|
Є҆́здры 3-ѧ*
|
Третя книга Ездри*
|
| * Цієї книги немає ні єврейською, ні грецькою мовами.Як слов’янський, так і російський переклади зроблені з Вульгати.В останній вона розділена на дві книги:першу складають глави III–XIV за слов’янським перекладом,а друга має в собі глави I, II, XV і XVI.У даному перекладі збережений порядок глав слов’янського перекладу. | |
|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
0
|
|
| Кни́га слѣ́дꙋющаѧ, нарица́емаѧ кни́га тре́тїѧ є҆́здры, а҆ по вꙋлга́тѣ четве́ртаѧ є҆́здры, пренесена̀ въ коне́цъ бі́блїи вины̀ ра́ди сеѧ̀, ꙗ҆́кѡ на гре́честѣмъ дїале́ктѣ ѻ҆́наѧ не ѡ҆брѣта́етсѧ, то́чїю на латі́нстѣмъ, и҆ въ славе́нстѣй бі́блїи преведена̀ ѿ вꙋлга́ты: чесѡ̀ ра́ди и҆ пра́влена кни́га сїѧ̀ по вꙋлга́те же. | |
|
1
|
1
|
| Кни́га є҆́здры прⷪ҇ро́ка втора́ѧ, сы́на сараі́ева, сы́на а҆зарі́ева, сы́на є҆лкі́ева, сы́на садані́ева, сы́на садѡ́кова, сы́на а҆хі́тѡва, | Друга книга Ездри пророка, сина Сераії, сина Азарії, сина Хелкії, сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува, |
|
2
|
2
|
| сы́на а҆хі́ева, сы́на фїнее́сова, сы́на є҆лі́ева, сы́на а҆мері́ева, сы́на а҆сїе́лева, сы́на марїмѡ́ѳова, сы́на а҆рна́ева, сы́на ѻ҆зі́ева, сы́на ворі́ѳова, сы́на а҆вїсе́ева, сы́на фїнее́сова, сы́на є҆леаза́рова, | сина Ахії, сина Финеєса, сина Ілія, сина Амарії, сина Асиєла, сина Мерайофа, сина Арна, сина Уззія, сина Ворифа, сина Авишуя, сина Финеєса, сина Єлеазара, |
|
3
|
3
|
| сы́на а҆арѡ́нова ѿ колѣ́на леѵі́ина, и҆́же бы́сть ю҆́зникомъ въ землѝ ми́дстѣй, въ ца́рство а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀ пе́рсскагѡ. | сина Аарона від коліна Левіїного, який був полоненим у країні Мідійській, у царювання Артаксеркса, царя Перського. |
|
4
|
4
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, си́це гл҃ющее: | Було слово Господнє до мене: |
|
5
|
5
|
| и҆дѝ и҆ возвѣстѝ лю́демъ мои̑мъ ѕла̑ѧ дѣла̀ и҆́хъ и҆ сынѡ́мъ и҆́хъ лꙋка̑вствїѧ, ꙗ҆̀же проти́вꙋ менє̀ сотвори́ша, да возвѣстѧ́тъ сынѡ́мъ сынѡ́въ свои́хъ, | йди і звісти народу Моєму злі діла їхні і синам їхнім — беззаконня, які вони звершили проти Мене, щоб вони сповістили синам синів своїх; |
|
6
|
6
|
| ꙗ҆́кѡ грѣсѝ роди́телей и҆́хъ возрасто́ша въ ни́хъ, забы́вше бо менѐ, пожро́ша богѡ́мъ чꙋжди̑мъ: | бо гріхи батьків їхніх зросли у них; забувши Мене, вони приносили жертви богам чужим. |
|
7
|
7
|
| є҆да̀ не а҆́зъ и҆зведо́хъ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты; ті́и же прогнѣ́ваша мѧ̀ и҆ совѣ́ты моѧ̑ оу҆ничижи́ша: | Чи не Я вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства? а вони прогнівили Мене і поради Мої знехтували. |
|
8
|
8
|
| ты́ же ѡ҆стризѝ власы̀ главы̀ твоеѧ̀ и҆ ве́рзи на ни́хъ всѧ̑ ѕла̑ѧ, поне́же не послꙋ́шаша зако́на моегѡ̀, лю́дїе сꙋ́ть ненака́занни: | Ти обстрижи волосся голови твоєї, і кинь на них усе зле, бо вони не слухалися закону Мого — народ неприборканий! |
|
9
|
9
|
| доко́лѣ терплю̀ и҆̀мъ, и҆̀мже толи̑каѧ благодѣѧ̑нїѧ сотвори́хъ; | Доки Я буду терпіти їх, яким зробив стільки благодіянь? |
|
10
|
10
|
| низложи́хъ ра́ди и҆́хъ мно́жество царе́й и҆ порази́хъ фараѡ́на съ людьмѝ є҆гѡ̀ и҆ со всѣ́ми вѡ́и є҆гѡ̀: | Заради них Я багатьох царів скинув; уразив фараона з рабами його і з усім військом його; |
|
11
|
11
|
| всѧ̑ ꙗ҆зы́ки ѿ лица̀ и҆́хъ погꙋби́хъ, и҆ на восто́цѣ двꙋ́хъ стра́нъ люді́й, тѵ́рскихъ и҆ сїдѡ́нскихъ, разсы́пахъ, и҆ поби́хъ всѣ́хъ врагѡ́въ и҆́хъ. | усіх язичників від лиця їх погубив, і на сході народ двох областей, Тира і Сидона, розсіяв і всіх ворогів їхніх знищив. |
|
12
|
12
|
| Ты́ же глаго́ли къ ни̑мъ си́це: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: | Ти ж так скажи їм: так говорить Господь: |
|
13
|
13
|
| а҆́зъ вы̀ преведо́хъ сквозѣ̀ мо́ре и҆ оу҆гото́вахъ ва́мъ пꙋ́ть бла́гъ и҆з̾ нача́ла, да́хъ ва́мъ мѡѷсе́а вожда̀ и҆ а҆арѡ́на во і҆ере́а, | саме Я провів вас через море і по дну його проклав вам обгороджену вулицю, дав вам вождя Мойсея й Аарона священика, |
|
14
|
14
|
| да́хъ ва́мъ свѣ́тъ во столпѣ̀ ѻ҆́гненѣ и҆ сотвори́хъ въ ва́съ чꙋдеса̀ вє́лїѧ: вы́ же менѐ забы́сте, речѐ гдⷭ҇ь. | дав вам світло у стовпі вогненному, і багато чудес створив серед вас; а ви Мене забули, — говорить Господь. |
|
15
|
15
|
| Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: кра́стелє бы́ша ва́мъ во зна́менїе, да́хъ ва́мъ полкѝ въ защище́нїе, вы́ же и҆ та́мѡ ропта́сте | Так говорить Господь Вседержитель: перепели були вам у знамення. Я дав вам стани для захисту, але ви і там нарікали |
|
16
|
16
|
| и҆ не ра́довастесѧ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ, ѡ҆ побѣ́дѣ врагѡ́въ ва́шихъ, но ропта́сте да́же и҆ донн҃ѣ: | і не раділи в ім’я Моє погибелі ворогів ваших, але навіть донині ще нарікаєте. |
|
17
|
17
|
| гдѣ̀ сꙋ́ть благодѣѧ̑нїѧ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ ва́мъ; не въ пꙋсты́ни ли, є҆гда̀ воз̾алка́сте, возопи́сте ко мнѣ̀ | Де ті благодіяння, які Я зробив вам? Чи не у пустелі, коли ви, зголоднівши, волали до Мене, |
|
18
|
18
|
| глаго́люще: чесѡ̀ ра́ди на́съ въ пꙋсты́ню сїю̀ приве́лъ є҆сѝ погꙋби́ти на́съ; лꙋ́чше на́мъ бѣ̀ рабо́тати є҆гѵ́птѧнѡмъ, не́жели оу҆мре́ти въ пꙋсты́ни се́й: | говорячи: «навіщо Ти привів нас у цю пустелю? уморити нас? краще нам було служити єгиптянам, ніж померти у цій пустелі»? |
|
19
|
19
|
| а҆́зъ оу҆жалѣ́хсѧ стена́нїй ва́шихъ и҆ да́хъ ва́мъ ма́ннꙋ въ пи́щꙋ, хлѣ́бъ а҆́гг҃лскїи ꙗ҆до́сте: | Я зглянувся на стогони ваші, і дав вам манну в їжу: ви їли хліб ангельський. |
|
20
|
20
|
| є҆гда̀ возжажда́сте, не разсѣко́хъ ли ка́мене, и҆ потеко́ша во́ды въ сы́тости, зно́ѧ ра́ди ли́ствїемъ древе́съ ва́съ покрыва́хъ: | Коли ви відчували спрагу, чи не розсік Я камінь, і потекли води до ситости? від спеки покривав вас листями дерев. |
|
21
|
21
|
| раздѣли́хъ ва́мъ зе́мли ѻ҆би̑лны, ханане́ѡвъ и҆ ферезе́ѡвъ и҆ фѷлїсті́млѧнъ ѿ лица̀ ва́шегѡ и҆зверго́хъ: что̀ сотворю̀ ва́мъ ктомꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь; | Розділив вам землі родючі; хананеїв, ферезеїв і филистимлян вигнав від лиця вашого. Що ще зроблю вам? — говорить Господь. |
|
22
|
22
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆гда̀ въ пꙋсты́ни бѣ́сте на рѣцѣ̀ а҆морре́йстѣ жа́ждꙋще и҆ хꙋ́лѧще и҆́мѧ мое, | Так говорить Господь Вседержитель: коли ви були у пустелі, на річці Мерри, і ті, що відчували спрагу, хулили ім’я Моє, |
|
23
|
23
|
| не ѻ҆́гнь ва́мъ за хꙋлє́нїѧ да́хъ, но вложи́въ дре́во въ во́дꙋ, сла́дкꙋ сотвори́хъ рѣ́кꙋ: | не вогонь послав Я на вас за богохульства, але вклав дерево у воду і ріку зробив солодкою. |
|
24
|
24
|
| что̀ тебѣ̀ сотворю̀, і҆а́кѡве; не восхотѣ́лъ є҆сѝ послꙋ́шати, і҆ꙋ́до: преселю́сѧ ко и҆ны̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ и҆ да́мъ и҆̀мъ и҆́мѧ моѐ, да соблюда́ютъ зако́ны моѧ̑: | Що зроблю тобі, Якове? Не хотів ти коритися, Іудо. Переселюся до інших народів і дам їм ім’я Моє, щоб дотримувалися законів Моїх. |
|
25
|
25
|
| поне́же ѡ҆ста́висте мѧ̀, и҆ а҆́зъ ва́съ ѡ҆ста́влю: просѧ́щихъ ва́съ ѿ менє̀ млⷭ҇ти не поми́лꙋю: | Оскільки ви Мене залишили, то і Я залишу вас; тих, що прохають у Мене милости, не помилую. |
|
26
|
26
|
| є҆гда̀ призове́те мѧ̀, а҆́зъ не оу҆слы́шꙋ вы̀, ѡ҆скверни́сте бо рꙋ́цѣ ва́ши кро́вїю, и҆ но́зѣ ва́ши скѡ́ры сꙋ́ть во є҆́же сотвори́ти человѣкоꙋбі̑йства: | Коли будете закликати Мене, Я не почую вас, бо ви осквернили руки ваші кров’ю, і ноги ваші швидкі на здійснення людиновбивства. |
|
27
|
27
|
| не ꙗ҆́кѡ менѐ ѡ҆ста́висте, но ва́съ сами́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Ви ніби не Мене залишили, а вас самих, — говорить Господь. |
|
28
|
28
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆да̀ а҆́зъ ва́съ не моли́хъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ сы́ны и҆ ꙗ҆́кѡ ма́ти дще́рей и҆ ꙗ҆́кѡ дои́лица ѻ҆троча́тъ свои́хъ, | Так говорить Господь Вседержитель: чи не Я благав вас, як батько синів і як мати дочок і як годувальниця годованців своїх, |
|
29
|
29
|
| да бꙋ́дете мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ ва́мъ въ бг҃а, и҆ вы̀ мнѣ̀ въ сы́ны, и҆ а҆́зъ ва́мъ во ѻ҆тца̀: | щоб ви були Мені народом і Я вам Богом, щоб ви були Мені синами і Я вам Отцем? |
|
30
|
30
|
| та́мѡ ва́съ собира́хъ, ꙗ҆́коже ко́кошъ птенцы̀ своѧ̑ под̾ крилѣ̑ своѝ: нн҃ѣ же что̀ сотворю̀ ва́мъ; ѿве́ргꙋ вы̀ ѿ лица̀ моегѡ̀: | Я зібрав вас, як курка пташенят своїх під крила свої. Що нині зроблю вам? Відкину вас від лиця Мого. |
|
31
|
31
|
| приноше́нїе є҆гда̀ мнѣ̀ принесе́те, ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ва́съ: дни̑ бо пра̑здничныѧ ва́шѧ и҆ новомⷭ҇чїѧ и҆ ѡ҆брѣ̑занїѧ ѿверго́хъ: | Коли принесете Мені приношення, відверну лице Моє від вас; бо ваші дні святкові і новомісяччя й обрізання Я відкинув. |
|
32
|
32
|
| а҆́зъ посла́хъ ѻ҆́троки моѧ̑ прⷪ҇ро́ки къ ва́мъ, и҆̀хже є҆́мше оу҆би́сте, и҆ растни́сте тѣлеса̀ и҆́хъ, и҆́хже кро́ве взыщꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Я послав до вас рабів Моїх, пророків; ви, схопивши їх, умертвили і розтерзали тіла їхні. Кров їхню Я стягну, — говорить Господь. |
|
33
|
33
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: до́мъ ва́шъ пꙋ́стъ є҆́сть, помещꙋ̀ ва́съ ꙗ҆́кѡ вѣ́тръ пле́вы, | Так говорить Господь Вседержитель: дім ваш порожній. Розвію вас, як вітер полову, |
|
34
|
34
|
| и҆ сы́нове порожде́нїѧ не сотворѧ́тъ, поне́же за́повѣдь мою̀ презрѣ́ша, и҆ є҆́же ѕло̀ є҆́сть предо мно́ю, сотвори́ша: | і сини не будуть мати потомства, бо заповідь Мою знехтували і робили те, що є злом переді Мною. |
|
35
|
35
|
| преда́мъ до́мы ва́шѧ лю́демъ грѧдꙋ́щымъ, и҆̀же мѧ̀ не слы́шавше оу҆вѣ́рꙋютъ: и҆̀мже зна́менїй не ꙗ҆ви́хъ, сотворѧ́тъ, ꙗ҆́же повелѣ́хъ, | Віддам доми ваші людям грядущим, які, не чувши Мене, увірують, які, хоч Я не показував їм знамень, виконають те, що Я заповів, |
|
36
|
36
|
| прⷪ҇ро́кѡвъ не ви́дѣша, а҆ воспомѧ́нꙋтъ беззакѡ́нїѧ своѧ̑: | не бачивши пророків, згадають про свої беззаконня. |
|
37
|
37
|
| засвидѣ́телствꙋю люді́й грѧдꙋ́щихъ блгⷣть, и҆́хже ѻ҆́троцы веселѧ́тсѧ съ ра́достїю, менѐ не ви́дѧще ѻ҆чесы̀ плотски́ми, но дꙋ́хомъ вѣ́рꙋюще, ꙗ҆̀же реко́хъ: | Заповідаю благодать людям грядущим, діти яких, не бачивши Мене очима плотськими, але духом віруючи тому, що Я сказав, торжествують з веселощами. |
|
38
|
38
|
| и҆ нн҃ѣ, бра́те, смотрѝ, ка́ѧ сла́ва, и҆ ви́ждь лю́ди приходѧ́щыѧ ѿ восто́ка, | Отже, тепер дивися, брате, яка слава, — дивися на людей, що грядуть зі сходу, |
|
39
|
39
|
| и҆̀мже да́мъ нача́лство а҆враа́мле, і҆саа́ково и҆ і҆а́кѡвле, и҆ ѡ҆сі́ино и҆ а҆мѡ́сово, и҆ мїхе́ино и҆ і҆ѡи́лево, и҆ а҆вді́ино и҆ і҆ѡ́нино, | яким Я дам у вожді Авраама, Ісаака та Якова, й Осію, і Амоса, і Михея, й Іоїля, й Авдія, й Іону, |
|
40
|
40
|
| и҆ наꙋ́мово и҆ а҆ввакꙋ́мово, софо́нїино, а҆гге́ево, заха́рїино и҆ малахі́ино, и҆́же и҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень нарече́сѧ. | і Наума, й Аввакума, Софонію, Аггея, Захарію і Малахію, який наречений і ангелом Господнім. |
|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: а҆́зъ и҆зведо́хъ лю́ди сїѧ̑ и҆з̾ рабо́ты, и҆̀мже повелѣ̑нїѧ да́хъ рабы̑ мои́ми прⷪ҇рѡ́ки, и҆̀хже слꙋ́шати не восхотѣ́ша, но ѿверго́ша моѧ̑ совѣ́ты. | Так говорить Господь: Я вивів народ цей з рабства, дав їм повеління через рабів Моїх, пророків, яких вони не захотіли слухати, але відкинули Мої поради. |
|
2
|
2
|
| Ма́ти, ꙗ҆́же и҆̀хъ родѝ, глаго́летъ и҆̀мъ: и҆ди́те, сы́нове, поне́же а҆́зъ вдови́ца є҆́смь и҆ ѡ҆ста́влена, | Мати, яка народила їх, говорить їм: «ідіть, діти; бо я вдова і залишена. |
|
3
|
3
|
| воспита́хъ вы̀ съ ра́достїю и҆ лиши́хсѧ ва́съ со пла́чемъ и҆ ско́рбїю, ꙗ҆́кѡ согрѣши́сте пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, и҆ є҆́же лꙋка́вое є҆́сть пред̾ ни́мъ, сотвори́сте: | Я виховала вас з радістю, і відпустила з плачем і гіркотою, бо ви згрішили перед Господом Богом вашим, і зробили зле перед Ним. |
|
4
|
4
|
| нн҃ѣ же что̀ сотворю̀ ва́мъ; а҆́зъ вдова̀ є҆́смь и҆ ѡ҆ста́влена: и҆ди́те, сы́нове, и҆ проси́те ѿ гдⷭ҇а млⷭ҇ти. | Нині ж що зроблю для вас? Я вдова і залишена: йдіть, діти, і просіть у Господа милости». |
|
5
|
5
|
| А҆́зъ же тебѐ, ѻ҆́ч҃е, свидѣ́телѧ призыва́ю на ма́терь сынѡ́въ, и҆̀же не восхотѣ́ша завѣ́та моегѡ̀ храни́ти: | Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого. |
|
6
|
6
|
| да да́си и҆̀мъ посрамле́нїе и҆ ма́терь и҆́хъ на расхище́нїе, да ро́да и҆́хъ не бꙋ́детъ, | Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього. |
|
7
|
7
|
| да расточа́тсѧ во ꙗ҆зы́ки и҆мена̀ и҆́хъ, да и҆згла́дѧтсѧ ѿ землѝ, занѐ презрѣ́ша завѣ́тъ мо́й. | Нехай розсіються імена їхні по народах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій. |
|
8
|
8
|
| Го́ре тебѣ̀, а҆ссꙋ́ръ, и҆́же сокрыва́еши непра́вєдныѧ оу҆ себє̀. Ро́де лꙋка́вый, воспомѧнѝ, что̀ сотвори́хъ содо́мꙋ и҆ гомо́ррѣ, | Горе тобі, Ассуре, що ховаєш у себе нечестивих! Роде лукавий! згадай, що Я зробив Содому і Гоморрі. |
|
9
|
9
|
| и҆́хже землѧ̀ лежи́тъ въ жꙋ́пелнѣй грꙋ́дѣ и҆ въ хо́лмѣхъ пе́пелныхъ: та́кѡ да́мъ тѣ́хъ, и҆̀же мѧ̀ не слꙋ́шаша, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель. | Земля їх лежить у смоляних брилах і пагорбах попелу. Так учиню Я з тими, які Мене не слухалися, — говорить Господь Вседержитель. |
|
10
|
10
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ко є҆́здрѣ: возвѣстѝ лю́демъ мои̑мъ, ꙗ҆́кѡ да́мъ и҆̀мъ ца́рство і҆ерⷭ҇ли́мское, є҆́же да́ти и҆мѣ́хъ і҆и҃лю, | Так говорить Господь до Ездри: звісти народу Моєму, що Я дам їм царство Єрусалимське, яке обіцяв Ізраїлю, |
|
11
|
11
|
| и҆ возмꙋ̀ мнѣ̀ сла́вꙋ и҆́хъ и҆ да́мъ и҆̀мъ селє́нїѧ вѣ̑чнаѧ, ꙗ҆̀же пред̾ꙋгото́вахъ и҆̀мъ: | і прийму славу від них і дам їм оселі вічні, які приготував для них. |
|
12
|
12
|
| дре́во жи́зни бꙋ́детъ и҆̀мъ въ благово́нїе ма́сти, и҆ не и҆́мꙋтъ трꙋжда́тисѧ, нижѐ оу҆трꙋдѧ́тсѧ. | Дерево життя буде для них мастю запашною; не будуть зморювані працею і не знеможуть. |
|
13
|
13
|
| И҆ди́те и҆ прїими́те, проси́те себѣ̀ дні́й ма́лыхъ, да закоснѧ́тъ: оу҆жѐ гото́во є҆́сть ва́мъ ца́рство, бди́те. | Ідіть і одержіть; просіть собі днів малих, щоб вони не забарилися. Уже готове для вас царство: пильнуйте. |
|
14
|
14
|
| Засвидѣ́телствꙋй нб҃омъ и҆ земле́ю: сотро́хъ бо ѕло́е и҆ сотвори́хъ бл҃го́е, ꙗ҆́кѡ живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Свідчіть, небо і земля, бо Я стер зле і створив добре. Живу Я! — говорить Господь. |
|
15
|
15
|
| Ма́ти, ѡ҆б̾имѝ сы́ны твоѧ̑, воспита́й и҆̀хъ со весе́лїемъ, ꙗ҆́кѡ голꙋби́ца оу҆твердѝ но́зѣ и҆́хъ, занѐ тебѐ и҆збра́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Мати! обійми синів твоїх, виховуй їх з радістю; як голубка, зміцнюй ноги їхні, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. |
|
16
|
16
|
| И҆ воскр҃шꙋ̀ мє́ртвыѧ ѿ мѣ́стъ свои́хъ и҆ и҆з̾ гробѡ́въ и҆зведꙋ̀ и҆̀хъ: позна́хъ бо и҆́мѧ моѐ во і҆и҃ли. | І воскрешу мертвих на місцях їхніх і з гробів виведу їх, бо Я пізнав ім’я Моє в Ізраїлі. |
|
17
|
17
|
| Не бо́йсѧ, ма́ти сынѡ́въ, занѐ тебѐ и҆збра́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Не бійся, мати синів, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. |
|
18
|
18
|
| Послю̀ тебѣ̀ по́мощь ѻ҆́троки моѧ̑, и҆са́їю и҆ і҆еремі́ю, по и҆́хже совѣ́тꙋ ѡ҆ст҃и́хъ и҆ оу҆гото́вахъ тебѣ̀ древе́съ двана́десѧть ѡ҆тѧгче́ныхъ разли́чными плѡ́ды, | Я пошлю на допомогу тобі рабів Моїх Ісаю та Єремію, за порадою яких Я освятив і приготував тобі дванадцять дерев, обтяжених різними плодами, |
|
19
|
19
|
| и҆ толи́кожде и҆сто́чникѡвъ текꙋ́щихъ млеко́мъ и҆ ме́домъ, и҆ го́ръ превысо́кихъ се́дмь и҆мѣ́ющихъ ши́покъ и҆ крі́нъ, на ни́хже весе́лїемъ и҆спо́лню сы́ны твоѧ̑. | і стільки ж джерел, які течуть молоком і медом, і сім гір найбільших, які вирощують троянду і лілею, через які сповню радістю синів твоїх. |
|
20
|
20
|
| Вдовꙋ̀ ѡ҆правда́й, си́рꙋ сꙋдѝ, ни́щемꙋ да́й, сиротꙋ̀ защитѝ, нага́го ѡ҆дѣ́й, | Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого, |
|
21
|
21
|
| ѡ҆ сокрꙋше́ннѣмъ и҆ немощнѣ́мъ попецы́сѧ, хромо́мꙋ не посмѣ́йсѧ, защитѝ безрꙋ́каго, а҆ слѣпа́го къ видѣ́нїю свѣ́та моегѡ̀ припꙋстѝ: | про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого, |
|
22
|
22
|
| ста́раго и҆ млада́го междꙋ̀ стѣна́ми твои́ми сокры́й: | старця і юнака у стінах твоїх збережи, |
|
23
|
23
|
| мє́ртвыѧ и҆дѣ́же ѡ҆брѧ́щеши, назна́менавъ ѿда́й гро́бꙋ, и҆ да́мъ тебѣ̀ пе́рвое сѣдѣ́нїе въ воскрⷭ҇нїе моѐ. | мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні. |
|
24
|
24
|
| И҆ оу҆тиши́тесѧ и҆ препоко́йтесѧ, лю́дїе моѝ, занѐ прїи́детъ поко́й ва́шъ. | Відпочивай і упокоюйся, народе Мій, бо прийде спокій твій. |
|
25
|
25
|
| Корми́лице блага́ѧ, кормѝ сы́ны твоѧ̑, оу҆твержда́й но́зѣ и҆́хъ. | Годуй синів твоїх, добра годувальнице, зміцнюй ноги їхні. |
|
26
|
26
|
| Рабѡ́въ, и҆̀хже тебѣ̀ да́хъ, ни є҆ди́нъ ѿ ни́хъ поги́бнетъ, и҆̀хъ бо а҆́зъ взыщꙋ̀ ѿ числа̀ твоегѡ̀. | З рабів, яких Я дав тобі, ніхто нехай не загине, бо Я стягну їх від тебе. |
|
27
|
27
|
| Не и҆знемога́й: є҆гда́ бо прїи́детъ де́нь печа́ли и҆ тѣсноты̀, и҆ні́и воспла́чꙋтсѧ и҆ печа́льни бꙋ́дꙋтъ, ты́ же ра́достна и҆ ѻ҆би́лна бꙋ́деши. | Не слабшай. Коли прийде день печалі і тісноти, інші будуть плакати і журитися, а ти будеш весела і в достатку. |
|
28
|
28
|
| Поревнꙋ́ютъ (тебѣ̀) ꙗ҆зы́цы и҆ ничто́же проти́вꙋ тебє̀ возмо́гꙋтъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Язичники будуть заздрити тобі, але нічого проти тебе зробити не зможуть, — говорить Господь. |
|
29
|
29
|
| Рꙋ́цѣ моѝ покры́ютъ тѧ̀, да сы́нове твоѝ гее́нны не оу҆́зрѧтъ. | Руки Мої покриють тебе, щоб сини твої не бачили геєни. |
|
30
|
30
|
| Оу҆тѣша́йсѧ, ма́ти, съ сы̑ны твои́ми, занѐ а҆́зъ тѧ̀ и҆зба́влю, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Утішайся, мати, з синами твоїми, бо Я спасу тебе. |
|
31
|
31
|
| Воспомѧнѝ ча̑да твоѧ̑ спѧ́щыѧ, поне́же а҆́зъ и҆зведꙋ̀ и҆̀хъ и҆з̾ бокѡ́въ землѝ и҆ млⷭ҇ть съ ни́ми сотворю̀: млⷭ҇тивъ бо є҆́смь, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель. | Пам’ятай про синів твоїх, що спочивають. Я виведу їх з країв землі й учиню їм милість, бо Я милостивий, — говорить Господь Вседержитель. |
|
32
|
32
|
| Ѡ҆б̾имѝ ча̑да твоѧ̑, до́ндеже а҆́зъ прїидꙋ̀ и҆ сотворю̀ и҆̀мъ млⷭ҇рдїе: и҆сто́чницы бо моѝ и҆з̾ѡби́лꙋютъ и҆ блгⷣть моѧ̀ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ. | Обійми дітей твоїх, доки Я прийду і зроблю їм милість; бо джерела Мої повні і благодать Моя не зменшиться. |
|
33
|
33
|
| А҆́зъ є҆́здра взѧ́хъ повелѣ́нїе ѿ гдⷭ҇а на горѣ̀ ѡ҆ри́въ, да и҆дꙋ̀ ко і҆и҃лю, къ ни̑мже є҆гда̀ прїидо́хъ, ѿри́нꙋша мѧ̀ и҆ оу҆ничижи́ша за́повѣдь гдⷭ҇ню. | Я, Ездра, одержав на горі Орив повеління від Господа йти до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони відкинули мене і знехтували заповідь Господню. |
|
34
|
34
|
| И҆ сегѡ̀ ра́ди ва́мъ глаго́лю, ꙗ҆зы́цы, и҆̀же слы́шите и҆ разꙋмѣ́ете: жди́те па́стырѧ ва́шего, и҆́же да́стъ ва́мъ поко́й вѣ́чный: поне́же ѻ҆́нъ оу҆жѐ бли́з̾ є҆́сть и҆ и҆́мать прїитѝ во сконча́нїи вѣка. | Тому вам говорю, язичники, що можете чути і розуміти: чекайте на Пастиря вашого, Він дасть вам мир вічний, бо близько Той, Який прийде на скінчення віку. |
|
35
|
35
|
| Бꙋ́дите гото́ви къ воздаѧ́нїємъ црⷭ҇твїѧ, свѣ́тъ бо вѣ́чный возсїѧ́етъ на вы̀ во вѣ́ки: | Будьте готові до воздаяння царства, бо світло невечірнє засяє вам на вічні часи. |
|
36
|
36
|
| бѣжи́те сѣ́ни вѣ́ка сегѡ̀, прїими́те наслажде́нїе сла́вы ва́шеѧ, а҆́зъ ꙗ҆́вѣ свидѣ́телствꙋю сп҃си́телемъ мои́мъ. | Уникайте тіні віку цього; прийміть солодкість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого. |
|
37
|
37
|
| Ввѣ́ренный да́ръ прїими́те и҆ весели́тесѧ, благодарѧ́ще призва́вшаго вы̀ въ црⷭ҇тво нбⷭ҇ное. | Ввірений дар прийміть, і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство. |
|
38
|
38
|
| Воста́ните и҆ сто́йте, и҆ смотрѧ́йте число̀ зна́менаныхъ на пирꙋ̀ гдⷭ҇немъ, | Встаньте і стійте, і дивіться, яка кількість знаменованих на вечері Господній, |
|
39
|
39
|
| и҆̀же пресели́шасѧ ѿ сѣ́ни вѣ́ка сегѡ̀, воспрїѧ́ша свѣ̑тлаѧ ѡ҆дѣѧ̑нїѧ ѿ гдⷭ҇а. | які, переселившись від тіні віку цього, одержали від Господа світлий одяг. |
|
40
|
40
|
| Воспрїимѝ число̀ твоѐ, сїѡ́не, и҆ заключѝ ѡ҆дѣ́ѧнныхъ твои́хъ въ бѣ̑лаѧ, и҆̀же и҆спо́лниша зако́нъ гдⷭ҇ень. | Прийми число твоє, Сионе, і прийми твоїх, одягнених у біле вбрання, які виконали закон Господній. |
|
41
|
41
|
| И҆спо́лнено є҆́сть число̀ ча̑дъ твои́хъ, и҆̀хже жела́лъ є҆сѝ: молѝ црⷭ҇тва гдⷭ҇нѧ, да бꙋ́дꙋтъ ѡ҆свѧще́ни лю́дїе твоѝ, призва́ннїи и҆з̾ нача́ла. | Число бажаних синів твоїх повне. Проси державу Господа, щоб освятився народ твій, покликаний від початку. |
|
42
|
42
|
| А҆́зъ є҆́здра ви́дѣхъ на горѣ̀ сїѡ́нстѣй наро́дъ мно́гъ, и҆̀хже и҆счи́слити не мого́хъ, и҆ всѝ пѣ́сньми хвалѧ́хꙋ гдⷭ҇а: | Я, Ездра, бачив на горі Сионській сонм великий, якого не міг перелічити, і всі вони піснями прославляли Господа. |
|
43
|
43
|
| посредѣ́ же и҆́хъ бѣ̀ ю҆́ноша высоча́е во́зрастомъ па́че всѣ́хъ ѻ҆́ныхъ, и҆́же полага́ше вѣнцы̀ на главꙋ̀ коегѡ́ждо и҆ па́че возвыша́шесѧ, а҆́зъ же диви́хсѧ ѕѣлѡ̀. | Посеред них був юнак величний, що перевершував усіх їх, і покладав вінці на голову кожного з них і тим ще більше підносився; я вражений був здивуванням. |
|
44
|
44
|
| Тогда̀ вопроси́хъ а҆́гг҃ла, глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть сі́и, го́споди; | Тоді я запитав ангела: хто ці, господарю мій? |
|
45
|
45
|
| Ѻ҆́нъ же ѿвѣща̀: сі́и сꙋ́ть, и҆̀же совлеко́шасѧ ѡ҆дѣѧ́нїѧ сме́ртнагѡ и҆ ѡ҆блеко́шасѧ въ безсме́ртное и҆ и҆сповѣ́даша и҆́мѧ бж҃їе: нн҃ѣ вѣнча́ютсѧ и҆ прїе́млютъ фі́нїки. | Він у відповідь мені сказав: це ті, які склали смертний одяг і одяглися у безсмертний і сповідали ім’я Боже; вони тепер увінчуються і приймають переможні пальми. |
|
46
|
46
|
| И҆ вопроси́хъ а҆́гг҃ла ѡ҆ ю҆́ноши: кто̀ є҆́сть ѻ҆́ный ю҆́ноша, и҆́же возлага́етъ на ни́хъ вѣнцы̀ и҆ фі́нїки въ рꙋ́цѣ дае́тъ; | Я запитав: а хто цей юнак, який покладає на них вінці і вручає їм пальми? |
|
47
|
47
|
| Ѻ҆́нъ же ѿвѣща̀ мѝ: се́й є҆́сть сн҃ъ бж҃їй, є҆го́же и҆сповѣ́даша въ вѣ́цѣ се́мъ. А҆́зъ же нача́хъ велича́ти и҆̀хъ, и҆̀же крѣ́пкѡ за и҆́мѧ гдⷭ҇не воѡрꙋжа́шасѧ. | Він відповів мені: Сам Син Божий, Якого вони прославляли у віці цьому. І я почав славити їх, які мужньо стояли за ім’я Господнє. |
|
48
|
48
|
| Тогда̀ речѐ мѝ а҆гг҃лъ: и҆дѝ и҆ возвѣ́сти лю́демъ мои̑мъ, какѡва́ѧ и҆ кѡли́каѧ чꙋдеса̀ гдⷭ҇а бг҃а ви́дѣлъ є҆сѝ. | Тоді ангел сказав мені: йди і звісти народу моєму, які бачив ти дивні діла Господа Бога. |
|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Лѣ́та тридесѧ́тагѡ ѿ разоре́нїѧ гра́да, бѣ́хъ въ вавѷлѡ́нѣ и҆ смѧто́хсѧ на ѻ҆дрѣ̀ мое́мъ лежа́щь, и҆ помышлє́нїѧ моѧ̑ восхожда́хꙋ на се́рдце моѐ, | У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє, |
|
2
|
2
|
| поне́же ви́дѣхъ ѡ҆пꙋстѣ́нїе сїѡ́на и҆ и҆з̾ѻби́лїе ве́лїе живꙋ́щихъ въ вавѷлѡ́нѣ. | бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні. |
|
3
|
3
|
| (Тогѡ̀ ра́ди) смꙋти́сѧ дꙋ́хъ мо́й ѕѣлѡ̀, и҆ нача́хъ оу҆миле́нными словесы̀ глаго́лати къ вы́шнемꙋ | І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього, |
|
4
|
4
|
| и҆ реко́хъ: ѽ, влⷣко гдⷭ҇и! ты̀ (са́мъ) ре́клъ є҆сѝ ѿ нача́ла, є҆гда̀ созда́лъ є҆сѝ зе́млю, и҆ сїѐ є҆ди́нъ, и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ лю́демъ, | і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху, |
|
5
|
5
|
| и҆ да́лъ є҆сѝ а҆да́мꙋ пло́ть ме́ртвенꙋ, но и҆ сїѧ̀ бѧ́ше дѣ́ло рꙋ́къ твои́хъ, и҆ вдохнꙋ́лъ є҆сѝ въ него̀ дꙋ́хъ жи́зни, и҆ бы́сть жи́въ пред̾ тобо́ю: | і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою, |
|
6
|
6
|
| и҆ вве́лъ є҆сѝ є҆го̀ въ ра́й, є҆го́же насадѝ десни́ца твоѧ̀, пре́жде не́же прозѧбѐ землѧ̀: | і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди; |
|
7
|
7
|
| и҆ завѣща́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ сохрани́ти за́повѣдь твою̀, и҆ престꙋпѝ ю҆̀, и҆ а҆́бїе пре́далъ є҆сѝ є҆го̀ сме́рти и҆ ро́дъ є҆гѡ̀, и҆ роди́шасѧ ꙗ҆зы́цы и҆ племена̀, и҆ лю́дїе и҆ наро́ди, и҆̀мже нѣ́сть числа̀: | Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа. |
|
8
|
8
|
| и҆ хожда́ше кі́йждо наро́дъ по по́хотемъ свои̑мъ, и҆ ди̑внаѧ дѣ́лаша пред̾ тобо́ю, и҆ презира́ша за́пѡвѣди твоѧ̑: | Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої. |
|
9
|
9
|
| па́ки же во вре́мѧ наве́лъ є҆сѝ на ни́хъ пото́пъ и҆ потреби́лъ є҆сѝ живꙋ́щихъ на землѝ, | З часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх, |
|
10
|
10
|
| и҆ бы́сть коемꙋ́ждо и҆́хъ, ꙗ҆́коже а҆да́мꙋ оу҆мре́ти, та́кѡ си̑мъ пото́пъ: | і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп. |
|
11
|
11
|
| ѡ҆ста́вилъ же є҆сѝ є҆ди́наго ѿ ни́хъ нѡ́ѧ съ до́момъ є҆гѡ̀, и҆з̾ негѡ́же (роди́шасѧ) всѝ пра́веднїи: | Одного з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні. |
|
12
|
12
|
| и҆ бы́сть, є҆гда̀ нача́ша мно́житисѧ живꙋ́щїи на землѝ, и҆ оу҆мно́жиша сы́ны и҆ лю́ди и҆ ꙗ҆зы́ки мнѡ́ги, и҆ нача́ша па́ки нече́стїе твори́ти мно́жае пре́жнихъ: | Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні, |
|
13
|
13
|
| и҆ бы́сть, є҆гда̀ беззако́нїе творѧ́хꙋ пред̾ тобо́ю, и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀ мꙋ́жа ѿ си́хъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ бѣ̀ а҆враа́мъ, | коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам, |
|
14
|
14
|
| и҆ возлюби́лъ є҆сѝ є҆го̀, и҆ показа́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ є҆ди́номꙋ хотѣ́нїе твоѐ, | і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою, |
|
15
|
15
|
| и҆ положи́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ завѣ́тъ вѣ́чный, и҆ ре́клъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ никогда̀ ѡ҆ста́виши сѣ́мене є҆гѡ̀, и҆ да́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ і҆саа́ка, і҆саа́кꙋ же да́лъ є҆сѝ і҆а́кѡва и҆ и҆са́ѵа: | і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава; |
|
16
|
16
|
| и҆ и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀ і҆а́кѡва, и҆са́ѵа же ѿри́нꙋлъ є҆сѝ, и҆ размно́жисѧ і҆а́кѡвъ во мно́жество ве́лїе: | Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно. |
|
17
|
17
|
| и҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ є҆гѵ́пта сѣ́мѧ є҆гѡ̀, приве́лъ є҆сѝ къ горѣ̀ сина́йстѣй, | Коли Ти вивів з Єгипту сíм’я його і привів до гори Синайської, |
|
18
|
18
|
| и҆ преклони́лъ є҆сѝ нб҃са̀, и҆ оу҆ста́вилъ є҆сѝ зе́млю, и҆ поколеба́лъ є҆сѝ вселе́ннꙋю, и҆ трепета́ти сотвори́лъ є҆сѝ бє́здны, и҆ возмꙋти́лъ є҆сѝ мі́ръ, | тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття. |
|
19
|
19
|
| и҆ про́йде сла́ва твоѧ̀ враты̀ четы́рьми, ѻ҆гне́мъ и҆ земны́мъ трѧсе́нїемъ, и҆ вѣ́тромъ и҆ мра́зомъ, да да́си зако́нъ сѣ́мени і҆а́кѡвлю и҆ ро́дꙋ і҆и҃левꙋ прилѣжа́нїе: | І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля, |
|
20
|
20
|
| и҆ не ѿѧ́лъ є҆сѝ ѿ ни́хъ се́рдца лꙋка́вагѡ, да зако́нъ тво́й сотвори́тъ въ ни́хъ пло́дъ: | але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід. |
|
21
|
21
|
| се́рдце бо лꙋка́во носѧ̀ пе́рвый а҆да́мъ, престꙋпѝ и҆ побѣжде́нъ бы́сть, и҆ та́кѡ всѝ, и҆̀же ѿ негѡ̀ роди́шасѧ: | Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли. |
|
22
|
22
|
| и҆ пребыва́ше не́мощь и҆ зако́нъ съ се́рдцемъ человѣ́ческимъ, съ лꙋка́встомъ ко́рене, и҆ преста̀ благо́е, и҆ наста̀ ѕло́е: | Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося лихе. |
|
23
|
23
|
| и҆ преидо́ша времена̀, и҆ сконча́шасѧ лѣ̑та, и҆ воздви́глъ є҆сѝ себѣ̀ раба̀ и҆́менемъ даві́да, | Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид; |
|
24
|
24
|
| и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ созда́ти гра́дъ и҆́мени твоемꙋ̀ и҆ приноси́ти въ не́мъ тебѣ̀ ѳѷмїа́мъ и҆ жє́ртвы: | повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви. |
|
25
|
25
|
| и҆ бы́сть сїѐ чрез̾ мнѡ́га лѣ̑та, и҆ согрѣши́ша живꙋ́щїи въ то́мъ гра́дѣ, | Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто, |
|
26
|
26
|
| во всѣ́хъ творѧ́ще, ꙗ҆́коже сотворѝ а҆да́мъ и҆ всѝ ро́дове є҆гѡ̀, поне́же и҆ са́ми бы́ша се́рдцемъ лꙋка́ви, | в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве. |
|
27
|
27
|
| и҆ тогѡ̀ ра́ди гра́дъ тво́й пре́далъ є҆сѝ въ рꙋ́ки врагѡ́въ твои́хъ: | І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх. |
|
28
|
28
|
| є҆да̀ лꙋ̑чшаѧ творѧ́тъ, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ въ вавѷлѡ́нѣ, и҆ тогѡ̀ ра́ди владѣ́ютъ сїѡ́номъ; | Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом? |
|
29
|
29
|
| и҆ бы́сть є҆гда̀ прїидо́хъ сѣ́мѡ и҆ ви́дѣхъ нечє́стїѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀, и҆ мно́гихъ согрѣша́ющихъ ви́дѣ дꙋша̀ моѧ̀ въ сїѐ тридесѧ́тое лѣ́то, и҆ оу҆жасе́сѧ се́рдце моѐ, | Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє, |
|
30
|
30
|
| поне́же ви́дѣхъ, ка́кѡ терпи́ши согрѣша́ющымъ и҆ пощади́лъ є҆сѝ нече́ствꙋющихъ и҆ погꙋби́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑, сохрани́лъ же є҆сѝ врагѝ твоѧ̑ и҆ не возвѣсти́лъ є҆сѝ (ни комꙋ́же): | бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення. |
|
31
|
31
|
| вои́стиннꙋ не вѣ́мъ, ка́кѡ сїѧ̑ оу҆разꙋмѣ́ти и҆́мамъ; є҆да̀ сꙋ́ть дѣла̀ лꙋ̑чшаѧ вавѷлѡ̑нскаѧ, не́жели сїѡ̑нскаѧ; | Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион? |
|
32
|
32
|
| є҆да̀ позна́ша тебѐ и҆́нїи ꙗ҆зы́цы кромѣ̀ і҆и҃лѧ; и҆лѝ ка̑ѧ племена̀ вѣ́роваша свидѣ́нїємъ твои̑мъ, ꙗ҆́коже і҆а́кѡвъ; | Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків? |
|
33
|
33
|
| и҆́хже мзда̀ не ꙗ҆ви́сѧ, нижѐ трꙋ́дъ и҆́хъ твори́тъ плода̀, поне́же прохожда́ѧ проидо́хъ посредѣ̀ ꙗ҆зы̑къ и҆ ви́дѣхъ ѧ҆̀ процвѣта́ющѧ и҆ не по́мнѧщыѧ повелѣ́нїй твои́хъ: | Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої. |
|
34
|
34
|
| нн҃ѣ оу҆́бѡ и҆змѣ́ри на мѣ́рилѣхъ непра̑вды на́шѧ и҆ живꙋ́щихъ на землѝ, и҆ нигдѣ̀ ѡ҆брѧ́щетсѧ и҆́мѧ твоѐ, то́кмѡ во і҆и҃ли: | Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля. |
|
35
|
35
|
| и҆ когда̀ не согрѣши́ша пред̾ тобо́ю живꙋ́щїи на землѝ; и҆лѝ кі́й ꙗ҆зы́къ та́кѡ сохрани́лъ за́пѡвѣди твоѧ̑; | Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої? |
|
36
|
36
|
| си́хъ оу҆́бѡ по и҆менѡ́мъ ѡ҆брѧ́щеши сохрани́вшихъ повєлѣ́нїѧ твоѧ̑, ꙗ҆зы́кѡвъ же не ѡ҆брѧ́щеши. | Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш. |
|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Тогда̀ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ а҆́гг҃лъ, и҆́же по́сланъ бѣ̀ ко мнѣ̀, є҆мꙋ́же и҆́мѧ оу҆рїи́лъ, | Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл, |
|
2
|
2
|
| и҆ речѐ мѝ: во оу҆́жасѣ и҆зстꙋпѝ се́рдце твоѐ въ вѣ́цѣ се́мъ, поне́же хо́щеши пости́гнꙋти пꙋти̑ вы́шнѧгѡ. А҆́зъ же ѿвѣша́хъ: | і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього. |
|
3
|
3
|
| та́кѡ є҆́сть, го́споди мо́й. Ѻ҆́нъ же ко мнѣ̀ речѐ си́це: трѝ пꙋти̑ по́сланъ є҆́смь показа́ти тебѣ̀ и҆ трѝ подѡ́бїѧ предложи́ти пред̾ тобо́ю: | Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі. |
|
4
|
4
|
| ѿ ни́хже є҆гда̀ мѝ є҆ди́но и҆з̾ѧви́ши, и҆ а҆́зъ тѝ покажꙋ̀ пꙋ́ть, є҆го́же жела́еши ви́дѣти, и҆ наꙋчꙋ̀ тѧ̀, ѿкꙋ́дꙋ є҆́сть се́рдце лꙋка́во. | Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве. |
|
5
|
5
|
| И҆ реко́хъ: возвѣстѝ, го́споди мо́й. И҆ речѐ ко мнѣ̀: и҆дѝ и҆ и҆звѣ́си мѝ ѻ҆гнѧ̀ тѧ́гость, и҆лѝ и҆змѣ́ри дыха́нїе вѣ́тра, и҆лѝ возвратѝ вспѧ́ть де́нь, и҆́же мимои́де. | Тоді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув. |
|
6
|
6
|
| А҆́зъ же ѿвѣша́хъ и҆ реко́хъ: кто̀ ѿ человѣ̑къ мо́жетъ сотвори́ти, ѡ҆ ни́хже мѧ̀ вопроша́еши; | Яка людина, — відповів я, — може зробити те, чого ти вимагаєш від мене? |
|
7
|
7
|
| Ѻ҆́нъ же речѐ ко мнѣ̀: а҆́ще бы́хъ вопроси́лъ тѧ̀, глаго́лѧ: ко́ль мно́гѡ жили́щъ є҆́сть въ се́рдцы морстѣ́мъ, и҆лѝ ко́ль мно́гѡ и҆сто́чникѡвъ въ нача́лѣ бе́здны, и҆лѝ ко́ль мно́гѡ жи̑лъ є҆́сть над̾ тве́рдїю небе́сною, и҆лѝ кі́и сꙋ́ть предѣ́лы ра́йстїи; | А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скільки жил над твердю, або які межі у раю, |
|
8
|
8
|
| не́гли ѿвѣща́лъ бы мѝ є҆сѝ: въ бе́зднꙋ не снидо́хъ, ни во а҆́дъ є҆щѐ, нижѐ на небеса̀ когда̀ взыдо́хъ: | ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався». |
|
9
|
9
|
| нн҃ѣ же ѡ҆ се́мъ не вопроси́хъ тѧ̀, то́чїю ѡ҆ ѻ҆гнѝ и҆ ѡ҆ вѣ́трѣ и҆ ѡ҆ днѝ, въ ѻ҆́ньже є҆сѝ пребыва́лъ, и҆ без̾ си́хъ веще́й бы́ти не мо́жеши: и҆ ты̀ ѡ҆ си́хъ ничто́же мѝ ѿвѣща́лъ є҆сѝ. | Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені. |
|
10
|
10
|
| И҆ речѐ мѝ: ты̀ си́хъ, ꙗ҆̀же твоѧ̑ сꙋ́ть и҆ съ тобо́ю возрасто́ша, позна́ти не мо́жеши: | І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати; |
|
11
|
11
|
| и҆ ка́кѡ сосꙋ́дъ тво́й возмо́жетъ вмѣсти́ти пꙋти̑ вы́шнѧгѡ, и҆ оу҆жѐ мі́рꙋ ѿвнѣ̀ растлѣ́ннꙋ сꙋ́щꙋ, оу҆разꙋмѣ́ти раслѣ́нїе ꙗ҆́вное пред̾ лице́мъ мои́мъ; | як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх? |
|
12
|
12
|
| И҆ реко́хъ къ немꙋ̀: лꙋ́чше на́мъ дабы̀ є҆смы̀ не бы́ли, не́жели є҆щѐ живꙋ́щымъ жи́ти въ нече́стїихъ и҆ претерпѣва́ти и҆ не вѣ́дати, ко́еѧ ра́ди ве́щи. | На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому. |
|
13
|
13
|
| Ѻ҆́нъ же ѿвѣща̀ мѝ и҆ речѐ: ше́дъ и҆до́хъ въ дꙋбра́вꙋ древе́съ по́льныхъ, и҆дѣ́же древа̀ совѣ́тъ сотвори́ша | Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду. |
|
14
|
14
|
| глаго́люще: прїиди́те и҆ и҆́демъ и҆ дви́гнемъ бра́нь на мо́ре, да оу҆стꙋ́питъ на́мъ, и҆ да сотвори́мъ себѣ̀ и҆ны̑ѧ дꙋбра̑вы: | Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси». |
|
15
|
15
|
| та́кожде и҆ вѡ́лны мѡрскі́ѧ совѣ́тъ сотвори́ша глаго́лющѧ: по́йдемъ и҆ дви́гнемъ бра́нь на лѣ́сы пѡ́льныѧ, да побѣди́вшѧ и҆̀хъ воспрїи́мемъ себѣ̀ та́мѡ и҆но́е мѣ́сто: | Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть», — говорили вони, — «піднімемося і завоюємо ліси польові, щоб і там придбати для себе інше місце». |
|
16
|
16
|
| и҆ бы́сть оу҆мышле́нїе дꙋбра́вы пра́здно, поне́же прїи́де ѻ҆́гнь и҆ пожжѐ ю҆̀, | Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його. |
|
17
|
17
|
| та́кожде и҆ оу҆мышле́нїе во́лнъ морски́хъ, поне́же ста̀ песо́къ и҆ оу҆держа̀ и҆̀хъ: | Подібним чином скінчився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм. |
|
18
|
18
|
| и҆ є҆гда́ бы є҆сѝ бы́лъ сꙋдїѧ̀ и҆́хъ, ко́его бы є҆сѝ ѿ си́хъ ѡ҆правда́лъ, и҆лѝ ко́его ви́нна сотвори́лъ; | Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати? |
|
19
|
19
|
| Ѿвѣща́хъ а҆́зъ и҆ рѣ́хъ: вои́стиннꙋ въ совѣ́тъ сꙋ́етенъ вда́шасѧ, поне́же землѧ̀ дана̀ є҆́сть лѣсѡ́мъ, и҆ мо́рю мѣ́сто, є҆́же носи́ти вѡ́лны своѧ̑. | Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі. |
|
20
|
20
|
| Ѻ҆́нъ же речѐ ко мнѣ̀: пра́вѡ разсꙋди́лъ є҆сѝ: чесѡ́ же ра́ди себѐ не сꙋ́диши; | Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого? |
|
21
|
21
|
| поне́же ꙗ҆́коже землѧ̀ дꙋбра́вамъ дана̀ є҆́сть и҆ мо́ре волна́мъ свои̑мъ (дано̀ є҆́сть): та́кѡ и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на землѝ, то́кмѡ ве́щы назє́мныѧ разꙋмѣ́ти мо́гꙋтъ, а҆ сꙋ́щїи на нб҃сѣ́хъ, ꙗ҆̀же на высотѣ̀ нб҃съ. | Бо як земля дана лісу, а море хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес. |
|
22
|
22
|
| И҆ ѡ҆вѣша́хъ и҆ реко́хъ: молю́тисѧ, го́споди, да мнѣ̀ да́стсѧ оу҆́мъ разꙋмѣ́нїѧ, | І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасться мені сенс розуміння. |
|
23
|
23
|
| не бо̀ хотѣ́хъ вопроси́ти ѡ҆ вы́шнихъ твои́хъ, но ѡ҆ си́хъ, ꙗ҆̀же всегда̀ въ на́съ быва́ютъ, чесѡ̀ ра́ди і҆и҃ль да́нъ въ порꙋга́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ; и҆ чесѡ̀ ра́ди лю́дїе твоѝ возлю́бленнїи даны̀ ꙗ҆зы́кѡмъ нечєсти́вымъ; и҆ чесѡ̀ ра́ди зако́нъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ въ па́гꙋбꙋ низведе́нъ бы́сть, и҆ оу҆строє́нїѧ пи̑саннаѧ нигдѣ̀ сꙋ́ть; | Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає? |
|
24
|
24
|
| и҆ преидо́хомъ ѡ҆ вѣ́ка а҆́ки прꙋ́зи и҆ живе́мъ въ вели́цѣмъ стра́сѣ и҆ оу҆́жасѣ, и҆ недосто́йни є҆смы̀ ми́лости твоеѧ̀ наслѣ́дити: | Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жаху, і ми зробилися недостойними милосердя. |
|
25
|
25
|
| но что̀ сотвори́тъ и҆́мени своемꙋ̀, є҆́же мы̀ нарица́емъ; сїѧ̑ сꙋ́ть, є҆гѡ́же а҆́зъ вопроси́хъ. | Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував. |
|
26
|
26
|
| Ѻ҆́нъ же ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: коли́кѡ бо́лѣе и҆спыта́ти бꙋ́деши, толи́кѡ бо́лѣе и҆ оу҆диви́шисѧ, поне́же ско́рѡ спѣши́тъ вѣ́къ преитѝ | Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення, |
|
27
|
27
|
| и҆ не мо́жетъ носи́ти, ꙗ҆̀же въ бꙋ̑дꙋщаѧ времена̀ пра́вєднымъ ѡ҆бѣща̑нна сꙋ́ть, | і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами. |
|
28
|
28
|
| поне́же непра́вды и҆спо́лнь вѣ́къ се́й и҆ не́мощей: а҆ ѡ҆ ни́хже вопроша́еши, возвѣщꙋ̀ тебѣ̀: насѣ́ѧно бо є҆́сть ѕло̀, и҆ не оу҆̀ прїи́де погꙋбле́нїе є҆гѡ̀: | А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його. |
|
29
|
29
|
| а҆́ще оу҆́бѡ не преврати́тсѧ, є҆́же насѣ́ѧно є҆́сть, и҆ не оу҆стꙋ́питъ мѣ́сто, и҆дѣ́же насѣ́ѧно лꙋка́вство, не прїи́детъ, и҆дѣ́же насѣ́ѧно є҆́сть бла́го: | Тому, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується, — не прийде місце, на якому посіяне добро. |
|
30
|
30
|
| поне́же ѕла́къ сѣ́мене ѕла́гѡ всѣ́ѧнъ є҆́сть въ се́рдце а҆да́мово и҆з̾ нача́ла, и҆ ко́ль мно́гѡ ѕла̀ родѝ и҆ донн҃ѣ и҆ ражда́етъ, до́ндеже прїи́детъ млаче́нїе; | Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба! |
|
31
|
31
|
| разсꙋди́ же въ себѣ̀ ѕла́къ ѕла́гѡ сѣ́мене, коли́къ пло́дъ нече́стїѧ породѝ; | Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечестя! |
|
32
|
32
|
| є҆гда̀ пожа́ти бꙋ́дꙋтъ кла́си, и҆̀мже нѣ́сть числа̀, ко́ль ве́лїю молотьбꙋ̀ начнꙋ́тъ твори́ти; | Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік! |
|
33
|
33
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ: ка́кѡ и҆ когда̀ сїѧ̑ (бꙋ́дꙋтъ); и҆ чесѡ̀ ра́ди кра̑тка и҆ ѕла̑ лѣ̑та на̑ша; | Як же і коли це буде? — запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі? |
|
34
|
34
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ мѝ: не спѣшѝ ты̀ вы́ше вы́шнѧгѡ, ты́ бо тщи́шисѧ всꙋ́е бы́ти вы́ше є҆гѡ̀, и҆́бо и҆зстꙋпле́нїе твоѐ мно́го: | Не поспішай підніматися, — відповів він, — вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто далеко заходиш. |
|
35
|
35
|
| є҆да̀ не вопроша́ша дꙋ́ши пра́ведныхъ ѡ҆ си́хъ въ затво́рѣхъ свои́хъ, глаго́люще: доко́лѣ та́кѡ надѣ́ющесѧ бꙋ́демъ; и҆ когда̀ прїи́детъ пло́дъ жа́твы мзды̀ на́шеѧ; | Чи не про те саме запитували душі праведних у затворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?» |
|
36
|
36
|
| и҆ ѿвѣща̀ на сїѧ̑ і҆еремїи́лъ а҆рха́гг҃лъ и҆ речѐ: є҆гда̀ и҆спо́лнитсѧ число̀ сѣ́менъ въ ва́съ, поне́же на мѣ́рилѣ и҆звѣ́силъ вѣ́къ | На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей, |
|
37
|
37
|
| и҆ мѣ́рою и҆змѣ́рилъ времена̀ и҆ число́мъ сочтѐ часы̀, и҆ не восколеба̀, ни возбꙋдѝ, до́ндеже и҆спо́лнитсѧ предрѣче́ннаѧ мѣ́ра. | і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра». |
|
38
|
38
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ: ѽ, влⷣко гдⷭ҇и! но и҆ мы̀ всѝ и҆спо́лнени є҆смы̀ нече́стїѧ: | Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям. |
|
39
|
39
|
| и҆ є҆да́ ли на́съ ра́ди не напо́лнѧтсѧ пра́ведныхъ жи̑тницы, за грѣхѝ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ; | І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі. |
|
40
|
40
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: и҆дѝ и҆ вопросѝ и҆мꙋ́щꙋю во чре́вѣ, є҆да̀ и҆спо́лнивши де́вѧть мцⷭ҇ей свои́хъ, є҆щѐ возмо́гꙋтъ ложесна̀ є҆ѧ̀ въ себѣ̀ оу҆держа́ти пло́дъ; | На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, після виповнення дев’ятимісячного терміну, утроба її утримати у собі плід? |
|
41
|
41
|
| И҆ а҆́зъ ѿвѣща́хъ: вои́стиннꙋ не мо́гꙋтъ, го́споди. Ѻ҆́нъ же ѿвѣща̀: во а҆́дѣ ѡ҆би́тєли дꙋ́шъ подѡ́бныѧ сꙋ́ть ложесна́мъ: | Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подібні до утроби й оселі душ у пеклі. |
|
42
|
42
|
| поне́же ꙗ҆́коже родѧ́щаѧ хо́щетъ вско́рѣ роди́ти, да и҆збѣжи́тъ нꙋ́жды рожде́нїѧ, та́кѡ и҆ сїѧ̑ тща́тсѧ и҆зда́ти ѡ҆́наѧ, ꙗ҆̀же вдана̑ и҆̀мъ сꙋ́ть: | Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм. |
|
43
|
43
|
| и҆з̾ нача́ла возвѣщꙋ̀ и҆ и҆з̾ѧвлю̀ тебѣ̀ ѡ҆ си́хъ, и҆̀хже жела́еши ви́дѣти. | Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити. |
|
44
|
44
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ тобо́ю, и҆ а҆́ще возмо́жно є҆́сть, и҆ а҆́ще досто́инъ є҆́смь, | Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми, — відповів я, — і якщо це можливо і я здатний до того, |
|
45
|
45
|
| покажѝ мѝ, є҆да́ ли мно́жайшее є҆́сть вре́мѧ преше́дшее, не́жели и҆мꙋ́щее прїитѝ; и҆лѝ мнѡ́жайшаѧ преидо́ша, не́же бꙋ̑дꙋщаѧ сꙋ́ть; | покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде? |
|
46
|
46
|
| вѣ́мъ бо, є҆́же пре́йде, а҆ тогѡ̀ не вѣ́мъ, є҆́же прейтѝ и҆́мать. | Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю. |
|
47
|
47
|
| Ѻ҆́нъ же речѐ: ста́ни ѡ҆деснꙋ́ю менє̀, и҆ и҆з̾ѧвлю̀ тебѣ̀ толкова́нїе при́тчи. | Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою. |
|
48
|
48
|
| И҆ ста́хъ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, пе́щь горѧ́щаѧ про́йде предо мно́ю: и҆ бы́сть є҆гда̀ пре́йде пла́мень, ви́дѣхъ, и҆ сѐ, превзы́де ды́мъ. | І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишився дим. |
|
49
|
49
|
| По си́хъ про́йде предо мно́ю ѡ҆́блакъ и҆спо́лненъ воды̀, и҆з̾ негѡ́же и҆спꙋсти́сѧ до́ждь ве́лїй со оу҆стремле́нїемъ: и҆ є҆гда̀ про́йде стремле́нїе дождѧ̀, преꙋмно́жишасѧ въ не́мъ ка̑пли. | Після цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрімкість дощу припинилася, залишилися краплі. |
|
50
|
50
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: внима́й себѣ̀: ꙗ҆́коже расте́тъ до́ждь па́че не́же ка̑пли, и҆ ѻ҆́гнь, не́же ды́мъ, та́кѡ превзы́де преше́дшаѧ мѣ́ра: преꙋмно́жишасѧ же ка̑пли и҆ ды́мъ. | Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим. |
|
51
|
51
|
| И҆ моли́хсѧ и҆ рѣко́хъ: мни́ши ли, ꙗ҆́кѡ жи́ти и҆́мамъ да́же до дні́й ѻ҆́ныхъ; и҆лѝ что̀ бꙋ́детъ во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ; | Тоді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні? |
|
52
|
52
|
| И҆ ѿвѣща́ ми глаго́лѧ: ѡ҆ зна́менїихъ, ѡ҆ ни́хже мѧ̀ вопроша́еши, ѿ ча́сти могꙋ́ ти глаго́лати, ѡ҆ животѣ́ же твое́мъ нѣ́смь по́сланъ повѣ́дати тебѣ̀, но не свѣ́мъ. | На це відповів він, і сказав: про знамення, про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю. |
|
Глава́ є҃
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Ѡ҆ зна́менїихъ же: сѐ, дні́е прїи́дꙋтъ, въ ни́хже живꙋ́щїи на землѝ ѡ҆бремене́ни бꙋ́дꙋтъ да́ньми мно́гими, и҆ скры́етсѧ пꙋ́ть пра́вды, и҆ бꙋ́детъ вселе́ннаѧ непло́дна ѿ вѣ́ры, | Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою, |
|
2
|
2
|
| и҆ оу҆мно́житсѧ непра́вда па́че сеѧ̀, ю҆́же ты̀ ви́диши, и҆ па́че тоѧ̀, ѡ҆ не́йже є҆сѝ слы́шалъ и҆здре́вле: | і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув. |
|
3
|
3
|
| и҆ бꙋ́детъ землѧ̀, въ ню́же вше́дъ нн҃ѣ ви́диши ца́рствꙋюшꙋю, и҆ оу҆́зрѧтъ ю҆̀ ѡ҆пꙋстѣ́нꙋ: | І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню. |
|
4
|
4
|
| а҆́ще же тебѣ̀ да́стъ вы́шнїй жи́вꙋ бы́ти, оу҆́зриши по тре́тїей трꙋбѣ̀, и҆ возсїѧ́етъ внеза́пꙋ со́лнце въ нощѝ, и҆ лꙋна̀ три́жды въ де́нь, | А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день; |
|
5
|
5
|
| и҆ воска́плетъ кро́вь ѿ дре́ва, и҆ ка́мень да́стъ гла́съ сво́й, и҆ поколе́блютсѧ лю́дїе: | і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться. |
|
6
|
6
|
| и҆ то́й бꙋ́детъ ца́рствовати, є҆гѡ́же не надѣ́ютсѧ живꙋ́щїи на землѝ, и҆ пти̑цы пре́йдꙋтъ ѿ мѣ́ста своегѡ̀, | Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця. |
|
7
|
7
|
| и҆ мо́ре содо́мское ры̑бы и҆зри́нетъ и҆ да́стъ гла́съ но́щїю, є҆гѡ́же мно́зи не зна́ша, и҆ всѝ оу҆слы́шатъ гла́съ є҆гѡ̀: | Море Содомське вивергне риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його. |
|
8
|
8
|
| и҆ смѧте́нїе бꙋ́детъ на мѣ́стѣхъ мно́зѣхъ, и҆ ѻ҆́гнь ча́стѡ низпꙋ́ститсѧ, и҆ ѕвѣ́рїе по́льстїи преселѧ́тсѧ, и҆ жєны̀ бѡлѣ́знивыѧ породѧ́тъ щꙋ̑да, | Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жінки будуть народжувати чудовиськ. |
|
9
|
9
|
| и҆ въ сла́дкихъ вода́хъ сла̑ны ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ, и҆ дрꙋ́зи всѝ са́ми на сѧ̀ ѡ҆полча́тсѧ: и҆ скры́етсѧ тогда̀ оу҆́мъ, и҆ ра́зꙋмъ ѿлꙋчи́тсѧ въ храни́лище своѐ, | Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище. |
|
10
|
10
|
| и҆ взы́щетсѧ ѿ мно́гихъ и҆ не ѡ҆брѧ́щетсѧ: непра́вда же и҆ невоздержа́нїе оу҆мно́житсѧ на землѝ, | Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість. |
|
11
|
11
|
| и҆ вопро́ситъ страна̀ бли́жнюю свою̀ и҆ рече́тъ: не пре́йде ли по тебѣ̀ пра́вда пра́веднаго творѧ́щаѧ; и҆ сегѡ̀ ѿрече́тсѧ: | Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні». |
|
12
|
12
|
| и҆ бꙋ́детъ въ то̀ вре́мѧ, и҆ оу҆пова́ти бꙋ́дꙋтъ человѣ́цы и҆ не воспрїи́мꙋтъ: трꙋди́тисѧ бꙋ́дꙋтъ, и҆ не оу҆пра́вѧтсѧ пꙋтїѐ и҆́хъ. | Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні. |
|
13
|
13
|
| Сїѧ̑ зна́мєнїѧ попꙋще́но є҆́сть мнѣ̀ глаго́лати къ тебѣ̀: и҆ а҆́ще помо́лишисѧ па́ки, и҆ воспла́чешисѧ, ꙗ҆́коже и҆ нн҃ѣ, и҆ попости́шисѧ се́дмь дні́й, є҆щѐ бѡ́лшаѧ си́хъ оу҆слы́шиши. | Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолишся і поплачеш, як тепер, і попостишся сім днів, то почуєш ще більше за те. |
|
14
|
14
|
| И҆ возбнꙋ́хъ, и҆ тѣ́ло моѐ оу҆страши́сѧ ѕѣлѡ̀, и҆ дꙋша̀ моѧ̀ оу҆трꙋди́сѧ, а҆́ки бы и҆счеза́ла. | І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемогла, ніби зникала. |
|
15
|
15
|
| И҆ оу҆держа́ мѧ, и҆́же приі́де а҆́гг҃лъ, и҆́же глаго́лаше ко мнѣ̀, и҆ оу҆крѣпи́ мѧ и҆ поста́ви мѧ̀ на нога́хъ. | Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги. |
|
16
|
16
|
| И҆ бы́сть въ но́щь вторꙋ́ю, и҆ прїи́де ко мнѣ̀ салаѳі́илъ во́ждь лю́демъ и҆ речѐ мнѣ̀: гдѣ̀ бы́лъ є҆сѝ, и҆ вскꙋ́ю лицѐ твоѐ ско́рбно; | І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне? |
|
17
|
17
|
| и҆лѝ не вѣ́си, ꙗ҆́кѡ тебѣ̀ ввѣ́ренъ є҆́сть і҆и҃ль во странѣ̀ преселе́нїѧ и҆́хъ; | Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його? |
|
18
|
18
|
| воста́ни оу҆́бѡ и҆ вкꙋсѝ хлѣ́ба, и҆ не ѡ҆ста́ви на́съ, ꙗ҆́коже па́стырь ста́до своѐ въ рꙋка́хъ волкѡ́въ лꙋка́выхъ. | Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого стада, у руках лукавих вовків. |
|
19
|
19
|
| И҆ реко́хъ є҆мꙋ̀: и҆дѝ ѿ менє̀ и҆ не приближа́йсѧ ко мнѣ̀. И҆ оу҆слы́ша, ꙗ҆́коже реко́хъ, и҆ ѿи́де ѿ менє̀. | Тоді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почувши це, відійшов від мене. |
|
20
|
20
|
| И҆ а҆́зъ пости́хсѧ дні́й се́дмь стенѧ̀ и҆ пла́чѧ, ꙗ҆́коже мнѣ̀ заповѣ́да оу҆рїи́лъ а҆́гг҃лъ. | А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл. |
|
21
|
21
|
| И҆ бы́сть по дне́хъ седми́хъ, и҆ па́ки помышлє́нїѧ се́рдца моегѡ̀ трꙋ̑дна бѧ́хꙋ мнѣ̀ ѕѣлѡ̀: | І після семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими; |
|
22
|
22
|
| и҆ воспрїѧ̀ дꙋша̀ моѧ̀ дꙋ́хъ ра́зꙋма, и҆ па́ки нача́хъ глаго́лати пред̾ вы́шнимъ словеса̀ | але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім |
|
23
|
23
|
| и҆ рѣ́хъ: ѽ, влⷣко гдⷭ҇и! ѿ всѣ́хъ дꙋбра́въ землѝ и҆ ѿ всѣ́хъ древе́съ є҆ѧ̀ и҆збра́лъ є҆сѝ вїногра́дъ є҆ди́нъ, | і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу; |
|
24
|
24
|
| и҆ ѿ всегѡ̀ крꙋ́га земна́гѡ и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀ ю҆до́ль є҆ди́нꙋ, и҆ ѿ всѣ́хъ цвѣтѡ́въ вселе́нныѧ и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀ крі́нъ є҆ди́нъ, | Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею; |
|
25
|
25
|
| и҆ ѿ всѣ́хъ бе́зднъ морски́хъ и҆спо́лнилъ є҆сѝ себѣ̀ и҆сто́чникъ є҆ди́нъ, и҆ ѿ всѣ́хъ созда́нныхъ градѡ́въ ѡ҆ст҃и́лъ є҆сѝ себѣ̀ сїѡ́нъ, | Ти з усіх безодень морських наповнив для Себе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион. |
|
26
|
26
|
| и҆ ѿ всѣ́хъ сотворе́нїй лета́ющихъ и҆менова́лъ є҆сѝ себѣ̀ голꙋби́цꙋ є҆ди́нꙋ, и҆ ѿ всѣ́хъ сотворе́нныхъ скотѡ́въ промы́слилъ є҆сѝ себѣ̀ ѻ҆́вцꙋ є҆ди́нꙋ, | З усіх створених птахів Ти найменував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю; |
|
27
|
27
|
| и҆ ѿ всѣ́хъ оу҆мно́женныхъ люді́й взыска́лъ є҆сѝ себѣ̀ наро́дъ є҆ди́нъ, и҆ ѿ всѣ́хъ и҆скꙋше́нъ зако́нъ да́лъ є҆сѝ си̑мъ, и҆̀хже возлюби́лъ є҆сѝ, лю́демъ: | із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довершений. |
|
28
|
28
|
| и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, вскꙋ́ю преда́лъ є҆сѝ є҆ди́наго мнѡ́гимъ и҆ оу҆гото́валъ є҆сѝ на є҆ди́нъ ко́рень мнѡ́ги и҆ны̑ѧ и҆ расточи́лъ є҆сѝ є҆ди́нъ тво́й во мнѡ́ги; | Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами? |
|
29
|
29
|
| и҆ потопта́ша є҆го̀, и҆̀же проти́вꙋ глаго́лаша ѡ҆бѣтова́нїємъ твои̑мъ и҆ и҆̀же твои̑мъ завѣ́тѡмъ не вѣ́ровахꙋ: | І потоптали його супротивники, які обітницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували. |
|
30
|
30
|
| и҆ а҆́ще ненави́дѧщь возненави́дѣлъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑, твои́ми рꙋка́ми до́лженствꙋютъ наказа́тисѧ. | І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався. |
|
31
|
31
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ глаго́лахъ словеса̀, и҆ по́сланъ є҆́сть а҆́гг҃лъ ко мнѣ̀, и҆́же пре́жде прїи́де ко мнѣ̀ въ преше́дшꙋю но́щь, | Коли я промовляв слова ці, посланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі, |
|
32
|
32
|
| и҆ рече́ ми: послꙋ́шай мѧ̀, и҆ наꙋчꙋ́ тѧ: и҆ вонми́ ми, и҆ предложꙋ̀ пред̾ тобо́ю. | і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше. |
|
33
|
33
|
| И҆ реко́хъ: глаго́ли, го́споди мо́й. И҆ речѐ ко мнѣ̀: ѕѣлѡ̀ ты̀ во оу҆́жасѣ оу҆ма̀ сотвори́лсѧ є҆сѝ ра́ди і҆и҃лѧ: и҆лѝ па́че возлюби́лъ є҆сѝ є҆го̀, не́же сотвори́вый є҆го̀; | Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його? |
|
34
|
34
|
| И҆ рѣ́хъ къ немꙋ̀: нѝ, го́споди, но болѧ́щь глаго́лалъ є҆́смь: мꙋ́чатъ бо мѧ̀ лѧ̑двїѧ моѧ̑ по всѧ̑ часы̀ и҆́щꙋщаго пости́гнꙋти стезю̀ вы́шнѧгѡ, и҆зслѣ́довати ча́сть сꙋда̀ є҆гѡ̀. | Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його. |
|
35
|
35
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: не мо́жеши. И҆ реко́хъ: чесѡ̀ ра́ди, го́споди; почто̀ роди́хсѧ; и҆лѝ вскꙋ́ю не сотвори́сѧ оу҆тро́ба ма́тере моеѧ̀ мнѣ̀ гро́бъ, да не ви́дѣлъ бы́хъ трꙋда̀ і҆а́кѡвлѧ и҆ и҆знеможе́нїѧ ро́да і҆и҃лева; | Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? — запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського. |
|
36
|
36
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: сочтѝ мѝ сїѧ̑, ꙗ҆̀же є҆щѐ не прїидо́ша, и҆ собери́ ми разсѣ̑ѧнныѧ ка̑пли, и҆ ѡ҆зелени́ ми сꙋхі̑ѧ цвѣты̀, | І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти; |
|
37
|
37
|
| и҆ ѿве́рзи мѝ запє́ртаѧ храни́лища, и҆ и҆зведи́ ми заключє́нныѧ въ ни́хъ вѣ́тры: покажи́ ми гла́са ѡ҆́бразъ, и҆ тогда̀ покажꙋ́ ти трꙋ́дъ, є҆гѡ́же жада́еши ви́дѣти. | відкрий закриті сховища і виведи мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити. |
|
38
|
38
|
| И҆ рѣ́хъ: ѽ, влⷣко гдⷭ҇и! кто́ бо є҆́сть, и҆́же мо́жетъ сїѧ̑ вѣ́дѣти, ра́звѣ то́й, и҆́же съ челѡвѣ́ки ѡ҆бита́нїѧ не и҆́мать; | Владико Господи! — відповів я, — хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми? |
|
39
|
39
|
| а҆́зъ же безꙋ́менъ, и҆ ка́кѡ могꙋ̀ глаго́лати ѡ҆ си́хъ, ѡ҆ ни́хже менѐ вопроси́лъ є҆сѝ; | А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене? |
|
40
|
40
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: ꙗ҆́коже не мо́жеши сотвори́ти є҆ди́но ѿ си́хъ, ꙗ҆̀же глагѡ́лана сꙋ́ть, та́кѡ не мо́жеши ѡ҆брѣстѝ сꙋда̀ моегѡ̀, и҆лѝ въ коне́цъ любвѐ, ю҆́же лю́демъ ѡ҆бѣща́хъ. | Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу. — |
|
41
|
41
|
| И҆ рѣ́хъ: но сѐ, гдⷭ҇и, ты̀ бли́з̾ є҆сѝ си́хъ, и҆̀же при концы̀ сꙋ́ть, и҆ что̀ сотворѧ́тъ, и҆̀же пре́жде менє̀ бы́ша, и҆лѝ мы̀, и҆лѝ и҆̀же послѣдѝ на́съ; | Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть? |
|
42
|
42
|
| И҆ гл҃а ко мнѣ̀: вѣнцꙋ̀ оу҆подо́блю сꙋ́дъ мо́й: ꙗ҆́коже не послѣ́днихъ оу҆медле́нїе, та́кѡ нижѐ пе́рвыхъ оу҆скоре́нїе. | Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших. |
|
43
|
43
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: не мо́глъ ли є҆сѝ сотвори́ти си́хъ, и҆̀же сотворе́ни бы́ша, и҆ и҆̀же сꙋ́ть, и҆ и҆̀же бꙋ́дꙋтъ вкꙋ́пѣ, дабы̀ сеорѣ́е сꙋ́дъ тво́й показа́лъ є҆сѝ; | Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій? |
|
44
|
44
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: не мо́жетъ оу҆скори́ти творе́нїе над̾ творца̀, нижѐ снестѝ вѣ́къ си́хъ, и҆̀же въ не́мъ твори́ми сꙋ́ть вкꙋ́пѣ. | Він відповів мені: не може прискорити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх разом, які повинні бути створені. |
|
45
|
45
|
| И҆ рѣ́хъ: ка́кѡ ре́клъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀, поне́же ѡ҆живлѧ́ѧ ѡ҆живи́лъ є҆сѝ ѿ тебє̀ сотворе́ное творе́нїе во є҆ди́но, и҆ сноси́ло творе́нїе: мо́жетъ и҆ нн҃ѣ носи́ти настоѧ́щихъ во є҆ди́но. | І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі. |
|
46
|
46
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: вопросѝ ложе́снъ же́нскихъ и҆ рече́ши къ не́й: и҆ а҆́ще роди́ши, вскꙋ́ю по вре́мени; молѝ оу҆̀бо ю҆̀, да роди́тъ де́сѧть во є҆ди́но. | Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом. |
|
47
|
47
|
| И҆ реко́хъ: не мо́жетъ, но по вре́мени. | Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом. |
|
48
|
48
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: и҆ а҆́зъ да́хъ ложесна̀ землѝ си̑мъ, и҆̀же посѣ́ѧни сꙋ́ть на не́й по вре́мени: | Тоді Він сказав мені: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом. |
|
49
|
49
|
| и҆́мже бо ѡ҆́бразомъ младе́нецъ не роди́тъ тѣ́хъ, ꙗ҆̀же ста́рыхъ сꙋ́ть, та́кѡ а҆́зъ оу҆стро́ихъ ѿ менє̀ сотворе́ный вѣ́къ. | Як немовля не може робити того, що властиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік. |
|
50
|
50
|
| И҆ вопроси́хъ и҆ реко́хъ: поне́же оу҆жѐ дае́ши мѝ пꙋ́ть, возглаго́лю пред̾ тобо́ю: и҆́бо ма́ти на́ша, ѡ҆ не́йже гл҃алъ є҆сѝ мнѣ̀, є҆щѐ млада̀ є҆́сть, а҆ оу҆жѐ къ ста́рости приближа́етсѧ. | Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости? |
|
51
|
51
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: вопросѝ тоѧ̀, ꙗ҆́же роди́тъ, и҆ рече́тъ тебѣ̀. | Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі. |
|
52
|
52
|
| Рече́ши бо є҆́й: вскꙋ́ю, ко́ихъ родила̀ є҆сѝ, нн҃ѣ не сꙋ́ть подо́бни тѣ̑мъ, и҆̀же пре́жде тебє̀, но ме́нши во́зрастомъ; | Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?» |
|
53
|
53
|
| И҆ рече́тъ тебѣ̀ и҆ та̀: и҆ні́и сꙋ́ть, и҆̀же въ ю҆́ности си́лы рожде́ни сꙋ́ть, и҆ и҆ні́и и҆̀же под̾ вре́мѧ ста́рости ѡ҆скꙋдѣва́ющымъ ложесна́мъ роди́шасѧ. | І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу». |
|
54
|
54
|
| Разꙋмѣ́й оу҆́бѡ и҆ ты̀, ꙗ҆́кѡ ме́нши во́зрастомъ є҆стѐ ѿ тѣ́хъ, и҆̀же пре́жде ва́съ, | Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами; |
|
55
|
55
|
| и҆ и҆̀же послѣдѝ ва́съ, ме́нши не́же вы̀, а҆́ки оу҆жѐ старѣ̑ющаѧсѧ творє́нїѧ, и҆ крѣ́пость ю҆́ности преминꙋ́ющаѧ. | і ті, які після вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло, і сила юнака уже минула. |
|
56
|
56
|
| И҆ реко́хъ: молю̀, гдⷭ҇и, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, покажѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆́мже посѣти́ши творе́нїе твоѐ. | І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє? |
|
Глава́ ѕ҃
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: ѿ нача́ла крꙋ́га земна́гѡ и҆ пре́жде ѡ҆снова́нїѧ и҆схо́дѡвъ вѣ́ка, и҆ пре́жде не́же бы́ша ды́шꙋще собра̑нїѧ вѣ́трѡвъ | І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри; |
|
2
|
2
|
| и҆ пре́жде не́же возшꙋмѣ́ша гла́си гро́мнїи, и҆ пре́жде не́же возсїѧ́ша свѣ́тлѡсти блиста́нїй и҆ пре́жде не́же оу҆тверди́шасѧ ѡ҆снова̑нїѧ ра̑йскаѧ, | раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю; |
|
3
|
3
|
| и҆ пре́жде не́же ви́дѣни бы́ша кра́снїи цвѣ́ти и҆ пре́жде не́же оу҆крѣпи́шасѧ си̑лы подви́жєныѧ, и҆ пре́жде не́же собра́шасѧ безчи́слєннаѧ вѡ́инства а҆́гг҃лскаѧ | раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів; |
|
4
|
4
|
| и҆ пре́жде не́же вознесо́шасѧ высѡты̀ воздꙋ̑шныѧ, и҆ пре́жде не́жели наименова́хꙋсѧ мѣ̑ры тве́рдей и҆ пре́жде не́жели возгорѣ́шасѧ пє́щи въ сїѡ́нѣ, | раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі; |
|
5
|
5
|
| и҆ пре́жде не́же и҆зслѣ̑дована бы́ша настоѧ̑щаѧ лѣ̑та и҆ пре́жде не́же ѿчꙋжди́шасѧ си́хъ, и҆̀же нн҃ѣ согрѣша́ютъ, начина̑нїѧ, и҆ пре́жде не́же назна́менани бы́ша ті́и, и҆̀же вѣ́рꙋ сокро́виществоваша: | раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб: |
|
6
|
6
|
| тогда̀ а҆́зъ помы́слихъ, и҆ сотворє́на сꙋ́ть чрез̾ менѐ є҆ди́наго, а҆ не чрез̾ и҆но́го, и҆ коне́цъ бꙋ́детъ мно́ю, а҆ не и҆ны́мъ. | тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого. |
|
7
|
7
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: ко́е бꙋ́детъ раздѣле́нїе време́нъ; и҆лѝ когда̀ пе́рвомꙋ коне́цъ, а҆ дрꙋго́мꙋ нача́ло; | Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього? |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: ѿ а҆враа́ма да́же до і҆саа́ка, є҆гда̀ рожде́ни сꙋ́ть ѿ негѡ̀ і҆а́кѡвъ и҆ и҆са́ѵъ, рꙋка̀ і҆а́кѡвлѧ держа́ше ѿ нача́ла пѧ́тꙋ и҆са́ѵовꙋ: | Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава. |
|
9
|
9
|
| коне́цъ бо вѣ́ка сегѡ̀ и҆са́ѵъ, а҆ дрꙋга́гѡ нача́ло і҆а́кѡвъ: | Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків. |
|
10
|
10
|
| человѣ́ка рꙋка̀ междꙋ̀ пѧто́ю и҆ рꙋко́ю, и҆но́гѡ не и҆щѝ, є҆́здро. | Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене. |
|
11
|
11
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: ѽ, влⷣко гдⷭ҇и, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, | Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, |
|
12
|
12
|
| молю́ тѧ, да пока́жеши рабꙋ̀ твоемꙋ̀ коне́цъ зна́менїй твои́хъ, и҆́хже ча́сть показа́лъ є҆сѝ мнѣ̀ но́щи преше́дшїѧ. | молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі. |
|
13
|
13
|
| И҆ ѿвѣща̀ и҆ рече́ ми: воста́ни на но́ги твоѧ̑ и҆ оу҆слы́ши гла́съ и҆спо́лненъ шꙋ́ма: | Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму, |
|
14
|
14
|
| и҆ бꙋ́детъ а҆́ки колеба́нїе, а҆ не поколе́блетсѧ мѣ́сто, на не́мже стои́ши: | і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається. |
|
15
|
15
|
| сегѡ̀ ра́ди, є҆гда̀ гл҃етъ, ты̀ не оу҆жаса́йсѧ, и҆́бо ѡ҆ концы̀ сло́во и҆ ѡ҆снова́нїе землѝ разꙋмѣ́етсѧ: | Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі. |
|
16
|
16
|
| поне́же ѡ҆ си́хъ ве́щехъ сло́во, трѧсе́тсѧ и҆ коле́блетсѧ: вѣ́сть бо, ꙗ҆́кѡ коне́цъ и҆́хъ и҆́мать и҆змѣни́тисѧ. | А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися. |
|
17
|
17
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ слы́шахъ, воста́хъ на но́зѣ моѝ и҆ слы́шахъ: и҆ сѐ, гла́съ глаго́лющь, и҆ шꙋ́мъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ шꙋ́мъ во́дъ мно́гихъ. | І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих, |
|
18
|
18
|
| И҆ речѐ: сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, и҆ бꙋ́детъ, внегда̀ приближа́тисѧ начнꙋ̀, да посѣщꙋ̀ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ, | і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі, |
|
19
|
19
|
| и҆ є҆гда̀ и҆ска́ти начнꙋ̀ ѿ си́хъ, и҆̀же непра́веднѡ повреди́ша непра́вдою свое́ю, и҆ є҆гда̀ и҆спо́лнитсѧ смире́нїе сїѡ́не, | коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону. |
|
20
|
20
|
| и҆ є҆гда̀ назна́менаетсѧ вѣ́къ, и҆́же начина́етъ преходи́ти, сїѧ̑ зна́мєнїѧ сотворю̀: кни̑ги разгнꙋ́тсѧ пред̾ лице́мъ тве́рди, и҆ всѝ оу҆́зрѧтъ вкꙋ́пѣ, | А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать; |
|
21
|
21
|
| и҆ є҆динолѣ́тнїи младе́нцы возглаго́лютъ гла̑сы свои́ми, и҆ чрева̑тыѧ недозрѣ́лыхъ родѧ́тъ младе́нцевъ, трїе́хъ и҆ четы́рехъ мцⷭ҇ей, и҆ поживꙋ́тъ и҆ воздви́жꙋтсѧ: | і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться; |
|
22
|
22
|
| и҆ а҆́бїе ꙗ҆вѧ́тсѧ мѣста̀ насѣ̑ѧннаѧ ненасѣ̑ѧна, и҆ пѡ́лнаѧ храни̑лища внеза́пꙋ ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ пра̑здна: | засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми; |
|
23
|
23
|
| и҆ трꙋба̀ вострꙋ́битъ съ шꙋ́момъ, ю҆́же є҆гда̀ всѝ оу҆слы́шатъ, а҆́бїе оу҆жа́снꙋтсѧ: | потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться. |
|
24
|
24
|
| и҆ бꙋ́детъ въ то̀ вре́ м, воѡрꙋжа́тсѧ прїѧ́телє на прїѧ́телей а҆́ки вразѝ, и҆ оу҆жа́снетсѧ землѧ̀ съ ни́ми, и҆ жи̑лы и҆сто́чникѡвъ ста́нꙋтъ и҆ не стекꙋ́тъ въ часѣ́хъ трїе́хъ: | І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти. |
|
25
|
25
|
| и҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ, и҆́же ѡ҆ста́вленъ бꙋ́детъ ѿ всѣ́хъ си́хъ, и҆́миже предреко́хъ тебѣ̀, то́й спасе́тсѧ и҆ оу҆́зритъ спⷭ҇нїе моѐ и҆ коне́цъ вѣ́ка ва́шегѡ: | Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку. |
|
26
|
26
|
| и҆ оу҆́зрѧтъ, и҆̀же прїѧ́ти сꙋ́ть лю́дїе, и҆̀же сме́рти не вкꙋси́ша ѿ рожде́нїѧ своегѡ̀, и҆ премѣни́тсѧ се́рдце ѡ҆бита́ющихъ и҆ ѡ҆брати́тсѧ въ чꙋ́вство и҆но́е: | І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше. |
|
27
|
27
|
| загла́дитбосѧ лꙋка́вое, и҆ погаси́тсѧ ле́сть, | Бо зло знищиться, і зникне лукавство; |
|
28
|
28
|
| процвѣте́тъ же вѣ́ра, и҆ побѣди́тсѧ растлѣ́нїе, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ и҆́стина, ꙗ҆́же без̾ плода̀ бѧ́ше дни̑ толи̑ки. | процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду. |
|
29
|
29
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ мѝ гл҃а, и҆ сѐ, ти́хѡ смотрѣ́хъ на́нь, пред̾ ни́мже стоѧ́хъ, | Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв. |
|
30
|
30
|
| и҆ речѐ ко мнѣ̀ сїѧ̑: прїидо́хъ къ тебѣ̀ показа́ти вре́мѧ бꙋ́дꙋщїѧ но́щи: | І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі. |
|
31
|
31
|
| а҆́ще оу҆́бѡ па́ки помо́лишисѧ и҆ па́ки попости́шисѧ се́дмь дні́й, па́ки тебѣ̀ возвѣщꙋ̀ ѿ си́хъ бо́лшыѧ ве́щы, въ де́нь въ ѻ҆́ньже слы́шахъ: | Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе. |
|
32
|
32
|
| слы́шанъ бо є҆́сть гла́съ тво́й пред̾ вы́шнимъ: ви́дѣ бо крѣ́пкїй и҆справле́нїе твоѐ и҆ прови́дѣ чистотꙋ̀, ю҆́же ѿ ю҆́ности твоеѧ̀ и҆мѣ́лъ є҆сѝ, | Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї. |
|
33
|
33
|
| и҆ сегѡ̀ ра́ди посла́ мѧ показа́ти тебѣ̀ всѧ̑ ве́щы сїѧ̑ и҆ рещѝ тебѣ̀: дерза́й и҆ не бо́йсѧ, | Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся; |
|
34
|
34
|
| и҆ не тщи́сѧ съ пе́рвыми времены̀ мы́слити сꙋ́єтнаѧ, да не поспѣши́ши ѿ послѣ́днихъ време́нъ. | не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні. |
|
35
|
35
|
| И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ пла́кахсѧ па́ки и҆ та́кожде постѧ́хсѧ се́дмь дні́й, да и҆спо́лню трѝ седми̑цы, ꙗ҆̀же речє́ны сꙋ́ть мнѣ̀. | Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені. |
|
36
|
36
|
| И҆ бы́сть во ѻ҆смꙋ́ю но́щь, и҆ се́рдце моѐ смꙋща́шесѧ па́ки во мнѣ̀, и҆ нача́хъ глаго́лати пред̾ вы́шнимъ: | У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім, |
|
37
|
37
|
| распала́шесѧ бо дꙋ́хъ мо́й ѕѣлѡ̀, и҆ дꙋша̀ моѧ̀ оу҆ныва́ше. | бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася. |
|
38
|
38
|
| И҆ реко́хъ: ѽ, гдⷭ҇и! гл҃ѧ гл҃алъ є҆сѝ ѿ нача́ла сотворе́нїѧ въ пе́рвый де́нь (гл҃ющь): да бꙋ́детъ не́бо и҆ землѧ̀, и҆ твоѐ сло́во дѣ́ло соверше́нно: | І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом. |
|
39
|
39
|
| и҆ бы́сть тогда̀ дх҃ъ, и҆ тма̀ ѡ҆́крестъ ноша́шесѧ и҆ молча́нїе: шꙋ́мъ гла́са человѣ́ча є҆щѐ не бѣ̀ (сотворе́нъ) ѿ тебє̀: | Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було. |
|
40
|
40
|
| тогда̀ гл҃алъ є҆сѝ, да ѿ сокро́вищъ твои́хъ произнесе́тсѧ свѣ́тъ свѣ́тлый, и҆́мже бы ꙗ҆ви́лосѧ дѣ́ло твоѐ. | Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє. |
|
41
|
41
|
| И҆ въ де́нь вторы́й созда́лъ є҆сѝ дꙋ́хъ тве́рди и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ є҆́й, да раздѣли́тъ и҆ раздѣле́нїе сотвори́тъ междꙋ̀ вода́ми, да ча́сть нѣ́каѧ вы́ше оу҆стꙋ́питъ и҆ ча́сть втора́ѧ ни́зꙋ пребыва́етъ. | У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу. |
|
42
|
42
|
| И҆ въ тре́тїй де́нь повелѣ́лъ є҆сѝ вода́мъ собра́тисѧ въ седмꙋ́ю ча́сть землѝ, ше́сть же часте́й ѡ҆сꙋши́лъ и҆ сохрани́лъ є҆сѝ, є҆́же бы пред̾ тобо́ю слꙋжи́ли насѣ̑ѧны ѿ бг҃а и҆ оу҆стро́єны: | У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення. |
|
43
|
43
|
| сло́во бо твоѐ и҆зы́де, и҆ дѣ́ло а҆́бїе творѧ́шесѧ: | Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом; |
|
44
|
44
|
| и҆зы́де бо а҆́бїе пло́дъ мно́жества безмѣ́рнагѡ, и҆ жела̑нїѧ вкꙋше́нїѧ разли̑чнаѧ, и҆ цвѣ́ти ви́домъ непремѣ́ннымъ, и҆ благово́нїе ѡ҆бонѧ́нїѧ неизслѣ́дованнагѡ, и҆ въ де́нь тре́тїй сїѧ̑ сотворє́на сꙋ́ть. | раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день. |
|
45
|
45
|
| Въ четве́ртый же де́нь повелѣ́лъ є҆сѝ со́лнечнѣй бы́ти свѣ́тлости, лꙋ́нномꙋ свѣ́тꙋ и҆ ѕвѣ́здъ расположе́нїю: | У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок, |
|
46
|
46
|
| и҆ повелѣ́лъ є҆сѝ и҆̀мъ, да слꙋ́жатъ и҆мꙋ́щемꙋ бы́ти созда́нномꙋ человѣ́кꙋ. | і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною. |
|
47
|
47
|
| Въ пѧ́тый же де́нь ре́клъ є҆сѝ седмѣ́й ча́сти, и҆дѣ́же бѧ́ше вода̀ собрана̀, да произведе́тъ живѡ́тнаѧ и҆ лета̑ющаѧ и҆ ры̑бы, и҆ та́кѡ творѧ́шесѧ: | У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося. |
|
48
|
48
|
| вода̀ нѣма̀ и҆ бездꙋ́шна, ꙗ҆̀же бж҃їимъ манове́нїемъ повелѣва́хꙋсѧ, живѡ́тнаѧ творѧ́ше, да ѿ сегѡ̀ ди̑внаѧ твоѧ̑ ро́дове возвѣща́ютъ: | Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої. |
|
49
|
49
|
| и҆ тогда̀ сохрани́лъ є҆сѝ двѣ̀ дꙋши̑: и҆́мѧ є҆ди́нѣй назва́лъ є҆сѝ є҆нѡ́хъ, и҆ и҆́мѧ вторѣ́й назва́лъ є҆сѝ леѵїаѳа́мъ, | Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном. |
|
50
|
50
|
| и҆ разлꙋчи́лъ є҆сѝ ѧ҆̀ є҆ди́но ѿ дрꙋга́гѡ: не бо̀ можа́ше седма́ѧ ча́сть, и҆дѣ́же бѧ́ше вода̀ собрана̀, вмѣсти́ти и҆̀хъ: | І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом. |
|
51
|
51
|
| и҆ да́лъ є҆сѝ є҆нѡ́хꙋ є҆ди́нꙋ ча́сть, ꙗ҆́же ѡ҆сꙋшена̀ є҆́сть въ тре́тїй де́нь, да ѡ҆бита́етъ на не́й, и҆дѣ́же сꙋ́ть го́ръ ты́сѧща: | Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір. |
|
52
|
52
|
| леѵїаѳа́мꙋ же да́лъ є҆сѝ седмꙋ́ю ча́сть мо́крꙋю и҆ сохрани́лъ є҆сѝ ю҆̀, да бꙋ́детъ въ снѣ́дь, и҆̀мже хо́щеши и҆ когда̀ хо́щеши. | Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш. |
|
53
|
53
|
| Въ шесты́й же де́нь повелѣ́лъ є҆сѝ землѝ, да сотвори́тъ пред̾ тобо́ю скоты̀ и҆ ѕвѣ̑ри и҆ га́ды, | У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів; |
|
54
|
54
|
| и҆ свы́ше си́хъ (сотвори́лъ є҆сѝ) а҆да́ма, є҆го́же поста́вилъ є҆сѝ вожда̀ и҆ кнѧ́зѧ над̾ всѣ́ми сотворе́нными, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ ѿ негѡ̀ роди́мсѧ мы̀ всѝ, и҆̀хже и҆збра́лъ є҆сѝ лю́ди. | а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав. |
|
55
|
55
|
| Сїѧ̑ же всѧ̑ реко́хъ пред̾ тобо́ю, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ ра́ди на́съ созда́лъ є҆сѝ вѣ́къ: | Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей. |
|
56
|
56
|
| про́чыѧ же ꙗ҆зы́ки ѿ а҆да́ма рождє́ны, ре́клъ є҆сѝ ѡ҆́ныѧ ничто́же бы́ти: ꙗ҆́кѡ сли́нѣ оу҆подо́блени сꙋ́ть, и҆ ꙗ҆́кѡ ка́пленїе ѿ сосꙋ́да оу҆подо́билъ є҆сѝ мно́жество и҆́хъ: | Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини. |
|
57
|
57
|
| и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, сѐ, ті́и ꙗ҆зы́цы, и҆̀же ни во что́же вмѣне́ни сꙋ́ть, нача́ша владѣ́ти на́ми и҆ пожира́ти на́съ: | І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас. |
|
58
|
58
|
| мы́ же лю́дїе твоѝ, и҆̀хже наре́клъ є҆сѝ пе́рвенцемъ є҆диноро́днымъ возлю́бленнымъ твои́мъ, пре́дани є҆смы̀ въ рꙋ́ки и҆́хъ: | Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх. |
|
59
|
59
|
| и҆ а҆́ще ра́ди на́съ сотворе́нъ бы́сть вѣ́къ, вскꙋ́ю достоѧ́нїѧ не ѡ҆держи́мъ съ вѣ́комъ; доко́лѣ сїѧ̑ (бꙋ́дꙋтъ); | Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це? |
|
Глава́ з҃
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча́хъ глаго́лати словеса̀ сїѧ̑, по́сланъ є҆́сть ко мнѣ̀ а҆́гг҃лъ, и҆́же по́сланъ бѣ̀ ко мнѣ̀ въ прє́жнїѧ но́щы, | Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі, |
|
2
|
2
|
| и҆ речѐ ко мнѣ̀: воста́ни, є҆́здро, и҆ слы́ши словеса̀, ꙗ҆̀же прїидо́хъ глаго́лати къ тебѣ̀. | і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі. |
|
3
|
3
|
| И҆ реко́хъ: глаго́ли, го́споди мо́й. И҆ речѐ ко мнѣ̀: мо́ре поста́влено є҆́сть въ простра́ннѣ мѣ́стѣ, дабы̀ бы́ло глꙋбо́ко и҆ безмѣ́рно, | Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним; |
|
4
|
4
|
| бꙋ́детъ же є҆мꙋ̀ вхо́дъ въ тѣ́снѣ мѣ́стѣ поста́вленъ, дабы̀ подо́бно рѣка́мъ бы́ло: | але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік. |
|
5
|
5
|
| кто́ бо хотѧ́й восхо́щетъ вни́ти въ мо́ре и҆ ви́дѣти є҆̀, и҆лѝ госпо́дствовати и҆́мъ, а҆́ще не про́йдетъ тѣсноты̀, въ широтꙋ̀ ка́кѡ прїитѝ мо́жетъ; | Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти? |
|
6
|
6
|
| и҆ па́ки и҆́но: гра́дъ со́зданъ є҆́сть и҆ поста́вленъ на мѣ́стѣ полево́мъ, є҆́сть же и҆спо́лненъ всѣ́ми благи́ми: | Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами; |
|
7
|
7
|
| вхо́дъ є҆гѡ̀ тѣ́сенъ и҆ въ стремни́нѣ поста́вленъ, дабы̀ ѡ҆деснꙋ́ю ѻ҆́гнь бы́лъ, ѡ҆шꙋ́юю же вода̀ глꙋбока̀: | але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода. |
|
8
|
8
|
| стезѧ́ же є҆́сть є҆ди́на то́кмѡ междꙋ̀ и҆́ма проложена̀, си́рѣчь междꙋ̀ ѻ҆гне́мъ и҆ водо́ю, є҆ди́нꙋ то́кмѡ стꙋпе́нь человѣ́чꙋ могꙋ́щаѧ вмѣсти́ти: | Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини. |
|
9
|
9
|
| є҆гда̀ оу҆́бѡ да́стсѧ гра́дъ се́й человѣ́кꙋ въ достоѧ́нїе, а҆́ще не про́йдетъ когда̀ предположе́ннагѡ бѣ́дства, ка́кѡ прїи́метъ достоѧ́нїе своѐ; | Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху? |
|
10
|
10
|
| И҆ реко́хъ: та́кѡ, гдⷭ҇и. И҆ речѐ ко мнѣ̀: та́кѡ є҆́сть и҆ і҆и҃лева ча́сть: | Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля. |
|
11
|
11
|
| и҆́хъ бо ра́ди сотвори́хъ вѣ́къ, и҆ є҆гда̀ престꙋпи́лъ є҆́сть а҆да́мъ законоположє́нїѧ моѧ̑, сꙋжде́но бы́сть є҆́же сотворе́но є҆́сть: | Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено. |
|
12
|
12
|
| и҆ сотвори́шасѧ вхо́ди сегѡ̀ вѣ́ка тѣ́сни и҆ болѣ́зненни и҆ трꙋ́дни, ма́ли же и҆ лꙋка́ви, и҆ бѣ́дствъ по́лни и҆ трꙋдо́мъ вели́кимъ оу҆твержде́нни, | І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці. |
|
13
|
13
|
| и҆́бо бо́лшагѡ вѣ́ка вхо́ди простра́нни и҆ без̾ѡпа́сни и҆ творѧ́щїи безсме́ртный пло́дъ: | А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя. |
|
14
|
14
|
| а҆́ще оу҆́бѡ входѧ́щїи не вни́дꙋтъ, и҆̀же живꙋ́тъ, въ тѣ̑снаѧ и҆ сꙋ́єтнаѧ сїѧ̑, не возмо́гꙋтъ прїѧ́ти, ꙗ҆̀же сꙋ́ть оу҆готѡ́вана: | Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване. |
|
15
|
15
|
| нн҃ѣ оу҆́бѡ вскꙋ́ю ты̀ смꙋща́ешисѧ, є҆гда̀ є҆сѝ тлѣ́ненъ, и҆ что̀ мѧте́шисѧ ты̀, є҆гда̀ є҆сѝ сме́ртенъ; | Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний? |
|
16
|
16
|
| и҆ вскꙋ́ю не прїѧ́лъ є҆сѝ въ се́рдцы твое́мъ, є҆́же є҆́сть бꙋ́дꙋщее, но є҆́же настоѧ́щее; | Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому? |
|
17
|
17
|
| Ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ: влⷣко гдⷭ҇и! сѐ, оу҆стро́илъ є҆сѝ зако́номъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ пра́веднїи наслѣ́дѧтъ сїѧ̑, нечести́вїи же поги́бнꙋтъ: | Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть. |
|
18
|
18
|
| пра́веднїи же понесꙋ́тъ тѣснотꙋ̀ надѣ́ющесѧ простра́нныхъ: и҆̀же бо нечести́вѡ сотвори́ша, и҆ тѣснотꙋ̀ пострада́вше простра́нныхъ не оу҆́зрѧтъ. | Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого. |
|
19
|
19
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: нѣ́сть сꙋдїѧ̀ па́че бг҃а, ни разꙋмѣва́ѧй па́че вы́шнѧгѡ: | І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього. |
|
20
|
20
|
| погиба́ютъ бо мно́зи настоѧ́щїи, поне́же не радѧ́тъ ѡ҆ предположе́ннѣмъ бж҃їи зако́нѣ: | Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий. |
|
21
|
21
|
| повелѣва́ѧ бо повелѣ̀ бг҃ъ приходѧ́щымъ, є҆гда̀ прїидо́ша, что̀ творѧ́ще жи́ви бꙋ́дꙋтъ, и҆ что̀ хранѧ́ще казни́ми не бꙋ́дꙋтъ: | Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані. |
|
22
|
22
|
| ті́и бо не сꙋ́ть оу҆вѣща́ни, и҆ проти́вишасѧ є҆мꙋ̀, и҆ положи́ша себѣ̀ помышле́нїе сꙋ́етное, | А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний. |
|
23
|
23
|
| и҆ предста́виша себѣ̀ ѡ҆бхожде́нїе грѣхѡ́въ, и҆ глаго́лаша вы́шнемꙋ не бы́ти, и҆ пꙋті́й є҆гѡ̀ не позна́ша, | Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його, |
|
24
|
24
|
| и҆ зако́нъ є҆гѡ̀ оу҆ничижи́ша, и҆ ѡ҆бѣтѡва́нїѧ є҆гѡ̀ ѿверго́ша, и҆ въ зако́нѣхъ є҆гѡ̀ вѣ́ры не и҆мѣ́ша, и҆ дѣ́лъ є҆гѡ̀ не соверши́ша: | знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його. |
|
25
|
25
|
| тогѡ̀ ра́ди, є҆́здро, тшє́тнаѧ тщє́тнымъ и҆ пѡ́лнаѧ пѡ́лнымъ: | І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне. |
|
26
|
26
|
| сѐ, вре́мѧ прїи́детъ, и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же предреко́хъ тебѣ̀, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ невѣ́ста, и҆ ꙗ҆влѧ́ющисѧ пока́жетсѧ, ꙗ҆́же нн҃ѣ кры́етсѧ ѿ землѝ, | Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею. |
|
27
|
27
|
| и҆ всѧ́къ, и҆́же и҆зба́вленъ є҆́сть ѿ предрѣче́нныхъ ѕлы́хъ, то́й оу҆́зритъ ди̑внаѧ моѧ̑: | І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої. |
|
28
|
28
|
| ѿкры́етбосѧ сн҃ъ мо́й і҆и҃съ съ тѣ́ми, и҆̀же съ ни́мъ сꙋ́ть, и҆ насладѧ́тсѧ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть, въ лѣ́тѣхъ четы́рехъ стѣ́хъ: | Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років. |
|
29
|
29
|
| и҆ бꙋ́детъ по лѣ́тѣхъ си́хъ, и҆ оу҆́мретъ сн҃ъ мо́й хрⷭ҇то́съ, и҆ всѝ и҆̀же дыха́нїе и҆́мꙋтъ человѣ́цы, | А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання. |
|
30
|
30
|
| и҆ ѡ҆брати́тсѧ вѣ́къ въ дре́внее молча́нїе дні́й се́дмь, ꙗ҆́коже въ пре́жнихъ сꙋдѣ́хъ, та́кѡ ꙗ҆́кѡ да никто̀ ѡ҆ста́нетсѧ: | І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого. |
|
31
|
31
|
| и҆ бꙋ́детъ по дне́хъ седмѝ, и҆ возбꙋ́дитсѧ, и҆́же не оу҆̀ бди́тъ, вѣ́къ и҆ оу҆́мретъ растлѣ́нный, | Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений. |
|
32
|
32
|
| и҆ землѧ̀ и҆зда́стъ тѣ́хъ, и҆̀же въ не́й спѧ́тъ, и҆ пра́хъ, и҆̀же въ не́мъ молча́нїемъ ѡ҆бита́ютъ, и҆ храни̑лища и҆здадꙋ́тъ вда̑нныѧ и҆̀мъ дꙋ́шы: | І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі. |
|
33
|
33
|
| и҆ ѿкры́етсѧ вы́шнїй на прⷭ҇то́лѣ сꙋда̀, и҆ про́йдꙋтъ бѣды̑, и҆ долготерпѣ́нїе собере́тсѧ: | Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння. |
|
34
|
34
|
| сꙋ́дъ же є҆ди́нъ пребꙋ́детъ, и҆́стина ста́нетъ, и҆ вѣ́ра возмо́жетъ, | Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться. |
|
35
|
35
|
| и҆ дѣ́ло послѣ́довати бꙋ́детъ, и҆ мзда̀ пока́жетсѧ, и҆ пра̑вды воспрѧ́нꙋтъ, и҆ непра̑вды не воз̾ѡблада́ютъ. | Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда. |
|
36
|
36
|
| И҆ реко́хъ: пе́рвый а҆враа́мъ ѡ҆ содо́млѧнѣхъ моли́лсѧ, и҆ мѡѷсе́й за ѻ҆тцы̀ согрѣ́шшыѧ въ пꙋсты́ни, | Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі; |
|
37
|
37
|
| и҆ и҆̀же по не́мъ за і҆и҃лѧ во дни̑ а҆ха́за и҆ самꙋи́ла, | Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана; |
|
38
|
38
|
| даві́дъ ѡ҆ сокрꙋше́нїи, и҆ соломѡ́нъ за си́хъ, и҆̀же прїидо́ша во ѡ҆свѧще́нїе, | Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення; |
|
39
|
39
|
| и҆ и҆лїа̀ за тѣ́хъ, и҆̀же до́ждь прїѧ́ша, и҆ за ме́ртва, да ѡ҆живе́тъ, | Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив; |
|
40
|
40
|
| и҆ є҆зекі́а за лю́ди во дни̑ сеннахирі́ма, и҆ мно́зи за мно́гихъ: | Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох. |
|
41
|
41
|
| а҆́ще оу҆̀бо нн҃ѣ, є҆гда̀ тлѣ́нное возрастѐ, и҆ непра́вда оу҆мно́жена є҆́сть, и҆ моли́шасѧ пра́веднїи за нечести́выхъ, вскꙋ́ю и҆ нн҃ѣ та́кѡ не бꙋ́детъ; | Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині? |
|
42
|
42
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: настоѧ́щїй вѣ́къ не є҆́сть коне́цъ, сла́ва въ не́мъ ча́стаѧ пребыва́етъ: тогѡ̀ ра́ди моли́шасѧ за немощны́хъ: | Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних. |
|
43
|
43
|
| де́нь бо сꙋ́дный бꙋ́детъ коне́цъ вре́мене сегѡ̀ и҆ нача́ло вре́мене бꙋ́дꙋщагѡ безсме́ртїѧ, въ не́мже мимои́де тлѣ́нїе, | День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління, |
|
44
|
44
|
| разрꙋши́сѧ невозде́ржность, ѿсѣ́чено є҆́сть невѣ́рїе, возрасте́ же пра́вда, возсїѧ̀ и҆́стина: | припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина. |
|
45
|
45
|
| тогда̀ бо никто́же мо́жетъ спастѝ того̀, и҆́же поги́бе, ни потопи́ти того̀, и҆́же побѣдѝ. | Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг. |
|
46
|
46
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: сїѐ є҆́сть сло́во моѐ пе́рвое и҆ послѣ́днее, ꙗ҆́кѡ лꙋ́чше бѣ̀ не да́ти землѝ а҆да́мꙋ, и҆лѝ є҆гда̀ оу҆жѐ дана̀ бы́сть, оу҆держа́ти є҆го̀, да не согрѣши́тъ: | Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив. |
|
47
|
47
|
| что́ бо по́льзꙋетъ человѣ́кѡмъ въ настоѧ́щемъ вѣ́цѣ жи́ти въ ско́рби, и҆ мє́ртвымъ ча́ѧти ка́зни; | Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання? |
|
48
|
48
|
| ѽ, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ, а҆да́ме; а҆́ще бо ты̀ согрѣши́лъ є҆сѝ, не є҆ди́нагѡ тебє̀ сотвори́сѧ паде́нїе, но и҆ на́ше, и҆̀же ѿ тебє̀ произыдо́хомъ: | О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося. |
|
49
|
49
|
| что́ бо по́льзꙋетъ на́мъ, а҆́ще ѡ҆бѣща́но є҆́сть на́мъ безсме́ртное вре́мѧ, мы́ же смє́ртнаѧ дѣла̀ содѣ́лахомъ; | Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла? |
|
50
|
50
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ предрѣче́нно є҆́сть на́мъ вѣ́чное оу҆пова́нїе, мы́ же стропти́вїи сꙋ́етни сотвори́хомсѧ; | Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними. |
|
51
|
51
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ ѿложє́на сꙋ́ть на́мъ жили̑ща здра́вїѧ и҆ поко́ѧ, мы́ же лꙋка́вѡ жи́ли є҆смы̀; | Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле; |
|
52
|
52
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ пред̾ꙋгото́вана є҆́сть сла́ва вы́шнѧгѡ защити́ти тѣ́хъ, и҆̀же по́здѣ пожи́ша, мы́ же по стро́пѡтнымъ пꙋтє́мъ ходи́хомъ; | уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими. |
|
53
|
53
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ пока́занъ бꙋ́детъ ра́й, є҆гѡ́же пло́дъ нерастлѣ́нъ пребыва́етъ, въ не́мже є҆́сть поко́й и҆ врачба̀, | Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення; |
|
54
|
54
|
| мы́ же не вни́демъ, въ неблагода́рныхъ бо мѣ́стѣхъ пожи́хомъ; | але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних. |
|
55
|
55
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ па́че ѕвѣ́здъ возблиста́ютъ ли́ца тѣ́хъ, и҆̀же воздержа́нїе и҆мѣ́ѧхꙋ, на̑ша же ли́ца па́че тмы̀ чє́рна; | Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму. |
|
56
|
56
|
| и҆́бо не помышлѧ́хомъ живꙋ́ще, є҆гда̀ беззако́нїе твори́хомъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мамы по сме́рти терпѣ́ти. | Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати. |
|
57
|
57
|
| И҆ ѿвѣща̀ и҆ речѐ: сїѐ є҆́сть помышле́нїе по́двига, и҆́мже подвиза́тисѧ бꙋ́детъ на землѝ рожде́нный человѣ́къ, | Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина, |
|
58
|
58
|
| да а҆́ще побѣжде́нъ бꙋ́детъ, претерпи́тъ є҆́же ре́клъ є҆сѝ, а҆́ще же побѣди́тъ, воспрїи́метъ є҆́же гл҃ю: | щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю. |
|
59
|
59
|
| поне́же се́й є҆́сть живо́тъ, ѡ҆ не́мже мѡѷсе́й речѐ, є҆гда̀ живѧ́ше, къ лю́демъ, глаго́лѧ: и҆зберѝ себѣ̀ живо́тъ, да живе́ши: | Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити». |
|
60
|
60
|
| не вѣ́роваша же є҆мꙋ̀, но ни по́слѣ є҆гѡ̀ прⷪ҇ро́кѡмъ, нижѐ мнѣ̀, и҆́же гл҃алъ є҆́смь и҆̀мъ, | Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них, |
|
61
|
61
|
| ꙗ҆́кѡ не была́ бы ско́рбь въ погꙋбле́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́коже бꙋ́детъ ра́дость тѣ̑мъ, и҆̀мже оу҆совѣ́товано є҆́сть спⷭ҇нїе. | що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння. |
|
62
|
62
|
| И҆ ѿвѣша́хъ и҆ реко́хъ: вѣ́мъ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ назва́нъ є҆́сть вы́шнїй млⷭ҇рдъ, поне́же поми́лꙋетъ тѣ́хъ, и҆̀же не оу҆̀ въ вѣ́къ прїидо́ша, | Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ, |
|
63
|
63
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ ми́лꙋетъ тѣ́хъ, и҆̀же житїѐ творѧ́тъ по зако́нꙋ є҆гѡ̀, | і милує тих, які проводять життя у законі Його. |
|
64
|
64
|
| и҆ долготерпѣли́въ є҆́сть, ꙗ҆́кѡ долготерпи́тъ си̑мъ, и҆̀же согрѣши́ша, ꙗ҆́кѡ своемꙋ̀ творе́нїю, | Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння. |
|
65
|
65
|
| и҆ ще́дръ є҆́сть да́тель, ꙗ҆́кѡ даѧ́ти хо́щетъ по тре́бованїємъ, | Він щедрий, бо готовий давати за потребою, |
|
66
|
66
|
| и҆ многомлⷭ҇рдъ, поне́же оу҆множа́етъ млⷭ҇рдїе тѣ̑мъ, и҆̀же и҆ настоѧ́щїи сꙋ́ть, и҆ и҆̀же минꙋ́ша, и҆ и҆̀же бꙋ́дꙋтъ: | і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити. |
|
67
|
67
|
| а҆́ще бо не оу҆мно́житъ млⷭ҇рдїѧ своегѡ̀, не ѡ҆живе́тъ вѣ́къ съ тѣ́ми, и҆̀же наслѣ́дѧтъ въ не́мъ, и҆ да́рствꙋетъ: | Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому. |
|
68
|
68
|
| поне́же а҆́ще бы не да́рствовалъ ѿ бл҃гости своеѧ̀, да ѡ҆блегча́тсѧ сі́и, и҆̀же беззако́нїе сотвори́ша ѿ свои́хъ беззако́нїй, то не возмогла́ бы десѧтоты́сѧщнаѧ ча́сть жива̀ бы́ти человѣ́кѡвъ: | Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей. |
|
69
|
69
|
| и҆ сꙋдїѧ̀, а҆́ще бы не прости́лъ ѡ҆́нымъ, и҆̀же и҆зцѣле́ни сꙋ́ть сло́вомъ є҆гѡ̀, и҆ потреби́лъ бы мно́жество ра́спрей, | Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів, |
|
70
|
70
|
| не бы̀ ѡ҆ста́лисѧ бы́ша въ безчи́сленнѣмъ мно́жествѣ, ра́звѣ ма́ли ѕѣлѡ̀. | можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто. |
|
Глава́ и҃
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: се́й вѣ́къ сотвори́лъ вы́шнїй мно́гихъ ра́ди, бꙋ́дꙋщїй же ра́ди ма́лыхъ: | Він відповів мені і сказав: цей вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для небагатьох. |
|
2
|
2
|
| рекꙋ́ же тебѣ̀ оу҆подобле́нїе, є҆́здро: ка́кѡ же вопроси́ши землѝ, и҆ рече́тъ тѝ, ꙗ҆́кѡ да́стъ землѝ мно́гѡ бо́лши, ѿ неѧ́же бꙋ́детъ скꙋде́льное, ма́лѡ же пра́ха, ѿѻнꙋ́дꙋже зла́то быва́етъ: та́кѡ и҆ дѣѧ́нїе настоѧ́щагѡ вѣ́ка: | Скажу тобі, Ездро, подобу. Як коли запитаєш землю, вона скаже тобі, що дає дуже багато речовини, з якої робляться глиняні речі, а не багато пороху, з якого буває золото, так і діла нинішнього віку. |
|
3
|
3
|
| мно́зи оу҆́бѡ сотворе́ни сꙋ́ть, не мно́зи же спасꙋ́тсѧ. | Багато хто створений, але небагато спасеться. |
|
4
|
4
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: дꙋшѐ моѧ̀! пожрѝ оу҆́бѡ разꙋмѣ́нїе и҆ поглотѝ мꙋ́дрость, | Я відповів і сказав: душе́! пожери сенс і поглинь мудрість. |
|
5
|
5
|
| поне́же ѡ҆бѣща́ла є҆сѝ слꙋ́шати, и҆ прⷪ҇ро́чествовати хотѧ́щи, не бо̀ дано̀ є҆́сть тебѣ̀ вре́мѧ, ра́звѣ то́кмѡ жи́ти: | Бо ти обіцяла слухати, і побажала пророкувати, а тобі дано час тільки, щоб жити. |
|
6
|
6
|
| ѽ, гдⷭ҇и! а҆́ще не попꙋ́стиши рабꙋ̀ твоемꙋ̀, да помо́лимсѧ пред̾ тобо́ю, и҆ да́си на́мъ сѣ́мѧ въ се́рдце и҆ чꙋ́вствꙋ ѡ҆чище́нїе, ѿѻнꙋ́дꙋже пло́дъ бы́лъ бы, гдѣ̀ жи́ти возмо́жетъ всѧ́къ растлѣ́нный, и҆́же носи́ти бꙋ́детъ мѣ́сто человѣ́ка; | О, Господи! невже Ти не дозволиш рабу Твоєму, щоб ми молилися перед Тобою про дарування серцю нашому сімені й розуму обробляти, щоб народився плід, яким міг би жити всякий розтлінний, хто буде носити ім’я людини? |
|
7
|
7
|
| є҆ди́нъ бо є҆сѝ, и҆ є҆ди́но сотворе́нїе мы̀ є҆смы̀ рꙋкꙋ̀ твоє́ю, ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ: | Ти єдиний, і ми єдине творіння рук Твоїх, як сказав Ти. |
|
8
|
8
|
| и҆ ка́кѡ нн҃ѣ въ ложесна́хъ создано̀ є҆́сть тѣ́ло, и҆ подае́ши соста́вы; содержи́тсѧ во ѻ҆гнѝ и҆ въ водѣ̀ твоѐ творе́нїе, и҆ де́вѧть мцⷭ҇ъ терпи́тъ твоѐ созда́нїе твою̀ тва́рь, ꙗ҆́же въ не́мъ создана̀ є҆́сть: | І як же нині в утробі материнській утворюється тіло, і Ти даєш члени, як зберігається Твоє творіння у вогні й воді, і як дев’ять місяців терпить у собі Твоє ж створіння Твою твар, яка у ньому створена? |
|
9
|
9
|
| са́мое же є҆́же храни́тъ, и҆ є҆́же храни́тсѧ, ѻ҆боѧ̀ сохранѧ́тсѧ: сохранє́наѧ же нѣ́когда па́ки и҆здаю́тъ ложесна̀, ꙗ҆̀же въ ни́хъ расто́ша: | І те, що зберігає, і те, що зберігається, і те й інше зберігаються, й утроба матері у свій час віддає те збережене, що у ній виросло. |
|
10
|
10
|
| повелѣ́лъ бо є҆сѝ ѿ са́мыхъ чле́нѡвъ, си́рѣчь ѿ сосцє́въ и҆здаѧ́ти млеко̀ плодꙋ̀ сосцє́въ, | Ти повелів із самих членів, тобто із сосків, давати молоко, плід сосків, |
|
11
|
11
|
| да пита́етсѧ то̀, є҆́же создано̀ є҆́сть, да́же до вре́мене нѣ́коегѡ, и҆ пото́мъ оу҆пра́виши є҆го̀ твоемꙋ̀ млⷭ҇рдїю: | нехай годується створене до деякого часу, а після передаси його Твоєму милосердю. |
|
12
|
12
|
| воспита́лъ є҆сѝ є҆го̀ твое́ю пра́вдою и҆ наꙋчи́лъ є҆сѝ є҆го̀ зако́нꙋ твоемꙋ̀ и҆ наказа́лъ є҆сѝ є҆го̀ твои́мъ ра́зꙋмомъ, | Ти виховав його Твоєю правдою, навчив його Твого закону, настановив його Твоїм розумом, |
|
13
|
13
|
| и҆ оу҆мертви́ши є҆го̀ ꙗ҆́коже твоѐ сотворе́нїе, и҆ па́ки ѡ҆живи́ши є҆го̀, ꙗ҆́коже дѣ́ло твоѐ: | і умертвиш його, як Твоє творіння, і знову оживиш, як Твоє діло. |
|
14
|
14
|
| а҆́ще оу҆̀бо погꙋби́ши є҆го̀, и҆́же толи́кими трꙋды̑ созда́нъ є҆́сть, твои́мъ повелѣ́нїемъ оу҆до́бно є҆́сть оу҆стро́ити, да и҆ то̀, є҆́же творѧ́шесѧ, сохрани́тсѧ: | Якщо Ти погубиш створене з таким піклуванням, то повелінню Твоєму легко влаштувати, щоб і зберігалося те, що було створено. |
|
15
|
15
|
| и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, возглаго́лю: ѡ҆ всѧ́цѣмъ человѣ́цѣ ты̀ па́че вѣ́си, и҆ ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ, ѡ҆ ни́хже болѣ́знꙋю, | І нині, Господи, я скажу: про всяку людину Ти більше знаєш; але скажу про народ Твій, за який уболіваю, |
|
16
|
16
|
| и҆ ѡ҆ наслѣ́дїи твое́мъ, є҆гѡ́же ра́ди а҆́зъ рыда́ю, и҆ ра́ди і҆и҃лѧ, ѡ҆ не́мже ско́рбенъ є҆́смь, и҆ і҆а́кѡва ра́ди, ѡ҆ не́мже а҆́зъ болѣ́знꙋю: | про спадщину Твою, за яку проливаю сльози, про Ізраїля, за якого болію серцем, про Якова, про якого тужу. |
|
17
|
17
|
| сегѡ̀ ра́ди начнꙋ̀ моли́тисѧ пред̾ тобо́ю за мѧ̀ и҆ за ни́хъ, ꙗ҆́кѡ ви́ждꙋ паде́нїе на́ше, и҆̀же ѡ҆бита́емъ на землѝ: | Почну молитися перед Тобою за себе і за них, бо бачу гріхопадіння нас, які живуть на землі. |
|
18
|
18
|
| но слы́шахъ ско́рость сꙋ́дїѝ, и҆́же прїи́детъ, | Але я чув, що скоро прийде Суддя. |
|
19
|
19
|
| сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́ши гла́съ мо́й и҆ разꙋмѣ́й сло́во моѐ, и҆ возглаго́лю пред̾ тобо́ю. Нача́ло слове́съ є҆́здриныхъ, пре́жде не́же взѧ́тъ бы́сть. | Тому почуй мій голос, прислухайся до слів моїх, і я буду говорити перед Тобою. [Початок слів Ездри, перш ніж він був узятий.] |
|
20
|
20
|
| И҆ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, и҆́же ѡ҆бита́еши во вѣ́къ, є҆гѡ́же ѻ҆́чи вознесє́нны на вы̑шнѧѧ и҆ на воздꙋ́сѣ, | Я сказав: Господи, що живеш вічно, Якого очі звернені на піднесене і небесне, |
|
21
|
21
|
| и҆ є҆гѡ́же прⷭ҇то́лъ безцѣ́нный є҆́сть и҆ сла́ва непостижи́ма, є҆мꙋ́же предстоѧ́тъ вѡ́и а҆́гг҃лстїи съ тре́петомъ, и҆́хже сохране́нїе въ вѣ́трѣ и҆ ѻ҆гнѝ ѡ҆браща́етсѧ, є҆гѡ́же сло́во и҆́стинно и҆ гл҃го́лы вѣ́чнїи, | Якого престіл неоціненний і слава незбагненна, Якому з трепетом предстоять воїнства ангелів, що служать у вітрі і вогні, Якого слово істинне і глаголи непорушні, |
|
22
|
22
|
| є҆гѡ́же повелѣ́нїе крѣ́пко и҆ разсмотре́нїе стра́шно, є҆гѡ́же зра́къ и҆зсꙋша́етъ бє́здны и҆ гнѣ́въ растаѧва́ти твори́тъ го́ры и҆ и҆́стина свидѣ́телствꙋетъ: | повеління сильне і правління страшне, Якого погляд висушує безодні, гнів розплавляє гори й істина перебуває повік! |
|
23
|
23
|
| оу҆слы́ши моли́твꙋ раба̀ твоегѡ̀ и҆ во оу҆шеса̀ прїимѝ моле́нїе творе́нїѧ твоегѡ̀: | Почуй молитву раба Твого, і послухай моління створіння Твого. |
|
24
|
24
|
| є҆гда́ бо живꙋ̀, глаго́лати бꙋ́дꙋ, и҆ є҆гда̀ разꙋмѣ́ю, ѿвѣща́ти бꙋ́дꙋ: не смотрѝ на люді́й твои́хъ грѣхѝ, но и҆̀же тебѣ̀ во и҆́стинѣ слꙋ́жатъ, | Доки живу, буду говорити, і доки розумію, буду відповідати. Не дивися на гріхи народу Твого, але на тих, які Тобі в істині служать; |
|
25
|
25
|
| ни внемлѝ нечєсти́вымъ ꙗ҆зы́кѡвъ начина́нїємъ, но и҆̀же твоѧ̑ свидѣ̑нїѧ со болѣ́знїю сохрани́ша, | не звертай уваги на нечестиві діла язичників, але на тих, які завіти Твої зберегли серед бід; |
|
26
|
26
|
| ни помы́сли и҆̀же пред̾ тобо́ю лжи́вѡ пожи́ша, но помѧнѝ си́хъ, и҆̀же по во́ли твое́й стра́хъ позна́ша, | не помишляй про тих, які перед Тобою неправдиво чинили, але пом’яни тих, які, з волі Твоєї, пізнали страх; |
|
27
|
27
|
| нижѐ хощѝ погꙋби́ти, и҆̀же скѡ́тскїѧ ѡ҆бы̑чаи и҆мѣ́ша, но воззрѝ на тѣ́хъ, и҆̀же зако́нꙋ твоемꙋ̀ ꙗ҆́снѡ оу҆чи́ша, | не погубляй тих, які жили, як тварини, але споглянь на тих, які ясно навчали закону Твого; |
|
28
|
28
|
| ни прогнѣ́вайсѧ на ни́хъ, и҆̀же ѕвѣре́й го́рши ѡ҆сꙋжде́ни сꙋ́ть, | не прогнівайся на тих, які визнані гіршими за звірів; |
|
29
|
29
|
| но возлюбѝ си́хъ, и҆̀же всегда̀ на пра́вдꙋ твою̀ надѣ́ютсѧ и҆ сла́вꙋ: | але полюби тих, які завжди надіються на правду Твою і славу. |
|
30
|
30
|
| ꙗ҆́кѡ мы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши таковы́ми болѣ́зньми и҆счеза́емъ, | Бо ми і батьки наші на такі хвороби страждаємо; |
|
31
|
31
|
| ты́ же ра́ди на́съ грѣ́шныхъ млⷭ҇рдъ нарече́шисѧ: | а Ти, заради нас — грішних, назвешся милосердим. |
|
32
|
32
|
| а҆́ще бо пожела́еши, да на́съ поми́лꙋеши, тогда̀ млⷭ҇рдъ нарече́шисѧ, не и҆мѣ́ющымъ на́мъ дѣ́лъ пра́вды: | Якщо Ти побажаєш помилувати нас, то назвешся милосердим, тому що ми не маємо діл правди. |
|
33
|
33
|
| пра́веднїи бо, и҆́хже сꙋ́ть дѣла̀ мнѡ́га предста́влєнна, ѿ свои́хъ дѣ́лъ прїи́мꙋтъ мздꙋ̀: | Праведники ж, у яких багато діл придбано, за власні діла одержать винагороду. |
|
34
|
34
|
| что́ бо є҆́сть человѣ́къ, да на него̀ прогнѣ́ваешисѧ; и҆лѝ ро́дъ растлѣ́нъ, да та́кѡ ѡ҆горче́нъ бꙋ́деши на него̀; | Що́ є людина, щоб Ти гнівався на неї, і рід розтлінний, щоб Ти стільки засмучувався ним? |
|
35
|
35
|
| вои́стиннꙋ бо никто́же ѿ рожде́нныхъ є҆́сть, и҆́же бы нечести́вѡ не сотвори́лъ, и҆ ѿ и҆сповѣ́дающихсѧ, и҆́же бы не согрѣши́лъ: | Воістину, немає нікого з народжених, хто не вчинив би нечестиво, і з тих, які сповідують Тебе, немає нікого, хто не згрішив би. |
|
36
|
36
|
| въ то́мъ бо возвѣсти́тсѧ пра́вда твоѧ̀ и҆ бл҃гость твоѧ̀, гдⷭ҇и, є҆гда̀ млⷭ҇рдъ бꙋ́деши и҆̀мъ, и҆̀же не и҆мѣ́ютъ сꙋщества̀ благи́хъ дѣ́лъ. | У тім-то і звіститься правда Твоя і благість Твоя, Господи, коли помилуєш тих, які не мають сутности добрих діл. |
|
37
|
37
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: пра́вѡ глаго́лалъ є҆сѝ нѣ̑каѧ, и҆ по словесє́мъ твои̑мъ та́кѡ и҆ бꙋ́детъ: | Він відповів мені і сказав: справедливо ти сказав дещо, і за словами твоїми так і буде. |
|
38
|
38
|
| поне́же не и҆́стиннѡ помы́шлю на зда́нїе си́хъ, и҆̀же согрѣши́ша пре́жде сме́рти, пре́жде сꙋда̀, пре́жде погꙋбле́нїѧ, | Бо істинно не помишляю Я про діла тих створінь, які згрішили, раніше смерти, раніше суду, раніше загибелі; |
|
39
|
39
|
| но оу҆слаждꙋ́сѧ над̾ пра́ведныхъ творе́нїемъ и҆ помѧнꙋ̀ прише́лствїе и҆ спасе́нїе и҆ мзды̀ воспрїѧ́тїе: | але насолоджуюся подвигами праведних, і згадую, як вони подорожували, як спасалися і намагалися заслужити нагороду. |
|
40
|
40
|
| ꙗ҆́коже оу҆́бѡ гл҃алъ є҆́смь, та́кѡ и҆ є҆́сть: | Як сказав Я, так і є. |
|
41
|
41
|
| ꙗ҆́коже бо земледѣ́лецъ сѣ́етъ на землѝ сѣ́мена мнѡ́га и҆ сажде́нїѧ мно́жество сади́тъ, но не во вре́мѧ всѧ̑, ꙗ҆̀же сѣ̑ѧна сꙋ́ть, спасꙋ́тсѧ, но ни всѧ̑, ꙗ҆̀же сажєна̀ сꙋ́ть, вкоренѧ́тсѧ: та́кѡ и҆ и҆̀же въ вѣ́цѣ насѣ́ѧни сꙋ́ть, не всѝ спасꙋ́тсѧ. | Як хлібороб сіє на землі багато насіння і садить багато рослин, але не все посіяне збережеться з часом, і не все посаджене укоріниться, так і ті, які посіяні у віці цьому, не усі спасуться. |
|
42
|
42
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть, возглаго́лю: | Я відповів і сказав: якщо я знайшов благодать, то буду говорити. |
|
43
|
43
|
| ꙗ҆́коже сѣ́мѧ земледѣ́лца а҆́ще не взы́детъ, и҆лѝ не прїи́метъ дождѧ̀ твоегѡ̀ во вре́мѧ, и҆лѝ а҆́ще растлѣ́но бꙋ́детъ оу҆множе́нїемъ дождѧ̀: | Як насіння хлібороба, якщо не зійде, або не прийме вчасно дощу Твого, або пошкодиться від надміру дощів, гине: |
|
44
|
44
|
| та́кѡ погиба́етъ подо́бнѣ и҆ человѣ́къ, и҆́же рꙋка́ма твои́ма созда́нъ бы́сть, и҆ ты̀ є҆мꙋ̀ ѡ҆́бразъ и҆менова́лсѧ є҆сѝ: поне́же подо́бенъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, є҆гѡ́же ра́ди всѧ̑ созда́лъ є҆сѝ и҆ оу҆подо́билъ є҆сѝ сѣ́мени земледѣ́лцевꙋ: | так і людина, створена руками Твоїми, — і Ти називаєшся її первообразом, тому що Ти подібний до неї, для якої створив усе і яку Ти уподібнив до насіння хлібороба. |
|
45
|
45
|
| не прогнѣ́вайсѧ на на́съ, но простѝ лю́демъ твои̑мъ и҆ поми́лꙋй наслѣ́дїе твоѐ, ты́ же творе́нїе твоѐ ми́лꙋеши. | Не гнівайся на нас, але пощади народ Твій і помилуй спадщину Твою, — а Ти милосердий до створіння Твого. |
|
46
|
46
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: ꙗ҆̀же сꙋ́ть настоѧ̑щаѧ, настоѧ́щымъ, и҆ ꙗ҆̀же бꙋ̑дꙋщаѧ, бꙋ́дꙋщымъ: | Він відповів мені і сказав: теперішнє теперішнім і майбутнє майбутнім. |
|
47
|
47
|
| мно́гѡ бо тебѣ̀ ѡ҆ста́нетъ, да мо́жеши возлюби́ти моѐ сотворе́нїе па́че менє̀, тебѣ́ же ча́стѡ и҆ самомꙋ̀ приближа́хсѧ, къ непра́вєднымъ же никогда̀: | Багато чого не вистачає тобі, щоб ти міг полюбити створіння Моє більше за Мене, хоч Я часто наближався до тебе самого, а до неправедних ніколи. |
|
48
|
48
|
| но и҆ въ се́мъ ди́венъ є҆сѝ пред̾ вы́шнимъ, | Але й у тім дивний ти перед Всевишнім, |
|
49
|
49
|
| ꙗ҆́кѡ смири́лсѧ є҆сѝ ꙗ҆́коже подоба́етъ тебѣ̀, и҆ не сꙋди́лъ є҆сѝ тебѐ, да междꙋ̀ пра́ведными мно́гѡ сла́вишисѧ: | що смирив себе, як пристойно тобі, і не судив про себе так, щоб багато славитися між праведними. |
|
50
|
50
|
| тогѡ̀ ра́ди бѣды̑ мнѡ́ги и҆ нищєты̀ сотворѧ́тсѧ тѣ̑мъ, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ вѣ́къ на послѣ́докъ, поне́же во мно́зѣй горды́ни ходи́ша: | Многі і гіркі біди спіткають тих, які населяють вік, останнім часом, тому що вони ходили у великій гордині. |
|
51
|
51
|
| ты́ же ѡ҆ тебѣ̀ разꙋмѣ́й и҆ ѡ҆ подо́бныхъ тебѣ̀ взыскꙋ́й сла́вꙋ: | А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави; |
|
52
|
52
|
| ва́мъ бо ѿве́рстъ є҆́сть ра́й, насажде́но є҆́сть дре́во жи́зни, пред̾ꙋгото́вано є҆́сть бꙋ́дꙋшее вре́мѧ, гото́во є҆́сть и҆з̾ѻби́лїе, созда́нъ є҆́сть гра́дъ, и҆скꙋше́нъ є҆́сть поко́й, соверше́нна є҆́сть благосты́нѧ и҆ соверше́нна премꙋ́дрость: | бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена благість і довершена премудрість. |
|
53
|
53
|
| ко́рень ѕла̀ зна́менанъ є҆́сть ѿ ва́съ, не́мощь и҆ мо́лїе ѿ ва́съ скры́то є҆́сть, и҆ во а҆́дъ бѣжи́тъ растлѣ́нїе въ забве́нїи: | Корінь зла запечатаний від вас, неміч і тління сховані від вас, і розтління біжить у пекло в забуття. |
|
54
|
54
|
| преидо́ша бѡлѣ́зни, и҆ ꙗ҆вле́но є҆́сть на коне́цъ сокро́вище безсме́ртїѧ: | Минули хвороби, і наприкінці показався скарб безсмертя. |
|
55
|
55
|
| не прилага́й оу҆̀бо и҆спы́товати ѡ҆ мно́жествѣ погиба́ющихъ, | Не намагайся більше дізнатися про безліч загиблих. |
|
56
|
56
|
| и҆́бо и҆ ті́и, прїе́млюще свобо́дꙋ, оу҆ничижи́ша вы́шнѧго, и҆ зако́нъ є҆гѡ̀ презрѣ́ша, и҆ пꙋти̑ є҆гѡ̀ ѡ҆ста́виша, | Бо вони, одержавши свободу, знехтували Всевишнього, зневажили закон Його і залишили путі Його, |
|
57
|
57
|
| є҆ще́ же и҆ пра́ведныхъ є҆гѡ̀ попра́ша, | а ще і праведних Його потоптали, |
|
58
|
58
|
| и҆ реко́ша въ се́рдцы свое́мъ: нѣ́сть бг҃а, а҆́ще и҆ вѣ́дѧхꙋ, ꙗ҆́кѡ оу҆мира́ютъ: | і говорили у серці своєму: «немає Бога», хоч і знали, що вони смертні. |
|
59
|
59
|
| ꙗ҆́коже бо ва́съ прїи́мꙋтъ ꙗ҆̀же предрѣчє́нна сꙋ́ть, та́кѡ тѣ́хъ жа́жда и҆ мꙋчє́нїѧ, ꙗ҆̀же оу҆готѡ́вана сꙋ́ть: и҆́бо не хотѧ́ше человѣ́ка погꙋби́ти, | Як на вас очікує те, про що сказано раніше, так і їх — спрага і муки, які приготовані. Бог не хотів погубити людину, |
|
60
|
60
|
| но и҆ ті́и, и҆̀же сотворе́ни сꙋ́ть, ѡ҆скверни́ша и҆́мѧ тогѡ̀, и҆́же сотворѝ и҆̀хъ, и҆ неблагода́рни бы́ша томꙋ̀, и҆́же оу҆гото́валъ и҆̀мъ живо́тъ: | але самі створені знеславили ім’я Того, Хто створив їх, і були невдячними до Того, Хто наперед уготував їм життя. |
|
61
|
61
|
| сегѡ̀ ра́ди сꙋ́дъ мо́й нн҃ѣ приближа́етсѧ, | Тому суд Мій нині наближається, — |
|
62
|
62
|
| ꙗ҆̀же не всѣ̑мъ показа́хъ, то́кмѡ тебѣ̀ и҆ тебѣ̀ подѡ́бнымъ не мнѡ́гимъ. И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: | про що Я не всім відкрив, а тільки тобі і небагатьом, до тебе подібним. Я відповів і сказав: |
|
63
|
63
|
| се, нн҃ѣ, гдⷭ҇и, показа́лъ є҆сѝ мнѣ̀ мно́жество зна́менїй, ꙗ҆̀же начне́ши твори́ти въ послѣ́днїй ча́съ, но не показа́лъ є҆сѝ мнѣ̀, въ ко́е вре́мѧ. | ось нині, Господи, Ти показав мені безліч знамень, які Ти почнеш творити при кончині, але не показав, у який час. |
|
Глава́ ѳ҃
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И҆ ѿвѣща ко̀ мнѣ̀ и҆ речѐ: мѣ́рѧщь мѣ́ри вре́мѧ въ себѣ̀ самѣ́мъ: и҆ бꙋ́детъ, повнегда̀ оу҆ви́диши, є҆гда̀ пре́йдетъ ча́сть нѣ́котораѧ зна́менїй, ꙗ҆̀же предрѣчє́на сꙋ́ть, | Він відповів мені і сказав: вимірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних, |
|
2
|
2
|
| тогда̀ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ то̀ са́мое є҆́сть вре́мѧ, въ не́же начне́тъ вы́шнїй посѣща́ти вѣ́къ, и҆́же ѿ негѡ̀ сотворе́нъ бы́сть: | тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений. |
|
3
|
3
|
| и҆́ є҆гда̀ оу҆́зритсѧ въ вѣ́цѣ зыба́нїе мѣ́стъ и҆ люді́й смꙋще́нїе, | Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів, |
|
4
|
4
|
| тогда̀ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ си́хъ гл҃аше вы́шнїй ѿ дні́й, и҆̀же бы́ша пред̾ тобо́ю ѿ нача́ла: | тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку. |
|
5
|
5
|
| ꙗ҆́коже бо всѐ, є҆́же сотворе́но є҆́сть въ вѣ́цѣ, нача́ло и҆́мать, та́кѡ и҆ сконча́нїе, и҆ сконча́нїе є҆́сть ꙗ҆вле́но: | Як усе, створене у віці, має початок, так само і кінець, і закінчення буває явно: |
|
6
|
6
|
| та́кѡ и҆ вы́шнѧгѡ времена̀ нача̑ла и҆мѣ́ютъ ꙗ҆влє́нна въ чꙋдесѣ́хъ и҆ си́лахъ, и҆ сконча̑нїѧ въ дѣѧ́нїи и҆ зна́менїихъ: | так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями. |
|
7
|
7
|
| и҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ и҆́же спасе́тсѧ и҆ и҆́же возмо́жетъ и҆збѣжа́ти дѣла́ми свои́ми и҆ вѣ́рою, є҆́юже вѣ́ровасте, | Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід, |
|
8
|
8
|
| ѡ҆ста́нетсѧ ѿ предрѣче́нныхъ бѣ́дъ и҆ оу҆́зритъ спⷭ҇нїе моѐ на землѝ мое́й и҆ въ предѣ́лѣхъ мои́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ст҃и́хъ менѐ ѿ вѣ́ка: | залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку. |
|
9
|
9
|
| и҆ тогда̀ оу҆милѧ́тсѧ, и҆̀же нн҃ѣ ѿстꙋпи́ша ѿ пꙋті́й мои́хъ, и҆ въ мꙋче́нїихъ пребꙋ́дꙋтъ ті́и, и҆̀же ѿверго́ша ѧ҆̀ въ презо́рствѣ: | Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках. |
|
10
|
10
|
| и҆̀же бо не позна́ша мѧ̀, живꙋ́ще благодѣѧ̑нїѧ полꙋчи́вше, | Ті, які не пізнали Мене, одержуючи за життя благодіяння, |
|
11
|
11
|
| и҆ и҆̀же возненави́дѣша зако́нъ мо́й, є҆гда̀ є҆щѐ бѧ́хꙋ и҆мѣ́юще свобо́дꙋ и҆ є҆гда̀ є҆щѐ бѧ́ше и҆̀мъ ѿве́рсто покаѧ́нїѧ мѣ́сто, не оу҆разꙋмѣ́ша, но оу҆ничижи́ша, | і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння, |
|
12
|
12
|
| си̑мъ подоба́етъ по сме́рти въ мꙋче́нїи позна́ти: | ті пізнають Мене після смерти у муках. |
|
13
|
13
|
| ты̀ оу҆̀бо ктомꙋ̀ не бꙋ́ди любопы́тливъ, ка́кѡ нечести́вїи мꙋ́читисѧ бꙋ́дꙋтъ, но и҆спытꙋ́й, ка́кѡ пра́веднїи спасꙋ́тсѧ, и҆ и҆́хже вѣ́къ, и҆ ра́ди кото́рыхъ вѣ́къ, и҆ когда̀. | Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли. |
|
14
|
14
|
| И҆ ѿвѣща́хъ и҆ реко́хъ: | Я відповів і сказав: |
|
15
|
15
|
| дре́вле глаго́лахъ и҆ нн҃ѣ глаго́лю и҆ по́слѣ возглаго́лю, ꙗ҆́кѡ мно́жае сꙋ́ть, и҆̀же поги́бнꙋтъ, не́жели и҆̀же спасꙋ́тсѧ, ꙗ҆́коже оу҆множа́ютсѧ вѡ́лны над̾ ка́плю. | я раніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю. |
|
16
|
16
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: | Він відповів мені і сказав: |
|
17
|
17
|
| какова̀ ни́ва, такѡва̀ и҆ сѣ́мена, и҆ какѡвы̀ цвѣ́ти, такѡвы̀ и҆ пестрѡты̀, и҆ како́въ дѣ́латель, таково̀ и҆ дѣ́ло, како́въ земледѣ́лецъ, таково̀ и҆ земледѣ́лство, поне́же вре́мѧ бѧ́ше вѣ́ка: | яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку. |
|
18
|
18
|
| и҆ нн҃ѣ є҆гда̀ бы́хъ оу҆готовлѧ́ющь тѣ̑мъ, и҆̀же нн҃ѣ сꙋ́ть, пре́жде не́же бы́сть вѣ́къ, въ не́мже бы ѡ҆бита́ли: и҆ никто́же проти́вꙋ речѐ мнѣ̀: | Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив. |
|
19
|
19
|
| тогда́ бо всѧ́къ, и҆ нн҃ѣ творе́цъ въ мі́рѣ се́мъ оу҆гото́ваннѣмъ, и҆ въ жа́твѣ неѡскꙋдѣва́ющей, и҆ въ зако́нѣ неизслѣ́димѣмъ растлѣ́ни сꙋ́ть нра̑вы свои́ми: | А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимому законі. |
|
20
|
20
|
| и҆ разсмотри́хъ вѣ́къ, и҆ сѐ, бѧ́ше бѣда̀ ра́ди помышле́нїй, ꙗ҆̀же въ не́мъ прїидо́ша: | І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому. |
|
21
|
21
|
| и҆ ви́дѣхъ, и҆ прости́хъ є҆мꙋ̀ ѕѣлѡ̀, и҆ сохрани́хъ мнѣ̀ ꙗ҆́годꙋ ѿ гро́зда и҆ сажде́нїе ѿ колѣ́на мно́га: | Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі. |
|
22
|
22
|
| да поги́бнетъ оу҆̀бо мно́жество, є҆́же без̾ вины̀ рожде́но є҆́сть, и҆ да сохрани́тсѧ ꙗ҆́годица моѧ̀ и҆ насажде́нїе моѐ, є҆́же вели́кимъ трꙋдо́мъ соверши́хъ: | Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом. |
|
23
|
23
|
| ты́ же, а҆́ще и҆ є҆щѐ спꙋ́стиши се́дмь дні́й и҆нѣ́хъ, но да не пости́шисѧ въ ни́хъ, | А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них, |
|
24
|
24
|
| по́йдеши на по́ле цвѣ́тное, и҆дѣ́же до́мъ нѣ́сть созда́нъ, и҆ снѣ́си то́кмѡ ѿ цвѣтѡ́въ полевы́хъ, и҆ мѧ́са да не вкꙋ́сиши, и҆ вїна̀ не пїе́ши, но то́кмѡ цвѣ́ты: | вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти, |
|
25
|
25
|
| моли́сѧ вы́шнемꙋ непреста́ннѡ, и҆ прїидꙋ̀ и҆ возгл҃ю съ тобо́ю. | молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою. |
|
26
|
26
|
| И҆ и҆до́хъ, ꙗ҆́коже речѐ мнѣ̀, на по́ле, є҆́же зове́тсѧ а҆рда́ѳъ, и҆ сѣдо́хъ та́мѡ въ цвѣ́тѣхъ, и҆ ѿ тра́въ се́лныхъ ꙗ҆до́хъ, и҆ бы́сть мѝ пи́ща и҆́хъ въ сы́тость. | І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням. |
|
27
|
27
|
| И҆ бы́сть по седми́хъ дне́хъ, и҆ а҆́зъ лежа́хъ на сѣ́нѣ, и҆ се́рдце моѐ па́ки смꙋща́шесѧ, ꙗ҆́коже пре́жде. | Після семи днів лежав я на траві, і серце моє знову бентежилось, як раніше. |
|
28
|
28
|
| И҆ ѿверзо́шасѧ оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ нача́хъ глаго́лати пред̾ вы́шнимъ и҆ реко́хъ: | І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав: |
|
29
|
29
|
| ѽ, гдⷭ҇и! тѧ̀ на́мъ показꙋ́ѧй показа́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ въ пꙋсты́ни непрохо́днѣй и҆ непло́днѣй, є҆гда̀ бѧ́хꙋ и҆сходѧ́ще ѿ є҆гѵ́пта, | о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту, |
|
30
|
30
|
| и҆ гл҃ющь ре́клъ є҆сѝ: ты̀, і҆и҃лю, послꙋ́шай мѧ̀, и҆ сѣ́мѧ і҆а́кѡвле, вонмѝ словесє́мъ мои̑мъ: | і сказав: «слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сíм’я Якова. |
|
31
|
31
|
| се́ бо, а҆́зъ сѣ́ю зако́нъ мо́й, и҆ сотвори́тъ въ ва́съ пло́дъ, и҆ просла́витесѧ въ не́мъ во вѣ́къ: | Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно». |
|
32
|
32
|
| и҆́бо ѻ҆тцы̀ ва́ши прїе́млюще зако́нъ не сохрани́ша и҆ закѡ́ннаѧ моѧ̑ не соблюдо́ша, и҆ бы́сть пло́дъ зако́на неродѧ́щь: ниже́ бо можа́ше, поне́же тво́й бѣ̀: | Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій, |
|
33
|
33
|
| занѐ, и҆̀же прїѧ́ша, погибо́ша не сохранѧ́юще, є҆́же въ ни́хъ сѣ́ѧно бы́сть: | але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно. |
|
34
|
34
|
| и҆ сѐ, ѡ҆бы́чай є҆́сть, да є҆гда̀ прїи́метъ землѧ̀ сѣ́мѧ, и҆лѝ кора́бль мо́ре, и҆лѝ сосꙋ́дъ нѣ́кїй пи́щꙋ и҆лѝ питїѐ: є҆гда̀ бꙋ́детъ поврежде́но то̀, въ не́мже сѣ́ѧно є҆́сть, и҆лѝ то̀, въ не́мже поста́влено є҆́сть, | Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено, |
|
35
|
35
|
| кꙋ́пнѡ и҆ то̀, є҆́же насѣ́ѧно и҆лѝ поста́влено є҆́сть, и҆лѝ ꙗ҆̀же прїѧ̑та сꙋ́ть, и҆стреблѧ́ютсѧ, и҆ воспрїѧ̑таѧ оу҆жѐ не пребыва́ютъ пред̾ на́ми: на́мъ же не та́кѡ сотворе́но бы́сть: | у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так. |
|
36
|
36
|
| мы́ бо, и҆̀же зако́нъ прїѧ́ли є҆смы̀, согрѣша́юще погибо́хомъ, и҆ се́рдце на́ше, є҆́же воспрїѧ̀ є҆го̀: | Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так само і серце наше, яке прийняло його; |
|
37
|
37
|
| ꙗ҆́кѡ зако́нъ не поги́бе, но пребыва́етъ во свое́мъ трꙋдѣ̀. | Але закон не загинув, і залишається у своїй силі. |
|
38
|
38
|
| И҆ є҆гда̀ глаго́лахъ сїѧ̑ въ се́рдцы мое́мъ, воззрѣ́хъ ѻ҆чи́ма мои́ма и҆ ви́дѣхъ женꙋ̀ въ деснѣ́й странѣ̀, и҆ сѐ, сїѧ̀ рыда́ше и҆ пла́каше со гла́сомъ вели́кимъ и҆ дꙋше́ю болѧ́ше ѕѣлѡ̀, и҆ ѡ҆дѣѧ́нїе є҆ѧ̀ раздра́но, и҆ пе́пелъ на главѣ̀ є҆ѧ̀. | Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл. |
|
39
|
39
|
| И҆ ѡ҆ста́вихъ помышлє́нїѧ, въ кото́рыхъ бы́хъ мы́слѧ, и҆ ѡ҆брати́хсѧ къ не́й | Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй: |
|
40
|
40
|
| и҆ реко́хъ є҆́й: ѡ҆ че́мъ пла́чеши, и҆ что̀ боли́ши дꙋше́ю; | про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею? |
|
41
|
41
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: ѡ҆ста́ви мѧ̀, го́споди мо́й, да воспла́чꙋ себѐ и҆ приложꙋ̀ бѡлѣ́зни, ꙗ҆́кѡ ѕѣлѡ̀ ѡ҆горчи́хсѧ дꙋше́ю и҆ смире́на є҆́смь ѕѣлѡ̀. | Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай пла́чу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена. |
|
42
|
42
|
| И҆ реко́хъ є҆́й: что̀ стра́ждеши; рцы̀ мѝ. И҆ речѐ ко мнѣ̀: | Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені: |
|
43
|
43
|
| непло́дна бы́хъ а҆́зъ раба̀ твоѧ̀ и҆ не роди́хъ, и҆мѣ́ющи мꙋ́жа лѣ́тъ три́десѧть: | я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років. |
|
44
|
44
|
| а҆́зъ бо на всѧ́къ ча́съ и҆ на всѧ́къ де́нь, и҆ лѣ́тъ си́хъ три́десѧть молю́сѧ вы́шнемꙋ де́нь и҆ но́щь: | Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно, |
|
45
|
45
|
| и҆ бы́сть, по три́десѧтихъ лѣ́тѣхъ оу҆слы́ша мѧ̀ бг҃ъ рабꙋ̀ твою̀, и҆ ви́дѣ смире́нїе моѐ, и҆ внѧ́тъ скорбѣ́нїю моемꙋ̀, и҆ дадѐ мнѣ̀ сы́на: и҆ оу҆блажи́хсѧ ѡ҆ не́мъ ѕѣлѡ̀ а҆́зъ и҆ мꙋ́жъ мо́й и҆ всѝ гра́ждане моѝ, и҆ почти́хомъ ѕѣлѡ̀ всеси́льнаго: | і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього. |
|
46
|
46
|
| и҆ вскорми́хъ є҆го̀ съ трꙋдо́мъ вели́кимъ: | Я вигодувала його з великим трудом, |
|
47
|
47
|
| и҆ бы́сть, є҆гда̀ возрастѐ и҆ прїи́де поѧ́ти женꙋ̀, сотвори́хъ де́нь пи́рный. | і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету. |
|
Глава́ і҃
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ вни́де сы́нъ мо́й въ черто́гъ сво́й, падѐ и҆ оу҆́мре: | Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер. |
|
2
|
2
|
| и҆ преврати́хомъ всѧ̑ свѣ̑тлаѧ, и҆ воста́ша всѝ гра́ждане моѝ во оу҆тѣше́нїе моѐ, и҆ почи́хъ да́же до дрꙋга́гѡ днѐ до но́щи: | І перекинули всі ми світильники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня. |
|
3
|
3
|
| и҆ бы́сть, є҆гда̀ всѝ почива́хꙋ, да мѧ̀ оу҆тѣ́шатъ, да поко́юсѧ: и҆ воста́хъ но́щїю, и҆ бѣжа́хъ, и҆ прїидо́хъ, ꙗ҆́коже ви́диши, на сїѐ по́ле, | Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле. |
|
4
|
4
|
| и҆ помышлѧ́ю оу҆жѐ не возврати́тисѧ во гра́дъ, но здѣ̀ пребыва́ти, и҆ не ꙗ҆́сти, нижѐ пи́ти, но безпреста́ни рыда́ти и҆ пости́тисѧ до́ндеже оу҆мрꙋ̀. | І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру. |
|
5
|
5
|
| И҆ ѡ҆ста́вихъ словеса̀, въ ни́хже бѣ́хъ, и҆ ѿвѣща́хъ съ ꙗ҆́ростїю къ не́й и҆ реко́хъ: | Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав: |
|
6
|
6
|
| бꙋ́ѧ па́че всѣ́хъ же́нъ, не ви́диши ли пла́ча на́шегѡ и҆ ꙗ҆̀же на́мъ слꙋчи́шасѧ; | о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами — |
|
7
|
7
|
| ꙗ҆́кѡ сїѡ́нъ ма́ти на́ша всѧ́кою ско́рбїю скорби́тъ и҆ смире́нїемъ смире́на є҆́сть и҆ пла́четъ вельмѝ: | що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко? |
|
8
|
8
|
| и҆ нн҃ѣ поне́же всѝ рыда́емъ и҆ ско́рбни є҆смы̀, ꙗ҆́кѡ всѝ приско́рбни є҆смы̀, ты́ же скорби́ши ѡ҆ є҆ди́нѣмъ сы́нѣ: | І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого? |
|
9
|
9
|
| вопроси́ бо землѝ, и҆ рече́тъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ сїѧ̀ є҆́сть, є҆́йже подоба́етъ рыда́ти паде́нїѧ толи́кихъ на не́й ражда́ющихсѧ: | Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній; |
|
10
|
10
|
| и҆ ѿ неѧ̀ ѿ нача́ла всѝ рожде́ни, и҆ні́и же прїи́дꙋтъ, и҆ сѐ, є҆два̀ не всѝ въ поги́бель ѿхо́дѧтъ, и҆ и҆стребле́нїе быва́етъ мно́жествꙋ и҆́хъ: | бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення. |
|
11
|
11
|
| и҆ кто̀ оу҆̀бо и҆́мать рыда́ти па́че сеѧ̀, ꙗ҆́же то́ль ве́лїе мно́жество погꙋби́ла, не́жели ты̀, ꙗ҆́же ѡ҆ є҆ди́нѣмъ болѣ́знꙋеши; | Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила таку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного? |
|
12
|
12
|
| а҆́ще же рече́ши мнѣ̀: ꙗ҆́кѡ нѣ́сть пла́чь мо́й подо́бенъ земли, поне́же пло́дъ чре́ва моегѡ̀ погꙋби́хъ, є҆го́же въ печа́лехъ породи́хъ и҆ съ болѣ́знїю роди́хъ, | Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу землі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях; |
|
13
|
13
|
| землѧ́ же по пꙋтѝ землѝ, ѿи́де же въ не́й мно́жество настоѧ́щее, ꙗ҆́коже слꙋчи́сѧ: | а земля — за властивістю землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»: |
|
14
|
14
|
| и҆ а҆́зъ тебѣ̀ рекꙋ̀: ꙗ҆́коже ты̀ съ трꙋдо́мъ родила̀ є҆сѝ, та́кѡ и҆ землѧ̀ дае́тъ пло́дъ сво́й человѣ́кꙋ ѿ нача́ла є҆мꙋ̀, и҆́же сотвори́лъ ю҆̀: | і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її. |
|
15
|
15
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо воздержѝ сама̀ оу҆ себє̀ болѣ́знь твою̀ и҆ крѣ́пкѡ носѝ ꙗ҆̀же тебѣ̀ слꙋчи́шасѧ падє́нїѧ: | Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе. |
|
16
|
16
|
| а҆́ще бо ѡ҆правди́ши предѣ́лъ бж҃їй и҆ совѣ́тъ є҆гѡ̀, прїи́меши во вре́мѧ и҆ въ таковы́хъ похва́лишисѧ: | Бо якщо ти визнаєш праведним визначення Боже, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена. |
|
17
|
17
|
| вни́ди оу҆̀бо во гра́дъ къ мꙋ́жꙋ твоемꙋ̀. | Отже, повернися у місто до чоловіка твого. |
|
18
|
18
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: не сотворю̀, ни вни́дꙋ во гра́дъ, но здѣ̀ оу҆мрꙋ̀. | Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру. |
|
19
|
19
|
| И҆ приложи́хъ є҆щѐ глаго́лати къ не́й и҆ реко́хъ: | Продовжуючи говорити з нею, я сказав: |
|
20
|
20
|
| не творѝ сегѡ̀ словесѐ, но соизво́ли совѣ́тꙋ моемꙋ̀: коли́ко бо паде́нїе сїѡ́нꙋ; оу҆тѣ́шисѧ ра́ди болѣ́зни і҆ерⷭ҇ли́ма: | не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима. |
|
21
|
21
|
| ви́диши бо, ꙗ҆́кѡ ѡ҆свѧще́нїе на́ше ѡ҆пꙋстѣ̀, и҆ ѻ҆лта́рь на́шъ сотре́нъ є҆́сть, и҆ це́рковь на́ша разоре́на є҆́сть, | Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вівтар наш скинутий, храм наш зруйнований, |
|
22
|
22
|
| и҆ ѱалти́ръ на́шъ смире́нъ є҆́сть, и҆ пѣ́снь оу҆молчѐ, и҆ ра́дость на́ша разрꙋше́на є҆́сть, и҆ свѣ́тъ свѣти́лника на́шегѡ оу҆гаше́нъ є҆́сть, и҆ кївѡ́тъ завѣ́та на́шегѡ расхище́нъ є҆́сть, и҆ ст҃а̑ѧ на̑ша ѡ҆сквернє́на сꙋ́ть, и҆ и҆́мѧ, є҆́же воззва́но є҆́сть над̾ на́ми, є҆два̀ не ѡ҆скверне́но є҆́сть, и҆ ча̑да на̑ша оу҆коре́нїе претерпѣ́ша, и҆ свѧще́нницы на́ши сожже́ни сꙋ́ть, и҆ леѵі́ти на́ши въ плѣне́нїе ѿидо́ша, и҆ дѣви̑цы на́шѧ ѡ҆сквернє́ны сꙋ́ть, и҆ жєны̀ на́шѧ наси́лїе пострада́ша, и҆ пра́веднїи на́ши восхище́ни сꙋ́ть, и҆ ѻ҆́троцы на́ши и҆зги́бнꙋша, и҆ ю҆́нѡши на́ши слꙋжи́ша, и҆ крѣ́пцыи на́ши и҆знемого́ша: | псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого погасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьблене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники наші захоплені, отроки наші загинули, юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли; |
|
23
|
23
|
| а҆ сїѐ всѣ́хъ па́че зна́менїе сїѡ́нꙋ, ꙗ҆́кѡ и҆спадѐ ѿ сла́вы своеѧ̀, и҆́бо и҆ пре́данъ є҆́сть въ рꙋ́ки ненави́дѧщихъ ны̀: | і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших. |
|
24
|
24
|
| ты̀ оу҆̀бо ѿтрѧсѝ твою̀ печа́ль мно́гꙋю и҆ ѿложѝ ѿ себє̀ мно́жество болѣ́зней, да тѧ̀ поми́лꙋетъ крѣ́пкїй, и҆ поко́й сотвори́тъ тебѣ̀ вы́шнїй, оу҆покое́нїе трꙋдѡ́въ. | Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів. |
|
25
|
25
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ глаго́лахъ къ не́й, лицѐ є҆ѧ̀ возсїѧ̀ внеза́пꙋ и҆ зра́къ, блиста́ше видѣ́нїе є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ бы́хъ оу҆жа́сенъ ѕѣлѡ̀ ѿ неѧ̀ и҆ помышлѧ́хъ, что́ є҆сть сїѐ. | При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло лице і погляд її, і ось, вигляд зробився блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це було. |
|
26
|
26
|
| И҆ сѐ, внеза́пꙋ и҆спꙋстѝ шꙋ́мъ гла́са вели́кїй, стра́ха по́лный, ꙗ҆́кѡ поколеба́тисѧ землѝ ѿ шꙋ́ма жены̀. | І ось, вона несподівано випустила настільки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля. |
|
27
|
27
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ктомꙋ̀ жена̀ не ꙗ҆влѧ́шесѧ мнѣ̀, но гра́дъ созида́шесѧ, и҆ мѣ́сто пока́зовашесѧ ѿ ѡ҆снова́нїй вели́кихъ: и҆ оу҆страши́хсѧ и҆ возопи́хъ гла́сомъ вели́кимъ | І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося місто, і місце його позначалося на великих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав: |
|
28
|
28
|
| и҆ реко́хъ: гдѣ̀ є҆́сть оу҆рїи́лъ а҆́гг҃лъ, и҆́же ѿ нача́ла прїи́де ко мнѣ̀; поне́же то́й мѧ̀ сотворѝ прїитѝ во мно́жествѣ оу҆́жаса оу҆ма̀ сегѡ̀, и҆ бы́сть коне́цъ мо́й въ растлѣ́нїе, и҆ моли́тва моѧ̀ въ поноше́нїе. | де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої несамовитости розуму, в якому мета мого прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу. |
|
29
|
29
|
| И҆ є҆гда̀ бы́хъ глаго́лющь а҆́зъ сїѧ̑, сѐ, прїи́де ко мнѣ̀ и҆ ви́дѣ мѧ̀: | Коли я говорив це, він прийшов до мене; |
|
30
|
30
|
| и҆ сѐ, бы́хъ лежа́щь ꙗ҆́кѡ ме́ртвъ, и҆ ра́зꙋмъ мо́й ѿчꙋжде́нъ бы́сть: и҆ оу҆держа̀ десни́цꙋ мою̀, и҆ оу҆крѣпѝ мѧ̀, и҆ поста́ви мѧ̀ на но́зѣ моѝ, и҆ рече́ ми: | і побачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непритомному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені: |
|
31
|
31
|
| что̀ тебѣ̀ є҆́сть; и҆ вскꙋ́ю смꙋще́нъ є҆́сть ра́зꙋмъ тво́й и҆ чꙋ̑вства се́рдца твоегѡ̀; и҆ вскꙋ́ю смꙋща́ешисѧ; И҆ реко́хъ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, | що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся? |
|
32
|
32
|
| и҆ а҆́зъ оу҆́бѡ сотвори́хъ по словесє́мъ твои̑мъ, и҆ и҆зыдо́хъ на по́ле, и҆ сѐ, ви́дѣхъ и҆ ви́ждꙋ, ꙗ҆́кѡ не могꙋ̀ провѣща́ти. | Від того, — відповів я йому, — що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще бачу те, про що не можу розповісти. |
|
33
|
33
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: ста́ни ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ, и҆ возвѣщꙋ̀ тѝ. И҆ реко́хъ: | А він сказав мені: стій мужньо, і я поясню тобі. |
|
34
|
34
|
| глаго́ли, го́споди мо́й, ты̀ ко мнѣ̀ и҆ не ѡ҆ста́ви мѧ̀, ꙗ҆́кѡ да не всꙋ́е оу҆мрꙋ̀, | Говори мені, господарю мій, — сказав я, — тільки не залишай мене, щоб я не помер марно; |
|
35
|
35
|
| ꙗ҆́кѡ ви́дѣхъ, ꙗ҆̀же не вѣ́дѧхъ, и҆ слы́шꙋ, ꙗ҆̀же не вѣ́мъ: и҆лѝ чꙋ́вство моѐ лже́тъ, и҆ дꙋша̀ моѧ̀ мечта́нїе ви́дитъ; | бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю. |
|
36
|
36
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо молю́ тѧ, да ска́жеши рабꙋ̀ твоемꙋ̀ ѡ҆ оу҆́жасѣ се́мъ. | Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні? |
|
37
|
37
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: | Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи мені, сказав він: |
|
38
|
38
|
| слы́ши мѧ̀, и҆ наꙋчꙋ́ тѧ, и҆ рекꙋ̀ тебѣ̀ ѡ҆ ко́ихъ бои́шисѧ, ꙗ҆́кѡ вы́шнїй ѿкры̀ тебѣ̀ та̑йны мнѡ́ги, | слухай мене, і я навчу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць. |
|
39
|
39
|
| ви́дѣ пра́въ пꙋ́ть тво́й, ꙗ҆́кѡ безпреста́ни скорби́ши ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ и҆ ѕѣлѡ̀ рыда́еши сїѡ́на ра́ди. | Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і сильно засмучуєшся за Сион. |
|
40
|
40
|
| Се́й оу҆́бѡ ра́зꙋмъ видѣ́нїѧ, є҆́же тебѣ̀ ꙗ҆ви́сѧ ма́лѡ пре́жде: | Таке значення видіння, яке перед цим явилося тобі: |
|
41
|
41
|
| ю҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ рыда́ющꙋю, нача́лъ є҆сѝ оу҆тѣша́ти ю҆̀, | жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати, |
|
42
|
42
|
| нн҃ѣ же оу҆жѐ лица̀ же́нска не ви́диши, но ꙗ҆ви́сѧ тебѣ̀ гра́дъ созида́емый, | яка потім стала невидимою, але явилося тобі місто, що будується, |
|
43
|
43
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ возвѣща́ше тебѣ̀ ѡ҆ паде́нїи сы́на своегѡ̀, сїѐ є҆́сть рѣше́нїе: | і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає: |
|
44
|
44
|
| сїѧ̀ жена̀, ю҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ, сїѧ̀ є҆́сть сїѡ́нъ: и҆ поне́же речѐ тебѣ̀, ю҆́же и҆ нн҃ѣ оу҆́зриши ꙗ҆́кѡ гра́дъ созда́нъ, | жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується, |
|
45
|
45
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ речѐ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ безпло́дна бѧ́ше лѣ́тъ три́десѧть: си́рѣчь, за є҆́же бѧ́хꙋ лѣ́тъ три́десѧть, є҆гда̀ не бы́сть въ не́мъ є҆щѐ же́ртва приноше́на: | що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж тридцяти років у Сионі ще не приносилася жертва. |
|
46
|
46
|
| и҆ бы́сть по лѣ́тѣхъ три́десѧтихъ, созда̀ соломѡ́нъ гра́дъ и҆ принесѐ приношє́нїѧ тогда̀, є҆гда̀ родѝ непло́ды сы́на. | Після закінчення тридцяти років неплідна народила сина: це було тоді, коли Соломон збудував місто і приніс жертви. |
|
47
|
47
|
| А҆ є҆́же речѐ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ воспита̀ є҆го̀ съ трꙋдо́мъ, сїѐ бѧ́ше ѡ҆бита́нїе во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі. |
|
48
|
48
|
| А҆ є҆́же речѐ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ сы́нъ мо́й грѧды́й въ сво́й черто́гъ ме́ртвъ бы́сть, и҆ слꙋчи́сѧ є҆мꙋ̀ паде́нїе, то̀ бѧ́ше, є҆́же сотворе́но є҆́сть паде́нїе і҆ерⷭ҇ли́мꙋ. | А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима. |
|
49
|
49
|
| И҆ сѐ, ви́дѣлъ є҆сѝ подо́бїе є҆ѧ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ сы́на рыда́ше, нача́лъ є҆сѝ оу҆тѣша́ти ю҆̀. И҆ ѡ҆ си́хъ, ꙗ҆̀же слꙋчи́шасѧ, сїѧ̑ подоба́ше тебѣ̀ ѿкры́ти. | І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це. |
|
50
|
50
|
| И҆ нн҃ѣ ви́дитъ вы́шнїй, ꙗ҆́кѡ дꙋше́ю приско́рбенъ є҆сѝ и҆ ꙗ҆́кѡ всѣ́мъ се́рдцемъ терпи́ши ѡ҆ не́мъ, ꙗ҆вѝ тебѣ̀ свѣ́тлость сла́вы є҆гѡ̀ и҆ красотꙋ̀ лѣ́поты є҆гѡ̀. | Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його. |
|
51
|
51
|
| Сегѡ́ бо ра́ди реко́хъ тебѣ̀, да живе́ши въ по́ли, и҆дѣ́же нѣ́сть до́мъ созда́нъ. | Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому. |
|
52
|
52
|
| Вѣ́дѧхъ бо а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ вы́шнїй начина́ше тебѣ̀ пока́зовати сїѧ̑: | Я знав, що Всевишній покаже тобі це; |
|
53
|
53
|
| сегѡ̀ ра́ди реко́хъ тебѣ̀, да прїи́деши на ни́вꙋ, и҆дѣ́же нѣ́сть ѡ҆снова́нїѧ зда́нїю: | для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому. |
|
54
|
54
|
| ниже́ бо можа́ше дѣ́ло зда́нїѧ человѣ́ческагѡ содержа́тисѧ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же начина́ше вы́шнѧгѡ гра́дъ пока́зоватисѧ. | Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало показуватися місто Всевишнього. |
|
55
|
55
|
| Ты̀ оу҆̀бо не бо́йсѧ, нижѐ да оу҆страши́тсѧ се́рдце твоѐ, но вни́ди и҆ ви́ждь свѣ́тлость и҆ вели́чество созида́нїѧ, коли́кѡ возмо́жно є҆́сть тебѣ̀ видѣ́нїемъ ѻ҆че́съ (ви́дѣти). | Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої. |
|
56
|
56
|
| И҆ по си́хъ оу҆слы́шиши, коли́кѡ прїе́млетъ слы́шанїе оу҆ше́съ твои́хъ слы́шати. | Після того почуєш, скільки можуть чути вуха твої. |
|
57
|
57
|
| Ты́ бо блаже́нъ є҆сѝ па́че мно́гихъ и҆ зва́нъ є҆сѝ пред̾ вы́шнѧго ꙗ҆́кѡ не мно́зи. | Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто. |
|
58
|
58
|
| Въ нощи́ же, ꙗ҆́же заꙋ́тра бꙋ́детъ, пребꙋ́ди здѣ̀, | На завтрашню ніч залишайся тут, |
|
59
|
59
|
| и҆ пока́жетъ тебѣ̀ вы́шнїй ѡ҆́наѧ видѣ̑нїѧ вы́шшихъ, ꙗ҆̀же сотвори́тъ вы́шнїй ѡ҆бита́ющымъ на землѝ въ послѣ̑днїѧ дни̑. | і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні. |
|
60
|
60
|
| И҆ спа́хъ тꙋ̀ но́щь и҆ дрꙋгꙋ́ю, ꙗ҆́коже речѐ мнѣ̀. | І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені. |
|
Глава́ а҃і
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ со́нъ, и҆ сѐ, восхожда́ше ѿ мо́рѧ ѻ҆ре́лъ, є҆мꙋ́же бѧ́хꙋ двана́десѧть кри́лъ перна́тыхъ и҆ главы̑ трѝ. | І бачив я сон, і ось, піднявся з моря орел, у якого було дванадцять крил пернатих і три голови. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, простира́ше крилѣ̑ своѝ по все́й землѝ, и҆ всѝ вѣ́три небе́снїи надыха́хꙋ въ него̀ и҆ собира́хꙋсѧ. | І бачив я: ось, він розпростирав крила свої над усією землею, й усі вітри небесні дули на нього і збиралися хмари. |
|
3
|
3
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ ѿ пе́рїѧ є҆гѡ̀ ражда́хꙋсѧ сопроти̑внаѧ пє́рїѧ, и҆ та̑ѧ творѧ́хꙋсѧ въ пе́рїйцахъ дро́бныхъ и҆ ма́лыхъ: | І бачив я, що з пір’я його виходили інші малі пера і з тих виходили ще менші і короткі. |
|
4
|
4
|
| и҆́бо главы̑ є҆гѡ̀ бѧ́хꙋ покѡ́йны, и҆ сре́днѧѧ глава̀ бѣ̀ бо́лши и҆нѣ́хъ гла́въ, но та̀ поко́ѧшесѧ съ ни́ми. | Голови його спочивали, і середня голова була більша за інші голови, але також спочивала з ними. |
|
5
|
5
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ѻ҆ре́лъ летѧ́ще кри́лами свои́ми и҆ воцари́сѧ на землѝ и҆ над̾ живꙋ́щими на не́й. | І бачив я: ось орел літав на крилах своїх і царював над землею і над усіма жителями її. |
|
6
|
6
|
| И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ повиновє́на бѧ́хꙋ є҆мꙋ̀ всѧ̑ поднебє́снаѧ, и҆ никто́же є҆мꙋ̀ противлѧ́шесѧ ни є҆ди́нъ ѿ тва́ри, ꙗ҆́же є҆́сть на землѝ. | І бачив я, що все піднебесне було покірне йому, і ніхто не чинив спротиву йому, жодна з тварин, що існують на землі. |
|
7
|
7
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, воста̀ ѻ҆ре́лъ на нѡ́гти своѧ̑ и҆ и҆спꙋстѝ гла́съ пе́рїємъ свои̑мъ, глаго́лѧ: | І ось, орел став на пазурі свої і випустив голос до пір’я свого і сказав: |
|
8
|
8
|
| не бди́те всѝ вкꙋ́пѣ, спи́те є҆ди́нъ кі́йждо въ мѣ́стѣ свое́мъ и҆ по вре́мени бди́те, | не пильнуйте всі разом; спіть кожне на своєму місці, і пильнуйте по черзі, |
|
9
|
9
|
| главы̑ же на послѣ́докъ да сохранѧ́тсѧ. | а голови нехай зберігаються на останній час. |
|
10
|
10
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, гла́съ не и҆схожда́ше ѿ гла́въ є҆гѡ̀, но ѿ среды̀ тѣ́ла є҆гѡ̀. | Бачив я, що голос його виходив не з голів його, але зсередини тіла його. |
|
11
|
11
|
| И҆ и҆счи́слихъ проти̑внаѧ пє́рїѧ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, си́хъ бѧ́ше ѻ҆́смь. | Я порахував малі пера його; їх було вісім. |
|
12
|
12
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀ воста̀ є҆ди́но перо̀ и҆ воцари́сѧ над̾ все́ю земле́ю. | І ось, із правого боку піднялося одне перо і зацарювало над усією землею, |
|
13
|
13
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ ца́рствоваше, прїи́де є҆мꙋ̀ коне́цъ, и҆ не ꙗ҆ви́сѧ мѣ́сто є҆гѡ̀, и҆ и҆́но воста̀ и҆ ца́рствоваше: то́е мно́го держа̀ вре́мѧ. | і коли зацарювало, прийшов кінець його, і не видно стало місця його; потім піднялося інше перо і царювало; це володарювало довгий час. |
|
14
|
14
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ ца́рствоваше, и҆ грѧдѧ́ше коне́цъ є҆гѡ̀, да не ꙗ҆ви́тсѧ ꙗ҆́коже пре́жднее, | Коли воно царювало і наблизився кінець його, щоб воно так само зникло, як і перше, |
|
15
|
15
|
| и҆ сѐ, гла́съ и҆спꙋще́нъ бы́сть томꙋ̀, глаго́лѧ: | і ось, чутно було голос, що говорить йому: |
|
16
|
16
|
| слы́ши ты̀, є҆́же толи́ко вре́мѧ держа́ло є҆сѝ зе́млю, сїѧ̑ возвѣща́ю тебѣ̀, пре́жде не́же начне́ши не ꙗ҆влѧ́тисѧ: | слухай ти, яке стільки часу володіло землею! ось що я сповіщаю тобі, перш ніж почнеш зникати: |
|
17
|
17
|
| никто́же послѣдѝ тебє̀ ѡ҆держи́тъ вре́мѧ твоѐ, но ни по́лъ є҆гѡ̀. | ніхто після тебе не буде володарювати стільки часу, як ти, і навіть половини того. |
|
18
|
18
|
| И҆ воздви́жесѧ тре́тїе и҆ ѡ҆держа̀ нача́лство, ꙗ҆́коже и҆ прє́жднѧѧ, и҆ не ꙗ҆ви́сѧ и҆ то́е. | І піднялося третє перо і володарювало, як і попередні, але зникло і воно. |
|
19
|
19
|
| И҆ та́кѡ слꙋча́шесѧ всѣ̑мъ и҆ны̑мъ, коемꙋ́ждо ѡ҆со́бно нача́лство содержа́ти и҆ па́ки никогда̀ ꙗ҆ви́тисѧ. | Так було і з усіма іншими: вони володарювали і потім зникали назавжди. |
|
20
|
20
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, во вре́мѧ послѣ́дствꙋющее пе́рїе воздвиза́хꙋсѧ ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀, да ѡ҆держа́тъ и҆ ті́и нача́лство, и҆ ѿ тѣ́хъ бы́ша, и҆̀же содержа́хꙋ, но ѻ҆ба́че а҆́бїе не ꙗ҆влѧ́хꙋсѧ: | Я бачив, що за часом із правого боку піднімалися наступні пера, щоб і їм мати начальство, і деякі з них начальствували, але негайно зникали; |
|
21
|
21
|
| и҆́бо и҆ нѣ́цыи ѿ ни́хъ воздвиза́хꙋсѧ, но не содержа́хꙋ нача́лства. | деякі ж з них піднімалися, але не одержували начальства. |
|
22
|
22
|
| И҆ ви́дѣхъ по си́хъ, и҆ сѐ, не ꙗ҆ви́шасѧ двана́десѧть пе́рїй и҆ два̀ пє́рїйца. | Після цього не являлися більше дванадцять пер, ні два малих пера; |
|
23
|
23
|
| И҆ ничто́же бѧ́ше ѡ҆ста́ло въ тѣ́лѣ ѻ҆́рли, то́кмѡ двѣ̀ главы̑ поко́ѧщыѧсѧ и҆ ше́сть пе́рїйцъ. | і не залишилося у тілі орла нічого, крім двох голів, які спочивали, і шести малих пер. |
|
24
|
24
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, шести́мъ пе́рїйцамъ раздѣлє́на сꙋ́ть два̀ и҆ пребы́ста под̾ главо́ю, ꙗ҆́же є҆́сть на деснѣ́й странѣ̀, и҆́бо четы́ри пребы́ша въ мѣ́стѣ свое́мъ. | Я бачив, і ось, із шести малих пер відокремилися два і залишилися під головою, яка була з правого боку, а чотири залишалися на своєму місці. |
|
25
|
25
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, подкри̑лїѧ мы́шлѧхꙋ себѐ воздви́гнꙋти и҆ ѡ҆держа́ти нача́лство. | Потім підкрильні пера намагалися піднятися і начальствувати; |
|
26
|
26
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, є҆ди́но воздви́жено є҆́сть, но а҆́бїе не ꙗ҆ви́сѧ, | і ось, одне піднялося, але негайно зникло; |
|
27
|
27
|
| и҆ втора̑ѧ скорѣ́е, не́же прє́жнѧѧ, не ꙗ҆ви́шасѧ. | а наступні зникали ще швидше, ніж попередні. |
|
28
|
28
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, два̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́стасѧ въ себѣ̀ са́ми, помышлѧ́ста и҆ та̑ѧ ца́рствовати. | І бачив я: ось, два пера, які залишилися, намагалися також царювати. |
|
29
|
29
|
| И҆ въ то́мъ є҆гда̀ помышлѧ́ста, и҆ сѐ, є҆ди́на ѿ поко́ѧщихсѧ гла́въ, ꙗ҆́же бѧ́ше сре́днѧѧ, возбꙋжда́шесѧ: сїѧ́ бо бѧ́ше ѿ двꙋ̀ главꙋ̑ бо́лшаѧ. | Коли вони намагалися, одна з голів, що спочивали, яка була середньою, пробудилася, і вона була більшою за інші дві голови. |
|
30
|
30
|
| И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ соединє́ны сꙋ́ть двѣ̀ главы̑ съ собо́ю, | І бачив я, що дві інші голови з’єдналися з нею. |
|
31
|
31
|
| и҆ сѐ, ѡ҆браще́на є҆́сть глава̀ съ тѣ́ми, ꙗ҆̀же съ не́ю бѧ́хꙋ, и҆ снѣдѐ два̀ подкрылѧ̑та, ꙗ҆̀же помышлѧ́ста ца́рствовати. | І ця голова, повернувшись з тими, які були з’єднані з нею, пожерла два підкрильних пера, які намагалися царювати. |
|
32
|
32
|
| Сїѧ́ же глава̀ оу҆страшѝ всю̀ зе́млю и҆ ѡ҆блада́ше на не́й тѣ́ми, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на землѝ, съ трꙋ́дностїю мно́гою, и҆ вла́сть ѡ҆бдержа̀ над̾ крꙋ́гомъ земны́мъ па́че всѣ́хъ кри́лъ, ꙗ҆̀же бы́ша. | Ця голова настрашила всю землю і володарювала над жителями землі з великим гнобленням, і утримувала владу на земній кулі більше всіх крил, які були. |
|
33
|
33
|
| И҆ ви́дѣхъ по си́хъ, и҆ сѐ, сре́днѧѧ глава̀ внеза́пꙋ не ꙗ҆ви́сѧ, и҆ сїѧ̀ ꙗ҆́коже крилѣ̑. | Після того я бачив, що і середня голова несподівано зникла, як і крила; |
|
34
|
34
|
| Ѡ҆ста́стѣсѧ же двѣ̀ главы̑, ꙗ҆̀же и҆ тѣ̀ та́кожде ца́рствовастѣ на землѝ и҆ над̾ ѡ҆бита́ющими на не́й. | залишалися дві голови, які подібним чином царювали на землі і над її жителями. |
|
35
|
35
|
| И҆ ви́дѣхъ. и҆ сѐ, пожрѐ глава̀, сꙋ́щаѧ ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀, ѻ҆́нꙋю, ꙗ҆́же ѡ҆ шꙋ́юю. | І ось, голова з правого боку пожерла ту, яка була з лівого. |
|
36
|
36
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ глаго́лющь мѝ: зрѝ проти́вꙋ тебє̀ и҆ разсмотрѧ́й є҆́же ви́диши. | І чув я голос, який говорить мені: дивися перед собою, і розмірковуй про те, що бачиш. |
|
37
|
37
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ꙗ҆́коже ле́въ разгнѣ́ванъ ѿ лѣ́са рыка́ющь, и҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ и҆спꙋска́ше гла́съ человѣ́ческїи ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ речѐ глаго́лѧ: | І бачив я: ось, ніби лев, який вибіг з лісу і рикає, випустив людський голос до орла і сказав: |
|
38
|
38
|
| слы́ши ты̀, и҆ возглаго́лю тебѣ̀, и҆ рече́тъ вы́шнїй тебѣ̀: | слухай, що я буду говорити тобі і що скаже тобі Всевишній: |
|
39
|
39
|
| не ты́ ли є҆сѝ, и҆́же ѡ҆ста́лсѧ ѿ четы́рехъ живо́тныхъ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ ца́рствовати въ вѣ́цѣ мое́мъ, и҆ да чрез̾ ни́хъ прїи́детъ коне́цъ вѣ́ка и҆́хъ; | чи не ти той, що залишився з числа чотирьох тварин, яких Я поставив царювати у віці Моєму, щоб через них прийшов кінець часів тих? |
|
40
|
40
|
| и҆ четве́ртый грѧды́й побѣдѝ всѧ̑ живѡ́тнаѧ, ꙗ҆̀же преидо́ша, и҆ вла́стїю ѡ҆держа̀ вѣ́къ со тре́петомъ мно́гимъ и҆ всю̀ вселеннꙋю съ трꙋ́дностїю лю́тою, и҆ ѡ҆бита́ше толи́кѡ време́нъ на крꙋ́зѣ земнѣ́мъ съ ле́стїю: | І четверта з них прийшла, перемогла всіх тварин, які були раніше, і тримала вік у великому трепеті і всю вселенну у лютому гнобленні, і з найтяжчим утиском підвладних, і дуже довгий час жила на землі з підступництвом. |
|
41
|
41
|
| и҆ сꙋди́лъ є҆сѝ зе́млю не со и҆́стиною, | Ти судив землю не за правдою; |
|
42
|
42
|
| сокрꙋши́лъ бо є҆сѝ кро́ткихъ и҆ повреди́лъ є҆сѝ миролюби́выхъ, и҆ возлюби́лъ ло́жныхъ, и҆ разори́лъ є҆сѝ жили̑ща и҆́хъ, и҆̀же пло́дъ творѧ́хꙋ, и҆ смири́лъ є҆сѝ стѣ́ны и҆́хъ, и҆̀же тебѐ не повреди́ша: | ти утискував лагідних, кривдив миролюбних, любив неправдомовців, розоряв житла тих, які приносили користь, і руйнував стіни тих, які не робили тобі шкоди. |
|
43
|
43
|
| и҆ взы́де оу҆коре́нїе твоѐ къ вы́шнемꙋ и҆ горды́нѧ твоѧ̀ ко крѣ́пкомꙋ, | І зійшла до Всевишнього образа твоя, і гординя твоя — до Кріпкого. |
|
44
|
44
|
| и҆ оу҆зрѣ̀ вы́шнїй гѡ́рдаѧ времена̀, и҆ сѐ, сконча̑на сꙋ́ть, и҆ беззакѡ́нїѧ є҆гѡ̀ и҆спо́лнишасѧ: | І споглянув Всевишній на часи гордині, і ось, вони закінчилися, і виповнилася міра злодійств її. |
|
45
|
45
|
| сегѡ̀ ра́ди не ꙗ҆влѧ́йсѧ ты̀, ѻ҆́рле, и҆ крилѣ̑ твоѝ грѡ́зныѧ и҆ пє́рїйца твоѧ̑ стропти̑ваѧ, и҆ главы̑ твоѧ̑ лꙋка̑выѧ, и҆ нѡ́гти твоѝ ѕлѣ́йшїи, и҆ всѐ тѣ́ло твоѐ сꙋ́етное, | Тому зникни ти, орле, зі страшними крилами твоїми, з мерзотними перами твоїми, зі злими головами твоїми, з жорстокими пазурами твоїми і з усім негідним тілом твоїм, |
|
46
|
46
|
| ꙗ҆́кѡ да прохлади́тсѧ всѧ̀ землѧ̀ и҆ ѡ҆брати́тсѧ свобо́дна ѿ твоеѧ̀ си́лы, и҆ оу҆пова́етъ на сꙋ́дъ и҆ млⷭ҇рдїе тогѡ̀, и҆́же сотворѝ ю҆̀. | щоб відпочила вся земля і звільнилася від твого насильства, і надіялася на суд і милосердя свого Творця. |
|
Глава́ в҃і
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ глаго́лаше ле́въ словеса̀ сїѧ̑ ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ви́дѣхъ: | Коли лев говорив до орла ці слова, я побачив, |
|
2
|
2
|
| и҆ сѐ, ꙗ҆́же ѡ҆ста̀ глава̀, и҆ не ꙗ҆ви́шасѧ четы́ри кри́ла ѡ҆́наѧ, ꙗ҆̀же къ немꙋ̀ преидо́ша и҆ воздвиго́шасѧ да ца́рствꙋютъ, и҆ бѧ́ше ца́рство и҆́хъ скꙋ́дно и҆ молвы̀ по́лно. | що не з’являлася більше голова, яка залишалася разом з чотирма крилами, які перейшли до неї і піднімалися, щоб царювати, але царство яких було слабке і повне збурювань. |
|
3
|
3
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, та̑ не ꙗ҆влѧ́хꙋсѧ, и҆ всѐ тѣ́ло ѻ҆́рлее возжига́шесѧ, и҆ оу҆страши́сѧ землѧ̀ ѕѣлѡ̀, и҆ а҆́зъ ѿ молвы̀ и҆ оу҆́жаса оу҆ма̀ и҆ ѿ вели́ка стра́ха воспрѧнꙋ́хъ и҆ рѣ́хъ дꙋ́хꙋ моемꙋ̀: | І я бачив, і ось вони зникли, і все тіло орла згорало, і жахнулася земля, і я від тривоги, несамовитости розуму і від великого страху прокинувся і сказав духу моєму: |
|
4
|
4
|
| сѐ, ты̀ по́далъ є҆сѝ мнѣ̀ то̀ въ то́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆спытꙋ́еши пꙋти̑ вы́шнѧгѡ: | ось, ти заподіяв мені це тим, що випробовуєш путі Всевишнього. |
|
5
|
5
|
| сѐ, є҆щѐ оу҆трꙋжде́нъ є҆́смь дꙋше́ю и҆ дꙋ́хомъ мои́мъ и҆знемого́хъ ѕѣлѡ̀, и҆ нижѐ ма́лаѧ є҆́сть во мнѣ̀ си́ла ѿ мно́жества боѧ́зни, є҆́юже оу҆страши́хсѧ но́щи сеѧ̀: | Ось, я ще тремчу серцем і дуже знеміг духом моїм, і немає у мені ніскільки сили від великого страху, яким я уражений у цю ніч. |
|
6
|
6
|
| нн҃ѣ оу҆́бѡ помолю́сѧ вы́шнемꙋ, да мѧ̀ оу҆крѣпи́тъ да́же до конца̀. | Отже, нині я помолюся Всевишньому, щоб Він укріпив мене до кінця. |
|
7
|
7
|
| И҆ реко́хъ: влⷣко гдⷭ҇и, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ а҆́ще ѡ҆правда́нъ є҆́смь пред̾ тобо́ю па́че мно́гихъ, и҆ а҆́ще и҆́стиннѡ взы́де моле́нїе моѐ пред̾ лице́мъ твои́мъ, | І сказав я: Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, якщо Ти знайшов мене праведним перед багатьма, і якщо молитва моя справді зійшла перед лице Твоє, |
|
8
|
8
|
| оу҆крѣпи́ мѧ и҆ ꙗ҆вѝ мнѣ̀ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ толкова́нїе и҆ раздѣле́нїе видѣ́нїѧ гро́знагѡ сегѡ̀, да соверше́ннѣе оу҆тѣ́шиши дꙋ́шꙋ мою̀: | укріпи мене і покажи мені, рабові Твоєму, значення цього страшного видіння, щоб цілком заспокоїти душу мою: |
|
9
|
9
|
| досто́йна бо менѐ и҆мѣ́лъ є҆сѝ показа́ти мнѣ̀ времена̀ послѣ̑днѧѧ. И҆ речѐ ко мнѣ̀: | бо Ти судив мене гідним, щоб показати мені останні часи. І Він сказав мені: |
|
10
|
10
|
| сїѐ є҆́сть толкова́нїе видѣ́нїѧ сегѡ̀: | таке значення видіння цього: |
|
11
|
11
|
| ѻ҆рла̀ є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ восходѧ́ща ѿ мо́рѧ, то̀ є҆́сть ца́рство, є҆́же ви́дѣно бы́сть въ видѣ́нїи данїи́ла бра́та твоегѡ̀, | орел, якого ти бачив, що піднімався від моря, є царство, показане у видінні Даниїлові, братові твоєму; |
|
12
|
12
|
| но нѣ́сть є҆мꙋ̀ протолко́вано, ꙗ҆̀же а҆́зъ нн҃ѣ тебѣ̀ протолкꙋ́ю. | але йому не було пояснено те, що нині Я пояснюю тобі. |
|
13
|
13
|
| Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, и҆ воста́нетъ ца́рство на землѝ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь вѧ́щшаѧ всѣ̑мъ ца́рствѡмъ, ꙗ҆̀же бы́ша пре́жде є҆гѡ̀: | Ось, приходять дні, коли постане на землі царство більш страшне, ніж усі царства, які були раніше нього. |
|
14
|
14
|
| ца́рствовати же бꙋ́дꙋтъ на не́й ца́рїе двана́десѧть, є҆ди́нъ по є҆ди́номꙋ, | У ньому будуть царювати, один після одного, дванадцять царів. |
|
15
|
15
|
| и҆́бо вторы́й начне́тъ ца́рствовати, и҆ то́й ѡ҆де́ржитъ вѧ́щшее вре́мѧ па́че двана́десѧти: | Другий з них почне царювати, і утримає владу більш тривалий час, ніж інші дванадцять. |
|
16
|
16
|
| сїѐ є҆́сть толкова́нїе двана́десѧти кри́лъ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ. | Таке значення дванадцяти крил, бачених тобою. |
|
17
|
17
|
| И҆ є҆гѡ́же слы́шалъ є҆сѝ гла́съ, и҆́же глаго́лаше, не ѿ гла́въ є҆гѡ̀ и҆сходѧ́щь, но ѿ среди́ны тѣ́ла є҆гѡ̀, | А що ти чув голос, який говорив, що виходив не від голів орла, але зсередини тіла його, |
|
18
|
18
|
| сїѐ є҆́сть толкова́нїе: ꙗ҆́кѡ по́слѣ вре́мене ца́рства тогѡ̀ родѧ́тсѧ рвє́нїѧ не ма̑ла, и҆ бѣ́дствовати и҆́мать, ꙗ҆́кѡ да паде́тъ, и҆ не паде́тъ тогда̀, но па́ки возста́витсѧ въ своѐ нача́ло: | це означає, що після часу того царства відбудуться чималі чвари, і царство буде піддане небезпеці падіння; але воно не впаде тоді і відновиться у первісному стані своєму. |
|
19
|
19
|
| а҆ ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ подкри́лєцъ ѻ҆́смь прилѣплѧ́ющихсѧ кри́ламъ є҆гѡ̀, | А що ти бачив вісім малих підкрильних пер, з’єднаних із крилами, це означає, |
|
20
|
20
|
| сїѐ є҆́сть толкова́нїе: воста́нꙋтъ въ то́мъ ѻ҆́смь царе́й, и҆́хже бꙋ́дꙋтъ времена̀ лє́гка и҆ лѣ̑та скѡ́раѧ, и҆ два̀ оу҆́бѡ ѿ ни́хъ поги́бнꙋтъ: | що постануть у царстві вісім царів, часи яких будуть легкі і роки швидкоплинні, і два з них загинуть. |
|
21
|
21
|
| приближа́ющꙋсѧ же вре́мени сре́днемꙋ, четы́ри сохранѧ́тсѧ во вре́мѧ, є҆гда̀ начне́тъ приближа́тисѧ вре́мѧ є҆гѡ̀ да сконча́етсѧ, дво́е же на коне́цъ сохранѧ́тсѧ. | Коли буде наближатися середній час, чотири збережуться до того часу, коли буде близький кінець його; а два збережуться до кінця. |
|
22
|
22
|
| А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ трѝ главы̑ поко́ѧщыѧсѧ, | А що ти бачив три голови, які спочивають, це означає, |
|
23
|
23
|
| сїѐ є҆́сть толкова́нїе: въ послѣ̑днѧѧ є҆гѡ̀ воздви́гнетъ вы́шнїй трѝ ца̑рства и҆ призове́тъ въ нѧ̀ мно́гихъ, и҆ поѡблада́ютъ земле́ю: | що в останні дні царства Всевишній воздвигне три царства і підкорить їм багато інших, і вони будуть володарювати над землею і жителями її |
|
24
|
24
|
| и҆ и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на не́й, съ трꙋдо́мъ мно́гимъ на всѣ́хъ, и҆̀же бы́ша пре́жде си́хъ, сегѡ̀ ра́ди ті́и назва́ни сꙋ́ть главы̑ ѡ҆́рли: | з більшим утиском, ніж усі, що були раніше; тому вони і названі головами орла, |
|
25
|
25
|
| сі́и бо бꙋ́дꙋтъ, и҆̀же воз̾ѡглавѧ́тъ нечє́стїѧ є҆гѡ̀ и҆ и҆̀же соверша́тъ послѣ̑днѧѧ є҆гѡ̀. | бо саме вони довершать беззаконня його і покладуть кінець йому. |
|
26
|
26
|
| А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ главꙋ̀ болшꙋ́ю неѧвлѧ́ющꙋюсѧ, сїѐ є҆́сть толкова́нїе є҆ѧ̀: ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ ни́хъ на ѻ҆дрѣ̀ свое́мъ оу҆́мретъ, но ѻ҆ба́че съ мꙋче́нїемъ, | А що ти бачив, що велика голова не з’являлася більше, це означає, що один з царів помре на постелі своїй, втім, з муками, |
|
27
|
27
|
| и҆́бо два̀, и҆̀же пребꙋ́дꙋтъ, ме́чь и҆̀хъ поѧ́стъ: | а двох інших пожере меч; |
|
28
|
28
|
| є҆ди́нагѡ бо ме́чь поѧ́стъ сꙋ́щихъ съ ни́мъ, но ѻ҆ба́че и҆ се́й мече́мъ на послѣ́докъ паде́тъ. | меч одного пожере того, який з ним, але і він з часом помре від меча. |
|
29
|
29
|
| А҆ ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ два̀ подкри̑лїѧ восхѡдѧ́щаѧ на главꙋ̀, ꙗ҆́же є҆́сть ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀, | А що ти бачив, два підкрильних пера перейшли на голову, яка знаходиться з правого боку, |
|
30
|
30
|
| сїѐ є҆́сть толкова́нїе: сі́и сꙋ́ть, и҆̀хже соблюдѐ вы́шнїй въ коне́цъ сво́й, то̀ є҆́сть ца́рство скꙋ́дное и҆ скорбе́й по́лно. | це ті, яких Всевишній зберіг до кінця царства, тобто царство убоге і сповнене занепокоєнь. |
|
31
|
31
|
| Ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ льва̀, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ ѿ лѣ́са возбꙋди́вшасѧ, рыка́юща и҆ глаго́люща ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ѡ҆блича́юща є҆го̀ и҆ непра̑вды є҆гѡ̀ всѣ́ми словесы̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже слы́шалъ є҆сѝ: | Лев, якого ти бачив, як він піднявся з лісу і рикав, який говорив до орла й викривав його у неправдах його всіма словами його, які ти чув, |
|
32
|
32
|
| се́й є҆́сть вѣ́тръ, є҆го́же сохрани́лъ вы́шнїй на коне́цъ на ни́хъ и҆ на нечє́стїѧ и҆́хъ, и҆ ѡ҆бличи́тъ тѣ́хъ и҆ ѡ҆б̾ѧви́тъ пред̾ тѣ́ми пре́лєсти и҆́хъ, | це — Помазаник, збережений Всевишнім до кінця проти них і нечестя їх, Який викриє їх і представить перед ними утиски їх. |
|
33
|
33
|
| поста́витъ бо и҆̀хъ на сꙋдѣ̀ живы́хъ: и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ ѡ҆бличи́тъ и҆̀хъ, тогда̀ нака́жетъ и҆̀хъ: | Він поставить їх на суд живих і, викривши їх, покарає їх. |
|
34
|
34
|
| и҆́бо ѡ҆ста́нокъ люді́й мои́хъ и҆зба́витъ съ бѣ́дностїю, и҆̀же сохране́ни сꙋ́ть на конца́хъ мои́хъ, и҆ оу҆блажи́тъ и҆̀хъ, до́ндеже прїи́детъ коне́цъ де́нь сꙋда̀, ѡ҆ не́мже гл҃ахъ тебѣ̀ ѿ нача́ла. | Він з милосердя визволить залишок народу Мого, тих, які збереглися у межах Моїх, і обрадує їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я сказав тобі на початку. |
|
35
|
35
|
| Се́й со́нъ, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ сїѧ̑ сꙋ́ть толкова̑нїѧ. | Такий сон, бачений тобою, і таке значення його. |
|
36
|
36
|
| Ты̀ оу҆̀бо є҆ди́нъ досто́инъ бы́лъ є҆сѝ зна́ти та́йнꙋ сїю̀ вы́шнѧгѡ: | Ти один був достойний знати цю таємницю Всевишнього. |
|
37
|
37
|
| напишѝ оу҆́бѡ всѧ̑ сїѧ̑ въ кни́гꙋ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ положѝ ѧ҆̀ въ мѣ́стѣ сохра́ннѣ, | Усе це, бачене тобою, напиши у книзі і поклади у потаємному місці; |
|
38
|
38
|
| и҆ наꙋчи́ши си̑мъ мꙋ̑дрыѧ ѿ люді́й твои́хъ, и҆́хже сердца̀ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ мо́гꙋтъ прїѧ́ти и҆ храни́ти та̑йны сїѧ̑: | і навчи цього мудрих з народу твого, яких серця́ ви́знаєш здатними прийняти і зберігати ці таємниці. |
|
39
|
39
|
| ты́ же є҆щѐ потерпѝ здѣ̀ и҆ны́хъ дні́й се́дмь, да тебѣ̀ пока́зано бꙋ́детъ всѐ, є҆́же и҆зво́литсѧ вы́шнемꙋ показа́ти тебѣ̀. И҆ ѿи́де ѿ менє̀. | А ти пробудь тут ще сім днів, щоб тобі показано було, що Всевишньому вгодно буде показати тобі. І відійшов від мене. |
|
40
|
40
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ оу҆слы́ша ве́сь наро́дъ, ꙗ҆́кѡ проидо́ша се́дмь дні́й, и҆ а҆́зъ не возврати́хсѧ во гра́дъ, и҆ собра́шасѧ всѝ ѿ ме́ншагѡ да́же до бо́лшагѡ, и҆ прїидо́ша ко мнѣ̀ и҆ реко́ша мѝ, глаго́люще: | Коли після закінчення семи днів весь народ почув, що я не повернувся у місто, зібралися всі від малого до великого і, прийшовши до мене, говорили мені: |
|
41
|
41
|
| что̀ согрѣши́ли є҆смы̀ тебѣ̀ и҆ что̀ непра́во содѣ́ѧхомъ на тѧ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́ѧй на́съ сѣ́лъ є҆сѝ на мѣ́стѣ то́мъ; | чим згрішили ми проти тебе? І чим скривдили тебе, що ти, залишивши нас, сидиш на цьому місці? |
|
42
|
42
|
| ты́ бо на́мъ ѡ҆ста́лсѧ є҆сѝ є҆ди́нъ ѿ всѣ́хъ люді́й, ꙗ҆́коже гро́здъ ѿ вїногра́да и҆ ꙗ҆́кѡ свѣти́лникъ въ мѣ́стѣ мра́чнѣ и҆ ꙗ҆́кѡ приста́нище и҆ кора́бль спасе́ный ѿ бꙋ́ри: | Ти один із усього народу залишився нам, як гроно від винограду, як світильник у темному місці і як пристань і корабель, урятований від бурі. |
|
43
|
43
|
| и҆лѝ недовѡ́лна на́мъ сꙋ́ть ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же приключа́ютсѧ; | Невже мало бід, що сталися з нами? |
|
44
|
44
|
| а҆́ще оу҆̀бо ты̀ на́съ ѡ҆ста́виши, ко́ль лꙋ́чше бы на́мъ бы́ло, а҆́ще бы́хомъ сожже́ни бы́ли и҆ мы̀ съ сожже́нїемъ сїѡ́на; | Якщо ти залишиш нас, то краще було б для нас згоріти, коли горів Сион. |
|
45
|
45
|
| нижѐ бо мы̀ є҆смы̀ лꙋ́чши тѣ́хъ, и҆̀же та́мѡ оу҆мро́ша. И҆ пла́каша гла́сомъ вели́кимъ. И҆ ѡ҆вѣща́хъ къ ни̑мъ и҆ реко́хъ: | Бо ми не кращі за тих, які померли там. І плакали вони з голосним воланням. Відповідаючи їм, я сказав: |
|
46
|
46
|
| оу҆пова́й, і҆и҃лю, и҆ не скорбѝ ты̀, до́ме і҆а́кѡвль: | надійся, Ізраїлю, і не тужи, доме Якова; |
|
47
|
47
|
| є҆́сть бо па́мѧть ѡ҆ ва́съ пред̾ вы́шнимъ, и҆ крѣ́пкїй не забы̀ ва́съ въ напа́сти: | бо пам’ятає про вас Всевишній, і Кріпкий не забув вас у напасті. |
|
48
|
48
|
| а҆́зъ бо не ѡ҆ста́вихъ ва́съ, ни ѿидо́хъ ѿ ва́съ, но прїидо́хъ на сїѐ мѣ́сто, да помолю́сѧ ѡ҆ разоре́нїи сїѡ́на, да взыщꙋ̀ млⷭ҇рдїе за смире́нїе ст҃ы́ни ва́шеѧ: | І я не залишив вас і не пішов від вас, але прийшов на це місце, щоб помолитися за розорений Сион і просити милосердя приниженій святині вашій. |
|
49
|
49
|
| и҆ нн҃ѣ и҆ди́те є҆ди́нъ кі́йждо въ до́мъ сво́й, и҆ а҆́зъ прїидꙋ̀ къ ва́мъ по дне́хъ си́хъ. | Тепер ідіть кожен у дім свій, і я прийду до вас після цих днів. |
|
50
|
50
|
| И҆ ѿи́де наро́дъ, ꙗ҆́коже реко́хъ є҆мꙋ̀, во гра́дъ: | І пішов народ, як я сказав йому, у місто, |
|
51
|
51
|
| а҆́зъ же сѣдо́хъ на по́ли се́дмь дні́й, ꙗ҆́коже мѝ повелѣ̀, и҆ ꙗ҆до́хъ то́кмѡ ѿ цвѣтѡ́въ се́лныхъ, и҆ ѿ тра́въ сотворена̀ бы́сть мнѣ̀ пи́ща во дне́хъ тѣ́хъ. | а я залишався у полі протягом семи днів, як повелено мені, і годувався у ті дні тільки квітами польовими, і трава була мені їжею. |
|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть по дне́хъ седмѝ, и҆ ви́дѣхъ со́нъ но́щїю: | І було після семи днів, я бачив уночі сон: |
|
2
|
2
|
| и҆ сѐ, ѿ мо́рѧ вѣ́тръ востава́ше, да возмꙋти́тъ всѧ̑ вѡ́лны є҆гѡ̀. | ось, піднявся вітер з моря, щоб збурити всі хвилі його. |
|
3
|
3
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, возмога́ше то́й человѣ́къ съ ты́сѧщьми небе́сными, и҆ а҆́може лицѐ своѐ ѡ҆браща́ше, да воззри́тъ, трепета́хꙋ всѧ̑, ꙗ҆̀же под̾ ни́мъ ви́дѧхꙋсѧ, | Я дивився, і ось, вийшов кріпкий муж з воїнством небесним, і куди б він не повертав лице своє, щоб глянути, все тремтіло, що виднілося під ним; |
|
4
|
4
|
| и҆ а҆́може и҆схожда́ше гла́съ ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀, возжиза́хꙋсѧ всѝ, и҆̀же слы́шахꙋ гла́съ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже поко́итсѧ землѧ̀, є҆гда̀ оу҆слы́шитъ ѻ҆́гнь. | і куди б не виходив голос з уст його, загорялися всі, які чули голос його, подібно до того, як тане віск, коли відчує вогонь. |
|
5
|
5
|
| И҆ ви́дѣхъ по се́мъ, и҆ сѐ, собира́шесѧ мно́жество люді́й, и҆́хже не бѣ̀ числа̀, ѿ четы́рехъ вѣ̑тръ небе́сныхъ, да побѣдѧ́тъ человѣ́ка, и҆́же и҆зы́де ѿ мо́рѧ. | І після цього бачив я: ось, зібралася безліч людей, яким не було числа, від чотирьох вітрів небесних, щоб перебороти цього мужа, який піднявся з моря. |
|
6
|
6
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, са́мъ себѣ̀ и҆зваѧ̀ го́рꙋ вели́кꙋ и҆ возлетѣ̀ на ню̀: | Бачив я, і ось, він виліпив собі велику гору і злетів на неї. |
|
7
|
7
|
| а҆́зъ же и҆ска́хъ ви́дѣти странꙋ̀ и҆лѝ мѣ́сто, ѿкꙋ́дꙋ и҆зва́ѧна бы́сть гора̀, и҆ не мого́хъ. | Я намагався побачити ту країну або місце, звідки виліплена була ця гора, але не міг. |
|
8
|
8
|
| И҆ по се́мъ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, всѝ, и҆̀же со́брани сꙋ́ть на него̀, да побо́рютъ є҆го̀, боѧ́хꙋсѧ ѕѣлѡ̀, ѻ҆ба́че дерза́хꙋ ра́товати. | Після цього бачив я, що всі, які зібралися перемогти його, дуже злякалися й, однак же, насмілилися воювати. |
|
9
|
9
|
| И҆ сѐ, є҆гда̀ оу҆ви́дѣ стремле́нїе мно́жества грѧдꙋ́щагѡ, не воздви́же рꙋкѝ своеѧ̀, ни ѻ҆рꙋ́жїѧ держа́ше и҆ ни кото́рагѡ ѻ҆рꙋ́дїѧ бра́ннагѡ, то́кмѡ ꙗ҆́коже ви́дѣхъ: | Він же, коли побачив поривання безлічі, яка йшла, не підняв руки своєї, ні списа не тримав, і ніякої зброї військової; |
|
10
|
10
|
| поне́же и҆спꙋстѝ и҆з̾ оу҆́стъ свои́хъ а҆́ки дохнове́нїе ѻ҆гнѧ̀, и҆ ѿ оу҆сте́нъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ пла́мене, и҆ ѿ ѧ҆зы́ка своегѡ̀ и҆спꙋска́ше и҆́скры и҆ бꙋ̑ри, и҆ соединє́на сꙋ́ть всѧ̑ вкꙋ́пѣ сїѧ̑, дохнове́нїе ѻ҆гнѧ̀ и҆ дꙋ́хъ пла́мене и҆ мно́жество бꙋ́ри: | але тільки, як я бачив, він випускав з уст своїх ніби подув вогню і з губ своїх — ніби подих полум’я і з язика свого пускав іскри і бурі, і все це змішалося разом: і подув вогню і подих полум’я і сильна буря. |
|
11
|
11
|
| и҆ нападѐ на мно́жество во оу҆стремле́нїи, є҆́же оу҆гото́вано бы́сть ѡ҆полча́тисѧ, и҆ пожжѐ всѣ́хъ (и҆ и҆скоренѝ), ꙗ҆́кѡ а҆́бїе ничто́же ви́дѣно бѧ́ше ѿ безчи́сленна мно́жества, ра́звѣ то́кмѡ пра́хъ и҆ ды́ма вонѧ̀. И҆ ви́дѣхъ и҆ оу҆страши́хсѧ. | І стрімко напав він на цю безліч, яка приготувалася воювати, і спалив усіх, так що нічого не видно було з незліченної безлічі, крім пороху, і тільки був запах від диму; побачив я це, і настрашився. |
|
12
|
12
|
| И҆ по си́хъ ви́дѣхъ того̀ человѣ́ка сходѧ́щаго съ горы̀ и҆ зовꙋ́ща къ себѣ̀ мно́жество и҆но́е ми́рное: | Після цього я бачив того мужа, що сходив з гори і закликав до себе іншу безліч, мирну. |
|
13
|
13
|
| и҆ пристꙋпа́хꙋ къ немꙋ̀ ли́ца человѣ́кѡвъ мно́гихъ, нѣ́кїихъ ра́дꙋющихсѧ и҆ нѣ́кїихъ скорбѧ́щихъ, нѣ́цыи же привѧ́зани, нѣ́цыи приводѧ́ще ѿ тѣ́хъ, и҆̀же приноша́хꙋсѧ. И҆ и҆знемого́хъ ѿ мно́жества стра́ха, и҆ возбꙋди́хсѧ и҆ реко́хъ: | І багато хто приступав до нього, деякі з лицями веселими, а деякі із сумними, деякі були зв’язані, деяких приносили, — і я знеміг від великого страху, прокинувся і сказав: |
|
14
|
14
|
| ты̀ ѿ нача́ла показа́лъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ чꙋдеса̀ сїѧ̑, и҆ досто́йна мѧ̀ и҆мѣ́лъ є҆сѝ, да прїи́меши моли́твꙋ мою̀: | Ти від початку показав рабові Твоєму чудеса ці і судив мене достойним, щоб прийняти молитву мою; |
|
15
|
15
|
| и҆ нн҃ѣ покажѝ мнѣ̀ є҆щѐ толкова́нїе сна̀ сегѡ̀, | покажи ж мені і значення сну цього, |
|
16
|
16
|
| ꙗ҆́коже бо мню̀ въ чꙋ́вствѣ мое́мъ, го́ре и҆̀же ѡ҆ста́влени бꙋ́дꙋтъ во дни̑ ты̑ѧ, и҆ наипа́че го́ре си̑мъ, и҆̀же не сꙋ́ть ѡ҆ста́влени, | тому що, як я розумію розумом моїм, горе тим, які залишені будуть до тих днів, а ще більше горе тим, які не залишені. |
|
17
|
17
|
| и҆̀же бо не сꙋ́ть ѡ҆ста́влени, ско́рбни бѧ́хꙋ: | Бо ті, які не залишені, були сумні. |
|
18
|
18
|
| разꙋмѣ́ю нн҃ѣ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть ѿложє́на на послѣ̑днїѧ дни̑, и҆ оу҆срѧ́щꙋтъ и҆̀хъ, но и҆ тѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть: | Тепер я розумію, що те, що відкладено на останні дні, зустріне їх, але і тих, які залишені. |
|
19
|
19
|
| сегѡ́ бо ра́ди прїидо́ша въ бѣды̑ вєли́кїѧ и҆ въ нꙋ̑жды мнѡ́гїѧ, ꙗ҆́коже показꙋ́ютъ сѡ́нїѧ сїѧ̑: | Тому вони прийшли у великі небезпеки і великі утруднення, як показують ці сни. |
|
20
|
20
|
| ѻ҆ба́че легча́е є҆́сть бѣ́дствꙋющемꙋ прїитѝ на сїѐ, не́же прейтѝ ꙗ҆́кѡ ѡ҆́блакꙋ ѿ вѣ́ка и҆ нн҃ѣ ви́дѣти, ꙗ҆̀же слꙋча́тсѧ въ послѣ̑днѧѧ времена̀. И҆ ѿвѣша̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: | Але легше тому, хто знаходиться у небезпеці, перетерпіти це, ніж перейти, подібно до хмари, із світу цього і не бачити того, що буде в останні часи. Він відповів мені і сказав: |
|
21
|
21
|
| и҆ видѣ́нїѧ толкова́нїе рекꙋ̀ тебѣ̀, и҆ ѡ҆ ни́хже глаго́лалъ є҆сѝ, ѿве́рзꙋ тѝ. | І значення видіння Я скажу тобі, і про що ти говорив, відкрию тобі. |
|
22
|
22
|
| Поне́же ѡ҆ си́хъ ре́клъ є҆сѝ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть, сїѐ є҆́сть толкова́нїе: | Оскільки ти говорив про тих, які залишені, то ось пояснення: |
|
23
|
23
|
| и҆́же ѿи́метъ бѣдꙋ̀ въ то̀ вре́мѧ, то́й сохрани́сѧ: и҆̀же въ бѣдꙋ̀ впадо́ша, сі́и сꙋ́ть, и҆̀же и҆мѣ́ютъ дѣла̀ и҆ вѣ́рꙋ къ крѣпча́йшемꙋ: | хто витримає небезпеку у той час, той зберіг себе, а ті, які впадуть у небезпеку, це ті, які мають діла і віру у Всемогутнього. |
|
24
|
24
|
| вѣ́ждь оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ бо́лши оу҆блаже́ни сꙋ́ть и҆̀же ѡ҆ста́влени, па́че тѣ́хъ, и҆̀же ме́ртви сꙋ́ть. | Отже, знай, що ті, які залишені, блаженніші за померлих. |
|
25
|
25
|
| Сїѧ̑ толкѡва́нїѧ видѣ́нїю: ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ мꙋ́жа восходѧ́ща ѿ се́рдца морска́гѡ, | Ось пояснення видіння: оскільки ти бачив мужа, який виходив із середини моря, |
|
26
|
26
|
| то́й є҆́сть, є҆го́же храни́тъ вы́шнїй мнѡ́га времена̀, и҆́же сами́мъ собо́ю и҆зба́витъ сотворе́нїе своѐ и҆ то́й разсмо́тритъ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть. | це той, якого Всевишній зберігає багато часів, який самим собою визволить творіння Своє й управить тих, які залишені. |
|
27
|
27
|
| А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆сходи́ти а҆́ки дꙋ́хъ и҆ ѻ҆́гнь и҆ бꙋ́рю, | А що ти бачив ніби вітер, вогонь і бурю, які виходили із уст його, |
|
28
|
28
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ не держа́ше меча̀ и҆ ни ѻ҆рꙋ́дїѧ бра́ннагѡ, порази́ бо стремле́нїе є҆гѡ̀ мно́жество, є҆́же прїи́де ра́товати є҆го̀, сїѐ є҆́сть толкова́нїе: | і що він не тримав ні списа і ніякої військової зброї, але спрямування його уразило безліч, яка прийшла, щоб перемогти його, то ось пояснення: |
|
29
|
29
|
| сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, є҆гда̀ начне́тъ вы́шнїй и҆збавлѧ́ти си́хъ, и҆̀же на землѝ сꙋ́ть, | ось, настають дні, коли Всевишній почне спасати тих, які на землі, |
|
30
|
30
|
| и҆ прїи́детъ оу҆́жасъ оу҆ма̀ на тѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на землѝ, | і приведе у здивування тих, що живуть на землі. |
|
31
|
31
|
| и҆ и҆ні́и и҆ны́хъ помы́слѧтъ воева́ти, гра́дъ на гра́дъ и҆ мѣ́сто на мѣ́сто, и҆ ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ и҆ ца́рство на ца́рство: | І будуть починати війни одні проти одних, місто проти міста, одне місце проти іншого, народ проти народу, царство проти царства. |
|
32
|
32
|
| и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ бꙋ́дꙋтъ сїѧ̑, и҆ слꙋча́тсѧ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же пре́жде показа́хъ тѝ, и҆ тогда̀ ѿкры́етсѧ сн҃ъ мо́й, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ мꙋ́жа восходѧ́ща: | Коли це буде і з’являться знамення, які Я показав тобі раніше, тоді відкриється Син Мій, Якого ти бачив, як мужа, який сходить. |
|
33
|
33
|
| и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ оу҆слы́шатъ всѝ ꙗ҆зы́цы гла́съ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ста́витъ є҆ди́нъ кі́йждо во странѣ̀ свое́й бра́нь свою̀, ю҆́же и҆́мꙋтъ дрꙋ́гъ на дрꙋ́га, | І коли всі народи почують голос Його, кожен облишить війну у своїй власній країні, яку вони мають між собою. |
|
34
|
34
|
| и҆ собере́тсѧ во є҆ди́но собра́нїе мно́жество безчи́сленно, ꙗ҆́кѡ хотѧ́ще прїитѝ и҆ ѡ҆полчи́тисѧ на него̀: | І збереться в одне зібрання безліч незліченна, ніби бажаючи йти і перемогти Його. |
|
35
|
35
|
| то́й же ста́нетъ на верхꙋ̀ горы̀ сїѡ́на: | Він же стане на верху гори Сион. |
|
36
|
36
|
| сїѡ́нъ же прїи́детъ и҆ ꙗ҆ви́тсѧ всѣ̑мъ оу҆гото́ванъ и҆ созда́нъ, ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ го́рꙋ и҆зва́ѧнꙋ без̾ рꙋ́къ: | І Сион прийде і покажеться усім приготований і влаштований, як ти бачив гору, виліплену без рук. |
|
37
|
37
|
| то́й же сн҃ъ мо́й ѡ҆бличи́тъ, ꙗ҆̀же и҆з̾ѡбрѣто́ша ꙗ҆зы́цы, нечє́стїѧ и҆́хъ та̑, ꙗ҆̀же къ бꙋ́ри прибли́жишасѧ ра́ди лꙋка́выхъ помышле́нїй и҆́хъ и҆ мꙋче́нїй, и҆́миже начнꙋ́тъ мꙋ́читисѧ, | Син же Мій викриє нечестя, винайдені цими народами, які своїми злими помислами наблизили бурю і муки, якими вони почнуть мучитися, |
|
38
|
38
|
| ꙗ҆̀же подѡ́бна сꙋ́ть пла́мени: и҆ погꙋби́тъ и҆̀хъ без̾ трꙋ́дности, по зако́нꙋ, и҆́же ѻ҆гню̀ подо́бенъ є҆́сть. | і які подібні до вогню; і Він знищить їх без великих зусиль законом, який подібний до вогню. |
|
39
|
39
|
| А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ є҆го̀ собира́ющаго къ себѣ̀ и҆но́е мно́жество ми́рное: | А що ти бачив, що Він збирав до себе іншу, мирну громаду: |
|
40
|
40
|
| сі́и сꙋ́ть де́сѧть колѣ́нъ, и҆̀же плѣне́ни бы́ша ѿ землѝ своеѧ̀ во дни̑ ѡ҆сі́и царѧ̀, є҆го́же плѣнѝ салманаса́ръ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй и҆ преведѐ и҆̀хъ за рѣкꙋ̀, и҆ преведе́ни сꙋ́ть въ зе́млю и҆нꙋ́ю, | це десять колін, які відведені були полоненими з землі своєї у дні царя Осії, якого відвів у полон Салманассар, цар Ассирійський, і перевів їх за ріку, і переведені були у землю іншу. |
|
41
|
41
|
| ті́и же себѣ̀ да́ша совѣ́тъ то́й, да ѡ҆ста́вѧтъ мно́жество ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ дабы̀ прошлѝ въ да́льнꙋю странꙋ̀, и҆дѣ́же никогда̀ ѡ҆бита́ше ро́дъ человѣ́ческїй, | Вони ж поклали у раді своїй, щоб залишити безліч язичників і вирушити у далеку країну, де ніколи не жив рід людський, |
|
42
|
42
|
| и҆лѝ та́мѡ храни́ти закѡ́ннаѧ своѧ̑, и҆́хже не хранѧ́хꙋ во странѣ̀ свое́й: | щоб там дотримуватися законів своїх, яких вони не дотримувалися у країні своїй. |
|
43
|
43
|
| вхо́дами же тѣ́сными рѣкѝ є҆ѵфра́та внидо́ша: | Тісними входами підійшли вони до ріки Євфрату; |
|
44
|
44
|
| сотвори́лъ бо и҆̀мъ тогда̀ вы́шнїй зна́мєнїѧ и҆ оу҆ста́вилъ жи̑лы рѣчны̑ѧ, до́ндеже про́йдꙋтъ: | бо Всевишній створив тоді для них чудеса і зупинив жили ріки, доки вони проходили; |
|
45
|
45
|
| ѻ҆́ною бо страно́ю бѧ́ше пꙋ́ть мно́гъ, пꙋ́тьствовати лѣ́то є҆ди́но и҆ по́лъ, и҆́бо страна̀ та̀ зове́тсѧ а҆рсаре́ѳъ: | бо через цю країну йшли вони довго, півтора року; ця країна називається Арсареф. |
|
46
|
46
|
| тогда̀ ѡ҆бита́ша та́мѡ да́же до послѣ́днѧгѡ вре́мене: и҆ нн҃ѣ па́ки є҆гда̀ начнꙋ́тъ приходи́ти, | Там жили вони до останнього часу. І нині, коли вони почнуть приходити, |
|
47
|
47
|
| па́ки вы́шнїй оу҆ста́витъ жи̑лы рѣчны̑ѧ, да возмо́гꙋтъ пройтѝ: си́хъ ра́ди ви́дѣлъ є҆сѝ мно́жество съ ми́ромъ: | Всевишній знову зупинить жили ріки, щоб вони могли пройти; тому ти бачив безліч мирну. |
|
48
|
48
|
| но и҆ и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть ѿ люді́й твои́хъ, сі́и сꙋ́ть, и҆̀же ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ внꙋ́трь предѣ̑лъ мои́хъ: | Але ті, які залишені від народу твого, це ті, які знаходяться всередині меж Моїх. |
|
49
|
49
|
| бꙋ́детъ оу҆̀бо, є҆гда̀ начне́тъ погꙋблѧ́ти мно́жество тѣ́хъ, и҆̀же со́брани сꙋ́ть ꙗ҆зы́цы, защи́титъ и҆̀хъ, и҆̀же премого́ша люді́й, | Бо, коли Він почне знищувати безліч народів, які зібралися разом, Він захистить народ Свій, який залишиться. |
|
50
|
50
|
| и҆ тогда̀ пока́жетъ и҆̀мъ ве́лїе мно́жество чꙋде́съ. | І тоді покаже їм безліч чудес. |
|
51
|
51
|
| И҆ реко́хъ а҆́зъ: влⷣко гдⷭ҇и, сїе́ ми покажѝ, чесѡ̀ ра́ди ви́дѣхъ мꙋ́жа восходѧ́ща ѿ се́рдца морска́гѡ; И҆ речѐ мнѣ̀: | Я сказав: Владико Господи! Поясни мені це, для чого бачив я мужа, який виходив із середини моря? |
|
52
|
52
|
| ꙗ҆́коже не мо́жеши сїѧ̑ и҆спыта́ти, и҆лѝ зна́ти, ꙗ҆̀же сꙋ́ть во глꙋбинѣ̀ морстѣ́й, та́кѡ не мо́жетъ кі́йждо ви́дѣти на землѝ сн҃а моего̀, и҆лѝ тѣ́хъ, и҆̀же съ ни́мъ сꙋ́ть, то́кмѡ во вре́мѧ днѐ. | І Він сказав мені: як не можеш ти дослідити і пізнати того, що у глибині моря, так ніхто не може на землі бачити Сина Мого, ні тих, які з Ним, хіба тільки під час дня Його. |
|
53
|
53
|
| Сїѐ є҆́сть толкова́нїе со́нїѧ, є҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ є҆гѡ́же ра́ди просвѣще́нъ є҆сѝ здѣ̀ є҆ди́нъ: | Ось тлумачення сну, який ти бачив і яким ти один тут просвічений. |
|
54
|
54
|
| ѡ҆ста́вилъ бо є҆сѝ тво́й и҆ ѡ҆́крестъ моегѡ̀ оу҆пражднѧ́лсѧ є҆сѝ зако́на и҆ и҆ска́лъ є҆сѝ: | Ти залишив діла твої і вправлявся у законі Моєму, і знайшов його, |
|
55
|
55
|
| житїе́ бо твоѐ оу҆стро́илъ є҆сѝ въ премꙋ́дрости и҆ чꙋ́вство твоѐ назва́лъ є҆сѝ ма́терїю: | бо життя твоє ти влаштував у мудрості і розсудливість назвав твоєю матір’ю. |
|
56
|
56
|
| и҆ тогѡ̀ ра́ди показа́хъ тебѣ̀ мзды̑ оу҆ вы́шнѧгѡ: бꙋ́детъ бо по и҆нѣ́хъ трїе́хъ дне́хъ, и҆на̑ѧ къ тебѣ̀ возгл҃ю и҆ и҆з̾ѧвлю̀ тебѣ̀ тѧ̑жкаѧ и҆ ди̑внаѧ. | Тому Я показав тобі винагороди у Всевишнього: після трьох днів Я покажу тобі інше і відкрию тобі важливе і дивне. |
|
57
|
57
|
| И҆ и҆до́хъ и҆ прїидо́хъ на по́ле, мно́гѡ сла́вѧ и҆ хвалѧ̀ вы́шнѧго ѡ҆ ди́вныхъ, ꙗ҆̀же по вре́мени творѧ́ше, | Тоді я пішов і вийшов у поле, багато славлячи і дякуючи Всевишньому за чудеса, які Він звершував часами, |
|
58
|
58
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆правлѧ́етъ сїѐ, и҆ ꙗ҆̀же сꙋ́ть во временѣ́хъ сотворє́на: и҆ сѣдо́хъ тꙋ̀ трѝ дни̑. | і що Він управляє теперішнім і тим, що відбудеться в часі, — і там я сидів три дні. |
|
Глава́ д҃і
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть въ тре́тїй де́нь, и҆ а҆́зъ сѣдѧ́хъ под̾ дꙋ́бомъ, и҆ сѐ, гла́съ и҆зы́де проти́вꙋ менє̀ ѿ кꙋпины̀ и҆ речѐ: є҆́здро, є҆́здро! И҆ реко́хъ: | І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро! |
|
2
|
2
|
| сѐ, а҆́зъ, гдⷭ҇и. И҆ воста́хъ на но́зѣ моѝ. И҆ речѐ ко мнѣ̀: | Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої. |
|
3
|
3
|
| ѿкрыва́ѧсѧ ѿкрове́нъ є҆́смь на кꙋпинѣ̀ и҆ гл҃ахъ ко мѡѷсе́ю, є҆гда̀ слꙋжа́хꙋ лю́дїе моѝ во є҆гѵ́птѣ, | Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті; |
|
4
|
4
|
| и҆ посла́хъ є҆го̀ и҆ и҆зведо́хъ лю́ди моѧ̑ ѿ є҆гѵ́пта, и҆ возведо́хъ є҆го̀ на го́рꙋ сїна́йскꙋ и҆ держа́хъ є҆го̀ пред̾ собо́ю дни̑ мнѡ́ги, | і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів, |
|
5
|
5
|
| И҆ возвѣсти́хъ є҆мꙋ̀ чꙋдеса̀ мнѡ́га и҆ показа́хъ є҆мꙋ̀ време́нъ та̑йнаѧ и҆ коне́цъ, и҆ заповѣ́дахъ є҆мꙋ̀ гл҃ѧ: | і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши: |
|
6
|
6
|
| сїѧ̑ во ꙗ҆вле́нїе сотвори́ши словеса̀ и҆ сїѧ̑ скры́еши: | «Ці слова оголоси, а інші приховай». |
|
7
|
7
|
| и҆ нн҃ѣ тебѣ̀ гл҃ю: | І нині тобі говорю: |
|
8
|
8
|
| зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же показа́хъ, и҆ сѡ́нїѧ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ толкова̑нїѧ, ꙗ҆̀же ты̀ вѣ́дѣлъ є҆сѝ, въ се́рдцы твое́мъ положѝ ѧ҆̀, | знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму; |
|
9
|
9
|
| ты́ бо воспрїѧ́тъ бꙋ́деши ѿ всѣ́хъ, ѡ҆брати́шисѧ ѡ҆ста́тнїй съ совѣ́томъ мои́мъ и҆ съ подо́бными твои́ми, до́ндеже сконча́ютсѧ времена̀: | бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи. |
|
10
|
10
|
| ꙗ҆́кѡ вѣ́къ погꙋбѝ ю҆́ность свою̀, и҆ времена̀ приближа́ютсѧ старѣ́тисѧ: | Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости, |
|
11
|
11
|
| на двана́десѧть бо часте́й раздѣле́нъ є҆́сть вѣ́къ, и҆ проидо́ша є҆го̀ десѧ́таѧ и҆ полдесѧ́тыѧ ча̑сти, | оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули, |
|
12
|
12
|
| ѡ҆ста́шасѧ же є҆гѡ̀ по́слѣ полдесѧ́тыѧ ча́сти: | і залишається те, що після половини десятої частини. |
|
13
|
13
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо оу҆стро́й до́мъ тво́й и҆ накажѝ лю́ди твоѧ̑, и҆ оу҆тѣ́ши смире́нныхъ и҆́хъ и҆ ѿрецы́сѧ оу҆жѐ тлѣ́нїѧ, | Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління, |
|
14
|
14
|
| и҆ ѿпꙋстѝ ѿ себє̀ сме́ртное помышле́нїе и҆ ѿве́рзи ѿ себє̀ тѧ́гѡсти людскі̑ѧ, и҆ и҆звлецы̀ оу҆жѐ ѿ себє̀ немощно́е є҆стество̀ и҆ ѿста́ви во є҆ди́нꙋ странꙋ̀ смꙋща̑ющаѧ тѧ̀ помышлє́нїѧ, и҆ тщи́сѧ пресели́тисѧ ѿ време́нъ си́хъ: | і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих. |
|
15
|
15
|
| ꙗ҆̀же бо ви́дѣлъ є҆сѝ нн҃ѣ слꙋчи̑вшаѧсѧ ѕла̑ѧ, па́ки тѣ́хъ гѡ́ршаѧ сотворѧ́тъ: | Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині. |
|
16
|
16
|
| коли́кѡ бо и҆знемо́жетъ вѣ́къ ѿ ста́рости, толи́кѡ оу҆мно́жатсѧ на ѡ҆бита́ющихъ ѕла̑ѧ: | Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть. |
|
17
|
17
|
| оу҆дали́босѧ дале́че и҆́стина, и҆ прибли́жисѧ лжа̀: оу҆жѐ бо тщи́тсѧ прїитѝ є҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ видѣ́нїе. | Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив. |
|
18
|
18
|
| И҆ ѡ҆вѣща́хъ и҆ реко́хъ: пред̾ тобо́ю, гдⷭ҇и: | Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи; |
|
19
|
19
|
| се́ бо, а҆́зъ пойдꙋ̀, ꙗ҆́коже повелѣ́лъ є҆сѝ мнѣ̀, и҆ накажꙋ̀ настоѧ́щыѧ лю́ди: а҆ и҆̀же родѧ́тсѧ, кто̀ наꙋчи́тъ ѧ҆̀; | я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться? |
|
20
|
20
|
| поста́вленъ бо є҆́сть вѣ́къ во тмѣ̀: и҆̀же ѡ҆бита́ютъ въ не́мъ, без̾ свѣ́та: | Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла; |
|
21
|
21
|
| поне́же зако́нъ тво́й сожже́нъ є҆́сть, тогѡ̀ ра́ди никто́же зна́етъ, ꙗ҆̀же ѿ тебє̀ сотворє́на сꙋ́ть, и҆лѝ ꙗ҆̀же начнꙋ́тсѧ дѣла̀: | тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити. |
|
22
|
22
|
| а҆́ще бо ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ тобо́ю, послѝ въ мѧ̀ дх҃ъ ст҃ъ, да напишꙋ̀ всѐ, є҆́же сотворе́но бы́сть въ вѣ́цѣ ѿ нача́ла, ꙗ҆̀же бы́ша въ зако́нѣ твое́мъ пи̑сана, да возмо́гꙋтъ человѣ́цы ѡ҆брѣстѝ стезю̀, и҆ и҆̀же восхотѧ́тъ жи́ти въ послѣ́днихъ временѣ́хъ, да живꙋ́тъ. | Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити. |
|
23
|
23
|
| И҆ ѿвѣща̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ: ше́дъ соберѝ лю́ди и҆ рече́ши къ ни̑мъ, да не и҆́щꙋтъ тебѐ дні́й четы́редесѧть, | І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів. |
|
24
|
24
|
| ты́ же оу҆гото́ви себѣ̀ дщи́цъ мно́гѡ и҆ возмѝ съ собо́ю сарі́а, даврі́а, салемі́а, є҆ха́на и҆ а҆сїе́лѧ, пѧ́ть и҆́хъ, и҆̀же оу҆гото́вани сꙋ́ть къ писа́нїю ско́рѡ: | Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко. |
|
25
|
25
|
| и҆ прїи́деши сѣ́мѡ, и҆ а҆́зъ возжгꙋ̀ въ се́рдцы твое́мъ свѣти́лникъ ра́зꙋма, и҆ не оу҆га́снетъ, до́ндеже сконча́ютсѧ, ꙗ҆̀же начне́ши писа́ти: | І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати. |
|
26
|
26
|
| и҆ когда̀ соверши́ши, нѣ̑каѧ ꙗ҆́вственнѡ да сотвори́ши, нѣ́котѡраѧ мꙋ̑дрымъ сокрове́ннѡ преда́си, въ заꙋ́трїи бо въ се́й ча́съ начне́ши писа́ти. | І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати. |
|
27
|
27
|
| И҆ и҆до́хъ, ꙗ҆́коже мѝ повелѣ̀, и҆ собра́хъ всѧ̑ лю́ди и҆ реко́хъ: | Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав: |
|
28
|
28
|
| слы́ши, і҆и҃лю, словеса̀ сїѧ̑: | слухай, Ізраїлю, слова ці: |
|
29
|
29
|
| стра́нствоваша ѻ҆тцы̀ на́ши ѿ нача́ла во є҆гѵ́птѣ и҆ и҆зба́влени сꙋ́ть ѿто́лѣ, | батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти, |
|
30
|
30
|
| и҆ прїѧ́ша зако́нъ жи́зни, є҆гѡ́же не сохрани́ша, є҆го́же и҆ вы̀ по ни́хъ престꙋпи́сте: | і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили. |
|
31
|
31
|
| и҆ дана̀ ва́мъ є҆́сть землѧ̀ въ жре́бїй, и҆ землѧ̀ сїѡ́нъ, и҆ ѻ҆тцы̀ ва́ши и҆ вы̀ беззако́нїе сотвори́сте и҆ не содержа́сте пꙋті́й, и҆̀хже повелѣ̀ ва́мъ вы́шнїй: | І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам. |
|
32
|
32
|
| а҆ поне́же првⷣный сꙋдїѧ̀ є҆́сть, ѿѧ́лъ ѿ ва́съ во вре́мѧ, є҆́же дарова̀: | І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам. |
|
33
|
33
|
| и҆ нн҃ѣ вы̀ здѣ̀ є҆стѐ, и҆ бра́тїѧ ва̑ша въ ва́съ сꙋ́ть: | І нині ви тут і брати ваші між вами. |
|
34
|
34
|
| а҆́ще оу҆̀бо повелитѐ чꙋ́вствꙋ ва́шемꙋ и҆ поꙋчитѐ се́рдце ва́ше, жи́ви соде́ржани бꙋ́дете и҆ по сме́рти млⷭ҇ть наслѣ́дите: | Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість. |
|
35
|
35
|
| сꙋ́дъ бо по сме́рти прїи́детъ, є҆гда̀ па́ки ѡ҆живе́мъ, и҆ тогда̀ првⷣныхъ и҆мена̀ ꙗ҆вѧ́тсѧ и҆ нечести́выхъ дѣла̀ пока́жꙋтсѧ: | Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих. |
|
36
|
36
|
| ко мнѣ̀ оу҆̀бо никто́же да пристꙋ́питъ нн҃ѣ, ни взы́щетъ менѐ да́же до четы́редесѧти дні́й. | Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів. |
|
37
|
37
|
| И҆ прїѧ́хъ пѧ́ть мꙋже́й, ꙗ҆́коже заповѣ́да мнѣ̀, и҆ и҆до́хомъ въ по́ле и҆ пребы́хомъ тꙋ̀. | І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там. |
|
38
|
38
|
| И҆ бы́сть въ заꙋ́трїи, и҆ сѐ, гла́съ воззва́ мѧ гл҃ѧ: є҆́здро! ѿве́рзи оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ пі́й, и҆́мже тѧ̀ напою̀. | І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе. |
|
39
|
39
|
| И҆ ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ сѐ, ча́ша полна̀ подаѧ́шесѧ мнѣ̀: и҆ сїѐ, и҆́мже бѣ̀ и҆спо́лнена, бѧ́ше ꙗ҆́коже вода̀, цвѣ́тъ же є҆ѧ̀ ѻ҆гню̀ подо́бенъ. | Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню. |
|
40
|
40
|
| И҆ прїѧ́хъ и҆ пи́хъ: и҆ тогда̀, є҆гда̀ пїѧ́хъ, се́рдце моѐ мѧтѧ́шесѧ ра́зꙋмомъ, и҆ въ пе́рсехъ мои́хъ возраста́ше премꙋ́дрость, и҆́бо дꙋ́хъ мо́й содержа́шесѧ па́мѧтїю: | І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю; |
|
41
|
41
|
| и҆ ѿвє́рста бы́ша оу҆ста̀ моѧ̑ и҆ не бы́ша затворє́на ктомꙋ̀. | вуста мої були відкриті і більше не закривалися. |
|
42
|
42
|
| Вы́шнїй дадѐ ра́зꙋмъ пѧти́мъ мꙋжє́мъ, и҆ писа́ша, ꙗ҆̀же глаго́лахꙋсѧ оу҆́жасы нѡщны́ѧ, и҆́хже не вѣ́дѧхꙋ. | Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали. |
|
43
|
43
|
| Но́щїю же ꙗ҆дѧ́хꙋ хлѣ́бъ, а҆́зъ же во днѝ глаго́лахъ и҆ но́щїю не молча́хъ. | Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі. |
|
44
|
44
|
| И҆ напи̑саны сꙋ́ть за четы́редесѧть дні́й кни̑ги двѣ́сти четы́ри. | Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги. |
|
45
|
45
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ соверши́шасѧ четы́редесѧть дні́й, | І коли виповнилося сорок днів, |
|
46
|
46
|
| гл҃а вы́шнїй, рекі́й: пє́рваѧ, ꙗ҆̀же ппса́лъ є҆сѝ, въ ꙗ҆́вѣ поста́ви, и҆ да чтꙋ́тъ досто́йнїи и҆ недосто́йнїи: | Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні, |
|
47
|
47
|
| послѣ̑днѧѧ же се́дмьдесѧтъ сохранѝ, да преда́си и҆̀хъ мꙋ̑дрымъ ѿ люді́й твои́хъ: | але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу; |
|
48
|
48
|
| въ тѣ́хъ бо є҆́сть ко́рень ра́зꙋма, и҆ премꙋ́дрости и҆сто́чникъ, и҆ вѣ́дѣнїѧ рѣка̀. И҆ сотвори́хъ та́кѡ. | бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив. |
|
Глава́ є҃і
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Сѐ, глаго́ли во оу҆́шы лю́демъ мои̑мъ словеса̀ прⷪ҇ро́чества, ꙗ҆̀же да́мъ во оу҆ста̀ твоѧ̑, гл҃етъ гдⷭ҇ь: | Говори, щоб чув народ Мій слова пророцтва, які вкладу Я у вуста твої, — говорить Господь; |
|
2
|
2
|
| и҆ сотворѝ, да на хартїѝ напи́шꙋтсѧ, ꙗ҆́кѡ вѣ̑рна и҆ и҆́стинна сꙋ́ть: | і зроби, щоб вони написані були на хартії, тому що вони вірні й істинні. |
|
3
|
3
|
| не бо́йсѧ ѿ помышле́нїй на тѧ̀, нижѐ да смꙋтѧ́тъ тѧ̀ невѣ́рнѡсти глаго́лющихъ, | Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невір’я тих, які будуть говорити проти тебе, |
|
4
|
4
|
| поне́же всѧ́къ невѣ́рный въ невѣ́рїи свое́мъ оу҆́мретъ. | бо всякий невіруючий у невір’ї своєму помре. |
|
5
|
5
|
| Сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ (речѐ гдⷭ҇ь) на крꙋ́гъ земны́й ѕла̑ѧ, ме́чь и҆ гла́дъ, и҆ сме́рть и҆ погꙋбле́нїе, | Ось, Я наведу, — говорить Господь, — на коло земне біди: меч і голод, і смерть і пагубу |
|
6
|
6
|
| поне́же ѡ҆сквернѝ беззако́нїе всю̀ зе́млю, и҆ напо́лнєна сꙋ́ть дѣла̀ и҆́хъ врє́днаѧ. | за те, що нечестя людей осквернило всю землю, і пагубні діла їхні переповнилися. |
|
7
|
7
|
| Сегѡ̀ ра́ди речѐ гдⷭ҇ь: | Тому говорить Господь: |
|
8
|
8
|
| оу҆жѐ не оу҆молчꙋ̀ ѡ҆ нече́стїихъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же беззако́ннѡ содѣ́ловаютъ, ни потерплю̀ и҆̀мъ, ꙗ҆̀же ѕлѣ̀ творѧ́тъ: сѐ, кро́вь непови́ннаѧ и҆ пра́веднаѧ вопїе́тъ ко мнѣ̀, и҆ дꙋ́ши првⷣныхъ вопїю́тъ безпреста́ннѡ: | Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. |
|
9
|
9
|
| ѿмща́ѧ ѿмщꙋ̀ и҆̀мъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ воспрїимꙋ̀ всѧ́кꙋ кро́вь непови́ннꙋю ѿ тѣ́хъ ко мнѣ̀. | Помщуся їм, — говорить Господь, — і візьму від них до Себе всяку кров невинну. |
|
10
|
10
|
| Сѐ, лю́дїе моѝ ꙗ҆́кѡ стада̀ къ заколе́нїю ведꙋ́тсѧ, оу҆жѐ не потерплю̀ тогѡ̀, є҆́же ѡ҆бита́ти и҆̀мъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, | Ось, народ Мій ведеться, як стадо на заколення; не потерплю більше, щоб він жив у Єгипті, |
|
11
|
11
|
| но и҆зведꙋ̀ ѧ҆̀ рꙋко́ю си́льною и҆ мы́шцею высо́кою, и҆ поражꙋ̀ (є҆гѵ́петъ) ка́знїю ꙗ҆́коже пре́жде, и҆ растлю̀ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀: | але виведу його рукою сильною і правицею високою, й уражу Єгипет карою, як колись, і погублю всю землю його. |
|
12
|
12
|
| воспла́четсѧ є҆гѵ́петъ, и҆ ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀ ка́знїю и҆збїє́на бꙋ́дꙋтъ и҆ наказа́нїемъ, ꙗ҆̀же наведе́тъ є҆мꙋ̀ бг҃ъ: | Заплаче Єгипет і основи його, уражені стратою і помстою, яку наведе на нього Бог. |
|
13
|
13
|
| воспла́чꙋтъ дѣ́лателє дѣ́лающїи зе́млю, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ́ютъ сѣ́мена и҆́хъ ѿ ржѝ и҆ гра́да и҆ ѿ ѕвѣзды̀ стра́шныѧ. | Заплачуть хлібороби, які обробляють землю, бо занепаде у них насіння від іржі й від граду і від страшної зірки. |
|
14
|
14
|
| Го́ре вѣ́кꙋ, и҆ и҆̀же ѡ҆бита́ютъ въ не́мъ: | Горе віку і тим, які живуть у ньому, |
|
15
|
15
|
| поне́же прибли́жисѧ ме́чь и҆ сокрꙋше́нїе и҆́хъ, и҆ воста́нетъ ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ къ бра́ни, и҆ ме́чь въ рꙋка́хъ и҆́хъ. | бо наблизився меч і знищення їх, і постане народ на народ для війни, і мечі у руках їх. |
|
16
|
16
|
| Бꙋ́детъ бо непостоѧ́нїе человѣ́кѡмъ, и҆ и҆ні́и и҆ны́хъ ѡ҆долѣва́ющїи вознерадѧ́тъ ѡ҆ царѝ свое́мъ, и҆ нача̑лницы пꙋті́й ѡ҆ дѣ́лѣхъ свои́хъ въ могꙋ́тствѣ свое́мъ. | Люди зробляться непостійними і, одні одних долаючи, будуть недбалими до царя свого, і начальники — до ходу справ своїх у межах своєї влади. |
|
17
|
17
|
| Восхо́щетъ бо человѣ́къ во гра́дъ и҆тѝ и҆ не возмо́жетъ: | Побажає людина йти у місто, і не зможе, |
|
18
|
18
|
| горды́ни бо и҆́хъ ра́ди гра́ди смѧтꙋ́тсѧ, до́мы сокрꙋша́тсѧ, человѣ́цы оу҆боѧ́тсѧ. | бо, через їхню гордість, міста обуряться, доми будуть розорені, на людей нападе страх. |
|
19
|
19
|
| Не оу҆милосе́рдитсѧ человѣ́къ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀, на разоре́нїе домѡ́въ и҆́хъ во ѻ҆рꙋ́жїе, на расхище́нїе и҆мѣ́нїй и҆́хъ, гла́да ра́ди хлѣ́бнагѡ и҆ ѡ҆скобле́нїѧ мно́га. | Не зглянеться людина на ближнього свого, віддаючи доми їх на розорення зброєю, розкрадаючи майно їх з причини голоду і багатьох бід. |
|
20
|
20
|
| Сѐ, а҆́зъ созыва́ю, речѐ гдⷭ҇ь, всѧ̑ цари̑ зє́мскїѧ, є҆́же менє̀ боѧ́тисѧ, и҆̀же сꙋ́ть ѿ восто́ка и҆ ю҆́га, ѿ сѣ́вера и҆ лїва́на, ко ѡ҆браще́нїю къ себѣ̀, и҆ возда́ти, ꙗ҆̀же возда́ша тѣ̑мъ: | Ось, Я скликаю, — говорить Бог, — усіх царів землі, від сходу і півдня, від півночі і Ливану, щоб благоговіли переді Мною і навернулися до себе самих, і щоб воздати їм, що вони робили тим. |
|
21
|
21
|
| ꙗ҆́коже творѧ́тъ да́же до дне́сь и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, та́кѡ сотворю̀ и҆ возда́мъ въ нѣ̑дра и҆́хъ. Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: | Як чинять вони навіть дотепер з обраними Моїми, так учиню з ними і воздам у надро їх, — говорить Господь Бог. |
|
22
|
22
|
| не пощади́тъ десни́ца моѧ̀ грѣ́шникѡвъ, и҆ не преста́нетъ ме́чь на пролива́ющихъ кро́вь непови́ннꙋю на землѝ: | Не пощадить правиця Моя грішників, і меч не перестане уражати тих, що проливають на землю невинну кров. |
|
23
|
23
|
| и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ пожрѐ ѡ҆снова̑нїѧ землѝ, и҆ грѣ́шники ꙗ҆́кѡ хвра́стїе зажже́но. | Зійшов вогонь від гніву Його і знищив основи землі і грішників, як запалену солому. |
|
24
|
24
|
| Го́ре си̑мъ, и҆̀же согрѣша́ютъ и҆ не содержа́тъ за́повѣдїй мои́хъ, речѐ гдⷭ҇ь, | Горе грішникам і тим, що не дотримуються заповідей Моїх! — говорить Господь. |
|
25
|
25
|
| не прошꙋ̀ и҆̀мъ: ѿиди́те, сы́нове, ѿ вла́сти, не ѡ҆сквернѧ́йте ст҃ы́ни моеѧ̀. | Не пощаджу їх. Відійдіть, сини відступників, не оскверняйте святині Моєї. |
|
26
|
26
|
| Ꙗ҆́кѡ вѣ́сть гдⷭ҇ь всѣ́хъ, и҆̀же согрѣша́ютъ є҆мꙋ̀, сегѡ̀ ра́ди предадѐ и҆̀хъ въ сме́рть и҆ въ заколе́нїе. | Господь знає всіх, які грішать проти Нього; тому віддав їх на смерть і на вбиття. |
|
27
|
27
|
| Оу҆же́ бо прїидо́ша на крꙋ́гъ земны́й ѕла̑ѧ, и҆ пребꙋ́дете въ ни́хъ, не и҆зба́витъ бо ва́съ бг҃ъ, поне́же согрѣши́сте пред̾ ни́мъ. | На коло земне прийшли вже біди, і ви перебуватимете у них. Бог не визволить вас, тому що ви згрішили проти Нього. |
|
28
|
28
|
| Сѐ, видѣ́нїе гро́зное, и҆ лицѐ є҆гѡ̀ ѿ восто́ка: | Ось, видіння грізне, і лице його від сходу. |
|
29
|
29
|
| и҆ и҆зы́дꙋтъ рождє́нїѧ ѕмїє́въ а҆ра́вскихъ на колесни́цахъ мно́гихъ: ꙗ҆́коже дыха́нїе (вѣ́трѡвъ) число̀ и҆́хъ понесе́тсѧ по землѝ, ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ оу҆боѧ́тсѧ и҆ вострепе́щꙋтъ всѝ, и҆̀же и҆́хъ оу҆слы́шатъ: | Виступлять породження драконів аравійських на багатьох колісницях і зі швидкістю вітру понесуться по землі, так що наведуть страх і трепет на всіх, які почують про них. |
|
30
|
30
|
| кармѡ́нѧне неи́стовствꙋющїи во гнѣ́вѣ и҆зы́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ вє́при ѿ дꙋбра́вы и҆ прїи́дꙋтъ въ си́лѣ вели́цѣй, и҆ ста́нꙋтъ на бра́нь съ ни́ми и҆ ѡ҆пꙋстоша́тъ ча́сть землѝ а҆ссѷрі́йскїѧ: | Вийдуть, як вепри з лісу, кармоняни, які шаленіють у люті, і прийдуть у великій силі, вступлять у боротьбу з ними і спустошать частину землі Ассирійської. |
|
31
|
31
|
| и҆ по си́хъ превозмо́гꙋтъ ѕмі́еве по́мнѧщїи рожде́нїе своѐ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ согласꙋ́юще въ си́лѣ вели́цѣй на постиза́нїе и҆́хъ: | Потім дракони, які пам’ятають походження своє, візьмуть гору і, володіючи великою силою, повернуться переслідувати тих. |
|
32
|
32
|
| сі́и смꙋтѧ́тсѧ, и҆ оу҆молча́тъ въ си́лѣ и҆́хъ, и҆ ѡ҆братѧ́тъ но́зѣ своѝ на бѣжа́нїе: | Ті збентежаться, замовкнуть перед силою їх і повернуть ноги свої на втечу. |
|
33
|
33
|
| и҆ ѿ ѡ҆́бласти а҆ссѷрі́йскїѧ ѡ҆бстоѧ́тель ѡ҆бста́нетъ и҆̀хъ и҆ сконча́етъ є҆ди́наго ѿ ни́хъ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь и҆ стра́хъ въ полцѣ̀ и҆́хъ, и҆ рве́нїе на цари̑ и҆́хъ. | Але той, що знаходиться у засідці з боку ассиріян, оточить їх і умертвить одного з них; у війську їх виникнуть страх і трепет і ремство на царів їх. |
|
34
|
34
|
| Сѐ, ѡ҆́блацы ѿ восто́ка и҆ сѣ́вера да́же до полꙋ́дне, и҆ лицѐ и҆́хъ гро́зно ѕѣлѡ̀, и҆спо́лнено гнѣ́ва и҆ бꙋ́ри: | Ось, хмари від сходу і від півночі до півдня, і вигляд їх дуже грізний, сповнений лютости і бурі. |
|
35
|
35
|
| и҆ сразѧ́тсѧ междꙋ̀ собо́ю и҆ сразѧ́тъ ѕвѣздꙋ̀ мно́гꙋ на землѝ и҆ ѕвѣздꙋ̀ и҆́хъ: и҆ бꙋ́детъ кро́вь ѿ меча̀ да́же до оу҆тро́бы, | Вони зіштовхнуться між собою, і скинуть багато зірок на землю і зірку їх; і буде кров від меча до черева, |
|
36
|
36
|
| и҆ гно́й человѣ́ческїй да́же до сѣдла̀ велблю́ждѧ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь и҆ стра́хъ мно́гъ на землѝ, | і послід людський — до сідла верблюда; страх і трепет великий буде на землі. |
|
37
|
37
|
| и҆ оу҆страша́тсѧ, и҆̀же оу҆́зрѧтъ гнѣ́въ се́й, и҆ тре́петъ прїи́метъ и҆̀хъ: | Жахнуться всі, які побачать цю лютість, і затремтять. |
|
38
|
38
|
| и҆ по се́мъ воздви́гнꙋтсѧ бꙋ̑ри мнѡ́ги ѿ полꙋ́дне и҆ сѣ́вера, и҆ ча́сть и҆́на ѿ за́пада, | Після того багато разів будуть підніматися бурі від півдня і півночі і частково від заходу, |
|
39
|
39
|
| и҆ премо́гꙋтъ вѣ́три ѿ восто́ка, и҆ ѡ҆творѧ́тъ є҆го̀, и҆ ѡ҆́блакъ, є҆го́же воздви́же во гнѣ́вѣ, и҆ ѕвѣзда̀ на сотворе́нїе стра́ха ѿ восто́чна вѣ́тра и҆ за́падна повреди́тсѧ: | і вітри сильні здіймуться від сходу і відкриють його і хмару, яку Я послав у гніві; а зірка, призначена для страху при східному і західному вітрі, пошкодиться. |
|
40
|
40
|
| и҆ воздви́гнꙋтсѧ ѡ҆́блацы ве́лїи и҆ ѕѣ́лнїи, по́лни гнѣ́ва, и҆ ѕвѣзда̀, да оу҆страша́тъ всю̀ зе́млю и҆ ѡ҆бита́ющихъ на не́й, и҆ возлїю́тъ на всѧ́ко мѣ́сто высо́ко и҆ вознесе́ное ѕвѣздꙋ̀ стра́шнꙋю, | І піднімуться хмари, великі і сильні, повні лютости, і зірка, щоб настрашити всю землю і жителів її; і проллють на всяке місце, високе і піднесене, страшну зірку, |
|
41
|
41
|
| ѻ҆́гнь и҆ гра́дъ, и҆ мечы̀ лета́ющыѧ и҆ во́ды мнѡ́ги, ꙗ҆́кѡ да напо́лнѧтсѧ всѧ̑ полѧ̀ и҆ всѝ и҆сто́чницы и҆сполне́нїемъ во́дъ мно́гихъ: | вогонь і град, мечі, що літають, і багато вод, щоб наповнити всі поля і всі джерела безліччю вод. |
|
42
|
42
|
| и҆ сокрꙋша́тъ гра́ды и҆ стѣ́ны, и҆ го́ры и҆ хо́лмы, (и҆ оу҆дѡ́лїѧ) и҆ древа̀ дꙋбра̑внаѧ, и҆ сѣ̑на лꙋ̑жнаѧ и҆ жи̑та и҆́хъ, | І затоплять місто, і стіни, і гори, і пагорби, і дерева у лісах, і траву на луках, і хлібні рослини їх; |
|
43
|
43
|
| и҆ про́йдꙋтъ непоколе́блеми до вавѷлѡ́на и҆ сокрꙋша́тъ є҆го̀: | і пройдуть, не спиняючись, до Вавилона і знищать його; |
|
44
|
44
|
| соберꙋ́тсѧ къ немꙋ̀, и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ є҆го̀, и҆ и҆злїю́тъ ѕвѣздꙋ̀ и҆ всю̀ ꙗ҆́рость на́нь: и҆ взы́детъ пра́хъ и҆ ды́мъ да́же до небесѐ, и҆ всѝ, и҆̀же ѡ҆́крестъ, возрыда́ютъ ѡ҆ не́мъ, | зберуться до нього й оточать його; проллють зірку і лють на нього. І підніметься пил і дим до самого неба, і всі навкруги будуть оплакувати його, |
|
45
|
45
|
| и҆ и҆̀же под̾ ни́мъ ѡ҆ста́нꙋтъ, послꙋ́жатъ тѣ̑мъ, и҆̀же оу҆страши́ша и҆̀хъ. | а ті, які залишаться підвладними йому, будуть служити тим, що навели страх. |
|
46
|
46
|
| И҆ ты̀, а҆сі́е, согла́сна во оу҆пова́нїе вавѷлѡ́на, и҆ сла́ва лица̀ є҆гѡ̀: | І ти, Асіє, співучаснице у надії Вавилона й у славі його: |
|
47
|
47
|
| го́ре тебѣ̀ бѣ́днѣй! поне́же оу҆подо́биласѧ є҆сѝ є҆мꙋ̀ и҆ оу҆краси́ла є҆сѝ дщє́ри твоѧ̑ въ любодѣѧ́нїи, ко оу҆гожде́нїю и҆ прославле́нїю въ любо́вныхъ твои́хъ, и҆̀же съ тобо́ю похотѣ́ша всегда̀ блꙋди́ти: | горе тобі, бідна, за те, що уподібнювалася йому і прикрашала дочок твоїх у блудодіянні, щоб вони подобалися і славилися у коханців твоїх, які бажали завжди блудодіяти з тобою. |
|
48
|
48
|
| ненави́дѣнномꙋ подража́ла є҆сѝ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ є҆гѡ̀ и҆ въ начина́нїихъ є҆гѡ̀. | Ти наслідувала ненависного в усіх ділах і заходах його. |
|
49
|
49
|
| Сегѡ̀ ра́ди, речѐ гдⷭ҇ь, послю̀ на тѧ̀ ѕла̑ѧ, вдовство̀, оу҆бо́жество и҆ гла́дъ, и҆ ме́чь и҆ гꙋби́телство на разоре́нїе домѡ́въ твои́хъ ѿ наси́лїѧ и҆ сме́рти, | За те, — говорить Бог, — пошлю на тебе біди: удівство, убогість, і голод, і меч, і моровицю, щоб спустошити доми твої насильством і смертю. |
|
50
|
50
|
| и҆ сла́ва си́лы твоеѧ̀ ꙗ҆́коже цвѣ́тъ и҆́зсхнетъ, є҆гда̀ воста́нетъ зно́й, и҆́же по́сланъ є҆́сть на тѧ̀: | І слава могутности твоєї засохне, як квітка, коли настане спека, послана на тебе. |
|
51
|
51
|
| и҆знемо́жеши ꙗ҆́коже оу҆бо́жайшаѧ ꙗ҆́звена и҆ нака́зана ѿ же́нъ, ꙗ҆́кѡ не возмо́гꙋтъ тебѐ прїѧ́ти си́льнїи и҆ любѡ́вницы. | Ти знеможеш, як убога, побита і поранена жінками, щоб люди знатні і коханці не могли приймати тебе. |
|
52
|
52
|
| Є҆да̀ а҆́зъ та́кѡ возревнꙋ́ю тебѣ̀, речѐ гдⷭ҇ь, | Чи став би Я так ненавидіти тебе, — говорить Господь, — |
|
53
|
53
|
| а҆́ще бы не закла́ла є҆сѝ и҆збра́нныхъ мои́хъ во всѧ́ко вре́мѧ, возвыша́ющи на пораже́нїе рꙋ́цѣ и҆ глаго́лющи на сме́рть и҆́хъ, є҆гда̀ оу҆пива́ласѧ є҆сѝ; | якби ти не убивала обраних Моїх повсякчас, піднімаючи руки на поразку їх і глумлячись зі смерти їх, коли ти була у сп’янінні? |
|
54
|
54
|
| оу҆красѝ лѣ́потꙋ лица̀ твоегѡ̀: | Прикрашай твоє лице. |
|
55
|
55
|
| мзда̀ блꙋже́нїѧ твоегѡ̀ въ нѣ́дрѣхъ твои́хъ, сегѡ̀ ра́ди воздаѧ́нїе прїи́меши. | Мзда блудодіяння твого у надрі твоєму; за те й одержиш ти винагороду. |
|
56
|
56
|
| Ꙗ҆́коже сотвори́ши и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, речѐ гдⷭ҇ь, та́кѡ сотвори́тъ тебѣ̀ бг҃ъ и҆ преда́стъ тѧ̀ во ѕла̑ѧ: | Як чинила ти з обраними Моїми, — говорить Господь, — так з тобою вчинить Бог, і піддасть тебе бідам. |
|
57
|
57
|
| и҆ ча̑да твоѧ̑ гла́домъ поги́бнꙋтъ, ты́ же мече́мъ паде́ши, и҆ гра́ди твоѝ сокрꙋша́тсѧ, и҆ всѝ твоѝ въ по́ли ѻ҆рꙋ́жїемъ падꙋ́тъ: | Діти твої загинуть від голоду, ти впадеш від меча, міста твої будуть зруйновані, і всі твої впадуть у полі від меча. |
|
58
|
58
|
| и҆ и҆̀же сꙋ́ть въ гора́хъ, гла́домъ поги́бнꙋтъ и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дꙋтъ мѧса̀ своѧ̑ ѿ гла́да хлѣ́ба и҆ кро́вь пи́ти ѿ жа́жды воды̀: | А які на горах, ті загинуть від голоду, і будуть їсти плоть свою через нестачу хліба і пити кров через нестачу води. |
|
59
|
59
|
| неблагополꙋ́чна чрез̾ морѧ̀ прїи́деши и҆ па́ки прїи́меши ѕла̑ѧ, | У нещасті підеш по морях, — і там зустрінеш біди. |
|
60
|
60
|
| и҆ въ прехожде́нїи поразѧ́тъ гра́дъ и҆збїе́нный, и҆ и҆скоренѧ́тъ нѣ́кꙋю ча́сть землѝ твоеѧ̀, и҆ ча́сть сла́вы твоеѧ̀ и҆стребѧ́тъ, па́ки возвраща́ющесѧ къ вавѷлѡ́нꙋ превраще́нномꙋ: | Під час переходів твоїх вони кинуться на спустошене місто, і знищать частину землі твоєї, і частину слави твоєї знищать. |
|
61
|
61
|
| и҆ разоре́на бꙋ́деши и҆̀мъ ꙗ҆́кѡ хвра́стїе, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ а҆́ки ѻ҆́гнь, | Розорена, ти послужиш для них соломою, а вони для тебе будуть вогнем; |
|
62
|
62
|
| и҆ пожрꙋ́тъ тѧ̀ и҆ гра́ды твоѧ̑, зе́млю твою̀ и҆ го́ры твоѧ̑, и҆ всѧ̑ дꙋбра̑вы твоѧ̑ и҆ древеса̀ плодонѡ́снаѧ ѻ҆гне́мъ пожгꙋ́тъ, | і знищать тебе, і міста твої, землю твою, гори твої, усі ліси твої і дерева родючі спалять вогнем. |
|
63
|
63
|
| сы́ны твоѧ̑ въ плѣне́нїе поведꙋ́тъ, и҆ да̑ни твоѧ̑ въ коры́сть во́змꙋтъ, и҆ сла́вꙋ лица̀ твоегѡ̀ и҆стребѧ́тъ. | Синів твоїх поведуть у полон, майно твоє захоплять у здобич, і славу твою знищать. |
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Го́ре тебѣ̀, вавѷлѡ́не и҆ а҆сі́а! го́ре тебѣ̀, є҆гѵ́пте и҆ сѷрі́а! | Горе тобі, Вавилоне й Асіє, горе тобі, Єгипте і Сиріє! |
|
2
|
2
|
| Препоѧ́шитесѧ вре́тищемъ и҆ власѧни́цами и҆ пла́чите сынѡ́въ ва́шихъ и҆ болѣ́знꙋйте, ꙗ҆́кѡ прибли́жисѧ сокрꙋше́нїе ва́ше: | Підпережіться веретищем і волосяницями, оплакуйте синів ваших, і уболівайте, бо наблизилася ваша погибель. |
|
3
|
3
|
| по́сланъ є҆́сть на ва́съ ме́чь, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же ѿврати́тъ є҆го̀; | Посланий на вас меч, — і хто відхилить його? |
|
4
|
4
|
| по́сланъ є҆́сть на ва́съ ѻ҆́гнь, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же оу҆гаси́тъ є҆го̀; | Посланий на вас вогонь, — і хто погасить його? |
|
5
|
5
|
| пѡ́слана сꙋ́ть на ва́съ ѕла̑ѧ, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же ѿме́тнетъ ѧ҆̀; | Послані на вас біди, — і хто відверне їх? |
|
6
|
6
|
| є҆да̀ ѿжене́тъ кто̀ льва̀ а҆́лчꙋща въ лѣ́съ; и҆лѝ оу҆гаси́тъ ѻ҆́гнь во хвра́стїи ско́рѡ, є҆гда̀ начне́тъ возгара́ти; | Чи прожене хто голодного лева у лісі, або чи погасить миттєво вогонь у соломі, коли він почне розгорятися? |
|
7
|
7
|
| є҆да̀ ѿрази́тъ кто̀ стрѣлꙋ̀ ѿ стрѣлца̀ крѣ́пкагѡ и҆спꙋще́ннꙋю; | Чи відіб’є хто стрілу, пущену стрільцем сильним? |
|
8
|
8
|
| гдⷭ҇ь крѣ́пкїй посыла́етъ ѕла̑ѧ, и҆ кто̀ є҆́сть, и҆́же ѿжене́тъ ѧ҆̀; | Господь сильний посилає біди, — і хто відверне їх? |
|
9
|
9
|
| и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ кто́ є҆сть, и҆́же оу҆гаси́тъ є҆го̀; | Зійшов вогонь від гніву Його, — і хто погасить його? |
|
10
|
10
|
| блесне́тъ мо́лнїею, и҆ кто̀ не оу҆бои́тсѧ; возгреми́тъ, и҆ кто̀ не оу҆жа́снетсѧ; | Він блисне блискавкою, — і хто не убоїться? Прогримить, — і хто не жахнеться? |
|
11
|
11
|
| гдⷭ҇ь воспрети́тъ, и҆ кто̀ до ѡ҆снова́нїѧ не сокрꙋши́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀; | Господь спогляне грізно, — і хто не знищиться до основи від лиця Його? |
|
12
|
12
|
| Землѧ̀ сотрѧсе́сѧ и҆ ѡ҆снова̑нїѧ є҆ѧ̀, мо́ре волнꙋ́етсѧ и҆з̾ глꙋбины̀, и҆ вѡ́лны є҆гѡ̀ возмꙋтѧ́тсѧ и҆ ры̑бы є҆гѡ̀ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ и҆ ѿ сла́вы си́лы є҆гѡ̀. | Здригнулася земля і основи її; море хвилюється з дна, і хвилі його збурюються і риби його від лиця Господа і від величі сили Його. |
|
13
|
13
|
| Поне́же крѣпка̀ десни́ца є҆гѡ̀, ꙗ҆́же лꙋ́къ напрѧжѐ: стрѣ́лы є҆гѡ̀ ѻ҆стры̑, ꙗ҆̀же ѿ негѡ̀ посыла́ютсѧ, не ѡ҆скꙋдѣ́ютъ, є҆гда̀ начнꙋ́тъ посыла́тисѧ въ концы̑ землѝ. | Бо сильна Його правиця, яка натягає лук, гострі Його стріли, які пускаються Ним, не ослабнуть, коли будуть посилатися до країв землі. |
|
14
|
14
|
| Сѐ, посыла́ютсѧ ѕла̑ѧ и҆ не возвратѧ́тсѧ, до́ндеже прїи́дꙋтъ на зе́млю. | Ось, посилаються біди, і не повернуться, доки не прийдуть на землю. |
|
15
|
15
|
| Ѻ҆́гнь возгара́етсѧ и҆ не оу҆га́снетъ, до́ндеже сконча́етъ ѡ҆снова̑нїѧ землѝ. | Розгоряється вогонь, і не погасне, доки не попалить основи землі. |
|
16
|
16
|
| И҆́мже ѡ҆́бразомъ не возвраща́етсѧ стрѣла̀ по́слана ѿ си́льнагѡ стрѣлца̀, та́кѡ не возвратѧ́тсѧ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же пѡ́слана бꙋ́дꙋтъ на зе́млю. | Як стріла, пущена сильним стрільцем, не повертається, так не повернуться біди, які будуть послані на землю. |
|
17
|
17
|
| Го́ре мнѣ̀, го́ре мнѣ̀! кто́ мѧ и҆зба́витъ во дни̑ ты̑ѧ; | Горе мені, горе мені! Хто визволить мене у ті дні? |
|
18
|
18
|
| Нача́ло болѣ́зней, и҆ мнѡ́га стена̑нїѧ: нача́ло гла́да, и҆ мнѡ́ги поги́бєли: нача́ло бра́ней, и҆ оу҆боѧ́тсѧ вла̑сти: нача́ло ѕѡ́лъ, и҆ вострепе́щꙋтъ всѝ. | Почнуться хвороби, — і багато хто застогне; почнеться голод, — і багато хто буде гинути; почнуться війни, — і начальниками оволодіє страх; почнуться біди, — і всі затремтять. |
|
19
|
19
|
| Во вре́мѧ же то̀ что̀ сотворю̀, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ ѕла̑ѧ; | Що мені робити тоді, коли прийдуть біди? |
|
20
|
20
|
| Сѐ, гла́дъ и҆ ка́знь, и҆ ско́рбь и҆ тѣснота̀, по́слани сꙋ́ть бичи̑ во и҆справле́нїе: | Ось, голод і моровиця, і скорбота і тіснота послані як бичі для виправлення: |
|
21
|
21
|
| и҆ во всѣ́хъ си́хъ не ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ беззако́нїй свои́хъ, ни бїє́нїѧ па́мѧтствовати бꙋ́дꙋтъ всегда̀. | але при всьому цьому люди не навернуться від беззаконь своїх і про бичі не завжди будуть пам’ятати. |
|
22
|
22
|
| Сѐ, бꙋ́детъ ѻ҆би́лїе ни во что́же на землѝ, та́кѡ ꙗ҆́кѡ возмнѧ́тъ себѣ̀ бы́ти оу҆пра́вленъ ми́ръ, и҆ тогда̀ возрастꙋ́тъ ѕла̑ѧ на землѝ, ме́чь, гла́дъ и҆ вели́ко смѧте́нїе. | Ось, на землі буде дешевизна в усьому, і подумають, що настав мир; але саме тоді й спіткають землю біди — меч, голод і велике сум’яття. |
|
23
|
23
|
| Ѿ гла́да бо мно́зи, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на землѝ, поги́бнꙋтъ, и҆ ме́чь и҆згꙋби́тъ про́чихъ, и҆̀же ѡ҆ста́нꙋтъ ѿ гла́да. | Від голоду загинуть дуже багато жителів землі, а інші, які перенесуть голод, упадуть від меча. |
|
24
|
24
|
| И҆ ме́ртвїи ꙗ҆́кѡ моты̑ла и҆зве́ржени бꙋ́дꙋтъ, и҆ не бꙋ́детъ, и҆́же оу҆тѣ́шитъ и҆̀хъ: ѡ҆пꙋстѣ́етъ бо землѧ̀, и҆ гра́ди є҆ѧ̀ разоре́ни бꙋ́дꙋтъ. | І трупи, як гній, будуть викидати, і нікому буде оплакувати їх, бо земля спорожніє, і міста її будуть зруйновані. |
|
25
|
25
|
| Не ѡ҆ста́нетсѧ, и҆́же воздѣ́лаетъ зе́млю и҆ и҆́же посѣ́етъ на не́й. | Не залишиться нікого, хто обробляв би землю і сіяв на ній. |
|
26
|
26
|
| Древеса̀ дадꙋ́тъ плоды̀, и҆ кто̀ ѡ҆б̾и́метъ ѧ҆̀; | Дерева дадуть плоди, і хто буде збирати їх? |
|
27
|
27
|
| гро́здїе созрѣ́етъ, и҆ кто̀ пото́пчетъ є҆̀; бꙋ́детъ бо мѣ́стъ вели́кое ѡ҆пꙋстѣ́нїе. | Виноград дозріє, і хто буде топтати його? Бо всюди буде велике запустіння. |
|
28
|
28
|
| Восхо́щетъ бо человѣ́къ человѣ́ка ви́дѣти, и҆лѝ гла́съ є҆гѡ̀ слы́шати, | Важко буде людині побачити людину, або почути голос її, |
|
29
|
29
|
| занѐ ѡ҆ста́нꙋтъ ѿ гра́да де́сѧть, и҆ два̀ ѿ ни́вы, и҆̀же сокры́ютсѧ въ гꙋсты́хъ дꙋбра́вахъ и҆ въ разсѣ́линахъ ка́менныхъ. | бо з жителів міста залишиться не більше десяти, і з поселенців — чоловіка два, які сховаються у густих дібровах і розщелинах скель. |
|
30
|
30
|
| И҆́мже ѡ҆́бразомъ ѡ҆ставлѧ́ютсѧ въ ма́сличїихъ и҆ на всѧ́цѣмъ дре́вѣ трѝ и҆лѝ четы́ри ма̑слины, | Як у оливковому саду залишаються іноді на деревах три або чотири маслини, |
|
31
|
31
|
| и҆лѝ ꙗ҆́коже въ вїногра́дѣ ѡ҆бра́нѣмъ гро́здїе ѡ҆ставлѧ́ютсѧ ѿ тѣ́хъ, и҆̀же прилѣ́жнѡ вїногра́дъ ѡ҆бира́ютъ: | або у винограднику обібраному не догледять кілька грон ті, які уважно оббирають виноград: |
|
32
|
32
|
| та́кѡ ѡ҆ста́вѧтсѧ во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ трѝ и҆лѝ четы́ри ѿ и҆зслѣ́дꙋющихъ до́мы и҆́хъ мече́мъ. | так у ті дні залишаться троє або четверо під час обшуку домів їхніх з мечем. |
|
33
|
33
|
| И҆ ѡ҆ста́влена бꙋ́детъ землѧ̀ пꙋста̀, и҆ ни̑вы є҆ѧ̀ состарѣ́ютсѧ, и҆ пꙋтїѐ є҆ѧ̀ и҆ всѧ̑ стєзѝ є҆ѧ̀ те́рнїемъ зарастꙋ́тъ, занѐ не про́йдꙋтъ человѣ́цы по ни̑мъ. | Земля залишиться у запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежини її заростуть терням, бо нікому буде ходити по них. |
|
34
|
34
|
| Воспла́чꙋтъ дѣ̑вы не и҆мꙋ́щыѧ ѡ҆брꙋ́чникѡвъ, воспла́чꙋтъ жє́ны не и҆мѣ́ющыѧ мꙋже́й, воспла́чꙋтъ дщє́ри и҆́хъ не и҆мѣ́ющыѧ по́мощи: | Плакати будуть дівчата, не маючи наречених; плакати будуть дружини, не маючи чоловіків; плакати будуть дочки їхні, не маючи допомоги. |
|
35
|
35
|
| ѡ҆брꙋ̑чницы и҆́хъ въ бра́ни сконча́ютсѧ, и҆ мꙋ́жїе и҆́хъ во гла́дѣ и҆стребѧ́тсѧ. | Наречених їхніх уб’ють на війні, і чоловіки їхні загинуть від голоду. |
|
36
|
36
|
| Слы́шите сїѧ̑ и҆ позна́йте ѧ҆̀, рабѝ гдⷭ҇ни. | Слухайте це, і напоумляйтесь, раби Господні! |
|
37
|
37
|
| Сѐ, сло́во гдⷭ҇не, прїими́те є҆̀: не вѣ́рꙋйте богѡ́мъ, ѡ҆ ни́хже речѐ гдⷭ҇ь: | Це — слово Господа: слухайте його, і не вірте богам, про яких говорить Господь. |
|
38
|
38
|
| сѐ, приближа́ютсѧ ѕла̑ѧ и҆ не оу҆ме́длѧтъ. | Ось, наближаються біди, і не забаряться. |
|
39
|
39
|
| И҆́мже ѡ҆́бразомъ бремена́таѧ є҆гда̀ роди́тъ въ девѧ́тый мцⷭ҇ъ сы́на своего̀, приближа́ющꙋсѧ часꙋ̀ рожде́нїѧ є҆ѧ̀, пре́жде часѡ́въ двꙋ́хъ и҆лѝ трїе́хъ бѡлѣ́зни ѡ҆бдержа́тъ чре́во є҆ѧ̀, и҆ и҆сходѧ́щꙋ младе́нцꙋ ѿ чре́ва, не закоснѧ́тъ ни на є҆ди́нꙋ чертꙋ̀: | Як у вагітної жінки, коли у дев’ятий місяць настане їй час народити сина, години за дві або за три до народження, болі охоплюють утробу її і, при виході немовляти з утроби, не забаряться на жодну хвилину: |
|
40
|
40
|
| та́кѡ не оу҆коснѧ́тъ ѕла̑ѧ произы́ти на зе́млю, и҆ вѣ́къ возстене́тъ, и҆ бѡлѣ́зни ѡ҆бы́мꙋтъ и҆̀. | так не забаряться прийти на землю біди, і люди у той час будуть стогнати; болі охоплять їх. |
|
41
|
41
|
| Слы́шите сло́во, лю́дїе моѝ, оу҆гото́вайтесѧ на бра́нь, и҆ во ѕлы́хъ та́кѡ бꙋ́дите, ꙗ҆́коже прише́лцы землѝ: | Слухай слово, народе мій: готуйтеся на битву, і серед бід будьте як пришельці землі. |
|
42
|
42
|
| продаѧ́й а҆́ки бѣ́гаѧй, а҆ кꙋпꙋ́ѧй а҆́ки погꙋблѧ́ѧй, | Хто продає, нехай буде, як той, що збирається на втечу, і хто купує — як той, що готується на загибель; |
|
43
|
43
|
| торгꙋ́ѧй а҆́ки плода̀ не прїе́млѧй, и҆ созида́ѧй а҆́ки то́й, и҆́же ѡ҆бита́ти не и҆́мать: | хто торгує — як той, що не очікує ніякого прибутку, і хто будує дім — як той, що не сподівається жити у ньому. |
|
44
|
44
|
| сѣ́ѧй, ꙗ҆́кѡ и҆́же не по́жнетъ: та́кѡ и҆́же вїногра́дъ рѣ́жетъ, ꙗ҆́кѡ не и҆мы́й ѡ҆бира́ти є҆го̀: | Сівач нехай думає, що не пожне, і виноградар — що не збере винограду; |
|
45
|
45
|
| и҆̀же посѧга́ютъ, та́кѡ а҆́ки ча̑дъ не сотворѧ́тъ: и҆ и҆̀же не посѧга́ютъ, та́кѡ ꙗ҆́кѡ вдѡви́цы. | ті, що вступають у шлюб, — що не будуть народжувати дітей, і ті, що не вступають, — як удівці. |
|
46
|
46
|
| Тогѡ̀ ра́ди, и҆̀же трꙋдѧ́тсѧ, вотщѐ трꙋдѧ́тсѧ: | Тому всі трудящі без користи трудяться, |
|
47
|
47
|
| плоды́ бо и҆́хъ и҆ноплемє́нницы по́жнꙋтъ и҆ и҆мѣ̑нїѧ и҆́хъ расхи́тѧтъ, и҆ до́мы превратѧ́тъ и҆ сынѡ́въ и҆́хъ плѣнѧ́тъ, и҆́бо во плѣне́нїи и҆ гла́дѣ родѧ́тъ ча̑да своѧ̑. | бо плодами трудів їхніх скористаються чужоземці, і майно їхнє розкрадуть, доми їхні зруйнують, синів їхніх поневолять, бо у полоні і в голоді вони народжують дітей своїх. |
|
48
|
48
|
| И҆ и҆̀же кꙋ́плю дѣ́ютъ хїще́нїемъ, ко́ль до́лгѡ оу҆краша́ютъ гра́ды и҆ до́мы своѧ̑, и҆ ѡ҆держа̑нїѧ и҆ ли́ца своѧ̑, | Хто займається хижацтвом, тих, чим довше прикрашають вони міста і доми свої, володіння і лиця свої, |
|
49
|
49
|
| толи́кѡ па́че возненави́ждꙋ и҆̀хъ за грѣхѝ и҆́хъ, речѐ гдⷭ҇ь. | тим більше зненавиджу за гріхи їхні, — говорить Господь. |
|
50
|
50
|
| Ꙗ҆́коже ненави́дитъ блꙋдни́ца женꙋ̀ мꙋ́дрꙋ и҆ добрꙋ̀ ѕѣлѡ̀, | Як блудниця ненавидить жінку чесну і дуже побожну, |
|
51
|
51
|
| та́кѡ возненави́дитъ пра́вда непра́вдꙋ, є҆гда̀ оу҆краша́етсѧ, и҆ клеве́щетъ на ню̀ въ лицѐ, є҆гда̀ прїи́детъ и҆́же защища́етъ и҆зыскꙋ́ющаго всѧ́къ грѣ́хъ на землѝ: | так правда зненавидить неправду, що прикрашає себе, і звинуватить її у лице, коли прийде Той, Хто буде захищати того, хто переслідує всякий гріх на землі. |
|
52
|
52
|
| сегѡ̀ ра́ди не оу҆подоблѧ́йтесѧ є҆́й, ни дѣлѡ́мъ є҆ѧ̀. | Тому не наслідуйте неправду і діла її, |
|
53
|
53
|
| Ꙗ҆́кѡ є҆щѐ ма́лѡ, и҆ во́зметсѧ беззако́нїе ѿ землѝ, а҆ пра́вда воцари́тсѧ над̾ ва́ми. | бо ще трохи, і неправда буде вилучена з землі, а правда зацарює над вами. |
|
54
|
54
|
| Да не глаго́летъ грѣ́шникъ, ꙗ҆́кѡ не согрѣшѝ, поне́же оу҆́глїе ѻ҆́гненное возгори́тсѧ на главѣ̀ є҆гѡ̀, и҆́же глаго́летъ: не согрѣши́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ и҆ сла́вою є҆гѡ̀. | Нехай не говорить грішник, що він не згрішив, бо розпалене вугілля запалає на голові того, хто говорить: я не згрішив перед Господом Богом і славою Його. |
|
55
|
55
|
| Сѐ, гдⷭ҇ь вѣ́сть всѧ̑ дѣла̀ человѣ́чєскаѧ и҆ начина̑нїѧ и҆́хъ, и҆ помышлє́нїѧ и҆́хъ и҆ сердца̀ и҆́хъ. | Господь знає всі діла людей і починання їхні, і помисли їхні і серця їхні. |
|
56
|
56
|
| Рече́ бо: да бꙋ́детъ землѧ̀, и҆ бы́сть: да бꙋ́детъ не́бо, и҆ бы́сть. | Він сказав: «нехай буде земля», — і земля з’явилася; «нехай буде небо», — і було. |
|
57
|
57
|
| И҆ сло́вомъ є҆гѡ̀ ѕвѣ́зды сотворє́ны сꙋ́ть, и҆ зна́етъ число̀ ѕвѣ́здъ: | Словом Його створені зірки, і Він знає число зірок. |
|
58
|
58
|
| и҆́же и҆спытꙋ́етъ бє́здны и҆ сокрѡ́вища и҆́хъ, и҆́же и҆змѣ́рилъ є҆́сть мо́ре и҆ зача́тїе є҆гѡ̀, | Він споглядає безодні й потаємне у них, виміряв море і що у ньому. |
|
59
|
59
|
| и҆́же заключѝ мо́ре посредѣ̀ во́дъ и҆ повѣ́си зе́млю на вода́хъ сло́вомъ свои́мъ, | Словом Своїм Він утворив море серед вод і землю повісив на водах. |
|
60
|
60
|
| и҆́же прострѐ не́бо ꙗ҆́кѡ кама́рꙋ, на вода́хъ ѡ҆снова̀ є҆̀, | Він розпростер небо, як намет, на водах заснував його. |
|
61
|
61
|
| и҆́же положѝ въ пꙋсты́ни и҆сто́чники вѡдны́ѧ и҆ на верхꙋ̀ го́ръ є҆зе́ра, во и҆спꙋще́нїе рѣ́къ и҆з̾ высо́кагѡ ка́мене, да напаѧ́ютъ зе́млю, | Він вмістив у пустелі джерела вод і озера на вершинах гір, для зведення рік з високих скель, щоб напоювати землю. |
|
62
|
62
|
| и҆́же сотворѝ человѣ́ка и҆ положѝ се́рдце є҆гѡ̀ посредѣ̀ тѣ́ла, и҆ вложѝ є҆мꙋ̀ дꙋ́хъ и҆ живо́тъ и҆ ра́зꙋмъ | Він створив людину і поклав серце її всередині тіла, і вклав у неї дух, життя і розум |
|
63
|
63
|
| и҆ дыха́нїе бг҃а вседержи́телѧ, и҆́же сотворѝ всѧ̑ и҆ и҆спытꙋ́етъ всѧ̑ сокровє́ннаѧ въ сокрове́нныхъ землѝ: | і дихання Бога всемогутнього, Який створив усе і споглядає все потаємне у потаємних землі. |
|
64
|
64
|
| то́й зна́етъ начина́нїе ва́ше, и҆ ꙗ҆̀же мы́слите въ сердца́хъ ва́шихъ согрѣша́юще и҆ хотѧ́ще оу҆таи́ти грѣхѝ ва́шѧ. | Він знає намір ваш і що думаєте ви у серцях ваших, коли грішите і хочете сховати гріхи ваші. |
|
65
|
65
|
| Сегѡ̀ ра́ди гдⷭ҇ь и҆спытꙋ́ѧй и҆спыта̀ всѧ̑ дѣла̀ ва̑ша и҆ ѡ҆бличи́тъ ва́съ всѣ́хъ, | Тому Господь зовсім ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас; |
|
66
|
66
|
| и҆ вы̀ посра́млени бꙋ́дете, є҆гда̀ произы́дꙋтъ грѣсѝ ва́ши пред̾ челѡвѣ́ки, и҆ беззакѡ́нїѧ предста́нꙋтъ, ꙗ҆̀же ѡ҆бвинѧ́ти бꙋ́дꙋтъ въ де́нь то́й. | і ви будете посоромлені, коли гріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день. |
|
67
|
67
|
| Что̀ сотворитѐ, и҆лѝ ка́кѡ сокры́ете грѣхѝ ва́шѧ пред̾ бг҃омъ и҆ а҆́гг҃лы є҆гѡ̀; | Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його? |
|
68
|
68
|
| Сѐ, сꙋдїѧ̀ бг҃ъ, бо́йтесѧ є҆гѡ̀, ѡ҆ста́нитесѧ ѿ грѣ̑хъ ва́шихъ и҆ забꙋ́дите беззакѡ́нїѧ ва̑ша оу҆жѐ твори́ти и҆̀хъ во вѣ́къ, и҆ бг҃ъ и҆зведе́тъ ва́съ и҆ и҆зба́витъ ѿ всѧ́кїѧ ско́рби. | Ось, Бог — Суддя; бійтеся Його; залиште гріхи ваші і назавжди перестаньте чинити беззаконня, і Бог виведе вас і визволить від усякої скорботи. |
|
69
|
69
|
| Се́ бо, возгара́етсѧ ѻ҆́гнь на ва́съ, ꙗ҆зы́цы мно́зи, и҆ восхи́тѧтъ нѣ́кїихъ ѿ ва́съ и҆ зако́лютъ на же́ртвꙋ і҆́дѡлѡмъ: | Бо ось, запалюється на вас лють численного полчища, і схоплять деяких з вас і умертвлять для принесення в жертву ідолам. |
|
70
|
70
|
| и҆ и҆̀же соизво́лѧтъ и҆̀мъ, бꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ въ посмѣ́хъ и҆ въ поноше́нїе и҆ въ попра́нїе. | Хто буде єдинодумним з ними, тих піддадуть вони посміянню, ганьбі і потоптанню. |
|
71
|
71
|
| Бꙋ́детъ бо мѣстѡ́мъ мѣ́сто, и҆ ѿ сосѣ́днихъ градѡ́въ воста́нꙋтъ мно́зи на боѧ́щихсѧ гдⷭ҇а. | Бо по всіх місцях і у сусідніх містах багато хто повстане проти тих, які бояться Господа. |
|
72
|
72
|
| Бꙋ́дꙋтъ а҆́ки неи́стови, ни кого́же щадѧ́ще на расхище́нїе и҆ запꙋстѣ́нїе є҆щѐ боѧ́щымсѧ гдⷭ҇а: | Будуть, як несамовиті, без пощади розкрадати і спустошувати все у тих, які бояться Господа. |
|
73
|
73
|
| и҆́бо ѡ҆пꙋстоша́тъ и҆ расхи́тѧтъ стѧжа̑нїѧ и҆́хъ и҆ и҆з̾ домѡ́въ и҆́хъ и҆зженꙋ́тъ ѧ҆̀. | Спустошать і розкрадуть майно їх, і з домів їхніх виженуть їх. |
|
74
|
74
|
| Тогда̀ ꙗ҆ви́тсѧ и҆скꙋше́нїе и҆збра́нныхъ мои́хъ, ꙗ҆́коже зла́то, є҆́же и҆скꙋша́етсѧ ѿ ѻ҆гнѧ̀. | Тоді настане випробування обраним Моїм, як золото випробовується вогнем. |
|
75
|
75
|
| Слы́шите, возлю́бленнїи моѝ, речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, пред̾ ва́ми сꙋ́ть дні́е ско́рби, и҆ ѿ си́хъ и҆зба́влю ва́съ. | Слухайте, улюблені Мої, — говорить Господь: ось перед вами дні скорботи, і від них Я визволю вас. |
|
76
|
76
|
| Не бо́йтесѧ, ни сꙋмнѣва́йтесѧ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ предводи́тель ва́шъ є҆́сть. | Не бійтеся і не сумнівайтеся, бо вождь ваш — Бог. |
|
77
|
77
|
| И҆ и҆́же храни́тъ за́пѡвѣди и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ, да не преѡтѧгча́тъ ва́съ грѣсѝ ва́ши, нижѐ превзы́дꙋтъ беззакѡ́нїѧ ва̑ша. | Якщо будете виконувати заповіді і повеління Мої, — говорить Господь Бог, — то гріхи ваші не будуть тягарем, що придушує вас, і беззаконня ваші не переможуть вас. |
|
78
|
78
|
| Го́ре и҆̀же стиснѧ́ютсѧ ѿ грѣ̑хъ свои́хъ и҆ покрыва́ютсѧ беззакѡ́нїи свои́ми: | Горе тим, які зв’язані гріхами своїми і покриті беззаконнями своїми! Це — поле, яке заросло чагарником і через яке путь покритий терням, так що людина проходити не може: воно залишається і віддається вогню на знищення. |
|
79
|
|
| и҆́мже ѡ҆́бразомъ ни́ва стиснѧ́етсѧ ѿ дꙋбра́вы, и҆ те́рнїемъ покрыва́етсѧ стезѧ̀ є҆ѧ̀, є҆́юже не прохо́дитъ человѣ́къ, и҆ и҆сторга́етсѧ, и҆ посыла́етсѧ на сожже́нїе ѻ҆гню̀. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.