Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія (Київський ізвод) - Глава́ з҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава́ з҃	Глава 7

1	1
Є҆гда́ же сконча̀ всѧ̑ гл҃го́лы своѧ̑ въ слꙋ́хи лю́демъ, (Заⷱ҇ к҃ѳ҃.) вни́де въ капернаꙋ́мъ.	Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м.
2	2
Со́тникꙋ же нѣ́коемꙋ ра́бъ болѧ̀ ѕлѣ̀, хотѧ́ше [и҆мѣ́ѧше] оу҆мре́ти, и҆́же бѣ̀ є҆мꙋ̀ че́стенъ.	Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен.
3	3
Слы́шавъ же ѡ҆ і҆и҃сѣ, посла̀ къ немꙋ̀ ста́рцы і҆ꙋдє́йскїѧ, молѧ̀ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ да прише́дъ сп҃се́тъ раба̀ є҆гѡ̀.	Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськия, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.
4	4
Ѻ҆ни́ же прише́дше ко і҆и҃сови, молѧ́хꙋ є҆го̀ то́щно, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ досто́инъ є҆́сть, є҆мꙋ́же да́си сїѐ:	Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;
5	5
лю́битъ бо ꙗ҆зы́къ на́шъ, и҆ со́нмище то́й созда̀ на́мъ.	лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.
6	6
І҆и҃съ же и҆дѧ́ше съ ни́ми. И҆ оу҆жѐ є҆мꙋ̀ не дале́че сꙋ́щꙋ ѿ хра́мины, посла̀ къ немꙋ̀ со́тникъ дрꙋ́ги, глаго́лѧ є҆мꙋ̀: гдⷭ҇и, не дви́жисѧ: нѣ́смь бо досто́инъ, да под̾ кро́въ мо́й вни́деши:	Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;
7	7
тѣ́мже ни себѐ досто́йна сотвори́хъ прїитѝ къ тебѣ̀: но рцы̀ сло́во, и҆ и҆сцѣлѣ́етъ ѻ҆́трокъ мо́й:	ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
8	8
и҆́бо и҆ а҆́зъ человѣ́къ є҆́смь под̾ влады́кою оу҆чине́нъ, и҆мѣ́ѧ под̾ собо́ю во́ины: и҆ глаго́лю семꙋ̀: и҆дѝ, и҆ и҆де́тъ: и҆ дрꙋго́мꙋ: прїидѝ, и҆ прїи́детъ: и҆ рабꙋ̀ моемꙋ̀: сотворѝ сїѐ, и҆ сотвори́тъ.	і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
9	9
Слы́шавъ же сїѧ̑ і҆и҃съ, чꙋди́сѧ є҆мꙋ̀, и҆ ѡ҆бра́щьсѧ и҆дꙋ́щемꙋ по не́мъ наро́дꙋ речѐ: глаго́лю ва́мъ, ни во і҆и҃ли толи́ки вѣ́ры ѡ҆брѣто́хъ.	Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
10	10
И҆ возвра́щшесѧ по́сланїи ѡ҆брѣто́ша болѧ́щаго раба̀ и҆сцѣлѣ́вша.	І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша.
11	11
(Заⷱ҇ л҃.) И҆ бы́сть посе́мъ, и҆дѧ́ше во гра́дъ, нарица́емый наі́нъ: и҆ съ ни́мъ и҆дѧ́хꙋ оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀ мно́зи и҆ наро́дъ мно́гъ.	(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног.
12	12
Ꙗ҆́коже прибли́жисѧ ко вратѡ́мъ гра́да, и҆ сѐ и҆зноша́хꙋ оу҆ме́рша, сы́на є҆диноро́дна ма́тери свое́й, и҆ та̀ бѣ̀ вдова̀: и҆ наро́дъ ѿ гра́да мно́гъ съ не́ю.	Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдоноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю.
13	13
И҆ ви́дѣвъ ю҆̀ гдⷭ҇ь, милосе́рдова ѡ҆ не́й, и҆ речѐ є҆́й: не пла́чи.	І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи.
14	14
И҆ пристꙋ́пль коснꙋ́сѧ во ѻ҆́дръ: носѧ́щїи же ста́ша: и҆ речѐ: ю҆́ноше, тебѣ̀ глаго́лю, воста́ни.	І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни!
15	15
И҆ сѣ́де ме́ртвый, и҆ нача́тъ глаго́лати: и҆ дадѐ є҆го̀ ма́тери є҆гѡ̀.	І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́.
16	16
Прїѧ́тъ же стра́хъ всѣ́хъ, и҆ сла́влѧхꙋ бг҃а, глаго́люще: ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́къ ве́лїй воста̀ въ на́съ, и҆ ꙗ҆́кѡ посѣтѝ бг҃ъ люде́й свои́хъ.	Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й свої́х.
17	17
(Заⷱ҇ л҃а҃.) И҆ и҆зы́де сло́во сїѐ по все́й і҆ꙋде́и ѡ҆ не́мъ, и҆ по все́й странѣ̀.	(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́.
18	18
И҆ возвѣсти́ша і҆ѡа́ннꙋ оу҆ченицы̀ є҆гѡ̀ ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ.	І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих.
19	19
И҆ призва́въ два̀ нѣ̑каѧ ѿ оу҆чени̑къ свои́хъ і҆ѡа́ннъ, посла̀ ко і҆и҃сꙋ, глаго́лѧ: ты́ ли є҆сѝ грѧды́й, и҆лѝ и҆но́гѡ ча́емъ;	І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
20	20
Пришє́дша же къ немꙋ̀ мꙋ̑жа рѣ́ста: і҆ѡа́ннъ крⷭ҇ти́тель посла̀ на́съ къ тебѣ̀, глаго́лѧ: ты́ ли є҆сѝ грѧды́й, и҆лѝ и҆но́гѡ ча́емъ;	Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
21	21
Въ то́й же ча́съ и҆сцѣлѝ мнѡ́ги ѿ недꙋ̑гъ и҆ ра̑нъ и҆ дꙋ̑хъ ѕлы́хъ, и҆ мнѡ́гимъ слѣпы̑мъ дарова̀ прозрѣ́нїе.	В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє.
22	22
И҆ ѿвѣща́въ і҆и҃съ речѐ и҆́ма: шє́дша возвѣсти́та і҆ѡа́ннꙋ, ꙗ҆̀же ви́дѣста и҆ слы́шаста: ꙗ҆́кѡ слѣпі́и прозира́ютъ, хро́мїи хо́дѧтъ, прокаже́ннїи ѡ҆чища́ютсѧ, глꙋсі́и слы́шатъ, ме́ртвїи востаю́тъ, ни́щїи благовѣствꙋ́ютъ:	І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють;
23	23
и҆ блаже́нъ є҆́сть, и҆́же а҆́ще не соблазни́тсѧ ѡ҆ мнѣ̀.	і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
24	24
Ѿше́дшема же оу҆ченико́ма і҆ѡа́нновома, нача́тъ глаго́лати къ наро́дѡмъ ѡ҆ і҆ѡа́ннѣ: чесѡ̀ и҆зыдо́сте въ пꙋсты́ню ви́дѣти, тро́сть ли вѣ́тромъ коле́блемꙋ;	Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?
25	25
Но чесѡ̀ и҆зыдо́сте ви́дѣти; человѣ́ка ли въ мѧ̑гки ри̑зы ѡ҆дѣ́ѧна; Сѐ, и҆̀же во ѻ҆де́жди сла́внѣй и҆ пи́щи сꙋ́щїи, во ца́рствїи [во дво́рѣхъ ца́рскихъ] сꙋ́ть.	Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.
26	26
Но чесѡ̀ и҆зыдо́сте ви́дѣти; прⷪ҇ро́ка ли; Є҆́й, глаго́лю ва́мъ, и҆ ли́шше прⷪ҇ро́ка.	Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
27	27
Се́й (бо) є҆́сть, ѡ҆ не́мже пи́сано є҆́сть: сѐ а҆́зъ послю̀ а҆́гг҃ла моего̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆́же оу҆стро́итъ пꙋ́ть тво́й пред̾ тобо́ю.	Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю.
28	28
Глаго́лю бо ва́мъ: бо́лїй въ рожде́нныхъ жена́ми прⷪ҇ро́ка і҆ѡа́нна крⷭ҇ти́телѧ никто́же є҆́сть: мні́й же во црⷭ҇твїи бж҃їи, бо́лїи є҆гѡ̀ є҆́сть.	Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть.
29	29
И҆ всѝ лю́дїе слы́шавше и҆ мы́тарїе, ѡ҆правди́ша бг҃а, кре́щшесѧ креще́нїемъ і҆ѡа́нновымъ:	І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим;
30	30
фарїсе́є же и҆ зако́нницы совѣ́тъ бж҃їй ѿверго́ша ѡ҆ себѣ̀, не кре́щшесѧ ѿ негѡ̀.	фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́.
31	31
(Заⷱ҇ л҃в҃.) Рече́ же гдⷭ҇ь: комꙋ̀ оу҆̀бо оу҆подо́блю человѣ́ки ро́да сегѡ̀, и҆ комꙋ̀ сꙋ́ть подо́бни;	(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?
32	32
Подо́бни сꙋ́ть ѻ҆́трочищємъ сѣдѧ́щымъ на то́ржищихъ и҆ приглаша́ющымъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, и҆ глаго́лющымъ: писка́хомъ ва́мъ, и҆ не плѧса́сте: рыда́хомъ ва́мъ, и҆ не пла́касте.	Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.
33	33
Прїи́де бо і҆ѡа́ннъ крⷭ҇ти́тель ни хлѣ́ба ꙗ҆ды́й, ни вїна̀ пїѧ̀, и҆ глаго́лете: бѣ́сѧ и҆́мать.	При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.
34	34
Прїи́де сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй ꙗ҆ды́й и҆ пїѧ̀, и҆ глаго́лете: се́й человѣ́къ ꙗ҆́дца и҆ вїнопі́йца, дрꙋ́гъ мытарє́мъ и҆ грѣ́шникѡмъ.	При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником.
35	35
И҆ ѡ҆правди́сѧ премꙋ́дрость ѿ ча̑дъ свои́хъ всѣ́хъ.	І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх.
36	36
(Заⷱ҇ л҃г҃.) Молѧ́ше же є҆го̀ нѣ́кїй ѿ фарїсє́й, да бы ꙗ҆́лъ съ ни́мъ: и҆ вше́дъ въ до́мъ фарїсе́овъ, возлежѐ.	(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с Ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́.
37	37
И҆ сѐ жена̀ во гра́дѣ, ꙗ҆́же бѣ̀ грѣ́шница, и҆ оу҆вѣ́дѣвши, ꙗ҆́кѡ возлежи́тъ во хра́минѣ фарїсе́овѣ, прине́сши а҆лава́стръ мѵ́ра,	І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра,
38	38
и҆ ста́вши при ногꙋ̀ є҆гѡ̀ созадѝ, пла́чꙋщисѧ, нача́тъ оу҆мыва́ти но́зѣ є҆гѡ̀ слеза́ми, и҆ власы̑ главы̀ своеѧ̀ ѡ҆тира́ше, и҆ ѡ҆блобыза́ше но́зѣ є҆гѡ̀, и҆ ма́заше мѵ́ромъ.	і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.
39	39
Ви́дѣвъ же фарїсе́й воззва́вый є҆го̀, речѐ въ себѣ̀, глаго́лѧ се́й а҆́ще бы бы́лъ прⷪ҇ро́къ, вѣ́дѣлъ бы кто̀ и҆ какова̀ жена̀ прикаса́етсѧ є҆мꙋ̀: ꙗ҆́кѡ грѣ́шница є҆́сть.	Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.
40	40
И҆ ѿвѣща́въ і҆и҃съ речѐ къ немꙋ̀: сі́мѡне, и҆́мамъ тѝ нѣ́что рещѝ. Ѻ҆́нъ же речѐ: оу҆чи́телю, рцы̀.	І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.
41	41
І҆и҃съ же речѐ: два̀ должника̑ бѣ́ста заимода́вцꙋ нѣ́коемꙋ: є҆ди́нъ бѣ̀ до́лженъ пѧтїю́сѡтъ дина̑рїи, дрꙋгі́й же пѧтїю́десѧтъ:	Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;
42	42
не и҆мꙋ́щема же и҆́ма возда́ти, ѻ҆бѣ́ма ѿда̀ [ѡ҆ста́ви]. Кото́рый оу҆̀бо є҆ю̀, рцы̀, па́че возлю́битъ є҆го̀;	не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?
43	43
Ѿвѣща́въ же сі́мѡнъ речѐ: мню̀, ꙗ҆́кѡ є҆мꙋ́же вѧ́щше ѿда̀ [ѡ҆ста́ви]. Ѻ҆́нъ же речѐ є҆мꙋ̀: пра́вѡ сꙋди́лъ є҆сѝ.	Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же в'я́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.
44	44
И҆ ѡ҆бра́щьсѧ къ женѣ̀, сі́мѡнови речѐ: ви́диши ли сїю̀ женꙋ̀; Внидо́хъ въ до́мъ тво́й, воды̀ на но́зѣ моѝ не да́лъ є҆сѝ: сїѧ́ же слеза́ми ѡ҆блїѧ̀ мѝ но́зѣ и҆ власы̑ главы̀ своеѧ̀ ѡ҆трѐ.	І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.
45	45
Лобза́нїѧ мѝ не да́лъ є҆сѝ: сїѧ́ же, ѿне́лиже внидо́хъ, не преста̀ ѡ҆блобыза́ющи мѝ но́зѣ.	Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.
46	46
Ма́сломъ главы̀ моеѧ̀ не пома́залъ є҆сѝ: сїѧ́ же мѵ́ромъ пома́за мѝ но́зѣ.	Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.
47	47
Є҆гѡ́же ра́ди, глаго́лю тѝ: ѿпꙋща́ютсѧ грѣсѝ є҆ѧ̀ мно́зи, ꙗ҆́кѡ возлюбѝ мно́гѡ: а҆ є҆мꙋ́же ма́лѡ ѡ҆ставлѧ́етсѧ, ме́нше лю́битъ.	Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить.
48	48
Рече́ же є҆́й: ѿпꙋща́ютсѧ тебѣ̀ грѣсѝ.	Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́.
49	49
И҆ нача́ша возлежа́щїи съ ни́мъ глаго́лати въ себѣ̀: кто̀ се́й є҆́сть, и҆́же и҆ грѣхѝ ѿпꙋща́етъ;	І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть?
50	50
Рече́ же къ женѣ̀: вѣ́ра твоѧ̀ сп҃се́ тѧ: и҆дѝ въ ми́рѣ.	Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.

← Глава́ ѕ҃

Глава́ и҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт