є3гw2 и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 прор0чествова, глаг0лz: |
|
68
|
68
|
| благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. | блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, ћкw посэти2 и3 сотвори2 и3збавлeніе лю1демъ свои6мъ: |
|
69
|
69
|
| І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, | и3 воздви1же р0гъ спcніz нaмъ, въ домY дв7да џтрока своегw2: |
|
70
|
70
|
| як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, | ћкоже глаг0ла ўсты2 с™hхъ сyщихъ t вёка прbрHкъ є3гw2, |
|
71
|
71
|
| що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; | спcніе t вр†гъ нaшихъ и3 и3з8 руки2 всёхъ ненави1дzщихъ нaсъ: |
|
72
|
72
|
| сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — | сотвори1ти млcть со nтцы6 нaшими и3 помzнyти завётъ с™hй св0й, |
|
73
|
73
|
| дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, | клsтву, є4юже клsтсz ко ґвраaму nтцY нaшему, дaти нaмъ, |
|
74
|
74
|
| щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, | без8 стрaха, и3з8 руки2 вр†гъ нaшихъ и3збaвльшымсz, |
|
75
|
75
|
| безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. | служи1ти є3мY препод0біемъ и3 прaвдою пред8 ни1мъ вс‰ дни6 животA нaшегw. |
|
76
|
76
|
| І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. | И# ты2, nтрочA, прbр0къ вhшнzгw наречeшисz: пред8и1деши бо пред8 лицeмъ гDнимъ, ўгот0вати пути6 є3гw2, |
|
77
|
77
|
| Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, | дaти рaзумъ спcніz лю1демъ є3гw2, во њставлeніе грBхъ и4хъ, |
|
78
|
78
|
| з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, | милосeрдіz рaди млcти бGа нaшегw, въ ни1хже посэти1лъ є4сть нaсъ вост0къ свhше, |
|
79
|
79
|
| просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. | просвэти1ти во тмЁ и3 сёни смeртнэй сэдsщыz, напрaвити н0ги нaшz на пyть ми1ренъ. |
|
80
|
80
|
| Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. | Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ: и3 бЁ въ пустhнехъ до днE kвлeніz своегw2 ко ї}лю. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. | (За? е7.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде повелёніе t кeсарz ѓvгуста написaти всю2 вселeнную. |
|
2
|
2
|
| Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. | СіE написaніе пeрвое бhсть владsщу сmрjею кmринjю. |
|
3
|
3
|
| І всі йшли записатися, кожен до свого міста. | И# и3дsху вси2 написaтисz, к0ждо во св0й грaдъ. |
|
4
|
4
|
| Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, | Взhде же и3 їHсифъ t галілeи, и3з8 грaда назарeта, во їудeю, во грaдъ дв7довъ, и5же нарицaетсz виfлеeмъ, занE бhти є3мY t д0му и3 nтeчества дв7дова, |
|
5
|
5
|
| записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. | написaтисz съ мRjею њбручeною є3мY жен0ю, сyщею непрaздною. |
|
6
|
6
|
| Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; | Бhсть же, є3гдA бhста тaмw, и3сп0лнишасz днjе роди1ти є4й: |
|
7
|
7
|
| І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці. | и3 роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 пови1тъ є3го2, и3 положи2 є3го2 въ ћслехъ: занE не бЁ и4мъ мёста во њби1тели. |
|
8
|
8
|
| У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. | И# пaстыріе бёху въ т0йже странЁ, бдsще и3 стрегyще стрaжу нощнyю њ стaдэ своeмъ. |
|
9
|
9
|
| Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. | И# сE ѓгGлъ гDнь стA въ ни1хъ, и3 слaва гDнz њсіS и5хъ: и3 ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ. |
|
10
|
10
|
| І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. | И# речE и5мъ ѓгGлъ: не б0йтесz: сe бо благовэствyю вaмъ рaдость вeлію, ћже бyдетъ всёмъ лю1демъ: |
|
11
|
11
|
| Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. | ћкw роди1сz вaмъ днeсь сп7съ, и4же є4сть хrт0съ гDь, во грaдэ дв7довэ: |
|
12
|
12
|
| І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. | и3 сE вaмъ знaменіе: њбрsщете младeнца пови1та, лежaща въ ћслехъ. |
|
13
|
13
|
| І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: | И# внезaпу бhсть со ѓгGломъ мн0жество вHй нбcныхъ, хвaлzщихъ бGа и3 глаг0лющихъ: |
|
14
|
14
|
| слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! | слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, во человёцэхъ бlговолeніе. |
|
15
|
15
|
| І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. | И# бhсть, ћкw tид0ша t ни1хъ на нeбо ѓгGли, и3 человёцы пaстыріе рёша дрyгъ ко дрyгу: прeйдемъ до виfлеeма и3 ви1димъ глаг0лъ сeй бhвшій, є3г0же гDь сказA нaмъ. |
|
16
|
16
|
| І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. | И# пріид0ша поспёшшесz, и3 њбрэт0ша мRіaмь же и3 їHсифа, и3 младeнца лежaща во ћслехъ. |
|
17
|
17
|
| Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. | Ви1дэвше же сказaша њ глаг0лэ глаг0ланнэмъ и5мъ њ nтрочaти сeмъ. |
|
18
|
18
|
| І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. | И# вси2 слhшавшіи диви1шасz њ глаг0ланныхъ t пaстырей къ ни6мъ. |
|
19
|
19
|
| А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. | МRіaмь же соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰, слагaющи въ сeрдцы своeмъ. |
|
20
|
20
|
| Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм. | (За? ѕ7.) И# возврати1шасz пaстыріе, слaвzще и3 хвaлzще бGа њ всёхъ, ±же слhшаша и3 ви1дэша, ћкоже глаг0лано бhсть къ ни6мъ. |
|
21
|
21
|
| А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі. | И# є3гдA и3сп0лнишасz џсмь днjй, да њбрёжутъ є3го2, и3 нарек0ша и4мz є3мY ї}съ, наречeнное ѓгGломъ прeжде дaже не зачaтсz во чрeвэ. |
|
22
|
22
|
| І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, | И# є3гдA и3сп0лнишасz днjе њчищeніz є3ю2, по зак0ну мwmсeову, (За? з7.) вознес0ста є3го2 во їеrли1мъ, постaвити є3го2 пред8 гDемъ, |
|
23
|
23
|
| як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. | ћкоже є4сть пи1сано въ зак0нэ гDни: ћкw всsкъ младeнецъ мyжеска п0лу, разверзaz ложеснA, с™о гDеви наречeтсz: |
|
24
|
24
|
| І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. | и3 є4же дaти жeртву, по речeнному въ зак0нэ гDни, двA гHрличища и3ли2 двA птєнцA голуби6на. |
|
25
|
25
|
| Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. | (За? }.) И# сE, бЁ человёкъ во їеrли1мэ, є3мyже и4мz сmмеHнъ: и3 человёкъ сeй прaведенъ и3 бlгочcти1въ, чaz ўтёхи ї}левы: и3 д¦ъ бЁ с™ъ въ нeмъ. |
|
26
|
26
|
| Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. | И# бЁ є3мY њбёщано д¦омъ с™hмъ, не ви1дэти смeрти, прeжде дaже не ви1дитъ хrтA гDнz. |
|
27
|
27
|
| І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, | И# пріи1де дyхомъ въ цeрковь. И# є3гдA введ0ста роди1тєлz nтрочA ї}са, сотвори1ти и4ма по њбhчаю зак0нному њ нeмъ, |
|
28
|
28
|
| він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: | и3 т0й пріeмъ є3го2 на рукY своє1ю, и3 благослови2 бGа, и3 речE: |
|
29
|
29
|
| нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, | нн7э tпущaеши рабA твоего2, вLко, по глаг0лу твоемY, съ ми1ромъ: |
|
30
|
30
|
| бо бачили очі мої спасіння Твоє, | ћкw ви1дэстэ џчи мои2 спcніе твоE, |
|
31
|
31
|
| яке Ти приготував перед лицем усіх народів, | є4же є3си2 ўг0товалъ пред8 лицeмъ всёхъ людeй: |
|
32
|
32
|
| світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. | свётъ во tкровeніе kзhкwмъ, и3 слaву людeй твои1хъ ї}лz. |
|
33
|
33
|
| Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. | И# бЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2 чуд‰щасz њ глаг0лемыхъ њ нeмъ. |
|
34
|
34
|
| І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — | И# благослови2 | сmмеHнъ, и3 речE къ мRjи м™ри є3гw2: сE лежи1тъ сeй на падeніе и3 на востaніе мнHгимъ во ї}ли, и3 въ знaменіе пререкaемо: |
|
35
|
35
|
| і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. | и3 тебё же сам0й дyшу пр0йдетъ nрyжіе: ћкw да tкрhютсz t мн0гихъ сердeцъ помышлє1ніz. |
|
36
|
36
|
| Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; | И# бЁ ѓнна прbр0чица, дщи2 фанyилева, t колёна ґси1рова: сіS заматорёвши во днeхъ мн0зэхъ, жи1вши съ мyжемъ сeдмь лётъ t дёвства своегw2: |
|
37
|
37
|
| вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. | и3 тA вдовA ћкw лётъ џсмьдесzтъ и3 четhре, ћже не tхождaше t цeркве, пост0мъ и3 моли1твами служaщи дeнь и3 н0щь. |
|
38
|
38
|
| Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. | И# тA въ т0й чaсъ пристaвши и3сповёдашесz гDеви, и3 глаг0лаше њ нeмъ всBмъ чaющымъ и3збавлeніz во їеrли1мэ. |
|
39
|
39
|
| І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. | И# ћкw скончaшасz вс‰ по зак0ну гDню, возврати1шасz въ галілeю, во грaдъ св0й назарeтъ. |
|
40
|
40
|
| Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. | Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ, и3сполнszсz премyдрости: и3 бlгодaть б9іz бЁ на нeмъ. |
|
41
|
41
|
| Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. | И# хождaста роди1тєлz є3гw2 на всsко лёто во їеrли1мъ въ прaздникъ пaсхи. |
|
42
|
42
|
| І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. | И# є3гдA бhсть двоюнaдесzти лBту, восходsщымъ и5мъ во їеrли1мъ по њбhчаю прaздника, |
|
43
|
43
|
| Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. | и3 скончaвшымъ дни6, и3 возвращaющымсz и5мъ, њстA џтрокъ ї}съ во їеrли1мэ: и3 не разумЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2: |
|
44
|
44
|
| Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. | мнBвша же є3го2 въ дружи1нэ сyща, преид0ста днE пyть, и3 и3скaста є3го2 во ср0дницэхъ и3 въ знaемыхъ: |
|
45
|
45
|
| І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. | и3 не њбрBтша є3го2, возврати1стасz во їеrли1мъ, взыск†юща є3го2. |
|
46
|
46
|
| Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; | И# бhсть по тріeхъ днeхъ, њбрэт0ста є3го2 въ цeркви, сэдsщаго посредЁ ўчи1телей, и3 послyшающаго и4хъ, и3 вопрошaющаго и5хъ: |
|
47
|
47
|
| усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. | ўжасaхусz же вси2 послyшающіи є3гw2 њ рaзумэ и3 њ tвётэхъ є3гw2. |
|
48
|
48
|
| І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. | И# ви6дэвша є3го2, диви1стасz: и3 къ немY м™и є3гw2 речE: чaдо, что2 сотвори2 нaма тaкw; сE nтeцъ тв0й и3 ѓзъ бол‰ща и3скaхома тебE. |
|
49
|
49
|
| Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? | И# речE къ ни1ма: что2 ћкw и3скaста менE; не вёста ли, ћкw въ тёхъ, ±же nц7A моегw2, дост0итъ бhти ми2; |
|
50
|
50
|
| Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. | И# т† не разумёста глаг0ла, є3г0же глаг0ла и4ма. |
|
51
|
51
|
| І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. | И# сни1де съ ни1ма, и3 пріи1де въ назарeтъ: и3 бЁ повинyzсz и4ма. И# м™и є3гw2 соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰ въ сeрдцы своeмъ. |
|
52
|
52
|
| Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей. | И# ї}съ преспэвaше премdростію и3 в0зрастомъ и3 блгdтію ў бGа и3 человBкъ. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї, | (За? f7.) Въ пsтое же нaдесzте лёто владhчества тівeріа кeсарz, њбладaющу понтjйскому пілaту їудeею, и3 четвертовлaствующу галілeею и4рwду, філjппу же брaту є3гw2 четвертовлaствующу їтурeею и3 трахwнjтскою стран0ю, и3 лmсaнію ґвілинjею четвертовлaствующу, |
|
2
|
2
|
| за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі. | при ґрхіерeи ѓннэ и3 каіaфэ, бhсть гlг0лъ б9ій ко їwaнну захaріину сhну въ пустhни. |
|
3
|
3
|
| І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, | И# пріи1де во всю2 странY їoрдaнскую, проповёдаz крещeніе покаsніz во њставлeніе грэхHвъ: |
|
4
|
4
|
| як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому. | ћкоже є4сть пи1сано въ кни1зэ словeсъ и3сaіи прbр0ка, глаг0люща: глaсъ вопію1щаго въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDнь: пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2: |
|
5
|
5
|
| Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними. | всsка дeбрь и3сп0лнитсz, и3 всsка горA и3 х0лмъ смири1тсz: и3 бyдутъ стр0пwтнаz въ пр†ваz, и3 џстріи въ пути6 гл†дки: |
|
6
|
6
|
| І побачить всяка плоть спасіння Боже. | и3 ќзритъ всsка пл0ть спcніе б9іе. |
|
7
|
7
|
| Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? | Глаг0лаше же и3сходsщымъ нар0дwмъ крести1тисz t негw2: порождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t грzдyщагw гнёва; |
|
8
|
8
|
| Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові. | Сотвори1те u5бо плоды2 достHины покаsніz: и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму. |
|
9
|
9
|
| Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. | Ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, не творsщее плодA добрA, посэкaетсz и3 во џгнь вметaетсz. |
|
10
|
10
|
| І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити? | И# вопрошaху є3го2 нар0ди, глаг0люще: что2 u5бо сотвори1мъ; |
|
11
|
11
|
| Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само. | Tвэщaвъ же глаг0ла и4мъ: и3мёzй двЁ ри6зэ, да подaстъ не и3мyщему: и3 и3мёzй бр†шна, тaкожде да твори1тъ. |
|
12
|
12
|
| Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити? | Пріид0ша же и3 мhтари крести1тисz t негw2, и3 рёша къ немY: ўчи1телю, что2 сотвори1мъ; |
|
13
|
13
|
| Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам. | Џнъ же речE къ ни6мъ: ничт0же б0лэе t повелённагw вaмъ твори1те. |
|
14
|
14
|
| Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою. | Вопрошaху же є3го2 и3 в0ини, глаг0люще: и3 мы2 что2 сотвори1мъ; И# речE къ ни6мъ: ни ког0же њби1дите, ни њклеветавaйте: и3 дов0лни бyдите њбрHки вaшими. |
|
15
|
15
|
| Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, — | Чaющымъ же лю1демъ, и3 помышлsющымъ всBмъ въ сердцaхъ свои1хъ њ їwaннэ, є3дA т0й є4сть хrт0съ, |
|
16
|
16
|
| Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. | tвэщавaше їwaннъ всBмъ, глаг0лz: ѓзъ ќбw вод0ю крещaю вы2: грzдeтъ же крёплій менє2, є3мyже нёсмь дост0инъ tрэши1ти ремeнь сапwгY є3гw2: т0й вы2 крести1тъ д¦омъ с™hмъ и3 nгнeмъ: |
|
17
|
17
|
| Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим. | є3мyже лопaта въ рукY є3гw2, и3 њтреби1тъ гумно2 своE, и3 соберeтъ пшени1цу въ жи1тницу свою2, плeвы же сожжeтъ nгнeмъ негасaющимъ. |
|
18
|
18
|
| І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям. | МнHга же u5бо и3 и4на, ўтэшaz благовэствовaше лю1демъ. |
|
19
|
19
|
| Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого, | (За? ‹.) И$рwдъ же четвертовлaстникъ, њбличaемъ t негw2 њ и3рwдіaдэ женЁ брaта своегw2, и3 њ всёхъ, ±же сотвори2 ѕл†z и4рwдъ, |
|
20
|
20
|
| додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці. | приложи2 и3 сіE над8 всёми, и3 затвори2 їwaнна въ темни1цэ. |
|
21
|
21
|
| І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, | Бhсть же є3гдA кrти1шасz вси2 лю1діе, и3 ї}су кRщшусz и3 молsщусz, tвeрзесz нeбо, |
|
22
|
22
|
| і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління! | и3 сни1де д¦ъ с™hй тэлeснымъ w4бразомъ, ћкw г0лубь, нaнь: и3 глaсъ съ небесE бhсть, глаг0лz: ты2 є3си2 сн7ъ м0й возлю1бленный, њ тебЁ бlговоли1хъ. |
|
23
|
23
|
| Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв, | (За? №‹.) И# т0й бЁ ї}съ ћкw лётъ три1десzть начинaz, сhй, ћкw мни1мь, сн7ъ їHсифовъ, и3лjевъ, |
|
24
|
24
|
| Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів, | матfaтовъ, леvjинъ, мелхjинъ, їаннaевъ, їHсифовъ, |
|
25
|
25
|
| Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв, | маттаfjевъ, ґмHсовъ, наyмовъ, є3слjмовъ, наггeовъ, |
|
26
|
26
|
| Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин, | маafовъ, маттаfjевъ, семеjевъ, їHсифовъ, їyдинъ, |
|
27
|
27
|
| Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв, | їwaннановъ, рисaевъ, зоровaвелевъ, салаfіи1левъ, нирjевъ, |
|
28
|
28
|
| Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів, | мелхjевъ, ґддjевъ, кwсaмовъ, є3лмwдaмовъ, и4ровъ, |
|
29
|
29
|
| Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв, | їwсjевъ, є3ліезeровъ, їwрjмовъ, матfaтовъ, леvjинъ, |
|
30
|
30
|
| Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів, | сmмеHновъ, їyдинъ, їHсифовъ, їwнaновъ, є3ліакjмовъ, |
|
31
|
31
|
| Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів, | мелеaевъ, маінaновъ, маттаfaевъ, наfaновъ, дв7довъ, |
|
32
|
32
|
| Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів, | їессeовъ, њви1довъ, во0зовъ, салмHновъ, наассHновъ, |
|
33
|
33
|
| Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин, | ґмінадaвовъ, ґрaмовъ, є3срHмовъ, фарeсовъ, їyдинъ, |
|
34
|
34
|
| Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів, | їaкwвль, їсаaковъ, ґвраaмовъ, faринъ, нахHровъ, |
|
35
|
35
|
| Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів, | серyховъ, рагaвовъ, фалeковъ, є3вeровъ, салaновъ, |
|
36
|
36
|
| Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів, | каінaновъ, ґрфаxaдовъ, си1мовъ, нHевъ, лaмеховъ, |
|
37
|
37
|
| Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів, | маfусaлевъ, є3нHховъ, їaредовъ, малелеи1ловъ, каінaновъ, |
|
38
|
38
|
| Єносів, Сифів, Адамів, Божий. | є3нHсовъ, си1fовъ, ґдaмовъ, б9ій. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю. | (За? в7‹.) Ї}съ же и3сп0лнь д¦а с™а возврати1сz t їoрдaна: и3 ведsшесz д¦омъ въ пустhню, |
|
2
|
2
|
| Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів. | днjй четhридесzть и3скушaемь t діaвола: и3 не ћстъ ничесHже во дни6 ты6z: и3 скончaвшымсz и4мъ, послэди2 взалкA. |
|
3
|
3
|
| І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом. | И# речE є3мY діaволъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, рцы2 кaменеви семY, да бyдетъ хлёбъ. |
|
4
|
4
|
| Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим. | И# tвэщA ї}съ къ немY, глаг0лz: пи1сано є4сть, ћкw не њ хлёбэ є3ди1номъ жи1въ бyдетъ человёкъ, но њ всsкомъ гlг0лэ б9іи. |
|
5
|
5
|
| І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. | И# возвeдъ є3го2 діaволъ на горY высокY, показA є3мY вс‰ ц†рствіz вселeнныz въ чaсэ [чертЁ] врeменнэ. |
|
6
|
6
|
| І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. | И# речE є3мY діaволъ: тебЁ дaмъ влaсть сію2 всю2 и3 слaву и4хъ: ћкw мнЁ преданA є4сть, и3, є3мyже ѓще хощY, дaмъ ю5: |
|
7
|
7
|
| Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. | ты2 u5бо ѓще поклони1шисz прeдо мн0ю, бyдутъ тебЁ вс‰. |
|
8
|
8
|
| Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. | И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ: и3ди2 за мн0ю, сатано2 пи1сано є4сть: поклони1шисz гDу бGу твоемY, и3 томY є3ди1ному послyжиши. |
|
9
|
9
|
| І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз. | И# ведE є3го2 во їеrли1мъ, и3 постaви є3го2 на крилЁ церк0внэмъ, и3 речE є3мY: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, вeрзисz tсю1ду д0лу: |
|
10
|
10
|
| Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе; | пи1сано бо є4сть, ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ сохрани1ти тS: |
|
11
|
11
|
| і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. | и3 на рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2. |
|
12
|
12
|
| Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого. | И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ, ћкw речeно є4сть: не и3скyсиши гDа бGа твоегw2. |
|
13
|
13
|
| І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу. | И# скончaвъ всE и3скушeніе діaволъ, tи1де t негw2 до врeмене. |
|
14
|
14
|
| І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. | И# возврати1сz ї}съ въ си1лэ д¦0внэй въ галілeю: и3 вёсть и3зhде по всeй странЁ њ нeмъ. |
|
15
|
15
|
| Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили. | И# т0й ўчaше на с0нмищихъ и4хъ, слaвимъ всёми. |
|
16
|
16
|
| І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати. | (За? G‹.) И# пріи1де въ назарeтъ, и3дёже бЁ воспитaнъ: и3 вни1де, по њбhчаю своемY, въ дeнь суббHтный въ с0нмище, и3 востA чести2. |
|
17
|
17
|
| Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: | И# дaша є3мY кни1гу и3сaіи прbр0ка: и3 разгнyвъ кни1гу, њбрёте мёсто, и3дёже бЁ напи1сано: |
|
18
|
18
|
| Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, | д¦ъ гDень на мнЁ: є3гHже рaди помaза мS бlговэсти1ти ни1щымъ, послa мz и3сцэли1ти сокрушє1нныz сeрдцемъ, проповёдати плэнє1ннымъ tпущeніе и3 слэпы6мъ прозрёніе, tпусти1ти сокрушє1нныz во tрaду, |
|
19
|
19
|
| проповідувати літо Господнє сприятливе. | проповёдати лёто гDне пріsтно. |
|
20
|
20
|
| І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього. | И# согнyвъ кни1гу, tдaвъ слузЁ, сёде: и3 всBмъ въ с0нмищи џчи бёху зрsще нaнь. |
|
21
|
21
|
| І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули. | И# начaтъ гlати къ ни6мъ, ћкw днeсь сбhстсz писaніе сіE во ќшію вaшєю. |
|
22
|
22
|
| І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син? | И# вси2 свидётелствоваху є3мY, (За? д7‹.) и3 дивлsхусz њ словесёхъ блгdти, и3сходsщихъ и3з8 ќстъ є3гw2, и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть сн7ъ їHсифовъ; |
|
23
|
23
|
| Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі. | И# речE къ ни6мъ: всsкw речeте ми2 при1тчу сію2: врачY, и3сцэли1сz сaмъ: є3ли6ка слhшахомъ бы6вшаz въ капернаyмэ, сотвори2 и3 здЁ во nтeчествіи своeмъ. |
|
24
|
24
|
| І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй. | Речe же: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ни кот0рый прbр0къ пріsтенъ є4сть во nтeчествіи своeмъ: |
|
25
|
25
|
| По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, | пои1стиннэ же гlю вaмъ: мнHги вдови6цы бёша во дни6 и3ліины6 во ї}ли, є3гдA заключи1сz нeбо три2 лBта и3 мцcъ шeсть, ћкw бhсть глaдъ вели1къ по всeй земли2: |
|
26
|
26
|
| і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови. | и3 ни ко є3ди1ной и4хъ п0сланъ бhсть и3ліA, т0кмw въ сарeпту сідHнскую къ женЁ вдови1цэ. |
|
27
|
27
|
| І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць. | И# мн0зи прокажeни бёху при є3ліссeи прbр0цэ во ї}ли: и3 ни є3ди1нъ же t ни1хъ њчи1стисz, т0кмw неемaнъ сmріани1нъ. |
|
28
|
28
|
| І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це. | И# и3сп0лнишасz вси2 ћрости въ с0нмищи, слhшавшіи сі‰: |
|
29
|
29
|
| І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його. | и3 востaвше и3згнaша є3го2 в0нъ и3з8 грaда, и3 вед0ша є3го2 до верхY горы2, на нeйже грaдъ и4хъ с0зданъ бsше, да бhша є3го2 низри1нули: |
|
30
|
30
|
| Він же, пройшовши серед них, відійшов. | џнъ же прошeдъ посредЁ и4хъ, и3дsше. |
|
31
|
31
|
| І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах. | (За? е7‹.) И# сни1де въ капернаyмъ грaдъ галілeйскій: и3 бЁ ўчS и5хъ въ суббw6ты. |
|
32
|
32
|
| І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу. | И# ўжасaхусz њ ўчeніи є3гw2: ћкw со влaстію бЁ сл0во є3гw2. |
|
33
|
33
|
| Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом: | И# въ с0нмищи бЁ человёкъ и3мhй дyха бёса нечи1ста, и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, |
|
34
|
34
|
| облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий. | глаг0лz: њстaви, что2 нaмъ и3 тебЁ, ї}се назарsнине, пришeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ: вёмъ тS, кто2 є3си2, с™hй б9ій. |
|
35
|
35
|
| Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому. | И# запрети2 є3мY ї}съ, глаг0лz: премолчи2 и3 и3зhди и3з8 негw2. И# повeргъ є3го2 бёсъ посредЁ, и3зhде и3з8 негw2, никaкоже вреди1въ є3го2. |
|
36
|
36
|
| І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? | И# бhсть ќжасъ на всёхъ, и3 стzзaхусz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 сл0во сіE, ћкw влaстію и3 си1лою вели1тъ нечи6стымъ духовHмъ, и3 и3сх0дzтъ; |
|
37
|
37
|
| І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю. | (За? ѕ7‹.) И# и3схождaше глaсъ њ нeмъ во всsко мёсто страны2. |
|
38
|
38
|
| Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї. | Востaвъ же и3з8 с0нмища, вни1де въ д0мъ сjмwновъ: тeща же сjмwнова бЁ њдержи1ма nгнeмъ вeліимъ: и3 моли1ша є3го2 њ нeй. |
|
39
|
39
|
| Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм. | И# стaвъ над8 нeю, запрети2 nгню2, и3 њстaви ю5: ѓбіе же востaвши служaше и4мъ. |
|
40
|
40
|
| Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх. | Заходsщу же с0лнцу, вси2, є3ли1цы и3мёzху болsщыz нед{ги разли1чными, привождaху и5хъ къ немY: џнъ же на є3ди1наго коег0ждо и4хъ рyцэ возл0жь, и3сцэлsше и5хъ. |
|
41
|
41
|
| Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос. | И#схождaху же и3 бёси t мн0гихъ, вопію1ще и3 глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій. И# запрещaz не даsше и4мъ глаг0лати, ћкw вёдzху хrтA самаго2 сyща. |
|
42
|
42
|
| А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них. | Бhвшу же дни2, и3зшeдъ и3дE въ пyсто мёсто: и3 нар0ди и3скaху є3го2, и3 пріид0ша къ немY, и3 ўдержавaху є3го2, да бы2 не tшeлъ t ни1хъ. |
|
43
|
43
|
| Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий. | Џнъ же речE къ ни6мъ, ћкw и3 други6мъ градовHмъ бlговэсти1ти ми2 подобaетъ цrтвіе б9іе: ћкw на сE п0сланъ є4смь. |
|
44
|
44
|
| І проповідував у синагогах галилейських. | И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ галілeйскихъ. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, | (За? з7‹.) Бhсть же належaщу є3мY нар0ду, да бhша слhшали сл0во б9іе, и3 т0й бЁ стоS при є4зерэ геннисарeтстэ: |
|
2
|
2
|
| і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. | и3 ви1дэ двA корабл‰ стоsща при є4зерэ: рhбаріе же tшeдше t нею2, и3змывaху мрє1жи. |
|
3
|
3
|
| Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. | Влёзъ же въ є3ди1нъ t кораблю6, и4же бЁ сjмwновъ, моли2 є3го2 t земли2 tступи1ти мaлw: и3 сёдъ ўчaше и3з8 кораблS нар0ды. |
|
4
|
4
|
| Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. | Ћкоже престA глаг0лz, речE къ сjмwну: поступи2 во глубинY, и3 ввeрзите мрє1жи вaшz въ лови1тву. |
|
5
|
5
|
| Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. | И# tвэщaвъ сjмwнъ речE є3мY: настaвниче, њб8 н0щь всю2 трyждшесz, ничес0же ћхомъ: по глаг0лу же твоемY ввeргу мрeжу. |
|
6
|
6
|
| Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. | И# сE сотв0рше, ћша мн0жество рhбъ мн0го: протерзaшесz же мрeжа и4хъ. |
|
7
|
7
|
| І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. | И# поманyша причaстникwмъ, и5же бёху во друзёмъ корабли2, да пришeдше пом0гутъ и5мъ: и3 пріид0ша, и3 и3сп0лниша џба корабл‰, ћкw погружaтисz и4ма. |
|
8
|
8
|
| Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! | Ви1дэвъ же сjмwнъ пeтръ, припадE къ колёнома ї}совома, глаг0лz: и3зhди t менє2, ћкw мyжъ грёшенъ є4смь, гDи. |
|
9
|
9
|
| Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; | Ќжасъ бо њдержaше є3го2 и3 вс‰ сyщыz съ ни1мъ, њ лови1твэ рhбъ, ±же ћша. |
|
10
|
10
|
| також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. | Тaкожде же їaкwва и3 їwaнна сы6на зеведewва, ћже бёста њбє1щника сjмwнови. И# речE къ сjмwну ї}съ: не б0йсz: tсeлэ бyдеши человёки ловS. |
|
11
|
11
|
| І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним. | И# и3звлeкше (џба) корабл‰ на зeмлю, њстaвльше вс‰, в8слёдъ є3гw2 и3д0ша. |
|
12
|
12
|
| Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити. | (За? }‹.) И# бhсть є3гдA бЁ ї}съ во є3ди1номъ t градHвъ, и3 сE, мyжъ и3сп0лнь прокажeніz: и3 ви1дэвъ ї}са, пaдъ ни1цъ, молsсz є3мY, глаг0лz: гDи, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити. |
|
13
|
13
|
| Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. | И# простeръ рyку, коснyсz є3гw2, рeкъ: хощY, њчи1стисz: и3 ѓбіе прокaза tи1де t негw2. |
|
14
|
14
|
| І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. | И# т0й заповёда є3мY ни комyже повёдати: но шeдъ покажи1сz їерeови, и3 принеси2 њ њчищeніи твоeмъ, ћкоже повелЁ мwmсeй, во свидётелство и5мъ. |
|
15
|
15
|
| Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. | Прохождaше же пaче сл0во њ нeмъ: и3 схождaхусz нар0ди мн0зи слhшати и3 цэли1тисz t негw2 t нед{гъ свои1хъ. |
|
16
|
16
|
| Він же відходив у безлюдні місця і молився. | Т0й же бЁ tходS въ пустhню и3 молsсz. |
|
17
|
17
|
| Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, — | (За? f7‹.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, и3 т0й бЁ ўчS: и3 бёху сэдsще фарісeє и3 законоучи1теліе, и5же бёху пришли2 t всsкіz вeси галілeйскіz и3 їудeйскіz и3 їеrли1мскіz: и3 си1ла гDнz бЁ и3сцэлsющи и5хъ: |
|
18
|
18
|
| і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; | и3 сE мyжіе носsще на nдрЁ человёка, и4же бЁ разслaбленъ, и3 и3скaху внести2 є3го2 и3 положи1ти пред8 ни1мъ: |
|
19
|
19
|
| і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. | и3 не њбрётше кудЁ внести2 є3го2 нар0да рaди, взлёзше на хрaмъ, сквозЁ скудeлы [кр0въ скудeльный] низвёсиша є3го2 со nдр0мъ на средY пред8 ї}са. |
|
20
|
20
|
| І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. | И# ви1дэвъ вёру и4хъ, речE є3мY: человёче, њставлsюттисz грэси2 твои2. |
|
21
|
21
|
| Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? | И# начaша помышлsти кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще: кто2 є4сть сeй, и4же глаг0летъ хулы6, кто2 м0жетъ њставлsти грёхи, т0кмw є3ди1нъ бGъ; |
|
22
|
22
|
| Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? | Разумёвъ же ї}съ помышлє1ніz и4хъ, tвэщaвъ речE къ ни6мъ: что2 помышлsете въ сердцaхъ вaшихъ; |
|
23
|
23
|
| Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? | что2 є4сть ўд0бэе, рещи2: њставлsюттисz грэси2 твои2; и3ли2 рещи2: востaни и3 ходи2; |
|
24
|
24
|
| Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. | но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2, (речE разслaбленному:) тебЁ глаг0лю: востaни и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й. |
|
25
|
25
|
| І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. | И# ѓбіе востaвъ пред8 ни1ми, взeмъ, на нeмже лежaше, и4де въ д0мъ св0й, слaвz бGа. |
|
26
|
26
|
| І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині. | И# ќжасъ пріsтъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа: и3 и3сп0лнишасz стрaха, глаг0люще, ћкw ви1дэхомъ пресл†внаz днeсь. |
|
27
|
27
|
| І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. | (За? к7.) И# посeмъ и3зhде, и3 ўзрЁ мытарS и4менемъ леvjю, сэдsща на мhтницэ, и3 речE є3мY: и3ди2 по мнЁ. |
|
28
|
28
|
| І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. | И# њстaвль вс‰, востaвъ вослёдъ є3гw2 и4де. |
|
29
|
29
|
| І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. | И# сотвори2 ўчреждeніе вeліе леvjй є3мY въ домY своeмъ: и3 бЁ нар0дъ мытарeй мн0гъ, и3 и3нёхъ, и5же бsху съ ни1мъ возлежaще. |
|
30
|
30
|
| Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? | И# роптaху кни1жницы на него2 и3 фарісeє, ко ўчн7кHмъ є3гw2 глаг0люще: почто2 съ мытари6 и3 грBшники ћсте и3 піeте; |
|
31
|
31
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: не трeбуютъ здр†віи врачA, но болsщіи: |
|
32
|
32
|
| Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. | не пріид0хъ призвaти прaведныхъ, но грBшныz въ пока‰ніе. |
|
33
|
33
|
| Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? | (За? к7№.) Nни1 же рёша къ немY: почто2 ўченицы2 їwaнновы постsтсz чaстw и3 моли6твы творsтъ, тaкожде и3 фарісeйстіи, ґ твои2 kдsтъ и3 пію1тъ; |
|
34
|
34
|
| Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? | Џнъ же речE къ ни6мъ: є3дA м0жете сыны2 бр†чныz, д0ндеже жени1хъ съ ни1ми є4сть, сотвори1ти пости1тисz; |
|
35
|
35
|
| Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. | Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tsтъ бyдетъ t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6. |
|
36
|
36
|
| Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового. | Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, ћкw никт0же приставлeніz ри1зы н0вы приставлsетъ на ри1зу вeтху: ѓще ли же ни2, и3 н0вую раздерeтъ, и3 вeтсэй не согласyетъ є4же t н0вагw. |
|
37
|
37
|
| І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. | И# никт0же вливaетъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, раст0ргнетъ н0вое віно2 мёхи, и3 само2 и3зліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: |
|
38
|
38
|
| А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. | но віно2 н0вое въ мёхи нHвы вливaти [подобaетъ]: и3 nбо‰ соблюдyтсz. |
|
39
|
39
|
| І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще. | И# никт0же пи1въ вeтхое, ѓбіе х0щетъ н0вагw: глаг0летъ бо: вeтхое лyчше є4сть. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. | (За? к7в7.) Бhсть же въ суббHту второпeрвую и3ти2 є3мY сквозЁ сBzніz: и3 восторгaху ўчн7цы2 є3гw2 клaсы, и3 kдsху, стирaюще рукaми. |
|
2
|
2
|
| Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? | Нёцыи же t фарісє1й рёша и5мъ: что2 творитE, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббw6ты; |
|
3
|
3
|
| Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: ни ли2 сегw2 чли2 є3стE, є4же сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкaсz сaмъ и3 и5же съ ни1мъ бsху; |
|
4
|
4
|
| Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. | кaкw вни1де въ д0мъ б9ій, и3 хлёбы предложeніz взeмъ, и3 kдE, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ, и4хже не дост0zше ћсти, т0кмw є3ди1нымъ їерeємъ; |
|
5
|
5
|
| І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи. | И# глаг0лаше и5мъ, ћкw госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ. |
|
6
|
6
|
| Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. | Бhсть же и3 въ другyю суббHту вни1ти є3мY въ с0нмище и3 ўчи1ти: и3 бЁ тaмw человёкъ, и3 рукA є3мY деснaz бЁ сухA. |
|
7
|
7
|
| Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. | Назирaху же кни1жницы и3 фарісє1и, ѓще въ суббHту и3сцэли1тъ, да њбрsщутъ рёчь нaнь. |
|
8
|
8
|
| Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. | Џнъ же вёдzше помышлє1ніz и4хъ, и3 речE человёку и3мyщему сyху рyку: востaни и3 стaни посредЁ. Џнъ же востaвъ стA. |
|
9
|
9
|
| Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. | Речe же ї}съ къ ни6мъ: вопрошY вы2: что2 дост0итъ въ суббw6ты, добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спcти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же ўмолчaша. |
|
10
|
10
|
| І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. | И# воззрёвъ на всёхъ и4хъ, речE є3мY: простри2 рyку твою2. Џнъ же сотвори2 тaкw: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 здрaва ћкw другaz. |
|
11
|
11
|
| Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом. | Nни1 же и3сп0лнишасz безyміz, и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу, что2 бhша сотвори1ли ї}сови. |
|
12
|
12
|
| У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. | (За? к7G.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде въ г0ру помоли1тисz: и3 бЁ њб8 н0щь въ моли1твэ б9іи. |
|
13
|
13
|
| Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: | И# є3гдA бhсть дeнь, призвA ўчн7ки2 сво‰: и3 и3збрA t ни1хъ дванaдесzте, и5хже и3 ґпcлы наречE: |
|
14
|
14
|
| Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, | сjмwна, є3г0же и3меновA петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, їaкwва и3 їwaнна, філjппа и3 варfоломeа, |
|
15
|
15
|
| Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та | матfeа и3 fwмY, їaкwва ґлфeева и3 сімHна нарицaемаго зилHта, |
|
16
|
16
|
| Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. | їyду їaкwвлz, и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 бhсть предaтель. |
|
17
|
17
|
| І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, | (За? к7д7.) И#зшeдъ съ ни1ми, стA на мёстэ рaвнэ: и3 нар0дъ ўчени6къ є3гw2, и3 мн0жество мн0го людeй t всеS їудeи и3 їеrли1ма и3 пом0ріz тЂрска и3 сідHнска, |
|
18
|
18
|
| що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. | и5же пріид0ша послyшати є3гw2 и3 и3сцэли1тисz t нед{гъ свои1хъ, и3 стрaждущіи t д{хъ нечи1стыхъ: и3 и3сцэлsхусz. |
|
19
|
19
|
| І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. | И# вeсь нар0дъ и3скaше прикасaтисz є3мY: ћкw си1ла t негw2 и3схождaше и3 и3сцэлsше вс‰. |
|
20
|
20
|
| І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. | И# т0й возвeдъ џчи свои2 на ўчн7ки2 сво‰, глаг0лаше: блажeни ни1щіи дyхомъ: ћкw вaше є4сть цrтвіе б9іе. |
|
21
|
21
|
| Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. | Блажeни, ѓлчущіи нн7э: ћкw насhтитесz. Блажeни, плaчущіи нн7э: ћкw возсмэeтесz. |
|
22
|
22
|
| Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. | Блажeни бyдете, є3гдA возненави1дzтъ вaсъ человёцы, и3 є3гдA разлучaтъ вы2, и3 пон0сzтъ, и3 пронесyтъ и4мz вaше ћкw ѕло2, сн7а чlвёческагw рaди. |
|
23
|
23
|
| Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні. | Возрaдуйтесz въ т0й дeнь и3 взыгрaйте: сe бо мздA вaша мн0га на нб7си2. По си6мъ бо творsху прbр0кwмъ nтцы2 и4хъ. |
|
24
|
24
|
| Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. | (За? к7е7.) Nбaче г0ре вaмъ бог†тымъ: ћкw tстоитE ўтэшeніz вaшегw [ћкw воспріeмлете ўтэшeніе вaше]. |
|
25
|
25
|
| Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! | Г0ре вaмъ, насhщенніи нн7э: ћкw взaлчете. Г0ре вaмъ смэю1щымсz нн7э: ћкw возрыдaете и3 восплaчете. |
|
26
|
26
|
| Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні. | Г0ре, є3гдA д0брэ рекyтъ вaмъ вси2 человёцы: по си6мъ бо творsху лжепрор0кwмъ nтцы2 и4хъ. |
|
27
|
27
|
| Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; | Но вaмъ глаг0лю слhшащымъ: люби1те враги2 вaшz, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, |
|
28
|
28
|
| благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. | благослови1те кленyщыz вы2, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ њби1ду. |
|
29
|
29
|
| Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. | Бію1щему тS въ лани1ту, подaждь и3 другyю: и3 t взимaющагw ти2 ри1зу, и3 срачи1цу не возбрани2. |
|
30
|
30
|
| Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. | Всsкому же просsщему ў тебє2, дaй: и3 t взимaющаго тво‰, не и3стzзyй. |
|
31
|
31
|
| І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. | (За? к7ѕ7.) И# ћкоже х0щете да творsтъ вaмъ человёцы, и3 вы2 твори1те и5мъ тaкожде. |
|
32
|
32
|
| І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. | И# ѓще лю1бите лю1бzщыz вы2, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы лю1бzщыz и4хъ лю1бzтъ. |
|
33
|
33
|
| І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. | И# ѓще благотворитE благотворsщымъ вaмъ, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы т0жде творsтъ. |
|
34
|
34
|
| І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. | И# ѓще взаи1мъ даетE, t ни1хже чaете воспріsти, кaz вaмъ благодaть є4сть, и4бо и3 грBшницы грёшникwмъ взаи1мъ давaютъ, да воспріи1мутъ р†внаz. |
|
35
|
35
|
| Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. | Nбaче люби1те враги2 вaшz, и3 благотвори1те, и3 взаи1мъ дaйте, ничесHже чaюще: и3 бyдетъ мздA вaша мн0га, и3 бyдете сhнове вhшнzгw: ћкw т0й бlгъ є4сть на безблагод†тныz [неблагод†рныz] и3 ѕлы6z. |
|
36
|
36
|
| Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. | Бyдите u5бо милосeрди, ћкоже и3 nц7ъ вaшъ милосeрдъ є4сть. |
|
37
|
37
|
| Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; | (За? к7з7.) И# не суди1те, и3 не сyдzтъ вaмъ: (и3) не њсуждaйте, да не њсуждeни бyдете: tпущaйте, и3 tпyстzтъ вaмъ: |
|
38
|
38
|
| давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. | дaйте, и3 дaстсz вaмъ: мёру добрY, наткaну и3 потрsсну и3 преливaющусz дадsтъ на л0но вaше: т0ю бо мёрою, є4юже мёрите, возмёритсz вaмъ. |
|
39
|
39
|
| Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? | Речe же при1тчу и5мъ: є3дA м0жетъ слэпeцъ слэпцA води1ти; не џба ли въ ћму впадeтасz; |
|
40
|
40
|
| Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. | Нёсть ўчени6къ над8 ўчи1телz своего2: совершeнъ же всsкъ бyдетъ, ћкоже (и3) ўчи1тель є3гw2. |
|
41
|
41
|
| Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? | Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, не чyеши; |
|
42
|
42
|
| Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. | И#ли2 кaкw м0жеши рещи2 брaту твоемY: брaте, њстaви, да и3змY сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, сaмъ сyщагw во nчеси2 твоeмъ бервнA не ви1дz; Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA пр0зриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2. |
|
43
|
43
|
| Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. | Нёсть бо дрeво добро2, творS плодA ѕлA: нижE дрeво ѕло2, творS плодA добрA. |
|
44
|
44
|
| Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. | Всsко бо дрeво t плодA своегw2 познаeтсz: не t тeрніz бо чeшутъ смHквы, ни t купины2 є4млютъ грHздіz. |
|
45
|
45
|
| Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. | Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ бlг0е: и3 ѕлhй человёкъ t ѕлaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ ѕл0е: t и3збhтка бо сeрдца глаг0лютъ ўстA є3гw2. |
|
46
|
46
|
| Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? | (За? к7}.) Чт0 же мS зоветE: гDи, гDи, и3 не творитE, ±же гlю; |
|
47
|
47
|
| Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. | Всsкъ грzдhй ко мнЁ и3 слhшай словесA мо‰ и3 творS |, скажY вaмъ, комY є4сть под0бенъ: |
|
48
|
48
|
| Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. | под0бенъ є4сть человёку зи1ждущу хрaмину, и4же и3скопA и3 ўглуби2, и3 положи2 њсновaніе на кaмени: наводнeнію же бhвшу, припадE рэкA ко хрaминэ т0й, и3 не м0же поколебaти є3S: њснованa бо бЁ на кaмени. |
|
49
|
49
|
| А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике. | Слhшавый же и3 не сотвори1вый под0бенъ є4сть человёку создaвшему хрaмину на земли2 без8 њсновaніz: къ нeйже припадE рэкA, и3 ѓбіе падeсz, и3 бhсть разрушeніе хрaмины тоS вeліе. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. | Е#гдa же скончA вс‰ гlг0лы сво‰ въ слyхи лю1демъ, (За? к7f7.) вни1де въ капернаyмъ. |
|
2
|
2
|
| У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. | С0тнику же нёкоему рaбъ болS ѕлЁ, хотsше [и3мёzше] ўмрeти, и4же бЁ є3мY чeстенъ. |
|
3
|
3
|
| Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. | Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2. |
|
4
|
4
|
| І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, | Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE: |
|
5
|
5
|
| бо любить народ наш і збудував нам синагогу. | лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ. |
|
6
|
6
|
| Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. | Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: |
|
7
|
7
|
| Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. | тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й: |
|
8
|
8
|
| Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. | и4бо и3 ѓзъ человёкъ є4смь под8 владhкою ўчинeнъ, и3мёz под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и3дeтъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 пріи1детъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ. |
|
9
|
9
|
| Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. | Слhшавъ же сі‰ ї}съ, чуди1сz є3мY, и3 њбрaщьсz и3дyщему по нeмъ нар0ду речE: глаг0лю вaмъ, ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ. |
|
10
|
10
|
| Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим. | И# возврaщшесz п0сланіи њбрэт0ша болsщаго рабA и3сцэлёвша. |
|
11
|
11
|
| Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. | (За? l.) И# бhсть посeмъ, и3дsше во грaдъ, нарицaемый наjнъ: и3 съ ни1мъ и3дsху ўчн7цы2 є3гw2 мн0зи и3 нар0дъ мн0гъ. |
|
12
|
12
|
| Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. | Ћкоже прибли1жисz ко вратHмъ грaда, и3 сE и3зношaху ўмeрша, сhна є3динор0дна мaтери своeй, и3 тA бЁ вдовA: и3 нар0дъ t грaда мн0гъ съ нeю. |
|
13
|
13
|
| Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. | И# ви1дэвъ ю5 гDь, милосeрдова њ нeй, и3 речE є4й: не плaчи. |
|
14
|
14
|
| І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! | И# пристyпль коснyсz во џдръ: носsщіи же стaша: и3 речE: ю4ноше, тебЁ глаг0лю, востaни. |
|
15
|
15
|
| І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. | И# сёде мeртвый, и3 начaтъ глаг0лати: и3 дадE є3го2 мaтери є3гw2. |
|
16
|
16
|
| І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. | Пріsтъ же стрaхъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа, глаг0люще: ћкw прbр0къ вeлій востA въ нaсъ, и3 ћкw посэти2 бGъ людeй свои1хъ. |
|
17
|
17
|
| Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю. | (За? l№.) И# и3зhде сл0во сіE по всeй їудeи њ нeмъ, и3 по всeй странЁ. |
|
18
|
18
|
| І сповістили про все те Іоана учні його. | И# возвэсти1ша їwaнну ўченицы2 є3гw2 њ всёхъ си1хъ. |
|
19
|
19
|
| Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? | И# призвaвъ двA нBкаz t ўчени6къ свои1хъ їwaннъ, послA ко ї}су, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; |
|
20
|
20
|
| Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? | Пришє1дша же къ немY м{жа рёста: їwaннъ кrти1тель послA нaсъ къ тебЁ, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; |
|
21
|
21
|
| А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. | Въ т0й же чaсъ и3сцэли2 мнHги t нед{гъ и3 р†нъ и3 д{хъ ѕлhхъ, и3 мнHгимъ слэпы6мъ даровA прозрёніе. |
|
22
|
22
|
| І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. | И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaнну, ±же ви1дэста и3 слhшаста: ћкw слэпjи прозирaютъ, хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz, глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ, ни1щіи благовэствyютъ: |
|
23
|
23
|
| І блаженний той, хто не спокуситься через Мене! | и3 блажeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ. |
|
24
|
24
|
| А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? | Tшeдшема же ўченик0ма їwaнновома, начaтъ глаг0лати къ нар0дwмъ њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти, тр0сть ли вётромъ колeблему; |
|
25
|
25
|
| На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. | Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њдёzна; СE, и5же во nдeжди слaвнэй и3 пи1щи сyщіи, во цaрствіи [во дв0рэхъ цaрскихъ] сyть. |
|
26
|
26
|
| На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. | Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, глаг0лю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка. |
|
27
|
27
|
| Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. | Сeй (бо) є4сть, њ нeмже пи1сано є4сть: сE ѓзъ послю2 ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўстр0итъ пyть тв0й пред8 тоб0ю. |
|
28
|
28
|
| Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. | Глаг0лю бо вaмъ: б0лій въ рождeнныхъ женaми прbр0ка їwaнна кrти1телz никт0же є4сть: мнjй же во цrтвіи б9іи, б0ліи є3гw2 є4сть. |
|
29
|
29
|
| І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. | И# вси2 лю1діе слhшавше и3 мhтаріе, њправди1ша бGа, крeщшесz крещeніемъ їwaнновымъ: |
|
30
|
30
|
| Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. | фарісeє же и3 зак0нницы совётъ б9ій tверг0ша њ себЁ, не крeщшесz t негw2. |
|
31
|
31
|
| Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? | (За? lв7.) Речe же гDь: комY u5бо ўпод0блю человёки р0да сегw2, и3 комY сyть под0бни; |
|
32
|
32
|
| Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. | Под0бни сyть џтрочищємъ сэдsщымъ на т0ржищихъ и3 приглашaющымъ дрyгъ дрyга, и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: рыдaхомъ вaмъ, и3 не плaкасте. |
|
33
|
33
|
| Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. | Пріи1де бо їwaннъ кrти1тель ни хлёба kдhй, ни вінA піS, и3 глаг0лете: бёсz и4мать. |
|
34
|
34
|
| Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. | Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піS, и3 глаг0лете: сeй человёкъ ћдца и3 вінопjйца, дрyгъ мытарє1мъ и3 грёшникwмъ. |
|
35
|
35
|
| І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*. | И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ всёхъ. |
|
36
|
36
|
| Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. | (За? lG.) Молsше же є3го2 нёкій t фарісє1й, да бы ћлъ съ ни1мъ: и3 вшeдъ въ д0мъ фарісeовъ, возлежE. |
|
37
|
37
|
| І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром | И# сE женA во грaдэ, ћже бЁ грёшница, и3 ўвёдэвши, ћкw возлежи1тъ во хрaминэ фарісeовэ, принeсши ґлавaстръ мЂра, |
|
38
|
38
|
| і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. | и3 стaвши при ногY є3гw2 созади2, плaчущисz, начaтъ ўмывaти н0зэ є3гw2 слезaми, и3 власы6 главы2 своеS њтирaше, и3 њблобызaше н0зэ є3гw2, и3 мaзаше мЂромъ. |
|
39
|
39
|
| Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. | Ви1дэвъ же фарісeй воззвaвый є3го2, речE въ себЁ, глаг0лz сeй ѓще бы бhлъ прbр0къ, вёдэлъ бы кто2 и3 каковA женA прикасaетсz є3мY: ћкw грёшница є4сть. |
|
40
|
40
|
| Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ немY: сjмwне, и4мамъ ти2 нёчто рещи2. Џнъ же речE: ўчи1телю, рцы2. |
|
41
|
41
|
| Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. | Ї}съ же речE: двA должник† бёста заимодaвцу нёкоему: є3ди1нъ бЁ д0лженъ пzтію1сwтъ дин†ріи, другjй же пzтію1десzтъ: |
|
42
|
42
|
| Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? | не и3мyщема же и4ма воздaти, nбёма tдA [њстaви]. Кот0рый u5бо є3ю2, рцы2, пaче возлю1битъ є3го2; |
|
43
|
43
|
| У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. | Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: мню2, ћкw є3мyже вsщше tдA [њстaви]. Џнъ же речE є3мY: прaвw суди1лъ є3си2. |
|
44
|
44
|
| І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. | И# њбрaщьсz къ женЁ, сjмwнови речE: ви1диши ли сію2 женY; Внид0хъ въ д0мъ тв0й, воды2 на н0зэ мои2 не дaлъ є3си2: сіs же слезaми њбліS ми2 н0зэ и3 власы6 главы2 своеS њтрE. |
|
45
|
45
|
| Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. | Лобзaніz ми2 не дaлъ є3си2: сіs же, tнeлиже внид0хъ, не престA њблобызaющи ми2 н0зэ. |
|
46
|
46
|
| Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. | Мaсломъ главы2 моеS не помaзалъ є3си2: сіs же мЂромъ помaза ми2 н0зэ. |
|
47
|
47
|
| Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. | Е#гHже рaди, глаг0лю ти2: tпущaютсz грэси2 є3S мн0зи, ћкw возлюби2 мн0гw: ґ є3мyже мaлw њставлsетсz, мeнше лю1битъ. |
|
48
|
48
|
| Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. | Речe же є4й: tпущaютсz тебЁ грэси2. |
|
49
|
49
|
| Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? | И# начaша возлежaщіи съ ни1мъ глаг0лати въ себЁ: кто2 сeй є4сть, и4же и3 грэхи2 tпущaетъ; |
|
50
|
50
|
| Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром. | Речe же къ женЁ: вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять. | (За? lд7.) И# бhсть посeмъ, и3 т0й прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, проповёдуz и3 бlговэствyz цrтвіе б9іе: и3 nбанaдесzте съ ни1мъ, |
|
2
|
2
|
| І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, | и3 жєны2 нBкіz, ±же бsху и3сцёлєны t духHвъ ѕлhхъ и3 нед{гъ: марjа нарицaемаz магдали1на, и3з8 неsже бэсHвъ сeдмь и3зhде, |
|
3
|
3
|
| та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого. | и3 їwaнна женA хузaнz, пристaвника и4рwдова, и3 сусaнна, и3 и4ны мнHги, ±же служaху є3мY t и3мёній свои1хъ. |
|
4
|
4
|
| Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу: | Разумэвaющу же нар0ду мн0гу, и3 t всёхъ градHвъ грzдyщымъ къ немY, речE при1тчу: |
|
5
|
5
|
| вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. | (За? lе7.) и3зhде сёzй сёzти сёмене своегw2: и3 є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 попрaно бhсть, и3 пти1цы небє1сныz позобaша є5: |
|
6
|
6
|
| А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. | ґ друг0е падE на кaмени, и3 прозsбъ ќсше, занE не и3мёzше влaги: |
|
7
|
7
|
| А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. | и3 друг0е падE посредЁ тeрніz, и3 возрастE тeрніе, и3 подави2 є5: |
|
8
|
8
|
| Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! | друг0е же падE на земли2 блaзэ, и3 прозsбъ сотвори2 пл0дъ стори1цею. Сі‰ глаг0лz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ. |
|
9
|
9
|
| Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? | Вопрошaху же є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 є4сть при1тча сіS; |
|
10
|
10
|
| Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. | Џнъ же речE: вaмъ є4сть дано2 вёдати тaйны цrтвіz б9іz, пр0чымъ же въ при1тчахъ, да ви1дzще не ви1дzтъ и3 слhшаще не разумёютъ. |
|
11
|
11
|
| Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже. | Е$сть же сіS при1тча: сёмz є4сть сл0во б9іе: |
|
12
|
12
|
| А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. | ґ и5же при пути2, сyть слhшащіи, пот0мъ же прих0дитъ діaволъ и3 взeмлетъ сл0во t сeрдца и4хъ, да не вёровавше спасyтсz: |
|
13
|
13
|
| А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. | ґ и5же на кaмени, и5же є3гдA ўслhшатъ, съ рaдостію пріeмлютъ сл0во: и3 сіи2 к0рене не и4мутъ, и5же во врeмz вёруютъ, и3 во врeмz напaсти tпадaютъ: |
|
14
|
14
|
| А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. | ґ є4же въ тeрніи пaдшее, сjи сyть слhшавшіи, и3 t печaли и3 богaтства и3 сластьми2 житeйскими ходsще подавлsютсz, и3 не совершaютъ плодA: |
|
15
|
15
|
| А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. | ґ и5же на д0брэй земли2, сjи сyть, и5же д0брымъ сeрдцемъ и3 благи1мъ слhшавше сл0во, держaтъ и3 пл0дъ творsтъ въ терпёніи. Сі‰ гlz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. |
|
16
|
16
|
| Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. | (За? lѕ7.) Никт0же (u5бо) свэти1лника вжeгъ, покрывaетъ є3го2 сосyдомъ, и3ли2 под8 џдръ подлагaетъ: но на свёщникъ возлагaетъ, да входsщіи ви1дzтъ свётъ. |
|
17
|
17
|
| Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. | Нёсть бо тaйно, є4же не ћвлено бyдетъ: нижE ўтаeно, є4же не познaетсz и3 въ kвлeніе пріи1детъ. |
|
18
|
18
|
| Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати. | Блюди1тесz u5бо, кaкw слhшите: и4же бо и4мать, дaстсz є3мY: и3 и4же ѓще не и4мать, и3 є4же мни1тсz и3мёz, в0зметсz t негw2. |
|
19
|
19
|
| Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ. | Пріид0ша же къ немY м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 не можaху бесёдовати къ немY нар0да рaди. |
|
20
|
20
|
| І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. | И# возвэсти1ша є3мY, глаг0люще: м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, ви1дэти тS хотsще. |
|
21
|
21
|
| Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його. | Џнъ же tвэщaвъ речE къ ни6мъ: мaти моS и3 брaтіz мо‰ сjи сyть, слhшащіи сл0во б9іе, и3 творsщіи є5. |
|
22
|
22
|
| Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. | (За? lз7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, т0й влёзе въ корaбль и3 ўчн7цы2 є3гw2: и3 речE къ ни6мъ: прeйдемъ на w4нъ п0лъ є4зера. И# поид0ша. |
|
23
|
23
|
| Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. | И#дyщымъ же и5мъ, ќспе. И# сни1де бyрz вётренаz въ є4зеро, и3 скончавaхусz, и3 въ бэдЁ бёху. |
|
24
|
24
|
| І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. | И# пристyпльше воздвиг0ша є3го2, глаг0люще: настaвниче, настaвниче, погибaемъ. Џнъ же востaвъ запрети2 вётру и3 волнeнію в0дному: и3 ўлег0ста, и3 бhсть тишинA. |
|
25
|
25
|
| Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його? | Речe же и5мъ: гдЁ є4сть вёра вaша; Ўбоsвшесz же чуди1шасz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётрwмъ повелэвaетъ и3 водЁ, и3 послyшаютъ є3гw2; |
|
26
|
26
|
| І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. | (За? l}.) И# преид0ша во странY гадари1нску, ћже є4сть њб8 w4нъ п0лъ галілeи. |
|
27
|
27
|
| Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. | И#зшeдшу же є3мY на зeмлю, срёте є3го2 мyжъ нёкій t грaда, и4же и3мsше бёсы t лётъ мн0гихъ, и3 въ ри1зу не њблачaшесz, и3 во хрaмэ не живsше, но во гробёхъ. |
|
28
|
28
|
| Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! | Ўзрёвъ же ї}са и3 возопи1въ, припадE къ немY, и3 глaсомъ вeліимъ речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се сн7е бGа вhшнzгw; молю1сz ти2, не мyчи менE. |
|
29
|
29
|
| Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. | Повелё бо дyхови нечи1стому и3зhти t человёка: t мн0гихъ бо лётъ восхищaше є3го2: и3 вsзаху є3го2 ќзы (желBзны) и3 п{ты, стрегyще є3го2: и3 растерзaz ќзы, гони1мь бывaше бёсомъ сквозЁ пусты6ни. |
|
30
|
30
|
| Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього. | Вопроси1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: что2 ти2 є4сть и4мz; Џнъ же речE: легеHнъ: ћкw бёси мн0зи внид0ша в0нь. |
|
31
|
31
|
| І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. | И# молsху є3го2, да не повели1тъ и5мъ въ бeздну и3ти2. |
|
32
|
32
|
| Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. | Бё же тY стaдо свинeй мн0го пас0мо въ горЁ: и3 молsху є3го2, да повели1тъ и5мъ въ ты6 вни1ти. И# повелЁ и5мъ. |
|
33
|
33
|
| Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. | И#зшeдше же бёси t человёка, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ є4зеро, и3 и3стопE. |
|
34
|
34
|
| Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. | Ви1дэвше же пасyщіи бhвшее, бэжaша, и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. |
|
35
|
35
|
| І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. | И#зыд0ша же ви1дэти бhвшее: и3 пріид0ша ко ї}сови и3 њбрэт0ша человёка сэдsща, и3з8 негHже бёси и3зыд0ша, њболчeна и3 смhслzща, при ногY ї}сwву: и3 ўбоsшасz. |
|
36
|
36
|
| А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. | Возвэсти1ша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw спасeсz бэсновaвыйсz. |
|
37
|
37
|
| І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. | И# моли2 є3го2 вeсь нар0дъ страны2 гадари1нскіz tити2 t ни1хъ, ћкw стрaхомъ вeліимъ њдержи1ми бёху. Џнъ же влёзъ въ корaбль, возврати1сz. |
|
38
|
38
|
| Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: | Молsшесz же є3мY мyжъ, и3з8 негHже и3зыд0ша бёси, да бы2 съ ни1мъ бhлъ. Tпусти1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: |
|
39
|
39
|
| повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус. | возврати1сz въ д0мъ тв0й и3 повёдай, є3ли6ка ти2 сотвори2 бGъ. И# и4де, по всемY грaду проповёдаz, є3ли1ка сотвори2 є3мY ї}съ. |
|
40
|
40
|
| Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього. | (За? lf7.) Бhсть же є3гдA возврати1сz ї}съ, пріsтъ є3го2 нар0дъ: бёху бо вси2 чaюще є3гw2. |
|
41
|
41
|
| І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; | И# сE пріи1де мyжъ, є3мyже и4мz їаjръ, и3 т0й кнsзь с0нмищу бЁ. И# пaдъ при ногY ї}сwву, молsше є3го2 вни1ти въ д0мъ св0й: |
|
42
|
42
|
| бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. | ћкw дщи2 є3динор0дна бЁ є3мY, ћкw лётъ двоюнaдесzте, и3 тA ўмирaше. Е#гдa же и3дsше, нар0ди ўгнэтaху є3го2. |
|
43
|
43
|
| І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. | И# женA сyщи въ точeніи кр0ве t двоюнaдесzте лBту, ћже врачє1мъ и3здaвши всE и3мёніе, (и3) не возм0же ни t є3ди1нагw и3сцэлёти: |
|
44
|
44
|
| І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. | (и3) пристyпльши созади2, коснyсz крaz ри1зъ є3гw2: и3 ѓбіе стA т0къ кр0ве є3S. |
|
45
|
45
|
| І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? | И# речE ї}съ: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; Tметaющымсz же всBмъ, речE пeтръ и3 и5же съ ни1мъ: настaвниче, нар0ди њдержaтъ тS и3 гнэтyтъ, и3 глаг0леши: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; |
|
46
|
46
|
| Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. | Ї}съ же речE: прикоснyсz мнЁ нёкто: ѓзъ бо чyхъ си1лу и3зшeдшую и3з8 менє2. |
|
47
|
47
|
| Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. | Ви1дэвши же женA, ћкw не ўтаи1сz, трепeщущи пріи1де, и3 пaдши пред8 ни1мъ, є3sже рaди вины2 прикоснyсz є3мY, повёда є3мY пред8 всёми людьми2, и3 ћкw и3сцэлЁ ѓбіе. |
|
48
|
48
|
| Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! | Џнъ же речE є4й: дерзaй дщи2, вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ. |
|
49
|
49
|
| Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. | Е#щE є3мY глаг0лющу, пріи1де нёкій t ґрхісmнагHга, глаг0лz є3мY, ћкw ќмре дщи2 твоS: не дви1жи ўчи1телz. |
|
50
|
50
|
| Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. | Ї}съ же слhшавъ tвэщA є3мY, глаг0лz: не б0йсz, т0кмw вёруй, и3 сп7сeна бyдетъ. |
|
51
|
51
|
| Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. | Пришeдъ же въ д0мъ, не њстaви ни є3ди1нагw вни1ти, т0кмw петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, и3 nтцA nтрокови1цы, и3 мaтере. |
|
52
|
52
|
| Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. | Плaкахусz же вси2 и3 рыдaху є3S. Џнъ же речE: не плaчитесz: не ќмре (бо), но спи1тъ. |
|
53
|
53
|
| І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. | И# ругaхусz є3мY, вёдzще, ћкw ќмре. |
|
54
|
54
|
| Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. | Џнъ же и3згнaвъ в0нъ всёхъ, и3 є4мъ за рyку є3S, возгласи2, глаг0лz: nтрокови1це, востaни. |
|
55
|
55
|
| І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. | И# возврати1сz дyхъ є3S, и3 воскрeсе ѓбіе: и3 повелЁ дaти є4й ћсти. |
|
56
|
56
|
| І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося. | И# диви1стасz роди1тєлz є3S. Џнъ же повелЁ и4ма никомyже повёдати бhвшагw. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. | (За? м7.) Созвaвъ же nбанaдесzте, дадE и5мъ си1лу и3 влaсть на вс‰ бёсы, и3 недyги цэли1ти: |
|
2
|
2
|
| І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. | и3 послA и5хъ проповёдати цrтвіе б9іе и3 и3сцэли1ти болsщыz. |
|
3
|
3
|
| І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. | И# речE къ ни6мъ: ничесHже возми1те на пyть: ни жезлA, ни пи1ры, ни хлёба, ни сребрA, ни по двэмA ри1зама и3мёти: |
|
4
|
4
|
| І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. | и3 въ џньже д0мъ вни1дете, тY пребывaйте и3 tтyду и3сходи1те: |
|
5
|
5
|
| А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. | и3 є3ли1цы ѓще не пріeмлютъ вaсъ, и3сходsще t грaда тогw2, и3 прaхъ t н0гъ вaшихъ tтрzси1те, во свидётелство на нS. |
|
6
|
6
|
| Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди. | И#сходsще же прохождaху сквозЁ вє1си, благовэствyюще и3 и3сцэлsюще всю1ду. |
|
7
|
7
|
| Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; | (За? м7№.) Слhша же и4рwдъ четвертовлaстникъ быв†ющаz t негw2 вс‰ и3 недоумэвaшесz: занE глаг0лемо бЁ t нёкихъ, ћкw їwaннъ востA t мeртвыхъ: |
|
8
|
8
|
| інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. | t и3нёхъ же, ћкw и3ліA kви1сz: t други1хъ же, ћкw прbр0къ є3ди1нъ t дрeвнихъ воскрeсе. |
|
9
|
9
|
| І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його. | И# речE и4рwдъ: їwaнна ѓзъ ўсёкнухъ: кт0 же є4сть сeй, њ нeмже ѓзъ слhшу таковaz; И# и3скaше ви1дэти є3го2. |
|
10
|
10
|
| Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда. | И# возврaщшесz ґпcли повёдаша є3мY, є3ли1ка сотвори1ша: и3 пои1мъ и5хъ, tи1де є3ди1нъ [њс0бь] на мёсто пyсто грaда, нарицaемагw виfсаjда. |
|
11
|
11
|
| Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. | Нар0ди же разумёвше, по нeмъ и3д0ша: и3 пріeмъ и5хъ, гlаше и5мъ њ цrтвіи б9іи и3 трeбующыz и3сцэлeніz цэлsше. |
|
12
|
12
|
| День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. | Дeнь же начaтъ прекланsтисz. (За? м7в7.) Пристyпльше же nбанaдесzте рек0ша є3мY: tпусти2 нар0дъ, да шeдше во њкрє1стныz вє1си и3 сeла витaютъ и3 њбрsщутъ брaшно: ћкw здЁ въ пyстэ мёстэ є3смы2. |
|
13
|
13
|
| А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? | Речe же къ ни6мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Nни1 же рёша: нёсть ў нaсъ вsщше, т0кмw пsть хлBбъ и3 ры6бэ двЁ, ѓще u5бо не шeдше мы2 кyпимъ во вс‰ лю1ди сі‰ бр†шна. |
|
14
|
14
|
| Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. | Бёху бо мужeй ћкw пsть тhсzщъ. Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: посади1те и5хъ на к{пы по пzти1десzтъ. |
|
15
|
15
|
| І зробили так, і розсадили всіх. | И# сотвори1ша тaкw и3 посади1ша и5хъ вс‰. |
|
16
|
16
|
| Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. | Пріи1мъ же пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и5хъ, и3 преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ предложи1ти нар0ду. |
|
17
|
17
|
| І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків. | И# kд0ша и3 насhтишасz вси2: и3 взsша и3збhвшыz и5мъ ўкрyхи к0шz дванaдесzте. |
|
18
|
18
|
| І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? | (За? м7G.) И# бhсть є3гдA молsшесz є3ди1нъ, съ ни1мъ бёху ўчн7цы2: и3 вопроси2 и5хъ, гlz: ког0 мz глаг0лютъ нар0ди бhти; |
|
19
|
19
|
| Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. | Nни1 же tвэщaвше рёша: їwaнна кrти1телz: и3нjи же и3лію2: друзjи же, ћкw прbр0къ нёкій t дрeвнихъ воскрeсе. |
|
20
|
20
|
| Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. | Речe же и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ речE: хrтA б9іz. |
|
21
|
21
|
| Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, | Џнъ же запрeщь и5мъ, повелЁ никомyже глаг0лати сегw2, |
|
22
|
22
|
| сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. | рeкъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти. |
|
23
|
23
|
| До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. | (За? м7д7.) Гlаше же ко всBмъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2. |
|
24
|
24
|
| Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. | И$же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спcти2, погyбитъ ю5: ґ и4же погyбитъ дyшу свою2 менє2 рaди, сeй сп7сeтъ ю5. |
|
25
|
25
|
| Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? | Чт0 бо п0льзы и4мать человёкъ, пріwбрётъ мjръ вeсь, себe же погуби1въ и3ли2 tтщети1въ; |
|
26
|
26
|
| Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. | И$же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ, сегw2 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz, є3гдA пріи1детъ во слaвэ своeй и3 џ§ей и3 с™hхъ ѓгGлъ. |
|
27
|
27
|
| Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже. | Глаг0лю же вaмъ вои1стинну: сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе. |
|
28
|
28
|
| Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. | (За? м7е7.) Бhсть же по словесёхъ си1хъ ћкw днjй џсмь, и3 поeмъ петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, взhде на горY помоли1тисz. |
|
29
|
29
|
| І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. | И# бhсть є3гдA молsшесz, видёніе лицA є3гw2 и4но, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 блистazсz. |
|
30
|
30
|
| І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: | И# сE м{жа двA съ ни1мъ глагHлюща, ±же бёста мwmсeй и3 и3ліA, |
|
31
|
31
|
| з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. | ћвльшасz во слaвэ, глаг0ласта же и3сх0дъ є3гw2, є3г0же хотsше скончaти во їеrли1мэ. |
|
32
|
32
|
| Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. | Пeтръ же и3 сyщіи съ ни1мъ бsху њтzгчeни сн0мъ: ўбyждшесz же ви1дэша слaву є3гw2, и3 џба м{жа сто‰ща съ ни1мъ. |
|
33
|
33
|
| Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. | И# бhсть є3гдA разлучи1стасz t негw2, речE пeтръ ко ї}су: настaвниче, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ сBни три2, є3ди1ну тебЁ, и3 є3ди1ну мwmсeови, и3 є3ди1ну и3ліи2: не вёдый, є4же глаг0лаше. |
|
34
|
34
|
| Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. | Сe же є3мY глаг0лющу, бhсть w4блакъ, и3 њсэни2 и5хъ: ўбоsшасz же, вшeдше во w4блакъ. |
|
35
|
35
|
| І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! | И# глaсъ бhсть и3з8 w4блака, глаг0лz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте. |
|
36
|
36
|
| І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили. | И# є3гдA бhсть глaсъ, њбрётесz ї}съ є3ди1нъ. И# тjи ўмолчaша, и3 никомyже возвэсти1ша въ ты6z дни6 ничесHже t тёхъ, ±же ви1дэша. |
|
37
|
37
|
| Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. | (За? м7ѕ7.) Бhсть же въ пр0чій дeнь, сшeдшымъ и5мъ съ горы2, срёте є3го2 нар0дъ мн0гъ. |
|
38
|
38
|
| Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: | И# сE мyжъ и3з8 нар0да возопи2, глаг0лz: ўчи1телю, молю1тисz, при1зри на сhна моего2, ћкw є3динор0денъ ми2 є4сть: |
|
39
|
39
|
| його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. | и3 сE дyхъ є4млетъ є3го2, и3 внезaпу вопіeтъ, и3 пружaетсz [терзaетъ є3го2] съ пёнами, и3 є3двA tх0дитъ t негw2, сокрушaz є3го2: |
|
40
|
40
|
| Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. | и3 моли1хсz ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3жденyтъ є3го2: и3 не возмог0ша. |
|
41
|
41
|
| Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. | Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду въ вaсъ и3 терплю2 вы2; приведи1 (ми) сhна твоего2 сёмw. |
|
42
|
42
|
| Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. | Е#щe же грzдyщу є3мY, повeрже є3го2 бёсъ и3 стрzсE. Запрети1 же ї}съ дyхови нечи1стому, и3 и3сцэли2 џтрока, и3 вдадE є3го2 nтцY є3гw2. |
|
43
|
43
|
| І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: | Дивлsхусz же вси2 њ вели1чіи б9іи. (За? м7з7.) ВсBмъ же чудsщымсz њ всёхъ, ±же творsше ї}съ, речE ко ўчн7кHмъ свои6мъ: |
|
44
|
44
|
| вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. | вложи1те вы2 во ќшы вaши словесA сі‰: сн7ъ бо чlвёческій и4мать предaтисz въ рyцэ человёчєстэ. |
|
45
|
45
|
| Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. | Nни1 же не разумёша глаг0ла сегw2, бё бо прикровeнъ t ни1хъ, да не њщутsтъ є3гw2: и3 боsхусz вопроси1ти є3го2 њ глаг0лэ сeмъ. |
|
46
|
46
|
| Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? | Вни1де же помышлeніе въ ни1хъ, кто2 и4хъ вsщшій бы бhлъ. |
|
47
|
47
|
| Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою | Ї}съ же вёдый помышлeніе сердeцъ и4хъ, пріeмъ nтрочA, постaви є5 ў себє2 |
|
48
|
48
|
| і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. | и3 речE и5мъ: и4же ѓще пріи1метъ сіE nтрочA во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же ѓще менE пріeмлетъ, пріeмлетъ послaвшаго мS: и4же бо мeншій є4сть въ вaсъ, сeй є4сть вели1къ. |
|
49
|
49
|
| При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. | (За? м7}.) Tвэщaвъ же їwaннъ речE: настaвниче, ви1дэхомъ нёкоего њ и4мени твоeмъ и3згонsща бёсы: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw вослёдъ не х0дитъ съ нaми. |
|
50
|
50
|
| Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас. | И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть. |
|
51
|
51
|
| І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. | (За?.) Бhсть же є3гдA скончавaхусz днjе восхождeнію є3гw2, и3 т0й ўтверди2 лицE своE и3ти2 во їеrли1мъ: |
|
52
|
52
|
| І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. | и3 послA вёстники пред8 лицeмъ свои1мъ: и3 и3зшeдше внид0ша въ вeсь самарsнску, ћкw да ўгот0вzтъ є3мY: |
|
53
|
53
|
| Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. | и3 не пріsша є3гw2, ћкw лицE є3гw2 бЁ грzдyщее во їеrли1мъ. |
|
54
|
54
|
| Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? | Ви6дэвша же ўчн7к† є3гw2 їaкwвъ и3 їwaннъ, рёста: гDи, х0щеши ли, речeма, да џгнь сни1детъ съ небесE и3 потреби1тъ и5хъ, ћкоже и3 и3ліA сотвори2; |
|
55
|
55
|
| Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; | Њбрaщьсz же запрети2 и4ма, и3 речE: не вёста, к0егw дyха є3стA вы2: |
|
56
|
56
|
| бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села. | сн7ъ бо чlвёческій не пріи1де дyшъ человёческихъ погуби1ти, но спcти2: и3 и3д0ша во и4ну вeсь. |
|
57
|
57
|
| Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. | (За? м7f7.) Бhсть же и3дyщымъ и5мъ по пути2, речE нёкій къ немY: и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши, гDи. |
|
58
|
58
|
| Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. | И# речE є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главY подклони1ти. |
|
59
|
59
|
| А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. | Речe же ко друг0му: ходи2 в8слёдъ менє2. Џнъ же речE: гDи, повели2 ми2, (да) шeдъ прeжде погребY nтцA моего2. |
|
60
|
60
|
| Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. | Речe же є3мY ї}съ: њстaви мє1ртвыz погребсти2 сво‰ мертвецы2: тh же шeдъ возвэщaй цrтвіе б9іе. |
|
61
|
61
|
| І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. | Речe же и3 другjй: и3дY по тебЁ, гDи: прeжде же повели2 ми2 tвэщaтисz, и5же сyть [попрости1тисz съ сyщими] въ домY моeмъ. |
|
62
|
62
|
| Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого. | Речe же къ немY ї}съ: никт0же возл0жь рyку свою2 на рaло и3 зрS вспsть, ўпрaвленъ є4сть въ цrтвіи б9іи. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. | (За? н7.) По си1хъ же kви2 гDь и3 и3нёхъ сeдмьдесzтъ, и3 послA и5хъ по двэмA пред8 лицeмъ свои1мъ во всsкъ грaдъ и3 мёсто, ѓможе хотsше сaмъ и3ти2: |
|
2
|
2
|
| І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. | гlаше же къ ни6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw: моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвэ, да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2. |
|
3
|
3
|
| Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. | И#ди1те: сE ѓзъ посылaю вы2 ћкw ѓгнцы посредЁ волкHвъ. |
|
4
|
4
|
| Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. | Не носи1те влагaлища, ни пи1ры, ни сапHгъ и3 ни ког0же на пути2 цэлyйте. |
|
5
|
5
|
| В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. | В0ньже ѓще д0мъ вни1дете, пeрвэе глаг0лите: ми1ръ д0му семY: |
|
6
|
6
|
| І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. | и3 ѓще ќбw бyдетъ тY сhнъ ми1ра, почjетъ на нeмъ ми1ръ вaшъ: ѓще ли же ни2, къ вaмъ возврати1тсz. |
|
7
|
7
|
| В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. | Въ т0мъ же домY пребывaйте, kдyще и3 пію1ще, ћже сyть ў ни1хъ: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS: не преходи1те и3з8 д0му въ д0мъ. |
|
8
|
8
|
| І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. | И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 пріeмлютъ вы2, kди1те предлагaємаz вaмъ: |
|
9
|
9
|
| І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. | и3 и3сцэли1те нед{жныz, и5же сyть въ нeмъ, и3 глаг0лите и5мъ: прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе. |
|
10
|
10
|
| Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: | И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 не пріeмлютъ вaсъ, и3зшeдше на расп{тіz є3гw2, рцhте: |
|
11
|
11
|
| і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. | и3 прaхъ прилёпшій нaмъ t грaда вaшегw, tтрzсaемъ вaмъ. Nбaче сіE вёдите, ћкw прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе. |
|
12
|
12
|
| Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. | Глаг0лю вaмъ, ћкw сод0млzнwмъ въ дeнь т0й tрaднэе бyдетъ, нeже грaду томY. |
|
13
|
13
|
| Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. | Г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaю, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ сэдsще покаsлисz бhша: |
|
14
|
14
|
| Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. | nбaче тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ на судЁ, нeже вaма. |
|
15
|
15
|
| І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. | И# ты2, капернаyме, и4же до небeсъ вознесhйсz, до ѓда низведeшисz. |
|
16
|
16
|
| Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. | (За? н7№.) Слyшаzй вaсъ, менє2 слyшаетъ: и3 tметazйсz вaсъ, менє2 tметaетсz: tметazйсz же менє2, tметaетсz послaвшагw мS. |
|
17
|
17
|
| Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. | Возврати1шасz же сeдмьдесzтъ съ рaдостію, глаг0люще: гDи, и3 бёси повинyютсz нaмъ њ и4мени твоeмъ. |
|
18
|
18
|
| Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. | Речe же и5мъ: ви1дэхъ сатанY ћкw м0лнію съ небесE спaдша. |
|
19
|
19
|
| Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. | (За?.) СE, даю2 вaмъ влaсть наступaти на ѕмію2 и3 на скорпjю и3 на всю2 си1лу врaжію: и3 ничесHже вaсъ вреди1тъ. |
|
20
|
20
|
| Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. | Nбaче њ сeмъ не рaдуйтесz, ћкw дyси вaмъ повинyютсz: рaдуйтесz же, ћкw и3менA в†ша напи6сана сyть на нб7сёхъ. |
|
21
|
21
|
| У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. | Въ т0й чaсъ возрaдовасz дyхомъ ї}съ и3 речE: и3сповёдаютисz, џ§е, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw ўтаи1лъ є3си2 сі‰ t премyдрыхъ и3 разyмныхъ, и3 tкрhлъ є3си2 т† младeнцємъ: є4й, џ§е, ћкw тaкw бhсть бlговолeніе пред8 тоб0ю. |
|
22
|
22
|
| І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. | И% њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, речE: вс‰ мнЁ предан† бhша t nц7A моегw2: и3 никт0же вёсть, кто2 є4сть сн7ъ, т0кмw nц7ъ: и3 кто2 є4сть nц7ъ, т0кмw сн7ъ, и3 є3мyже ѓще х0щетъ сн7ъ tкрhти. |
|
23
|
23
|
| І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! | (За? н7в7.) И% њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, є3ди1нъ [њс0бь] речE: блажeни џчи ви1дzщіи, ±же ви1дите: |
|
24
|
24
|
| Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. | глаг0лю бо вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 цaріе восхотёша ви1дэти, ±же вы2 ви1дите, и3 не ви1дэша: и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша. |
|
25
|
25
|
| І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? | (За? н7G.) И# сE, зак0нникъ нёкій востA, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz: ўчи1телю, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдую; |
|
26
|
26
|
| Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? | Џнъ же речE къ немY: въ зак0нэ что2 пи1сано є4сть; кaкw чтeши; |
|
27
|
27
|
| Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. | Џнъ же tвэщaвъ речE: возлю1биши гDа бGа твоего2 t всегw2 сeрдца твоегw2, и3 t всеS души2 твоеS, и3 всeю крёпостію твоeю, и3 всёмъ помышлeніемъ твои1мъ: и3 бли1жнzго своего2 ћкw сaмъ себE. |
|
28
|
28
|
| Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. | Речe же є3мY: прaвw tвэщaлъ є3си2: сіE сотвори2, и3 жи1въ бyдеши. |
|
29
|
29
|
| Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? | Џнъ же хотS њправди1тисz сaмъ, речE ко ї}су: и3 кто2 є4сть бли1жній м0й; |
|
30
|
30
|
| На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. | Tвэщaвъ же ї}съ речE: человёкъ нёкій схождaше t їеrли1ма во їеріхHнъ, и3 въ разб0йники впадE, и5же совлeкше є3го2, и3 ћзвы возл0жше tид0ша, њстaвльше є3двA жи1ва сyща. |
|
31
|
31
|
| Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. | По слyчаю же свzщeнникъ нёкій схождaше путeмъ тёмъ, и3 ви1дэвъ є3го2, мимои1де. |
|
32
|
32
|
| Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. | Тaкожде же и3 леvjтъ, бhвъ на т0мъ мёстэ, пришeдъ и3 ви1дэвъ, мимои1де. |
|
33
|
33
|
| Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; | Самарsнинъ же нёкто грzдhй, пріи1де над8 него2, и3 ви1дэвъ є3го2, милосeрдова: |
|
34
|
34
|
| і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; | и3 пристyпль њбвzзA стрyпы є3гw2, возливaz мaсло и3 віно2: всади1въ же є3го2 на св0й ск0тъ, приведE є3го2 въ гости1нницу, и3 прилэжA є3мY: |
|
35
|
35
|
| а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. | и3 наyтріz и3зшeдъ, и3з8eмъ двA срeбрєника, дадE гости1ннику, и3 речE є3мY: прилэжи2 є3мY: и3, є4же ѓще пріиждивeши, ѓзъ є3гдA возвращyсz, воздaмъ ти2. |
|
36
|
36
|
| Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? | Кто2 u5бо t тёхъ тріeхъ бли1жній мни1ттисz бhти впaдшему въ разб0йники; |
|
37
|
37
|
| Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. | Џнъ же речE: сотвори1вый ми1лость съ ни1мъ. Речe же є3мY ї}съ: и3ди2, и3 ты2 твори2 тaкожде. |
|
38
|
38
|
| Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. | (За? н7д7.) Бhсть же ходsщымъ и5мъ, и3 сaмъ вни1де въ вeсь нёкую: женa же нёкаz и4менемъ мaрfа пріsтъ є3го2 въ д0мъ св0й. |
|
39
|
39
|
| У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. | И# сестрA є4й бЁ нарицaемаz марjа, ћже и3 сёдши при ногY ї}сwву, слhшаше сл0во є3гw2. |
|
40
|
40
|
| Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. | Мaрfа же м0лвzше њ мн0зэ слyжбэ, стaвши же речE: гDи, не брежeши ли, ћкw сестрA моS є3ди1ну мS њстaви служи1ти; рцы2 u5бо є4й, да ми2 пом0жетъ. |
|
41
|
41
|
| Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. | Tвэщaвъ же ї}съ речE є4й: мaрfо, мaрfо, печeшисz, и3 м0лвиши њ мн0зэ, |
|
42
|
42
|
| А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. | є3ди1но же є4сть на потрeбу: марjа же бlгyю чaсть и3збрA, ћже не tи1метсz t неS. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. | (За? н7е7.) И# бhсть внегдA бhти є3мY на мёстэ нёкоемъ молsщусz, (и3) ћкw престA, речE нёкій t ўчени6къ є3гw2 къ немY: гDи, научи1 ны моли1тисz, ћкоже и3 їwaннъ научи2 ўченики2 сво‰. |
|
2
|
2
|
| Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. | Речe же и5мъ: є3гдA м0литесz, глаг0лите: џ§е нaшъ, и4же на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE: да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2: |
|
3
|
3
|
| Хліб наш насущний дай нам сьогодні; | хлёбъ нaшъ насyщный подавaй нaмъ на всsкъ дeнь: |
|
4
|
4
|
| і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. | и3 њстaви нaмъ грэхи2 нaшz, и4бо и3 сaми њставлsемъ всsкому должникY нaшему: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. |
|
5
|
5
|
| І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, | И# речE къ ни6мъ: кто2 t вaсъ и4мать дрyга, и3 и4детъ къ немY въ полyнощи, и3 речeтъ є3мY: дрyже, дaждь ми2 взаи1мъ три2 хлёбы: |
|
6
|
6
|
| бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. | понeже дрyгъ пріи1де съ пyти ко мнЁ, и3 не и4мамъ чесw2 предложи1ти є3мY. |
|
7
|
7
|
| А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. | И# т0й и3звнyтрь tвэщaвъ речeтъ: не твори1 ми труды2: ўжE двє1ри затворены2 сyть, и3 дёти мо‰ со мн0ю на л0жи сyть: (и3) не могY востaвъ дaти тебЁ. |
|
8
|
8
|
| Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. | Гlю же вaмъ: ѓще и3 не дaстъ є3мY востaвъ, занE дрyгъ є3мY є4сть: но за без80чьство є3гw2, востaвъ дaстъ є3мY, є3ли6ка трeбуетъ. |
|
9
|
9
|
| І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, | (За? н7ѕ7.) И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: проси1те, и3 дaстсz вaмъ: и3щи1те, и3 њбрsщете: толцhте, и3 tвeрзетсz вaмъ: |
|
10
|
10
|
| бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. | всsкъ бо просsй пріeмлетъ, и3 и3щsй њбрэтaетъ, и3 толкyщему tвeрзетсz. |
|
11
|
11
|
| Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? | Кот0рагw же вaсъ nтцA воспр0ситъ сhнъ хлёба, є3дA кaмень подaстъ є3мY; и3ли2 рhбы, є3дA въ рhбы мёсто ѕмію2 подaстъ є3мY; |
|
12
|
12
|
| Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? | и3ли2 ѓще попр0ситъ kицA, є3дA подaстъ є3мY ск0рпію; |
|
13
|
13
|
| Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього. | Ѓще u5бо вы2 ѕли2 сyще, ўмёете да‰ніz бл†га даsти чaдwмъ вaшымъ, к0льми пaче nц7ъ, и4же съ нб7сE, дaстъ д¦а с™aго просsщымъ ў негw2; |
|
14
|
14
|
| Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. | (За? н7з7.) И# бЁ и3згонS бёса, и3 т0й бЁ нёмъ: бhсть же бёсу и3зшeдшу, проглаг0ла нэмhй: и3 диви1шасz нар0ди. |
|
15
|
15
|
| Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. | Нёцыи же t ни1хъ рёша: њ веельзевyлэ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы. |
|
16
|
16
|
| А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. | Друзjи же и3скушaюще, знaменіz t негw2 и3скaху съ небесE. |
|
17
|
17
|
| Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. | Џнъ же вёдый помышлє1ніz и4хъ, речE и5мъ: всsко цaрство само2 въ себЁ раздэлszсz, запустёетъ: и3 д0мъ на д0мъ, пaдаетъ. |
|
18
|
18
|
| Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. | Ѓще же и3 сатанA сaмъ въ себЁ раздэли1сz, кaкw стaнетъ цaрство є3гw2, ћкоже глаг0лете, њ веельзевyлэ и3згонsщz мS бёсы. |
|
19
|
19
|
| Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. | Ѓще же ѓзъ њ веельзевyлэ и3згоню2 бёсы, сhнове вaши њ к0мъ и3зг0нzтъ; сегw2 рaди тjи бyдутъ вaмъ судіи6. |
|
20
|
20
|
| Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. | Ѓще ли же њ пeрстэ б9іи и3згоню2 бёсы, u5бо пости1же на вaсъ цrтвіе б9іе. |
|
21
|
21
|
| Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; | Е#гдA крёпкій воwружи1всz храни1тъ св0й дв0ръ, во смирeніи [въ ми1рэ] сyть и3мBніz є3гw2: |
|
22
|
22
|
| коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. | є3гдa же крёплэй є3гw2 нашeдъ побэди1тъ є3го2, всE nрyжіе є3гw2 в0зметъ, на нeже ўповaше, и3 корhсть є3гw2 раздаeтъ. |
|
23
|
23
|
| Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. | (За? н7}.) И$же нёсть со мн0ю, на мS є4сть: и3 и4же не собирaетъ со мн0ю, расточaетъ. |
|
24
|
24
|
| Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; | Е#гдa (же) нечи1стый дyхъ и3зhдетъ t человёка, прех0дитъ сквозЁ безвHднаz мBста, и3щS пок0z: и3 не њбрэтaz, глаг0летъ: возвращyсz въ д0мъ м0й, tню1дуже и3зыд0хъ. |
|
25
|
25
|
| і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. | И# пришeдъ њбрsщетъ и5 пометeнъ и3 ўкрaшенъ: |
|
26
|
26
|
| Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. | тогдA и4детъ и3 п0йметъ сeдмь други1хъ духHвъ г0ршихъ себє2, и3 вшeдше живyтъ тY: и3 бывaютъ послBднzz человёку томY гHрша пeрвыхъ. |
|
27
|
27
|
| Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! | Бhсть же є3гдA глаг0лаше сі‰, воздви1гши нёкаz женA глaсъ t нар0да, речE є3мY: блажeно чрeво носи1вшее тS, и3 сосц†, ±же є3си2 ссaлъ. |
|
28
|
28
|
| А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його. | Џнъ же речE: тёмже u5бо блажeни слhшащіи сл0во б9іе и3 хранsщіи є5. |
|
29
|
29
|
| Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. | (За? н7f7.) Нар0дwмъ же собирaющымсz начaтъ глаг0лати: р0дъ сeй лукaвъ є4сть: знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка: |
|
30
|
30
|
| Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. | ћкоже бо бhсть їHна знaменіе нінеvjтwмъ, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій р0ду семY. |
|
31
|
31
|
| Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. | Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ м{жи р0да сегw2, и3 њсyдитъ и5хъ: ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE мн0жае соломHна здЁ. |
|
32
|
32
|
| Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони. | Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ, и3 њсyдzтъ и5: ћкw покаsшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE мн0жае їHны здЁ. |
|
33
|
33
|
| Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. | Никт0же (ќбw) свэти1лника вжeгъ, въ скр0вэ полагaетъ, ни под8 спyдомъ, но на свёщницэ, да входsщіи свётъ ви1дzтъ. |
|
34
|
34
|
| Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. | (За? ….) Свэти1лникъ тёлу є4сть џко: є3гдA u5бо џко твоE пр0сто бyдетъ, всE тёло твоE свётло бyдетъ: є3гдa же лукaво бyдетъ, и3 тёло твоE тeмно: |
|
35
|
35
|
| Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. | блюди2 u5бо, є3дA свётъ, и4же въ тебЁ, тмA є4сть. |
|
36
|
36
|
| Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе. | Ѓще бо тёло твоE всE свётло, не и3мhй нёкіz чaсти тeмны, бyдетъ свётло всE, ћкоже є3гдA свэти1лникъ блистaніемъ просвэщaетъ тS. |
|
37
|
37
|
| Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. | Е#гдa же глаг0лаше, молsше є3го2 фарісeй нёкій, да њбёдуетъ ў негw2: вшeдъ же возлежE. |
|
38
|
38
|
| Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. | Фарісeй же ви1дэвъ диви1сz, ћкw не прeжде крести1сz [не пeрвэе ўмhсz] прeжде њбёда. |
|
39
|
39
|
| Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. | Речe же гDь къ немY: нн7э вы2, фарісeє, внBшнzz стклsницы и3 блю1да њчищaете, внyтреннее же вaше п0лно граблeніz є4сть и3 лукaвства. |
|
40
|
40
|
| Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? | Безyмніи, не и4же ли сотвори2 внёшнее, и3 внyтреннее сотвори1лъ є4сть; |
|
41
|
41
|
| Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. | Nбaче t сyщихъ дади1те ми1лостыню: и3 сE вс‰ чи6ста вaмъ бyдутъ. |
|
42
|
42
|
| Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. | (За? …№.) Но г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw њдесsтствуете t мsтвы и3 пигaна и3 всsкагw ѕeліz, и3 мимох0дите сyдъ и3 люб0вь б9ію: сі‰ подобaше сотвори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти. |
|
43
|
43
|
| Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. | Г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw лю1бите предсэд†ніz на с0нмищехъ и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ. |
|
44
|
44
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. | Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє лицемёри, ћкw є3стE ћкw гр0би невёдоми, и3 человёцы ходsщіи верхY не вёдzтъ. |
|
45
|
45
|
| На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. | Tвэщaвъ же нёкій t закHнникъ речE є3мY: ўчи1телю, сі‰ глаг0лz, и3 нaмъ досаждaеши. |
|
46
|
46
|
| Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. | Џнъ же речE: и3 вaмъ зак0нникwмъ г0ре, ћкw наклaдаете на человёки бременA не ўд0бь носи1ма, и3 сaми є3ди1нэмъ перст0мъ вaшимъ не прикасaетесz бременє1мъ. |
|
47
|
47
|
| Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: | (За? …в7.) Г0ре вaмъ, ћкw зи1ждете гр0бы прbрHкъ, nтцh же вaши и3зби1ша и5хъ. |
|
48
|
48
|
| цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. | U5бо свидётелствуете и3 соблаговоли1те дэлHмъ nтє1цъ вaшихъ: ћкw тjи ќбw и3зби1ша и5хъ, вh же зи1ждете и4хъ гр0бы. |
|
49
|
49
|
| Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. | Сегw2 рaди и3 премdрость б9іz речE: послю2 въ ни1хъ [къ ни6мъ] прbр0ки и3 ґпcлы, и3 t ни1хъ ўбію1тъ и3 и3зженyтъ: |
|
50
|
50
|
| Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, | да взhщетсz кр0вь всёхъ прbрHкъ, проливaемаz t сложeніz мjра, t р0да сегw2, |
|
51
|
51
|
| від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. | t кр0ве ѓвелz дaже до кр0ве захaріи, поги1бшагw мeжду nлтарeмъ и3 хрaмомъ: є4й, глаг0лю вaмъ, взhщетсz t р0да сегw2. |
|
52
|
52
|
| Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. | Г0ре вaмъ зак0нникwмъ, ћкw взsсте клю1чь разумёніz: сaми не внид0сте, и3 входsщымъ возбрани1сте. |
|
53
|
53
|
| Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, | Гlющу же є3мY сі‰ къ ни6мъ, начaша кни1жницы и3 фарісeє бёднэ [ѕэлw2] гнёватисz нaнь и3 престaти [вопрошaти] є3го2 њ мн0зэ, |
|
54
|
54
|
| підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його. | лaюще є3го2 [навётующе нaнь], и4щуще ўлови1ти нёчто t ќстъ є3гw2, да нaнь возглаг0лютъ. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство. | Њ ни1хже [междY тёмъ] собрaвшымсz тмaмъ нар0да, ћкw попирaти дрyгъ дрyга, начaтъ глаг0лати ўчн7кHмъ свои6мъ пeрвэе: внемли1те себЁ t квaса фарісeйска, є4же є4сть лицемёріе. |
|
2
|
2
|
| Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися. | (За? …G.) Ничт0же бо покровeно є4сть, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўразумёетсz: |
|
3
|
3
|
| Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях. | занE, є3ли6ка во тмЁ рёсте, во свётэ ўслhшатсz: и3 є4же ко ќху глаг0ласте во хрaмэхъ, проповёстсz на кр0вэхъ. |
|
4
|
4
|
| Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть, | Гlю же вaмъ другHмъ свои6мъ: не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло и3 пот0мъ не м0гущихъ ли1шше что2 сотвори1ти: |
|
5
|
5
|
| але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся. | сказyю же вaмъ, когw2 ўб0йтесz: ўб0йтесz и3мyщагw влaсть по ўбіeніи воврещи2 въ дeбрь џгненную: є4й, гlю вaмъ, тогw2 ўб0йтесz. |
|
6
|
6
|
| Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом. | Не пsть ли пти1цъ цэни1тсz пёнzзема двэмA, и3 ни є3ди1на t ни1хъ нёсть забвeна пред8 бGомъ. |
|
7
|
7
|
| А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів. | Но и3 влaси главы2 вaшеz вси2 и3зочтeни сyть. Не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ ќнши є3стE вы2. |
|
8
|
8
|
| Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими; | (За? …д7.) Гlю же вaмъ: всsкъ, и4же ѓще и3сповёсть мS пред8 человBки, и3 сн7ъ чlвёческій и3сповёсть є3го2 пред8 ѓгGлы б9іими: |
|
9
|
9
|
| а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими. | ґ tвергjйсz менє2 пред8 человёки, tвeрженъ бyдетъ пред8 ѓгGлы б9іими. |
|
10
|
10
|
| І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься. | И# всsкъ и4же речeтъ сл0во на сн7а чlвёческаго, њстaвитсz є3мY: ґ на с™aго д¦а хули1вшему не њстaвитсz. |
|
11
|
11
|
| Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити, | Е#гдa же приведyтъ вы2 на собHрища и3 вл†сти и3 владhчєства, не пецhтесz, кaкw и3ли2 что2 tвэщaете, и3ли2 что2 речeте: |
|
12
|
12
|
| бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити. | с™hй бо д¦ъ научи1тъ вы2 въ т0й чaсъ, ±же подобaетъ рещи2. |
|
13
|
13
|
| Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! | (За? …е7.) Речe же є3мY нёкій t нар0да: ўчи1телю, рцы2 брaту моемY раздэли1ти со мн0ю достоsніе. |
|
14
|
14
|
| Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? | Џнъ же речE є3мY: человёче, кто2 мS постaви судію2 и3ли2 дэли1телz над8 вaми; |
|
15
|
15
|
| При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку. | Речe же къ ни6мъ: блюди1те и3 храни1тесz t лихои1мства: ћкw не t и3збhтка [внегдA и3збhточествовати] комY жив0тъ є3гw2 є4сть t и3мёніz є3гw2. |
|
16
|
16
|
| І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива. | (За? …ѕ7.) Речe же при1тчу къ ни6мъ, глаг0лz: человёку нёкоему богaту ўгобзи1сz ни6ва: |
|
17
|
17
|
| І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. | и3 мhслzше въ себЁ, глаг0лz: что2 сотворю2, ћкw не и4мамъ гдЁ собрaти плодHвъ мои1хъ; |
|
18
|
18
|
| І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. | И# речE: сE сотворю2: разорю2 жи6тницы мо‰, и3 б0лшыz сози1жду, и3 соберY тY вс‰ жи6та мо‰ и3 благ†z мо‰: |
|
19
|
19
|
| І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. | и3 рекY души2 моeй: душE, и4маши мнHга бл†га, леж†ща на лBта мнHга: почивaй, ћждь, пjй, весели1сz. |
|
20
|
20
|
| Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? | Речe же є3мY бGъ: безyмне, въ сію2 н0щь дyшу твою2 и3стsжутъ t тебє2: ґ ±же ўгот0валъ є3си2, комY бyдутъ; |
|
21
|
21
|
| Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє. | Тaкw собирazй себЁ, ґ не въ бGа богатёz. |
|
22
|
22
|
| Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся. | Речe же ко ўчн7кHмъ свои1мъ: сегw2 рaди глаг0лю вaмъ: не пецhтесz душeю вaшею, что2 ћсте: ни тёломъ, во что2 њблечeтесz: |
|
23
|
23
|
| Душа більша за їжу, і тіло — за одяг. | душA б0лши є4сть пи1щи, и3 тёло nдeжды. |
|
24
|
24
|
| Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! | Смотри1те вр†нъ, ћкw не сёютъ, ни жнyтъ: и5мже нёсть сокр0вища, ни жи1тницы, и3 бGъ питaетъ и5хъ: к0льми пaче вы2 є3стE лyчши пти1цъ; |
|
25
|
25
|
| Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? | Кт0 же t вaсъ пекjйсz м0жетъ приложи1ти в0зрасту своемY лaкоть є3ди1нъ; |
|
26
|
26
|
| Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? | Ѓще u5бо ни мaла чесw2 м0жете, что2 њ пр0чихъ печeтесz; |
|
27
|
27
|
| Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. | Смотри1те крjны, кaкw растyтъ: не труждaютсz, ни прzдyтъ: глаг0лю же вaмъ, ћкw ни соломHнъ во всeй слaвэ своeй њблечeсz, ћкw є3ди1нъ t си1хъ. |
|
28
|
28
|
| Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! | Ѓще же травY, на селЁ днeсь сyщу и3 ќтрэ въ пeщь вмeщему, бGъ тaкw њдэвaетъ: к0льми пaче вaсъ, маловёри; |
|
29
|
29
|
| Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, | И# вы2 не и3щи1те, что2 ћсте, и3ли2 что2 піeте: и3 не возноси1тесz: |
|
30
|
30
|
| бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. | всёхъ бо си1хъ kзhцы мjра сегw2 и4щутъ: вaшъ же nц7ъ вёсть, ћкw трeбуете си1хъ. |
|
31
|
31
|
| Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам. | Nбaче и3щи1те цrтвіz б9іz, и3 сі‰ вс‰ приложaтсz вaмъ. |
|
32
|
32
|
| Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство. | (За? …з7.) Не б0йсz, мaлое стaдо: ћкw бlгоизв0ли nц7ъ вaшъ дaти вaмъ цrтво. |
|
33
|
33
|
| Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. | Продади1те и3мёніz в†ша и3 дади1те ми1лостыню. Сотвори1те себЁ влаг†лища неветш†юща, сокр0вище неwскудёемо на нб7сёхъ, и3дёже тaть не приближaетсz, ни м0ль растлэвaетъ. |
|
34
|
34
|
| Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде. | И#дёже бо сокр0вище вaше, тY и3 сeрдце вaше бyдетъ. |
|
35
|
35
|
| Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. | Да бyдутъ чрeсла в†ша препо‰сана, и3 свэти1лницы горsщіи: |
|
36
|
36
|
| І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. | и3 вы2 под0бни человёкwмъ чaющымъ г0спода своегw2, когдA возврати1тсz t брaка, да пришeдшу и3 толкнyвшу, ѓбіе tвeрзутъ є3мY. |
|
37
|
37
|
| Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм. | Бlжeни раби2 тjи, и5хже пришeдъ госп0дь њбрsщетъ бдsщихъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw препоsшетсz и3 посaдитъ и5хъ, и3 минyвъ [приступи1въ] послyжитъ и5мъ. |
|
38
|
38
|
| І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби. | И# ѓще пріи1детъ во вторyю стрaжу, и3 въ трeтію стрaжу пріи1детъ, и3 њбрsщетъ (и5хъ) тaкw, бlжeни сyть раби2 тjи. |
|
39
|
39
|
| Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. | Сe же вёдите, ћкw ѓще бы вёдалъ господи1нъ хрaмины, въ кjй чaсъ тaть пріи1детъ, бдёлъ u5бо бы, и3 не бы2 дaлъ подкопaти д0му своегw2. |
|
40
|
40
|
| Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський. | И# вы2 u5бо бyдите гот0ви: ћкw, в0ньже чaсъ не мни1те, сн7ъ чlвёческій пріи1детъ. |
|
41
|
41
|
| Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім? | Речe же є3мY пeтръ: гDи, къ нaмъ ли при1тчу сію2 глаг0леши, и3ли2 ко всBмъ; |
|
42
|
42
|
| Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? | Речe же гDь: (За? …}.) кто2 u5бо є4сть вёрный строи1тель и3 мyдрый, є3г0же постaвитъ госп0дь над8 чeлzдію своeю, даsти во врeмz житомёріе; |
|
43
|
43
|
| Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так. | Бlжeнъ рaбъ т0й, є3г0же пришeдъ госп0дь є3гw2 њбрsщетъ творsща тaкw: |
|
44
|
44
|
| Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його. | вои1стинну гlю вaмъ, ћкw над8 всёмъ и3мёніемъ свои1мъ постaвитъ є3го2. |
|
45
|
45
|
| Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, — | Ѓще же речeтъ рaбъ т0й въ сeрдцы своeмъ: косни1тъ господи1нъ м0й пріити2: и3 начнeтъ би1ти рабы6 и3 рабы6ни, ћсти же и3 пи1ти и3 ўпивaтисz: |
|
46
|
46
|
| то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. | пріи1детъ господи1нъ рабA тогw2 въ дeнь, в0ньже не чaетъ, и3 въ чaсъ, в0ньже не вёсть: и3 растeшетъ є3го2, и3 чaсть є3гw2 съ невёрными положи1тъ. |
|
47
|
47
|
| Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. | Т0й же рaбъ вёдэвый в0лю господи1на своегw2, и3 не ўгот0вавъ, ни сотвори1въ по в0ли є3гw2, біeнъ бyдетъ мн0гw: |
|
48
|
48
|
| А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають. | невёдэвый же, сотвори1въ же достHйнаz рaнамъ, біeнъ бyдетъ мaлw. (За? …f7.) Всsкому же, є3мyже дано2 бyдетъ мн0гw, мн0гw взhщетсz t негw2: и3 є3мyже предaша мн0жайше, мн0жайше пр0сzтъ [и3стsжутъ] t негw2. |
|
49
|
49
|
| Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав! | NгнS пріид0хъ воврещи2 на зeмлю, и3 что2 хощY, ѓще ўжE возгорёсz; |
|
50
|
50
|
| Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться! | КRщeніемъ же и4мамъ кrти1тисz, и3 кaкw ўдержyсz, д0ндеже скончaютсz; |
|
51
|
51
|
| Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення. | Мнитe ли, ћкw ми1ръ пріид0хъ дaти на зeмлю; ни2, гlю вaмъ, но раздэлeніе. |
|
52
|
52
|
| Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох. | Бyдутъ бо tсeлэ пsть во є3ди1номъ домY раздэлeни, тріE на двA, и3 двA на три2: |
|
53
|
53
|
| Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю. | раздэли1тсz nтeцъ на сhна, и3 сhнъ на nтцA: мaти на дщeрь, и3 дщи2 на мaтерь: свекры2 на невёсту свою2, и3 невёста на свекр0вь свою2. |
|
54
|
54
|
| Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так. | Гlаше же и3 нар0дwмъ: є3гдA ќзрите w4блакъ восходsщь t зaпада, ѓбіе глаг0лете: тyча грzдeтъ: и3 бывaетъ тaкw. |
|
55
|
55
|
| І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває. | И# є3гдA ю4гъ вёющь, глаг0лете: зн0й бyдетъ: и3 бывaетъ. |
|
56
|
56
|
| Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте? | Лицемёри, лицE нeбу и3 земли2 вёсте и3скушaти: врeмене же сегw2 кaкw не и3скушaете; |
|
57
|
57
|
| Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе? | Чт0 же и3 њ себЁ не сyдите прaведное; |
|
58
|
58
|
| Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці. | Е#гдa бо грzдeши съ сопeрникомъ твои1мъ ко кнsзю, на пути2 дaждь дёланіе [потщи1сz] и3збhти t негw2: да не кaкw привлечeтъ тебE къ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 слугA всади1тъ тS въ темни1цу: |
|
59
|
59
|
| Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша. | гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже и3 послёднюю мёдницу воздaси. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми. | (За? о7.) Пріид0ша же нёцыи въ то2 врeмz, повёдающе є3мY њ галілeехъ, и4хже кр0вь пілaтъ смэси2 съ жeртвами и4хъ. |
|
2
|
2
|
| У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? | И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: мнитe ли, ћкw галілeане сjи грёшнэйши пaче всёхъ галілeанъ бsху, ћкw тaкw пострaдаша; |
|
3
|
3
|
| Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. | Ни2, гlю вaмъ: но ѓще не покaетесz, вси2 тaкожде поги1бнете. |
|
4
|
4
|
| Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? | И#ли2 џни nсмьнaдесzте, на ни1хже падE ст0лпъ сілwaмскій и3 поби2 и5хъ, мни1те ли, ћкw тjи д0лжнэйши бsху пaче всёхъ живyщихъ во їеrли1мэ; |
|
5
|
5
|
| Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. | Ни2, гlю вaмъ: но ѓще не покaетесz, вси2 тaкожде поги1бнете. |
|
6
|
6
|
| І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов. | Гlаше же сію2 при1тчу: смок0вницу и3мsше нёкій въ віногрaдэ своeмъ всажденY: и3 пріи1де и3щS плодA на нeй, и3 не њбрёте: |
|
7
|
7
|
| І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає? | речe же къ вінарeви: сE трeтіе лёто, tнeлиже прихождY и3щS плодA на смок0вницэ сeй, и3 не њбрэтaю: посэцы2 ю5 (u5бо), вскyю и3 зeмлю ўпражнsетъ; |
|
8
|
8
|
| Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм. | Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: г0споди, њстaви ю5 и3 сE лёто, д0ндеже њкопaю w4крестъ є3S и3 њсhплю гн0емъ: |
|
9
|
9
|
| Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її. | и3 ѓще ќбw сотвори1тъ пл0дъ: ѓще ли же ни2, во грzдyщее посэчeши ю5. |
|
10
|
10
|
| В одній із синагог Він навчав у суботу. | (За? о7№.) Бsше же ўчS на є3ди1номъ t с0нмищъ въ суббHту: |
|
11
|
11
|
| Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись. | и3 сE женA бЁ и3мyщи дyхъ недyженъ лётъ nсмьнaдесzть, и3 бЁ слsка и3 не могyщи восклони1тисz tню1дъ. |
|
12
|
12
|
| Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги. | Ви1дэвъ же ю5 ї}съ, пригласи2 и3 речE є4й: жeно, tпущенA є3си2 t недyга твоегw2. |
|
13
|
13
|
| І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога. | И# возложи2 на ню2 рyцэ: и3 ѓбіе прострeсz, и3 слaвлzше бGа. |
|
14
|
14
|
| При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній. | Tвэщaвъ же старёйшина соб0ру, негодyz, занE въ суббHту и3сцэли2 (ю5) ї}съ, глаг0лаше нар0ду: шeсть днjй є4сть, въ нsже дост0итъ дёлати: въ ты6z u5бо приходsще цэли1тесz, ґ не въ дeнь суббHтный. |
|
15
|
15
|
| Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? | Tвэщa (же) u5бо є3мY гDь и3 речE: лицемёре, к0ждо вaсъ въ суббHту не tрэшaетъ ли своего2 волA и3ли2 nслA t ћслій, и3 вeдъ напаsетъ, |
|
16
|
16
|
| А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній? | сію1 же дщeрь ґвраaмлю сyщу, ю4же свzзA сатанA сE nсмоенaдесzте лёто, не дост0zше ли разрэши1тисz є4й t ю4зы сеS въ дeнь суббHтный; |
|
17
|
17
|
| І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його. | И# сі‰ є3мY глаг0лющу, стыдsхусz вси2 противлsющіисz є3мY: и3 вси2 лю1діе рaдовахусz њ всёхъ слaвныхъ бывaющихъ t негw2. |
|
18
|
18
|
| Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його? | (За? о7в7.) Гlаше же: комY под0бно є4сть цrтвіе б9іе; и3 комY ўпод0блю є5; |
|
19
|
19
|
| Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його. | Под0бно є4сть зeрну горyшну, є4же пріeмъ человёкъ ввeрже въ вертогрaдъ св0й: и3 возрастE, и3 бhсть дрeво вeліе, и3 пти6цы небє1сныz всели1шасz въ вётвіе є3гw2. |
|
20
|
20
|
| Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже? | Пaки речE: комY ўпод0блю цrтвіе б9іе; |
|
21
|
21
|
| Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все. | под0бно є4сть квaсу, є3г0же пріeмши женA, скры2 въ сaтэхъ тріeхъ муки2, д0ндеже вски1се всE. |
|
22
|
22
|
| І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима. | И# прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, ўчS и3 шeствіе творS во їеrли1мъ. |
|
23
|
23
|
| Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: | Речe же нёкій є3мY: гDи, ѓще мaлw є4сть спасaющихсz; Џнъ же речE къ ни6мъ: |
|
24
|
24
|
| намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. | подвизaйтесz вни1ти сквозЁ тBснаz вратA: ћкw мн0зи, глаг0лю вaмъ, взhщутъ вни1ти, и3 не возм0гутъ. |
|
25
|
25
|
| Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. | Tнeлэже востaнетъ д0му владhка, и3 затвори1тъ двє1ри, и3 нaчнете внЁ стоsти и3 ўдарsти въ двє1ри, глаг0люще: гDи, гDи, tвeрзи нaмъ. И# tвэщaвъ речeтъ вaмъ: не вёмъ вaсъ, tкyду є3стE. |
|
26
|
26
|
| Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав. | ТогдA нaчнете глаг0лати: kд0хомъ пред8 тоб0ю и3 пи1хомъ, и3 на распyтіихъ нaшихъ ўчи1лъ є3си2. |
|
27
|
27
|
| А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. | И# речeтъ: глаг0лю вaмъ, не вёмъ вaсъ, tкyду є3стE: tступи1те t менє2, вси2 дёлателіе непрaвды. |
|
28
|
28
|
| Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. | ТY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ, є3гдA ќзрите ґвраaма и3 їсаaка и3 їaкwва и3 вс‰ прbр0ки во цrтвіи б9іи, вaсъ же и3згони1мыхъ в0нъ. |
|
29
|
29
|
| І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. | И# пріи1дутъ t востHкъ и3 зaпадъ и3 сёвера и3 ю4га, и3 возлsгутъ въ цrтвіи б9іи. |
|
30
|
30
|
| І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми. | И# сE сyть послёдніи, и4же бyдутъ пeрви, и3 сyть пeрвіи, и5же бyдутъ послёдни. |
|
31
|
31
|
| У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. | (За? о7G.) Въ т0й дeнь приступи1ша нёцый t фарісє1й, глаг0люще є3мY: и3зhди и3 и3ди2 tсю1ду, ћкw и4рwдъ х0щетъ тS ўби1ти. |
|
32
|
32
|
| І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. | И# речE и5мъ: шeдше рцhте ли1су томY: сE и3згоню2 бёсы и3 и3сцэлє1ніz творю2 днeсь и3 ќтрэ, и3 въ трeтій скончaюсz. |
|
33
|
33
|
| А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. | Nбaче подобaетъ ми2 днeсь и3 ќтрэ и3 въ бли1жній и3ти2: ћкw невозм0жно є4сть прbр0ку поги1бнути кромЁ їеrли1ма. |
|
34
|
34
|
| Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! | Їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки и3 кaменіемъ побивaz пHсланныz къ тебЁ, колькрaты восхотёхъ собрaти ч†да тво‰, ћкоже кок0шъ гнэздо2 своE под8 крилB, и3 не восхотёсте; |
|
35
|
35
|
| Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє! | СE њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ. Глаг0лю же вaмъ, ћкw не и4мате менE ви1дэти, д0ндеже пріи1детъ, є3гдA речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. | (За? о7д7.) И# бhсть є3гдA вни1ти є3мY въ д0мъ нёкоегw кнsзz фарісeйска въ суббHту хлёбъ ћсти, и3 тjи бsху назирaюще є3го2. |
|
2
|
2
|
| І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу. | И# сE человёкъ нёкій, и3мhй воднhй трyдъ, бЁ пред8 ни1мъ. |
|
3
|
3
|
| Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ зак0нникwмъ и3 фарісewмъ, глаг0лz: ѓще достои1тъ въ суббHту цэли1ти; |
|
4
|
4
|
| Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. | Nни1 же ўмолчaша. И# пріeмъ и3сцэли2 є3го2, и3 tпусти2. |
|
5
|
5
|
| При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? | И# tвэщaвъ къ ни6мъ речE: кот0рагw t вaсъ nсeлъ и3ли2 в0лъ въ студенeцъ впадeтъ, и3 не ѓбіе ли и3ст0ргнетъ є3го2 въ дeнь суббHтный; |
|
6
|
6
|
| І не змогли відповісти Йому на це. | И# не возмог0ша tвэщaти є3мY къ си6мъ. |
|
7
|
7
|
| Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: | Гlаше же къ зв†ннымъ при1тчу, њбдержS [внимaz], кaкw предсэд†ніz и3збирaху, глаг0лz къ ни6мъ: |
|
8
|
8
|
| коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, | є3гдA звaнъ бyдеши ки1мъ на брaкъ, не сsди на прeднемъ мёстэ: є3дA кто2 честнёе тебє2 бyдетъ звaнныхъ, |
|
9
|
9
|
| і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце. | и3 пришeдъ и4же тебE звaвый и3 џнаго, речeтъ ти2: дaждь семY мёсто: и3 тогдA нaчнеши со студ0мъ послёднее мёсто держaти. |
|
10
|
10
|
| Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. | Но є3гдA звaнъ бyдеши, шeдъ сsди на послёднемъ мёстэ, да є3гдA пріи1детъ звaвый тS, речeтъ ти2: дрyже, посsди вhше: тогдA бyдетъ ти2 слaва пред8 звaнными съ тоб0ю. |
|
11
|
11
|
| Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться. | Ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, и3 смирszйсz вознесeтсz. |
|
12
|
12
|
| Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. | (За? о7е7.) Гlаше же и3 ко звaвшему є3го2: є3гдA сотвори1ши њбёдъ и3ли2 вeчерю, не зови2 другHвъ твои1хъ, ни брaтіи твоеS, ни срHдникъ твои1хъ, ни сосBдъ богaтыхъ: є3дA когдA и3 тjи тS тaкожде воззовyтъ, и3 бyдетъ ти2 воздаsніе. |
|
13
|
13
|
| Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, | Но є3гдA твори1ши пи1ръ, зови2 ни1щыz, маломHщныz, хромы6z, слэпы6z: |
|
14
|
14
|
| і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. | и3 блажeнъ бyдеши, ћкw не и4мутъ ти2 что2 воздaти: воздaстъ же ти2 сS въ воскрешeніе прaведныхъ. |
|
15
|
15
|
| Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому! | Слhшавъ же нёкій t возлежaщихъ съ ни1мъ сі‰, речE є3мY: блажeнъ, и4же снёсть њбёдъ въ цrтвіи б9іи. |
|
16
|
16
|
| Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. | (За? о7ѕ7.) Џнъ же речE є3мY: человёкъ нёкій сотвори2 вeчерю вeлію, и3 звA мнHги: |
|
17
|
17
|
| І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. | и3 послA рабA своего2 въ г0дъ вeчери рещи2 зв†ннымъ: грzди1те, ћкw ўжE готHва сyть вс‰. |
|
18
|
18
|
| І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. | И# начaша вкyпэ tрицaтисz вси2. Пeрвый речE є3мY: село2 купи1хъ, и3 и4мамъ нуждY и3зhти и3 ви1дэти є5. Молю1тисz, и3мёй мS tречeна. |
|
19
|
19
|
| Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. | И# другjй речE: супр{гъ волHвъ купи1хъ пsть, и3 грzдY и3скуси1ти и5хъ: молю1 тz, и3мёй мS tречeна. |
|
20
|
20
|
| Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. | И# другjй речE: женY поsхъ, и3 сегw2 рaди не могY пріити2. |
|
21
|
21
|
| І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. | И# пришeдъ рaбъ т0й повёда господи1ну своемY сі‰. ТогдA разгнёвавсz д0му владhка, речE рабY своемY: и3зhди ск0рw на расп{тіz и3 стHгны грaда, и3 ни1щыz и3 бBдныz и3 слэпы6z и3 хромы6z введи2 сёмw. |
|
22
|
22
|
| І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. | И# речE рaбъ. Г0споди, бhсть ћкоже повелёлъ є3си2, и3 є3щE мёсто є4сть. |
|
23
|
23
|
| Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. | И# речE господи1нъ къ рабY: и3зhди на пути6 и3 халyги, и3 ўбэди2 вни1ти, да нап0лнитсz д0мъ м0й: |
|
24
|
24
|
| Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних. | глаг0лю бо вaмъ, ћкw ни є3ди1нъ мужeй тёхъ звaнныхъ вкyситъ моеS вeчери: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. |
|
25
|
25
|
| З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм: | (За? о7з7.) И#дsху же съ ни1мъ нар0ди мн0зи: и3 њбрaщьсz речE къ ни6мъ: |
|
26
|
26
|
| коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. | ѓще кто2 грzдeтъ ко мнЁ, и3 не возненави1дитъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 женY, и3 ч†дъ, и3 брaтію, и3 сeстръ, є3щe же и3 дyшу свою2, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ: |
|
27
|
27
|
| І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. | и3 и4же не н0ситъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ. |
|
28
|
28
|
| Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? | Кт0 бо t вaсъ, хотsй ст0лпъ создaти, не прeжде ли сёдъ расчтeтъ и3мёніе, ѓще и4мать, є4же є4сть на совершeніе, |
|
29
|
29
|
| Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, | да не, когдA положи1тъ њсновaніе и3 не возм0жетъ соверши1ти, вси2 ви1дzщіи начнyтъ ругaтисz є3мY, |
|
30
|
30
|
| кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити. | глаг0люще, ћкw сeй человёкъ начaтъ здaти и3 не м0же соверши1ти. |
|
31
|
31
|
| Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? | И#ли2 кjй цaрь и3дhй ко и3н0му царю2 сни1тисz съ ни1мъ на брaнь, не сёдъ ли прeжде совэщавaетъ, ѓще си1ленъ є4сть срёсти съ десzтію2 тhсzщъ грzдyщаго со двэмaдесzтма тhсzщама нaнь; |
|
32
|
32
|
| Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир. | Ѓще ли же ни2, є3щE далeче є3мY сyщу, молeніе послaвъ м0литсz њ смирeніи. |
|
33
|
33
|
| Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником. | Тaкw u5бо всsкъ t вaсъ, и4же не tречeтсz всегw2 своегw2 и3мёніz, не м0жетъ бhти м0й ўчени1къ. |
|
34
|
34
|
| Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться? | Добро2 є4сть с0ль: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; |
|
35
|
35
|
| Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає! | Ни въ зeмлю, ни въ гн0й потрeбна є4сть: в0нъ и3зсhплютъ ю5. И#мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. | (За? о7}.) Бsху же приближaющесz къ немY вси2 мhтаріе и3 грBшницы, послyшати є3гw2. |
|
2
|
2
|
| І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. | И# роптaху фарісeє и3 кни1жницы, глаг0люще, ћкw сeй грёшники пріeмлетъ и3 съ ни1ми ћстъ. |
|
3
|
3
|
| Але Він розповів їм таку притчу: | Речe же къ ни6мъ при1тчу сію2, глаг0лz: |
|
4
|
4
|
| який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? | кjй человёкъ t вaсъ и3мhй сто2 nвeцъ, и3 погyбль є3ди1ну t ни1хъ, не њстaвитъ ли девzти1десzти и3 девzти2 въ пустhни, и3 и4детъ в8слёдъ поги1бшіz, д0ндеже њбрsщетъ ю5; |
|
5
|
5
|
| І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. | И# њбрётъ возлагaетъ на р†мэ свои2 рaдуzсz: |
|
6
|
6
|
| І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. | и3 пришeдъ въ д0мъ, созывaетъ дрyги и3 сосёды, глаг0лz и5мъ: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ nвцY мою2 поги1бшую. |
|
7
|
7
|
| Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. | Гlю вaмъ, ћкw тaкw рaдость бyдетъ на нб7си2 њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz, нeжели њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 прaвєдникъ, и5же не трeбуютъ покаsніz. |
|
8
|
8
|
| Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, | И#ли2 кaz женA и3мyщи дeсzть дрaхмъ, ѓще погуби1тъ дрaхму є3ди1ну, не вжигaетъ ли свэти1лника, и3 пометeтъ хрaмину, и3 и4щетъ прилёжнw, д0ндеже њбрsщетъ; |
|
9
|
9
|
| а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. | И# њбрётши созывaетъ други6ни и3 сосёды, глаг0лющи: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ дрaхму поги1бшую. |
|
10
|
10
|
| Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся. | Тaкw, глаг0лю вaмъ, рaдость бывaетъ пред8 ѓгGлы б9іими њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz. |
|
11
|
11
|
| Ще сказав: один чоловік мав двох синів. | (За? о7f7.) Речe же: человёкъ нёкій и3мЁ двA сы6на: |
|
12
|
12
|
| І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. | и3 речE ю3нёйшій є3ю2 [t ни1хъ] nтцY: џтче, дaждь ми2 дост0йную чaсть и3мёніz. И# раздэли2 и4ма и3мёніе. |
|
13
|
13
|
| Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. | И# не по мн0зэхъ днeхъ собрaвъ всE мнjй сhнъ, tи1де на странY далeче, и3 тY расточи2 и3мёніе своE, живhй блyднw. |
|
14
|
14
|
| Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. | И#зжи1вшу же є3мY всE, бhсть глaдъ крёпокъ на странЁ т0й, и3 т0й начaтъ лишaтисz. |
|
15
|
15
|
| І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. | И# шeдъ прилэпи1сz є3ди1ному t жи1тєль тоS страны2: и3 послA є3го2 на сeла сво‰ пасти2 свині‰. |
|
16
|
16
|
| І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. | И# желaше насhтити чрeво своE t рожє1цъ, ±же kдsху свині‰: и3 никт0же даsше є3мY. |
|
17
|
17
|
| Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; | Въ себe же пришeдъ, речE: коли1кw наeмникwмъ nтцA моегw2 и3збывaютъ хлёбы, ѓзъ же глaдомъ ги1блю; |
|
18
|
18
|
| встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою | Востaвъ и3дY ко nтцY моемY, и3 рекY є3мY: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, |
|
19
|
19
|
| і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. | и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й; сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ. |
|
20
|
20
|
| Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. | И# востaвъ и4де ко nтцY своемY. Е#щe же є3мY далeче сyщу, ўзрЁ є3го2 nтeцъ є3гw2, и3 ми1лъ є3мY бhсть, и3 тeкъ нападE на вhю є3гw2, и3 њблобызA є3го2. |
|
21
|
21
|
| Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. | Речe же є3мY сhнъ: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й. |
|
22
|
22
|
| А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; | Речe же nтeцъ къ рабHмъ свои6мъ: и3знеси1те nдeжду пeрвую и3 њблецhте є3го2, и3 дади1те пeрстень на рyку є3гw2 и3 сапоги2 на н0зэ: |
|
23
|
23
|
| і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! | и3 привeдше телeцъ ўпитaнный заколи1те, и3 ћдше весели1мсz: |
|
24
|
24
|
| Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. | ћкw сhнъ м0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz. И# начaша весели1тисz. |
|
25
|
25
|
| А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; | Бё же сhнъ є3гw2 стaрэй на селЁ: и3 ћкw грzдhй прибли1жисz къ д0му, слhша пёніе и3 ли1ки: |
|
26
|
26
|
| і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? | и3 призвaвъ є3ди1наго t џтрwкъ, вопрошaше: что2 (u5бо) сі‰ сyть; |
|
27
|
27
|
| Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. | Џнъ же речE є3мY, ћкw брaтъ тв0й пріи1де: и3 заклA nтeцъ тв0й телцA ўпитaнна, ћкw здрaва є3го2 пріsтъ. |
|
28
|
28
|
| Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. | Разгнёвасz же, и3 не хотsше вни1ти. Nтeцъ же є3гw2 и3зшeдъ молsше є3го2. |
|
29
|
29
|
| Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. | Џнъ же tвэщaвъ речE nтцY: сE толи1кw лётъ раб0таю тебЁ, и3 николи1же зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, и3 мнЁ николи1же дaлъ є3си2 козлsте, да со др{ги свои1ми возвесели1лсz бhхъ: |
|
30
|
30
|
| Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. | є3гдa же сhнъ тв0й сeй, и3з8zдhй твоE и3мёніе съ любодёйцами, пріи1де, заклaлъ є3си2 є3мY телцA пит0маго. |
|
31
|
31
|
| Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. | Џнъ же речE є3мY: чaдо, ты2 всегдA со мн0ю є3си2 и3 вс‰ мо‰ тво‰ сyть: |
|
32
|
32
|
| Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. | возвесели1тижесz и3 возрaдовати подобaше, ћкw брaтъ тв0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно. | (За? п7.) Гlаше же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: человёкъ нёкій бЁ богaтъ, и5же и3мsше пристaвника: и3 т0й њклеветaнъ бhсть къ немY, ћкw расточaетъ и3мBніz є3гw2. |
|
2
|
2
|
| І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти. | И# пригласи1въ є3го2 речE є3мY: что2 сE слhшу њ тебЁ; воздaждь tвётъ њ приставлeніи дом0внэмъ: не возм0жеши бо ктомY д0му стр0ити. |
|
3
|
3
|
| Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся. | Речe же въ себЁ пристaвникъ д0му: что2 сотворю2, ћкw госп0дь м0й teмлетъ строeніе д0му t менє2; копaти не могY, проси1ти стыжyсz: |
|
4
|
4
|
| Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми. | разумёхъ, что2 сотворю2, да є3гдA tстaвленъ бyду t строeніz д0му, пріи1мутъ мS въ д0мы сво‰. |
|
5
|
5
|
| І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму? | И# призвaвъ є3ди1наго ког0ждо t должни6къ господи1на своегw2, глаг0лаше пeрвому: коли1цэмъ д0лженъ є3си2 господи1ну моемY; |
|
6
|
6
|
| Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят. | Џнъ же речE: сто2 мёръ [вaть (??????, т. є3. мёръ)] мaсла. И# речE є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 сёдъ ск0рw напиши2 пzтьдесsтъ. |
|
7
|
7
|
| Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят. | Пот0мъ же речE друг0му: тh же коли1цэмъ д0лженъ є3си2; Џнъ же речE: сто2 мёръ пшени1цы. И# глаг0ла є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 напиши2 џсмьдесzтъ. |
|
8
|
8
|
| І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм. | И# похвали2 госп0дь д0му строи1телz непрaведнаго, ћкw мyдрэ сотвори2: ћкw сhнове вёка сегw2 мудрёйши пaче сынHвъ свёта въ р0дэ своeмъ сyть. |
|
9
|
9
|
| І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі. | И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: сотвори1те себЁ дрyги t мамHны непрaвды, да, є3гдA њскудёете, пріи1мутъ вы2 въ вBчныz кр0вы. |
|
10
|
10
|
| Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. | (За? п7№.) Вёрный въ мaлэ, и3 во мн0зэ вёренъ є4сть: и3 непрaведный въ мaлэ, и3 во мн0зэ непрaведенъ є4сть. |
|
11
|
11
|
| Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? | Ѓще u5бо въ непрaведнэмъ и3мёніи вёрни не бhсте, во и4стиннэмъ кто2 вaмъ вёру и4метъ; |
|
12
|
12
|
| І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? | И# ѓще въ чужeмъ вёрни не бhсте, вaше кто2 вaмъ дaстъ; |
|
13
|
13
|
| Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*. | Никjй же рaбъ м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: и4бо и3ли2 є3ди1наго возненави1дитъ, ґ другaго возлю1битъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же нерадёти нaчнетъ: не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ. |
|
14
|
14
|
| Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього. | Слhшаху же сі‰ вс‰ и3 фарісeє, сребролю1бцы сyще, ругaхусz є3мY. |
|
15
|
15
|
| Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом. | И# речE и5мъ: (За? п7в7.) вы2 є3стE њправдaюще себE пред8 человBки, бGъ же вёсть сердцA в†ша: ћкw, є4же є4сть въ человёцэхъ высоко2, мeрзость є4сть пред8 бGомъ. |
|
16
|
16
|
| Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього. | Зак0нъ и3 прbр0цы до їwaнна: tт0лэ цrтвіе б9іе бlговэствyетсz, и3 всsкъ въ нE нyдитсz [съ нyждею вх0дитъ]. |
|
17
|
17
|
| Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине. | Ўд0бэе же є4сть нeбу и3 земли2 прейти2, нeже t зак0на є3ди1ной чертЁ поги1бнути. |
|
18
|
18
|
| Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб. | Всsкъ пущazй женY свою2 и3 приводS и4ну, прелю1бы дёетъ: и3 женsйсz пущeною t мyжа, прелюбы2 твори1тъ. |
|
19
|
19
|
| Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував. | (За? п7G.) Человёкъ же нёкій бЁ богaтъ, и3 њблачaшесz въ порфЂру и3 вЂссонъ, веселsсz на вс‰ дни6 свётлw. |
|
20
|
20
|
| Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах | Ни1щь же бЁ нёкто, и4менемъ лaзарь, и4же лежaше пред8 враты2 є3гw2 гн0енъ |
|
21
|
21
|
| і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. | и3 желaше насhтитисz t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы богaтагw: но и3 пси2 приходsще њблизaху гн0й є3гw2. |
|
22
|
22
|
| Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. | Бhсть же ўмрeти ни1щему, и3 несeну бhти ѓгGлы на л0но ґвраaмле: ќмре же и3 богaтый, и3 погреб0ша є3го2. |
|
23
|
23
|
| І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. | И# во ѓдэ возвёдъ џчи свои2, сhй въ мyкахъ, ўзрЁ ґвраaма и3здалeча, и3 лaзарz на л0нэ є3гw2: |
|
24
|
24
|
| І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. | и3 т0й возглaшь речE: џтче ґвраaме, поми1луй мS, и3 посли2 лaзарz, да њм0читъ конeцъ пeрста своегw2 въ водЁ и3 ўстуди1тъ љзhкъ м0й: ћкw стрaжду во плaмени сeмъ. |
|
25
|
25
|
| Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. | Речe же ґвраaмъ: чaдо, помzни2, ћкw воспріsлъ є3си2 благ†z тво‰ въ животЁ твоeмъ, и3 лaзарь тaкожде ѕл†z: нн7э же здЁ ўтэшaетсz, тh же стрaждеши: |
|
26
|
26
|
| І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. | и3 над8 всёми си1ми междY нaми и3 вaми пр0пасть вели1ка ўтверди1сz, ћкw да хотsщіи прейти2 tсю1ду къ вaмъ не возм0гутъ, ни и5же tтyду, къ нaмъ прех0дzтъ. |
|
27
|
27
|
| Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. | Речe же: молю1 тz u5бо, џтче, да п0слеши є3го2 въ д0мъ nтцA моегw2: |
|
28
|
28
|
| Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. | и4мамъ бо пsть брaтій: ћкw да засвидётелствуетъ и5мъ, да не и3 тjи пріи1дутъ на мёсто сіE мучeніz. |
|
29
|
29
|
| Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. | Глаг0ла є3мY ґвраaмъ: и4мутъ мwmсeа и3 прbр0ки: да послyшаютъ и5хъ. |
|
30
|
30
|
| Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. | Џнъ же речE: ни2, џтче ґвраaме: но ѓще кто2 t мeртвыхъ и4детъ къ ни6мъ, покaютсz. |
|
31
|
31
|
| Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять. | Речe же є3мY: ѓще мwmсeа и3 прbр0кwвъ не послyшаютъ, и3 ѓще кто2 t мeртвыхъ воскрeснетъ, не и4мутъ вёры. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять. | Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: не возм0жно є4сть не пріити2 соблaзнwмъ, г0ре же, є3гHже рaди прих0дzтъ: |
|
2
|
2
|
| Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих. | ќнэе є3мY бhло бы, ѓще жерн0въ nсeлскій њблежaлъ бы њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ въ м0ре, нeже да соблазни1тъ t мaлыхъ си1хъ є3ди1наго. |
|
3
|
3
|
| Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; | (За? п7д7.) Внемли1те себЁ. Ѓще согрэши1тъ къ тебЁ брaтъ тв0й, запрети2 є3мY: и3 ѓще покaетсz, њстaви є3мY: |
|
4
|
4
|
| і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому. | и3 ѓще седми1щи на дeнь согрэши1тъ къ тебЁ, и3 седми1щи на дeнь њбрати1тсz, глаг0лz: кaюсz: њстaви є3мY. |
|
5
|
5
|
| І сказали апостоли Господу: додай нам віри. | И# рек0ша ґпcли гDеви: приложи2 нaмъ вёру. |
|
6
|
6
|
| Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас. | Речe же гDь: ѓще бhсте и3мёли вёру ћкw зерно2 горyшно, глаг0лали бhсте ќбw ћгодичинэ сeй: вост0ргнисz и3 всади1сz въ м0ре: и3 послyшала бы вaсъ. |
|
7
|
7
|
| Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу? | Кот0рый же t вaсъ рабA и3мёz њрю1ща и3ли2 пасyща, и4же пришeдшу є3мY съ селA речeтъ: ѓбіе минyвъ [пришeдъ] возлsзи; |
|
8
|
8
|
| Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам? | Но не речeтъ ли є3мY: ўгот0вай, что2 вечерsю, и3 препоsсавсz служи2 ми2, д0ндеже ћмъ и3 пію2: и3 пот0мъ ћси и3 піeши ты2; |
|
9
|
9
|
| Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю. | Е#дA и4мать хвалY [благодари1тъ] рабY томY, ћкw сотвори2 повелBннаz; не мню2. |
|
10
|
10
|
| Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити. | Тaкw и3 вы2, є3гдA сотворитE вс‰ повелBннаz вaмъ, глаг0лите, ћкw раби2 неключи1ми є3смы2: ћкw, є4же д0лжни бёхомъ сотвори1ти, сотвори1хомъ. |
|
11
|
11
|
| Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю. | И# бhсть и3дyщу є3мY во їеrли1мъ, и3 т0й прохождaше междY самaріею и3 галілeею. |
|
12
|
12
|
| І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. | (За? п7е7.) Входsщу же є3мY въ нёкую вeсь, срэт0ша є3го2 дeсzть прокажeнныхъ мужeй, и5же стaша и3здалeча: |
|
13
|
13
|
| І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. | и3 тjи вознес0ша глaсъ, глаг0люще: ї}се настaвниче, поми1луй ны2. |
|
14
|
14
|
| Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися. | И# ви1дэвъ речE и5мъ: шeдше покажи1тесz свzщeнникwмъ. И# бhсть и3дyщымъ и5мъ, њчи1стишасz. |
|
15
|
15
|
| Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, | Е#ди1нъ же t ни1хъ, ви1дэвъ, ћкw и3сцэлЁ, возврати1сz, со глaсомъ вeліимъ слaвz бGа, |
|
16
|
16
|
| і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин. | и3 падE ни1цъ при ногY є3гw2, хвалY є3мY воздаS: и3 т0й бЁ самарzни1нъ. |
|
17
|
17
|
| Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? | Tвэщaвъ же ї}съ речE: не дeсzть ли њчи1стишасz; да дeвzть гдЁ; |
|
18
|
18
|
| Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей? | кaкw не њбрэт0шасz возврaщшесz дaти слaву бGу, т0кмw и3ноплемeнникъ сeй; |
|
19
|
19
|
| І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе. | И# речE є3мY: востaвъ и3ди2: вёра твоS сп7сe тz. |
|
20
|
20
|
| А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, | (За? п7ѕ7.) Вопрошeнъ же бhвъ t фарісє1й, когдA пріи1детъ цrтвіе б9іе, tвэщaвъ и5мъ речE: не пріи1детъ цrтвіе б9іе съ соблюдeніемъ [со ўсмотрeніемъ]: |
|
21
|
21
|
| і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є. | нижE рекyтъ: сE здЁ, и3ли2: џндэ. Сe бо цrтвіе б9іе внyтрь вaсъ є4сть. |
|
22
|
22
|
| Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите. | Речe же ко ўчн7кHмъ (свои6мъ): пріи1дутъ днjе, є3гдA вожделёете є3ди1нагw днE сн7а чlвёческагw ви1дэти, и3 не ќзрите. |
|
23
|
23
|
| І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся, | И# рекyтъ вaмъ: сE здЁ, и3ли2: сE, џндэ: не и3зhдите, ни пожени1те. |
|
24
|
24
|
| бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій. | Ћкw бо м0лніz блистaющисz t поднебeсныz на поднебeснэй свётитсz: тaкw бyдетъ сн7ъ чlвёческій въ дeнь св0й. |
|
25
|
25
|
| Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим. | Прeжде же подобaетъ є3мY мн0гw пострадaти и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t р0да сегw2. |
|
26
|
26
|
| І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: | (За? п7з7.) И# ћкоже бhсть во дни6 нHєвы, тaкw бyдетъ и3 во дни6 сн7а чlвёческа: |
|
27
|
27
|
| їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. | kдsху, піsху, женsхусz, посzгaху, до негHже днE вни1де нHе въ ковчeгъ: и3 пріи1де пот0пъ, и3 погуби2 вс‰. |
|
28
|
28
|
| Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; | Тaкожде и3 ћкоже бhсть во дни6 лHтwвы: kдsху, піsху, куповaху, продаsху, саждaху, здaху: |
|
29
|
29
|
| а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; | в0ньже дeнь и3зhде лHтъ t сод0млzнъ, њдожди2 кaмыкъ горsщь и3 џгнь съ небесE, и3 погуби2 вс‰. |
|
30
|
30
|
| так буде і в той день, коли Син Людський явиться. | По томyже бyдетъ и3 въ дeнь, в0ньже сн7ъ чlвёческій kви1тсz. |
|
31
|
31
|
| У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад. | Въ т0й дeнь, и4же бyдетъ на кр0вэ, и3 сосyди є3гw2 въ домY, да не слaзитъ взsти и4хъ: и3 и4же на селЁ, тaкожде да не возврати1тсz вспsть: |
|
32
|
32
|
| Згадайте жінку Лотову. | поминaйте женY лHтову. |
|
33
|
33
|
| Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її. | И$же ѓще взhщетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ ю5, живи1тъ ю5. |
|
34
|
34
|
| Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться. | Гlю вaмъ: въ тY н0щь бyдета двA на nдрЁ є3ди1номъ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz. |
|
35
|
35
|
| Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. | Бyдетэ двЁ вкyпэ мeлющэ: є3ди1на поeмлетсz, ґ другaz њставлsетсz. |
|
36
|
36
|
| Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться. | ДвA бyдета на селЁ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz. |
|
37
|
37
|
| На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли. | И# tвэщaвше глаг0лаша є3мY: гдЁ, гDи; Џнъ же речE и5мъ: и3дёже тёло, тaмw соберyтсz и3 nрли2. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, | Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, кaкw подобaетъ всегдA моли1тисz и3 не стужaти (си2), |
|
2
|
2
|
| кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. | гlz: (За? п7}.) судіS бЁ нёкій въ нёкоемъ грaдэ, бGа не боsсz и3 человBкъ не срамлszсz. |
|
3
|
3
|
| В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. | Вдовa же нёкаz бЁ во грaдэ т0мъ: и3 прихождaше къ немY, глаг0лющи: tмсти2 менє2 t сопeрника моегw2. |
|
4
|
4
|
| Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, | И# не хотsше на д0лзэ врeмени. Послэди1 же речE въ себЁ: ѓще и3 бGа не бою1сz, и3 человBкъ не срамлsюсz: |
|
5
|
5
|
| але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. | но занE твори1тъ ми2 труды2 вдови1ца сіS, tмщY є3S: да не до концA приходsщи застои1тъ [труди1тъ] менE. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? | Речe же гDь: слhшите, что2 судіS непрaвды глаг0летъ; |
|
7
|
7
|
| Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? | БGъ же не и4мать ли сотвори1ти tмщeніе и3збрaнныхъ свои1хъ, вопію1щихъ къ немY дeнь и3 н0щь, и3 долготерпS њ ни1хъ; |
|
8
|
8
|
| Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі? | гlю вaмъ, ћкw сотвори1тъ tмщeніе и4хъ вск0рэ. Nбaче сн7ъ чlвёческій пришeдъ ќбw њбрsщетъ ли (си2) вёру на земли2; |
|
9
|
9
|
| Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. | Речe же и3 ко други6мъ ўповaющымъ соб0ю, ћкw сyть прaвєдницы, и3 ўничижaющымъ пр0чихъ, при1тчу сію2: |
|
10
|
10
|
| Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. | (За? п7f7.) человBка двA внид0ста въ цeрковь помоли1тисz: є3ди1нъ фарісeй, ґ другjй мытaрь. |
|
11
|
11
|
| Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. | Фарісeй же стaвъ, си1це въ себЁ молsшесz: б9е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw нёсмь ћкоже пр0чіи человёцы, хи1щницы, непрaвєдницы, прелюбодёє, и3ли2 ћкоже сeй мытaрь: |
|
12
|
12
|
| Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. | пощyсz двакрaты въ суббHту, десzти1ну даю2 всегw2 є3ли1кw притzжY. |
|
13
|
13
|
| А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! | Мытaрь же и3здалeча стоS, не хотsше ни џчію возвести2 на нeбо: но біsше пє1рси сво‰, глаг0лz: б9е, ми1лостивъ бyди мнЁ грёшнику. |
|
14
|
14
|
| Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться. | Глаг0лю вaмъ, ћкw сни1де сeй њправдaнъ въ д0мъ св0й пaче џнагw: ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, смирszй же себE вознесeтсz. |
|
15
|
15
|
| Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. | (За? §.) Приношaху же къ немY и3 младeнцы, да и4хъ к0снетсz: ви1дэвше же ўчн7цы2 запрети1ша и5мъ. |
|
16
|
16
|
| Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. | Ї}съ же призвaвъ и5хъ, глаг0ла: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ: таковhхъ бо є4сть цrтвіе б9іе. |
|
17
|
17
|
| Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього. | Ґми1нь бо глаг0лю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE. |
|
18
|
18
|
| І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? | (За? §№.) И# вопроси2 є3го2 нёкій кнsзь, глаг0лz: ўч™лю бlгjй, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдствую; |
|
19
|
19
|
| Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. | Речe же є3мY ї}съ: чт0 мz глаг0леши бlга, никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ. |
|
20
|
20
|
| Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. | Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2. |
|
21
|
21
|
| Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. | Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS. |
|
22
|
22
|
| Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. | Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2. |
|
23
|
23
|
| Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. | Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2. |
|
24
|
24
|
| Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! | Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ: |
|
25
|
25
|
| Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. | ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти. |
|
26
|
26
|
| Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? | Рёша же слhшавшіи: то2 кто2 м0жетъ сп7сeнъ бhти; |
|
27
|
27
|
| Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога. | Џнъ же речE: невозмHжнаz ў человBкъ возмHжна сyть ў бGа. |
|
28
|
28
|
| Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. | Речe же пeтръ: сE мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 по тебЁ и3д0хомъ. |
|
29
|
29
|
| Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого | Џнъ же речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw никт0же є4сть, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 роди1тєли, и3ли2 брaтію, и3ли2 сє1стры, и3ли2 женY, и3ли2 чaда, цrтвіz рaди б9іz, |
|
30
|
30
|
| і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне. | и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный. |
|
31
|
31
|
| Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, | (За? §в7.) Поeмь же nбанaдесzте ўчн7ки2 сво‰, речE къ ни6мъ; сE восх0димъ во їеrли1мъ, и3 скончaютсz вс‰ пи6саннаz прbрHки њ сн7э чlвёчестэ: |
|
32
|
32
|
| бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. | предадsтъ бо є3го2 kзhкwмъ, и3 поругaютсz є3мY, и3 ўкорsтъ є3го2, и3 њплюю1тъ є3го2, |
|
33
|
33
|
| І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. | и3 би1вше ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскрeснетъ. |
|
34
|
34
|
| Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного. | И# тjи ничесHже t си1хъ разумёша: и3 бЁ глаг0лъ сeй сокровeнъ t ни1хъ, и3 не разумэвaху глаг0лемыхъ. |
|
35
|
35
|
| Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. | (За? §G.) Бhсть же є3гдA прибли1жишасz во їеріхHнъ, слэпeцъ нёкій сэдsше при пути2 просS: |
|
36
|
36
|
| Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? | слhшавъ же нар0дъ мимоходsщь, вопрошaше: что2 ќбw є4сть сE; |
|
37
|
37
|
| Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. | Повёдаша же є3мY, ћкw ї}съ назарzни1нъ мимох0дитъ. |
|
38
|
38
|
| Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! | И# возопи2, глаг0лz: ї}се сн7е дв7довъ, поми1луй мS. |
|
39
|
39
|
| І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! | И# пред8идyщіи прещaху є3мY, да ўмолчи1тъ: џнъ же пaче мн0жае вопіsше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS. |
|
40
|
40
|
| Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: | Стaвъ же ї}съ повелЁ привести2 є3го2 къ себЁ: прибли1жшусz же є3мY къ немY, вопроси2 є3го2, |
|
41
|
41
|
| чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! | глаг0лz: что2 х0щеши, да ти2 сотворю2; Џнъ же речE: гDи, да прозрю2. |
|
42
|
42
|
| Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. | Ї}съ же речE є3мY: прозри2: вёра твоS сп7сe тz. |
|
43
|
43
|
| І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові. | И# ѓбіе прозрЁ, и3 в8слёдъ є3гw2 и3дsше, слaвz бGа. И# вси2 лю1діе ви1дэвше воздaша хвалY бGови. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього. | (За? §д7.) И# вшeдъ прохождaше їеріхHнъ. |
|
2
|
2
|
| І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, | И# сE мyжъ нарицaемый закхeй, и3 сeй бЁ стaрэй мытарє1мъ, и3 т0й бЁ богaтъ: |
|
3
|
3
|
| бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. | и3 и3скaше ви1дэти ї}са, кто2 є4сть, и3 не можaше t нар0да, ћкw в0зрастомъ мaлъ бЁ: |
|
4
|
4
|
| І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї. | и3 предитeкъ, возлёзе на ћгодичину, да ви1дитъ, ћкw хотsше ми1мw є3S проити2. |
|
5
|
5
|
| Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. | И# ћкw пріи1де на мёсто, воззрёвъ ї}съ ви1дэ є3го2, и3 речE къ немY: закхeе, потщaвсz слёзи: днeсь бо въ домY твоeмъ подобaетъ ми2 бhти. |
|
6
|
6
|
| І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. | И# потщaвсz слёзе, и3 пріsтъ є3го2 рaдуzсz. |
|
7
|
7
|
| І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. | И# ви1дэвше вси2 роптaху, глаг0люще, ћкw ко грёшну мyжу вни1де витaти. |
|
8
|
8
|
| Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. | Стaвъ же закхeй речE ко гDу: сE п0лъ и3мёніz моегw2, гDи, дaмъ ни1щымъ: и3 ѓще кого2 чи1мъ њби1дэхъ, возвращY четвери1цею. |
|
9
|
9
|
| Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. | Речe же къ немY ї}съ: ћкw днeсь спcніе д0му семY бhсть, занE и3 сeй сhнъ ґвраaмль є4сть: |
|
10
|
10
|
| Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло. | пріи1де бо сн7ъ чlвёчь взыскaти и3 спcти2 поги1бшаго. |
|
11
|
11
|
| Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися. | Слhшащымъ же и5мъ сі‰, прил0жь речE при1тчу, занE бли1з8 є3мY бhти їеrли1ма, и3 мнsху, ћкw ѓбіе цrтво б9іе х0щетъ kви1тисz. |
|
12
|
12
|
| Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. | РечE u5бо: (За? §е7.) человёкъ нёкій добрA р0да и4де на странY далeче, пріsти себЁ цaрство и3 возврати1тисz. |
|
13
|
13
|
| Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь. | Призвaвъ же дeсzть р†бъ свои1хъ, дадE и4мъ дeсzть мн†съ, и3 речE къ ни6мъ: кyплю дёйте, д0ндеже пріидY. |
|
14
|
14
|
| Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами. | И# грaждане є3гw2 ненави1дzху є3го2, и3 послaша послы2 в8слёдъ є3гw2, глаг0люще: не х0щемъ семY, да цaрствуетъ над8 нaми. |
|
15
|
15
|
| І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. | И# бhсть є3гдA возврати1сz пріи1мъ цaрство, речE пригласи1ти рабы6 ты6z, и5мже дадE сребро2, да ўвёсть, каковY кyплю сyть сотвори1ли. |
|
16
|
16
|
| Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин. | Пріи1де же пeрвый, глаг0лz: г0споди, мнaсъ твоS придёла дeсzть мн†съ. |
|
17
|
17
|
| І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами. | И# речE є3мY: блaгw, рaбе д0брый: ћкw њ мaлэ вёренъ бhлъ є3си2, бyди w4бласть и3мёz над8 десzтію2 градHвъ. |
|
18
|
18
|
| Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин. | И# пріи1де вторhй, глаг0лz: г0споди, мнaсъ твоS сотвори2 пsть мн†съ. |
|
19
|
19
|
| Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами. | Речe же и3 томY: и3 ты2 бyди над8 пzтію2 градHвъ. |
|
20
|
20
|
| Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину, | И# другjй пріи1де, глаг0лz: г0споди, сE мнaсъ твоS, ю4же и3мёхъ положeну во ўбрyсэ: |
|
21
|
21
|
| бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. | боsхсz бо тебє2, ћкw человёкъ ћръ є3си2, взeмлеши, є3гHже не положи1лъ є3си2, и3 жнeши, є3гHже не сёzлъ є3си2. |
|
22
|
22
|
| Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. | Глаг0ла же є3мY: t ќстъ твои1хъ суждy ти, лукaвый рaбе: вёдэлъ є3си2, ћкw ѓзъ человёкъ ћръ є4смь, взeмлю, є3гHже не положи1хъ, и3 жнY, є3гHже не сёzхъ: |
|
23
|
23
|
| Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком? | и3 почто2 не вдaлъ є3си2 моегw2 сребрA купцє1мъ, и3 ѓзъ пришeдъ съ ли1хвою и3стzзaлъ бhхъ є5; |
|
24
|
24
|
| І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин. | И# предстоsщымъ речE: возми1те t негw2 мнaсъ, и3 дади1те и3мyщему дeсzть мн†съ. |
|
25
|
25
|
| І сказали йому: господарю, у нього є десять мин. | И# рёша є3мY: г0споди, и4мать дeсzть мн†съ. |
|
26
|
26
|
| Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має. | Глаг0лю бо вaмъ, ћкw всsкому и3мyщему дaстсz: ґ t неимyщагw, и3 є4же и4мать, tи1метсz t негw2: |
|
27
|
27
|
| А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною. | nбaче враги2 мо‰ w4ны, и5же не восхотёша менE, да цaрь бhхъ бhлъ над8 ни1ми, приведи1те сёмw и3 и3зсэцhте предо мн0ю. |
|
28
|
28
|
| Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима. | И# сі‰ рeкъ, и3дsше преди2, восходS во їеrли1мъ. |
|
29
|
29
|
| І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх | (За? §ѕ7.) И# бhсть ћкw прибли1жисz въ виfсфагjю и3 виfaнію, къ горЁ нарицaемэй є3леHнъ, послA двA ўчн7къ свои1хъ, |
|
30
|
30
|
| і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. | гlz: и3ди1та въ прsмную вeсь: (и3) въ ню1же вход‰ща њбрsщета жребS привsзано, на нeже никт0же николи1же t человBкъ всёде: tрBшша є5 приведи1та. |
|
31
|
31
|
| А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує. | И# ѓще кто2 вы2 вопрошaетъ: почто2 tрэшaета, си1це рцhта є3мY, ћкw гDь є3гw2 трeбуетъ. |
|
32
|
32
|
| Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. | Шє1дша же пHсланнаz њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма. |
|
33
|
33
|
| Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля? | Tрэшaющема же и4ма жребS, рек0ша госп0діе є3гw2 къ ни1ма: что2 tрэшaета жребS; |
|
34
|
34
|
| Вони відповіли: Господь його потребує. | W$на же рек0ста, ћкw гDь є3гw2 трeбуетъ. |
|
35
|
35
|
| І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса. | И# привед0ста є5 ко ї}сови: и3 возвeргше ри6зы сво‰ на жребS, всади1ша ї}са. |
|
36
|
36
|
| І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі. | И#дyщу же є3мY, постилaху ри6зы сво‰ по пути2. |
|
37
|
37
|
| А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, | (За? §з7.) Приближaющужесz є3мY ўжE (ѓбіе) къ низхождeнію горЁ є3леHнстэй, начaша всE мн0жество ўчени6къ рaдующесz хвали1ти бGа глaсомъ вeліимъ њ всёхъ си1лахъ, ћже ви1дэша, |
|
38
|
38
|
| кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! | глаг0люще: блгcвeнъ грzдhй цRь во и4мz гDне: ми1ръ на нб7си2, и3 слaва въ вhшнихъ. |
|
39
|
39
|
| І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. | И# нёцыи фарісeє t нар0да рёша къ немY: ўч™лю, запрети2 ўчн7кHмъ твои6мъ. |
|
40
|
40
|
| Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. | И# tвэщaвъ речE и5мъ: глаг0лю вaмъ, ћкw, ѓще сjи ўмолчaтъ, кaменіе возопіeтъ. |
|
41
|
41
|
| І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним | И# ћкw прибли1жисz, ви1дэвъ грaдъ, плaкасz њ нeмъ, |
|
42
|
42
|
| і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. | глаг0лz: ћкw ѓще бы разумёлъ и3 ты2, въ дeнь сeй тв0й, є4же къ смирeнію [къ ми1ру] твоемY: нн7э же скрhсz t џчію твоє1ю: |
|
43
|
43
|
| Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. | ћкw пріи1дутъ днjе на тS, и3 њбложaтъ врази2 твои2 nстр0гъ њ тебЁ, и3 њбhдутъ тS, и3 њб8и1мутъ тS tвсю1ду, |
|
44
|
44
|
| І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх. | и3 разбію1тъ тS и3 ч†да тво‰ въ тебЁ, и3 не њстaвzтъ кaмень на кaмени въ тебЁ: понeже не разумёлъ є3си2 врeмене посэщeніz твоегw2. |
|
45
|
45
|
| І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, | (За? §}.) И# вшeдъ въ цeрковь, начaтъ и3згони1ти продаю1щыz въ нeй и3 купyющыz, |
|
46
|
46
|
| кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. | гlz и5мъ: пи1сано є4сть: д0мъ м0й д0мъ моли1твы є4сть: вh же сотвори1сте є3го2 пещeру разб0йникwмъ. |
|
47
|
47
|
| І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його, | И# бЁ ўчS по вс‰ дни6 въ цeркви. Ґрхіерeє же и3 кни1жницы и3скaху є3го2 погуби1ти, и3 старёйшины лю1демъ. |
|
48
|
48
|
| і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його. | И# не њбрэтaху, чт0 бы сотвори1ли є3мY: лю1діе бо вси2 держaхусz є3гw2, послyшающе є3го2. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. | (За? §f7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй џнэхъ, ўчaщу є3мY лю1ди въ цeркви и3 бlговэствyющу, пріид0ша свzщeнницы и3 кни1жницы со ст†рцы |
|
2
|
2
|
| І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? | и3 рёша къ немY, глаг0люще: рцы2 нaмъ, к0ею w4бластію сі‰ твори1ши, и3ли2 кто2 є4сть дaвый тебЁ влaсть сію2; |
|
3
|
3
|
| Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — | Tвэщaвъ же речE къ ни6мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ є3ди1нагw словесE, и3 рцhте ми2: |
|
4
|
4
|
| хрещення Іоанове було з небес чи від людей? | крещeніе їwaнново съ нб7сe ли бЁ, и3ли2 t человBкъ; |
|
5
|
5
|
| Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? | Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще, ћкw ѓще речeмъ: съ нб7сE, речeтъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY; |
|
6
|
6
|
| А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. | ѓще ли же речeмъ: t человBкъ, вси2 лю1діе кaменіемъ побію1тъ ны2: и3звёстно бо бЁ њ їwaннэ, ћкw прbр0къ бЁ. |
|
7
|
7
|
| І відповіли: не знаємо, звідки. | И# tвэщaша: не вёмы tкyду. |
|
8
|
8
|
| Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю. | Ї}съ же речE и5мъ: ни ѓзъ гlю вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2. |
|
9
|
9
|
| І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. | (За? R.) Начaтъ же къ лю1демъ глаг0лати при1тчу сію2: человёкъ нёкій насади2 віногрaдъ, и3 вдадE є3го2 дёлателємъ, и3 tи1де на лBта мнHга. |
|
10
|
10
|
| І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. | И# во врeмz послA къ дёлателємъ рабA, да t плодA віногрaда дадyтъ є3мY: дёлатєли же би1вше є3го2, послaша тщA. |
|
11
|
11
|
| Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. | И# приложи2 послaти другaго рабA: nни1 же и3 того2 би1вше и3 досади1вше є3мY, послaша тщA. |
|
12
|
12
|
| І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. | И# приложи2 послaти трeтіzго: nни1 же и3 того2 ўsзвльше и3згнaша. |
|
13
|
13
|
| Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. | Речe же господи1нъ віногрaда: что2 сотворю2; послю2 сhна моего2 возлю1бленнаго, є3дA кaкw, є3го2 ви1дэвше, ўсрамsтсz. |
|
14
|
14
|
| А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою. | Ви1дэвше же є3го2 дёлателє, мhшлzху въ себЁ, глаг0люще: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2, да нaше бyдетъ достоsніе. |
|
15
|
15
|
| І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? | И# и3звeдше є3го2 в0нъ и3з8 віногрaда, ўби1ша. Что2 u5бо сотвори1тъ и5мъ господи1нъ віногрaда; |
|
16
|
16
|
| Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так! | Пріи1детъ и3 погуби1тъ дёлатєли сі‰, и3 вдaстъ віногрaдъ и3нBмъ. Слhшавше же рек0ша: да не бyдетъ. |
|
17
|
17
|
| А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? | Џнъ же воззрёвъ на ни1хъ, речE: что2 u5бо пи1саное сіE: кaмень, є3гHже небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла; |
|
18
|
18
|
| Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить. | Всsкъ падhй на кaмени т0мъ, сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, стрhетъ є3го2. |
|
19
|
19
|
| І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу. | (За? R№.) И# взыскaша ґрхіерeє и3 книжни1цы возложи1ти нaнь рyцэ въ т0й чaсъ, и3 ўбоsшасz нар0да: разумёша бо, ћкw къ ни6мъ при1тчу сію2 речE. |
|
20
|
20
|
| І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. | И# наблю1дше послaша лazтєли [навётникwвъ], притворsющихъ себE прaведники бhти: да и4мутъ є3го2 въ словеси2, во є4же предaти є3го2 начaлству и3 w4бласти и3гeмwновэ. |
|
21
|
21
|
| І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш; | И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, вёмы, ћкw прaвw глаг0леши и3 ўчи1ши, и3 не на лиц† зри1ши, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши: |
|
22
|
22
|
| чи належить нам давати податок кесареві, чи ні? | дост0итъ ли нaмъ кeсареви дaнь даsти, и3ли2 ни2; |
|
23
|
23
|
| Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? | Разумёвъ же и4хъ лукaвство, речE къ ни6мъ: чт0 мz и3скушaете; |
|
24
|
24
|
| Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве. | покажи1те ми2 цaту [динaрій]: чjй и4мать w4бразъ и3 надписaніе; Tвэщaвше же рек0ша: кeсаревъ. |
|
25
|
25
|
| Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | Џнъ же речE и5мъ: воздади1те u5бо, ћже кeсарєва, кeсареви, и3 ±же б9іz, бGови. |
|
26
|
26
|
| І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли. | И# не мог0ша зазрёти глаг0ла є3гw2 пред8 людьми2: и3 диви1шасz њ tвётэ є3гw2, и3 ўмолчaша. |
|
27
|
27
|
| Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: | (За? Rв7.) Приступи1ша же нёцыи t саддукє1й, глаг0лющіи воскrнію не бhти, вопрошaху є3го2, |
|
28
|
28
|
| Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму. | глаг0люще: ўчи1телю, мwmсeй написA нaмъ: ѓще комY брaтъ ќмретъ и3мhй женY, и3 т0й безчaденъ ќмретъ, да брaтъ є3гw2 п0йметъ женY и3 возстaвитъ сёмz брaту своемY. |
|
29
|
29
|
| Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; | Сeдмь u5бо брaтій бЁ: и3 пeрвый поsтъ женY, ќмре безчaденъ: |
|
30
|
30
|
| узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; | и3 поsтъ вторhй женY, и3 т0й ќмре безчaденъ: |
|
31
|
31
|
| узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли. | и3 трeтій поsтъ ю5: тaкожде же и3 вси2 сeдмь: и3 не њстaвиша ч†дъ, и3 ўмр0ша: |
|
32
|
32
|
| Після всіх померла і жінка. | п0слэжде же всёхъ ќмре и3 женA: |
|
33
|
33
|
| Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину. | въ воскrніе u5бо, кот0рагw и4хъ бyдетъ женA; сeдмь бо и3мёша ю5 женY. |
|
34
|
34
|
| Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; | И# tвэщaвъ речE и5мъ ї}съ: сhнове вёка сегw2 жeнzтсz и3 посzгaютъ: |
|
35
|
35
|
| а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. | ґ спод0бльшіисz вёкъ w4нъ ўлучи1ти и3 воскrніе, є4же t мeртвыхъ, ни жeнzтсz, ни посzгaютъ: |
|
36
|
36
|
| І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. | ни ўмрeти бо ктомY м0гутъ: рaвни бо сyть ѓгGлwмъ, и3 сhнове сyть б9іи, воскrніz сhнове сyще. |
|
37
|
37
|
| А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. | Ґ ћкw востаю1тъ мeртвіи, и3 мwmсeй сказA при купинЁ, ћкоже глаг0летъ гDа бGа ґвраaмлz и3 бGа їсаaкова и3 бGа їaкwвлz. |
|
38
|
38
|
| Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі. | БGъ же нёсть мeртвыхъ, но живhхъ: вси1 бо томY жи1ви сyть. |
|
39
|
39
|
| На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. | Tвэщaвше же нёцый t кни6жникъ рек0ша: ўчи1телю, д0брэ рeклъ є3си2. |
|
40
|
40
|
| І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм: | Ктомyже не смёzху є3го2 вопроси1ти ничесHже. Речe же къ ни6мъ: |
|
41
|
41
|
| як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, | кaкw глаг0лютъ хrтA сн7а дв7дова бhти; |
|
42
|
42
|
| А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, | Сaмъ бо дв7дъ глаг0летъ въ кни1зэ pал0мстэй: речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, |
|
43
|
43
|
| доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? | д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма. |
|
44
|
44
|
| Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому? | Дв7дъ u5бо гDа є3го2 нарицaетъ, и3 кaкw сн7ъ є3мY є4сть; |
|
45
|
45
|
| І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: | (За? RG.) Слhшащымъ же всBмъ лю1демъ, речE ўчн7кHмъ свои6мъ: |
|
46
|
46
|
| стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, | внемли1те себЁ t кни6жникъ, хотsщихъ ходи1ти во nдeждахъ, и3 лю1бzщихъ цэлов†ніz на т0ржищихъ и3 предсэд†ніz на с0нмищихъ, и3 преждевозлеж†ніz на вeчерzхъ: |
|
47
|
47
|
| які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження. | и5же снэдaютъ д0мы вдови1цъ, и3 вин0ю далeче м0лzтсz [и3 лицемёрнw на д0лзэ м0лzтсz]: сjи пріи1мутъ ли1шше њсуждeніе. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю. | Воззрёвъ же ви1дэ вметaющыz въ хрaмъ набдsщій и3мBніz [въ сокр0вищное храни1лище] дары2 сво‰ бог†тыz. |
|
2
|
2
|
| Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти, | Ви1дэ же и3 нёкую вдови1цу ўб0гу вметaющу тY двЁ лє1птэ, |
|
3
|
3
|
| і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала; | и3 речE: вои1стинну глаг0лю вaмъ, ћкw вдови1ца сіS ўб0гаz мн0жае всёхъ ввeрже: |
|
4
|
4
|
| бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала. | вси1 бо сjи t и3збhтка своегw2 вверг0ша въ дaры бGови: сіs же t лишeніz своегw2 всE житіE, є4же и3мЁ, ввeрже. |
|
5
|
5
|
| І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав: | (За? Rд7.) И# нBкимъ глаг0лющымъ њ цeркви, ћкw кaменіемъ д0брымъ и3 сос{ды ўкрaшена, речE: |
|
6
|
6
|
| надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується. | сі‰ ±же ви1дите, пріи1дутъ днjе, въ нsже не њстaнетъ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz. |
|
7
|
7
|
| І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися? | Вопроси1ша же є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, когдA u5бо сі‰ бyдутъ; и3 что2 є4сть знaменіе, є3гдA хотsтъ сі‰ бhти; |
|
8
|
8
|
| Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними. | (За? Rе7.) Џнъ же речE: блюди1те, да не прельщeни бyдете: мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 врeмz прибли1жисz. Не и3зhдите u5бо вослёдъ и4хъ. |
|
9
|
9
|
| Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець. | Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 нестроє1ніz, не ўб0йтесz: подобaетъ бо си6мъ бhти прeжде: но не u5 ѓбіе кончи1на. |
|
10
|
10
|
| Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство. | ТогдA глаг0лаше и5мъ: востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: |
|
11
|
11
|
| Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть. | трyси же вели1цы по мёстwмъ, и3 глaди и3 п†губы бyдутъ, страхов†ніz же и3 знaмєніz вє1ліz съ небесE бyдутъ. |
|
12
|
12
|
| А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє. | (За? Rѕ7.) Прeжде же си1хъ всёхъ возложaтъ на вы2 рyки сво‰, и3 и3жденyтъ, предаю1ще на сHнмища и3 темни6цы, ведHмы къ царє1мъ и3 владhкамъ, и4мене моегw2 рaди: |
|
13
|
13
|
| І буде це вам на свідчення. | прилучи1тсz же вaмъ во свидётелство. |
|
14
|
14
|
| Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати, | Положи1те u5бо на сердцaхъ вaшихъ, не прeжде поучaтисz tвэщавaти: |
|
15
|
15
|
| бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші. | ѓзъ бо дaмъ вaмъ ўстA и3 премyдрость, є4йже не возм0гутъ проти1витисz и3ли2 tвэщaти вси2 противлsющіисz вaмъ. |
|
16
|
16
|
| І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять; | Прeдани же бyдете и3 роди1тєли и3 брaтіею и3 р0домъ и3 др{ги, и3 ўмертвsтъ t вaсъ: |
|
17
|
17
|
| і зненавидять вас усі за ім’я Моє. | и3 бyдете ненави1дими t всёхъ и4мене моегw2 рaди. |
|
18
|
18
|
| Але й волосина з голови вашої не пропаде. | И# влaсъ главы2 вaшеz не поги1бнетъ. |
|
19
|
19
|
| Терпінням вашим спасайте душі ваші. | Въ терпёніи вaшемъ стzжи1те дyшы вaшz. |
|
20
|
20
|
| Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. | Е#гдa же ќзрите њбстои1мь їеrли1мъ вHи, тогдA разумёйте, ћкw прибли1жисz запустёніе є3мY. |
|
21
|
21
|
| Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього, | ТогдA сyщіи во їудeи да бёгаютъ въ г0ры: и3 и5же посредЁ є3гw2, да и3сх0дzтъ: и3 и5же во странaхъ, да не вх0дzтъ в0нь: |
|
22
|
22
|
| бо це дні помсти, щоб справдилося все написане. | ћкw днjе tмщeнію сjи сyть, ћкw и3сп0лнитисz всемY пи1санному. |
|
23
|
23
|
| Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей. | Г0ре же и3мyщымъ во ўтр0бэ и3 доsщымъ въ ты6z дни6: бyдетъ бо бэдA вeліz на земли2, и3 гнёвъ на лю1дехъ си1хъ, |
|
24
|
24
|
| І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників. | и3 падyтъ во џстріи мечA, и3 плэнeни бyдутъ во вс‰ kзhки: и3 їеrли1мъ бyдетъ попирaемь kзы6ки, д0ндеже скончaютсz временA kзы6къ. |
|
25
|
25
|
| І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення. | И# бyдутъ знaмєніz въ с0лнцэ и3 лунЁ и3 ѕвэздaхъ: и3 на земли2 тугA kзhкwмъ t нечazніz, шyма морскaгw и3 возмущeніz, |
|
26
|
26
|
| Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються. | и3здыхaющымъ человёкwмъ t стрaха и3 чazніz грzдyщихъ на вселeнную: си6лы бо небє1сныz подви1гнутсz. |
|
27
|
27
|
| І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою. | И# тогдA ќзрzтъ сн7а чlвёческа грzдyща на w4блацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою. |
|
28
|
28
|
| Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше. | (За? Rз7.) Начинaющымъ же си6мъ бывaти, восклони1тесz и3 воздви1гните главы6 вaшz: занE приближaетсz и3збавлeніе вaше. |
|
29
|
29
|
| І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева: | И# речE при1тчу и5мъ: ви1дите смок0вницу и3 вс‰ древA: |
|
30
|
30
|
| коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо. | є3гдA прошибaютсz ўжE, ви1дzще сaми вёсте, ћкw бли1з8 жaтва є4сть. |
|
31
|
31
|
| Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже. | Тaкw и3 вы2, є3гдA ќзрите сі‰ быв†юща, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть цrтвіе б9іе. |
|
32
|
32
|
| Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться. | Ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw не и4мать прейти2 р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ. |
|
33
|
33
|
| Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. | Нeбо и3 землS мимои1детъ, ґ словесA мо‰ не и4мутъ прейти2. |
|
34
|
34
|
| Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано, | Внемли1те же себЁ, да не когдA њтzгчaютъ сердцA в†ша њб8zдeніемъ и3 піsнствомъ и3 печaльми житeйскими, и3 нaйдетъ на вы2 внезaпу дeнь т0й: |
|
35
|
35
|
| бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі. | ћкw сёть бо пріи1детъ на вс‰ живyщыz на лицы2 всеS земли2. |
|
36
|
36
|
| Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським. | Бди1те u5бо на всsко врeмz молsщесz, да спод0битесz ўбэжaти всёхъ си1хъ хотsщихъ бhти, и3 стaти пред8 сн7омъ чlвёческимъ. |
|
37
|
37
|
| У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською. | (За? R}.) Бё же во дни6 во цeркви ўчS: н0щію же и3сходS водворsшесz въ горЁ нарицaемэй є3леHнъ. |
|
38
|
38
|
| І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його. | И# вси2 лю1діе и3з8 ќтра прихождaху къ немY во цeрковь послyшати є3го2. |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. | Приближaшесz же прaздникъ њпрэснHкъ, глаг0лемый пaсха: |
|
2
|
2
|
| І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. | и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw бы ўби1ли є3го2: боsхусz бо людeй. |
|
3
|
3
|
| Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, | Вни1де же сатанA во їyду нарицaемаго їскаріHтъ, сyща t числA nбоюнaдесzте. |
|
4
|
4
|
| і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. | И# шeдъ глаг0ла ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ, кaкw є3го2 предaстъ и5мъ. |
|
5
|
5
|
| Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. | И# возрaдовашасz, и3 совэщaша є3мY срeбреники дaти: |
|
6
|
6
|
| І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу. | и3 и3сповёда [њбэщaсz], и3 и3скaше ўд0бна врeмене, да предaстъ є3го2 и5мъ без8 нар0да. |
|
7
|
7
|
| Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. | Пріи1де же дeнь њпрэсн0кwвъ, в0ньже подобaше жрeти пaсху: |
|
8
|
8
|
| І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. | и3 послA петрA и3 їwaнна, рeкъ: шє1дша ўгот0вайта нaмъ пaсху, да ћмы. |
|
9
|
9
|
| Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? | W$на же рек0ста є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ; |
|
10
|
10
|
| Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. | Џнъ же речE и4ма: сE восходsщема вaма во грaдъ, срsщетъ вы2 человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3дёта въ д0мъ, в0ньже вх0дитъ, |
|
11
|
11
|
| І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? | и3 рцёта д0му владhцэ: глаг0летъ тебЁ ўч™ль: гдЁ є4сть њби1тель, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ; |
|
12
|
12
|
| І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте. | И# т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію п0стлану: тY ўгот0вайта. |
|
13
|
13
|
| Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску. | Шє1дша же њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху. |
|
14
|
14
|
| І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним, | И# є3гдA бhсть чaсъ, возлежE, и3 nбанaдесzте ґпcла съ ни1мъ. |
|
15
|
15
|
| і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. | И# речE къ ни6мъ: желaніемъ возжелёхъ сію2 пaсху ћсти съ вaми, прeжде дaже не пріимY мyкъ: |
|
16
|
16
|
| Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому. | глаг0лю бо вaмъ, ћкw tсeлэ не и4мамъ ћсти t неS, д0ндеже скончaютсz во цrтвіи б9іи. |
|
17
|
17
|
| І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. | И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, речE: пріими1те сію2, и3 раздэли1те себЁ: |
|
18
|
18
|
| Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. | глаг0лю бо вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw, д0ндеже цrтвіе б9іе пріи1детъ. |
|
19
|
19
|
| І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. | И# пріи1мъ хлёбъ, хвалY воздaвъ преломи2, и3 дадE и5мъ, глаг0лz: сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 даeмо: сіE твори1те въ моE воспоминaніе. |
|
20
|
20
|
| Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. | Тaкожде же и3 чaшу по вeчери, глаг0лz: сіS чaша н0вый завётъ моeю кр0вію, ћже за вы2 проливaетсz: |
|
21
|
21
|
| І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. | nбaче сE, рукA предаю1щагw мS со мн0ю (є4сть) на трапeзэ, |
|
22
|
22
|
| Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. | и3 сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ по речeнному [по пред8устaвленному совёту]: nбaче г0ре человёку томY, и4мже предаeтсz. |
|
23
|
23
|
| І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити. | И# тjи начaша и3скaти въ себЁ, кот0рый ќбw t ни1хъ х0щетъ сіE сотвори1ти. |
|
24
|
24
|
| Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. | Бhсть же и3 прS въ ни1хъ, кjй мни1тсz и4хъ бhти б0лій. |
|
25
|
25
|
| Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. | Џнъ же речE и5мъ: цaріе kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 њбладaющіи и4ми благодaтелє нарицaютсz. |
|
26
|
26
|
| Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. | Вh же не тaкw: но б0лій въ вaсъ, да бyдетъ ћкw мнjй: и3 стaрэй, ћкw служaй. |
|
27
|
27
|
| Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. | Кт0 бо б0лій, возлежaй ли, и3ли2 служaй; не возлежaй ли; Ѓзъ же посредЁ вaсъ є4смь ћкw служaй. |
|
28
|
28
|
| Але ви були зі Мною в напастях Моїх, | Вh же є3стE пребhвше со мн0ю въ напaстехъ мои1хъ: |
|
29
|
29
|
| і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, | и3 ѓзъ завэщавaю вaмъ, ћкоже завэщA мнЁ nц7ъ м0й, цrтво, |
|
30
|
30
|
| щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. | да ћсте и3 піeте на трапeзэ моeй во цrтвіи моeмъ: и3 сsдете на прест0лэхъ, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома. |
|
31
|
31
|
| Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, | Речe же гDь: сjмwне, сjмwне, сE сатанA пр0ситъ вaсъ, да бы2 сёzлъ, ћкw пшени1цу: |
|
32
|
32
|
| але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. | ѓзъ же моли1хсz њ тебЁ, да не њскудёетъ вёра твоS: и3 ты2 нёкогда њбрaщьсz ўтверди2 брaтію твою2. |
|
33
|
33
|
| Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. | Џнъ же речE є3мY: гDи, съ тоб0ю гот0въ є4смь и3 въ темни1цу и3 на смeрть и3ти2. |
|
34
|
34
|
| Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. | Џнъ же речE: глаг0лю ти2, пeтре, не возгласи1тъ пётель днeсь, д0ндеже трикрaты tвeржешисz менє2 не вёдэти. |
|
35
|
35
|
| І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. | И# речE и5мъ: є3гдA послaхъ вы2 без8 влагaлища и3 без8 мёха и3 без8 сапHгъ, є3дA чесогw2 лишeни бhсте; Nни1 же рёша: ничесHже. |
|
36
|
36
|
| Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч. | Речe же и5мъ: но нн7э и4же и4мать влагaлище, да в0зметъ, тaкожде и3 мёхъ: ґ и4же не и4мать, да продaстъ ри1зу свою2, и3 кyпитъ н0жъ. |
|
37
|
37
|
| Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. | Глаг0лю бо вaмъ, ћкw є3щE пи1саное сE, подобaетъ, да скончaетсz њ мнЁ, є4же: и3 со беззак0нными вмэни1сz. И$бо є4же њ мнЁ, кончи1ну и4мать. |
|
38
|
38
|
| Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить! | Nни1 же рёша: гDи, сE нwжA здЁ двA. Џнъ же речE и5мъ: дов0лно є4сть. |
|
39
|
39
|
| І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. | (За? Rf7.) И# и3зшeдъ и4де по њбhчаю въ г0ру є3леHнскую: по нeмъ же и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2. |
|
40
|
40
|
| Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. | Бhвъ же на мёстэ, речE и5мъ: моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть. |
|
41
|
41
|
| А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, | И# сaмъ tступи2 t ни1хъ ћкw вержeніемъ кaмене, и3 покл0нь колBна молsшесz, |
|
42
|
42
|
| говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! | глаг0лz: џ§е, ѓще в0лиши мимонести2 чaшу сію2 t менє2: nбaче не моS в0лz, но твоS да бyдетъ. |
|
43
|
43
|
| Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. | Kви1сz же є3мY ѓгGлъ съ нб7сE, ўкрэплsz є3го2. |
|
44
|
44
|
| І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. | И# бhвъ въ п0двизэ, прилёжнэе молsшесz: бhсть же п0тъ є3гw2 ћкw к†пли кр0ве кaплющыz на зeмлю. |
|
45
|
45
|
| Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, | И# востaвъ t моли1твы (и3) пришeдъ ко ўчн7кHмъ, њбрёте и5хъ спsщихъ t печaли |
|
46
|
46
|
| і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу. | и3 речE и5мъ: что2 спитE; востaвше моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть. |
|
47
|
47
|
| Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є. | Е#щe же є3мY глаг0лющу, сE нар0дъ, и3 нарицaемый їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и3дsше пред8 ни1ми, и3 приступи2 ко ї}сови цэловaти є3го2. Сіe бо бЁ знaменіе дaлъ и5мъ: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть. |
|
48
|
48
|
| Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! | Ї}съ же речE є3мY: їyдо, лобзaніемъ ли сн7а чlвёческаго предаeши; |
|
49
|
49
|
| Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? | Ви1дэвше же, и5же бёху съ ни1мъ, бывaемое, рёша є3мY: гDи, ѓще ўдaримъ ножeмъ; |
|
50
|
50
|
| І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо. | И# ўдaри є3ди1нъ нёкій t ни1хъ ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е. |
|
51
|
51
|
| Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. | Tвэщaвъ же ї}съ речE: њстaвите до сегw2. И# коснyвсz ќха є3гw2, и3сцэли2 є3го2. |
|
52
|
52
|
| Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! | Речe же ї}съ ко пришeдшымъ нaнь ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ церкHвнымъ и3 стaрцємъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; |
|
53
|
53
|
| Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви. | по вс‰ дни6 сyщу ми2 съ вaми въ цeркви, не простр0сте руки2 на мS: но сE є4сть вaша годи1на и3 w4бласть тeмнаz. |
|
54
|
54
|
| Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. | Е$мше же є3го2 вед0ша, и3 введ0ша є3го2 во дв0ръ ґрхіерeовъ. Пeтръ же вослёдъ и3дsше и3здалeча. |
|
55
|
55
|
| Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. | Возгнёщшымъ же џгнь посредЁ дворA и3 вкyпэ сэдsщымъ и5мъ, сэдsше пeтръ посредЁ и4хъ. |
|
56
|
56
|
| Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. | Ўзрёвши же є3го2 рабhнz нёкаz сэдsща при свётэ [nгни2], и3 воззрёвши нaнь, речE: и3 сeй съ ни1мъ бЁ. |
|
57
|
57
|
| Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його! | Џнъ же tвeржесz є3гw2, глаг0лz: жeно, не знaю є3гw2. |
|
58
|
58
|
| Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні! | И# помaлэ другjй ви1дэвъ є3го2, речE: и3 ты2 t ни1хъ є3си2. Пeтръ же речE: человёче, нёсмь. |
|
59
|
59
|
| Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин. | И# мимошeдшу ћкw часY є3ди1ному, и4нъ нёкій крэплsшесz глаг0лz: вои1стинну и3 сeй съ ни1мъ бЁ: и4бо галілeанинъ є4сть. |
|
60
|
60
|
| Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. | Речe же пeтръ: человёче, не вёмъ, є4же глаг0леши. И# ѓбіе, є3щE глаг0лющу є3мY, возгласи2 пётель. |
|
61
|
61
|
| І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. | И# њбрaщьсz гDь воззрЁ на петрA: и3 помzнY пeтръ сл0во гDне, ћкоже речE є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, tвeржешисz менє2 трикрaты. |
|
62
|
62
|
| І, вийшовши геть, плакав гірко. | И# и3зшeдъ в0нъ, плaкасz г0рькw. |
|
63
|
63
|
| Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. | И# мyжіе держaщіи ї}са ругaхусz є3мY, бію1ще: |
|
64
|
64
|
| І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? | и3 закрhвше є3го2, біsху є3го2 по лицY, и3 вопрошaху є3го2, глаг0люще: прорцы2, кто2 є4сть ўдарeй тS; |
|
65
|
65
|
| І багато іншої хули говорили на Нього. | И# и4на мнHга хyлzще глаг0лаху нaнь. |
|
66
|
66
|
| А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон | И# ћкw бhсть дeнь, собрaшасz стaрцы людстjи и3 ґрхіерeє и3 кни1жницы, и3 вед0ша є3го2 на с0нмъ св0й, |
|
67
|
67
|
| і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. | глаг0люще: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ; рцы2 нaмъ. Речe же и5мъ: ѓще вaмъ рекY, не и4мете вёры: |
|
68
|
68
|
| Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. | ѓще же и3 вопрошY (вы2), не tвэщaете ми2, ни tпуститE: |
|
69
|
69
|
| Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої. | tсeлэ бyдетъ сн7ъ чlвёческій сэдsй њдеснyю си1лы б9іz. |
|
70
|
70
|
| І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я. | Рёша же вси2: тh ли u5бо є3си2 сн7ъ б9ій; Џнъ же къ ни6мъ речE: вы2 глаг0лете, ћкw ѓзъ є4смь. |
|
71
|
71
|
| Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його. | Nни1 же рёша: что2 є3щE трeбуемъ свидётелства; сaми бо слhшахомъ t ќстъ є3гw2. |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. | (За? R‹.) И# востaвше всE мн0жество и4хъ, вед0ша є3го2 къ пілaту. |
|
2
|
2
|
| І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. | Начaша же нaнь вaдити, глаг0люще: сего2 њбрэт0хомъ развращaюща kзhкъ нaшъ и3 возбранsюща кeсареви дaнь даsти, глаг0люща себE хrтA цRS бhти. |
|
3
|
3
|
| Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. | Пілaтъ же вопроси2 є3го2, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудewмъ; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши. |
|
4
|
4
|
| Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. | Пілaтъ же речE ко ґрхіерewмъ и3 нар0ду: ник0еzже њбрэтaю вины2 въ чlвёцэ сeмъ. |
|
5
|
5
|
| Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. | Nни1 же крэплsхусz глаг0люще, ћкw развращaетъ лю1ди, ўчS по всeи їудeи, начeнъ t галілeи до здЁ. |
|
6
|
6
|
| Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? | Пілaтъ же слhшавъ галілeю, вопроси2, ѓще чlвёкъ галілeанинъ є4сть; |
|
7
|
7
|
| І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. | И# разумёвъ, ћкw t w4бласти и4рwдовы є4сть, послA є3го2 ко и4рwду, сyщу и3 томY во їеrли1мэ въ ты6z дни6. |
|
8
|
8
|
| Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. | И$рwдъ же ви1дэвъ ї}са рaдъ бhсть ѕэлw2: бё бо желaz t мн0га врeмене ви1дэти є3го2, занE слhшаше мнHга њ нeмъ: и3 надёzшесz знaменіе нёкое ви1дэти t негw2 бывaемо. |
|
9
|
9
|
| І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. | Вопрошaше же є3го2 словесы2 мн0гими: џнъ же ничесHже tвэщавaше є3мY. |
|
10
|
10
|
| Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. | Стоsху же ґрхіерeє и3 кни1жницы, прилёжнw вaдzще нaнь. |
|
11
|
11
|
| Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. | Ўкори1въ же є3го2 и4рwдъ съ вHи свои1ми и3 поругaвсz, њб0лкъ є3го2 въ ри1зу свётлу, возврати2 є3го2 къ пілaту. |
|
12
|
12
|
| І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. | Бhста же др{га и4рwдъ же и3 пілaтъ въ т0й дeнь съ соб0ю: прeжде бо бёста враждY и3м{ща междY соб0ю. |
|
13
|
13
|
| Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, | Пілaтъ же созвaвъ ґрхіерє1и и3 кн‰зи и3 лю1ди, |
|
14
|
14
|
| сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. | речE къ ни6мъ: привед0сте ми2 чlвёка сего2, ћкw развращaюща лю1ди: и3 сE ѓзъ пред8 вaми и3стzзaвъ, ни є3ди1ныz же њбрэтaю въ чlвёцэ сeмъ вины2, ±же нaнь вaдите: |
|
15
|
15
|
| Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. | но ни и4рwдъ: послaхъ бо є3го2 къ немY, и3 сE ничт0же дост0йно смeрти сотворeно є4сть њ нeмъ: |
|
16
|
16
|
| Отже, покаравши Його, відпущу. | наказaвъ u5бо є3го2 tпущY. |
|
17
|
17
|
| А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. | Нyжду же и3мsше на вс‰ прaздники tпущaти и5мъ є3ди1наго. |
|
18
|
18
|
| Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! | Возопи1ша же вси2 нар0ди, глаг0люще: возми2 сего2, tпусти1 же нaмъ варaвву. |
|
19
|
19
|
| А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. | И$же бЁ за нёкую крам0лу бhвшую во грaдэ и3 ўбjйство ввeрженъ въ темни1цу. |
|
20
|
20
|
| Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. | Пaки же пілaтъ возгласи2, хотS tпусти1ти ї}са. |
|
21
|
21
|
| Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! | Nни1 же возглашaху, глаг0люще: распни2, распни2 є3го2. |
|
22
|
22
|
| Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. | Џнъ же трети1цею речE къ ни6мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2 сeй; ничесHже дост0йна смeрти њбрэт0хъ въ нeмъ: наказaвъ u5бо є3го2 tпущY. |
|
23
|
23
|
| Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. | Nни1 же прилэжaху гл†сы вели1кими, просsще є3го2 на распsтіе: и3 ўстоsху [превозмогaху] глaси и4хъ и3 ґрхіерeйстіи. |
|
24
|
24
|
| І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. | Пілaтъ же посуди2 бhти прошeнію и4хъ: |
|
25
|
25
|
| І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю. | tпусти1 же бhвшаго за крамолY и3 ўбjйство всаждeна въ темни1цу, є3г0же прошaху: ї}са же предадE в0ли и4хъ. |
|
26
|
26
|
| І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. | И# ћкw повед0ша є3го2, є4мше сjмwна нёкоего кmринeа, грzдyща съ селA, возложи1ша нaнь кrтъ, нести2 по ї}сэ. |
|
27
|
27
|
| І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. | И#дsше же вослёдъ є3гw2 нар0дъ мн0гъ людeй, и3 жєны2, ±же и3 плaкахусz и3 рыдaху є3гw2. |
|
28
|
28
|
| Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. | Њбрaщьсz же къ ни6мъ ї}съ речE: дщє1ри їеrли6мски, не плaчитесz њ мнЁ, nбaче себE плaчите и3 ч†дъ вaшихъ: |
|
29
|
29
|
| Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! | ћкw сE днjе грzдyтъ, въ нsже рекyтъ: блажє1ны неплHды, и3 ўтрHбы, ±же не роди1ша, и3 сосцы2, и5же не дои1ша. |
|
30
|
30
|
| Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! | ТогдA начнyтъ глаг0лати горaмъ: пади1те на ны2: и3 холмHмъ: покрhйте ны2. |
|
31
|
31
|
| Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим? | ЗанE, ѓще въ сyровэ дрeвэ сі‰ творsтъ, въ сyсэ что2 бyдетъ; |
|
32
|
32
|
| Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. | (За? R№‹.) Ведsху же и3 и4на двA ѕлодBz съ ни1мъ ўби1ти. |
|
33
|
33
|
| І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. | И# є3гдA пріид0ша на мёсто, нарицaемое л0бное, тY распsша є3го2 и3 ѕлодBz, џваго ќбw њдеснyю, ґ другaго њшyюю. |
|
34
|
34
|
| Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. | Ї}съ же глаг0лаше: џ§е, tпусти2 и5мъ: не вёдzтъ бо что2 творsтъ. Раздэлsюще же ри6зы є3гw2, метaху жрє1біz. |
|
35
|
35
|
| І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. | И# стоsху лю1діе зрsще. Ругaхусz же и3 кн‰зи съ ни1ми, глаг0люще: и3ны6z сп7сE, да сп7сeтъ и3 себE, ѓще т0й є4сть хrт0съ б9ій и3збрaнный. |
|
36
|
36
|
| Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, | Ругaхусz же є3мY и3 в0ини, приступaюще и3 џцетъ придёюще є3мY, |
|
37
|
37
|
| і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. | и3 глаг0лаху: ѓще ты2 є3си2 цRь їудeйскъ, сп7си1сz сaмъ. |
|
38
|
38
|
| І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». | Бё же и3 написaніе напи1сано над8 ни1мъ писмены2 є4ллинскими и3 ри1мскими и3 є3врeйскими: сeй є4сть цRь їудeйскъ. |
|
39
|
39
|
| Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. | Е#ди1нъ же t њбBшеною ѕлодBю хyлzше є3го2, глаг0лz: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сп7си2 себE и3 нaю. |
|
40
|
40
|
| Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? | Tвэщaвъ же другjй прещaше є3мY, глаг0лz: ни ли2 ты2 бои1шисz бGа, ћкw въ т0мже њсуждeнъ є3си2; |
|
41
|
41
|
| І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. | и3 мы2 ќбw въ прaвду: достHйнаz бо по дэлHмъ нaю воспріeмлева: сeй же ни є3ди1нагw ѕлA сотвори2. |
|
42
|
42
|
| І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! | И# глаг0лаше ї}сови: помzни1 мz, гDи, є3гдA пріи1деши во цrтвіи си2. |
|
43
|
43
|
| І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю. | И# речE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, днeсь со мн0ю бyдеши въ раи2. |
|
44
|
44
|
| Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. | Бё же чaсъ ћкw шестhй, и3 тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw: |
|
45
|
45
|
| І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. | и3 помeрче с0лнце, и3 завёса церк0внаz раздрaсz посредЁ. |
|
46
|
46
|
| Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. | И# возглaшь глaсомъ вeліимъ ї}съ, речE: џ§е, въ рyцэ твои2 предаю2 д¦ъ м0й. И# сі‰ рeкъ и4здше. |
|
47
|
47
|
| Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. | Ви1дэвъ же с0тникъ бhвшее, прослaви бGа, глаг0лz: вои1стинну чlвёкъ сeй првdнъ бЁ. |
|
48
|
48
|
| І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. | И# вси2 пришeдшіи нар0ди на поз0ръ сeй, ви1дzще быв†ющаz, бію1ще пє1рси сво‰ возвращaхусz. |
|
49
|
49
|
| Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це. | Стоsху же вси2 знaеміи є3гw2 и3здалeча, и3 жєны2 спослёдствовавшыz є3мY t галілeи, зрsщz сі‰. |
|
50
|
50
|
| І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний, | И# сE, мyжъ и4менемъ їHсифъ, совётникъ сhй, мyжъ бlгъ и3 првdнъ, |
|
51
|
51
|
| який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, | сeй не бЁ пристaлъ совёту и3 дёлу и4хъ, t ґрімаfeа грaда їудeйска, и4же чazше и3 сaмъ цrтвіz б9іz: |
|
52
|
52
|
| прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. | сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова: |
|
53
|
53
|
| І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. | и3 снeмъ є5 њбви1тъ плащани1цею, и3 положи2 є5 во гр0бэ и3зсёченэ, въ нeмже не бЁ никт0же никогдaже положeнъ. |
|
54
|
54
|
| День той був п’ятниця, і надходила субота. | И# дeнь бЁ пzт0къ, и3 суббHта свэтaше. |
|
55
|
55
|
| Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. | В_слёдъ же шє1дшыz жєны2, ±же бsху пришли2 съ ни1мъ t галілeи, ви1дэша гр0бъ, и3 ћкw положeно бhсть тёло є3гw2: |
|
56
|
56
|
| Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю. | возврaщшzсz же ўгот0ваша ґрwмaты и3 мЂро: и3 въ суббHту ќбw ўмолчaша по зaповэди. |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. | (За? Rв7‹.) Во є3ди1ну же t суббHтъ ѕэлw2 рaнw пріид0ша на гр0бъ, носsщz ±же ўгот0ваша ґрwмaты: и3 друг‡z съ ни1ми: |
|
2
|
2
|
| Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. | њбрэт0ша же кaмень tвалeнъ t гр0ба, |
|
3
|
3
|
| І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. | и3 вшeдшz не њбрэт0ша тэлесE гDа ї}са. |
|
4
|
4
|
| Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. | И# бhсть не домышлsющымсz и5мъ њ сeмъ, и3 сE м{жа двA стaста пред8 ни1ми въ ри1захъ блещaщихсz. |
|
5
|
5
|
| Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? | Пристр†шнымъ же бhвшымъ и5мъ и3 покл0ншымъ ли1ца на зeмлю, рек0ста къ ни6мъ: что2 и4щете живaго съ мeртвыми; |
|
6
|
6
|
| Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, | нёсть здЁ, но востA: помzни1те, ћкоже гlа вaмъ, є3щE сhй въ галілeи, |
|
7
|
7
|
| кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. | глаг0лz, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому прeдану бhти въ рyцэ человBкъ грBшникъ, и3 пропsту бhти, и3 въ трeтій дeнь воскрeснути. |
|
8
|
8
|
| І згадали слова Його. | И# помzнyша гlг0лы є3гw2: |
|
9
|
9
|
| І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. | и3 возврaщшzсz t гр0ба, возвэсти1ша вс‰ сі‰ є3диномунaдесzте и3 всёмъ пр0чымъ. |
|
10
|
10
|
| То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам. | Бsше же магдали1на марjа и3 їwaнна и3 марjа їaкwвлz, и3 пр0чыz съ ни1ми, ±же глаг0лаху ко ґпcлwмъ сі‰. |
|
11
|
11
|
| І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм. | И# kви1шасz пред8 ни1ми ћкw лжA глаг0лы и4хъ, и3 не вёроваху и5мъ. |
|
12
|
12
|
| Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося. | (За? RG‹.) Пeтръ же востaвъ течE ко гр0бу, и3 прини1къ ви1дэ ри6зы є3ди6ны лежaщz: и3 tи1де, въ себЁ дивsсz бhвшему. |
|
13
|
13
|
| Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус. | И# сE двA t ни1хъ бёста и3д{ща въ т0йже дeнь въ вeсь, tстоsщу стaдій шестьдесsтъ t їеrли1ма, є4йже и4мz є3ммаyсъ: |
|
14
|
14
|
| І розмовляли між собою про всі ці події. | и3 т† бесёдоваста къ себЁ њ всёхъ си1хъ приклю1чшихсz. |
|
15
|
15
|
| І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними. | И# бhсть бесёдующема и4ма и3 совопрошaющемасz, и3 сaмъ ї}съ прибли1живсz и3дsше съ ни1ма: |
|
16
|
16
|
| Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його. | џчи же є3ю2 держaстэсz, да є3гw2 не познaета. |
|
17
|
17
|
| Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені? | Речe же къ ни1ма: что2 сyть словесA сі‰, њ ни1хже стzзaетасz къ себЁ и3д{ща, и3 є3стA др‰хла; |
|
18
|
18
|
| Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями? | Tвэщaвъ же є3ди1нъ, є3мyже и4мz кле0па, речE къ немY: тh ли є3ди1нъ пришлeцъ є3си2 во їеrли1мъ, и3 не ўвёдэлъ є3си2 бhвшихъ въ нeмъ во дни6 сі‰; |
|
19
|
19
|
| І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми. | И# речE и4ма: кjихъ; W$на же рёста є3мY: ±же њ ї}сэ назарzни1нэ, и4же бhсть мyжъ прbр0къ, си1ленъ дёломъ и3 сл0вомъ пред8 бGомъ и3 всёми людьми2: |
|
20
|
20
|
| Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його. | кaкw предaша є3го2 ґрхіерє1и и3 кн‰зи нaши на њсуждeніе смeрти, и3 распsша є3го2: |
|
21
|
21
|
| Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. | мh же надёzхомсz, ћкw сeй є4сть хотS и3збaвити ї}лz: но и3 над8 всёми си1ми, трeтій сeй дeнь є4сть днeсь, tнeлиже сі‰ бhша. |
|
22
|
22
|
| Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу, | Но и3 жєны2 нBкіz t нaсъ ўжаси1ша ны2, бhвшыz рaнw ў гр0ба: |
|
23
|
23
|
| і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий. | и3 не њбрётшz тэлесE є3гw2, пріид0ша, глаг0лющz, ћкw и3 kвлeніе ѓгGлъ ви1дэша, и5же глаг0лютъ є3го2 жи1ва. |
|
24
|
24
|
| І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили. | И# и3д0ша нёцыи t нaсъ ко гр0бу, и3 њбрэт0ша тaкw, ћкоже и3 жєны2 рёша: самагH же не ви1дэша. |
|
25
|
25
|
| Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! | И# т0й речE къ ни1ма: q несмhслєннаz и3 кHснаz сeрдцемъ, є4же вёровати њ всёхъ, ±же глаг0лаша прbр0цы: |
|
26
|
26
|
| Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою? | не сі‰ ли подобaше пострадaти хrтY и3 вни1ти въ слaву свою2; |
|
27
|
27
|
| І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні. | И# начeнъ t мwmсeа и3 t всёхъ прbрHкъ, сказaше и4ма t всёхъ писaній ±же њ нeмъ. |
|
28
|
28
|
| І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі. | И# прибли1жишасz въ вeсь, въ ню1же и3дsста: и3 т0й творsшесz далечaйше и3ти2. |
|
29
|
29
|
| А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними. | И# нyждаста є3го2, глагHлюща: њблsзи съ нaма, ћкw къ вeчеру є4сть, и3 приклони1лсz є4сть дeнь. И# вни1де съ ни1ма њблещи2. |
|
30
|
30
|
| І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. | И# бhсть ћкw возлежE съ ни1ма, и3 пріи1мъ хлёбъ блгcви2, и3 преломи1въ даsше и4ма: |
|
31
|
31
|
| У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. | џнэма же tверз0стэсz џчи, и3 познaста є3го2: и3 т0й неви1димь бhсть и4ма. |
|
32
|
32
|
| І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання? | И# рек0ста къ себЁ: не сeрдце ли нaю горS бЁ въ нaю, є3гдA гlаше нaма на пути2 и3 є3гдA скaзоваше нaма пис†ніz; |
|
33
|
33
|
| І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними, | И# вост†вша въ т0й чaсъ, возврати1стасz во їеrли1мъ, и3 њбрэт0ста совокyпленныхъ є3динонaдесzте и3 и5же бsху съ ни1ми, |
|
34
|
34
|
| які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові. | глаг0лющихъ, ћкw вои1стинну востA гDь и3 kви1сz сjмwну. |
|
35
|
35
|
| І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба. | И# т† повёдаста, ±же бhша на пути2, и3 ћкw познaсz и4ма въ преломлeніи хлёба. |
|
36
|
36
|
| Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. | (За? Rд7‹.) Сі‰ же и5мъ глаг0лющымъ, (и3) сaмъ ї}съ стA посредЁ и4хъ, и3 гlа и5мъ: ми1ръ вaмъ. |
|
37
|
37
|
| Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. | Ўбоsвшесz же и3 пристрaшни бhвше, мнsху дyхъ ви1дэти: |
|
38
|
38
|
| Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? | и3 речE и5мъ: что2 смущeни є3стE; и3 почто2 помышлє1ніz вх0дzтъ въ сердцA в†ша; |
|
39
|
39
|
| Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. | ви1дите рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2, ћкw сaмъ ѓзъ є4смь: њсzжи1те мS и3 ви1дите: ћкw дyхъ пл0ти и3 к0сти не и4мать, ћкоже менE ви1дите и3мyща. |
|
40
|
40
|
| І, сказавши це, показав їм руки і ноги. | И# сіE рeкъ, показA и5мъ рyцэ и3 н0зэ. |
|
41
|
41
|
| Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? | Е#щe же невёрующымъ и5мъ t рaдости и3 чудsщымсz, речE и5мъ: и4мате ли что2 снёдно здЁ; |
|
42
|
42
|
| Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. | Nни1 же дaша є3мY рhбы печeны чaсть и3 t пчeлъ с0тъ. |
|
43
|
43
|
| І, взявши, їв перед ними. | И# взeмъ пред8 ни1ми kдE, |
|
44
|
44
|
| І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах. | речe же и5мъ: сі‰ сyть словесA, ±же гlахъ къ вaмъ є3щE сhй съ вaми, ћкw подобaетъ скончaтисz всBмъ напи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ и3 прbр0цэхъ и3 pалмёхъ њ мнЁ. |
|
45
|
45
|
| Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. | ТогдA tвeрзе и5мъ ќмъ разумёти пис†ніz |
|
46
|
46
|
| І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, | и3 речE и5мъ, ћкw тaкw пи1сано є4сть, и3 тaкw подобaше пострадaти хrтY и3 воскrнути t мeртвыхъ въ трeтій дeнь, |
|
47
|
47
|
| і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. | и3 проповёдатисz во и4мz є3гw2 покаsнію и3 tпущeнію грэхHвъ во всёхъ kзhцэхъ, начeнше t їеrли1ма: |
|
48
|
48
|
| Ви ж є свідками цього. | вh же є3стE свидётеліе си6мъ: |
|
49
|
49
|
| І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба. | и3 сE, ѓзъ послю2 њбэтовaніе nц7A моегw2 на вы2: вh же сэди1те во грaдэ їеrли1мстэ, д0ндеже њблечeтесz си1лою свhше. |
|
50
|
50
|
| І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. | И#звeдъ же и5хъ в0нъ до виfaніи и3 воздви1гъ рyцэ свои2, (и3) блгcви2 и5хъ. |
|
51
|
51
|
| І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо. | И# бhсть є3гдA блгcвлsше и5хъ, tступи2 t ни1хъ и3 возношaшесz на нeбо. |
|
52
|
52
|
| Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю. | И# тjи поклони1шасz є3мY и3 возврати1шасz во їеrли1мъ съ рaдостію вели1кою: |
|
53
|
53
|
| І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь. | и3 бsху вhну въ цeркви, хвaлzще и3 благословsще бGа. Ґми1нь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
