|
Къ Тjту
|
Послання до Тита святого апостола Павла
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
(За? ™.) Пavелъ, рaбъ б9ій, ґпcлъ же ї}съ хrт0въ, по вёрэ и3збрaнныхъ б9іихъ и3 рaзуму и4стины, ћже по бlгочcтію,
|
Павло, раб Божий, апостол же Ісуса Христа, за вірою обраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя,
|
|
2
|
2
|
|
њ ўповaніи жи1зни вёчныz, ю4же њбэтовA нел0жный бGъ прeжде лётъ вёчныхъ,
|
у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів,
|
|
3
|
3
|
|
kви1 же во временA сво‰ сл0во своE проповёданіемъ, є4же мнЁ порyчено бhсть по повелёнію сп7си1телz нaшегw бGа:
|
а у свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога, —
|
|
4
|
4
|
|
тjту, пrному чaду по џбщей вёрэ: блгdть, млcть, ми1ръ t бGа nц7A и3 гDа ї}са хrтA сп7са нaшегw.
|
Титові, істинному синові за спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого.
|
|
5
|
5
|
|
(За?.) Сегw2 рaди њстaвихъ тS въ кри1тэ, да недоконч†ннаz и3спрaвиши и3 ўстр0иши по всBмъ грaдwмъ пресвЂтеры, ћкоже тебЁ ѓзъ повелёхъ:
|
Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував:
|
|
6
|
6
|
|
ѓще кто2 є4сть непор0ченъ, є3ди1ныz жены2 мyжъ, ч†да и3мhй вBрна, не во ўкорeніи блудA, и3ли2 непокори6ва.
|
коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють у розпусті чи непокірності.
|
|
7
|
7
|
|
Подобaетъ бо є3пjскопу без8 пор0ка бhти, ћкоже б9ію строи1телю: не себЁ ўгождaющу, (не дeрзу, не напрaсливу,) не гнэвли1ву, не піsницэ, не бjйцэ, не скверностzжaтелну,
|
Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець,
|
|
8
|
8
|
|
но страннолюби1ву, бlголю1бцу, цэломdренну, првdну, прпdбну, воздержaтелну,
|
а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий,
|
|
9
|
9
|
|
держaщемусz вёрнагw словесE по ўчeнію, да си1ленъ бyдетъ и3 ўтёшати во здрaвэмъ ўчeніи, и3 проти1вzщыzсz њбличaти.
|
який дотримується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні, і викривати противників.
|
|
10
|
10
|
|
Сyть бо мн0зи непокори1ви, суесл0вцы и3 ўм0мъ прельщeни, наипaче же сyщіи t њбрёзаніz,
|
Бо є багато непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних,
|
|
11
|
11
|
|
и4хже подобaетъ ўстA заграждaти: и5же вс‰ д0мы развращaютъ, ўчaще ћже не подобaетъ, сквeрнагw рaди прибhтка.
|
яким треба затуляти вуста: вони розбещують цілі доми, навчаючи чого не слід, заради ганебної користи.
|
|
12
|
12
|
|
Речe же нёкто t ни1хъ, св0й и5мъ прор0къ: кри1тzне при1снw лжи1ви, ѕлjи ѕвёріе, ўтрHбы пр†здныz.
|
З них же самих один віршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовці, злі звірі, черева ледачi».
|
|
13
|
13
|
|
Свидётелство сіE и4стинно є4сть: є3sже рaди вины2 њбличaй и5хъ нещaднw, да здрaви бyдутъ въ вёрэ,
|
Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі,
|
|
14
|
14
|
|
не внимaюще їудє1йскимъ бaснемъ, ни зaповэдемъ человBкъ tвращaющихсz t и4стины.
|
незважаючи на юдейські байки і накази людей, які відвертаються від істини.
|
|
15
|
15
|
|
(За? ™№.) Вс‰ ќбw чи6ста чи6стымъ: њсквернє1нымъ же и3 невBрнымъ ничт0же чи1сто, но њскверни1сz и4хъ и3 ќмъ и3 с0вэсть.
|
Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній‚ і совість.
|
|
16
|
16
|
|
БGа и3сповёдуютъ вёдэти, ґ дёлы tмeщутсz є3гw2, мeрзцы сyще и3 непокори1ви и3 на всsкое дёло бlг0е неискyсни.
|
Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і нездатними ні до якого доброго діла.
|
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Тh же глаг0ли, ±же подобaетъ здрaвому ўчeнію:
|
Ти ж говори те, що згідне із здоровим вченням:
|
|
2
|
2
|
|
стaрцємъ трeзвєннымъ бhти, чє1стнымъ, цэломdрєннымъ, здрaвствующымъ вёрою, люб0вію, терпёніемъ:
|
щоб старі чоловіки були пильні, поважні, доброчесні, здорові у вірі, в любові, в терпіннi;
|
|
3
|
3
|
|
стaрицамъ тaкожде во ўкрашeніи столBпнымъ, не клевети1вымъ, не вінY мн0гу порабощє1ннымъ, доброучи1тєлнымъ,
|
щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались пияцтву, вчили добра;
|
|
4
|
4
|
|
да ўцэломyдрzтъ ю4ныz, мужелю1бицамъ бhти, чадолю1бицамъ,
|
щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей,
|
|
5
|
5
|
|
цэломdрєннымъ, чи1стымъ, д0мы д0брэ прaвzщымъ, бlги6мъ, покарsющымсz свои6мъ мужє1мъ, да не сл0во б9іе хyлитсz:
|
бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося слово Боже.
|
|
6
|
6
|
|
ю4ношы тaкожде моли2 цэломyдрствовати.
|
Юнаків також навчай бути доброчесними.
|
|
7
|
7
|
|
Њ всeмъ (же) сaмъ себE подавaz w4бразъ д0брыхъ дёлъ, во ўчeніи незави1стное [цёлость], чeстность, нетлёніе,
|
У всьому показуй собою взірець добрих діл, у навчанні чистоту, чесність, непошкодженість,
|
|
8
|
8
|
|
сл0во здрaвое, незаз0рное, да проти1вный посрами1тсz, ничт0же и3мёz глаг0лати њ нaсъ ўк0рно.
|
слово здорове, недокірливе, щоб противник був осоромлений, не маючи нічого сказати про вас поганого.
|
|
9
|
9
|
|
Рабы6, свои6мъ господє1мъ повиновaтисz, во всeмъ благоугHднымъ бhти, не прекослHвнымъ,
|
Рабів навчай коритися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити,
|
|
10
|
10
|
|
не крадyщымъ, но вёру всsку kвлsющымъ бlгу, да ў§ніе сп7си1телz нaшегw бGа ўкрашaютъ во всeмъ.
|
не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога.
|
|
11
|
11
|
|
(За? ™в7.) Kви1сz бо блгdть б9іz сп7си1телнаz всBмъ человёкwмъ,
|
Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей,
|
|
12
|
12
|
|
наказyющи нaсъ, да tвeргшесz нечeстіz и3 мірски1хъ п0хотей, цэломdреннw и3 првdнw и3 бlгочcтнw поживeмъ въ нн7эшнемъ вёцэ,
|
яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці,
|
|
13
|
13
|
|
ждyще бlжeннагw ўповaніz и3 kвлeніz слaвы вели1кагw бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA,
|
очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа,
|
|
14
|
14
|
|
и4же дaлъ є4сть себE за ны2, да и3збaвитъ ны2 t всsкагw беззак0ніz и3 њчcтитъ себЁ лю1ди и3збр†нны, ревни1тєли дHбрымъ дэлHмъ.
|
Який дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей обраних, ревних до добрих діл.
|
|
15
|
15
|
|
Сі‰ глаг0ли, и3 моли2, и3 њбли1чай со всsкимъ повелёніемъ, да никт0же тS преwби1дитъ [презирaетъ].
|
Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою, щоб ніхто тобою не нехтував.
|
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Воспоминaй тBмъ начaлствующымъ и3 владёющымъ повиновaтисz и3 покарsтисz, и3 ко всsкому дёлу бlгу готHвымъ бhти:
|
Hагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і властям, були готові на всяке добре діло,
|
|
2
|
2
|
|
ни є3ди1наго хyлити, не сварли6вымъ бhти, но ти6химъ, всsку kвлsющымъ кр0тость ко всBмъ человёкwмъ.
|
нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі і виявляли всяку лагідність до всіх людей.
|
|
3
|
3
|
|
Бёхомъ бо и3ногдA и3 мы2 несмhсленни, и3 непокори1ви, и3 прельщeни, раб0тающе похотeмъ и3 сластeмъ разли6чнымъ, въ ѕл0бэ и3 зaвисти живyще, мeрзцы (сyще и3) ненави1дzще дрyгъ дрyга.
|
Бо і ми були колись нерозумними, непокірними, обманутими, рабами похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидними, ненавиділи один одного.
|
|
4
|
4
|
|
Е#гдa же блгdть и3 чlвэколю1біе kви1сz сп7са нaшегw бGа,
|
Коли ж з’явилися благодать і людинолюбство Спасителя нашого‚ Бога,
|
|
5
|
5
|
|
не t дёлъ првdныхъ, и5хже сотвори1хомъ мы2, но по своeй є3гw2 млcти, сп7сE нaсъ бaнею пакибытіS и3 њбновлeніz д¦а с™aгw,
|
Він спас нас не за діла праведности, які б ми вчинили, а з Своєї милости, через купіль відродження і оновлення Святим Духом,
|
|
6
|
6
|
|
є3г0же и3зліS на нaсъ nби1лнw ї}съ хrт0мъ, сп7си1телемъ нaшимъ,
|
Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа Спасителя нашого,
|
|
7
|
7
|
|
да њправди1вшесz блгdтію є3гw2, наслBдницы бyдемъ по ўповaнію жи1зни вёчныz.
|
щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя.
|
|
8
|
8
|
|
(За?.) (Чaдо тjте,) вёрно сл0во, и3 њ си1хъ хощY тS и3звэщaти [ўтверди1ти], да пекyтсz дHбрымъ дэлHмъ прилэжaти вёровавшіи бGу: сі‰ сyть полє1зна человёкwмъ и3 дwбрA.
|
Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, дбали бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям.
|
|
9
|
9
|
|
Бyихъ же стzзaній и3 родосл0вій и3 рвeній и3 свaрwвъ зак0нныхъ tступaй: сyть бо неполє1зны и3 сyєтны.
|
Hерозумних же змагань‚ і родоводів, і суперечок‚ і чвар про закон уникай, бо вони некорисні і марні.
|
|
10
|
10
|
|
Е#ретікA человёка по пeрвомъ и3 вторёмъ наказaніи tрицaйсz,
|
Єретика‚ після першого і другого напоумлення‚ цурайся,
|
|
11
|
11
|
|
вёдый, ћкw разврати1сz таковhй, и3 согрэшaетъ, и3 є4сть самоwсуждeнъ.
|
знаючи, що такий розбестився і грішить, будучи самозасудженим.
|
|
12
|
12
|
|
Е#гдA послю2 ґртeму къ тебЁ и3ли2 тmхjка, потщи1сz пріити2 ко мнЁ въ нікоп0ль: тaмw бо суди1хъ њзимёти.
|
Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Hікополь, бо я вирішив провести там зиму.
|
|
13
|
13
|
|
Зи1ну зак0нника и3 ґполлHса ск0рw предпосли2, и3 да ничт0же и5мъ скyдно бyдетъ.
|
Законника Зину та Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб у них ні в чому не було нестатку.
|
|
14
|
14
|
|
Да ўчaтсz же и3 нaши дHбрымъ дэлHмъ прилэжaти въ н{жнаz трeбwваніz, да не бyдутъ безпл0дни.
|
Hехай і наші вчаться дбати про добрі діла, в задоволенні необхідних потреб, щоб не були безплідні.
|
|
15
|
15
|
|
Цэлyютъ тS со мн0ю сyщіи вси2. Цэлyй лю1бzщыz ны2 въ вёрэ. Блгdть со всёми вaми. Ґми1нь.
|
Вітають тебе всі, що перебувають зі мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.