|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| (За? …е7) И# приступи1ша (къ немY) фарісeє и3 саддукeє, и3скушaюще проси1ша є3го2 знaменіе съ нб7сE показaти и5мъ. | (Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм. |
|
2
|
2
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: вeчеру бhвшу, глаг0лете: вeдро, чермнyетбосz нeбо: | Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо; |
|
3
|
3
|
| и3 ќтру: днeсь зимA, чермнyетбосz дрzселyz нeбо. Лицемёри, лицE ќбw небесE ўмёете разсуждaти, знaменій же временHмъ не м0жете (и3скуси1ти). | і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти). |
|
4
|
4
|
| Р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёйный знaменіz и4щетъ: и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка. И# њстaвль и5хъ, tи1де. | Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де. |
|
5
|
5
|
| И# прешeдше ўчн7цы2 є3гw2 на w4нъ п0лъ, забhша хлёбы взsти. | І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти. |
|
6
|
6
|
| (За? …ѕ7.) Ї}съ же речE и5мъ: внемли1те и3 блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 саддукeйска. | (Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська. |
|
7
|
7
|
| Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ћкw хлёбы не взsхомъ. | Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом. |
|
8
|
8
|
| Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 мhслите въ себЁ, маловёри, ћкw хлёбы не взsсте; | Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте? |
|
9
|
9
|
| не u5 ли разумёете, нижE п0мните пsть хлёбы пzти1мъ тhсzщамъ, и3 коли1кw кHшъ взsсте; | не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте? |
|
10
|
10
|
| ни ли сeдмь хлёбы четhремъ тhсzщамъ, и3 коли1кw к0шницъ взsсте; | ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте? |
|
11
|
11
|
| кaкw не разумёете, ћкw не њ хлёбэхъ рёхъ вaмъ внимaти, (но) t квaса фарісeйска и3 саддукeйска; | ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська? |
|
12
|
12
|
| ТогдA разумёша, ћкw не речE храни1тисz t квaса хлёбнагw, но t ўчeніz фарісeйска и3 саддукeйска. | Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська. |
|
13
|
13
|
| (За? …з7.) Пришeдъ же ї}съ во страны6 кесарjи філjпповы, вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти, сн7а чlвёческаго; | (Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти*, Си́на Челові́чеськаго? |
|
14
|
14
|
| Nни1 же рёша: џви ќбw їwaнна кrти1телz, и3нjи же и3лію2, друзjи же їеремjю и3ли2 є3ди1наго t прbрHкъ. | Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к. |
|
15
|
15
|
| Гlа и5мъ (ї}съ): вh же ког0 мz глаг0лете бhти; | Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти*? |
|
16
|
16
|
| Tвэщaвъ же сjмwнъ пeтръ речE: ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw. | Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го. |
|
17
|
17
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: бlжeнъ є3си2, сjмwне, вaръ їHна, ћкw пл0ть и3 кр0вь не kви2 тебЁ, но nц7ъ м0й, и4же на нб7сёхъ: | І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х; |
|
18
|
18
|
| и3 ѓзъ же тебЁ гlю, ћкw ты2 є3си2 пeтръ, и3 на сeмъ кaмени сози1жду цRковь мою2, и3 вратA ѓдwва не њдолёютъ є4й: | і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй; |
|
19
|
19
|
| и3 дaмъ ти2 ключи6 цrтва нбcнагw: и3 є4же ѓще свsжеши на земли2, бyдетъ свsзано на нб7сёхъ: и3 є4же ѓще разрэши1ши на земли2, бyдетъ разрэшeно на нб7сёхъ. | і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х. |
|
20
|
20
|
| (За? …}.) ТогдA запрети2 ї}съ ўчн7кHмъ свои6мъ, да ни комyже рекyтъ, ћкw сeй є4сть ї}съ хrт0съ. | (Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с. |
|
21
|
21
|
| Tт0лэ начaтъ ї}съ скaзовати ўчн7кHмъ свои6мъ, ћкw подобaетъ є3мY и3ти2 во їеrли1мъ и3 мн0гw пострадaти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти. | Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти. |
|
22
|
22
|
| И# поeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прерэцaти є3мY глаг0лz: млcрдъ ты2, гDи: не и4мать бhти тебЁ сіE. | І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́. |
|
23
|
23
|
| Џнъ же њбрaщьсz речE петр0ви: и3ди2 за мн0ю, сатано2, соблaзнъ ми2 є3си2: ћкw не мhслиши ±же (сyть) б9іz, но человёчєскаz. | Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая. |
|
24
|
24
|
| (За? …f7.) ТогдA ї}съ речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2 и3 в0зметъ крeстъ св0й и3 по мнЁ грzдeтъ: | (Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть; |
|
25
|
25
|
| и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5: | І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю; |
|
26
|
26
|
| кaz бо п0льза человёку, ѓще мjръ вeсь пріwбрsщетъ, дyшу же свою2 њтщети1тъ; и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну за дyшу свою2; | Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́? |
|
27
|
27
|
| пріити1 бо и4мать сн7ъ чlвёческій во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы свои1ми, и3 тогдA воздaстъ комyждо по дэsніємъ є3гw2: | прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́; |
|
28
|
28
|
| ґми1нь гlю вaмъ, (ћкw) сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща во цrтвіи своeмъ. | амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м. |
