Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія (Київський ізвод) - Глава́ в҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
(Заⷱ҇ м҃д҃) Въ то̀ вре́мѧ и҆́де і҆и҃съ въ сꙋббѡ̑ты сквозѣ̀ сѣ̑ѧнїѧ: оу҆чн҃цы́ же є҆гѡ̀ взалка́ша и҆ нача́ша востерза́ти кла́сы и҆ ꙗ҆́сти.	(Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти.
2	2
Фарїсе́є же ви́дѣвше рѣ́ша є҆мꙋ̀: сѐ, оу҆чн҃цы̀ твоѝ творѧ́тъ, є҆гѡ́же не досто́итъ твори́ти въ сꙋббѡ́тꙋ.	Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту.
3	3
Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: нѣ́сте ли члѝ, что̀ сотворѝ дв҃дъ, є҆гда̀ взалка̀ са́мъ и҆ сꙋ́щїи съ ни́мъ;	Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним?
4	4
ка́кѡ вни́де въ хра́мъ бж҃їй и҆ хлѣ́бы предложе́нїѧ снѣдѐ, и҆́хже не досто́йно бѣ̀ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́сти, ни сꙋ́щымъ съ ни́мъ, то́кмѡ і҆ере́ємъ є҆ди̑нымъ;	ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним?
5	5
и҆лѝ нѣ́сте члѝ въ зако́нѣ, ꙗ҆́кѡ въ сꙋббѡ̑ты свѧще́нницы въ це́ркви сꙋббѡ̑ты сквернѧ́тъ и҆ непови́нни сꙋ́ть;	іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть?
6	6
гл҃ю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ це́ркве бо́лѣ є҆́сть здѣ̀:	глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді;
7	7
а҆́ще ли бы́сте вѣ́дали, что̀ є҆́сть: ми́лости хощꙋ̀, а҆ не же́ртвы, николи́же оу҆́бѡ бы́сте ѡ҆сꙋжда́ли непови́нныхъ:	а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних;
8	8
госпо́дь бо є҆́сть и҆ сꙋббѡ́ты сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй.	госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський.
9	9
(Заⷱ҇ м҃е҃.) И҆ преше́дъ ѿтꙋ́дꙋ, прїи́де на со́нмище и҆́хъ.	(Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх.
10	10
И҆ сѐ, человѣ́къ бѣ̀ тꙋ̀, рꙋ́кꙋ и҆мы́й сꙋ́хꙋ. И҆ вопроси́ша є҆го̀, глаго́люще: а҆́ще досто́итъ въ сꙋббѡ̑ты цѣли́ти; да на него̀ возглаго́лютъ.	І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють.
11	11
Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: кто̀ є҆́сть ѿ ва́съ человѣ́къ, и҆́же и҆́мать ѻ҆вча̀ є҆ди́но, и҆ а҆́ще впаде́тъ сїѐ въ сꙋббѡ̑ты въ ꙗ҆́мꙋ, не и҆́метъ ли є҆̀ и҆ и҆́зметъ;	Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь?
12	12
кольмѝ оу҆̀бо лꙋ́чши є҆́сть человѣ́къ ѻ҆вча́те; тѣ́мже досто́итъ въ сꙋббѡ̑ты добро̀ твори́ти.	кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти.
13	13
Тогда̀ гл҃а человѣ́кꙋ: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀. И҆ прострѐ: и҆ оу҆тверди́сѧ цѣла̀ ꙗ҆́кѡ дрꙋга́ѧ.	Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я.
14	14
(Заⷱ҇ м҃ѕ҃.) Фарїсе́є же ше́дше совѣ́тъ сотвори́ша на него̀, ка́кѡ є҆го̀ погꙋбѧ́тъ. І҆и҃съ же разꙋмѣ́въ ѿи́де ѿтꙋ́дꙋ.	(Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду.
15	15
(Заⷱ҇.) И҆ по не́мъ и҆до́ша наро́ди мно́зи, и҆ и҆сцѣлѝ и҆̀хъ всѣ́хъ:	(Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх;
16	16
и҆ запретѝ и҆̀мъ, да не ꙗ҆́вѣ є҆го̀ творѧ́тъ:	і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть;
17	17
ꙗ҆́кѡ да сбꙋ́детсѧ рече́нное и҆са́їемъ прⷪ҇ро́комъ, глаго́лющимъ:	я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
18	18
сѐ, ѻ҆́трокъ мо́й, є҆го́же и҆зво́лихъ, возлю́бленный мо́й, на́ньже бл҃говолѝ дш҃а̀ моѧ̀: положꙋ̀ дх҃ъ мо́й на не́мъ, и҆ сꙋ́дъ ꙗ҆зы́кѡмъ возвѣсти́тъ:	се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть;
19	19
не пререче́тъ, ни возопїе́тъ, нижѐ оу҆слы́шитъ кто̀ на распꙋ́тїихъ гла́са є҆гѡ̀:	не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́;
20	20
тро́сти сокрꙋше́нны не прело́митъ и҆ ле́на вне́мшасѧ не оу҆гаси́тъ, до́ндеже и҆зведе́тъ въ побѣ́дꙋ сꙋ́дъ:	тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд;
21	21
и҆ на и҆́мѧ є҆гѡ̀ ꙗ҆зы́цы оу҆пова́ти и҆́мꙋтъ.	і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть.
22	22
Тогда̀ приведо́ша къ немꙋ̀ бѣснꙋ́ющасѧ слѣ́па и҆ нѣ́ма: и҆ и҆сцѣлѝ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ слѣпо́мꙋ и҆ нѣмо́мꙋ глаго́лати и҆ глѧ́дати.	Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати.
23	23
И҆ дивлѧ́хꙋсѧ всѝ наро́ди глаго́люще: є҆да̀ се́й є҆́сть (хрⷭ҇то́съ) сн҃ъ дв҃довъ;	І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов?
24	24
Фарїсе́є же слы́шавше рѣ́ша: се́й не и҆зго́нитъ бѣ́сы, то́кмѡ ѡ҆ веельзевꙋ́лѣ кнѧ́зи бѣсо́встѣмъ.	Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім.
25	25
Вѣ́дый же і҆и҃съ мы̑сли и҆́хъ, речѐ и҆̀мъ: всѧ́кое ца́рство раздѣ́льшеесѧ на сѧ̀ запꙋстѣ́етъ, и҆ всѧ́къ гра́дъ и҆лѝ до́мъ раздѣли́выйсѧ на сѧ̀ не ста́нетъ.	Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть.
26	26
И҆ а҆́ще сатана̀ сатанꙋ̀ и҆зго́нитъ, на сѧ̀ раздѣли́лсѧ є҆́сть: ка́кѡ оу҆̀бо ста́нетъ ца́рство є҆гѡ̀;	І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́?
27	27
И҆ а҆́ще а҆́зъ ѡ҆ веельзевꙋ́лѣ и҆згоню̀ бѣ́сы, сы́нове ва́ши ѡ҆ ко́мъ и҆зго́нѧтъ; сегѡ̀ ра́ди ті́и ва́мъ бꙋ́дꙋтъ сꙋдїи̑.	І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́.
28	28
А҆́ще ли же а҆́зъ ѡ҆ д©ѣ бж҃їи и҆згоню̀ бѣ́сы, оу҆̀бо пости́же на ва́съ црⷭ҇твїе бж҃їе.	А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
29	29
И҆лѝ ка́кѡ мо́жетъ кто̀ вни́ти въ до́мъ крѣ́пкагѡ и҆ сосꙋ́ды є҆гѡ̀ расхи́тити, а҆́ще не пе́рвѣе свѧ́жетъ крѣ́пкаго, и҆ тогда̀ до́мъ є҆гѡ̀ расхи́титъ;	Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить?
30	30
(Заⷱ҇ м҃з҃.) И҆́же нѣ́сть со мно́ю, на мѧ̀ є҆́сть: и҆ и҆́же не собира́етъ со мно́ю, расточа́етъ.	(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
31	31
Сегѡ̀ ра́ди гл҃ю ва́мъ: всѧ́къ грѣ́хъ и҆ хꙋла̀ ѿпꙋ́ститсѧ человѣ́кѡмъ: а҆ ꙗ҆́же на дх҃а хꙋла̀ не ѿпꙋ́ститсѧ человѣ́кѡмъ:	Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком;
32	32
и҆ и҆́же а҆́ще рече́тъ сло́во на сн҃а чл҃вѣ́ческаго, ѿпꙋ́ститсѧ є҆мꙋ̀: а҆ и҆́же рече́тъ на дх҃а ст҃а́го, не ѿпꙋ́ститсѧ є҆мꙋ̀ ни въ се́й вѣ́къ, ни въ бꙋ́дꙋщїй.	і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий.
33	33
И҆лѝ сотворитѐ дре́во добро̀ и҆ пло́дъ є҆гѡ̀ до́бръ: и҆лѝ сотворитѐ дре́во ѕло̀ и҆ пло́дъ є҆гѡ̀ ѕо́лъ: ѿ плода́ бо дре́во позна́но бꙋ́детъ.	Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть.
34	34
Порождє́нїѧ є҆хі́днѡва, ка́кѡ мо́жете добро̀ глаго́лати, ѕлѝ сꙋ́ще; Ѿ и҆збы́тка бо се́рдца оу҆ста̀ глаго́лютъ.	Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють.
35	35
Бл҃гі́й человѣ́къ ѿ бл҃га́гѡ сокро́вища и҆зно́ситъ бл҃га̑ѧ: и҆ лꙋка́вый человѣ́къ ѿ лꙋка́вагѡ сокро́вища и҆зно́ситъ лꙋка̑ваѧ.	Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая.
36	36
Гл҃ю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ́ко сло́во пра́здное, є҆́же а҆́ще рекꙋ́тъ человѣ́цы, воздадѧ́тъ ѡ҆ не́мъ сло́во въ де́нь сꙋ́дный:	Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний;
37	37
ѿ слове́съ бо свои́хъ ѡ҆правди́шисѧ и҆ ѿ слове́съ свои́хъ ѡ҆сꙋ́дишисѧ.	от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися.
38	38
(Заⷱ҇ м҃и҃.) Тогда̀ ѿвѣща́ша нѣ́цыи ѿ кни̑жникъ и҆ фарїсє́й, глаго́люще: оу҆чт҃лю, хо́щемъ ѿ тебє̀ зна́менїе ви́дѣти.	(Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти.
39	39
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ и҆̀мъ: ро́дъ лꙋка́въ и҆ прелюбодѣ́й зна́менїѧ и҆́щетъ, и҆ зна́менїе не да́стсѧ є҆мꙋ̀, то́кмѡ зна́менїе і҆ѡ́ны прⷪ҇ро́ка:	Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
40	40
ꙗ҆́коже бо бѣ̀ і҆ѡ́на во чре́вѣ ки́товѣ трѝ дни̑ и҆ трѝ но́щы, та́кѡ бꙋ́детъ и҆ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй въ се́рдцы землѝ трѝ дни̑ и҆ трѝ но́щы.	я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі.
41	41
Мꙋ́жїе нїнеѵі́тстїи воста́нꙋтъ на сꙋ́дъ съ ро́домъ си́мъ и҆ ѡ҆сꙋ́дѧтъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ пока́ѧшасѧ про́повѣдїю і҆ѡ́ниною: и҆ сѐ, бо́лѣ і҆ѡ́ны здѣ̀.	Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді.
42	42
Цари́ца ю҆́жскаѧ воста́нетъ на сꙋ́дъ съ ро́домъ си́мъ и҆ ѡ҆сꙋ́дитъ и҆̀, ꙗ҆́кѡ прїи́де ѿ конє́цъ землѝ слы́шати премꙋ́дрость соломѡ́новꙋ: и҆ сѐ, бо́лѣ соломѡ́на здѣ̀.	Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді.
43	43
Є҆гда́ же нечи́стый дꙋ́хъ и҆зы́детъ ѿ человѣ́ка, прехо́дитъ сквозѣ̀ безвѡ́днаѧ мѣ̑ста, и҆щѧ̀ поко́ѧ, и҆ не ѡ҆брѣта́етъ:	Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть;
44	44
тогда̀ рече́тъ: возвращꙋ́сѧ въ до́мъ мо́й, ѿню́дꙋже и҆зыдо́хъ. И҆ прише́дъ ѡ҆брѧ́щетъ пра́зденъ, помете́нъ и҆ оу҆кра́шенъ:	тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен;
45	45
тогда̀ и҆́детъ и҆ по́йметъ съ собо́ю се́дмь и҆́ныхъ дꙋхѡ́въ лютѣ́йшихъ себє̀, и҆ вше́дше живꙋ́тъ тꙋ̀: и҆ бꙋ́дꙋтъ послѣ̑днѧѧ человѣ́кꙋ томꙋ̀ гѡ́рша пе́рвыхъ. Та́кѡ бꙋ́детъ и҆ ро́дꙋ семꙋ̀ лꙋка́вомꙋ.	тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому.
46	46
(Заⷱ҇ м҃ѳ҃.) Є҆ще́ же є҆мꙋ̀ гл҃ющꙋ къ наро́дѡмъ, сѐ, мт҃и (є҆гѡ̀) и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ стоѧ́хꙋ внѣ̀, и҆́щꙋще глаго́лати є҆мꙋ̀.	(Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́.
47	47
Рече́ же нѣ́кїй є҆мꙋ̀: сѐ, мт҃и твоѧ̀ и҆ бра́тїѧ твоѧ̑ внѣ̀ стоѧ́тъ, хотѧ́ще глаго́лати тебѣ̀.	Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́.
48	48
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ ко глаго́лющемꙋ є҆мꙋ̀: кто̀ є҆́сть мт҃и моѧ̀, и҆ кто̀ сꙋ́ть бра́тїѧ моѧ̑;	Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́?
49	49
И҆ просте́ръ рꙋ́кꙋ свою̀ на оу҆чн҃кѝ своѧ̑, речѐ: сѐ, мт҃и моѧ̀ и҆ бра́тїѧ моѧ̑:	І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
50	50
и҆́же бо а҆́ще сотвори́тъ во́лю ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀, и҆́же є҆́сть на нб҃сѣ́хъ, то́й бра́тъ мо́й, и҆ сестра̀, и҆ мт҃и (мѝ) є҆́сть.	і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть.

← Глава́ а҃і

Глава́ г҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт