|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| И҆ ѡ҆печа́лисѧ і҆ѡ́на печа́лїю вели́кою и҆ смꙋти́сѧ, | Іона сильно засмутився цим і був роздратований. |
|
2
|
2
|
| и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: ѽ гдⷭ҇и, не сїѧ̑ ли оу҆́бѡ словеса̀ моѧ̑, ꙗ҆̀же глаго́лахъ, є҆щѐ сꙋ́щꙋ мѝ на землѝ мое́й; сегѡ̀ ра́ди предвари́хъ бѣжа́ти въ ѳарсі́съ, занѐ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ ты̀ є҆сѝ и҆ ще́дръ, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ, и҆ ка́ѧйсѧ ѡ҆ ѕло́бахъ (человѣ́ческихъ): | І молився він Господу і сказав: о, Господи! чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я і побіг у Фарсис, бо знав, що Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя. |
|
3
|
3
|
| и҆ нн҃ѣ, влⷣко гдⷭ҇и, прїимѝ дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ оу҆́не мѝ оу҆мре́ти, не́жели жи́ти. | І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити. |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆ѡ́нѣ а҆́ще ѕѣлѡ̀ ѡ҆печа́лилсѧ є҆сѝ ты̀; | І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно? |
|
5
|
5
|
| И҆ и҆зы́де і҆ѡ́на и҆з̾ гра́да и҆ сѣ́де прѧ́мѡ гра́да, и҆ сотворѝ себѣ̀ кꙋ́щꙋ и҆ сѣдѧ́ше под̾ не́ю въ сѣ́ни, до́ндеже оу҆ви́дитъ, что̀ бꙋ́детъ гра́дꙋ. | І вийшов Іона з міста, і сів на східній стороні міста, і зробив собі там кущу, і сів під нею у тіні, щоб побачити, що буде з містом. |
|
6
|
6
|
| И҆ повелѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ты́квѣ, и҆ возрастѐ над̾ главо́ю і҆ѡ́ниною, да бꙋ́детъ сѣ́нь над̾ главо́ю є҆гѡ̀, є҆́же ѡ҆сѣни́ти є҆го̀ ѿ ѕлы́хъ є҆гѡ̀. И҆ возра́довасѧ і҆ѡ́на ѡ҆ ты́квѣ ра́достїю вели́кою. | І виростив Господь Бог рослину, і вона піднялася над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його засмучення його; Іона дуже зрадів цій рослині. |
|
7
|
7
|
| И҆ повелѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ че́рвїю ра́ннемꙋ во оу҆́трїе, и҆ под̾ѧдѐ ты́квꙋ, и҆ и҆́зсше. | І влаштував Бог так, що на другий день з появою зорі черва підточила рослину, і вона засохла. |
|
8
|
8
|
| И҆ бы́сть вкꙋ́пѣ внегда̀ возсїѧ́ти со́лнцꙋ, и҆ повелѣ̀ бг҃ъ вѣ́трꙋ зно́йнꙋ жегꙋ́щꙋ, и҆ поразѝ со́лнце на главꙋ̀ і҆ѡ́нинꙋ, и҆ малодꙋ́шствоваше и҆ ѿрица́шесѧ дꙋшѝ своеѧ̀ и҆ речѐ: | Коли ж зійшло сонце, навів Бог пекучий східний вітер, і сонце стало палити голову Іони, так що він знеміг і просив собі смерти, і сказав: краще мені померти, ніж жити. |
|
9
|
9
|
| оу҆́не мѝ оу҆мре́ти, не́жели жи́ти. И҆ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ ко і҆ѡ́нѣ: ѕѣлѡ́ ли ѡ҆печа́лилсѧ є҆сѝ ты̀ ѡ҆ ты́квѣ; И҆ речѐ (і҆ѡ́на): ѕѣлѡ̀ ѡ҆печа́лихсѧ а҆́зъ да́же до сме́рти. | І сказав Бог Іоні: невже так сильно засмутився ти через рослину? Він сказав: дуже засмутився, навіть до смерти. |
|
10
|
10
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь: ты̀ ѡ҆скорби́лсѧ є҆сѝ ѡ҆ ты́квѣ, ѡ҆ не́йже не трꙋди́лсѧ є҆сѝ, ни воскорми́лъ є҆сѝ є҆ѧ̀, ꙗ҆́же роди́сѧ ѡ҆б̾ но́щь и҆ ѡ҆б̾ но́щь поги́бе: | Тоді сказав Господь: ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував, яка в одну ніч виросла і в одну ж ніч і пропала: |
|
11
|
11
|
| а҆́зъ же не пощаждꙋ́ ли нїнеѵі́и гра́да вели́кагѡ, въ не́мже живꙋ́тъ мно́жайшїи не́же двана́десѧть те́мъ челѡвѣ́къ, и҆̀же не позна́ша десни́цы своеѧ̀, нижѐ шꙋ́йцы своеѧ̀, и҆ ско́ти и҆́хъ мно́зи; | чи Мені не пожаліти Ниневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби? |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.