Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Къ Тїмоѳе́ю 1-е

Порівняти:

⇄

Къ Тїмоѳе́ю 1-е	Перше послання до Тимофія святого апостола Павла

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
(Заⷱ҇ ©о҃и҃.) Па́ѵелъ, посла́нникъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ по повелѣ́нїю бг҃а сп҃са на́шегѡ и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀ оу҆пова́нїѧ на́шегѡ,	Павло, апостол Ісуса Христа за повелінням Бога, Спасителя нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої,
2	2
тїмоѳе́ю прⷭ҇номꙋ ча́дꙋ въ вѣ́рѣ: блгⷣть, млⷭ҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ и҆ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са гдⷭ҇а на́шегѡ.	Тимофієві, істинному синові у вірі: благодать, милість, мир від Бога Отця нашого і Христа Ісуса, Господа нашого.
3	3
Ꙗ҆́коже оу҆моли́хъ тѧ̀ пребы́ти во є҆фе́сѣ, и҆ды́й въ македо́нїю, да завѣща́еши нѣ̑кимъ не и҆́накѡ оу҆чи́ти,	Йдучи до Македонії, я просив тебе залишитися в Ефесі і умовляти деяких, щоб вони не навчали іншого
4	4
нижѐ внима́ти ба́снемъ и҆ родосло́вїємъ безконє́чнымъ, ꙗ҆̀же стѧза̑нїѧ творѧ́тъ па́че, не́жели бж҃їе строе́нїе, є҆́же въ вѣ́рѣ.	і не займалися байками та нескінченними родоводами, які більше викликають суперечки, ніж Боже утвердження у вірі.
5	5
Коне́цъ же завѣща́нїѧ є҆́сть любы̀ ѿ чи́ста се́рдца и҆ со́вѣсти бл҃гі́ѧ и҆ вѣ́ры нелицемѣ́рныѧ,	Метою ж умовляння є любов від щирого серця і доброї совісти та нелицемірної віри,
6	6
въ ни́хже нѣ́цыи погрѣши́вше, оу҆клони́шасѧ въ сꙋеслѡ́вїѧ,	від чого відступивши, деякі вдались до марнослів’я,
7	7
хотѧ́ще бы́ти законоꙋчи́телє, не разꙋмѣ́юще ни ꙗ҆̀же глаго́лютъ, ни ѡ҆ ни́хже оу҆твержда́ютъ.	бажаючи бути законовчителями, але не розуміють ні того, про що говорять, ні того, що стверджують.
8	8
(Заⷱ҇ ©о҃ѳ҃.) Вѣ́мы же, ꙗ҆́кѡ до́бръ зако́нъ (є҆́сть), а҆́ще кто̀ є҆го̀ зако́ннѣ твори́тъ,	А ми знаємо, що закон добрий, якщо хто законно вживає його,
9	9
вѣ́дый сїѐ, ꙗ҆́кѡ првⷣникꙋ зако́нъ не лежи́тъ [не положе́нъ], но беззакѡ́ннымъ и҆ непокори̑вымъ, нечести̑вымъ (же) и҆ грѣ́шникѡмъ, непра́вєднымъ и҆ сквє́рнымъ, ѻ҆тца̀ и҆ ма́тере досади́телємъ, мꙋжеꙋбі́йцамъ,	знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних і непокірних, нечестивих і грішників, неправедних і нечистих, для кривдників батька і матері, для людиновбивць,
10	10
блꙋдникѡ́мъ, мꙋжело́жникѡмъ, разбо́йникѡмъ, (клеветникѡ́мъ, скотоло́жникѡмъ,) лжи̑вымъ, клѧтвопрестꙋ́пникѡмъ, и҆ а҆́ще что̀ и҆́но здра́вомꙋ оу҆че́нїю проти́витсѧ,	для блудників, мужоложців, розбійників‚ наклепників, скотоложців, неправдомовців, клятвопорушників та для всіх, що противляться здоровому вченню,
11	11
по бл҃говѣ́стїю сла́вы бл҃же́ннагѡ бг҃а, є҆́же мнѣ̀ оу҆вѣ́рено бы́сть.	за славним благовістям блаженного Бога, яке мені довірене.
12	12
(Заⷱ҇ ©п҃.) И҆ благодарю̀ оу҆крѣплѧ́ющаго мѧ̀ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са гдⷭ҇а на́шего, ꙗ҆́кѡ вѣ́рна мѧ̀ непщева̀, положи́въ (мѧ̀) въ слꙋ́жбꙋ,	Дякую Христу Ісусу, Господеві нашому, Який дав мені силу, що Він визнав мене вірним, поставивши на служіння,
13	13
бы́вша мѧ̀ и҆ногда̀ хꙋ́лника и҆ гони́телѧ и҆ досади́телѧ: но поми́лованъ бы́хъ, ꙗ҆́кѡ невѣ́дый сотвори́хъ въ невѣ́рствїи:	мене, колишнього хулителя, і гонителя, і кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за невіданням‚ у невірствi;
14	14
оу҆преꙋмно́жисѧ же блгⷣть гдⷭ҇а на́шегѡ (і҆и҃са хрⷭ҇та̀) съ вѣ́рою и҆ любо́вїю ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.	благодать же Господа нашого Ісуса Христа відкрилася в мені щедро з вірою і любов’ю у Христі Ісусі.
15	15
(Заⷱ҇.) Вѣ́рно сло́во и҆ всѧ́кагѡ прїѧ́тїѧ досто́йно, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇то́съ і҆и҃съ прїи́де въ мі́ръ грѣ́шники спⷭ҇тѝ, ѿ ни́хже пе́рвый є҆́смь а҆́зъ.	Вірне і всякого прийняття гідне слово, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший.
16	16
Но сегѡ̀ ра́ди поми́лованъ бы́хъ, да во мнѣ̀ пе́рвѣмъ пока́жетъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ всѐ долготерпѣ́нїе, за ѡ҆́бразъ хотѧ́щихъ вѣ́ровати є҆мꙋ̀ въ жи́знь вѣ́чнꙋю.	Та для того я й помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першому показав усе довготерпіння, як приклад для тих, які будуть вірувати в Hього, для життя вічного.
17	17
Цр҃ю́ же вѣкѡ́въ нетлѣ́нномꙋ, неви́димомꙋ, є҆ди́номꙋ премⷣромꙋ бг҃ꙋ, чтⷭ҇ь и҆ сла́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.	Цареві ж віків нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові честь і слава на віки вічні. Амінь.
18	18
(Заⷱ҇ ©п҃а҃.) Сїе́ же завѣща́нїе предаю́ ти, ча́до тїмоѳе́е, по бы́вшихъ на тѧ̀ пре́жде прⷪ҇ро́чествїихъ, да во́инствꙋеши въ ни́хъ до́брое во́инство,	Передаю тобі, сину мій Тимофію, згідно з пророцтвами, що були про тебе раніш, такий заповіт, щоб ти воював згідно з ними, як добрий воїн,
19	19
и҆мѣ́ѧ вѣ́рꙋ и҆ бл҃гꙋ́ю со́вѣсть, ю҆́же нѣ́цыи ѿри́нꙋвше, ѿ вѣ́ры ѿпадо́ша:	маючи віру і добру совість, яку деякі відкинувши, зазнали загибелі корабля у вірі,
20	20
ѿ ни́хже є҆́сть ѵ҆мене́й и҆ а҆леѯа́ндръ, и҆̀хже преда́хъ сатанѣ̀, да нака́жꙋтсѧ не хꙋ́лити.	такі Гіменей і Олександр, яких я передав сатані, щоб вони навчилися не хулити Бога.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
(Заⷱ҇ ©п҃в҃.) Молю̀ оу҆̀бо пре́жде всѣ́хъ твори́ти моли̑твы, молє́нїѧ, прошє́нїѧ, благодарє́нїѧ за всѧ̑ человѣ́ки,	Отже, передусім благаю чинити молитви, моління, прохання, подяки за всіх людей,
2	2
за царѧ̀ и҆ за всѣ́хъ, и҆̀же во вла́сти сꙋ́ть, да ти́хое и҆ безмо́лвное житїѐ поживе́мъ во всѧ́цѣмъ бл҃гоче́стїи и҆ чтⷭ҇отѣ̀:	за царів і за всіх, які начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне, у всякому благочесті і чистоті,
3	3
сїе́ бо добро̀ и҆ прїѧ́тно пред̾ сп҃си́телемъ на́шимъ бг҃омъ,	бо це добре і угодне Спасителеві нашому Богу,
4	4
и҆́же всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ хо́щетъ спасти́сѧ и҆ въ ра́зꙋмъ и҆́стины прїитѝ.	Який хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини.
5	5
Є҆ди́нъ бо є҆́сть бг҃ъ, и҆ є҆ди́нъ хода́тай бг҃а и҆ человѣ́кѡвъ, чл҃вѣ́къ хрⷭ҇то́съ і҆и҃съ,	Бо єдиний Бог, єдиний і Посередник між Богом і людьми, чоловік Христос Ісус,
6	6
да́вый себѐ и҆збавле́нїе за всѣ́хъ: свидѣ́телство времены̀ свои́ми,	Який віддав Себе для відкуплення всіх. Таке було у свій час свідчення,
7	7
въ не́же поста́вленъ бы́хъ а҆́зъ проповѣ́дникъ и҆ а҆пⷭ҇лъ, и҆́стинꙋ глаго́лю ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, не лгꙋ̀, оу҆чи́тель ꙗ҆зы́кѡвъ въ вѣ́рѣ и҆ и҆́стинѣ.	для якого я поставлений проповідником і апостолом, — істину кажу у Христі, не обманюю, — учителем язичників у вірі та істині.
8	8
Хощꙋ̀ оу҆̀бо, да моли̑твы творѧ́тъ мꙋ́жїе на всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, воздѣ́юще прпⷣбныѧ рꙋ́ки без̾ гнѣ́ва и҆ размышле́нїѧ:	Отже, бажаю, щоб на всякому місці мужі підносили молитви, піднімаючи чисті руки без гніву та сумніву;
9	9
та́кожде и҆ жєны̀ во оу҆краше́нїи лѣ́потнѣмъ, со стыдѣ́нїемъ и҆ цѣломꙋ́дрїемъ да оу҆краша́ютъ себѐ не въ плете́нїихъ, ни зла́томъ, и҆лѝ би́серми, и҆лѝ ри́зами многоцѣ́нными,	щоб також і жінки, в пристойному вбранні, з соромливістю і цнотливістю прикрашали себе не заплітанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцінним одягом,
10	10
но, є҆́же подоба́етъ жена́мъ ѡ҆бѣщава́ющымсѧ бл҃гоче́стїю, дѣ́лы бл҃ги́ми.	а добрими ділами, як личить жінкам, які присвячують себе благочестю.
11	11
Жена̀ въ безмо́лвїи да оу҆чи́тсѧ со всѧ́кимъ покоре́нїемъ:	Жінка нехай вчиться в безмовності, в повній покорi;
12	12
женѣ́ же оу҆чи́ти не повелѣва́ю, нижѐ владѣ́ти мꙋ́жемъ, но бы́ти въ безмо́лвїи.	а навчати жінці не дозволяю, ані панувати над чоловіком, а бути в безмовності.
13	13
А҆да́мъ бо пре́жде со́зданъ бы́сть, пото́мъ же є҆́ѵа:	Бо спершу був створений Адам, а потім Єва;
14	14
и҆ а҆да́мъ не прельсти́сѧ, жена́ же прельсти́вшисѧ, въ престꙋпле́нїи бы́сть:	і не Адам був спокушений; а жінка, спокусившись, вдалася до переступу;
15	15
спасе́тсѧ же чадоро́дїѧ ра́ди [чрез̾ чадоро́дїе], а҆́ще пребꙋ́детъ въ вѣ́рѣ и҆ любвѝ и҆ во ст҃ы́ни съ цѣломꙋ́дрїемъ.	а втім, спасеться через народження дітей, якщо буде у вірі й любові та в святості з цнотою.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
(Заⷱ҇ ©п҃г҃.) Вѣ́рно сло́во: а҆́ще кто̀ є҆пі́скопства хо́щетъ, добра̀ дѣ́ла жела́етъ.	Вірне слово: коли хто єпископства бажає, доброго діла бажає.
2	2
Подоба́етъ оу҆̀бо є҆пі́скопꙋ бы́ти непоро́чнꙋ, є҆ди́ныѧ жены̀ мꙋ́жꙋ, тре́звенꙋ, цѣломꙋ́дрꙋ, (благоговѣ́йнꙋ,) че́стнꙋ, страннолюби́вꙋ, оу҆чи́телнꙋ,	Але єпископ повинен бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати,
3	3
не пїѧ́ницѣ, не бі́йцѣ, не сварли́вꙋ, не мшелои́мцꙋ, но кро́ткꙋ, (не зави́стливꙋ,) не сребролю́бцꙋ,	не п’яницею, не забіякою, не сварливим, не користолюбним, а тихим, миролюбним, не сріблолюбним,
4	4
сво́й до́мъ до́брѣ пра́вѧщꙋ, ча̑да и҆мꙋ́щꙋ въ послꙋша́нїи со всѧ́кою чистото́ю [че́стностїю]:	таким, що добре править домом своїм, дітей тримає у слухняності: з усякою чесністю;
5	5
а҆́ще же кто̀ своегѡ̀ до́мꙋ не оу҆мѣ́етъ пра́вити, ка́кѡ ѡ҆ цр҃кви бж҃їей прилѣжа́ти возмо́жетъ;	бо хто не вміє управляти власним домом, чи буде той піклуватися про Церкву Божу?
6	6
не новокреще́ннꙋ, да не разгордѣ́всѧ въ сꙋ́дъ впаде́тъ дїа́воль.	Hе повинен бути з новонавернених, щоб не загордився і не потрапив на осуд і в тенета диявола.
7	7
Подоба́етъ же є҆мꙋ̀ и҆ свидѣ́телство добро̀ и҆мѣ́ти ѿ внѣ́шнихъ, да не въ поноше́нїе впаде́тъ и҆ въ сѣ́ть непрїѧ́зненꙋ.	Hалежить йому також мати добре свідчення від зовнішніх, щоб не потрапити на ганьблення і в сіті неприязні диявольські.
8	8
Дїа́конѡмъ та́кожде чи̑стымъ [чє́стнымъ], не двоѧзы̑чнымъ, не вїнꙋ̀ мно́гꙋ внима́ющымъ, не скверностѧжа́тєлнымъ,	Диякони також повинні бути чесними, не двомовними, не охочими до вина, не користолюбними,
9	9
и҆мꙋ́щымъ та́инство вѣ́ры въ чи́стѣй со́вѣсти.	такими, що зберігають таїнство віри в чистій совісті.
10	10
И҆ сі́и оу҆́бѡ да и҆скꙋша́ютсѧ пре́жде, пото́мъ же да слꙋ́жатъ, непоро́чни сꙋ́ще.	Таких треба спершу випробовувати, потім, якщо бездоганні, допускати до служіння.
11	11
Жена́мъ та́кожде чи̑стымъ [чє́стнымъ], не клевети̑вымъ, (не нава́дницамъ,) тре́звєннымъ, вѣ̑рнымъ во все́мъ.	Так само і жінки їхні повинні бути чесними, не обмовницями, тверезими, вірними в усьому.
12	12
Дїа́кони да быва́ютъ є҆ди́ныѧ жены̀ мꙋ́жїе, ча̑да до́брѣ пра́вѧще и҆ своѧ̑ до́мы:	Диякон повинен бути чоловіком однієї жінки, таким, щоб добре правив дітьми і домом своїм.
13	13
и҆́бо слꙋжи́вшїи до́брѣ степе́нь себѣ̀ до́бръ сниска́ютъ и҆ мно́гое дерзнове́нїе въ вѣ́рѣ, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.	Бо ті, що добре служать, готують собі вищий ступінь і велике дерзновення у вірі в Христа Ісуса.
14	14
(Заⷱ҇ ©п҃д҃.) Сїѧ̑ пишꙋ̀ тебѣ̀, оу҆пова́ѧ прїитѝ къ тебѣ̀ ско́рѡ:	Це пишу тобі, сподіваючись незабаром прийти до тебе,
15	15
а҆́ще же заме́длю, да оу҆вѣ́си, ка́кѡ подоба́етъ въ домꙋ̀ бж҃їи жи́ти, ꙗ҆́же є҆́сть цр҃ковь бг҃а жи́ва, сто́лпъ и҆ оу҆твержде́нїе и҆́стины.	щоб, коли забарюсь, ти знав, як слід поводитись у домі Божому, яким є Церква Бога Живого, стовп і утвердження істини.
16	16
И҆ и҆сповѣ́дꙋемѡ ве́лїѧ є҆́сть бл҃гоче́стїѧ та́йна: бг҃ъ ꙗ҆ви́сѧ во пл҃ти, ѡ҆правда́сѧ въ д©ѣ, показа́сѧ а҆́гг҃лѡмъ, проповѣ́данъ бы́сть во ꙗ҆зы́цѣхъ, вѣ́ровасѧ въ мі́рѣ, вознесе́сѧ во сла́вѣ.	І безперечно — велика благочестя тайна: Бог явився у плоті, виправдав Себе в Духові‚ показав Себе ангелам, проповіданий у народах, прийнятий вірою в світі, вознісся у славі.
Глава́ д҃	Глава 4

1	1
Дх҃ъ же ꙗ҆́вственнѣ гл҃етъ, ꙗ҆́кѡ въ послѣ̑днѧѧ времена̀ ѿстꙋ́пѧтъ нѣ́цыи ѿ вѣ́ры, вне́млюще дꙋховѡ́мъ ле́стчымъ и҆ оу҆че́нїємъ бѣсѡ́вскимъ,	Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські,
2	2
въ лицемѣ́рїи лжесловє́сникъ, сожже́нныхъ свое́ю со́вѣстїю,	через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй,
3	3
возбранѧ́ющихъ жени́тисѧ, оу҆далѧ́тисѧ ѿ бра́шенъ, ꙗ҆̀же бг҃ъ сотворѝ въ снѣде́нїе со благодаре́нїемъ вѣ̑рнымъ и҆ позна́вшымъ и҆́стинꙋ.	що забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, споживали з подякою.
4	4
(Заⷱ҇ ©п҃е҃.) Занѐ всѧ́кое созда́нїе бж҃їе добро̀, и҆ ничто́же ѿме́тно, со благодаре́нїемъ прїе́млемо,	Бо всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою,
5	5
ѡ҆сщ҃а́етсѧ бо сло́вомъ бж҃їимъ и҆ моли́твою.	бо освячується словом Божим і молитвою.
6	6
Сїѧ̑ всѧ̑ сказꙋ́ѧ бра́тїи, до́бръ бꙋ́деши слꙋжи́тель і҆и҃са хрⷭ҇та̀, пита́емь словесы̀ вѣ́ры и҆ до́брымъ оу҆че́нїемъ, є҆мꙋ́же послѣ́довалъ є҆сѝ.	Hавчаючи цьому братів, будеш добрим служителем Ісуса Христа, годованим словами віри і добрим ученням, за яким ти пішов.
7	7
Скве́рныхъ же и҆ ба́бїихъ ба́сней ѿрица́йсѧ, ѡ҆бꙋча́й же себѐ ко бл҃гочⷭ҇тїю:	Негідних і бабських байок цурайся, а вправляй себе в побожності,
8	8
тѣле́сное бо ѡ҆бꙋче́нїе вма́лѣ є҆́сть поле́зно, а҆ бл҃гочⷭ҇тїе на всѐ поле́зно є҆́сть, ѡ҆бѣтова́нїе и҆мѣ́ющее живота̀ нн҃ѣшнѧгѡ и҆ грѧдꙋ́щагѡ.	бо тілесна вправа мало корисна, а благочестя корисне на все, маючи обітницю життя теперішнього і майбутнього.
9	9
(Заⷱ҇.) Вѣ́рно сло́во и҆ всѧ́кагѡ прїѧ́тїѧ досто́йно.	Слово це вірне і всякого прийняття гідне.
10	10
На сїе́ бо и҆ трꙋжда́емсѧ и҆ поноша́еми є҆смы̀, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́хомъ на бг҃а жи́ва, и҆́же є҆́сть сп҃си́тель всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ, па́че же вѣ̑рнымъ.	Бо ми для того і трудимося і ганьбу терпимо, що уповаємо на Бога Живого, Який є Спасителем усіх людей, а найбільше вірних.
11	11
Завѣщава́й сїѧ̑ и҆ оу҆чѝ.	Проповідуй це і навчай.
12	12
Никто́же ѡ҆ ю҆́ности твое́й да неради́тъ: но ѡ҆́бразъ бꙋ́ди вѣ̑рнымъ сло́вомъ, житїе́мъ, любо́вїю, дꙋ́хомъ, вѣ́рою, чтⷭ҇ото́ю.	Hехай ніхто не гордує твоєю молодістю: але будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті.
13	13
До́ндеже прїидꙋ̀, внемлѝ чте́нїю, оу҆тѣше́нїю, оу҆че́нїю.	Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням.
14	14
Не нерадѝ ѡ҆ свое́мъ дарова́нїи живꙋ́щемъ въ тебѣ̀, є҆́же дано̀ тебѣ̀ бы́сть прⷪ҇ро́чествомъ съ возложе́нїемъ рꙋ́къ свѧще́нничества.	Hе занедбуй дарування, що перебуває в тобі і дане тобі за пророцтвом з покладанням рук священства.
15	15
Въ си́хъ поꙋча́йсѧ, въ си́хъ пребыва́й, (въ си́хъ разꙋмѣва́й,) да преспѣѧ́нїе твоѐ ꙗ҆вле́но бꙋ́детъ во всѣ́хъ.	Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успіх твій для всіх був очевидний.
16	16
Внима́й себѣ̀ и҆ оу҆че́нїю и҆ пребыва́й въ ни́хъ: сїѧ̑ бо творѧ̀, и҆ са́мъ спасе́шисѧ и҆ послꙋ́шающїи тебє̀.	Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постійно: бо, так роблячи, і себе спасеш і тих, що слухають тебе.
Глава́ є҃	Глава 5

1	1
(Заⷱ҇ ©п҃е҃.) Ста́рцꙋ не творѝ па́кости, но оу҆тѣша́й [ста́рца не оу҆корѧ́й, но оу҆молѧ́й] ꙗ҆́коже ѻ҆тца̀: ю҆́ношы, ꙗ҆́коже бра́тїю:	Старшого не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братів;
2	2
ста̑рицы, ꙗ҆́коже ма́тєри: ю҆́ныѧ, ꙗ҆́коже сєстры̀, со всѧ́кою чистото́ю.	старих жінок, як матерів; молодих, як сестер, з усякою чистотою.
3	3
Вдови̑цы чтѝ сꙋ́щыѧ и҆́стинныѧ вдови̑цы.	Вдовиць шануй, справжніх вдовиць.
4	4
А҆́ще же ка́ѧ вдови́ца ча̑да и҆лѝ внꙋ́чата и҆́мать, да оу҆ча́тсѧ пре́жде сво́й до́мъ бл҃гочⷭ҇ти́вѡ оу҆стро́ити и҆ взае́мъ воздаѧ́ти роди́телємъ: сїе́ бо є҆́сть бл҃гоꙋго́дно пред̾ бг҃омъ.	Коли ж яка вдовиця має дітей або внучат, то вони спочатку нехай вчаться шанувати свою родину і віддавати належне батькам, бо це угодне Богові.
5	5
А҆ сꙋ́щаѧ и҆́стиннаѧ вдови́ца и҆ оу҆едине́на, оу҆пова́етъ на бг҃а и҆ пребыва́етъ въ моли́твахъ и҆ моле́нїихъ де́нь и҆ но́щь:	Справжня вдовиця і одинока надіється на Бога і перебуває день і ніч у благаннях та молитвах;
6	6
пита́ющаѧсѧ же простра́ннѡ, жива̀ оу҆мерла̀.	а сластолюбна живою померла.
7	7
И҆ сїѧ̑ завѣщава́й, да непоро́чни бꙋ́дꙋтъ.	І цьому повчай їх, щоб були непорочні.
8	8
А҆́ще же кто̀ ѡ҆ свои́хъ, па́че же ѡ҆ прⷭ҇ныхъ [ѡ҆ дома́шнихъ] не промышлѧ́етъ, вѣ́ры ѿве́рглсѧ є҆́сть и҆ невѣ́рнагѡ го́ршїй є҆́сть.	Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного.
9	9
Вдови́ца же да причита́етсѧ не ме́нши лѣ́тъ шести́десѧтихъ, бы́вши є҆ди́номꙋ мꙋ́жꙋ жена̀,	Вдовиця повинна бути обрана не менш як шістдесятирічна, яка була жінкою одного чоловіка;
10	10
въ дѣ́лѣхъ до́брыхъ свидѣ́телствꙋема, а҆́ще ча̑да воспита́ла є҆́сть, а҆́ще ст҃ы́хъ но́зѣ оу҆мы̀, а҆́ще стра̑нныѧ прїѧ́тъ, а҆́ще скѡ́рбнымъ оу҆тѣше́нїе бы́сть [ско́рбныхъ снабдѣ̀], а҆́ще всѧ́комꙋ дѣ́лꙋ бл҃гꙋ послѣ́довала є҆́сть.	відома добрими ділами, якщо вона виховала дітей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим і була старанна до всякого доброго діла.
11	11
(Заⷱ҇ ©п҃ѕ҃.) Ю҆́ныхъ же вдови́цъ ѿрица́йсѧ: є҆гда́ бо разсвирѣ́пѣютъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ [проти́вꙋ хрⷭ҇та̀], посѧга́ти хотѧ́тъ,	Молодих же вдовиць не приймай, бо коли їх охопить пристрасть, противна Христові, вони хочуть виходити заміж.
12	12
и҆мꙋ́щыѧ грѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ пе́рвыѧ вѣ́ры ѿверго́шасѧ:	Вони підлягають осудові, бо зреклися попередньої віри;
13	13
кꙋ́пнѡ же и҆ пра̑здны оу҆ча́тсѧ ѡ҆бходи́ти до́мы, не то́чїю же пра̑здны, но и҆ блѧди̑вы и҆ ѡ҆плази̑вы [любопы̑тны], глаго́лющыѧ, ꙗ҆̀же не подоба́етъ.	до того ж вони, будучи бездіяльними, привчаються ходити по домах і бувають не тільки бездіяльними, але й балакучими, цікавими і говорять, чого не слід.
14	14
Хощꙋ̀ оу҆̀бо ю҆́нымъ вдови́цамъ посѧга́ти, ча̑да ражда́ти, до́мъ стро́ити, ни є҆ди́ны же вины̀ даѧ́ти проти́вномꙋ хꙋлы̀ ра́ди:	Отже, я хочу, щоб молоді вдови заміж виходили, народжували дітей, управляли домом і не давали противникові ніякого приводу до лихомовства;
15	15
се́ бо нѣ̑кїѧ разврати́шасѧ в̾слѣ́дъ сатаны̀.	бо деякі вже пішли слідом за сатаною.
16	16
А҆́ще кто̀ вѣ́ренъ и҆лѝ вѣ́рна и҆́мать вдови̑цы, да довли́тъ и҆̀хъ, и҆ да не тѧготи́тсѧ цр҃ковь, да сꙋ́щихъ и҆́стинныхъ вдови́цъ оу҆дово́литъ.	Коли який вірний чи вірна має вдовиць, то повинні їх утримувати і не обтяжувати церкви, щоб вона могла утримувати справжніх вдовиць.
17	17
Прилѣжа́щїи же до́брѣ пресвѵ́тери сꙋгꙋ́быѧ че́сти да сподоблѧ́ютсѧ: па́че же трꙋжда́ющїисѧ въ сло́вѣ и҆ оу҆че́нїи.	Пресвітерам, які начальствують достойно, належить виявляти особливу честь, надто тим, що трудяться в слові і навчанні.
18	18
Глаго́летъ бо писа́нїе: вола̀ молотѧ́ща не ѡ҆броти́ши: и҆: досто́инъ дѣ́латель мзды̀ своеѧ̀.	Бо Писання говорить: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить»; і «Той‚ хто працює‚ вартий винагороди своєї».
19	19
На пресвѵ́тера хꙋлы̀ не прїе́мли, ра́звѣ при двою̀ и҆лѝ трїе́хъ свидѣ́телехъ.	Звинувачення на пресвітера приймай не інакше як при двох чи трьох свідках.
20	20
Согрѣша́ющихъ же пред̾ всѣ́ми ѡ҆блича́й, да и҆ про́чїи стра́хъ и҆́мꙋтъ.	А тих, хто грішить, викривай перед усіма, щоб і інші страх мали.
21	21
Засвидѣ́телствꙋю пред̾ бг҃омъ, и҆ гдⷭ҇емъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, и҆ и҆збра́нными (є҆гѡ̀) а҆́гг҃лы, да сїѧ̑ сохрани́ши без̾ лицемѣ́рїѧ, ничесѡ́же творѧ̀ по оу҆клоне́нїю.	Перед Богом і Господом Ісусом Христом та обраними ангелами заклинаю тебе зберегти це без упередження, нічого не роблячи з упередженням.
22	22
(Заⷱ҇ ©п҃з҃.) Рꙋкѝ ско́рѡ не возлага́й ни на кого́же, нижѐ приѡбща́йсѧ чꙋжы́мъ грѣхѡ́мъ: себѐ чи́ста соблюда́й.	Рук ні на кого не покладай поспішно і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чистим.
23	23
Ктомꙋ̀ не пі́й воды̀, но ма́лѡ вїна̀ прїе́мли, стома́ха ра́ди твоегѡ̀ и҆ ча́стыхъ твои́хъ недꙋ́гѡвъ.	Hадалі пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого і частих твоїх недуг.
24	24
Нѣ́кихъ (же) человѣ́къ грѣсѝ пред̾ѧвле́ни сꙋ́ть, предварѧ́юще на сꙋ́дъ: нѣ̑кимъ же и҆ послѣ́дствꙋютъ.	Гріхи деяких людей явні і ведуть до осуду, а деяких відкриваються згодом.
25	25
Та́кожде и҆ дѡ́браѧ дѣла̀ пред̾ѧвлє́на сꙋ́ть: и҆ сꙋ̑щаѧ и҆́накѡ, оу҆таи́тисѧ не мо́гꙋтъ.	Так само і добрі діла явнi; а якщо і не такі, утаїтися не можуть.
Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
Є҆ли́цы сꙋ́ть под̾ и҆́гомъ рабѝ, свои́хъ госпо́дїй всѧ́кїѧ че́сти да сподоблѧ́ютъ, да и҆́мѧ бж҃їе не хꙋ́литсѧ и҆ оу҆ч҃нїе.	Раби, що перебувають під ярмом, повинні вважати господарів своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на ім’я Боже і вчення.
2	2
И҆мꙋ́щїи же вѣ́рныхъ госпо́дїй да не нерадѧ́тъ ѡ҆ ни́хъ, поне́же бра́тїѧ сꙋ́ть: но па́че да рабо́таютъ, занѐ вѣ́рни сꙋ́ть и҆ возлю́блени, и҆̀же благода́ть воспрїе́млющїи. Сїѧ̑ оу҆чѝ и҆ молѝ.	Ті, які мають господарів вірних, не повинні поводитися з ними недбало, бо вони браття; але тим більше повинні служити їм, що вони вірні і улюблені і благодіють їм. Hавчай цього і умовляй.
3	3
А҆́ще ли кто̀ и҆́накѡ оу҆чи́тъ и҆ не пристꙋпа́етъ къ здра̑вымъ словесє́мъ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ и҆ оу҆че́нїю, є҆́же по бл҃говѣ́рїю,	А коли хто навчає інакше і не дотримується розумних слів Господа нашого Ісуса Христа і вчення про побожність,
4	4
разгордѣ́сѧ, ничто́же вѣ́дый, но недꙋ́гꙋѧй ѡ҆ стѧза́нїихъ и҆ словопрѣ́нїихъ, ѿ ни́хже быва́етъ за́висть, рве́нїе, хꙋлы̑, непщева̑нїѧ лꙋка̑ва,	той гордий, нічого не знає, але заражений пристрастю до змагань і суперечок, від яких походять заздрість, чвари, лихомовство, лукаві підозри.
5	5
бесѣ̑ды ѕлы̑ѧ растлѣ́нныхъ человѣ́кѡвъ оу҆мо́мъ и҆ лише́нныхъ и҆́стины, непщꙋ́ющихъ приѡбрѣ́тенїе бы́ти бл҃гочⷭ҇тїе. Ѿстꙋпа́й ѿ таковы́хъ.	Пусті суперечки між людьми з ушкодженим розумом, які позбавлені істини і думають, ніби побожність служить для прибутку. Віддаляйся від таких.
6	6
Є҆́сть же сниска́нїе ве́лїе бл҃гочⷭ҇тїе съ дово́лствомъ.	Велике надбання — бути побожним і задоволеним.
7	7
Ничто́же бо внесо́хомъ въ мі́ръ се́й: ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ нижѐ и҆знестѝ что̀ мо́жемъ.	Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього.
8	8
И҆мѣ́юще же пи́щꙋ и҆ ѡ҆дѣѧ́нїе, си́ми дово́лни бꙋ́демъ.	Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим.
9	9
А҆ хотѧ́щїи богати́тисѧ впа́даютъ въ напа̑сти и҆ сѣ́ть, и҆ въ по́хѡти мнѡ́ги несмы́слєнны и҆ врежда́ющыѧ, ꙗ҆̀же погрꙋжа́ютъ человѣ́ки во всегꙋби́телство и҆ поги́бель:	А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелi;
10	10
ко́рень бо всѣ̑мъ ѕлы̑мъ сребролю́бїе є҆́сть, є҆гѡ́же нѣ́цыи жела́юще заблꙋди́ша ѿ вѣ́ры, и҆ себѐ пригвозди́ша болѣ́знемъ мнѡ́гимъ.	бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам.
11	11
Ты́ же, ѽ, человѣ́че бж҃їй, си́хъ бѣ́гай: (Заⷱ҇ ©п҃и҃) гони́ же пра́вдꙋ, бл҃гочⷭ҇тїе, вѣ́рꙋ, любо́вь, терпѣ́нїе, кро́тость:	Ти ж, чоловіче Божий, тікай від цього, досягай успіхів у правді, побожності, вірі, любові, терпінні, лагідності.
12	12
подвиза́йсѧ до́брымъ по́двигомъ вѣ́ры, є҆́млисѧ за вѣ́чнꙋю жи́знь, въ ню́же и҆ зва́нъ бы́лъ є҆сѝ, и҆ и҆сповѣ́далъ є҆сѝ до́брое и҆сповѣ́данїе пред̾ мно́гими свидѣ́тєли.	Змагайся добрим подвигом віри, тримайся вічного життя, до якого ти і покликаний, і сповідував добре сповідання перед багатьма свідками.
13	13
Завѣщава́ю тѝ пред̾ бг҃омъ ѡ҆живлѧ́ющимъ всѧ́чєскаѧ, и҆ хрⷭ҇то́мъ і҆и҃сомъ свидѣ́телствовавшимъ при понті́йстѣмъ пїла́тѣ до́брое и҆сповѣ́данїе:	Заповідаю тобі перед Богом, що все животворить, і перед Христом Ісусом, Який засвідчив перед Понтієм Пилатом добре сповідання,
14	14
соблюстѝ тебѣ̀ за́повѣдь нескве́рнꙋ и҆ незазо́рнꙋ, да́же до ꙗ҆вле́нїѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀,	дотримуватися заповіді чисто і бездоганно, навіть до явлення Господа нашого Ісуса Христа,
15	15
є҆́же во своѧ̑ времена̀ ꙗ҆ви́тъ бл҃же́нный и҆ є҆ди́нъ си́льный, цр҃ь ца́рствꙋющихъ и҆ гдⷭ҇ь госпо́дствꙋющихъ,	яке у свій час відкриє блаженний і єдиний сильний Цар царюючих і Господь пануючих,
16	16
є҆ди́нъ и҆мѣ́ѧй безсм҃ртїе и҆ во свѣ́тѣ живы́й непристꙋ́пнѣмъ, є҆го́же никто́же ви́дѣлъ є҆́сть ѿ человѣ̑къ, нижѐ ви́дѣти мо́жетъ: є҆мꙋ́же чтⷭ҇ь и҆ держа́ва вѣ́чнаѧ. А҆ми́нь.	єдиний, Який має безсмертя і живе у неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може. Йому честь і держава вічна! Амінь.
17	17
(Заⷱ҇ ©п҃ѳ҃.) Бога̑тымъ въ нн҃ѣшнемъ вѣ́цѣ запреща́й не высокомꙋ́дрствовати, нижѐ оу҆пова́ти на бога́тство погиба́ющее, но на бг҃а жи́ва, даю́щаго на́мъ всѧ̑ ѻ҆би́лнѡ въ наслажде́нїе:	Багатих у нинішньому віці наставляй, щоб вони були невисокої думки про себе і надіялись не на багатство непевне, а на Бога Живого, Який дає нам усе щедро для насолоди;
18	18
бл҃го́е дѣ́лати, богати́тисѧ въ дѣ́лѣхъ до́брыхъ, благопода̑тливымъ бы́ти, ѻ҆бщи́тєлнымъ,	щоб вони благодіяли, багатіли добрими ділами, були щедрі і радо ділилися,
19	19
сокро́вищꙋюще себѣ̀ ѡ҆снова́нїе добро̀ въ бꙋ́дꙋщее, да прїи́мꙋтъ вѣ́чнꙋю жи́знь.	збираючи собі скарб, добру основу для майбутнього, щоб досягти життя вічного.
20	20
Ѽ, тїмоѳе́е, преда́нїе сохранѝ, оу҆клонѧ́ѧсѧ скве́рныхъ сꙋесло́вїй и҆ прекосло́вїй лжеиме́ннагѡ ра́зꙋма:	О Тимофію! Бережи передане тобі, відвертаючись від негідного марнослів’я і суперечок неправдивого знання,
21	21
ѡ҆ не́мже нѣ́цыи хва́лѧщесѧ, ѡ҆ вѣ́рѣ погрѣши́ша. Блгⷣть съ тобо́ю. А҆ми́нь.	віддавшись якому, деякі ухилились від віри. Благодать із тобою. Амінь.

← Къ солꙋ́нѧнѡмъ 2-е

Къ Тїмоѳе́ю 2-е →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт