|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
|
Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат |
|
2
|
2
|
| цр҃кви бж҃їей сꙋ́щей въ корі́нѳѣ, ѡ҆сщ҃є́ннымъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, зва̑ннымъ ст҃ы̑мъ, со всѣ́ми призыва́ющими и҆́мѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, тѣ́хъ же и҆ на́шемъ: | церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас: |
|
3
|
3
|
|
|
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. |
|
4
|
4
|
| Благодарю̀ бг҃а моего̀ всегда̀ ѡ҆ ва́съ, ѡ҆ блгⷣти бж҃їей да́ннѣй ва́мъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, | Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі, |
|
5
|
5
|
| ꙗ҆́кѡ во все́мъ ѡ҆богати́стесѧ ѡ҆ не́мъ, во всѧ́цѣмъ сло́вѣ и҆ всѧ́цѣмъ ра́зꙋмѣ, | бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — |
|
6
|
6
|
| ꙗ҆́коже свидѣ́телство хрⷭ҇то́во и҆звѣсти́сѧ въ ва́съ: | тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — |
|
7
|
7
|
| ꙗ҆́кѡ ва́мъ не лиши́тисѧ ни во є҆ди́нѣмъ дарова́нїи, ча́ющымъ ѿкрове́нїѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, | так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, |
|
8
|
8
|
| и҆́же и҆ оу҆тверди́тъ ва́съ да́же до конца̀ непови́нныхъ въ де́нь гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀. | Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа. |
|
9
|
9
|
| Вѣ́ренъ бг҃ъ, и҆́мже зва́ни бы́сте во ѻ҆бще́нїе сн҃а є҆гѡ̀ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, гдⷭ҇а на́шегѡ. | Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим. |
|
10
|
10
|
|
|
Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці. |
|
11
|
11
|
| Возвѣсти́сѧ бо мѝ ѡ҆ ва́съ, бра́тїе моѧ̑, (пѡ́сланнымъ) ѿ хло́иса [ѿ дома́шнихъ хло́иса], ꙗ҆́кѡ рвє́нїѧ въ ва́съ сꙋ́ть. | Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. |
|
12
|
12
|
| Глаго́лю же сѐ, ꙗ҆́кѡ кі́йждо ва́съ глаго́летъ: а҆́зъ оу҆́бѡ є҆́смь па́ѵловъ, а҆́зъ же а҆поллѡ́совъ, а҆́зъ же ки́финъ, а҆́зъ же хрⷭ҇то́въ. | Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів. |
|
13
|
13
|
| Є҆да̀ раздѣли́сѧ хрⷭ҇то́съ, є҆да̀ па́ѵелъ распѧ́тсѧ по ва́съ; и҆лѝ во и҆́мѧ па́ѵлово крести́стесѧ; | Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися? |
|
14
|
14
|
| Благодарю̀ бг҃а, ꙗ҆́кѡ ни є҆ди́наго ѿ ва́съ крести́хъ, то́чїю крі́спа и҆ га́їа, | Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая, |
|
15
|
15
|
| да не кто̀ рече́тъ, ꙗ҆́кѡ въ моѐ и҆́мѧ крести́хъ. | щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я. |
|
16
|
16
|
| Крести́хъ же и҆ стефани́новъ до́мъ: про́чее не вѣ́мъ, а҆́ще кого̀ и҆но́го крести́хъ. | Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю. |
|
17
|
17
|
| Не посла́ бо менѐ хрⷭ҇то́съ крести́ти, но благовѣсти́ти, не въ премꙋ́дрости сло́ва, да не и҆спраздни́тсѧ крⷭ҇тъ хрⷭ҇то́въ. | Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового. |
|
18
|
18
|
|
|
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. |
|
19
|
19
|
| Пи́сано бо є҆́сть: погꙋблю̀ премꙋ́дрость премꙋ́дрыхъ, и҆ ра́зꙋмъ разꙋ́мныхъ ѿве́ргꙋ. | Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину». |
|
20
|
20
|
| Гдѣ̀ премꙋ́дръ; гдѣ̀ кни́жникъ; гдѣ̀ совопро́сникъ вѣ́ка сегѡ̀; Не ѡ҆бꙋи́ ли бг҃ъ премꙋ́дрость мі́ра сегѡ̀; | Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство? |
|
21
|
21
|
| Поне́же бо въ премⷣрости бж҃їей не разꙋмѣ̀ мі́ръ премꙋ́дростїю бг҃а, бл҃гоизво́лилъ бг҃ъ бꙋ́йствомъ про́повѣди спⷭ҇тѝ вѣ́рꙋющихъ. | Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих. |
|
22
|
22
|
| Поне́же и҆ і҆ꙋде́є зна́менїѧ про́сѧтъ, и҆ є҆́ллини премꙋ́дрости и҆́щꙋтъ: | Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости; |
|
23
|
23
|
| мы́ же проповѣ́дꙋемъ хрⷭ҇та̀ ра́спѧта, і҆ꙋде́ємъ оу҆́бѡ собла́знъ, є҆́ллинѡмъ же безꙋ́мїе, | а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство, |
|
24
|
24
|
| самѣ̑мъ же зва̑ннымъ і҆ꙋде́ємъ же и҆ є҆́ллинѡмъ хрⷭ҇та̀, бж҃їю си́лꙋ и҆ бж҃їю премⷣрость: | для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість; |
|
25
|
25
|
| занѐ бꙋ́ее бж҃їе премⷣрѣе человѣ̑къ є҆́сть, и҆ немощно́е бж҃їе крѣпча́е человѣ̑къ є҆́сть. | бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського. |
|
26
|
26
|
|
|
Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; |
|
27
|
27
|
| но бꙋ̑ѧѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да премꙋ̑дрыѧ посрами́тъ, и҆ не́мѡщнаѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да посрами́тъ крѣ̑пкаѧ: | але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; |
|
28
|
28
|
| и҆ хꙋдорѡ́днаѧ мі́ра и҆ оу҆ничижє́ннаѧ и҆збра̀ бг҃ъ, и҆ не сꙋ̑щаѧ, да сꙋ̑щаѧ оу҆праздни́тъ, | і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — |
|
29
|
29
|
| ꙗ҆́кѡ да не похва́литсѧ всѧ́ка пло́ть пред̾ бг҃омъ. | щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом. |
|
30
|
30
|
| И҆з̾ негѡ́же вы̀ є҆стѐ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, и҆́же бы́сть на́мъ премⷣрость ѿ бг҃а, пра́вда же и҆ ѡ҆сщ҃е́нїе и҆ и҆збавле́нїе, | Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням, |
|
31
|
31
|
| да, ꙗ҆́коже пи́шетсѧ: хвалѧ́йсѧ, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ да хва́литсѧ. | щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом». |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.