|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Кто2 дaстъ тS, брaте м0й, ссyща сосцы2 мaтере моеS; њбрётши тS внЁ цэлyю тS, и3 ктомY не ўничижaтъ менE. | О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б. |
|
2
|
2
|
| ПоймY тS, введY тS въ д0мъ мaтере моеS и3 въ л0жницу зачeншіz мS: тaмw мS научи1ши: напою1 тz t вінA съ вонsми стр0енагw, t воды2 ћблwкъ мои1хъ. | Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх. |
|
3
|
3
|
| Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS. | Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. |
|
4
|
4
|
| Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ. | Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно. |
|
5
|
5
|
| Кто2 сіS восходsщаz ўбэлeна и3 ўтвержaема њ брaтэ своeмъ; под8 ћблонею возбуди1хъ тS: тaмw роди2 тS мaти твоS, тaмw поболЁ тоб0ю р0ждшаz тS. | Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя. |
|
6
|
6
|
| Положи1 мz ћкw печaть на сeрдцы твоeмъ, ћкw печaть на мhшцэ твоeй: занE крэпкA ћкw смeрть любы2, жeстока ћкw ѓдъ рeвность: кри1ла є3S кри1ла nгнS, (ќгліе џгненно) плaмы є3S. | Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне. |
|
7
|
7
|
| ВодA мн0га не м0жетъ ўгаси1ти любвE, и3 рёки не потопsтъ є3S. Ѓще дaстъ мyжъ всE и3мёніе своE за люб0вь, ўничижeніемъ ўничижaтъ є3го2. | Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством. |
|
8
|
8
|
| СестрA нaша малA и3 сосц{ не и4мать: что2 сотвори1мъ сестрЁ нaшей въ дeнь, въ џньже ѓще глаг0латисz бyдетъ є4й; | Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї? |
|
9
|
9
|
| Ѓще стэнA є4сть, согради1мъ на нeй забр†ла срє1брzна: и3 ѓще двeрь є4сть, напи1шемъ на нeй дскY кeдрову. | Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками. |
|
10
|
10
|
| Ѓзъ стэнA, и3 сосцы2 мои2 ћкw столпи2: ѓзъ бёхъ во џчію и4хъ ѓки њбрэтaющаz ми1ръ. | Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти. |
|
11
|
11
|
| Віногрaдъ бhсть соломHну во вееламHнэ: дадE віногрaдъ св0й стрегyщымъ: мyжъ принесeтъ въ плодЁ є3гw2 тhсzщу срeбрєникъ. | Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників. |
|
12
|
12
|
| Віногрaдъ м0й предо мн0ю: тhсzща соломHну и3 двёсти стрегyщымъ пл0дъ є3гw2. | А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його. |
|
13
|
13
|
| Сэдsй въ вертогрaдэхъ, и3 дрyзіе внeмлющіи глaсу твоемY: глaсъ тв0й внуши2 мнЁ. | Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його. |
|
14
|
14
|
| Бэжи2, брaте м0й, и3 ўпод0бисz сeрнэ и3ли2 ю3нцY є3лeней, на г0ры ґрwмaтwвъ. | Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних! |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
