|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Ѽ, гра́де крове́й, ве́сь лжи́вый, по́лнъ непра́вды! не ѡ҆сѧ́жетсѧ лови́тва.
|
Горе місту крови! все воно повне обману і вбивства; не припиняється у ньому грабіжництво.
|
|
2
|
2
|
|
Гла́съ биче́й и҆ гла́съ трꙋ́са коле́съ, и҆ конѧ̀ текꙋ́ща и҆ колесни́цы шꙋмѧ́щїѧ,
|
Чутні ляскіт бича і стукіт коліс, що крутяться, іржання коня і гуркіт колісниці, що скаче.
|
|
3
|
3
|
|
и҆ ко́нника ѣ҆́дꙋща, и҆ блиста́юща меча̀ и҆ блиста́ющихъ ѻ҆рꙋ́жїй, и҆ мно́жества ꙗ҆́звеныхъ и҆ тѧ́жкагѡ паде́нїѧ, и҆ не бѧ́ше конца̀ ꙗ҆зы́кѡмъ є҆ѧ̀: и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ тѣлесѣ́хъ свои́хъ ѿ мно́жества блꙋже́нїѧ.
|
Мчить кіннота, виблискує меч і блищать списи; убитих безліч і купи трупів: немає кінця трупам, спотикаються об трупи їх.
|
|
4
|
4
|
|
Блꙋдни́ца добра̀ и҆ прїѧ́тна, нача́лница волхвова́нїй, продаю́щаѧ ꙗ҆зы́ки во блꙋже́нїи свое́мъ и҆ племена̀ въ чародѣѧ́нїихъ свои́хъ.
|
Це — за численні блудодіяння розпусниці приємної зовнішности, майстерної у чародійстві, яка блудодіяннями своїми продає народи і чаклуваннями своїми — племена.
|
|
5
|
5
|
|
Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, и҆ ѿкры́ю за̑днѧѧ твоѧ̑ къ лицꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ покажꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡмъ срамотꙋ̀ твою̀ и҆ ца́рствамъ безче́стїе твоѐ,
|
Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І підніму на лице твоє краї одягу твого і покажу народам наготу твою і царствам сором твій.
|
|
6
|
6
|
|
и҆ возве́ргꙋ на тѧ̀ ѡ҆гнꙋше́нїе по нечистота́мъ твои̑мъ, и҆ положꙋ́ тѧ въ при́тчꙋ.
|
І закидаю тебе мерзотами, зроблю тебе ганебною і виставлю тебе на позорище.
|
|
7
|
7
|
|
И҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ ви́дѧй тѧ̀ сни́детъ съ тебє̀ и҆ рече́тъ: ѡ҆каѧ́ннаѧ нїнеѵі́а, кто̀ постене́тъ по не́й; ѿкꙋ́дꙋ взыщꙋ̀ оу҆тѣше́нїе є҆́й;
|
І буде те, що всякий, побачивши тебе, побіжить від тебе і скаже: «розорена Ниневія! Хто пошкодує за нею? де знайду я утішителів для тебе?»
|
|
8
|
8
|
|
Оу҆гото́вити ча́сть, оу҆стро́ити стрꙋнꙋ̀, оу҆гото́вити ча́сть а҆ммѡ́нꙋ, живꙋ́щаѧ въ рѣка́хъ, вода̀ ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀, є҆́йже нача́ло мо́ре, и҆ вода̀ забра̑ла є҆ѧ̀:
|
Хіба ти краще за Но-Аммона, що знаходиться між ріками, оточений водою, валом якого було море, і море служило стіною його?
|
|
9
|
9
|
|
и҆ є҆ѳїо́пїа крѣ́пость є҆ѧ̀ и҆ є҆гѵ́петъ, и҆ нѣ́сть конца̀ бѣ́гствꙋ твоемꙋ̀: и҆ фꙋ́дъ и҆ лївѵ́ане бы́ша помѡ́щницы є҆ѧ̀.
|
Ефіопія і Єгипет з незлічимою безліччю інших служили йому підкріпленням; копти і лівійці приходили на допомогу тобі.
|
|
10
|
10
|
|
И҆ сїѧ̀ въ преселе́нїе по́йдетъ плѣ́нница, и҆ младе́нцы є҆ѧ̀ разбїю́тъ въ нача́лѣхъ всѣ́хъ пꙋті́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆ всѣ́хъ сла́вныхъ є҆ѧ̀ ве́ргꙋтъ жрє́бїѧ, и҆ всѝ воевѡ́ды є҆ѧ̀ свѧ́жꙋтсѧ пꙋ̑ты.
|
Але і він переселений, пішов у полон; навіть і немовлята його розбиті на перехрестях усіх вулиць, а щодо знатних його кидали жереб, і всі вельможі його закуті ланцюгами.
|
|
11
|
11
|
|
И҆ ты̀ оу҆пїе́шисѧ и҆ бꙋ́деши презрѣ́на, и҆ ты̀ сама̀ себѣ̀ взы́щеши по́мощи ѿ вра̑гъ.
|
Так і ти – сп’янієш і сховаєшся; так і ти будеш шукати захисту від ворога.
|
|
12
|
12
|
|
Всѧ̑ твердѣ̑ли твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ смокви́чїе стра́жꙋ и҆мꙋ́щее: а҆́ще поколе́блютсѧ, впадꙋ́тъ во оу҆ста̀ ꙗ҆дꙋ́щагѡ.
|
Усі укріплення твої подібні до смоковниці зі стиглими плодами: якщо труснути їх, то вони впадуть прямо у рот того, хто бажає їсти.
|
|
13
|
13
|
|
Сѐ, лю́дїе твоѝ, ꙗ҆́кѡ жєны̀ въ тебѣ̀: врагѡ́мъ твои̑мъ ѡ҆творѧ́єма ѡ҆творѧ́тсѧ врата̀ землѝ твоеѧ̀, и҆ поѧ́стъ ѻ҆́гнь верєѝ твоѧ̑.
|
Ось, і народ твій, як жінки у тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться ворота землі твоєї, вогонь пожере запори твої.
|
|
14
|
14
|
|
Во́дꙋ ѡ҆держа́нїѧ восхи́ти себѣ̀ сама̀ и҆ оу҆твердѝ твердѣ̑ли твоѧ̑: влѣ́зи въ бре́нїе и҆ попери́сѧ въ пле́вахъ, оу҆твердѝ па́че плі́нѳа.
|
Начерпай води на час облоги; зміцнюй укріплення твої; піди у багно, топчи глину, полагоди піч для випалювання цеглин.
|
|
15
|
15
|
|
Та́мѡ поѧ́стъ тѧ̀ ѻ҆́гнь, потреби́тъ тѧ̀ ме́чь, поѧдѧ́тъ тѧ̀ а҆́ки прꙋ́зи, и҆ ѡ҆тѧгча́еши а҆́ки мши́ца.
|
Там пожере тебе вогонь, посіче тебе меч, поїсть тебе, як гусінь, хоч би ти розмножилася, як гусінь, розмножилася, як сарана.
|
|
16
|
16
|
|
Оу҆мно́жила є҆сѝ кꙋ̑пли твоѧ̑ па́че ѕвѣ́здъ небе́сныхъ: мши̑цы оу҆стреми́шасѧ и҆ возлетѣ́ша.
|
Купців у тебе стало більше, ніж зірок на небі; але ця сарана розсіється і полетить.
|
|
17
|
17
|
|
Возскочѝ а҆́ки прꙋ́гъ смѣ́сникъ тво́й, а҆́ки а҆крі́да восходѧ́щаѧ на ѡ҆гра́дꙋ въ де́нь стꙋде́ный: со́лнце взы́де, и҆ ѿлетѣ̀, и҆ не позна́сѧ мѣ́сто є҆ѧ̀: лю́тѣ и҆̀мъ!
|
Князі твої — як сарана, і воєначальники твої — як рої мошок, які під час холоду гніздяться у щілинах стін, і коли зійде сонце, то розлітаються, і не узнаєш місця, де вони були.
|
|
18
|
18
|
|
Воздрема́шасѧ пастꙋсѝ твоѝ, ца́рь а҆ссѷрі́йскъ оу҆спѝ си̑льныѧ твоѧ̑, воздвиго́шасѧ лю́дїе твоѝ на го́ры, и҆ не бѧ́ше прїе́млющагѡ.
|
Сплять пастирі твої, царю Ассирійський, спочивають вельможі твої; народ твій розсіявся по горах, і немає кому зібрати його.
|
|
19
|
19
|
|
Нѣ́сть цѣльбы̀ сокрꙋше́нїю твоемꙋ̀, разгорѣ́сѧ ꙗ҆́зва твоѧ̀: всѝ слы́шащїи вѣ́сть твою̀ воспле́щꙋтъ рꙋка́ми ѡ҆ тебѣ̀: поне́же на кого̀ не на́йде ѕло́ба твоѧ̀ всегда̀;
|
Немає лікування для рани твоєї, болюча виразка твоя. Усі, хто почув звістку про тебе, будуть плескати у долоні за тебе, бо на кого не простягалася безупинно злість твоя?
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.