Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ в҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Глава́ в҃	Глава 2

1	1
Реко́хъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ: прїидѝ оу҆̀бо, да тѧ̀ и҆скꙋшꙋ̀ въ весе́лїи, и҆ ви́ждь во бла́зѣ: и҆ сѐ, та́кожде сїѐ сꙋ́етство.	Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це — суєта!
2	2
Смѣ́хꙋ реко́хъ: погрѣше́нїе, и҆ весе́лїю: что̀ сїѐ твори́ши;	Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?»
3	3
И҆ разсмотри́хъ, а҆́ще се́рдце моѐ повлече́тъ а҆́ки вїно̀ пло́ть мою̀: и҆ се́рдце моѐ наста́ви мѧ̀ въ мꙋ́дрости, и҆ є҆́же оу҆держа́ти весе́лїе, до́ндеже оу҆ви́ждꙋ, ко́е бла́го сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ, є҆́же творѧ́тъ под̾ со́лнцемъ въ число̀ дні́й живота̀ своегѡ̀.	Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.
4	4
Возвели́чихъ творе́нїе моѐ: созда́хъ мѝ до́мы, насади́хъ мѝ вїногра́ды,	Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники,
5	5
сотвори́хъ мѝ вертогра́ды и҆ сады̀ и҆ насади́хъ въ ни́хъ древе́съ всѧ́кагѡ плода̀,	влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева;
6	6
сотвори́хъ мѝ кꙋпѣ̑ли вѡдны́ѧ, є҆́же напаѧ́ти ѿ ни́хъ прозѧбе́нїе древе́съ:	зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева;
7	7
притѧжа́хъ рабы̑ и҆ рабы̑ни, и҆ домоча́дцы бы́ша мѝ: и҆ стѧжа́нїе скота̀, и҆ ста́дъ мно́го мѝ бы́сть, па́че всѣ́хъ бы́вшихъ пре́жде менє̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі;
8	8
собра́хъ мѝ зла́то и҆ сребро̀ и҆ и҆мѣ̑нїѧ царе́й и҆ стра́нъ, сотвори́хъ мѝ пою́щихъ и҆ пою́щыѧ, и҆ оу҆слаждє́нїѧ сынѡ́въ человѣ́ческихъ, вїноче́рпцы и҆ вїночє́рпицы.	зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти.
9	9
И҆ возвели́чихсѧ, и҆ приложи́хсѧ мꙋ́дрости па́че всѣ́хъ бы́вшихъ пре́жде менє̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ мꙋ́дрость моѧ̀ пребы́сть со мно́ю.	І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною.
10	10
И҆ всѐ, є҆гѡ́же проси́ста ѻ҆́чи моѝ, не ѿѧ́хъ ѿ ни́хъ и҆ не возбрани́хъ се́рдцꙋ моемꙋ̀ ѿ всѧ́кагѡ весе́лїѧ моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ се́рдце моѐ возвесели́сѧ во всѧ́цѣмъ трꙋдѣ̀ мое́мъ. И҆ сїѐ бы́сть ча́сть моѧ̀ ѿ всегѡ̀ трꙋда̀ моегѡ̀.	Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх.
11	11
И҆ призрѣ́хъ а҆́зъ на всѧ̑ творє́нїѧ моѧ̑, ꙗ҆̀же сотвори́стѣ рꙋ́цѣ моѝ, и҆ на трꙋ́дъ, и҆́мже трꙋди́хсѧ твори́ти. И҆ сѐ, всѧ̑ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха, и҆ нѣ́сть и҆з̾ѻби́лїе под̾ со́лнцемъ.	І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!
12	12
И҆ призрѣ́хъ а҆́зъ ви́дѣти мꙋ́дрость, ле́сть и҆ безꙋ́мїе: ꙗ҆́кѡ кто̀ человѣ́къ, и҆́же по́йдетъ в̾слѣ́дъ совѣ́та, є҆ли̑ка сотворѝ въ не́мъ;	І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено?
13	13
И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть и҆з̾ѻби́лїе мꙋ́дрости па́че безꙋ́мїѧ, ꙗ҆́коже и҆з̾ѻби́лїе свѣ́та па́че тмы̀:	І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою:
14	14
мꙋ́драгѡ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ во главѣ̀ є҆гѡ̀, а҆ безꙋ́мный во тмѣ̀ хо́дитъ: и҆ оу҆вѣ́дѣхъ и҆ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́чай є҆ди́нъ слꙋчи́тсѧ всѣ̑мъ и҆̀мъ.	у мудрого очі його — в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх.
15	15
И҆ рѣ́хъ а҆́зъ въ се́рдцы мое́мъ: ꙗ҆́коже слꙋ́чай безꙋ́мнагѡ, и҆ мнѣ̀ слꙋчи́тсѧ: и҆ вскꙋ́ю оу҆мꙋдри́хсѧ; А҆́зъ тогда̀ и҆зли́шше глаго́лахъ въ се́рдцы мое́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ сꙋета̀, поне́же безꙋ́мный ѿ и҆збы́тка глаго́летъ:	І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це — суєта;
16	16
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть па́мѧти мꙋ́драгѡ съ безꙋ́мнымъ во вѣ́къ, занѐ оу҆жѐ во дне́хъ грѧдꙋ́щихъ всѧ̑ забвє́на бы́ша: и҆ ка́кѡ оу҆́мретъ мꙋ́дрый съ безꙋ́мнымъ;	тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним.
17	17
И҆ возненави́дѣхъ живо́тъ, ꙗ҆́кѡ лꙋка́вно мнѣ̀ сотворе́нїе сотворе́нное под̾ со́лнцемъ: поне́же всѧ́чєскаѧ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.	І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все — суєта і томління духу!
18	18
И҆ возненави́дѣхъ а҆́зъ всѧ́чєскаѧ мі́ра и҆ трꙋ́дъ мо́й, и҆́мже а҆́зъ трꙋжда́юсѧ под̾ со́лнцемъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́ю є҆го̀ человѣ́кꙋ бꙋ́дꙋщемꙋ по мнѣ̀.	І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене.
19	19
И҆ кто̀ вѣ́сть, мꙋ́дръ ли бꙋ́детъ и҆лѝ безꙋ́менъ; и҆ ѡ҆блада́ти ли и҆́мать всѣ́мъ трꙋдо́мъ мои́мъ, и҆́мже трꙋди́хсѧ и҆ и҆́мже мꙋ́дрствовахъ под̾ со́лнцемъ; И҆ сїе́ же сꙋета̀.	І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта!
20	20
И҆ ѡ҆брати́хсѧ а҆́зъ ѿрещи́сѧ се́рдцꙋ моемꙋ̀ ѡ҆ все́мъ трꙋдѣ̀, и҆́мже трꙋди́хсѧ под̾ со́лнцемъ:	І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем,
21	21
ꙗ҆́кѡ є҆́сть человѣ́къ, є҆гѡ́же трꙋ́дъ въ мꙋ́дрости и҆ въ ра́зꙋмѣ и҆ въ мꙋ́жествѣ: и҆ человѣ́къ, и҆́же не потрꙋди́сѧ ѡ҆ не́мъ, да́стъ є҆мꙋ̀ ча́сть свою̀. И҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ лꙋка́вство ве́лїе.	тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике!
22	22
Ꙗ҆́кѡ быва́етъ человѣ́кꙋ во все́мъ трꙋдѣ̀ є҆гѡ̀ и҆ въ произволе́нїи се́рдца є҆гѡ̀, и҆́мже то́й трꙋжда́етсѧ под̾ со́лнцемъ,	Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем?
23	23
ꙗ҆́кѡ всѝ дні́е є҆гѡ̀ болѣ́зней и҆ ꙗ҆́рости попече́нїе є҆мꙋ̀, и҆́бо въ нощѝ не спи́тъ се́рдце є҆гѡ̀. И҆ сїе́ же сꙋета̀ є҆́сть.	Тому що всі дні її — скорботи, і труди її — неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це — суєта!
24	24
Нѣ́сть бла́го человѣ́кꙋ, но (ра́звѣ) є҆́же ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ и҆ є҆́же пока́жетъ дꙋшѝ свое́й бла́го въ трꙋдѣ̀ свое́мъ: и҆ сїѐ ви́дѣхъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ ѿ рꙋкѝ бж҃їѧ є҆́сть:	Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої;
25	25
ꙗ҆́кѡ кто̀ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ кромѣ̀ є҆гѡ̀;	тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього?
26	26
Ꙗ҆́кѡ человѣ́кꙋ бла́гꙋ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ дадѐ мꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ и҆ весе́лїе, согрѣша́ющемꙋ же дадѐ попече́нїе, є҆́же прилага́ти и҆ собира́ти, во є҆́же да́ти благо́мꙋ пред̾ лице́мъ бж҃їимъ: ꙗ҆́кѡ и҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.	Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це — суєта і томління духу!

← Глава́ а҃

Глава́ г҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт