|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Ви́дите, каковꙋ̀ любо́вь да́лъ є҆́сть ѻ҆ц҃ъ на́мъ, да ча̑да бж҃їѧ нарече́мсѧ, и҆ бꙋ́демъ. Сегѡ̀ ра́ди мі́ръ не зна́етъ на́съ, занѐ не позна̀ є҆гѡ̀. | Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його. |
|
2
|
2
|
| Возлю́бленнїи, нн҃ѣ ча̑да бж҃їѧ є҆смы̀, и҆ не оу҆̀ ꙗ҆ви́сѧ, что̀ бꙋ́демъ: вѣ́мы же, ꙗ҆́кѡ, є҆гда̀ ꙗ҆ви́тсѧ, подо́бни є҆мꙋ̀ бꙋ́демъ, и҆́бо оу҆́зримъ є҆го̀, ꙗ҆́коже є҆́сть. | Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є. |
|
3
|
3
|
| И҆ всѧ́къ и҆мѣ́ѧй наде́ждꙋ сїю̀ на́нь, ѡ҆чища́етъ себѐ, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ чи́стъ є҆́сть. | І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий. |
|
4
|
4
|
| Всѧ́къ творѧ́й грѣ́хъ, и҆ беззако́нїе твори́тъ: и҆ грѣ́хъ є҆́сть беззако́нїе. | Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня. |
|
5
|
5
|
| И҆ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ ꙗ҆ви́сѧ, да грѣхѝ на́шѧ во́зметъ, и҆ грѣха̀ въ не́мъ нѣ́сть. | І ви знаєте, що Він явився для того, щоб узяти гріхи наші, і що в Ньому немає гріха. |
|
6
|
6
|
| Всѧ́къ, и҆́же въ не́мъ пребыва́етъ, не согрѣша́етъ: всѧ́къ согрѣша́ѧй не ви́дѣ є҆гѡ̀, ни позна̀ є҆гѡ̀. | Кожний, хто перебуває в Ньому, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його. |
|
7
|
7
|
| Ча̑дца, никто́же да льсти́тъ ва́съ. Творѧ́й пра́вдꙋ првⷣникъ є҆́сть, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ првⷣнъ є҆́сть. | Діти! Нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто творить правду, той праведний, як і Він праведний. |
|
8
|
8
|
| Творѧ́й грѣ́хъ ѿ дїа́вола є҆́сть, ꙗ҆́кѡ и҆спе́рва дїа́волъ согрѣша́етъ. Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆ви́сѧ сн҃ъ бж҃їй да разрꙋши́тъ дѣла̀ дїа́вѡлѧ. | Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив. Заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола. |
|
9
|
9
|
| Всѧ́къ рожде́нный ѿ бг҃а грѣха̀ не твори́тъ, ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ въ не́мъ пребыва́етъ: и҆ не мо́жетъ согрѣша́ти, ꙗ҆́кѡ ѿ бг҃а рожде́нъ є҆́сть. | Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога. |
|
10
|
10
|
| Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆влє́на сꙋ́ть ча̑да бж҃їѧ и҆ ча̑да дїа́вѡлѧ: (Заⷱ҇ о҃в҃.) всѧ́къ не творѧ́й пра́вды нѣ́сть ѿ бг҃а, и҆ не любѧ́й бра́та своегѡ̀. | Діти Божі і діти диявола пізнаються так: усякий, хто не творить правди, не є від Бога, як і той, хто не любить брата свого. |
|
11
|
11
|
| Ꙗ҆́кѡ сѐ є҆́сть завѣща́нїе, є҆́же слы́шасте и҆спе́рва, да лю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, | Бо таке є благовістування, яке ви чули від початку, щоб ми любили один одного, |
|
12
|
12
|
| не ꙗ҆́коже ка́їнъ ѿ лꙋка́вагѡ бѣ̀ и҆ закла̀ бра́та своего̀. И҆ за кꙋ́ю винꙋ̀ закла̀ є҆го̀; Ꙗ҆́кѡ дѣла̀ є҆гѡ̀ лꙋка̑ва бѣ́ша, а҆ бра́та є҆гѡ̀ првⷣна. | не так, як Каїн, який був від лукавого і вбив брата свого. А за що вбив його? За те, що діла його були злі, а діла брата його — праведні. |
|
13
|
13
|
| Не чꙋди́тесѧ, бра́тїе моѧ̑, а҆́ще ненави́дитъ ва́съ мі́ръ. | Hе дивуйтеся, браття мої, якщо світ ненавидить вас. |
|
14
|
14
|
| Мы̀ вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ преидо́хомъ ѿ сме́рти въ живо́тъ, ꙗ҆́кѡ лю́бимъ бра́тїю: не любѧ́й бо бра́та пребыва́етъ въ сме́рти. | Ми знаємо, що ми перейшли зі смерти в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті. |
|
15
|
15
|
| Всѧ́къ ненави́дѧй бра́та своего̀ человѣкоꙋбі́йца є҆́сть: и҆ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ человѣкоꙋбі́йца не и҆́мать живота̀ вѣ́чнагѡ въ себѣ̀ пребыва́юща. | Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б. |
|
16
|
16
|
| Ѡ҆ се́мъ позна́хомъ любо́вь, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ по на́съ дш҃ꙋ свою̀ положѝ: и҆ мы̀ до́лжни є҆смы̀ по бра́тїи дꙋ́шы полага́ти. | Любов пізнали ми з того, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів. |
|
17
|
17
|
| И҆́же оу҆̀бо и҆́мать бога́тство мі́ра сегѡ̀, и҆ ви́дитъ бра́та своего̀ тре́бꙋюща, и҆ затвори́тъ оу҆тро́бꙋ свою̀ ѿ негѡ̀, ка́кѡ любы̀ бж҃їѧ пребыва́етъ въ не́мъ; | А хто має достатки на світі, але, коли бачить брата свого в нужді, зачиняє від нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа? |
|
18
|
18
|
| Ча̑дца моѧ̑, не лю́бимъ сло́вомъ нижѐ ѧ҆зы́комъ, но дѣ́ломъ и҆ и҆́стиною. | Діти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою. |
|
19
|
19
|
| И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ ѿ и҆́стины є҆смы̀, и҆ пред̾ ни́мъ смирѧ́емъ сердца̀ на̑ша: | І ось із цього пізнаємо, що ми від істини, і впокорюємо перед Hим серця нашi; |
|
20
|
20
|
| занѐ а҆́ще зазира́етъ на́мъ се́рдце на́ше, ꙗ҆́кѡ бо́лїй є҆́сть бг҃ъ се́рдца на́шегѡ и҆ вѣ́сть всѧ̑. | бо якщо серце наше засуджує нас, то тим більше Бог, бо Бог більший від нашого серця і знає все. |
|
21
|
21
|
| (Заⷱ҇ о҃г҃.) Возлю́бленнїи, а҆́ще се́рдце на́ше не за́зритъ на́мъ, дерзнове́нїе и҆́мамы къ бг҃ꙋ, | Улюблені! Якщо наше серце не засуджує нас, то ми маємо дерзновення до Бога |
|
22
|
22
|
| и҆ є҆гѡ́же а҆́ще про́симъ, прїе́млемъ ѿ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ и҆ оу҆гѡ́днаѧ пред̾ ни́мъ твори́мъ. | і, чого тільки попросимо, одержимо від Hього, бо дотримуємося заповідей Його і робимо угодне для Hього. |
|
23
|
23
|
| И҆ сїѧ̀ є҆́сть за́повѣдь є҆гѡ̀, да вѣ́рꙋемъ во и҆́мѧ сн҃а є҆гѡ̀ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ и҆ лю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ꙗ҆́коже да́лъ є҆́сть за́повѣдь на́мъ. | А заповідь Його та, щоб ми вірували в ім’я Сина Його Ісуса Христа і любили один одного, як Він заповів нам. |
|
24
|
24
|
| И҆ соблюда́ѧй за́пѡвѣди є҆гѡ̀ въ не́мъ пребыва́етъ, и҆ то́й въ не́мъ. И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ пребыва́етъ въ на́съ, ѿ дх҃а, є҆го́же да́лъ є҆́сть на́мъ. | І хто зберігає заповіді Його, той перебуває в Hьому, і Він у тому. А що Він перебуває в нас, пізнаємо від Духа, який Він дав нам. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.