1
2
|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Въ два́десѧть четве́ртый де́нь мцⷭ҇а шеста́гѡ, во второ́е лѣ́то, при да́рїи царѝ, | У сьомий місяць, у двадцять перший день місяця, було слово Господнє через Аггея пророка: |
|
2
|
2
|
| въ седмы́й мцⷭ҇ъ, въ два́десѧть пе́рвый мцⷭ҇а, гл҃а гдⷭ҇ь рꙋко́ю а҆гге́а прⷪ҇ро́ка гл҃ѧ: | скажи тепер Зоровавелю, синові Салафиїловому, правителю Юдеї, й Ісусу, синові Іоседековому, великому ієрею, і залишку народу: |
|
3
|
3
|
| рцы̀ нн҃ѣ къ зорова́велю салаѳїи́левꙋ ѿ колѣ́на і҆ꙋ́дова и҆ ко і҆исꙋ́сꙋ сы́нꙋ і҆ѡседе́ковꙋ, і҆ере́ю вели́комꙋ, и҆ ко всѣ̑мъ про́чїимъ лю́демъ, глаго́лѧ: | хто залишився між вами, який бачив цей дім у колишній його славі, і яким бачите ви його тепер? Чи не є він в очах ваших ніби ніщо? |
|
4
|
4
|
| кто̀ ѿ ва́съ, и҆́же ви́дѣ хра́мъ се́й въ сла́вѣ є҆гѡ̀ пре́жней; и҆ ка́кѡ вы̀ ви́дите є҆го̀ нн҃ѣ ꙗ҆́коже не сꙋ́ща пред̾ ва́ми; | Але підбадьорься нині, Зоровавелю, — говорить Господь, — підбадьорься, Ісусе, сину Іоседеків, великий ієрею! підбадьорься, весь народе землі, — говорить Господь, — і виконуйте роботи, бо Я з вами, — говорить Господь Саваоф. |
|
5
|
5
|
| И҆ нн҃ѣ оу҆крѣплѧ́йсѧ, зорова́велю, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ оу҆крѣплѧ́йсѧ, і҆исꙋ́се, сы́не і҆ѡседе́ковъ, і҆ере́ю вели́кїй, и҆ да оу҆крѣплѧ́ютсѧ всѝ лю́дїе землѝ, гл҃етъ гдⷭ҇ь (вседержи́тель), и҆ твори́те: занѐ а҆́зъ съ ва́ми є҆́смь, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: | Завіт Мій, який Я уклав з вами при виході вашому з Єгипту, і дух Мій перебуває серед вас: не бійтеся! |
|
6
|
6
|
| сло́во, є҆́же завѣща́хъ съ ва́ми, є҆гда̀ и҆сходи́сте и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆ дх҃ъ мо́й настои́тъ посредѣ̀ ва́съ: дерза́йте, занѐ си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: | Бо так говорить Господь Саваоф: ще раз, і це буде скоро, Я потрясу небо і землю, море і сушу, |
|
7
|
7
|
| є҆щѐ є҆ди́ною а҆́зъ потрѧсꙋ̀ не́бомъ и҆ земле́ю, и҆ мо́ремъ и҆ сꙋ́шею, | і потрясу всі народи, і прийде Бажаний усіма народами, і наповню дім цей славою, — говорить Господь Саваоф. |
|
8
|
8
|
| и҆ сотрѧсꙋ̀ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, и҆ прїи́дꙋтъ и҆збра̑ннаѧ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ: и҆ и҆спо́лню хра́мъ се́й сла́вы, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель. | Моє срібло і Моє золото, — говорить Господь Саваоф. |
|
9
|
9
|
| Моѐ сребро̀ и҆ моѐ зла́то, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: | Слава цього останнього храму буде більшою, ніж першого, — говорить Господь Саваоф; і на місці цім Я дам мир, — говорить Господь Саваоф. |
|
10
|
10
|
| занѐ ве́лїѧ бꙋ́детъ сла́ва хра́ма сегѡ̀ послѣ́днѧѧ па́че пе́рвыѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: и҆ на мѣ́стѣ се́мъ да́мъ ми́ръ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ ми́ръ дꙋшѝ въ снабдѣ́нїе всѧ́комꙋ зи́ждꙋщемꙋ, є҆́же возста́вити це́рковь сїю̀. | У двадцять четвертий день дев’ятого місяця, у другий рік Дарія, було слово Господнє через Аггея пророка: |
|
11
|
11
|
| Въ два́десѧть четве́ртый девѧ́тагѡ мцⷭ҇а, во второ́е лѣ́то при да́рїи царѝ, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко а҆гге́ю прⷪ҇ро́кꙋ гл҃ѧ: | так говорить Господь Саваоф: запитай священиків про закон і скажи: |
|
12
|
12
|
| си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: вопросѝ і҆ере́євъ зако́на глаго́лѧ: | якби хто ніс освячене м’ясо у полí одягу свого і полою своєю торкнувся хліба, або чого-небудь вареного, або вина, або єлею, або якої-небудь їжі: чи зробиться це священним? І відповіли священики і сказали: ні. |
|
13
|
13
|
| а҆́ще прїи́метъ человѣ́къ мѧ́со ст҃о вскра́й ри́зы своеѧ̀, и҆ ко́снетсѧ кра́й ри́зы є҆гѡ̀ хлѣ́ба, и҆лѝ ва́рива, и҆лѝ вїна̀, и҆лѝ ма́сла, и҆лѝ всѧ́кагѡ бра́шна, є҆да̀ ѡ҆ст҃и́тсѧ; И҆ ѿвѣща́ша свѧще́нницы и҆ рѣ́ша: нѝ. | Потім сказав Аггей: а якщо доторкнеться до всього цього хто-небудь, хто осквернився від дотику до мерця: чи стане це нечистим? І відповіли священики і сказали: буде нечистим. |
|
14
|
14
|
| И҆ речѐ а҆гге́й: а҆́ще прико́снетсѧ ѡ҆скверне́ный и҆лѝ нечи́стый дꙋше́ю всѧ́комꙋ си́хъ, є҆да̀ ѡ҆скверни́тсѧ; И҆ ѿвѣща́ша і҆ере́є и҆ рѣ́ша: ѡ҆скверни́тсѧ. | Тоді відповів Аггей і сказав: такий цей народ, таке це плем’я переді Мною, — говорить Господь, — і такі всі діла рук їхніх! І що вони приносять там, усе нечисте. |
|
15
|
15
|
| И҆ ѿвѣща̀ а҆гге́й и҆ речѐ: си́це лю́дїе сі́и, и҆ си́це ꙗ҆зы́къ се́й предо мно́ю, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ си́це всѧ̑ дѣла̀ рꙋ́къ и҆́хъ: и҆ и҆́же а҆́ще прибли́житсѧ та́мѡ, ѡ҆скверни́тсѧ за прїѧ̑тїѧ и҆́хъ оу҆́трєннѧѧ, поболѧ́тъ ѿ лица̀ лꙋка́вствъ свои́хъ, и҆ ненави́дѣсте во вратѣ́хъ ѡ҆блича́ющаго. | Тепер наверніть серце ваше на час від цього дня і назад, коли ще не був покладений камінь на камінь у храмі Господньому. |
|
16
|
16
|
| И҆ нн҃ѣ положи́те на сердца́хъ ва́шихъ ѿ днѐ сегѡ̀ и҆ вы́ше, пре́жде не́же положи́ти ка́мень на ка́мени въ хра́мѣ гдⷭ҇ни. | Приходили, бувало, до копиці, що могла приносити двадцять мір, і виявлялося тільки десять; приходили до підточилля, щоб начерпати п’ятдесят мір з підточилля, а виявлялося тільки двадцять. |
|
17
|
17
|
| Кто̀ бы́сте, є҆гда̀ влага́сте въ мѣ́хъ ꙗ҆чме́не два́десѧть са̑тъ, и҆ бы́ша ꙗ҆чме́не де́сѧть са̑тъ; и҆ входи́сте въ подточи́лїе че́рпати пѧтьдесѧ́тъ мѣ́ръ, и҆ бы́ша два́десѧть. | Уражав Я вас іржою і бляклістю хліба і градом усі труди рук ваших; але ви не наверталися до Мене, — говорить Господь. |
|
18
|
18
|
| Порази́хъ вы̀ непло́дїемъ и҆ вѣтротлѣ́нїемъ и҆ гра́домъ всѧ̑ дѣла̀ рꙋ́къ ва́шихъ, и҆ не ѡ҆брати́стесѧ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Наверніть же серце ваше на час від цього дня і назад, від двадцять четвертого дня дев’ятого місяця, від того дня, коли заснований був храм Господній; наверніть серце ваше: |
|
19
|
19
|
| Оу҆стро́йте же сердца̀ ва̑ша ѿ сегѡ̀ днѐ и҆ да́лѣе, ѿ два́десѧть четве́ртагѡ днѐ девѧ́тагѡ мцⷭ҇а и҆ ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже ѡ҆снова́сѧ це́рковь гдⷭ҇нѧ: положи́те въ сердца́хъ ва́шихъ, | чи є ще у житницях насіння? Досі ні виноградна лоза, ні смоковниця, ні гранатове дерево, ні маслина не давали плоду; а від цього дня Я благословлю їх. |
|
20
|
20
|
| а҆́ще є҆щѐ позна́етсѧ на гꙋмнѣ̀, и҆ а҆́ще є҆щѐ вїногра́дъ, и҆ смѡ́кви, и҆ ꙗ҆́блонь, и҆ древа̀ ма̑сличнаѧ не творѧ̑щаѧ плода̀; ѿ днѐ сегѡ̀ блгⷭ҇влю̀. | І було слово Господнє до Аггея вдруге у двадцять четвертий день місяця, і сказано: |
|
21
|
21
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не втори́цею ко а҆гге́ю прⷪ҇ро́кꙋ въ два́десѧть четве́ртый мцⷭ҇а гл҃ѧ: | скажи Зоровавелю, правителеві Юдеї: потрясу Я небо і землю; |
|
22
|
22
|
| рцы̀ къ зорова́велю сы́нꙋ салаѳїи́левꙋ ѿ колѣ́на і҆ꙋ́дова глаго́лѧ: а҆́зъ потрѧсꙋ̀ не́бомъ и҆ земле́ю, и҆ мо́ремъ и҆ сꙋ́шею, | і скину престоли царств, і знищу силу царств язичницьких, перекину колісниці й тих, що сидять на них, і скинуті будуть коні і вершники їх, один мечем іншого. |
|
23
|
23
|
| и҆ превращꙋ̀ престо́лы царе́й, и҆ потреблю̀ си́лꙋ царе́й ꙗ҆зы́ческихъ, и҆ превращꙋ̀ колєсни́цы и҆ вса́дники, и҆ сни́дꙋтъ ко́ни и҆ вса́дницы и҆́хъ, кі́йждо во ѻ҆рꙋ́жїи на бра́та своего̀. | У той день, — говорить Господь Саваоф, — Я візьму тебе, Зоровавелю, сину Салафиїлів, рабе Мій, — говорить Господь, — і буду тримати тебе як печатку, бо Я обрав тебе, — говорить Господь Саваоф. |
|
24
|
|
| Въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, прїимꙋ́ тѧ, зорова́велю салаѳїи́левъ, ра́бе мо́й, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ положꙋ́ тѧ ꙗ҆́кѡ печа́ть, поне́же тѧ̀ и҆збра́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель. |
1
2
