|
Главa к7в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| (За? п7f7) И# tвэщaвъ ї}съ, пaки речE и5мъ въ при1тчахъ, гlz: | (Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля: |
|
2
|
2
|
| ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же сотвори2 брaки сhну своемY | уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́ |
|
3
|
3
|
| и3 послA рабы6 сво‰ призвaти зв†нныz на брaки: и3 не хотsху пріити2. | і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́. |
|
4
|
4
|
| Пaки послA и4ны рабы6, глаг0лz: рцhте зв†ннымъ: сE, њбёдъ м0й ўгот0вахъ, ю3нцы2 мои2 и3 ўпит†ннаz и3сколє1на, и3 вс‰ готHва: пріиди1те на брaки. | Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки. |
|
5
|
5
|
| Nни1 же небрeгше tид0ша, џвъ ќбw на село2 своE, џвъ же на к{пли сво‰: | Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́; |
|
6
|
6
|
| пр0чіи же є4мше рабHвъ є3гw2, досади1ша и5мъ и3 ўби1ша и5хъ. | про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх. |
|
7
|
7
|
| И# слhшавъ цaрь т0й разгнёвасz, и3 послaвъ вHz сво‰, погуби2 ўб‡йцы w4ны и3 грaдъ и4хъ зажжE. | І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́. |
|
8
|
8
|
| ТогдA глаг0ла рабHмъ свои6мъ: брaкъ ќбw гот0въ є4сть, звaнніи же не бhша дост0йни: | Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії; |
|
9
|
9
|
| и3ди1те u5бо на и3схHдища путjй, и3 є3ли1цэхъ ѓще њбрsщете, призови1те на брaки. | іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки. |
|
10
|
10
|
| И# и3зшeдше раби2 џни на расп{тіz, собрaша всёхъ, є3ли1цэхъ њбрэт0ша, ѕлhхъ же и3 д0брыхъ: и3 и3сп0лнисz брaкъ возлежaщихъ. | І ізше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих. |
|
11
|
11
|
| Вшeдъ же цaрь ви1дэти возлежaщихъ, ви1дэ тY человёка не њболчeна во њдэsніе брaчное, | Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє, |
|
12
|
12
|
| и3 глаг0ла є3мY: дрyже, кaкw вшeлъ є3си2 сёмw не и3мhй њдэsніz брaчна; Џнъ же ўмолчA. | і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́. |
|
13
|
13
|
| ТогдA речE цaрь слугaмъ: свzзaвше є3мY рyцэ и3 н0зэ, возми1те є3го2 и3 ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ: | Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
14
|
14
|
| мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. | мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. |
|
15
|
15
|
| (За? ч7.) ТогдA шeдше фарісeє, совётъ воспріsша, ћкw да њбольстsтъ є3го2 сл0вомъ. | (Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом. |
|
16
|
16
|
| И# посылaютъ къ немY ўченики2 сво‰ со и3рwді†ны, глаг0люще: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2, и3 пути2 б9ію вои1стинну ўчи1ши, и3 неради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwмъ: | І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком; |
|
17
|
17
|
| рцы2 u5бо нaмъ, что2 ти1 сz мни1тъ; дост0йно ли є4сть дaти кинс0нъ кeсареви, и3ли2 ни2; | рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні? |
|
18
|
18
|
| Разумёвъ же ї}съ лукaвство и4хъ, речE: чт0 мz и3скушaете, лицемёри; | Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри? |
|
19
|
19
|
| покажи1те ми2 злати1цу кинс0нную. Nни1 же принес0ша є3мY пёнzзь. | покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь. |
|
20
|
20
|
| И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сeй и3 написaніе; | І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє? |
|
21
|
21
|
| (И#) глаг0лаша є3мY: кeсаревъ. ТогдA гlа и5мъ: воздади1те ќбw кeсарєва кeсареви, и3 б9іz бGови. | (І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові. |
|
22
|
22
|
| И# слhшавше диви1шасz: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша. | І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша. |
|
23
|
23
|
| (За? ч7№.) Въ т0й дeнь приступи1ша къ немY саддукeє, и5же глаг0лютъ не бhти воскrнію, и3 вопроси1ша є3го2, | (Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́, |
|
24
|
24
|
| глаг0люще: ўч™лю, мwmсeй речE: ѓще кто2 ќмретъ не и3мhй ч†дъ, (да) п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaта своегw2: | глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́; |
|
25
|
25
|
| бёша же въ нaсъ сeдмь брaтіz: и3 пeрвый њжeньсz ќмре, и3 не и3мhй сёмене, њстaви женY свою2 брaту своемY: | бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́; |
|
26
|
26
|
| тaкожде же и3 вторhй, и3 трeтій, дaже до седмaгw: | тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го; |
|
27
|
27
|
| послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA: | посліди́ же всіх у́мре і жена́; |
|
28
|
28
|
| въ воскrніе u5бо, кот0рагw t седми1хъ бyдетъ женA; вси1 бо и3мёша ю5. | в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю. |
|
29
|
29
|
| Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz: | Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия; |
|
30
|
30
|
| въ воскrніе бо ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но ћкw ѓгGли б9іи на нб7си2 сyть: | в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть; |
|
31
|
31
|
| њ воскrніи же мeртвыхъ нёсте ли чли2 речeннагw вaмъ бGомъ, гlющимъ: | о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим: |
|
32
|
32
|
| ѓзъ є4смь бGъ ґвраaмовъ, и3 бGъ їсаaковъ, и3 бGъ їaкwвль; нёсть бGъ бGъ мeртвыхъ, но (бGъ) живhхъ. | Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х. |
|
33
|
33
|
| И# слhшавше нар0ди дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2. | І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́. |
|
34
|
34
|
| (За? ч7в7.) Фарісeє же слhшавше, ћкw посрами2 саддукє1и, собрaшасz вкyпэ. | (Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі. |
|
35
|
35
|
| И# вопроси2 є3ди1нъ t ни1хъ законоучи1тель, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz: | І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: |
|
36
|
36
|
| ўч™лю, кaz зaповэдь б0лши (є4сть) въ зак0нэ; | Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні? |
|
37
|
37
|
| Ї}съ же речE є3мY: возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всeю мhслію твоeю: | Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю; |
|
38
|
38
|
| сіS є4сть пeрваz и3 б0лшаz зaповэдь: | сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь; |
|
39
|
39
|
| вторaz же под0бна є4й: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE: | втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́; |
|
40
|
40
|
| въ сію6 nбою2 зaпwвэдію вeсь зак0нъ и3 прbр0цы ви1сzтъ. | в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять. |
|
41
|
41
|
| Собрaвшымсz же фарісewмъ, вопроси2 и5хъ ї}съ, | Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с, |
|
42
|
42
|
| гlz: что2 вaмъ мни1тсz њ хrтЁ; чjй є4сть сн7ъ; Глаг0лаша є3мY: дв7довъ. | глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов. |
|
43
|
43
|
| Гlа и5мъ: кaкw u5бо дв7дъ д¦омъ гDа є3го2 нарицaетъ, глаг0лz: | Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля: |
|
44
|
44
|
| речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма; | рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма? |
|
45
|
45
|
| ѓще u5бо дв7дъ нарицaетъ є3го2 гDа, кaкw сн7ъ є3мY є4сть; | а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть? |
|
46
|
46
|
| И# никт0же можaше tвэщaти є3мY словесE: нижE смёzше кто2 t тогw2 днE вопроси1ти є3го2 ктомY. | І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́. |
