1
|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Видѣ́нїе а҆вді́ино: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆дꙋме́и: слꙋ́хъ слы́шахъ ѿ гдⷭ҇а, и҆звѣ́стїе во ꙗ҆зы́ки посла̀: воста́ните, и҆ воста́немъ на ню̀ ра́тїю. | Так говорить Господь Бог про Едома: звістку почули ми від Господа, і посол посланий оголосити народам: «вставайте, і виступимо проти нього війною!» |
|
2
|
2
|
| Сѐ, ма́ла да́хъ тѧ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, безче́стенъ ты̀ є҆сѝ ѕѣлѡ̀. | Ось, Я зробив тебе малим між народами, і ти у великій ганьбі. |
|
3
|
3
|
| Презо́рство се́рдца твоегѡ̀ воздви́же тѧ̀ живꙋ́щаго въ пеще́рахъ ка́менныхъ: возвыша́ѧй хра́минꙋ свою̀, глаго́лѧй въ се́рдцы свое́мъ: кто́ мѧ све́ржетъ на зе́млю; | Гордість серця твого звабила тебе; ти живеш у розщелинах скель, на підвищеному місці, і говориш у серці твоєму: «хто скине мене на землю?» |
|
4
|
4
|
| А҆́ще вознесе́шисѧ ꙗ҆́коже ѻ҆ре́лъ и҆ а҆́ще положи́ши гнѣздо̀ твоѐ средѣ̀ ѕвѣ́здъ, и҆ ѿтꙋ́дꙋ све́ргꙋ тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Але хоч би ти, як орел, піднявся високо і серед зірок улаштував гніздо твоє, то і звідти Я скину тебе, — говорить Господь. |
|
5
|
5
|
| А҆́ще бы та́тїе влѣ́зли къ тебѣ̀, и҆лѝ разбѡ́йницы но́щїю, ка́мѡ бы пове́рженъ бы́лъ є҆сѝ; є҆да̀ не оу҆кра́ли бы дово́лныхъ себѣ̀; и҆лѝ а҆́ще бы ѡ҆б̾е́млющїи вїногра́дъ влѣ́зли къ тебѣ̀, є҆да́ бы не ѡ҆ста́вили гро́здїѧ; | Чи не злодії приходили до тебе? чи не нічні грабіжники, що ти так розорений? Але вони украли б стільки, скільки потрібно їм. Якби проникли до тебе оббирачі винограду, то і вони хіба не залишили б кілька ягід? |
|
6
|
6
|
| Ка́кѡ ѡ҆б̾иска́сѧ и҆са́ѵъ, и҆ взѧ̑та бы́ша сокровє́ннаѧ є҆гѡ̀; | Як обібрано все у Ісава й обшукані тайники його! |
|
7
|
7
|
| Да́же до предѣ̑лъ и҆спꙋсти́ша тѧ̀: всѝ мꙋ́жїе завѣ́та твоегѡ̀ сопроти́вишасѧ тѝ, премого́ша тѧ̀ мꙋ́жїе ми́рницы твоѝ: (ꙗ҆дꙋ́щїи съ тобо́ю) положи́ша ле́сть под̾ тобо́ю, нѣ́сть смы́сла въ ни́хъ. | До кордону випровадять тебе всі союзники твої, обдурять тебе, здолають тебе ті, що живуть з тобою у мирі, ті, що їдять хліб твій, завдадуть тобі удару. Немає у ньому сенсу! |
|
8
|
8
|
| Въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь, погꙋблю̀ премꙋ̑дрыѧ ѿ і҆дꙋме́и и҆ смы́слъ ѿ горы̀ и҆са́ѵовы: | Чи не у той день буде це, — говорить Господь, — коли Я знищу мудрих в Едомі і розсудливих на горі Ісава? |
|
9
|
9
|
| и҆ оу҆боѧ́тсѧ во́ини твоѝ, и҆̀же ѿ ѳема̑нъ, да ѿи́метсѧ человѣ́къ ѿ горы̀ и҆са́ѵовы. | Уражені будуть страхом хоробрі твої, Фемане, щоб усі на горі Ісава знищені були вбивством. |
|
10
|
10
|
| Посѣче́нїѧ ра́ди и҆ нече́стїѧ, є҆́же на бра́та твоего̀ і҆а́кѡва, покры́етъ тѧ̀ стꙋ́дъ, и҆ ѿве́рженъ бꙋ́деши во вѣ́къ. | За утиск брата твого, Якова, покриє тебе сором і ти знищений будеш назавжди. |
|
11
|
11
|
| Ѿ негѡ́же днѐ сопроти́вилсѧ є҆сѝ во дни̑ плѣнѧ́ющихъ и҆ноплеме́нникѡвъ си́лꙋ є҆гѡ̀, и҆ чꙋжді́и внидо́ша во врата̀ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ верго́ша жрє́бїѧ, и҆ ты̀ бы́лъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ ни́хъ. | У той день, коли ти стояв навпроти, у той день, коли чужі вели військо його у полон й іноплемінники ввійшли у ворота його і кидали жереб щодо Єрусалима, ти був як один з них. |
|
12
|
12
|
| И҆ да не пре́зриши днѐ бра́та твоегѡ̀ въ де́нь чꙋжди́хъ, и҆ да не пора́дꙋешисѧ ѡ҆ сынѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ въ де́нь поги́бели и҆́хъ, и҆ да не велерѣ́чиши въ де́нь ско́рби: | Не варто було б тобі зловтішно дивитися на день брата твого, на день відчуження його; не варто було б радіти за синів Іуди у день загибелі їхньої і розкривати рот у день біди. |
|
13
|
13
|
| и҆ не входѝ во врата̀ люді́й мои́хъ въ де́нь болѣ́зни и҆́хъ, и҆ не пре́зри и҆ ты̀ со́нма и҆́хъ въ де́нь потребле́нїѧ и҆́хъ, и҆ не совѣща́йсѧ на си́лꙋ и҆́хъ въ де́нь поги́бели и҆́хъ: | Не варто було б тобі входити у ворота народу Мого в день нещастя його і навіть дивитися на недолю його у день загибелі його, ні торкатися майна його в день біди його, |
|
14
|
14
|
| нижѐ насто́й на и҆схо́ды и҆́хъ потреби́ти и҆збѣга́ющыѧ и҆́хъ, нижѐ заключа́й бѣжа́щыѧ и҆́хъ въ де́нь ско́рби. | ні стояти на перехрестях для убивання тих, що біжать із нього, ні видавати уцілілих з нього у день біди. |
|
15
|
15
|
| Поне́же бли́з̾ де́нь гдⷭ҇ень на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки: ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ, си́це бꙋ́детъ тѝ, воздаѧ́нїе твоѐ возда́стсѧ на главꙋ̀ твою̀. | Бо близький день Господній на всі народи: як ти чинив, так учинено буде і з тобою; воздаяння твоє повернеться на голову твою. |
|
16
|
16
|
| Поне́же ꙗ҆́коже є҆сѝ пи́лъ на горѣ̀ мое́й ст҃ѣ́й, и҆спїю́тъ всѝ ꙗ҆зы́цы вїно̀, и҆спїю́тъ и҆ сни́дꙋтъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ не бы́вшїи. | Бо, як ви пили на святій горі Моїй, так усі народи завжди будуть пити, будуть пити, проковтнуть і будуть, ніби їх не було. |
|
17
|
17
|
| Въ горѣ́ же сїѡ́ни бꙋ́детъ спасе́нїе, и҆ бꙋ́детъ свѧта̀: и҆ наслѣ́дѧтъ до́мъ і҆а́кѡвль наслѣ́дившихъ ѧ҆̀. | А на горі Сионі буде спасіння, і буде вона святинею; і дім Якова одержить у володіння спадщину свою. |
|
18
|
18
|
| И҆ бꙋ́детъ до́мъ і҆а́кѡвль ѻ҆́гнь, до́мъ же і҆ѡ́сифовъ пла́мень, а҆ до́мъ и҆са́ѵовъ въ тро́стїе, и҆ возгорѧ́тсѧ на ни́хъ и҆ поѧдѧ́тъ ѧ҆̀, и҆ не бꙋ́детъ и҆збѣга́ѧй до́мꙋ и҆са́ѵовꙋ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь гл҃а. | І дім Якова буде вогнем, і дім Йосифа — полум’ям, а дім Ісавів — соломою: запалять його, і знищать його, і нікого не залишиться з дому Ісава: бо Господь сказав це. |
|
19
|
19
|
| И҆ наслѣ́дѧтъ и҆̀же во наге́вѣ го́рꙋ и҆са́ѵовꙋ, и҆ и҆̀же въ раздо́лїи и҆ноплеме́нники: и҆ во́змꙋтъ го́рꙋ є҆фре́мовꙋ и҆ по́ле самарі́йско, и҆ венїамі́на и҆ галааді́тїдꙋ. | І заволодіють ті, які на півдні, горою Ісава, а які у долині, — филистимлянами; і заволодіють полем Єфрема і полем Самарії, а Веніамін заволодіє Галаадом. |
|
20
|
20
|
| И҆ преселе́нїѧ нача́ло сїѐ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, землѧ̀ ханане́йска до саре́пты: преселе́нїе же і҆ерⷭ҇ли́мле до є҆фра́ѳа: и҆ наслѣ́дѧтъ гра́ды наге́вѡвы. | І переселені з війська синів Ізраїлевих заволодіють землею Ханаанською до Сарепти, а переселені з Єрусалима, які знаходяться у Сефараді, одержать у володіння міста південні. |
|
21
|
21
|
| И҆ взы́дꙋтъ спаса́емїи ѿ горы̀ сїѡ́ни, є҆́же ѿмсти́ти го́рꙋ и҆са́ѵлю, и҆ бꙋ́детъ црⷭ҇тво гдⷭ҇еви. | І прийдуть спасителі на гору Сион, щоб судити гору Ісава, і буде царство Господа. |
1
