|
При́тчей Соломѡ́нихъ
|
ΠΑΡΟΙΜΙΑΙ ΣΟΛΟΜΩΝΤΟΣ
|
|
Глава́ а҃
|
Κεφάλαιο 1
|
|
1
|
1
|
| При̑тчи соломѡ́на сы́на даві́дова, и҆́же ца́рствова во і҆и҃ли, | ΠΑΡΟΙΜΙΑΙ Σολομῶντος υἱοῦ Δαυίδ, ὃς ἐβασίλευσεν ἐν ᾿Ισραήλ, |
|
2
|
2
|
| позна́ти премꙋ́дрость и҆ наказа́нїе и҆ оу҆разꙋмѣ́ти словеса̀ мꙋ́дрости, | γνῶναι σοφίαν καὶ παιδείαν νοῆσαί τε λόγους φρονήσεως |
|
3
|
3
|
| прїѧ́ти же и҆зви̑тїѧ слове́съ и҆ разрѣшє́нїѧ гада́нїй, оу҆разꙋмѣ́ти же пра́вдꙋ и҆́стиннꙋю и҆ сꙋ́дъ и҆справлѧ́ти: | δέξασθαί τε στροφὰς λόγων νοῆσαί τε δικαιοσύνην ἀληθῆ καὶ κρίμα κατευθύνειν, |
|
4
|
4
|
| да да́стъ неѕлѡ́бивымъ кова́рство, ѻ҆троча́ти же ю҆́нꙋ чꙋ́вство же и҆ смы́слъ. | ἵνα δῷ ἀκάκοις πανουργίαν, παιδὶ δὲ νέῳ αἴσθησίν τε καὶ ἔννοιαν· |
|
5
|
5
|
| Си́хъ бо послꙋ́шавъ, мꙋ́дрый премꙋ́дрѣе бꙋ́детъ, а҆ разꙋ́мный строи́телство стѧ́жетъ: | τῶνδε γὰρ ἀκούσας σοφὸς σοφώτερος ἔσται, ὁ δὲ νοήμων κυβέρνησιν κτήσεται. |
|
6
|
6
|
| оу҆разꙋмѣ́етъ же при́тчꙋ и҆ те́мное сло́во, рѣчє́нїѧ же премꙋ́дрыхъ и҆ гада̑нїѧ. | νοήσει τε παραβολὴν καὶ σκοτεινὸν λόγον ρήσεις τε σοφῶν καὶ αἰνίγματα. |
|
7
|
7
|
| Нача́ло премꙋ́дрости стра́хъ гдⷭ҇ень, ра́зꙋмъ же бла́гъ всѣ̑мъ творѧ́щымъ є҆го̀: бл҃гоче́стїе же въ бг҃а нача́ло чꙋ́вства, премꙋ́дрость же и҆ наказа́нїе нечести́вїи оу҆ничижа́тъ. | ᾿Αρχὴ σοφίας φόβος Κυρίου, σύνεσις δὲ ἀγαθὴ πᾶσι τοῖς ποιοῦσι αὐτήν· εὐσέβεια δὲ εἰς Θεὸν ἀρχὴ αἰσθήσεως, σοφίαν δὲ καὶ παιδείαν ἀσεβεῖς ἐξουθενήσουσιν. |
|
8
|
8
|
| Слы́ши, сы́не, наказа́нїе ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ не ѿри́ни завѣ́тѡвъ ма́тере твоеѧ̀: | ἄκουε, υἱέ, παιδείαν πατρός σου καὶ μὴ ἀπώσῃ θεσμοὺς μητρός σου· |
|
9
|
9
|
| вѣне́цъ бо благода́тей прїи́меши на твое́мъ версѣ̀ и҆ гри́внꙋ зла́тꙋ ѡ҆ твое́й вы́и. | στέφανον γὰρ χαρίτων δέξῃ σῇ κορυφῇ καὶ κλοιὸν χρύσεον περὶ σῷ τραχήλῳ. |
|
10
|
10
|
| Сы́не, да не прельстѧ́тъ тебѐ мꙋ́жїе нечести́вїи, нижѐ да восхо́щеши, | υἱέ, μή σε πλανήσωσιν ἄνδρες ἀσεβεῖς, μηδὲ βουληθῇς, |
|
11
|
11
|
| а҆́ще помо́лѧтъ тѧ̀, глаго́люще: и҆дѝ съ на́ми, приѡбщи́сѧ кро́ве, скры́емъ же въ зе́млю мꙋ́жа првⷣна непра́веднѡ: | ἐὰν παρακαλέσωσί σε λέγοντες· ἐλθὲ μεθ᾿ ἡμῶν, κοινώνησον αἵματος, κρύψωμεν δὲ εἰς γῆν ἄνδρα δίκαιον ἀδίκως, |
|
12
|
12
|
| пожре́мъ же є҆го̀ ꙗ҆́коже а҆́дъ жи́ва, и҆ во́змемъ па́мѧть є҆гѡ̀ ѿ землѝ, | καταπίωμεν δὲ αὐτὸν ὥσπερ ᾅδης ζῶντα καὶ ἄρωμεν αὐτοῦ τὴν μνήμην ἐκ γῆς· |
|
13
|
13
|
| стѧжа́нїе є҆гѡ̀ многоцѣ́нное прїи́мемъ, и҆спо́лнимъ же до́мы на́шѧ коры́стей: | τὴν κτῆσιν αὐτοῦ τὴν πολυτελῆ καταλαβώμεθα, πλήσωμεν δὲ οἴκους ἡμετέρους σκύλων· |
|
14
|
14
|
| жре́бїй же тво́й положѝ съ на́ми: ѻ҆́бще же влага́лище стѧ́жемъ всѝ, и҆ мѣше́цъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ всѣ̑мъ на́мъ. | τὸν δὲ σὸν κλῆρον βάλε ἐν ἡμῖν, κοινὸν δὲ βαλάντιον κτησώμεθα πάντες, καὶ μαρσίππιον ἓν γενηθήτω ἡμῖν. |
|
15
|
15
|
| Не и҆дѝ въ пꙋ́ть съ ни́ми: оу҆клони́ же но́гꙋ твою̀ ѿ сте́зь и҆́хъ: | μὴ πορευθῆς ἐν ὁδῷ μετ᾿ αὐτῶν, ἔκλινον δὲ τὸν πόδα σου ἐκ τῶν τρίβων αὐτῶν· |
|
16
|
16
|
| но́зѣ бо и҆́хъ на ѕло̀ текꙋ́тъ, и҆ ско́ри сꙋ́ть и҆злїѧ́ти кро́вь. | οἱ γὰρ πόδες αὐτῶν εἰς κακίαν τρέχουσι καὶ ταχινοὶ τοῦ ἐκχέαι αἷμα· |
|
17
|
17
|
| Не без̾ пра́вды бо простира́ютсѧ мрє́жи перна̑тымъ: | οὐ γὰρ ἀδίκως ἐκτείνεται δίκτυα πτερωτοῖς. |
|
18
|
18
|
| ті́и бо оу҆бі́йствꙋ приѡбща́ющесѧ, сокро́вищствꙋютъ себѣ̀ ѕла̑ѧ: разрꙋше́нїе же мꙋже́й законопрестꙋ́пныхъ ѕло̀. | αὐτοὶ γὰρ οἱ φόνου μετέχοντες θησαυρίζουσιν ἑαυτοῖς κακά, ἡ δὲ καταστροφὴ ἀνδρῶν παρανόμων κακή. |
|
19
|
19
|
| Сі́и пꙋтїѐ сꙋ́ть всѣ́хъ творѧ́щихъ беззакѡ́ннаѧ: нече́стїемъ бо свою̀ дꙋ́шꙋ ѿе́млютъ. | αὗται αἱ ὁδοί εἰσι πάντων τῶν συντελούντων τὰ ἄνομα· τῇ γὰρ ἀσεβείᾳ τὴν ἑαυτῶν ψυχὴν ἀφαιροῦνται. |
|
20
|
20
|
| Премꙋ́дрость во и҆схо́дѣхъ пое́тсѧ, въ сто́гнахъ же дерзнове́нїе во́дитъ, | Σοφία ἐν ἐξόδοις ὑμνεῖται, ἐν δὲ πλατείαις παρρησίαν ἄγει· |
|
21
|
21
|
| на кра́ехъ же стѣ́нъ проповѣ́дꙋетсѧ, оу҆ вра́тъ же си́льныхъ присѣди́тъ, во вратѣ́хъ же гра́да дерза́ющи глаго́летъ: | ἐπ᾿ ἄκρων τειχέων κηρύσσεται, ἐπὶ δὲ πύλαις δυναστῶν παρεδρεύει, ἐπὶ δὲ πύλαις πόλεως θαρροῦσα λέγει· |
|
22
|
22
|
| є҆ли́ко оу҆́бѡ вре́мѧ неѕло́бивїи держа́тсѧ пра́вды, не постыдѧ́тсѧ: безꙋ́мнїи же доса́ды сꙋ́ще жела́телїе, нечести́вїи бы́вше, возненави́дѣша чꙋ́вство | ὅσον ἂν χρόνον ἄκακοι ἔχωνται τῆς δικαιοσύνης, οὐκ αἰσχυνθήσονται· οἱ δὲ ἄφρονες, τῆς ὕβρεως ὄντες ἐπιθυμηταί, ἀσεβεῖς γενόμενοι ἐμίσησαν αἴσθησιν |
|
23
|
23
|
| и҆ пови́нни бы́ша ѡ҆бличе́нїємъ. Сѐ, предложꙋ̀ ва́мъ моегѡ̀ дыха́нїѧ рѣче́нїе, наꙋчꙋ́ же ва́съ моемꙋ̀ словесѝ. | καὶ ὑπεύθυνοι ἐγένοντο ἐλέγχοις, ἰδοὺ προήσομαι ὑμῖν ἐμῆς πνοῆς ρῆσιν, διδάξω δὲ ὑμᾶς τὸν ἐμὸν λόγον. |
|
24
|
24
|
| Поне́же зва́хъ, и҆ не послꙋ́шасте, и҆ простира́хъ словеса̀, и҆ не внима́сте, | ἐπειδὴ ἐκάλουν καὶ οὐχ ὑπηκούσατε καὶ ἐξέτεινα λόγους καὶ οὐ προσείχετε, |
|
25
|
25
|
| но ѿмета́сте моѧ̑ совѣ́ты и҆ мои̑мъ ѡ҆бличе́нїємъ не внима́сте: | ἀλλὰ ἀκύρους ἐποιεῖτε ἐμᾶς βουλάς, τοῖς δὲ ἐμοῖς ἐλέγχοις οὐ προσείχετε, |
|
26
|
26
|
| оу҆̀бо и҆ а҆́зъ ва́шей поги́бели посмѣю́сѧ, пора́дꙋюсѧ же, є҆гда̀ прїи́детъ ва́мъ па́гꙋба, | τοιγαροῦν κἀγὼ τῇ ὑμετέρᾳ ἀπωλείᾳ ἐπιγελάσομαι, καταχαροῦμαι δὲ ἡνίκα ἔρχηται ὑμῖν ὄλεθρος, |
|
27
|
27
|
| и҆ є҆гда̀ прїи́детъ на вы̀ внеза́пꙋ мѧте́жъ, низвраще́нїе же подо́бно бꙋ́ри прїи́детъ, и҆лѝ є҆гда̀ прїи́детъ ва́мъ печа́ль и҆ градоразоре́нїе, и҆лѝ є҆гда̀ на́йдетъ на вы̀ па́гꙋба. | καὶ ὡς ἂν ἀφίκηται ὑμῖν ἄφνω θόρυβος, ἡ δὲ καταστροφὴ ὁμοίως καταιγίδι παρῇ, καὶ ὅταν ἔρχηται ὑμῖν θλῖψις καὶ πολιορκία ἢ ὅταν ἔρχηται ὑμῖν ὄλεθρος. |
|
28
|
28
|
| Бꙋ́детъ бо є҆гда̀ призове́те мѧ̀, а҆́зъ же не послꙋ́шаю ва́съ: взы́щꙋтъ менѐ ѕлі́и и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтъ. | ἔσται γὰρ ὅταν ἐπικαλέσησθέ με, ἐγὼ δὲ οὐκ εἰσακούσομαι ὑμῶν· ζητήσουσί με κακοί, καὶ οὐχ εὑρήσουσιν· |
|
29
|
29
|
| Возненави́дѣша бо премꙋ́дрость, словесе́ же гдⷭ҇нѧ не прїѧ́ша: | ἐμίσησαν γὰρ σοφίαν, τὸν δὲ λόγον τοῦ Κυρίου οὐ προείλαντο, |
|
30
|
30
|
| нижѐ хотѣ́ша внима́ти мои̑мъ совѣ́тѡмъ, рꙋга́хꙋсѧ же мои̑мъ ѡ҆бличе́нїємъ. | οὐδὲ ἤθελον ἐμαῖς προσέχειν βουλαῖς, ἐμυκτήριζον δὲ ἐμοὺς ἐλέγχους. |
|
31
|
31
|
| Тѣ́мже снѣдѧ́тъ свои́хъ пꙋті́й плоды̀ и҆ своегѡ̀ нече́стїѧ насы́тѧтсѧ: | τοιγαροῦν ἔδονται τῆς ἑαυτῶν ὁδοῦ τοὺς καρποὺς καὶ τῆς ἑαυτῶν ἀσεβείας πλησθήσονται· |
|
32
|
32
|
| и҆́бо, занѐ ѡ҆би́дѣша младе́нцєвъ, оу҆бїе́ни бꙋ́дꙋтъ, и҆ и҆стѧза́нїе нечести̑выѧ погꙋби́тъ. | ἀνθ᾿ ὧν γὰρ ἠδίκουν νηπίους, φονευθήσονται, καὶ ἐξετασμὸς ἀσεβεῖς ὀλεῖ. |
|
33
|
33
|
| Мене́ же слꙋ́шаѧй всели́тсѧ на оу҆пова́нїи и҆ почі́етъ без̾ стра́ха ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀. | ὁ δὲ ἐμοῦ ἀκούων κατασκηνώσει ἐπ᾿ ἐλπίδι καὶ ἡσυχάσει ἀφόβως ἀπὸ παντὸς κακοῦ. |
|
Глава́ в҃
|
Κεφάλαιο 2
|
|
1
|
1
|
| Сы́не, а҆́ще прїи́мъ глаго́лъ моеѧ̀ за́повѣди, скры́еши въ себѣ̀, | ΥΙΕ, ἐὰν δεξάμενος ρῆσιν ἐμῆς ἐντολῆς κρύψῃς παρὰ σεαυτῷ, |
|
2
|
2
|
| послꙋ́шаетъ премꙋ́дрости твоѐ оу҆́хо, и҆ приложи́ши се́рдце твоѐ къ ра́зꙋмꙋ: приложи́ши же є҆̀ въ наказа́нїе сы́нꙋ твоемꙋ̀. | ὑπακούσεται σοφία τὸ οὖς σου, καὶ παραβαλεῖς καρδίαν σου εἰς σύνεσιν, παραβαλεῖς δὲ αὐτὴν ἐπὶ νουθέτησιν τῷ υἱῷ σου. |
|
3
|
3
|
| А҆́ще бо премꙋ́дрость призове́ши и҆ ра́зꙋмꙋ да́си гла́съ тво́й, чꙋ́вство же взы́щеши вели́кимъ гла́сомъ, | ἐὰν γὰρ τὴν σοφίαν ἐπικαλέσῃ καὶ τῇ συνέσει δῷς φωνήν σου, τὴν δὲ αἴσθησιν ζητήσῃς μεγάλῃ τῇ φωνῇ, |
|
4
|
4
|
| и҆ а҆́ще взы́щеши є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ сребра̀, и҆ ꙗ҆́коже сокрѡ́вища и҆спыта́еши ю҆̀: | καὶ ἐὰν ζητήσῃς αὐτὴν ὡς ἀργύριον καὶ ὡς θησαυροὺς ἐξερευνήσῃς αὐτήν, |
|
5
|
5
|
| тогда̀ оу҆разꙋмѣ́еши стра́хъ гдⷭ҇ень и҆ позна́нїе бж҃їе ѡ҆брѧ́щеши: | τότε συνήσεις φόβον Κυρίου καὶ ἐπίγνωσιν Θεοῦ εὑρήσεις. |
|
6
|
6
|
| ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь дае́тъ премꙋ́дрость, и҆ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ позна́нїе и҆ ра́зꙋмъ: | ὅτι Κύριος δίδωσι σοφίαν, καὶ ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ γνῶσις καὶ σύνεσις· |
|
7
|
7
|
| и҆ сокро́вищствꙋетъ и҆справлѧ́ющымъ спⷭ҇нїе, защища́етъ же ше́ствїе и҆́хъ, | καὶ θησαυρίζει τοῖς κατορθοῦσι σωτηρίαν, ὑπερασπιεῖ τὴν πορείαν αὐτῶν |
|
8
|
8
|
| є҆́же сохрани́ти пꙋти̑ ѡ҆правда́нїй, и҆ пꙋ́ть благоговѣ́инствꙋющихъ є҆го̀ сохрани́тъ. | τοῦ φυλάξαι ὁδοὺς δικαιωμάτων καὶ ὁδὸν εὐλαβουμένων αὐτὸν διαφυλάξει. |
|
9
|
9
|
| Тогда̀ оу҆разꙋмѣ́еши пра́вдꙋ и҆ сꙋ́дъ и҆ и҆спра́виши всѧ̑ стєзѝ бл҃гі̑ѧ. | τότε συνήσεις δικαιοσύνην καὶ κρίμα καὶ κατορθώσεις πάντας ἄξονας ἀγαθούς. |
|
10
|
10
|
| А҆́ще бо прїи́детъ премꙋ́дрость въ твою̀ мы́сль, чꙋ́вство же твое́й дꙋшѝ добро̀ бы́ти возмни́тсѧ, | ἐὰν γὰρ ἔλθῃ ἡ σοφία εἰς σὴν διάνοιαν, ἡ δὲ αἴσθησις τῇ σῇ ψυχῇ καλὴ εἶναι δόξῃ, |
|
11
|
11
|
| совѣ́тъ до́бръ сохрани́тъ тѧ̀, помышле́нїе же преподо́бное соблюде́тъ тѧ̀, | βουλὴ καλὴ φυλάξει σε, ἔννοια δὲ ὁσία τηρήσει σε, |
|
12
|
12
|
| да и҆зба́витъ тѧ̀ ѿ пꙋтѝ ѕла́гѡ и҆ ѿ мꙋ́жа, глаго́люща ничто́же вѣ́рно. | ἵνα ρύσηταί σε ἀπὸ ὁδοῦ κακῆς καὶ ἀπὸ ἀνδρὸς λαλοῦντος μηδὲν πιστόν. |
|
13
|
13
|
| Ѽ, ѡ҆ста́вившїи пꙋти̑ пра̑выѧ, є҆́же ходи́ти въ пꙋте́хъ тмы̀! | ὦ οἱ ἐγκαταλείποντες ὁδοὺς εὐθείας τοῦ πορεύεσθαι ἐν ὁδοῖς σκότους· |
|
14
|
14
|
| ѽ, веселѧ́щїисѧ ѡ҆ ѕлы́хъ и҆ ра́дꙋющїисѧ ѡ҆ развраще́нїи ѕлѣ́мъ! | οἱ εὐφραινόμενοι ἐπὶ κακοῖς καὶ χαίροντες ἐπὶ διαστροφῇ κακῆ· |
|
15
|
15
|
| и҆́хже стєзѝ стро́пѡтны, и҆ кри̑ва течє́нїѧ и҆́хъ, є҆́же дале́че тѧ̀ сотвори́ти ѿ пꙋтѝ пра́ва, | ὧν αἱ τρίβοι σκολίαι καὶ καμπύλαι αἱ τροχιαὶ αὐτῶν |
|
16
|
16
|
| и҆ чꙋ́жда ѿ пра́веднагѡ ра́зꙋма. Сы́не, да тѧ̀ не пости́гнетъ совѣ́тъ ѕлы́й, | τοῦ μακράν σε ποιῆσαι ἀπὸ ὁδοῦ εὐθείας καὶ ἀλλότριον τῆς δικαίας γνώμης. |
|
17
|
17
|
| ѡ҆ставлѧ́ѧй оу҆че́нїе ю҆́ности, и҆ завѣ́та бжⷭ҇твеннагѡ забы́вый: | υἱέ, μή σὲ καταλάβῃ κακὴ βουλή, ἡ ἀπολιποῦσα διδασκαλίαν νεότητος καὶ διαθήκην θείαν ἐπιλελησμένη· |
|
18
|
18
|
| поста́ви бо при сме́рти до́мъ сво́й и҆ при а҆́дѣ съ земны́ми дѣѧ̑нїѧ своѧ̑. | ἔθετο γὰρ παρὰ τῷ θανάτῳ τὸν οἶκον αὐτῆς καὶ παρὰ τῷ ἅδῃ μετὰ τῶν γηγενῶν τοὺς ἄξονας αὐτῆς. |
|
19
|
19
|
| Всѝ ходѧ́щїи по немꙋ̀ не возвратѧ́тсѧ, нижѐ пости́гнꙋтъ сте́зь пра́выхъ: ни бо̀ дости́гнꙋтъ лѣ́тъ жи́зни. | πάντες οἱ πορευόμενοι ἐν αὐτῇ οὐκ ἀναστρέψουσιν, οὐδὲ μὴ καταλάβωσι τρίβους εὐθείας· οὐ γὰρ καταλαμβάνονται ὑπὸ ἐνιαυτῶν ζωῆς. |
|
20
|
20
|
| А҆́ще бо бы́ша ходи́ли въ стєзѝ бл҃гі̑ѧ, ѡ҆брѣлѝ оу҆́бѡ бы́ша стєзѝ пра̑вы гла̑дки: бла́зи бꙋ́дꙋтъ жи́телїе на землѝ, неѕло́бивїи же ѡ҆ста́нꙋтъ на не́й: | εἰ γὰρ ἐπορεύοντο τρίβους ἀγαθάς, εὕροσαν ἂν τρίβους δικαιοσύνης λείας. |
|
21
|
21
|
| ꙗ҆́кѡ пра́вїи вселѧ́тсѧ на землѝ, и҆ прпⷣбнїи ѡ҆ста́нꙋтъ на не́й. | χρηστοὶ ἔσονται οἰκήτορες γῆς, ἄκακοι δὲ ὑπολειφθήσονται ἐν αὐτῇ· ὅτι εὐθεῖς κατασκηνώσουσι γῆν, καὶ ὅσιοι ὑπολειφθήσονται ἐν αὐτῇ. |
|
22
|
22
|
| Пꙋтїѐ нечести́выхъ ѿ землѝ поги́бнꙋтъ, пребеззако́ннїи же и҆зри́нꙋтсѧ ѿ неѧ̀. | ὁδοὶ ἀσεβῶν ἐκ γῆς ὀλοῦνται, οἱ δὲ παράνομοι ἐξωσθήσονται ἀπ᾿ αὐτῆς. |
|
Глава́ г҃
|
Κεφάλαιο 3
|
|
1
|
1
|
| Сы́не, мои́хъ зако́нѡвъ не забыва́й, глаго́лы же моѧ̑ да соблюда́етъ твоѐ се́рдце: | ΥΙΕ, ἐμῶν νομίμων μὴ ἐπιλανθάνου, τὰ δὲ ρήματά μου τηρείτω σὴ καρδία· |
|
2
|
2
|
| долготꙋ́ бо житїѧ̀ и҆ лѣ̑та жи́зни и҆ ми́ръ приложа́тъ тебѣ̀. | μῆκος γὰρ βίου καὶ ἔτη ζωῆς καὶ εἰρήνην προσθήσουσί σοι. |
|
3
|
3
|
| Ми́лѡстыни и҆ вѣ́ра да не ѡ҆скꙋдѣва́ютъ тебѣ̀: ѡ҆бложи́ же ѧ҆̀ на твое́й вы́и и҆ напишѝ ѧ҆̀ на скрижа́ли се́рдца твоегѡ̀: и҆ ѡ҆брѧ́щеши бл҃года́ть. | ἐλεημοσύναι καὶ πίστεις μὴ ἐκλιπέτωσάν σε, ἄφαψαι δὲ αὐτὰς ἐπὶ σῷ τραχήλῳ, καὶ εὑρήσεις χάριν· |
|
4
|
4
|
| И҆ промышлѧ́й дѡ́браѧ пред̾ гдⷭ҇емъ (бг҃омъ) и҆ человѣ́ки. | καὶ προνοοῦ καλὰ ἐνώπιον Κυρίου καὶ ἀνθρώπων. |
|
5
|
5
|
| Бꙋ́ди оу҆пова́ѧ всѣ́мъ се́рдцемъ на бг҃а, ѡ҆ твое́й же премꙋ́дрости не возноси́сѧ: | ἴσθι πεποιθὼς ἐν ὅλῃ τῇ καρδίᾳ ἐπὶ Θεῷ ἐπὶ δὲ σῇ σοφίᾳ μὴ ἐπαίρου· |
|
6
|
6
|
| во всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ познава́й ю҆̀, да и҆справлѧ́етъ пꙋти̑ твоѧ̑. | ἐν πάσαις ὁδοῖς σου γνώριζε αὐτήν, ἵνα ὀρθοτομῇ τὰς ὁδούς σου, ὁ δὲ πούς σου μὴ προσκόψῃ. |
|
7
|
7
|
| Не бꙋ́ди мꙋ́дръ ѡ҆ себѣ̀: бо́йсѧ же бг҃а и҆ оу҆клонѧ́йсѧ ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀: | μὴ ἴσθι φρόνιμος παρὰ σεαυτῷ, φοβοῦ δὲ τὸν Θεὸν καὶ ἔκκλινε ἀπὸ παντὸς κακοῦ· |
|
8
|
8
|
| тогда̀ и҆сцѣле́нїе бꙋ́детъ тѣ́лꙋ твоемꙋ̀ и҆ оу҆врачева́нїе косте́мъ твои̑мъ. | τότε ἴασις ἔσται τῷ σώματί σου καὶ ἐπιμέλεια τοῖς ὀστέοις σου. |
|
9
|
9
|
| Чтѝ гдⷭ҇а ѿ пра́ведныхъ твои́хъ трꙋдѡ́въ и҆ нача́тки дава́й є҆мꙋ̀ ѿ твои́хъ плодѡ́въ пра́вды: | τίμα τὸν Κύριον ἀπὸ σῶν δικαίων πόνων καὶ ἀπάρχου αὐτῷ ἀπὸ σῶν καρπῶν δικαιοσύνης, |
|
10
|
10
|
| да и҆спо́лнѧтсѧ жи̑тницы твоѧ̑ мно́жествомъ пшени́цы, вїно́ же точи̑ла твоѧ̑ да и҆сточа́ютъ. | ἵνα πίμπληται τὰ ταμιεῖά σου πλησμονῆς σίτῳ, οἴνῳ δὲ αἱ ληνοί σου ἐκβλύζωσιν. |
|
11
|
11
|
| Сы́не, не пренебрега́й наказа́нїѧ гдⷭ҇нѧ, нижѐ ѡ҆слабѣва́й ѿ негѡ̀ ѡ҆блича́емь: | Υἱέ, μὴ ὀλιγώρει παιδείας Κυρίου, μηδὲ ἐκλύου ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐλεγχόμενος· |
|
12
|
12
|
| є҆го́же бо лю́битъ гдⷭ҇ь, наказꙋ́етъ, бїе́тъ же всѧ́каго сы́на, є҆го́же прїе́млетъ. | ὃν γὰρ ἀγαπᾷ Κύριος παιδεύει, μαστιγοῖ δὲ πάντα υἱὸν ὃν παραδέχεται. |
|
13
|
13
|
| Бл҃же́нъ человѣ́къ, и҆́же ѡ҆брѣ́те премꙋ́дрость, и҆ сме́ртенъ, и҆́же оу҆вѣ́дѣ ра́зꙋмъ. | μακάριος ἄνθρωπος ὃς εὗρε σοφίαν καὶ θνητὸς ὃς εἶδε φρόνησιν· |
|
14
|
14
|
| Лꙋ́чше бо сїю̀ кꙋпова́ти, не́жели зла́та и҆ сребра̀ сокрѡ́вища: | κρεῖσσον γὰρ αὐτὴν ἐμπορεύεσθαι ἢ χρυσίου καὶ ἀργυρίου θησαυρούς. |
|
15
|
15
|
| честнѣ́йша же є҆́сть ка́менїй многоцѣ́нныхъ: не сопротивлѧ́етсѧ є҆́й ничто́же лꙋка́во, бл҃гозна́тна є҆́сть всѣ̑мъ приближа́ющымсѧ є҆́й: всѧ́ко же честно́е недосто́йно є҆ѧ̀ є҆́сть. | τιμιωτέρα δέ ἐστι λίθων πολυτελῶν, οὐκ ἀντιτάξεται αὐτῇ οὐδὲν πονηρόν· εὔγνωστός ἐστι πᾶσι τοῖς ἐγγίζουσιν αὐτῇ, πᾶν δὲ τίμιον οὐκ ἄξιον αὐτῆς ἐστι. |
|
16
|
16
|
| Долгота́ бо житїѧ̀ и҆ лѣ̑та жи́зни въ десни́цѣ є҆ѧ̀, въ шꙋ́йцѣ же є҆ѧ̀ бога́тство и҆ сла́ва: ѿ оу҆́стъ є҆ѧ̀ и҆схо́дитъ пра́вда, зако́нъ же и҆ ми́лость на ѧ҆зы́цѣ но́ситъ. | μῆκος γὰρ βίου καὶ ἔτη ζωῆς ἐν τῇ δεξιᾷ αὐτῆς, ἐν δὲ τῇ ἀριστερᾷ αὐτῆς πλοῦτος καὶ δόξα· ἐκ τοῦ στόματος αὐτῆς ἐκπορεύεται δικαιοσύνη, νόμον δὲ καὶ ἔλεον ἐπὶ γλώσσης φορεῖ. |
|
17
|
17
|
| Пꙋтїѐ є҆ѧ̀ пꙋтїѐ добрѝ, и҆ всѧ̑ стєзѝ є҆ѧ̀ ми̑рны. | αἱ ὁδοὶ αὐτῆς ὁδοὶ καλαί, καὶ πᾶσαι αἱ τρίβοι αὐτῆς ἐν εἰρήνῃ· |
|
18
|
18
|
| Дре́во живота̀ є҆́сть всѣ̑мъ держа́щымсѧ є҆ѧ̀, и҆ воскланѧ́ющымсѧ на ню̀, ꙗ҆́кѡ на гдⷭ҇а, тверда̀. | ξύλον ζωῆς ἐστι πᾶσι τοῖς ἀντεχομένοις αὐτῆς, καὶ τοῖς ἐπερειδομένοις ἐπ᾿ αὐτὴν ὡς ἐπὶ Κύριον ἀσφαλής. |
|
19
|
19
|
| Бг҃ъ премⷣростїю ѡ҆снова̀ зе́млю, оу҆гото́ва же небеса̀ ра́зꙋмомъ: | ὁ Θεὸς τῇ σοφίᾳ ἐθεμελίωσε τὴν γῆν, ἡτοίμασε δὲ οὐρανοὺς φρονήσει· |
|
20
|
20
|
| въ чꙋ́вствѣ є҆гѡ̀ бє́здны разверзо́шасѧ, ѡ҆́блацы же и҆сточи́ша ро́сꙋ. | ἐν αἰσθήσει ἄβυσσοι ἐρράγησαν, νέφη δὲ ἐρρύησαν δρόσους. |
|
21
|
21
|
| Сы́не, да не премине́ши, соблюди́ же мо́й совѣ́тъ и҆ мы́сль: | Υἱέ, μὴ παραρρυῇς, τήρησον δὲ ἐμὴν βουλὴν καὶ ἔννοιαν, |
|
22
|
22
|
| да жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ блгⷣть бꙋ́детъ на твое́й вы́и: (*бꙋ́детъ же и҆сцѣле́нїе пло́темъ твои̑мъ и҆ оу҆врачева́нїе косте́мъ твои̑мъ:) | ἵνα ζήσῃ ἡ ψυχή σου, καὶ χάρις ᾖ περὶ σῷ τραχήλῳ. ἔσται δὲ ἴασις ταῖς σαρξί σου καὶ ἐπιμέλεια τοῖς σοῖς ὀστέοις, |
|
23
|
23
|
| да хо́диши надѣ́ѧсѧ въ ми́рѣ во всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ, нога́ же твоѧ̀ не по́ткнетсѧ. | ἵνα πορεύῃ πεποιθὼς ἐν εἰρήνῃ πάσας τὰς ὁδούς σου, ὁ δὲ πούς σου οὐ μὴ προσκόψῃ· |
|
24
|
24
|
| А҆́ще бо сѧ́деши, безбоѧ́зненъ бꙋ́деши, а҆́ще же поспи́ши, сла́достнѡ поспи́ши. | ἐὰν γὰρ κάθῃ, ἄφοβος ἔσῃ, ἐὰν δὲ καθεύδῃς, ἡδέως ὑπνώσεις· |
|
25
|
25
|
| И҆ не оу҆бои́шисѧ стра́ха наше́дшагѡ, нижѐ оу҆стремле́нїѧ нечести́выхъ находѧ́щагѡ: | καὶ οὐ φοβηθήσῃ πτόησιν ἐπελθοῦσαν, οὐδὲ ὁρμὰς ἀσεβῶν ἐπερχομένας· |
|
26
|
26
|
| гдⷭ҇ь бо бꙋ́детъ на всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ и҆ оу҆тверди́тъ но́гꙋ твою̀, да не поползне́шисѧ. | ὁ γὰρ Κύριος ἔσται ἐπὶ πασῶν ὁδῶν σου καὶ ἐρείσει σὸν πόδα, ἵνα μὴ σαλευθῇς. |
|
27
|
27
|
| Не ѿрецы́сѧ благотвори́ти тре́бꙋющемꙋ, є҆гда̀ и҆́мать рꙋка̀ твоѧ̀ помога́ти. | μὴ ἀπόσχῃ εὖ ποιεῖν ἐνδεῆ, ἡνίκα ἂν ἔχῃ ἡ χείρ σου βοηθεῖν· |
|
28
|
28
|
| Не рцы̀: ѿше́дъ возврати́сѧ, и҆ заꙋ́тра да́мъ, си́льнꙋ тѝ сꙋ́щꙋ благотвори́ти: не вѣ́си бо, что̀ породи́тъ де́нь находѧ́й. | μὴ εἴπῃς· ἐπανελθὼν ἐπάνηκε, αὔριον δώσω, δυνατοῦ σου ὄντος εὖ ποιεῖν· οὐ γὰρ οἶδας τί τέξεται ἡ ἐπιοῦσα. |
|
29
|
29
|
| Не соплета́й на дрꙋ́га твоего̀ ѕла̀, прише́лца сꙋ́ща и҆ оу҆пова́юща на тѧ̀. | μὴ τέκταινε ἐπὶ σὸν φίλον κακὰ παροικοῦντα καὶ πεποιθότα ἐπὶ σοί. |
|
30
|
30
|
| Не враждꙋ́й на человѣ́ка тꙋ́не, да не что̀ на тѧ̀ содѣ́етъ ѕло́е. | μὴ φιλεχθρήσῃς πρὸς ἄνθρωπον μάτην, μήτι σε ἐργάσηται κακόν. |
|
31
|
31
|
| Не стѧжѝ ѕлы́хъ мꙋже́й поноше́нїѧ, ни возревнꙋ́й пꙋтє́мъ и҆́хъ. | μὴ κτήσῃ κακῶν ἀνδρῶν ὀνείδη, μηδὲ ζηλώσῃς τὰς ὁδοὺς αὐτῶν· |
|
32
|
32
|
| Нечи́стъ бо пред̾ гдⷭ҇емъ всѧ́къ законопрестꙋ́пникъ и҆ съ првⷣными не сочетава́етсѧ. | ἀκάθαρτος γὰρ ἔναντι Κυρίου πᾶς παράνομος, ἐν δὲ δικαίοις οὐ συνεδριάζει. |
|
33
|
33
|
| Клѧ́тва гдⷭ҇нѧ въ домѣ́хъ нечести́выхъ, дворы́ же првⷣныхъ блгⷭ҇влѧ́ютсѧ. | κατάρα Θεοῦ ἐν οἴκοις ἀσεβῶν, ἐπαύλεις δὲ δικαίων εὐλογοῦνται. |
|
34
|
34
|
| Гдⷭ҇ь гѡ́рдымъ проти́витсѧ, смирє́ннымъ же дае́тъ блгⷣть. | Κύριος ὑπερηφάνοις ἀντιτάσσεται, ταπεινοῖς δὲ δίδωσιν χάριν. |
|
35
|
35
|
| Сла́вꙋ премꙋ́дрїи наслѣ́дѧтъ, нечести́вїи же вознесо́ша безче́стїе. | δόξαν σοφοὶ κληρονομήσουσιν, οἱ δὲ ἀσεβεῖς ὕψωσαν ἀτιμίαν. |
|
Глава́ д҃
|
Κεφάλαιο 4
|
|
1
|
1
|
| Послꙋ́шайте, дѣ́ти, наказа́нїѧ ѻ҆́тча и҆ внемли́те разꙋмѣ́ти помышле́нїе, | ΑΚΟΥΣΑΤΕ, παῖδες, παιδείαν πατρὸς καὶ προσέχετε γνῶναι ἔννοιαν· |
|
2
|
2
|
| да́ръ бо бл҃гі́й да́рꙋю ва́мъ: моегѡ̀ зако́на не ѡ҆ставлѧ́йте. | δῶρον γὰρ ἀγαθὸν δωροῦμαι ὑμῖν, τὸν ἐμὸν νόμον μὴ ἐγκαταλίπητε. |
|
3
|
3
|
| Сы́нъ бо бы́хъ и҆ а҆́зъ ѻ҆тцꙋ̀ послꙋшли́вый, и҆ люби́мый пред̾ лице́мъ ма́тере, | υἱὸς γὰρ ἐγενόμην κἀγὼ πατρὶ ὑπήκοος καὶ ἀγαπώμενος ἐν προσώπῳ μητρός, |
|
4
|
4
|
| и҆̀же глаго́лаша и҆ оу҆чи́ша мѧ̀: да оу҆твержда́етсѧ на́ше сло́во въ твое́мъ се́рдцы: хранѝ за́пѡвѣди, не забыва́й: | οἳ ἐδίδασκόν με καὶ ἔλεγον· ἐρειδέτω ὁ ἡμέτερος λόγος εἰς σὴν καρδίαν· φύλασσε ἐντολάς, μὴ ἐπιλάθῃ |
|
5
|
5
|
| стѧжѝ премꙋ́дрость, стѧжѝ ра́зꙋмъ: не забꙋ́ди, нижѐ пре́зри рѣчє́нїѧ мои́хъ оу҆́стъ, нижѐ оу҆клони́сѧ ѿ глагѡ́лъ оу҆́стъ мои́хъ. | μηδὲ παρίδῃς ρῆσιν ἐμοῦ στόματος, |
|
6
|
6
|
| Не ѡ҆ста́ви є҆ѧ̀, и҆ и҆́метсѧ тебє̀: возжелѣ́й є҆ѧ̀, и҆ соблюде́тъ тѧ̀. | μηδὲ ἐγκαταλίπῃς αὐτήν, καὶ ἀνθέξεταί σου· ἐράσθητι αὐτῆς, καὶ τηρήσει σε· |
|
7
|
|
| Нача́ло премꙋ́дрости: стѧжа́ти премꙋ́дрость, и҆ во все́мъ стѧжа́нїи твое́мъ стѧжѝ ра́зꙋмъ. | |
|
8
|
8
|
| Ѡ҆градѝ ю҆̀, и҆ вознесе́тъ тѧ̀: почтѝ ю҆̀, да тѧ̀ ѡ҆б̾и́метъ, | περιχαράκωσον αὐτήν, καὶ ὑψώσει σε· τίμησον αὐτήν, ἵνα σε περιλάβῃ, |
|
9
|
9
|
| да да́стъ главѣ̀ твое́й вѣне́цъ благода́тей, вѣнце́мъ же сла́дости защи́титъ тѧ̀. | ἵνα δῷ τῇ σῇ κεφαλῇ στέφανον χαρίτων, στεφάνῳ δὲ τρυφῆς ὑπερασπίσῃ σου. |
|
10
|
10
|
| Слы́ши, сы́не, и҆ прїимѝ моѧ̑ словеса̀, и҆ оу҆мно́жатсѧ лѣ̑та живота̀ твоегѡ̀, да тѝ бꙋ́дꙋтъ мно́зи пꙋтїѐ житїѧ̀. | ῎Ακουε, υἱέ, καὶ δέξαι ἐμοὺς λόγους, καὶ πληθυνθήσεται ἔτη ζωῆς σου, ἵνα σοι γένωνται πολλαὶ ὁδοὶ βίου· |
|
11
|
11
|
| Пꙋтє́мъ бо премꙋ́дрости оу҆чꙋ́ тѧ, наставлѧ́ю же тебѐ на течє́нїѧ пра̑ваѧ: | ὁδοὺς γὰρ σοφίας διδάσκω σε, ἐμβιβάζω δέ σε τροχιαῖς ὀρθαῖς. |
|
12
|
12
|
| а҆́ще бо хо́диши, не за́пнꙋтсѧ стѡпы̀ твоѧ̑: а҆́ще ли тече́ши, не оу҆трꙋди́шисѧ. | ἐὰν γὰρ πορεύῃ, οὐ συγκλεισθήσεταί σου τὰ διαβήματα, ἐὰν δὲ τρέχῃς οὐ κοπιάσεις. |
|
13
|
13
|
| И҆ми́сѧ моегѡ̀ наказа́нїѧ, не ѡ҆ста́ви, но сохранѝ є҆̀ себѣ̀ въ жи́знь твою̀. | ἐπιλαβοῦ ἐμῆς παιδείας, μὴ ἀφῇς, ἀλλὰ φύλαξον αὐτὴν σεαυτῷ εἰς ζωήν σου. |
|
14
|
14
|
| На пꙋти̑ нечести́выхъ не и҆дѝ, нижѐ возревнꙋ́й пꙋтє́мъ законопрестꙋ́пныхъ. | ὁδοὺς ἀσεβῶν μὴ ἐπέλθῃς, μηδὲ ζηλώσῃς ὁδοὺς παρανόμων· |
|
15
|
15
|
| На не́мже а҆́ще мѣ́стѣ вѡ́ѧ соберꙋ́тъ, не и҆дѝ та́мѡ: оу҆клони́сѧ же ѿ ни́хъ и҆ и҆змѣнѝ: | ἐν ᾧ ἂν τόπῳ στρατοπεδεύσωσι, μὴ ἐπέλθῃς ἐκεῖ, ἔκκλινον δὲ ἀπ᾿ αὐτῶν καὶ παράλλαξον. |
|
16
|
16
|
| не оу҆́снꙋтъ бо, а҆́ще ѕла̀ не сотворѧ́тъ: ѿи́метсѧ со́нъ ѿ ни́хъ, и҆ не спѧ́тъ: | οὐ γὰρ μὴ ὑπνώσωσιν, ἐὰν μὴ κακοποιήσωσιν, ἀφῄρηται ὁ ὕπνος αὐτῶν, καὶ οὐ κοιμῶνται· |
|
17
|
17
|
| ті́и бо пита́ютсѧ пи́щею нече́стїѧ, вїно́мъ же законопрестꙋ́пнымъ оу҆пива́ютсѧ. | οἵδε γὰρ σιτοῦνται σῖτα ἀσεβείας, οἴνῳ δὲ παρανόμῳ μεθύσκονται. |
|
18
|
18
|
| Пꙋті́е же првⷣныхъ подо́бнѣ свѣ́тꙋ свѣ́тѧтсѧ: предхо́дѧтъ и҆ просвѣща́ютъ, до́ндеже и҆спра́витсѧ де́нь. | αἱ δὲ ὁδοὶ τῶν δικαίων ὁμοίως φωτὶ λάμπουσι, προπορεύονται καὶ φωτίζουσιν, ἕως κατορθώσῃ ἡ ἡμέρα· |
|
19
|
19
|
| Пꙋтїе́ же нечести́выхъ те́мни: не вѣ́дѧтъ, ка́кѡ претыка́ютсѧ. | αἱ δὲ ὁδοὶ τῶν ἀσεβῶν σκοτειναί, οὐκ οἴδασι πῶς προσκόπτουσιν. |
|
20
|
20
|
| Сы́не, мои̑мъ глаго́лѡмъ внима́й, къ мои̑мъ же словесє́мъ прилага́й оу҆́хо твоѐ: | Υἱέ, ἐμῇ ρήσει πρόσεχε, τοῖς δὲ ἐμοῖς λόγοις παράβαλλε σὸν οὖς, |
|
21
|
21
|
| да не ѡ҆скꙋдѣ́ютъ тѝ и҆сто́чницы твоѝ, хранѝ ѧ҆̀ въ се́рдцы твое́мъ: | ὅπως μὴ ἐκλίπωσί σε αἱ πηγαί σου, φύλασσε αὐτὰς ἐν καρδίᾳ· |
|
22
|
22
|
| живо́тъ бо сꙋ́ть всѣ̑мъ ѡ҆брѣта́ющымъ ѧ҆̀ и҆ все́й пло́ти и҆́хъ и҆сцѣле́нїе. | ζωὴ γάρ ἐστι τοῖς εὑρίσκουσιν αὐτὰς καὶ πάσῃ σαρκὶ ἴασις. |
|
23
|
23
|
| Всѧ́цѣмъ хране́нїемъ блюдѝ твоѐ се́рдце: ѿ си́хъ бо и҆схѡ́дища живота̀. | πάσῃ φυλακῇ τήρει σὴν καρδίαν, ἐκ γὰρ τούτων ἔξοδοι ζωῆς. |
|
24
|
24
|
| Ѿимѝ ѿ себє̀ стропти̑ва оу҆ста̀, и҆ ѡ҆би̑дливы оу҆стнѣ̀ дале́че ѿ тебє̀ ѿри́ни. | περίελε σεαυτοῦ σκολιὸν στόμα καὶ ἄδικα χείλη μακρὰν ἀπὸ σοῦ ἄπωσαι. |
|
25
|
25
|
| Ѻ҆́чи твоѝ пра́вѡ да зрѧ́тъ, и҆ вѣ̑жди твоѝ да помава́ютъ пра́вєднаѧ. | οἱ ὀφθαλμοί σου ὀρθὰ βλεπέτωσαν, τὰ δὲ βλέφαρά σου νευέτω δίκαια. |
|
26
|
26
|
| Пра̑ва течє́нїѧ творѝ твои́ма нога́ма и҆ пꙋти̑ твоѧ̑ и҆справлѧ́й. | ὀρθὰς τροχιὰς ποίει σοῖς ποσὶ καὶ τὰς ὁδούς σου κατεύθυνε. |
|
27
|
27
|
| Не оу҆клони́сѧ ни на де́сно, ни на шꙋ́е: ѿврати́ же но́гꙋ твою̀ ѿ пꙋтѝ ѕла̀: | μὴ ἐκκλίνῃς εἰς τὰ δεξιὰ μηδὲ εἰς τὰ ἀριστερά, ἀπόστρεψον δὲ σὸν πόδα ἀπὸ ὁδοῦ κακῆς· ὁδοὺς γὰρ τὰς ἐκ δεξιῶν οἶδεν ὁ Θεός, διεστραμμέναι δέ εἰσιν αἱ ἐξ ἀριστερῶν· αὐτὸς δὲ ὀρθὰς ποιήσει τὰς τροχιάς σου, τὰς δὲ πορείας σου ἐν εἰρήνῃ προάξει. |
|
28
|
|
| пꙋти̑ бо десны̑ѧ вѣ́сть гдⷭ҇ь, развраще́ни же сꙋ́ть, и҆̀же ѡ҆шꙋ́юю. | |
|
29
|
|
| То́й же пра̑ва сотвори́тъ течє́нїѧ твоѧ̑, и҆ хождє́нїѧ твоѧ̑ въ ми́рѣ поспѣши́тъ. | |
|
Глава́ є҃
|
Κεφάλαιο 5
|
|
1
|
1
|
| Сы́не, мое́й премꙋ́дрости внима́й, къ мои̑мъ же словесє́мъ прилага́й оу҆́хо твоѐ, | ΥΙΕ, ἐμῇ σοφίᾳ πρόσεχε, ἐμοῖς δὲ λόγοις παράβαλλε σὸν οὗς, |
|
2
|
2
|
| да сохрани́ши мы́сль бл҃гꙋ́ю: чꙋ́вство же мои́хъ оу҆сте́нъ заповѣ́даетъ тебѣ̀. | ἵνα φυλάξῃς ἔννοιαν ἀγαθήν· αἴσθησις δὲ ἐμῶν χειλέων ἐντέλλεταί σοι. |
|
3
|
3
|
| Не внима́й ѕлѣ́й женѣ̀: ме́дъ бо ка́плетъ ѿ оу҆сте́нъ жены̀ блꙋдни́цы, ꙗ҆́же на вре́мѧ наслажда́етъ тво́й горта́нь: | μὴ πρόσεχε φαύλῃ γυναικί· μέλι γὰρ ἀποστάζει ἀπὸ χειλέων γυναικὸς πόρνης, ἣ πρὸς καιρὸν λιπαίνει σὸν φάρυγγα, |
|
4
|
4
|
| послѣди́ же горча́е же́лчи ѡ҆брѧ́щеши, и҆ и҆з̾ѡщре́ннꙋ па́че меча̀ ѻ҆бою́дꙋ ѻ҆́стра: | ὕστερον μέντοι πικρότερον χολῆς εὑρήσεις καὶ ἠκονημένον μᾶλλον μαχαίρας διστόμου. |
|
5
|
5
|
| безꙋ́мїѧ бо но́зѣ низво́дѧтъ оу҆потреблѧ́ющихъ ю҆̀ со сме́ртїю во а҆́дъ, стѡпы́ же є҆ѧ̀ не оу҆твержда́ютсѧ: | τῆς γὰρ ἀφροσύνης οἱ πόδες κατάγουσι τοὺς χρωμένους αὐτῇ μετὰ θανάτου εἰς τὸν ᾅδην, τὰ δὲ ἴχνη αὐτῆς οὐκ ἐρείδεται· |
|
6
|
6
|
| на пꙋти̑ бо живѡ́тныѧ не нахо́дитъ, заблꙋждє́нна же течє́нїѧ є҆ѧ̀ и҆ неблагоразꙋ̑мна. | ὁδοὺς γὰρ ζωῆς οὐκ ἐπέρχεται, σφαλεραὶ δὲ αἱ τροχιαὶ αὐτῆς καὶ οὐκ εὔγνωστοι. |
|
7
|
7
|
| Нн҃ѣ оу҆̀бо, сы́не, послꙋ́шай менѐ и҆ не ѿриновє́нна сотворѝ моѧ̑ словеса̀: | νῦν οὖν, υἱέ, ἄκουέ μου καὶ μὴ ἀκύρους ποιήσῃς ἐμοὺς λόγους. |
|
8
|
8
|
| дале́че ѿ неѧ̀ сотворѝ пꙋ́ть тво́й и҆ не прибли́жисѧ ко две́ремъ домѡ́въ є҆ѧ̀, | μακρὰν ποίησον ἀπ᾿ αὐτῆς σὴν ὁδόν, μὴ ἐγγίσῃς πρὸς θύραις οἴκων αὐτῆς, |
|
9
|
9
|
| да не преда́стъ и҆ны̑мъ живота̀ твоегѡ̀, и҆ твоегѡ̀ житїѧ̀ неми́лѡстивымъ, | ἵνα μὴ πρόῃ ἄλλοις ζωήν σου καὶ σὸν βίον ἀνελεήμοσιν· |
|
10
|
10
|
| да не насы́тѧтсѧ и҆ні́и твоеѧ̀ крѣ́пости, твои́ же трꙋды̀ въ до́мы чꙋжды̑ѧ вни́дꙋтъ, | ἵνα μὴ πλησθῶσιν ἀλλότριοι σῆς ἰσχύος, οἱ δὲ σοὶ πόνοι εἰς οἴκους ἀλλοτρίων ἔλθωσι |
|
11
|
11
|
| и҆ раска́ешисѧ на послѣ́докъ тво́й, є҆гда̀ и҆стрꙋ́тсѧ плѡ́ти тѣ́ла твоегѡ̀, и҆ рече́ши: | καὶ μεταμεληθήσῃ ἐπ᾿ ἐσχάτων, ἡνίκα ἂν κατατριβῶσι σάρκες σωματός σου, |
|
12
|
12
|
| ка́кѡ возненави́дѣхъ наказа́нїе, и҆ ѿ ѡ҆бличе́нїй оу҆клони́сѧ се́рдце моѐ; | καὶ ἐρεῖς· πῶς ἐμίσησα παιδείαν, καὶ ἐλέγχους ἐξέκλινεν ἡ καρδία μου; |
|
13
|
13
|
| не послꙋ́шахъ гла́са наказꙋ́ющагѡ мѧ̀, и҆ ко оу҆ча́щемꙋ мѧ̀ не прилага́хъ оу҆́ха моегѡ̀: | οὐκ ἤκουον φωνὴν παιδεύοντός με καὶ διδάσκοντός με, οὐδὲ παρέβαλλον τὸ οὖς μου· |
|
14
|
14
|
| вма́лѣ бѣ́хъ во всѧ́цѣмъ ѕлѣ̀ посредѣ̀ цр҃кве и҆ со́нмища. | παρ᾿ ὀλίγον ἐγενόμην ἐν παντὶ κακῷ ἐν μέσῳ ἐκκλησίας καὶ συναγωγῆς. |
|
15
|
15
|
| Сы́не, пі́й во́ды ѿ свои́хъ сосꙋ́дѡвъ и҆ ѿ твои́хъ кладенцє́въ и҆сто́чника: | πῖνε ὕδατα ἀπὸ σῶν ἀγγείων καὶ ἀπὸ σῶν φρεάτων πηγῆς. |
|
16
|
16
|
| да преизлива́ютсѧ тебѣ̀ во́ды ѿ твоегѡ̀ и҆сто́чника, во твоѧ̑ же пꙋти̑ да происхо́дѧтъ твоѧ̑ во́ды. | μὴ ὑπερεκχείσθω σοι ὕδατα ἐκ τῆς σῆς πηγῆς, εἰς δὲ σὰς πλατείας διαπορευέσθω τὰ σὰ ὕδατα· |
|
17
|
17
|
| Да бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ є҆ди́номꙋ и҆мѣ̑нїѧ, и҆ да никто́же чꙋ́ждь причасти́тсѧ тебѣ̀. | ἔστω σοι μόνῳ ὑπάρχοντα, καὶ μηδεὶς ἀλλότριος μετασχέτω σοι· |
|
18
|
18
|
| И҆сто́чникъ твоеѧ̀ воды̀ да бꙋ́детъ тебѣ̀ тво́й, и҆ весели́сѧ съ жено́ю, ꙗ҆́же ѿ ю҆́ности твоеѧ̀: | ἡ πηγή σου τοῦ ὕδατος ἔστω σοι ἰδία, καὶ συνευφραίνου μετὰ γυναικὸς τῆς ἐκ νεότητός σου. |
|
19
|
19
|
| є҆ле́нь любвѐ и҆ жребѧ̀ твои́хъ благода́тей да бесѣ́дꙋетъ тебѣ̀, твоѧ́ же да пред̾и́детъ тебѣ̀ и҆ да бꙋ́детъ съ тобо́ю во всѧ́ко вре́мѧ: въ дрꙋ́жбѣ бо сеѧ̀ спребыва́ѧй оу҆мно́женъ бꙋ́деши. | ἔλαφος φιλίας καὶ πῶλος σῶν χαρίτων ὁμιλείτω σοι· ἡ δὲ ἰδία ἡγείσθω σου καὶ συνέστω σοι ἐν παντὶ καιρῷ, ἐν γὰρ τῇ ταύτης φιλίᾳ συμπεριφερόμενος πολλοστὸς ἔσῃ. |
|
20
|
20
|
| Не мно́гъ бꙋ́ди къ чꙋжде́й, нижѐ ѡ҆б̾ѧ́тъ бꙋ́ди ѡ҆б̾ѧ̑тїи не твоеѧ̀: | μὴ πολὺς ἴσθι πρὸς ἀλλοτρίαν, μηδὲ συνέχου ἀγκάλαις τῆς μὴ ἰδίας· |
|
21
|
21
|
| пред̾ ѻ҆чи́ма бо сꙋ́ть бж҃їима пꙋтїѐ мꙋ́жа, всѧ̑ же течє́нїѧ є҆гѡ̀ назира́етъ. | ἐνώπιον γάρ εἰσι τῶν τοῦ Θεοῦ ὀφθαλμῶν ὁδοὶ ἀνδρός, εἰς δὲ πάσας τὰς τροχιὰς αὐτοῦ σκοπεύει. |
|
22
|
22
|
| Законопрестꙋплє́нїѧ мꙋ́жа оу҆ловлѧ́ютъ: плени́цами же свои́хъ грѣхѡ́въ кі́йждо затѧза́етсѧ. | παρονομίαι ἄνδρα ἀγρεύουσι, σειραῖς δὲ τῶν ἑαυτοῦ ἁμαρτιῶν ἕκαστος σφίγγεται· |
|
23
|
23
|
| Се́й скончава́етсѧ съ ненака́занными: ѿ мно́жества же своегѡ̀ житїѧ̀ и҆зве́ржетсѧ и҆ погиба́етъ за безꙋ́мїе. | οὗτος τελευτᾷ μετὰ ἀπαιδεύτων, ἐκ δὲ πλήθους τῆς ἑαυτοῦ βιότητος ἐξερρίφη καὶ ἀπώλετο δι᾿ ἀφροσύνην. |
|
Глава́ ѕ҃
|
Κεφάλαιο 6
|
|
1
|
1
|
| Сы́не, а҆́ще порꙋчи́шисѧ за твоего̀ дрꙋ́га, преда́си твою̀ рꙋ́кꙋ врагꙋ̀. | ΥΙΕ, ἐὰν ἐγγυήσῃ σὸν φίλον, παραδώσεις σὴν χεῖρα ἐχθρῷ· |
|
2
|
2
|
| Сѣ́ть бо крѣпка̀ мꙋ́жꙋ своѝ оу҆стнѣ̀, и҆ плѣнѧ́етсѧ оу҆стна́ми свои́хъ оу҆́стъ. | παγὶς γὰρ ἰσχυρὰ ἀνδρὶ τὰ ἴδια χείλη, καὶ ἁλίσκεται χείλεσιν ἰδίου στόματος. |
|
3
|
3
|
| Творѝ, сы́не, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́дꙋю тѝ, и҆ спаса́йсѧ: и҆́деши бо въ рꙋ́цѣ ѕлы́хъ за твоего̀ дрꙋ́га: бꙋ́ди не ѡ҆слабѣва́ѧ, поѡщрѧ́й же и҆ твоего̀ дрꙋ́га, є҆го́же и҆спорꙋчи́лъ є҆сѝ. | ποίει, υἱέ, ἃ ἐγώ σοι ἐντέλλομαι, καὶ σώζου· ἥκεις γὰρ εἰς χεῖρας κακῶν διὰ σὸν φίλον. ἴσθι μὴ ἐκλυόμενος, παρόξυνε δὲ καὶ τὸν φίλον σου, ὃν ἐνεγγυήσω. |
|
4
|
4
|
| Не да́ждь сна̀ твои́ма ѻ҆чи́ма, нижѐ да воздре́млеши твои́ма вѣ́ждома, | μὴ δῷς ὕπνον σοῖς ὄμμασι, μηδὲ ἐπινυστάξῃς σοῖς βλεφάροις, |
|
5
|
5
|
| да спасе́шисѧ а҆́ки се́рна ѿ тене́тъ и҆ ꙗ҆́кѡ пти́ца ѿ сѣ́ти. | ἵνα σώζῃ ὥσπερ δορκὰς ἐκ βρόχων καὶ ὥσπερ ὄρνεον ἐκ παγίδος. |
|
6
|
6
|
| И҆дѝ ко мра́вїю, ѽ, лѣни́ве, и҆ поревнꙋ́й ви́дѣвъ пꙋти̑ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́ди ѻ҆́нагѡ мꙋдрѣ́йшїй: | ῎Ιθι πρὸς τὸν μύρμηκα, ὦ ὀκνηρέ, καὶ ζήλωσον ἰδὼν τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ καὶ γενοῦ ἐκείνου σοφώτερος· |
|
7
|
7
|
| ѻ҆́нъ бо, не сꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀ земледѣ́лцꙋ, нижѐ нꙋ́дѧщаго є҆го̀ и҆мѣ́ѧй, нижѐ под̾ влады́кою сы́й, | ἐκείνῳ γὰρ γεωργίου μὴ ὑπάρχοντος, μηδὲ τὸν ἀναγκάζοντα ἔχων, μηδὲ ὑπὸ δεσπότην ὤν, |
|
8
|
8
|
| гото́витъ въ жа́твꙋ пи́щꙋ и҆ мно́гое въ лѣ́то твори́тъ оу҆гото́ванїе. И҆лѝ и҆дѝ ко пчелѣ̀ и҆ оу҆вѣ́ждь, ко́ль дѣ́лателница є҆́сть, дѣ́ланїе же ко́ль честно́е твори́тъ: є҆ѧ́же трꙋдѡ́въ ца́рїе и҆ прості́и во здра́вїе оу҆потреблѧ́ютъ, люби́ма же є҆́сть всѣ́ми и҆ сла́вна: а҆́ще си́лою и҆ немощна̀ сꙋ́щи, (но) премꙋ́дростїю почте́на произведе́сѧ. | ἑτοιμάζεται θέρους τὴν τροφὴν πολλήν τε ἐν τῷ ἀμητῷ ποιεῖται τὴν παράθεσιν. 8α ἢ πορεύθητι πρὸς τὴν μέλισσαν καὶ μάθε ὡς ἐργάτις ἐστὶ τήν τε ἐργασίαν ὡς σεμνὴν ποιεῖται· 8β ἦς τοὺς πόνους βασιλεῖς καὶ ἰδιῶται πρὸς ὑγίειαν προσφέρονται· ποθεινὴ δέ ἐστι πᾶσι καὶ ἐπίδοξος· 8γ καί περ οὖσα τῇ ρώμῃ ἀσθενής, τὴν σοφίαν τιμήσασα προήχθη. |
|
9
|
9
|
| Доко́лѣ, ѽ, лѣни́ве, лежи́ши; когда́ же ѿ сна̀ воста́неши; | ἕως τίνος, ὀκνηρέ, κατάκεισαι; πότε δὲ ἐξ ὕπνου ἐγερθήσῃ; |
|
10
|
10
|
| Ма́лѡ оу҆́бѡ спи́ши, ма́лѡ же сѣди́ши, ма́лѡ же дре́млеши, ма́лѡ же ѡ҆б̾е́млеши пє́рси рꙋка́ма: | ὀλίγον μὲν ὑπνοῖς, ὀλίγον δὲ κάθησαι, μικρὸν δὲ νυστάζεις, ὀλίγον δὲ ἐναγκαλίζῃ χερσὶ στήθη· |
|
11
|
11
|
| пото́мъ же на́йдетъ тебѣ̀ а҆́ки ѕо́лъ пꙋ́тникъ оу҆бо́жество: скꙋ́дость же а҆́ки благі́й тече́цъ. А҆́ще же не лѣни́въ бꙋ́деши, прїи́детъ ꙗ҆́кѡ и҆сто́чникъ жа́тва твоѧ̀, скꙋ́дость же а҆́ки ѕлы́й тече́цъ (ѿ тебє̀) ѿбѣжи́тъ. | εἶτ᾿ ἐμπαραγίνεταί σοι ὥσπερ κακὸς ὁδοιπόρος ἡ πενία καὶ ἡ ἔνδεια ὥσπερ ἀγαθὸς δρομεύς. 11α ἐὰν δὲ ἄοκνος ᾖς, ἥξει ὥσπερ πηγὴ ὁ ἀμητός σου, ἡ δὲ ἔνδεια ὥσπερ κακὸς δρομεὺς ἀπαυτομολήσει. |
|
12
|
12
|
| Мꙋ́жъ безꙋ́менъ и҆ законопрестꙋ́пный хо́дитъ въ пꙋти̑ не бла̑ги: | ᾿Ανὴρ ἄφρων καὶ παράνομος πορεύεται ὁδοὺς οὐκ ἀγαθάς· |
|
13
|
13
|
| то́й же намиза́етъ ѻ҆́комъ и҆ зна́менїе дае́тъ ного́ю, оу҆чи́тъ же помава́нїемъ пе́рстѡвъ. | ὁ δ᾿ αὐτὸς ἐννεύει ὀφθαλμῷ, σημαίνει δὲ ποδί, διδάσκει δὲ ἐννεύμασι δακτύλων. |
|
14
|
14
|
| Развраще́нно же се́рдце кꙋе́тъ ѕла̑ѧ: на всѧ́кое вре́мѧ таковы́й мѧте́жы составлѧ́етъ гра́дꙋ. | διεστραμμένῃ καρδίᾳ τεκταίνεται κακά, ἐν παντὶ καιρῷ ὁ τοιοῦτος ταραχὰς συνίστησι πόλει. |
|
15
|
15
|
| Сегѡ̀ ра́ди внеза́пꙋ прихо́дитъ є҆мꙋ̀ поги́бель, разсѣче́нїе и҆ сокрꙋше́нїе неисцѣ́льное. | διὰ τοῦτο ἐξαπίνης ἔρχεται ἡ ἀπώλεια αὐτοῦ, διακοπὴ καὶ συντριβὴ ἀνίατος· |
|
16
|
16
|
| Ꙗ҆́кѡ ра́дꙋетсѧ ѡ҆ всѣ́хъ, и҆̀хже ненави́дитъ бг҃ъ, сокрꙋша́етсѧ же за нечистотꙋ̀ дꙋшѝ: | ὅτι χαίρει πᾶσιν, οἷς μισεῖ ὁ Θεός, συντρίβεται δὲ δι᾿ ἀκαθαρσίαν ψυχῆς. |
|
17
|
17
|
| ѻ҆́ко досади́телѧ, ѧ҆зы́къ непра́ведный, рꙋ́цѣ пролива́ющѧ кро́вь првⷣнагѡ, | ὀφθαλμὸς ὑβριστοῦ, γλῶσσα ἄδικος, χεῖρες ἐκχέουσαι αἷμα δικαίου |
|
18
|
18
|
| и҆ се́рдце кꙋю́щее мы̑сли ѕлы̑, и҆ но́зѣ тща́щыѧсѧ ѕло̀ твори́ти потребѧ́тсѧ. | καὶ καρδία τεκταινομένη λογισμοὺς κακοὺς καὶ πόδες ἐπισπεύδοντες κακοποιεῖν. |
|
19
|
19
|
| Разжиза́етъ лжы̀ свидѣ́тель непра́веденъ и҆ насыла́етъ сꙋды̀ посредѣ̀ бра́тїй. | ἐκκαίει ψεύδη μάρτυς ἄδικος καὶ ἐπιπέμπει κρίσεις ἀνὰ μέσον ἀδελφῶν. |
|
20
|
20
|
| Сы́не, хранѝ зако́ны ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ не ѿри́ни наказа̑нїѧ ма́тере твоеѧ̀: | Υἱέ, φύλασσε νόμους πατρός σου καὶ μὴ ἀπώσῃ θεσμοὺς μητρός σου· |
|
21
|
21
|
| навѧжи́ же ѧ҆̀ на твою̀ дꙋ́шꙋ прⷭ҇нѡ и҆ ѡ҆бѧжѝ и҆̀хъ ѡ҆ твое́й вы́и. | ἄφαψαι δὲ αὐτοὺς ἐπὶ σῇ ψυχῇ διαπαντὸς καὶ ἐγκλοίωσαι περὶ σῷ τραχήλῳ. |
|
22
|
22
|
| Є҆гда̀ хо́диши, водѝ ю҆̀, и҆ съ тобо́ю да бꙋ́детъ: є҆гда́ же спи́ши, да храни́тъ тѧ̀, да востаю́щꙋ тѝ глаго́летъ съ тобо́ю. | ἡνίκα ἂν περιπατῇς, ἐπάγου αὐτὴν καὶ μετὰ σοῦ ἔστω· ὡς δ᾿ ἂν καθεύδῃς, φυλασσέτω σε, ἵνα ἐγειρομένῳ συλλαλῇ σοι. |
|
23
|
23
|
| Занѐ свѣти́лникъ за́повѣдь зако́на и҆ свѣ́тъ, и҆ пꙋ́ть жи́зни, и҆ ѡ҆бличе́нїе, и҆ наказа́нїе, | ὅτι λύχνος ἐντολὴ νόμου καὶ φῶς, ὁδὸς ζωῆς καὶ ἔλεγχος καὶ παιδεία |
|
24
|
24
|
| є҆́же сохрани́ти тѧ̀ ѿ жены̀ мꙋжа́ты и҆ ѿ наважде́нїѧ ѧ҆зы́ка чꙋжда́гѡ. | τοῦ διαφυλάσσειν σὲ ἀπὸ γυναικὸς ὑπάνδρου καὶ ἀπὸ διαβολῆς γλώσσης ἀλλοτρίας. |
|
25
|
25
|
| Сы́не, да не побѣди́тъ тѧ̀ добро́ты по́хоть, нижѐ оу҆ловле́нъ бꙋ́ди твои́ма ѻ҆чи́ма, нижѐ да совосхи́тишисѧ вѣ́ждами є҆ѧ̀. | μή σε νικήσῃ κάλλους ἐπιθυμία, μηδὲ ἀγρευθῇς σοῖς ὀφθαλμοῖς, μηδὲ συναρπασθῇς ἀπὸ τῶν αὐτῆς βλεφάρων· |
|
26
|
26
|
| Цѣна́ бо блꙋдни́цы, є҆ли́ка є҆ди́нагѡ хлѣ́ба: жена́ же мꙋже́й честны̑ѧ дꙋ́шы оу҆ловлѧ́етъ. | τιμὴ γὰρ πόρνης ὅση καὶ ἑνὸς ἄρτου, γυνὴ δὲ ἀνδρῶν τιμίας ψυχὰς ἀγρεύει. |
|
27
|
27
|
| Ввѧ́жетъ ли кто̀ ѻ҆́гнь въ нѣ̑дра, ри́зъ же (свои́хъ) не сожже́тъ ли; | ἀποδήσει τις πῦρ ἐν κόλπῳ, τὰ δὲ ἱμάτια οὐ κατακαύσει; |
|
28
|
28
|
| И҆лѝ ходи́ти кто̀ бꙋ́детъ на оу҆́глїехъ ѻ҆́гненныхъ, но́гъ же не сожже́тъ ли; | ἢ περιπατήσει τις ἐπ᾿ ἀνθράκων πυρός, τοὺς δὲ πόδας οὐ κατακαύσει; |
|
29
|
29
|
| Та́кѡ вше́дый къ женѣ̀ мꙋжа́тѣй не без̾ вины̀ бꙋ́детъ, нижѐ всѧ́къ прикаса́йсѧ є҆́й. | οὕτως ὁ εἰσελθὼν πρὸς γυναῖκα ὕπανδρον, οὐκ ἀθῳωθήσεται, οὐδὲ πᾶς ὁ ἁπτόμενος αὐτῆς. |
|
30
|
30
|
| Не ди́вно, а҆́ще кто̀ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ крады́й: кра́детъ бо, да насы́титъ дꙋ́шꙋ свою̀ а҆́лчꙋщꙋю: | οὐ θαυμαστὸν ἐὰν ἁλῷ τις κλέπτων, κλέπτει γὰρ ἵνα ἐμπλήσῃ τὴν ψυχὴν πεινῶν· |
|
31
|
31
|
| а҆́ще же ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ, возда́стъ седмери́цею, и҆ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ своѧ̑ да́въ, и҆зба́витъ себѐ. | ἐὰν δὲ ἁλῷ, ἀποτίσει ἑπταπλάσια καὶ πάντα τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ δοὺς ρύσεται ἑαυτόν. |
|
32
|
32
|
| Прелюбодѣ́й же за скꙋ́дость оу҆ма̀ поги́бель дꙋшѝ свое́й содѣва́етъ, | ὁ δὲ μοιχὸς δι᾿ ἔνδειαν φρενῶν ἀπώλειαν τῇ ψυχῇ αὐτοῦ περιποιεῖται, |
|
33
|
33
|
| болѣ̑зни же и҆ безче́стїе понесе́тъ: поноше́нїе же є҆гѡ̀ не загла́дитсѧ во вѣ́къ: | ὀδύνας τε καὶ ἀτιμίας ὑποφέρει, τὸ δὲ ὄνειδος αὐτοῦ οὐκ ἐξαλειφθήσεται εἰς τὸν αἰῶνα. |
|
34
|
34
|
| и҆спо́лнена бо ре́вности ꙗ҆́рость мꙋ́жа є҆ѧ̀: не пощади́тъ въ де́нь сꙋда̀, | μεστὸς γὰρ ζήλου θυμὸς ἀνδρὸς αὐτῆς· οὐ φείσεται ἐν ἡμέρᾳ κρίσεως, |
|
35
|
35
|
| не и҆змѣни́тъ ни є҆ди́ною цѣно́ю вражды̀, нижѐ разрѣши́тсѧ мно́гими дармѝ. | οὐκ ἀνταλλάξεται οὐδενὸς λύτρου τὴν ἔχθραν, οὐδὲ μὴ διαλυθῇ πολλῶν δώρων. |
|
Глава́ з҃
|
Κεφάλαιο 7
|
|
1
|
1
|
| Сы́не, хранѝ моѧ̑ словеса̀, моѧ̑ же за́пѡвѣди скры́й оу҆ себє̀. Сы́не, чтѝ гдⷭ҇а, и҆ оу҆крѣпи́шисѧ: кромѣ́ же є҆гѡ̀ не бо́йсѧ и҆но́гѡ. | ΥΙΕ, φύλασσε ἐμοὺς λόγους, τὰς δὲ ἐμὰς ἐντολὰς κρύψον παρὰ σεαυτῷ. υἱέ, τίμα τὸν Κύριον, καὶ ἰσχύσεις, πλὴν δὲ αὐτοῦ μὴ φοβοῦ ἄλλον. |
|
2
|
2
|
| Хранѝ моѧ̑ за́пѡвѣди, и҆ поживе́ши, словеса́ же моѧ̑ ꙗ҆́кѡ зѣ̑ницы ѻ҆́чїю: | φύλαξον ἐμὰς ἐντολάς, καὶ βιώσεις, τοὺς δὲ ἐμοὺς λόγους ὥσπερ κόρας ὀμμάτων· |
|
3
|
3
|
| ѡ҆бложи́ же и҆́ми твоѧ̑ пе́рсты, напиши́ же ѧ҆̀ на скрижа́ли се́рдца твоегѡ̀. | περίθου δὲ αὐτοὺς σοῖς δακτύλοις, ἐπίγραψον δὲ ἐπὶ τὸ πλάτος τῆς καρδίας σου. |
|
4
|
4
|
| Нарцы̀ премꙋ́дрость сестрꙋ̀ тебѣ̀ бы́ти, ра́зꙋмъ же зна́емь сотворѝ тебѣ̀, | εἶπον τὴν σοφίαν σὴν ἀδελφὴν εἶναι, τὴν δὲ φρόνησιν γνώριμον περιποίησαι σεαυτῷ· |
|
5
|
5
|
| да тѧ̀ соблюде́тъ ѿ жены̀ чꙋжді́ѧ и҆ лꙋка́выѧ, а҆́ще тѧ̀ словесы̀ льсти́выми ѡ҆блага́ти на́чнетъ: | ἵνα σε τηρήσῃ ἀπὸ γυναικὸς ἀλλοτρίας καὶ πονηρᾶς, ἐάν σε λόγοις τοῖς πρὸς χάριν ἐμβάλληται. |
|
6
|
6
|
| ѻ҆ко́нцемъ бо и҆з̾ до́мꙋ своегѡ̀ на пꙋти̑ прини́чꙋщи, | ἀπὸ γὰρ θυρίδος ἐκ τοῦ οἴκου αὐτῆς εἰς τὰς πλατείας παρακύπτουσα, |
|
7
|
7
|
| є҆го́же а҆́ще оу҆́зритъ ѿ безꙋ́мныхъ ча̑дъ ю҆́ношꙋ скꙋдоꙋ́мна, | ὃν ἂν ἴδῃ τῶν ἀφρόνων τέκνων νεανίαν ἐνδεῆ φρενῶν, |
|
8
|
8
|
| проходѧ́щаго ми́мѡ оу҆́гла въ распꙋ́тїихъ до́мꙋ є҆ѧ̀ | παραπορευόμενον παρὰ γωνίαν ἐν διόδοις οἴκων αὐτῆς καὶ λαλοῦντα |
|
9
|
9
|
| и҆ глаго́лющаго въ те́мный ве́черъ, є҆гда̀ оу҆покое́нїе бꙋ́детъ нощно́е и҆ мра́чное: | ἐν σκότει ἑσπερινῷ, ἡνίκα ἂν ἡσυχία νυκτερινὴ ᾖ καὶ γνοφώδης, |
|
10
|
10
|
| жена́ же срѧ́щетъ є҆го̀, зра́къ и҆мꙋ́щи прелюбодѣ́йничь, ꙗ҆́же твори́тъ ю҆́ныхъ пари́ти сердца́мъ: воскри́лена же є҆́сть и҆ блꙋ́дна, | ἡ δὲ γυνὴ συναντᾷ αὐτῷ, εἶδος ἔχουσα πορνικόν, ἣ ποιεῖ νέων ἐξίπτασθαι καρδίας. |
|
11
|
11
|
| въ домꙋ́ же не почива́ютъ но́зѣ є҆ѧ̀: | ἀνεπτερωμένη δέ ἐστι καὶ ἄσωτος, ἐν οἴκῳ δὲ οὐχ ἡσυχάζουσιν οἱ πόδες αὐτῆς· |
|
12
|
12
|
| вре́мѧ бо нѣ́кое внѣ̀ глꙋми́тсѧ, вре́мѧ же на распꙋ́тїихъ при всѧ́цѣмъ оу҆́глѣ присѣди́тъ: | χρόνον γάρ τινα ἔξω ρέμβεται, χρόνον δὲ ἐν πλατείαις παρὰ πᾶσαν γωνίαν ἐνεδρεύει. |
|
13
|
13
|
| пото́мъ є҆́мши лобза́етъ є҆го̀, безстꙋ́днымъ же лице́мъ рече́тъ къ немꙋ̀: | εἶτα ἐπιλαβομένη ἐφίλησεν αὐτόν, ἀναιδεῖ δὲ προσώπῳ προσεῖπεν αὐτῷ· |
|
14
|
14
|
| же́ртва ми́рна мѝ є҆́сть, дне́сь воздаю̀ ѡ҆бѣ́ты моѧ̑: | θυσία εἰρηνική μοί ἐστι, σήμερον ἀποδίδωμι τὰς εὐχάς μου· |
|
15
|
15
|
| сегѡ̀ ра́ди и҆зыдо́хъ въ срѣ́тенїе тебѣ̀, жела́ющи лица̀ твоегѡ̀, ѡ҆брѣто́хъ тѧ̀: | ἕνεκα τούτου ἐξῆλθον εἰς συνάντησίν σοι, ποθοῦσα τὸ σὸν πρόσωπον εὕρηκά σε. |
|
16
|
16
|
| простира́лами покры́хъ ѻ҆́дръ мо́й, ковра́ми же сꙋгꙋ́быми постла́хъ, и҆̀же ѿ є҆гѵ́пта, | κειρίαις τέτακα τὴν κλίνην μου, ἀμφιτάποις δὲ ἔστρωκα τοῖς ἀπ᾿ Αἰγύπτου· |
|
17
|
17
|
| шафра́номъ посы́пахъ ло́же моѐ и҆ до́мъ мо́й кори́цею: | διέρρακα τὴν κοίτην μου κροκίνῳ, τὸν δὲ οἶκόν μου κινναμώμῳ· |
|
18
|
18
|
| прїидѝ и҆ наслади́мсѧ любвѐ да́же до оу҆́тра, грѧдѝ и҆ повалѧ́емсѧ въ по́хоти: | ἐλθὲ καὶ ἀπολαύσωμεν φιλίας ἕως ὄρθρου, δεῦρο καὶ ἐγκυλισθῶμεν ἔρωτι· |
|
19
|
19
|
| нѣ́сть бо мꙋ́жа моегѡ̀ въ домꙋ̀, ѿи́де въ пꙋ́ть дале́че, | οὐ γὰρ πάρεστιν ὁ ἀνήρ μου ἐν οἴκῳ, πεπόρευται δὲ ὁδὸν μακρὰν |
|
20
|
20
|
| дово́лнѡ сребра̀ взѧ̀ съ собо́ю, по мно́гихъ дне́хъ возврати́тсѧ въ до́мъ сво́й. | ἔνδεσμον ἀργυρίου λαβὼν ἐν χειρὶ αὐτοῦ, δι᾿ ἡμερῶν πολλῶν ἐπανήξει εἰς τὸν οἶκον αὐτοῦ. |
|
21
|
21
|
| И҆ прельстѝ є҆го̀ мно́гою бесѣ́дою, тене́тами же оу҆сте́нъ (въ блꙋ́дъ) привлечѐ є҆го̀. | ἀπεπλάνησε δὲ αὐτὸν πολλῇ ὁμιλίᾳ βρόχοις τε τοῖς ἀπὸ χειλέων ἐξώκειλεν αὐτόν. |
|
22
|
22
|
| Ѻ҆́нъ же а҆́бїе послѣ́дова є҆́й ѡ҆б̾юро́дѣвъ, и҆ ꙗ҆́коже во́лъ на заколе́нїе веде́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ пе́съ на оу҆́зы, | ὁ δὲ ἐπηκολούθησεν αὐτῇ κεπφωθείς, ὥσπερ δὲ βοῦς ἐπὶ σφαγὴν ἄγεται καὶ ὥσπερ κύων ἐπὶ δεσμοὺς |
|
23
|
23
|
| и҆лѝ ꙗ҆́кѡ є҆ле́нь оу҆ѧ́звленъ стрѣло́ю въ ꙗ҆́тра: и҆ спѣши́тъ ꙗ҆́кѡ пти́ца въ сѣ́ть, не вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ на дꙋ́шꙋ свою̀ тече́тъ. | ἢ ὡς ἔλαφος τοξεύματι πεπληγὼς εἰς τὸ ἧπαρ, σπεύδει δὲ ὥσπερ ὄρνεον εἰς παγίδα, οὐκ εἰδὼς ὅτι περὶ ψυχῆς τρέχει. |
|
24
|
24
|
| Нн҃ѣ оу҆̀бо, сы́не, послꙋ́шай менѐ и҆ внима́й глаго́лѡмъ оу҆́стъ мои́хъ, | νῦν οὖν, υἱέ, ἄκουέ μου καὶ πρόσεχε ρήμασι στόματός μου· |
|
25
|
25
|
| да не оу҆клони́тсѧ въ пꙋти̑ є҆ѧ̀ се́рдце твоѐ, | μὴ ἐκκλινάτω εἰς τὰς ὁδοὺς αὐτῆς ἡ καρδία σου, |
|
26
|
26
|
| и҆ да не прельсти́шисѧ въ стезѧ́хъ є҆ѧ̀: мно́гихъ бо оу҆ѧзви́вши низве́рже, и҆ безчи́сленни сꙋ́ть, и҆̀хже оу҆би́ла є҆́сть: | πολλοὺς γὰρ τρώσασα καταβέβληκε, καὶ ἀναρίθμητοί εἰσιν οὓς πεφόνευκεν· |
|
27
|
27
|
| пꙋтїѐ а҆́дѡвы до́мъ є҆ѧ̀, низводѧ́щїи въ сокрѡ́вища смє́ртнаѧ. | ὁδοὶ ᾅδου ὁ οἶκος αὐτῆς κατάγουσαι εἰς τὰ ταμιεῖα τοῦ θανάτου. |
|
Глава́ и҃
|
Κεφάλαιο 8
|
|
1
|
1
|
| Тѣ́мже ты̀ премꙋ́дрость проповѣ́ждь, да ра́зꙋмъ послꙋ́шаетъ тебѐ. | ΣΥ τὴν σοφίαν κηρύξεις, ἵνα φρόνησίς σοι ὑπακούσῃ· |
|
2
|
2
|
| На высо́кихъ бо крае́хъ є҆́сть, посредѣ́ же сте́зь стои́тъ: | ἐπὶ γὰρ τῶν ὑψηλῶν ἄκρων ἐστίν, ἀνὰ μέσον δὲ τῶν τρίβων ἕστηκε· |
|
3
|
3
|
| при вратѣ́хъ бо си́льныхъ присѣди́тъ, во вхо́дѣхъ же пое́тсѧ. | παρὰ γὰρ πύλαις δυναστῶν παρεδρεύει, ἐν δὲ εἰσόδοις ὑμνεῖται. |
|
4
|
4
|
| Ва́съ, ѽ, человѣ́цы, молю̀, и҆ вдаю̀ мо́й гла́съ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ. | ῾Υμᾶς, ὦ ἄνθρωποι, παρακαλῶ, καὶ προΐεμαι ἐμὴν φωνὴν υἱοῖς ἀνθρώπων· |
|
5
|
5
|
| Оу҆разꙋмѣ́йте, неѕло́бивїи, кова́рство, ненака́заннїи же, приложи́те се́рдце. | νοήσατε, ἄκακοι, πανουργίαν, οἱ δὲ ἀπαίδευτοι ἔνθεσθε καρδίαν. |
|
6
|
6
|
| Послꙋ́шайте менѐ: честна̑ѧ бо рекꙋ̀ и҆ и҆знесꙋ̀ ѿ оу҆сте́нъ пра̑ваѧ. | εἰσακούσατέ μου, σεμνὰ γὰρ ἐρῶ καὶ ἀνοίσω ἀπὸ χειλέων ὀρθά· |
|
7
|
7
|
| Ꙗ҆́кѡ и҆́стинѣ поꙋчи́тсѧ горта́нь мо́й, мє́рзки же предо мно́ю оу҆стны̀ лжи̑выѧ. | ὅτι ἀλήθειαν μελετήσει ὁ φάρυγξ μου, ἐβδελυγμένα δὲ ἐναντίον ἐμοῦ χείλη ψευδῆ. |
|
8
|
8
|
| Съ пра́вдою всѝ глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ, ничто́же въ ни́хъ стро́потно, нижѐ развраще́нно. | μετὰ δικαιοσύνης πάντα τὰ ρήματα τοῦ στόματός μου, οὐδὲν ἐν αὐτοῖς σκολιὸν οὐδὲ στραγγαλιῶδες· |
|
9
|
9
|
| Всѧ̑ пра̑ва разꙋмѣва́ющымъ, и҆ пра̑ва ѡ҆брѣта́ющымъ ра́зꙋмъ. | πάντα ἐνώπια τοῖς συνιοῦσι καὶ ὀρθὰ τοῖς εὑρίσκουσι γνῶσιν. |
|
10
|
10
|
| Прїими́те наказа́нїе, а҆ не сребро̀, и҆ ра́зꙋмъ па́че зла́та и҆скꙋше́на: и҆збира́йте же вѣ́дѣнїе па́че зла́та чи́ста. | λάβετε παιδείαν καὶ μὴ ἀργύριον, καὶ γνῶσιν ὑπὲρ χρυσίον δεδοκιμασμένον· |
|
11
|
11
|
| Лꙋ́чши бо премꙋ́дрость ка́менїй многоцѣ́нныхъ, всѧ́кое же честно́е недосто́йно є҆ѧ̀ є҆́сть. | κρείσσων γὰρ σοφία λίθων πολυτελῶν, πᾶν δὲ τίμιον οὐκ ἄξιον αὐτῆς ἐστιν. |
|
12
|
12
|
| А҆́зъ премꙋ́дрость всели́хъ совѣ́тъ, и҆ ра́зꙋмъ и҆ смы́слъ а҆́зъ призва́хъ. | ἐγὼ ἡ σοφία κατεσκήνωσα βουλήν, καὶ γνῶσιν καὶ ἔννοιαν ἐγὼ ἐπεκαλεσάμην. |
|
13
|
13
|
| Стра́хъ гдⷭ҇ень ненави́дитъ непра́вды, досажде́нїѧ же и҆ горды́ни, и҆ пꙋти̑ лꙋка́выхъ: возненави́дѣхъ же а҆́зъ развращє́нныѧ пꙋти̑ ѕлы́хъ. | φόβος Κυρίου μισεῖ ἀδικίαν, ὕβριν τε καὶ ὑπερηφανίαν καὶ ὁδοὺς πονηρῶν· μεμίσηκα δὲ ἐγὼ διεστραμμένας ὁδοὺς κακῶν. |
|
14
|
14
|
| Мо́й совѣ́тъ и҆ оу҆твержде́нїе, мо́й ра́зꙋмъ, моѧ́ же крѣ́пость. | ἐμὴ βουλὴ καὶ ἀσφάλεια, ἐμὴ φρόνησις, ἐμὴ δὲ ἰσχύς· |
|
15
|
15
|
| Мно́ю ца́рїе ца́рствꙋютъ, и҆ си́льнїи пи́шꙋтъ пра́вдꙋ: | δι᾿ ἐμοῦ βασιλεῖς βασιλεύουσι καὶ οἱ δυνάσται γράφουσι δικαιοσύνην· |
|
16
|
16
|
| мно́ю вельмѡ́жи велича́ютсѧ, и҆ власти́тилїе мно́ю держа́тъ зе́млю. | δι᾿ ἐμοῦ μεγιστᾶνες μεγαλύνονται, καὶ τύραννοι δι᾿ ἐμοῦ κρατοῦσι γῆς. |
|
17
|
17
|
| А҆́зъ лю́бѧщыѧ мѧ̀ люблю̀, и҆́щꙋщїи же менѐ ѡ҆брѧ́щꙋтъ блгⷣть. | ἐγὼ τοὺς ἐμὲ φιλοῦντας ἀγαπῶ, οἱ δὲ ἐμὲ ζητοῦντες εὑρήσουσι χάριν. |
|
18
|
18
|
| Бога́тство и҆ сла́ва моѧ̀ є҆́сть, и҆ стѧжа́нїе мно́гихъ и҆ пра́вда. | πλοῦτος καὶ δόξα ἐμοὶ ὑπάρχει καὶ κτῆσις πολλῶν καὶ δικαιοσύνη. |
|
19
|
19
|
| Лꙋ́чше є҆́сть плоди́ти менѐ, па́че зла́та и҆ ка́менїѧ дра́га: мои́ же плоды̀ лꙋ́чше сребра̀ и҆збра́нна. | βέλτιον ἐμὲ καρπίζεσθαι ὑπὲρ χρυσίον καὶ λίθον τίμιον, τὰ δὲ ἐμὰ γεννήματα κρείσσω ἀργυρίου ἐκλεκτοῦ. |
|
20
|
20
|
| Въ пꙋте́хъ пра́вды хождꙋ̀ и҆ посредѣ̀ сте́зь ѡ҆правда́нїѧ живꙋ̀, | ἐν ὁδοῖς δικαιοσύνης περιπατῶ καὶ ἀνὰ μέσον τρίβων δικαιοσύνης ἀναστρέφομαι, |
|
21
|
21
|
| да раздѣлю̀ лю́бѧщымъ мѧ̀ и҆мѣ́нїе, и҆ сокрѡ́вища и҆́хъ и҆спо́лню благи́хъ. А҆́ще возвѣщꙋ̀ ва́мъ быва̑ющаѧ на всѧ́къ де́нь, помѧнꙋ̀, ꙗ҆̀же ѿ вѣ́ка, и҆счестѝ. | ἵνα μερίσω τοῖς ἐμὲ ἀγαπῶσιν ὕπαρξιν καὶ τοὺς θησαυροὺς αὐτῶν ἐμπλήσω ἀγαθῶν. ἐὰν ἀναγγείλω ὑμῖν τὰ καθ᾿ ἡμέραν γινόμενα, μνημονεύσω τὰ ἐξ αἰῶνος ἀριθμῆσαι. |
|
22
|
22
|
| Гдⷭ҇ь созда́ мѧ [Є҆вр.: стѧжа́ мѧ.] нача́ло пꙋті́й свои́хъ въ дѣла̀ своѧ̑, | Κύριος ἔκτισέ με ἀρχὴν ὁδῶν αὐτοῦ εἰς ἔργα αὐτοῦ, |
|
23
|
23
|
| пре́жде вѣ̑къ ѡ҆снова́ мѧ, въ нача́лѣ, пре́жде не́же зе́млю сотвори́ти, | πρὸ τοῦ αἰῶνος ἐθεμελίωσέ με ἐν ἀρχῇ, πρὸ τοῦ τὴν γῆν ποιῆσαι |
|
24
|
24
|
| и҆ пре́жде не́же бє́здны содѣ́лати, пре́жде не́же произы́ти и҆сто́чникѡмъ во́дъ, | καὶ πρὸ τοῦ τὰς ἀβύσους ποιῆσαι, πρὸ τοῦ προελθεῖν τὰς πηγὰς τῶν ὑδάτων, |
|
25
|
25
|
| пре́жде не́же гора́мъ водрꙋзи́тисѧ, пре́жде же всѣ́хъ холмѡ́въ ражда́етъ мѧ̀. | πρὸ τοῦ ὄρη ἑδρασθῆναι, πρὸ δὲ πάντων βουνῶν γεννᾷ με. |
|
26
|
26
|
| Гдⷭ҇ь сотворѝ страны̑ и҆ ненаселє́нныѧ, и҆ концы̑ населє́нныѧ поднебе́сныѧ. | Κύριος ἐποίησε χώρας καὶ ἀοικήτους καὶ ἄκρα οἰκούμενα τῆς ὑπ᾿ οὐρανόν. |
|
27
|
27
|
| Є҆гда̀ гото́вѧше не́бо, съ ни́мъ бѣ́хъ, и҆ є҆гда̀ ѿлꙋча́ше прⷭ҇то́лъ сво́й на вѣ́трѣхъ, | ἡνίκα ἡτοίμαζε τὸν οὐρανόν, συμπαρήμην αὐτῷ, καὶ ὅτε ἀφώριζε τὸν ἑαυτοῦ θρόνον ἐπ᾿ ἀνέμων· |
|
28
|
28
|
| и҆ є҆гда̀ крѣ̑пки творѧ́ше вы̑шнїѧ ѡ҆́блаки, и҆ є҆гда̀ твє́рды полага́ше и҆сто́чники поднебе́сныѧ, | ἡνίκα ἰσχυρὰ ἐποίει τὰ ἄνω νέφη, καὶ ὡς ἀσφαλεῖς ἐτίθει πηγὰς τῆς ὑπ᾿ οὐρανὸν |
|
29
|
29
|
| и҆ є҆гда̀ полага́ше мо́рю предѣ́лъ є҆гѡ̀, да во́ды не ми́мѡ и҆́дꙋтъ оу҆́стъ є҆гѡ̀, и҆ крѣ̑пка творѧ́ше ѡ҆снова̑нїѧ землѝ, бѣ́хъ при не́мъ оу҆строѧ́ющи. | καὶ ἰσχυρὰ ἐποίει τὰ θεμέλια τῆς γῆς, |
|
30
|
30
|
| А҆́зъ бѣ́хъ, ѡ҆ не́йже ра́довашесѧ, на всѧ́къ же де́нь веселѧ́хсѧ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ на всѧ́ко вре́мѧ, | ἤμην παρ᾿ αὐτῷ ἁρμόζουσα. ἐγὼ ἤμην ᾗ προσέχαιρε, καθ᾿ ἡμέραν δὲ εὐφραινόμην ἐν προσώπῳ αὐτοῦ ἐν παντὶ καιρῷ, |
|
31
|
31
|
| є҆гда̀ веселѧ́шесѧ вселе́ннꙋю соверши́въ, и҆ веселѧ́шесѧ ѡ҆ сынѣ́хъ человѣ́ческихъ. | ὅτε ἐνευφραίνετο τὴν οἰκουμένην συντελέσας, καὶ ἐνευφραίνετο ἐν υἱοῖς ἀνθρώπων. |
|
32
|
32
|
| Нн҃ѣ оу҆̀бо, сы́не, послꙋ́шай менѐ: и҆ блаже́ни, и҆̀же пꙋти̑ моѧ̑ сохранѧ́тъ. | νῦν οὖν, υἱέ, ἄκουέ μου καὶ μακάριοι, οἳ ὁδούς μου φυλάσσοντες, |
|
33
|
33
|
| Оу҆слы́шите премꙋ́дрость, и҆ оу҆мꙋдри́тесѧ, и҆ не ѿмещи́те. | ἀκούσατε παιδείαν καὶ σοφίσθητε καὶ μὴ ἀποφραγῆτε. |
|
34
|
34
|
| Блаже́нъ мꙋ́жъ, и҆́же послꙋ́шаетъ менѐ, и҆ человѣ́къ, и҆́же пꙋти̑ моѧ̑ сохрани́тъ, бдѧ́й при мои́хъ две́рехъ прⷭ҇нѡ, соблюда́ѧй пра́ги мои́хъ вхо́дѡвъ: | μακάριος ἀνήρ, ὃς εἰσακούεταί μου, καὶ ἄνθρωπος, ὃς τὰς ἐμὰς ὁδοὺς φυλάξει ἀγρυπνῶν ἐπ᾿ ἐμαῖς θύραις καθ᾿ ἡμέραν, τηρῶν σταθμοὺς ἐμῶν εἰσόδων· |
|
35
|
35
|
| и҆схо́ди бо моѝ и҆схо́ди живота̀, и҆ оу҆готовлѧ́етсѧ хотѣ́нїе ѿ гдⷭ҇а: | αἱ γὰρ ἔξοδοί μου ἔξοδοι ζωῆς, καὶ ἑτοιμάζεται θέλησις παρὰ Κυρίου. |
|
36
|
36
|
| согрѣша́ющїи же въ мѧ̀ нече́ствꙋютъ на своѧ̑ дꙋ́ши, и҆ ненави́дѧщїи мѧ̀ лю́бѧтъ сме́рть. | οἱ δὲ ἁμαρτάνοντες εἰς ἐμὲ ἀσεβοῦσιν εἰς τὰ ἑαυτῶν ψυχάς, καὶ οἱ μισοῦντές με ἀγαπῶσι θάνατον. |
|
Глава́ ѳ҃
|
Κεφάλαιο 9
|
|
1
|
1
|
| Премꙋ́дрость созда̀ себѣ̀ до́мъ и҆ оу҆твердѝ столпѡ́въ се́дмь: | Η σοφία ᾠκοδόμησεν ἑαυτῇ οἶκον καὶ ὑπήρεισε στύλους ἑπτά· |
|
2
|
2
|
| закла̀ своѧ̑ же́ртвєннаѧ, и҆ растворѝ въ ча́ши свое́й вїно̀, и҆ оу҆гото́ва свою̀ трапе́зꙋ: | ἔσφαξε τὰ ἑαυτῆς θύματα, ἐκέρασεν εἰς κρατῆρα τὸν ἑαυτῆς οἶνον καὶ ἡτοιμάσατο τὴν ἑαυτῆς τράπεζαν· |
|
3
|
3
|
| посла̀ своѧ̑ рабы̑, созыва́ющи съ высо́кимъ проповѣ́данїемъ на ча́шꙋ, глаго́лющи: | ἀπέστειλε τοὺς ἑαυτῆς δούλους συγκαλοῦσα μετὰ ὑψηλοῦ κηρύγματος ἐπὶ κρατῆρα λέγουσα· |
|
4
|
4
|
| и҆́же є҆́сть безꙋ́менъ, да оу҆клони́тсѧ ко мнѣ̀. | ὅς ἐστιν ἄφρων, ἐκκλινάτω πρός με· καὶ τοῖς ἐνδεέσι φρενῶν εἶπεν· |
|
5
|
5
|
| И҆ тре́бꙋющымъ оу҆ма̀ речѐ: прїиди́те, ꙗ҆ди́те мо́й хлѣ́бъ и҆ пі́йте вїно̀, є҆́же раствори́хъ ва́мъ: | ἔλθετε φάγετε τῶν ἐμῶν ἄρτων καὶ πίετε οἶνον, ὃν ἐκέρασα ὑμῖν· |
|
6
|
6
|
| ѡ҆ста́вите безꙋ́мїе и҆ жи́ви бꙋ́дете, да во вѣ́ки воцарите́сѧ: и҆ взыщи́те ра́зꙋма, да поживетѐ и҆ и҆спра́вите ра́зꙋмъ въ вѣ́дѣнїи. | ἀπολείπετε ἀφροσύνην, ἵνα εἰς τὸν αἰῶνα βασιλεύσητε, καὶ ζητήσατε φρόνησιν, καὶ κατορθώσατε ἐν γνώσει σύνεσιν. |
|
7
|
7
|
| Наказꙋ́ѧй ѕлы̑ѧ прїи́метъ себѣ̀ безче́стїе, ѡ҆блича́ѧй же нечести́ваго поро́чна сотвори́тъ себѐ (*ѡ҆бличє́нїѧ бо нечести́вомꙋ ра̑ны є҆мꙋ̀). | ῾Ο παιδεύων κακοὺς λήψεται ἑαυτῷ ἀτιμίαν· ἐλέγχων δὲ τὸν ἀσεβῆ μωμήσεται ἑαυτόν. |
|
8
|
8
|
| Не ѡ҆блича́й ѕлы́хъ, да не возненави́дѧтъ тебѐ: ѡ҆блича́й премꙋ́дра, и҆ возлю́битъ тѧ̀. | μὴ ἔλεγχε κακούς, ἵνα μὴ μισήσωσί σε· ἔλεγχε σοφόν, καὶ ἀγαπήσει σε. |
|
9
|
9
|
| Да́ждь премꙋ́дромꙋ винꙋ̀, и҆ премꙋ́дрѣйшїй бꙋ́детъ: сказꙋ́й првⷣномꙋ, и҆ приложи́тъ прїима́ти. | δίδου σοφῷ ἀφορμήν, καὶ σοφώτερος ἔσται· γνώριζε δικαίῳ, καὶ προσθήσει τοῦ δέχεσθαι. |
|
10
|
10
|
| Нача́ло премꙋ́дрости стра́хъ гдⷭ҇ень, и҆ совѣ́тъ ст҃ы́хъ ра́зꙋмъ: разꙋмѣ́ти бо зако́нъ, по́мысла є҆́сть блага́гѡ. | ἀρχὴ σοφίας φόβος Κυρίου, καὶ βουλὴ ἁγίων σύνεσις, τὸ δὲ γνῶναι νόμον διανοίας ἐστὶν ἀγαθῆς· |
|
11
|
11
|
| Си́мъ бо ѡ҆́бразомъ мно́гое поживе́ши вре́мѧ, и҆ приложа́тсѧ тебѣ̀ лѣ̑та живота̀ твоегѡ̀. | τούτῳ γὰρ τῷ τρόπῳ πολὺν ζήσεις χρόνον, καὶ προστεθήσεταί σοι ἔτη ζωῆς σου. |
|
12
|
12
|
| Сы́не, а҆́ще премꙋ́дръ бꙋ́деши, себѣ̀ премꙋ́дръ бꙋ́деши и҆ и҆́скрєннимъ твои̑мъ: а҆́ще же ѕо́лъ бꙋ́деши, є҆ди́нъ почерпне́ши ѕла̑ѧ. Сы́нъ нака́занъ премꙋ́дръ бꙋ́детъ, безꙋ́мный же слꙋго́ю оу҆потреби́тсѧ. И҆́же оу҆твержда́етсѧ на лжа́хъ, се́й пасе́тъ вѣ́тры, то́й же пожене́тъ пти̑цы парѧ́щыѧ: ѡ҆ста́ви бо пꙋти̑ своегѡ̀ вїногра́да, въ стезѧ́хъ же своегѡ̀ земледѣ́ланїѧ заблꙋдѝ, прохо́дитъ же сквозѣ̀ пꙋсты́ню безво́днꙋю и҆ зе́млю ѡ҆предѣле́ннꙋю въ жа́ждѣхъ, собира́етъ же рꙋка́ма непло́дїе. | υἱέ, ἐὰν σοφὸς γένῃ σεαυτῷ, σοφὸς ἔση καὶ τοῖς πλησίον· ἐὰν δὲ κακὸς ἀποβῇς, μόνος ἂν ἀντλήσεις κακά. ὃς ἐρείδεται ἐπὶ ψεύδεσιν, οὗτος ποιμαίνει ἀνέμους, ὁ δ᾿ αὐτὸς διώξεται ὄρνεα πετόμενα· ἀπέλιπε γὰρ ὁδοὺς τοῦ ἑαυτοῦ ἀμπελῶνος, τοὺς δὲ ἄξονας τοῦ ἰδίου γεωργίου πεπλάνηται· διαπορεύεται δὲ δι᾿ ἀνύδρου ἐρήμου καὶ γῆν διατεταγμένην ἐν διψώδεσι, συνάγει δὲ χερσὶν ἀκαρπίαν. |
|
13
|
13
|
| Жена̀ безꙋ́мнаѧ и҆ проде́рзаѧ скꙋдна̀ хлѣ́бомъ быва́етъ, ꙗ҆́же не вѣ́сть стыдѣ́нїѧ, | Γυνὴ ἄφρων καὶ θρασεῖα ἐνδεὴς ψωμοῦ γίνεται, ἣ οὐκ ἐπίσταται αἰσχύνην. |
|
14
|
14
|
| сѣ́де при две́рехъ до́мꙋ своегѡ̀, на столцѣ̀ ꙗ҆́вѣ на сто́гнахъ, | ἐκάθισεν ἐπὶ θύραις τοῦ ἑαυτῆς οἴκου, ἐπὶ δίφρου ἐμφανῶς ἐν πλατείαις, |
|
15
|
15
|
| призыва́ющаѧ мимоходѧ́щихъ и҆ и҆справлѧ́ющихъ пꙋти̑ своѧ̑: | προσκαλουμένη τοὺς παριόντας καὶ κατευθύνοντας ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν· |
|
16
|
16
|
| и҆́же є҆́сть ѿ ва́съ безꙋ́мнѣйшїй, да оу҆клони́тсѧ ко мнѣ̀: и҆ лишє́ннымъ ра́зꙋма повелѣва́ю, глаго́лющи: | ὅς ἐστιν ὑμῶν ἀφρονέστατος, ἐκκλινάτω πρός με καὶ τοῖς ἐνδεέσι φρονήσεως παρακελεύομαι λέγουσα· |
|
17
|
17
|
| хлѣ́бѡмъ сокровє́ннымъ въ сла́дость прикосни́тесѧ и҆ во́дꙋ татьбы̀ сла́дкꙋю пі́йте. | ἄρτων κρυφίων ἡδέως ἅψασθε καὶ ὕδατος κλοπῆς γλυκεροῦ. |
|
18
|
18
|
| Ѻ҆́нъ же не вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ земноро́днїи оу҆ неѧ̀ погиба́ютъ и҆ во днѣ̀ а҆́да ѡ҆брѣта́ютсѧ. Но ѿскочѝ, не заме́дли на мѣ́стѣ є҆ѧ̀, нижѐ наста́ви ѻ҆́ка своегѡ̀ къ не́й: та́кѡ бо про́йдеши во́дꙋ чꙋждꙋ́ю и҆ пре́йдеши рѣкꙋ̀ чꙋждꙋ́ю: ѿ воды́ же чꙋжді́ѧ ѡ҆ша́йсѧ и҆ ѿ и҆сто́чника чꙋжда́гѡ не пі́й, да мно́гое вре́мѧ поживе́ши, и҆ приложа́тсѧ тебѣ̀ лѣ̑та живота̀. | ὁ δὲ οὐκ οἶδεν ὅτι γηγενεῖς παρ᾿ αὐτῇ ὄλλυνται, καὶ ἐπὶ πέταυρον ᾅδου συναντᾷ. 18α ἀλλὰ ἀποπήδησον, μὴ χρονίσῃς ἐν τῷ τόπῳ, μηδὲ ἐπιστήσῃς τὸ σὸν ὄμμα πρὸς αὐτήν· 18β οὕτως γὰρ διαβήσῃ ὕδωρ ἀλλότριον καὶ ὑπερβήσῃ ποταμὸν ἀλλότριον· 18γ ἀπὸ δὲ ὕδατος ἀλλοτρίου ἀπόσχου καὶ ἀπὸ πηγῆς ἀλλοτρίας μὴ πίῃς, 18δ ἵνα πολὺν ζήσῃς χρόνον, προστεθῇ δέ σοι ἔτη ζωῆς. |
|
Глава́ і҃
|
Κεφάλαιο 10
|
|
1
|
1
|
| Сы́нъ премꙋ́дръ весели́тъ ѻ҆тца̀, сы́нъ же безꙋ́менъ печа́ль ма́тери. | ΥΙΟΣ σοφὸς εὐφραίνει πατέρα, υἱὸς δὲ ἄφρων λύπη τῇ μητρί. |
|
2
|
2
|
| Не по́льзꙋютъ сокрѡ́вища беззако́нныхъ, пра́вда же и҆зба́витъ ѿ сме́рти. | οὐκ ὠφελήσουσι θησαυροὶ ἀνόμους, δικαιοσύνη δὲ ρύσεται ἐκ θανάτου. |
|
3
|
3
|
| Не оу҆бїе́тъ гла́домъ гдⷭ҇ь дꙋ́шꙋ првⷣнꙋю, живо́тъ же нечести́выхъ низврати́тъ. | οὐ λιμοκτονήσει Κύριος ψυχὴν δικαίαν, ζωὴν δὲ ἀσεβῶν ἀνατρέψει. |
|
4
|
4
|
| Нищета̀ мꙋ́жа смирѧ́етъ: рꙋ́цѣ же мꙋ́жественныхъ ѡ҆богаща́ютсѧ. | πενία ἄνδρα ταπεινοῖ, χεῖρες δὲ ἀνδρείων πλουτίζουσιν. 4α υἱὸς πεπαιδευμένος σοφὸς ἔσται, τῷ δὲ ἄφρονι διακόνῳ χρήσεται. |
|
5
|
5
|
| Сы́нъ нака́занъ премꙋ́дръ бꙋ́детъ, безꙋ́мный же слꙋго́ю оу҆потреби́тсѧ: спасе́тсѧ ѿ зно́ѧ сы́нъ разꙋ́мный, вѣтротлѣ́ненъ же быва́етъ на жа́твѣ сы́нъ беззако́нный. | διεσώθη ἀπὸ καύματος υἱὸς νοήμων, ἀνεμόφθορος δὲ γίνεται ἐν ἀμητῷ υἱὸς παράνομος. |
|
6
|
6
|
| Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на главѣ̀ првⷣнагѡ: оу҆ста́ же нечести́выхъ покры́етъ пла́чь безвре́менный. | εὐλογία Κυρίου ἐπὶ κεφαλὴν δικαίου, στόμα δὲ ἀσεβῶν καλύψει πένθος ἄωρον. |
|
7
|
7
|
| Па́мѧть првⷣныхъ съ похвала́ми: и҆́мѧ же нечести́выхъ оу҆гаса́етъ. | μνήμη δικαίων μετ᾿ ἐγκωμίων, ὄνομα δὲ ἀσεβοῦς σβέννυται. |
|
8
|
8
|
| Премꙋ́дръ се́рдцемъ прїи́метъ за́пѡвѣди: непокрове́нный же оу҆стна́ма ѡ҆строптѣва́ѧ запне́тсѧ. | σοφὸς καρδίᾳ δέξεται ἐντολάς, ὁ δὲ ἄστεγος χείλεσι σκολιάζων ὑποσκελισθήσεται. |
|
9
|
9
|
| И҆́же хо́дитъ про́стѡ, хо́дитъ надѣ́ѧсѧ: развраща́ѧ же пꙋти̑ своѧ̑, позна́нъ бꙋ́детъ. | ὃς πορεύεται ἁπλῶς, πορεύεται πεποιθώς, ὁ δὲ διαστρέφων τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ, γνωσθήσεται. |
|
10
|
10
|
| Намиза́ѧй ѻ҆́комъ съ ле́стїю собира́етъ мꙋжє́мъ печа̑ли: ѡ҆блича́ѧй же со дерзнове́нїемъ миротвори́тъ. | ὁ ἐννεύων ὀφθαλμοῖς μετὰ δόλου, συνάγει ἀνδράσι λύπας, ὁ δὲ ἐλέγχων μετὰ παρρησίας, εἰρηνοποιεῖ. |
|
11
|
11
|
| И҆сто́чникъ жи́зни въ рꙋцѣ̀ првⷣнагѡ: оу҆ста́ же нечести́вагѡ покры́етъ па́гꙋба. | πηγὴ ζωῆς ἐν χειρὶ δικαίου, στόμα δὲ ἀσεβοῦς καλύψει ἀπώλεια. |
|
12
|
12
|
| Не́нависть воздвиза́етъ ра́спрю: всѣ́хъ же нелюбопри́телныхъ покрыва́етъ любо́вь. | μῖσος ἐγείρει νεῖκος, πάντας δὲ τοὺς μὴ φιλονεικοῦντας καλύπτει φιλία. |
|
13
|
13
|
| И҆́же ѿ оу҆сте́нъ произно́ситъ премꙋ́дрость, жезло́мъ бїе́тъ мꙋ́жа безсерде́чна. | ὃς ἐκ χειλέων προφέρει σοφίαν, ράβδῳ τύπτει ἄνδρα ἀκάρδιον. |
|
14
|
14
|
| Премꙋ́дрїи скры́ютъ чꙋ́вство, оу҆ста́ же проде́рзагѡ приближа́ютсѧ сокрꙋше́нїю. | σοφοὶ κρύψουσιν αἴσθησιν, στόμα δὲ προπετοῦς ἐγγίζει συντριβῇ. |
|
15
|
15
|
| Стѧжа́нїе бога́тыхъ гра́дъ тве́рдъ, сокрꙋше́нїе же нечести́выхъ нищета̀. | κτῆσις πλουσίων πόλις ὀχυρά, συντριβὴ δὲ ἀσεβῶν πενία. |
|
16
|
16
|
| Дѣла̀ првⷣныхъ живо́тъ творѧ́тъ, пло́дове же нечести́выхъ грѣхѝ. | ἔργα δικαίων ζωὴν ποιεῖ, καρποὶ δὲ ἀσεβῶν ἁμαρτίας. |
|
17
|
17
|
| Пꙋти̑ жи́зни храни́тъ наказа́нїе: наказа́нїемъ же не ѡ҆бличе́ный заблꙋжда́етъ. | ὁδοὺς δικαίας ζωῆς φυλάσσει παιδεία, παιδεία δὲ ἀνεξέλεγκτος πλανᾶται. |
|
18
|
18
|
| Покрыва́ютъ враждꙋ̀ оу҆стнѣ̀ пра̑выѧ: и҆зносѧ́щїи же оу҆кори́знꙋ безꙋ́мнѣйшїи сꙋ́ть. | καλύπτουσιν ἔχθραν χείλη δίκαια, οἱ δὲ ἐκφέροντες λοιδορίας ἀφρονέστατοί εἰσιν. |
|
19
|
19
|
| Ѿ многосло́вїѧ не и҆збѣжи́ши грѣха̀: щадѧ́ же оу҆стнѣ̀, разꙋ́менъ бꙋ́деши. | ἐκ πολυλογίας οὐκ ἐκφεύξῃ ἁμαρτίαν, φειδόμενος δὲ χειλέων νοήμων ἔσῃ. |
|
20
|
20
|
| Сребро̀ разжже́ное ѧ҆зы́къ првⷣнагѡ: се́рдце же нечести́вагѡ и҆сче́знетъ. | ἄργυρος πεπυρωμένος γλῶσσα δικαίου, καρδία δὲ ἀσεβοῦς ἐκλείψει. |
|
21
|
21
|
| Оу҆стнѣ̀ првⷣныхъ вѣ́дѧтъ высѡ́каѧ: безꙋ́мнїи же въ скꙋ́дости скончава́ютсѧ. | χείλη δικαίων ἐπίσταται ὑψηλά, οἱ δὲ ἄφρονες ἐν ἐνδείᾳ τελευτῶσιν. |
|
22
|
22
|
| Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на главѣ̀ првⷣнагѡ, сїѐ ѡ҆богаща́етъ, и҆ не и҆́мать приложи́тисѧ є҆мꙋ̀ печа́ль въ се́рдцы. | εὐλογία Κυρίου ἐπὶ κεφαλὴν δικαίου· αὕτη πλουτίζει, καὶ οὐ μὴ προστεθῇ αὐτῇ λύπη ἐν καρδία. |
|
23
|
23
|
| Смѣ́хомъ безꙋ́мный твори́тъ ѕла̑ѧ: премꙋ́дрость же мꙋ́жеви ражда́етъ ра́зꙋмъ. | ἐν γέλωτι ἄφρων πράσσει κακά, ἡ δὲ σοφία ἀνδρὶ τίκτει φρόνησιν. |
|
24
|
24
|
| Въ поги́бели нечести́вый ѡ҆бно́ситсѧ: жела́нїе же првⷣнагѡ прїѧ́тно. | ἐν ἀπωλείᾳ ἀσεβὴς περιφέρεται, ἐπιθυμία δὲ δικαίου δεκτή. |
|
25
|
25
|
| Преходѧ́щей бꙋ́ри, нечести́вый и҆счеза́етъ, првⷣный же оу҆клони́всѧ спаса́етсѧ во вѣ́ки. | παραπορευομένης καταιγίδος ἀφανίζεται ἀσεβής, δίκαιος δὲ ἐκκλίνας σώζεται εἰς τὸν αἰῶνα. |
|
26
|
26
|
| Ꙗ҆́коже гро́здїе зеле́ное вре́дъ зꙋбѡ́мъ и҆ ды́мъ ѻ҆чи́ма, та́кѡ законопрестꙋпле́нїе творѧ́щымъ є҆̀. | ὥσπερ ὄμφαξ ὀδοῦσι βλαβερὸν καὶ καπνὸς ὄμμασιν, οὕτως παρανομία τοῖς χρωμένοις αὐτῇ. |
|
27
|
27
|
| Стра́хъ гдⷭ҇ень прилага́етъ дни̑: лѣ̑та же нечести́выхъ оу҆ма́лѧтсѧ. | φόβος Κυρίου προστίθησιν ἡμέρας, ἔτη δὲ ἀσεβῶν ὀλιγωθήσεται. |
|
28
|
28
|
| Пребыва́етъ съ првⷣными весе́лїе, оу҆пова́нїе же нечести́выхъ погиба́етъ. | ἐγχρονίζει δικαίοις εὐφροσύνη, ἐλπὶς δὲ ἀσεβῶν ἀπολεῖται. |
|
29
|
29
|
| Оу҆твержде́нїе прпⷣбномꙋ стра́хъ гдⷭ҇ень, сокрꙋше́нїе же творѧ́щымъ ѕла̑ѧ. | ὀχύρωμα ὁσίου φόβος Κυρίου, συντριβὴ δὲ τοῖς ἐργαζομένοις κακά. |
|
30
|
30
|
| Првⷣникъ во вѣ́ки не поколе́блетсѧ: нечести́вїи же не населѧ́тъ землѝ. | δίκαιος εἰς τὸν αἰῶνα οὐκ ἐνδώσει, ἀσεβεῖς δὲ οὐκ οἰκήσουσι γῆν. |
|
31
|
31
|
| Оу҆ста̀ првⷣнагѡ ка́плютъ премꙋ́дрость, ѧ҆зы́къ же непра́веднагѡ поги́бнетъ: | στόμα δικαίου ἀποστάζει σοφίαν, γλῶσσα δὲ ἀδίκου ἐξολεῖται. |
|
32
|
32
|
| оу҆стнѣ̀ мꙋже́й првⷣныхъ ка́плютъ бл҃года̑ти, оу҆ста́ же нечести́выхъ развраща́ютсѧ. | χείλη ἀνδρῶν δικαίων ἀποστάζει χάριτας, στόμα δὲ ἀσεβῶν ἀποστρέφεται. |
|
Глава́ а҃і
|
Κεφάλαιο 11
|
|
1
|
1
|
| Мѣ̑рила льсти̑ваѧ ме́рзость пред̾ гдⷭ҇емъ, вѣ́съ же првⷣный прїѧ́тенъ є҆мꙋ̀. | ΖΥΓΟΙ δόλιοι βδέλυγμα ἐνώπιον Κυρίου, στάθμιον δὲ δίκαιον δεκτὸν αὐτῷ. |
|
2
|
2
|
| И҆дѣ́же а҆́ще вни́детъ досажде́нїе, та́мѡ и҆ безче́стїе: оу҆ста́ же смире́нныхъ поꙋча́ютсѧ премꙋ́дрости. | οὗ ἐὰν εἰσέλθῃ ὕβρις, ἐκεῖ καὶ ἀτιμία· στόμα δὲ ταπεινῶν μελετᾷ σοφίαν |
|
3
|
3
|
| Оу҆мира́ѧй првⷣникъ ѡ҆ста́ви раска́ѧнїе, оу҆до́бна же быва́етъ и҆ посмѣѧ́телна нечести́выхъ поги́бель. | ἀποθανὼν δίκαιος ἔλιπε μετάμελον, πρόχειρος δὲ γίνεται καὶ ἐπίχαρτος ἀσεβῶν ἀπώλεια. |
|
4
|
|
| Соверше́нство пра́выхъ наста́витъ и҆̀хъ, и҆ поползнове́нїе ѿрица́ющихсѧ плѣни́тъ и҆̀хъ. Не оу҆по́льзꙋютъ и҆мѣ̑нїѧ въ де́нь ꙗ҆́рости: пра́вда же и҆зба́витъ ѿ сме́рти. | |
|
5
|
5
|
| Пра́вда непоро́чнагѡ и҆справлѧ́етъ пꙋти̑, нече́стїе же впада́етъ въ непра́вдꙋ. | δικαιοσύνη ἀμώμους ὀρθοτομεῖ ὁδούς, ἀσέβεια δὲ περιπίπτει ἀδικίᾳ. |
|
6
|
6
|
| Пра́вда мꙋже́й пра́выхъ и҆зба́витъ и҆̀хъ, безсовѣ́тїемъ же оу҆ловлѧ́ютсѧ беззако́ннїи. | δικαιοσύνη ἀνδρῶν ὀρθῶν ρύεται αὐτούς, τῇ δὲ ἀπωλείᾳ αὐτῶν ἁλίσκονται παράνομοι. |
|
7
|
7
|
| Сконча́вшꙋсѧ мꙋ́жꙋ првⷣнꙋ, не поги́бнетъ наде́жда: похвала́ же нечести́выхъ поги́бнетъ. | τελευτήσαντος ἀνδρὸς δικαίου οὐκ ὄλλυται ἐλπίς, τὸ δὲ καύχημα τῶν ἀσεβῶν ὄλλυται. |
|
8
|
8
|
| Првⷣный ѿ ло́ва оу҆бѣ́гнетъ, въ негѡ́же мѣ́сто предае́тсѧ нечести́вый. | δίκαιος ἐκ θήρας ἐκδύνει, ἀντ᾿ αὐτοῦ δὲ παραδίδοται ὁ ἀσεβής. |
|
9
|
9
|
| Во оу҆стѣ́хъ нечести́выхъ сѣ́ть гра́жданѡмъ, чꙋ́вство же првⷣныхъ благопоспѣ́шно. | ἐν στόματι ἀσεβῶν παγὶς πολίταις, αἴσθησις δὲ δικαίων εὔοδος. |
|
10
|
10
|
| Во бл҃ги́хъ првⷣныхъ и҆спра́витсѧ гра́дъ, и҆ въ поги́бели нечести́выхъ ра́дованїе. | ἐν ἀγαθοῖς δικαίων κατώρθωσε πόλις, |
|
11
|
11
|
| Въ блгⷭ҇ве́нїи пра́выхъ возвы́ситсѧ гра́дъ, оу҆сты̑ же нечести́выхъ раскопа́етсѧ. | στόμασι δὲ ἀσεβῶν κατεσκάφη. |
|
12
|
12
|
| Рꙋга́етсѧ гра́жданѡмъ лише́нный ра́зꙋма, мꙋ́жъ же мꙋ́дръ безмо́лвїе во́дитъ. | μυκτηρίζει πολίτας ἐνδεὴς φρενῶν, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος ἡσυχίαν ἄγει. |
|
13
|
13
|
| Мꙋ́жъ двоѧзы́ченъ ѿкрыва́етъ совѣ́ты въ со́нмищи, вѣ́рный же дꙋ́хомъ таи́тъ ве́щы. | ἀνὴρ δίγλωσσος ἀποκαλύπτει βουλὰς ἐν συνεδρίῳ, πιστὸς δὲ πνοῇ κρύπτει πράγματα. |
|
14
|
14
|
| И҆̀мже и҆ нѣ́сть оу҆правле́нїѧ, па́даютъ а҆́ки ли́ствїе, спасе́нїе же є҆́сть во мно́зѣ совѣ́тѣ. | οἷς μὴ ὑπάρχει κυβέρνησις, πίπτουσιν ὥπερ φύλλα, σωτηρία δὲ ὑπάρχει ἐν πολλῇ βουλῇ. |
|
15
|
15
|
| Лꙋка́вый ѕлодѣ́йствꙋетъ, є҆гда̀ сочетава́етсѧ съ првⷣнымъ, ненави́дитъ же гла́са оу҆твержде́нїѧ. | πονηρὸς κακοποιεῖ ὅταν συμμίξῃ δικαίῳ, μισεῖ δὲ ἦχον ἀσφαλείας. |
|
16
|
16
|
| Жена̀ благода́тна возно́ситъ мꙋ́жꙋ сла́вꙋ: престо́лъ же безче́стїѧ жена̀ ненави́дѧщаѧ пра́вды. Бога́тства лѣни́вїи скꙋ́дни быва́ютъ, крѣ́пцыи же оу҆твержда́ютсѧ бога́тствомъ. | γυνὴ εὐχάριστος ἐγείρει ἀνδρὶ δόξαν, θρόνος δὲ ἀτιμίας γυνὴ μισοῦσα δίκαια. πλούτου ὀκνηροὶ ἐνδεεῖς γίνονται, οἱ δὲ ἀνδρεῖοι ἐρείδονται πλούτῳ. |
|
17
|
17
|
| Дꙋшѝ свое́й благотвори́тъ мꙋ́жъ ми́лостивый, погꙋблѧ́етъ же тѣ́ло своѐ неми́лостивый. | τῇ ψυχῇ αὐτοῦ ἀγαθὸν ποιεῖ ἀνὴρ ἐλεήμων, ἐξολλύει δὲ αὐτοῦ σῶμα ὁ ἀνελεήμων. |
|
18
|
18
|
| Нечести́вый твори́тъ дѣла̀ непра́вєднаѧ: сѣ́мѧ же првⷣныхъ мзда̀ и҆́стины. | ἀσεβεῖς ποιεῖ ἔργα ἄδικα, σπέρμα δὲ δικαίων μισθὸς ἀληθείας. |
|
19
|
19
|
| Сы́нъ првⷣный ражда́етсѧ въ живо́тъ: гоне́нїе же нечести́вагѡ въ сме́рть. | υἱὸς δίκαιος γεννᾶται εἰς ζωήν, διωγμὸς δὲ ἀσεβοῦς εἰς θάνατον. |
|
20
|
20
|
| Ме́рзость гдⷭ҇еви пꙋтїѐ развраще́нни, прїѧ́тни же є҆мꙋ̀ всѝ непоро́чнїи въ пꙋте́хъ свои́хъ. | βδέλυγμα Κυρίῳ διεστραμμέναι ὁδοί, προσδεκτοὶ δὲ αὐτῷ πάντες ἄμωμοι ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν. |
|
21
|
21
|
| Въ рꙋ́кꙋ рꙋ́цѣ вложи́въ непра́веднѡ, не без̾ мꙋ́ки бꙋ́детъ ѕлы́хъ: сѣ́ѧй же пра́вдꙋ прїи́метъ мздꙋ̀ вѣ́рнꙋ. | χειρὶ χεῖρας ἐμβαλὼν ἀδίκως οὐκ ἀτιμώρητος ἔσται, ὁ δὲ σπείρων δικαιοσύνην λήψεται μισθὸν πιστόν. |
|
22
|
22
|
| Ꙗ҆́коже оу҆серѧ́зь златы́й въ но́здрехъ свинїѝ, та́кѡ женѣ̀ ѕлоꙋ́мнѣй лѣ́пота. | ὥσπερ ἐνώτιον ἐν ρινὶ ὑός, οὕτως γυναικὶ κακόφρονι κάλλος. |
|
23
|
23
|
| Жела́нїе првⷣныхъ всѐ благо́е, наде́жда же нечести́выхъ поги́бнетъ. | ἐπιθυμία δικαίων πᾶσα ἀγαθή, ἐλπὶς δὲ ἀσεβῶν ἀπολεῖται. |
|
24
|
24
|
| Сꙋ́ть, и҆̀же своѧ̑ сѣ́юще, мнѡ́жайшаѧ творѧ́тъ: сꙋ́ть же и҆ собира́юще чꙋжда̑ѧ, оу҆малѧ́ютсѧ. | εἰσὶν οἳ τὰ ἴδια σπείροντες πλείονα ποιοῦσιν, εἰσὶ δὲ καὶ οἳ συνάγοντες ἐλαττονοῦνται. |
|
25
|
25
|
| Дꙋша̀ блгⷭ҇ве́нна всѧ́каѧ проста́ѧ: мꙋ́жъ ꙗ҆́рый неблагоѡбра́зенъ. | ψυχὴ εὐλογουμένη πᾶσα ἁπλῆ, ἀνὴρ δὲ θυμώδης οὐκ εὐσχήμων. |
|
26
|
26
|
| Оу҆держава́ѧй пшени́цꙋ ѡ҆ста́витъ ю҆̀ ꙗ҆зы́кѡмъ: продаѧ́й пшени́цꙋ скꙋ́пѡ, ѿ наро́да про́клѧтъ, блгⷭ҇ве́нїе же гдⷭ҇не на главѣ̀ подава́ющагѡ. | ὁ συνέχων σῖτον ὑπολείποιτο αὐτὸν τοῖς ἔθνεσιν, εὐλογίαν δὲ εἰς κεφαλὴν τοῦ μεταδιδόντος. |
|
27
|
27
|
| Творѧ́й блага̑ѧ и҆́щетъ блгⷣти добры̀: и҆́щꙋщаго же ѕла̑ѧ пости́гнꙋтъ є҆го̀. | τεκταινόμενος ἀγαθὰ ζητεῖ χάριν ἀγαθήν, ἐκζητοῦντα δὲ κακά, καταλήψεται αὐτόν. |
|
28
|
28
|
| Надѣ́ѧйсѧ на бога́тство своѐ, се́й паде́тъ: застꙋпа́ѧй же првⷣныхъ, то́й возсїѧ́етъ. | ὁ πεποιθὼς ἐπὶ πλούτῳ οὗτος πεσεῖται, ὁ δὲ ἀντιλαμβανόμενος δικαίων οὗτος ἀνατελεῖ. |
|
29
|
29
|
| Не сматрѧ́ѧй своегѡ̀ до́мꙋ наслѣ́дитъ вѣ́тры: порабо́таетъ же безꙋ́мный разꙋ́мномꙋ. | ὁ μὴ συμπεριφερόμενος τῷ ἑαυτοῦ οἴκῳ κληρονομήσει ἄνεμον, δουλεύσει δὲ ἄφρων φρονίμῳ. |
|
30
|
30
|
| Ѿ плода̀ пра́вды дре́во жи́зни прозѧба́етъ: ѿе́млютсѧ же безвре́меннѡ дꙋ́ши беззако́нныхъ. | ἐκ καρποῦ δικαιοσύνης φύεται δένδρον ζωῆς, ἀφαιροῦνται δὲ ἄωροι ψυχαὶ παρανόμων. |
|
31
|
31
|
| А҆́ще првⷣный є҆два̀ спаса́етсѧ, нечести́вый же и҆ грѣ́шный гдѣ̀ ꙗ҆ви́тсѧ; | εἰ ὁ μὲν δίκαιος μόλις σώζεται, ὁ ἀσεβὴς καὶ ἁμαρτωλὸς ποὺ φανεῖται; |
|
Глава́ в҃і
|
Κεφάλαιο 12
|
|
1
|
1
|
| Любѧ́й наказа́нїе лю́битъ чꙋ́вство: ненави́дѧй же ѡ҆бличе́нїѧ безꙋ́менъ. | Ο ἀγαπῶν παιδείαν, ἀγαπᾷ αἴσθησιν, ὁ δὲ μισῶν ἐλέγχους ἄφρων. |
|
2
|
2
|
| Лꙋ́чше ѡ҆брѣты́й блгⷣть ѿ гдⷭ҇а бг҃а: мꙋ́жъ же законопрестꙋ́пенъ премолча́нъ бꙋ́детъ. | κρείσων ὁ εὑρὼν χάριν παρὰ Κυρίῳ, ἀνὴρ δὲ παράνομος παρασιωπηθήσεται. |
|
3
|
3
|
| Не и҆спра́витсѧ человѣ́къ ѿ беззако́ннагѡ: корє́нїѧ же првⷣныхъ не ѿи́мꙋтсѧ. | οὐ κατορθώσει ἄνθρωπος ἐξ ἀνόμου, αἱ δὲ ρίζαι τῶν δικαίων οὐκ ἐξαρθήσονται. |
|
4
|
4
|
| Жена̀ мꙋ́жественнаѧ вѣне́цъ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀: ꙗ҆́коже въ дре́вѣ че́рвь, та́кѡ мꙋ́жа погꙋблѧ́етъ жена̀ ѕлотво́рнаѧ. | γυνὴ ἀνδρεία στέφανος τῷ ἀνδρὶ αὐτῆς· ὥσπερ δὲ ἐν ξύλῳ σκώληξ, οὕτως ἄνδρα ἀπόλλυσι γυνὴ κακοποιός. |
|
5
|
5
|
| Мы̑сли првⷣныхъ сꙋдбы̑: оу҆правлѧ́ютъ же нечести́вїи лє́сти. | λογισμοὶ δικαίων κρίματα, κυβερνῶσι δὲ ἀσεβεῖς δόλους. |
|
6
|
6
|
| Словеса̀ нечести́выхъ льсти̑ва въ кро́вь, оу҆ста́ же пра́выхъ и҆зба́вѧтъ и҆̀хъ. | λόγοι ἀσεβῶν δόλιοι, στόμα δὲ ὀρθῶν ρύσεται αὐτούς. |
|
7
|
7
|
| А҆́може ѡ҆брати́тсѧ нечести́вый, и҆счеза́етъ: хра̑мины же првⷣныхъ пребыва́ютъ. | οὗ ἐὰν στραφῇ ὁ ἀσεβής, ἀφανίζεται, οἶκοι δὲ δικαίων παραμένουσι. |
|
8
|
8
|
| Оу҆ста̀ разꙋ́мнагѡ хвали̑ма быва́ютъ ѿ мꙋ́жа: слабосе́рдъ же порꙋга́емь быва́етъ. | στόμα συνετοῦ ἐγκωμιάζεται ὑπὸ ἀνδρός, νωθροκάρδιος δὲ μυκτηρίζεται. |
|
9
|
9
|
| Лꙋ́чше мꙋ́жъ въ безче́стїи рабо́таѧй себѣ̀, не́жели че́сть себѣ̀ ѡ҆бложи́въ и҆ лиша́ѧйсѧ хлѣ́ба. | κρείσσων ἀνὴρ ἐν ἀτιμίᾳ δουλεύων ἑαυτῷ ἢ τιμὴν ἑαυτῷ περιτιθεὶς καὶ προσδεόμενος ἄρτου. |
|
10
|
10
|
| Првⷣникъ ми́лꙋетъ дꙋ́шы скотѡ́въ свои́хъ: оу҆трѡ́бы же нечести́выхъ неми́лѡстивны. | δίκαιος οἰκτείρει ψυχὰς κτηνῶν αὐτοῦ, τὰ δὲ σπλάγχνα τῶν ἀσεβῶν ἀνελεήμονα. |
|
11
|
11
|
| Дѣ́лаѧй свою̀ зе́млю и҆спо́лнитсѧ хлѣ́бѡвъ: гонѧ́щїи же сꙋ́єтнаѧ лише́ни ра́зꙋма. И҆́же є҆́сть сла́достенъ въ ві́ннѣмъ пребыва́нїи, во свои́хъ тверды́нехъ ѡ҆ста́витъ безче́стїе. | ὁ ἐργαζόμενος τὴν ἑαυτοῦ γῆν ἐμπλησθήσεται ἄρτων, οἱ δὲ διώκοντες μάταια ἐνδεεῖς φρενῶν. 11α ὅς ἐστιν ἡδὺς ἐν οἴνων διατριβαῖς, ἐν τοῖς ἑαυτοῦ ὀχυρώμασι καταλείψει ἀτιμίαν. |
|
12
|
12
|
| Жела̑нїѧ нечести́выхъ ѕла̑: коре́нїе же бл҃гочести́выхъ въ тве́рдостехъ. | ἐπιθυμίαι ἀσεβῶν κακαί, αἱ δὲ ρίζαι τῶν εὐσεβῶν ἐν ὀχυρώμασι. |
|
13
|
13
|
| За грѣ́хъ оу҆сте́нъ впа́даетъ въ сѣ̑ти грѣ́шникъ: и҆збѣга́етъ же ѿ ни́хъ првⷣникъ. Сматрѧ́ѧй кро́ткѡ поми́лованъ бꙋ́детъ, а҆ срѣта́ѧй во вратѣ́хъ ѡ҆скорби́тъ дꙋ́шы. | δι᾿ ἁμαρτίαν χειλέων ἐμπίπτει εἰς παγίδας ἁμαρτωλός, ἐκφεύγει δὲ ἐξ αὐτῶν δίκαιος. 13α ὁ βλέπων λεῖα ἐλεηθήσεται, ὁ δὲ συναντῶν ἐν πύλαις ἐκθλίψει ψυχάς. |
|
14
|
14
|
| Ѿ плодѡ́въ оу҆́стъ дꙋша̀ мꙋ́жа напо́лнитсѧ бл҃ги́хъ, воздаѧ́нїе же оу҆сте́нъ є҆гѡ̀ возда́стсѧ є҆мꙋ̀. | ἀπὸ καρπῶν στόματος ψυχὴ ἀνδρὸς πλησθήσεται ἀγαθῶν, ἀνταπόδομα δὲ χειλέων αὐτοῦ δοθήσεται αὐτῷ. |
|
15
|
15
|
| Пꙋтїѐ безꙋ́мныхъ пра́ви пред̾ ни́ми: послꙋ́шаетъ совѣ́тѡвъ мꙋ́дрый. | ὁδοὶ ἀφρόνων ὀρθαὶ ἐνώπιον αὐτῶν, εἰσακούει δὲ συμβουλίας σοφός. |
|
16
|
16
|
| Безꙋ́мный а҆́бїе и҆сповѣ́сть гнѣ́въ сво́й: кры́етъ же своѐ безче́стїе хи́трый. | ἄφρων αὐθημερὸν ἐξαγγέλλει ὀργὴν αὐτοῦ, κρύπτει δὲ τὴν ἑαυτοῦ ἀτιμίαν ἀνὴρ πανοῦργος. |
|
17
|
17
|
| Ꙗ҆вле́ннꙋю вѣ́рꙋ возвѣща́етъ првⷣный: свидѣ́тель же непра́ведныхъ льсти́въ. | ἐπιδεικνυμένην πίστιν ἀπαγγέλλει δίκαιος, ὁ δὲ μάρτυς τῶν ἀδίκων δόλιος. |
|
18
|
18
|
| Сꙋ́ть, и҆̀же глаго́люще оу҆ѧзвлѧ́ютъ а҆́ки мечи̑: ѧ҆зы́цы же премꙋ́дрыхъ и҆сцѣлѧ́ютъ. | εἰσὶν οἳ λέγοντες τιτρώσκουσι μαχαίρᾳ, γλῶσσαι δὲ σοφῶν ἰῶνται. |
|
19
|
19
|
| Оу҆стнѣ̀ и҆́стинны и҆справлѧ́ютъ свидѣ́телство: свидѣ́тель же ско́ръ ѧ҆зы́къ и҆́мать непра́веденъ. | χείλη ἀληθινὰ κατορθοῖ μαρτυρίαν, μάρτυς δὲ ταχὺς γλῶσσαν ἔχει ἄδικον. |
|
20
|
20
|
| Ле́сть въ се́рдцы кꙋю́щагѡ ѕла̑ѧ: хотѧ́щїи же ми́ра возвеселѧ́тсѧ. | δόλος ἐν καρδίᾳ τεκταινομένου κακά, οἱ δὲ βουλόμενοι εἰρήνην εὐφρανθήσονται. |
|
21
|
21
|
| Ничто́же непра́ведное оу҆го́дно є҆́сть првⷣномꙋ: нечести́вїи же и҆спо́лнѧтсѧ ѕлы́хъ. | οὐκ ἀρέσει τῷ δικαίῳ οὐδὲν ἄδικον, οἱ δὲ ἀσεβεῖς πλησθήσονται κακῶν. |
|
22
|
22
|
| Ме́рзость гдⷭ҇еви оу҆стнѣ̀ лжи̑вы: творѧ́й же вѣ́рнѡ прїѧ́тенъ є҆мꙋ̀. | βδέλυγμα Κυρίῳ χείλη ψευδῆ, ὁ δὲ ποιῶν πίστεις δεκτὸς παρ᾿ αὐτῷ. |
|
23
|
23
|
| Мꙋ́жъ разꙋми́вый престо́лъ чꙋ́вствїѧ: се́рдце же безꙋ́мныхъ срѧ́щетъ клѧ̑твы. | ἀνὴρ συνετὸς θρόνος αἰσθήσεως, καρδία δὲ ἀφρόνων συναντήσεται ἀραῖς. |
|
24
|
24
|
| Рꙋка̀ и҆збра́нныхъ ѡ҆держи́тъ оу҆до́бь: льсти́вїи же бꙋ́дꙋтъ во плѣне́нїи. | χεὶρ ἐκλεκτῶν κρατήσει εὐχερῶς, δόλιοι δὲ ἔσονται ἐν προνομῇ. |
|
25
|
25
|
| Стра́шное сло́во се́рдце мꙋ́жа првⷣна смꙋща́етъ, вѣ́сть же бл҃га́ѧ весели́тъ є҆го̀. | φοβερὸς λόγος καρδίαν ταράσσει ἀνδρὸς δικαίου, ἀγγελία δὲ ἀγαθὴ εὐφραίνει αὐτόν. |
|
26
|
26
|
| Разꙋми́въ првⷣникъ себѣ̀ дрꙋ́гъ бꙋ́детъ: мы̑сли же нечести́выхъ некрѡ́тки: согрѣша́ющихъ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ, пꙋ́ть же нечести́выхъ прельсти́тъ ѧ҆̀. | ἐπιγνώμων δίκαιος ἑαυτοῦ φίλος ἔσται, αἱ δὲ γνῶμαι τῶν ἀσεβῶν ἀνεπιεικεῖς. ἁμαρτάνοντας καταδιώξεται κακὰ ἡ δὲ ὁδὸς τῶν ἀσεβῶν πλανήσει αὐτούς. |
|
27
|
27
|
| Не оу҆лꙋчи́тъ льсти́вый лови́твы: стѧжа́нїе же честно́е мꙋ́жъ чи́стый. | οὐκ ἐπιτεύξεται δόλιος θήρας, κτῆμα δὲ τίμιον ἀνὴρ καθαρός. |
|
28
|
28
|
| Въ пꙋте́хъ пра́вды живо́тъ, пꙋтїе́ же ѕлопо́мнѧщихъ въ сме́рть. | ἐν ὁδοῖς δικαιοσύνης ζωή, ὁδοὶ δὲ μνησικάκων εἰς θάνατον. |
|
Глава́ г҃і
|
Κεφάλαιο 13
|
|
1
|
1
|
| Сы́нъ бл҃горазꙋ́мный послꙋшли́въ ѻ҆тцꙋ̀, сы́нъ же непокорли́вый въ поги́бель. | ΥΙΟΣ πανοῦργος ὑπήκοος πατρί, υἱὸς δὲ ἀνήκοος ἐν ἀπωλείᾳ. |
|
2
|
2
|
| Ѿ плодѡ́въ пра́вды снѣ́сть бл҃гі́й: дꙋ́шы же беззако́нныхъ погиба́ютъ безвре́меннѡ. | ἀπὸ καρπῶν δικαιοσύνης φάγεται ἀγαθός, ψυχαὶ δὲ παρανόμων ὀλοῦνται ἄωροι. |
|
3
|
3
|
| И҆́же храни́тъ своѧ̑ оу҆ста̀, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ: проде́рзивый же оу҆стна́ма оу҆страши́тъ себѐ. | ὃς φυλάσσει τὸ ἑαυτοῦ στόμα, τηρεῖ τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν, ὁ δὲ προπετὴς χείλεσι πτοήσει ἑαυτόν. |
|
4
|
4
|
| Въ по́хотехъ є҆́сть всѧ́къ пра́здный: рꙋ́ки же мꙋ́жественныхъ въ прилѣжа́нїи. | ἐν ἐπιθυμίαις ἐστὶ πᾶς ἀεργός, χεῖρες δὲ ἀνδρείων ἐν ἐπιμελείᾳ. |
|
5
|
5
|
| Словесѐ непра́ведна ненави́дитъ првⷣникъ: нечести́вый же стыди́тсѧ и҆ не воз̾имѣ́тъ дерзнове́нїѧ. | λόγον ἄδικον μισεῖ δίκαιος, ἀσεβὴς δὲ αἰσχύνεται καὶ οὐχ ἕξει παρρησίαν. |
|
6
|
|
| Пра́вда храни́тъ неѕлѡ́бивыѧ: нечести̑выѧ же ѕлы̑ твори́тъ грѣ́хъ. | |
|
7
|
7
|
| Сꙋ́ть богатѧ́ще себѐ, ничесѡ́же и҆мꙋ́ще: и҆ сꙋ́ть смирѧ́ющесѧ во мно́зѣ бога́тствѣ. | εἰσὶν οἱ πλουτίζοντες ἑαυτοὺς μηδὲν ἔχοντες, καί εἰσιν οἱ ταπεινοῦντες ἑαυτοὺς ἐν πολλῷ πλούτῳ. |
|
8
|
8
|
| И҆збавле́нїе мꙋ́жа дꙋшѝ своѐ є҆мꙋ̀ бога́тство: ни́щїй же не терпи́тъ преще́нїѧ. | λύτρον ἀνδρὸς ψυχῆς ὁ ἴδιος πλοῦτος, πτωχὸς δὲ οὐχ ὑφίσταται ἀπειλήν. |
|
9
|
9
|
| Свѣ́тъ првⷣнымъ всегда̀, свѣ́тъ же нечести́выхъ оу҆гаса́етъ: дꙋ́ши льсти̑выѧ заблꙋжда́ютъ во грѣсѣ́хъ, првⷣнїи же ще́дрѧтъ и҆ ми́лꙋютъ. | φῶς δικαίοις διαπαντός, φῶς δὲ ἀσεβῶν σβέννυται. 9α ψυχαὶ δόλιαι πλανῶνται ἐν ἁμαρτίαις, δίκαιοι δὲ οἰκτείρουσι καὶ ἐλεοῦσι. |
|
10
|
10
|
| Ѕлы́й съ досажде́нїемъ твори́тъ ѕла̑ѧ: себе́ же зна́ющїи премꙋ́дри (сꙋ́ть). | κακὸς μεθ᾿ ὕβρεως πράσσει κακά, οἱ δὲ ἑαυτῶν ἐπιγνώμονες σοφοί. |
|
11
|
11
|
| И҆мѣ́нїе поспѣша́емо со беззако́нїемъ оу҆ма́лено быва́етъ, собира́ѧй же себѣ̀ со бл҃гоче́стїемъ и҆зѡби́лствовати бꙋ́детъ: првⷣный ще́дритъ и҆ дае́тъ. | ὕπαρξις ἐπισπουδαζομένη μετὰ ἀνομίας ἐλάσσων γίνεται, ὁ δὲ συνάγων ἑαυτῷ μετ᾿ εὐσεβείας πληθυνθήσεται· δίκαιος οἰκτείρει καὶ κιχρᾷ. |
|
12
|
12
|
| Лꙋ́чше начина́ѧй помога́ти се́рдцемъ ѡ҆бѣща́ющагѡ и҆ въ наде́ждꙋ ведꙋ́щагѡ: дре́во бо жи́зни жела́нїе до́брое. | κρείσσων ἐναρχόμενος βοηθῶν καρδίᾳ τοῦ ἐπαγγελλομένου καὶ εἰς ἐλπίδα ἄγοντος· δένδρον γὰρ ζωῆς ἐπιθυμία ἀγαθή. |
|
13
|
13
|
| И҆́же презира́етъ ве́щь, презрѣ́нъ бꙋ́детъ ѿ неѧ̀: а҆ боѧ́йсѧ за́повѣди, се́й здра́вствꙋетъ. | ὃς καταφρονεῖ πράγματος, καταφρονηθήσεται ὑπ᾿ αὐτοῦ· ὁ δὲ φοβούμενος ἐντολήν, οὗτος ὑγιαίνει. 13α υἱῷ δολίῳ οὐδὲν ἔσται ἀγαθόν, οἰκέτῃ δὲ σοφῷ εὔοδοι ἔσονται πράξεις, καὶ κατευθυνθήσεται ἡ ὁδὸς αὐτοῦ. |
|
14
|
14
|
| Сы́нꙋ лꙋка́вомꙋ ничто́же є҆́сть бла́го: рабꙋ́ же мꙋ́дрꙋ благопоспѣ̑шна бꙋ́дꙋтъ дѣла̀, и҆ и҆спра́витсѧ пꙋ́ть є҆гѡ̀. | νόμος σοφοῦ πηγὴ ζωῆς, ὁ δὲ ἄνους ὑπὸ παγίδος θανεῖται. |
|
15
|
15
|
| Зако́нъ мꙋ́дромꙋ и҆сто́чникъ жи́зни: безꙋ́мный же ѿ сѣ́ти оу҆́мретъ. | σύνεσις ἀγαθὴ δίδωσι χάριν, τὸ δὲ γνῶναι νόμον διανοίας ἐστὶν ἀγαθῆς, ὁδοὶ δὲ καταφρονούντων ἐν ἀπωλείᾳ. |
|
16
|
16
|
| Ра́зꙋмъ бл҃гъ дае́тъ блгⷣть: разꙋмѣ́ти же зако́нъ, мы́сли є҆́сть благі́ѧ: пꙋтїе́ же презира́ющихъ въ поги́бели. | πᾶς πανοῦργος πράσσει μετὰ γνώσεως, ὁ δὲ ἄφρων ἐξεπέτασεν ἑαυτοῦ κακίαν. |
|
17
|
17
|
| Всѧ́къ хи́трый твори́тъ съ ра́зꙋмомъ, безꙋ́мный же простре́тъ свою̀ ѕло́бꙋ. | βασιλεὺς θρασὺς ἐμπεσεῖται εἰς κακά, ἄγγελος δὲ σοφὸς ρύσεται αὐτόν. |
|
18
|
18
|
| Ца́рь де́рзостенъ впаде́тъ во ѕла̑ѧ, вѣ́стникъ же мꙋ́дръ и҆зба́витъ є҆го̀. | πενίαν καὶ ἀτιμίαν ἀφαιρεῖται παιδεία, ὁ δὲ φυλάσσων ἐλέγχους δοξασθήσεται. |
|
19
|
19
|
| Нищетꙋ̀ и҆ безче́стїе ѿе́млетъ наказа́нїе: хранѧ́й же ѡ҆бличє́нїѧ просла́витсѧ. | ἐπιθυμίαι εὐσεβῶν ἡδύνουσι ψυχήν, ἔργα δὲ ἀσεβῶν μακρὰν ἀπὸ γνώσεως. |
|
20
|
20
|
| Жела̑нїѧ бл҃гочести́выхъ наслажда́ютъ дꙋ́шꙋ, дѣла́ же нечести́выхъ дале́че ѿ ра́зꙋма. | ὁ συμπορευόμενος σοφοῖς σοφὸς ἔσται, ὁ δὲ συμπορευόμενος ἄφροσι γνωσθήσεται. |
|
21
|
21
|
| Ходѧ́й съ премꙋ́дрыми премꙋ́дръ бꙋ́детъ, ходѧ́й же съ безꙋ́мными позна́нъ бꙋ́детъ. | ἁμαρτάνοντας καταδιώξεται κακά, τοὺς δὲ δικαίους καταλήψεται ἀγαθά. |
|
22
|
22
|
| Согрѣша́ющихъ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ, првⷣныхъ же пости́гнꙋтъ бл҃га̑ѧ. | ἀγαθὸς ἀνὴρ κληρονομήσει υἱοὺς υἱῶν, θησαυρίζεται δὲ δικαίοις πλοῦτος ἀσεβῶν. |
|
23
|
23
|
| Бл҃гъ мꙋ́жъ наслѣ́дитъ сы́ны сынѡ́въ: сокро́вищствꙋетсѧ же првⷣнымъ бога́тство нечести́выхъ. | δίκαιοι ποιήσουσιν ἐν πλούτῳ ἔτη πολλά, ἄδικοι δὲ ἀπολοῦνται συντόμως. |
|
24
|
24
|
| Првⷣнїи насладѧ́тсѧ въ бога́тствѣ лѣ̑та мнѡ́га: непра́веднїи же поги́бнꙋтъ вско́рѣ. | ὃς φείδεται τῆς βακτηρίας μισεῖ τὸν υἱὸν αὐτοῦ, ὁ δὲ ἀγαπῶν ἐπιμελῶς παιδεύει. |
|
25
|
25
|
| И҆́же щади́тъ же́злъ (сво́й), ненави́дитъ сы́на своего̀: любѧ́й же наказꙋ́етъ прилѣ́жнѡ. | δίκαιος ἔσθων ἐμπιπλᾷ τὴν ψυχὴν αὐτοῦ, ψυχαὶ δὲ ἀσεβῶν ἐνδεεῖς. |
|
26
|
|
| Првⷣный ꙗ҆ды́й насыща́етъ дꙋ́шꙋ свою̀: дꙋ́шы же нечести́выхъ скꙋ̑дны. | |
|
Глава́ д҃і
|
Κεφάλαιο 14
|
|
1
|
1
|
| Мꙋ̑дрыѧ жєны̀ созда́ша до́мы: безꙋ́мнаѧ же раскопа̀ рꙋка́ма свои́ма. | ΣΟΦΑΙ γυναῖκες ᾠκοδόμησαν οἴκους, ἡ δὲ ἄφρων κατέσκαψε ταῖς χερσὶν αὐτῆς. |
|
2
|
2
|
| Ходѧ́й пра́вѡ бои́тсѧ гдⷭ҇а: развраща́ѧй же пꙋти̑ своѧ̑ ѡ҆безче́ститсѧ. | ὁ πορευόμενος ὀρθῶς φοβεῖται τὸν Κύριον, ὁ δὲ σκολιάζων ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ ἀτιμασθήσεται. |
|
3
|
3
|
| И҆з̾ оу҆́стъ безꙋ́мныхъ же́злъ досажде́нїѧ: оу҆стнѣ́ же мꙋ́дрыхъ хранѧ́тъ ѧ҆̀. | ἐκ στόματος ἀφρόνων βακτηρία ὕβρεως, χείλη δὲ σοφῶν φυλάσσει αὐτούς. |
|
4
|
4
|
| И҆дѣ́же нѣ́сть волѡ́въ, ꙗ҆́сли чи̑сты: а҆ и҆дѣ́же жи̑та мнѡ́га, ꙗ҆́вна волꙋ̀ крѣ́пость. | οὗ μή εἰσι βόες, φάτναι καθαραί· οὗ δὲ πολλὰ γεννήματα, φανερὰ βοὸς ἰσχύς. |
|
5
|
5
|
| Свидѣ́тель вѣ́ренъ не лже́тъ: разжиза́етъ же лѡ́жнаѧ свидѣ́тель непра́веденъ. | μάρτυς πιστὸς οὐ ψεύδεται, ἐκκαίει δὲ ψευδῆ μάρτυς ἄδικος. |
|
6
|
6
|
| Взы́щеши премꙋ́дрости оу҆ ѕлы́хъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щеши: чꙋ́вство же оу҆ мꙋ́дрыхъ оу҆до́бно. | ζητήσεις σοφίαν παρὰ κακοῖς καὶ οὐχ εὑρήσεις, αἴσθησις δὲ παρὰ φρονίμοις εὐχερής. |
|
7
|
7
|
| Всѧ̑ проти̑вна (сꙋ́ть) мꙋ́жеви безꙋ́мнꙋ: ѻ҆рꙋ́жїе же чꙋ́вствїѧ оу҆стнѣ̀ премꙋ̑дры. | πάντα ἐναντία ἀνδρὶ ἄφρονι, ὅπλα δὲ αἰσθήσεως χείλη σοφά. |
|
8
|
8
|
| Премꙋ́дрость кова́рныхъ оу҆разꙋмѣ́етъ пꙋти̑ и҆́хъ: бꙋ́йство же безꙋ́мныхъ въ заблꙋжде́нїи. | σοφία πανούργων ἐπιγνώσεται τὰς ὁδοὺς αὐτῶν, ἄνοια δὲ ἀφρόνων ἐν πλάνῃ. |
|
9
|
9
|
| До́мове беззако́нныхъ тре́бꙋютъ ѡ҆чище́нїѧ, до́мове же првⷣныхъ прїѧ́тни. | οἰκίαι παρανόμων ὀφειλήσουσι καθαρισμόν, οἰκίαι δὲ δικαίων δεκταί. |
|
10
|
10
|
| Се́рдце мꙋ́жа чꙋ́вственно печа́ль дꙋшѝ є҆гѡ̀: є҆гда́ же весели́тсѧ, не примѣша́етсѧ досажде́нїю. | καρδία ἀνδρὸς αἰσθητική, λυπηρὰ ψυχὴ αὐτοῦ· ὅταν δὲ εὐφραίνηται, οὐκ ἐπιμίγνυται ὕβρει. |
|
11
|
11
|
| До́мове нечести́выхъ и҆сче́знꙋтъ, селє́нїѧ же пра́вѡ творѧ́щихъ пребꙋ́дꙋтъ. | οἰκίαι ἀσεβῶν ἀφανισθήσονται, σκηναὶ δὲ κατορθούντων στήσονται. |
|
12
|
12
|
| Є҆́сть пꙋ́ть, и҆́же мни́тсѧ человѣ́кѡмъ пра́въ бы́ти, послѣ̑днѧѧ же є҆гѡ̀ прихо́дѧтъ во дно̀ а҆́да. | ἔστιν ὁδός, ἣ δοκεῖ παρὰ ἀνθρώποις ὀρθὴ εἶναι, τὰ δὲ τελευταῖα αὐτῆς ἔρχεται εἰς πυθμένα ᾄδου. |
|
13
|
13
|
| Ко весе́лїємъ не примѣшава́етсѧ печа́ль: послѣ̑днѧѧ же ра́дости въ пла́чь прихо́дѧтъ. | ἐν εὐφροσύναις οὐ προσμίγνυται λύπη, τελευταῖα δὲ χαρὰ εἰς πένθος ἔρχεται. |
|
14
|
14
|
| Пꙋті́й свои́хъ насы́титсѧ дерзосе́рдый, ѿ размышле́нїй же свои́хъ мꙋ́жъ бла́гъ. | τῶν ἑαυτοῦ ὁδῶν πλησθήσεται θρασυκάρδιος, ἀπὸ δὲ τῶν διανοημάτων αὐτοῦ ἀνὴρ ἀγαθός. |
|
15
|
15
|
| Неѕло́бивый вѣ́рꙋ є҆́млетъ всѧ́комꙋ словесѝ, кова́рный же прихо́дитъ въ раска́ѧнїе. | ἄκακος πιστεύει παντὶ λόγῳ, πανοῦργος δὲ ἔρχεται εἰς μετάνοιαν. |
|
16
|
16
|
| Премꙋ́дръ оу҆боѧ́всѧ оу҆клони́тсѧ ѿ ѕла̀, безꙋ́мный же на себѐ надѣ́ѧвсѧ смѣшава́етсѧ со беззако́ннымъ. | σοφὸς φοβηθεὶς ἐξέκλινεν ἀπὸ κακοῦ, ὁ δὲ ἄφρων ἑαυτῷ πεποιθὼς μίγνυται ἀνόμῳ. |
|
17
|
17
|
| Ѻ҆строѧ́ростный без̾ совѣ́та твори́тъ, мꙋ́жъ же мꙋ́дрый мнѡ́гаѧ терпи́тъ. | ὀξύθυμος πράσσει μετὰ ἀβουλίας, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος πολλὰ ὑποφέρει. |
|
18
|
18
|
| Раздѣлѧ́ютъ безꙋ́мнїи ѕло́бꙋ, кова́рнїи же оу҆держа́тъ чꙋ́вство. | μεριοῦνται ἄφρονες κακίαν, οἱ δὲ πανοῦργοι κρατήσουσιν αἰσθήσεως. |
|
19
|
19
|
| Попо́лзнꙋтсѧ ѕлі́и пред̾ бл҃ги́ми, и҆ нечести́вїи послꙋ́жатъ пред̾ две́рьми првⷣныхъ. | ὀλισθήσουσι κακοὶ ἔναντι ἀγαθῶν, καὶ ἀσεβεῖς θεραπεύσουσι θύρας δικαίων. |
|
20
|
20
|
| Дрꙋ́зїе возненави́дѧтъ дрꙋгѡ́въ оу҆бо́гихъ: дрꙋ́зїе же бога́тыхъ мно́зи. | φίλοι μισήσουσι φίλους πτωχούς, φίλοι δὲ πλουσίων πολλοί. |
|
21
|
21
|
| Безче́стѧй оу҆бѡ́гїѧ согрѣша́етъ, ми́лꙋѧй же ни́щыѧ бл҃же́нъ. | ὁ ἀτιμάζων πένητας ἁμαρτάνει, ἐλεῶν δὲ πτωχοὺς μακαριστός. |
|
22
|
22
|
| Заблꙋжда́ющїи (непра́вєдницы) дѣ́лаютъ ѕла̑ѧ, млⷭ҇ть же и҆ и҆́стинꙋ дѣ́лаютъ бл҃гі́и. Не вѣ́дѧтъ млⷭ҇ти и҆ вѣ́ры дѣ́лателїе ѕлы́хъ: ми́лѡстыни же и҆ вѣ̑ры оу҆ дѣ́лателей бл҃ги́хъ. | πλανώμενοι τεκταίνουσι κακά, ἔλεον δὲ καὶ ἀλήθειαν τεκταίνουσιν ἀγαθοί. οὐκ ἐπίστανται ἔλεον καὶ πίστιν τέκτονες κακῶν, ἐλεημοσύναι δὲ καὶ πίστεις παρὰ τέκτοσιν ἀγαθοῖς. |
|
23
|
23
|
| Во всѧ́цѣмъ пекꙋ́щемсѧ є҆́сть и҆з̾ѻби́лїе: любосла́стный же и҆ безпеча́льный въ скꙋ́дости бꙋ́детъ. | ἐν παντὶ μεριμνῶντι ἔνεστι περισσόν, ὁ δὲ ἡδὺς καὶ ἀνάλγητος ἐν ἐνδείᾳ ἔσται. |
|
24
|
24
|
| Вѣне́цъ премꙋ́дрыхъ бога́тство и҆́хъ, житїе́ же безꙋ́мныхъ ѕло̀. | στέφανος σοφῶν πλοῦτος αὐτῶν, ἡ δὲ διατριβὴ ἀφρόνων κακή. |
|
25
|
25
|
| И҆зба́витъ ѿ ѕлы́хъ дꙋ́шꙋ свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́етъ же лжи̑ваѧ ле́стный. | ρύσεται ἐκ κακῶν ψυχὴν μάρτυς πιστός, ἐκκαίει δὲ ψεύδη δόλιος. |
|
26
|
26
|
| Во стра́сѣ гдⷭ҇ни оу҆пова́нїе крѣ́пости, ча́дѡмъ же свои̑мъ ѡ҆ста́витъ оу҆твержде́нїе (ми́ра). | ἐν φόβῳ Κυρίου ἐλπὶς ἰσχύος, τοῖς δὲ τέκνοις αὐτοῦ καταλείπει ἔρεισμα. |
|
27
|
27
|
| Стра́хъ гдⷭ҇ень и҆сто́чникъ жи́зни, твори́тъ же оу҆кланѧ́тисѧ ѿ сѣ́ти сме́ртныѧ. | πρόσταγμα Κυρίου πηγὴ ζωῆς, ποιεῖ δὲ ἐκκλίνειν ἐκ παγίδος θανάτου. |
|
28
|
28
|
| Во мно́зѣ ꙗ҆зы́цѣ сла́ва царю̀: во ѡ҆скꙋдѣ́нїи же лю́дстѣ сокрꙋше́нїе си́льномꙋ. | ἐν πολλῷ ἔθνει δόξα βασιλέως, ἐν δὲ ἐκλείψει λαοῦ συντριβὴ δυνάστου. |
|
29
|
29
|
| Долготерпѣли́въ мꙋ́жъ мно́гъ въ ра́зꙋмѣ, малодꙋ́шный же крѣ́пкѡ безꙋ́менъ. | μακρόθυμος ἀνὴρ πολὺς ἐν φρονήσει, ὁ δὲ ὀλιγόψυχος ἰσχυρῶς ἄφρων. |
|
30
|
30
|
| Кро́ткїй мꙋ́жъ се́рдцꙋ вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чꙋ́вственно. | πραΰθυμος ἀνὴρ καρδίας ἰατρός, σὴς δὲ ὀστέων καρδία αἰσθητική. |
|
31
|
31
|
| Ѡ҆клевета́ѧй оу҆бо́гаго раздража́етъ сотво́ршаго и҆̀, почита́ѧй же є҆го̀ ми́лꙋетъ ни́щаго. | ὁ συκοφαντῶν πένητα παροξύνει τὸν ποιήσαντα αὐτόν, ὁ δὲ τιμῶν αὐτὸν ἐλεεῖ πτωχόν. |
|
32
|
32
|
| Во ѕло́бѣ свое́й ѿри́нетсѧ нечести́вый: надѣ́ѧйжесѧ на гдⷭ҇а свои́мъ преподо́бїемъ пра́веденъ. | ἐν κακίᾳ αὐτοῦ ἀπωσθήσεται ἀσεβής, ὁ δὲ πεποιθὼς τῇ ἑαυτοῦ ὁσιότητι δίκαιος. |
|
33
|
33
|
| Въ се́рдцы бла́зѣ мꙋ́жа почі́етъ премꙋ́дрость, въ се́рдцы же безꙋ́мныхъ не познава́етсѧ. | ἐν καρδίᾳ ἀγαθῇ ἀνδρὸς ἀναπαύσεται σοφίᾳ, ἐν δὲ καρδίᾳ ἀφρόνων οὐ διαγινώσκεται. |
|
34
|
34
|
| Пра́вда возвыша́етъ ꙗ҆зы́къ: оу҆малѧ́ютъ же племена̀ грѣсѝ. | δικαιοσύνη ὑψοῖ ἔθνος, ἐλασσονοῦσι δὲ φυλὰς ἁμαρτίαι. |
|
35
|
35
|
| Прїѧ́тенъ царе́ви слꙋга̀ разꙋ́мный, свои́мъ же благоѡбраще́нїемъ ѿе́млетъ безче́стїе. | δεκτὸς βασιλεῖ ὑπηρέτης νοήμων, τῇ δὲ ἑαυτοῦ εὐστροφίᾳ ἀφαιρεῖται ἀτιμίαν. |
|
Глава́ є҃і
|
Κεφάλαιο 15
|
|
1
|
1
|
| Гнѣ́въ гꙋби́тъ и҆ разꙋ̑мныѧ: ѿвѣ́тъ же смире́нъ ѿвраща́етъ ꙗ҆́рость, а҆ сло́во же́стоко возвиза́етъ гнѣ́вы. | ΟΡΓΗ ἀπόλλυσι καὶ φρονίμους, ἀπόκρισις δὲ ὑποπίπτουσα ἀποστρέφει θυμόν, λόγος δὲ λυπηρὸς ἐγείρει ὀργάς. |
|
2
|
2
|
| Ѧ҆зы́къ мꙋ́дрыхъ дѡ́браѧ свѣ́сть: оу҆ста́ же безꙋ́мныхъ возвѣща́ютъ ѕла̑ѧ. | γλῶσσα σοφῶν καλὰ ἐπίσταται, στόμα δὲ ἀφρόνων ἀναγγέλλει κακά. |
|
3
|
3
|
| На всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ ѻ҆́чи гдⷭ҇ни сматрѧ́ютъ ѕлы̑ѧ же и҆ благі̑ѧ. | ἐν παντὶ τόπῳ ὀφθαλμοὶ Κυρίου, σκοπεύουσι κακούς τε καὶ ἀγαθούς. |
|
4
|
4
|
| И҆сцѣле́нїе ѧ҆зы́ка дре́во жи́зни: хранѧ́й же є҆го̀ и҆спо́лнитсѧ дꙋ́ха. | ἴασις γλώσσης δένδρον ζωῆς, ὁ δὲ συντηρῶν αὐτὴν πλησθήσεται πνεύματος, |
|
5
|
5
|
| Безꙋ́мный рꙋга́етсѧ наказа́нїю ѻ҆́тчꙋ: хранѧ́й же за́пѡвѣди хитрѣ́йшїй. Во мно́зѣ пра́вдѣ крѣ́пость мно́га: нечести́вїи же ѿ землѝ и҆скоренѧ́тсѧ. | ἄφρων μυκτηρίζει παιδείαν πατρός, ὁ δὲ φυλάσσων ἐντολὰς πανουργότερος. |
|
6
|
6
|
| Въ домѣ́хъ првⷣныхъ крѣ́пость мно́га: плоды́ же нечести́выхъ погиба́ютъ. | ). 27α ἐλεημοσύναις καὶ πίστεσιν ἀποκαθαίρονται ἁμαρτίαι, τῷ δὲ φόβῳ Κυρίου ἐκκλίνει πᾶς ἀπὸ κακοῦ. |
|
7
|
7
|
| Оу҆стнѣ̀ мꙋ́дрыхъ свѧзꙋ́ютсѧ чꙋ́вствомъ, сердца́ же безꙋ́мныхъ не твє́рда. | ). 28α δεκταὶ παρὰ Κυρίῳ ὁδοὶ ἀνθρώπων δικαίων, διὰ δὲ αὐτῶν καὶ οἱ ἐχθροὶ φίλοι γίνονται. |
|
8
|
8
|
| Жє́ртвы нечести́выхъ ме́рзость гдⷭ҇еви, ѡ҆бѣ́ты же правоходѧ́щихъ прїѧ́тни є҆мꙋ̀. | ). 29α κρείσσων ὀλίγη λῆψις μετὰ δικαιοσύνης ἢ πολλὰ γεννήματα μετὰ ἀδικίας. 29β καρδία ἀνδρὸς λογιζέσθω δίκαια, ἵνα ὑπὸ τοῦ Θεοῦ διορθωθῇ τὰ διαβήματα αὐτοῦ. |
|
9
|
9
|
| Ме́рзость гдⷭ҇еви пꙋтїѐ нечести́выхъ: гонѧ́щыѧ же пра́вдꙋ лю́битъ. | βδέλυγμα Κυρίῳ ὁδοὶ ἀσεβοῦς, διώκοντας δὲ δικαιοσύνην ἀγαπᾷ. |
|
10
|
10
|
| Наказа́нїе неѕло́бивагѡ познава́етсѧ ѿ мимоходѧ́щихъ: ненави́дѧщїи же ѡ҆бличє́нїѧ скончава́ютсѧ сра́мнѡ. | παιδεία ἀκάκου γνωρίζεται ὑπὸ τῶν παριόντων, οἱ δὲ μισοῦντες ἐλέγχους τελευτῶσιν αἰσχρῶς. |
|
11
|
11
|
| А҆́дъ и҆ па́гꙋба ꙗ҆́вна пред̾ гдⷭ҇емъ, ка́кѡ не и҆ сердца̀ человѣ́кѡвъ; | ᾅδης καὶ ἀπώλεια φανερὰ παρὰ τῷ Κυρίῳ· πῶς οὐχὶ καὶ αἱ καρδίαι τῶν ἀνθρώπων; |
|
12
|
12
|
| Не возлю́битъ ненака́занный ѡ҆блича́ющихъ є҆го̀, съ мꙋ́дрыми же не побесѣ́дꙋетъ. | οὐκ ἀγαπήσει ἀπαίδευτος τοὺς ἐλέγχοντας αὐτόν, μετὰ δὲ σοφῶν οὐχ ὁμιλήσει. |
|
13
|
13
|
| Се́рдцꙋ веселѧ́щꙋсѧ, лицѐ цвѣте́тъ: въ печа́лехъ же сꙋ́щꙋ, сѣ́тꙋетъ. | καρδίας εὐφραινομένης πρόσωπον θάλλει, ἐν δὲ λύπαις οὔσης σκυθρωπάζει. |
|
14
|
14
|
| Се́рдце пра́вое и҆́щетъ чꙋ́вства: оу҆ста́ же ненака́занныхъ оу҆разꙋмѣ́ютъ ѕла̑ѧ. | καρδία ὀρθὴ ζητεῖ αἴσθησιν, στόμα δὲ ἀπαιδεύτων γνώσεται κακά. |
|
15
|
15
|
| На всѧ́ко вре́мѧ ѻ҆́чи ѕлы́хъ прїе́млютъ ѕла̑ѧ: до́брїи же безмо́лвствꙋютъ прⷭ҇нѡ. | πάντα τὸν χρόνον οἱ ὀφθαλμοὶ τῶν κακῶν προσδέχονται κακά, οἱ δὲ ἀγαθοὶ ἡσυχάζουσι διαπαντός. |
|
16
|
16
|
| Лꙋ́чше части́ца ма́лаѧ со стра́хомъ гдⷭ҇нимъ, не́жели сокрѡ́вища вє́лїѧ без̾ боѧ́зни. | κρεῖσσον μικρὰ μερὶς μετὰ φόβου Κυρίου ἢ θησαυροὶ μεγάλοι μετὰ ἀφοβίας. |
|
17
|
17
|
| Лꙋ́чше оу҆чрежде́нїе ѿ ѕе́лїй съ любо́вїю и҆ благода́тїю, не́жели представле́нїе телцє́въ со враждо́ю. | κρείσσων ξενισμὸς μετὰ λαχάνων πρὸς φιλίαν καὶ χάριν ἢ παράθεσις μόσχων μετὰ ἔχθρας. |
|
18
|
18
|
| Мꙋ́жъ ꙗ҆́рый оу҆строѧ́етъ бра̑ни, долготерпѣли́вый же и҆ бꙋ́дꙋщꙋю оу҆кроща́етъ. Терпѣли́вый мꙋ́жъ оу҆гаси́тъ сꙋды̀, нечести́вый же воздвиза́етъ па́че. | ἀνὴρ θυμώδης παρασκευάζει μάχας, μακρόθυμος δὲ καὶ τὴν μέλλουσαν καταπραΰνει. 18α μακρόθυμος ἀνὴρ κατασβέσει κρίσεις, ὁ δὲ ἀσεβὴς ἐγείρει μᾶλλον. |
|
19
|
19
|
| Пꙋтїѐ пра́здныхъ по́стлани те́рнїемъ, мꙋ́жественныхъ же оу҆гла́ждени. | ὁδοὶ ἀεργῶν ἐστρωμέναι ἀκάνθαις, αἱ δὲ τῶν ἀνδρείων τετριμμέναι. |
|
20
|
20
|
| Сы́нъ премꙋ́дръ весели́тъ ѻ҆тца̀, сы́нъ же безꙋ́менъ раздража́етъ ма́терь свою̀. | υἱὸς σοφὸς εὐφραίνει πατέρα, υἱὸς δὲ ἄφρων μυκτηρίζει μητέρα αὐτοῦ. |
|
21
|
21
|
| Несмы́сленнагѡ стєзѝ скꙋ̑дны оу҆ма̀: мꙋ́жъ же разꙋ́менъ и҆справлѧ́ѧ хо́дитъ. | ἀνοήτου τρίβοι ἐνδεεῖς φρενῶν, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος κατευθύνων πορεύεται. |
|
22
|
22
|
| Ѿлага́ютъ помышлє́нїѧ не чтꙋ́щїи со́нмищъ: въ сердца́хъ же совѣ́тныхъ пребыва́етъ совѣ́тъ. | ὑπερτίθενται λογισμοὺς οἱ μὴ τιμῶντες συνέδρια, ἐν δὲ καρδίαις βουλευομένων μένει βουλή. |
|
23
|
23
|
| Не послꙋ́шаетъ ѕлы́й є҆гѡ̀, нижѐ рече́тъ поле́зно что̀ и҆ добро̀ ѻ҆́бщемꙋ. | οὐ μὴ ὑπακούσῃ ὁ κακὸς αὐτῇ, οὐδὲ μὴ εἴπῃ καίριόν τι καὶ καλὸν τῷ κοινῷ. |
|
24
|
24
|
| Пꙋтїѐ живота̀ помышлє́нїѧ разꙋ́мнагѡ, да оу҆клони́всѧ ѿ а҆́да спасе́тсѧ. | ὁδοὶ ζωῆς διανοήματα συνετοῦ, ἵνα ἐκκλίνας ἐκ τοῦ ᾅδου σωθῇ. |
|
25
|
25
|
| До́мы досади́телей разорѧ́етъ гдⷭ҇ь, оу҆тверди́ же предѣ́лъ вдови́цы. | οἴκους ὑβριστῶν κατασπᾷ Κύριος, ἐστήρισε δὲ ὅριον χήρας. |
|
26
|
26
|
| Ме́рзость гдⷭ҇еви по́мыслъ непра́ведный, чи́стыхъ же глаго́лы чє́стны. | βδέλυγμα Κυρίῳ λογισμὸς ἄδικος, ἁγνῶν δὲ ρήσεις σεμναί. |
|
27
|
27
|
| Гꙋби́тъ себѐ мздои́мецъ, ненави́дѧй же дарѡ́въ прїѧ́тїѧ спасе́тсѧ: ми́лостынѧми и҆ вѣ́рами ѡ҆чища́ютсѧ грѣсѝ, стра́хомъ же гдⷭ҇нимъ оу҆клонѧ́етсѧ всѧ́къ ѿ ѕла̀. | ἐξόλλυσιν ἑαυτὸν ὁ δωρολήπτης, ὁ δὲ μισῶν δώρων λήψεις σώζεται. (Μασ. Ι´, |
|
28
|
28
|
| Сердца̀ првⷣныхъ поꙋча́ютсѧ вѣ́рѣ, оу҆ста́ же нечести́выхъ ѿвѣща́ютъ ѕла̑ѧ: прїѧ́тни пред̾ гдⷭ҇емъ пꙋтїѐ мꙋже́й првⷣныхъ, и҆́миже и҆ вразѝ дрꙋ́зїе быва́ютъ. | καρδίαι δικαίων μελετῶσι πίστεις, στόμα δὲ ἀσεβῶν ἀποκρίνεται κακά. (Μασ. Ι´, |
|
29
|
29
|
| Дале́че ѿстои́тъ бг҃ъ ѿ нечести́выхъ, моли́твы же првⷣныхъ послꙋ́шаетъ: лꙋ́чше ма́лое прїѧ́тїе со пра́вдою, не́жели мнѡ́га жи̑та съ непра́вдою: се́рдце мꙋ́жа да мы́слитъ првⷣнаѧ, да ѿ бг҃а и҆спра́вѧтсѧ стѡпы̀ є҆гѡ̀. | μακρὰν ἀπέχει ὁ Θεὸς ἀπὸ ἀσεβῶν, εὐχαῖς δὲ δικαίων ἐπακούει. (Μασ. Ι´, |
|
30
|
30
|
| Ви́дѧщее ѻ҆́ко дѡ́браѧ весели́тъ се́рдце, сла́ва же блага́ѧ оу҆тꙋчнѧ́етъ кѡ́сти. | θεωρῶν ὀφθαλμὸς καλὰ εὐφραίνει καρδίαν, φήμη δὲ ἀγαθὴ πιαίνει ὀστᾶ. |
|
31
|
|
| Слꙋ́шаѧй ѡ҆бличе́нїй живота̀ посредѣ̀ премꙋ́дрыхъ водвори́тсѧ. | |
|
32
|
32
|
| И҆́же ѿмета́етъ наказа́нїе, ненави́дитъ себѐ: соблюда́ѧй же ѡ҆бличє́нїѧ лю́битъ свою̀ дꙋ́шꙋ. | ὃς ἀπωθεῖται παιδείαν, μισεῖ ἑαυτόν, ὁ δὲ τηρῶν ἐλέγχους ἀγαπᾷ ψυχὴν αὐτοῦ. |
|
33
|
33
|
| Стра́хъ гдⷭ҇ень наказа́нїе и҆ премꙋ́дрость, и҆ нача́ло сла́вы ѿвѣща́етъ є҆́й (,*пред̾и́детъ же смирє́ннымъ сла́ва). | φόβος Θεοῦ παιδεία καὶ σοφία, καὶ ἀρχὴ δόξης ἀποκριθήσεται αὐτῇ. |
|
Глава́ ѕ҃і
|
Κεφάλαιο 16
|
|
1
|
1
|
| Человѣ́кꙋ предложе́нїе се́рдца: и҆ ѿ гдⷭ҇а ѿвѣ́тъ ѧ҆зы́ка. | ΠΑΝΤΑ τὰ ἔργα τοῦ ταπεινοῦ φανερὰ παρὰ τῷ Θεῷ, οἱ δὲ ἀσεβεῖς ἐν ἡμέρᾳ κακῇ ὀλοῦνται. |
|
2
|
|
| Всѧ̑ дѣла̀ смире́ннагѡ ꙗ҆влє́нна пред̾ бг҃омъ, и҆ оу҆крѣплѧ́ѧй дꙋ́хи гдⷭ҇ь. | |
|
3
|
|
| Прибли́жи ко гдⷭ҇ꙋ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ оу҆твердѧ́тсѧ помышлє́нїѧ твоѧ̑. | |
|
4
|
4
|
| Всѧ̑ содѣ́ла гдⷭ҇ь себє̀ ра́ди: нечести́вїи же въ де́нь ѕо́лъ поги́бнꙋтъ. | ) |
|
5
|
5
|
| Нечи́стъ пред̾ бг҃омъ всѧ́къ высокосе́рдый: въ рꙋ́кꙋ же рꙋ́цѣ влага́ѧй непра́веднѡ не ѡ҆безвини́тсѧ. | ἀκάθαρτος παρὰ Θεῷ πᾶς ὑψηλοκάρδιος, χειρὶ δὲ χεῖρας ἐμβαλὼν ἀδίκως οὐκ ἀθῳωθήσεται. |
|
6
|
|
| Нача́ло пꙋтѝ бла́га, є҆́же твори́ти првⷣнаѧ, прїѧ̑тна же пред̾ бг҃омъ па́че, не́жели жре́ти жє́ртвы. | |
|
7
|
7
|
| И҆ща́й гдⷭ҇а ѡ҆брѧ́щетъ ра́зꙋмъ со пра́вдою: | ἀρχὴ ὁδοῦ ἀγαθῆς τὸ ποιεῖν τὰ δίκαια, δεκτὰ δὲ παρὰ Θεῷ μᾶλλον ἢ θύειν θυσίας. |
|
8
|
8
|
| пра́вѣ же и҆́щꙋщїи є҆го̀ ѡ҆брѧ́щꙋтъ ми́ръ. | ὁ ζητῶν τὸν Κύριον εὑρήσει γνῶσιν μετὰ δικαιοσύνης, οἱ δὲ ὀρθῶς ζητοῦντες αὐτὸν εὑρήσουσιν εἰρήνην. (Μασ. |
|
9
|
9
|
| Всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ со пра́вдою: храни́тсѧ же нечести́вый на де́нь ѕо́лъ. | πάντα τὰ ἔργα τοῦ Κυρίου μετὰ δικαιοσύνης· φυλάσσεται δὲ ὁ ἀσεβὴς εἰς ἡμέραν κακήν. |
|
10
|
10
|
| Прⷪ҇ро́чество во оу҆стнѣ́хъ царе́выхъ, въ сꙋди́щи же не погрѣша́тъ оу҆ста̀ є҆гѡ̀. | μαντεῖον ἐπὶ χείλεσι βασιλέως, ἐν δὲ κρίσει οὐ μὴ πλανηθῇ τὸ στόμα αὐτοῦ. |
|
11
|
11
|
| Превѣ́са мѣ́рила пра́вда оу҆ гдⷭ҇а: дѣла́ же є҆гѡ̀ мѣ̑рила првⷣнаѧ. | ροπὴ ζυγοῦ δικαιοσύνη παρὰ Κυρίῳ, τὰ δὲ ἔργα αὐτοῦ στάθμια δίκαια. |
|
12
|
12
|
| Ме́рзость царе́ви творѧ́й ѕла̑ѧ: со пра́вдою бо оу҆готовлѧ́етсѧ престо́лъ нача́лства. | βλέλυγμα βασιλεῖ ὁ ποιῶν κακά, μετὰ γὰρ δικαιοσύνης ἑτοιμάζεται θρόνος ἀρχῆς. |
|
13
|
13
|
| Прїѧ̑тны царю̀ оу҆стнѣ̀ првⷣны, словеса́ же пра̑ваѧ лю́битъ гдⷭ҇ь. | δεκτὰ βασιλεῖ χείλη δίκαια, λόγους δὲ ὀρθοὺς ἀγαπᾷ. |
|
14
|
14
|
| Ꙗ҆́рость царе́ва вѣ́стникъ сме́рти: мꙋ́жъ же премꙋ́дръ оу҆толи́тъ є҆го̀. | θυμὸς βασιλέως ἄγγελος θανάτου, ἀνὴρ δὲ σοφὸς ἐξιλάσεται αὐτόν. |
|
15
|
15
|
| Во свѣ́тѣ жи́зни сы́нъ царе́въ: прїѧ́тнїи же є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ѡ҆́блакъ по́зденъ. | ἐν φωτὶ ζωῆς υἱὸς βασιλέως, οἱ δὲ προσδεκτοὶ αὐτῷ ὥσπερ νέφος ὄψιμον. |
|
16
|
16
|
| Оу҆гнѣждє́нїѧ премꙋ́дрости и҆збра́ннѣе зла́та: вселє́нїѧ же ра́зꙋма дража́йши сребра̀. | νοσσιαὶ σοφίας αἱρετώτεραι χρυσίου, νοσσιαί δὲ φρονήσεως αἱρετώτεραι ὑπὲρ ἀργύριον. |
|
17
|
17
|
| Пꙋтїѐ жи́зни оу҆кланѧ́ютсѧ ѿ ѕлы́хъ: долгота́ же житїѧ̀ пꙋтїѐ првⷣни. Прїе́млѧй наказа́нїе во бл҃ги́хъ бꙋ́детъ, хранѧ́й же ѡ҆бличє́нїѧ оу҆мꙋдри́тсѧ. И҆́же храни́тъ своѧ̑ пꙋти̑, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ: любѧ́й же живо́тъ сво́й щади́тъ своѧ̑ оу҆ста̀. | τρίβοι ζωῆς ἐκκλίνουσιν ἀπὸ κακῶν, μῆκος δὲ βίου ὁδοὶ δικαιοσύνης. ὁ δεχόμενος παιδείαν ἐν ἀγαθοῖς ἔσται, ὁ δὲ φυλάσσων ἐλέγχους σοφισθήσεται. ὅς φυλάσσει τὰς ἑαυτοῦ ὁδούς, τηρεῖ τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν, ἀγαπῶν δὲ ζωὴν αὐτοῦ φείσεται στόματος αὐτοῦ. |
|
18
|
18
|
| Пре́жде сокрꙋше́нїѧ предварѧ́етъ досажде́нїе, пре́жде же паде́нїѧ ѕлопомышле́нїе. | πρὸ συντριβῆς ἡγεῖται ὕβρις, πρὸ δὲ πτώματος κακοφροσύνη. |
|
19
|
19
|
| Лꙋ́чше кроткодꙋ́шенъ со смире́нїемъ, не́жели и҆́же раздѣлѧ́етъ коры̑сти съ досади́тельми. | κρείσσων πραΰθυμος μετὰ ταπεινώσεως ἢ ὃς διαιρεῖται σκῦλα μετὰ ὑβριστῶν. |
|
20
|
20
|
| Разꙋ́мный въ ве́щехъ ѡ҆брѣта́тель бл҃ги́хъ, надѣ́ѧйсѧ же на гдⷭ҇а бл҃же́нъ. | συνετὸς ἐν πράγμασιν εὑρετὴς ἀγαθῶν, πεποιθὼς δὲ ἐπὶ Θεῷ μακαριστός. |
|
21
|
21
|
| Премꙋ̑дрыѧ и҆ разꙋ̑мныѧ ѕлы́ми нари́чꙋтъ, сла́дцїи же въ словесѝ мно́жае оу҆слы́шани бꙋ́дꙋтъ. | τοὺς σοφοὺς καὶ συνετοὺς φαύλους καλοῦσιν, οἱ δὲ γλυκεῖς ἐν λόγῳ πλείονα ἀκούσονται. |
|
22
|
22
|
| И҆сто́чникъ живо́тенъ ра́зꙋмъ стѧжа́вшымъ, наказа́нїе же безꙋ́мныхъ ѕло̀. | πηγὴ ζωῆς ἔννοια τοῖς κεκτημένοις, παιδεία δὲ ἀφρόνων κακή. |
|
23
|
23
|
| Се́рдце премꙋ́драгѡ оу҆разꙋмѣ́етъ ꙗ҆̀же ѿ свои́хъ є҆мꙋ̀ оу҆́стъ, во оу҆стна́хъ же но́ситъ ра́зꙋмъ. | καρδία σοφοῦ νοήσει τὰ ἀπὸ τοῦ ἰδίου στόματος, ἐπὶ δὲ χείλεσι φορέσει ἐπιγνωμοσύνην. |
|
24
|
24
|
| Со́тове медо́внїи словеса̀ дѡ́браѧ, сла́дость же и҆́хъ и҆сцѣле́нїе дꙋшѝ. | κηρία μέλιτος λόγοι καλοί, γλύκασμα δὲ αὐτοῦ ἴασις ψυχῆς. |
|
25
|
25
|
| Сꙋ́ть пꙋтїѐ мнѧ́щїисѧ пра́ви бы́ти мꙋ́жꙋ, ѻ҆ба́че послѣ̑днѧѧ и҆́хъ зрѧ́тъ во дно̀ а҆́дово. | εἰσὶν ὁδοὶ δοκοῦσαι εἶναι ὀρθαὶ ἀνδρί, τὰ μέντοι τελευταῖα αὐτῶν βλέπει εἰς πυθμένα ᾅδου. |
|
26
|
26
|
| Мꙋ́жъ въ трꙋдѣ́хъ трꙋжда́етсѧ себѣ̀ и҆ и҆знꙋжда́етъ поги́бель свою̀: стропти́вый во свои́хъ оу҆ста́хъ но́ситъ поги́бель. | ἀνὴρ ἐν πόνοις πονεῖ ἑαυτῷ καὶ ἐκβιάζεται τὴν ἀπώλειαν ἑαυτοῦ, ὁ μέντοι σκολιὸς ἐπὶ τῷ ἑαυτοῦ στόματι φορεῖ τὴν ἀπώλειαν. |
|
27
|
27
|
| Мꙋ́жъ безꙋ́менъ копа́етъ себѣ̀ ѕла̑ѧ и҆ во оу҆стна́хъ свои́хъ сокро́вищствꙋетъ ѻ҆́гнь. | ἀνὴρ ἄφρων ὀρύσσει ἑαυτῷ κακά, ἐπὶ δὲ τῶν ἑαυτοῦ χειλέων θησαυρίζει πῦρ. |
|
28
|
28
|
| Мꙋ́жъ стропти́вый разсыла́етъ ѕла̑ѧ, и҆ свѣти́лникъ льстѝ вжига́етъ ѕлы̑мъ, и҆ разлꙋча́етъ дрꙋ́ги. | ἀνὴρ σκολιὸς διαπέμπεται κακά, καὶ λαμπτῆρα δόλου πυρσεύει κακοῖς καὶ διαχωρίζει φίλους. |
|
29
|
29
|
| Мꙋ́жъ законопрестꙋ́пенъ прельща́етъ дрꙋ́ги и҆ ѿво́дитъ и҆̀хъ въ пꙋти̑ не бла̑ги. | ἀνὴρ παράνομος ἀποπειρᾶται φίλων καὶ ἀπάγει αὐτοὺς ὁδοὺς οὐκ ἀγαθάς. |
|
30
|
30
|
| Оу҆твержда́ѧй ѻ҆́чи своѝ мы́слитъ развращє́ннаѧ, грызы́й же оу҆стнѣ̀ своѝ ѡ҆предѣлѧ́етъ всѧ̑ ѕла̑ѧ: се́й пе́щь є҆́сть ѕло́бы. | στηρίζων δὲ ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ διαλογίζεται διεστραμμένα, ὁρίζει δὲ τοῖς χείλεσιν αὐτοῦ πάντα τὰ κακά· οὗτος κάμινός ἐστι κακίας. |
|
31
|
31
|
| Вѣне́цъ хвалы̀ ста́рость, на пꙋте́хъ же пра́вды ѡ҆брѣта́етсѧ. | στέφανος καυχήσεως γῆρας, ἐν δὲ ὁδοῖς δικαιοσύνης εὑρίσκεται. |
|
32
|
32
|
| Лꙋ́чше мꙋ́жъ долготерпѣли́въ па́че крѣ́пкагѡ, (*и҆ мꙋ́жъ ра́зꙋмъ и҆мѣ́ѧй па́че земледѣ́лца вели́кагѡ:) оу҆держава́ѧй же гнѣ́въ па́че взе́млющагѡ гра́дъ. | κρείσσων ἀνὴρ μακρόθυμος ἰσχυροῦ, ὁ δὲ κρατῶν ὀργῆς κρείσσων καταλαμβανομένου πόλιν. |
|
33
|
33
|
| Въ нѣ̑дра вхо́дѧтъ всѧ̑ непра́вєднымъ: ѿ гдⷭ҇а же всѧ̑ првⷣнаѧ. | εἰς κόλπους ἐπέρχεται πάντα τοῖς ἀδίκοις, παρὰ δὲ Κυρίου πάντα τὰ δίκαια. |
|
Глава́ з҃і
|
Κεφάλαιο 17
|
|
1
|
1
|
| Лꙋ́чше оу҆крꙋ́хъ хлѣ́ба со сла́стїю въ ми́рѣ, не́жели до́мъ и҆спо́лненъ мно́гихъ благи́хъ и҆ непра́ведныхъ же́ртвъ со бра́нїю. | ΚΡΕΙΣΣΩΝ ψωμὸς μεθ᾿ ἡδονῆς ἐν εἰρήνη ἢ οἶκος πλήρης πολλῶν ἀγαθῶν καὶ ἀδίκων θυμάτων μετὰ μάχης. |
|
2
|
2
|
| Ра́бъ смы́сленъ ѡ҆блада́етъ влады̑ки безꙋ́мными, въ бра́тїихъ же раздѣли́тъ (и҆мѣ́нїе) на ча̑сти. | οἰκέτης νοήμων κρατήσει δεσποτῶν ἀφρόνων, ἐν δὲ ἀδελφοῖς διελεῖται μέρη. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́коже и҆скꙋша́етсѧ въ пещѝ сребро̀ и҆ зла́то, та́кѡ и҆збра̑ннаѧ сердца̀ оу҆ гдⷭ҇а. | ὥσπερ δοκιμάζεται ἐν καμίνῳ ἄργυρος καὶ χρυσός, οὕτως ἐκλεκταὶ καρδίαι παρὰ Κυρίῳ. |
|
4
|
4
|
| Ѕлы́й послꙋ́шаетъ ѧ҆зы́ка законопрестꙋ́пныхъ, првⷣный же не внима́етъ оу҆стна́мъ лжи̑вымъ. | κακὸς ὑπακούει γλώσσης παρανόμων, δίκαιος δὲ οὐ προσέχει χείλεσι ψευδέσιν. |
|
5
|
5
|
| Рꙋга́йсѧ оу҆бо́гомꙋ раздража́етъ сотво́ршаго є҆го̀, ра́дꙋѧйсѧ же ѡ҆ погиба́ющемъ не ѡ҆безвини́тсѧ: ми́лꙋѧй же поми́лованъ бꙋ́детъ. | ὁ καταγελῶν πτωχοῦ παροξύνει τὸν ποιήσαντα αὐτόν, ὁ δὲ ἐπιχαίρων ἀπολλυμένῳ οὐκ ἀθῳωθήσεται· ὁ δὲ ἐπισπλαγχνιζόμενος ἐλεηθήσεται. |
|
6
|
6
|
| Вѣне́цъ ста́рыхъ ча̑да ча̑дъ: похвала́ же ча́домъ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ. Вѣ́рномꙋ ве́сь мі́ръ бога́тство, невѣ́рномꙋ же нижѐ пѣ́нѧзь. | στέφανος γερόντων τέκνα τέκνων, καύχημα δὲ τέκνων πατέρες αὐτῶν. 6α τοῦ πιστοῦ ὅλος ὁ κόσμος τῶν χρημάτων, τοῦ δὲ ἀπίστου οὐδὲ ὀβολός. |
|
7
|
7
|
| Неприли̑чны сꙋ́ть безꙋ́мномꙋ оу҆стнѣ̀ вѣ̑рны, нижѐ првⷣномꙋ оу҆стнѣ̀ лжи̑вы. | οὐχ ἁρμόσει ἄφρονι χείλη πιστά, οὐδὲ δικαίῳ χείλη ψευδῆ. |
|
8
|
8
|
| Мзда̀ благода́тей наказа́нїе оу҆потреблѧ́ющымъ: и҆ а҆́може а҆́ще ѡ҆брати́тсѧ, оу҆спѣ́етъ. | μισθὸς χαρίτων ἡ παιδεία τοῖς χρωμένοις, οὗ δ᾿ ἂν ἐπιστρέψῃ εὐοδωθήσεται. |
|
9
|
9
|
| И҆́же таи́тъ ѡ҆би̑ды, и҆́щетъ любвѐ: а҆ и҆́же ненави́дитъ скрыва́ти, разлꙋча́етъ дрꙋ́ги и҆ дома̑шнїѧ. | ὃς κρύπτει ἀδικήματα, ζητεῖ φιλίαν, ὃς δὲ μισεῖ κρύπτειν, διΐστησι φίλους καὶ οἰκείους. |
|
10
|
10
|
| Сокрꙋша́етъ преще́нїе се́рдце мꙋ́драгѡ: безꙋ́мный же бїе́мь не чꙋ́вствꙋетъ (ра́нъ). | συντρίβει ἀπειλὴ καρδίαν φρονίμου, ἄφρων δὲ μαστιγωθεὶς οὐκ αἰσθάνεται. |
|
11
|
11
|
| Прекослѡ́вїѧ воздви́жетъ всѧ́къ ѕлы́й: гдⷭ҇ь же а҆́гг҃ла неми́лостива по́слетъ на́нь. | ἀντιλογίας ἐγείρει πᾶς κακός, ὁ δὲ Κύριος ἄγγελον ἀνελεήμονα ἐκπέμψει αὐτῷ. |
|
12
|
12
|
| Впаде́тъ попече́нїе мꙋ́жꙋ смы́сленнꙋ: безꙋ́мнїи же размышлѧ́ютъ ѕла̑ѧ. | ἐμπεσεῖται μέριμνα ἀνδρὶ νοήμονι, οἱ δὲ ἄφρονες διαλογιοῦνται κακά. |
|
13
|
13
|
| И҆́же воздае́тъ ѕла̑ѧ за бл҃га̑ѧ, не подви́гнꙋтсѧ ѕла̑ѧ и҆з̾ до́мꙋ є҆гѡ̀. | ὃς ἀποδίδωσι κακὰ ἀντὶ ἀγαθῶν, οὐ κινηθήσεται κακὰ ἐκ τοῦ οἴκου αὐτοῦ. |
|
14
|
14
|
| Вла́сть дае́тъ словесє́мъ нача́ло пра́вды: предводи́телствꙋетъ же скꙋ́дости прѧ̀ и҆ бра́нь. | ἐξουσίαν δίδωσι λόγοις ἀρχὴ δικαιοσύνης, προηγεῖται δὲ τῆς ἐνδείας στάσις καὶ μάχη. |
|
15
|
15
|
| И҆́же сꙋ́дитъ првⷣнаго непра́веднымъ, непра́веднаго же првⷣнымъ, нечи́стъ и҆ ме́рзокъ оу҆ гдⷭ҇а. | ὃς δίκαιον κρίνει τὸν ἄδικον, ἄδικον δὲ τὸν δίκαιον, ἀκάθαρτος καὶ βδελυκτὸς παρὰ Θεῷ. |
|
16
|
16
|
| Вскꙋ́ю бѧ́ше и҆мѣ́нїе безꙋ́мномꙋ; стѧжа́ти бо премꙋ́дрости безсе́рдый не мо́жетъ. И҆́же высо́къ твори́тъ сво́й до́мъ, и҆́щетъ сокрꙋше́нїѧ: ѡ҆строптѣва́ѧй же оу҆чи́тисѧ впаде́тъ во ѕла̑ѧ. | ἱνατί ὑπῆρξε χρήματα ἄφρονι; κτήσασθαι γὰρ σοφίαν ἀκάρδιος οὐ δυνήσεται. 16α ὃς ὑψηλὸν ποιεῖ τὸν ἑαυτοῦ οἶκον, ζητεῖ συντριβήν, ὁ δὲ σκολιάζων τοῦ μαθεῖν ἐμπεσεῖται εἰς κακά. |
|
17
|
17
|
| На всѧ́ко вре́мѧ дрꙋ́гъ да бꙋ́детъ тебѣ̀, бра́тїѧ же въ нꙋ́ждахъ поле́зни да бꙋ́дꙋтъ: сегѡ́ бо ра́ди ражда́ютсѧ. | εἰς πάντα καιρὸν φίλος ὑπαρχέτω σοι, ἀδελφοὶ δὲ ἐν ἀνάγκαις χρήσιμοι ἔστωσαν· τούτου γὰρ χάριν γεννῶνται. |
|
18
|
18
|
| Мꙋ́жъ безꙋ́менъ пле́щетъ и҆ ра́дꙋетсѧ себѣ̀, ꙗ҆́коже порꙋча́ѧйсѧ и҆спорꙋ́читъ дрꙋ́га своего̀, на свои́хъ же оу҆стна́хъ ѻ҆́гнь сокро́вищствꙋетъ. | ἀνὴρ ἄφρων ἐπικροτεῖ καὶ ἐπιχαίρει ἑαυτῷ, ὡς καὶ ὁ ἐγγυώμενος ἐγγύῃ τῶν ἑαυτοῦ φίλων. |
|
19
|
19
|
| Грѣхолю́бецъ ра́дꙋетсѧ сва́рѡмъ, а҆ жестокосе́рдый не оу҆срѧ́щетъ благи́хъ. | φιλαμαρτήμων χαίρει μάχαις, [ὑψῶν δὲ θύραν αὐτοῦ ζητεῖ συντριβήν]. |
|
20
|
20
|
| Мꙋ́жъ оу҆добопрело́жный ѧ҆зы́комъ впаде́тъ во ѕла̑ѧ: се́рдце же безꙋ́мнагѡ болѣ́знь стѧжа́вшемꙋ є҆̀. | ὁ δὲ σκληροκάρδιος οὐ συναντᾷ ἀγαθοῖς. ἀνὴρ εὐμετάβολος γλώσσῃ ἐμπεσεῖται εἰς κακά, |
|
21
|
21
|
| Не весели́тсѧ ѻ҆те́цъ ѡ҆ сы́нѣ ненака́заннѣмъ: сы́нъ же мꙋ́дръ весели́тъ ма́терь свою̀. | καρδία δὲ ἄφρονος ὀδύνη τῷ κεκτημένῳ αὐτήν. οὐκ εὐφραίνεται πατὴρ ἐπὶ υἱῷ ἀπαιδεύτῳ, υἱὸς δὲ φρόνιμος εὐφραίνει μητέρα αὐτοῦ. |
|
22
|
22
|
| Се́рдце веселѧ́щесѧ бл҃гоимѣ́тисѧ твори́тъ: мꙋ́жꙋ же печа́льнꙋ засы́шꙋтъ кѡ́сти. | καρδία εὐφραινομένη εὐεκτεῖν ποιεῖ, ἀνδρὸς δὲ λυπηροῦ ξηραίνεται τὰ ὀστᾶ. |
|
23
|
23
|
| Прїе́млющемꙋ да́ры непра́веднѡ въ нѣ̑дра не пред̾ꙋспѣва́ютъ пꙋтїѐ: нечести́вый же оу҆кланѧ́етъ пꙋти̑ пра́вды. | λαμβάνοντος δῶρα ἀδίκως ἐν κόλποις οὐ κατευοδοῦνται ὁδοί, ἀσεβὴς δὲ ἐκκλίνει ὁδοὺς δικαιοσύνης. |
|
24
|
24
|
| Лицѐ разꙋ́мно мꙋ́жа премꙋ́дра, ѻ҆́чи же безꙋ́мнагѡ на концѣ́хъ землѝ. | πρόσωπον συνετὸν ἀνδρὸς σοφοῦ, οἱ δὲ ὀφθαλμοὶ τοῦ ἄφρονος ἐπ᾿ ἄκρα γῆς. |
|
25
|
25
|
| Гнѣ́въ ѻ҆тцꙋ̀ сы́нъ безꙋ́менъ, и҆ болѣ́знь ро́ждшей є҆го̀. | ὀργὴ πατρὶ υἱὸς ἄφρων καὶ ὀδύνη τῇ τεκούσῃ αὐτόν. |
|
26
|
26
|
| Тщєты̀ твори́ти мꙋ́жꙋ првⷣнꙋ не добро̀, нижѐ преподо́бно навѣ́товати власте́мъ пра́вєднымъ. | ζημιοῦν ἄνδρα δίκαιον οὐ καλόν, οὐδὲ ὅσιον ἐπιβουλεύειν δυνάσταις δικαίοις. |
|
27
|
27
|
| И҆́же щади́тъ глаго́лъ произнестѝ же́стокъ, разꙋ́менъ: долготерпѣли́вый же мꙋ́жъ премꙋ́дръ, лꙋ́чше и҆́щꙋщагѡ наꙋ́ки. | ὃς φείδεται ρῆμα προέσθαι σκληρόν, ἐπιγνώμων, μακρόθυμος δὲ ἀνὴρ φρόνιμος. |
|
28
|
28
|
| Несмы́сленномꙋ вопроси́вшꙋ ѡ҆ мꙋ́дрости, мꙋ́дрость вмѣни́тсѧ: нѣ́ма же кто̀ себѐ твори́тъ, возмни́тсѧ разꙋ́менъ бы́ти. | ἀνοήτῳ ἐπερωτήσαντι σοφίαν σοφία λογισθήσεται, ἐνεὸν δέ τις ἑαυτὸν ποιήσας δόξει φρόνιμος εἶναι. |
|
Глава́ и҃і
|
Κεφάλαιο 18
|
|
1
|
1
|
| Вины̑ и҆́щетъ мꙋ́жъ хотѧ̀ ѿлꙋчи́тисѧ ѿ дрꙋгѡ́въ, на всѧ́ко же вре́мѧ поноси́мь бꙋ́детъ. | Προφάσεις ζητεῖ ἀνὴρ βουλόμενος χωρίζεσθαι ἀπὸ φίλων, ἐν παντὶ δὲ καιρῷ ἐπονείδιστος ἔσται. |
|
2
|
2
|
| Не тре́бꙋетъ премꙋ́дрости мꙋ́жъ скꙋдоꙋ́менъ, занѐ па́че во́дитсѧ безꙋ́мїемъ. | οὐ χρείαν ἔχει σοφίας ἐνδεὴς φρενῶν, μᾶλλον γὰρ ἄγεται ἀφροσύνῃ. |
|
3
|
3
|
| Є҆гда̀ прїи́детъ нечести́вый во глꙋбинꙋ̀ ѕѡ́лъ, неради́тъ: нахо́дитъ же є҆мꙋ̀ безче́стїе и҆ поноше́нїе. | ὅταν ἔλθῃ ἀσεβὴς εἰς βάθος κακῶν, καταφρονεῖ, επέρχεται δὲ αὐτῷ ἀτιμία καὶ ὄνειδος. |
|
4
|
4
|
| Вода̀ глꙋбока̀ сло́во въ се́рдцы мꙋ́жа, рѣка́ же и҆зска́чꙋщи и҆ и҆сто́чникъ жи́зни. | ὕδωρ βαθὺ λόγος ἐν καρδίᾳ ἀνδρός, ποταμὸς δὲ ἀναπηδύει καὶ πηγὴ ζωῆς. |
|
5
|
5
|
| Чꙋди́тисѧ лицꙋ̀ нечести́вагѡ не добро̀, нижѐ преподо́бно оу҆кланѧ́ти првⷣное на сꙋдѣ̀. | θαυμάσαι πρόσωπον ἀσεβοῦς οὐ καλόν, οὐδὲ ὅσιον ἐκκλίνειν τὸ δίκαιον ἐν κρίσει. |
|
6
|
6
|
| Оу҆стнѣ̀ безꙋ́мнагѡ приво́дѧтъ є҆го̀ на ѕло̀, оу҆ста́ же є҆гѡ̀ де́рзѡстнаѧ призыва́ютъ сме́рть. | χείλη ἄφρονος ἄγουσιν αὐτὸν εἰς κακά, τὸ δὲ στόμα αὐτοῦ τὸ θρασὺ θάνατον ἐπικαλεῖται. |
|
7
|
7
|
| Оу҆ста̀ безꙋ́мнагѡ сокрꙋше́нїе є҆мꙋ̀, оу҆стнѣ́ же є҆гѡ̀ сѣ́ть дꙋшѝ є҆гѡ̀. | στόμα ἄφρονος συντριβὴ αὐτῷ, τὰ δὲ χείλη αὐτοῦ παγὶς τῇ ψυχῇ αὐτοῦ. |
|
8
|
8
|
| Лѣни̑выѧ низлага́етъ стра́хъ: дꙋ́ши же мꙋже́й жена́мъ подо́бныхъ вза́лчꙋтъ. | ὀκνηροὺς καταβάλλει φόβος, ψυχαὶ δὲ ἀνδρογύνων πεινάσουσιν. |
|
9
|
9
|
| Не и҆сцѣлѧ́ѧй себѐ во свои́хъ дѣ́лѣхъ бра́тъ є҆́сть погꙋблѧ́ющемꙋ себѐ сама́го. | ὁ μὴ ἰώμενος ἑαυτὸν ἐν τοῖς ἔργοις αὑτοῦ ἀδελφός ἐστι τοῦ λυμαινομένου ἑαυτόν. |
|
10
|
10
|
| И҆з̾ вели́чества крѣ́пости и҆́мѧ гдⷭ҇не, къ немꙋ́же притека́юще првⷣницы возно́сѧтсѧ. | ἐκ μεγαλωσύνης ἰσχύος ὄνομα Κυρίου, αὐτῷ δὲ προσδραμόντες δίκαιοι ὑψοῦνται. |
|
11
|
11
|
| И҆мѣ́нїе бога́тꙋ мꙋ́жꙋ гра́дъ тве́рдъ, сла́ва же є҆гѡ̀ вельмѝ присѣнѧ́етъ. | ὕπαρξις πλουσίου ἀνδρὸς πόλις ὀχυρά, ἡ δὲ δόξα αὐτῆς μέγα ἐπισκιάζει. |
|
12
|
12
|
| Пре́жде сокрꙋше́нїѧ возно́ситсѧ се́рдце мꙋ́жꙋ и҆ пре́жде сла́вы смирѧ́етсѧ. | πρὸ συντριβῆς ὑψοῦται καρδία ἀνδρός, καὶ πρὸ δόξης ταπεινοῦται. |
|
13
|
13
|
| И҆́же ѿвѣща́етъ сло́во пре́жде слы́шанїѧ, безꙋ́мїе є҆мꙋ̀ є҆́сть и҆ поноше́нїе. | ὃς ἀποκρίνεται λόγον πρὶν ἀκοῦσαι, ἀφροσύνη αὐτῷ ἐστι καὶ ὄνειδος. |
|
14
|
14
|
| Гнѣ́въ мꙋ́жа оу҆кроща́етъ ра́бъ разꙋ́мный: малодꙋ́шна же человѣ́ка кто̀ стерпи́тъ; | θυμὸν ἀνδρὸς πραΰνει θεράπων φρόνιμος, ὀλιγόψυχον δὲ ἄνδρα τίς ὑποίσει; |
|
15
|
15
|
| Се́рдце разꙋ́мнагѡ стѧ́жетъ чꙋ́вствїе, оу҆шеса́ же мꙋ́дрыхъ и҆́щꙋтъ смы́сла. | καρδία φρονίμου κτᾶται αἴσθησιν, ὦτα δὲ σοφῶν ζητεῖ ἔννοιαν. |
|
16
|
16
|
| Даѧ́нїе человѣ́ка распространѧ́етъ є҆го̀ и҆ съ си́льными посажда́етъ є҆го̀. | δόμα ἀνθρώπου ἐμπλατύνει αὐτὸν καὶ παρὰ δυνάσταις καθιζάνει αὐτόν. |
|
17
|
17
|
| Првⷣный себє̀ сама́гѡ ѡ҆глаго́лникъ во первосло́вїи: є҆гда́ же приложи́тъ сꙋпоста́тъ, ѡ҆блича́етсѧ. | δίκαιος ἑαυτοῦ κατήγορος ἐν πρωτολογίᾳ, ὡς δ’ ἂν ἐπιβάλῃ ὁ ἀντίδικος ἐλέγχεται. |
|
18
|
18
|
| Прекослѡ́вїѧ оу҆толѧ́етъ молчали́вый и҆ во власте́хъ ѡ҆предѣлѧ́етъ. | ἀντιλογίας παύει σιγηρός, ἐν δὲ δυναστείαις ὁρίζει. |
|
19
|
19
|
| Бра́тъ ѿ бра́та помога́емь, ꙗ҆́кѡ гра́дъ тве́рдъ и҆ высо́къ, оу҆крѣплѧ́етсѧ же ꙗ҆́коже ѡ҆снова́ное ца́рство. | ἀδελφὸς ὑπὸ ἀδελφοῦ βοηθούμενος ὡς πόλις ὀχυρὰ καὶ ὑψηλή, ἰσχύει δὲ ὥσπερ τεθεμελιωμένον βασίλειον. |
|
20
|
20
|
| Ѿ плодѡ́въ оу҆́стъ мꙋ́жъ насыща́етъ чре́во своѐ, и҆ ѿ плодѡ́въ оу҆сте́нъ свои́хъ насы́титсѧ. | ἀπὸ καρπῶν στόματος ἀνὴρ πίμπλησι κοιλίαν αὐτοῦ, ἀπὸ δὲ καρπῶν χειλέων αὐτοῦ ἐμπλησθήσεται. |
|
21
|
21
|
| Сме́рть и҆ живо́тъ въ рꙋцѣ̀ ѧ҆зы́ка: оу҆держава́ющїи же є҆го̀ снѣдѧ́тъ плоды̀ є҆гѡ̀. | θάνατος καὶ ζωὴ ἐν χειρὶ γλώσσης, οἱ δὲ κρατοῦντες αὐτῆς ἔδονται τοὺς καρποὺς αὐτῆς. |
|
22
|
22
|
| И҆́же ѡ҆брѣ́те женꙋ̀ добрꙋ̀, ѡ҆брѣ́те благода́ть, прїѧ́лъ же є҆́сть ѿ гдⷭ҇а тишинꙋ̀. | ὃς εὗρε γυναῖκα ἀγαθήν, εὗρε χάριτας, ἔλαβε δὲ παρὰ Θεοῦ ἱλαρότητα. 22α ὃς ἐκβάλλει γυναῖκα ἀγαθήν, ἐκβάλλει τὰ ἀγαθά, ὁ δὲ κατέχων μοιχαλίδα ἄφρων καὶ ἀσεβής. |
|
23
|
|
| И҆́же и҆згонѧ́етъ женꙋ̀ до́брꙋю, и҆згонѧ́етъ блага̑ѧ: держа́й же прелюбодѣ́йцꙋ безꙋ́менъ и҆ нечести́въ. | |
|
24
|
|
| Съ молє́нїи глаго́летъ оу҆бо́гїй, бога́тый же ѿвѣща́етъ же́стокѡ. | |
|
25
|
|
| Мꙋ́жъ любо́венъ къ дрꙋ́жбѣ, и҆ є҆́сть дрꙋ́гъ прилѣпи́выйсѧ па́че бра́та. | |
|
Глава́ ѳ҃і
|
Κεφάλαιο 19
|
|
1
|
1
|
| Лꙋ́чше є҆́сть оу҆бо́гъ ходѧ́й въ простотѣ̀ свое́й, не́же бога́тый стропти́въ оу҆стны̑ свои́ми и҆ несмы́сленъ. | 3ΑΦΡΟΣΥΝΗ ἀνδρὸς λυμαίνεται τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ, τὸν δὲ Θεὸν αἰτιᾶται τῇ καρδίᾳ αὐτοῦ. |
|
2
|
|
| И҆дѣ́же нѣ́сть оу҆че́нїѧ дꙋшѝ, нѣ́сть добро̀, и҆ и҆́же ско́ръ є҆́сть нога́ма, по́ткнетсѧ. | |
|
3
|
|
| Неразꙋ́мїе мꙋ́жа погꙋблѧ́етъ пꙋти̑ є҆гѡ̀, и҆ бг҃а вино́вна твори́тъ въ се́рдцы свое́мъ. | |
|
4
|
4
|
| Бога́тство прилага́етъ дрꙋ́ги мнѡ́ги: ни́щїй же и҆ ѿ сꙋ́щагѡ дрꙋ́га ѡ҆ставлѧ́емь быва́етъ. | πλοῦτος προστίθησι φίλους πολλούς, ὁ δὲ πτωχὸς καὶ ἀπὸ τοῦ ὑπάρχοντος φίλου λείπεται. |
|
5
|
5
|
| Свидѣ́тель лжи́въ без̾ мꙋ́ки не бꙋ́детъ: ѡ҆клевета́ѧй же непра́веднѡ не оу҆бѣжи́тъ є҆ѧ̀. | μάρτυς ψευδὴς οὐκ ἀτιμώρητος ἔσται, ὁ δὲ ἐγκαλῶν ἀδίκως οὐ διαφεύξεται. |
|
6
|
6
|
| Мно́зи оу҆гожда́ютъ ли́цамъ ца̑рскимъ: всѧ́къ же ѕо́лъ быва́етъ въ поноше́нїе мꙋ́жеви. | πολλοὶ θεραπεύουσι πρόσωπα βασιλέων, πᾶς δὲ ὁ κακὸς γίνεται ὄνειδος ἀνδρί. |
|
7
|
7
|
| Всѧ́къ, и҆́же оу҆бо́гаго бра́та ненави́дитъ, и҆ ѿ содрꙋ́жества дале́че бꙋ́детъ. Мы́сль блага́ѧ вѣ́дѧщымъ ю҆̀ приближа́етсѧ, мꙋ́жъ же мꙋ́дръ ѡ҆брѧ́щетъ ю҆̀. Мно́гѡ творѧ́й ѕла̀ соверша́етъ ѕло́бꙋ, а҆ и҆́же раздража́етъ словесы̀, не спасе́тсѧ. | πᾶς, ὃς ἀδελφὸν πτωχὸν μισεῖ, καὶ φιλίας μακρὰν ἔσται. ἔννοια ἀγαθὴ τοῖς εἰδόσιν αὐτὴν ἐγγιεῖ, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος εὑρήσει αὐτήν. ὁ πολλὰ κακοποιῶν τελεσιουργεῖ κακίαν, ὃς δὲ ἐρεθίζει λόγους οὐ σωθήσεται. |
|
8
|
8
|
| Стѧжа́вый мꙋ́дрость лю́битъ себѐ, а҆ и҆́же сохранѧ́етъ ра́зꙋмъ, ѡ҆брѧ́щетъ блага̑ѧ. | ὁ κτώμενος φρόνησιν ἀγαπᾷ ἑαυτόν, ὃς δὲ φυλάσσει φρόνησιν, εὑρήσει ἀγαθά. |
|
9
|
9
|
| Свидѣ́тель лжи́вый не без̾ мꙋ́ки бꙋ́детъ, а҆ и҆́же разжиза́етъ ѕло́бꙋ, поги́бнетъ ѿ неѧ̀. | μάρτυς ψευδὴς οὐκ ἀτιμώρητος ἔσται, ὃς δ᾿ ἂν ἐκκαύσῃ κακίαν, ἀπολεῖται ὑπ᾿ αὐτῆς. |
|
10
|
10
|
| Не по́льзꙋетъ безꙋ́мномꙋ сла́дость, и҆ а҆́ще ра́бъ на́чнетъ съ досажде́нїемъ ѡ҆блада́ти. | οὐ συμφέρει ἄφρονι τρυφή, καὶ ἐὰν οἰκέτης ἄρξηται μεθ᾿ ὕβρεως δυναστεύειν. |
|
11
|
11
|
| Ми́лостивъ мꙋ́жъ долготерпи́тъ, похвала́ же є҆гѡ̀ превосхо́дитъ законопрестꙋ́пныхъ. | ἐλεήμων ἀνὴρ μακροθυμεῖ, τὸ δὲ καύχημα αὐτοῦ ἐπέρχεται παρανόμοις. |
|
12
|
12
|
| Царе́во преще́нїе подо́бно рыка́нїю льво́вꙋ, и҆ ꙗ҆́коже роса̀ ѕла́кꙋ, та́кѡ ти́хость є҆гѡ̀. | βασιλέως ἀπειλὴ ὁμοία βρυγμῷ λέοντος, ὥσπερ δὲ δρόσος ἐπὶ χόρτῳ, οὕτως τὸ ἱλαρὸν αὐτοῦ. |
|
13
|
13
|
| Стꙋ́дъ є҆́сть ѻ҆тцꙋ̀ сы́нъ безꙋ́менъ, и҆ нечи̑сты ѡ҆бѣ́ты ѿ мзды̀ блꙋдни́цы. | αἰσχύνη πατρὶ υἱὸς ἄφρων· οὐχ ἁγναὶ εὐχαὶ ἀπὸ μισθώματος ἑταίρας. |
|
14
|
14
|
| До́мъ и҆ и҆мѣ́нїе раздѣлѧ́ютъ ѻ҆тцы̀ ча́дѡмъ: ѿ гдⷭ҇а же сочетава́етсѧ жена̀ мꙋ́жеви. | οἶκον καὶ ὕπαρξιν μερίζουσι πατέρες παισί, παρὰ δὲ Κυρίου ἁρμόζεται γυνὴ ἀνδρί. |
|
15
|
15
|
| Стра́хъ содержи́тъ мꙋ́жа женонра́вна: дꙋша́ же пра́зднагѡ вза́лчетъ. | δειλία κατέχει ἀνδρόγυνον, ψυχὴ δὲ ἀεργοῦ πεινάσει. |
|
16
|
16
|
| И҆́же храни́тъ за́пѡвѣди, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ, а҆ нерадѧ́й ѡ҆ свои́хъ пꙋте́хъ поги́бнетъ. | ὃς φυλάσσει ἐντολήν, τηρεῖ τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν, ὁ δὲ καταφρονῶν τῶν ἑαυτοῦ ὁδῶν ἀπολεῖται. |
|
17
|
17
|
| Ми́лꙋѧй ни́ща взаи́мъ дае́тъ бг҃ови, по даѧ́нїю же є҆гѡ̀ возда́стсѧ є҆мꙋ̀. | δανείζει Θεῷ ὁ ἐλεῶν πτωχόν, κατὰ δὲ τὸ δόμα αὐτοῦ ἀνταποδώσει αὐτῷ. |
|
18
|
18
|
| Наказꙋ́й сы́на твоего̀, та́кѡ бо бꙋ́детъ благонаде́женъ: въ досажде́нїе же не взе́млисѧ дꙋше́ю твое́ю. | παίδευε υἱόν σου, οὕτως γὰρ ἔσται εὔελπις, εἰς δὲ ὕβριν μὴ ἐπαίρου τῇ ψυχῇ σου. |
|
19
|
19
|
| Ѕлоꙋ́менъ мꙋ́жъ мно́гѡ ѡ҆тщети́тсѧ: а҆́ще же гꙋби́тель є҆́сть, и҆ дꙋ́шꙋ свою̀ приложи́тъ. | κακόφρων ἀνὴρ πολλὰ ζημιωθήσεται· ἐὰν δὲ λοιμεύηται, καὶ τὴν ψυχὴν αὐτοῦ προσθήσει. |
|
20
|
20
|
| Слꙋ́шай, сы́не, ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ наказа́нїѧ, да мꙋ́дръ бꙋ́деши въ послѣ̑днѧѧ твоѧ̑. | ἄκουε, υἱέ, παιδείαν πατρός σου, ἵνα σοφὸς γένῃ ἐπ᾿ ἐσχάτων σου. |
|
21
|
21
|
| Мнѡ́ги мы̑сли въ се́рдцы мꙋ́жа: совѣ́тъ же гдⷭ҇ень во вѣ́къ пребыва́етъ. | πολλοὶ λογισμοὶ ἐν καρδίᾳ ἀνδρός, ἡ δὲ βουλὴ τοῦ Κυρίου εἰς τὸν αἰῶνα μένει. |
|
22
|
22
|
| Пло́дъ мꙋ́жеви ми́лостынѧ: лꙋ́чше же ни́щь првⷣный, не́жели бога́тъ лжи́въ. | καρπὸς ἀνδρὶ ἐλεημοσύνη, κρείσσων δὲ πτωχὸς δίκαιος ἢ πλούσιος ψεύστης. |
|
23
|
23
|
| Стра́хъ гдⷭ҇ень въ живо́тъ мꙋ́жеви: а҆ безстра́шный водвори́тсѧ на мѣ́стѣхъ, и҆дѣ́же не наблюда́етсѧ ра́зꙋмъ. | φόβος Κυρίου εἰς ζωὴν ἀνδρί, ὁ δὲ ἄφοβος αὐλισθήσεται ἐν τόποις, οὗ οὐκ ἐπισκοπεῖται γνῶσις. |
|
24
|
24
|
| Скрыва́ѧй въ нѣ́дрѣхъ рꙋ́цѣ своѝ непра́веднѡ нижѐ ко оу҆стѡ́мъ свои̑мъ принесе́тъ ѧ҆̀. | ὁ ἐγκρύπτων εἰς τὸν κόλπον αὐτοῦ χεῖρας ἀδίκως, οὐδὲ τῷ στόματι οὐ μὴ προσαγάγῃ αὐτάς. |
|
25
|
25
|
| Гꙋби́телю ра̑ны прїе́млющꙋ, безꙋ́мный кова́рнѣе бꙋ́детъ: а҆́ще же ѡ҆блича́еши мꙋ́жа разꙋ́мна, оу҆разꙋмѣ́етъ чꙋ́вство. | λοιμοῦ μαστιγουμένου, ἄφρων πανουργότερος γίνεται· ἐὰν δὲ ἐλέγχῃς ἄνδρα φρόνιμον, νοήσει αἴσθησιν. |
|
26
|
26
|
| Безче́ствꙋѧй ѻ҆тца̀ и҆ ѿрѣва́ѧй ма́терь свою̀ срамотꙋ̀ прїи́метъ и҆ поноше́нїе. | ὁ ἀτιμάζων πατέρα καὶ ἀπωθούμενος μητέρα αὐτοῦ καταισχυνθήσεται καὶ ἐπονείδιστος ἔσται. |
|
27
|
27
|
| Сы́нъ ѡ҆ставлѧ́ѧй храни́ти наказа́нїе ѻ҆́тчее поꙋчи́тсѧ словесє́мъ ѕлы̑мъ. | υἱὸς ἀπολειπόμενος φυλάξαι παιδείαν πατρὸς μελετήσει ρήσεις κακάς. |
|
28
|
28
|
| Вырꙋча́ѧй ѻ҆́трока несмы́слена досажда́етъ ѡ҆правда́нїю: оу҆ста́ же нечести́выхъ пожрꙋ́тъ сꙋ́дъ. | ὁ ἐγγυώμενος παῖδα ἄφρονα καθυβρίσει δικαίωμα, στόμα δὲ ἀσεβῶν καταπίεται κρίσεις. |
|
29
|
29
|
| Оу҆готовлѧ́ютсѧ невоздє́ржнымъ ра̑ны, и҆ мꙋчє́нїѧ подо́бнѣ неразꙋ̑мнымъ. | ἑτοιμάζονται ἀκολάστοις μάστιγες, καὶ τιμωρίαι ὁμοίως ἄφροσιν. |
|
Глава́ к҃
|
Κεφάλαιο 20
|
|
1
|
1
|
| Неви́нно вїно̀, оу҆кори́зненно же пїѧ́нство, и҆ всѧ́къ пребыва́ѧй въ не́мъ не бꙋ́детъ премꙋ́дръ. | ΑΚΟΛΑΣΤΟΝ οἶνος καὶ ὑβριστικὸν μέθη, πᾶς δὲ ἄφρων τοιούτοις συμπλέκεται. |
|
2
|
2
|
| Не ра́знствꙋетъ преще́нїе царе́во ѿ ꙗ҆́рости льво́вы: раздража́ѧй же є҆го̀ и҆ примѣша́ѧйсѧ є҆мꙋ̀ согрѣша́етъ въ свою̀ дꙋ́шꙋ. | οὐ διαφέρει ἀπειλὴ βασιλέως θυμοῦ λέοντος, ὁ δὲ παροξύνων αὐτὸν ἁμαρτάνει εἰς τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν. |
|
3
|
3
|
| Сла́ва мꙋ́жꙋ ѿвраща́тисѧ ѿ досажде́нїѧ: всѧ́къ же безꙋ́менъ си́ми соплета́етсѧ. | δόξα ἀνδρὶ ἀποστρέφεσθαι λοιδορίας, πᾶς δὲ ἄφρων τοιούτοις συμπλέκεται. |
|
4
|
4
|
| Поноси́мь лѣни́вый не оу҆срамлѧ́етсѧ, та́кожде и҆ зае́млѧй пшени́цꙋ въ жа́твꙋ. | ὀνειδιζόμενος ὀκνηρὸς οὐκ αἰσχύνεται, ὡσαύτως καὶ ὁ δανειζόμενος σῖτον ἐν ἀμήτῳ. |
|
5
|
5
|
| Вода̀ глꙋбока̀ совѣ́тъ въ се́рдцы мꙋ́жа: мꙋ́жъ же премꙋ́дръ и҆сче́рплетъ ю҆̀. | ὕδωρ βαθὺ βουλὴ ἐν καρδίᾳ ἀνδρός, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος ἐξαντλήσει αὐτήν. |
|
6
|
6
|
| Вели́ка ве́щь человѣ́къ, и҆ драга́ѧ мꙋ́жъ творѧ́й ми́лость: мꙋ́жа же вѣ́рна (вели́ко) дѣ́ло ѡ҆брѣстѝ. | μέγα ἄνθρωπος καὶ τίμιον ἀνὴρ ἐλεήμων, ἄνδρα δὲ πιστὸν ἔργον εὑρεῖν. |
|
7
|
7
|
| И҆́же без̾ поро́ка живе́тъ въ пра́вдѣ, блажє́ны ѡ҆ста́витъ дѣ́ти своѧ̑. | ὃς ἀναστρέφεται ἄμωμος ἐν δικαιοσύνῃ, μακαρίους τοὺς παῖδας αὐτοῦ καταλείψει. |
|
8
|
8
|
| Є҆гда̀ ца́рь пра́веденъ на престо́лѣ сѧ́детъ, не проти́витсѧ пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀ ничто́же лꙋка́во. | ὅταν βασιλεὺς δίκαιος καθίσῃ ἐπὶ θρόνου, οὐκ ἐναντιοῦται ἐν ὀφθαλμοῖς αὐτοῦ πᾶν πονηρόν. |
|
9
|
9
|
| Кто̀ похва́литсѧ чи́сто и҆мѣ́ти се́рдце; и҆лѝ кто̀ де́рзнетъ рещѝ чи́ста себѐ бы́ти ѿ грѣхѡ́въ; | τίς καυχήσεται ἁγνὴν ἔχειν τὴν καρδίαν; ἢ τίς παρρησιάσεται καθαρὸς εἶναι ἀπὸ ἁμαρτιῶν; |
|
10
|
10
|
| Вѣ́съ вели́къ и҆ ма́лъ, и҆ мѣ́ра сꙋгꙋ́ба, нечи̑ста пред̾ гдⷭ҇емъ ѻ҆боѧ̀: | στάθμιον μέγα καὶ μικρὸν καὶ μέτρα δισσά, ἀκάθαρτα ἐνώπιον Κυρίου καὶ ἀμφότερα καὶ ὁ ποιῶν αὐτά. |
|
11
|
11
|
| и҆ творѧ́й ѧ҆̀ въ начина́нїихъ свои́хъ за́пнетсѧ: ю҆́нота съ преподо́бнымъ, и҆ пра́вый пꙋ́ть є҆гѡ̀. | ἐν τοῖς ἐπιτηδεύμασιν αὐτοῦ συμποδισθήσεται νεανίσκος μετὰ ὁσίου, καὶ εὐθεῖα ἡ ὁδὸς αὐτοῦ. |
|
12
|
12
|
| Оу҆́ хо слы́шитъ, и҆ ѻ҆́ко ви́дитъ: гдⷭ҇нѧ дѣла̀ ѻ҆боѧ̀. | οὖς ἀκούει καὶ ὀφθαλμὸς ὁρᾷ· Κυρίου ἔργα καὶ ἀμφότερα. |
|
13
|
13
|
| Не любѝ клевета́ти, да не вознесе́шисѧ: ѿве́рзи ѻ҆́чи твоѝ и҆ насыща́йсѧ хлѣ́ба. | μὴ ἀγάπα καταλαλεῖν, ἵνα μὴ ἐξαρθῇς· διάνοιξον τοὺς ὀφθαλμούς σου καὶ ἐμπλήσθητι ἄρτων. |
|
14
|
|
| Ѕло̀, ѕло̀, рече́тъ стѧжава́ѧй, и҆ ѿше́дъ тогда̀ похва́литсѧ. | |
|
15
|
|
| Є҆́сть зла́то и҆ мно́жество ка́менїй драги́хъ, сосꙋ́дъ че́стенъ оу҆стнѣ̀ разꙋ̑мны. | |
|
16
|
|
| Возмѝ ри́зꙋ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ и҆спорꙋ́чникъ бы́сть чꙋжды́ѧ, и҆ за чꙋждꙋ́ю возмѝ зало́гъ ѿ негѡ̀. | |
|
17
|
|
| Сла́докъ є҆́сть человѣ́кꙋ хлѣ́бъ лжѝ, но пото́мъ и҆спо́лнѧтсѧ оу҆ста̀ є҆гѡ̀ ка́менїѧ. | |
|
18
|
|
| Помышле́нїе въ совѣ́тѣ оу҆гото́витсѧ, въ правле́нїи же твори́тъ бра́нь. | |
|
19
|
|
| Ѿкрыва́ѧй та́йнꙋ хо́дитъ ле́стїю: и҆ прельща́ющемꙋ оу҆стна́ми свои́ми не примѣша́йсѧ. | |
|
20
|
20
|
| Ѕлосло́вѧщемꙋ ѻ҆тца̀ и҆лѝ ма́терь оу҆га́снетъ свѣти́лникъ, зѣ̑ницы же ѻ҆че́съ є҆гѡ̀ оу҆́зрѧтъ тмꙋ̀. | κακολογοῦντος πατέρα ἢ μητέρα σβεσθήσεται λαμπτήρ, αἱ δὲ κόραι τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ ὄψονται σκότος. |
|
21
|
21
|
| Ча́сть поспѣ́шна въ нача́лѣ, въ послѣ́днихъ не благослови́тсѧ. | μερὶς ἐπισπουδαζομένη ἐν πρώτοις, ἐν τοῖς τελευταίοις οὐκ εὐλογηθήσεται. |
|
22
|
22
|
| Не рцы̀: ѿмщꙋ̀ врагꙋ̀: но потерпѝ гдⷭ҇а, да тѝ помо́жетъ. | μὴ εἴπῃς· τίσομαι τὸν ἐχθρόν, ἀλλ᾿ ὑπόμεινον τὸν Κύριον, ἵνα σοι βοηθήσῃ. |
|
23
|
23
|
| Ме́рзость гдⷭ҇еви сꙋгꙋ́бый вѣ́съ, и҆ мѣ́рило лжи́во не добро̀ пред̾ ни́мъ. | βδέλυγμα Κυρίῳ δισσὸν στάθμιον, καὶ ζυγὸς δόλιος οὐ καλὸν ἐνώπιον αὐτοῦ. |
|
24
|
24
|
| Ѿ гдⷭ҇а и҆справлѧ́ютсѧ стѡпы̀ мꙋ́жꙋ: сме́ртный же ка́кѡ оу҆разꙋмѣ́етъ пꙋти̑ своѧ̑; | παρὰ Κυρίου εὐθύνεται τὰ διαβήματα ἀνδρί, θνητὸς δὲ πῶς ἂν νοήσαι τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ; |
|
25
|
25
|
| Сѣ́ть мꙋ́жеви ско́рѡ нѣ́что ѿ свои́хъ ѡ҆свѧща́ти: по ѡ҆бѣ́тѣ бо раска́ѧнїе быва́етъ. | παγὶς ἀνδρὶ ταχύ τι τῶν ἰδίων ἁγιάσαι, μετὰ γὰρ τὸ εὔξασθαι μετανοεῖν γίνεται. |
|
26
|
26
|
| Вѣ́ѧтель нечести́выхъ є҆́сть ца́рь мꙋ́дръ и҆ наложи́тъ на нѧ̀ ко́ло. | λικμήτωρ ἀσεβῶν βασιλεὺς σοφός, καὶ ἐπιβαλεῖ αὐτοῖς τροχόν. |
|
27
|
27
|
| Свѣ́тъ гдⷭ҇ень дыха́нїе человѣ́кѡмъ, и҆́же и҆спыта́етъ та̑йнаѧ оу҆тро́бы. | φῶς Κυρίου πνοὴ ἀνθρώπων, ὃς ἐρευνᾷ ταμιεῖα κοιλίας. |
|
28
|
28
|
| Ми́лостынѧ и҆ и҆́стина сохране́нїе царю̀, и҆ ѡ҆б̾и́дꙋтъ престо́лъ є҆гѡ̀ въ пра́вдѣ. | ἐλεημοσύνη καὶ ἀλήθεια φυλακὴ βασιλεῖ, καὶ περικυκλώσουσιν ἐν δικαιοσύνῃ τὸν θρόνον αὐτοῦ. |
|
29
|
29
|
| Лѣ́пота (є҆́сть) ю҆́нымъ премꙋ́дрость: сла́ва же ста̑рымъ сѣди̑ны. | κόσμος νεανίαις σοφία, δόξα δὲ πρεσβυτέρων πολιαί. |
|
30
|
30
|
| Ра̑ны и҆ сокрꙋшє́нїѧ срѣта́ютъ ѕлы́хъ, ꙗ҆́звы же въ сокро́вищихъ чре́ва. | ὑπώπια καὶ συντρίμματα συναντᾷ κακοῖς, πληγαὶ δὲ εἰς ταμιεῖα κοιλίας. |
|
Глава́ к҃а
|
Κεφάλαιο 21
|
|
1
|
1
|
| Ꙗ҆́коже оу҆стремле́нїе воды̀, та́кѡ се́рдце царе́во въ рꙋцѣ̀ бж҃їей: а҆́може а҆́ще восхо́щетъ ѡ҆брати́ти, та́мѡ оу҆клони́тъ є҆̀. | ΩΣΠΕΡ ὁρμὴ ὕδατος, οὕτως καρδία βασιλέως ἐν χειρὶ Θεοῦ· οὗ ἐὰν θέλων νεύσῃ, ἐκεῖ ἔκλινεν αὐτήν. |
|
2
|
2
|
| Всѧ́къ мꙋ́жъ ꙗ҆влѧ́етсѧ себѣ̀ пра́веденъ: оу҆правлѧ́етъ же сердца̀ гдⷭ҇ь. | πᾶς ἀνὴρ φαίνεται ἑαυτῷ δίκαιος, κατευθύνει δὲ καρδίας Κύριος. |
|
3
|
3
|
| Твори́ти првⷣнаѧ и҆ и҆́стинствовати оу҆гѡ́дна бг҃ꙋ па́че, не́жели же́ртвъ кро́вь. | ποιεῖν δίκαια καὶ ἀληθεύειν ἀρεστὰ παρὰ Θεῷ μᾶλλον ἢ θυσιῶν αἷμα. |
|
4
|
4
|
| Велемꙋ́дрый во оу҆кори́знѣ дерзосе́рдъ, свѣти́ло же нечести́выхъ грѣсѝ. | μεγαλόφρων ἐν ὕβρει θρασυκάρδιος, λαμπτὴρ δὲ ἀσεβῶν ἁμαρτία. |
|
5
|
|
| Помышлє́нїѧ тщали́вагѡ во и҆з̾ѻби́лїи, и҆ всѧ́къ неради́вый въ лише́нїи. | |
|
6
|
6
|
| Дѣ́лаѧй сокрѡ́вища ѧ҆зы́комъ лжи́вымъ сꙋ́етнаѧ го́нитъ въ сѣ̑ти смє́ртныѧ. | ὁ ἐνεργῶν θησαυρίσματα γλώσσῃ ψευδεῖ μάταια διώκει καὶ ἔρχεται ἐπὶ παγίδας θανάτου. |
|
7
|
7
|
| Всегꙋби́телство на нечєсти́выѧ оу҆стремлѧ́етсѧ: не хотѧ́тъ бо твори́ти првⷣнаѧ. | ὄλεθρος ἀσεβέσιν ἐπιξενωθήσεται, οὐ γὰρ βούλονται πράσσειν τὰ δίκαια. |
|
8
|
8
|
| Къ стро́пѡтнымъ стро́пѡтныѧ пꙋти̑ посыла́етъ бг҃ъ: чи̑ста бо и҆ пра̑ва дѣла̀ є҆гѡ̀. | πρὸς τοὺς σκολιοὺς σκολιὰς ὁδοὺς ἀποστέλλει ὁ Θεός, ἁγνὰ γὰρ καὶ ὀρθὰ τὰ ἔργα αὐτοῦ. 9κρεῖσσον οἰκεῖν ἐπὶ γωνίας ὑπαίθρου ἢ ἐν κεκονιαμένοις μετὰ ἀδικίας καὶ ἐν οἴκῳ κοινῷ. |
|
9
|
|
| Лꙋ́чше жи́ти во оу҆́глѣ непокрове́ннѣмъ, не́жели въ пова́пленныхъ съ непра́вдою и҆ въ хра́минѣ ѻ҆́бщей. | |
|
10
|
10
|
| Дꙋша̀ нечести́вагѡ не поми́лꙋетсѧ ни ѿ є҆ди́нагѡ ѿ человѣ́кѡвъ. | ψυχὴ ἀσεβοῦς οὐκ ἐλεηθήσεται ὑπ᾿ οὐδενὸς τῶν ἀνθρώπων. |
|
11
|
11
|
| Тщетꙋ̀ прїе́млющꙋ невозде́ржномꙋ, кова́рнѣйшїй бꙋ́детъ неѕло́бивый, разꙋмѣва́ѧй же мꙋ́дрый прїи́метъ ра́зꙋмъ. | ζημιουμένου ἀκολάστου πανουργότερος γίνεται ὁ ἄκακος, συνίων δὲ σοφὸς δέξεται γνῶσιν. |
|
12
|
12
|
| Разꙋмѣва́етъ првⷣный сердца̀ нечести́выхъ и҆ оу҆ничтожа́етъ нечести̑выѧ въ ѕлы́хъ. | συνίει δίκαιος καρδίας ἀσεβῶν καὶ φαυλίζει ἀσεβεῖς ἐν κακοῖς. |
|
13
|
13
|
| И҆́же затыка́етъ оу҆шеса̀ своѧ̑, є҆́же не послꙋ́шати немощна́гѡ, и҆ то́й призове́тъ, и҆ не бꙋ́детъ послꙋ́шаѧй є҆гѡ̀. | ὃς φράσσει τὰ ὧτα αὐτοῦ τοῦ μὴ ἐπακοῦσαι ἀσθενοῦς, καὶ αὐτὸς ἐπικαλέσεται, καὶ οὐκ ἔσται ὁ εἰσακούων. |
|
14
|
14
|
| Даѧ́нїе та́йно ѿвраща́етъ гнѣ́вы, щадѧ́й же дарѡ́въ воздвиза́етъ ꙗ҆́рость крѣ́пкꙋю. | δόσις λάθριος ἀνατρέπει ὀργάς, δώρων δὲ ὁ φειδόμενος θυμὸν ἐγείρει ἰσχυρόν. |
|
15
|
15
|
| Весе́лїе првⷣныхъ твори́ти сꙋ́дъ: прпⷣбный же нечи́стъ оу҆ ѕлодѣ́євъ. | εὐφροσύνη δικαίων ποιεῖν κρίμα, ὅσιος δὲ ἀκάθαρτος παρὰ κακούργοις. |
|
16
|
16
|
| Мꙋ́жъ заблꙋжда́ѧй ѿ пꙋтѝ пра́вды въ со́нмищи и҆споли́нѡвъ почі́етъ. | ἀνὴρ πλανώμενος ἐξ ὁδοῦ δικαιοσύνης ἐν συναγωγῇ γιγάντων ἀναπαύσεται. |
|
17
|
17
|
| Мꙋ́жъ скꙋ́денъ лю́битъ весе́лїе, любѧ́й же вїно̀ и҆ є҆ле́й не ѡ҆богати́тсѧ. | ἀνὴρ ἐνδεὴς ἀγαπᾷ εὐφροσύνην, φιλῶν οἶνον καὶ ἔλαιον εἰς πλοῦτον· |
|
18
|
18
|
| Ѡ҆тре́бїе же првⷣникꙋ беззако́нникъ. | περικάθαρμα δὲ δικαίου ἄνομος. |
|
19
|
19
|
| Лꙋ́чше жи́ти въ землѝ пꙋ́стѣ, не́же жи́ти съ жено́ю сварли́вою и҆ ѧ҆зы́чною и҆ гнѣвли́вою. | κρεῖσσον οἰκεῖν ἐν γῇ ἐρήμῳ ἢ μετὰ γυναικὸς μαχίμου καὶ γλωσσώδους καὶ ὀργίλου. |
|
20
|
20
|
| Сокро́вище вожделѣ́нно почі́етъ во оу҆стѣ́хъ мꙋ́драгѡ: безꙋ́мнїи же мꙋ́жїе пожира́ютъ є҆̀. | θησαυρὸς ἐπιθυμητὸς ἀναπαύσεται ἐπὶ στόματος σοφοῦ, ἄφρονες δὲ ἄνδρες καταπίονται αὐτόν. |
|
21
|
21
|
| Пꙋ́ть пра́вды и҆ ми́лостыни ѡ҆брѧ́щетъ живо́тъ и҆ сла́вꙋ. | ὁδὸς δικαιοσύνης καὶ ἐλεημοσύνης εὑρήσει ζωὴν καὶ δόξαν. |
|
22
|
22
|
| Во гра́ды крѣ̑пки вни́де премꙋ́дрый и҆ разрꙋшѝ оу҆твержде́нїе, на не́же надѣ́ѧшасѧ нечести́вїи. | πόλεις ὀχυρὰς ἐπέβη σοφὸς καὶ καθεῖλε τὸ ὀχύρωμα, ἐφ᾿ ᾧ ἐπεποίθεισαν οἱ ἀσεβεῖς. |
|
23
|
23
|
| И҆́же храни́тъ своѧ̑ оу҆ста̀ и҆ ѧ҆зы́къ, соблюда́етъ ѿ печа́ли дꙋ́шꙋ свою̀. | ὃς φυλάσσει τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ τὴν γλῶσσαν, διατηρεῖ ἐκ θλίψεως τὴν ψυχὴν αὐτοῦ. |
|
24
|
24
|
| Проде́рзый и҆ велича́вый и҆ гордели́вый гꙋби́тель нарица́етсѧ: а҆ и҆́же памѧтоѕло́бствꙋетъ, беззако́ненъ. | θρασὺς καὶ αὐθάδης καὶ ἀλαζὼν λοιμὸς καλεῖται, ὃς δὲ μνησικακεῖ, παράνομος. |
|
25
|
25
|
| По́хѡти лѣни́ваго оу҆бива́ютъ: не произволѧ́ютъ бо рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ твори́ти что̀. | ἐπιθυμίαι ὀκνηρὸν ἀποκτείνουσιν, οὐ γὰρ προαιροῦνται αἱ χεῖρες αὐτοῦ ποιεῖν τι. |
|
26
|
26
|
| Нечести́вый жела́етъ ве́сь де́нь по́хѡти ѕлы̑ѧ, првⷣный же ми́лꙋетъ и҆ ще́дритъ неща́днѡ. | ἀσεβὴς ἐπιθυμεῖ ὅλην τὴν ἡμέραν ἐπιθυμίας κακάς, ὁ δὲ δίκαιος ἐλεᾷ καὶ οἰκτείρει ἀφειδῶς. |
|
27
|
27
|
| Жє́ртвы нечести́выхъ ме́рзость гдⷭ҇еви: и҆́бо беззако́ннѡ прино́сѧтъ ѧ҆̀. | θυσίαι ἀσεβῶν βδέλυγμα Κυρίῳ, καὶ γὰρ παρανόμως προσφέρουσιν αὐτάς. |
|
28
|
28
|
| Свидѣ́тель ло́жный поги́бнетъ, мꙋ́жъ же послꙋшли́въ сохранѧ́емь возглаго́летъ. | μάρτυς ψευδὴς ἀπολεῖται, ἀνὴρ δὲ ὑπήκοος φυλασσόμενος λαλήσει. |
|
29
|
29
|
| Нечести́въ мꙋ́жъ безстꙋ́днѡ стои́тъ лице́мъ: пра́вый же са́мъ разꙋмѣва́етъ пꙋти̑ своѧ̑. | ἀσεβὴς ἀνὴρ ἀναιδῶς ὑφίσταται προσώπῳ, ὁ δὲ εὐθὴς αὐτὸς συνίει τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ. |
|
30
|
30
|
| Нѣ́сть премꙋ́дрости, нѣ́сть мꙋ́жества, нѣ́сть совѣ́та оу҆ нечести́вагѡ. | οὐκ ἔστι σοφία, οὐκ ἔστιν ἀνδρεία, οὐκ ἔστι βουλὴ πρὸς τὸν ἀσεβῆ. |
|
31
|
31
|
| Ко́нь оу҆готовлѧ́етсѧ на де́нь бра́ни: ѿ гдⷭ҇а же по́мощь. | ἵππος ἑτοιμάζεται εἰς ἡμέραν πολέμου, παρὰ δὲ Κυρίου ἡ βοήθεια. |
|
Глава́ к҃в
|
Κεφάλαιο 22
|
|
1
|
1
|
| Лꙋ́чше и҆́мѧ до́брое, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра̀ и҆ зла́та блгⷣть бл҃га́ѧ. | ΑΙΡΕΤΩΤΕΡΟΝ ὄνομα καλὸν ἢ πλοῦτος πολύς, ὑπὲρ δὲ ἀργύριον καὶ χρυσίον χάρις ἀγαθή, |
|
2
|
2
|
| Бога́тъ и҆ ни́щь срѣто́ста дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ѻ҆бои́хъ же гдⷭ҇ь сотворѝ. | πλούσιος καὶ πτωχὸς συνήντησαν ἀλλήλοις, ἀμφοτέρους δὲ ὁ Κύριος ἐποίησε. |
|
3
|
3
|
| Хꙋдо́гъ, ви́дѣвъ лꙋка́ваго мꙋ́чима крѣ́пкѡ, са́мъ наказꙋ́етсѧ: безꙋ́мнїи же мимоше́дше ѡ҆тщети́шасѧ. | πανοῦργος ἱδὼν πονηρὸν τιμωρούμενον κραταιῶς αὐτὸς παιδεύεται, οἱ δὲ ἄφρονες παρελθόντες ἐζημιώθησαν. |
|
4
|
4
|
| Ро́дъ премꙋ́дрости стра́хъ гдⷭ҇ень, и҆ бога́тство и҆ сла́ва и҆ живо́тъ. | γενεὰ σοφίας φόβος Κυρίου καὶ πλοῦτος καὶ δόξα καὶ ζωή. |
|
5
|
5
|
| Волчцы̀ и҆ сѣ̑ти на пꙋте́хъ стро́потныхъ, хранѧ́й же свою̀ дꙋ́шꙋ и҆збѣжи́тъ и҆̀хъ. | τρίβολοι καὶ παγίδες ἐν ὁδοῖς σκολιαῖς, ὁ δὲ φυλάσσων τὴν ἑαυτοῦ ψυχὴν ἀφέξεται αὐτῶν. |
|
6
|
|
| Бога́тїи оу҆бо́гими и҆́мꙋтъ ѡ҆блада́ти, | |
|
7
|
7
|
| и҆ рабѝ свои̑мъ господе́мъ взаи́мъ дадꙋ́тъ. | πλούσιοι πτωχῶν ἄρξουσι, καὶ οἰκέται ἰδίοις δεσπόταις δανειοῦσι. |
|
8
|
8
|
| Сѣ́ѧвый ѕла̑ѧ по́жнетъ ѕла̑ѧ, ꙗ҆́звꙋ же дѣ́лъ свои́хъ соверши́тъ. | ὁ σπείρων φαῦλα θερίσει κακά, πληγὴν δὲ ἔργων αὐτοῦ συντελέσει. 8α ἄνδρα ἱλαρὸν καὶ δότην εὐλογεῖ ὁ Θεός, ματαιότητα δὲ ἔργων αὐτοῦ συντελέσει. |
|
9
|
9
|
| Мꙋ́жа ти́ха и҆ даѧ́телѧ лю́битъ гдⷭ҇ь, сꙋетꙋ́ же дѣ́лъ є҆гѡ̀ сконча́етъ. | ὁ ἐλεῶν πτωχὸν αὐτὸς διατραφήσεται, τῶν γὰρ ἑαυτοῦ ἄρτων ἔδωκε τῷ πτωχῷ. 9α νίκην καὶ τιμὴν περιποιεῖται ὁ δῶρα δούς, τὴν μέντοι ψυχὴν ἀφαιρεῖται τῶν κεκτημένων. |
|
10
|
10
|
| Ми́лꙋѧй ни́щаго са́мъ препита́етсѧ: ѿ свои́хъ бо хлѣ́бѡвъ дадѐ оу҆бо́гомꙋ. Побѣ́дꙋ и҆ че́сть оу҆строѧ́етъ даѧ́й да́ры, ѻ҆ба́че дꙋ́шꙋ погꙋблѧ́етъ стѧжа́вшихъ. | ἔκβαλε ἐκ συνεδρίου λοιμόν, καὶ συνεξελεύσεται αὐτῷ νεῖκος· ὅταν γὰρ καθίσῃ ἐν συνεδρίῳ, πάντας ἀτιμάζει. |
|
11
|
11
|
| И҆зженѝ ѿ со́нмища гꙋби́телѧ, и҆ и҆зы́детъ съ ни́мъ прѣ́нїе: є҆гда́ бо сѧ́детъ въ со́нмищи, всѣ́хъ безче́ститъ. | ἀγαπᾷ Κύριος ὁσίας καρδίας, δεκτοὶ δὲ αὐτῷ πάντες ἄμωμοι· χείλεσι ποιμαίνει βασιλεύς. |
|
12
|
12
|
| Лю́битъ гдⷭ҇ь прпⷣбнаѧ сердца̀, прїѧ́тни же є҆мꙋ̀ всѝ непоро́чнїи въ пꙋте́хъ свои́хъ: оу҆стна́ма пасе́тъ ца́рь (лю́ди своѧ̑). | οἱ δὲ ὀφθαλμοὶ Κυρίου διατηροῦσιν αἴσθησιν, φαυλίζει δὲ λόγους παράνομος. |
|
13
|
13
|
| Ѻ҆́чи гдⷭ҇ни соблюда́ютъ чꙋ́вство: презира́етъ словеса̀ законопрестꙋ́пный. | προφασίζεται καὶ λέγει ὀκνηρός· λέων ἐν ταῖς ὁδοῖς, ἐν δὲ ταῖς πλατείαις φονευταί. |
|
14
|
14
|
| Вины̀ и҆́щетъ и҆ глаго́летъ лѣни́вый: ле́въ на стезѧ́хъ, на пꙋте́хъ же разбѡ́йницы. | βόθρος βαθὺς στόμα παρανόμου, ὁ δὲ μισηθεὶς ὑπὸ Κυρίου ἐμπεσεῖται εἰς αὐτόν. 14α εἰσὶν ὁδοὶ κακαὶ ἐνώπιον ἀνδρός, καὶ οὐκ ἀγαπᾷ τοῦ ἀποστρέψαι ἀπ᾿ αὐτῶν· ἀποστρέφειν δὲ δεῖ ἀπὸ ὁδοῦ σκολιᾶς καὶ κακῆς. |
|
15
|
15
|
| Ꙗ҆́ма глꙋбока̀ оу҆ста̀ законопрестꙋ́пныхъ: возненави́дѣный же ѿ гдⷭ҇а впаде́тсѧ въ ню̀. Сꙋ́ть пꙋтїѐ ѕлі́и пред̾ мꙋ́жемъ, и҆ не лю́битъ возврати́тисѧ ѿ ни́хъ: возврати́тисѧ же подоба́етъ ѿ пꙋтѝ стро́потна и҆ ѕла́гѡ. | ἄνοια ἐξῆπται καρδίας νέου, ράβδος δὲ καὶ παιδεία μακρὰν ἀπ᾿ αὐτοῦ. |
|
16
|
16
|
| Безꙋ́мїе ви́ситъ на се́рдцы ю҆́нагѡ: же́злъ же и҆ наказа́нїе дале́че (ѿго́нитъ) ѿ негѡ̀. | ὁ συκοφαντῶν πένητα πολλὰ ποιεῖ τὰ ἑαυτοῦ· δίδωσι δὲ πλουσίῳ ἐπ᾿ ἐλλάσσονι. |
|
17
|
17
|
| Ѡ҆би́дѧй оу҆бо́гаго мнѡ́гаѧ себѣ̀ ѕла̑ твори́тъ, дае́тъ же бога́томꙋ во ѡ҆скꙋдѣ́нїе (себѣ̀). | Λόγοις σοφῶν παράβαλλε σὸν οὗς καὶ ἄκουε ἐμὸν λόγον, τὴν δὲ σὴν καρδίαν ἐπίστησον, ἵνα γνῷς, ὅτι καλοί εἰσι· |
|
18
|
18
|
| Ко словесє́мъ мꙋ́дрыхъ прилага́й твоѐ оу҆́хо, и҆ оу҆слы́ши моѧ̑ словеса̀: свое́ же се́рдце оу҆твердѝ (къ ни̑мъ), да разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ дѡбра̀ сꙋ́ть. | καὶ ἐὰν ἐμβάλῃς αὐτοὺς εἰς τὴν καρδίαν σου, εὐφρανοῦσί σε ἅμα ἐπὶ σοῖς χείλεσιν, |
|
19
|
19
|
| И҆ а҆́ще вложи́ши ѧ҆̀ въ се́рдце твоѐ, возвеселѧ́тъ тебѐ кꙋ́пнѡ во твои́хъ оу҆стнѣ́хъ. | ἵνα σου γένηται ἐπὶ Κύριον ἡ ἐλπὶς καὶ γνωρίσῃ σοι τὴν ὁδόν σου. |
|
20
|
20
|
| Да бꙋ́детъ тѝ на гдⷭ҇а наде́жда, и҆ пока́жетъ тѝ пꙋ́ть сво́й. | καὶ σὺ δὲ ἀπόγραψαι αὐτὰ σεαυτῷ τρισσῶς εἰς βουλὴν καὶ γνῶσιν ἐπὶ τὸ πλάτος τῆς καρδίας σου. |
|
21
|
21
|
| Ты́ же напишѝ ѧ҆̀ себѣ̀ три́жды, на совѣ́тъ и҆ смы́слъ и҆ ра́зꙋмъ, на широтѣ̀ се́рдца твоегѡ̀: оу҆чꙋ́ бо тѧ̀ и҆́стинномꙋ словесѝ, и҆ ра́зꙋма блага́гѡ слꙋ́шати на ѿвѣ́ты словесє́мъ и҆́стиннымъ предлага́ємымъ тебѣ̀. | διδάσκω οὖν σε ἀληθῆ λόγον καὶ γνῶσιν ἀγαθὴν ὑπακούειν, τοῦ ἀποκρίνεσθαί σε λόγους ἀληθείας τοῖς προβαλλομένοις σοι. |
|
22
|
22
|
| Не наси́лствꙋй ни́щаго, занѐ оу҆бо́гъ є҆́сть, и҆ не досажда́й немощно́мꙋ во вратѣ́хъ: | Μὴ ἀποβιάζου πένητα, πτωχὸς γάρ ἐστι, καὶ μὴ ἀτιμάσῃς ἀσθενῆ ἐν πύλαις· |
|
23
|
23
|
| гдⷭ҇ь бо и҆́мать сꙋди́ти є҆гѡ̀ сꙋ́дъ, и҆ и҆зба́виши твою̀ безбѣ́днꙋю дꙋ́шꙋ. | ὁ γὰρ Κύριος κρινεῖ αὐτοῦ τὴν κρίσιν, καὶ ρύσῃ σὴν ἄσυλον ψυχήν. |
|
24
|
24
|
| Не быва́й дрꙋ́гъ мꙋ́жꙋ гнѣвли́вꙋ и҆ со дрꙋ́гомъ жестокосе́рдымъ не соводворѧ́йсѧ: | μὴ ἴσθι ἑταῖρος ἀνδρὶ θυμώδει, φίλῳ δὲ ὀργίλῳ μὴ συναυλίζου, |
|
25
|
25
|
| да не когда̀ наꙋчи́шисѧ пꙋтє́мъ є҆гѡ̀ и҆ прїи́меши тене́та дꙋшѝ твое́й. | μήποτε μάθῃς τῶν ὁδῶν αὐτοῦ καὶ λάβῃς βρόχους τῇ σῇ ψυχῇ. |
|
26
|
26
|
| Не вдава́йсѧ въ порꙋче́нїе, стыдѧ́сѧ лица̀: | μὴ δίδου σεαυτὸν εἰς ἐγγύην αἰσχυνόμενος πρόσωπον· |
|
27
|
27
|
| є҆гда́ бо не бꙋ́деши и҆мѣ́ти чи́мъ и҆скꙋпи́тисѧ, во́змꙋтъ посте́лю, ꙗ҆́же под̾ ре́бры твои́ми. | ἐὰν γὰρ μὴ ἔχῃς πόθεν ἀποτίσῃς, λήψονται τὸ στρῶμα τὸ ὑπὸ τὰς πλευράς σου. |
|
28
|
28
|
| Не прелага́й предѣ̑лъ вѣ́чныхъ, ꙗ҆̀же положи́ша ѻ҆тцы̀ твоѝ. | μὴ μέταιρε ὅρια αἰώνια, ἃ ἔθεντο οἱ πατέρες σου. |
|
29
|
29
|
| Прозри́телнꙋ человѣ́кꙋ и҆ ѻ҆́стромꙋ въ дѣ́лѣхъ свои́хъ пред̾ царьмѝ подоба́етъ стоѧ́ти, и҆ не стоѧ́ти пред̾ мꙋжмѝ просты́ми. | ὁρατικὸν ἄνδρα καὶ ὀξὺν ἐν τοῖς ἔργοις αὐτοῦ βασιλεῦσι δεῖ παρεστάναι καὶ μὴ παρεστάναι ἀνδράσι νωθροῖς. |
|
Глава́ к҃г
|
Κεφάλαιο 23
|
|
1
|
1
|
| А҆́ще сѧ́деши вечерѧ́ти на трапе́зѣ си́льнагѡ, разꙋ́мнѡ разꙋмѣва́й предлага́ємаѧ тебѣ̀, | ΕΑΝ καθίσῃς δειπνεῖν ἐπὶ τραπέζης δυναστῶν, νοητῶς νόει τὰ παρατιθέμενά σοι |
|
2
|
2
|
| и҆ налага́й рꙋ́кꙋ твою̀, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ сицєва́ѧ тебѣ̀ подоба́етъ оу҆гото́вити: | καὶ ἐπίβαλλε τὴν χεῖρά σου, εἰδὼς ὅτι τοιαῦτά σε δεῖ παρασκευάσαι· εἰ δὲ ἀπληστότερος εἶ, |
|
3
|
3
|
| а҆́ще же несы́тнѣйшїй є҆сѝ, не жела́й бра́шенъ є҆гѡ̀: сїѧ̑ бо и҆́мꙋтъ живо́тъ ло́женъ. | μὴ ἐπιθύμει τῶν ἐδεσμάτων αὐτοῦ, ταῦτα γὰρ ἔχεται ζωῆς ψευδοῦς. |
|
4
|
4
|
| Не распростира́йсѧ оу҆бо́гъ сы́й съ бога́тымъ, твое́ю же мы́слїю оу҆далѧ́йсѧ. | μὴ παρεκτείνου πένης ὢν πλουσίῳ, τῇ δὲ σῇ ἐννοίᾳ ἀπόσχου. |
|
5
|
5
|
| А҆́ще оу҆стреми́ши на него̀ ѻ҆́ко твоѐ, никогда́же ꙗ҆ви́тсѧ: содѣ̑ланы бо сꙋ́ть є҆мꙋ̀ кри́ла ꙗ҆́кѡ ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ѡ҆браща́етсѧ въ до́мъ настоѧ́телѧ своегѡ̀. | ἐὰν ἐπιστήσῃς τὸ σὸν ὄμμα πρὸς αὐτόν, οὐδαμοῦ φανεῖται· κατεσκεύασται γὰρ αὐτῷ πτέρυγες ὥσπερ ἀετοῦ, καὶ ὑποστρέφει εἰς τὸν οἶκον τοῦ προεστηκότος αὐτοῦ. |
|
6
|
6
|
| Не вечерѧ́й съ мꙋ́жемъ зави́стливымъ, нижѐ похо́щеши пи́щей є҆гѡ̀: | μὴ συνδείπνει ἀνδρὶ βασκάνῳ, μηδὲ ἐπιθύμει τῶν βρωμάτων αὐτοῦ· |
|
7
|
7
|
| и҆́мже бо ѡ҆́бразомъ а҆́ще кто̀ поглоти́тъ власы̀, си́це ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ: нижѐ къ себѣ̀ да введе́ши є҆го̀ и҆ снѣ́си хлѣ́бъ тво́й съ ни́мъ: | ὃν τρόπον γὰρ εἴ τις καταπίοι τρίχα, οὕτως ἐσθίει καὶ πίνει. |
|
8
|
8
|
| и҆зблюе́тъ бо є҆го̀ и҆ ѡ҆скверни́тъ словеса̀ твоѧ̑ дѡ́браѧ. | μηδὲ πρός σε εἰσαγάγῃς αὐτὸν καὶ φάγῃς τὸν ψωμόν σου μετ᾿ αὐτοῦ· ἐξεμέσει γὰρ αὐτὸν καὶ λυμανεῖται τοὺς λόγους σου τοὺς καλούς. |
|
9
|
9
|
| Во оу҆́шїю безꙋ́мнагѡ ничто́же глаго́ли, да не когда̀ порꙋга́етъ разꙋ̑мнаѧ словеса̀ твоѧ̑. | εἰς ὦτα ἄφρονος μηδὲν λέγε, μήποτε μυκτηρίσῃ τοὺς συνετοὺς λόγους σου. |
|
10
|
10
|
| Не прелага́й предѣ̑лъ вѣ́чныхъ и҆ въ стѧжа́нїе сиро́тъ не вни́ди: | μὴ μεταθῇς ὅρια αἰώνια, εἰς δὲ κτῆμα ὀρφανῶν μὴ εἰσέλθῃς· |
|
11
|
11
|
| и҆збавлѧ́ѧй бо и҆̀хъ гдⷭ҇ь крѣ́покъ є҆́сть и҆ разсꙋ́дитъ сꙋ́дъ и҆́хъ съ тобо́ю. | ὁ γὰρ λυτρούμενος αὐτοὺς Κύριος κραταιός ἐστι καὶ κρινεῖ τὴν κρίσιν αὐτῶν μετὰ σοῦ. |
|
12
|
12
|
| Да́ждь въ наказа́нїе се́рдце твоѐ, оу҆шеса́ же твоѧ̑ оу҆гото́вай словесє́мъ чꙋ́вствєннымъ. | δὸς εἰς παιδείαν τὴν καρδίαν σου, τὰ δὲ ὦτά σου ἑτοίμασον λόγοις αἰσθήσεως. |
|
13
|
13
|
| Не престава́й младе́нца нака́зовати: а҆́ще бо жезло́мъ бїе́ши є҆го̀, не оу҆́мретъ (ѿ негѡ̀): | μὴ ἀπόσχῃ νήπιον παιδεύειν, ὅτι ἐὰν πατάξῃς αὐτὸν ράβδῳ, οὐ μὴ ἀποθάνῃ· |
|
14
|
14
|
| ты́ бо побїе́ши є҆го̀ жезло́мъ, дꙋ́шꙋ же є҆гѡ̀ и҆зба́виши ѿ сме́рти. | σὺ μὲν γὰρ πατάξεις αὐτὸν ράβδῳ, τὴν δὲ ψυχὴν αὐτοῦ ἐκ θανάτου ρύσῃ. |
|
15
|
15
|
| Сы́не, а҆́ще премꙋ́дро бꙋ́детъ се́рдце твоѐ, возвесели́ши и҆ моѐ се́рдце, | υἱέ, ἐὰν σοφὴ γένηταί σου ἡ καρδία, εὐφρανεῖς καὶ τὴν ἐμὴν καρδίαν, |
|
16
|
16
|
| и҆ пребꙋ́дꙋтъ въ словесѣ́хъ твоѝ оу҆стнѣ̀ къ мои̑мъ оу҆стна́мъ, а҆́ще пра̑ва бꙋ́дꙋтъ. | καὶ ἐνδιατρίψει λόγοις τὰ σὰ χείλη πρὸς τὰ ἐμὰ χείλη, ἐὰν ὀρθὰ ὦσι. |
|
17
|
17
|
| Да не ревнꙋ́етъ се́рдце твоѐ грѣ́шникѡмъ, но въ стра́сѣ гдⷭ҇ни бꙋ́ди ве́сь де́нь: | μὴ ζηλούτω ἡ καρδία σου ἁμαρτωλούς, ἀλλὰ ἐν φόβῳ Κυρίου ἴσθι ὅλην τὴν ἡμέραν· |
|
18
|
18
|
| а҆́ще бо соблюде́ши ѧ҆̀, бꙋ́дꙋтъ тѝ внꙋ́цы, и҆ оу҆пова́нїе твоѐ не ѿстꙋ́питъ. | ἐὰν γὰρ τηρήσῃς αὐτά, ἔσται σοι ἔκγονα, ἡ δὲ ἐλπίς σου οὐκ ἀποστήσεται. |
|
19
|
19
|
| Слꙋ́шай, сы́не, и҆ премꙋ́дръ быва́й и҆ и҆справлѧ́й мы̑сли твоегѡ̀ се́рдца: | ἄκουε, υἱέ, καὶ σοφὸς γίνου, καὶ κατεύθυνε ἐννοίας σῆς καρδίας· |
|
20
|
20
|
| не бꙋ́ди вїнопі́йца, нижѐ прилага́йсѧ къ сложе́нїємъ и҆ кꙋпова́нїємъ мѧ́съ: | μὴ ἴσθι οἰνοπότης, μηδὲ ἐκτείνου συμβουλαῖς κρεῶν τε ἀγορασμοῖς· |
|
21
|
21
|
| всѧ́къ бо пїѧ́ница и҆ блꙋдни́къ ѡ҆бнища́етъ, и҆ ѡ҆блече́тсѧ въ раздра̑ннаѧ и҆ въ рꙋ̑бища всѧ́къ сонли́вый. | πᾶς γὰρ μέθυσος καὶ πορνοκόπος πτωχεύσει, καὶ ἐνδύσεται διερρηγμένα καὶ ρακώδη πᾶς ὑπνώδης. |
|
22
|
22
|
| Слꙋ́шай, сы́не, ѻ҆тца̀ роди́вшагѡ тѧ̀, и҆ не презира́й, є҆гда̀ состарѣ́етсѧ ма́ти твоѧ̀. | ἄκουε, υἱέ, πατρὸς τοῦ γεννήσαντός σε καὶ μὴ καταφρόνει ὅτι γεγήρακέ σου ἡ μήτηρ. |
|
23
|
23
|
| И҆́стинꙋ стѧжѝ и҆ не ѿри́ни мꙋ́дрости и҆ оу҆че́нїѧ и҆ ра́зꙋма. | ἀλήθειαν κτῆσαι καὶ μὴ ἀπώσῃ σοφίαν καὶ παιδείαν καὶ σύνεσιν. |
|
24
|
24
|
| До́брѣ воспитова́етъ ѻ҆те́цъ пра́веденъ, ѡ҆ сы́нѣ же премꙋ́дрѣмъ весели́тсѧ дꙋша̀ є҆гѡ̀. | καλῶς ἐκτρέφει πατὴρ δίκαιος, ἐπὶ δὲ υἱῷ σοφῷ εὐφραίνεται ἡ ψυχὴ αὐτοῦ. |
|
25
|
25
|
| Да весели́тсѧ ѻ҆те́цъ и҆ ма́ти ѡ҆ тебѣ̀, и҆ да ра́дꙋетсѧ ро́ждшаѧ тѧ̀. | εὐφραινέσθω ὁ πατὴρ καὶ ἡ μήτηρ ἐπὶ σοί, καὶ χαιρέτω ἡ τεκοῦσά σε. |
|
26
|
26
|
| Да́ждь мѝ, сы́не, твоѐ се́рдце, ѻ҆́чи же твоѝ моѧ̑ пꙋти̑ да соблюда́ютъ. | δός μοι, υἱέ, σὴν καρδίαν, οἱ δὲ σοὶ ὀφθαλμοὶ ἐμὰς ὁδοὺς τηρείτωσαν· |
|
27
|
27
|
| Сосꙋ́дъ бо сокрꙋше́нъ чꙋжді́й до́мъ, и҆ стꙋдене́цъ тѣ́сенъ чꙋжді́й: | πίθος γὰρ τετρημένος ἐστὶν ἀλλότριος οἶκος, καὶ φρέαρ στενὸν ἀλλότριον· |
|
28
|
28
|
| се́й бо вско́рѣ поги́бнетъ, и҆ всѧ́кїй законопрестꙋ́пникъ потреби́тсѧ. | οὗτος γὰρ συντόμως ἀπολεῖται, καὶ πᾶς παράνομος ἀναλωθήσεται. |
|
29
|
29
|
| Комꙋ̀ го́ре; комꙋ̀ молва̀; комꙋ̀ сꙋ́дове; комꙋ̀ го́рєсти и҆ сва̑ры; комꙋ̀ сокрꙋшє́нїѧ вотщѐ; комꙋ̀ си̑ни ѻ҆́чи; | τίνι οὐαί; τίνι θόρυβος; τίνι κρίσεις; τίνι δὲ ἀηδίαι καὶ λέσχαι; τίνι συντρίμματα διακενῆς; τίνος πελιδνοὶ οἱ ὀφθαλμοί; |
|
30
|
30
|
| Не пребыва́ющымъ ли въ вїнѣ̀; и҆ не назира́ющымъ ли, гдѣ̀ пи́рове быва́ютъ; | οὐ τῶν ἐγχρονιζόντων ἐν οἴνοις; οὐ τῶν ἰχνευόντων ποῦ πότοι γίνονται; |
|
31
|
31
|
| Не оу҆пива́йтесѧ вїно́мъ, но бесѣ́дꙋйте ко человѣ́кѡмъ првⷣнымъ, и҆ бесѣ́дꙋйте во прохо́дѣхъ: а҆́ще бо на ча́шы и҆ стклѧ̑ницы вда́си ѻ҆́чи твоѝ, послѣдѝ и҆́маши ходи́ти нажа́йшїй бѣли́лнагѡ дре́ва: | μὴ μεθύσκεσθε ἐν οἴνοις, ἀλλὰ ὁμιλεῖτε ἀνθρώποις δικαίοις καὶ ὁμιλεῖτε ἐν περιπάτοις· ἐὰν γὰρ εἰς τὰς φιάλας καὶ τὰ ποτήρια δῷς τοὺς ὀφθαλμούς σου, ὕστερον περιπατήσεις γυμνότερος ὑπέρου. |
|
32
|
32
|
| послѣди́ же ꙗ҆́кѡ ѿ ѕмі́а оу҆ѧ́звенъ простре́тсѧ, и҆ ꙗ҆́коже ѿ кера́ста разлива́етсѧ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́дъ. | τὸ δὲ ἔσχατον ὥσπερ ὑπὸ ὄφεως πεπληγὼς ἐκτείνεται, καὶ ὥσπερ ὑπὸ κεράστου διαχεῖται αὐτῷ ὁ ἰός. |
|
33
|
33
|
| Ѻ҆́чи твоѝ є҆гда̀ оу҆́зрѧтъ (женꙋ̀) чꙋждꙋ́ю, оу҆ста̀ твоѧ̑ тогда̀ возглаго́лютъ стро́пѡтнаѧ: | οἱ ὀφθαλμοί σου ὅταν ἴδωσιν ἀλλοτρίαν, τὸ στόμα σου τότε λαλήσει σκολιά, |
|
34
|
34
|
| и҆ возлѧ́жеши ꙗ҆́кѡ въ се́рдцы мо́рѧ и҆ ꙗ҆́коже ко́рмчїй во мно́зѣ волне́нїи. | καὶ κατακείσῃ ὥσπερ ἐν καρδίᾳ θαλάσσης καὶ ὥσπερ κυβερνήτης ἐν πολλῷ κλύδωνι. |
|
35
|
35
|
| Рече́ши же: би́ша мѧ̀, и҆ не поболѣ́хъ, и҆ порꙋга́шасѧ мѝ, а҆́зъ же не разꙋмѣ́хъ: когда̀ оу҆́тро бꙋ́детъ, да ше́дъ взыщꙋ̀, съ ни́миже сни́дꙋсѧ; | ἐρεῖς δέ· τύπτουσί με καὶ οὐκ ἐπόνεσα, καὶ ἐνέπαιξάν μοι, ἐγὼ δὲ οὐκ ᾔδειν· πότε ὄρθρος ἔσται, ἵνα ἐλθὼν ζητήσω μεθ᾿ ὧν συνελεύσομαι; |
|
Глава́ к҃д
|
Κεφάλαιο 24
|
|
1
|
1
|
| Сы́не, не ревнꙋ́й мꙋжє́мъ ѕлы̑мъ, нижѐ возжелѣ́й бы́ти съ ни́ми: | ). Οἱ ἐμοὶ λόγοι εἴρηνται ὑπὸ Θεοῦ, βασιλέως χρηματισμός, ὃν ἐπαίδευσεν ἡ μήτηρ αὐτοῦ. |
|
2
|
2
|
| лжа́мъ бо поꙋча́етсѧ се́рдце и҆́хъ, и҆ болѣ̑зни оу҆стнѣ̀ и҆́хъ глаго́лютъ. | τί, τέκνον, τηρήσεις; τί; ρήσεις Θεοῦ. πρωτογενές, σοὶ λέγω, υἱέ· τί τέκνον ἐμῆς κοιλίας; τί τέκνον ἐμῶν εὐχῶν; |
|
3
|
3
|
| Съ премꙋ́дростїю зи́ждетсѧ до́мъ и҆ съ ра́зꙋмомъ и҆справлѧ́етсѧ. | μὴ δῷς γυναιξὶ σὸν πλοῦτον, καὶ τὸν σὸν νοῦν καὶ βίον εἰς ὑστεροβουλίαν. |
|
4
|
4
|
| Съ чꙋ́вствїемъ и҆сполнѧ́ютсѧ сокрѡ́вища ѿ всѧ́кагѡ бога́тства честна́гѡ и҆ до́брагѡ. | μετὰ βουλῆς πάντα ποίει, μετὰ βουλῆς οἰνοπότει· οἱ δυνάσται θυμώδεις εἰσίν, οἶνον δὲ μὴ πινέτωσαν, |
|
5
|
5
|
| Лꙋ́чше мꙋ́дрый крѣ́пкагѡ, и҆ мꙋ́жъ ра́зꙋмъ и҆мѣ́ѧй земледѣ́лца вели́ка. | ἵνα μὴ πιόντες ἐπιλάθωνται τῆς σοφίας καὶ ὀρθὰ κρῖναι οὐ μὴ δύνωνται τοὺς ἀσθενεῖς. |
|
6
|
6
|
| Со оу҆правле́нїемъ быва́етъ бра́нь, по́мощь же съ се́рдцемъ совѣ́тнымъ. | δίδοτε μέθην τοῖς ἐν λύπαις καὶ οἶνον πίνειν τοῖς ἐν ὀδύναις, |
|
7
|
7
|
| Премꙋ́дрость и҆ мы́сль бла́га во вратѣ́хъ премꙋ́дрыхъ: смы́сленнїи не оу҆кланѧ́ютсѧ ѿ зако́на гдⷭ҇нѧ, | ἵνα ἐπιλάθωνται τῆς πενίας καὶ τῶν πόνων μὴ μνησθῶσιν ἔτι. |
|
8
|
8
|
| но совѣ́тꙋютъ въ со́нмищихъ. Ненака́занныхъ срѣта́етъ сме́рть, | ἄνοιγε σὸν στόμα λόγῳ Θεοῦ, καὶ κρῖνε πάντας ὑγιῶς. |
|
9
|
9
|
| оу҆мира́етъ же безꙋ́мный во грѣсѣ́хъ. Нечистота̀ мꙋ́жꙋ гꙋби́телю: | ἄνοιγε σὸν στόμα καὶ κρῖνε δικαίως, διάκρινε δὲ πένητα καὶ ἀσθενῆ. |
|
10
|
10
|
| ѡ҆скверни́тсѧ въ де́нь ѕо́лъ и҆ въ де́нь печа́ли, до́ндеже ѡ҆скꙋдѣ́етъ. | μὴ παραδῷς οἰκέτην εἰς χεῖρας δεσπότου, μήποτε καταράσηταί σε καὶ ἀφανισθῇς. |
|
11
|
11
|
| И҆зба́ви ведѡ́мыѧ на сме́рть и҆ и҆скꙋпѝ оу҆бива́емыхъ, не щадѝ. | ἔκγονον κακὸν πατέρα καταρᾶται, τὴν δὲ μητέρα οὐκ εὐλογεῖ. |
|
12
|
12
|
| А҆́ще же рече́ши: не вѣ́мъ сегѡ̀: разꙋмѣ́й, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь всѣ́хъ сердца̀ вѣ́сть, и҆ созда́вый дыха́нїе всѣ̑мъ, се́й вѣ́сть всѧ́чєскаѧ, и҆́же возда́стъ комꙋ́ждо по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀. | ἔκγονον κακὸν δίκαιον ἑαυτὸν κρίνει. τὴν δ᾿ ἔξοδον αὐτοῦ οὐκ ἀπένιψεν. |
|
13
|
13
|
| Ꙗ҆́ждь ме́дъ, сы́не, бла́гъ бо є҆́сть со́тъ, да наслади́тсѧ горта́нь тво́й: | ἔκγονον κακὸν ὑψηλοὺς ὀφθαλμοὺς ἔχει, τοῖς δὲ βλεφάροις αὐτοῦ ἐπαίρεται. |
|
14
|
14
|
| си́це оу҆разꙋмѣ́еши премꙋ́дрость дꙋше́ю твое́ю: а҆́ще бо ѡ҆брѧ́щеши, бꙋ́детъ добра̀ кончи́на твоѧ̀, и҆ оу҆пова́нїе не ѡ҆ста́витъ тебѐ. | ἔκγονον κακὸν μαχαίρας τοὺς ὀδόντας ἔχει καὶ τὰς μύλας τομίδας, ὥστε ἀναλίσκειν καὶ κατεσθίειν τοὺς ταπεινοὺς ἀπὸ τῆς γῆς καὶ τοὺς πένητας αὐτῶν ἐξ ἀνθρώπων. (Μασ. ΚΔ´, |
|
15
|
15
|
| Не приводѝ нечести́ваго на па́жить првⷣныхъ, нижѐ прельща́йсѧ насыще́нїемъ чре́ва: | ). Τῇ βδέλλῃ τρεῖς θυγατέρες ἦσαν ἀγαπήσει ἀγαπώμεναι, καὶ αἱ τρεῖς αὗται οὐκ ἐνεπίμπλασαν αὐτήν, καὶ ἡ τετάρτη οὐκ ἠρκέσθη εἰπεῖν· ἱκανόν. |
|
16
|
16
|
| седмери́цею бо паде́тъ првⷣный и҆ воста́нетъ, нечести́вїи же и҆знемо́гꙋтъ въ ѕлы́хъ. | ᾅδης καὶ ἔρως γυναικὸς καὶ γῆ οὐκ ἐμπιπλαμένη ὕδατος καὶ ὕδωρ καὶ πῦρ οὐ μὴ εἴπωσιν· ἀρκεῖ· |
|
17
|
17
|
| А҆́ще паде́тъ вра́гъ тво́й, не ѡ҆бра́дꙋйсѧ є҆мꙋ̀, въ преткнове́нїи же є҆гѡ̀ не возноси́сѧ: | ὀφθαλμὸν καταγελῶντα πατρὸς καὶ ἀτιμάζοντα γῆρας μητρός, ἐκκόψαισαν αὐτὸν κόρακες ἐκ τῶν φαράγγων καὶ καταφάγοισαν αὐτὸν νεοσσοὶ ἀετῶν. |
|
18
|
18
|
| ꙗ҆́кѡ оу҆́зритъ гдⷭ҇ь, и҆ не оу҆го́дно є҆мꙋ̀ бꙋ́детъ, и҆ ѿврати́тъ ꙗ҆́рость свою̀ ѿ негѡ̀. | τρία δέ ἐστι ἀδύνατά μοι νοῆσαι, καὶ τὸ τέταρτον οὐκ ἐπιγινώσκω· |
|
19
|
19
|
| Не ра́дꙋйсѧ ѡ҆ ѕлодѣ́ющихъ и҆ не ревнꙋ́й грѣ̑шнымъ, | ἴχνη ἀετοῦ πετομένου καὶ ὁδοὺς ὄφεως ἐπὶ πέτρας καὶ τρίβους νηὸς ποντοπορούσης καὶ ὁδοὺς ἀνδρὸς ἐν νεότητι. |
|
20
|
20
|
| не пребꙋ́дꙋтъ бо внꙋ́цы лꙋка́выхъ, свѣти́ло же нечести́выхъ оу҆га́снетъ. | τοιαύτη ὁδὸς γυναικὸς μοιχαλίδος, ἥ, ὅταν πράξῃ, ἀπονιψαμένη, οὐδέν φησι πεπραχέναι ἄτοπον. |
|
21
|
21
|
| Бо́йсѧ бг҃а, сы́не, и҆ царѧ̀, и҆ ни є҆ди́номꙋ же и҆́хъ проти́висѧ: | διὰ τριῶν σείεται ἡ γῆ, τὸ δὲ τέταρτον οὐ δύναται φέρειν· |
|
22
|
22
|
| внеза́пꙋ бо и҆стѧ́жꙋтъ нечести́выхъ, мꙋчє́нїѧ же ѻ҆бои́хъ кто̀ оу҆вѣ́сть; Сло́во сохранѧ́ѧй сы́нъ кромѣ̀ поги́бели бꙋ́детъ: прїе́млѧй же прїѧ́тъ ѻ҆́ное. Ничто́же ло́жно ѿ ѧ҆зы́ка царе́ви да глаго́летсѧ, и҆ ни є҆ди́на лжа̀ ѿ ѧ҆зы́ка є҆гѡ̀ да и҆зы́детъ: ме́чь (є҆́сть) ѧ҆зы́къ царе́въ, а҆ не пло́тѧнъ: и҆ и҆́же а҆́ще пре́данъ бꙋ́детъ, сокрꙋши́тсѧ: а҆́ще бо раздражи́тсѧ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀, со жи́лами человѣ́ки гꙋби́тъ, и҆ кѡ́сти человѣ́чєскїѧ поѧда́етъ и҆ сожига́етъ ꙗ҆́кѡ пла́мень, ꙗ҆́кѡ не ꙗ҆дѡ́мымъ бы́ти птенца́ми ѻ҆́рлими. Мои́хъ слове́съ, сы́не, бо́йсѧ, и҆ прїи́мъ ѧ҆̀ пока́йсѧ. | ἐὰν οἰκέτης βασιλεύσῃ καὶ ἄφρων πλησθῇ σιτίων |
|
23
|
23
|
| Сїѧ̑ же ва́мъ смы́слєннымъ глаго́лю разꙋмѣ́ти: срамлѧ́тисѧ лица̀ на сꙋдѣ̀ не добро̀. | καὶ οἰκέτις ἐὰν ἐκβάλῃ τὴν ἑαυτῆς κυρίαν καὶ μισητὴ γυνὴ ἐὰν τύχῃ ἀνδρὸς ἀγαθοῦ. |
|
24
|
24
|
| Глаго́лѧй нечести́ваго, ꙗ҆́кѡ пра́веденъ є҆́сть, про́клѧтъ ѿ люді́й бꙋ́детъ и҆ возненави́дѣнъ во ꙗ҆зы́цѣхъ: | τέσσαρα δὲ ἐλάχιστα ἐπὶ τῆς γῆς, ταῦτα δέ ἐστι σοφώτερα τῶν σοφῶν· |
|
25
|
25
|
| ѡ҆блича́ющїи же лꙋ́чшїи ꙗ҆вѧ́тсѧ, на нѧ́же прїи́детъ благослове́нїе бла́го: | οἱ μύρμηκες, οἷς μὴ ἔστιν ἰσχὺς καὶ ἑτοιμάζονται θέρους τὴν τροφήν· |
|
26
|
26
|
| и҆ оу҆стнѣ̀ ѡ҆блобыза́ютъ ѿвѣща́ющыѧ словеса̀ бла̑га. | καὶ οἱ χοιρογρύλλιοι, ἔθνος οὐκ ἰσχυρόν, οἳ ἐποιήσαντο ἐν πέτραις τοὺς ἑαυτῶν οἴκους· |
|
27
|
27
|
| Оу҆готовлѧ́й на и҆схо́дъ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ оу҆гото́висѧ на село̀, и҆ ходѝ в̾слѣ́дъ менє̀, и҆ сози́ждеши до́мъ тво́й. | ἀβασίλευτόν ἐστιν ἡ ἀκρὶς καὶ στρατεύει ἀφ᾿ ἑνὸς κελεύσματος εὐτάκτως· |
|
28
|
28
|
| Не бꙋ́ди свидѣ́тель лжи́въ на твоего̀ граждани́на, нижѐ пространѧ́йсѧ твои́ма оу҆стна́ма. | καὶ καλαβώτης χερσὶν ἐρειδόμενος καὶ εὐάλωτος ὢν κατοικεῖ ἐν ὀχυρώμασι βασιλέως. |
|
29
|
29
|
| Не рцы̀: и҆́мже ѡ҆́бразомъ сотвори́ ми, сотворю̀ є҆мꙋ̀ и҆ ѿмщꙋ̀ є҆мꙋ̀, и҆́миже мѧ̀ преѡби́дѣ. | τρία δέ ἐστιν, ἃ εὐόδως πορεύεται, καὶ τέταρτον, ὃ καλῶς διαβαίνει· |
|
30
|
30
|
| Ꙗ҆́коже ни́ва мꙋ́жъ безꙋ́мный, и҆ ꙗ҆́кѡ вїногра́дъ человѣ́къ скꙋдоꙋ́мный: | σκύμνος λέοντος ἰσχυρότερος κτηνῶν, ὃς οὐκ ἀποστρέφεται οὐδὲ καταπτήσσει κτῆνος, |
|
31
|
31
|
| а҆́ще ѡ҆ста́виши є҆го̀, ѡ҆пꙋстѣ́етъ и҆ траво́ю порасте́тъ ве́сь, и҆ бꙋ́детъ ѡ҆ста́вленъ, ѡ҆гра̑ды же ка́мєнныѧ є҆гѡ̀ раскопа́ютсѧ. | καὶ ἀλέκτωρ ἐμπεριπατῶν θηλείαις εὔψυχος καὶ τράγος ἡγούμενος αἰπολίου καὶ βασιλεὺς δημηγορῶν ἐν ἔθνει. |
|
32
|
32
|
| Послѣдѝ а҆́зъ пока́ѧхсѧ, воззрѣ́хъ и҆збра́ти наказа́нїе: | ἐὰν πρόῃ σεαυτὸν ἐν εὐφροσύνῃ καὶ ἐκτείνῃς τὴν χεῖρά σου μετὰ μάχης, ἀτιμασθήσῃ. |
|
33
|
33
|
| ма́лѡ дремлю̀, ма́лѡ же сплю̀ и҆ ма́лѡ ѡ҆б̾е́млю рꙋка́ма пє́рси: | ἄμελγε γάλα, καὶ ἔσται βούτυρον· ἐὰν δὲ ἐκπιέζῃς μυκτῆρας, ἐξελεύσεται αἷμα· ἐὰν δὲ ἐξέλκῃς λόγους, ἐξελεύσονται κρίσεις καὶ μάχαι. (Μασ. ΛΑ´, |
|
34
|
34
|
| а҆́ще же сїѐ твори́ши, прїи́детъ пред̾идꙋ́щи нищета̀ твоѧ̀ и҆ скꙋ́дость твоѧ̀, ꙗ҆́кѡ бла́гъ тече́цъ. | ἐὰν δὲ τοῦτο ποιῇς, ἥξει προπορευομένη ἡ πενία σου καὶ ἡ ἔνδειά σου ὥσπερ ἀγαθὸς δρομεύς. (Μασ. Λ´, |
|
Глава́ к҃є
|
Κεφάλαιο 25
|
|
1
|
1
|
| Сїѧ̑ при̑тчи соломѡ̑ни бы́вшыѧ нерасположє́нны, ꙗ҆̀же списа́ша дрꙋ́зїе є҆зекі́и царѧ̀ і҆ꙋде́йска. | ΑΥΤΑΙ αἱ παιδεῖαι Σολομῶντος αἱ ἀδιάκριτοι, ἃς ἐξεγράψαντο οἱ φίλοι ᾿Εζεκίου τοῦ βασιλέως τῆς ᾿Ιουδαίας. |
|
2
|
2
|
| Сла́ва бж҃їѧ кры́етъ сло́во, сла́ва же царе́ва почита́етъ повелѣ̑нїѧ є҆гѡ̀. | Δόξα Θεοῦ κρύπτει λόγον, δόξα δὲ βασιλέως τιμᾷ πράγματα. |
|
3
|
3
|
| Не́бо высоко̀, землѧ́ же глꙋбока̀: се́рдце же царе́во неѡбличи́телно. | οὐρανὸς ὑψηλός, γῆ δὲ βαθεῖα, καρδία δὲ βασιλέως ἀνεξέλεγκτος. |
|
4
|
4
|
| Кꙋ́й неискꙋше́нное сребро̀, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ чи́сто всѐ. | τύπτε ἀδόκιμον ἀργύριον, καὶ καθαρισθήσεται καθαρὸν ἅπαν· |
|
5
|
5
|
| Оу҆бива́й нечести̑выѧ ѿ лица̀ царе́ва, и҆ и҆спра́витсѧ въ пра́вдѣ престо́лъ є҆гѡ̀. | κτεῖνε ἀσεβεῖς ἐκ προσώπου βασιλέως, καὶ κατορθώσει ἐν δικαιοσύνῃ ὁ θρόνος αὐτοῦ. |
|
6
|
6
|
| Не горди́сѧ пред̾ лице́мъ царе́вымъ и҆ на мѣ́стѣ си́льныхъ не ста́ни: | μὴ ἀλαζονεύου ἐνώπιον βασιλέως, μηδὲ ἐν τόποις δυναστῶν ὑφίστασο· |
|
7
|
7
|
| лꙋ́чше бо тѝ є҆́сть, є҆гда̀ рече́тъ: взы́ди ко мнѣ̀: не́жели смири́тисѧ тебѣ̀ пред̾ лице́мъ си́льнагѡ. | κρεῖσσον γάρ σοι τὸ ρηθῆναι· ἀνάβαινε πρός με ἢ ταπεινῶσαί σε ἐν προσώπῳ δυνάστου. ἃ εἶδον οἱ ὀφθαλμοί σου, λέγε. |
|
8
|
8
|
| Ꙗ҆̀же ви́дѣста ѻ҆́чи твоѝ, глаго́ли. Не впа́дай въ тѧ́жбꙋ ско́рѡ, да не раска́ешисѧ по́слѣжди, є҆гда̀ тебѣ̀ досади́тъ дрꙋ́гъ тво́й. | μὴ πρόσπιπτε εἰς μάχην ταχέως, ἵνα μὴ μεταμεληθῇς ἐπ᾿ ἐσχάτων. ἡνίκα ἄν σε ὀνειδίσῃ ὁ σὸς φίλος, |
|
9
|
9
|
| Встꙋпа́й вспѧ́ть, не нерадѝ, да не поно́ситъ оу҆́бѡ тебѣ̀ дрꙋ́гъ: | ἀναχώρει εἰς τὰ ὀπίσω μὴ καταφρόνει, |
|
10
|
10
|
| сва́ра же твоѧ̀ и҆ вражда̀ твоѧ̀ не ѿстꙋ́питъ, но бꙋ́детъ тѝ ра́вна со сме́ртїю. Благода́ть и҆ любы̀ свобожда́етъ, въ ни́хже оу҆твердѝ себѐ, да не въ поноше́нїи бꙋ́деши, но сохранѝ пꙋти̑ твоѧ̑ до́брѣ оу҆стро́єны. | μή σε ὀνειδίσῃ μὲν ὁ φίλος, ἡ δὲ μάχη σου καὶ ἡ ἔχθρα οὐκ ἀπέσται, ἀλλὰ ἔσται σοι ἴση θανάτῳ. 10α χάρις καὶ φιλία ἐλευθεροῖ, ἃς τήρησον σεαυτῷ, ἵνα μὴ ἐπονείδιστος γένῃ, ἀλλὰ φύλαξον τὰς ὁδούς σου εὐσυναλλάκτως. |
|
11
|
11
|
| (Ꙗ҆́коже) ꙗ҆́блоко зла́то во оу҆серѧ́зи сарді́йскагѡ ка́мене, си́це рещѝ сло́во при прили́чныхъ є҆мꙋ̀. | μῆλον χρυσοῦν ἐν ὁρμίσκῳ σαρδίου, οὕτως εἰπεῖν λόγον. |
|
12
|
12
|
| И҆ (ꙗ҆́коже) во оу҆серѧ́зь златы́й сарді́йскїй ка́мень многоцѣ́нный вѧ́жетсѧ, (си́це) сло́во премꙋ́дро во оу҆́хо благопослꙋ́шно. | εἰς ἐνώτιον χρυσοῦν καὶ σάρδιον πολυτελὲς δέδεται, λόγος σοφὸς εἰς εὐήκοον οὖς. |
|
13
|
13
|
| Ꙗ҆́коже и҆схо́дище снѣ́га въ жа́твꙋ зно́ѧ по́льзꙋетъ, та́кѡ вѣ́стникъ вѣ́ренъ посла́вшихъ є҆го̀: дꙋ́шы бо оу҆потреблѧ́ющихъ є҆го̀ по́льзꙋетъ. | ὥσπερ ἔξοδος χιόνος ἐν ἀμήτῳ κατὰ καῦμα ὠφελεῖ, οὕτως ἄγγελος πιστὸς τοὺς ἀποστείλαντας αὐτόν· ψυχὰς γὰρ τῶν αὐτῷ χρωμένων ὠφελεῖ. |
|
14
|
14
|
| Ꙗ҆́коже вѣ́три и҆ ѡ҆́блацы и҆ дожде́ве ꙗ҆влѧ́ющїисѧ, та́кѡ и҆ хва́лѧщїйсѧ ѡ҆ даѧ́нїи ло́жнѣмъ. | ὥσπερ ἄνεμοι καὶ νέφη καὶ ὑετοὶ ἐπιφανέστατα, οὕτως ὁ καυχώμενος ἐπὶ δόσει ψευδεῖ. |
|
15
|
15
|
| Въ долготерпѣ́нїи благополꙋ́чїе царє́мъ: ѧ҆зы́къ же мѧ́кокъ сокрꙋша́етъ кѡ́сти. | ἐν μακροθυμίᾳ εὐοδία βασιλεῦσι, γλῶσσα δὲ μαλακὴ συντρίβει ὀστᾶ. |
|
16
|
16
|
| Ме́дъ ѡ҆брѣ́тъ ꙗ҆́ждь оу҆мѣ́реннѡ, да не ка́кѡ пресыще́нъ и҆зблюе́ши. | μέλι εὑρὼν φάγε τὸ ἱκανόν, μήποτε πλησθεὶς ἐξεμέσῃς. |
|
17
|
17
|
| Не оу҆чаща́й вноси́ти но́гꙋ твою̀ ко дрꙋ́гꙋ твоемꙋ̀, да не когда̀ насы́щьсѧ тебє̀, возненави́дитъ тѧ̀. | σπάνιον εἴσαγε σὸν πόδα πρὸς σεαυτοῦ φίλον, μήποτε πλησθείς σου μισήσῃ σε. |
|
18
|
18
|
| Дреко́ль и҆ ме́чь и҆ стрѣла̀ ѻ҆стра̀, та́кѡ и҆ мꙋ́жъ свидѣ́телствꙋѧй на дрꙋ́га своего̀ свидѣ́телство ло́жное. | ρόπαλον καὶ μάχαιρα καὶ τόξευμα ἀκιδωτόν, οὕτως καὶ ἀνὴρ ὁ καταμαρτυρῶν τοῦ φίλου αὐτοῦ μαρτυρίαν ψευδῆ. |
|
19
|
19
|
| Пꙋ́ть ѕла́гѡ и҆ нога̀ законопрестꙋ́пнагѡ поги́бнꙋтъ въ де́нь ѕо́лъ. | ὁδὸς κακοῦ καὶ ποὺς παρανόμου ὀλεῖται ἐν ἡμέρᾳ κακῇ. |
|
20
|
20
|
| Ꙗ҆́коже ѻ҆́цетъ неполе́зенъ вре́дꙋ и҆ ды́мъ ѻ҆чи́ма, та́кѡ припа́дшаѧ стра́сть въ тѣлесѝ се́рдце ѡ҆скорблѧ́етъ. | ὥσπερ ὄξος ἕλκει ἀσύμφορον, οὕτως προσπεσὸν πάθος ἐν σώματι καρδίαν λυπεῖ. 20α ὥσπερ σὴς ἐν ἱματίῳ καὶ σκώληξ ξύλῳ, οὕτως λύπη ἀνδρὸς βλάπτει καρδίαν. |
|
21
|
21
|
| Ꙗ҆́коже мо́лїе въ ри́зѣ и҆ че́рвїе въ дре́вѣ, та́кѡ печа́ль мꙋ́жꙋ вреди́тъ се́рдце. | ἐὰν πεινᾷ ὁ ἐχθρός σου, ψώμιζε αὐτόν, ἐὰν διψᾷ, πότιζε αὐτόν· |
|
22
|
22
|
| А҆́ще а҆́лчетъ вра́гъ тво́й, оу҆хлѣ́би є҆го̀: а҆́ще ли жа́ждетъ, напо́й є҆го̀: | τοῦτο γὰρ ποιῶν ἄνθρακας πυρὸς σωρεύσεις ἐπὶ τὴν κεφαλὴν αὐτοῦ, ὁ δὲ Κύριος ἀνταποδώσει σοι ἀγαθά. |
|
23
|
23
|
| сїе́ бо творѧ̀, оу҆́глїе ѻ҆́гненное собира́еши на главꙋ̀ є҆гѡ̀, гдⷭ҇ь же возда́стъ тебѣ̀ бл҃га̑ѧ. | ἄνεμος Βορέας ἐξεγείρει νέφη, πρόσωπον δὲ ἀναιδὲς γλῶσσαν ἐρεθίζει. |
|
24
|
24
|
| Вѣ́тръ сѣ́верный воздвиза́етъ ѡ҆́блаки, лице́ же безстꙋ́дно ѧ҆зы́къ раздража́етъ. | κρεῖσσον οἰκεῖν ἐπὶ γωνίας δώματος ἢ μετὰ γυναικὸς λοιδόρου ἐν οἰκίᾳ κοινῇ. |
|
25
|
25
|
| Лꙋ́чше жи́ти во оу҆́глѣ непокры́тѣмъ, не́же во хра́минѣ ѻ҆́бщей со жено́ю клеветли́вою. | ὥσπερ ὕδωρ ψυχρὸν ψυχῇ διψώσῃ προσηνές, οὕτως ἀγγελία ἀγαθὴ ἐκ γῆς μακρόθεν. |
|
26
|
26
|
| Ꙗ҆́коже вода̀ стꙋде́наѧ дꙋшѝ жа́ждꙋщей благопрїѧ́тна, та́кѡ вѣ́сть блага́ѧ ѿ землѝ и҆здале́ча. | ὥσπερ εἴ τις πηγὴ φράσσοι καὶ ὕδατος ἔξοδον λυμαίνοιτο, οὕτως ἄκοσμον δίκαιον πεπτωκέναι ἐνώπιον ἀσεβοῦς. |
|
27
|
27
|
| Ꙗ҆́коже а҆́ще кто̀ и҆сто́чникъ загражда́етъ и҆ и҆схо́дище воды̀ гꙋби́тъ, та́кѡ не лѣ́по првⷣникꙋ па́сти пред̾ нечести́вымъ. | ἐσθίειν μέλι πολὺ οὐ καλόν, τιμᾶ δὲ χρὴ λόγους ἐνδόξους. |
|
28
|
28
|
| Ꙗ҆́сти ме́дъ мно́гѡ не добро̀: почита́ти же подоба́етъ словеса̀ сла̑вна. | ὥσπερ πόλις τὰ τείχει καταβεβλημένη καὶ ἀτείχιστος, οὕτως ἀνὴρ ὃς οὐ μετὰ βουλῆς τι πράσσει. |
|
29
|
|
| Ꙗ҆́коже гра́дъ стѣна́ми разоре́нъ и҆ не ѡ҆гражде́нъ, та́кѡ мꙋ́жъ творѧ́й что̀ без̾ совѣ́та. | |
|
Глава́ к҃ѕ
|
Κεφάλαιο 26
|
|
1
|
1
|
| Ꙗ҆́коже роса̀ въ жа́твꙋ и҆ ꙗ҆́коже до́ждь въ лѣ́тѣ [Є҆вр.: ꙗ҆́коже снѣ́гъ въ лѣ́тѣ и҆ до́ждь въ жа́твꙋ.], та́кѡ нѣ́сть безꙋ́мномꙋ че́сти. | ΩΣΠΕΡ δρόσος ἐν ἀμήτῳ καὶ ὥσπερ ὑετὸς ἐν θέρει, οὕτως οὐκ ἔστιν ἄφρονι τιμή. |
|
2
|
2
|
| Ꙗ҆́коже пти̑цы ѿлета́ютъ и҆ вра́бїеве, та́кѡ клѧ́тва сꙋ́етнаѧ не на́йдетъ ни на кого́же. | ὥσπερ ὄρνεα πέταται καὶ στρουθοί, οὕτως ἀρὰ ματαία οὐκ ἐπελεύσεται οὐδενί. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́коже би́чь коню̀ и҆ ѡ҆сте́нъ ѻ҆слꙋ̀, та́кѡ же́злъ ꙗ҆зы́кꙋ законопрестꙋ́пнꙋ. | ὥσπερ μάστιξ ἵππῳ καὶ κέντρον ὄνῳ, οὕτως ράβδος ἔθνει παρανόμῳ. |
|
4
|
4
|
| Не ѿвѣща́й безꙋ́мномꙋ по безꙋ́мїю є҆гѡ̀, да не подо́бенъ є҆мꙋ̀ бꙋ́деши: | μὴ ἀποκρίνου ἄφρονι πρὸς τὴν ἐκείνου ἀφροσύνην, ἵνα μὴ ὅμοιος γένῃ αὐτῷ· |
|
5
|
5
|
| но ѿвѣща́й безꙋ́мномꙋ по безꙋ́мїю є҆гѡ̀, да не ꙗ҆ви́тсѧ мꙋ́дръ оу҆ себє̀. | ἀλλὰ ἀποκρίνου ἄφρονι κατὰ τὴν ἀφροσύνην αὐτοῦ, ἵνα μὴ φαίνηται σοφός παρ᾿ ἑαυτῷ. |
|
6
|
6
|
| Ѿ пꙋті́й свои́хъ поноше́нїе твори́тъ, и҆́же посла̀ вѣ́стникомъ безꙋ́мнымъ сло́во. | ἐκ τῶν ὁδῶν ἑαυτοῦ ὄνειδος ποιεῖται ὁ ἀποστείλας δι᾿ ἀγγέλου ἄφρονος λόγον. |
|
7
|
7
|
| Ѿимѝ ше́ствїе ѿ гле́знъ и҆ законопрестꙋпле́нїе ѿ оу҆́стъ безꙋ́мныхъ. | ἀφελοῦ πορείαν σκελῶν καὶ παρανομίαν ἐκ στόματος ἀφρόνων. |
|
8
|
8
|
| И҆́же привѧзꙋ́етъ ка́мень въ пра́щи, подо́бенъ є҆́сть даю́щемꙋ безꙋ́мномꙋ сла́вꙋ. | ὃς ἀποδεσμεύει λίθον ἐν σφενδόνῃ, ὅμοιός ἐστι τῷ διδόντι ἄφρονι δόξαν. |
|
9
|
9
|
| Тє́рнїѧ прозѧба́ютъ въ рꙋцѣ̀ пїѧ́ницы, и҆ порабоще́нїе въ рꙋцѣ̀ безꙋ́мныхъ. | ἄκανθαι φύονται ἐν χειρὶ μεθύσου, δουλεία δὲ ἐν χειρὶ τῶν ἀφρόνων. |
|
10
|
10
|
| Мно́гими волнꙋ́етсѧ всѧ́ка пло́ть безꙋ́мныхъ, сокрꙋша́етсѧ бо и҆зстꙋпле́нїе и҆́хъ. | πολλὰ χειμάζεται πᾶσα σάρξ ἀφρόνων· συντρίβεται γὰρ ἡ ἔκστασις αὐτῶν. |
|
11
|
11
|
| Ꙗ҆́коже пе́съ, є҆гда̀ возврати́тсѧ на своѧ̑ блевѡ́тины, и҆ ме́рзокъ быва́етъ, та́кѡ безꙋ́мный свое́ю ѕло́бою возвра́щьсѧ на сво́й грѣ́хъ. Є҆́сть сты́дъ наводѧ́й грѣ́хъ, и҆ є҆́сть сты́дъ сла́ва и҆ благода́ть. | ὥσπερ κύων ὅταν ἐπέλθῃ ἐπὶ τὸν ἑαυτοῦ ἔμετον καὶ μισητὸς γένηται, οὕτως ἄφρων τῇ ἑαυτοῦ κακίᾳ ἀναστρέψας ἐπὶ τὴν ἑαυτοῦ ἁμαρτίαν. 11α ἔστιν αἰσχύνη ἐπάγουσα ἁμαρτίαν, καί ἐστιν αἰσχύνη δόξα καὶ χάρις. |
|
12
|
12
|
| Ви́дѣхъ мꙋ́жа непщева́вша себѐ мꙋ́дра бы́ти, оу҆пова́нїе же и҆́мать безꙋ́мный па́че є҆гѡ̀. | εἶδον ἄνδρα δόξαντα παρ᾿ αὑτῷ σοφὸν εἶναι, ἐλπίδα μέντοι ἔσχε μᾶλλον ἄφρων αὐτοῦ. |
|
13
|
13
|
| Глаго́летъ лѣни́вый по́сланъ на пꙋ́ть: ле́въ на пꙋте́хъ, на сто́гнахъ же разбѡ́йницы. | λέγει ὀκνηρὸς ἀποστελλόμενος εἰς ὁδόν· λέων ἐν ταῖς ὁδοῖς, ἐν δὲ ταῖς πλατείαις φονευταί. |
|
14
|
14
|
| Ꙗ҆́коже две́рь ѡ҆браща́етсѧ на пѧтѣ̀, та́кѡ лѣни́вый на ло́жи свое́мъ. | ὥσπερ θύρα στρέφεται ἐπὶ τοῦ στρόφιγγος, οὕτως ὀκνηρὸς ἐπὶ τῆς κλίνης αὐτοῦ. |
|
15
|
15
|
| Скры́въ лѣни́вый рꙋ́кꙋ въ нѣ́дро своѐ не возмо́жетъ принестѝ ко оу҆стѡ́мъ. | κρύψας ὀκνηρὸς τὴν χεῖρα ἐν τῷ κόλπῳ αὐτοῦ, οὐ δυνήσεται ἐπενεγκεῖν ἐπὶ στόμα. |
|
16
|
16
|
| Мꙋдрѣ́йшїй себѣ̀ лѣни́вый ꙗ҆влѧ́етсѧ, па́че во и҆з̾ѻби́лїи и҆зносѧ́щагѡ вѣ́сть. | σοφώτερος ἑαυτῷ ὀκνηρὸς φαίνεται τοῦ ἐν πλησμονῇ ἀποκομίζοντος ἀγγελίαν. |
|
17
|
17
|
| Ꙗ҆́коже держа́й за ѡ҆́шибъ пса̀, та́кѡ предсѣда́телствꙋѧй чꙋжде́мꙋ сꙋдꙋ̀. | ὥσπερ ὁ κρατῶν κέρκου κυνός, οὕτως ὁ προεστὼς ἀλλοτρίας κρίσεως. |
|
18
|
18
|
| Ꙗ҆́коже врачꙋ́емїи ме́щꙋтъ словеса̀ на человѣ́ки, срѣта́ѧй же сло́вомъ пе́рвый за́пнетсѧ: | ὥσπερ οἱ ἰώμενοι προβάλλουσι λόγους εἰς ἀνθρώπους, ὁ δὲ ἀπαντήσας τῷ λόγῳ πρῶτος ὑποσκελισθήσεται, |
|
19
|
19
|
| та́кѡ всѝ кова́рствꙋющїи над̾ свои́ми дрꙋ̑ги: є҆гда́ же оу҆ви́дѣни бꙋ́дꙋтъ, глаго́лютъ, ꙗ҆́кѡ и҆гра́ѧ содѣ́ѧхъ. | οὕτως πάντες οἱ ἐνεδρεύοντες τοὺς ἑαυτῶν φίλους, ὅταν δὲ ὁραθῶσι, λέγουσι ὅτι παίζων ἔπραξα. |
|
20
|
20
|
| Во мно́зѣхъ дре́вѣхъ расте́тъ ѻ҆́гнь: а҆ и҆дѣ́же нѣ́сть разгнѣвлѧ́юща, оу҆молка́етъ сва́ръ. | ἐν πολλοῖς ξύλοις θάλλει πῦρ, ὅπου δὲ οὐκ ἔστι δίθυμος, ἡσυχάζει μάχη. |
|
21
|
21
|
| Ѻ҆гни́ще оу҆́глїю, и҆ дрова̀ ѻ҆гне́ви: мꙋ́жъ же клеветли́въ въ мѧте́жъ сва́ра. | ἐσχάρα ἄνθραξι καὶ ξύλα πυρί, ἀνὴρ δὲ λοίδορος εἰς ταραχὴν μάχης. |
|
22
|
22
|
| Словеса̀ ласка́телей мѧ̑гка: сїѧ̑ же оу҆дарѧ́ютъ въ сокрѡ́вища оу҆тро́бъ. | λόγοι κερκώπων μαλακοί, οὗτοι δὲ τύπτουσιν εἰς ταμιεῖα σπλάγχνων. |
|
23
|
23
|
| Сребро̀ дае́мо съ ле́стїю, ꙗ҆́коже скꙋде́ль вмѣнѧ́емо: оу҆стнѣ̀ гла̑дки се́рдце покрыва́ютъ приско́рбно. | ἀργύριον διδόμενον μετὰ δόλου, ὥσπερ ὄστρακον ἡγητέον. χείλη λεῖα καρδίαν καλύπτει λυπηράν. |
|
24
|
24
|
| Оу҆стна́ма всѧ̑ ѡ҆бѣщава́етъ пла́чай вра́гъ, въ се́рдцы же содѣва́етъ ле́сть. | χείλεσι πάντα ἐπινεύει ἀποκλαιόμενος ἐχθρός, ἐν δὲ τῇ καρδίᾳ τεκταίνεται δόλους. |
|
25
|
25
|
| А҆́ще тѧ̀ мо́литъ вра́гъ ве́лїимъ гла́сомъ, не вѣ́рꙋй є҆мꙋ̀, се́дмь бо є҆́сть лꙋка́вствїй въ дꙋшѝ є҆гѡ̀. | ἐάν σου δέηται ὁ ἐχθρὸς μεγάλῃ τῇ φωνῇ, μὴ πεισθῆς, ἑπτὰ γάρ εἰσι πονηρίαι ἐν τῇ ψυχῇ αὐτοῦ. |
|
26
|
26
|
| Таѧ́й враждꙋ̀ составлѧ́етъ ле́сть: ѿкрыва́етъ же своѧ̑ грѣхѝ благоразꙋ́мный на со́нмищихъ. | ὁ κρύπτων ἔχθραν συνίστησι δόλον, ἐκκαλύπτει δὲ τὰς ἑαυτοῦ ἁμαρτίας εὔγνωστος ἐν συνεδρίοις. |
|
27
|
27
|
| И҆зрыва́ѧй ꙗ҆́мꙋ и҆́скреннемꙋ впаде́тсѧ въ ню̀: валѧ́ѧй же ка́мень на себѐ вали́тъ. | ὁ ὀρύσσων βόθρον τῷ πλησίον ἐμπεσεῖται εἰς αὐτόν, ὁ δὲ κυλίων λίθον ἐφ᾿ ἑαυτὸν κυλίει. |
|
28
|
28
|
| Ѧ҆зы́къ лжи́въ ненави́дитъ и҆́стины, оу҆ста́ же непокровє́нна творѧ́тъ нестрое́нїе. | γλῶσσα ψευδὴς μισεῖ ἀλήθειαν, στόμα δὲ ἄστεγον ποιεῖ ἀκαταστασίας. |
|
Глава́ к҃з
|
Κεφάλαιο 27
|
|
1
|
1
|
| Не хвали́сѧ ѡ҆ оу҆́трїи, не вѣ́си бо, что̀ роди́тъ (де́нь) находѧ́й. | ΜΗ καυχῶ τὰ εἰς αὔριον, οὐ γὰρ γινώσκεις τί τέξεται ἡ ἐπιοῦσα. |
|
2
|
2
|
| Да хва́литъ тѧ̀ и҆́скреннїй, а҆ не твоѧ̑ оу҆ста̀, чꙋжді́й, а҆ не твоѝ оу҆стнѣ̀. | ἐγκωμιαζέτω σε ὁ πέλας καὶ μὴ τὸ σὸν στόμα, ἀλλότριος καὶ μὴ τὰ σὰ χείλη. |
|
3
|
3
|
| Тѧ́жкѡ ка́мень и҆ неꙋдобоно́снѡ песо́къ, гнѣ́въ же безꙋ́мнагѡ тѧ́жшїй ѻ҆боегѡ̀. | βαρὺ λίθος καὶ δυσβάστακτον ἄμμος, ὀργὴ δὲ ἄφρονος βαρυτέρα ἀμφοτέρων. |
|
4
|
4
|
| Безми́лостивна ꙗ҆́рость и҆ ѻ҆́стръ гнѣ́въ, но ничто́же постои́тъ ре́вности. | ἀνελεήμων θυμὸς καὶ ὀξεῖα ὀργή, ἀλλ᾿ οὐδένα ὑφίσταται ζῆλος. |
|
5
|
5
|
| Лꙋ́чше ѡ҆бличє́нїѧ ѿкровє́нна та́йныѧ любвѐ. | κρείσσους ἔλεγχοι ἀποκεκαλυμμένοι κρυπτομένης φιλίας. |
|
6
|
6
|
| Достовѣ́рнѣе сꙋ́ть ꙗ҆́звы дрꙋ́га, не́жели вѡ́льнаѧ лобза̑нїѧ врага̀. | ἀξιοπιστόστερά εἰσι τραύματα φίλου ἢ ἐκούσια φιλήματα ἐχθροῦ. |
|
7
|
7
|
| Дꙋша̀ въ сы́тости сꙋ́щи со́тамъ рꙋга́етсѧ: дꙋши́ же нище́тнѣй и҆ гѡ́рькаѧ сла̑дка ꙗ҆влѧ́ютсѧ. | ψυχὴ ἐν πλησμονῇ οὖσα κηρίοις ἐμπαίζει, ψυχῇ δὲ ἐνδεεῖ καὶ τὰ πικρὰ γλυκέα φαίνεται. |
|
8
|
8
|
| Ꙗ҆́коже є҆гда̀ пти́ца ѿлети́тъ ѿ гнѣзда̀ своегѡ̀, та́кѡ человѣ́къ порабоща́етсѧ, є҆гда̀ оу҆страни́тсѧ ѿ свои́хъ мѣ́стъ. | ὥσπερ ὅταν ὄρνεον καταπετασθῇ ἐκ τῆς ἰδίας νοσσιᾶς, οὕτως ἄνθρωπος δουλοῦται ὅταν ἀποξενωθῇ ἐκ τῶν ἰδίων τόπων. |
|
9
|
9
|
| Мѵ́ры и҆ вїно́мъ и҆ ѳѷмїа̑мы красꙋ́етсѧ се́рдце, растерзава́етжесѧ ѿ бѣ́дъ дꙋша̀. | μύροις καὶ οἴνοις καὶ θυμιάμασι τέρπεται καρδία, καταρρήγνυται δὲ ὑπὸ συμπτωμάτων ψυχή. |
|
10
|
10
|
| Дрꙋ́га твоегѡ̀ и҆лѝ дрꙋ́га ѻ҆́тча не ѡ҆ставлѧ́й: въ до́мъ же бра́та своегѡ̀ не вни́ди неблагополꙋ́чнѡ: лꙋ́чше дрꙋ́гъ бли́з̾, не́же бра́тъ дале́че живы́й. | φίλον σὸν ἢ φίλον πατρῷον μὴ ἐγκαταλίπῃς, εἰς δὲ τὸν οἶκον τοῦ ἀδελφοῦ σου μὴ εἰσέλθης ἀτυχῶν· κρείσσων φίλος ἐγγὺς ἢ ἀδελφὸς μακρὰν οἰκῶν. |
|
11
|
11
|
| Мꙋ́дръ бꙋ́ди, сы́не, да весели́тсѧ се́рдце твоѐ, и҆ ѿвратѝ ѿ себє̀ понѡ́слива словеса̀. | σοφὸς γίνου, υἱέ, ἵνα σου εὐφραίνηται ἡ καρδία, καὶ ἀπόστρεψον ἀπὸ σοῦ ἐπονειδίστους λόγους. |
|
12
|
12
|
| Хи́трый ѕлы̑мъ находѧ́щымъ оу҆крыва́етсѧ: безꙋ́мнїи же наше́дше тщетꙋ̀ постра́ждꙋтъ. | πανοῦργος κακῶν ἐπερχομένων ἀπεκρύβη, ἄφρονες δὲ ἐπελθόντες ζημίαν τίσουσιν. |
|
13
|
13
|
| Ѿимѝ ри́зꙋ є҆гѡ̀, пре́йде бо досади́тель, и҆́же чꙋжда̑ѧ погꙋблѧ́етъ. | ἀφελοῦ τὸ ἱμάτιον αὐτοῦ, παρῆλθε γὰρ ὑβριστής, ὅστις τὰ ἀλλότρια λυμαίνεται. |
|
14
|
14
|
| И҆́же а҆́ще благослови́тъ дрꙋ́га оу҆́трѡ ве́лїимъ гла́сомъ, ѿ кленꙋ́щагѡ ни чи́мже ра́знствовати возмни́тсѧ. | ὃς ἂν εὐλογῇ φίλον τὸ πρωΐ μεγάλῃ τῇ φωνῇ, καταρωμένου οὐδὲν διαφέρειν δόξει. |
|
15
|
15
|
| Ка̑пли и҆згонѧ́ютъ человѣ́ка въ де́нь зи́менъ и҆з̾ до́мꙋ є҆гѡ̀, та́кѡ и҆ жена̀ клеветли́ваѧ и҆з̾ своегѡ̀ до́мꙋ. | σταγόνες ἐκβάλλουσιν ἄνθρωπον ἐν ἡμέρᾳ χειμερινῇ ἐκ τοῦ οἴκου αὐτοῦ, ὡσαύτως καὶ γυνὴ λοίδορος ἐκ τοῦ ἱδίου οἴκου. |
|
16
|
16
|
| Сѣ́веръ же́стокъ вѣ́тръ, и҆́менемъ же прїѧ́тенъ нарица́етсѧ. | Βορέας σκληρὸς ἄνεμος, ὀνόματι δὲ ἐπιδέξιος καλεῖται. |
|
17
|
17
|
| Желѣ́зо желѣ́за ѡ҆стри́тъ: мꙋ́жъ же поѡщрѧ́етъ лицѐ дрꙋ́жне. | σίδηρος σίδηρον ὀξύνει, ἀνὴρ δὲ παροξύνει πρόσωπον ἑταίρου. |
|
18
|
18
|
| И҆́же насажда́етъ смоко́вницꙋ, снѣ́сть плоды̀ є҆ѧ̀: а҆ и҆́же храни́тъ го́спода своего̀, че́стенъ бꙋ́детъ. | ὃς φυτεύει συκῆν φάγεται τοὺς καρποὺς αὐτῆς, ὃς δὲ φυλάσσει τὸν ἑαυτοῦ κύριον, τιμηθήσεται. |
|
19
|
19
|
| Ꙗ҆́коже сꙋ́ть неподѡ́бна ли́ца ли́цамъ, си́це нижѐ сердца̀ человѣ́кѡвъ. | ὥσπερ οὐκ ὅμοια πρόσωπα προσώποις, οὕτως οὐδὲ αἱ διάνοιαι τῶν ἀνθρώπων. |
|
20
|
20
|
| А҆́дъ и҆ поги́бель не насыща́ютсѧ: та́кожде и҆ ѻ҆́чи человѣ́честїи несы́ти. Ме́рзость гдⷭ҇еви оу҆твержда́ѧй ѻ҆́чи, и҆ ненака́заннїи невозде́ржни ѧ҆зы́комъ. | ᾅδης καὶ ἀπώλεια οὐκ ἐμπίμπλανται, ὡσαύτως καὶ οἱ ὁφθαλμοὶ τῶν ἀνθρώπων ἄπληστοι. 20α βδέλυγμα Κυρίῳ στηρίζων ὀφθαλμόν, καὶ οἱ ἀπαίδευτοι ἀκρατεῖς γλώσσῃ. |
|
21
|
21
|
| И҆скꙋше́нїе сребрꙋ̀ и҆ зла́тꙋ раздеже́нїе: мꙋ́жъ же и҆скꙋша́етсѧ оу҆сты̑ хва́лѧщихъ є҆го̀. Се́рдце беззако́нника взыскꙋ́етъ ѕла̑ѧ, се́рдце же пра́во взыскꙋ́етъ ра́зꙋма. | δοκίμιον ἀργυρῷ καὶ χρυσῷ πύρωσις, ἀνὴρ δὲ δοκιμάζεται διὰ στόματος ἐγκωμιαζόντων αὐτόν. 21α καρδία ἀνόμου ἐκζητεῖ κακά, καρδία δὲ εὐθὴς ἐκζητεῖ γνῶσιν. |
|
22
|
22
|
| А҆́ще бїе́ши безꙋ́мнаго посредѣ̀ со́нмища срамлѧ́ѧ є҆го̀, не ѿи́меши безꙋ́мїѧ є҆гѡ̀. | ἐὰν μαστιγοῖς ἄφρονα ἐν μέσῳ συνεδρίου ἀτιμάζων, οὐ μὴ περιέλῃς τὴν ἀφροσύνην αὐτοῦ. |
|
23
|
23
|
| Разꙋ́мнѣ разꙋмѣва́й дꙋ́ши ста́да твоегѡ̀, и҆ да приста́виши се́рдце твоѐ ко твои̑мъ стада́мъ. | γνωστῶς ἐπιγνώσῃ ψυχὰς ποιμνίου σου καὶ ἐπιστήσεις καρδίαν σου σαῖς ἀγέλαις· |
|
24
|
24
|
| Ꙗ҆́кѡ не во вѣ́къ мꙋ́жеви держа́ва и҆ крѣ́пость, нижѐ предае́тъ ѿ ро́да въ ро́дъ. | ὅτι οὐκ εἰς τὸν αἰῶνα ἀνδρὶ κράτος καὶ ἰσχύς, οὐδὲ παραδίδωσιν ἐκ γενεᾶς εἰς γενεάν. |
|
25
|
25
|
| Прилѣжѝ ѡ҆ ѕла́цѣхъ сꙋ́щихъ на по́ли и҆ пожне́ши травꙋ̀, и҆ собира́й сѣ́но наго́рное, | ἐπιμελοῦ τῶν ἐν τῷ πεδίῳ χλωρῶν καὶ κερεῖς πόαν, καὶ σύναγε χόρτον ὀρεινόν, |
|
26
|
26
|
| да и҆́маши ѻ҆́вцы на ѡ҆дѣѧ́нїе: почита́й по́ле, да бꙋ́дꙋтъ тѝ а҆́гнцы. | ἵνα ἔχῃς πρόβατα εἰς ἱματισμόν· τίμα πεδίον, ἵνα ὦσί σοι ἄρνες. |
|
27
|
27
|
| Сы́не, ѿ менє̀ и҆́маши рѣчє́нїѧ крѣ̑пка въ жи́знь твою̀ и҆ въ жи́знь твои́хъ слꙋжи́телей. | υἱέ, παρ᾿ ἐμοῦ ἔχεις ρήσεις ἰσχυρὰς εἰς τὴν ζωήν σου καὶ εἰς τὴν ζωὴν σῶν θεραπόντων. |
|
Глава́ к҃и
|
Κεφάλαιο 28
|
|
1
|
1
|
| Бѣ́гаетъ нечести́вый ни є҆ди́номꙋ же гонѧ́щꙋ, првⷣный же ꙗ҆́кѡ ле́въ оу҆пова́ѧ. | ΦΕΥΓΕΙ ἀσεβὴς μηδενὸς διώκοντος, δίκαιος δὲ ὥσπερ λέων πέποιθε. |
|
2
|
2
|
| За грѣхѝ нечести́выхъ сꙋ́дове востаю́тъ: мꙋ́жъ же хи́трый оу҆гаси́тъ ѧ҆̀. | δι᾿ ἁμαρτίας ἀσεβῶν κρίσεις ἐγείρονται, ἀνὴρ δὲ πανοῦργος κατασβέσει αὐτάς. |
|
3
|
3
|
| Проде́рзый въ нече́стїихъ ѡ҆клевета́етъ ни́щыѧ, ꙗ҆́коже до́ждь си́льный не поле́зенъ: | ἀνδρεῖος ἐν ἀσεβείαις συκοφαντεῖ πτωχούς. ὥσπερ ὑετὸς λάβρος καὶ ἀνωφελής, |
|
4
|
4
|
| та́кѡ ѡ҆ста́вившїи зако́нъ хва́лѧтъ нече́стїе, лю́бѧщїи же зако́нъ ѡ҆гражда́ютъ себѣ̀ стѣ́нꙋ. | οὕτως οἱ ἐγκαταλείποντες τὸν νόμον ἐγκωμιάζουν ἀσέβειαν, οἱ δὲ ἀγαπῶντες τὸν νόμον περιβάλλουσιν ἑαυτοῖς τεῖχος. |
|
5
|
5
|
| Мꙋ́жїе ѕлі́и не оу҆разꙋмѣ́ютъ сꙋда̀, и҆́щꙋщїи же гдⷭ҇а оу҆разꙋмѣ́ютъ ѡ҆ все́мъ. | ἄνδρες κακοὶ οὐ νοήσουσι κρίμα, οἱ δὲ ζητοῦντες τὸν Κύριον συνήσουσιν ἐν παντί. |
|
6
|
6
|
| Лꙋ́чше ни́щь ходѧ́й во и҆́стинѣ, не́жели бога́тъ ло́жь. | κρείσσων πτωχὸς πορευόμενος ἐν ἀληθείᾳ, πλουσίου ψευδοῦς. |
|
7
|
7
|
| Храни́тъ зако́нъ сы́нъ разꙋ́мный: а҆ и҆́же пасе́тъ несы́тость, безче́ститъ ѻ҆тца̀ своего̀. | φυλάσσει νόμον υἱὸς συνετός, ὃς δὲ ποιμαίνει ἀσωτίαν ἀτιμάζει πατέρα. |
|
8
|
8
|
| Оу҆множа́ѧй бога́тство своѐ съ ли́хвами и҆ прибы̑тки ми́лꙋющемꙋ ни́щыѧ собира́етъ є҆̀. | ὁ πληθύνων τὸν πλοῦτον αὐτοῦ μετὰ τόκων καὶ πλεονασμῶν, τῷ ἐλεῶντι πτωχοὺς συνάγει αὐτόν. |
|
9
|
9
|
| Оу҆кланѧ́ѧй оу҆́хо своѐ не послꙋ́шати зако́на и҆ са́мъ моли́твꙋ свою̀ ѡ҆мерзи́лъ. | ὁ ἐκκλίνων τὸ οὖς αὐτοῦ μὴ εἰσακοῦσαι νόμου, καὶ αὐτὸς τὴν προσευχὴν αὐτοῦ ἐβδέλυκται. |
|
10
|
10
|
| И҆́же льсти́тъ пра̑выѧ на пꙋтѝ ѕлѣ́мъ, во и҆стлѣ́нїе са́мъ впаде́тъ: беззако́ннїи же минꙋ́ютъ блага̑ѧ и҆ не вни́дꙋтъ въ нѧ̀. | ὃς πλανᾷ εὐθεῖς ἐν ὁδῷ κακῇ, εἰς διαφθορὰν αὐτὸς ἐμπεσεῖται· οἱ δὲ ἄνομοι διελεύσονται ἀγαθά, καὶ οὐκ εἰσελεύσονται εἰς αὐτά. |
|
11
|
11
|
| Премꙋ́дръ оу҆ себє̀ мꙋ́жъ бога́тый, оу҆бо́гїй же разꙋми́въ пре́зритъ є҆го̀. | σοφὸς παρ᾿ ἑαυτῷ ἀνὴρ πλούσιος, πένης δὲ νοήμων καταγνώσεται αὐτοῦ. |
|
12
|
12
|
| По́мощїю првⷣныхъ мно́га быва́етъ сла́ва, на мѣ́стѣхъ же нечести́выхъ погиба́ютъ человѣ́цы. | διὰ βοήθειαν δικαίων πολλὴν γίνεται δόξα, ἐν δὲ τόποις ἀσεβῶν ἁλίσκονται ἄνθρωποι. |
|
13
|
13
|
| Покрыва́ѧй нече́стїе своѐ не оу҆спѣ́етъ во блага̑ѧ, повѣ́даѧ же ѡ҆бличє́нїѧ возлю́бленъ бꙋ́детъ. | ὁ ἐπικαλύπτων ἀσέβειαν ἑαυτοῦ οὐκ εὐοδωθήσεται, ὁ δὲ ἐξηγούμενος ἐλέγχους ἀγαπηθήσεται. |
|
14
|
14
|
| Блаже́нъ мꙋ́жъ, и҆́же бои́тсѧ всѣ́хъ за благоговѣ́нїе, а҆ жестосе́рдый впа́даетъ во ѕла̑ѧ. | μακάριος ἀνήρ, ὃς καταπτήσσει πάντα δι᾿ εὐλάβειαν, ὁ δὲ σκληρὸς τὴν καρδίαν ἐμπεσεῖται κακοῖς. |
|
15
|
15
|
| Ле́въ а҆́лченъ и҆ во́лкъ жа́жденъ, и҆́же тѷра́нствꙋетъ [мꙋчи́тельски ѡ҆блада́етъ], ни́щь сы́й, над̾ ꙗ҆зы́комъ оу҆бо́гимъ. | λέων πεινῶν καὶ λύκος διψῶν, ὃς τυραννεῖ, πτωχὸς ὤν, ἔθνους πενιχροῦ. |
|
16
|
16
|
| Ца́рь скꙋ́денъ оу҆ро́комъ вели́къ клеветни́къ (быва́етъ), а҆ ненави́дѧй непра̑вды до́лгѡ лѣ́тъ поживе́тъ. | βασιλεὺς ἐνδεὴς προσόδων μέγας συκοφάντης, ὁ δὲ μισῶν ἀδικίαν μακρὸν χρόνον ζήσεται. |
|
17
|
17
|
| Мꙋ́жа, и҆́же въ винѣ̀ сме́ртнѣ, вырꙋча́ѧй бѣгле́цъ бꙋ́детъ, а҆ не оу҆твержде́нъ. Наказꙋ́й сы́на, и҆ возлю́битъ тѧ̀ и҆ да́стъ лѣ́потꙋ твое́й дꙋшѝ, не послꙋ́шаетъ ꙗ҆зы́ка законопрестꙋ́пна. | ἄνδρα τὸν ἐν αἰτίᾳ φόνου ὁ ἐγγυώμενος, φυγὰς ἔσται καὶ οὐκ ἐν ἀσφαλείᾳ. 17α παίδευε υἱὸν καὶ ἀγαπήσει σε, καὶ δώσει κόσμον τῇ σῆ ψυχῇ· οὐ μὴ ὑπακούσει ἔθνει παρανόμῳ. |
|
18
|
18
|
| Ходѧ́й пра́веднѡ по́мощь прїи́метъ, ходѧ́й же въ стро́пѡтны пꙋти̑ оу҆вѧ́знетъ. | ὁ πορευόμενος δικαίως βεβοήθηται, ὁ δὲ σκολιαῖς ὁδοῖς πορευόμενος ἐμπλακήσεται. |
|
19
|
19
|
| Дѣ́лаѧй свою̀ зе́млю насы́титсѧ хлѣ́бѡвъ, гонѧ́й же пра́здность насы́титсѧ нищеты̀. | ὁ ἐργαζόμενος τὴν ἑαυτοῦ γῆν πλησθήσεται ἄρτων, ὁ δὲ διώκων σχολὴν πλησθήσεται πενίας. |
|
20
|
20
|
| Мꙋ́жъ вѣ́ры досто́йный мно́гѡ благослови́тсѧ, ѕлы́й же не без̾ мꙋче́нїѧ бꙋ́детъ. | ἀνὴρ ἀξιόπιστος πολλὰ εὐλογηθήσεται, ὁ δὲ κακὸς οὐκ ἀτιμώρητος ἔσται. |
|
21
|
21
|
| И҆́же не срамлѧ́етсѧ лица̀ првⷣныхъ, не бла́гъ: таковы́й за оу҆крꙋ́хъ хлѣ́ба прода́стъ мꙋ́жа. | ὃς οὐκ αἰσχύνεται πρόσωπα δικαίων, οὐκ ἀγαθός· ὁ τοιοῦτος ψωμοῦ ἄρτου ἀποδώσεται ἄνδρα. |
|
22
|
22
|
| Тщи́тсѧ ѡ҆богати́тисѧ мꙋ́жъ зави́дливъ, и҆ не вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ ми́лостивый воз̾ѡблада́етъ и҆́мъ. | σπεύδει πλουτεῖν ἀνὴρ βάσκανος, καὶ οὐκ οἶδεν ὅτι ἐλεήμων κρατήσει αὐτοῦ. |
|
23
|
23
|
| Ѡ҆блича́ѧй человѣ́чы пꙋти̑ благода́ть и҆́мать па́че ѧ҆зы́комъ ласка́ющагѡ. | ὁ ἐλέγχων ἀνθρώπου ὁδοὺς χάριτας ἕξει μᾶλλον τοῦ γλωσσοχαριτοῦντος. |
|
24
|
24
|
| И҆́же ѿверга́етъ ѻ҆тца̀ и҆лѝ ма́терь и҆ мни́тсѧ не согрѣша́ти, се́й соприча́стникъ є҆́сть мꙋ́жꙋ нечести́вꙋ. | ὃς ἀποβάλλεται πατέρα ἢ μητέρα, καὶ δοκεῖ μὴ ἁμαρτάνειν, οὗτος κοινωνός ἐστιν ἀνδρὸς ἀσεβοῦς. |
|
25
|
25
|
| Невѣ́рный мꙋ́жъ сꙋ́дитъ тꙋ́не, а҆ и҆́же надѣ́етсѧ на гдⷭ҇а, въ прилѣжа́нїи бꙋ́детъ. | ἄπιστος ἀνὴρ κρίνει εἰκῆ, ὃς δὲ πέποιθεν ἐπὶ Κύριον ἐν ἐπιμελείᾳ ἔσται. |
|
26
|
26
|
| И҆́же надѣ́етсѧ на де́рзо се́рдце, таковы́й безꙋ́менъ: а҆ и҆́же хо́дитъ въ премꙋ́дрости, спасе́тсѧ. | ὃς πέποιθε θρασείᾳ καρδίᾳ, ὁ τοιοῦτος ἄφρων· ὃς δὲ πορεύεται σοφίᾳ σωθήσεται. |
|
27
|
27
|
| И҆́же дае́тъ оу҆бѡ́гимъ, не ѡ҆скꙋдѣ́етъ: а҆ и҆́же ѿвраща́етъ ѻ҆́ко своѐ, въ скꙋ́дости бꙋ́детъ мно́зѣ. | ὃς δίδωσι πτωχοῖς, οὐκ ἐνδεηθήσεται, ὃς δὲ ἀποστρέφει τὸν ὀφθαλμὸν αὐτοῦ, ἐν πολλῇ ἀπορίᾳ ἔσται. |
|
28
|
28
|
| На мѣ́стѣхъ нечести́выхъ стенѧ́тъ првⷣнїи, въ поги́бели же и҆́хъ оу҆мно́жатсѧ првⷣнїи. | ἐν τόποις ἀσεβῶν στένουσι δίκαιοι, ἐν δὲ τῇ ἐκείνων ἀπωλείᾳ πληθυνθήσονται δίκαιοι. |
|
Глава́ к҃ѳ
|
Κεφάλαιο 29
|
|
1
|
1
|
| Лꙋ́чше мꙋ́жъ ѡ҆блича́ѧй, не́жели мꙋ́жъ жестоковы́йный: внеза́пꙋ бо пали́мꙋ є҆мꙋ̀, нѣ́сть и҆сцѣле́нїѧ. | ΚΡΕΙΣΣΩΝ ἀνὴρ ἐλέγχων ἀνδρὸς σκληροτραχήλου, ἐξαπίνης γὰρ φλεγομένου αὐτοῦ οὐκ ἔστιν ἴασις. |
|
2
|
2
|
| Похвалѧ́ємымъ првⷣнымъ, возвеселѧ́тсѧ лю́дїе: нача́лствꙋющымъ же нечєсти́вымъ, стенѧ́тъ мꙋ́жїе. | ἐγκωμιαζομένων δικαίων εὐφρανθήσονται λαοί, ἀρχόντων δὲ ἀσεβῶν στένουσιν ἄνδρες. |
|
3
|
3
|
| Мꙋ́жꙋ лю́бѧщꙋ премꙋ́дрость, весели́тсѧ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀: а҆ и҆́же пасе́тъ любодѣ̑йцы, погꙋби́тъ бога́тство. | ἀνδρὸς φιλοῦντος σοφίαν εὐφραίνεται πατὴρ αὐτοῦ, ὃς δὲ ποιμαίνει πόρνας, ἀπολεῖ πλοῦτον. |
|
4
|
4
|
| Ца́рь пра́веденъ возвыша́етъ зе́млю, мꙋ́жъ же законопрестꙋ́пникъ раскопова́етъ. | βασιλεὺς δίκαιος ἀνίστησι χώραν, ἀνὴρ δὲ παράνομος κατασκάπτει. |
|
5
|
5
|
| И҆́же оу҆готовлѧ́етъ на лицѐ своемꙋ̀ дрꙋ́гꙋ мре́жꙋ, ѡ҆блага́етъ ю҆̀ на своѧ̑ но́ги. | ὃς παρασκευάζεται ἐπὶ πρόσωπον τοῦ ἑαυτοῦ φίλους δίκτυον, περιβάλλει αὐτὸ τοῖς ἑαυτοῦ ποσίν. |
|
6
|
6
|
| Согрѣша́ющемꙋ мꙋ́жꙋ ве́лїѧ сѣ́ть: првⷣный же въ ра́дости и҆ въ весе́лїи бꙋ́детъ. | ἁμαρτάνοντι ἀνδρὶ μεγάλη παγίς, δίκαιος δὲ ἐν χαρᾷ καὶ ἐν εὐφροσύνῃ ἔσται. |
|
7
|
7
|
| Оу҆мѣ́етъ првⷣный сꙋ́дъ твори́ти оу҆бѡ́гимъ, а҆ нечести́вый не разꙋмѣ́етъ ра́зꙋма, и҆ оу҆бо́гомꙋ нѣ́сть оу҆ма̀ разꙋмѣва́ющагѡ. | ἐπίσταται δίκαιος κρίνειν πενιχροῖς, ὁ δὲ ἀσεβὴς οὐ νοεῖ γνῶσιν, καὶ πτωχῷ οὐχ ὑπάρχει νοῦς ἐπιγνώμων. |
|
8
|
8
|
| Мꙋ́жїе беззако́ннїи сожго́ша гра́дъ, мꙋ́дрїи же ѿврати́ша гнѣ́въ. | ἄνδρες ἄνομοι ἐξέκαυσαν πόλιν, σοφοὶ δὲ ἐπέστρεψαν ὀργήν. |
|
9
|
9
|
| Мꙋ́жъ мꙋ́дръ сꙋ́дитъ ꙗ҆зы́ки, мꙋ́жъ же ѕлы́й гнѣ́ваѧйсѧ посмѣва́емь быва́етъ, а҆ не оу҆страша́етъ. | ἀνὴρ σοφὸς κρινεῖ ἔθνη, ἀνὴρ δὲ φαῦλος ὀργιζόμενος καταγελᾶται καὶ οὐ καταπτήσσει. |
|
10
|
10
|
| Мꙋ́жїе крове́й прича́стни возненави́дѧтъ прпⷣбнаго, пра́вїи же взы́щꙋтъ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀. | ). Γυναῖκα ἀνδρείαν τίς εὑρήσει; τιμιωτέρα δέ ἐστι λίθων πολυτελῶν ἡ τοιαύτη. |
|
11
|
11
|
| Ве́сь гнѣ́въ сво́й произно́ситъ безꙋ́мный: премꙋ́дрый же скрыва́етъ по ча́сти. | θάρσει ἐπ᾿ αὐτῇ ἡ καρδία τοῦ ἀνδρὸς αὐτῆς, ἡ τοιαύτη καλῶν σκύλων οὐκ ἀπορήσει· |
|
12
|
12
|
| Царю̀ послꙋ́шающꙋ словесѐ непра́ведна, всѝ, и҆̀же под̾ ни́мъ, законопрестꙋ̑пницы. | ἐνεργεῖ γὰρ τῷ ἀνδρὶ ἀγαθὰ πάντα τὸν βίον. |
|
13
|
13
|
| Заимода́вцꙋ и҆ должникꙋ̀, дрꙋ́гъ со дрꙋ́гомъ соше́дшымсѧ, посѣще́нїе твори́тъ ѻ҆бѣ́ма гдⷭ҇ь. | μηρυομένη ἔρια καὶ λίνον ἐποίησεν εὔχρηστον ταῖς χερσὶν αὐτῆς. |
|
14
|
14
|
| Царю̀ во и҆́стинѣ сꙋдѧ́щемꙋ ни́щымъ, престо́лъ є҆гѡ̀ во свидѣ́телство оу҆стро́итсѧ. | ἐγένετο ὡσεὶ ναῦς ἐμπορευομένη μακρόθεν, συνάγει δὲ αὐτῆς τὸν πλοῦτον.* |
|
15
|
15
|
| Ꙗ҆́звы и҆ ѡ҆бличє́нїѧ даю́тъ мꙋ́дрость: ѻ҆́трокъ же заблꙋжда́ѧй срамлѧ́етъ роди́тєли своѧ̑. | καὶ ἀνίσταται ἐκ νυκτῶν καὶ ἔδωκε βρώματα τῷ οἴκῳ καὶ ἔργα ταῖς θεραπαίναις. |
|
16
|
16
|
| Мнѡ́гимъ сꙋ́щымъ нечєсти́вымъ мно́зи грѣсѝ быва́ютъ, првⷣнїи же, ѡ҆́нымъ па́дающымъ, оу҆страша́еми быва́ютъ. | θεωρήσασα γεώργιον ἐπρίατο, ἀπὸ δὲ καρπῶν χειρῶν αὐτῆς κατεφύτευσε κτῆμα. |
|
17
|
17
|
| Наказꙋ́й сы́на твоего̀, и҆ оу҆поко́итъ тѧ̀ и҆ да́стъ лѣ́потꙋ дꙋшѝ твое́й. | ἀναζωσαμένη ἰσχυρῶς τὴν ὀσφὺν αὐτῆς ἤρεισε τοὺς βραχίονας αὐτῆς εἰς ἔργον. |
|
18
|
18
|
| Не бꙋ́детъ сказа́тель ꙗ҆зы́кꙋ законопрестꙋ́пнꙋ, хранѧ́й же зако́нъ блаже́нъ. | ἐγεύσατο ὅτι καλόν ἐστι τὸ ἐργάζεσθαι, καὶ οὐκ ἀποσβέννυται ὁ λύχνος αὐτῆς ὅλην τὴν νύκτα. |
|
19
|
19
|
| Не нака́жетсѧ словесы̀ ра́бъ же́стокъ: а҆́ще бо и҆ оу҆разꙋмѣ́етъ, но не послꙋ́шаетъ. | τοὺς πήχεις αὐτῆς ἐκτείνει ἐπὶ τὰ συμφέροντα, τὰς δὲ χεῖρας αὐτῆς ἐρείδει εἰς ἄτρακτον. |
|
20
|
20
|
| А҆́ще оу҆ви́диши мꙋ́жа ско́ра въ словесѣ́хъ, разꙋмѣ́й, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́нїе и҆́мать па́че є҆гѡ̀ безꙋ́мный. | χεῖρας δὲ αὐτῆς διήνοιξε πένητι, καρπὸν δὲ ἐξέτεινε πτωχῷ. |
|
21
|
21
|
| И҆́же ласкосе́рдъ бꙋ́детъ ѿ дѣ́тства, порабо́титсѧ, на послѣ́докъ же болѣ́зновати бꙋ́детъ ѡ҆ се́мъ. | οὐ φροντίζει τῶν ἐν οἴκῳ ὁ ἀνὴρ αὐτῆς, ὅταν που χρονίζῃ· πάντες γὰρ οἱ παρ᾿ αὐτῆς ἐνδεδυμένοι εἰσί. |
|
22
|
22
|
| Мꙋ́жъ гнѣвли́вый воздвиза́етъ сва́ръ, мꙋ́жъ же ꙗ҆́рый ѿкрыва́етъ грѣхѝ. | δισσὰς χλαίνας ἐποίησε τῷ ἀνδρὶ αὐτῆς, ἐκ δὲ βύσσου καὶ πορφύρας ἑαυτῇ ἐνδύματα. |
|
23
|
23
|
| Досажде́нїе мꙋ́жа смирѧ́етъ, а҆ смирє́нныѧ оу҆твержда́етъ гдⷭ҇ь въ сла́вѣ. | περίβλεπτος δὲ γίνεται ὁ ἀνὴρ αὐτῆς ἐν πύλαις, ἡνίκα ἂν καθίση ἐν συνεδρίῳ μετὰ τῶν γερόντων κατοίκων τῆς γῆς. |
|
24
|
24
|
| И҆́же соѡбща́етсѧ та́тю, ненави́дитъ своеѧ̀ дꙋшѝ: а҆́ще же клѧ́твꙋ предложе́ннꙋю слы́шавшїи не возвѣстѧ́тъ, | σινδόνας ἐποίησε καὶ ἀπέδοτο τοῖς Φοίνιξι, περιζώματα δὲ τοῖς Χαναναίοις. |
|
25
|
25
|
| оу҆боѧ́вшесѧ и҆ постыдѣ́вшесѧ человѣ́кѡвъ, преткнꙋ́тсѧ: надѣ́ѧвыйсѧ же на гдⷭ҇а возвесели́тсѧ. Нече́стїе мꙋ́жꙋ дае́тъ соблажне́нїе: оу҆пова́ѧй же на влⷣкꙋ спасе́тсѧ. | ἰσχὺν καὶ εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο καὶ εὐφράνθη ἐν ἡμέραις ἐσχάταις. |
|
26
|
26
|
| Мно́зи оу҆гожда́ютъ ли́цамъ нача́лникѡвъ: ѿ гдⷭ҇а же сбыва́етсѧ пра́вда мꙋ́жꙋ. | στόμα αὐτῆς διήνοιξε προσεχόντως καὶ ἐννόμως, καὶ τάξιν ἐστείλατο τῇ γλώσσῃ αὐτῆς. |
|
27
|
27
|
| Ме́рзость првⷣникꙋ мꙋ́жъ непра́веденъ: ме́рзость же законопрестꙋ́пномꙋ пꙋ́ть правоведѧ́й. | στεγναὶ διατριβαὶ οἴκων αὐτῆς, σῖτα δὲ ὀκνηρὰ οὐκ ἔφαγε. |
|
Глава́ л҃
|
|
|
1
|
|
| Сїѧ̑ глаго́летъ мꙋ́жъ вѣ́рꙋющымъ бг҃ови, и҆ почива́ю: | |
|
2
|
|
| безꙋ́мнѣе бо є҆́смь ѿ всѣ́хъ человѣ̑къ, и҆ ра́зꙋма человѣ́ческагѡ нѣ́сть во мнѣ̀: | |
|
3
|
|
| бг҃ъ же наꙋчи́ мѧ премꙋ́дрости, и҆ ра́зꙋмъ ст҃ы́хъ оу҆разꙋмѣ́хъ. | |
|
4
|
|
| Кто̀ взы́де на не́бо и҆ сни́де; кто̀ собра̀ вѣ́тры въ нѣ̑дра; кто̀ возвратѝ во́дꙋ въ ри́зꙋ; кто̀ ѡ҆бдержа̀ всѧ̑ концы̑ землѝ; ко́е и҆́мѧ є҆гѡ̀; и҆лѝ ко́е и҆́мѧ сы́нꙋ є҆гѡ̀, да разꙋмѣ́еши; | |
|
5
|
|
| Всѧ̑ бо словеса̀ бж҃їѧ раздежє́на: защища́етъ же са́мъ благоговѣ́ющихъ є҆мꙋ̀. | |
|
6
|
|
| Не приложѝ ко словесє́мъ є҆гѡ̀, да не ѡ҆бличи́тъ тѧ̀, и҆ ло́жь бꙋ́деши. | |
|
7
|
|
| Дво́е прошꙋ̀ оу҆ тебє̀: не ѿимѝ ѿ менє̀ благода́ти пре́жде оу҆ме́ртвїѧ моегѡ̀: | |
|
8
|
|
| сꙋ́етно сло́во и҆ ло́жно дале́че ѿ менє̀ сотворѝ, бога́тства же и҆ нищеты̀ не да́ждь мѝ: оу҆стро́й же мѝ потрє́бнаѧ и҆ самодовѡ́лнаѧ, | |
|
9
|
|
| да не насы́щьсѧ ло́жь бꙋ́дꙋ и҆ рекꙋ̀: кто́ мѧ ви́дитъ; и҆лѝ ѡ҆бнища́въ оу҆кра́дꙋ и҆ кленꙋ́сѧ и҆́менемъ бж҃їимъ. | |
|
10
|
|
| Не преда́ждь раба̀ въ рꙋ́цѣ господи́на, да не когда̀ проклене́тъ тѧ̀, и҆ и҆сче́знеши. | |
|
11
|
|
| Ча́до ѕло̀ клене́тъ ѻ҆тца̀ и҆ ма́терь не благослови́тъ. | |
|
12
|
|
| Ча́до ѕло̀ пра́ведна себѐ сꙋ́дитъ, и҆схо́да же своегѡ̀ не и҆змы̀. | |
|
13
|
|
| Ча́до ѕло̀ высѡ́ки ѻ҆́чи и҆́мать, вѣ́ждома же свои́ма возно́ситсѧ. | |
|
14
|
|
| Ча́до ѕло̀ ме́чь зꙋ́бы (своѧ̑) и҆́мать, и҆ членѡ́вныѧ ꙗ҆́кѡ сѣ́чиво, є҆́же гꙋби́ти и҆ поѧда́ти смирє́нныѧ ѿ землѝ и҆ оу҆бѡ́гїѧ и҆́хъ ѿ человѣ̑къ. | |
|
15
|
|
| Пїѧ́вица и҆мѣ̀ трѝ дщє́ри, любо́вїю возлю́блєны, и҆ трѝ сїѧ̑ не насы́тишасѧ є҆ѧ̀, и҆ четве́ртаѧ не оу҆довли́сѧ рещѝ: дово́лно (мѝ є҆́сть). | |
|
16
|
|
| А҆́дъ и҆ по́хоть жены̀, и҆ землѧ̀ ненапое́наѧ водо́ю и҆ вода̀ и҆ ѻ҆́гнь не рекꙋ́тъ: довлѣ́етъ. | |
|
17
|
|
| Ѻ҆́ко рꙋга́ющеесѧ ѻ҆тцꙋ̀ и҆ досажда́ющее ста́рости ма́терни, да и҆сто́ргнꙋтъ є҆̀ вра́нове ѿ де́брїѧ и҆ да снѣдѧ́тъ є҆̀ птенцы̀ ѡ҆́рли. | |
|
18
|
|
| Трїе́ ми сꙋ́ть невозмѡ́жнаѧ оу҆разꙋмѣ́ти, и҆ четве́ртагѡ не вѣ́мъ: | |
|
19
|
|
| слѣда̀ ѻ҆рла̀ парѧ́ща (по воздꙋ́хꙋ) и҆ пꙋтѝ ѕмі́а (ползꙋ́ща) по ка́мени, и҆ стезѝ кораблѧ̀ пловꙋ́ща по мо́рю и҆ пꙋті́й мꙋ́жа въ ю҆́ности (є҆гѡ̀). | |
|
20
|
|
| Тако́въ пꙋ́ть жены̀ блꙋдни́цы: ꙗ҆́же є҆гда̀ сотвори́тъ, и҆ и҆змы́вшисѧ, ничто́же, речѐ, содѣ́ѧхъ нелѣ́по. | |
|
21
|
|
| Тре́ми трѧсе́тсѧ землѧ̀, четве́ртагѡ же не мо́жетъ понестѝ: | |
|
22
|
|
| а҆́ще ра́бъ воцари́тсѧ, и҆ безꙋ́мный и҆спо́лнитсѧ пи́щею, и҆ раба̀ а҆́ще и҆зжене́тъ свою̀ госпожꙋ̀, | |
|
23
|
|
| и҆ ме́рзкаѧ жена̀ а҆́ще ключи́тсѧ добрꙋ̀ мꙋ́жꙋ. | |
|
24
|
|
| Четы́ри же сꙋ́ть малѣ̑йшаѧ на землѝ, сїѧ̑ же сꙋ́ть мꙋдрѣ̑йша мꙋ́дрыхъ: | |
|
25
|
|
| мра́вїє, и҆̀мже нѣ́сть крѣ́пости и҆ оу҆готовлѧ́ютъ въ жа́твꙋ пи́щꙋ: | |
|
26
|
|
| и҆ хїрогрѵ́лли, ꙗ҆зы́къ не крѣ́покъ, и҆̀же сотвори́ша въ ка́менїихъ до́мы своѧ̑: | |
|
27
|
|
| безца́рни сꙋ́ть прꙋ́зїе, и҆ вою́ютъ ѿ є҆ди́нагѡ повелѣ́нїѧ благочи́ннѡ: | |
|
28
|
|
| ꙗ҆́щерица (Є҆вр.: паꙋ́къ.), рꙋка́ми ѡ҆пира́ющисѧ и҆ оу҆до́бь оу҆ловлѧ́ема сꙋ́щи, живе́тъ во тве́рдехъ царе́выхъ. | |
|
29
|
|
| Трїѐ сꙋ́ть, ꙗ҆̀же благопоспѣ́шнѡ хо́дѧтъ, четве́ртое же, є҆́же до́брѣ прохо́дитъ: | |
|
30
|
|
| скѵ́менъ льво́въ крѣпча́е ѕвѣре́й, и҆́же не ѿвраща́етсѧ, ни оу҆страша́етсѧ скота̀, | |
|
31
|
|
| и҆ пѣ́тель ходѧ̀ въ ко́кошѣхъ благодꙋ́шенъ, и҆ козе́лъ предводи́тель ста́дꙋ, и҆ ца́рь глаго́лѧй къ наро́дꙋ во ꙗ҆зы́цѣ. | |
|
32
|
|
| А҆́ще вда́си себѐ въ весе́лїе и҆ простре́ши рꙋ́кꙋ твою̀ со сва́ромъ, порꙋ́ганъ бꙋ́деши. | |
|
33
|
|
| Мельзѝ млеко̀, и҆ бꙋ́детъ ма́сло. А҆́ще ли нѡ́здри че́шеши, и҆зы́детъ кро́вь: а҆́ще же и҆звлече́ши словеса̀, и҆зы́дꙋтъ сꙋ́дове и҆ тѧ̑жбы. | |
|
Глава́ л҃а
|
|
|
1
|
|
| Моѧ̑ словеса̀ реко́шасѧ ѿ бг҃а, царе́во проро́чество, є҆го́же наказа̀ ма́ти є҆гѡ̀: | |
|
2
|
|
| что̀, ча́до, (*соблюде́ши,) что̀ рѣче́нїе бж҃їе; перворо́дне, тебѣ̀ глаго́лю, сы́не: что̀, ча́до моегѡ̀ чре́ва; что̀, ча́до мои́хъ моли́твъ; | |
|
3
|
|
| Не да́ждь жена́мъ твоегѡ̀ бога́тства и҆ твоегѡ̀ оу҆ма̀ и҆ житїѧ̀ въ послѣ́днїй совѣ́тъ. | |
|
4
|
|
| Съ совѣ́томъ всѐ творѝ, съ совѣ́томъ пі́й вїно̀: си́льнїи гнѣвли́ви сꙋ́ть, вїна̀ да не пїю́тъ, | |
|
5
|
|
| да напи́вшесѧ не забꙋ́дꙋтъ мꙋ́дрости и҆ пра́во сꙋди́ти немѡщны́мъ не возмо́гꙋтъ. | |
|
6
|
|
| Дади́те сїке́ра сꙋ́щымъ въ печа́лехъ и҆ вїно̀ пи́ти сꙋ́щымъ въ болѣ́знехъ, | |
|
7
|
|
| да забꙋ́дꙋтъ оу҆боже́ства и҆ болѣ́зней не воспомѧ́нꙋтъ ктомꙋ̀. | |
|
8
|
|
| Сы́не, ѿверза́й оу҆ста̀ твоѧ̑ сло́вꙋ бж҃їю и҆ сꙋдѝ всѧ̑ здра́вѡ: | |
|
9
|
|
| ѿверза́й оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ сꙋдѝ првⷣнѡ, разсꙋжда́й же оу҆бо́га и҆ не́мощна. | |
|
10
|
|
| Женꙋ̀ до́блю кто̀ ѡ҆брѧ́щетъ, дража́йши є҆́сть ка́менїѧ многоцѣ́ннагѡ такова́ѧ: | |
|
11
|
|
| дерза́етъ на ню̀ се́рдце мꙋ́жа є҆ѧ̀: такова́ѧ до́брыхъ коры́стей не лиши́тсѧ: | |
|
12
|
|
| дѣ́лаетъ бо мꙋ́жꙋ своемꙋ̀ блага̑ѧ во всѐ житїѐ: | |
|
13
|
|
| ѡ҆брѣ́тши во́лнꙋ и҆ ле́нъ, сотворѝ благопотре́бное рꙋка́ма свои́ма. | |
|
14
|
|
| Бы́сть ꙗ҆́кѡ кора́бль кꙋ́плю дѣ́ѧ, и҆здале́ча собира́етъ себѣ̀ бога́тство: | |
|
15
|
|
| и҆ востае́тъ и҆з̾ но́щи, и҆ дадѐ бра̑шна до́мꙋ и҆ дѣла̀ рабы́нѧмъ. | |
|
16
|
|
| Оу҆зрѣ́вши село̀ кꙋпѝ, ѿ плодѡ́въ же рꙋ́къ свои́хъ насадѝ стѧжа́нїе. | |
|
17
|
|
| Препоѧ́савши крѣ́пкѡ чрє́сла своѧ̑, оу҆тверди́тъ мы̑шцы своѧ̑ на дѣ́ло, | |
|
18
|
|
| и҆ вкꙋсѝ, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆́сть дѣ́лати, и҆ не оу҆гаса́етъ свѣти́лникъ є҆ѧ̀ всю̀ но́щь. | |
|
19
|
|
| Ла̑кти своѧ̑ простира́етъ на полє́знаѧ, рꙋ́цѣ же своѝ оу҆твержда́етъ на вретено̀, | |
|
20
|
|
| и҆ рꙋ́цѣ своѝ ѿверза́етъ оу҆бо́гомꙋ, дла́нь же прострѐ ни́щꙋ. | |
|
21
|
|
| Не пече́тсѧ ѡ҆ сꙋ́щихъ въ домꙋ̀ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, є҆гда̀ гдѣ̀ заме́длитъ: вси́ бо оу҆ неѧ̀ ѡ҆дѣ́ѧни сꙋ́ть. | |
|
22
|
|
| Сꙋгꙋ̑ба ѡ҆дѣѧ̑нїѧ сотворѝ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀, ѿ вѷссо́на же и҆ порфѵ́ры себѣ̀ ѡ҆дѣѧ̑нїѧ. | |
|
23
|
|
| Сла́венъ быва́етъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, внегда̀ а҆́ще сѧ́детъ въ со́нмищи со старѣ̑йшины жи́тельми землѝ. | |
|
24
|
|
| Плащани̑цы сотворѝ и҆ продадѐ фїнїкі́анѡмъ, ѡ҆поѧ̑санїѧ же ханане́ѡмъ. | |
|
25
|
|
| Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе внима́телнѡ и҆ зако́ннѡ и҆ чи́нъ заповѣ́да ѧ҆зы́кꙋ своемꙋ̀. | |
|
26
|
|
| Крѣ́постїю и҆ лѣ́потою ѡ҆блече́сѧ, и҆ возвесели́сѧ во дни̑ послѣ̑днїѧ. | |
|
27
|
|
| Тѣ̑сны стєзѝ до́мꙋ є҆ѧ̀, бра́шна же лѣ́ностнагѡ не ꙗ҆дѐ. | |
|
28
|
|
| Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе мꙋ́дрѡ и҆ зако́ннѡ. | |
|
29
|
|
| Ми́лостынѧ же є҆ѧ̀ возста́ви ча̑да є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆богати́шасѧ: и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ похвалѝ ю҆̀: | |
|
30
|
|
| мнѡ́ги дще́ри стѧжа́ша бога́тство, мнѡ́ги сотвори́ша си́лꙋ: ты́ же пред̾ꙋспѣ́ла и҆ превознесла́сѧ є҆сѝ над̾ всѣ́ми: | |
|
31
|
|
| ло́жнагѡ оу҆гожде́нїѧ и҆ сꙋ́етныѧ добро́ты же́нскїѧ нѣ́сть въ тебѣ̀: жена́ бо разꙋ́мнаѧ благослове́на є҆́сть: стра́хъ же гдⷭ҇ень сїѧ̀ да хва́литъ. | |
|
32
|
|
| Дади́те є҆́й ѿ плодѡ́въ оу҆сте́нъ є҆ѧ̀, и҆ да хвали́мь бꙋ́детъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.