Завантаження...

Категорії

Контакти

Співпраця: admin.vira@ukr.net

Наші Телеграм-канали:

Паперові видання

Обкладинка: Біблія церковнослов'янською (unicode) Біблія церковнослов'янською (unicode) Православний молитовник українською Православний молитовник українською
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Біблія церковнослов'янською (unicode) :
Порівняти:
⇄
✕

← І҆́ѡва
При́тчей Соломѡ́нихъ →
Ѱалти́рь
Псалтир
Псалтир Київський ізвод онлайн
Ѱало́мъ а҃
Псалом 1
0

Ѱало́мъ дв҃дꙋ, а҃. Псало́м Дави́ду, 1.
1
1
Бл҃же́нъ мꙋ́жъ, и҆́же не и҆́де на совѣ́тъ нечести́выхъ, и҆ на пꙋтѝ грѣ́шныхъ не ста̀, и҆ на сѣда́лищи гꙋби́телей не сѣ́де: Блаже́н муж, і́же не і́де на сові́т нечести́вих, і на путі́ грі́шних не ста, і на сіда́лищі губи́телей не сі́де;
2
2
но въ зако́нѣ гдⷭ҇ни во́лѧ є҆гѡ̀, и҆ въ зако́нѣ є҆гѡ̀ поꙋчи́тсѧ де́нь и҆ но́щь. но в зако́ні Госпо́дні во́ля єго́, і в зако́ні Єго́ поучи́ться день і нощ.
3
3
И҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ дре́во насажде́ное при и҆схо́дищихъ во́дъ, є҆́же пло́дъ сво́й да́стъ во вре́мѧ своѐ, и҆ ли́стъ є҆гѡ̀ не ѿпаде́тъ: и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще твори́тъ, оу҆спѣ́етъ. І бу́деть я́ко дре́во насажде́нноє при ісхо́дищих вод, є́же плод свой дасть во вре́м'я своє́, і лист єго́ не отпаде́ть, і вся, єли́ка а́ще твори́ть, успі́єть.
4
4
Не та́кѡ нечести́вїи, не та́кѡ: но ꙗ҆́кѡ пра́хъ, є҆го́же возмета́етъ вѣ́тръ ѿ лица̀ землѝ. Не та́ко нечести́вії, не та́ко: но я́ко прах, єго́же возмета́єть вітр от лиця́ землі́.
5
5
Сегѡ̀ ра́ди не воскре́снꙋтъ нечести́вїи на сꙋ́дъ, нижѐ грѣ̑шницы въ совѣ́тъ првⷣныхъ. Сего́ ра́ди не воскре́снуть нечести́вії на суд, ніже́ грі́шници в сові́т пра́ведних.
6
6
Ꙗ҆́кѡ вѣ́сть гдⷭ҇ь пꙋ́ть првⷣныхъ, и҆ пꙋ́ть нечести́выхъ поги́бнетъ. Я́ко вість Госпо́дь путь пра́ведних, і путь нечести́вих поги́бнеть.
Ѱало́мъ в҃
Псалом 2
0

Ѱало́мъ дв҃дꙋ, в҃. Псало́м Дави́ду, 2.
1
1
Вскꙋ́ю шата́шасѧ ꙗ҆зы́цы, и҆ лю́дїе поꙋчи́шасѧ тщє́тнымъ; Вску́ю шата́шася язи́ци, і лю́діє поучи́шася тще́тним?
2
2
Предста́ша ца́рїе зе́мстїи, и҆ кнѧ̑зи собра́шасѧ вкꙋ́пѣ на гдⷭ҇а и҆ на хрⷭ҇та̀ є҆гѡ̀. Предста́ша ца́ріє зе́мстії, і кня́зі собра́шася вку́пі на Го́спода і на Христа́ Єго́.
3
3
Расто́ргнемъ [расто́ргнимъ] оу҆́зы и҆́хъ и҆ ѿве́ржемъ [ѿве́ржимъ] ѿ на́съ и҆́го и҆́хъ. Расто́ргнем [расто́ргним] у́зи їх і отве́ржем [отве́ржим] от нас і́го їх.
4
4
Живы́й на нб҃сѣ́хъ посмѣе́тсѧ и҆̀мъ, и҆ гдⷭ҇ь порꙋга́етсѧ и҆̀мъ. Живи́й на небесі́х посміє́ться їм, і Госпо́дь поруга́ється їм.
5
5
Тогда̀ возгл҃етъ къ ни̑мъ гнѣ́вомъ свои́мъ и҆ ꙗ҆́ростїю свое́ю смѧте́тъ ѧ҆̀: Тогда́ возглаго́леть к ним гні́вом Свої́м і я́ростію Своє́ю см'яте́ть я;
6
6
а҆́зъ же поста́вленъ є҆́смь цр҃ь ѿ негѡ̀ над̾ сїѡ́номъ, горо́ю ст҃о́ю є҆гѡ̀, Аз же поста́влен єсьм Цар от Него́ над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Єго́,
7
7
возвѣща́ѧй повелѣ́нїе гдⷭ҇не. Гдⷭ҇ь речѐ ко мнѣ̀: сн҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, а҆́зъ дне́сь роди́хъ тѧ̀: возвіща́яй повелі́ніє Госпо́днє. Госпо́дь рече́ ко Мні: Син Мой єси́ Ти, Аз днесь роди́х Тя;
8
8
просѝ ѿ менє̀, и҆ да́мъ тѝ ꙗ҆зы́ки достоѧ́нїе твоѐ, и҆ ѡ҆держа́нїе твоѐ концы̀ землѝ: проси́ от Мене́, і дам Ті язи́ки достоя́ніє Твоє́, і одержа́ніє Твоє́ конці́ землі́;
9
9
оу҆пасе́ши ѧ҆̀ жезло́мъ желѣ́знымъ, ꙗ҆́кѡ сосꙋ́ды скꙋдє́льничи сокрꙋши́ши ѧ҆̀. упасе́ши я жезло́м желі́зним, я́ко сосу́ди скуде́льничі сокруши́ши я.
10
10
И҆ нн҃ѣ, ца́рїе, разꙋмѣ́йте, накажи́тесѧ всѝ сꙋдѧ́щїи землѝ. І ни́ні, ца́ріє, разумі́йте, накажі́теся* всі судя́щії землі́.
11
11
Рабо́тайте гдⷭ҇еви со стра́хомъ, и҆ ра́дꙋйтесѧ є҆мꙋ̀ со тре́петомъ. Рабо́тайте Го́сподеві со стра́хом і ра́дуйтеся Єму́ со тре́петом.
12
12
Прїими́те наказа́нїе, да не когда̀ прогнѣ́ваетсѧ гдⷭ҇ь, и҆ поги́бнете ѿ пꙋтѝ првⷣнагѡ, є҆гда̀ возгори́тсѧ вско́рѣ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀: бл҃же́ни всѝ надѣ́ющїисѧ на́нь. Приймі́те наказа́ніє, да не когда́ прогні́вається Госпо́дь, і поги́бнете от путі́ пра́веднаго, єгда́ возгори́ться вско́рі я́рость Єго́; блаже́нні всі наді́ющіїся Нань.
1001
Сла́ва:
Ѱало́мъ г҃
Псалом 3
1
1
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, внегда̀ ѿбѣга́ше ѿ лица̀ а҆вессалѡ́ма сы́на своегѡ̀, г҃. Псало́м Дави́ду, внегда́ отбіга́ше от лиця́ Авессало́ма, си́на своєго́, 3.
2
2
Гдⷭ҇и, что́ сѧ оу҆мно́жиша стꙋжа́ющїи мѝ; мно́зи востаю́тъ на мѧ̀, Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющії мі? Мно́зі востаю́ть на м'я,
3
3
мно́зи глаго́лютъ дꙋшѝ мое́й: нѣ́сть спⷭ҇нїѧ є҆мꙋ̀ въ бз҃ѣ є҆гѡ̀. мно́зі глаго́лють душі́ моє́й: ність спаcе́нія єму́ в Бо́зі єго́.
4
4
Ты́ же, гдⷭ҇и, застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ, сла́ва моѧ̀, и҆ возносѧ́й главꙋ̀ мою̀. Ти же, Го́споди, засту́пник мой єси́, сла́ва моя́, і вознося́й главу́ мою́.
5
5
Гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́хъ, и҆ оу҆слы́ша мѧ̀ ѿ горы̀ ст҃ы́ѧ своеѧ̀. Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, і усли́ша м'я от гори́ святи́я Своєя́.
6
6
А҆́зъ оу҆снꙋ́хъ, и҆ спа́хъ, воста́хъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь застꙋ́питъ мѧ̀. Аз усну́х, і спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пить м'я.
7
7
Не оу҆бою́сѧ ѿ те́мъ люді́й, ѡ҆́крестъ напа́дающихъ на мѧ̀. Не убою́ся от тем люді́й, о́крест напа́дающих на м'я.
8
8
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, сп҃си́ мѧ, бж҃е мо́й: ꙗ҆́кѡ ты̀ порази́лъ є҆сѝ всѧ̑ враждꙋ́ющыѧ мѝ всꙋ́е, зꙋ́бы грѣ́шникѡвъ сокрꙋши́лъ є҆сѝ. Воскресни́, Го́споди, спаси́ м'я, Бо́же мой: я́ко Ти порази́л єси́ вся вражду́ющия мі всу́є, зу́би грі́шников сокруши́л єси́.
9
9
Гдⷭ҇не є҆́сть спⷭ҇нїе, и҆ на лю́дехъ твои́хъ блгⷭ҇ве́нїе твоѐ. Госпо́днє єсть спасе́ніє, і на лю́дех Твої́х благослове́ніє Твоє́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ д҃
Псалом 4
1
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, д҃. В коне́ць, в пі́снех, псало́м Дави́ду, 4.
2
2
Внегда̀ призва́ти мѝ, оу҆слы́ша мѧ̀ бг҃ъ пра́вды моеѧ̀: въ ско́рби распространи́лъ мѧ̀ є҆сѝ: оу҆ще́дри мѧ̀ и҆ оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀. Внегда́ призва́ти мі, усли́ша м'я Бог пра́вди моєя́; в ско́рбі распространи́л м'я єси́; уще́дри м'я і усли́ши моли́тву мою́.
3
3
Сы́нове человѣ́честїи, доко́лѣ тѧжкосе́рдїи; вскꙋ́ю лю́бите сꙋетꙋ̀ и҆ и҆́щете лжѝ; Си́нове челові́честії, доко́лі тяжкосе́рдії? Вску́ю лю́бите суєту́ і і́щете лжі?
4
4
И҆ оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ оу҆дивѝ гдⷭ҇ь прпⷣбнаго своего̀. Гдⷭ҇ь оу҆слы́шитъ мѧ̀, внегда̀ воззва́ти мѝ къ немꙋ̀. І уві́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь усли́шить м'я, внегда́ воззва́ти мі к Нему́.
5
5
Гнѣ́вайтесѧ, и҆ не согрѣша́йте, ꙗ҆̀же глаго́лете въ сердца́хъ ва́шихъ, на ло́жахъ ва́шихъ оу҆мили́тесѧ: Гні́вайтеся, і не согріша́йте, я́же глаго́лете в сердця́х ва́ших, на ло́жах ва́ших умилі́теся;
6
6
пожри́те же́ртвꙋ пра́вды и҆ оу҆пова́йте на гдⷭ҇а. пожрі́те же́ртву пра́вди і упова́йте на Го́спода.
7
7
Мно́зи глаго́лютъ: кто̀ ꙗ҆ви́тъ на́мъ бл҃га̑ѧ; зна́менасѧ на на́съ свѣ́тъ лица̀ твоегѡ̀, гдⷭ҇и. Мно́зі глаго́лють: кто яви́ть нам блага́я? Зна́менася на нас світ лиця́ Твоєго́, Го́споди.
8
8
Да́лъ є҆сѝ весе́лїе въ се́рдцы мое́мъ: ѿ плода̀ пшени́цы, вїна̀ и҆ є҆ле́а своегѡ̀ оу҆мно́жишасѧ: Дал єси́ весе́ліє в се́рдці моє́м; от плода́ пшени́ці, вина́ і єле́я своєго́ умно́жишася;
9
9
въ ми́рѣ вкꙋ́пѣ оу҆снꙋ̀ и҆ почі́ю, ꙗ҆́кѡ ты̀, гдⷭ҇и, є҆ди́наго на оу҆пова́нїи всели́лъ мѧ̀ є҆сѝ. в ми́рі вку́пі усну́ і почи́ю, я́ко Ти, Го́споди, єди́наго на упова́нії всели́л м'я єси́.
Ѱало́мъ є҃
Псалом 5
1
1
Ѡ҆ наслѣ́дствꙋющемъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, є҃. О наслі́дствующем, псало́м Дави́ду, 5.
2
2
Глаго́лы моѧ̑ внꙋшѝ, гдⷭ҇и, разꙋмѣ́й зва́нїе моѐ. Глаго́ли моя́ внуши́, Го́споди, разумі́й зва́ніє моє́.
3
3
Вонмѝ гла́сꙋ моле́нїѧ моегѡ̀, цр҃ю̀ мо́й и҆ бж҃е мо́й: ꙗ҆́кѡ къ тебѣ̀ помолю́сѧ, гдⷭ҇и. Воньми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мой і Бо́же мой, я́ко к Тебі́ помолю́ся, Го́споди.
4
4
Заꙋ́тра оу҆слы́ши гла́съ мо́й: заꙋ́тра предста́нꙋ тѝ, и҆ оу҆́зриши мѧ̀: Зау́тра усли́ши глас мой, зау́тра предста́ну Ті, і у́зриши м'я;
5
5
ꙗ҆́кѡ бг҃ъ не хотѧ́й беззако́нїѧ ты̀ є҆сѝ: не присели́тсѧ къ тебѣ̀ лꙋка́внꙋѧй, я́ко Бог не хотя́й беззако́нія Ти єси́, не присели́ться к Тебі́ лука́внуяй,
6
6
нижѐ пребꙋ́дꙋтъ беззакѡ́нницы пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма: возненави́дѣлъ є҆сѝ всѧ̑ дѣ́лающыѧ беззако́нїе, ніже́ пребу́дуть беззако́нници пред очи́ма Твої́ма; возненави́діл єси́ вся ді́лающия беззако́ніє,
7
7
погꙋби́ши всѧ̑ глаго́лющыѧ лжꙋ̀: мꙋ́жа крове́й и҆ льсти́ва гнꙋша́етсѧ гдⷭ҇ь. погуби́ши вся глаго́лющия лжу; му́жа крове́й і льсти́ва гнуша́ється Госпо́дь.
8
8
А҆́зъ же мно́жествомъ млⷭ҇ти твоеѧ̀ вни́дꙋ въ до́мъ тво́й, поклоню́сѧ ко хра́мꙋ ст҃о́мꙋ твоемꙋ̀, въ стра́сѣ твое́мъ. Аз же мно́жеством ми́лости Твоєя́ вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, в стра́сі Твоє́м.
9
9
Гдⷭ҇и, наста́ви мѧ̀ пра́вдою твое́ю, вра̑гъ мои́хъ ра́ди и҆спра́ви пред̾ тобо́ю пꙋ́ть мо́й. Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой.
10
10
Ꙗ҆́кѡ нѣ́сть во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ и҆́стины, се́рдце и҆́хъ сꙋ́етно, гро́бъ ѿве́рстъ горта́нь и҆́хъ, ѧ҆зы̑ки свои́ми льща́хꙋ. Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху.
11
11
Сꙋдѝ и҆̀мъ, бж҃е, да ѿпадꙋ́тъ ѿ мы́слей свои́хъ: по мно́жествꙋ нече́стїѧ и҆́хъ и҆зри́ни ѧ҆̀, ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша тѧ̀, гдⷭ҇и. Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х; по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди.
12
12
И҆ да возвеселѧ́тсѧ всѝ оу҆пова́ющїи на тѧ̀, во вѣ́къ возра́дꙋютсѧ, и҆ всели́шисѧ въ ни́хъ: и҆ похва́лѧтсѧ ѡ҆ тебѣ̀ лю́бѧщїи и҆́мѧ твоѐ. І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во вік возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́.
13
13
Ꙗ҆́кѡ ты̀ блгⷭ҇ви́ши првⷣника, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ ѻ҆рꙋ́жїемъ бл҃говоле́нїѧ вѣнча́лъ є҆сѝ на́съ. Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас.
Ѱало́мъ ѕ҃
Псалом 6
1
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ѡ҆ ѻ҆смѣ́мъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѕ҃. В коне́ць, в пі́снех о осьмі́м, псало́м Дави́ду, 6.
2
2
Гдⷭ҇и, да не ꙗ҆́ростїю твое́ю ѡ҆бличи́ши менѐ, нижѐ гнѣ́вомъ твои́мъ нака́жеши менѐ. Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́.
3
3
Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ не́мощенъ є҆́смь: и҆зцѣли́ мѧ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ смѧто́шасѧ кѡ́сти моѧ̑, Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко не́мощен єсьм; ізціли́ м'я, Го́споди, я́ко см'ято́шася ко́сті моя́,
4
4
и҆ дꙋша̀ моѧ̀ смѧте́сѧ ѕѣлѡ̀: и҆ ты̀, гдⷭ҇и, доко́лѣ; і душа́ моя́ см'яте́ся зіло́; і Ти, Го́споди, доко́лі?
5
5
Ѡ҆брати́сѧ, гдⷭ҇и, и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀, сп҃си́ мѧ ра́ди млⷭ҇ти твоеѧ̀: Обрати́ся, Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́, спаси́ м'я ра́ди ми́лости Твоєя́;
6
6
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть въ сме́рти помина́ѧй тебѐ, во а҆́дѣ же кто̀ и҆сповѣ́стсѧ тебѣ̀; я́ко ність в сме́рті помина́яй Тебе́, во а́ді же кто іспові́сться Тебі́?
7
7
Оу҆трꙋди́хсѧ воздыха́нїемъ мои́мъ, и҆змы́ю на всѧ́кꙋ но́щь ло́же моѐ, слеза́ми мои́ми посте́лю мою̀ ѡ҆мочꙋ̀. Утруди́хся воздиха́нієм мої́м, ізми́ю на вся́ку нощ ло́же моє́, слеза́ми мої́ми посте́лю мою́ омочу́.
8
8
Смѧте́сѧ ѿ ꙗ҆́рости ѻ҆́ко моѐ, ѡ҆бетша́хъ во всѣ́хъ вразѣ́хъ мои́хъ. См'яте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́х во всіх вразі́х мої́х.
9
9
Ѿстꙋпи́те ѿ менє̀, всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь гла́съ пла́ча моегѡ̀, Отступі́те от мене́, всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко усли́ша Госпо́дь глас пла́ча моєго́,
10
10
оу҆слы́ша гдⷭ҇ь моле́нїе моѐ, гдⷭ҇ь моли́твꙋ мою̀ прїѧ́тъ. усли́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прия́т.
11
11
Да постыдѧ́тсѧ и҆ смѧтꙋ́тсѧ всѝ вразѝ моѝ, да возвратѧ́тсѧ и҆ оу҆стыдѧ́тсѧ ѕѣлѡ̀ вско́рѣ. Да постидя́ться і см'яту́ться всі вразі́ мої́, да возвратя́ться і устидя́ться зіло́ вско́рі.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ з҃
Псалом 7
1
1
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, є҆го́же воспѣ́тъ гдⷭ҇еви ѡ҆ словесѣ́хъ хꙋсі́евыхъ, сы́на і҆емені́ина, з҃. Псало́м Дави́ду, єго́же воспі́т Го́сподеві о словесі́х Хусі́євих, си́на Іємені́їна, 7.
2
2
Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, на тѧ̀ оу҆пова́хъ, сп҃си́ мѧ ѿ всѣ́хъ гонѧ́щихъ мѧ̀ и҆ и҆зба́ви мѧ̀: Го́споди Бо́же мой, на Тя упова́х, спаси́ м'я от всіх гоня́щих м'я і ізба́ви м'я;
3
3
да не когда̀ похи́титъ ꙗ҆́кѡ ле́въ дꙋ́шꙋ мою̀, не сꙋ́щꙋ и҆збавлѧ́ющꙋ, нижѐ спаса́ющꙋ. да не когда́ похи́тить, я́ко лев, ду́шу мою́, не су́щу ізбавля́ющу, ніже́ спаса́ющу.
4
4
Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, а҆́ще сотвори́хъ сїѐ, а҆́ще є҆́сть непра́вда въ рꙋкꙋ̀ моє́ю, Го́споди Бо́же мой, а́ще сотвори́х сіє́, а́ще єсть непра́вда в руку́ моє́ю,
5
5
а҆́ще возда́хъ воздаю́щымъ мѝ ѕла̑, да ѿпадꙋ̀ оу҆̀бо ѿ вра̑гъ мои́хъ то́щъ: а́ще возда́х воздаю́щим мі зла, да отпаду́ у́бо от враг мої́х тощ;
6
6
да пожене́тъ оу҆́бѡ вра́гъ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ да пости́гнетъ, и҆ попере́тъ въ зе́млю живо́тъ мо́й, и҆ сла́вꙋ мою̀ въ пе́рсть всели́тъ. да пожене́ть у́бо враг ду́шу мою́, і да пости́гнеть, і попере́ть в зе́млю живо́т мой, і сла́ву мою́ в персть всели́ть.
7
7
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, гнѣ́вомъ твои́мъ, вознеси́сѧ въ конца́хъ вра̑гъ твои́хъ, и҆ воста́ни, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, повелѣ́нїемъ, и҆́мже заповѣ́далъ є҆сѝ, Воскресни́, Го́споди, гні́вом Твої́м, вознеси́ся в конця́х враг Твої́х, і воста́ни, Го́споди Бо́же мой, повелі́нієм, і́мже запові́дал єси́,
8
8
и҆ со́нмъ люді́й ѡ҆бы́детъ тѧ̀: и҆ ѡ҆ то́мъ на высотꙋ̀ ѡ҆брати́сѧ. і сонм люді́й оби́деть Тя, і о том на висоту́ обрати́ся.
9
9
Гдⷭ҇ь сꙋ́дитъ лю́демъ: сꙋди́ ми, гдⷭ҇и, по пра́вдѣ мое́й и҆ по неѕло́бѣ мое́й на мѧ̀. Госпо́дь су́дить лю́дем; суди́ мі, Го́споди, по пра́вді моє́й і по незло́бі моє́й на м'я.
10
10
Да сконча́етсѧ ѕло́ба грѣ́шныхъ, и҆ и҆спра́виши првⷣнаго, и҆спыта́ѧй сердца̀ и҆ оу҆трѡ́бы, бж҃е, првⷣнѡ. Да сконча́ється зло́ба грі́шних, і іспра́виши пра́веднаго, іспита́яй сердця́ і утро́би, Бо́же, пра́ведно.
11
11
По́мощь моѧ̀ ѿ бг҃а, сп҃са́ющагѡ пра̑выѧ се́рдцемъ. По́мощ моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́вия се́рдцем.
12
12
Бг҃ъ сꙋди́тель првⷣнъ, и҆ крѣ́покъ, и҆ долготерпѣли́въ, и҆ не гнѣ́въ наводѧ́й на всѧ́къ де́нь. Бог суди́тель пра́веден, і крі́пок, і долготерпіли́в, і не гнів наводя́й на всяк день.
13
13
А҆́ще не ѡ҆братите́сѧ, ѻ҆рꙋ́жїе своѐ ѡ҆чи́ститъ, лꙋ́къ сво́й напрѧжѐ, и҆ оу҆гото́ва и҆̀, А́ще не обратите́ся, ору́жіє своє́ очи́стить, лук Свой напряже́, і угото́ва ї,
14
14
и҆ въ не́мъ оу҆гото́ва сосꙋ́ды смє́ртныѧ, стрѣ́лы своѧ̑ сгара́ємымъ содѣ́ла. і в нем угото́ва сосу́ди сме́ртния, стрі́ли Своя́ сгара́ємим соді́ла.
15
15
Сѐ, болѣ̀ непра́вдою, зача́тъ болѣ́знь и҆ родѝ беззако́нїе: Се, болі́ непра́вдою, зача́т болі́знь і роди́ беззако́ніє;
16
16
ро́въ и҆зры̀ и҆ и҆скопа̀ и҆̀, и҆ паде́тъ въ ꙗ҆́мꙋ, ю҆́же содѣ́ла. ров ізри́ і іскопа́ ї, і паде́ть в я́му, ю́же соді́ла.
17
17
Ѡ҆брати́тсѧ болѣ́знь є҆гѡ̀ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ на ве́рхъ є҆гѡ̀ непра́вда є҆гѡ̀ сни́детъ. Обрати́ться болі́знь єго́ на главу́ єго́, і на верх єго́ непра́вда єго́ сни́деть.
18
18
И҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви по пра́вдѣ є҆гѡ̀ и҆ пою̀ и҆́мени гдⷭ҇а вы́шнѧгѡ. Іспові́мся Го́сподеві по пра́вді Єго́ і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго.
Ѱало́мъ и҃
Псалом 8
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ точи́лѣхъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, и҃. В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Дави́ду, 8.
2
2
Гдⷭ҇и гдⷭ҇ь на́шъ, ꙗ҆́кѡ чꙋ́дно и҆́мѧ твоѐ по все́й землѝ, ꙗ҆́кѡ взѧ́тсѧ великолѣ́пїе твоѐ превы́ше нб҃съ. Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́, я́ко взя́тся великолі́піє Твоє́ преви́ше небе́с!
3
3
И҆з̾ оу҆́стъ младе́нєцъ и҆ ссꙋ́щихъ соверши́лъ є҆сѝ хвалꙋ̀, вра̑гъ твои́хъ ра́ди, є҆́же разрꙋши́ти врага̀ и҆ ме́стника. Із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́, враг Твої́х ра́ди, є́же разруши́ти врага́ і ме́стника.
4
4
Ꙗ҆́кѡ оу҆зрю̀ небеса̀, дѣла̀ пє́рстъ твои́хъ, лꙋнꙋ̀ и҆ ѕвѣ́зды, ꙗ҆̀же ты̀ ѡ҆снова́лъ є҆сѝ: Я́ко узрю́ небеса́, діла́ перст Твої́х, луну́ і зві́зди, я́же Ти основа́л єси́;
5
5
что̀ є҆́сть человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ по́мниши є҆го̀; и҆лѝ сы́нъ человѣ́чь, ꙗ҆́кѡ посѣща́еши є҆го̀; что єсть челові́к, я́ко по́мниши єго́? іли́ син челові́ч, я́ко посіща́єши єго́?
6
6
Оу҆ма́лилъ є҆сѝ є҆го̀ ма́лымъ чи́мъ ѿ а҆́гг҃лъ, сла́вою и҆ че́стїю вѣнча́лъ є҆сѝ є҆го̀: Ума́лил єси́ єго́ ма́лим чим от а́нгел, сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́;
7
7
и҆ поста́вилъ є҆сѝ є҆го̀ над̾ дѣ́лы рꙋкꙋ̀ твоє́ю, всѧ̑ покори́лъ є҆сѝ под̾ но́зѣ є҆гѡ̀: і поста́вил єси́ єго́ над ді́ли руку́ Твоє́ю, вся покори́л єси́ под но́зі єго́;
8
8
ѻ҆́вцы и҆ волы̀ всѧ̑, є҆ще́ же и҆ скоты̀ польскі̑ѧ, о́вці і воли́ вся, єще́ же і скоти́ польські́я,
9
9
пти̑цы небє́сныѧ и҆ ры̑бы морскі̑ѧ, преходѧ́щыѧ стєзѝ морскі̑ѧ. пти́ці небе́сния і ри́би морські́я, преходя́щия стезі́ морські́я.
10
10
Гдⷭ҇и гдⷭ҇ь на́шъ, ꙗ҆́кѡ чꙋ́дно и҆́мѧ твоѐ по все́й землѝ. Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́!
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѳ҃
Псалом 9
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ та́йныхъ сы́на, ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѳ҃. В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9.
2
2
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, повѣ́мъ всѧ̑ чꙋдеса̀ твоѧ̑. Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́.
3
3
Возвеселю́сѧ и҆ возра́дꙋюсѧ ѡ҆ тебѣ̀, пою̀ и҆́мени твоемꙋ̀, вы́шнїй. Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній.
4
4
Внегда̀ возврати́тисѧ врагꙋ̀ моемꙋ̀ вспѧ́ть, и҆знемо́гꙋтъ и҆ поги́бнꙋтъ ѿ лица̀ твоегѡ̀. Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́.
5
5
Ꙗ҆́кѡ сотвори́лъ є҆сѝ сꙋ́дъ мо́й и҆ прю̀ мою̀: сѣ́лъ є҆сѝ на прⷭ҇то́лѣ, сꙋдѧ́й пра́вдꙋ. Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду.
6
6
Запрети́лъ є҆сѝ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ поги́бе нечести́вый: и҆́мѧ є҆гѡ̀ потреби́лъ є҆сѝ въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка.
7
7
Врагꙋ̀ ѡ҆скꙋдѣ́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ въ коне́цъ, и҆ гра́ды разрꙋши́лъ є҆сѝ: поги́бе па́мѧть є҆гѡ̀ съ шꙋ́момъ. Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом.
8
8
И҆ гдⷭ҇ь во вѣ́къ пребыва́етъ, оу҆гото́ва на сꙋ́дъ прⷭ҇то́лъ сво́й: І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой;
9
9
и҆ то́й сꙋди́ти и҆́мать вселе́ннѣй въ пра́вдꙋ, сꙋди́ти и҆́мать лю́демъ въ правотѣ̀. і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́.
10
10
И҆ бы́сть гдⷭ҇ь прибѣ́жище оу҆бо́гомꙋ, помо́щникъ во бл҃говре́менїихъ, въ ско́рбехъ. І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх.
11
11
И҆ да оу҆пова́ютъ на тѧ̀ зна́ющїи и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ взыска́ющихъ тѧ̀, гдⷭ҇и. І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди.
12
12
По́йте гдⷭ҇еви, живꙋ́щемꙋ въ сїѡ́нѣ, возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ начина̑нїѧ є҆гѡ̀: По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́;
13
13
ꙗ҆́кѡ взыска́ѧй крѡ́ви и҆́хъ помѧнꙋ̀, не забы̀ зва́нїѧ оу҆бо́гихъ. я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих.
14
14
Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ви́ждь смире́нїе моѐ ѿ вра̑гъ мои́хъ, возносѧ́й мѧ̀ ѿ вра́тъ сме́ртныхъ: Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних;
15
15
ꙗ҆́кѡ да возвѣщꙋ̀ всѧ̑ хвалы̑ твоѧ̑ во вратѣ́хъ дще́ре сїѡ́ни: возра́дꙋемсѧ ѡ҆ спⷭ҇нїи твое́мъ. я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м.
16
16
Оу҆глѣбо́ша ꙗ҆зы́цы въ па́гꙋбѣ, ю҆́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю҆́же скры́ша, оу҆вѧзѐ нога̀ и҆́хъ. Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх.
17
17
Зна́емь є҆́сть гдⷭ҇ь сꙋдбы̑ творѧ́й: въ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ своє́ю оу҆вѧзѐ грѣ́шникъ. Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник.
18
18
Да возвратѧ́тсѧ грѣ̑шницы во а҆́дъ, всѝ ꙗ҆зы́цы забыва́ющїи бг҃а. Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га.
19
19
Ꙗ҆́кѡ не до конца̀ забве́нъ бꙋ́детъ ни́щїй, терпѣ́нїе оу҆бо́гихъ не поги́бнетъ до конца̀. Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́.
20
20
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, да не крѣпи́тсѧ человѣ́къ, да сꙋ́дѧтсѧ ꙗ҆зы́цы пред̾ тобо́ю. Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю.
21
21
Поста́ви, гдⷭ҇и, законоположи́телѧ над̾ ни́ми, да разꙋмѣ́ютъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ человѣ́цы сꙋ́ть. Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть.
22
22
Вскꙋ́ю, гдⷭ҇и, ѿстоѧ̀ дале́че, презира́еши во бл҃говре́менїихъ, въ ско́рбехъ; Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх?
23
23
Внегда̀ горди́тисѧ нечести́вомꙋ, возгара́етсѧ ни́щїй: оу҆вѧза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, ꙗ҆̀же помышлѧ́ютъ. Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють.
24
24
Ꙗ҆́кѡ хвали́мь є҆́сть грѣ́шный въ по́хотехъ дꙋшѝ своеѧ̀, и҆ ѡ҆би́дѧй благослови́мь є҆́сть. Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть.
25
25
Раздражѝ гдⷭ҇а грѣ́шный: по мно́жествꙋ гнѣ́ва своегѡ̀ не взы́щетъ: нѣ́сть бг҃а пред̾ ни́мъ. Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним.
26
26
Ѡ҆сквернѧ́ютсѧ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ на всѧ́ко вре́мѧ: ѿе́млютсѧ сꙋдбы̑ твоѧ̑ ѿ лица̀ є҆гѡ̀: всѣ́ми враги̑ свои́ми ѡ҆блада́етъ. Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть.
27
27
Рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: не подви́жꙋсѧ ѿ ро́да въ ро́дъ без̾ ѕла̀: Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла;
28
28
є҆гѡ́же клѧ́твы оу҆ста̀ є҆гѡ̀ пѡ́лна сꙋ́ть, и҆ го́рести и҆ льстѝ: под̾ ѧ҆зы́комъ є҆гѡ̀ трꙋ́дъ и҆ болѣ́знь. Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь.
29
29
Присѣди́тъ въ лови́телствѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, є҆́же оу҆би́ти непови́ннаго: ѻ҆́чи є҆гѡ̀ на ни́щаго призира́етѣ. Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті.
30
30
Лови́тъ въ та́йнѣ ꙗ҆́кѡ ле́въ во ѡ҆гра́дѣ свое́й, лови́тъ є҆́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда̀ привлещѝ и҆̀ въ сѣ́ти свое́й. Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й.
31
31
Смири́тъ є҆го̀: преклони́тсѧ и҆ паде́тъ, внегда̀ є҆мꙋ̀ ѡ҆блада́ти оу҆бо́гими. Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.
32
32
Рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: забы̀ бг҃ъ, ѿвратѝ лицѐ своѐ, да не ви́дитъ до конца̀. Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́.
33
33
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, да вознесе́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, не забꙋ́ди оу҆бо́гихъ твои́хъ до конца̀. Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́.
34
34
Чесѡ̀ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый бг҃а; рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: не взы́щетъ. Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть.
35
35
Ви́диши, ꙗ҆́кѡ ты̀ болѣ́знь и҆ ꙗ҆́рость смотрѧ́еши, да пре́данъ бꙋ́детъ въ рꙋ́цѣ твоѝ: тебѣ̀ ѡ҆ста́вленъ є҆́сть ни́щїй, си́рꙋ ты̀ бꙋ́ди помо́щникъ. Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник.
36
36
Сокрꙋшѝ мы́шцꙋ грѣ́шномꙋ и҆ лꙋка́вомꙋ: взы́щетсѧ грѣ́хъ є҆гѡ̀ и҆ не ѡ҆брѧ́щетсѧ. Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться.
37
37
Гдⷭ҇ь цр҃ь во вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, ꙗ҆зы́цы, ѿ землѝ є҆гѡ̀. Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́.
38
38
Жела́нїе оу҆бо́гихъ оу҆слы́шалъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, оу҆гото́ванїю се́рдца и҆́хъ внѧ́тъ оу҆́хо твоѐ. Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́.
39
39
Сꙋдѝ си́рꙋ и҆ смире́нꙋ, да не приложи́тъ ктомꙋ̀ велича́тисѧ человѣ́къ на землѝ. Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́.
Ѱало́мъ і҃
Псалом 10
0

Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, і҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10.
1
1
На гдⷭ҇а оу҆пова́хъ, ка́кѡ рече́те дꙋшѝ мое́й: превита́й по гора́мъ, ꙗ҆́кѡ пти́ца; На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця?
2
2
Ꙗ҆́кѡ сѐ, грѣ̑шницы налѧко́ша лꙋ́къ, оу҆гото́ваша стрѣ́лы въ тꙋ́лѣ, сострѣлѧ́ти во мра́цѣ пра̑выѧ се́рдцемъ. Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем.
3
3
Занѐ ꙗ҆̀же ты̀ соверши́лъ є҆сѝ, ѻ҆нѝ разрꙋши́ша: првⷣникъ же что̀ сотворѝ; Зане́ я́же Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́?
4
4
Гдⷭ҇ь во хра́мѣ ст҃ѣ́мъ свое́мъ. Гдⷭ҇ь, на нб҃сѝ прⷭ҇то́лъ є҆гѡ̀: ѻ҆́чи є҆гѡ̀ на ни́щаго призира́етѣ, вѣ̑жди є҆гѡ̀ и҆спыта́етѣ сы́ны человѣ́чєскїѧ. Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ Престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія.
5
5
Гдⷭ҇ь и҆спыта́етъ првⷣнаго и҆ нечести́ваго: любѧ́й же непра́вдꙋ ненави́дитъ свою̀ дꙋ́шꙋ. Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу.
6
6
Ѡ҆дожди́тъ на грѣ́шники сѣ̑ти: ѻ҆́гнь и҆ жꙋ́пелъ, и҆ дꙋ́хъ бꙋ́ренъ ча́сть ча́ши и҆́хъ. Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх.
7
7
Ꙗ҆́кѡ првⷣнъ гдⷭ҇ь и҆ пра̑вды возлюбѝ: правѡты̑ ви́дѣ лицѐ є҆гѡ̀. Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́.
Ѱало́мъ а҃і
Псалом 11
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ ѻ҆смѣ́й, ѱало́мъ дв҃дꙋ, а҃і. В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11.
2
2
Сп҃си́ мѧ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ̀ прпⷣбный: ꙗ҆́кѡ оу҆ма́лишасѧ и҆́стины ѿ сынѡ́въ человѣ́ческихъ. Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських.
3
3
Сꙋ́єтнаѧ глаго́ла кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: оу҆стнѣ̀ льсти̑выѧ въ се́рдцы, и҆ въ се́рдцы глаго́лаша ѕла̑ѧ. Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я.
4
4
Потреби́тъ гдⷭ҇ь всѧ̑ оу҆стны̀ льсти̑выѧ, ѧ҆зы́къ велерѣ́чивый, Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий,
5
5
ре́кшыѧ: ѧ҆зы́къ на́шъ возвели́чимъ, оу҆стны̀ на̑ша при на́съ сꙋ́ть: кто̀ на́мъ гдⷭ҇ь є҆́сть; ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам Госпо́дь єсть?
6
6
Стра́сти ра́ди ни́щихъ и҆ воздыха́нїѧ оу҆бо́гихъ нн҃ѣ воскрⷭ҇нꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: положꙋ́сѧ во спⷭ҇нїе, не ѡ҆биню́сѧ ѡ҆ не́мъ. Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем.
7
7
Словеса̀ гдⷭ҇нѧ словеса̀ чи̑ста, сребро̀ разжже́но, и҆скꙋше́но землѝ, ѡ҆чище́но седмери́цею. Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седмери́цею.
8
8
Ты̀, гдⷭ҇и, сохрани́ши ны̀ и҆ соблюде́ши ны̀ ѿ ро́да сегѡ̀ и҆ во вѣ́къ. Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік.
9
9
Ѡ҆́крестъ нечести́вїи хо́дѧтъ: по высотѣ̀ твое́й оу҆мно́жилъ є҆сѝ сы́ны человѣ́чєскїѧ. О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія.
Ѱало́мъ в҃і
Псалом 12
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, в҃і҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12.
2
2
Доко́лѣ, гдⷭ҇и, забꙋ́деши мѧ̀ до конца̀; доко́лѣ ѿвраща́еши лицѐ твоѐ ѿ менє̀; Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
3
3
Доко́лѣ положꙋ̀ совѣ́ты въ дꙋшѝ мое́й, бѡлѣ́зни въ се́рдцы мое́мъ де́нь и҆ но́щь; доко́лѣ вознесе́тсѧ вра́гъ мо́й на мѧ̀; Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я?
4
4
При́зри, оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й: просвѣтѝ ѻ҆́чи моѝ, да не когда̀ оу҆снꙋ̀ въ сме́рть: При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть;
5
5
да не когда̀ рече́тъ вра́гъ мо́й: оу҆крѣпи́хсѧ на него̀. да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́.
6
6
Стꙋжа́ющїи мѝ возра́дꙋютсѧ, а҆́ще подви́жꙋсѧ. Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся.
7
7
А҆́зъ же на млⷭ҇ть твою̀ оу҆пова́хъ: возра́дꙋетсѧ се́рдце моѐ ѡ҆ спⷭ҇нїи твое́мъ: воспою̀ гдⷭ҇еви бл҃годѣ́ѧвшемꙋ мнѣ̀ и҆ пою̀ и҆́мени гдⷭ҇а вы́шнѧгѡ. Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спасе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго.
Ѱало́мъ г҃і
Псалом 13
0

Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, г҃і҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13.
1
1
Речѐ безꙋ́менъ въ се́рдцы свое́мъ: нѣ́сть бг҃ъ. Растлѣ́ша и҆ ѡ҆мерзи́шасѧ въ начина́нїихъ: нѣ́сть творѧ́й бл҃госты́ню. Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню.
2
2
Гдⷭ҇ь съ нб҃сѐ прини́че на сы́ны человѣ́чєскїѧ, ви́дѣти, а҆́ще є҆́сть разꙋмѣва́ѧй, и҆лѝ взыска́ѧй бг҃а. Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га.
3
3
Всѝ оу҆клони́шасѧ, вкꙋ́пѣ неключи́ми бы́ша: нѣ́сть творѧ́й бл҃госты́ню, нѣ́сть до є҆ди́нагѡ. Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго.
4
4
Ни лѝ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе, снѣда́ющїи лю́ди моѧ̑ въ снѣ́дь хлѣ́ба; гдⷭ҇а не призва́ша. Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.
5
5
Та́мѡ оу҆боѧ́шасѧ стра́ха, и҆дѣ́же не бѣ̀ стра́хъ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь въ ро́дѣ првⷣныхъ. Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних.
6
6
Совѣ́тъ ни́щагѡ посрами́сте: гдⷭ҇ь же оу҆пова́нїе є҆гѡ̀ є҆́сть. Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же упова́ніє єго́ єсть.
7
7
Кто̀ да́стъ ѿ сїѡ́на спⷭ҇нїе і҆и҃лево; Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево?
8
8
Внегда̀ возврати́тъ гдⷭ҇ь плѣне́нїе люді́й свои́хъ, возра́дꙋетсѧ і҆а́кѡвъ, и҆ возвесели́тсѧ і҆и҃ль. Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль.
1001

Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ д҃і
Псалом 14
0

Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, д҃і҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14.
1
1
Гдⷭ҇и, кто̀ ѡ҆бита́етъ въ жили́щи твое́мъ; и҆лѝ кто̀ всели́тсѧ во ст҃ꙋ́ю го́рꙋ твою̀; Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́?
2
2
Ходѧ́й непоро́ченъ и҆ дѣ́лаѧй пра́вдꙋ, глаго́лѧй и҆́стинꙋ въ се́рдцы свое́мъ: Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м;
3
3
и҆́же не оу҆льстѝ ѧ҆зы́комъ свои́мъ и҆ не сотворѝ и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀ ѕла̀, и҆ поноше́нїѧ не прїѧ́тъ на бли̑жнїѧ своѧ̑: і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́;
4
4
оу҆ничиже́нъ є҆́сть пред̾ ни́мъ лꙋка́внꙋѧй, боѧ́щыѧжесѧ гдⷭ҇а сла́витъ: клены́йсѧ и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀ и҆ не ѿмета́ѧсѧ: унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся;
5
5
сребра̀ своегѡ̀ не дадѐ въ ли́хвꙋ и҆ мзды̀ на непови́нныхъ не прїѧ́тъ. Творѧ́й сїѧ̑ не подви́житсѧ во вѣ́къ. сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік.
Ѱало́мъ є҃і
Псалом 15
0

Столпописа́нїе, дв҃дꙋ, е҃і҃. Столпописа́ніє, Дави́ду, 15.
1
1
Сохрани́ мѧ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ на тѧ̀ оу҆пова́хъ. Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х.
2
2
Рѣ́хъ гдⷭ҇еви: гдⷭ҇ь мо́й є҆сѝ ты̀, ꙗ҆́кѡ благи́хъ мои́хъ не тре́бꙋеши. Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши.
3
3
Ст҃ы̑мъ, и҆̀же сꙋ́ть на землѝ є҆гѡ̀, оу҆дивѝ гдⷭ҇ь всѧ̑ хотѣ̑нїѧ своѧ̑ въ ни́хъ. Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них.
4
4
Оу҆мно́жишасѧ не́мѡщи и҆́хъ, по си́хъ оу҆скори́ша: не соберꙋ̀ собо́ры и҆́хъ ѿ крове́й, ни помѧнꙋ́ же и҆ме́нъ и҆́хъ оу҆стна́ма мои́ма. Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма.
5
5
Гдⷭ҇ь ча́сть достоѧ́нїѧ моегѡ̀ и҆ ча́ши моеѧ̀: ты̀ є҆сѝ оу҆строѧ́ѧй достоѧ́нїе моѐ мнѣ̀. Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні.
6
6
Оу҆́ жѧ нападо́ша мѝ въ держа́вныхъ мои́хъ: и҆́бо достоѧ́нїе моѐ держа́вно є҆́сть мнѣ̀. У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні.
7
7
Благословлю̀ гдⷭ҇а вразꙋми́вшаго мѧ̀: є҆ще́ же и҆ до но́щи наказа́ша мѧ̀ оу҆трѡ́бы моѧ̑. Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́.
8
8
Предзрѣ́хъ гдⷭ҇а предо мно́ю вы́нꙋ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆деснꙋ́ю менє̀ є҆́сть, да не подви́жꙋсѧ. Предзрі́х Го́спода пре́до мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся.
9
9
Сегѡ̀ ра́ди возвесели́сѧ се́рдце моѐ, и҆ возра́довасѧ ѧ҆зы́къ мо́й: є҆ще́ же и҆ пло́ть моѧ̀ всели́тсѧ на оу҆пова́нїи. Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії.
10
10
Ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́виши дꙋ́шꙋ мою̀ во а҆́дѣ, нижѐ да́си прпⷣбномꙋ твоемꙋ̀ ви́дѣти и҆стлѣ́нїѧ. Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія.
11
11
Сказа́лъ мѝ є҆сѝ пꙋти̑ живота̀: и҆спо́лниши мѧ̀ весе́лїѧ съ лице́мъ твои́мъ: красота̀ [сла́дость] въ десни́цѣ твое́й въ коне́цъ. Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́ [сла́дость] в десни́ці Твоє́й в коне́ць.
Ѱало́мъ ѕ҃і
Псалом 16
0
0
Моли́тва дв҃дꙋ, ѕ҃і҃. Моли́тва Дави́ду, 16.
1
1
Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, пра́вдꙋ мою̀, вонмѝ моле́нїю моемꙋ̀, внꙋшѝ моли́твꙋ мою̀ не во оу҆стна́хъ льсти́выхъ. Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих.
2
2
Ѿ лица̀ твоегѡ̀ сꙋдба̀ моѧ̀ и҆зы́детъ: ѻ҆́чи моѝ да ви́дита правоты̑. От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́діта правоти́.
3
3
И҆скꙋси́лъ є҆сѝ се́рдце моѐ, посѣти́лъ є҆сѝ но́щїю: и҆скꙋси́лъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ не ѡ҆брѣ́тесѧ во мнѣ̀ непра́вда. Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда.
4
4
Ꙗ҆́кѡ да не возглаго́лютъ оу҆ста̀ моѧ̑ дѣ́лъ человѣ́ческихъ, за словеса̀ оу҆сте́нъ твои́хъ а҆́зъ сохрани́хъ пꙋти̑ же́стѡки. Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі.
5
5
Совершѝ стѡпы̀ моѧ̑ во стезѧ́хъ твои́хъ, да не подви́жꙋтсѧ стѡпы̀ моѧ̑. Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́.
6
6
А҆́зъ воззва́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ, бж҃е: приклонѝ оу҆́хо твоѐ мнѣ̀ и҆ оу҆слы́ши глаго́лы моѧ̑. Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́.
7
7
Оу҆дивѝ млⷭ҇ти твоѧ̑, сп҃са́ѧй оу҆пова́ющыѧ на тѧ̀ ѿ проти́вѧщихсѧ десни́цѣ твое́й: Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й;
8
8
сохрани́ мѧ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ зѣ́ницꙋ ѻ҆́ка: въ кро́вѣ крилꙋ̑ твоє́ю покры́еши мѧ̀ сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я
9
9
ѿ лица̀ нечести́выхъ ѡ҆стра́стшихъ [ѡ҆би́дѧщихъ] мѧ̀: вразѝ моѝ дꙋ́шꙋ мою̀ ѡ҆держа́ша от лиця́ нечести́вих остра́стших [оби́дящих] м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша
10
10
тꙋ́къ сво́й затвори́ша, оу҆ста̀ и҆́хъ глаго́лаша горды́ню. тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню.
11
11
И҆згонѧ́щїи мѧ̀ нн҃ѣ ѡ҆быдо́ша мѧ̀, ѻ҆́чи своѝ возложи́ша оу҆клони́ти на зе́млю. Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю.
12
12
Ѡ҆б̾ѧ́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ ле́въ гото́въ на ло́въ и҆ ꙗ҆́кѡ скѵ́менъ ѡ҆бита́ѧй въ та́йныхъ. Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних.
13
13
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, предварѝ ѧ҆̀ и҆ запнѝ и҆̀мъ: и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ нечести́вагѡ, ѻ҆рꙋ́жїе твоѐ Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́
14
14
ѿ вра̑гъ рꙋкѝ твоеѧ̀, гдⷭ҇и, ѿ ма́лыхъ ѿ землѝ: раздѣлѝ ѧ҆̀ въ животѣ̀ и҆́хъ, и҆ сокрове́нныхъ твои́хъ и҆спо́лнисѧ чре́во и҆́хъ: насы́тишасѧ сынѡ́въ, и҆ ѡ҆ста́виша ѡ҆ста́нки младе́нцємъ свои̑мъ. от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м.
15
15
А҆́зъ же пра́вдою ꙗ҆влю́сѧ лицꙋ̀ твоемꙋ̀, насы́щꙋсѧ, внегда̀ ꙗ҆ви́тимисѧ сла́вѣ твое́й. Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ з҃і
Псалом 17
1
1
Въ коне́цъ, ѻ҆́трокꙋ гдⷭ҇ню дв҃дꙋ, ꙗ҆̀же глаго́ла гдⷭ҇еви словеса̀ пѣ́сни сеѧ̀, въ де́нь, въ ѻ҆́ньже и҆зба́ви є҆го̀ гдⷭ҇ь ѿ рꙋкѝ всѣ́хъ вра̑гъ є҆гѡ̀ и҆ и҆з̾ рꙋкѝ саꙋ́ли: и҆ речѐ: з҃і҃. В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеві словеса́ пі́сні сея́, в день, в о́ньже ізба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всіх враг єго́ і із руки́ Сау́ли; і рече́: 17.
2
2
Возлюблю́ тѧ, гдⷭ҇и, крѣ́посте моѧ̀: Возлюблю́ Тя, Го́споди, крі́посте моя́;
3
3
гдⷭ҇ь оу҆твержде́нїе моѐ, и҆ прибѣ́жище моѐ, и҆ и҆зба́витель мо́й, бг҃ъ мо́й, помо́щникъ мо́й, и҆ оу҆пова́ю на него̀: защи́титель мо́й, и҆ ро́гъ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀, и҆ застꙋ́пникъ мо́й. Госпо́дь — утвержде́ніє моє́, і прибі́жище моє́, і ізба́витель мой, Бог мой, помо́щник мой, і упова́ю на Него́; защи́титель мой, і рог спаcе́нія моєго́, і засту́пник мой.
4
4
Хвалѧ̀ призовꙋ̀ гдⷭ҇а и҆ ѿ вра̑гъ мои́хъ спасꙋ́сѧ. Хваля́ призову́ Го́спода і от враг мої́х спасу́ся.
5
5
Ѡ҆держа́ша мѧ̀ бѡлѣ́зни смє́ртныѧ, и҆ пото́цы беззако́нїѧ смѧто́ша мѧ̀: Одержа́ша м'я болі́зні сме́ртния, і пото́ци беззако́нія см'ято́ша м'я;
6
6
бѡлѣ́зни а҆́дѡвы ѡ҆быдо́ша мѧ̀, предвари́ша мѧ̀ сѣ̑ти смє́ртныѧ. болі́зні а́дови обидо́ша м'я, предвари́ша м'я сі́ті сме́ртния.
7
7
И҆ внегда̀ скорбѣ́ти мѝ, призва́хъ гдⷭ҇а и҆ къ бг҃ꙋ моемꙋ̀ воззва́хъ: оу҆слы́ша ѿ хра́ма ст҃а́гѡ своегѡ̀ гла́съ мо́й, и҆ во́пль мо́й пред̾ ни́мъ вни́детъ во оу҆́шы є҆гѡ̀. І внегда́ скорбі́ти мі, призва́х Го́спода і к Бо́гу моєму́ воззва́х; усли́ша от хра́ма свята́го Своєго́ глас мой, і вопль мой пред Ним вни́деть во у́ші Єго́.
8
8
И҆ подви́жесѧ и҆ тре́петна бы́сть землѧ̀, и҆ ѡ҆снова̑нїѧ го́ръ смѧто́шасѧ и҆ подвиго́шасѧ, ꙗ҆́кѡ прогнѣ́васѧ на нѧ̀ бг҃ъ. І подви́жеся і тре́петна бисть земля́, і основа́нія гор см'ято́шася і подвиго́шася, я́ко прогні́вася на ня Бог.
9
9
Взы́де ды́мъ гнѣ́вомъ є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́гнь ѿ лица̀ є҆гѡ̀ воспла́менитсѧ: оу҆́глїе возгорѣ́сѧ ѿ негѡ̀. Взи́де дим гні́вом Єго́, і огнь от лиця́ Єго́ воспла́мениться; у́гліє возгорі́ся от Него́.
10
10
И҆ приклонѝ нб҃са̀ и҆ сни́де, и҆ мра́къ под̾ нога́ма є҆гѡ̀. І приклони́ небеса́ і сни́де, і мрак под нога́ма Єго́.
11
11
И҆ взы́де на херꙋві́мы и҆ летѣ̀, летѣ̀ на крилꙋ̑ вѣ́трєню. І взи́де на херуви́ми і леті́, леті́ на крилу́ ві́треню.
12
12
И҆ положѝ тмꙋ̀ закро́въ сво́й: ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ селе́нїе є҆гѡ̀: темна̀ вода̀ во ѡ҆́блацѣхъ воздꙋ́шныхъ. І положи́ тьму закро́в Свой; о́крест Єго́ селе́ніє Єго́; темна́ вода́ во о́блаціх возду́шних.
13
13
Ѿ ѡ҆блиста́нїѧ пред̾ ни́мъ ѡ҆́блацы проидо́ша, гра́дъ и҆ оу҆́глїе ѻ҆́гненное. От облиста́нія пред Ним о́блаци пройдо́ша, град і у́гліє о́гненноє.
14
14
И҆ возгремѣ̀ съ нб҃сѐ гдⷭ҇ь, и҆ вы́шнїй дадѐ гла́съ сво́й. І возгремі́ с небесе́ Госпо́дь, і Ви́шній даде́ глас Свой.
15
15
Низпосла̀ стрѣ́лы и҆ разгна̀ ѧ҆̀, и҆ мѡ́лнїи оу҆мно́жи и҆ смѧтѐ ѧ҆̀. Низпосла́ стрі́ли і разгна́ я, і мо́лнії умно́жи і см'яте́ я.
16
16
И҆ ꙗ҆ви́шасѧ и҆сто́чницы водні́и, и҆ ѿкры́шасѧ ѡ҆снова̑нїѧ вселе́нныѧ ѿ запреще́нїѧ твоегѡ̀, гдⷭ҇и, ѿ дохнове́нїѧ дꙋ́ха гнѣ́ва твоегѡ̀. І яви́шася істо́чници водні́ї, і откри́шася основа́нія вселе́нния от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гні́ва Твоєго́.
17
17
Низпосла̀ съ высоты̀ и҆ прїѧ́тъ мѧ̀, воспрїѧ́тъ мѧ̀ ѿ во́дъ мно́гихъ. Низпосла́ с висоти́ і прия́т м'я, восприя́т м'я от вод мно́гих.
18
18
И҆зба́витъ мѧ̀ ѿ врагѡ́въ мои́хъ си́льныхъ и҆ ѿ ненави́дѧщихъ мѧ̀: ꙗ҆́кѡ оу҆тверди́шасѧ па́че менє̀. Ізба́вить м'я от враго́в мої́х си́льних і от ненави́дящих м'я; я́ко утверди́шася па́че мене́.
19
19
Предвари́ша мѧ̀ въ де́нь ѡ҆ѕлобле́нїѧ моегѡ̀: и҆ бы́сть гдⷭ҇ь оу҆твержде́нїе моѐ. Предвари́ша м'я в день озлобле́нія моєго́; і бисть Госпо́дь утвержде́ніє моє́.
20
20
И҆ и҆зведе́ мѧ на широтꙋ̀: и҆зба́витъ мѧ̀, ꙗ҆́кѡ восхотѣ́ мѧ. І ізведе́ м'я на широту́; ізба́вить м'я, я́ко восхоті́ м'я.
21
21
И҆ возда́стъ мѝ гдⷭ҇ь по пра́вдѣ мое́й, и҆ по чистотѣ̀ рꙋкꙋ̀ моє́ю возда́стъ мѝ, І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й, і по чистоті́ руку́ моє́ю возда́сть мі,
22
22
ꙗ҆́кѡ сохрани́хъ пꙋти̑ гдⷭ҇ни и҆ не нече́ствовахъ ѿ бг҃а моегѡ̀. я́ко сохрани́х путі́ Госпо́дні і не нече́ствовах от Бо́га моєго́.
23
23
Ꙗ҆́кѡ всѧ̑ сꙋдбы̑ є҆гѡ̀ предо мно́ю, и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ не ѿстꙋпи́ша ѿ менє̀. Я́ко вся судьби́ Єго́ пре́до мно́ю, і оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́.
24
24
И҆ бꙋ́дꙋ непоро́ченъ съ ни́мъ и҆ сохраню́сѧ ѿ беззако́нїѧ моегѡ̀. І бу́ду непоро́чен с Ним і сохраню́ся от беззако́нія моєго́.
25
25
И҆ возда́стъ мѝ гдⷭ҇ь по пра́вдѣ мое́й и҆ по чистотѣ̀ рꙋкꙋ̀ моє́ю пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀. І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й і по чистоті́ руку́ моє́ю пред очи́ма Єго́.
26
26
Съ прпⷣбнымъ прпⷣбнъ бꙋ́деши, и҆ съ мꙋ́жемъ непови́ннымъ непови́ненъ бꙋ́деши, С преподо́бним преподо́бен бу́деши, і с му́жем непови́нним непови́нен бу́деши,
27
27
и҆ со и҆збра́ннымъ и҆збра́нъ бꙋ́деши, и҆ со стропти́вымъ разврати́шисѧ. і со ізбра́нним ізбра́н бу́деши, і со стропти́вим разврати́шися.
28
28
Ꙗ҆́кѡ ты̀ лю́ди смирє́нныѧ сп҃се́ши и҆ ѻ҆́чи го́рдыхъ смири́ши. Я́ко Ти лю́ди смире́нния спасе́ши і о́чі го́рдих смири́ши.
29
29
Ꙗ҆́кѡ ты̀ просвѣти́ши свѣти́лникъ мо́й, гдⷭ҇и: бж҃е мо́й, просвѣти́ши тмꙋ̀ мою̀. Я́ко Ти просвіти́ши світи́льник мой, Го́споди; Бо́же мой, просвіти́ши тьму мою́.
30
30
Ꙗ҆́кѡ тобо́ю и҆зба́влюсѧ ѿ и҆скꙋше́нїѧ, и҆ бг҃омъ мои́мъ прейдꙋ̀ стѣ́нꙋ. Я́ко Тобо́ю ізба́влюся от іскуше́нія, і Бо́гом мої́м прейду́ сті́ну.
31
31
Бг҃ъ мо́й, непоро́ченъ пꙋ́ть є҆гѡ̀: словеса̀ гдⷭ҇нѧ разжжє́на. Защи́титель є҆́сть всѣ́хъ оу҆пова́ющихъ на него̀. Бог мой, непоро́чен путь Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель єсть всіх упова́ющих на Него́.
32
32
Ꙗ҆́кѡ кто̀ бг҃ъ, ра́звѣ гдⷭ҇а; и҆лѝ кто̀ бг҃ъ, ра́звѣ бг҃а на́шегѡ; Я́ко кто Бог, ра́зві Го́спода? Іли́ кто Бог, ра́зві Бо́га на́шего?
33
33
Бг҃ъ препоѧсꙋ́ѧй мѧ̀ си́лою, и҆ положѝ непоро́ченъ пꙋ́ть мо́й: Бог препоясу́яй м'я си́лою, і положи́ непоро́чен путь мой;
34
34
соверша́ѧй но́зѣ моѝ ꙗ҆́кѡ є҆ле́ни, и҆ на высо́кихъ поставлѧ́ѧй мѧ̀: соверша́яй но́зі мої́ я́ко єле́ні, і на висо́ких поставля́яй м'я;
35
35
наꙋча́ѧй рꙋ́цѣ моѝ на бра́нь, и҆ положи́лъ є҆сѝ лꙋ́къ мѣ́дѧнъ мы̑шца моѧ̑: науча́яй ру́ці мої́ на брань, і положи́л єси́ лук мі́дян ми́шця моя́;
36
36
и҆ да́лъ мѝ є҆сѝ защище́нїе спⷭ҇нїѧ, и҆ десни́ца твоѧ̀ воспрїѧ́тъ мѧ̀: и҆ наказа́нїе твоѐ и҆спра́витъ мѧ̀ въ коне́цъ, и҆ наказа́нїе твоѐ то̀ мѧ̀ наꙋчи́тъ. і дал мі єси́ защище́ніє спаcе́нія, і десни́ця Твоя́ восприя́т м'я; і наказа́ніє Твоє́ іспра́вить м'я в коне́ць, і наказа́ніє Твоє́ то м'я научи́ть.
37
37
Оу҆шири́лъ є҆сѝ стѡпы̀ моѧ̑ подо мно́ю, и҆ не и҆знемого́стѣ плеснѣ̑ моѝ. Ушири́л єси́ стопи́ моя́ подо мно́ю, і не ізнемого́сті плесні́ мої́.
38
38
Поженꙋ̀ врагѝ моѧ̑, и҆ пости́гнꙋ ѧ҆̀, и҆ не возвращꙋ́сѧ, до́ндеже сконча́ютсѧ: Пожену́ враги́ моя́, і пости́гну я, і не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ються;
39
39
ѡ҆скорблю̀ и҆̀хъ, и҆ не возмо́гꙋтъ ста́ти, падꙋ́тъ под̾ нога́ма мои́ма. оскорблю́ їх, і не возмо́гуть ста́ти, паду́ть под нога́ма мої́ма.
40
40
И҆ препоѧ́салъ мѧ̀ є҆сѝ си́лою на бра́нь, спѧ́лъ є҆сѝ всѧ̑ востаю́щыѧ на мѧ̀ под̾ мѧ̀. І препоя́сал м'я єси́ си́лою на брань, сп'ял єси́ вся востаю́щия на м'я под м'я.
41
41
И҆ врагѡ́въ мои́хъ да́лъ мѝ є҆сѝ хребе́тъ и҆ ненави́дѧщыѧ мѧ̀ потреби́лъ є҆сѝ. І враго́в мої́х дал мі єси́ хребе́т і ненави́дящия м'я потреби́л єси́.
42
42
Воззва́ша, и҆ не бѣ̀ спаса́ѧй: ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ не оу҆слы́ша и҆́хъ. Воззва́ша, і не бі спаса́яй; ко Го́споду, і не усли́ша їх.
43
43
И҆ и҆стню̀ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ пра́хъ пред̾ лице́мъ вѣ́тра, ꙗ҆́кѡ бре́нїе пꙋті́й погла́ждꙋ ѧ҆̀. І істню́ я я́ко прах пред лице́м ві́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я.
44
44
И҆зба́виши мѧ̀ ѿ прерѣка́нїѧ люді́й: поста́виши мѧ̀ во главꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ: лю́дїе, и҆́хже не вѣ́дѣхъ, рабо́таша мѝ, Ізба́виши м'я от преріка́нія люді́й; поста́виши м'я во главу́ язи́ков; лю́діє, ї́хже не ві́діх, рабо́таша мі,
45
45
въ слꙋ́хъ оу҆́ха послꙋ́шаша мѧ̀. Сы́нове чꙋжді́и солга́ша мѝ, в слух у́ха послу́шаша м'я. Си́нове чужді́ї солга́ша мі,
46
46
сы́нове чꙋжді́и ѡ҆бетша́ша и҆ ѡ҆хромо́ша ѿ сте́зь свои́хъ. си́нове чужді́ї обетша́ша і охромо́ша от стезь свої́х.
47
47
Жи́въ гдⷭ҇ь, и҆ блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ, и҆ да вознесе́тсѧ бг҃ъ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀, Жив Госпо́дь, і благослове́н Бог, і да вознесе́ться Бог спаcе́нія моєго́,
48
48
бг҃ъ даѧ́й ѿмще́нїе мнѣ̀ и҆ покори́вый лю́ди под̾ мѧ̀, Бог дая́й отмще́ніє мні і покори́вий лю́ди под м'я.
49
49
и҆зба́витель мо́й ѿ вра̑гъ мои́хъ гнѣвли́выхъ: ѿ востаю́щихъ на мѧ̀ вознесе́ши мѧ̀, ѿ мꙋ́жа непра́ведна и҆зба́виши мѧ̀. Ізба́витель мой от враг мої́х гнівли́вих; от возстаю́щих на м'я вознесе́ши м'я, от му́жа непра́ведна ізба́виши м'я.
50
50
Сегѡ̀ ра́ди и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, гдⷭ҇и, и҆ и҆́мени твоемꙋ̀ пою̀: Сего́ ра́ди іспові́мся Тебі́ во язи́ціх, Го́споди, і і́мені Твоєму́ пою́;
51
51
велича́ѧй спасє́нїѧ царє́ва и҆ творѧ́й млⷭ҇ть хрїстꙋ̀ своемꙋ̀ дв҃дꙋ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ до вѣ́ка. велича́яй спасе́нія царе́ва і творя́й ми́лость христу́ Своєму́ Дави́ду і сі́мені єго́ до ві́ка.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ и҃і
Псалом 18
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, и҃і҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 18.
2
2
Небеса̀ повѣ́даютъ сла́вꙋ бж҃їю, творе́нїе же рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ возвѣща́етъ тве́рдь. Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь.
3
3
Де́нь днѝ ѿрыга́етъ глаго́лъ, и҆ но́щь но́щи возвѣща́етъ ра́зꙋмъ. День дні отрига́єть глаго́л, і нощ но́щі возвіща́єть ра́зум.
4
4
Не сꙋ́ть рѣ̑чи, нижѐ словеса̀, и҆́хже не слы́шатсѧ гла́си и҆́хъ. Не суть рі́чі, ніже́ словеса́, ї́хже не сли́шаться гла́си їх.
5
5
Во всю̀ зе́млю и҆зы́де вѣща́нїе и҆́хъ, и҆ въ концы̑ вселе́нныѧ глаго́лы и҆́хъ: въ со́лнцѣ положѝ селе́нїе своѐ: Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх; в со́лнці положи́ селе́ніє Своє́;
6
6
и҆ то́й ꙗ҆́кѡ жени́хъ и҆сходѧ́й ѿ черто́га своегѡ̀, возра́дꙋетсѧ ꙗ҆́кѡ и҆споли́нъ тещѝ пꙋ́ть. і той я́ко жени́х ісходя́й от черто́га своєго́, возра́дується я́ко ісполи́н тещи́ путь.
7
7
Ѿ кра́ѧ небесѐ и҆схо́дъ є҆гѡ̀, и҆ срѣ́тенїе є҆гѡ̀ до кра́ѧ небесѐ: и҆ нѣ́сть, и҆́же оу҆кры́етсѧ теплоты̀ є҆гѡ̀. От кра́я небесе́ ісхо́д єго́, і срі́теніє єго́ до кра́я небесе́; і ність, і́же укри́ється теплоти́ єго́.
8
8
Зако́нъ гдⷭ҇ень непоро́ченъ, ѡ҆браща́ѧй дꙋ́шы: свидѣ́телство гдⷭ҇не вѣ́рно, оу҆мꙋдрѧ́ющее младе́нцы. Зако́н Госпо́день непоро́чен, обраща́яй ду́ші; свиді́тельство Госпо́днє ві́рно, умудря́ющеє младе́нці.
9
9
Ѡ҆правда̑нїѧ гдⷭ҇нѧ пра̑ва, веселѧ̑щаѧ се́рдце: за́повѣдь гдⷭ҇нѧ свѣтла̀, просвѣща́ющаѧ ѻ҆́чи. Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце; за́повідь Госпо́дня світла́, просвіща́ющая о́чі.
10
10
Стра́хъ гдⷭ҇ень чи́стъ, пребыва́ѧй въ вѣ́къ вѣ́ка: сꙋдбы̑ гдⷭ҇ни и҆́стинны, ѡ҆правда̑нны вкꙋ́пѣ, Страх Госпо́день чист, пребива́яй в вік ві́ка; судьби́ Госпо́дні і́стинни, оправда́нни вку́пі,
11
11
вожделѣ̑нны па́че зла́та и҆ ка́мене че́стна мно́га, и҆ сла́ждшѧ па́че ме́да и҆ со́та. вожделі́нни па́че зла́та і ка́мене че́стна мно́га, і сла́ждша па́че ме́да і со́та.
12
12
И҆́бо ра́бъ тво́й храни́тъ ѧ҆̀: внегда̀ сохрани́ти ѧ҆̀, воздаѧ́нїе мно́го. І́бо раб Твой храни́ть я; внегда́ сохрани́ти я, воздая́ніє мно́го.
13
13
Грѣхопадє́нїѧ кто̀ разꙋмѣ́етъ; ѿ та́йныхъ мои́хъ ѡ҆чⷭ҇ти мѧ̀, Гріхопаде́нія кто разумі́єть? От та́йних мої́х очи́сти м'я,
14
14
и҆ ѿ чꙋжди́хъ пощадѝ раба̀ твоего̀: а҆́ще не ѡ҆блада́ютъ мно́ю, тогда̀ непоро́ченъ бꙋ́дꙋ, и҆ ѡ҆чи́щꙋсѧ ѿ грѣха̀ вели́ка. і от чужди́х пощади́ раба́ Твоєго́; а́ще не облада́ють мно́ю, тогда́ непоро́чен бу́ду, і очи́щуся от гріха́ вели́ка.
15
15
И҆ бꙋ́дꙋтъ во бл҃говоле́нїе словеса̀ оу҆́стъ мои́хъ, и҆ поꙋче́нїе се́рдца моегѡ̀ пред̾ тобо́ю вы́нꙋ, гдⷭ҇и, помо́щниче мо́й и҆ и҆зба́вителю мо́й. І бу́дуть во благоволе́ніє словеса́ уст мої́х, і поуче́ніє се́рдця моєго́ пред Тобо́ю ви́ну, Го́споди, Помо́щниче мой і Ізба́вителю мой.
Ѱало́мъ ѳ҃і
Псалом 19
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѳ҃і҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 19.
2
2
Оу҆слы́шитъ тѧ̀ гдⷭ҇ь въ де́нь печа́ли, защи́титъ тѧ̀ и҆́мѧ бг҃а і҆а́кѡвлѧ. Усли́шить тя Госпо́дь в день печа́лі, защити́ть Тя і́м'я Бо́га Іа́ковля.
3
3
По́слетъ тѝ по́мощь ѿ ст҃а́гѡ, и҆ ѿ сїѡ́на застꙋ́питъ тѧ̀. По́слеть ті по́мощ от свята́го, і от Сіо́на засту́пить тя.
4
4
Помѧне́тъ всѧ́кꙋ же́ртвꙋ твою̀, и҆ всесожже́нїе твоѐ тꙋ́чно бꙋ́ди. Пом'яне́ть вся́ку же́ртву твою́, і всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди.
5
5
Да́стъ тѝ гдⷭ҇ь по се́рдцꙋ твоемꙋ̀, и҆ ве́сь совѣ́тъ тво́й и҆спо́лнитъ. Дасть ті Госпо́дь по се́рдцю твоєму́, і весь сові́т твой іспо́лнить.
6
6
Возра́дꙋемсѧ ѡ҆ спⷭ҇нїи твое́мъ, и҆ во и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ возвели́чимсѧ: и҆спо́лнитъ гдⷭ҇ь всѧ̑ прошє́нїѧ твоѧ̑. Возра́дуємся о спасе́нії твоє́м, і во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся; іспо́лнить Госпо́дь вся проше́нія твоя́.
7
7
Нн҃ѣ позна́хъ, ꙗ҆́кѡ сп҃сѐ гдⷭ҇ь хрїста̀ своего̀: оу҆слы́шитъ є҆го̀ съ нб҃сѐ ст҃а́гѡ своегѡ̀: въ си́лахъ спⷭ҇нїе десни́цы є҆гѡ̀. Ни́ні позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своєго́; усли́шить Єго́ с небесе́ Свята́го Своєго́; в си́лах спасе́ніє десни́ці Єго́.
8
8
Сі́и на колесни́цахъ, и҆ сі́и на ко́нехъ: мы́ же во и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ призове́мъ. Сі́ї на колесни́цях, і сі́ї на ко́нех; ми же во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего призове́м.
9
9
Ті́и спѧ́ти бы́ша и҆ падо́ша: мы́ же воста́хомъ и҆ и҆спра́вихомсѧ. Ті́ї сп'я́ті би́ша і падо́ша; ми же воста́хом і іспра́вихомся.
10
10
Гдⷭ҇и, спасѝ царѧ̀, и҆ оу҆слы́ши ны̀, въ ѻ҆́ньже а҆́ще де́нь призове́мъ тѧ̀. Го́споди, спаси́ царя́, і усли́ши ни, в о́ньже а́ще день призове́м Тя.
Ѱало́мъ к҃
Псалом 20
1
1
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃. Псало́м Дави́ду, 20.
2
2
Гдⷭ҇и, си́лою твое́ю возвесели́тсѧ ца́рь, и҆ ѡ҆ спⷭ҇нїи твое́мъ возра́дꙋетсѧ ѕѣлѡ̀. Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́ться цар, і о спасе́нії Твоє́м возра́дується зіло́.
3
3
Жела́нїе се́рдца є҆гѡ̀ да́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, и҆ хотѣ́нїѧ оу҆стнꙋ̀ є҆гѡ̀ нѣ́си лиши́лъ є҆го̀. Жела́ніє се́рдця єго́ дал єси́ єму́, і хоті́нія устну́ єго́ ні́си лиши́л єго́.
4
4
Ꙗ҆́кѡ предвари́лъ є҆сѝ є҆го̀ блгⷭ҇ве́нїемъ бл҃госты́ннымъ, положи́лъ є҆сѝ на главѣ̀ є҆гѡ̀ вѣне́цъ ѿ ка́мене че́стна. Я́ко предвари́л єси́ єго́ благослове́нієм благости́нним, положи́л єси́ на главі́ єго́ віне́ць от ка́мене че́стна.
5
5
Живота̀ проси́лъ є҆́сть оу҆ тебє̀, и҆ да́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ долготꙋ̀ дні́й во вѣ́къ вѣ́ка. Живота́ проси́л єсть у Тебе́, і дал єси́ єму́ долготу́ дній во вік ві́ка.
6
6
Ве́лїѧ сла́ва є҆гѡ̀ спⷭ҇нїемъ твои́мъ: сла́вꙋ и҆ велелѣ́пїе возложи́ши на него̀. Ве́лія сла́ва єго́ спасе́нієм Твої́м; сла́ву і велелі́піє возложи́ши на него́.
7
7
Ꙗ҆́кѡ да́си є҆мꙋ̀ блгⷭ҇ве́нїе во вѣ́къ вѣ́ка: возвесели́ши є҆гѡ̀ ра́достїю съ лице́мъ твои́мъ. Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вік ві́ка; возвесели́ши єго́ ра́достію с лице́м Твої́м.
8
8
Ꙗ҆́кѡ ца́рь оу҆пова́етъ на гдⷭ҇а, и҆ млⷭ҇тїю вы́шнѧгѡ не подви́житсѧ. Я́ко цар упова́єть на Го́спода, і ми́лостію Ви́шняго не подви́житься.
9
9
Да ѡ҆брѧ́щетсѧ рꙋка̀ твоѧ̀ всѣ̑мъ врагѡ́мъ твои̑мъ, десни́ца твоѧ̀ да ѡ҆брѧ́щетъ всѧ̑ ненави́дѧщыѧ тебѐ. Да обря́щеться рука́ Твоя́ всім враго́м Твої́м, десни́ця Твоя́ да обря́щеть вся ненави́дящия Тебе́.
10
10
Ꙗ҆́кѡ положи́ши и҆̀хъ ꙗ҆́кѡ пе́щь ѻ҆́гненнꙋю во вре́мѧ лица̀ твоегѡ̀: гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ свои́мъ смѧте́тъ ѧ҆̀, и҆ снѣ́сть и҆̀хъ ѻ҆́гнь. Я́ко положи́ши їх, я́ко пещ о́гненную во вре́м'я лиця́ Твоєго́; Госпо́дь гні́вом Свої́м см'яте́ть я, і сність їх огнь.
11
11
Пло́дъ и҆́хъ ѿ землѝ погꙋби́ши, и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ ѿ сынѡ́въ человѣ́ческихъ. Плод їх от землі́ погуби́ши, і сі́м'я їх от сино́в челові́чеських.
12
12
Ꙗ҆́кѡ оу҆клони́ша на тѧ̀ ѕла̑ѧ, помы́слиша совѣ́ты, и҆̀хже не возмо́гꙋтъ соста́вити. Я́ко уклони́ша на Тя зла́я, поми́слиша сові́ти, ї́хже не возмо́гуть соста́вити.
13
13
Ꙗ҆́кѡ положи́ши ѧ҆̀ хребе́тъ: во и҆збы́тцѣхъ твои́хъ оу҆гото́виши лицѐ и҆́хъ. Я́ко положи́ши я хребе́т; во ізби́тціх Твої́х угото́виши лице́ їх.
14
14
Вознеси́сѧ, гдⷭ҇и, си́лою твое́ю: воспое́мъ и҆ пое́мъ си̑лы твоѧ̑. Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю; воспоє́м і поє́м си́ли Твоя́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ к҃а
Псалом 21
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ застꙋпле́нїи оу҆́треннемъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃а҃. В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21.
2
2
Бж҃е, бж҃е мо́й, вонми́ ми, вскꙋ́ю ѡ҆ста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ; дале́че ѿ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀ словеса̀ грѣхопаде́нїй мои́хъ. Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спаcе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х.
3
3
Бж҃е мо́й, воззовꙋ̀ во днѝ, и҆ не оу҆слы́шиши, и҆ въ нощѝ, и҆ не въ безꙋ́мїе мнѣ̀. Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні.
4
4
Ты́ же во ст҃ѣ́мъ живе́ши, хвало̀ і҆и҃лева. Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева.
5
5
На тѧ̀ оу҆пова́ша ѻ҆тцы̀ на́ши: оу҆пова́ша, и҆ и҆зба́вилъ є҆сѝ ѧ҆̀: На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я;
6
6
къ тебѣ̀ воззва́ша, и҆ спасо́шасѧ: на тѧ̀ оу҆пова́ша, и҆ не постыдѣ́шасѧ. к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася.
7
7
А҆́зъ же є҆́смь че́рвь, а҆ не человѣ́къ, поноше́нїе человѣ́кѡвъ и҆ оу҆ничиже́нїе люді́й. Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й.
8
8
Всѝ ви́дѧщїи мѧ̀ порꙋга́шамисѧ, глаго́лаша оу҆стна́ми, покива́ша главо́ю: Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю;
9
9
оу҆пова̀ на гдⷭ҇а, да и҆зба́витъ є҆го̀, да сп҃се́тъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ хо́щетъ є҆го̀. упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́.
10
10
Ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ и҆сто́ргїй мѧ̀ и҆з̾ чре́ва, оу҆пова́нїе моѐ ѿ сѡсцꙋ̀ ма́тере моеѧ̀. Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́.
11
11
Къ тебѣ̀ приве́рженъ є҆́смь ѿ ложе́снъ, ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀ бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀. К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти.
12
12
Да не ѿстꙋ́пиши ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ ско́рбь бли́з̾, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть помога́ѧй мѝ. Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі.
13
13
Ѡ҆быдо́ша мѧ̀ телцы̀ мно́зи, ю҆нцы̀ тꙋ́чнїи ѡ҆держа́ша мѧ̀: Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я;
14
14
ѿверзо́ша на мѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑, ꙗ҆́кѡ ле́въ восхища́ѧй и҆ рыка́ѧй. отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй.
15
15
Ꙗ҆́кѡ вода̀ и҆злїѧ́хсѧ, и҆ разсы́пашасѧ всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: бы́сть се́рдце моѐ ꙗ҆́кѡ во́скъ та́ѧй посредѣ̀ чре́ва моегѡ̀. Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́.
16
16
И҆́зсше ꙗ҆́кѡ скꙋде́ль крѣ́пость моѧ̀, и҆ ѧ҆зы́къ мо́й прильпѐ горта́ни моемꙋ̀, и҆ въ пе́рсть сме́рти све́лъ мѧ̀ є҆сѝ. І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́.
17
17
Ꙗ҆́кѡ ѡ҆быдо́ша мѧ̀ псѝ мно́зи, со́нмъ лꙋка́выхъ ѡ҆держа́ша мѧ̀: и҆скопа́ша рꙋ́цѣ моѝ и҆ но́зѣ моѝ. Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́.
18
18
И҆счето́ша всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: ті́и же смотри́ша и҆ презрѣ́ша мѧ̀. Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я.
19
19
Раздѣли́ша ри̑зы моѧ̑ себѣ̀, и҆ ѡ҆ ѻ҆де́жди мое́й мета́ша жре́бїй. Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій.
20
20
Ты́ же, гдⷭ҇и, не оу҆далѝ по́мощь твою̀ ѿ менє̀: на застꙋпле́нїе моѐ вонмѝ. Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́.
21
21
И҆зба́ви ѿ ѻ҆рꙋ́жїѧ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ и҆з̾ рꙋкѝ пе́сїи є҆диноро́днꙋю мою̀. Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́.
22
22
Сп҃си́ мѧ ѿ оу҆́стъ льво́выхъ, и҆ ѿ рѡ́гъ є҆динорѡ́жь смире́нїе моѐ. Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́.
23
23
Повѣ́мъ и҆́мѧ твоѐ бра́тїи мое́й, посредѣ̀ цр҃кве воспою̀ тѧ̀. Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя.
24
24
Боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а, восхвали́те є҆го̀, всѐ сѣ́мѧ і҆а́кѡвле, просла́вите є҆го̀, да оу҆бои́тсѧ же ѿ негѡ̀ всѐ сѣ́мѧ і҆и҃лево: Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево;
25
25
ꙗ҆́кѡ не оу҆ничижѝ, нижѐ негодова̀ моли́твы ни́щагѡ, нижѐ ѿвратѝ лицѐ своѐ ѿ менє̀, и҆ є҆гда̀ воззва́хъ къ немꙋ̀, оу҆слы́ша мѧ̀. я́ко не унічижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я.
26
26
Ѿ тебє̀ похвала̀ моѧ̀, въ цр҃кви вели́цѣй и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀: моли̑твы моѧ̑ возда́мъ пред̾ боѧ́щимисѧ є҆гѡ̀. От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́.
27
27
Ꙗ҆дѧ́тъ оу҆бо́зїи, и҆ насы́тѧтсѧ, и҆ восхва́лѧтъ гдⷭ҇а взыска́ющїи є҆го̀: жива̑ бꙋ́дꙋтъ сердца̀ и҆́хъ въ вѣ́къ вѣ́ка. Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка.
28
28
Помѧнꙋ́тсѧ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ всѝ концы̑ землѝ, и҆ покло́нѧтсѧ пред̾ ни́мъ всѧ̑ ѻ҆те́чєствїѧ ꙗ҆зы̑къ: Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред ним вся оте́чествія язи́к;
29
29
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇не є҆́сть црⷭ҇твїе, и҆ то́й ѡ҆блада́етъ ꙗ҆зы̑ки. я́ко Госпо́днє єсть Ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки.
30
30
Ꙗ҆до́ша и҆ поклони́шасѧ всѝ тꙋ́чнїи землѝ: пред̾ ни́мъ припадꙋ́тъ всѝ низходѧ́щїи въ зе́млю: и҆ дꙋша̀ моѧ̀ томꙋ̀ живе́тъ. Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть.
31
31
И҆ сѣ́мѧ моѐ порабо́таетъ є҆мꙋ̀: возвѣсти́тъ гдⷭ҇еви ро́дъ грѧдꙋ́щїй: І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий;
32
32
и҆ возвѣстѧ́тъ пра́вдꙋ є҆гѡ̀ лю́демъ ро́ждшымсѧ [роди́тисѧ и҆мꙋ́щымъ], ꙗ҆̀же сотворѝ гдⷭ҇ь. і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], я́же сотвори́ Госпо́дь.
Ѱало́мъ к҃в
Псалом 22
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃в҃. Псало́м Дави́ду, 22.
1
1
Гдⷭ҇ь пасе́тъ мѧ̀, и҆ ничто́же мѧ̀ лиши́тъ. Госпо́дь пасе́ть м'я, і нічто́же м'я лиши́ть.
2
2
На мѣ́сте ѕла́чнѣ, та́мѡ всели́ мѧ, на водѣ̀ поко́йнѣ воспита́ мѧ. На мі́сте зла́чні, та́мо всели́ м'я, на воді́ поко́йні воспита́ м'я.
3
3
Дꙋ́шꙋ мою̀ ѡ҆братѝ, наста́ви мѧ̀ на стєзѝ пра́вды, и҆́мене ра́ди своегѡ̀. Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви м'я на стезі́ пра́вди і́мене ра́ди Своєго́.
4
4
А҆́ще бо и҆ пойдꙋ̀ посредѣ̀ сѣ́ни сме́ртныѧ, не оу҆бою́сѧ ѕла̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ со мно́ю є҆сѝ: же́злъ тво́й и҆ па́лица твоѧ̀, та̑ мѧ̀ оу҆тѣ́шиста. А́ще бо і пойду́ посреді́ сі́ні сме́ртния, не убою́ся зла, я́ко Ти со мно́ю єси́; жезл Твой і па́лиця Твоя́, та м'я уті́шиста.
5
5
Оу҆гото́валъ є҆сѝ предо мно́ю трапе́зꙋ сопроти́въ стꙋжа́ющымъ мнѣ̀: оу҆ма́стилъ є҆сѝ є҆ле́омъ главꙋ̀ мою̀, и҆ ча́ша твоѧ̀ оу҆поѧва́ющи мѧ̀, ꙗ҆́кѡ держа́вна. Угото́вал єси́ пре́до мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющим мні; ума́стил єси́ єле́йом главу́ мою́, і ча́ша Твоя́ упоява́ющи м'я, я́ко держа́вна.
6
6
И҆ млⷭ҇ть твоѧ̀ пожене́тъ мѧ̀ всѧ̑ дни̑ живота̀ моегѡ̀, и҆ є҆́же всели́тимисѧ въ до́мъ гдⷭ҇ень въ долготꙋ̀ дні́й. І ми́лость Твоя́ пожене́ть м'я вся дні живота́ моєго́, і є́же всели́тимися в дом Госпо́день в долготу́ дній.
Ѱало́мъ к҃г
Псалом 23
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, є҆ди́ныѧ ѿ сꙋббѡ́тъ, к҃г҃. Псало́м Дави́ду, єди́ния от субо́т, 23.
1
1
Гдⷭ҇нѧ землѧ̀, и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀, вселе́ннаѧ и҆ всѝ живꙋ́щїи на не́й. Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́, вселе́нная і всі живу́щії на ней.
2
2
То́й на морѧ́хъ ѡ҆снова́лъ ю҆̀ є҆́сть и҆ на рѣка́хъ оу҆гото́валъ ю҆̀ є҆́сть. Той на моря́х основа́л ю єсть і на ріка́х угото́вал ю єсть.
3
3
Кто̀ взы́детъ на го́рꙋ гдⷭ҇ню; и҆лѝ кто̀ ста́нетъ на мѣ́стѣ ст҃ѣ́мъ є҆гѡ̀; Кто взи́деть на го́ру Госпо́дню? Іли́ кто ста́неть на мі́сті святі́м Єго́?
4
4
Непови́ненъ рꙋка́ма и҆ чи́стъ се́рдцемъ, и҆́же не прїѧ́тъ всꙋ́е дꙋ́шꙋ свою̀ и҆ не клѧ́тсѧ ле́стїю и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: Непови́нен рука́ма і чист се́рдцем, І́же не прия́т всу́є ду́шу свою́ і не кля́тся ле́стію і́скреннему своєму́;
5
5
се́й прїи́метъ блгⷭ҇ве́нїе ѿ гдⷭ҇а и҆ млⷭ҇тыню ѿ бг҃а сп҃са своегѡ̀. сей при́йметь благослове́ніє от Го́спода і ми́лостиню от Бо́га Спа́са Своєго́.
6
6
Се́й ро́дъ и҆́щꙋщихъ гдⷭ҇а, и҆́щꙋщихъ лицѐ бг҃а і҆а́кѡвлѧ. Сей род і́щущих Го́спода, і́щущих лице́ Бо́га Іа́ковля.
7
7
Возми́те врата̀ кнѧ̑зи ва̑ша, и҆ возми́тесѧ врата̀ вѣ̑чнаѧ: и҆ вни́детъ цр҃ь сла́вы. Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви.
8
8
Кто́ є҆сть се́й цр҃ь сла́вы; гдⷭ҇ь крѣ́покъ и҆ си́ленъ, гдⷭ҇ь си́ленъ въ бра́ни. Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь крі́пок і си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ні.
9
9
Возми́те врата̀ кнѧ̑зи ва̑шѧ, и҆ возми́тесѧ врата̀ вѣ̑чнаѧ: и҆ вни́детъ цр҃ь сла́вы. Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви.
10
10
Кто́ є҆сть се́й цр҃ь сла́вы; гдⷭ҇ь си́лъ, то́й є҆́сть цр҃ь сла́вы. Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь сил, Той єсть Цар сла́ви.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ к҃д
Псалом 24
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃д҃. Псало́м Дави́ду, 24.
1
1
Къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, воздвиго́хъ дꙋ́шꙋ мою̀, бж҃е мо́й, на тѧ̀ оу҆пова́хъ, да не постыжꙋ́сѧ во вѣ́къ, нижѐ да посмѣю́тмисѧ вразѝ моѝ: К Тебі́, Го́споди, воздвиго́х ду́шу мою́, Бо́же мой, на Тя упова́х, да не постижу́ся во вік, ніже́ да посмію́тьмися вразі́ мої́;
2
2
и҆́бо всѝ терпѧ́щїи тѧ̀ не постыдѧ́тсѧ. і́бо всі терп'я́щії Тя не постидя́ться.
3
3
Да постыдѧ́тсѧ беззако́ннꙋющїи вотщѐ. Да постидя́ться беззако́ннующії вотще́.
4
4
Пꙋти̑ твоѧ̑, гдⷭ҇и, скажи́ ми и҆ стезѧ́мъ твои̑мъ наꙋчи́ мѧ. Путі́ Твоя́, Го́споди, скажи́ мі і стезя́м Твої́м научи́ м'я.
5
5
Наста́ви мѧ̀ на и҆́стинꙋ твою̀ и҆ наꙋчи́ мѧ: ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ бг҃ъ сп҃съ мо́й, и҆ тебѐ терпѣ́хъ ве́сь де́нь. Наста́ви м'я на і́стину Твою́ і научи́ м'я; я́ко Ти єси́ Бог спас мой, і Тебе́ терпі́х весь день.
6
6
Помѧнѝ щедрѡ́ты твоѧ̑, гдⷭ҇и, и҆ млⷭ҇ти твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ ѿ вѣ́ка сꙋ́ть. Пом'яни́ щедро́ти Твоя́, Го́споди, і ми́лості Твоя́, я́ко от ві́ка суть.
7
7
Грѣ̑хъ ю҆́ности моеѧ̀ и҆ невѣ́дѣнїѧ моегѡ̀ не помѧнѝ: по млⷭ҇ти твое́й помѧни́ мѧ ты̀, ра́ди бл҃гости твоеѧ̀, гдⷭ҇и. Гріх ю́ности моєя́ і неві́дінія моєго́ не пом'яни́; по ми́лості Твоє́й пом'яни́ м'я Ти, ра́ди бла́гости Твоєя́, Го́споди.
8
8
Бл҃гъ и҆ пра́въ гдⷭ҇ь, сегѡ̀ ра́ди законоположи́тъ согрѣша́ющымъ на пꙋтѝ. Благ і прав Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́ть согріша́ющим на путі́.
9
9
Наста́витъ крѡ́ткїѧ на сꙋ́дъ, наꙋчи́тъ крѡ́ткїѧ пꙋтє́мъ свои̑мъ. Наста́вить кро́ткия на суд, научи́ть кро́ткия путе́м Свої́м.
10
10
Всѝ пꙋтїѐ гдⷭ҇ни млⷭ҇ть и҆ и҆́стина, взыска́ющымъ завѣ́та є҆гѡ̀ и҆ свидѣ́нїѧ є҆гѡ̀. Всі путіє́ Госпо́дні ми́лость і і́стина, взиска́ющим заві́та Єго́ і свиді́нія Єго́.
11
11
Ра́ди и҆́мене твоегѡ̀, гдⷭ҇и, и҆ ѡ҆чⷭ҇ти грѣ́хъ мо́й, мно́гъ бо є҆́сть. Ра́ди і́мене Твоєго́, Го́споди, і очи́сти гріх мой, мног бо єсть.
12
12
Кто́ є҆сть человѣ́къ боѧ́йсѧ гдⷭ҇а; законоположи́тъ є҆мꙋ̀ на пꙋтѝ, є҆го́же и҆зво́ли. Кто єсть челові́к боя́йся Го́спода? Законоположи́ть єму́ на путі́, єго́же ізво́ли.
13
13
Дꙋша̀ є҆гѡ̀ во благи́хъ водвори́тсѧ, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ наслѣ́дитъ зе́млю. Душа́ єго́ во благи́х водвори́ться, і сі́м'я єго́ наслі́дить зе́млю.
14
14
Держа́ва гдⷭ҇ь боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀, и҆ завѣ́тъ є҆гѡ̀ ꙗ҆ви́тъ и҆̀мъ. Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Єго́, і заві́т Єго́ яви́ть їм.
15
15
Ѻ҆́чи моѝ вы́нꙋ ко гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́кѡ то́й и҆сто́ргнетъ ѿ сѣ́ти но́зѣ моѝ. О́чі мої́ ви́ну ко Го́споду, я́ко той істо́ргнеть от сі́ті но́зі мої́.
16
16
При́зри на мѧ̀ и҆ поми́лꙋй мѧ̀, ꙗ҆́кѡ є҆диноро́дъ и҆ ни́щь є҆́смь а҆́зъ. При́зри на м'я і поми́луй м'я, я́ко єдиноро́д і нищ єсьм аз.
17
17
Скѡ́рби се́рдца моегѡ̀ оу҆мно́жишасѧ, ѿ нꙋ́ждъ мои́хъ и҆зведи́ мѧ. Ско́рбі се́рдця моєго́ умно́жишася, от нужд мої́х ізведи́ м'я.
18
18
Ви́ждь смире́нїе моѐ и҆ трꙋ́дъ мо́й, и҆ ѡ҆ста́ви всѧ̑ грѣхѝ моѧ̑. Виждь смире́ніє моє́ і труд мой, і оста́ви вся гріхи́ моя́.
19
19
Ви́ждь врагѝ моѧ̑, ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жишасѧ, и҆ ненавидѣ́нїемъ непра́веднымъ возненави́дѣша мѧ̀. Виждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, і ненавиді́нієм непра́ведним возненави́діша м'я.
20
20
Сохранѝ дꙋ́шꙋ мою̀ и҆ и҆зба́ви мѧ̀, да не постыжꙋ́сѧ, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́хъ на тѧ̀. Сохрани́ ду́шу мою́ і ізба́ви м'я, да не постижу́ся, я́ко упова́х на Тя.
21
21
Неѕло́бивїи и҆ пра́вїи прилѣплѧ́хꙋсѧ мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ потерпѣ́хъ тѧ̀, гдⷭ҇и. Незло́бивії і пра́вії приліпля́хуся мні, я́ко потерпі́х Тя, Го́споди.
22
22
И҆зба́ви, бж҃е, і҆и҃лѧ ѿ всѣ́хъ скорбе́й є҆гѡ̀. Ізба́ви, Бо́же, Ізра́їля от всіх скорбе́й єго́.
Ѱало́мъ к҃є
Псалом 25
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃е҃. Псало́м Дави́ду, 25.
1
1
Сꙋди́ ми, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ неѕло́бою мое́ю ходи́хъ: и҆ на гдⷭ҇а оу҆пова́ѧ не и҆знемогꙋ̀. Суди́ мі, Го́споди, я́ко аз незло́бою моє́ю ходи́х; і на Го́спода упова́я не ізнемогу́.
2
2
И҆скꙋси́ мѧ, гдⷭ҇и, и҆ и҆спыта́й мѧ̀, разжжѝ оу҆трѡ́бы моѧ̑ и҆ се́рдце моѐ. Іскуси́ м'я, Го́споди, і іспита́й м'я, разжжи́ утро́би моя́ і се́рдце моє́.
3
3
Ꙗ҆́кѡ млⷭ҇ть твоѧ̀ пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма є҆́сть, и҆ благоꙋгоди́хъ во и҆́стинѣ твое́й. Я́ко ми́лость Твоя́ пред очи́ма мої́ма єсть, і благоугоди́х во і́стині Твоє́й.
4
4
Не сѣдо́хъ съ со́нмомъ сꙋ́етнымъ, и҆ со законопрестꙋ́пными не вни́дꙋ. Не сідо́х с со́ньмом су́єтним, і со законопресту́пними не вни́ду.
5
5
Возненави́дѣхъ це́рковь лꙋка́внꙋющихъ, и҆ съ нечести́выми не сѧ́дꙋ. Возненави́діх це́рков лука́внующих, і с нечести́вими не ся́ду.
6
6
Оу҆мы́ю въ непови́нныхъ рꙋ́цѣ моѝ, и҆ ѡ҆бы́дꙋ же́ртвенникъ тво́й, гдⷭ҇и, Уми́ю в непови́нних ру́ці мої́, і оби́ду же́ртвенник Твой, Го́споди,
7
7
є҆́же оу҆слы́шати мѝ гла́съ хвалы̀ твоеѧ̀ и҆ повѣ́дати всѧ̑ чꙋдеса̀ твоѧ̑. є́же усли́шати мі глас хвали́ Твоєя́ і пові́дати вся чудеса́ Твоя́.
8
8
Гдⷭ҇и, возлюби́хъ бл҃голѣ́пїе до́мꙋ твоегѡ̀ и҆ мѣ́сто селе́нїѧ сла́вы твоеѧ̀. Го́споди, возлюби́х благолі́піє до́му Твоєго́ і мі́сто селе́нія сла́ви Твоєя́.
9
9
Да не погꙋби́ши съ нечести́выми дꙋ́шꙋ мою̀ и҆ съ мꙋ̑жи крове́й живо́тъ мо́й, Да не погуби́ши с нечести́вими ду́шу мою́ і с му́жі крове́й живо́т мой,
10
10
и҆́хже въ рꙋкꙋ̀ беззакѡ́нїѧ, десни́ца и҆́хъ и҆спо́лнисѧ мзды̀. ї́хже в руку́ беззако́нія, десни́ця їх іспо́лнися мзди.
11
11
А҆́зъ же неѕло́бою мое́ю ходи́хъ: и҆зба́ви мѧ̀, гдⷭ҇и, и҆ поми́лꙋй мѧ̀. Аз же незло́бою моє́ю ходи́х; ізба́ви м'я, Го́споди, і поми́луй м'я.
12
12
Нога̀ моѧ̀ ста̀ на правотѣ̀: въ цр҃квахъ благословлю́ тѧ, гдⷭ҇и. Нога́ моя́ ста на правоті́; в це́рквах благословлю́ Тя, Го́споди.
Ѱало́мъ к҃ѕ
Псалом 26
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, пре́жде пома́занїѧ, к҃ѕ҃. Псало́м Дави́ду, пре́жде пома́занія, 26.
1
1
Гдⷭ҇ь просвѣще́нїе моѐ и҆ сп҃си́тель мо́й, когѡ̀ оу҆бою́сѧ; гдⷭ҇ь защи́титель живота̀ моегѡ̀, ѿ когѡ̀ оу҆страшꙋ́сѧ; Госпо́дь — Просвіще́ніє моє́ і Спаси́тель мой, кого́ убою́ся? Госпо́дь — Защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся?
2
2
Внегда̀ приближа́тисѧ на мѧ̀ ѕло́бꙋющымъ, є҆́же снѣ́сти плѡ́ти моѧ̑, ѡ҆скорблѧ́ющїи мѧ̀ и҆ вразѝ моѝ, ті́и и҆знемого́ша и҆ падо́ша. Внегда́ приближа́тися на м'я зло́бующим, є́же сні́сти пло́ті моя́, оскорбля́ющії м'я і вразі́ мої́, ті́ї ізнемого́ша і падо́ша.
3
3
А҆́ще ѡ҆полчи́тсѧ на мѧ̀ по́лкъ, не оу҆бои́тсѧ се́рдце моѐ: а҆́ще воста́нетъ на мѧ̀ бра́нь, на него̀ а҆́зъ оу҆пова́ю. А́ще ополчи́ться на м'я полк, не убої́ться се́рдце моє́; а́ще воста́неть на м'я брань, на Него́ аз упова́ю.
4
4
Є҆ди́но проси́хъ ѿ гдⷭ҇а, то̀ взыщꙋ̀: є҆́же жи́ти мѝ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни всѧ̑ дни̑ живота̀ моегѡ̀, зрѣ́ти мѝ красотꙋ̀ гдⷭ҇ню и҆ посѣща́ти хра́мъ ст҃ы́й є҆гѡ̀. Єди́но проси́х от Го́спода, то взищу́: є́же жи́ти мі в дому́ Госпо́дні вся дні живота́ моєго́, зрі́ти мі красоту́ Госпо́дню і посіща́ти храм святи́й Єго́.
5
5
Ꙗ҆́кѡ скры́ мѧ въ селе́нїи свое́мъ въ де́нь ѕѡ́лъ мои́хъ, покры́ мѧ въ та́йнѣ селе́нїѧ своегѡ̀, на ка́мень вознесе́ мѧ. Я́ко скри м'я в селе́нії Своє́м в день зол мої́х, покри́ м'я в та́йні селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ м'я.
6
6
И҆ нн҃ѣ сѐ, вознесѐ главꙋ̀ мою̀ на врагѝ моѧ̑: ѡ҆быдо́хъ и҆ пожро́хъ въ селе́нїи є҆гѡ̀ же́ртвꙋ хвале́нїѧ и҆ воскликнове́нїѧ: пою̀ и҆ воспою̀ гдⷭ҇еви. І ни́ні се, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́; обидо́х і пожро́х в селе́нії Єго́ же́ртву хвале́нія і воскликнове́нія; пою́ і воспою́ Го́сподеві.
7
7
Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, гла́съ мо́й, и҆́мже воззва́хъ, поми́лꙋй мѧ̀ и҆ оу҆слы́ши мѧ̀. Усли́ши, Го́споди, глас мой, і́мже воззва́х, поми́луй м'я і усли́ши м'я.
8
8
Тебѣ̀ речѐ се́рдце моѐ: гдⷭ҇а взыщꙋ̀, взыска̀ тебѐ лицѐ моѐ, лица̀ твоегѡ̀, гдⷭ҇и, взыщꙋ̀. Тебі́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взищу́, взиска́ Тебе́ лице́ моє́, лиця́ Твоєго́, Го́споди, взищу́.
9
9
Не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ менє̀ и҆ не оу҆клони́сѧ гнѣ́вомъ ѿ раба̀ твоегѡ̀: помо́щникъ мо́й бꙋ́ди, не ѿри́ни менѐ и҆ не ѡ҆ста́ви менѐ, бж҃е, сп҃си́телю мо́й. Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́ і не уклони́ся гні́вом от раба́ Твоєго́; Помо́щник мой бу́ди, не отри́ни мене́ і не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мой.
10
10
Ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ мо́й и҆ ма́ти моѧ̀ ѡ҆ста́виста мѧ̀, гдⷭ҇ь же воспрїѧ́тъ мѧ̀. Я́ко оте́ць мой і ма́ти моя́ оста́виста м'я, Госпо́дь же восприя́т м'я.
11
11
Законоположи́ ми, гдⷭ҇и, въ пꙋтѝ твое́мъ, и҆ наста́ви мѧ̀ на стезю̀ пра́вꙋю вра̑гъ мои́хъ ра́ди. Законоположи́ мі, Го́споди, в путі́ Твоє́м, і наста́ви м'я на стезю́ пра́вую враг мої́х ра́ди.
12
12
Не преда́ждь менѐ въ дꙋ́шы стꙋжа́ющихъ мѝ: ꙗ҆́кѡ воста́ша на мѧ̀ свидѣ́телє непра́веднїи, и҆ солга̀ непра́вда себѣ̀. Не преда́ждь мене́ в ду́ші стужа́ющих мі; я́ко воста́ша на м'я свиді́теле непра́веднії, і солга́ непра́вда себі́.
13
13
Вѣ́рꙋю ви́дѣти бл҃га̑ѧ гдⷭ҇нѧ на землѝ живы́хъ. Ві́рую ви́діти блага́я Госпо́дня на землі́ живи́х.
14
14
Потерпѝ гдⷭ҇а, мꙋжа́йсѧ, и҆ да крѣпи́тсѧ се́рдце твоѐ, и҆ потерпѝ гдⷭ҇а. Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, і да кріпи́ться се́рдце Твоє́, і потерпи́ Го́спода.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ к҃з
Псалом 27
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃з҃. Псало́м Дави́ду, 27.
1
1
Къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, воззовꙋ̀, бж҃е мо́й: да не премолчи́ши ѿ менє̀ [ѡ҆ мнѣ̀]: да не когда̀ премолчи́ши ѿ менє̀ [ѡ҆ мнѣ̀], и҆ оу҆подо́блюсѧ низходѧ́щымъ въ ро́въ. К Тебі́, Го́споди, воззову́, Бо́же мой! Да не премолчи́ши от мене́ [о мні]; да не когда́ премолчи́ши от мене́ [о мні], і уподо́блюся низходя́щим в ров.
2
2
Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, гла́съ моле́нїѧ моегѡ̀, внегда̀ моли́тимисѧ къ тебѣ̀, внегда̀ воздѣ́ти мѝ рꙋ́цѣ моѝ ко хра́мꙋ ст҃о́мꙋ твоемꙋ̀. Усли́ши, Го́споди, глас моле́нія моєго́, внегда́ моли́тимися к Тебі́, внегда́ возді́ти мі ру́ці мої́ ко хра́му свято́му Твоєму́.
3
3
Не привлецы̀ менѐ со грѣ̑шники, и҆ съ дѣ́лающими непра́вдꙋ не погꙋбѝ менѐ, глаго́лющими ми́ръ съ бли́жними свои́ми, ѕла̑ѧ же въ сердца́хъ свои́хъ. Не привлеци́ мене́ со грі́шники і с ді́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими мир с бли́жніми свої́ми, зла́я же в сердця́х свої́х.
4
4
Да́ждь и҆̀мъ, гдⷭ҇и, по дѣлѡ́мъ и҆́хъ и҆ по лꙋка́вствꙋ начина́нїй и҆́хъ, по дѣлѡ́мъ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ да́ждь и҆̀мъ, возда́ждь воздаѧ́нїе и҆́хъ и҆̀мъ. Даждь їм, Го́споди, по діло́м їх і по лука́вству начина́ній їх, по діло́м руку́ їх даждь їм, возда́ждь воздая́ніє їх їм.
5
5
Ꙗ҆́кѡ не разꙋмѣ́ша въ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ и҆ въ дѣла̀ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀: разори́ши ѧ҆̀ и҆ не сози́ждеши ѧ҆̀. Я́ко не разумі́ша в діла́ Госпо́дня і в діла́ руку́ Єго́; разори́ши я і не сози́ждеши я.
6
6
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша гла́съ моле́нїѧ моегѡ̀. Благоcлове́н Госпо́дь, я́ко усли́ша глас моле́нія моєго́.
7
7
Гдⷭ҇ь помо́щникъ мо́й и҆ защи́титель мо́й: на него̀ оу҆пова̀ се́рдце моѐ, и҆ помо́же мѝ, и҆ процвѣтѐ пло́ть моѧ̀: и҆ во́лею мое́ю и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀. Госпо́дь — помо́щник мой і защи́титель мой; на Него́ упова́ се́рдце моє́, і помо́же мі, і процвіте́ плоть моя́; і во́лею моє́ю іспові́мся Єму́.
8
8
Гдⷭ҇ь оу҆твержде́нїе люді́й свои́хъ и҆ защи́титель спасе́нїй хрїста̀ своегѡ̀ є҆́сть. Госпо́дь — утвержде́ніє люді́й Свої́х і защи́титель спасе́ній христа́ Своєго́ єсть.
9
9
Сп҃сѝ лю́ди твоѧ̑, и҆ блгⷭ҇вѝ достоѧ́нїе твоѐ, и҆ оу҆пасѝ ѧ҆̀, и҆ возмѝ [и҆ вознесѝ] ѧ҆̀ до вѣ́ка. Спаси́ лю́ди Твоя́, і благослови́ достоя́ніє Твоє́, і упаси́ я, і возьми́ [і вознеси́] я до ві́ка.
Ѱало́мъ к҃и
Псалом 28
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, и҆схо́да ски́нїи, к҃и҃. Псало́м Дави́ду, ісхо́да ски́нії, 28.
1
1
Принеси́те гдⷭ҇еви, сы́нове бж҃їи, принеси́те гдⷭ҇еви сы́ны ѡ҆́вни, принеси́те гдⷭ҇еви сла́вꙋ и҆ че́сть: Принесі́те Го́сподеві, си́нове Бо́жії, принесі́те Го́сподеві си́ни о́вні, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь;
2
2
принеси́те гдⷭ҇еви сла́вꙋ и҆́мени є҆гѡ̀: поклони́тесѧ гдⷭ҇еви во дворѣ̀ ст҃ѣ́мъ є҆гѡ̀. принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́.
3
3
Гла́съ гдⷭ҇ень на вода́хъ, бг҃ъ сла́вы возгремѣ̀, гдⷭ҇ь на вода́хъ мно́гихъ. Глас Госпо́день на вода́х, Бог сла́ви возгремі́, Госпо́дь на вода́х мно́гих.
4
4
Гла́съ гдⷭ҇ень въ крѣ́пости, гла́съ гдⷭ҇ень въ великолѣ́пїи. Глас Госпо́день в крі́пості, глас Госпо́день в великолі́пії.
5
5
Гла́съ гдⷭ҇а, сокрꙋша́ющагѡ ке́дры: и҆ стры́етъ гдⷭ҇ь ке́дры лїва̑нскїѧ, Глас Го́спода, сокруша́ющаго ке́дри; і стри́єть Госпо́дь ке́дри лива́нськія,
6
6
и҆ и҆стни́тъ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ телца̀ лїва́нска: и҆ возлю́бленный ꙗ҆́кѡ сы́нъ є҆диноро́жь. і істни́ть я я́ко тельця́ лива́нська; і возлю́бленний я́ко син єдиноро́ж.
7
7
Гла́съ гдⷭ҇а, пресѣца́ющагѡ пла́мень ѻ҆гнѧ̀. Глас Го́спода, пресіца́ющаго пла́мень огня́.
8
8
Гла́съ гдⷭ҇а, стрѧса́ющагѡ пꙋсты́ню: и҆ стрѧсе́тъ гдⷭ҇ь пꙋсты́ню кадді́йскꙋю. Глас Го́спода, стряса́ющаго пусти́ню; і стрясе́ть Госпо́дь пусти́ню Кадді́йскую.
9
9
Гла́съ гдⷭ҇ень, сверша́ющїй є҆лє́ни, и҆ ѿкры́етъ дꙋбра̑вы: и҆ въ хра́мѣ є҆гѡ̀ всѧ́кїй глаго́летъ сла́вꙋ. Глас Госпо́день, сверша́ющий єле́ні, і откри́єть дубра́ви; і в хра́мі Єго́ вся́кий глаго́леть сла́ву.
10
10
Гдⷭ҇ь пото́пъ населѧ́етъ, и҆ сѧ́детъ гдⷭ҇ь цр҃ь въ вѣ́къ. Госпо́дь пото́п населя́єть, і ся́деть Госпо́дь Цар в вік.
11
11
Гдⷭ҇ь крѣ́пость лю́демъ свои̑мъ да́стъ, гдⷭ҇ь блгⷭ҇ви́тъ лю́ди своѧ̑ ми́ромъ. Госпо́дь крі́пость лю́дем Свої́м дасть, Госпо́дь благослови́ть лю́ди Своя́ ми́ром.
Ѱало́мъ к҃ѳ
Псалом 29
1
1
Ѱало́мъ пѣ́сни ѡ҆бновле́нїѧ до́мꙋ дв҃дова, к҃ѳ҃. Псало́м пі́сні обновле́нія до́му Дави́дова, 29.
2
2
Вознесꙋ́ тѧ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ под̾ѧ́лъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ не возвесели́лъ є҆сѝ врагѡ́въ мои́хъ ѡ҆ мнѣ̀. Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко под'я́л м'я єси́, і не возвесели́л єси́ враго́в мої́х о мні.
3
3
Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, воззва́хъ къ тебѣ̀, и҆ и҆зцѣли́лъ мѧ̀ є҆сѝ. Го́споди Бо́же мой, воззва́х к Тебі́, і ізціли́л м'я єси́.
4
4
Гдⷭ҇и, возве́лъ є҆сѝ ѿ а҆́да дꙋ́шꙋ мою̀, сп҃слъ мѧ̀ є҆сѝ ѿ низходѧ́щихъ въ ро́въ. Го́споди, возве́л єси́ от а́да ду́шу мою́, спасл м'я єси́ от низходя́щих в ров.
5
5
По́йте гдⷭ҇еви, прпⷣбнїи є҆гѡ̀, и҆ и҆сповѣ́дайте па́мѧть ст҃ы́ни є҆гѡ̀: По́йте Го́сподеві, преподо́бнії Єго́, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́;
6
6
ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ въ ꙗ҆́рости є҆гѡ̀, и҆ живо́тъ въ во́ли є҆гѡ̀: ве́черъ водвори́тсѧ пла́чь, и҆ заꙋ́тра ра́дость. я́ко гнів в я́рості Єго́, і живо́т в во́лі Єго́; ве́чер водвори́ться плач, і зау́тра ра́дость.
7
7
А҆́зъ же рѣ́хъ во ѻ҆би́лїи мое́мъ: не подви́жꙋсѧ во вѣ́къ. Аз же ріх во оби́лії моє́м: не подви́жуся во вік.
8
8
Гдⷭ҇и, во́лею твое́ю пода́ждь добро́тѣ мое́й си́лꙋ: ѿврати́лъ же є҆сѝ лицѐ твоѐ, и҆ бы́хъ смꙋще́нъ. Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́ті моє́й си́лу; отврати́л же єси́ лице́ Твоє́, і бих смуще́н.
9
9
Къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, воззовꙋ̀, и҆ къ бг҃ꙋ моемꙋ̀ помолю́сѧ. К Тебі́, Го́споди, воззову́, і к Бо́гу моєму́ помолю́ся.
10
10
Ка́ѧ по́льза въ кро́ви мое́й, внегда̀ сходи́ти мѝ во и҆стлѣ́нїе; є҆да̀ и҆сповѣ́стсѧ тебѣ̀ пе́рсть; и҆лѝ возвѣсти́тъ и҆́стинꙋ твою̀; Ка́я по́льза в кро́ві моє́й, внегда́ сходи́ти мі во істлі́ніє? Єда́ іспові́сться Тебі́ персть? Іли́ возвісти́ть і́стину Твою́?
11
11
Слы́ша гдⷭ҇ь и҆ поми́лова мѧ̀: гдⷭ҇ь бы́сть помо́щникъ мо́й. Сли́ша Госпо́дь і поми́лова м'я; Госпо́дь бисть помо́щник мой.
12
12
Ѡ҆брати́лъ є҆сѝ пла́чь мо́й въ ра́дость мнѣ̀, растерза́лъ є҆сѝ вре́тище моѐ и҆ препоѧ́салъ мѧ̀ є҆сѝ весе́лїемъ, Обрати́л єси́ плач мой в ра́дость мні, растерза́л єси́ вре́тище моє́ і препоя́сал м'я єси́ весе́лієм,
13
13
ꙗ҆́кѡ да воспое́тъ тебѣ̀ сла́ва моѧ̀, и҆ не оу҆милю́сѧ. Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, во вѣ́къ и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀. я́ко да воспоє́ть Тебі́ сла́ва моя́, і не умилю́ся. Го́споди Бо́же мой, во вік іспові́мся Тебі́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ л҃
Псалом 30
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, и҆зстꙋпле́нїѧ, л҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, ізступле́нія, 30.
2
2
На тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, да не постыжꙋ́сѧ во вѣ́къ: пра́вдою твое́ю и҆зба́ви мѧ̀ и҆ и҆зми́ мѧ. На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік; пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я.
3
3
Приклонѝ ко мнѣ̀ оу҆́хо твоѐ, оу҆скорѝ и҆з̾ѧ́ти мѧ̀: бꙋ́ди мѝ въ бг҃а защи́тителѧ и҆ въ до́мъ прибѣ́жища, є҆́же спⷭ҇ти́ мѧ. Приклони́ ко мні у́хо Твоє́, ускори́ із'я́ти м'я; бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в Дом прибі́жища, є́же спасти́ м'я.
4
4
Ꙗ҆́кѡ держа́ва моѧ̀ и҆ прибѣ́жище моѐ є҆сѝ ты̀: и҆ и҆́мене твоегѡ̀ ра́ди наста́виши мѧ̀ и҆ препита́еши мѧ̀. Я́ко держа́ва моя́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти; і і́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши м'я і препита́єши м'я.
5
5
И҆зведе́ши мѧ̀ ѿ сѣ́ти сеѧ̀, ю҆́же скры́ша мѝ: ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ защи́титель мо́й, гдⷭ҇и. Ізведе́ши м'я от сі́ті сея́, ю́же скри́ша мі; я́ко Ти єси́ Защи́титель мой, Го́споди.
6
6
Въ рꙋ́цѣ твоѝ предложꙋ̀ дꙋ́хъ мо́й: и҆зба́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и бж҃е и҆́стины. В ру́ці Твої́ предложу́ дух мой; ізба́вил м'я єси́, Го́споди Бо́же і́стини.
7
7
Возненави́дѣлъ є҆сѝ хранѧ́щыѧ сꙋєты̀ вотщѐ: а҆́зъ же на гдⷭ҇а оу҆пова́хъ. Возненави́діл єси́ храня́щия суєти́ вотще́; аз же на Го́спода упова́х.
8
8
Возра́дꙋюсѧ и҆ возвеселю́сѧ ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й, ꙗ҆́кѡ призрѣ́лъ є҆сѝ на смире́нїе моѐ, сп҃слъ є҆сѝ ѿ нꙋ́ждъ дꙋ́шꙋ мою̀ Возра́дуюся і возвеселю́ся о ми́лості Твоє́й, я́ко призрі́л єси́ на смире́ніє моє́, спасл єси́ от нужд ду́шу мою́
9
9
и҆ нѣ́си менѐ затвори́лъ въ рꙋка́хъ вра́жїихъ, поста́вилъ є҆сѝ на простра́ннѣ но́зѣ моѝ. і ні́си мене́ затвори́л в рука́х вра́жіїх, поста́вил єси́ на простра́нні но́зі мої́.
10
10
Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ скорблю̀: смѧте́сѧ ꙗ҆́ростїю ѻ҆́ко моѐ, дꙋша̀ моѧ̀ и҆ оу҆тро́ба моѧ̀. Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко скорблю́; см'яте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ і утро́ба моя́.
11
11
Ꙗ҆́кѡ и҆зчезѐ въ болѣ́зни живо́тъ мо́й, и҆ лѣ̑та моѧ̑ въ воздыха́нїихъ: и҆знемо́же нището́ю крѣ́пость моѧ̀, и҆ кѡ́сти моѧ̑ смѧто́шасѧ. Я́ко ізчезе́ в болі́зні живо́т мой, і лі́та моя́ в воздиха́ніїх; ізнемо́же нището́ю крі́пость моя́, і ко́сті моя́ см'ято́шася.
12
12
Ѿ всѣ́хъ вра̑гъ мои́хъ бы́хъ поноше́нїе, и҆ сосѣ́дѡмъ мои̑мъ ѕѣлѡ̀, и҆ стра́хъ зна́ємымъ мои̑мъ: ви́дѧщїи мѧ̀ во́нъ бѣжа́ша ѿ менє̀. От всіх враг мої́х бих поноше́ніє, і сосі́дом мої́м зіло́, і страх зна́ємим мої́м; ви́дящії м'я вон біжа́ша от мене́.
13
13
Забве́нъ бы́хъ ꙗ҆́кѡ ме́ртвъ ѿ се́рдца: бы́хъ ꙗ҆́кѡ сосꙋ́дъ погꙋбле́нъ. Забве́н бих я́ко мертв от се́рдця; бих я́ко сосу́д погубле́н.
14
14
Ꙗ҆́кѡ слы́шахъ гажде́нїе [оу҆коре́нїе] мно́гихъ живꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ: внегда̀ собра́тисѧ и҆̀мъ вкꙋ́пѣ на мѧ̀, прїѧ́ти дꙋ́шꙋ мою̀ совѣща́ша. Я́ко сли́шах гажде́ніє [укоре́ніє] мно́гих живу́щих о́крест, внегда́ собра́тися їм вку́пі на м'я, прия́ти ду́шу мою́ совіща́ша.
15
15
А҆́зъ же на тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, рѣ́хъ: ты̀ є҆сѝ бг҃ъ мо́й. Аз же на Тя, Го́споди, упова́х, ріх: Ти єси́ Бог мой.
16
16
Въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю жрє́бїи моѝ: и҆зба́ви мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ вра̑гъ мои́хъ и҆ ѿ гонѧ́щихъ мѧ̀. В руку́ Твоє́ю жре́бії мої́; ізба́ви м'я із руки́ враг мої́х і от гоня́щих м'я.
17
17
Просвѣтѝ лицѐ твоѐ на раба̀ твоего̀: сп҃си́ мѧ млⷭ҇тїю твое́ю. Просвіти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́; спаси́ м'я ми́лостію Твоє́ю.
18
18
Гдⷭ҇и, да не постыжꙋ́сѧ, ꙗ҆́кѡ призва́хъ тѧ̀: да постыдѧ́тсѧ нечести́вїи, и҆ сни́дꙋтъ во а҆́дъ. Го́споди, да не постижу́ся, я́ко призва́х Тя; да постидя́ться нечести́вії і сни́дуть во ад.
19
19
Нѣ̑мы да бꙋ́дꙋтъ оу҆стны̀ льсти̑выѧ, глаго́лющыѧ на првⷣнаго беззако́нїе, горды́нею и҆ оу҆ничиже́нїемъ. Ні́ми да бу́дуть устни́ льсти́вия, глаго́лющия на пра́веднаго беззако́ніє, горди́нею і унічиже́нієм.
20
20
Ко́ль мно́гое мно́жество бл҃гости твоеѧ̀, гдⷭ҇и, ю҆́же скры́лъ є҆сѝ боѧ́щымсѧ тебє̀, содѣ́лалъ є҆сѝ оу҆пова́ющымъ на тѧ̀, пред̾ сы̑ны человѣ́ческими: Коль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скрил єси́ боя́щимся Тебе́, соді́лал єси́ упова́ющим на Тя, пред си́ни челові́чеськими!
21
21
скры́еши и҆̀хъ въ та́йнѣ лица̀ твоегѡ̀ ѿ мѧте́жа человѣ́ческа, покры́еши и҆̀хъ въ кро́вѣ ѿ прерѣка́нїѧ ѧ҆зы̑къ. Скри́єши їх в та́йні лиця́ Твоєго́ от м'яте́жа челові́чеська, покри́єши їх в кро́ві от преріка́нія язи́к.
22
22
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ оу҆дивѝ млⷭ҇ть свою̀ во гра́дѣ ѡ҆гражде́нїѧ. Благослове́н Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́ді огражде́нія.
23
23
А҆́зъ же рѣ́хъ во и҆зстꙋпле́нїи мое́мъ: ѿве́рженъ є҆́смь ѿ лица̀ ѻ҆́чїю твоє́ю: сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́шалъ є҆сѝ гла́съ моли́твы моеѧ̀, внегда̀ воззва́хъ къ тебѣ̀. Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: отве́ржен єсьм от лиця́ о́чію Твоє́ю; сего́ ра́ди усли́шал єси́ глас моли́тви моєя́, внегда́ воззва́х к Тебі́.
24
24
Возлюби́те гдⷭ҇а, всѝ прпⷣбнїи є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ и҆́стины взыска́етъ гдⷭ҇ь и҆ воздае́тъ и҆зли́ше творѧ́щымъ горды́ню. Возлюбі́те Го́спода, всі преподо́бнії Єго́; я́ко і́стини взиска́єть Госпо́дь і воздає́ть ізли́ше творя́щим горди́ню.
25
25
Мꙋжа́йтесѧ, и҆ да крѣпи́тсѧ се́рдце ва́ше, всѝ оу҆пова́ющїи на гдⷭ҇а. Мужа́йтеся, і да кріпи́ться се́рдце ва́ше, всі упова́ющії на Го́спода.
Ѱало́мъ л҃а
Псалом 31
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, ра́зꙋма, л҃а҃. Псало́м Дави́ду, ра́зума, 31.
1
1
Бл҃же́ни, и҆́хже ѡ҆ста́вишасѧ беззакѡ́нїѧ, и҆ и҆́хже прикры́шасѧ грѣсѝ. Блаже́нні, ї́хже оста́вишася беззако́нія, і ї́хже прикри́шася грісі́.
2
2
Бл҃же́нъ мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же не вмѣни́тъ гдⷭ҇ь грѣха̀, нижѐ є҆́сть во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀ ле́сть. Блаже́н муж, єму́же не вміни́ть Госпо́дь гріха́, ніже́ єсть во усті́х єго́ лесть.
3
3
Ꙗ҆́кѡ оу҆молча́хъ, ѡ҆бетша́ша кѡ́сти моѧ̑, ѿ є҆́же зва́ти мѝ ве́сь де́нь, Я́ко умолча́х, обетша́ша ко́сті моя́, от є́же зва́ти мі весь день,
4
4
ꙗ҆́кѡ де́нь и҆ но́щь ѡ҆тѧготѣ̀ на мнѣ̀ рꙋка̀ твоѧ̀: возврати́хсѧ на стра́сть, є҆гда̀ оу҆нзе́ ми те́рнъ. я́ко день і нощ отяготі́ на мні рука́ Твоя́; возврати́хся на страсть, єгда́ уньзе́ мі терн.
5
5
Беззако́нїе моѐ позна́хъ и҆ грѣха̀ моегѡ̀ не покры́хъ, рѣ́хъ: и҆сповѣ́мъ на мѧ̀ беззако́нїе моѐ гдⷭ҇еви: и҆ ты̀ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ нече́стїе се́рдца моегѡ̀. Беззако́ніє моє́ позна́х і гріха́ моєго́ не покри́х, ріх: іспові́м на м'я беззако́ніє моє́ Го́сподеві, і Ти оста́вил єси́ нече́стіє се́рдця моєго́.
6
6
За то̀ помо́литсѧ къ тебѣ̀ всѧ́къ прпⷣбный во вре́мѧ благопотре́бно: ѻ҆ба́че въ пото́пѣ во́дъ мно́гихъ къ немꙋ̀ не прибли́жатсѧ. За то помо́литься к Тебі́ всяк преподо́бний во вре́м'я благопотре́бно; оба́че в пото́пі вод мно́гих к нему́ не прибли́жаться.
7
7
Ты̀ є҆сѝ прибѣ́жище моѐ ѿ ско́рби ѡ҆бдержа́щїѧ мѧ̀: ра́досте моѧ̀, и҆зба́ви мѧ̀ ѿ ѡ҆быше́дшихъ мѧ̀. Ти єси́ Прибі́жище моє́ от ско́рби обдержа́щия м'я; Ра́досте моя́, ізба́ви м'я от обише́дших м'я.
8
8
Вразꙋмлю́ тѧ, и҆ наста́влю тѧ̀ на пꙋ́ть се́й, въ ѻ҆́ньже по́йдеши: оу҆твержꙋ̀ на тѧ̀ ѻ҆́чи моѝ. Вразумлю́ тя, і наста́влю тя на путь сей, в о́ньже по́йдеши; утвержу́ на тя о́чі Мої́.
9
9
Не бꙋ́дите ꙗ҆́кѡ ко́нь и҆ ме́скъ, и҆̀мже нѣ́сть ра́зꙋма: брозда́ми и҆ оу҆здо́ю чє́люсти и҆́хъ востѧ́гнеши, не приближа́ющихсѧ къ тебѣ̀. Не бу́діте я́ко конь і меск, ї́мже ність ра́зума; брозда́ми і уздо́ю че́люсті їх востя́гнеши, не приближа́ющихся к тебі́.
10
10
Мнѡ́ги ра̑ны грѣ́шномꙋ: оу҆пова́ющаго же на гдⷭ҇а млⷭ҇ть ѡ҆бы́детъ. Мно́гі ра́ни грі́шному; упова́ющаго же на Го́спода ми́лость оби́деть.
11
11
Весели́тесѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ и҆ ра́дꙋйтесѧ првⷣнїи, и҆ хвали́тесѧ, всѝ пра́вїи срⷣцемъ. Веселі́теся о Го́споді і ра́дуйтеся, пра́веднії, і хвалі́теся, всі пра́вії се́рдцем.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ л҃в
Псалом 32
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, л҃в҃. Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 32.
1
1
Ра́дꙋйтесѧ, првⷣнїи, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ: пра̑вымъ подоба́етъ похвала̀. Ра́дуйтеся, пра́веднії, о Го́споді; пра́вим подоба́єть похвала́.
2
2
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви въ гꙋ́слехъ, во ѱалти́ри десѧтострꙋ́ннѣмъ по́йте є҆мꙋ̀: Іспові́дайтеся Го́сподеві в гу́слех, во псалти́рі десятостру́ннім по́йте Єму́;
3
3
воспо́йте є҆мꙋ̀ пѣ́снь но́вꙋ, до́брѣ по́йте є҆мꙋ̀ со восклица́нїемъ: воспо́йте Єму́ піснь но́ву, до́брі по́йте Єму́ со восклица́нієм;
4
4
ꙗ҆́кѡ пра́во сло́во гдⷭ҇не, и҆ всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀ въ вѣ́рѣ. я́ко пра́во сло́во Госпо́днє, і вся діла́ Єго́ в ві́рі.
5
5
Лю́битъ млⷭ҇тыню и҆ сꙋ́дъ гдⷭ҇ь, млⷭ҇ти гдⷭ҇ни и҆спо́лнь землѧ̀. Лю́бить ми́лостиню і суд Госпо́дь, ми́лости Госпо́дні іспо́лнь земля́.
6
6
Сло́вомъ гдⷭ҇нимъ небеса̀ оу҆тверди́шасѧ, и҆ дх҃омъ оу҆́стъ є҆гѡ̀ всѧ̀ си́ла и҆́хъ: Сло́вом Госпо́днім небеса́ утверди́шася, і Ду́хом уст Єго́ вся си́ла їх;
7
7
собира́ѧй ꙗ҆́кѡ мѣ́хъ во́ды морскі̑ѧ, полага́ѧй въ сокро́вищихъ бе́здны. собира́яй, я́ко міх, во́ди морські́я, полага́яй в сокро́вищих бе́здни.
8
8
Да оу҆бои́тсѧ гдⷭ҇а всѧ̀ землѧ̀, ѿ негѡ́же да подви́жꙋтсѧ всѝ живꙋ́щїи по вселе́ннѣй: Да убої́ться Го́спода вся земля́, от Него́же да подви́жуться всі живу́щії по вселе́нній;
9
9
ꙗ҆́кѡ то́й речѐ, и҆ бы́ша: то́й повелѣ̀, и҆ созда́шасѧ. я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася.
10
10
Гдⷭ҇ь разорѧ́етъ совѣ́ты ꙗ҆зы́кѡвъ, ѿмета́етъ же мы̑сли люді́й и҆ ѿмета́етъ совѣ́ты кнѧзе́й. Госпо́дь разоря́єть сові́ти язи́ков, отмета́єть же ми́слі люді́й і отмета́єть сові́ти князе́й.
11
11
Совѣ́тъ же гдⷭ҇ень во вѣ́къ пребыва́етъ, помышлє́нїѧ срⷣца є҆гѡ̀ въ ро́дъ и҆ ро́дъ. Сові́т же Госпо́день во вік пребива́єть, помишле́нія се́рдця Єго́ — в род і род.
12
12
Бл҃же́нъ ꙗ҆зы́къ, є҆мꙋ́же є҆́сть гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀, лю́дїе, ꙗ҆̀же и҆збра̀ въ наслѣ́дїе себѣ̀. Блаже́н язи́к, єму́же єсть Госпо́дь Бог Єго́, — лю́діє, я́же ізбра́ в наслі́діє Себі́.
13
13
Съ нб҃сѐ призрѣ̀ гдⷭ҇ь, ви́дѣ всѧ̑ сы́ны человѣ́чєскїѧ: С небесе́ призрі́ Госпо́дь, ви́ді вся си́ни челові́чеськія;
14
14
ѿ гото́вагѡ жили́ща своегѡ̀ призрѣ̀ на всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ: от гото́ваго жили́ща Своєго́ призрі́ на вся живу́щия на землі́;
15
15
созда́вый на є҆ди́нѣ сердца̀ и҆́хъ, разꙋмѣва́ѧй на всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ. созда́вий на єди́ні сердця́ їх, разуміва́яй на вся діла́ їх.
16
16
Не спаса́етсѧ ца́рь мно́гою си́лою, и҆ и҆споли́нъ не спасе́тсѧ мно́жествомъ крѣ́пости своеѧ̀. Не спаса́ється цар мно́гою си́лою, і ісполи́н не спасе́ться мно́жеством крі́пости своєя́.
17
17
Ло́жь ко́нь во спасе́нїе, во мно́жествѣ же си́лы своеѧ̀ не спасе́тсѧ. Ложь конь во спасе́ніє, во мно́жестві же си́ли своєя́ не спасе́ться.
18
18
Сѐ, ѻ҆́чи гдⷭ҇ни на боѧ́щыѧсѧ є҆гѡ̀, оу҆пова́ющыѧ на млⷭ҇ть є҆гѡ̀: Се, о́чі Госпо́дні на боя́щияся Єго́, упова́ющия на ми́лость Єго́;
19
19
и҆зба́вити ѿ сме́рти дꙋ́шы и҆́хъ, и҆ препита́ти ѧ҆̀ въ гла́дъ. ізба́вити от сме́рти ду́ші їх, і препита́ти я в глад.
20
20
Дꙋша́ же на́ша ча́етъ гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ помо́щникъ и҆ защи́титель на́шъ є҆́сть: Душа́ же на́ша ча́єть Го́спода, я́ко помо́щник і защи́титель наш єсть;
21
21
ꙗ҆́кѡ ѡ҆ не́мъ возвесели́тсѧ се́рдце на́ше, и҆ во и҆́мѧ ст҃о́е є҆гѡ̀ оу҆пова́хомъ. я́ко о Нем возвесели́ться се́рдце на́ше, і во і́м'я свято́є Єго́ упова́хом.
22
22
Бꙋ́ди, гдⷭ҇и, млⷭ҇ть твоѧ̀ на на́съ, ꙗ҆́коже оу҆пова́хомъ на тѧ̀. Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя.
Ѱало́мъ л҃г
Псалом 33
1
1
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, внегда̀ и҆змѣнѝ лицѐ своѐ пред̾ а҆вїмеле́хомъ: и҆ ѿпꙋстѝ є҆го̀, и҆ ѿи́де, л҃г҃. Псало́м Дави́ду, внегда́ ізміни́ лице́ своє́ пред Авімеле́хом; і отпусти́ єго́, і оти́де, 33.
2
2
Благословлю̀ гдⷭ҇а на всѧ́кое вре́мѧ, вы́нꙋ хвала̀ є҆гѡ̀ во оу҆стѣ́хъ мои́хъ. Благословлю́ Го́спода на вся́коє вре́м'я, ви́ну хвала́ Єго́ во усті́х мої́х.
3
3
Ѡ҆ гдⷭ҇ѣ похва́литсѧ дꙋша̀ моѧ̀: да оу҆слы́шатъ кро́тцыи и҆ возвеселѧ́тсѧ. О Го́споді похва́литься душа́ моя́; да усли́шать кро́тції і возвеселя́ться.
4
4
Возвели́чите гдⷭ҇а со мно́ю, и҆ вознесе́мъ и҆́мѧ є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ. Возвели́чіте Го́спода со мно́ю, і вознесе́м і́м'я Єго́ вку́пі.
5
5
Взыска́хъ гдⷭ҇а, и҆ оу҆слы́ша мѧ̀ и҆ ѿ всѣ́хъ скорбе́й мои́хъ и҆зба́ви мѧ̀. Взиска́х Го́спода, і усли́ша м'я, і от всіх скорбе́й мої́х ізба́ви м'я.
6
6
Пристꙋпи́те къ немꙋ̀ и҆ просвѣти́тесѧ, и҆ ли́ца ва̑ша не постыдѧ́тсѧ. Приступі́те к Нему́ і просвіті́теся, і ли́ця ва́ша не постидя́ться.
7
7
Се́й ни́щїй воззва̀, и҆ гдⷭ҇ь оу҆слы́ша и҆̀, и҆ ѿ всѣ́хъ скорбе́й є҆гѡ̀ сп҃сѐ и҆̀. Сей ни́щий воззва́, і Госпо́дь усли́ша ї, і от всіх скорбе́й єго́ спасе́ ї.
8
8
Ѡ҆полчи́тсѧ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень ѡ҆́крестъ боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀ и҆ и҆зба́витъ и҆̀хъ. Ополчи́ться а́нгел Госпо́день о́крест боя́щихся Єго́ і ізба́вить їх.
9
9
Вкꙋси́те и҆ ви́дите, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ гдⷭ҇ь: бл҃же́нъ мꙋ́жъ, и҆́же оу҆пова́етъ на́нь. Вкусі́те і ви́діте, я́ко Благ Госпо́дь; блаже́н муж, і́же упова́єть Нань.
10
10
Бо́йтесѧ гдⷭ҇а, всѝ ст҃і́и є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть лише́нїѧ боѧ́щымсѧ є҆гѡ̀. Бо́йтеся Го́спода, всі святі́ї Єго́, я́ко ність лише́нія боя́щимся Єго́.
11
11
Бога́тїи ѡ҆бнища́ша и҆ взалка́ша: взыска́ющїи же гдⷭ҇а не лиша́тсѧ всѧ́кагѡ бла́га. Бога́тії обнища́ша і взалка́ша; взиска́ющії же Го́спода не лиша́ться вся́каго бла́га.
12
12
Прїиди́те, ча̑да, послꙋ́шайте менє̀, стра́хꙋ гдⷭ҇ню наꙋчꙋ̀ ва́съ. Прийді́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ вас.
13
13
Кто́ є҆сть человѣ́къ хотѧ́й живо́тъ, любѧ́й дни̑ ви́дѣти бла́ги; Кто єсть челові́к хотя́й живо́т, люб'я́й дні ви́діти бла́гі?
14
14
Оу҆держѝ ѧ҆зы́къ тво́й ѿ ѕла̀ и҆ оу҆стнѣ̀ твоѝ, є҆́же не глаго́лати льстѝ. Удержи́ язи́к твой от зла і устні́ твої́, є́же не глаго́лати льсти.
15
15
Оу҆клони́сѧ ѿ ѕла̀ и҆ сотворѝ бла́го: взыщѝ ми́ра и҆ поженѝ и҆̀. Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го; взищи́ ми́ра і пожени́ ї.
16
16
Ѻ҆́чи гдⷭ҇ни на првⷣныѧ, и҆ оу҆́ши є҆гѡ̀ въ моли́твꙋ и҆́хъ. О́чі Госпо́дні на пра́ведния, і у́ші Єго́ в моли́тву їх.
17
17
Лице́ же гдⷭ҇не на творѧ́щыѧ ѕла̑ѧ, є҆́же потреби́ти ѿ землѝ па́мѧть и҆́хъ. Лице́ же Госпо́днє на творя́щия зла́я, є́же потреби́ти от землі́ па́м'ять їх.
18
18
Воззва́ша првⷣнїи, и҆ гдⷭ҇ь оу҆слы́ша и҆̀хъ и҆ ѿ всѣ́хъ скорбе́й и҆́хъ и҆зба́ви и҆̀хъ. Воззва́ша пра́веднії, і Госпо́дь усли́ша їх, і от всіх скорбе́й їх ізба́ви їх.
19
19
Бли́з̾ гдⷭ҇ь сокрꙋше́нныхъ се́рдцемъ, и҆ смирє́нныѧ дꙋ́хомъ сп҃се́тъ. Близ Госпо́дь сокруше́нних се́рдцем, і смире́нния ду́хом спасе́ть.
20
20
Мнѡ́ги скѡ́рби првⷣнымъ, и҆ ѿ всѣ́хъ и҆́хъ и҆зба́витъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь. Мно́гі ско́рбі пра́ведним, і от всіх їх ізба́вить я Госпо́дь.
21
21
Храни́тъ гдⷭ҇ь всѧ̑ кѡ́сти и҆́хъ, ни є҆ди́на ѿ ни́хъ сокрꙋши́тсѧ. Храни́ть Госпо́дь вся ко́сті їх, ні єди́на от них сокруши́ться.
22
22
Сме́рть грѣ́шникѡвъ люта̀, и҆ ненави́дѧщїи првⷣнаго прегрѣша́тъ. Смерть грі́шников люта́, і ненави́дящії пра́веднаго прегріша́ть.
23
23
И҆зба́витъ гдⷭ҇ь дꙋ́шы ра̑бъ свои́хъ, и҆ не прегрѣша́тъ всѝ оу҆пова́ющїи на него̀. Ізба́вить Госпо́дь ду́ші раб свої́х, і не прегріша́ть всі упова́ющії на Него́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ л҃д
Псалом 34
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, л҃д҃. Псало́м Дави́ду, 34.
1
1
Сꙋдѝ, гдⷭ҇и, ѡ҆би́дѧщыѧ мѧ̀, поборѝ борю́щыѧ мѧ̀. Суди́, Го́споди, оби́дящия м'я, побори́ борю́щия м'я.
2
2
Прїимѝ ѻ҆рꙋ́жїе и҆ щи́тъ и҆ воста́ни въ по́мощь мою̀: Прийми́ ору́жіє і щит і воста́ни в по́мощ мою́;
3
3
и҆зсꙋ́ни ме́чь и҆ заключѝ сопроти́въ гонѧ́щихъ мѧ̀: рцы̀ дꙋшѝ мое́й: спⷭ҇нїе твоѐ є҆́смь а҆́зъ. ізсу́ни меч і заключи́ сопроти́в гоня́щих м'я; рци душі́ моє́й: спасе́ніє твоє́ єсьм Аз.
4
4
Да постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ и҆́щꙋщїи дꙋ́шꙋ мою̀, да возвратѧ́тсѧ вспѧ́ть и҆ постыдѧ́тсѧ мы́слѧщїи мѝ ѕла̑ѧ. Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться ми́слящії мі зла́я.
5
5
Да бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ пра́хъ пред̾ лице́мъ вѣ́тра, и҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень ѡ҆скорблѧ́ѧ и҆̀хъ: Да бу́дуть я́ко прах пред лице́м ві́тра, і а́нгел Госпо́день оскорбля́я їх;
6
6
да бꙋ́детъ пꙋ́ть и҆́хъ тма̀ и҆ по́лзокъ, и҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень погонѧ́ѧй и҆̀хъ: да бу́деть путь їх тьма і по́лзок, і а́нгел Госпо́день погоня́яй їх;
7
7
ꙗ҆́кѡ тꙋ́не скры́ша мѝ па́гꙋбꙋ сѣ́ти своеѧ̀, всꙋ́е поноси́ша дꙋшѝ мое́й. я́ко ту́не скри́ша мі па́губу сі́ті своєя́, всу́є поноси́ша душі́ моє́й.
8
8
Да прїи́детъ є҆мꙋ̀ сѣ́ть, ю҆́же не вѣ́сть, и҆ лови́тва, ю҆́же скры̀, да ѡ҆бы́метъ и҆̀, и҆ въ сѣ́ть да впаде́тъ въ ню̀. Да при́йдеть єму́ сіть, ю́же не вість, і лови́тва, ю́же скри, да оби́меть ї, і в сіть да впаде́ть в ню.
9
9
Дꙋша́ же моѧ̀ возра́дꙋетсѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, возвесели́тсѧ ѡ҆ спⷭ҇нїи є҆гѡ̀. Душа́ же моя́ возра́дується о Го́споді, возвесели́ться о спасе́нії Єго́.
10
10
Всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑ рекꙋ́тъ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, кто̀ подо́бенъ тебѣ̀; и҆збавлѧ́ѧй ни́ща и҆з̾ рꙋкѝ крѣ́пльшихъ є҆гѡ̀, и҆ ни́ща, и҆ оу҆бо́га ѿ расхища́ющихъ є҆го̀. Вся ко́сті моя́ реку́ть: Го́споди, Го́споди, кто подо́бен Тебі́? Ізбавля́яй ни́ща із руки́ крі́пльших єго́, і ни́ща, і убо́га от расхища́ющих єго́.
11
11
Воста́вше на мѧ̀ свидѣ́телє непра́веднїи, ꙗ҆̀же не вѣ́дѧхъ, вопроша́хꙋ мѧ̀. Воста́вше на м'я свиді́теле непра́веднії, я́же не ві́дях, вопроша́ху м'я.
12
12
Возда́ша мѝ лꙋка̑ваѧ воз̾ бл҃га̑ѧ, и҆ безча́дїе дꙋшѝ мое́й. Возда́ша мі лука́вая воз блага́я, і безча́діє душі́ моє́й.
13
13
А҆́зъ же, внегда̀ ѻ҆нѝ стꙋжа́хꙋ мѝ, ѡ҆блача́хсѧ во вре́тище и҆ смирѧ́хъ посто́мъ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ моли́тва моѧ̀ въ нѣ́дро моѐ возврати́тсѧ. Аз же, внегда́ они́ стужа́ху мі, облача́хся во вре́тище і смиря́х посто́м ду́шу мою́, і моли́тва моя́ в ні́дро моє́ возврати́ться.
14
14
Ꙗ҆́кѡ бли́жнемꙋ, ꙗ҆́кѡ бра́тꙋ на́шемꙋ, та́кѡ оу҆гожда́хъ: ꙗ҆́кѡ пла́чѧ и҆ сѣ́тꙋѧ, та́кѡ смирѧ́хсѧ. Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́х; я́ко пла́чя і сі́туя, та́ко смиря́хся.
15
15
И҆ на мѧ̀ возвесели́шасѧ и҆ собра́шасѧ: собра́шасѧ на мѧ̀ ра̑ны, и҆ не позна́хъ: раздѣли́шасѧ, и҆ не оу҆мили́шасѧ. І на м'я возвесели́шася і собра́шася; собра́шася на м'я ра́ни, і не позна́х; разділи́шася, і не умили́шася.
16
16
И҆скꙋси́ша мѧ̀, подражни́ша мѧ̀ подражне́нїемъ, поскрежета́ша на мѧ̀ зꙋбы̀ свои́ми. Іскуси́ша м'я, подражни́ша м'я подражне́нієм, поскрежета́ша на м'я зуби́ свої́ми.
17
17
Гдⷭ҇и, когда̀ оу҆́зриши; оу҆стро́й дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ ѕлодѣ́йства и҆́хъ, ѿ лє́въ є҆диноро́днꙋю мою̀. Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злоді́йства їх, от лев єдоноро́дную мою́.
18
18
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ цр҃кви мно́зѣ, въ лю́дехъ тѧ́жцѣхъ восхвалю́ тѧ. Іспові́мся Тебі́ в це́ркві мно́зі, в лю́дех тя́жціх восхвалю́ Тя.
19
19
Да не возра́дꙋютсѧ ѡ҆ мнѣ̀ враждꙋ́ющїи мѝ непра́веднѡ, ненави́дѧщїи мѧ̀ тꙋ́не и҆ помиза́ющїи ѻ҆чи́ма: Да не возра́дуються о мні вражду́ющії мі непра́ведно, ненави́дящії м'я ту́не і помиза́ющії очи́ма;
20
20
ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ оу҆́бѡ ми̑рнаѧ глаго́лахꙋ, и҆ на гнѣ́въ лє́сти помышлѧ́хꙋ. я́ко мні у́бо ми́рная глаго́лаху, і на гнів ле́сти помишля́ху.
21
21
Разшири́ша на мѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑, рѣ́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́дѣша ѻ҆́чи на́ши. Разшири́ша на м'я уста́ своя́, рі́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́діша о́чі на́ші.
22
22
Ви́дѣлъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, да не премолчи́ши: гдⷭ҇и, не ѿстꙋпѝ ѿ менє̀. Ви́діл єси́, Го́споди, да не премолчи́ши; Го́споди, не отступи́ от мене́.
23
23
Воста́ни, гдⷭ҇и, и҆ вонмѝ сꙋдꙋ̀ моемꙋ̀, бж҃е мо́й и҆ гдⷭ҇и мо́й, на прю̀ мою̀. Воста́ни, Го́споди, і воньми́ суду́ моєму́, Бо́же мой і Го́споди мой, на прю мою́.
24
24
Сꙋди́ ми, гдⷭ҇и, по пра́вдѣ твое́й, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, и҆ да не возра́дꙋютсѧ ѡ҆ мнѣ̀. Суди́ мі, Го́споди, по пра́вді Твоє́й, Го́споди Бо́же мой, і да не возра́дуються о мні.
25
25
Да не рекꙋ́тъ въ сердца́хъ свои́хъ: бла́гоже, бла́гоже дꙋшѝ на́шей: нижѐ да рекꙋ́тъ: пожро́хомъ є҆го̀. Да не реку́ть в сердця́х свої́х: бла́гоже, бла́гоже душі́ на́шей; ніже́ да реку́ть: пожро́хом єго́.
26
26
Да постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ вкꙋ́пѣ ра́дꙋющїисѧ ѕлѡ́мъ мои̑мъ: да ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ стꙋ́дъ и҆ сра́мъ велерѣ́чꙋющїи на мѧ̀. Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі ра́дующіїся злом мої́м; да облеку́ться в студ і срам велері́чующії на м'я.
27
27
Да возра́дꙋютсѧ и҆ возвеселѧ́тсѧ хотѧ́щїи пра́вды моеѧ̀: и҆ да рекꙋ́тъ вы́нꙋ, да возвели́читсѧ гдⷭ҇ь, хотѧ́щїи ми́ра рабꙋ̀ є҆гѡ̀. Да возра́дуються і возвеселя́ться хотя́щії пра́вди моєя́; і да реку́ть ви́ну: да возвели́читься Госпо́дь, хотя́щії ми́ра рабу́ Єго́.
28
28
И҆ ѧ҆зы́къ мо́й поꙋчи́тсѧ пра́вдѣ твое́й, ве́сь де́нь хвалѣ̀ твое́й. І язи́к мой поучи́ться пра́вді Твоє́й, весь день хвалі́ Твоє́й.
Ѱало́мъ л҃є
Псалом 35
1
1
Въ коне́цъ, ѻ҆́трокꙋ гдⷭ҇ню дв҃дꙋ, л҃е҃. В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, 35.
2
2
Глаго́летъ пребеззако́нный согрѣша́ти въ себѣ̀: нѣ́сть стра́ха бж҃їѧ пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀: Глаго́лет пребеззако́нний согріша́ти в себі́; ність стра́ха Бо́жия пред очи́ма єго́;
3
3
ꙗ҆́кѡ оу҆льстѝ пред̾ ни́мъ ѡ҆брѣстѝ беззако́нїе своѐ, и҆ возненави́дѣти. я́ко ульсти́ пред ним обрісти́ беззако́ніє своє́ і возненави́діти.
4
4
Глаго́лы оу҆́стъ є҆гѡ̀ беззако́нїе и҆ ле́сть: не восхотѣ̀ разꙋмѣ́ти є҆́же оу҆блажи́ти. Глаго́ли уст єго́ — беззако́ніє і лесть; не восхоті́ разумі́ти є́же ублажи́ти.
5
5
Беззако́нїе помы́сли на ло́жи свое́мъ: предста̀ всѧ́комꙋ пꙋтѝ небла́гꙋ, ѡ҆ ѕло́бѣ же не негодова̀. Беззако́ніє поми́сли на ло́жі своє́м; предста́ вся́кому путі́ небла́гу, о зло́бі же не негодова́.
6
6
Гдⷭ҇и, на нб҃сѝ млⷭ҇ть твоѧ̀, и҆ и҆́стина твоѧ̀ до ѡ҆́блакъ: Го́споди, на небесі́ ми́лость Твоя́, і і́стина Твоя́ до о́блак;
7
7
пра́вда твоѧ̀ ꙗ҆́кѡ го́ры бж҃їѧ, сꙋдбы̑ твоѧ̑ бе́здна мно́га: человѣ́ки и҆ скоты̀ сп҃се́ши, гдⷭ҇и. пра́вда Твоя́ — я́ко го́ри Бо́жия, судьби́ Твоя́ — бе́здна мно́га; челові́ки і скоти́ спасе́ши, Го́споди.
8
8
Ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жилъ є҆сѝ млⷭ҇ть твою̀, бж҃е: сы́нове же человѣ́честїи въ кро́вѣ крилꙋ̑ твоє́ю надѣ́ѧтисѧ и҆́мꙋтъ. Я́ко умно́жил єси́ ми́лость Твою́, Бо́же; си́нове же челові́честії в кро́ві крилу́ Твоє́ю наді́ятися і́муть.
9
9
Оу҆пїю́тсѧ ѿ тꙋ́ка до́мꙋ твоегѡ̀, и҆ пото́комъ сла́дости твоеѧ̀ напои́ши ѧ҆̀. Упію́ться от ту́ка до́му Твоєго́, і пото́ком сла́дости Твоєя́ напої́ши я.
10
10
Ꙗ҆́кѡ оу҆ тебє̀ и҆сто́чникъ живота̀, во свѣ́тѣ твое́мъ оу҆́зримъ свѣ́тъ. Я́ко у Тебе́ істо́чник живота́, во сві́ті Твоє́м у́зрим світ.
11
11
Проба́ви млⷭ҇ть твою̀ вѣ́дꙋщымъ тѧ̀ и҆ пра́вдꙋ твою̀ пра̑вымъ се́рдцемъ. Проба́ви ми́лость Твою́ ві́дущим Тя і пра́вду Твою́ пра́вим се́рдцем.
12
12
Да не прїи́детъ мнѣ̀ нога̀ горды́ни, и҆ рꙋка̀ грѣ́шнича да не подви́житъ менѐ. Да не при́йдеть мні нога́ горди́ни, і рука́ грі́шнича да не подви́жить мене́.
13
13
Та́мѡ падо́ша всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе: и҆зринове́ни бы́ша, и҆ не возмо́гꙋтъ ста́ти. Та́мо падо́ша всі ді́лающії беззако́ніє; ізринове́ні би́ша і не возмо́гуть ста́ти.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ л҃ѕ
Псалом 36
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, л҃ѕ҃. Псало́м Дави́ду, 36.
1
1
Не ревнꙋ́й лꙋка́внꙋющымъ, нижѐ зави́ди творѧ́щымъ беззако́нїе. Не ревну́й лука́внующим, ніже́ зави́ди творя́щим беззако́ніє.
2
2
Занѐ ꙗ҆́кѡ трава̀ ско́рѡ и҆́зсшꙋтъ, и҆ ꙗ҆́кѡ ѕе́лїе ѕла́ка ско́рѡ ѿпадꙋ́тъ. Зане́ я́ко трава́ ско́ро і́зсшуть, і я́ко зе́ліє зла́ка ско́ро отпаду́ть.
3
3
Оу҆пова́й на гдⷭ҇а и҆ творѝ бл҃госты́ню: и҆ населѝ зе́млю, и҆ оу҆пасе́шисѧ въ бога́тствѣ є҆ѧ̀. Упова́й на Го́спода і твори́ благости́ню; і насели́ зе́млю і упасе́шися в бога́тстві єя́.
4
4
Наслади́сѧ гдⷭ҇еви, и҆ да́стъ тѝ прошє́нїѧ се́рдца твоегѡ̀. Наслади́ся Го́сподеві, і дасть ті проше́нія се́рдця твоєго́.
5
5
Ѿкры́й ко гдⷭ҇ꙋ пꙋ́ть тво́й и҆ оу҆пова́й на него̀, и҆ то́й сотвори́тъ. Откри́й ко Го́споду путь твой і упова́й на Него́, і Той сотвори́ть.
6
6
И҆ и҆зведе́тъ ꙗ҆́кѡ свѣ́тъ пра́вдꙋ твою̀ и҆ сꙋдбꙋ̀ твою̀ ꙗ҆́кѡ полꙋ́дне. І ізведе́ть, я́ко світ, пра́вду твою́ і судьбу́ твою́, я́ко полу́дне.
7
7
Повини́сѧ гдⷭ҇еви и҆ оу҆молѝ є҆го̀. Не ревнꙋ́й спѣ́ющемꙋ въ пꙋтѝ свое́мъ, человѣ́кꙋ творѧ́щемꙋ законопрестꙋпле́нїе. Повини́ся Го́сподеві і умоли́ Єго́. Не ревну́й спі́ющему в путі́ своє́м, челові́ку, творя́щему законопреступле́ніє.
8
8
Преста́ни ѿ гнѣ́ва и҆ ѡ҆ста́ви ꙗ҆́рость: не ревнꙋ́й, є҆́же лꙋка́вновати, Преста́ни от гні́ва і оста́ви я́рость; не ревну́й, є́же лука́вновати,
9
9
занѐ лꙋка́внꙋющїи потребѧ́тсѧ, терпѧ́щїи же гдⷭ҇а, ті́и наслѣ́дѧтъ зе́млю. зане́ лука́внующії потреб'я́ться, терп'я́щії же Го́спода, ті́ї наслі́дять зе́млю.
10
10
И҆ є҆щѐ ма́лѡ, и҆ не бꙋ́детъ грѣ́шника: и҆ взы́щеши мѣ́сто є҆гѡ̀ и҆ не ѡ҆брѧ́щеши. І єще́ ма́ло, і не бу́деть грі́шника; і взи́щеши мі́сто єго́ і не обря́щеши.
11
11
Кро́тцыи же наслѣ́дѧтъ зе́млю и҆ насладѧ́тсѧ ѡ҆ мно́жествѣ ми́ра. Кро́тції же наслі́дять зе́млю і насладя́ться о мно́жестві ми́ра.
12
12
Назира́етъ грѣ́шный првⷣнаго и҆ поскреже́щетъ на́нь зꙋбы̀ свои́ми: Назира́єть грі́шний пра́веднаго і поскреже́щеть нань зуби́ свої́ми;
13
13
гдⷭ҇ь же посмѣе́тсѧ є҆мꙋ̀, занѐ прозира́етъ, ꙗ҆́кѡ прїи́детъ де́нь є҆гѡ̀. Госпо́дь же посміє́ться єму́, зане́ прозира́єть, я́ко при́йдеть день єго́.
14
14
Ме́чь и҆звлеко́ша грѣ̑шницы, напрѧго́ша лꙋ́къ сво́й, низложи́ти оу҆бо́га и҆ ни́ща, закла́ти пра̑выѧ се́рдцемъ. Мечь ізвлеко́ша грі́шници, напряго́ша лук свой, низложи́ти убо́га і ни́ща, закла́ти пра́вия се́рдцем.
15
15
Ме́чь и҆́хъ да вни́детъ въ сердца̀ и҆́хъ, и҆ лꙋ́цы и҆́хъ да сокрꙋша́тсѧ. Мечь їх да вни́деть в сердця́ їх, і лу́ці їх да сокруша́ться.
16
16
Лꙋ́чше ма́лое првⷣникꙋ, па́че бога́тства грѣ́шныхъ мно́га. Лу́чше ма́лоє пра́веднику, па́че бога́тства грі́шних мно́га.
17
17
Занѐ мы̑шцы грѣ́шныхъ сокрꙋша́тсѧ, оу҆твержда́етъ же првⷣныѧ гдⷭ҇ь. Зане́ ми́шці грі́шних сокруша́ться, утвержда́єть же пра́ведния Госпо́дь.
18
18
Вѣ́сть гдⷭ҇ь пꙋти̑ непоро́чныхъ, и҆ достоѧ́нїе и҆́хъ въ вѣ́къ бꙋ́детъ. Вість Госпо́дь путі́ непоро́чних, і достоя́ніє їх в вік бу́деть.
19
19
Не постыдѧ́тсѧ во вре́мѧ лю́тое и҆ во дне́хъ гла́да насы́тѧтсѧ, ꙗ҆́кѡ грѣ̑шницы поги́бнꙋтъ. Не постидя́ться во вре́м'я лю́тоє і во днех гла́да наси́тяться, я́ко грі́шници поги́бнуть.
20
20
Врази́ же гдⷭ҇ни, кꙋ́пнѡ просла́витисѧ и҆̀мъ и҆ вознести́сѧ, и҆зчеза́юще ꙗ҆́кѡ ды́мъ и҆зчезо́ша. Вразі́ же Госпо́дні, ку́пно просла́витися їм і вознести́ся, ізчеза́юще, я́ко дим, ізчезо́ша.
21
21
Зае́млетъ грѣ́шный и҆ не возврати́тъ: првⷣный же ще́дритъ и҆ дае́тъ. Зає́млеть грі́шний і не возврати́ть; пра́ведний же ще́дрить і дає́ть.
22
22
Ꙗ҆́кѡ благословѧ́щїи є҆го̀ наслѣ́дѧтъ зе́млю, кленꙋ́щїи же є҆го̀ потребѧ́тсѧ. Я́ко благословя́щії Єго́ наслі́дять зе́млю, клену́щії же Єго́ потреб'я́ться.
23
23
Ѿ гдⷭ҇а стѡпы̀ человѣ́кꙋ и҆справлѧ́ютсѧ, и҆ пꙋтѝ є҆гѡ̀ восхо́щетъ ѕѣлѡ̀. От Го́спода стопи́ челові́ку ісправля́ються, і путі́ єго́ восхо́щеть зіло́.
24
24
Є҆гда̀ паде́тъ, не разбїе́тсѧ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь подкрѣплѧ́етъ рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀. Єгда́ паде́ть, не разбіє́ться, я́ко Госпо́дь подкріпля́єть ру́ку єго́.
25
25
Ю҆нѣ́йшїй бы́хъ, и҆́бо состарѣ́хсѧ, и҆ не ви́дѣхъ првⷣника ѡ҆ста́влена, нижѐ сѣ́мене є҆гѡ̀ просѧ́ща хлѣ́бы. Юні́йшій бих, і́бо состарі́хся, і не ви́діх пра́ведника оста́влена, ніже́ сі́мене єго́ прося́ща хлі́би.
26
26
Ве́сь де́нь ми́лꙋетъ и҆ взаи́мъ дае́тъ првⷣный, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ во бл҃гослове́нїе бꙋ́детъ. Весь день ми́луєть і взайм дає́ть пра́ведний, і сі́м'я єго́ во благослове́ніє бу́деть.
27
27
Оу҆клони́сѧ ѿ ѕла̀ и҆ сотворѝ бл҃го, и҆ всели́сѧ въ вѣ́къ вѣ́ка. Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го, і всели́ся в вік ві́ка.
28
28
Ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь лю́битъ сꙋ́дъ и҆ не ѡ҆ста́витъ прпⷣбныхъ свои́хъ: во вѣ́къ сохранѧ́тсѧ: беззакѡ́нницы же и҆зженꙋ́тсѧ, и҆ сѣ́мѧ нечести́выхъ потреби́тсѧ. Я́ко Госпо́дь лю́бить суд і не оста́вить преподо́бних Свої́х; во вік сохраня́ться; беззако́нници же ізжену́ться, і сі́м'я нечести́вих потреби́ться.
29
29
Првⷣницы же наслѣ́дѧтъ зе́млю и҆ вселѧ́тсѧ въ вѣ́къ вѣ́ка на не́й. Пра́ведници же наслі́дять зе́млю і вселя́ться в вік ві́ка на ней.
30
30
Оу҆ста̀ првⷣнагѡ поꙋча́тсѧ премⷣрости, и҆ ѧ҆зы́къ є҆гѡ̀ возглаго́летъ сꙋ́дъ. Уста́ пра́веднаго поуча́ться прему́дрости, і язи́к єго́ возглаго́леть суд.
31
31
Зако́нъ бг҃а є҆гѡ̀ се́рдцы є҆гѡ̀, и҆ не за́пнꙋтсѧ стѡпы̀ є҆гѡ̀. Зако́н Бо́га єго́ се́рдці єго́, і не за́пнуться стопи́ єго́.
32
32
Сматрѧ́етъ грѣ́шный првⷣнаго и҆ и҆́щетъ є҆́же оу҆мертви́ти є҆го̀: Сматря́єть грі́шний пра́веднаго і і́щеть, є́же умертви́ти єго́;
33
33
гдⷭ҇ь же не ѡ҆ста́витъ є҆гѡ̀ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, нижѐ ѡ҆сꙋ́дитъ є҆го̀, є҆гда̀ сꙋ́дитъ є҆мꙋ̀. Госпо́дь же не оста́вить єго́ в руку́ єго́, ніже́ осу́дить єго́, єгда́ су́дить єму́.
34
34
Потерпѝ гдⷭ҇а и҆ сохранѝ пꙋ́ть є҆гѡ̀, и҆ вознесе́тъ тѧ̀ є҆́же наслѣ́дити зе́млю: внегда̀ потреблѧ́тисѧ грѣ́шникѡмъ, оу҆́зриши. Потерпи́ Го́спода і сохрани́ путь Єго́, і вознесе́ть Тя, є́же наслі́дити зе́млю; внегда́ потребля́тися грі́шником, у́зриши.
35
35
Ви́дѣхъ нечести́ваго превозносѧ́щасѧ и҆ вы́сѧщасѧ ꙗ҆́кѡ ке́дры лїва̑нскїѧ: Ви́діх нечести́ваго превознося́щася і ви́сящася, я́ко ке́дри лива́нськія;
36
36
и҆ ми́мѡ и҆до́хъ, и҆ сѐ, не бѣ̀, и҆ взыска́хъ є҆го̀, и҆ не ѡ҆брѣ́тесѧ мѣ́сто є҆гѡ̀. і ми́мо ідо́х, і се не бі, і взиска́х єго́, і не обрі́теся мі́сто єго́.
37
37
Хранѝ неѕло́бїе и҆ ви́ждь правотꙋ̀, ꙗ҆́кѡ є҆́сть ѡ҆ста́нокъ человѣ́кꙋ ми́рнꙋ. Храни́ незло́біє і виждь правоту́, я́ко єсть оста́нок челові́ку ми́рну.
38
38
Беззакѡ́нницы же потребѧ́тсѧ вкꙋ́пѣ: ѡ҆ста́нцы же нечести́выхъ потребѧ́тсѧ. Беззако́нници же потреб'я́ться вку́пі; оста́нци же нечести́вих потреб'я́ться.
39
39
Сп҃се́нїе же првⷣныхъ ѿ гдⷭ҇а, и҆ защи́титель и҆́хъ є҆́сть во вре́мѧ ско́рби: Спасе́ніє же пра́ведних от Го́спода, і Защи́титель їх єсть во вре́м'я ско́рби;
40
40
и҆ помо́жетъ и҆̀мъ гдⷭ҇ь и҆ и҆зба́витъ и҆̀хъ, и҆ и҆́зметъ и҆̀хъ ѿ грѣ̑шникъ и҆ сп҃се́тъ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́ша на него̀. і помо́жеть їм Госпо́дь, і ізба́вить їх, і і́зметь їх от грі́шник, і спасе́ть їх, я́ко упова́ша на Него́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ л҃з
Псалом 37
1
1
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, въ воспомина́нїе ѡ҆ сꙋббѡ́тѣ, л҃з҃. Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37.
2
2
Гдⷭ҇и, да не ꙗ҆́ростїю твое́ю ѡ҆бличи́ши менѐ, нижѐ гнѣ́вомъ твои́мъ нака́жеши менѐ: Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́;
3
3
ꙗ҆́кѡ стрѣ́лы твоѧ̑ оу҆нзо́ша во мнѣ̀, и҆ оу҆тверди́лъ є҆сѝ на мнѣ̀ рꙋ́кꙋ твою̀. я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́.
4
4
Нѣ́сть и҆зцѣле́нїѧ въ пло́ти мое́й ѿ лица̀ гнѣ́ва твоегѡ̀, нѣ́сть ми́ра въ косте́хъ мои́хъ ѿ лица̀ грѣ̑хъ мои́хъ. Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х.
5
5
Ꙗ҆́кѡ беззакѡ́нїѧ моѧ̑ превзыдо́ша главꙋ̀ мою̀, ꙗ҆́кѡ бре́мѧ тѧ́жкое ѡ҆тѧготѣ́ша на мнѣ̀. Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні.
6
6
Возсмердѣ́ша и҆ согни́ша ра̑ны моѧ̑, ѿ лица̀ безꙋ́мїѧ моегѡ̀. Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́.
7
7
Пострада́хъ и҆ слѧко́хсѧ до конца̀, ве́сь де́нь сѣ́тꙋѧ хожда́хъ: Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х;
8
8
ꙗ҆́кѡ лѧ́двїѧ моѧ̑ напо́лнишасѧ порꙋга́нїй, и҆ нѣ́сть и҆зцѣле́нїѧ въ пло́ти мое́й. я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й.
9
9
Ѡ҆ѕло́бленъ бы́хъ и҆ смири́хсѧ до ѕѣла̀, рыка́хъ ѿ воздыха́нїѧ се́рдца моегѡ̀. Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́.
10
10
Гдⷭ҇и, пред̾ тобо́ю всѐ жела́нїе моѐ, и҆ воздыха́нїе моѐ ѿ тебє̀ не оу҆таи́сѧ. Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся.
11
11
Се́рдце моѐ смѧте́сѧ, ѡ҆ста́ви мѧ̀ си́ла моѧ̀, и҆ свѣ́тъ ѻ҆́чїю моє́ю, и҆ то́й нѣ́сть со мно́ю. Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю.
12
12
Дрꙋ́зи моѝ и҆ и҆́скреннїи моѝ прѧ́мѡ мнѣ̀ прибли́жишасѧ и҆ ста́ша. Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша.
13
13
И҆ бли́жнїи моѝ ѿдале́че менє̀ ста́ша, и҆ нꙋжда́хꙋсѧ и҆́щꙋщїи дꙋ́шꙋ мою̀: и҆ и҆́щꙋщїи ѕла̑ѧ мнѣ̀ глаго́лахꙋ сꙋ́єтнаѧ, и҆ льсти̑внымъ ве́сь де́нь поꙋча́хꙋсѧ. І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся.
14
14
А҆́зъ же ꙗ҆́кѡ глꙋ́хъ не слы́шахъ, и҆ ꙗ҆́кѡ нѣ́мъ не ѿверза́ѧй оу҆́стъ свои́хъ: Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х;
15
15
и҆ бы́хъ ꙗ҆́кѡ человѣ́къ не слы́шай и҆ не и҆мы́й во оу҆стѣ́хъ свои́хъ ѡ҆бличе́нїѧ. і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія.
16
16
Ꙗ҆́кѡ на тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, ты̀ оу҆слы́шиши, гдⷭ҇и бж҃е мо́й. Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой.
17
17
Ꙗ҆́кѡ рѣ́хъ: да не когда̀ пора́дꙋютмисѧ вразѝ моѝ: и҆ внегда̀ подвижа́тисѧ нога́мъ мои̑мъ, на мѧ̀ велерѣ́чеваша. Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша.
18
18
Ꙗ҆́кѡ а҆́зъ на ра̑ны гото́въ, и҆ болѣ́знь моѧ̀ предо мно́ю є҆́сть вы́нꙋ. Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну.
19
19
Ꙗ҆́кѡ беззако́нїе моѐ а҆́зъ возвѣщꙋ̀ и҆ попекꙋ́сѧ ѡ҆ грѣсѣ̀ мое́мъ. Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м.
20
20
Врази́ же моѝ живꙋ́тъ и҆ оу҆крѣпи́шасѧ па́че менє̀, и҆ оу҆мно́жишасѧ ненави́дѧщїи мѧ̀ без̾ пра́вды: Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди;
21
21
воздаю́щїи мѝ ѕла̑ѧ воз̾ блага̑ѧ ѡ҆болга́хꙋ мѧ̀, занѐ гонѧ́хъ благосты́ню. воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню.
22
22
Не ѡ҆ста́ви менѐ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, не ѿстꙋпѝ ѿ менє̀: Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́;
23
23
вонмѝ въ по́мощь мою̀, гдⷭ҇и сп҃се́нїѧ моегѡ̀. воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́.
Ѱало́мъ л҃и
Псалом 38
1
1
Въ коне́цъ, і҆дїѳꙋ́мꙋ, пѣ́снь дв҃дꙋ, л҃и҃. В коне́ць, Ідифу́му, піснь Дави́ду, 38.
2
2
Рѣ́хъ: сохраню̀ пꙋти̑ моѧ̑, є҆́же не согрѣша́ти мѝ ѧ҆зы́комъ мои́мъ: положи́хъ оу҆стѡ́мъ мои̑мъ храни́ло, внегда̀ воста́ти грѣ́шномꙋ предо мно́ю. Ріх: сохраню́ путі́ моя́, є́же не согріша́ти мі язи́ком мої́м; положи́х усто́м мої́м храни́ло, внегда́ воста́ти грі́шному пре́до мно́ю.
3
3
Ѡ҆нѣмѣ́хъ и҆ смири́хсѧ, и҆ оу҆молча́хъ ѿ бла̑гъ, и҆ болѣ́знь моѧ̀ ѡ҆бнови́сѧ. Онімі́х і смири́хся, і умолча́х от благ, і болі́знь моя́ обнови́ся.
4
4
Согрѣ́ѧсѧ се́рдце моѐ во мнѣ̀, и҆ въ поꙋче́нїи мое́мъ разгори́тсѧ ѻ҆́гнь: глаго́лахъ ѧ҆зы́комъ мои́мъ: Согрі́яся се́рдце моє́ во мні, і в поуче́нії моє́м разгори́ться огнь; глаго́лах язи́ком мої́м:
5
5
скажи́ ми, гдⷭ҇и, кончи́нꙋ мою̀ и҆ число̀ дні́й мои́хъ, ко́е є҆́сть, да разꙋмѣ́ю, что̀ лиша́юсѧ а҆́зъ. скажи́ мі, Го́споди, кончи́ну мою́ і число́ дній мої́х, ко́є єсть, да разумі́ю, что лиша́юся аз.
6
6
Сѐ, пѧ̑ди положи́лъ є҆сѝ дни̑ моѧ̑, и҆ соста́въ мо́й ꙗ҆́кѡ ничто́же пред̾ тобо́ю: ѻ҆ба́че всѧ́чєскаѧ сꙋета̀ всѧ́къ человѣ́къ живы́й. Се, п'я́ді положи́л єси́ дні моя́, і соста́в мой — я́ко нічто́же пред Тобо́ю; оба́че вся́чеськая суєта́ всяк челові́к живи́й.
7
7
Оу҆̀бо ѡ҆́бразомъ хо́дитъ человѣ́къ, ѻ҆ба́че всꙋ́е мѧте́тсѧ: сокро́вищствꙋетъ, и҆ не вѣ́сть, комꙋ̀ собере́тъ ѧ҆̀. У́бо о́бразом хо́дить челові́к, оба́че всу́є м'яте́ться; сокро́вищствуєть, і не вість, кому́ собере́ть я.
8
8
И҆ нн҃ѣ кто̀ терпѣ́нїе моѐ; не гдⷭ҇ь ли; и҆ соста́въ мо́й ѿ тебє̀ є҆́сть. І ни́ні кто терпі́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? І соста́в мой от Тебе́ єсть.
9
9
Ѿ всѣ́хъ беззако́нїй мои́хъ и҆зба́ви мѧ̀: поноше́нїе безꙋ́мномꙋ да́лъ мѧ̀ є҆сѝ. От всіх беззако́ній мої́х ізба́ви м'я; поноше́ніє безу́мному дал м'я єси́.
10
10
Ѡ҆нѣмѣ́хъ и҆ не ѿверзо́хъ оу҆́стъ мои́хъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ. Онімі́х і не отверзо́х уст мої́х, я́ко Ти сотвори́л єси́.
11
11
Ѿста́ви ѿ менє̀ ра̑ны твоѧ̑: ѿ крѣ́пости бо рꙋкѝ твоеѧ̀ а҆́зъ и҆зчезо́хъ. Отста́ви от мене́ ра́ни Твоя́; от крі́пости бо руки́ Твоєя́ аз ізчезо́х.
12
12
Во ѡ҆бличе́нїихъ ѡ҆ беззако́нїи наказа́лъ є҆сѝ человѣ́ка, и҆ и҆ста́ѧлъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ паꙋчи́нꙋ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀: ѻ҆ба́че всꙋ́е всѧ́къ человѣ́къ. Во обличе́ніїх о беззако́нії наказа́л єси́ челові́ка, і іста́ял єси́, я́ко паучи́ну, ду́шу єго́; оба́че всу́є всяк челові́к.
13
13
Оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, гдⷭ҇и, и҆ моле́нїе моѐ внꙋшѝ, сле́зъ мои́хъ не премолчѝ: ꙗ҆́кѡ пресе́лникъ а҆́зъ є҆́смь оу҆ тебє̀ и҆ пришле́цъ, ꙗ҆́коже всѝ ѻ҆тцы̀ моѝ. Усли́ши моли́тву мою́, Го́споди, і моле́ніє моє́ внуши́, слез мої́х не премолчи́; я́ко пресе́льник аз єсьм у Тебе́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́.
14
14
Ѡ҆сла́би мѝ, да почі́ю, пре́жде да́же не ѿидꙋ̀, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́дꙋ. Осла́би мі, да почи́ю, пре́жде да́же не отиду́, і ктому́ не бу́ду.
Ѱало́мъ л҃ѳ
Псалом 39
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, л҃ѳ҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 39.
2
2
Терпѧ̀ потерпѣ́хъ гдⷭ҇а, и҆ внѧ́тъ мѝ и҆ оу҆слы́ша моли́твꙋ мою̀: Терп'я́ потерпі́х Го́спода, і внят мі і усли́ша моли́тву мою́;
3
3
и҆ возведе́ мѧ ѿ ро́ва страсте́й и҆ ѿ бре́нїѧ ти́ны, и҆ поста́ви на ка́мени но́зѣ моѝ и҆ и҆спра́ви стѡпы̀ моѧ̑: і возведе́ м'я от ро́ва страсте́й і от бре́нія ти́ни, і поста́ви на ка́мені но́зі мої́ і іспра́ви стопи́ моя́;
4
4
и҆ вложѝ во оу҆ста̀ моѧ̑ пѣ́снь но́вꙋ, пѣ́нїе бг҃ꙋ на́шемꙋ. Оу҆́ зрѧтъ мно́зи и҆ оу҆боѧ́тсѧ, и҆ оу҆пова́ютъ на гдⷭ҇а. і вложи́ во уста́ моя́ піснь но́ву, пі́ніє Бо́гу на́шему. ​У́зрять мно́зі і убоя́ться, і упова́ють на Го́спода.
5
5
Бл҃же́нъ мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же є҆́сть и҆́мѧ гдⷭ҇не оу҆пова́нїе є҆гѡ̀, и҆ не призрѣ̀ въ сꙋєты̀ и҆ неистовлє́нїѧ лѡ́жнаѧ. Блаже́н муж, єму́же єсть і́м'я Госпо́днє упова́ніє єго́, і не призрі́ в суєти́ і неістовле́нія ло́жная.
6
6
Мнѡ́га сотвори́лъ є҆сѝ ты̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, чꙋдеса̀ твоѧ̑, и҆ помышле́нїємъ твои̑мъ нѣ́сть кто̀ оу҆подо́битсѧ тебѣ̀: возвѣсти́хъ и҆ глаго́лахъ: оу҆мно́жишасѧ па́че числа̀. Мно́га сотвори́л єси́ Ти, Го́споди Бо́же мой, чудеса́ Твоя́, і помишле́нієм Твої́м ність кто уподо́биться Тебі́; возвісти́х і глаго́лах; умно́жишася па́че числа́.
7
7
Же́ртвы и҆ приноше́нїѧ не восхотѣ́лъ є҆сѝ, тѣ́ло же сверши́лъ мѝ є҆сѝ: всесожже́нїй и҆ ѡ҆ грѣсѣ̀ не взыска́лъ є҆сѝ. Же́ртви і приноше́нія не восхоті́л єси́, ті́ло же сверши́л мі єси́; всесожже́ній і о грісі́ не взиска́л єси́.
8
8
Тогда̀ рѣ́хъ: сѐ, прїидꙋ̀: въ глави́знѣ кни́жнѣ пи́сано є҆́сть ѡ҆ мнѣ̀: Тогда́ ріх: се, прийду́; в глави́зні кни́жні пи́сано єсть о мні;
9
9
є҆́же сотвори́ти во́лю твою̀, бж҃е мо́й, восхотѣ́хъ, и҆ зако́нъ тво́й посредѣ̀ чре́ва моегѡ̀. є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мой, восхоті́х, і зако́н Твой посреді́ чре́ва моєго́.
10
10
Благовѣсти́хъ пра́вдꙋ въ цр҃кви вели́цѣй, сѐ, оу҆стна́мъ мои̑мъ не возбраню̀: гдⷭ҇и, ты̀ разꙋмѣ́лъ є҆сѝ. Благовісти́х пра́вду в це́ркві вели́цій, се, устна́м мої́м не возбраню́; Го́споди, Ти разумі́л єси́.
11
11
Пра́вдꙋ твою̀ не скры́хъ въ се́рдцы мое́мъ, и҆́стинꙋ твою̀ и҆ сп҃се́нїе твоѐ рѣ́хъ, не скры́хъ млⷭ҇ть твою̀ и҆ и҆́стинꙋ твою̀ ѿ со́нма мно́га. Пра́вду Твою́ не скрих в се́рдці моє́м, і́стину Твою́ і спасе́ніє Твоє́ ріх, не скрих ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ от со́нма мно́га.
12
12
Ты́ же, гдⷭ҇и, не оу҆далѝ щедро́тъ твои́хъ ѿ менє̀: млⷭ҇ть твоѧ̀ и҆ и҆́стина твоѧ̀ вы́нꙋ да застꙋ́питѣ мѧ̀. Ти же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твої́х от мене́; ми́лость Твоя́ і і́стина Твоя́ ви́ну да засту́питі м'я.
13
13
Ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́ша мѧ̀ ѕла̑ѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀: постиго́ша мѧ̀ беззакѡ́нїѧ моѧ̑, и҆ не возмого́хъ зрѣ́ти: оу҆мно́жишасѧ па́че вла̑съ главы̀ моеѧ̀, и҆ се́рдце моѐ ѡ҆ста́ви мѧ̀. Я́ко одержа́ша м'я зла́я, ї́мже ність числа́; постиго́ша м'я беззако́нія моя́, і не возмого́х зрі́ти; умно́жишася па́че влас глави́ моєя́, і се́рдце моє́ оста́ви м'я.
14
14
Бл҃говолѝ, гдⷭ҇и, и҆зба́вити мѧ̀: гдⷭ҇и, во є҆́же помощи́ ми, вонмѝ. Благоволи́, Го́споди, ізба́вити м'я; Го́споди, во є́же помощи́ мі, воньми́.
15
15
Да постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ вкꙋ́пѣ и҆́щꙋщїи дꙋ́шꙋ мою̀, и҆з̾ѧ́ти ю҆̀: да возвратѧ́тсѧ вспѧ́ть и҆ постыдѧ́тсѧ хотѧ́щїи мѝ ѕла̑ѧ. Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі і́щущії ду́шу мою́, із'я́ти ю; да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я.
16
16
Да прїи́мꙋтъ а҆́бїе стꙋ́дъ сво́й глаго́лющїи мѝ: бла́гоже, бла́гоже. Да при́ймуть а́біє студ свой глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже!
17
17
Да возра́дꙋютсѧ и҆ возвеселѧ́тсѧ ѡ҆ тебѣ̀ всѝ и҆́щꙋщїи тебѐ, гдⷭ҇и, и҆ да рекꙋ́тъ вы́нꙋ, да возвели́читсѧ гдⷭ҇ь, лю́бѧщїи сп҃се́нїе твоѐ. Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Го́споди, і да реку́ть ви́ну «Да возвели́читься Госпо́дь!» лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́.
18
18
А҆́зъ же ни́щъ є҆́смь и҆ оу҆бо́гъ, гдⷭ҇ь попече́тсѧ ѡ҆ мнѣ̀: помо́щникъ мо́й и҆ защи́титель мо́й є҆сѝ ты̀, бж҃е мо́й, не закоснѝ. Аз же нищ єсьм і убо́г, Госпо́дь попече́ться о мні; Помо́щник мой і Защи́титель мой єси́ Ти, Бо́же мой, не закосни́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ м҃
Псалом 40
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, м҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 40.
2
2
Бл҃же́нъ разꙋмѣва́ѧй на ни́ща и҆ оу҆бо́га, въ де́нь лю́тъ и҆зба́витъ є҆го̀ гдⷭ҇ь. Блаже́н разуміва́яй на ни́ща і убо́га, в день лют ізба́вить єго́ Госпо́дь.
3
3
Гдⷭ҇ь да сохрани́тъ є҆го̀ и҆ живи́тъ є҆го̀, и҆ да оу҆бл҃жи́тъ є҆го̀ на землѝ и҆ да не преда́стъ є҆гѡ̀ въ рꙋ́ки врагѡ́въ є҆гѡ̀. Госпо́дь да сохрани́ть єго́ і живи́ть єго́, і да ублажи́ть єго́ на землі́, і да не преда́сть єго́ в ру́ки враго́в єго́.
4
4
Гдⷭ҇ь да помо́жетъ є҆мꙋ̀ на ѻ҆дрѣ̀ болѣ́зни є҆гѡ̀: всѐ ло́же є҆гѡ̀ ѡ҆брати́лъ є҆сѝ въ болѣ̑зни є҆гѡ̀. Госпо́дь да помо́жеть єму́ на одрі́ болі́зні єго́; все ло́же єго́ обрати́л єси́ в болі́зні єго́.
5
5
А҆́зъ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, поми́лꙋй мѧ̀, и҆зцѣлѝ дꙋ́шꙋ мою̀, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хъ тѝ. Аз ріх: Го́споди, поми́луй м'я, ізціли́ ду́шу мою́, я́ко согріши́х Ті.
6
6
Вразѝ моѝ рѣ́ша мнѣ̀ ѕла̑ѧ: когда̀ оу҆́мретъ, и҆ поги́бнетъ и҆́мѧ є҆гѡ̀; Вразі́ мої́ рі́ша мні зла́я: когда́ у́мреть, і поги́бнеть і́м'я єго́?
7
7
И҆ вхожда́ше ви́дѣти, всꙋ́е глаго́лаше се́рдце є҆гѡ̀: собра̀ беззако́нїе себѣ̀, и҆схожда́ше во́нъ и҆ глаго́лаше вкꙋ́пѣ. І вхожда́ше ви́діти, всу́є глаго́лаше се́рдце єго́; собра́ беззако́ніє себі́, ісхожда́ше вон і глаго́лаше вку́пі.
8
8
На мѧ̀ шепта́хꙋ всѝ вразѝ моѝ, на мѧ̀ помышлѧ́хꙋ ѕла̑ѧ мнѣ̀. На м'я шепта́ху всі вразі́ мої́, на м'я помишля́ху зла́я мні.
9
9
Сло́во законопрестꙋ́пное возложи́ша на мѧ̀: є҆да̀ спѧ́й не приложи́тъ воскреснꙋ́ти; Сло́во законопресту́пноє возложи́ша на м'я: єда́ сп'яй не приложи́ть воскресну́ти?
10
10
И҆́бо человѣ́къ ми́ра моегѡ̀, на него́же оу҆пова́хъ, ꙗ҆ды́й хлѣ́бы моѧ̑, возвели́чи на мѧ̀ запина́нїе. І́бо челові́к ми́ра моєго́, на него́же упова́х, яди́й хлі́би моя́, возвели́чи на м'я запина́ніє.
11
11
Ты́ же, гдⷭ҇и, поми́лꙋй мѧ̀ и҆ возста́ви мѧ̀, и҆ возда́мъ и҆̀мъ. Ти же, Го́споди, поми́луй м'я і возста́ви м'я, і возда́м їм.
12
12
Въ се́мъ позна́хъ, ꙗ҆́кѡ восхотѣ́лъ мѧ̀ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ не возра́дꙋетсѧ вра́гъ мо́й ѡ҆ мнѣ̀. В сем позна́х, я́ко восхоті́л м'я єси́, я́ко не возра́дується враг мой о мні.
13
13
Мене́ же за неѕло́бїе прїѧ́лъ, и҆ оу҆тверди́лъ мѧ̀ є҆сѝ пред̾ тобо́ю въ вѣ́къ. Мене́ же за незло́біє прия́л і утверди́л м'я єси́ пред Тобо́ю в вік.
14
14
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка: бꙋ́ди, бꙋ́ди. Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка! Бу́ди, бу́ди.
Ѱало́мъ м҃а
Псалом 41
1
1
Въ коне́цъ, въ ра́зꙋмъ сынѡ́въ коре́овыхъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, м҃а҃. В коне́ць, в ра́зум сино́в Коре́йових, псало́м Дави́ду, 41.
2
2
И҆́мже ѡ҆́бразомъ жела́етъ є҆ле́нь на и҆сто́чники водны̑ѧ, си́це жела́етъ дꙋша̀ моѧ̀ къ тебѣ̀, бж҃е. І́мже о́бразом жела́єть єле́нь на істо́чники водни́я, си́це жела́єть душа́ моя́ к Тебі́, Бо́же.
3
3
Возжада̀ дꙋша̀ моѧ̀ къ бг҃ꙋ крѣ́пкомꙋ, живо́мꙋ: когда̀ прїидꙋ̀ и҆ ꙗ҆влю́сѧ лицꙋ̀ бж҃їю; Возжада́ душа́ моя́ к Бо́гу крі́пкому, живо́му; когда́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жию?
4
4
Бы́ша сле́зы моѧ̑ мнѣ̀ хлѣ́бъ де́нь и҆ но́щь, внегда̀ глаго́латисѧ мнѣ̀ на всѧ́къ де́нь: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ тво́й; Би́ша сле́зи моя́ мні хліб день і нощ, внегда́ глаго́латися мні на всяк день: гді єсть Бог твой?
5
5
Сїѧ̑ помѧнꙋ́хъ, и҆ и҆злїѧ́хъ на мѧ̀ дꙋ́шꙋ мою̀: ꙗ҆́кѡ пройдꙋ̀ въ мѣ́сто селе́нїѧ ди́вна, да́же до до́мꙋ бж҃їѧ, во гла́сѣ ра́дованїѧ и҆ и҆сповѣ́данїѧ, шꙋ́ма пра́зднꙋющагѡ. Сія́ пом'яну́х і ізлія́х на м'я ду́шу мою́; я́ко пройду́ в мі́сто селе́нія ди́вна, да́же до до́му Бо́жия, во гла́сі ра́дованія і іспові́данія, шу́ма пра́зднующаго.
6
6
Вскꙋ́ю приско́рбна є҆сѝ, дꙋшѐ моѧ̀; и҆ вскꙋ́ю смꙋща́еши мѧ̀; оу҆пова́й на бг҃а, ꙗ҆́кѡ и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀, сп҃се́нїе лица̀ моегѡ̀ и҆ бг҃ъ мо́й. Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.
7
7
Ко мнѣ̀ самомꙋ̀ дꙋша̀ моѧ̀ смѧте́сѧ: сегѡ̀ ра́ди помѧнꙋ́хъ тѧ̀ ѿ землѝ і҆ѻрда́нски и҆ є҆рмѡнїи́мски, ѿ горы̀ ма́лыѧ. Ко мні самому́ душа́ моя́ см'яте́ся; сего́ ра́ди пом'яну́х Тя от землі́ іорда́нськи і єрмонії́мськи, от гори́ ма́лия.
8
8
Бе́здна бе́зднꙋ призыва́етъ во гла́сѣ хлѧ́бїй твои́хъ: всѧ̑ высѡты̑ твоѧ̑ и҆ вѡ́лны твоѧ̑ на мнѣ̀ преидо́ша. Бе́здна бе́здну призива́єть во гла́сі хля́бій Твої́х; вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша.
9
9
Въ де́нь заповѣ́сть гдⷭ҇ь млⷭ҇ть свою̀, и҆ но́щїю пѣ́снь є҆гѡ̀ ѿ менє̀ [оу҆ менє̀], моли́тва бг҃ꙋ живота̀ моегѡ̀. В день запові́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, і но́щію піснь Єго́ от мене́ [у мене́] — моли́тва Бо́гу живота́ моєго́.
10
10
Рекꙋ̀ бг҃ꙋ: застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ, почто̀ мѧ̀ забы́лъ є҆сѝ; и҆ вскꙋ́ю сѣ́тꙋѧ хождꙋ̀, внегда̀ ѡ҆скорблѧ́етъ вра́гъ; Реку́ Бо́гу: Засту́пник мой єси́, почто́ м'я заби́л єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?
11
11
Внегда̀ сокрꙋша́тисѧ косте́мъ мои̑мъ, поноша́хꙋ мѝ вразѝ моѝ, внегда̀ глаго́лати и҆̀мъ мнѣ̀ на всѧ́къ де́нь: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ тво́й; Внегда́ сокруша́тися косте́м мої́м, поноша́ху мі вразі́ мої́, внегда́ глаго́лати їм мні на всяк день: гді єсть Бог Твой?
12
12
Вскꙋ́ю приско́рбна є҆сѝ, дꙋшѐ моѧ̀; и҆ вскꙋ́ю смꙋща́еши мѧ̀; оу҆пова́й на бг҃а, ꙗ҆́кѡ и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀, сп҃се́нїе лица̀ моегѡ̀ и҆ бг҃ъ мо́й. Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.
Ѱало́мъ м҃в
Псалом 42
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, м҃в҃. Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 42.
1
1
Сꙋди́ ми, бж҃е, и҆ разсꙋдѝ прю̀ мою̀: ѿ ꙗ҆зы́ка не преподо́бна, ѿ человѣ́ка непра́ведна и҆ льсти́ва и҆зба́ви мѧ̀. Суди́ мі, Бо́же, і разсуди́ прю мою́; от язи́ка не преподо́бна, от челові́ка непра́ведна і льсти́ва ізба́ви м'я.
2
2
Занѐ ты̀ є҆сѝ, бж҃е, крѣ́пость моѧ̀, вскꙋ́ю ѿри́нꙋлъ мѧ̀ є҆сѝ; и҆ вскꙋ́ю сѣ́тꙋѧ хождꙋ̀, внегда̀ ѡ҆скорблѧ́етъ вра́гъ; Зане́ Ти єси́, Бо́же, крі́пость моя́, вску́ю отри́нул м'я єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?
3
3
Послѝ свѣ́тъ тво́й и҆ и҆́стинꙋ твою̀: та̑ мѧ̀ наста́виста, и҆ введо́ста мѧ̀ въ го́рꙋ ст҃ꙋ́ю твою̀ и҆ въ селє́нїѧ твоѧ̑. Посли́ світ Твой і і́стину Твою́; та м'я наста́виста, і введо́ста м'я в го́ру святу́ю Твою́ і в селе́нія Твоя́.
4
4
И҆ вни́дꙋ къ же́ртвенникꙋ бж҃їю, къ бг҃ꙋ веселѧ́щемꙋ ю҆́ность мою̀: и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ гꙋ́слехъ, бж҃е, бж҃е мо́й. І вни́ду к же́ртвеннику Бо́жию, к Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́; іспові́мся Тебі́ в гу́слех, Бо́же, Бо́же мой.
5
5
Вскꙋ́ю приско́рбна є҆сѝ, дꙋшѐ моѧ̀; и҆ вскꙋ́ю смꙋща́еши мѧ̀; оу҆пова́й на бг҃а, ꙗ҆́кѡ и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀, сп҃се́нїе лица̀ моегѡ̀ и҆ бг҃ъ мо́й. Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ м҃г
Псалом 43
1
1
Въ коне́цъ, сынѡ́въ коре́овыхъ, въ ра́зꙋмъ, ѱало́мъ, м҃г҃. В коне́ць, сино́в Коре́йових, в ра́зум, псало́м, 43.
2
2
Бж҃е, оу҆ши́ма на́шима оу҆слы́шахомъ, и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши возвѣсти́ша на́мъ дѣ́ло, є҆́же содѣ́лалъ є҆сѝ во дне́хъ и҆́хъ, во дне́хъ дре́внихъ. Бо́же, уши́ма на́шима усли́шахом, і отці́ на́ші возвісти́ша нам ді́ло, є́же соді́лал єси́ во днех їх, во днех дре́вніх.
3
3
Рꙋка̀ твоѧ̀ ꙗ҆зы́ки потребѝ, и҆ насади́лъ ѧ҆̀ є҆сѝ: ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ лю́ди и҆ и҆згна́лъ є҆сѝ ѧ҆̀. Рука́ Твоя́ язи́ки потреби́, і насади́л я єси́; озло́бил єси́ лю́ди і ізгна́л єси́ я.
4
4
Не бо мече́мъ свои́мъ наслѣ́диша зе́млю, и҆ мы́шца и҆́хъ не спасѐ и҆́хъ, но десни́ца твоѧ̀ и҆ мы́шца твоѧ̀ и҆ просвѣще́нїе лица̀ твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ бл҃говоли́лъ є҆сѝ въ ни́хъ. Не бо мече́м свої́м наслі́диша зе́млю, і ми́шця їх не спасе́ їх, но десни́ця Твоя́ і ми́шця Твоя́ і просвіще́ніє лиця́ Твоєго́, я́ко благоволи́л єси́ в них.
5
5
Ты̀ є҆сѝ са́мъ цр҃ь мо́й и҆ бг҃ъ мо́й, заповѣ́даѧй спасє́нїѧ і҆а̑кѡвлѧ. Ти єси́ Сам Цар мой і Бог мой, запові́даяй спасе́нія Іа́ковля.
6
6
Ѡ҆ тебѣ̀ врагѝ на́шѧ и҆збоде́мъ рѡ́ги, и҆ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ оу҆ничижи́мъ востаю́щыѧ на ны̀. О Тебі́ враги́ на́ша ізбоде́м ро́ги, і о і́мені Твоє́м уничижи́м востаю́щия на ни.
7
7
Не на лꙋ́къ бо мо́й оу҆пова́ю, и҆ ме́чь мо́й не спасе́тъ менѐ: Не на лук бо мой упова́ю, і меч мой не спасе́ть мене́;
8
8
спⷭ҇лъ бо є҆сѝ на́съ ѿ стꙋжа́ющихъ на́мъ, и҆ ненави́дѧщихъ на́съ посрами́лъ є҆сѝ. спасл бо єси́ нас от стужа́ющих нам, і ненави́дящих нас посрами́л єси́.
9
9
Ѡ҆ бз҃ѣ похва́лимсѧ ве́сь де́нь, и҆ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ и҆сповѣ́мысѧ во вѣ́къ. О Бо́зі похва́лимся весь день, і о і́мені Твоє́м іспові́мися во вік.
10
10
Нн҃ѣ же ѿри́нꙋлъ є҆сѝ и҆ посрами́лъ є҆сѝ на́съ, и҆ не и҆зы́деши, бж҃е, въ си́лахъ на́шихъ. Ни́ні же отри́нул єси́ і посрами́л єси́ нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших.
11
11
Возврати́лъ є҆сѝ на́съ вспѧ́ть при вразѣ́хъ на́шихъ, и҆ ненави́дѧщїи на́съ расхища́хꙋ себѣ̀. Возврати́л єси́ нас всп'ять при вразі́х на́ших, і ненави́дящії нас расхища́ху себі́.
12
12
Да́лъ є҆сѝ на́съ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы снѣ́ди, и҆ во ꙗ҆зы́цѣхъ разсѣ́ѧлъ ны̀ є҆сѝ. Дал єси́ нас, я́ко о́вці, сні́ди і во язи́ціх разсі́ял ни єси́.
13
13
Ѿда́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ без̾ цѣны̀, и҆ не бѣ̀ мно́жество въ восклица́нїихъ на́шихъ. Отда́л єси́ лю́ди Твоя́ без ціни́, і не бі мно́жество в восклица́ніїх на́ших.
14
14
Положи́лъ є҆сѝ на́съ поноше́нїе сосѣ́дѡмъ на́шымъ, подражне́нїе и҆ порꙋга́нїе сꙋ́щымъ ѡ҆́крестъ на́съ. Положи́л єси́ нас поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас.
15
15
Положи́лъ є҆сѝ на́съ въ при́тчꙋ во ꙗ҆зы́цѣхъ, покива́нїю главы̀ въ лю́дехъ. Положи́л єси́ нас в при́тчу во язи́ціх, покива́нію глави́ в лю́дех.
16
16
Ве́сь де́нь сра́мъ мо́й предо мно́ю є҆́сть, и҆ стꙋ́дъ лица̀ моегѡ̀ покры́ мѧ, Весь день срам мой пре́до мно́ю єсть, і студ лиця́ моєго́ покри́ м'я,
17
17
ѿ гла́са поноша́ющагѡ и҆ ѡ҆клевета́ющагѡ, ѿ лица̀ вра́жїѧ и҆ и҆згонѧ́щагѡ. от гла́са поноша́ющаго і оклевета́ющаго, от лиця́ вра́жия і ізгоня́щаго.
18
18
Сїѧ̑ всѧ̑ прїидо́ша на ны̀, и҆ не забы́хомъ тебє̀, и҆ не непра́вдовахомъ въ завѣ́тѣ твое́мъ, Сія́ вся прийдо́ша на ни, і не заби́хом Тебе́, і не непра́вдовахом в заві́ті Твоє́м,
19
19
и҆ не ѿстꙋпѝ вспѧ́ть се́рдце на́ше: и҆ оу҆клони́лъ є҆сѝ стезѝ на́шѧ ѿ пꙋтѝ твоегѡ̀, і не отступи́ всп'ять се́рдце на́ше; і уклони́л єси́ стезі́ на́ша от путі́ Твоєго́,
20
20
ꙗ҆́кѡ смири́лъ є҆сѝ на́съ на мѣ́стѣ ѡ҆ѕлобле́нїѧ, и҆ прикры́ ны сѣ́нь сме́ртнаѧ. я́ко смири́л єси́ нас на мі́сті озлобле́нія, і прикри́ ни сінь сме́ртная.
21
21
А҆́ще забы́хомъ и҆́мѧ бг҃а на́шегѡ, и҆ а҆́ще воздѣ́хомъ рꙋ́ки на́шѧ къ бо́гꙋ чꙋжде́мꙋ, А́ще заби́хом і́м'я Бо́га на́шего, і а́ще возді́хом руки́ на́ша к бо́гу чужде́му,
22
22
не бг҃ъ ли взы́щетъ си́хъ; то́й бо вѣ́сть та̑йнаѧ се́рдца. не Бог ли взи́щеть сих? Той бо вість та́йная се́рдця.
23
23
Занѐ тебє̀ ра́ди оу҆мерщвлѧ́емсѧ ве́сь де́нь, вмѣни́хомсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы заколе́нїѧ. Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся весь день, вміни́хомся, я́ко о́вці заколе́нія.
24
24
Воста́ни, вскꙋ́ю спи́ши, гдⷭ҇и; воскрⷭ҇нѝ, и҆ не ѿри́ни до конца̀. Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? воскресни́, і не отри́ни до конця́.
25
25
Вскꙋ́ю лицѐ твоѐ ѿвраща́еши; забыва́еши нищетꙋ̀ на́шꙋ и҆ ско́рбь на́шꙋ; Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забива́єши нищету́ на́шу і скорб на́шу?
26
26
Ꙗ҆́кѡ смири́сѧ въ пе́рсть дꙋша̀ на́ша, прильпѐ землѝ оу҆тро́ба на́ша. Я́ко смири́ся в персть душа́ на́ша, прильпе́ землі́ утро́ба на́ша.
27
27
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, помозѝ на́мъ, и҆ и҆зба́ви на́съ и҆́мене ра́ди твоегѡ̀. Воскресни́, Го́споди, помози́ нам і ізба́ви нас і́мене ра́ди Твоєго́.
Ѱало́мъ м҃д
Псалом 44
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣнѧ́емыхъ сынѡ́мъ коре́ѡвымъ въ ра́зꙋмъ, пѣ́снь ѡ҆ возлю́бленнѣмъ, м҃д҃. В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44.
2
2
Ѿры́гнꙋ се́рдце моѐ сло́во бла́го, глаго́лю а҆́зъ дѣла̀ моѧ̑ цр҃е́ви: ѧ҆зы́къ мо́й тро́сть кни́жника скоропи́сца. Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця.
3
3
Красе́нъ добро́тою па́че сынѡ́въ человѣ́ческихъ, и҆злїѧ́сѧ бл҃года́ть во оу҆стна́хъ твои́хъ: сегѡ̀ ра́ди блгⷭ҇ви́ тѧ бг҃ъ во вѣ́къ. Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік.
4
4
Препоѧ́ши ме́чь тво́й по бедрѣ̀ твое́й, си́льне, Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне,
5
5
красото́ю твое́ю и҆ добро́тою твое́ю: и҆ налѧцы̀, и҆ оу҆спѣва́й, и҆ црⷭ҇твꙋй и҆́стины ра́ди и҆ кро́тости и҆ пра́вды: и҆ наста́витъ тѧ̀ ди́внѡ десни́ца твоѧ̀. красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́.
6
6
Стрѣ́лы твоѧ̑ и҆з̾ѡщрє́ны, си́льне: лю́дїе под̾ тобо́ю падꙋ́тъ въ се́рдцы вра̑гъ цр҃е́выхъ. Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих.
7
7
Прⷭ҇то́лъ тво́й, бж҃е, въ вѣ́къ вѣ́ка: же́злъ пра́вости же́злъ црⷭ҇твїѧ твоегѡ̀. Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́.
8
8
Возлюби́лъ є҆сѝ пра́вдꙋ и҆ возненави́дѣлъ є҆сѝ беззако́нїе: сегѡ̀ ра́ди пома́за тѧ̀, бж҃е, бг҃ъ тво́й є҆ле́емъ ра́дости па́че прича̑стникъ твои́хъ. Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х.
9
9
Смѵ́рна и҆ ста́кти и҆ касі́а ѿ ри́зъ твои́хъ, ѿ тѧ́жестей слоно́выхъ [ѿ хра́мѡвъ слоно́выхъ], и҆з̾ ни́хже возвесели́ша тѧ̀. Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих [от хра́мов слоно́вих], із ни́хже возвесели́ша Тя.
10
10
Дщє́ри царе́й въ че́сти твое́й: предста̀ цари́ца ѡ҆деснꙋ́ю тебє̀, въ ри́захъ позлаще́нныхъ ѡ҆дѣ́ѧна преиспещре́на. Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на.
11
11
Слы́ши, дщѝ, и҆ ви́ждь, и҆ приклонѝ оу҆́хо твоѐ, и҆ забꙋ́ди лю́ди твоѧ̑ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́;
12
12
и҆ возжела́етъ цр҃ь добро́ты твоеѧ̀, занѐ то́й є҆́сть гдⷭ҇ь тво́й, и҆ поклони́шисѧ є҆мꙋ̀, і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́,
13
13
и҆ дщѝ тѵ́рова съ да̑ры: лицꙋ̀ твоемꙋ̀ помо́лѧтсѧ бога́тїи лю́дстїи. і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії.
14
14
Всѧ̀ сла́ва дще́ре цр҃е́вы внꙋ́трь: рѧ̑сны златы́ми ѡ҆дѣ́ѧна и҆ преиспещре́на. Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на.
15
15
Приведꙋ́тсѧ цр҃ю̀ дѣ̑вы в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀, и҆́скрєннїѧ є҆ѧ̀ приведꙋ́тсѧ тебѣ̀: Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́;
16
16
приведꙋ́тсѧ въ весе́лїи и҆ ра́дованїи, введꙋ́тсѧ въ хра́мъ цр҃е́въ. приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в.
17
17
Вмѣ́стѡ ѻ҆тє́цъ твои́хъ бы́ша сы́нове твоѝ: поста́виши ѧ҆̀ кнѧ́зи по все́й землѝ. Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́.
18
18
Помѧнꙋ̀ и҆́мѧ твоѐ во всѧ́комъ ро́дѣ и҆ ро́дѣ: сегѡ̀ ра́ди лю́дїе и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀ въ вѣ́къ и҆ во вѣ́къ вѣ́ка. Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка.
Ѱало́мъ м҃є
Псалом 45
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ сынѣ́хъ коре́овыхъ, ѡ҆ та́йныхъ, ѱало́мъ, м҃е҃. В коне́ць, о сині́х Коре́йових, о та́йних, псало́м, 45.
2
2
Бг҃ъ на́мъ прибѣ́жище и҆ си́ла, помо́щникъ въ ско́рбехъ ѡ҆брѣ́тшихъ ны̀ ѕѣлѡ̀. Бог нам прибі́жище і си́ла, помо́щник в ско́рбіх обрі́тших ни зіло́.
3
3
Сегѡ̀ ра́ди не оу҆бои́мсѧ, внегда̀ смꙋща́етсѧ землѧ̀, и҆ прелага́ютсѧ го́ры въ сердца̀ морска̑ѧ. Сего́ ра́ди не убої́мся, внегда́ смуща́ється земля́, і прелага́ються го́ри в сердця́ морська́я.
4
4
Возшꙋмѣ́ша и҆ смѧто́шасѧ во́ды и҆́хъ, смѧто́шасѧ го́ры крѣ́постїю є҆гѡ̀. Возшумі́ша і см'ято́шася во́ди їх, см'ято́шася го́ри крі́постію Єго́.
5
5
Рѣ̑чнаѧ оу҆стремлє́нїѧ веселѧ́тъ гра́дъ бж҃їй: ѡ҆ст҃и́лъ є҆́сть селе́нїе своѐ вы́шнїй. Рі́чная устремле́нія веселя́ть град Бо́жий; освяти́л єсть селе́ніє Своє́ Ви́шній.
6
6
Бг҃ъ посредѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ не подви́житсѧ: помо́жетъ є҆мꙋ̀ бг҃ъ оу҆́трѡ заꙋ́тра. Бог посреді́ єго́, і не подви́житься; помо́жеть єму́ Бог у́тро зау́тра.
7
7
Смѧто́шасѧ ꙗ҆зы́цы, оу҆клони́шасѧ ца̑рствїѧ: дадѐ гла́съ сво́й вы́шнїй, подви́жесѧ землѧ̀. См'ято́шася язи́ци, уклони́шася ца́рствія; даде́ глас Свой Ви́шній, подви́жеся земля́.
8
8
Гдⷭ҇ь си́лъ съ на́ми, застꙋ́пникъ на́шъ бг҃ъ і҆а́кѡвль. Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль.
9
9
Прїиди́те и҆ ви́дите дѣла̀ бж҃їѧ, ꙗ҆̀же положѝ чꙋдеса̀ на землѝ: Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, я́же положи́ чудеса́ на землі́;
10
10
ѿе́млѧ бра̑ни до конє́цъ землѝ, лꙋ́къ сокрꙋши́тъ и҆ сло́митъ ѻ҆рꙋ́жїе, и҆ щиты̀ сожже́тъ ѻ҆гне́мъ. оте́мля бра́ні до коне́ць землі́, лук сокруши́ть і сло́мить ору́жіє, і щити́ сожже́ть огне́м.
11
11
Оу҆праздни́тесѧ и҆ разꙋмѣ́йте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ: вознесꙋ́сѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ, вознесꙋ́сѧ на землѝ. Упраздні́теся і разумі́йте, я́ко Аз єсьм Бог; вознесу́ся во язи́ціх, вознесу́ся на землі́.
12
12
Гдⷭ҇ь си́лъ съ на́ми, застꙋ́пникъ на́шъ бг҃ъ і҆а́кѡвль. Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ м҃ѕ
Псалом 46
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ сынѣ́хъ коре́овыхъ, ѱало́мъ, м҃ѕ҃. В коне́ць, о сині́х Коре́йових, псало́м, 46.
2
2
Всѝ ꙗ҆зы́цы, восплещи́те рꙋка́ми, воскли́кните бг҃ꙋ гла́сомъ ра́дованїѧ: Всі язи́ци, восплещі́те рука́ми, воскли́кніте Бо́гу гла́сом ра́дованія;
3
3
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь вы́шнїй стра́шенъ, цр҃ь ве́лїй по все́й землѝ: я́ко Госпо́дь Ви́шній стра́шен, Цар ве́лій по всей землі́;
4
4
покорѝ лю́ди на́мъ и҆ ꙗ҆зы́ки под̾ но́ги на́ша: покори́ лю́ди нам і язи́ки под но́ги на́ша;
5
5
и҆збра̀ на́мъ достоѧ́нїѧ своѐ, добро́тꙋ і҆а́кѡвлю, ю҆́же возлюбѝ. ізбра́ нам достоя́нія своє́, добро́ту Іа́ковлю, ю́же возлюби́.
6
6
Взы́де бг҃ъ въ воскликнове́нїи, гдⷭ҇ь во гла́сѣ трꙋ́бнѣ. Взи́де Бог в воскликнове́нії, Госпо́дь во гла́сі тру́бні.
7
7
По́йте бг҃ꙋ на́шемꙋ, по́йте: по́йте цр҃е́ви на́шемꙋ, по́йте: По́йте Бо́гу на́шему, по́йте; по́йте Царе́ві на́шему, по́йте;
8
8
ꙗ҆́кѡ цр҃ь всеѧ̀ землѝ бг҃ъ, по́йте разꙋ́мнѡ. я́ко Цар всея́ землі́ Бог, по́йте разу́мно.
9
9
Воцр҃и́сѧ бг҃ъ над̾ ꙗ҆зы̑ки: бг҃ъ сѣди́тъ на прⷭ҇то́лѣ ст҃ѣ́мъ свое́мъ. Воцари́ся Бог над язи́ки; Бог сіди́ть на Престо́лі святі́м Своє́м.
10
10
Кнѧ̑зи лю́дстїи собра́шасѧ съ бг҃омъ а҆враа́млимъ: ꙗ҆́кѡ бж҃їи держа́внїи землѝ ѕѣлѡ̀ вознесо́шасѧ. Кня́зі лю́дстії собра́шася с Бо́гом Авраа́млим; я́ко Бо́жії держа́внії землі́ зіло́ вознесо́шася.
Ѱало́мъ м҃з
Псалом 47
1
1
Ѱало́мъ пѣ́сни сынѡ́въ коре́овыхъ, вторы́ѧ сꙋббѡ́ты, м҃з҃. Псало́м пі́сні сино́в Коре́йових, втори́я субо́ти, 47.
2
2
Ве́лїй гдⷭ҇ь и҆ хва́ленъ ѕѣлѡ̀ во гра́дѣ бг҃а на́шегѡ, въ горѣ̀ ст҃ѣ́й є҆гѡ̀, Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́ во гра́ді Бо́га на́шего, в горі́ святі́й Єго́,
3
3
бл҃гокоре́ннымъ ра́дованїемъ всеѧ̀ землѝ: го́ры сїѡ́нскїѧ, ре́бра сѣ́верѡва, гра́дъ цр҃ѧ̀ вели́кагѡ. благокоре́нним ра́дованієм всея́ землі́; го́ри Сіо́нськия, ре́бра сі́верова, град Царя́ вели́каго.
4
4
Бг҃ъ въ тѧ́жестѣхъ [во хра́мѣхъ] є҆гѡ̀ зна́емь є҆́сть, є҆гда̀ застꙋпа́етъ и҆̀. Бог в тя́жестіх [во хра́міх] Єго́ зна́єм єсть, єгда́ заступа́єть ї.
5
5
Ꙗ҆́кѡ сѐ, ца́рїе зе́мстїи собра́шасѧ, снидо́шасѧ вкꙋ́пѣ: Я́ко се, ца́ріє зе́мстії собра́шася, снидо́шася вку́пі;
6
6
ті́и ви́дѣвше та́кѡ, оу҆диви́шасѧ, смѧто́шасѧ, подвиго́шасѧ: ті́ї ви́дівше та́ко, удиви́шася, см'ято́шася, подвиго́шася;
7
7
тре́петъ прїѧ́тъ ѧ҆̀ та́мѡ, бѡлѣ́зни ꙗ҆́кѡ ражда́ющїѧ. тре́пет прия́т я та́мо, болі́зні я́ко ражда́ющия.
8
8
Дꙋ́хомъ бꙋ́рнымъ сокрꙋши́ши корабли̑ ѳарсі̑йскїѧ. Ду́хом бу́рним сокруши́ши кораблі́ Фарси́йськія.
9
9
Ꙗ҆́коже слы́шахомъ, та́кѡ и҆ ви́дѣхомъ во гра́дѣ гдⷭ҇а си́лъ, во гра́дѣ бг҃а на́шегѡ: бг҃ъ ѡ҆снова̀ и҆ въ вѣ́къ. Я́коже сли́шахом, та́ко і ви́діхом во гра́ді Го́спода Сил, во гра́ді Бо́га на́шего; Бог основа́ і в вік.
10
10
Прїѧ́хомъ, бж҃е, млⷭ҇ть твою̀ посредѣ̀ люді́й твои́хъ. Прия́хом, Бо́же, ми́лость Твою́ посреді́ люді́й Твої́х.
11
11
По и҆́мени твоемꙋ̀, бж҃е, та́кѡ и҆ хвала̀ твоѧ̀ на конца́хъ землѝ: пра́вды и҆спо́лнь десни́ца твоѧ̀. По і́мені Твоєму́, Бо́же, та́ко і хвала́ Твоя́ на конця́х землі́; пра́вди іспо́лнь десни́ця Твоя́.
12
12
Да возвесели́тсѧ гора̀ сїѡ́нскаѧ, и҆ да возра́дꙋютсѧ дщє́ри і҆ꙋдє́йскїѧ, сꙋде́бъ ра́ди твои́хъ, гдⷭ҇и. Да возвесели́ться гора́ Сіо́нськая, і да возра́дуються дще́рі Іуде́йськія, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди.
13
13
Ѡ҆быди́те сїѡ́нъ и҆ ѡ҆быми́те є҆го̀, повѣ́дите въ столпѣ́хъ є҆гѡ̀: Обиді́те Сіо́н і обимі́те єго́, пові́діте в столпі́х єго́;
14
14
положи́те сердца̀ ва̑ша въ си́лꙋ є҆гѡ̀, и҆ раздѣли́те до́мы є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ да повѣ́сте въ ро́дѣ и҆нѣ́мъ. положі́те сердця́ ва́ша в си́лу єго́, і разділі́те до́ми єго́, я́ко да пові́сте в ро́ді іні́м.
15
15
Ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть бг҃ъ на́шъ во вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка: то́й оу҆пасе́тъ на́съ во вѣ́ки. Я́ко Той єсть Бог наш во вік і в вік ві́ка; Той упасе́ть нас во ві́ки.
Ѱало́мъ м҃и
Псалом 48
1
1
Въ коне́цъ, сынѡ́мъ коре́ѡвымъ, ѱало́мъ, м҃и҃. В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 48.
2
2
Оу҆слы́шите сїѧ̑, всѝ ꙗ҆зы́цы, внꙋши́те, всѝ живꙋ́щїи по вселе́ннѣй, Усли́шіте сія́, всі язи́ци, внуші́те, всі живу́щії по вселе́нній,
3
3
земноро́днїи же и҆ сы́нове человѣ́честїи, вкꙋ́пѣ бога́тъ и҆ оу҆бо́гъ. земноро́днії же і си́нове челові́честії, вку́пі бога́т і убо́г.
4
4
Оу҆ста̀ моѧ̑ возглаго́лютъ премꙋ́дрость, и҆ поꙋче́нїе се́рдца моегѡ̀ ра́зꙋмъ. Уста́ моя́ возглаго́лють прему́дрость, і поуче́ніє се́рдця моєго́ — ра́зум.
5
5
Приклоню̀ въ при́тчꙋ оу҆́хо моѐ, ѿве́рзꙋ во ѱалти́ри гана́нїе моѐ. Приклоню́ в при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́рі гана́ніє моє́.
6
6
Вскꙋ́ю бою́сѧ въ де́нь лю́тъ; беззако́нїе пѧты̀ моеѧ̀ ѡ҆бы́детъ мѧ̀. Вску́ю бою́ся в день лют? Беззако́ніє п'яти́ моєя́ оби́деть м'я.
7
7
Надѣ́ющїисѧ на си́лꙋ свою̀ и҆ ѡ҆ мно́жествѣ бога́тства своегѡ̀ хва́лѧщїисѧ: Наді́ющіїся на си́лу свою́ і о мно́жестві бога́тства своєго́ хва́лящіїся;
8
8
бра́тъ не и҆зба́витъ, и҆зба́витъ ли человѣ́къ; не да́стъ бг҃ꙋ и҆змѣ́ны за сѧ̀, брат не ізба́вить, ізба́вить ли челові́к? Не дасть Бо́гу ізмі́ни за ся,
9
9
и҆ цѣ́нꙋ и҆збавле́нїѧ дꙋшѝ своеѧ̀: и҆ оу҆трꙋди́сѧ въ вѣ́къ, і ці́ну ізбавле́нія душі́ своєя́; і утруди́ся в вік,
10
10
и҆ жи́въ бꙋ́детъ до конца̀, не оу҆́зритъ па́гꙋбы. і жив бу́деть до конця́, не у́зрить па́губи.
11
11
Є҆гда̀ оу҆ви́дитъ премꙋ̑дрыѧ оу҆мира́ющыѧ, вкꙋ́пѣ безꙋ́менъ и҆ несмы́сленъ поги́бнꙋтъ, и҆ ѡ҆ста́вѧтъ чꙋжди̑мъ бога́тство своѐ. Єгда́ уви́дить прему́дрия умира́ющия, вку́пі безу́мен і несми́слен поги́бнуть, і оста́в'ять чужди́м бога́тство своє́.
12
12
И҆ гро́би и҆́хъ жили̑ща и҆́хъ во вѣ́къ, селє́нїѧ и҆́хъ въ ро́дъ и҆ ро́дъ, нареко́ша и҆мена̀ своѧ̑ на землѧ́хъ. І гро́би їх жили́ща їх во вік, селе́нія їх в род і род, нареко́ша імена́ своя́ на земля́х.
13
13
И҆ человѣ́къ въ че́сти сы́й не разꙋмѣ̀, приложи́сѧ скотѡ́мъ несмы́слєннымъ и҆ оу҆подо́бисѧ и҆̀мъ. І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.
14
14
Се́й пꙋ́ть и҆́хъ собла́знъ и҆̀мъ, и҆ по си́хъ во оу҆стѣ́хъ свои́хъ благоволѧ́тъ. Сей путь їх собла́зн їм, і по сих во усті́х свої́х благоволя́ть.
15
15
Ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы во а҆́дѣ положе́ни сꙋ́ть, сме́рть оу҆пасе́тъ ѧ҆̀: и҆ ѡ҆блада́ютъ и҆́ми пра́вїи заꙋ́тра, и҆ по́мощь и҆́хъ ѡ҆бетша́етъ во а҆́дѣ: ѿ сла́вы своеѧ̀ и҆зринове́ни бы́ша. Я́ко о́вці во а́ді положе́ни суть, смерть упасе́ть я; і облада́ють ї́ми пра́вії зау́тра, і по́мощ їх обетша́єть во а́ді; от сла́ви своєя́ ізринове́ні би́ша.
16
16
Ѻ҆ба́че бг҃ъ и҆зба́витъ дꙋ́шꙋ мою̀ и҆з̾ рꙋкѝ а҆́довы, є҆гда̀ прїе́млетъ мѧ̀. Оба́че Бог ізба́вить ду́шу мою́ із руки́ а́дови, єгда́ приє́млеть м'я.
17
17
Не оу҆бо́йсѧ, є҆гда̀ разбогатѣ́етъ человѣ́къ, и҆лѝ є҆гда̀ оу҆мно́житсѧ сла́ва до́мꙋ є҆гѡ̀: Не убо́йся, єгда́ разбогаті́єть челові́к, іли́ єгда́ умно́житься сла́ва до́му єго́;
18
18
ꙗ҆́кѡ внегда̀ оу҆мре́ти є҆мꙋ̀, не во́зметъ всѧ̑, нижѐ сни́детъ съ ни́мъ сла́ва є҆гѡ̀. я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зьметь вся, ніже́ сни́деть с ним сла́ва єго́.
19
19
Ꙗ҆́кѡ дꙋша̀ є҆гѡ̀ въ животѣ̀ є҆гѡ̀ благослови́тсѧ, и҆сповѣ́стсѧ тебѣ̀, є҆гда̀ благосотвори́ши є҆мꙋ̀. Я́ко душа́ єго́ в животі́ єго́ благослови́ться, іспові́сться Тебі́, єгда́ благосотвори́ши єму́.
20
20
Вни́детъ да́же до ро́да ѻ҆тє́цъ свои́хъ, да́же до вѣ́ка не оу҆́зритъ свѣ́та. Вни́деть да́же до ро́да оте́ць свої́х, да́же до ві́ка не у́зрить сві́та.
21
21
И҆ человѣ́къ въ че́сти сы́й не разꙋмѣ̀, приложи́сѧ скотѡ́мъ несмы́слєннымъ и҆ оу҆подо́бисѧ и҆̀мъ. І челові́к в че́сті сий не разумі́, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ м҃ѳ
Псалом 49
0
0
Ѱало́мъ а҆са́фꙋ, м҃ѳ҃. Псало́м Аса́фу, 49.
1
1
Бг҃ъ богѡ́въ гдⷭ҇ь гл҃а, и҆ призва̀ зе́млю ѿ востѡ́къ со́лнца до за̑падъ. Бог бого́в Госпо́дь глаго́ла, і призва́ зе́млю от восто́к со́лнця до за́пад.
2
2
Ѿ сїѡ́на бл҃голѣ́пїе красоты̀ є҆гѡ̀: От Сіо́на благолі́піє красоти́ Єго́;
3
3
бг҃ъ ꙗ҆́вѣ прїи́детъ, бг҃ъ на́шъ, и҆ не премолчи́тъ: ѻ҆́гнь пред̾ ни́мъ возгори́тсѧ, и҆ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ бꙋ́рѧ ѕѣ́лна. Бог я́ві при́йдеть, Бог наш, і не премолчи́ть; огнь пред Ним возгори́ться, і о́крест Єго́ бу́ря зі́льна.
4
4
Призове́тъ не́бо свы́ше, и҆ зе́млю, разсꙋди́ти лю́ди своѧ̑. Призове́ть не́бо сви́ше, і зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.
5
5
Собери́те є҆мꙋ̀ прпⷣбныѧ є҆гѡ̀, завѣща́ющыѧ завѣ́тъ є҆гѡ̀ ѡ҆ же́ртвахъ. Собері́те Єму́ преподо́бния Єго́, завіща́ющия заві́т Єго́ о же́ртвах.
6
6
И҆ возвѣстѧ́тъ нб҃са̀ пра́вдꙋ є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сꙋдїѧ̀ є҆́сть. І возвістя́ть небеса́ пра́вду Єго́; я́ко Бог Судія́ єсть.
7
7
Оу҆слы́шите, лю́дїе моѝ, и҆ возгл҃ю ва́мъ, і҆и҃лю, и҆ засвидѣ́телствꙋю тебѣ̀: бг҃ъ, бг҃ъ тво́й є҆́смь а҆́зъ. Усли́шіте, лю́діє Мої́, і возглаго́лю вам, Ізра́їлю, і засвиді́тельствую тебі́: Бог, Бог Твой єсьм Аз.
8
8
Не ѡ҆ же́ртвахъ твои́хъ ѡ҆бличꙋ̀ тѧ̀, всесожжє́нїѧ же твоѧ̑ предо мно́ю сꙋ́ть вы́нꙋ: Не о же́ртвах твої́х обличу́ тя, всесожже́нія же твоя́ пре́до Мно́ю суть ви́ну;
9
9
не прїимꙋ̀ ѿ до́мꙋ твоегѡ̀ телцє́въ, нижѐ ѿ ста́дъ твои́хъ козлѡ́въ. не прийму́ от до́му твоєго́ тельце́в, ніже́ от стад твої́х козло́в.
10
10
Ꙗ҆́кѡ моѝ сꙋ́ть всѝ ѕвѣ́рїе дꙋбра́внїи, ско́ти въ гора́хъ и҆ воло́ве: Я́ко мої́ суть всі зві́ріє дубра́внії, ско́ти в гора́х і воло́ве;
11
11
позна́хъ всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ красота̀ се́лнаѧ со мно́ю є҆́сть. позна́х вся пти́ці небе́сния, і красота́ се́льная со Мно́ю єсть.
12
12
А҆́ще вза́лчꙋ, не рекꙋ̀ тебѣ̀: моѧ́ бо є҆́сть вселе́ннаѧ и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀. А́ще вза́лчу, не реку́ тебі́; Моя́ бо єсть вселе́нная і ісполне́ніє єя́.
13
13
Є҆да̀ ꙗ҆́мъ мѧса̀ ю҆́нча; и҆лѝ кро́вь козлѡ́въ пїю̀; Єда́ ям м'яса́ ю́нча? Іли́ кров козло́в пію́?
14
14
Пожрѝ бг҃ови же́ртвꙋ хвалы̀ и҆ возда́ждь вы́шнемꙋ моли̑твы твоѧ̑: Пожри́ Бо́гові же́ртву хвали́ і возда́ждь Ви́шнему моли́тви твоя́;
15
15
и҆ призови́ мѧ въ де́нь ско́рби твоеѧ̀, и҆ и҆змꙋ́ тѧ, и҆ просла́виши мѧ̀. і призови́ М'я в день ско́рби твоєя́, і ізму́ тя, і просла́виши М'я.
16
16
Грѣ́шникꙋ же речѐ бг҃ъ: вскꙋ́ю ты̀ повѣ́даеши ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ и҆ воспрїе́млеши завѣ́тъ мо́й оу҆сты̀ твои́ми; Грі́шнику же рече́ Бог: вску́ю ти пові́даєши оправда́нія Моя́ і восприє́млеши заві́т Мой усти́ твої́ми?
17
17
Ты́ же возненави́дѣлъ є҆сѝ наказа́нїе и҆ ѿве́рглъ є҆сѝ словеса̀ моѧ̑ вспѧ́ть. Ти же возненави́діл єси́ наказа́ніє і отве́ргл єси́ словеса́ Моя́ всп'ять.
18
18
А҆́ще ви́дѣлъ є҆сѝ та́тѧ, те́клъ є҆сѝ съ ни́мъ, и҆ съ прелюбодѣ́емъ оу҆ча́стїе твоѐ полага́лъ є҆сѝ: А́ще ви́діл єси́ та́тя, текл єси́ с ним і с прелюбоді́єм уча́стіє твоє́ полага́л єси́;
19
19
оу҆ста̀ твоѧ̑ оу҆мно́жиша ѕло́бꙋ, и҆ ѧ҆зы́къ тво́й сплета́ше льщє́нїѧ: уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, і язи́к твой сплета́ше льще́нія;
20
20
сѣдѧ̀ на бра́та твоего̀ клевета́лъ є҆сѝ и҆ на сы́на ма́тере твоеѧ̀ полага́лъ є҆сѝ собла́знъ. сідя́ на бра́та твоєго́ клевета́л єси́ і на си́на ма́тере твоєя́ полага́л єси́ собла́зн.
21
21
Сїѧ̑ сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ оу҆молча́хъ, вознепщева́лъ є҆сѝ беззако́нїе, ꙗ҆́кѡ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ подо́бенъ: ѡ҆бличꙋ́ тѧ и҆ предста́влю пред̾ лице́мъ твои́мъ грѣхѝ твоѧ̑. Сія́ сотвори́л єси́ і умолча́х, вознепщева́л єси́ беззако́ніє, я́ко бу́ду тебі́ подо́бен; обличу́ тя і предста́влю пред лице́м твої́м гріхи́ твоя́.
22
22
Разꙋмѣ́йте оу҆́бѡ сїѧ̑, забыва́ющїи бг҃а, да не когда̀ похи́титъ, и҆ не бꙋ́детъ и҆збавлѧ́ѧй. Разумі́йте у́бо сія́, забива́ющії Бо́га, да не когда́ похи́тить, і не бу́деть ізбавля́яй.
23
23
Же́ртва хвалы̀ просла́витъ мѧ̀, и҆ та́мѡ пꙋ́ть, и҆́мже ꙗ҆влю̀ є҆мꙋ̀ сп҃се́нїе моѐ. Же́ртва хвали́ просла́вить М'я, і та́мо путь, і́мже явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
Ѱало́мъ н҃
Псалом 50
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, внегда̀ вни́ти къ немꙋ̀ наѳа́нꙋ прⷪ҇ро́кꙋ, В коне́ць, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к нему́ Нафа́ну проро́ку,
2
2
є҆гда̀ вни́де къ вирсаві́и женѣ̀ оу҆рі́евѣ, н҃. єгда́ вни́де к Вирсаві́ї, жені́ Урі́єві, 50.
3
3
Поми́лꙋй мѧ̀, бж҃е, по вели́цѣй млⷭ҇ти твое́й, и҆ по мно́жествꙋ щедро́тъ твои́хъ ѡ҆чⷭ҇ти беззако́нїе моѐ. Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́.
4
4
Наипа́че ѡ҆мы́й мѧ̀ ѿ беззако́нїѧ моегѡ̀ и҆ ѿ грѣха̀ моегѡ̀ ѡ҆чⷭ҇ти мѧ̀: Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я;
5
5
ꙗ҆́кѡ беззако́нїе моѐ а҆́зъ зна́ю, и҆ грѣ́хъ мо́й предо мно́ю є҆́сть вы́нꙋ. я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну.
6
6
Тебѣ̀ є҆ди́номꙋ согрѣши́хъ и҆ лꙋка́вое пред̾ тобо́ю сотвори́хъ: ꙗ҆́кѡ да ѡ҆правди́шисѧ во словесѣ́хъ твои́хъ и҆ побѣди́ши, внегда̀ сꙋди́ти тѝ. Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті.
7
7
Се́ бо, въ беззако́нїихъ зача́тъ є҆́смь, и҆ во грѣсѣ́хъ роди́ мѧ ма́ти моѧ̀. Се бо, в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́.
8
8
Се́ бо, и҆́стинꙋ возлюби́лъ є҆сѝ, безвѣ̑стнаѧ и҆ та̑йнаѧ премⷣрости твоеѧ̀ ꙗ҆ви́лъ мѝ є҆сѝ. Се бо, і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́.
9
9
Ѡ҆кропи́ши мѧ̀ ѵ҆ссѡ́помъ, и҆ ѡ҆чи́щꙋсѧ: ѡ҆мы́еши мѧ̀, и҆ па́че снѣ́га оу҆бѣлю́сѧ. Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся.
10
10
Слꙋ́хꙋ моемꙋ̀ да́си ра́дость и҆ весе́лїе: возра́дꙋютсѧ кѡ́сти смирє́нныѧ. Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния.
11
11
Ѿвратѝ лицѐ твоѐ ѿ грѣ̑хъ мои́хъ и҆ всѧ̑ беззакѡ́нїѧ моѧ̑ ѡ҆чⷭ҇ти. Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти.
12
12
Се́рдце чи́сто сози́жди во мнѣ̀, бж҃е, и҆ дꙋ́хъ пра́въ ѡ҆бновѝ во оу҆тро́бѣ мое́й. Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й.
13
13
Не ѿве́ржи менє̀ ѿ лица̀ твоегѡ̀ и҆ дх҃а твоегѡ̀ ст҃а́гѡ не ѿимѝ ѿ менє̀. Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́.
14
14
Возда́ждь мѝ ра́дость сп҃се́нїѧ твоегѡ̀ и҆ дх҃омъ влⷣчнимъ оу҆тверди́ мѧ. Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і ду́хом влади́чним утверди́ м'я.
15
15
Наꙋчꙋ̀ беззакѡ́нныѧ пꙋтє́мъ твои̑мъ, и҆ нечести́вїи къ тебѣ̀ ѡ҆братѧ́тсѧ. Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться.
16
16
И҆зба́ви мѧ̀ ѿ крове́й, бж҃е, бж҃е сп҃се́нїѧ моегѡ̀: возра́дꙋетсѧ ѧ҆зы́къ мо́й пра́вдѣ твое́й. Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й.
17
17
Гдⷭ҇и, оу҆стнѣ̀ моѝ ѿве́рзеши, и҆ оу҆ста̀ моѧ̑ возвѣстѧ́тъ хвалꙋ̀ твою̀. Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́.
18
18
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще бы восхотѣ́лъ є҆сѝ же́ртвы, да́лъ бы́хъ оу҆́бѡ: всесожжє́нїѧ не бл҃говоли́ши. Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши.
19
19
Же́ртва бг҃ꙋ дꙋ́хъ сокрꙋше́нъ: се́рдце сокрꙋше́нно и҆ смире́нно бг҃ъ не оу҆ничижи́тъ. Же́ртва Бо́гу — дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть.
20
20
Оу҆бл҃жѝ, гдⷭ҇и, бл҃говоле́нїемъ твои́мъ сїѡ́на, и҆ да сози́ждꙋтсѧ стѣ́ны і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ: Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія;
21
21
тогда̀ бл҃говоли́ши же́ртвꙋ пра́вды, возноше́нїе и҆ всесожега́ємаѧ: тогда̀ возложа́тъ на ѻ҆лта́рь тво́й телцы̀. тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ н҃а
Псалом 51
1
1
Въ коне́цъ, ра́зꙋма дв҃дꙋ, В коне́ць, ра́зума Дави́ду,
2
2
внегда̀ прїитѝ дѡи́кꙋ і҆дꙋме́йскꙋ, и҆ возвѣсти́ти саꙋ́лꙋ, и҆ рещѝ є҆мꙋ̀: прїи́де дв҃дъ въ до́мъ а҆вїмеле́ховъ, н҃а҃. внегда́ прийти́ Дої́ку Ідуме́йську, і возвісти́ти Сау́лу, і рещи́ єму́: при́йде Дави́д в дом Авімеле́хов, 51.
3
3
Что̀ хва́лишисѧ во ѕло́бѣ, си́льне; беззако́нїе ве́сь де́нь, Что хва́лишися во зло́бі, си́льне? Беззако́ніє весь день,
4
4
непра́вдꙋ оу҆мы́сли ѧ҆зы́къ тво́й: ꙗ҆́кѡ бри́твꙋ и҆з̾ѡщре́нꙋ сотвори́лъ є҆сѝ ле́сть. непра́вду уми́сли язи́к твой; я́ко бри́тву ізощре́ну сотвори́л єси́ лесть.
5
5
Возлюби́лъ є҆сѝ ѕло́бꙋ па́че бл҃госты́ни, непра́вдꙋ не́же глаго́лати пра́вдꙋ: Возлюби́л єси́ зло́бу па́че благости́ні, непра́вду, не́же глаго́лати пра́вду;
6
6
возлюби́лъ є҆сѝ всѧ̑ глаго́лы потѡ́пныѧ, ѧ҆зы́къ льсти́въ. возлюби́л єси́ вся глаго́ли пото́пния, язи́к льстив.
7
7
Сегѡ̀ ра́ди бг҃ъ разрꙋши́тъ тѧ̀ до конца̀: восто́ргнетъ тѧ̀, и҆ пресели́тъ тѧ̀ ѿ селе́нїѧ твоегѡ̀ и҆ ко́рень тво́й ѿ землѝ живы́хъ. Сего́ ра́ди Бог разруши́ть тя до конця́; восто́ргнеть тя, і пресели́ть тя от селе́нія твоєго́ і ко́рень твой от землі́ живи́х.
8
8
Оу҆́ зрѧтъ првⷣнїи и҆ оу҆боѧ́тсѧ, и҆ ѡ҆ не́мъ возсмѣю́тсѧ и҆ рекꙋ́тъ: У́зрять пра́веднії і убоя́ться, і о нем возсмію́ться і реку́ть:
9
9
сѐ, человѣ́къ, и҆́же не положѝ бг҃а помо́щника себѣ̀, но оу҆пова̀ на мно́жество бога́тства своегѡ̀, и҆ возмо́же сꙋето́ю свое́ю. се, челові́к, і́же не положи́ Бо́га помо́щника себі́, но упова́ на мно́жество бога́тства своєго́, і возмо́же суєто́ю своє́ю.
10
10
А҆́зъ же ꙗ҆́кѡ ма́слина плодови́та въ домꙋ̀ бж҃їи: оу҆пова́хъ на млⷭ҇ть бж҃їю во вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. Аз же, я́ко ма́слина плодови́та в дому́ Бо́жиї; упова́х на ми́лость Бо́жию во вік і в вік ві́ка.
11
11
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ вѣ́къ, ꙗ҆́кѡ сотвори́лъ є҆сѝ: и҆ терплю̀ и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ бл҃го пред̾ прпⷣбными твои́ми. Іспові́мся Тебі́ в вік, я́ко сотвори́л єси́; і терплю́ і́м'я Твоє́, я́ко бла́го пред преподо́бними Твої́ми.
Ѱало́мъ н҃в
Псалом 52
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ маеле́ѳѣ, ра́зꙋма дв҃дꙋ, н҃в҃. В коне́ць, о Маєле́фі, ра́зума Дави́ду, 52.
2
2
Речѐ безꙋ́менъ въ се́рдцы свое́мъ: нѣ́сть бг҃ъ. Растлѣ́ша и҆ ѡ҆мерзи́шасѧ въ беззако́нїихъ, нѣ́сть творѧ́й бл҃го́е. Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в беззако́ніїх, ність творя́й благо́є.
3
3
Бг҃ъ съ нб҃сѐ прини́че на сы́ны человѣ́чєскїѧ, ви́дѣти, а҆́ще є҆́сть разꙋмѣва́ѧй и҆лѝ взыска́ѧй бг҃а. Бог с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй іли́ взиска́яй Бо́га.
4
4
Всѝ оу҆клони́шасѧ, вкꙋ́пѣ непотре́бни бы́ша: нѣ́сть творѧ́й бл҃го́е, нѣ́сть до є҆ди́нагѡ. Всі уклони́шася, вку́пі непотре́бні би́ша; ність творя́й благо́є, ність до єди́наго.
5
5
Ни лѝ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе, снѣда́ющїи лю́ди моѧ̑ въ снѣ́дь хлѣ́ба; гдⷭ҇а не призва́ша. Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.
6
6
Та́мѡ оу҆страши́шасѧ стра́ха, и҆дѣ́же не бѣ̀ стра́хъ: ꙗ҆́кѡ бг҃ъ разсы́па кѡ́сти человѣкоꙋго́дникѡвъ: постыдѣ́шасѧ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ оу҆ничижѝ и҆̀хъ. Та́мо устраши́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Бог разси́па ко́сті человікоуго́дников; постиді́шася, я́ко Бог уничижи́ їх.
7
7
Кто̀ да́стъ ѿ сїѡ́на сп҃се́нїе і҆и҃лево; внегда̀ возврати́тъ бг҃ъ плѣне́нїе люді́й свои́хъ, возра́дꙋетсѧ і҆а́кѡвъ и҆ возвесели́тсѧ і҆и҃ль. Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? Внегда́ возврати́ть Бог пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль.
Ѱало́мъ н҃г
Псалом 53
1
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зꙋма дв҃дꙋ, В коне́ць, в пі́снех ра́зума Дави́ду,
2
2
внегда̀ прїитѝ зїфе́ємъ и҆ рещѝ саꙋ́лови: не се́ ли, дв҃дъ скры́сѧ въ на́съ; н҃г҃. внегда́ прийти́ Зіфе́єм і рещи́ Сау́лові: не се ли Дави́д скри́ся в нас? 53.
3
3
Бж҃е, во и҆́мѧ твоѐ сп҃си́ мѧ и҆ въ си́лѣ твое́й сꙋди́ ми. Бо́же, во і́м'я Твоє́ спаси́ м'я і в си́лі Твоє́й суди́ мі.
4
4
Бж҃е, оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, внꙋшѝ глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ: Бо́же, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́ли уст мої́х;
5
5
ꙗ҆́кѡ чꙋ́ждїи воста́ша на мѧ̀, и҆ крѣ́пцыи взыска́ша дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ не предложи́ша бг҃а пред̾ собо́ю. я́ко чу́ждії воста́ша на м'я, і крі́пції взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Бо́га пред собо́ю.
6
6
Се́ бо, бг҃ъ помога́етъ мѝ, и҆ гдⷭ҇ь застꙋ́пникъ дꙋшѝ мое́й: Се бо, Бог помога́єть мі, і Госпо́дь засту́пник душі́ моє́й;
7
7
ѿврати́тъ ѕла̑ѧ врагѡ́мъ мои̑мъ: и҆́стиною твое́ю потребѝ и҆̀хъ. отврати́ть зла́я враго́м мої́м; і́стиною Твоє́ю потреби́ їх.
8
8
Во́лею пожрꙋ̀ тебѣ̀, и҆сповѣ́мсѧ и҆́мени твоемꙋ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ бл҃го: Во́лею пожру́ Тебі́, іспові́мся і́мені Твоєму́, Го́споди, я́ко бла́го;
9
9
ꙗ҆́кѡ ѿ всѧ́кїѧ печа́ли и҆зба́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ на врагѝ моѧ̑ воззрѣ̀ ѻ҆́ко моѐ. я́ко от вся́кия печа́лі ізба́вил м'я єси́, і на враги́ моя́ воззрі́ о́ко моє́.
Ѱало́мъ н҃д
Псалом 54
1
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зꙋма, а҆са́фꙋ, ѱало́мъ, н҃д҃. В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54.
2
2
Внꙋшѝ, бж҃е, моли́твꙋ мою̀ и҆ не пре́зри моле́нїѧ моегѡ̀: Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́;
3
3
вонми́ ми и҆ оу҆слы́ши мѧ̀: возскорбѣ́хъ печа́лїю мое́ю [во и҆скꙋше́нїи мое́мъ], и҆ смѧто́хсѧ воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю [во іскуше́нії моє́м], і см'ято́хся
4
4
ѿ гла́са вра́жїѧ и҆ ѿ стꙋже́нїѧ грѣ́шнича: ꙗ҆́кѡ оу҆клони́ша на мѧ̀ беззако́нїе и҆ во гнѣ́вѣ враждова́хꙋ мѝ. от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі.
5
5
Се́рдце моѐ смѧте́сѧ во мнѣ̀, и҆ боѧ́знь сме́рти нападѐ на мѧ̀: Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я;
6
6
стра́хъ и҆ тре́петъ прїи́де на мѧ̀, и҆ покры́ мѧ тма̀. страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма.
7

И҆ рѣ́хъ: кто̀ да́стъ мѝ крилѣ̑ ꙗ҆́кѡ голꙋби̑нѣ; и҆ полещꙋ̀, и҆ почі́ю. І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю.
8
8
Сѐ, оу҆дали́хсѧ бѣ́гаѧ и҆ водвори́хсѧ въ пꙋсты́ни. Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні.
9
9
Ча́ѧхъ бг҃а сп҃са́ющагѡ мѧ̀ ѿ малодꙋ́шїѧ и҆ ѿ бꙋ́ри. Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі.
10
10
Потопѝ, гдⷭ҇и, и҆ раздѣлѝ ѧ҆зы́ки и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ ви́дѣхъ беззако́нїе и҆ прерѣка́нїе во гра́дѣ. Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді.
11
11
Дне́мъ и҆ но́щїю ѡ҆бы́детъ и҆̀ по стѣна́мъ є҆гѡ̀: беззако́нїе и҆ трꙋ́дъ посредѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ непра́вда: Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда;
12
12
и҆ не ѡ҆скꙋдѣ̀ ѿ сто́гнъ є҆гѡ̀ ли́хва и҆ ле́сть. і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть.
13
13
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще бы вра́гъ поноси́лъ мѝ, претерпѣ́лъ бы́хъ оу҆́бѡ: и҆ а҆́ще бы ненави́дѧй мѧ̀ на мѧ̀ велерѣ́чевалъ, оу҆кры́лбыхсѧ ѿ негѡ̀. Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́.
14
14
Ты́ же, человѣ́че равнодꙋ́шне, влады́ко мо́й и҆ зна́емый мо́й, Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой,
15
15
и҆́же кꙋ́пнѡ наслажда́лсѧ є҆сѝ со мно́ю бра́шенъ: въ домꙋ̀ бж҃їи ходи́хомъ є҆диномышле́нїемъ. і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм.
16
16
Да прїи́детъ же сме́рть на нѧ̀, и҆ да сни́дꙋтъ во а҆́дъ жи́ви: ꙗ҆́кѡ лꙋка́вство въ жили́щихъ и҆́хъ, посредѣ̀ и҆́хъ. Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх.
17
17
А҆́зъ къ бг҃ꙋ воззва́хъ, и҆ гдⷭ҇ь оу҆слы́ша мѧ̀. Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я.
18
18
Ве́черъ и҆ заꙋ́тра и҆ полꙋ́дне повѣ́мъ и҆ возвѣщꙋ̀, и҆ оу҆слы́шитъ гла́съ мо́й. Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой.
19
19
И҆зба́витъ ми́ромъ дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ приближа́ющихсѧ мнѣ̀: ꙗ҆́кѡ во мно́зѣ бѧ́хꙋ со мно́ю. Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю.
20
20
Оу҆слы́шитъ бг҃ъ, и҆ смири́тъ ѧ҆̀ сы́й пре́жде вѣ̑къ: нѣ́сть бо и҆̀мъ и҆змѣне́нїѧ, ꙗ҆́кѡ не оу҆боѧ́шасѧ бг҃а. Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га.
21
21
Прострѐ рꙋ́кꙋ свою̀ на воздаѧ́нїе: ѡ҆скверни́ша завѣ́тъ є҆гѡ̀. Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́.
22
22
Раздѣли́шасѧ ѿ гнѣ́ва лица̀ є҆гѡ̀, и҆ прибли́жишасѧ сердца̀ и҆́хъ: оу҆мѧ́кнꙋша словеса̀ и҆́хъ па́че є҆ле́а, и҆ та̑ сꙋ́ть стрѣ́лы. Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли.
23
23
Возве́рзи на гдⷭ҇а печа́ль твою̀, и҆ то́й тѧ̀ препита́етъ: не да́стъ въ вѣ́къ молвы̀ првⷣникꙋ. Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику.
24
24
Ты́ же, бж҃е, низведе́ши и҆̀хъ въ стꙋдене́цъ и҆стлѣ́нїѧ: мꙋ́жїе крове́й и҆ льстѝ не преполовѧ́тъ дні́й свои́хъ. А҆́зъ же, гдⷭ҇и, оу҆пова́ю на тѧ̀. Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ н҃є
Псалом 55
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ лю́дехъ ѿ ст҃ы́хъ оу҆дале́нныхъ, дв҃дꙋ въ столпописа́нїе, внегда̀ оу҆держа́ша и҆̀ и҆ноплемє́нницы въ ге́ѳѣ, ѱало́мъ, н҃е҃. В коне́ць, о лю́дех от святи́х удале́нних, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша ї іноплеме́нници в Ге́фі, псало́м, 55.
2
2
Поми́лꙋй мѧ̀, бж҃е, ꙗ҆́кѡ попра́ мѧ человѣ́къ: ве́сь де́нь борѧ̀ стꙋжи́ ми. Поми́луй м'я, Бо́же, я́ко попра́ м'я челові́к; весь день боря́ стужи́ мі.
3
3
Попра́ша мѧ̀ вразѝ моѝ ве́сь де́нь: ꙗ҆́кѡ мно́зи борю́щїи мѧ̀ съ высоты̀. Попра́ша м'я вразі́ мої́ весь день; я́ко мно́зі борю́щії м'я с висоти́.
4
4
Въ де́нь не [се́й рѣ́чи [не] въ нѣ́кїихъ не и҆мѣ́етсѧ] оу҆бою́сѧ, а҆́зъ же оу҆пова́ю на тѧ̀. В день не [сей рі́чи [не] в ні́кіїх не імі́ється] убою́ся, аз же упова́ю на Тя.
5
5
Ѡ҆ бз҃ѣ похвалю̀ словеса̀ моѧ̑: на бг҃а оу҆пова́хъ, не оу҆бою́сѧ: что̀ сотвори́тъ мнѣ̀ пло́ть; О Бо́зі похвалю́ словеса́ моя́; на Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні плоть?
6
6
Ве́сь де́нь слове́съ мои́хъ гнꙋша́хꙋсѧ: на мѧ̀ всѧ̑ помышлє́нїѧ и҆́хъ на ѕло̀. Весь день слове́с мої́х гнуша́хуся; на м'я вся помишле́нія їх на зло.
7
7
Вселѧ́тсѧ и҆ скры́ютъ, ті́и пѧ́тꙋ мою̀ сохранѧ́тъ, ꙗ҆́коже потерпѣ́ша дꙋ́шꙋ мою̀ [ті́и пѧ́тꙋ мою̀ наблюда́ти бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́коже жда́хꙋ дꙋшѝ моеѧ̀]. Вселя́ться і скри́ють, ті́ї п'я́ту мою́ сохраня́ть, я́коже потерпі́ша ду́шу мою́ [ті́ї п'я́ту мою́ наблюда́ти бу́дуть, я́коже жда́ху душі́ моєя́].
8
8
Ни ѡ҆ чесо́мже ѿри́неши ѧ҆̀, гнѣ́вомъ лю́ди низведе́ши. Ні о чесо́мже отри́неши я, гні́вом лю́ди низведе́ши.
9
9
Бж҃е, живо́тъ мо́й возвѣсти́хъ тебѣ̀: положи́лъ є҆сѝ сле́зы моѧ̑ пред̾ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ и҆ во ѡ҆бѣтова́нїи твое́мъ. Бо́же, живо́т мой возвісти́х Тебі́; положи́л єси́ сле́зи моя́ пред Тобо́ю, я́ко і во обітова́нії Твоє́м.
10
10
Да возвратѧ́тсѧ вразѝ моѝ вспѧ́ть, въ ѻ҆́ньже а҆́ще де́нь призовꙋ́ тѧ: сѐ, позна́хъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀. Да возвратя́ться вразі́ мої́ всп'ять, в о́ньже а́ще день призову́ Тя; се позна́х, я́ко Бог мой єси́ Ти.
11
11
Ѡ҆ бз҃ѣ похвалю̀ гл҃го́лъ, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ похвалю̀ сло́во. О Бо́зі похвалю́ глаго́л, о Го́споді похвалю́ сло́во.
12
12
На бг҃а оу҆пова́хъ, не оу҆бою́сѧ: что̀ сотвори́тъ мнѣ̀ человѣ́къ; На Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к?
13
13
Во мнѣ̀, бж҃е, моли́твы, ꙗ҆̀же возда́мъ хвалы̀ твоеѧ̀: Во мні, Бо́же, моли́тви, я́же возда́м хвали́ Твоєя́;
14
14
ꙗ҆́кѡ и҆зба́вилъ є҆сѝ дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ сме́рти, ѻ҆́чи моѝ ѿ сле́зъ и҆ но́зѣ моѝ ѿ поползнове́нїѧ: благоꙋгождꙋ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ во свѣ́тѣ живы́хъ. я́ко ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія; благоугожду́ пред Го́сподем во сві́ті живи́х.
Ѱало́мъ н҃ѕ
Псалом 56
1
1
Въ коне́цъ, да не растли́ши, дв҃дꙋ въ столпописа́нїе, внегда̀ є҆мꙋ̀ ѿбѣга́ти ѿ лица̀ саꙋ́лова въ пеще́рꙋ, н҃ѕ҃. В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ єму́ отбіга́ти от лиця́ Сау́лова в пеще́ру, 56.
2
2
Поми́лꙋй мѧ̀, бж҃е, поми́лꙋй мѧ̀: ꙗ҆́кѡ на тѧ̀ оу҆пова̀ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ на сѣ́нь крилꙋ̑ твоє́ю надѣ́юсѧ, до́ндеже пре́йдетъ беззако́нїе. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я; я́ко на Тя упова́ душа́ моя́, і на сінь крилу́ Твоє́ю наді́юся, до́ндеже пре́йдеть беззако́ніє.
3
3
Воззовꙋ̀ къ бг҃ꙋ вы́шнемꙋ, бг҃ꙋ бл҃годѣ́ѧвшемꙋ мнѣ̀. Воззову́ к Бо́гу Ви́шнему, Бо́гу благоді́явшему мні.
4
4
Посла̀ съ нб҃сѐ и҆ сп҃се́ мѧ, дадѐ въ поноше́нїе попира́ющыѧ мѧ̀: посла̀ бг҃ъ млⷭ҇ть свою̀ и҆ и҆́стинꙋ свою̀, Посла́ с небесе́ і спасе́ м'я, даде́ в поноше́ніє попира́ющия м'я; посла́ Бог ми́лость Свою́ і і́стину Свою́,
5
5
и҆ и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ среды̀ скѵ́мнѡвъ. Поспа́хъ смꙋще́нъ: сы́нове человѣ́честїи, зꙋ́бы и҆́хъ ѻ҆рꙋ̑жїѧ и҆ стрѣ́лы, и҆ ѧ҆зы́къ и҆́хъ ме́чь ѻ҆́стръ. і ізба́ви ду́шу мою́ от среди́ ски́мнов. Поспа́х смуще́н; си́нове челові́честії, зу́би їх ору́жія і стрі́ли, і язи́к їх меч остр.
6
6
Вознеси́сѧ на нб҃са̀, бж҃е, и҆ по все́й землѝ сла́ва твоѧ̀. Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
7
7
Сѣ́ть оу҆гото́ваша нога́мъ мои̑мъ, и҆ слѧко́ша дꙋ́шꙋ мою̀: и҆скопа́ша пред̾ лице́мъ мои́мъ ꙗ҆́мꙋ, и҆ впадо́ша въ ню̀. Сіть угото́ваша нога́м мої́м, і сляко́ша ду́шу мою́; іскопа́ша пред лице́м мої́м я́му, і впадо́ша в ню.
8
8
Гото́во се́рдце моѐ, бж҃е, гото́во се́рдце моѐ: воспою̀ и҆ пою̀ во сла́вѣ мое́й. Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й.
9
9
Воста́ни, сла́ва моѧ̀, воста́ни, ѱалти́рю и҆ гꙋ́сли: воста́нꙋ ра́нѡ. Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но.
10
10
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ лю́дехъ, гдⷭ҇и, воспою̀ тебѣ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ: Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, воспою́ Тебі́ во язи́ціх;
11
11
ꙗ҆́кѡ возвели́чисѧ до нб҃съ млⷭ҇ть твоѧ̀ и҆ да́же до ѡ҆́блакъ и҆́стина твоѧ̀. я́ко возвели́чися до небе́с ми́лость Твоя́ і да́же до о́блак і́стина Твоя́.
12
12
Вознеси́сѧ на нб҃са̀, бж҃е, и҆ по все́й землѝ сла́ва твоѧ̀. Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
Ѱало́мъ н҃з
Псалом 57
1
1
Въ коне́цъ, да не растли́ши, дв҃дꙋ въ столпописа́нїе, н҃з҃. В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, 57.
2
2
А҆́ще вои́стиннꙋ оу҆́бѡ пра́вдꙋ глаго́лете, пра̑ваѧ сꙋди́те, сы́нове человѣ́честїи. А́ще воі́стину у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суді́те, си́нове челові́честії.
3

И҆́бо въ се́рдцы беззако́нїе дѣ́лаете на землѝ, непра́вдꙋ рꙋ́ки ва́шѧ сплета́ютъ. І́бо в се́рдці беззако́ніє ді́лаєте на землі́, непра́вду ру́ки ва́ша сплета́ють.
4
4
Ѡ҆чꙋжди́шасѧ грѣ̑шницы ѿ ложе́снъ, заблꙋди́ша ѿ чре́ва, глаго́лаша лжꙋ̀. Очужди́шася грі́шници от ложе́сн, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу.
5
5
Ꙗ҆́рость и҆́хъ по подо́бїю ѕмїинꙋ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́спїда глꙋ́ха и҆ затыка́ющагѡ оу҆́ши своѝ, Я́рость їх по подо́бію зміїну́, я́ко а́спида глу́ха і затика́ющаго у́ші свої́,
6
6
и҆́же не оу҆слы́шитъ гла́са ѡ҆бава́ющихъ, ѡ҆бава́емь ѡ҆бава́етсѧ ѿ премꙋ́дра. і́же не усли́шить гла́са обава́ющих*, обава́єм обава́ється от прему́дра.
7
7
Бг҃ъ сокрꙋши́тъ зꙋ́бы и҆́хъ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ: членѡ́вныѧ львѡ́въ сокрꙋши́лъ є҆́сть гдⷭ҇ь. Бог сокруши́ть зу́би їх во усті́х їх; члено́вния* львов сокруши́л єсть Госпо́дь.
8
8
Оу҆ничижа́тсѧ ꙗ҆́кѡ вода̀ мимотекꙋ́щаѧ: напрѧже́тъ лꙋ́къ сво́й, до́ндеже и҆знемо́гꙋтъ. Унічижа́ться, я́ко вода́ мимотеку́щая; напряже́ть лук свой, до́ндеже ізнемо́гуть.
9
9
Ꙗ҆́кѡ во́скъ раста́ѧвъ ѿи́мꙋтсѧ: падѐ ѻ҆́гнь на ни́хъ, и҆ не ви́дѣша со́лнца. Я́ко воск раста́яв оти́муться; паде́ огнь на них, і не ви́діша со́лнця.
10
10
Пре́жде є҆́же разꙋмѣ́ти тє́рнїѧ ва́шегѡ ра́мна, ꙗ҆́кѡ жи̑вы, ꙗ҆́кѡ во гнѣ́вѣ пожре́тъ ѧ҆̀. Пре́жде є́же разумі́ти те́рнія ва́шего ра́мна, я́ко жи́ви, я́ко во гні́ві пожре́ть я.
11
11
Возвесели́тсѧ првⷣникъ, є҆гда̀ оу҆ви́дитъ ѿмще́нїе: рꙋ́цѣ своѝ оу҆мы́етъ въ кро́ви грѣ́шника. Возвесели́ться пра́ведник, єгда́ уви́дить отмще́ніє; ру́ці свої́ уми́єть в кро́ві грі́шника.
12
12
И҆ рече́тъ человѣ́къ: а҆́ще оу҆́бѡ є҆́сть пло́дъ првⷣникꙋ, оу҆̀бо є҆́сть бг҃ъ сꙋдѧ̀ и҆̀мъ на землѝ. І рече́ть челові́к: а́ще у́бо єсть плод пра́веднику, у́бо єсть Бог судя́ їм на землі́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ н҃и
Псалом 58
1

Въ коне́цъ, да не растли́ши, дв҃дꙋ въ столпописа́нїе, внегда̀ посла̀ саꙋ́лъ и҆ стрежѐ до́мъ є҆гѡ̀, є҆́же оу҆мертви́ти є҆го̀, н҃и҃. В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ посла́ Сау́л і стреже́ дом єго́, є́же умертви́ти єго́, 58.
2
2
И҆зми́ мѧ ѿ вра̑гъ мои́хъ, бж҃е, и҆ ѿ востаю́щихъ на мѧ̀ и҆зба́ви мѧ̀: Ізми́ м'я от враг мої́х, Бо́же, і от возстаю́щих на м'я ізба́ви м'я;
3
3
и҆зба́ви мѧ̀ ѿ дѣ́лающихъ беззако́нїе, и҆ ѿ мꙋ̑жъ крове́й сп҃си́ мѧ. ізба́ви м'я от ді́лающих беззако́ніє, і от муж крове́й спаси́ м'я.
4
4
Ꙗ҆́кѡ сѐ, оу҆лови́ша дꙋ́шꙋ мою̀, нападо́ша на мѧ̀ крѣ́пцыи: нижѐ беззако́нїе моѐ, нижѐ грѣ́хъ мо́й, гдⷭ҇и: Я́ко се, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на м'я крі́пції; ніже́ беззако́ніє моє́, ніже́ гріх мой, Го́споди;
5
5
без̾ беззако́нїѧ теко́хъ и҆ и҆спра́вихъ: воста́ни въ срѣ́тенїе моѐ и҆ ви́ждь. без беззако́нія теко́х і іспра́вих; воста́ни в срі́теніє моє́ і виждь.
6
6
И҆ ты̀, гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, бж҃е і҆и҃левъ, вонмѝ посѣти́ти всѧ̑ ꙗ҆зы́ки: да не оу҆ще́дриши всѧ̑ дѣ́лающыѧ беззако́нїе. І Ти, Го́споди Бо́же Сил, Бо́же Ізра́їлев, воньми́ посіти́ти вся язи́ки; да не уще́дриши вся ді́лающия беззако́ніє.
7
7
Возвратѧ́тсѧ на ве́черъ, и҆ вза́лчꙋтъ ꙗ҆́кѡ пе́съ, и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ гра́дъ. Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град.
8
8
Сѐ, ті́и ѿвѣща́ютъ оу҆сты̑ свои́ми, и҆ ме́чь во оу҆стна́хъ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ кто̀ слы́ша; Се, ті́ї отвіща́ють усти́ свої́ми, і меч во устна́х їх: я́ко кто сли́ша?
9
9
И҆ ты̀, гдⷭ҇и, посмѣе́шисѧ и҆̀мъ, оу҆ничижи́ши всѧ̑ ꙗ҆зы́ки. І Ти, Го́споди, посміє́шися їм, уничижи́ши вся язи́ки.
10
10
Держа́вꙋ мою̀ къ тебѣ̀ сохраню̀: ꙗ҆́кѡ ты̀, бж҃е, застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ. Держа́ву мою́ к Тебі́ сохраню́; я́ко Ти, Бо́же, Засту́пник мой єси́.
11
11
Бг҃ъ мо́й, млⷭ҇ть є҆гѡ̀ предвари́тъ мѧ̀: бг҃ъ мо́й, ꙗ҆ви́тъ мнѣ̀ на вразѣ́хъ мои́хъ. Бог мой, ми́лость Єго́ предвари́ть м'я; Бог мой, яви́ть мні на вразі́х мої́х.
12
12
Не оу҆бі́й и҆̀хъ, да не когда̀ забꙋ́дꙋтъ зако́нъ тво́й: расточѝ ѧ҆̀ си́лою твое́ю и҆ низведѝ ѧ҆̀, защи́тниче мо́й, гдⷭ҇и, Не убі́й їх, да не когда́ забу́дут зако́н Твой; расточи́ я си́лою Твоє́ю і низведи́ я, Защи́тниче мой, Го́споди,
13
13
грѣ́хъ оу҆́стъ и҆́хъ, сло́во оу҆сте́нъ и҆́хъ: и҆ ꙗ҆́ти да бꙋ́дꙋтъ въ горды́ни свое́й, и҆ ѿ клѧ́твы и҆ лжѝ возвѣстѧ́тсѧ въ кончи́нѣ, гріх уст їх, сло́во усте́н їх; і я́ти да бу́дуть в горди́ни своє́й, і от кля́тви і лжі возвістя́ться в кончи́ні,
14
14
во гнѣ́вѣ кончи́ны, и҆ не бꙋ́дꙋтъ: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ влⷣчествꙋетъ і҆а́кѡвомъ и҆ концы̑ землѝ. во гні́ві кончи́ни, і не бу́дуть; і уві́дять, я́ко Бог влади́чествуєть Іа́ковом і конці́ землі́.
15
15
Возвратѧ́тсѧ на ве́черъ, и҆ вза́лчꙋтъ ꙗ҆́кѡ пе́съ, и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ гра́дъ: Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град;
16
16
ті́и разы́дꙋтсѧ ꙗ҆́сти: а҆́ще ли же не насы́тѧтсѧ, и҆ поро́пщꙋтъ. ті́ї рази́дуться я́сти; а́ще ли же не наси́тяться, і поро́пщуть.
17
17
А҆́зъ же воспою̀ си́лꙋ твою̀ и҆ возра́дꙋюсѧ заꙋ́тра ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й: ꙗ҆́кѡ бы́лъ є҆сѝ застꙋ́пникъ мо́й и҆ прибѣ́жище моѐ въ де́нь ско́рби моеѧ̀. Аз же воспою́ си́лу Твою́ і возра́дуюся зау́тра о ми́лості Твоє́й; я́ко бил єси́ засту́пник мой і прибі́жище моє́ в день ско́рби моєя́.
18
18
Помо́щникъ мо́й є҆сѝ, тебѣ̀ пою̀: ꙗ҆́кѡ бг҃ъ застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ, бж҃е мо́й, млⷭ҇ть моѧ̀. Помо́щник мой єси́, Тебі́ пою́; я́ко Бог Засту́пник мой єси́, Бо́же мой, ми́лость моя́.
Ѱало́мъ н҃ѳ
Псалом 59
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣни́тисѧ хотѧ́щихъ, въ столпописа́нїе дв҃дꙋ, въ наꙋче́нїе: В коне́ць, о ізміни́тися хотя́щих, в столпописа́ніє Дави́ду, в науче́ніє;
2
2
внегда̀ сожжѐ средорѣ́чїе сѷрі́йское и҆ сѷрі́ю сова́лскꙋю, и҆ возврати́сѧ і҆ѡа́въ и҆ поразѝ є҆дѡ́ма въ де́бри соле́й двана́десѧть ты́сѧщъ, н҃ѳ҃. внегда́ сожже́ Средорі́чіє Сирі́йськоє і Cирі́ю Cова́лськую, і возврати́ся Іоа́в і порази́ Едо́ма в де́брі соле́й двана́десять ти́сящ, 59.
3
3
Бж҃е, ѿри́нꙋлъ ны̀ є҆сѝ и҆ низложи́лъ є҆сѝ на́съ, разгнѣ́валсѧ є҆сѝ и҆ оу҆ще́дрилъ є҆сѝ на́съ. Бо́же, отри́нул ни єси́ і низложи́л єси́ нас, разгні́вался єси́ і уще́дрил єси́ нас.
4
4
Стрѧ́слъ є҆сѝ зе́млю и҆ смꙋти́лъ є҆сѝ ю҆̀: и҆зцѣлѝ сокрꙋше́нїе є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ подви́жесѧ. Стрясл єси́ зе́млю і смути́л єси́ ю; ізціли́ сокруше́ніє єя́, я́ко подви́жеся.
5
5
Показа́лъ є҆сѝ лю́демъ твои̑мъ жестѡ́каѧ: напои́лъ є҆сѝ на́съ вїно́мъ оу҆миле́нїѧ. Показа́л єси́ лю́дем Твої́м жесто́кая; напої́л єси́ нас вино́м умиле́нія.
6
6
Да́лъ є҆сѝ боѧ́щымсѧ тебє̀ зна́менїе, є҆́же оу҆бѣжа́ти ѿ лица̀ лꙋ́ка. Дал єси́ боя́щимся Тебе́ зна́меніє, є́же убіжа́ти от лиця́ лу́ка.
7
7
Ꙗ҆́кѡ да и҆зба́вѧтсѧ возлю́бленнїи твоѝ, сп҃сѝ десни́цею твое́ю и҆ оу҆слы́ши мѧ̀. Я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́, спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я.
8
8
Бг҃ъ возгл҃а во ст҃ѣ́мъ свое́мъ: возра́дꙋюсѧ, и҆ раздѣлю̀ сїки́мꙋ, и҆ ю҆до́ль жили́щъ размѣ́рю. Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: возра́дуюся, і разділю́ Сики́му, і юдо́ль жили́щ размі́рю.
9
9
Мо́й є҆́сть галаа́дъ, и҆ мо́й є҆́сть манассі́й, є҆фре́мъ крѣ́пость главы̀ моеѧ̀, і҆ꙋ́да ца́рь мо́й. Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, Єфре́м — крі́пость глави́ Моєя́, Іу́да — цар Мой.
10
10
Мѡа́въ коно́бъ оу҆пова́нїѧ моегѡ̀: на і҆дꙋме́ю прострꙋ̀ сапо́гъ мо́й: мнѣ̀ и҆ноплемє́нницы покори́шасѧ. Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю простру́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася.
11
11
Кто̀ введе́тъ мѧ̀ во гра́дъ ѡ҆гражде́нїѧ; и҆лѝ кто̀ наста́витъ мѧ̀ до і҆дꙋме́и; Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї?
12
12
Не ты́ ли, бж҃е, ѿри́нꙋвый на́съ; и҆ не и҆зы́деши, бж҃е, въ си́лахъ на́шихъ; Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас? І не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших?
13
13
Да́ждь на́мъ по́мощь ѿ ско́рби: и҆ сꙋ́етно спасе́нїе человѣ́ческо. Даждь нам по́мощ от ско́рби; і су́єтно спасе́ніє челові́чесько.
14
14
Ѡ҆ бз҃ѣ сотвори́мъ си́лꙋ: и҆ то́й оу҆ничижи́тъ стꙋжа́ющыѧ на́мъ. О Бо́зі сотвори́м си́лу; і Той унічижи́ть стужа́ющия нам.
Ѱало́мъ ѯ҃
Псалом 60
1
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, дв҃дꙋ ѱало́мъ, ѯ҃. В коне́ць, в пі́снех, Дави́ду псало́м, 60.
2
2
Оу҆слы́ши, бж҃е, моле́нїе моѐ, вонмѝ моли́твѣ мое́й: Усли́ши, Бо́же, моле́ніє моє́, воньми́ моли́тві моє́й;
3
3
ѿ конє́цъ землѝ къ тебѣ̀ воззва́хъ, внегда̀ оу҆ны̀ се́рдце моѐ: на ка́мень возне́слъ мѧ̀ є҆сѝ, наста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, от коне́ць землі́ к Тебі́ воззва́х, внегда́ уни́ се́рдце моє́; на ка́мень возне́сл м'я єси́, наста́вил м'я єси́,
4
4
ꙗ҆́кѡ бы́лъ є҆сѝ оу҆пова́нїе моѐ, сто́лпъ крѣ́пости ѿ лица̀ вра́жїѧ. я́ко бил єси́ упова́ніє моє́, столп крі́пости от лиця́ вра́жия.
5
5
Вселю́сѧ въ селе́нїи твое́мъ во вѣ́ки, покры́юсѧ въ кро́вѣ кри́лъ твои́хъ. Вселю́ся в селе́нії Твоє́м во ві́ки, покри́юся в кро́ві крил Твої́х.
6
6
Ꙗ҆́кѡ ты̀, бж҃е, оу҆слы́шалъ є҆сѝ моли̑твы моѧ̑, да́лъ є҆сѝ достоѧ́нїе боѧ́щымсѧ и҆́мене твоегѡ̀. Я́ко Ти, Бо́же, усли́шал єси́ моли́тви моя́, дал єси́ достоя́ніє боя́щимся і́мене Твоєго́.
7
7
Дни̑ на дни̑ царє́вы приложи́ши, лѣ̑та є҆гѡ̀ до днѐ ро́да и҆ ро́да. Дні на дні царе́ви приложи́ши, лі́та єго́ до дне ро́да і ро́да.
8
8
Пребꙋ́детъ въ вѣ́къ пред̾ бг҃омъ: млⷭ҇ть и҆ и҆́стинꙋ є҆гѡ̀ кто̀ взы́щетъ; Пребу́деть в вік пред Бо́гом; ми́лость і і́стину Єго́ кто взи́щеть?
9
9
Та́кѡ воспою̀ и҆́мени твоемꙋ̀ во вѣ́ки, возда́ти мѝ моли̑твы моѧ̑ де́нь ѿ днѐ. Та́ко воспою́ і́мені Твоєму́ во ві́ки, возда́ти мі моли́тви моя́ день от дне.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѯ҃а
Псалом 61
0
0
Ѱало́мъ Псало́м
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ і҆дїѳꙋ́мѣ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѯ҃а҃. В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Дави́ду, 61.
2
2
Не бг҃ꙋ ли повине́тсѧ дꙋша̀ моѧ̀; ѿ тогѡ́ бо сп҃се́нїе моѐ. Не Бо́гу ли повине́ться душа́ моя́? От Того́ бо спасе́ніє моє́.
3
3
И҆́бо то́й бг҃ъ мо́й и҆ сп҃съ мо́й, застꙋ́пникъ мо́й: не подви́жꙋсѧ наипа́че. І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не подви́жуся найпа́че.
4
4
Доко́лѣ належитѐ на человѣ́ка; оу҆бива́ете всѝ вы̀, ꙗ҆́кѡ стѣнѣ̀ преклоне́нѣ и҆ ѡ҆пло́тꙋ возринове́нꙋ. Доко́лі належите́ на челові́ка? Убива́єте всі ви, я́ко стіні́ преклоне́ні і опло́ту возринове́ну.
5
5
Ѻ҆ба́че цѣ́нꙋ мою̀ совѣща́ша ѿри́нꙋти, теко́ша въ жа́жди: оу҆сты̑ свои́ми благословлѧ́хꙋ, и҆ се́рдцемъ свои́мъ кленѧ́хꙋ. Оба́че ці́ну мою́ совіща́ша отри́нути, теко́ша в жа́жді; усти́ свої́ми благословля́ху, і се́рдцем свої́м кленя́ху.
6
6
Ѻ҆ба́че бг҃ови повини́сѧ, дꙋшѐ моѧ̀: ꙗ҆́кѡ ѿ тогѡ̀ терпѣ́нїе моѐ. Оба́че Бо́гові повини́ся, душе́ моя́, я́ко от Того́ терпі́ніє моє́.
7
7
И҆́бо то́й бг҃ъ мо́й и҆ сп҃съ мо́й, застꙋ́пникъ мо́й: не преселю́сѧ. І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не преселю́ся.
8
8
Ѡ҆ бз҃ѣ сп҃се́нїе моѐ и҆ сла́ва моѧ̀: бг҃ъ по́мощи моеѧ̀, и҆ оу҆пова́нїе моѐ на бг҃а. О Бо́зі спасе́ніє моє́ і сла́ва моя́; Бог по́мощі моєя́, і упова́ніє моє́ на Бо́га.
9
9
Оу҆пова́йте на него̀, ве́сь со́нмъ люді́й: и҆злїѧ́йте пред̾ ни́мъ сердца̀ ва̑ша, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ помо́щникъ на́шъ. Упова́йте на Него́, весь сонм люді́й; ізлія́йте пред Ним сердця́ ва́ша, я́ко Бог помо́щник наш.
10
10
Ѻ҆ба́че сꙋ́етни сы́нове человѣ́честїи, лжи́ви сы́нове человѣ́честїи въ мѣ́рилѣхъ є҆́же непра́вдовати: ті́и ѿ сꙋеты̀ вкꙋ́пѣ. Оба́че су́єтні си́нове челові́честії, лжи́ві си́нове челові́честії в мі́риліх є́же непра́вдовати; ті́ї от суєти́ вку́пі.
11
11
Не оу҆пова́йте на непра́вдꙋ, и҆ на восхище́нїе не жела́йте: бога́тство а҆́ще тече́тъ, не прилага́йте се́рдца. Не упова́йте на непра́вду і на восхище́ніє не жела́йте; бога́тство а́ще тече́ть, не прилага́йте се́рдця.
12
12
Є҆ди́ною гл҃а бг҃ъ, дво́ѧ сїѧ̑ слы́шахъ, занѐ держа́ва бж҃їѧ, Єди́ною глаго́ла Бог, дво́я сія́ сли́шах, зане́ держа́ва Бо́жия,
13
13
и҆ твоѧ̀, гдⷭ҇и, млⷭ҇ть: ꙗ҆́кѡ ты̀ возда́си комꙋ́ждо по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀. і Твоя́, Го́споди, ми́лость; я́ко Ти возда́си кому́ждо по діло́м єго́.
Ѱало́мъ ѯ҃в
Псалом 62
1
1
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, внегда̀ бы́ти є҆мꙋ̀ въ пꙋсты́ни і҆ꙋде́йстѣй, ѯ҃в҃. Псало́м Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в пусти́ні Іуде́йстій, 62.
2
2
Бж҃е, бж҃е мо́й, къ тебѣ̀ оу҆́тренюю: возжада̀ тебѐ дꙋша̀ моѧ̀, ко́ль мно́жицею тебѣ̀ пло́ть моѧ̀, въ землѝ пꙋ́стѣ и҆ непрохо́днѣ и҆ безво́днѣ. Бо́же, Бо́же мой, к Тебі́ у́тренюю; возжада́ Тебе́ душа́ моя́, коль мно́жицею Тебі́ плоть моя́, в землі́ пу́сті і непрохо́дні і безво́дні.
3
3
Та́кѡ во ст҃ѣ́мъ ꙗ҆ви́хсѧ тебѣ̀, ви́дѣти си́лꙋ твою̀ и҆ сла́вꙋ твою̀. Та́ко во святі́м яви́хся Тебі́ ви́діти си́лу Твою́ і сла́ву Твою́.
4
4
Ꙗ҆́кѡ лꙋ́чши млⷭ҇ть твоѧ̀ па́че живѡ́тъ: оу҆стнѣ̀ моѝ похвали́тѣ тѧ̀. Я́ко лу́чші ми́лость Твоя́ па́че живо́т; устні́ мої́ похвали́ті Тя.
5
5
Та́кѡ благословлю́ тѧ въ животѣ̀ мое́мъ и҆ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ воздѣжꙋ̀ рꙋ́цѣ моѝ. Та́ко благословлю́ Тя в животі́ моє́м і о і́мені Твоє́м воздіжу́ ру́ці мої́.
6
6
Ꙗ҆́кѡ ѿ тꙋ́ка и҆ ма́сти да и҆спо́лнитсѧ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ оу҆стна́ма ра́дости восхва́лѧтъ тѧ̀ оу҆ста̀ моѧ̑. Я́ко от ту́ка і ма́сти да іспо́лниться душа́ моя́, і устна́ма ра́дости восхва́лять Тя уста́ моя́.
7
7
А҆́ще помина́хъ тѧ̀ на посте́ли мое́й, на оу҆́треннихъ поꙋча́хсѧ въ тѧ̀: А́ще помина́х Тя на посте́лі моє́й, на у́тренніх поуча́хся в Тя;
8
8
ꙗ҆́кѡ бы́лъ є҆сѝ помо́щникъ мо́й, и҆ въ кро́вѣ крилꙋ̑ твоє́ю возра́дꙋюсѧ. я́ко бил єси́ Помо́щник мой, і в кро́ві крилу́ Твоє́ю возра́дуюся.
9
9
Прильпѐ дꙋша̀ моѧ̀ по тебѣ̀: мене́ же прїѧ́тъ десни́ца твоѧ̀. Прильпе́ душа́ моя́ по Тебі́; мене́ же прия́т десни́ця Твоя́.
10
10
Ті́и же всꙋ́е и҆ска́ша дꙋ́шꙋ мою̀: вни́дꙋтъ въ преиспѡ́днѧѧ землѝ: Ті́ї же всу́є іска́ша ду́шу мою́; вни́дуть в преіспо́дняя землі́;
11
11
предадѧ́тсѧ въ рꙋ́ки ѻ҆рꙋ́жїѧ, ча̑сти ли́совѡмъ бꙋ́дꙋтъ. предадя́ться в ру́ки ору́жія, ча́сті ли́совом бу́дуть.
12
12
Ца́рь же возвесели́тсѧ ѡ҆ бз҃ѣ: похва́литсѧ всѧ́къ клены́йсѧ и҆́мъ, ꙗ҆́кѡ загради́шасѧ оу҆ста̀ глаго́лющихъ непра́вєднаѧ. Цар же возвесели́ться о Бо́зі; похва́литься всяк клени́йся Ім, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная.
Ѱало́мъ ѯ҃г
Псалом 63
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѯ҃г҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 63.
2
2
Оу҆слы́ши, бж҃е, гла́съ мо́й, внегда̀ моли́тимисѧ къ тебѣ̀: ѿ стра́ха вра́жїѧ и҆змѝ дꙋ́шꙋ мою̀. Усли́ши, Бо́же, глас мой, внегда́ моли́тимися к Тебі́; от стра́ха вра́жия ізми́ ду́шу мою́.
3
3
Покры́й мѧ̀ ѿ со́нма лꙋка́внꙋющихъ, ѿ мно́жества дѣ́лающихъ непра́вдꙋ: Покри́й м'я от со́ньма лука́внующих, от мно́жества ді́лающих непра́вду;
4
4
и҆̀же и҆з̾ѡстри́ша ꙗ҆́кѡ ме́чь ѧ҆зы́ки своѧ̑, напрѧго́ша лꙋ́къ сво́й, ве́щь го́рькꙋ, і́же ізостри́ша я́ко меч язи́ки своя́, напряго́ша лук свой, вещ го́рку,
5
5
сострѣлѧ́ти въ та́йныхъ непоро́чна: внеза́пꙋ сострѣлѧ́ютъ є҆го̀, и҆ не оу҆боѧ́тсѧ. состріля́ти в та́йних непоро́чна; внеза́пу состріля́ють єго́, і не убоя́ться.
6
6
Оу҆тверди́ша себѣ̀ сло́во лꙋка́вое: повѣ́даша скры́ти сѣ́ть, рѣ́ша: кто̀ оу҆́зритъ и҆̀хъ; Утверди́ша себі́ сло́во лука́воє; пові́даша скри́ти сіть, рі́ша: кто у́зрить їх?
7
7
И҆спыта́ша беззако́нїе: и҆зчезо́ша и҆спыта́ющїи и҆спыта̑нїѧ: пристꙋ́питъ человѣ́къ, и҆ се́рдце глꙋбоко̀. Іспита́ша беззако́ніє; ізчезо́ша іспита́ющії іспита́нія; присту́пить челові́к, і се́рдце глубоко́.
8
8
И҆ вознесе́тсѧ бг҃ъ: стрѣ́лы младе́нєцъ бы́ша ꙗ҆́звы и҆́хъ, І вознесе́ться Бог; стрі́ли младе́нець би́ша я́зви їх,
9
9
и҆ и҆знемого́ша на нѧ̀ ꙗ҆зы́цы и҆́хъ: смꙋти́шасѧ всѝ ви́дѧщїи и҆̀хъ. і ізнемого́ша на ня язи́ци їх; смути́шася всі ви́дящії їх.
10
10
И҆ оу҆боѧ́сѧ всѧ́къ человѣ́къ: и҆ возвѣсти́ша дѣла̀ бж҃їѧ, и҆ творє́нїѧ є҆гѡ̀ разꙋмѣ́ша. І убоя́ся всяк челові́к; і возвісти́ша діла́ Бо́жія, і творе́нія Єго́ разумі́ша.
11
11
Возвесели́тсѧ првⷣникъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ и҆ оу҆пова́етъ на него̀: и҆ похва́лѧтсѧ всѝ пра́вїи срⷣцемъ. Возвесели́ться пра́ведник о Го́споді і упова́єть на Него́; і похва́ляться всі пра́вії се́рдцем.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѯ҃д
Псалом 64
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ пѣ́сни дв҃дꙋ, пѣ́снь і҆еремі́ева и҆ і҆езекі́илева, люді́й преселе́нїѧ, є҆гда̀ хотѧ́хꙋ и҆сходи́ти, ѯ҃д҃. В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, піснь Ієремі́єва і Ієзекі́їлева, люді́й преселе́нія, єгда́ хотя́ху ісходи́ти, 64.
2
2
Тебѣ̀ подоба́етъ пѣ́снь, бж҃е, въ сїѡ́нѣ, и҆ тебѣ̀ возда́стсѧ моли́тва во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. Тебі́ подоба́єть піснь, Бо́же, в Сіо́ні, і Тебі́ возда́сться моли́тва во Ієрусали́мі.
3
3
Оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀: къ тебѣ̀ всѧ́ка пло́ть прїи́детъ. Усли́ши моли́тву мою́; к Тебі́ вся́ка плоть при́йдеть.
4
4
Словеса̀ беззакѡ́нникъ премого́ша на́съ: и҆ нечє́стїѧ на̑ша ты̀ ѡ҆чⷭ҇тиши. Словеса́ беззако́нник премого́ша нас; і нече́стія на́ша Ти очи́стиши.
5
5
Бл҃же́нъ, є҆го́же и҆збра́лъ є҆сѝ и҆ прїѧ́лъ, всели́тсѧ во дво́рѣхъ твои́хъ. И҆спо́лнимсѧ во бл҃ги́хъ до́мꙋ твоегѡ̀: ст҃ъ хра́мъ тво́й. Блаже́н, єго́же ізбра́л єси́ і прия́л, всели́ться во дво́ріх Твої́х. Іспо́лнимся во благи́х до́му Твоєго́; свят храм Твой.
6
6
Ди́венъ въ пра́вдѣ, оу҆слы́ши ны̀, бж҃е, сп҃си́телю на́шъ, оу҆пова́нїе всѣ́хъ конце́й землѝ и҆ сꙋ́щихъ въ мо́ри дале́че: Ди́вен в пра́вді, усли́ши ни, Бо́же, Спаси́телю наш, упова́ніє всіх конце́й землі́ і су́щих в мо́рі дале́че;
7
7
оу҆готовлѧ́ѧй го́ры крѣ́постїю свое́ю, препоѧ́санъ си́лою: уготовля́яй го́ри крі́постію Своє́ю, препоя́сан си́лою;
8
8
смꙋща́ѧй глꙋбинꙋ̀ морскꙋ́ю, шꙋ́мꙋ во́лнъ є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; смѧтꙋ́тсѧ ꙗ҆зы́цы, смуща́яй глубину́ морську́ю, шу́му волн Єго́ кто постої́ть? См'яту́ться язи́ци,
9
9
и҆ оу҆боѧ́тсѧ живꙋ́щїи въ конца́хъ ѿ зна́менїй твои́хъ: и҆схо́ды оу҆́тра и҆ ве́чера оу҆краси́ши. і убоя́ться живу́щії в конця́х от зна́меній Твої́х; ісхо́ди у́тра і ве́чера украси́ши.
10
10
Посѣти́лъ є҆сѝ зе́млю и҆ оу҆пои́лъ є҆сѝ ю҆̀, оу҆мно́жилъ є҆сѝ ѡ҆богати́ти ю҆̀: рѣка̀ бж҃їѧ напо́лнисѧ во́дъ: оу҆гото́валъ є҆сѝ пи́щꙋ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ та́кѡ (є҆́сть) оу҆гото́ванїе. Посіти́л єси́ зе́млю і упої́л єси́ ю, умно́жил єси́ обогати́ти ю; ріка́ Бо́жия напо́лнися вод; угото́вал єси́ пи́щу їм, я́ко та́ко (єсть) угото́ваніє.
11
11
Бразды̑ є҆ѧ̀ оу҆по́й, оу҆мно́жи жи̑та є҆ѧ̀: въ ка́плѧхъ є҆ѧ̀ возвесели́тсѧ возсїѧ́ющи [прозѧба́ющи]. Бразди́ єя́ упо́й, умно́жи жи́та єя́; в ка́плях єя́ возвесели́ться возсія́ющи [прозяба́ющи].
12
12
Блгⷭ҇ви́ши вѣне́цъ лѣ́та бла́гости твоеѧ̀, и҆ полѧ̀ твоѧ̑ и҆спо́лнѧтсѧ тꙋ́ка: Благослови́ши віне́ць лі́та бла́гости Твоєя́, і поля́ Твоя́ іспо́лняться ту́ка;
13
13
разботѣ́ютъ кра̑снаѧ пꙋсты́ни, и҆ ра́достїю хо́лми препоѧ́шꙋтсѧ. разботі́ють кра́сная пусти́ні, і ра́достію хо́лми препоя́шуться.
14
14
Ѡ҆дѣ́ѧшасѧ ѻ҆́вни ѻ҆́вчїи, и҆ оу҆дѡ́лїѧ оу҆мно́жатъ пшени́цꙋ: воззовꙋ́тъ, и҆́бо воспою́тъ. Оді́яшася о́вні о́вчії, і удо́лія умно́жать пшени́цю; воззову́ть, і́бо воспою́ть.
Ѱало́мъ ѯ҃є
Псалом 65
1
1
Въ коне́цъ, пѣ́снь ѱалма̀ воскрⷭ҇нїѧ, ѯ҃е҃. В коне́ць, піснь псалма́ воскресе́нія, 65.
2
2
Воскли́кните гдⷭ҇еви всѧ̀ землѧ̀, по́йте же и҆́мени є҆гѡ̀, дади́те сла́вꙋ хвалѣ̀ є҆гѡ̀. Воскли́кніте Го́сподеві вся земля́, по́йте же і́мені Єго́, даді́те сла́ву хвалі́ Єго́.
3
3
Рцы́те бг҃ꙋ: ко́ль стра̑шна дѣла̀ твоѧ̑; во мно́жествѣ си́лы твоеѧ̀ со́лжꙋтъ тебѣ̀ вразѝ твоѝ. Рці́те Бо́гу: коль стра́шна діла́ Твоя́? Во мно́жестві си́ли Твоєя́ со́лжуть Тебі́ вразі́ Твої́.
4
4
Всѧ̀ землѧ̀ да покло́нитсѧ тебѣ̀ и҆ пое́тъ тебѣ̀, да пое́тъ же и҆́мени твоемꙋ̀, вы́шнїй. Вся земля́ да покло́ниться Тебі́ і поє́ть Тебі́, да поє́ть же і́мені Твоєму́, Ви́шній.
5
5
Прїиди́те и҆ ви́дите дѣла̀ бж҃їѧ, ко́ль стра́шенъ въ совѣ́тѣхъ па́че сынѡ́въ человѣ́ческихъ. Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, коль стра́шен в сові́тіх па́че сино́в челові́чеських.
6
6
Ѡ҆браща́ѧй мо́ре въ сꙋ́шꙋ, въ рѣцѣ̀ про́йдꙋтъ нога́ми: та́мѡ возвесели́мсѧ ѡ҆ не́мъ, Обраща́яй мо́ре в су́шу, в ріці́ про́йдуть нога́ми; та́мо возвеселі́мся о Нем,
7
7
влⷣчествꙋющемъ си́лою свое́ю вѣ́комъ: ѻ҆́чи є҆гѡ̀ на ꙗ҆зы́ки призира́етѣ: преѡгорчева́ющїи да не возно́сѧтсѧ въ себѣ̀. влади́чествующем си́лою Своє́ю ві́ком; о́чі Єго́ на язи́ки призира́єті; преогорчева́ющії да не возно́сяться в себі́.
8
8
Благослови́те, ꙗ҆зы́цы, бг҃а на́шего, и҆ оу҆слы́шанъ сотвори́те гла́съ хвалы̀ є҆гѡ̀, Благослові́те, язи́ци, Бо́га на́шего, і усли́шан сотворі́те глас хвали́ Єго́,
9
9
поло́жшагѡ дꙋ́шꙋ мою̀ въ живо́тъ, и҆ не да́вшаго во смѧте́нїе но́гъ мои́хъ. поло́жшаго ду́шу мою́ в живо́т, і не да́вшаго во см'яте́ніє ног мої́х.
10
10
Ꙗ҆́кѡ и҆скꙋси́лъ ны̀ є҆сѝ, бж҃е, разже́глъ ны̀ є҆сѝ, ꙗ҆́коже разжиза́етсѧ сребро̀. Я́ко іскуси́л ни єси́, Бо́же, разже́гл ни єси́, я́коже разжиза́ється сребро́.
11
11
Вве́лъ ны̀ є҆сѝ въ сѣ́ть, положи́лъ є҆сѝ скѡ́рби на хребтѣ̀ на́шемъ. Ввел ни єси́ в сіть, положи́л єси́ ско́рбі на хребті́ на́шем.
12
12
Возве́лъ є҆сѝ человѣ́ки на главы̑ на́шѧ: проидо́хомъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь и҆ во́дꙋ, и҆ и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ въ поко́й. Возве́л єси́ челові́ки на глави́ на́ша; пройдо́хом сквозі́ огнь і во́ду, і ізве́л єси́ ни в поко́й.
13
13
Вни́дꙋ въ до́мъ тво́й со всесожже́нїемъ, возда́мъ тебѣ̀ моли̑твы моѧ̑, Вни́ду в дом Твой со всесожже́нієм, возда́м Тебі́ моли́тви моя́,
14
14
ꙗ҆̀же и҆зреко́стѣ оу҆стнѣ̀ моѝ, и҆ глаго́лаша оу҆ста̀ моѧ̑ въ ско́рби мое́й. я́же ізреко́сті устні́ мої́, і глаго́лаша уста́ моя́ в ско́рбі моє́й.
15
15
Всесожжє́нїѧ тꙋ̑чна вознесꙋ̀ тебѣ̀ съ кади́ломъ, и҆ ѻ҆вны̀, вознесꙋ̀ тебѣ̀ волы̀ съ козлы̑. Всесожже́нія ту́чна вознесу́ Тебі́ с кади́лом, і овни́, вознесу́ Тебі́ воли́ с козли́.
16
16
Прїиди́те, оу҆слы́шите, и҆ повѣ́мъ ва́мъ, всѝ боѧ́щїисѧ бг҃а, є҆ли̑ка сотворѝ дꙋшѝ мое́й. Прийді́те, усли́шіте, і пові́м вам, всі боя́щіїся Бо́га, єли́ка сотвори́ душі́ моє́й.
17
17
Къ немꙋ̀ оу҆сты̑ мои́ми воззва́хъ, и҆ вознесо́хъ под̾ ѧ҆зы́комъ мои́мъ. К Нему́ усти́ мої́ми воззва́х, і вознесо́х под язи́ком мої́м.
18
18
Непра́вдꙋ а҆́ще оу҆зрѣ́хъ въ се́рдцы мое́мъ, да не оу҆слы́шитъ менє̀ гдⷭ҇ь. Непра́вду а́ще узрі́х в се́рдці моє́м, да не усли́шить мене́ Госпо́дь.
19
19
Сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́ша мѧ̀ бг҃ъ, внѧ́тъ гла́сꙋ моле́нїѧ моегѡ̀. Сего́ ра́ди усли́ша м'я Бог, внят гла́су моле́нія моєго́.
20
20
Блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ, и҆́же не ѿста́ви моли́твꙋ мою̀ и҆ млⷭ҇ть свою̀ ѿ менє̀. Благослове́н Бог, І́же не отста́ви моли́тву мою́ і ми́лость Свою́ от мене́.
Ѱало́мъ ѯ҃ѕ
Псалом 66
1
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, ѱало́мъ пѣ́сни дв҃дꙋ, ѯ҃ѕ҃. В коне́ць, в пі́снех, псало́м пі́сні Дави́ду, 66.
2
2
Бж҃е, оу҆ще́дри ны̀ и҆ блгⷭ҇ви́ ны, просвѣтѝ лицѐ твоѐ на ны̀ и҆ поми́лꙋй ны̀: Бо́же, уще́дри ни і благослови́ ни, просвіти́ лице́ Твоє́ на ни і поми́луй ни;
3
3
позна́ти на землѝ пꙋ́ть тво́й, во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ спⷭ҇нїе твоѐ. позна́ти на землі́ путь Твой, во всіх язи́ціх спасе́ніє Твоє́.
4
4
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀ лю́дїе, бж҃е, да и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀ лю́дїе всѝ. Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі.
5
5
Да возвеселѧ́тсѧ и҆ да возра́дꙋютсѧ ꙗ҆зы́цы: ꙗ҆́кѡ сꙋ́диши лю́демъ правото́ю, и҆ ꙗ҆зы́ки на землѝ наста́виши. Да возвеселя́ться і да возра́дуються язи́ци; я́ко су́диши лю́дем правото́ю і язи́ки на землі́ наста́виши.
6
6
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀ лю́дїе, бж҃е, да и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀ лю́дїе всѝ. Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі.
7
7
Землѧ̀ дадѐ пло́дъ сво́й: блгⷭ҇ви́ ны, бж҃е, бж҃е на́шъ, Земля́ даде́ плод Свой; благослови́ ни, Бо́же, Бо́же наш,
8
8
блгⷭ҇ви́ ны, бж҃е: и҆ да оу҆боѧ́тсѧ є҆гѡ̀ всѝ концы̑ землѝ. благослови́ ни, Бо́же; і да убоя́ться Єго́ всі конці́ землі́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѯ҃з
Псалом 67
1
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ пѣ́сни дв҃дꙋ, ѯ҃з҃. В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, 67.
2
2
Да воскрⷭ҇нетъ бг҃ъ, и҆ расточа́тсѧ вразѝ є҆гѡ̀, и҆ да бѣжа́тъ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ ненави́дѧщїи є҆го̀. Да воскре́снеть Бог, і расточа́ться вразі́ Єго́, і да біжа́ть от лиця́ Єго́ ненави́дящії Єго́.
3
3
Ꙗ҆́кѡ и҆зчеза́етъ ды́мъ, да и҆зче́знꙋтъ: ꙗ҆́кѡ та́етъ во́скъ ѿ лица̀ ѻ҆гнѧ̀, та́кѡ да поги́бнꙋтъ грѣ̑шницы ѿ лица̀ бж҃їѧ: Я́ко ізчеза́єть дим, да ізче́знуть; я́ко та́єть воск от лиця́ огня́, та́ко да поги́бнуть грі́шници от лиця́ Бо́жия;
4
4
а҆ првⷣницы да возвеселѧ́тсѧ, да возра́дꙋютсѧ пред̾ бг҃омъ, да насладѧ́тсѧ въ весе́лїи. а пра́ведници да возвеселя́ться, да возра́дуються пред Бо́гом, да насладя́ться в весе́лії.
5
5
Воспо́йте бг҃ꙋ, по́йте и҆́мени є҆гѡ̀: пꙋтесотвори́те возше́дшемꙋ на за́пады, гдⷭ҇ь и҆́мѧ є҆мꙋ̀: и҆ ра́дꙋйтесѧ пред̾ ни́мъ. Воспо́йте Бо́гу, по́йте і́мені Єго́; путесотворі́те возше́дшему на за́пади, Госпо́дь — і́м'я Єму́; і ра́дуйтеся пред Ним.
6
6
Да смѧтꙋ́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, ѻ҆ц҃а̀ си́рыхъ и҆ сꙋдїѝ вдови́цъ: бг҃ъ въ мѣ́стѣ ст҃ѣ́мъ свое́мъ. Да см'яту́ться от лиця́ Єго́, Отця́ си́рих і Судії́ вдови́ць; Бог в мі́сті святі́м Своє́м.
7
7
Бг҃ъ вселѧ́етъ є҆диномы́слєнныѧ въ до́мъ, и҆зводѧ̀ ѡ҆кова̑нныѧ мꙋ́жествомъ, та́кожде преѡгорчева́ющыѧ живꙋ́щыѧ во гробѣ́хъ. Бог вселя́єть єдиноми́сленния в дом, ізводя́ окова́нния му́жеством, тако́жде преогорчева́ющия живу́щия во гробі́х.
8
8
Бж҃е, внегда̀ и҆сходи́ти тебѣ̀ пред̾ людьмѝ твои́ми, внегда̀ мимоходи́ти тебѣ̀ въ пꙋсты́ни, Бо́же, внегда́ ісходи́ти Тебі́ пред людьми́ Твої́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебі́ в пусти́ні,
9
9
землѧ̀ потрѧсе́сѧ, и҆́бо небеса̀ ка́нꙋша ѿ лица̀ бг҃а сїна́ина, ѿ лица̀ бг҃а і҆и҃лева. земля́ потрясе́ся, і́бо небеса́ ка́нуша от лиця́ Бо́га Сина́їна, от лиця́ Бо́га Ізра́їлева.
10
10
До́ждь во́ленъ ѿлꙋчи́ши, бж҃е, достоѧ́нїю твоемꙋ̀, и҆ и҆знемо́же, ты́ же соверши́лъ є҆сѝ є҆̀. Дождь во́лен отлучи́ши, Бо́же, достоя́нію Твоєму́, і ізнемо́же, Ти же соверши́л єси́ є.
11
11
Живѡ́тнаѧ твоѧ̑ живꙋ́тъ на не́й: оу҆гото́валъ є҆сѝ бл҃гостїю твое́ю ни́щемꙋ, бж҃е. Живо́тная Твоя́ живу́ть на ней; угото́вал єси́ бла́гостію Твоє́ю ни́щему, Бо́же.
12
12
Гдⷭ҇ь да́стъ глаго́лъ благовѣствꙋ́ющымъ си́лою мно́гою: Госпо́дь дасть глаго́л благовіству́ющим си́лою мно́гою;
13
13
цр҃ь си́лъ возлю́бленнагѡ, красото́ю [ра́ди красоты̀] до́мꙋ раздѣли́ти кѡры́сти. Цар Сил возлю́бленнаго, красото́ю [ра́ди красоти́] до́му разділи́ти кори́сти.
14
14
А҆́ще поспитѐ посредѣ̀ предѣ̑лъ, крилѣ̑ голꙋби̑нѣ посре́брєнѣ, и҆ междора̑мїѧ є҆ѧ̀ въ блеща́нїи зла́та: А́ще поспите́ посреді́ преді́л, крилі́ голуби́ні посре́брені, і междора́мія єя́ в блеща́нії зла́та;
15
15
внегда̀ ра́знствитъ нбⷭ҇ный цари̑ на не́й, ѡ҆снѣжа́тсѧ въ селмѡ́нѣ. внегда́ ра́знствить Небе́сний царі́ на ней, осніжа́ться в Селмо́ні.
16
16
Гора̀ бж҃їѧ, гора̀ тꙋ́чнаѧ, гора̀ оу҆сыре́ннаѧ, гора̀ тꙋ́чнаѧ. Гора́ Бо́жия, гора́ ту́чная, гора́ усире́нная, гора́ ту́чная.
17
17
Вскꙋ́ю непщꙋ́ете, го́ры оу҆сырє́нныѧ; гора̀, ю҆́же бл҃говолѝ бг҃ъ жи́ти въ не́й: и҆́бо гдⷭ҇ь всели́тсѧ до конца̀. Вску́ю непщу́єте, го́ри усире́нния? Гора́, ю́же благоволи́ Бог жи́ти в ней; і́бо Госпо́дь всели́ться до конця́.
18
18
Колесни́ца бж҃їѧ тма́ми те́мъ, ты́сѧща гобзꙋ́ющихъ: гдⷭ҇ь въ ни́хъ въ сїна́и во ст҃ѣ́мъ. Колесни́ця Бо́жия тьма́ми тем, ти́сяща гобзу́ющих; Госпо́дь в них в Сина́ї во святі́м.
19
19
Возше́лъ є҆сѝ на высотꙋ̀, плѣни́лъ є҆сѝ плѣ́нъ: прїѧ́лъ є҆сѝ даѧ̑нїѧ въ человѣ́цѣхъ, и҆́бо не покарѧ́ющыѧсѧ, є҆́же всели́тисѧ. Возше́л єси́ на висоту́, пліни́л єси́ плін; прия́л єси́ дая́нія в челові́ціх, і́бо не покаря́ющияся, є́же всели́тися.
20
20
Гдⷭ҇ь бг҃ъ блгⷭ҇ве́нъ, блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь де́нь днѐ: поспѣши́тъ на́мъ бг҃ъ спⷭ҇нїй на́шихъ. Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день дне; поспіши́ть нам Бог спаcе́ній на́ших.
21
21
Бг҃ъ на́шъ бг҃ъ є҆́же сп҃са́ти: и҆ гдⷭ҇нѧ, гдⷭ҇нѧ и҆схѡ́дища смє́ртнаѧ. Бог наш — Бог, є́же спаса́ти; і Госпо́дня, Госпо́дня ісхо́дища сме́ртная.
22
22
Ѻ҆ба́че бг҃ъ сокрꙋши́тъ главы̑ врагѡ́въ свои́хъ, ве́рхъ вла̑съ преходѧ́щихъ въ прегрѣше́нїихъ свои́хъ. Оба́че Бог сокруши́ть глави́ враго́в Свої́х, верх влас преходя́щих в прегріше́ніїх свої́х.
23
23
Речѐ гдⷭ҇ь: ѿ васа́на ѡ҆бращꙋ̀, ѡ҆бращꙋ̀ во глꙋбина́хъ морски́хъ: Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́х морськи́х;
24
24
ꙗ҆́кѡ да ѡ҆мо́читсѧ нога̀ твоѧ̀ въ кро́ви, ѧ҆зы́къ пє́съ твои́хъ ѿ вра̑гъ ѿ негѡ̀. я́ко да омо́читься нога́ твоя́ в кро́ві, язи́к пес твої́х от враг от него́.
25
25
Ви̑дѣна бы́ша шє́ствїѧ твоѧ̑, бж҃е, шє́ствїѧ бг҃а моегѡ̀ цр҃ѧ̀, и҆́же во ст҃ѣ́мъ. Ви́діна би́ша ше́ствія Твоя́, Бо́же, ше́ствія Бо́га моєго́ Царя́, І́же во святі́м.
26
26
Предвари́ша кнѧ̑зи бли́з̾ пою́щихъ, посредѣ̀ дѣ́въ тѷмпа́нницъ. Предвари́ша кня́зі близ пою́щих, посреді́ дів тимпа́нниць.
27
27
Въ цр҃квахъ благослови́те бг҃а, гдⷭ҇а ѿ и҆стѡ́чникъ і҆и҃левыхъ. В це́рквах благослові́те Бо́га — Го́спода от істо́чник Ізра́їлевих.
28
28
Та́мѡ венїамі́нъ ю҆нѣ́йшїй во оу҆́жасѣ, кнѧ̑зи і҆ꙋ́довы влады́ки и҆́хъ, кнѧ̑зи завꙋлѡ̑ни, кнѧ́зи нефѳалі̑мли. Та́мо Веніамі́н юні́йшій во у́жасі, кня́зі Іу́дови влади́ки їх, кня́зі Завуло́ні, кня́зі Неффали́млі.
29
29
Заповѣ́ждь, бж҃е, си́лою твое́ю: оу҆крѣпѝ, бж҃е, сїѐ, є҆́же содѣ́лалъ є҆сѝ въ на́съ. Запові́ждь, Бо́же, си́лою Твоє́ю; укріпи́, Бо́же, сіє́, є́же соді́лал єси́ в нас.
30
30
Ѿ хра́ма твоегѡ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ тебѣ̀ принесꙋ́тъ ца́рїе да́ры. От хра́ма Твоєго́ во Ієрусали́м Тебі́ принесу́ть ца́ріє да́ри.
31
31
Запретѝ ѕвѣрє́мъ трѡ́стнымъ: со́нмъ ю҆нє́цъ въ ю҆́ницахъ людски́хъ, є҆́же затвори́ти и҆скꙋшє́нныѧ сребро́мъ: расточѝ ꙗ҆зы́ки хотѧ́щыѧ бра́немъ. Запрети́ звіре́м тро́стним; сонм юне́ць в ю́ницях людськи́х, є́же затвори́ти іскуше́нния сребро́м; расточи́ язи́ки, хотя́щия бра́нем.
32
32
Прїи́дꙋтъ моли̑твенницы ѿ є҆гѵ́пта: є҆ѳїо́пїа предвари́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ къ бг҃ꙋ. При́йдут моли́твенници от Єги́пта; Ефіо́пія предвари́ть ру́ку свою́ к Бо́гу.
33
33
Ца̑рства земна̑ѧ, по́йте бг҃ꙋ, воспо́йте гдⷭ҇еви, Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеві,
34
34
возше́дшемꙋ на нб҃о нб҃сѐ на восто́ки: сѐ, да́стъ гла́сꙋ своемꙋ̀ гла́съ си́лы. возше́дшему на Не́бо небесе́ на восто́ки; се, дасть гла́су Своєму́ глас си́ли.
35
35
Дади́те сла́вꙋ бг҃ови: на і҆и҃ли велелѣ́пота є҆гѡ̀, и҆ си́ла є҆гѡ̀ на ѡ҆́блацѣхъ. Даді́те сла́ву Бо́гові; на Ізра́їлі велелі́пота Єго́, і си́ла Єго́ на о́блаціх.
36
36
Ди́венъ бг҃ъ во ст҃ы́хъ свои́хъ: бг҃ъ і҆и҃левъ, то́й да́стъ си́лꙋ и҆ держа́вꙋ лю́демъ свои̑мъ. Блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ. Ди́вен Бог во святи́х свої́х; Бог Ізра́їлев, той дасть си́лу і держа́ву лю́дем Свої́м. Благослове́н Бог.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѯ҃и
Псалом 68
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣ́ншихсѧ [ѡ҆ и҆мꙋ́щихъ и҆змѣни́тисѧ], ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѯ҃и҃. В коне́ць, о ізмі́ншихся [о іму́щих ізміни́тися], псало́м Дави́ду, 68.
2
2
Сп҃си́ мѧ, бж҃е, ꙗ҆́кѡ внидо́ша во́ды до дꙋшѝ моеѧ̀. Спаси́ м'я, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ди до душі́ моєя́.
3
3
Оу҆глѣбо́хъ въ тимѣ́нїи глꙋбины̀, и҆ нѣ́сть постоѧ́нїѧ: прїидо́хъ во глꙋбины̑ морскі̑ѧ, и҆ бꙋ́рѧ потопи́ мѧ. Углібо́х в тимі́нії глубини́, і ність постоя́нія; прийдо́х во глубини́ морські́я, і бу́ря потопи́ м'я.
4
4
Оу҆трꙋди́хсѧ зовы́й, и҆змолчѐ горта́нь мо́й: и҆счезо́стѣ ѻ҆́чи моѝ, ѿ є҆́же оу҆пова́ти мѝ на бг҃а моего̀. Утруди́хся зови́й, ізмолче́ горта́нь мой; ісчезо́сті о́чі мої́, от є́же упова́ти мі на Бо́га моєго́.
5
5
Оу҆мно́жишасѧ па́че вла̑съ главы̀ моеѧ̀ ненави́дѧщїи мѧ̀ тꙋ́не: оу҆крѣпи́шасѧ вразѝ моѝ, и҆згонѧ́щїи мѧ̀ непра́веднѡ: ꙗ҆̀же не восхища́хъ, тогда̀ воздаѧ́хъ. Умно́жишася па́че влас глави́ моєя́ ненави́дящії м'я ту́не; укріпи́шася вразі́ мої́, ізгоня́щії м'я непра́ведно; я́же не восхища́х, тогда́ воздая́х.
6
6
Бж҃е, ты̀ оу҆вѣ́дѣлъ є҆сѝ безꙋ́мїе моѐ, и҆ прегрѣшє́нїѧ моѧ̑ ѿ тебє̀ не оу҆таи́шасѧ. Бо́же, Ти уві́діл єси́ безу́міє моє́, і прегріше́нія моя́ от Тебе́ не утаї́шася.
7
7
Да не постыдѧ́тсѧ ѡ҆ мнѣ̀ терпѧ́щїи тебѐ, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и си́лъ: нижѐ да посра́мѧтсѧ ѡ҆ мнѣ̀ и҆́щꙋщїи тебѐ, бж҃е і҆и҃левъ. Да не постидя́ться о мні терп'я́щії Тебе́, Го́споди, Го́споди Сил; ніже́ да посра́м'яться о мні і́щущії Тебе́, Бо́же Ізра́їлев.
8
8
Ꙗ҆́кѡ тебє̀ ра́ди претерпѣ́хъ поноше́нїе, покры̀ срамота̀ лицѐ моѐ. Я́ко Тебе́ ра́ди претерпі́х поноше́ніє, покри́ срамота́ лице́ моє́.
9
9
Чꙋ́ждь бы́хъ бра́тїи мое́й и҆ стра́ненъ сыновѡ́мъ ма́тере моеѧ̀: Чуждь бих бра́тії моє́й і стра́нен синово́м ма́тере моєя́;
10
10
ꙗ҆́кѡ ре́вность до́мꙋ твоегѡ̀ снѣде́ мѧ, и҆ поношє́нїѧ поносѧ́щихъ тѝ нападо́ша на мѧ̀. я́ко ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ м'я, і поноше́нія понося́щих Ті нападо́ша на м'я.
11
11
И҆ покры́хъ посто́мъ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ бы́сть въ поноше́нїе мнѣ̀: І покри́х посто́м ду́шу мою́, і бисть в поноше́ніє мні;
12
12
и҆ положи́хъ ѡ҆дѣѧ́нїе моѐ вре́тище, и҆ бы́хъ и҆̀мъ въ при́тчꙋ. і положи́х одія́ніє моє́ вре́тище, і бих їм в при́тчу.
13
13
Ѡ҆ мнѣ̀ глꙋмлѧ́хꙋсѧ сѣдѧ́щїи во вратѣ́хъ, и҆ ѡ҆ мнѣ̀ поѧ́хꙋ пїю́щїи вїно̀. О мні глумля́хуся сідя́щії во враті́х, і о мні поя́ху пію́щії вино́.
14
14
А҆́зъ же моли́твою мое́ю къ тебѣ̀, бж҃е: вре́мѧ бл҃говоле́нїѧ, бж҃е: во мно́жествѣ млⷭ҇ти твоеѧ̀ оу҆слы́ши мѧ̀, во и҆́стинѣ спⷭ҇нїѧ твоегѡ̀. Аз же моли́твою моє́ю к Тебі́, Бо́же; вре́м'я благоволе́нія, Бо́же; во мно́жестві ми́лости Твоєя́ усли́ши м'я, во і́стині спаcе́нія Твоєго́.
15
15
Сп҃си́ мѧ ѿ бре́нїѧ, да не оу҆глѣ́бнꙋ: да и҆зба́влюсѧ ѿ ненави́дѧщихъ мѧ̀ и҆ ѿ глꙋбо́кихъ во́дъ. Спаси́ м'я от бре́нія, да не углі́бну; да ізба́влюся от ненави́дящих м'я і от глубо́ких вод.
16
16
Да не потопи́тъ менѐ бꙋ́рѧ водна́ѧ, нижѐ да пожре́тъ менѐ глꙋбина̀, нижѐ сведе́тъ ѡ҆ мнѣ̀ рове́нникъ оу҆́стъ свои́хъ. Да не потопи́ть мене́ бу́ря водна́я, ніже́ да пожре́ть мене́ глубина́, ніже́ сведе́ть о мні рове́нник уст свої́х.
17
17
Оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ бл҃га млⷭ҇ть твоѧ̀: по мно́жествꙋ щедро́тъ твои́хъ при́зри на мѧ̀. Усли́ши м'я, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твої́х при́зри на м'я.
18
18
Не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ ѻ҆́трока твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ скорблю̀: ско́рѡ оу҆слы́ши мѧ̀. Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́; ско́ро усли́ши м'я.
19
19
Вонмѝ дꙋшѝ мое́й и҆ и҆зба́ви ю҆̀: вра̑гъ мои́хъ ра́ди и҆зба́ви мѧ̀. Воньми́ душі́ моє́й і ізба́ви ю; враг мої́х ра́ди ізба́ви м'я.
20
20
Ты́ бо вѣ́си поноше́нїе моѐ, и҆ стꙋ́дъ мо́й, и҆ срамотꙋ̀ мою̀: пред̾ тобо́ю всѝ ѡ҆скорблѧ́ющїи мѧ̀. Ти бо ві́си поноше́ніє моє́, і студ мой, і срамоту́ мою́; пред Тобо́ю всі оскорбля́ющії м'я.
21
21
Поноше́нїе ча́ѧше дꙋша̀ моѧ̀ и҆ стра́сть: и҆ жда́хъ соскорбѧ́щагѡ, и҆ не бѣ̀, и҆ оу҆тѣша́ющихъ, и҆ не ѡ҆брѣто́хъ. Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ і страсть; і ждах соскорб'я́щаго, і не бі, і утіша́ющих, і не обріто́х.
22
22
И҆ да́ша въ снѣ́дь мою̀ же́лчь, и҆ въ жа́ждꙋ мою̀ напои́ша мѧ̀ ѻ҆́цта. І да́ша в снідь мою́ желчь, і в жа́жду мою́ напої́ша м'я о́цта.
23
23
Да бꙋ́детъ трапе́за и҆́хъ пред̾ ни́ми въ сѣ́ть и҆ въ воздаѧ́нїе и҆ въ собла́знъ. Да бу́деть трапе́за їх пред ни́ми в сіть, і в воздая́ніє, і в собла́зн.
24
24
Да помрача́тсѧ ѻ҆́чи и҆́хъ, є҆́же не ви́дѣти, и҆ хребе́тъ и҆́хъ вы́нꙋ слѧцы̀. Да помрача́ться о́чі їх, є́же не ви́діти, і хребе́т їх ви́ну сляци́.
25
25
Пролі́й на нѧ̀ гнѣ́въ тво́й, и҆ ꙗ҆́рость гнѣ́ва твоегѡ̀ да пости́гнетъ и҆̀хъ. Проли́й на ня гнів Твой, і я́рость гні́ва Твоєго́ да пости́гнеть їх.
26
26
Да бꙋ́детъ дво́ръ и҆́хъ пꙋ́стъ, и҆ въ жили́щихъ и҆́хъ да не бꙋ́детъ живы́й. Да бу́деть двор їх пуст, і в жили́щих їх да не бу́деть живи́й.
27
27
Занѐ є҆го́же ты̀ порази́лъ є҆сѝ, ті́и погна́ша, и҆ къ болѣ́зни ꙗ҆́звъ мои́хъ приложи́ша. Зане́ єго́же Ти порази́л єси́, ті́ї погна́ша, і к болі́зні язв мої́х приложи́ша.
28
28
Приложѝ беззако́нїе къ беззако́нїю и҆́хъ, и҆ да не вни́дꙋтъ въ пра́вдꙋ твою̀. Приложи́ беззако́ніє к беззако́нію їх, і да не вни́дуть в пра́вду Твою́.
29
29
Да потребѧ́тсѧ ѿ кни́ги живы́хъ, и҆ съ првⷣными да не напи́шꙋтсѧ. Да потреб'я́ться от кни́ги живи́х, і с пра́ведними да не напи́шуться.
30
30
Ни́щъ и҆ болѧ́й є҆́смь а҆́зъ: спⷭ҇нїе твоѐ, бж҃е, да прїи́метъ мѧ̀. Нищ і боля́й єсьм аз; спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да при́йметь м'я.
31
31
Восхвалю̀ и҆́мѧ бг҃а моегѡ̀ съ пѣ́снїю, возвели́чꙋ є҆го̀ во хвале́нїи: Восхвалю́ і́м'я Бо́га моєго́ с пі́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́нії;
32
32
и҆ оу҆го́дно бꙋ́детъ бг҃ꙋ па́че телца̀ ю҆́на, ро́ги и҆зносѧ́ща и҆ па́знѡкти. і уго́дно бу́деть Бо́гу па́че тельця́ ю́на, ро́ги ізнося́ща і па́знокти.
33
33
Да оу҆́зрѧтъ ни́щїи и҆ возвеселѧ́тсѧ: взыщи́те бг҃а, и҆ жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ ва́ша. Да у́зрять ни́щії і возвеселя́ться; взищі́те Бо́га, і жива́ бу́деть душа́ ва́ша.
34
34
Ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша оу҆бѡ́гїѧ гдⷭ҇ь, и҆ ѡ҆кова̑нныѧ своѧ̑ не оу҆ничижѝ. Я́ко усли́ша убо́гія Госпо́дь, і окова́нния Своя́ не унічижи́.
35
35
Да восхва́лѧтъ є҆го̀ нб҃са̀ и҆ землѧ̀, мо́ре и҆ всѧ̑ живꙋ̑щаѧ въ не́мъ. Да восхва́лять Єго́ небеса́ і земля́, мо́ре і вся живу́щая в нем.
36
36
Ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сп҃се́тъ сїѡ́на, и҆ сози́ждꙋтсѧ гра́ди і҆ꙋде́йстїи, и҆ вселѧ́тсѧ та́мѡ и҆ наслѣ́дѧтъ и҆̀: Я́ко Бог спасе́ть Сіо́на, і сози́ждуться гра́ди Іуде́йстії, і вселя́ться та́мо і наслі́дять ї;
37
37
и҆ сѣ́мѧ рабѡ́въ твои́хъ оу҆держи́тъ и҆̀, и҆ лю́бѧщїи и҆́мѧ твоѐ вселѧ́тсѧ въ не́мъ. і сі́м'я рабо́в Твої́х удержи́ть ї, і лю́б'ящії і́м'я Твоє́ вселя́ться в нем.
Ѱало́мъ ѯ҃ѳ
Псалом 69
1
1
Въ коне́цъ дв҃дꙋ, въ воспомина́нїе, во є҆́же сп҃сти́ мѧ гдⷭ҇ꙋ, ѯ҃ѳ҃. В коне́ць Дави́ду, в воспомина́ніє, во є́же спасти́ м'я Го́споду, 69.
2
2
Бж҃е, въ по́мощь мою̀ вонмѝ: гдⷭ҇и, помощи́ ми потщи́сѧ. Бо́же, в по́мощ мою́ воньми́; Го́споди, помощи́ мі потщи́ся.
3
3
Да постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ и҆́щꙋщїи дꙋ́шꙋ мою̀, да возвратѧ́тсѧ вспѧ́ть и҆ постыдѧ́тсѧ хотѧ́щїи мѝ ѕла̑ѧ: Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я;
4
4
да возратѧ́тсѧ а҆́бїе стыдѧ́щесѧ глаго́лющїи мѝ: бла́гоже, бла́гоже. да возратя́ться а́біє стидя́щеся глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже!
5
5
Да возра́дꙋютсѧ и҆ возвеселѧ́тсѧ ѡ҆ тебѣ̀ всѝ и҆́щꙋщїи тебѐ, бж҃е: и҆ да глаго́лютъ вы́нꙋ, да возвели́читсѧ гдⷭ҇ь, лю́бѧщїи спⷭ҇нїе твоѐ. Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Бо́же; і да глаго́лють ви́ну: «Да возвели́читься Госпо́дь!», лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́.
6
6
А҆́зъ же ни́щъ є҆́смь и҆ оу҆бо́гъ, бж҃е, помози́ ми: помо́щникъ мо́й и҆ и҆зба́витель мо́й є҆сѝ ты̀, гдⷭ҇и, не закоснѝ. Аз же нищ єсьм і убо́г, Бо́же, помози́ мі; Помо́щник мой і Ізба́витель мой єси́ Ти, Го́споди, не закосни́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѻ҃
Псалом 70
0
0
Дв҃дꙋ ѱало́мъ, сынѡ́въ і҆ѡнада́вовыхъ и҆ пе́рвыхъ плѣ́ншихсѧ, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, о҃. Дави́ду псало́м, сино́в Іонада́вових і пе́рвих плі́ншихся, не надпи́сан у євре́й, 70.
1
1
На тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, да не постыжꙋ́сѧ въ вѣ́къ. На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік.
2
2
Пра́вдою твое́ю и҆зба́ви мѧ̀ и҆ и҆зми́ мѧ: приклонѝ ко мнѣ̀ оу҆́хо твоѐ и҆ сп҃си́ мѧ. Пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я; приклони́ ко мні у́хо Твоє́ і спаси́ м'я.
3
3
Бꙋ́ди мѝ въ бг҃а защи́тителѧ и҆ въ мѣ́сто крѣ́пко спⷭ҇ти́ мѧ: ꙗ҆́кѡ оу҆твержде́нїе моѐ и҆ прибѣ́жище моѐ є҆сѝ ты̀. Бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в мі́сто крі́пко спасти́ м'я, я́ко утвержде́ніє моє́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти.
4
4
Бж҃е мо́й, и҆зба́ви мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ грѣ́шнагѡ, и҆з̾ рꙋкѝ законопрестꙋ́пнагѡ и҆ ѡ҆би́дѧщагѡ: Бо́же мой, ізба́ви м'я із руки́ грі́шнаго, із руки́ законопресту́пнаго і оби́дящаго.
5
5
ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ терпѣ́нїе моѐ, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, оу҆пова́нїе моѐ ѿ ю҆́ности моеѧ̀. Я́ко Ти єси́ терпі́ніє моє́, Го́споди, Го́споди, упова́ніє моє́ от ю́ности моєя́.
6
6
Въ тебѣ̀ оу҆тверди́хсѧ ѿ оу҆тро́бы, ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀ ты̀ є҆сѝ мо́й покрови́тель: ѡ҆ тебѣ̀ пѣ́нїе моѐ вы́нꙋ. В Тебі́ утверди́хся от утро́би, от чре́ва ма́тере моєя́ Ти єси́ мой покрови́тель, о Тебі́ пі́ніє моє́ ви́ну.
7
7
Ꙗ҆́кѡ чꙋ́до бы́хъ мнѡ́гимъ: и҆ ты̀ помо́щникъ мо́й крѣ́покъ. Я́ко чу́до бих мно́гим, і Ти помо́щник мой крі́пок.
8
8
Да и҆спо́лнѧтсѧ оу҆ста̀ моѧ̑ хвале́нїѧ, ꙗ҆́кѡ да воспою̀ сла́вꙋ твою̀, ве́сь де́нь великолѣ́пїе твоѐ. Да іспо́лняться уста́ моя́ хвале́нія, я́ко да воспою́ сла́ву Твою́, весь день великолі́піє Твоє́.
9
9
Не ѿве́ржи менє̀ во вре́мѧ ста́рости: внегда̀ ѡ҆скꙋдѣва́ти крѣ́пости мое́й, не ѡ҆ста́ви менє̀. Не отве́ржи мене́ во вре́м'я ста́рости, внегда́ оскудіва́ти крі́пості моє́й, не оста́ви мене́.
10
10
Ꙗ҆́кѡ рѣ́ша вразѝ моѝ мнѣ̀, и҆ стрегꙋ́щїи дꙋ́шꙋ мою̀ совѣща́ша вкꙋ́пѣ, Я́ко рі́ша вразі́ мої́ мні, і стрегу́щії ду́шу мою́ совіща́ша вку́пі,
11
11
глаго́люще: бг҃ъ ѡ҆ста́вилъ є҆́сть є҆го̀, пожени́те и҆ и҆ми́те є҆го̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть и҆збавлѧ́ѧй. глаго́люще: Бог оста́вил єсть єго́, пожені́те і імі́те єго́, я́ко ність ізбавля́яй.
12
12
Бж҃е мо́й, не оу҆дали́сѧ ѿ менє̀: бж҃е мо́й, въ по́мощь мою̀ вонмѝ. Бо́же мой, не удали́ся от мене́; Бо́же мой, в по́мощ мою́ воньми́.
13
13
Да постыдѧ́тсѧ и҆ и҆зче́знꙋтъ ѡ҆клевета́ющїи дꙋ́шꙋ мою̀, да ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ стꙋ́дъ и҆ сра́мъ и҆́щꙋщїи ѕла̑ѧ мнѣ̀. Да постидя́ться і ізче́знуть оклевета́ющії ду́шу мою́, да облеку́ться в студ і срам і́щущії зла́я мні.
14
14
А҆́зъ же всегда̀ воз̾ꙋпова́ю на тѧ̀, и҆ приложꙋ̀ на всѧ́кꙋ похвалꙋ̀ твою̀. Аз же всегда́ возупова́ю на Тя, і приложу́ на вся́ку похвалу́ Твою́.
15
15
Оу҆ста̀ моѧ̑ возвѣстѧ́тъ пра́вдꙋ твою̀, ве́сь де́нь спⷭ҇нїе твоѐ, ꙗ҆́кѡ не позна́хъ кни̑жнаѧ. Уста́ моя́ возвістя́ть пра́вду Твою́, весь день — спасе́ніє Твоє́, я́ко не позна́х кни́жная.
16
16
Вни́дꙋ въ си́лѣ гдⷭ҇ни: гдⷭ҇и, помѧнꙋ̀ пра́вдꙋ тебє̀ є҆ди́нагѡ. Вни́ду в си́лі Госпо́дні; Го́споди, пом'яну́ пра́вду Тебе́ єди́наго.
17
17
Бж҃е мо́й, и҆̀мже наꙋчи́лъ мѧ̀ є҆сѝ ѿ ю҆́ности моеѧ̀, и҆ донн҃ѣ возвѣщꙋ̀ чꙋдеса̀ твоѧ̑. Бо́же мой, ї́мже научи́л м'я єси́ от ю́ности моєя́, і дони́ні возвіщу́ чудеса́ Твоя́.
18
18
И҆ да́же до ста́рости и҆ престарѣ́нїѧ, бж҃е мо́й, не ѡ҆ста́ви менє̀, до́ндеже возвѣщꙋ̀ мы́шцꙋ твою̀ ро́дꙋ всемꙋ̀ грѧдꙋ́щемꙋ, І да́же до ста́рости і престарі́нія, Бо́же мой, не оста́ви мене́, до́ндеже возвіщу́ ми́шцю Твою́ ро́ду всему́ гряду́щему,
19
19
си́лꙋ твою̀ и҆ пра́вдꙋ твою̀, бж҃е, да́же до вы́шнихъ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ мѝ є҆сѝ вели̑чїѧ: бж҃е, кто̀ подо́бенъ тебѣ̀; си́лу Твою́ і пра́вду Твою́, Бо́же, да́же до ви́шніх, я́же сотвори́л мі єси́ вели́чія; Бо́же, кто подо́бен Тебі́?
20
20
Є҆ли̑ки ꙗ҆ви́лъ мѝ є҆сѝ скѡ́рби мнѡ́ги и҆ ѕлы̀; и҆ ѡ҆бра́щьсѧ ѡ҆животвори́лъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ ѿ бе́зднъ землѝ возве́лъ мѧ̀ є҆сѝ. Єли́ки яви́л мі єси́ ско́рбі мно́гі і зли? І обра́щся оживотвори́л м'я єси́ і от бездн землі́ возве́л м'я єси́.
21
21
Оу҆мно́жилъ є҆сѝ на мнѣ̀ вели́чествїе твоѐ, и҆ ѡ҆бра́щьсѧ оу҆тѣ́шилъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ ѿ бе́зднъ землѝ па́ки возве́лъ мѧ̀ є҆сѝ. Умно́жил єси́ на мні вели́чествіє Твоє́, і обра́щся уті́шил м'я єси́, і от бездн землі́ па́ки возве́л м'я єси́.
22
22
И҆́бо а҆́зъ и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ лю́дехъ, гдⷭ҇и, въ сосꙋ́дѣхъ ѱало́мскихъ и҆́стинꙋ твою̀, бж҃е: воспою̀ тебѣ̀ въ гꙋ́слехъ, ст҃ы́й і҆и҃левъ. І́бо аз іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, в сосу́діх псало́мських і́стину Твою́, Бо́же. Воспою́ Тебі́ в гу́слех, Святи́й Ізра́їлев.
23
23
Возра́дꙋетѣсѧ оу҆стнѣ̀ моѝ, є҆гда̀ воспою̀ тебѣ̀, и҆ дꙋша̀ моѧ̀, ю҆́же є҆сѝ и҆зба́вилъ: Возра́дуєтіся устні́ мої́, єгда́ воспою́ Тебі́, і душа́ моя́, ю́же єси́ ізба́вил.
24
24
є҆ще́ же и҆ ѧ҆зы́къ мо́й ве́сь де́нь поꙋчи́тсѧ пра́вдѣ твое́й, є҆гда̀ постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ и҆́щꙋщїй ѕла̑ѧ мнѣ̀. Єще́ же і язи́к мой весь день поучи́ться пра́вді Твоє́й, єгда́ постидя́ться і посра́м'яться і́щущий зла́я мні.
Ѱало́мъ ѻ҃а
Псалом 71
0
0
Ѡ҆ соломѡ́нѣ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, о҃а҃. О Соломо́ні, псало́м Дави́ду, 71.
1
1
Бж҃е, сꙋ́дъ тво́й царе́ви да́ждь, и҆ пра́вдꙋ твою̀ сы́нꙋ царе́вꙋ: Бо́же, суд Твой царе́ві даждь, і пра́вду Твою́ си́ну царе́ву;
2
2
сꙋди́ти лю́демъ твои̑мъ въ пра́вдѣ и҆ ни́щымъ твои̑мъ въ сꙋдѣ̀. суди́ти лю́дем Твої́м в пра́вді і ни́щим Твої́м в суді́.
3
3
Да воспрїи́мꙋтъ го́ры ми́ръ лю́демъ и҆ хо́лми пра́вдꙋ. Да воспри́ймуть го́ри мир лю́дем і хо́лми пра́вду.
4
4
Сꙋ́дитъ ни́щымъ людски̑мъ, и҆ спасе́тъ сы́ны оу҆бо́гихъ, и҆ смири́тъ клеветника̀. Су́дить ни́щим людськи́м, і спасе́ть си́ни убо́гих, і смири́ть клеветника́.
5
5
И҆ пребꙋ́детъ съ со́лнцемъ, и҆ пре́жде лꙋны̀ ро́да родѡ́въ. І пребу́деть с со́лнцем, і пре́жде луни́ ро́да родо́в.
6
6
Сни́детъ ꙗ҆́кѡ до́ждь на рꙋно̀, и҆ ꙗ҆́кѡ ка́плѧ ка́плющаѧ на зе́млю. Сни́деть, я́ко дождь на руно́, і я́ко ка́пля ка́плющая на зе́млю.
7
7
Возсїѧ́етъ во дне́хъ є҆гѡ̀ пра́вда и҆ мно́жество ми́ра, до́ндеже ѿи́метсѧ лꙋна̀. Возсія́єть во днех єго́ пра́вда і мно́жество ми́ра, до́ндеже оти́меться луна́.
8
8
И҆ ѡ҆блада́етъ ѿ мо́рѧ до мо́рѧ, и҆ ѿ рѣ́къ до конє́цъ вселе́нныѧ. І облада́єть от мо́ря до мо́ря, і от рік до коне́ць вселе́нния.
9
9
Пред̾ ни́мъ припадꙋ́тъ є҆ѳїо́плѧне, и҆ вразѝ є҆гѡ̀ пе́рсть поли́жꙋтъ. Пред ним припаду́ть ефіо́пляне, і вразі́ єго́ персть поли́жуть.
10
10
Ца́рїе ѳарсі́йстїи и҆ ѻ҆́строви да́ры принесꙋ́тъ, ца́рїе а҆ра́встїи и҆ сава̀ да́ры приведꙋ́тъ: Ца́ріє Фарсі́йстії і о́строві да́ри принесу́ть, ца́ріє Ара́встії і Сава́ да́ри приведу́ть;
11
11
и҆ покло́нѧтсѧ є҆мꙋ̀ всѝ ца́рїе зе́мстїи, всѝ ꙗ҆зы́цы порабо́таютъ є҆мꙋ̀. і покло́няться єму́ всі ца́ріє зе́мстії, всі язи́ци порабо́тають єму́.
12
12
Ꙗ҆́кѡ и҆зба́ви ни́ща ѿ си́льна, и҆ оу҆бо́га, є҆мꙋ́же не бѣ̀ помо́щника. Я́ко ізба́ви ни́ща от си́льна, і убо́га, єму́же не бі помо́щника.
13
13
Пощади́тъ ни́ща и҆ оу҆бо́га, и҆ дꙋ́шы оу҆бо́гихъ спасе́тъ: Пощади́ть ни́ща і убо́га, і ду́ші убо́гих спасе́ть;
14
14
ѿ ли́хвы и҆ ѿ непра́вды и҆зба́витъ дꙋ́шы и҆́хъ, и҆ че́стно и҆́мѧ є҆гѡ̀ пред̾ ни́ми. от ли́хви і от непра́вди ізба́вить ду́ші їх, і че́стно і́м'я єго́ пред ни́ми.
15
15
И҆ жи́въ бꙋ́детъ, и҆ да́стсѧ є҆мꙋ̀ ѿ зла́та а҆раві́йска: и҆ помо́лѧтсѧ ѡ҆ не́мъ вы́нꙋ, ве́сь де́нь благословѧ́тъ є҆го̀. І жив бу́деть, і да́сться єму́ от зла́та араві́йська; і помо́ляться о нем ви́ну, весь день благослов'я́ть єго́.
16
16
Бꙋ́детъ оу҆твержде́нїе на землѝ на версѣ́хъ го́ръ: превознесе́тсѧ па́че лїва́на пло́дъ є҆гѡ̀, и҆ процвѣтꙋ́тъ ѿ гра́да ꙗ҆́кѡ трава̀ земна́ѧ. Бу́деть утвержде́ніє на землі́ на версі́х гор; превознесе́ться па́че Лива́на плод єго́, і процвіту́ть от гра́да, я́ко трава́ земна́я.
17
17
Бꙋ́детъ и҆́мѧ є҆гѡ̀ благослове́но во вѣ́ки, пре́жде со́лнца пребыва́етъ и҆́мѧ є҆гѡ̀: и҆ благословѧ́тсѧ въ не́мъ всѧ̑ кѡлѣ́на земна́ѧ, всѝ ꙗ҆зы́цы оу҆блажа́тъ є҆го̀. Бу́деть і́м'я єго́ благослове́но во ві́ки, пре́жде со́лнця пребива́єть і́м'я єго́; і благослов'я́ться в нем вся колі́на земна́я, всі язи́ци ублажа́ть єго́.
18
18
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, творѧ́й чꙋдеса̀ є҆ди́нъ, Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлев, творя́й чудеса́ єди́н,
19
19
и҆ блгⷭ҇ве́но и҆́мѧ сла́вы є҆гѡ̀ во вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка: и҆ и҆спо́лнитсѧ сла́вы є҆гѡ̀ всѧ̀ землѧ̀: бꙋ́ди, бꙋ́ди. і благослове́нно і́м'я сла́ви Єго́ во вік і в вік ві́ка; і іспо́лниться сла́ви Єго́ вся земля́. Бу́ди, бу́ди.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѻ҃в
Псалом 72
0
0
Ѡ҆конча́шасѧ пѣ̑сни дв҃да, сы́на і҆ессе́ова. Ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃в҃. Оконча́шася пі́сні Дави́да, си́на Ієссе́йова. Псало́м Аса́фу, 72.
1
1
Ко́ль бл҃гъ бг҃ъ і҆и҃левъ пра̑вымъ се́рдцемъ. Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем.
2
2
Мои́ же вма́лѣ не подвижа́стѣсѧ но́зѣ: вма́лѣ не пролїѧ́шасѧ стѡпы̀ моѧ̑: Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі; вма́лі не пролія́шася стопи́ моя́;
3
3
ꙗ҆́кѡ возревнова́хъ на беззакѡ́нныѧ, ми́ръ грѣ́шникѡвъ зрѧ̀: я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря;
4
4
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть восклоне́нїѧ въ сме́рти и҆́хъ и҆ оу҆твержде́нїѧ въ ра́нѣ и҆́хъ: я́ко ність восклоне́нія в сме́рті їх і утвержде́нія в ра́ні їх;
5
5
въ трꙋдѣ́хъ человѣ́ческихъ не сꙋ́ть, и҆ съ человѣ̑ки не прїи́мꙋтъ ра́нъ. в труді́х челові́чеських не суть, і с челові́ки не при́ймуть ран.
6
6
Сегѡ̀ ра́ди оу҆держа̀ ѧ҆̀ горды́нѧ и҆́хъ до конца̀: ѡ҆дѣ́ѧшасѧ непра́вдою и҆ нече́стїемъ свои́мъ. Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конця́; оді́яшася непра́вдою і нече́стієм свої́м.
7
7
И҆зы́детъ ꙗ҆́кѡ и҆з̾ тꙋ́ка непра́вда и҆́хъ: преидо́ша въ любо́вь се́рдца. Ізи́деть, я́ко із ту́ка, непра́вда їх; прейдо́ша в любо́в се́рдця.
8
8
Помы́слиша и҆ глаго́лаша въ лꙋка́вствѣ, непра́вдꙋ въ высотꙋ̀ глаго́лаша: Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша;
9
9
положи́ша на небесѝ оу҆ста̀ своѧ̑, и҆ ѧ҆зы́къ и҆́хъ пре́йде по землѝ. положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́.
10
10
Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆братѧ́тсѧ лю́дїе моѝ сѣ́мѡ, и҆ дні́е и҆спо́лнени ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ въ ни́хъ. Сего́ ра́ди обратя́ться лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щуться в них.
11
11
И҆ рѣ́ша: ка́кѡ оу҆вѣ́дѣ бг҃ъ; и҆ а҆́ще є҆́сть ра́зꙋмъ въ вы́шнѣмъ; І рі́ша: ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в ви́шнім?
12
12
Сѐ, сі́и грѣ̑шницы и҆ гобзꙋ́ющїи въ вѣ́къ оу҆держа́ша бога́тство. Се, сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік удержа́ша бога́тство.
13
13
И҆ рѣ́хъ: є҆да̀ [оу҆̀бо] всꙋ́е ѡ҆правди́хъ се́рдце моѐ и҆ оу҆мы́хъ въ непови́нныхъ рꙋ́цѣ моѝ, І ріх: єда́ [у́бо] всу́є оправди́х се́рдце моє́ і уми́х в непови́нних ру́ці мої́,
14
14
и҆ бы́хъ ꙗ҆́звенъ ве́сь де́нь, и҆ ѡ҆бличе́нїе моѐ на оу҆́тренихъ; і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́треніх?
15
15
А҆́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́кѡ: сѐ, ро́дꙋ сынѡ́въ твои́хъ, є҆мꙋ́же ѡ҆бѣща́хсѧ [сѐ, ро́дꙋ сынѡ́въ твои́хъ престꙋпи́хъ]: А́ще глаго́лах, пові́м та́ко: се, ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся [се, ро́ду сино́в Твої́х преступи́х];
16
16
и҆ непщева́хъ разꙋмѣ́ти: сїѐ трꙋ́дъ є҆́сть предо мно́ю, і непщева́х разумі́ти; сіє́ труд єсть пре́до мно́ю,
17
17
до́ндеже вни́дꙋ во ст҃и́ло бж҃їе и҆ разꙋмѣ́ю въ послѣ̑днѧѧ и҆́хъ. до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жиє і разумі́ю в послі́дняя їх.
18
18
Ѻ҆ба́че за льщє́нїѧ и҆́хъ положи́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ѕла̑ѧ, низложи́лъ є҆сѝ ѧ҆̀, внегда̀ разгордѣ́шасѧ. Оба́че за льще́нія їх положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорди́шася.
19
19
Ка́кѡ бы́ша въ запꙋстѣ́нїе; внеза́пꙋ и҆зчезо́ша, погибо́ша за беззако́нїе своѐ. Ка́ко би́ша в запусті́ніє? Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́.
20
20
Ꙗ҆́кѡ со́нїе востаю́щагѡ, гдⷭ҇и, во гра́дѣ твое́мъ ѡ҆́бразъ и҆́хъ оу҆ничижи́ши. Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши.
21
21
Ꙗ҆́кѡ разжже́сѧ се́рдце моѐ, и҆ оу҆трѡ́бы моѧ̑ и҆змѣни́шасѧ: Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, і утро́би моя́ ізміни́шася;
22
22
и҆ а҆́зъ оу҆ничиже́нъ, и҆ не разꙋмѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ оу҆ тебє̀. і аз унічиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́.
23
23
И҆ а҆́зъ вы́нꙋ съ тобо́ю: оу҆держа́лъ є҆сѝ рꙋ́кꙋ деснꙋ́ю мою̀, І аз ви́ну с Тобо́ю; удержа́л єси́ ру́ку десну́ю мою́,
24
24
и҆ совѣ́томъ твои́мъ наста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ со сла́вою прїѧ́лъ мѧ̀ є҆сѝ. і сові́том Твої́м наста́вил м'я єси́, і со сла́вою прия́л м'я єси́.
25
25
Что́ бо мѝ є҆́сть на нб҃сѝ; и҆ ѿ тебє̀ что̀ восхотѣ́хъ на землѝ; Что бо мі єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́?
26
26
И҆зчезѐ се́рдце моѐ и҆ пло́ть моѧ̀, бж҃е се́рдца моегѡ̀, и҆ ча́сть моѧ̀, бж҃е, во вѣ́къ. Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдця моєго́, і часть моя́, Бо́же, во вік.
27
27
Ꙗ҆́кѡ сѐ, оу҆далѧ́ющїи себѐ ѿ тебє̀ поги́бнꙋтъ: потреби́лъ є҆сѝ всѧ́каго любодѣ́ющаго ѿ тебє̀. Я́ко се, удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнуть; потреби́л єси́ вся́каго любоді́ющаго от Тебе́.
28
28
Мнѣ́ же прилѣплѧ́тисѧ бг҃ови бла́го є҆́сть, полага́ти на гдⷭ҇а оу҆пова́нїе моѐ, возвѣсти́ти мѝ всѧ̑ хвалы̑ твоѧ̑, во вратѣ́хъ дще́ре сїѡ́ни. Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти мі вся хвали́ Твоя́, во враті́х дще́ре Сіо́ні.
Ѱало́мъ ѻ҃г
Псалом 73
0
0
Ра́зꙋма а҆са́фꙋ, о҃г҃. Ра́зума Аса́фу, 73.
1
1
Вскꙋ́ю, бж҃е, ѿри́нꙋлъ є҆сѝ до конца̀; разгнѣ́васѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀ на ѻ҆́вцы па́жити твоеѧ̀; Вску́ю, Бо́же, отри́нул єси́ до конця́? Разгні́вася я́рость Твоя́ на о́вці па́житі Твоєя́?
2
2
Помѧнѝ со́нмъ тво́й, є҆го́же стѧжа́лъ є҆сѝ и҆спе́рва, и҆зба́вилъ є҆сѝ жезло́мъ достоѧ́нїѧ твоегѡ̀, гора̀ сїѡ́нъ сїѧ̀ [же́злъ достоѧ́нїѧ твоегѡ̀, го́рꙋ сїѡ́нъ сїю̀], въ не́йже всели́лсѧ є҆сѝ. Пом'яни́ сонм Твой, єго́же стяжа́л єси́ іспе́рва, ізба́вил єси́ жезло́м достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́н сія́ [жезл достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́н сію́], в не́йже всели́лся єси́.
3
3
Воздви́гни рꙋ́цѣ твоѝ на горды̑ни и҆́хъ въ коне́цъ, є҆ли̑ка лꙋка́внова вра́гъ во ст҃ѣ́мъ твое́мъ. Воздви́гни ру́ці Твої́ на горди́ні їх в коне́ць, єли́ка лука́внова враг во святі́м Твоє́м.
4
4
И҆ восхвали́шасѧ ненави́дѧщїи тѧ̀ посредѣ̀ пра́здника твоегѡ̀: положи́ша зна́мєнїѧ своѧ̑ зна́мєнїѧ, и҆ не позна́ша, І восхвали́шася ненави́дящії Тя посреді́ пра́здника Твоєго́; положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, і не позна́ша,
5
5
ꙗ҆́кѡ во и҆схо́дѣ превы́ше: ꙗ҆́кѡ въ дꙋбра́вѣ дре́вѧнѣ сѣки́рами разсѣко́ша я́ко во ісхо́ді преви́ше; я́ко в дубра́ві дре́в'яні сіки́рами разсіко́ша
6
6
двє́ри є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ, сѣ́чивомъ и҆ ѻ҆ско́рдомъ разрꙋши́ша и҆̀. две́рі єго́ вку́пі, сі́чивом і оско́рдом разруши́ша ї.
7
7
Возжго́ша ѻ҆гне́мъ ст҃и́ло твоѐ: на землѝ ѡ҆скверни́ша жили́ще и҆́мене твоегѡ̀. Возжго́ша огне́м святи́ло Твоє́; на землі́ оскверни́ша жили́ще і́мене Твоєго́.
8
8
Рѣ́ша въ се́рдцы свое́мъ ю҆́жики и҆́хъ вкꙋ́пѣ: прїиди́те, и҆ ѿста́вимъ всѧ̑ пра́здники бж҃їѧ ѿ землѝ. Рі́ша в се́рдці своє́м ю́жики їх вку́пі: прийді́те, і отста́вим вся пра́здники Бо́жия от землі́.
9
9
Зна́мєнїѧ и҆́хъ [зна́менїй на́шихъ] не ви́дѣхомъ: нѣ́сть ктомꙋ̀ прⷪ҇ро́ка, и҆ на́съ не позна́етъ ктомꙋ̀. Зна́мєнія їх [зна́меній на́ших] не ви́діхом; ність ктому́ проро́ка, і нас не позна́єть ктому́.
10
10
Доко́лѣ, бж҃е, поно́ситъ вра́гъ; раздражи́тъ проти́вный и҆́мѧ твоѐ до конца̀; Доко́лі, Бо́же, поно́сить враг? Раздражи́ть проти́вний і́м'я Твоє́ до конця́?
11
11
Вскꙋ́ю ѿвраща́еши рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ десни́цꙋ твою̀ ѿ среды̀ нѣ́дра твоегѡ̀ въ коне́цъ; Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ і десни́цю Твою́ от среди́ ні́дра Твоєго́ в коне́ць?
12
12
Бг҃ъ же, цр҃ь на́шъ, пре́жде вѣ́ка содѣ́ла спⷭ҇нїе посредѣ̀ землѝ. Бог же, Цар наш, пре́жде ві́ка соді́ла спасе́ніє посреді́ землі́.
13
13
Ты̀ оу҆тверди́лъ є҆сѝ си́лою твое́ю мо́ре: ты̀ сте́рлъ є҆сѝ главы̑ ѕмїє́въ въ водѣ̀: Ти утверди́л єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре; Ти стерл єси́ глави́ зміє́в в воді́;
14
14
ты̀ сокрꙋши́лъ є҆сѝ главꙋ̀ ѕмі́евꙋ, да́лъ є҆сѝ того̀ бра́шно лю́демъ є҆ѳїѡ́пскимъ. Ти сокруши́л єси́ главу́ змі́єву, дал єси́ того́ бра́шно лю́дем ефіо́пським.
15
15
Ты̀ расто́рглъ є҆сѝ и҆сто́чники и҆ пото́ки: ты̀ и҆зсꙋши́лъ є҆сѝ рѣ́ки и҆ѳа̑мскїѧ. Ти расто́ргл єси́ істо́чники і пото́ки; Ти ізсуши́л єси́ рі́ки Іфа́мськия.
16
16
Тво́й є҆́сть де́нь, и҆ твоѧ̀ є҆́сть но́щь: ты̀ соверши́лъ є҆сѝ зарю̀ и҆ со́лнце. Твой єсть день, і Твоя́ єсть нощ; Ти соверши́л єси́ зарю́ і со́лнце.
17
17
Ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ всѧ̑ предѣ́лы землѝ: жа́твꙋ и҆ ве́снꙋ ты̀ созда́лъ є҆сѝ ѧ҆̀. Ти сотвори́л єси́ вся преді́ли землі́; жа́тву і ве́сну Ти созда́л єси́ я.
18
18
Помѧнѝ сїѧ̑: вра́гъ поносѝ гдⷭ҇еви, и҆ лю́дїе безꙋ́мнїи раздражи́ша и҆́мѧ твоѐ. Пом'яни́ сія́; враг поноси́ Го́сподеві, і лю́діє безу́мнії раздражи́ша і́м'я Твоє́.
19
19
Не преда́ждь ѕвѣрє́мъ дꙋ́шꙋ и҆сповѣ́дающꙋюсѧ тебѣ̀: дꙋ́шъ оу҆бо́гихъ твои́хъ не забꙋ́ди до конца̀. Не преда́ждь звіре́м ду́шу іспові́дающуюся Тебі́; душ убо́гих Твої́х не забу́ди до конця́.
20
20
При́зри на завѣ́тъ тво́й: ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнишасѧ помраче́ннїи землѝ домѡ́въ беззако́нїй. При́зри на заві́т Твой; я́ко іспо́лнишася помраче́ннії землі́ домо́в беззако́ній.
21
21
Да не возврати́тсѧ смире́нный посра́мленъ: ни́щъ и҆ оу҆бо́гъ восхвали́та и҆́мѧ твоѐ. Да не возврати́ться смире́нний посра́млен; нищ і убо́г восхвали́та і́м'я Твоє́.
22
22
Воста́ни, бж҃е, сꙋдѝ прю̀ твою̀: помѧнѝ поноше́нїе твоѐ, є҆́же ѿ безꙋ́мнагѡ ве́сь де́нь. Воста́ни, Бо́же, суди́ прю Твою́; пом'яни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго весь день.
23
23
Не забꙋ́ди гла́са моли́твєнникъ твои́хъ: горды́нѧ ненави́дѧщихъ тѧ̀ взы́де вы́нꙋ [да восхо́дитъ вы́нꙋ къ тебѣ̀]. Не забу́ди гла́са моли́твенник Твої́х; горди́ня ненави́дящих Тя взи́де ви́ну [да восхо́дить ви́ну к Тебі́].
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѻ҃д
Псалом 74
1
1
Въ коне́цъ, да не растли́ши, ѱало́мъ пѣ́сни а҆са́фꙋ, о҃д҃. В коне́ць, да не растли́ши, псало́м пі́сні Аса́фу, 74.
2
2
И҆сповѣ́мысѧ тебѣ̀, бж҃е, и҆сповѣ́мысѧ тебѣ̀ и҆ призове́мъ и҆́мѧ твоѐ: повѣ́мъ всѧ̑ чꙋдеса̀ твоѧ̑. Іспові́мися Тебі́, Бо́же, іспові́мися Тебі́ і призове́м і́м'я Твоє́; пові́м вся чудеса́ Твоя́.
3
3
Є҆гда̀ прїимꙋ̀ вре́мѧ, а҆́зъ правѡты̀ возсꙋждꙋ̀. Єгда́ прийму́ вре́м'я, аз правоти́ возсужду́.
4
4
Раста́ѧсѧ землѧ̀ и҆ всѝ живꙋ́щїи на не́й, а҆́зъ оу҆тверди́хъ столпы̀ є҆ѧ̀. Раста́яся земля́ і всі живу́щії на ней, аз утверди́х столпи́ єя́.
5
5
Рѣ́хъ беззако́ннꙋющымъ, не беззако́ннꙋйте: и҆ согрѣша́ющымъ, не возноси́те ро́га. Ріх беззако́ннующим: не беззако́ннуйте! І согріша́ющим: не возносі́те ро́га.
6
6
Не воздвиза́йте на высотꙋ̀ ро́га ва́шегѡ и҆ не глаго́лите на бг҃а непра́вдꙋ: Не воздвиза́йте на висоту́ ро́га ва́шего і не глаго́літе на Бо́га непра́вду;
7
7
ꙗ҆́кѡ нижѐ ѿ и҆схѡ́дъ, нижѐ и҆ за̑падъ, нижѐ ѿ пꙋсты́хъ го́ръ. я́ко ніже́ от ісхо́д, ніже́ і за́пад, ніже́ от пусти́х гор.
8
8
Ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сꙋдїѧ̀ є҆́сть: сего̀ смирѧ́етъ, и҆ сего̀ возно́ситъ. Я́ко Бог Судія́ єсть; cего́ смиря́єть, і cего́ возно́сить.
9
9
Ꙗ҆́кѡ ча́ша въ рꙋцѣ̀ гдⷭ҇ни, вїна̀ нерастворе́на и҆спо́лнь растворе́нїѧ, и҆ оу҆клонѝ ѿ сеѧ̀ въ сїю̀: ѻ҆ба́че дро́ждїе є҆гѡ̀ не и҆стощи́сѧ, и҆спїю́тъ всѝ грѣ́шнїи землѝ. Я́ко ча́ша в руці́ Госпо́дні, вина́ нерастворе́на іспо́лнь растворе́нія, і уклони́ от сея́ в сію́; оба́че дро́ждіє Єго́ не істощи́ся, іспію́ть всі грі́шнії землі́.
10
10
А҆́зъ же возра́дꙋюсѧ въ вѣ́къ, воспою̀ бг҃ꙋ і҆а́кѡвлю: Аз же возра́дуюся в вік, воспою́ Бо́гу Іа́ковлю;
11
11
и҆ всѧ̑ ро́ги грѣ́шныхъ сломлю̀, и҆ вознесе́тсѧ ро́гъ првⷣнагѡ. і вся ро́ги грі́шних сломлю́, і вознесе́ться рог пра́веднаго.
Ѱало́мъ ѻ҃є
Псалом 75
1
1
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, ѱало́мъ а҆са́фꙋ, пѣ́снь ко а҆ссѷрі́анинꙋ, о҃е҃. В коне́ць, в пі́снех, псало́м Аса́фу, піснь ко ассирі́анину, 75.
2
2
Вѣ́домъ во і҆ꙋде́и бг҃ъ: во і҆и҃ли ве́лїе и҆́мѧ є҆гѡ̀. Ві́дом во Іуде́ї Бог; во Ізра́їлі ве́ліє і́м'я Єго́.
3
3
И҆ бы́сть въ ми́рѣ мѣ́сто є҆гѡ̀, и҆ жили́ще є҆гѡ̀ въ сїѡ́нѣ. І бисть в ми́рі мі́сто Єго́, і жили́ще Єго́ в Сіо́ні.
4
4
Та́мѡ сокрꙋшѝ крѣ́пѡсти лꙋкѡ́въ, ѻ҆рꙋ́жїе и҆ ме́чь и҆ бра́нь. Та́мо сокруши́ крі́пості луко́в, ору́жіє і меч і брань.
5
5
Просвѣща́еши ты̀ ди́внѡ ѿ го́ръ вѣ́чныхъ. Просвіща́єши Ти ди́вно от гор ві́чних.
6
6
Смѧто́шасѧ всѝ неразꙋ́мнїи се́рдцемъ: оу҆снꙋ́ша сно́мъ свои́мъ, и҆ ничто́же ѡ҆брѣто́ша всѝ мꙋ́жїе бога́тства въ рꙋка́хъ свои́хъ. См'ято́шася всі неразу́мнії се́рдцем; усну́ша сном свої́м, і нічто́же обріто́ша всі му́жіє бога́тства в рука́х свої́х.
7
7
Ѿ запреще́нїѧ твоегѡ̀, бж҃е і҆а́ковль, воздрема́ша всѣ́дшїи на ко́ни. От запреще́нія Твоєго́, Бо́же Іа́ковль, воздрема́ша всі́дшії на ко́ні.
8
8
Ты̀ стра́шенъ є҆сѝ, и҆ кто̀ противоста́нетъ тебѣ̀; ѿто́лѣ гнѣ́въ тво́й. Ти стра́шен єси́, і кто противоста́неть Тебі́? Отто́лі гнів Твой.
9
9
Съ нб҃сѐ слы́шанъ сотвори́лъ є҆сѝ сꙋ́дъ: землѧ̀ оу҆боѧ́сѧ и҆ оу҆молча̀, С небесе́ сли́шан сотвори́л єси́ суд; земля́ убоя́ся і умолча́,
10
10
внегда̀ воста́ти на сꙋ́дъ бг҃ꙋ, спⷭ҇тѝ всѧ̑ крѡ́ткїѧ землѝ. внегда́ воста́ти на суд Бо́гу, спасти́ вся кро́ткия землі́.
11
11
Ꙗ҆́кѡ помышле́нїе человѣ́ческое и҆сповѣ́стсѧ тебѣ̀, и҆ ѡ҆ста́нокъ помышле́нїѧ пра́зднꙋетъ тѝ. Я́ко помишле́ніє челові́чеськоє іспові́сться Тебі́, і оста́нок помишле́нія пра́зднуєть Ті.
12
12
Помоли́тесѧ и҆ воздади́те гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ: всѝ, и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, принесꙋ́тъ да́ры Помолі́теся і воздаді́те Го́сподеві Бо́гу на́шему; всі, і́же о́крест Єго́, принесу́ть да́ри
13
13
стра́шномꙋ и҆ ѿе́млющемꙋ дꙋ́хи кнѧзе́й, стра́шномꙋ па́че царе́й земны́хъ. Стра́шному і от'ємлющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земни́х.
Ѱало́мъ ѻ҃ѕ
Псалом 76
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ і҆дїѳꙋ́мѣ, ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃ѕ҃. В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Аса́фу, 76.
2
2
Гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ бг҃ꙋ, и҆ внѧ́тъ мѝ. Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м к Бо́гу, і внят мі.
3
3
Въ де́нь ско́рби моеѧ̀ бг҃а взыска́хъ рꙋка́ма мои́ма, но́щїю пред̾ ни́мъ, и҆ не прельще́нъ бы́хъ: ѿве́ржесѧ оу҆тѣ́шитисѧ дꙋша̀ моѧ̀. В день ско́рби моєя́ Бо́га взиска́х рука́ма мої́ма, но́щію пред Ним, і не прельще́н бих; отве́ржеся уті́шитися душа́ моя́.
4
4
Помѧнꙋ́хъ бг҃а и҆ возвесели́хсѧ, поглꙋмлѧ́хсѧ [размышлѧ́хъ], и҆ малодꙋ́шствоваше дꙋ́хъ мо́й. Пом'яну́х Бо́га і возвесели́хся, поглумля́хся [размишля́х], і малоду́шствоваше дух мой.
5
5
Предвари́стѣ стражбы̑ ѻ҆́чи моѝ: смѧто́хсѧ и҆ не глаго́лахъ. Предвари́сті стражби́ о́чі мої́; см'ято́хся і не глаго́лах.
6
6
Помы́слихъ дни̑ пє́рвыѧ, и҆ лѣ̑та вѣ̑чнаѧ помѧнꙋ́хъ, и҆ поꙋча́хсѧ: Поми́слих дні пе́рвия, і лі́та ві́чная пом'яну́х, і поуча́хся;
7
7
но́щїю се́рдцемъ мои́мъ глꙋмлѧ́хсѧ, и҆ тꙋжа́ше [размышлѧ́хъ, и҆ и҆спы́товаше] дꙋ́хъ мо́й: но́щію се́рдцем мої́м глумля́хся, і тужа́ше [размишля́х, і іспи́товаше] дух мой;
8
8
є҆да̀ во вѣ́ки ѿри́нетъ гдⷭ҇ь и҆ не приложи́тъ бл҃говоли́ти па́ки; єда́ во ві́ки отри́неть Госпо́дь і не приложи́ть благоволи́ти па́ки?
9
9
и҆лѝ до конца̀ млⷭ҇ть свою̀ ѿсѣче́тъ, сконча̀ гл҃го́лъ ѿ ро́да въ ро́дъ; іли́ до конця́ ми́лость Свою́ отсіче́ть, сконча́ глаго́л от ро́да в род?
10
10
є҆да̀ забꙋ́детъ оу҆ще́дрити бг҃ъ; и҆лѝ оу҆держи́тъ во гнѣ́вѣ свое́мъ щедрѡ́ты своѧ̑; єда́ забу́деть уще́дрити Бог? Іли́ удержи́ть во гні́ві Своє́м щедро́ти Своя́?
11
11
И҆ рѣ́хъ: нн҃ѣ нача́хъ, сїѧ̀ и҆змѣ́на десни́цы вы́шнѧгѡ. І ріх: ни́ні нача́х, сія́ ізмі́на десни́ці Ви́шняго.
12
12
Помѧнꙋ́хъ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ: ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ̀ ѿ нача́ла чꙋдеса̀ твоѧ̑, Пом'яну́х діла́ Госпо́дня; я́ко пом'яну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́,
13
13
и҆ поꙋчꙋ́сѧ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, и҆ въ начина́нїихъ твои́хъ поглꙋмлю́сѧ [размышлѧ́ти бꙋ́дꙋ]. і поучу́ся во всіх ді́ліх Твої́х, і в начина́ніїх Твої́х поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду].
14
14
Бж҃е, во ст҃ѣ́мъ пꙋ́ть тво́й: кто̀ бг҃ъ ве́лїй, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ на́шъ; Бо́же, во святі́м путь Твой; кто Бог ве́лій, я́ко Бог наш?
15
15
Ты̀ є҆сѝ бг҃ъ творѧ́й чꙋдеса̀: сказа́лъ є҆сѝ въ лю́дехъ си́лꙋ твою̀, Ти єси́ Бог творя́й чудеса́; сказа́л єси́ в лю́дех си́лу Твою́,
16
16
и҆зба́вилъ є҆сѝ мы́шцею твое́ю лю́ди твоѧ̑, сы́ны і҆а̑кѡвли и҆ і҆ѡ́сифѡвы. ізба́вил єси́ ми́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, си́ни Іа́ковлі і Іо́сифови.
17
17
Ви́дѣша тѧ̀ во́ды, бж҃е, ви́дѣша тѧ̀ во́ды и҆ оу҆боѧ́шасѧ: смѧто́шасѧ бє́здны. Ви́діша Тя во́ди, Бо́же, ви́діша Тя во́ди і убоя́шася; см'ято́шася бе́здни.
18
18
Мно́жество шꙋ́ма во́дъ: гла́съ да́ша ѡ҆́блацы, и҆́бо стрѣ́лы твоѧ̑ прехо́дѧтъ. Мно́жество шу́ма вод; глас да́ша о́блаци, і́бо стрі́ли Твоя́ прехо́дять.
19
19
Гла́съ гро́ма твоегѡ̀ въ колесѝ, ѡ҆свѣти́ша мѡ́лнїѧ твоѧ̑ вселе́ннꙋю: подви́жесѧ и҆ тре́петна бы́сть землѧ̀. Глас гро́ма Твоєго́ в колесі́, освіти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную; подви́жеся і тре́петна бисть земля́.
20
20
Въ мо́ри пꙋтїѐ твоѝ, и҆ стєзѝ твоѧ̑ въ вода́хъ мно́гихъ, и҆ слѣды̀ твоѝ не позна́ютсѧ. В мо́рі путіє́ Твої́, і стезі́ Твоя́ в вода́х мно́гих, і сліди́ Твої́ не позна́ються.
21
21
Наста́вилъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы лю́ди твоѧ̑ рꙋко́ю мѡѷсе́овою и҆ а҆арѡ́нею. Наста́вил єси́, я́ко о́вці, лю́ди Твоя́ руко́ю Моїсе́йовою і Ааро́нею.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѻ҃з
Псалом 77
0
0
Ра́зꙋма а҆са́фꙋ, о҃з҃. Ра́зума Аса́фу, 77.
1
1
Внемли́те, лю́дїе моѝ, зако́нꙋ моемꙋ̀, приклони́те оу҆́хо ва́ше во глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ. Внемлі́те, лю́діє мої́, зако́ну моєму́, приклоні́те у́хо ва́ше во глаго́ли уст мої́х.
2
2
Ѿве́рзꙋ въ при́тчахъ оу҆ста̀ моѧ̑, провѣща́ю гана̑нїѧ и҆спе́рва. Отве́рзу в при́тчах уста́ моя́, провіща́ю гана́нія іспе́рва.
3
3
Є҆ли̑ка слы́шахомъ и҆ позна́хомъ ѧ҆̀, и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши повѣ́даша на́мъ: Єли́ка сли́шахом і позна́хом я, і отці́ на́ші пові́даша нам;
4
4
не оу҆таи́шасѧ ѿ ча̑дъ и҆́хъ въ ро́дъ и҆́нъ, возвѣща́юще хвалы̑ гдⷭ҇ни, и҆ си̑лы є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ. не утаї́шася от чад їх в род ін, возвіща́юще хвали́ Госпо́дні, і си́ли Єго́, і чудеса́ Єго́, я́же сотвори́.
5
5
И҆ воздви́же свидѣ́нїе во і҆а́кѡвѣ, и҆ зако́нъ положѝ во і҆и҃ли, є҆ли̑ка заповѣ́да ѻ҆тцє́мъ на́шымъ сказа́ти ѧ҆̀ сыновѡ́мъ свои̑мъ, І воздви́же свиді́ніє во Іа́кові, і зако́н положи́ во Ізра́їлі, єли́ка запові́да отце́м на́шим сказа́ти я синово́м свої́м,
6
6
ꙗ҆́кѡ да позна́етъ ро́дъ и҆́нъ, сы́нове родѧ́щїисѧ, и҆ воста́нꙋтъ и҆ повѣ́дѧтъ ѧ҆̀ сыновѡ́мъ свои̑мъ: я́ко да позна́єть род ін, си́нове родя́щіїся, і воста́нуть, і пові́дять я синово́м свої́м;
7
7
да положа́тъ на бг҃а оу҆пова́нїе своѐ, и҆ не забꙋ́дꙋтъ дѣ́лъ бж҃їихъ, и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ взы́щꙋтъ: да положа́ть на Бо́га упова́ніє своє́, і не забу́дуть діл Бо́жиїх, і за́повіді Єго́ взи́щуть;
8
8
да не бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ и҆́хъ, ро́дъ стропти́въ и҆ преѡгорчева́ѧй, ро́дъ и҆́же не и҆спра́ви се́рдца своегѡ̀ и҆ не оу҆вѣ́ри съ бг҃омъ дꙋ́ха своегѡ̀. да не бу́дуть я́коже отці́ їх, род стропти́в і преогорчева́яй, род і́же не іспра́ви се́рдця своєго́ і не уві́ри с Бо́гом ду́ха своєго́.
9
9
Сы́нове є҆фрє́мли налѧца́юще и҆ стрѣлѧ́юще лꙋ́ки возврати́шасѧ въ де́нь бра́ни: Си́нове Єфре́млі, наляца́юще і стріля́юще лу́ки, возврати́шася в день бра́ні;
10
10
не сохрани́ша завѣ́та бж҃їѧ, и҆ въ зако́нѣ є҆гѡ̀ не восхотѣ́ша ходи́ти. не сохрани́ша заві́та Бо́жия, і в зако́ні Єго́ не восхоті́ша ходи́ти.
11
11
И҆ забы́ша бл҃годѣѧ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же показа̀ и҆̀мъ І заби́ша благодія́нія Єго́ і чудеса́ Єго́, я́же показа́ їм
12
12
пред̾ ѻ҆тцы̑ и҆́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ чꙋдеса̀ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, на по́ли танеѡ́сѣ: пред отці́ їх, я́же сотвори́ чудеса́ в землі́ Єги́петстій, на по́лі Танео́сі;
13
13
разве́рзе мо́ре и҆ проведѐ и҆̀хъ: предста́ви во́ды ꙗ҆́кѡ мѣ́хъ, разве́рзе мо́ре і проведе́ їх; предста́ви во́ди, я́ко міх,
14
14
и҆ наста́ви ѧ҆̀ ѡ҆́блакомъ во днѝ и҆ всю̀ но́щь просвѣще́нїемъ ѻ҆гнѧ̀. і наста́ви я о́блаком во дні і всю нощ просвіще́нієм огня́.
15
15
Разве́рзе ка́мень въ пꙋсты́ни и҆ напоѝ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ въ бе́зднѣ мно́зѣ: Разве́рзе ка́мень в пусти́ні і напої́ я, я́ко в бе́здні мно́зі;
16
16
и҆ и҆зведѐ во́дꙋ и҆з̾ ка́мене и҆ низведѐ ꙗ҆́кѡ рѣ́ки во́ды. і ізведе́ во́ду із ка́мене, і низведе́, я́ко рі́ки, во́ди.
17
17
И҆ приложи́ша є҆щѐ согрѣша́ти є҆мꙋ̀, преѡгорчи́ша вы́шнѧго въ безво́днѣй: І приложи́ша єще́ согріша́ти Єму́, преогорчи́ша Ви́шняго в безво́дній;
18
18
и҆ и҆скꙋси́ша бг҃а въ сердца́хъ свои́хъ, воспроси́ти бра̑шна дꙋша́мъ свои̑мъ. і іскуси́ша Бо́га в сердця́х свої́х, воспроси́ти бра́шна душа́м свої́м.
19
19
И҆ клевета́ша на бг҃а и҆ рѣ́ша: є҆да̀ возмо́жетъ бг҃ъ оу҆гото́вати трапе́зꙋ въ пꙋсты́ни; І клевета́ша на Бо́га і рі́ша: єда́ возмо́жеть Бог угото́вати трапе́зу в пусти́ні?
20
20
Поне́же поразѝ ка́мень, и҆ потеко́ша во́ды, и҆ пото́цы наводни́шасѧ: є҆да̀ и҆ хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти; и҆лѝ оу҆гото́вати трапе́зꙋ лю́демъ свои̑мъ; Поне́же порази́ ка́мень, і потеко́ша во́ди, і пото́ци наводни́шася; єда́ і хліб мо́жеть да́ти? Іли́ угото́вати трапе́зу лю́дем Свої́м?
21
21
Сегѡ̀ ра́ди слы́ша гдⷭ҇ь и҆ презрѣ̀, и҆ ѻ҆́гнь возгорѣ́сѧ во і҆а́кѡвѣ, и҆ гнѣ́въ взы́де на і҆и҃лѧ: Сего́ ра́ди сли́ша Госпо́дь і презрі́, і огнь возгорі́ся во Іа́кові, і гнів взи́де на Ізра́їля;
22
22
ꙗ҆́кѡ не вѣ́роваша бг҃ови, нижѐ оу҆пова́ша на спⷭ҇нїе є҆гѡ̀. я́ко не ві́роваша Бо́гові, ніже́ упова́ша на спасе́ніє Єго́.
23
23
И҆ заповѣ́да ѡ҆блакѡ́мъ свы́ше, и҆ двє́ри небесѐ ѿве́рзе: І запові́да облако́м сви́ше, і две́рі небесе́ отве́рзе;
24
24
и҆ ѡ҆дождѝ и҆̀мъ ма́ннꙋ ꙗ҆́сти, и҆ хлѣ́бъ небе́сный дадѐ и҆̀мъ. і одожди́ їм ма́нну я́сти, і хліб небе́сний даде́ їм.
25
25
Хлѣ́бъ а҆́гг҃лскїй ꙗ҆дѐ человѣ́къ: бра́шно посла̀ и҆̀мъ до сы́тости. Хліб а́нгелський яде́ челові́к; бра́шно посла́ їм до си́тости.
26
26
Воздви́же ю҆́гъ съ небесѐ, и҆ наведѐ си́лою свое́ю лі́ва: Воздви́же юг с небесе́, і наведе́ си́лою Своє́ю ли́ва;
27
27
и҆ ѡ҆дождѝ на нѧ̀ ꙗ҆́кѡ пра́хъ плѡ́ти, и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й пти̑цы перна̑ты. і одожди́ на ня, я́ко прах, пло́ті, і, я́ко песо́к морськи́й, пти́ці перна́ти.
28
28
И҆ нападо́ша посредѣ̀ ста́на и҆́хъ, ѡ҆́крестъ жили́щъ и҆́хъ. І нападо́ша посреді́ ста́на їх, о́крест жили́щ їх.
29
29
И҆ ꙗ҆до́ша и҆ насы́тишасѧ ѕѣлѡ̀, и҆ жела́нїе и҆́хъ пренесѐ и҆̀мъ. І ядо́ша і наси́тишася зіло́, і жела́ніє їх пренесе́ їм.
30
30
Не лиши́шасѧ ѿ жела́нїѧ своегѡ̀: є҆щѐ бра́шнꙋ сꙋ́щꙋ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ, Не лиши́шася от жела́нія своєго́; єще́ бра́шну су́щу во усті́х їх,
31
31
и҆ гнѣ́въ бж҃їй взы́де на нѧ̀, и҆ оу҆бѝ мнѡ́жайшаѧ и҆́хъ, и҆ и҆збра̑ннымъ і҆и҃лєвымъ запѧ́тъ. і гнів Бо́жий взи́де на ня, і уби́ мно́жайшая їх, і ізбра́нним Ізра́їлевим зап'я́т.
32
32
Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша є҆щѐ и҆ не вѣ́роваша чꙋдесє́мъ є҆гѡ̀: Во всіх сих согріши́ша єще́ і не ві́роваша чудесе́м Єго́;
33
33
и҆ и҆зчезо́ша въ сꙋетѣ̀ дні́е и҆́хъ, и҆ лѣ̑та и҆́хъ со тща́нїемъ. і ізчезо́ша в суєті́ дні́є їх, і лі́та їх со тща́нієм.
34
34
Є҆гда̀ оу҆бива́ше ѧ҆̀, тогда̀ взыска́хꙋ є҆го̀ и҆ ѡ҆браща́хꙋсѧ и҆ оу҆́треневахꙋ къ бг҃ꙋ: Єгда́ убива́ше я, тогда́ взиска́ху Єго́ і обраща́хуся і у́треневаху к Бо́гу;
35
35
и҆ помѧнꙋ́ша, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ помо́щникъ и҆̀мъ є҆́сть, и҆ бг҃ъ вы́шнїй и҆зба́витель и҆̀мъ є҆́сть: і пом'яну́ша, я́ко Бог Помо́щник їм єсть, і Бог Ви́шній Ізба́витель їм єсть;
36
36
и҆ возлюби́ша є҆го̀ оу҆сты̑ свои́ми, и҆ ѧ҆зы́комъ свои́мъ солга́ша є҆мꙋ̀: і возлюби́ша Єго́ усти́ свої́ми, і язи́ком свої́м солга́ша Єму́;
37
37
се́рдце же и҆́хъ не бѣ̀ пра́во съ ни́мъ, нижѐ оу҆вѣ́ришасѧ въ завѣ́тѣ є҆гѡ̀. се́рдце же їх не бі пра́во с Ним, ніже́ уві́ришася в заві́ті Єго́.
38
38
То́й же є҆́сть ще́дръ, и҆ ѡ҆чⷭ҇титъ грѣхѝ и҆́хъ, и҆ не растли́тъ: и҆ оу҆мно́житъ ѿврати́ти ꙗ҆́рость свою̀, и҆ не разжже́тъ всегѡ̀ гнѣ́ва своегѡ̀. Той же єсть щедр, і очи́стить гріхи́ їх, і не растли́ть; і умно́жить отврати́ти я́рость Свою́, і не разжже́ть всего́ гні́ва Своєго́.
39
39
И҆ помѧнꙋ̀, ꙗ҆́кѡ пло́ть сꙋ́ть, дꙋ́хъ ходѧ́й и҆ не ѡ҆браща́ѧйсѧ: І пом'яну́, я́ко плоть суть, дух ходя́й і не обраща́яйся;
40
40
колькра́ты преѡгорчи́ша є҆го̀ въ пꙋсты́ни, прогнѣ́ваша є҆го̀ въ землѝ безво́днѣй; колькра́ти преогорчи́ша Єго́ в пусти́ні, прогні́ваша Єго́ в землі́ безво́дній?
41
41
и҆ ѡ҆брати́шасѧ, и҆ и҆скꙋси́ша бг҃а, и҆ ст҃а́го і҆и҃лева раздражи́ша: і обрати́шася, і іскуси́ша Бо́га, і Свята́го Ізра́їлева раздражи́ша;
42
42
и҆ не помѧнꙋ́ша рꙋкѝ є҆гѡ̀ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже и҆зба́ви ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ ѡ҆скорблѧ́ющагѡ: і не пом'яну́ша руки́ Єго́ в день, в о́ньже ізба́ви я із руки́ оскорбля́ющаго;
43
43
ꙗ҆́коже положѝ во є҆гѵ́птѣ зна́мєнїѧ своѧ̑, и҆ чꙋдеса̀ своѧ̑ на по́ли танеѡ́сѣ: я́коже положи́ во Єги́пті зна́менія Своя́, і чудеса́ Своя́ на по́лі Танео́сі;
44
44
и҆ преложѝ въ кро́вь рѣ́ки и҆́хъ и҆ и҆сто́чники и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ да не пїю́тъ. і преложи́ в кров рі́ки їх і істо́чники їх, я́ко да не пію́ть.
45
45
Посла̀ на нѧ̀ пє́сїѧ мꙋ̑хи, и҆ поѧдо́ша ѧ҆̀, и҆ жа̑бы, и҆ растлѝ ѧ҆̀: Посла́ на ня пе́сія му́хи, і поядо́ша я, і жа́би, і растли́ я;
46
46
и҆ дадѐ ржѣ̀ плоды̀ и҆́хъ, и҆ трꙋды̀ и҆́хъ прꙋгѡ́мъ. і даде́ ржі плоди́ їх, і труди́ їх пруго́м.
47
47
Оу҆бѝ гра́домъ вїногра́ды и҆́хъ и҆ черни́чїе и҆́хъ сла́ною: Уби́ гра́дом виногра́ди їх і черни́чіє їх сла́ною;
48
48
и҆ предадѐ гра́дꙋ скоты̀ и҆́хъ, и҆ и҆мѣ́нїе и҆́хъ ѻ҆гню̀. і предаде́ гра́ду скоти́ їх, і імі́ніє їх огню́.
49
49
Посла̀ на нѧ̀ гнѣ́въ ꙗ҆́рости своеѧ̀, ꙗ҆́рость и҆ гнѣ́въ и҆ ско́рбь, посла́нїе а҆́ггєлы лю́тыми. Посла́ на ня гнів я́рости Своєя́, я́рость, і гнів, і скорб, посла́ніє а́ггели лю́тими.
50
50
Пꙋтесотворѝ стезю̀ гнѣ́вꙋ своемꙋ̀, и҆ не пощадѣ̀ ѿ сме́рти дꙋ́шъ и҆́хъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ въ сме́рти заключѝ: Путесотвори́ стезю́ гні́ву Своєму́, і не пощаді́ от сме́рти душ їх, і скоти́ їх в сме́рті заключи́;
51
51
и҆ поразѝ всѧ́кое перворо́дное въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, нача́токъ всѧ́кагѡ трꙋда̀ и҆́хъ въ селе́нїихъ ха́мовыхъ. і порази́ вся́коє перворо́дноє в землі́ Єги́петстій, нача́ток вся́каго труда́ їх в селе́ніїх Ха́мових.
52
52
И҆ воздви́же ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы лю́ди своѧ̑, и҆ возведѐ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ ста́до въ пꙋсты́ни: І воздви́же, я́ко о́вці, лю́ди Своя́, і возведе́ я, я́ко ста́до, в пусти́ні;
53
53
и҆ наста́ви ѧ҆̀ на оу҆пова́нїе, и҆ не оу҆боѧ́шасѧ: и҆ врагѝ и҆́хъ покры̀ мо́ре. і наста́ви я на упова́ніє, і не убоя́шася; і враги́ їх покри́ мо́ре.
54
54
И҆ введѐ ѧ҆̀ въ го́рꙋ ст҃ы́ни своеѧ̀, го́рꙋ сїю̀, ю҆́же стѧжа̀ десни́ца є҆гѡ̀. І введе́ я в го́ру святи́ні Своєя́, го́ру сію́, ю́же стяжа́ десни́ця Єго́.
55
55
И҆ и҆згна̀ ѿ лица̀ и҆́хъ ꙗ҆зы́ки, и҆ по жре́бїю дадѐ и҆̀мъ (зе́млю) оу҆́жемъ жребодаѧ́нїѧ, и҆ вселѝ въ селе́нїихъ и҆́хъ кѡлѣ́на і҆и҃лєва. І ізгна́ от лиця́ їх язи́ки, і по жре́бію даде́ їм (зе́млю) у́жем жребодая́нія, і всели́ в селе́ніїх їх колі́на Ізра́їлєва.
56
56
И҆ и҆скꙋси́ша и҆ преѡгорчи́ша бг҃а вы́шнѧго, и҆ свидѣ́нїй є҆гѡ̀ не сохрани́ша: І іскуси́ша і преогорчи́ша Бо́га Ви́шняго, і свиді́ній Єго́ не сохрани́ша;
57
57
и҆ ѿврати́шасѧ и҆ ѿверго́шасѧ, ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ: преврати́шасѧ въ лꙋ́къ развраще́нъ: і отврати́шася і отверго́шася, я́коже і отці́ їх; преврати́шася в лук развраще́н;
58
58
и҆ прогнѣ́ваша є҆го̀ въ хо́лмѣхъ свои́хъ, и҆ во и҆стꙋка́нныхъ свои́хъ раздражи́ша є҆го̀. і прогні́ваша Єго́ в хо́лміх свої́х, і во істука́нних свої́х раздражи́ша Єго́.
59
59
Слы́ша бг҃ъ и҆ презрѣ̀, и҆ оу҆ничижѝ ѕѣлѡ̀ і҆и҃лѧ: Сли́ша Бог і презрі́, і унічижи́ зіло́ Ізра́їля;
60
60
и҆ ѿри́нꙋ ски́нїю силѡ́мскꙋю, селе́нїе є҆́же [селе́нїе своѐ, и҆дѣ́же] всели́сѧ въ человѣ́цѣхъ: і отри́ну ски́нію Сило́мськую, селе́ніє є́же [селе́ніє Своє́, іді́же] всели́ся в челові́ціх;
61
61
и҆ предадѐ въ плѣ́нъ крѣ́пость и҆́хъ, и҆ добро́тꙋ и҆́хъ въ рꙋ́ки врагѡ́въ: і предаде́ в плін крі́пость їх, і добро́ту їх в ру́ки враго́в;
62
62
и҆ затворѝ во ѻ҆рꙋ́жїи лю́ди своѧ̑ и҆ достоѧ́нїе своѐ презрѣ̀. і затвори́ во ору́жії лю́ди Своя́ і достоя́ніє Своє́ презрі́.
63
63
Ю҆́ношы и҆́хъ поѧдѐ ѻ҆́гнь, и҆ дѣ̑вы и҆́хъ не ѡ҆сѣ́тѡваны бы́ша: Ю́ноші їх пояде́ огнь, і ді́ви їх не осі́товани би́ша;
64
64
свѧще́нницы и҆́хъ мече́мъ падо́ша, и҆ вдови́цы и҆́хъ не ѡ҆пла̑каны бꙋ́дꙋтъ. свяще́нници їх мече́м падо́ша, і вдови́ці їх не опла́кани бу́дуть.
65
65
И҆ воста̀ ꙗ҆́кѡ спѧ̀ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ си́ленъ и҆ шꙋ́менъ ѿ вїна̀: І воста́, я́ко сп'я, Госпо́дь, я́ко си́лен і шу́мен от вина́;
66
66
и҆ поразѝ врагѝ своѧ̑ вспѧ́ть, поноше́нїе вѣ́чное дадѐ и҆̀мъ: і порази́ враги́ Своя́ всп'ять, поноше́ніє ві́чноє даде́ їм;
67
67
и҆ ѿри́нꙋ селе́нїе і҆ѡ́сифово, и҆ колѣ́но є҆фре́мово не и҆збра̀: і отри́ну селе́ніє Іо́сифово, і колі́но Єфре́мово не ізбра́;
68
68
и҆ и҆збра̀ колѣ́но і҆ꙋ́дово, го́рꙋ сїѡ́ню, ю҆́же возлюбѝ: і ізбра́ колі́но Іу́дово, го́ру Сіо́ню, ю́же возлюби́;
69
69
и҆ созда̀ ꙗ҆́кѡ є҆диноро́га ст҃и́лище своѐ: на землѝ ѡ҆снова̀ и҆̀ въ вѣ́къ. і созда́, я́ко єдиноро́га, святи́лище Своє́; на землі́ основа́ ї в вік.
70
70
И҆ и҆збра̀ дв҃да раба̀ своего̀, и҆ воспрїѧ́тъ є҆го̀ ѿ ста́дъ ѻ҆́вчихъ: І ізбра́ Дави́да раба́ Своєго́, і восприя́т єго́ от стад о́вчих;
71
71
ѿ дои́лицъ поѧ́тъ є҆го̀, пастѝ і҆а́кѡва раба̀ своего̀, и҆ і҆и҃лѧ достоѧ́нїе своѐ. от дої́лиць поя́т єго́ пасти́ Іа́кова — раба́ Своєго́, і Ізра́їля — достоя́ніє Своє́.
72
72
И҆ оу҆пасѐ ѧ҆̀ въ неѕло́бїи се́рдца своегѡ̀, и҆ въ ра́зꙋмѣхъ рꙋкꙋ̀ своє́ю наста́вилъ ѧ҆̀ є҆́сть. І упасе́ я в незло́бії се́рдця своєго́, і в ра́зуміх руку́ своє́ю наста́вил я єсть.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѻ҃и
Псалом 78
0
0
Ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃и҃. Псало́м Аса́фу, 78.
1
1
Бж҃е, прїидо́ша ꙗ҆зы́цы въ достоѧ́нїе твоѐ, ѡ҆скверни́ша хра́мъ ст҃ы́й тво́й, Бо́же, прийдо́ша язи́ци в достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша храм святи́й Твой,
2
2
положи́ша і҆ерⷭ҇ли́мъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆во́щное храни́лище: положи́ша трꙋ̑пїѧ ра̑бъ твои́хъ бра́шно пти́цамъ небє́снымъ, плѡ́ти прпⷣбныхъ твои́хъ ѕвѣрє́мъ земны́мъ: положи́ша Ієрусали́м, я́ко ово́щноє храни́лище; положи́ша тру́пія раб Твої́х бра́шно пти́цям небе́сним, пло́ти преподо́бних Твої́х звіре́м земни́м;
3
3
пролїѧ́ша кро́вь и҆́хъ ꙗ҆́кѡ во́дꙋ ѡ҆́крестъ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ не бѣ̀ погреба́ѧй. пролія́ша кров їх, я́ко во́ду, о́крест Ієрусали́ма, і не бі погреба́яй.
4
4
Бы́хомъ поноше́нїе сосѣ́дѡмъ на́шымъ, подражне́нїе и҆ порꙋга́нїе сꙋ́щымъ ѡ҆́крестъ на́съ. Би́хом поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас.
5
5
Доко́лѣ, гдⷭ҇и, прогнѣ́ваешисѧ до конца̀; разжже́тсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь рве́нїе твоѐ; Доко́лі, Го́споди, прогні́ваєшися до конця́? Разжже́ться, я́ко огнь, рве́ніє Твоє́?
6
6
Пролі́й гнѣ́въ тво́й на ꙗ҆зы́ки незна́ющыѧ тебє̀, и҆ на ца̑рствїѧ, ꙗ҆̀же и҆́мене твоегѡ̀ не призва́ша: Проли́й гнів Твой на язи́ки, незна́ющия Тебе́, і на ца́рствія, я́же і́мене Твоєго́ не призва́ша;
7
7
ꙗ҆́кѡ поѧдо́ша і҆а́кѡва, и҆ мѣ́сто є҆гѡ̀ ѡ҆пꙋстоши́ша. я́ко поядо́ша Іа́кова і мі́сто єго́ опустоши́ша.
8
8
Не помѧнѝ на́шихъ беззако́нїй пе́рвыхъ: ско́рѡ да предварѧ́тъ ны̀ щедрѡ́ты твоѧ̑, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бнища́хомъ ѕѣлѡ̀. Не пом'яни́ на́ших беззако́ній пе́рвих; ско́ро да предваря́ть ни щедро́ти Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зіло́.
9
9
Помозѝ на́мъ, бж҃е, сп҃си́телю на́шъ, сла́вы ра́ди и҆́мене твоегѡ̀: гдⷭ҇и, и҆зба́ви ны̀ и҆ ѡ҆чⷭ҇ти грѣхѝ на́шѧ и҆́мене ра́ди твоегѡ̀. Помози́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, сла́ви ра́ди і́мене Твоєго́; Го́споди, ізба́ви ни і очи́сти гріхи́ на́ша і́мене ра́ди Твоєго́.
10
10
Да не когда̀ рекꙋ́тъ ꙗ҆зы́цы: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ и҆́хъ; и҆ да оу҆вѣ́стсѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ пред̾ ѻ҆чи́ма на́шима ѿмще́нїе кро́ве ра̑бъ твои́хъ пролиты́ѧ. Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? І да уві́сться во язи́ціх пред очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве раб Твої́х пролити́я.
11
11
Да вни́детъ пред̾ тѧ̀ воздыха́нїе ѡ҆кова́нныхъ: по вели́чїю мы́шцы твоеѧ̀ снабдѝ сы́ны оу҆мерщвле́нныхъ. Да вни́деть пред Тя воздиха́ніє окова́нних; по вели́чію ми́шці Твоєя́ снабди́ си́ни умерщвле́нних.
12
12
Возда́ждь сосѣ́дѡмъ на́шымъ седмери́цею въ нѣ́дро и҆́хъ поноше́нїе и҆́хъ, и҆́мже поноси́ша тѧ̀, гдⷭ҇и. Возда́ждь сосі́дом на́шим седмери́цею в ні́дро їх поноше́ніє їх, і́мже поноси́ша Тя, Го́споди.
13
13
Мы́ же лю́дїе твоѝ и҆ ѻ҆́вцы па́жити твоеѧ̀ и҆сповѣ́мысѧ тебѣ̀, бж҃е, во вѣ́къ, въ ро́дъ и҆ ро́дъ возвѣсти́мъ хвалꙋ̀ твою̀. Ми же, лю́діє Твої́ і о́вці па́житі Твоєя́, іспові́мися Тебі́, Бо́же, во вік, в род і род возвісти́м хвалу́ Твою́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ѻ҃ѳ
Псалом 79
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣ́ншихсѧ, свидѣ́нїе а҆са́фꙋ, ѱало́мъ о҃ѳ҃. В коне́ць, о ізмі́ншихся, свиді́ніє Аса́фу, псало́м 79.
2
2
Пасы́й і҆и҃лѧ вонмѝ: наставлѧ́ѧй ꙗ҆́кѡ ѻ҆вча̀ і҆ѡ́сифа, сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, ꙗ҆ви́сѧ: Паси́й Ізра́їля, воньми́! Наставля́яй, я́ко овча́, Іо́сифа, сідя́й на херуви́міх, яви́ся;
3
3
пред̾ є҆фре́момъ и҆ венїамі́номъ и҆ манассі́емъ воздви́гни си́лꙋ твою̀, и҆ прїидѝ во є҆́же спⷭ҇тѝ на́съ. пред Єфре́мом, і Веніамі́ном, і Манассі́єм воздви́гни си́лу Твою́, і прийди́, во є́же спасти́ нас.
4
4
Бж҃е, ѡ҆брати́ ны, и҆ просвѣтѝ лицѐ твоѐ, и҆ спасе́мсѧ. Бо́же, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся.
5
5
Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, доко́лѣ гнѣ́ваешисѧ на моли́твꙋ ра̑бъ твои́хъ; Го́споди, Бо́же Сил, доко́лі гні́ваєшися на моли́тву раб Твої́х?
6
6
Напита́еши на́съ хлѣ́бомъ сле́знымъ, и҆ напои́ши на́съ слеза́ми въ мѣ́рꙋ. Напита́єши нас хлі́бом сле́зним і напої́ши нас слеза́ми в мі́ру.
7
7
Положи́лъ є҆сѝ на́съ въ прерѣка́нїе сосѣ́дѡмъ на́шымъ, и҆ вразѝ на́ши подражни́ша ны̀. Положи́л єси́ нас в преріка́ніє сосі́дом на́шим, і вразі́ на́ші подражни́ша ни.
8
8
Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, ѡ҆брати́ ны, и҆ просвѣтѝ лицѐ твоѐ, и҆ спасе́мсѧ. Го́споди, Бо́же Сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся.
9
9
Вїногра́дъ и҆з̾ є҆гѵ́пта прене́слъ є҆сѝ: и҆згна́лъ є҆сѝ ꙗ҆зы́ки, и҆ насади́лъ є҆сѝ и҆̀: Виногра́д із Єги́пта прене́сл єси́; ізгна́л єси́ язи́ки і насади́л єси́ ї;
10
10
пꙋтесотвори́лъ є҆сѝ пред̾ ни́мъ, и҆ насади́лъ є҆сѝ корє́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ и҆спо́лни зе́млю. путесотвори́л єси́ пред ним, і насади́л єси́ коре́нія єго́, і іспо́лни зе́млю.
11
11
Покры̀ го́ры сѣ́нь є҆гѡ̀, и҆ вѣ̑твїѧ є҆гѡ̀ ке́дры бж҃їѧ: Покри́ го́ри сінь єго́, і ві́твія єго́ ке́дри Бо́жия;
12
12
прострѐ ро́зги є҆гѡ̀ [своѧ̑] до мо́рѧ, и҆ да́же до рѣ́къ ѿра̑сли є҆гѡ̀ [своѧ̑]. простре́ ро́зги єго́ [своя́] до мо́ря і да́же до рік отра́сли єго́ [своя́].
13
13
Вскꙋ́ю низложи́лъ є҆сѝ ѡ҆пло́тъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆б̾има́ютъ и҆̀ всѝ мимоходѧ́щїи пꙋте́мъ; Вску́ю низложи́л єси́ опло́т єго́, і обима́ють ї всі мимоходя́щії путе́м?
14
14
Ѡ҆зоба̀ и҆̀ ве́прь ѿ дꙋбра́вы, и҆ оу҆едине́нный ди́вїй поѧдѐ и҆̀. Озоба́ ї вепр от дубра́ви, і уєдине́нний ди́вій пояде́ ї.
15
15
Бж҃е си́лъ, ѡ҆брати́сѧ оу҆̀бо, и҆ при́зри съ нб҃сѐ и҆ ви́ждь, и҆ посѣтѝ вїногра́дъ се́й: Бо́же Сил, обрати́ся у́бо і при́зри с небесе́ і виждь, і посіти́ виногра́д сей;
16
16
и҆ совершѝ и҆̀, є҆го́же насадѝ десни́ца твоѧ̀, и҆ на сы́на человѣ́ческаго, є҆го́же оу҆крепи́лъ є҆сѝ себѣ̀. і соверши́ ї, єго́же насади́ десни́ця Твоя́, і на си́на челові́чеськаго, єго́же укрепи́л єси́ Себі́.
17
17
Пожже́нъ ѻ҆гне́мъ и҆ раско́панъ: ѿ запреще́нїѧ лица̀ твоегѡ̀ поги́бнꙋтъ. Пожже́н огне́м і раско́пан; от запреще́нія лиця́ Твоєго́ поги́бнуть.
18
18
Да бꙋ́детъ рꙋка̀ твоѧ̀ на мꙋ́жа десни́цы твоеѧ̀ и҆ на сы́на человѣ́ческаго, є҆го́же оу҆крѣпи́лъ є҆сѝ себѣ̀, Да бу́деть рука́ Твоя́ на му́жа десни́ці Твоєя́ і на си́на челові́чеськаго, єго́же укріпи́л єси́ Себі́,
19
19
и҆ не ѿстꙋ́пимъ ѿ тебє̀: ѡ҆живи́ши ны̀, и҆ и҆́мѧ твоѐ призове́мъ. і не отсту́пим от Тебе́; оживи́ши ни, і і́м'я Твоє́ призове́м.
20
20
Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, ѡ҆брати́ ны, и҆ просвѣтѝ лицѐ твоѐ, и҆ спасе́мсѧ. Го́споди, Бо́же Сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся.
Ѱало́мъ п҃
Псалом 80
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ точи́лѣхъ, ѱало́мъ а҆са́фꙋ, п҃. В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Аса́фу, 80.
2
2
Ра́дꙋйтесѧ бг҃ꙋ помо́щникꙋ на́шемꙋ, воскли́кните бг҃ꙋ і҆а́кѡвлю: Ра́дуйтеся Бо́гу — Помо́щнику на́шему, воскли́кніте Бо́гу Іа́ковлю;
3
3
прїими́те ѱало́мъ и҆ дади́те тѷмпа́нъ, ѱалти́рь красе́нъ съ гꙋ́сльми: приймі́те псало́м і даді́те тимпа́н, псалти́р красе́н с гу́сльми;
4
4
вострꙋби́те въ новомⷭ҇чїи трꙋбо́ю, во бл҃гознамени́тый де́нь пра́здника ва́шегѡ: вострубі́те в новомісячії трубо́ю, во благознамени́тий день пра́здника ва́шего;
5
5
ꙗ҆́кѡ повелѣ́нїе і҆и҃леви є҆́сть, и҆ сꙋдба̀ бг҃ꙋ і҆а́ковлю. я́ко повелі́ніє Ізра́їлеві єсть, і судьба́ Бо́гу Іа́ковлю.
6
6
Свидѣ́нїе во і҆ѡ́сифѣ положѝ є҆̀, внегда̀ и҆зы́ти є҆мꙋ̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: ѧ҆зы́ка, є҆гѡ́же не вѣ́дѧше, оу҆слы́ша. Свиді́ніє во Іо́сифі положи́ є, внегда́ ізи́ти єму́ от землі́ єги́петськия; язи́ка, єго́же не ві́дяше, усли́ша.
7
7
Ѿѧ́тъ ѿ бре́мене хребе́тъ є҆гѡ̀: рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ въ кошѝ порабо́тастѣ. От'я́т от бре́мене хребе́т єго́; ру́ці єго́ в коші́ порабо́тасті.
8
8
Въ ско́рби призва́лъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ и҆зба́вихъ тѧ̀: оу҆слы́шахъ тѧ̀ въ та́йнѣ бꙋ́рнѣ: и҆скꙋси́хъ тѧ̀ на водѣ̀ прерѣка́нїѧ. В ско́рбі призва́л М'я єси́, і ізба́вих тя; усли́шах тя в та́йні бу́рні; іскуси́х тя на воді́ преріка́нія.
9
9
Слы́шите, лю́дїе моѝ, и҆ засвидѣ́телствꙋю ва́мъ, і҆и҃лю, а҆́ще послꙋ́шаеши менє̀: Сли́шіте, лю́діє мої́, і засвиді́тельствую вам, Ізра́їлю, а́ще послу́шаєши Мене́;
10
10
не бꙋ́детъ тебѣ̀ бо́гъ но́въ, нижѐ поклони́шисѧ бо́гꙋ чꙋжде́мꙋ. не бу́деть тебі́ бог нов, ніже́ поклони́шися бо́гу чужде́му.
11
11
А҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆зведы́й тѧ̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: разширѝ оу҆ста̀ твоѧ̀, и҆ и҆спо́лню ѧ҆̀. Аз бо єсьм Госпо́дь, Бог твой, ізведи́й тя от землі́ Єги́петськия; разшири́ уста́ твоя́, і іспо́лню я.
12
12
И҆ не послꙋ́шаша лю́дїе моѝ гла́са моегѡ̀, и҆ і҆и҃ль не внѧ́тъ мѝ: І не послу́шаша лю́діє Мої́ гла́са Моєго́, і Ізра́їль не внят Мі;
13
13
и҆ ѿпꙋсти́хъ ѧ҆̀ по начина́нїємъ серде́цъ и҆́хъ, по́йдꙋтъ въ начина́нїихъ свои́хъ. і отпусти́х я по начина́нієм серде́ць їх, по́йдуть в начина́ніїх свої́х.
14
14
А҆́ще бы́ша лю́дїе моѝ послꙋ́шали менє̀, і҆и҃ль а҆́ще бы въ пꙋти̑ моѧ̑ ходи́лъ: А́ще би́ша лю́діє Мої́ послу́шали Мене́, Ізра́їль а́ще би в путі́ Моя́ ходи́л;
15
15
ни ѡ҆ чесо́мже оу҆́бѡ врагѝ є҆гѡ̀ смири́лъ бы́хъ, и҆ на ѡ҆скорблѧ́ющыѧ и҆̀хъ возложи́лъ бы́хъ рꙋ́кꙋ мою̀. ні о чесо́мже у́бо враги́ єго́ смири́л бих, і на оскорбля́ющия їх возложи́л бих ру́ку Мою́.
16
16
Вразѝ гдⷭ҇ни солга́ша є҆мꙋ̀, и҆ бꙋ́детъ вре́мѧ и҆́хъ въ вѣ́къ: Вразі́ Госпо́дні солга́ша Єму́, і бу́деть вре́м'я їх в вік;
17
17
и҆ напита̀ и҆̀хъ ѿ тꙋ́ка пшени́чна, и҆ ѿ ка́мене ме́да насы́ти и҆̀хъ. і напита́ їх от ту́ка пшени́чна, і от ка́мене ме́да наси́ти їх.
Ѱало́мъ п҃а
Псалом 81
0
0
Ѱало́мъ а҆са́фꙋ, п҃а҃. Псало́м Аса́фу, 81.
1
1
Бг҃ъ ста̀ въ со́нмѣ богѡ́въ, посредѣ́ же бо́ги разсꙋ́дитъ. Бог ста в со́нмі бого́в, посреді́ же бо́ги разсу́дить.
2
2
Доко́лѣ сꙋ́дите непра́вдꙋ, и҆ ли́ца грѣ́шникѡвъ прїе́млете; Доко́лі су́дите непра́вду і ли́ця грі́шников приє́млете?
3
3
Сꙋди́те си́рꙋ и҆ оу҆бо́гꙋ, смире́на и҆ ни́ща ѡ҆правда́йте: Суді́те си́ру і убо́гу, смире́на і ни́ща оправда́йте;
4
4
и҆зми́те ни́ща и҆ оу҆бо́га, и҆з̾ рꙋкѝ грѣ́шничи и҆зба́вите є҆го̀. ізмі́те ни́ща і убо́га, із руки́ грі́шничі ізба́віте єго́.
5
5
Не позна́ша, нижѐ оу҆разꙋмѣ́ша, во тмѣ̀ хо́дѧтъ: да подви́жатсѧ всѧ̑ ѡ҆снова̑нїѧ землѝ. Не позна́ша, ніже́ уразумі́ша, во тьмі хо́дять; да подви́жаться вся основа́нія землі́.
6
6
А҆́зъ рѣ́хъ: бо́зи є҆стѐ, и҆ сы́нове вы́шнѧгѡ всѝ: Аз ріх: бо́зі єсте́, і си́нове Ви́шняго всі;
7
7
вы́ же ꙗ҆́кѡ человѣ́цы оу҆мира́ете, и҆ ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ кнѧзе́й па́даете. ви же, я́ко челові́ци, умира́єте, і, я́ко єди́н от князе́й, па́даєте.
8
8
Воскрⷭ҇нѝ, бж҃е, сꙋдѝ землѝ: ꙗ҆́кѡ ты̀ наслѣ́диши во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ. Воскресни́, Бо́же, суди́ землі́; я́ко Ти наслі́диши во всіх язи́ціх.
Ѱало́мъ п҃в
Псалом 82
1
1
Пѣ́снь ѱалма̀ а҆са́фꙋ, п҃в҃. Піснь псалма́ Аса́фу, 82.
2
2
Бж҃е, кто̀ оу҆подо́битсѧ тебѣ̀; не премолчѝ, нижѐ оу҆кротѝ [нижѐ оу҆кроти́сѧ], бж҃е: Бо́же, кто уподо́биться Тебі́? Не премолчи́, ніже́ укроти́ [ніже́ укроти́ся], Бо́же;
3
3
ꙗ҆́кѡ сѐ, вразѝ твоѝ возшꙋмѣ́ша, и҆ ненави́дѧщїи тѧ̀ воздвиго́ша главꙋ̀. я́ко се, вразі́ Твої́ возшумі́ша, і ненави́дящії Тя воздвиго́ша главу́.
4
4
На лю́ди твоѧ̑ лꙋка́вноваша во́лею, и҆ совѣща́ша на ст҃ы̑ѧ твоѧ̑. На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, і совіща́ша на святи́я Твоя́.
5
5
Рѣ́ша: прїиди́те и҆ потреби́мъ ѧ҆̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆ не помѧне́тсѧ и҆́мѧ і҆и҃лево ктомꙋ̀. Рі́ша: прийді́те і потреби́м я от язи́к, і не пом'яне́ться і́м'я Ізра́їлево ктому́.
6
6
Ꙗ҆́кѡ совѣща́ша є҆диномышле́нїемъ вкꙋ́пѣ, на тѧ̀ завѣ́тъ завѣща́ша: Я́ко совіща́ша єдиномишле́нієм вку́пі, на Тя заві́т завіща́ша;
7
7
селє́нїѧ і҆дꙋмє́йска и҆ і҆сма́илїте, мѡа́въ и҆ а҆га́рѧне, селе́нія Ідуме́йська і Ісма́їліте, Моа́в і ага́ряне,
8
8
гева́лъ и҆ а҆ммѡ́нъ и҆ а҆мали́къ, и҆ноплемє́нницы съ живꙋ́щими въ тѵ́рѣ: Гева́л і Аммо́н і Амали́к, іноплеме́нници с живу́щими в Ти́рі;
9
9
и҆́бо и҆ а҆ссꙋ́ръ прїи́де съ ни́ми, бы́ша въ застꙋпле́нїе сыновѡ́мъ лѡ́тѡвымъ: і́бо і Ассу́р при́йде с ни́ми, би́ша в заступле́ніє синово́м Ло́товим;
10
10
сотворѝ и҆̀мъ ꙗ҆́кѡ мадїа́мꙋ и҆ сїса́рѣ, ꙗ҆́кѡ і҆аві́мꙋ въ пото́цѣ кі́ссовѣ: сотвори́ їм, я́ко Мадіа́му і Сиса́рі, я́ко Іави́му в пото́ці Ки́ссові;
11
11
потреби́шасѧ во а҆ендѡ́рѣ, бы́ша ꙗ҆́кѡ гно́й земны́й. потреби́шася во Аендо́рі, би́ша, я́ко гной земни́й.
12
12
Положѝ кнѧ́зи и҆́хъ ꙗ҆́кѡ ѡ҆ри́ва и҆ зи́ва, и҆ зеве́а и҆ салма́на, всѧ̑ кнѧ̑зи и҆́хъ, Положи́ кня́зі їх, я́ко Ори́ва і Зи́ва, і Зеве́я і Салма́на, вся кня́зі їх,
13
13
и҆́же рѣ́ша: да наслѣ́димъ себѣ̀ ст҃и́лище бж҃їе. і́же рі́ша: да наслі́дим себі́ святи́лище Бо́жиє.
14
14
Бж҃е мо́й, положѝ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ ко́ло, ꙗ҆́кѡ тро́сть пред̾ лице́мъ вѣ́тра. Бо́же мой, положи́ я я́ко ко́ло, я́ко трость пред лице́м ві́тра.
15
15
Ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь попалѧ́ѧй дꙋбра̑вы, ꙗ҆́кѡ пла́мень пожига́ѧй го́ры: Я́ко огнь попаля́яй дубра́ви, я́ко пла́мень пожига́яй го́ри;
16
16
та́кѡ пожене́ши ѧ҆̀ бꙋ́рею твое́ю, и҆ гнѣ́вомъ твои́мъ смѧте́ши ѧ҆̀. та́ко пожене́ши я бу́рею Твоє́ю і гні́вом Твої́м см'яте́ши я.
17
17
И҆спо́лни ли́ца и҆́хъ безче́стїѧ, и҆ взы́щꙋтъ и҆́мене твоегѡ̀, гдⷭ҇и. Іспо́лни ли́ця їх безче́стія, і взи́щуть і́мене Твоєго́, Го́споди.
18
18
Да постыдѧ́тсѧ и҆ смѧтꙋ́тсѧ въ вѣ́къ вѣ́ка, и҆ посра́мѧтсѧ и҆ поги́бнꙋтъ. Да постидя́ться і см'яту́ться в вік ві́ка, і посра́м'яться і поги́бнуть.
19
19
И҆ да позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ тебѣ̀ гдⷭ҇ь, ты̀ є҆ди́нъ вы́шнїй по все́й землѝ. І да позна́ють, я́ко і́м'я Тебі́ — Госпо́дь, Ти єди́н Ви́шній по всей землі́.
Ѱало́мъ п҃г
Псалом 83
1
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ точи́лѣхъ, сынѡ́мъ коре́ѡвымъ, ѱало́мъ, п҃г҃. В коне́ць, о точи́ліх, сино́м Коре́йовим, псало́м, 83.
2
2
Ко́ль возлю́блєнна селє́нїѧ твоѧ̑, гдⷭ҇и си́лъ. Коль возлю́бленна селе́нія Твоя́, Го́споди Сил.
3
3
Жела́етъ и҆ скончава́етсѧ дꙋша̀ моѧ̀ во дворы̀ гдⷭ҇ни: се́рдце моѐ и҆ пло́ть моѧ̀ возра́довастасѧ ѡ҆ бз҃ѣ жи́вѣ. Жела́єть і скончава́ється душа́ моя́ во двори́ Госпо́дні; се́рдце моє́ і плоть моя́ возра́довастася о Бо́зі жи́ві.
4
4
И҆́бо пти́ца ѡ҆брѣ́те себѣ̀ хра́минꙋ, и҆ го́рлица гнѣздо̀ себѣ̀, и҆дѣ́же положи́тъ птенцы̀ своѧ̑, ѻ҆лтари̑ твоѧ̑, гдⷭ҇и си́лъ, цр҃ю̀ мо́й и҆ бж҃е мо́й. І́бо пти́ця обрі́те себі́ хра́мину, і го́рлиця гніздо́ себі́, іді́же положи́ть птенці́ своя́, олтарі́ Твоя́, Го́споди Сил, Царю́ мой і Бо́же мой.
5
5
Бл҃же́ни живꙋ́щїи въ домꙋ̀ твое́мъ: въ вѣ́ки вѣкѡ́въ восхва́лѧтъ тѧ̀. Блаже́нні живу́щії в дому́ Твоє́м; в ві́ки віко́в восхва́лять Тя.
6
6
Бл҃же́нъ мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же є҆́сть застꙋпле́нїе є҆гѡ̀ оу҆ тебє̀: восхождє́нїѧ въ се́рдцы свое́мъ положѝ, Блаже́н муж, єму́же єсть заступле́ніє єго́ у Тебе́; восхожде́нія в се́рдці своє́м положи́,
7
7
во ю҆до́ль плаче́внꙋю, въ мѣ́сто є҆́же положѝ [во ю҆до́ли плаче́внѣй, въ мѣ́стѣ, є҆́же положѝ]: и҆́бо блгⷭ҇ве́нїе да́стъ законополага́ѧй. во юдо́ль плаче́вную, в мі́сто є́же положи́ [во юдо́лі плаче́вній, в мі́сті, є́же положи́]; і́бо благослове́ніє дасть законополага́яй.
8
8
По́йдꙋтъ ѿ си́лы въ си́лꙋ: ꙗ҆ви́тсѧ бг҃ъ богѡ́въ въ сїѡ́нѣ. По́йдуть от си́ли в си́лу; яви́ться Бог бого́в в Сіо́ні.
9
9
Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, внꙋшѝ, бж҃е і҆а́кѡвль. Го́споди, Бо́же Сил, усли́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Іа́ковль.
10
10
Защи́тниче на́шъ, ви́ждь, бж҃е, и҆ при́зри на лицѐ хрїста̀ твоегѡ̀. Защи́тниче наш, виждь, Бо́же, і при́зри на лице́ христа́ Твоєго́.
11
11
Ꙗ҆́кѡ лꙋ́чше де́нь є҆ди́нъ во дво́рѣхъ твои́хъ па́че ты́сѧщъ: и҆зво́лихъ примета́тисѧ въ домꙋ̀ бг҃а моегѡ̀ па́че, не́же жи́ти мѝ въ селе́нїихъ грѣ́шничихъ. Я́ко лу́чше день єди́н во дво́ріх Твої́х па́че ти́сящ; ізво́лих примета́тися в дому́ Бо́га моєго́ па́че, не́же жи́ти мі в селе́ніїх грі́шничих.
12
12
Ꙗ҆́кѡ млⷭ҇ть и҆ и҆́стинꙋ лю́битъ гдⷭ҇ь, бг҃ъ блгⷣть и҆ сла́вꙋ да́стъ: гдⷭ҇ь не лиши́тъ бл҃ги́хъ ходѧ́щихъ неѕло́бїемъ. Я́ко ми́лость і і́стину лю́бить Госпо́дь, Бог благода́ть і сла́ву дасть; Госпо́дь не лиши́ть благи́х ходя́щих незло́бієм.
13
13
Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, бл҃же́нъ человѣ́къ оу҆пова́ѧй на тѧ̀. Го́споди, Бо́же сил, блаже́н челові́к упова́яй на Тя.
Ѱало́мъ п҃д
Псалом 84
1
1
Въ коне́цъ, сынѡ́мъ коре́ѡвымъ, ѱало́мъ, п҃д҃. В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 84.
2
2
Бл҃говоли́лъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, зе́млю твою̀, возврати́лъ є҆сѝ плѣ́нъ і҆а́кѡвль. Благоволи́л єси́, Го́споди, зе́млю Твою́, возврати́л єси́ плін Іа́ковль.
3
3
Ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ беззакѡ́нїѧ люді́й твои́хъ, покры́лъ є҆сѝ всѧ̑ грѣхѝ и҆́хъ. Оста́вил єси́ беззако́нія люді́й Твої́х, покри́л єси́ вся гріхи́ їх.
4
4
Оу҆кроти́лъ є҆сѝ ве́сь гнѣ́въ тво́й, возврати́лсѧ є҆сѝ ѿ гнѣ́ва ꙗ҆́рости твоеѧ̀. Укроти́л єси́ весь гнів Твой, возврати́лся єси́ от гні́ва я́рости Твоєя́.
5
5
Возвратѝ на́съ, бж҃е спⷭ҇нїй на́шихъ, и҆ ѿвратѝ ꙗ҆́рость твою̀ ѿ на́съ. Возврати́ нас, Бо́же спасе́ній на́ших, і отврати́ я́рость Твою́ от нас.
6
6
Є҆да̀ во вѣ́ки прогнѣ́ваешисѧ на ны̀; и҆лѝ простре́ши гнѣ́въ тво́й ѿ ро́да въ ро́дъ; Єда́ во ві́ки прогні́ваєшися на ни? Іли́ простре́ши гнів Твой от ро́да в род?
7
7
Бж҃е, ты̀ ѡ҆бра́щьсѧ ѡ҆живи́ши ны̀, и҆ лю́дїе твоѝ возвеселѧ́тсѧ ѡ҆ тебѣ̀. Бо́же, Ти обра́щся оживи́ши ни, і лю́діє Твої́ возвеселя́ться о Тебі́.
8
8
Ꙗ҆вѝ на́мъ, гдⷭ҇и, млⷭ҇ть твою̀, и҆ спⷭ҇нїе твоѐ да́ждь на́мъ. Яви́ нам, Го́споди, ми́лость Твою́, і спасе́ніє Твоє́ даждь нам.
9
9
Оу҆слы́шꙋ, что̀ рече́тъ ѡ҆ мнѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ: ꙗ҆́кѡ рече́тъ ми́ръ на лю́ди своѧ̑, и҆ на прпⷣбныѧ своѧ̑, и҆ на ѡ҆браща́ющыѧ сердца̀ къ немꙋ̀. Усли́шу, что рече́ть о мні Госпо́дь Бог; я́ко рече́ть мир на лю́ди Своя́, і на преподо́бния Своя́, і на обраща́ющия сердця́ к Нему́.
10
10
Ѻ҆ба́че бли́з̾ боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀ спⷭ҇нїе є҆гѡ̀, всели́ти сла́вꙋ въ зе́млю на́шꙋ. Оба́че близ боя́щихся Єго́ спасе́ніє Єго́, всели́ти сла́ву в зе́млю на́шу.
11
11
Млⷭ҇ть и҆ и҆́стина срѣто́стѣсѧ, пра́вда и҆ ми́ръ ѡ҆блобыза́стасѧ: Ми́лость і і́стина сріто́стіся, пра́вда і мир облобиза́стася;
12
12
и҆́стина ѿ землѝ возсїѧ̀, и҆ пра́вда съ нб҃сѐ прини́че: і́стина от землі́ возсія́, і пра́вда с небесе́ прини́че;
13
13
и҆́бо гдⷭ҇ь да́стъ бл҃гость, и҆ землѧ̀ на́ша да́стъ пло́дъ сво́й. і́бо Госпо́дь дасть бла́гость, і земля́ на́ша дасть плод свой.
14
14
Пра́вда пред̾ ни́мъ пред̾и́детъ, и҆ положи́тъ въ пꙋ́ть стѡпы̀ своѧ̑. Пра́вда пред Ним преди́деть, і положи́ть в путь стопи́ своя́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ п҃є
Псалом 85
0
0
Мл҃тва дв҃дꙋ, п҃е҃. Моли́тва Дави́ду, 85.
1
1
Приклонѝ, гдⷭ҇и, оу҆́хо твоѐ, и҆ оу҆слы́ши мѧ̀: ꙗ҆́кѡ ни́щъ и҆ оу҆бо́гъ є҆́смь а҆́зъ. Приклони́, Го́споди, у́хо Твоє́, і усли́ши м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз.
2
2
Сохранѝ дꙋ́шꙋ мою̀, ꙗ҆́кѡ прпⷣбенъ є҆́смь: сп҃сѝ раба̀ твоего̀, бж҃е мо́й, оу҆пова́ющаго на тѧ̀. Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бен єсьм; спаси́ раба́ Твоєго́, Бо́же мой, упова́ющаго на Тя.
3
3
Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ къ тебѣ̀ воззовꙋ̀ ве́сь де́нь. Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко к Тебі́ воззову́ весь день.
4
4
Возвеселѝ дꙋ́шꙋ раба̀ твоегѡ̀: ꙗ҆́кѡ къ тебѣ̀ взѧ́хъ дꙋ́шꙋ мою̀. Возвесели́ ду́шу раба́ Твоєго́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́.
5
5
Ꙗ҆́кѡ ты̀, гдⷭ҇и, бл҃гъ и҆ кро́токъ и҆ многомлⷭ҇тивъ всѣ̑мъ призыва́ющымъ тѧ̀. Я́ко Ти, Го́споди, благ і кро́ток і многоми́лостив всім призива́ющим Тя.
6
6
Внꙋшѝ, гдⷭ҇и, моли́твꙋ мою̀ и҆ вонмѝ гла́сꙋ моле́нїѧ моегѡ̀. Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ гла́су моле́нія моєго́.
7
7
Въ де́нь ско́рби моеѧ̀ воззва́хъ къ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ. В день ско́рби моєя́ воззва́х к Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́.
8
8
Нѣ́сть подо́бенъ тебѣ̀ въ бозѣ́хъ, гдⷭ҇и, и҆ нѣ́сть по дѣлѡ́мъ твои̑мъ. Ність подо́бен Тебі́ в бозі́х, Го́споди, і ність по діло́м Твої́м.
9
9
Всѝ ꙗ҆зы́цы, є҆ли́ки сотвори́лъ є҆сѝ, прїи́дꙋтъ и҆ покло́нѧтсѧ пред̾ тобо́ю, гдⷭ҇и, и҆ просла́вѧтъ и҆́мѧ твоѐ: Всі язи́ци, єли́кі сотвори́л єси́, при́йдуть і покло́няться пред Тобо́ю, Го́споди, і просла́в'ять і́м'я Твоє́;
10
10
ꙗ҆́кѡ ве́лїй є҆сѝ ты̀ и҆ творѧ́й чꙋдеса̀, ты̀ є҆сѝ бг҃ъ є҆ди́нъ. я́ко ве́лій єси́ Ти і творя́й чудеса́, Ти єси́ Бог єди́н.
11
11
Наста́ви мѧ̀, гдⷭ҇и, на пꙋ́ть тво́й, и҆ пойдꙋ̀ во и҆́стинѣ твое́й: да возвесели́тсѧ се́рдце моѐ боѧ́тисѧ и҆́мене твоегѡ̀. Наста́ви м'я, Го́споди, на путь Твой, і пойду́ во і́стині Твоє́й; да возвесели́ться се́рдце моє́ боя́тися і́мене Твоєго́.
12
12
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ и҆ просла́влю и҆́мѧ твоѐ въ вѣ́къ: Іспові́мся Тебі́, Го́споди Бо́же мой, всім се́рдцем мої́м і просла́влю і́м'я Твоє́ в вік;
13
13
ꙗ҆́кѡ млⷭ҇ть твоѧ̀ ве́лїѧ на мнѣ̀, и҆ и҆зба́вилъ є҆сѝ дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ а҆́да преиспо́днѣйшагѡ. я́ко ми́лость Твоя́ ве́лія на мні, і ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от а́да преіспо́днійшаго.
14
14
Бж҃е, законопрестꙋ̑пницы воста́ша на мѧ̀, и҆ со́нмъ держа́вныхъ взыска́ша дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ не предложи́ша тебѐ пред̾ собо́ю. Бо́же, законопресту́пници воста́ша на м'я, і сонм держа́вних взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Тебе́ пред собо́ю.
15
15
И҆ ты̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, ще́дрый и҆ млⷭ҇тивый, долготерпѣли́вый и҆ многомлⷭ҇тивый и҆ и҆́стинный, І Ти, Го́споди Бо́же мой, ще́дрий і ми́лостивий, долготерпіли́вий і многоми́лостивий і і́стинний,
16
16
при́зри на мѧ̀ и҆ поми́лꙋй мѧ̀: да́ждь держа́вꙋ твою̀ ѻ҆́трокꙋ твоемꙋ̀ и҆ сп҃сѝ сы́на рабы̀ твоеѧ̀. при́зри на м'я і поми́луй м'я; даждь держа́ву Твою́ о́троку Твоєму́ і спаси́ си́на раби́ Твоєя́.
17
17
Сотворѝ со мно́ю зна́менїе во бл҃го: и҆ да ви́дѧтъ ненави́дѧщїи мѧ̀, и҆ постыдѧ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ ты̀, гдⷭ҇и, помо́глъ мѝ и҆ оу҆тѣ́шилъ мѧ̀ є҆сѝ. Сотвори́ со мно́ю зна́меніє во бла́го; і да ви́дять ненави́дящії м'я, і постидя́ться, я́ко Ти, Го́споди, помо́гл мі і уті́шил м'я єси́.
Ѱало́мъ п҃ѕ
Псалом 86
1
1
Сынѡ́мъ коре́ѡвымъ, ѱало́мъ пѣ́сни, п҃ѕ҃. Сино́м коре́йовим, псало́м пі́сні, 86.
2
2
Ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀ на гора́хъ ст҃ы́хъ: лю́битъ гдⷭ҇ь врата̀ сїѡ̑нѧ па́че всѣ́хъ селе́нїй і҆а́кѡвлихъ. Основа́нія Єго́ на гора́х святи́х; лю́бить Госпо́дь врата́ Сіо́ня па́че всіх селе́ній Іа́ковлих.
3
3
Пресла̑внаѧ глаго́лашасѧ ѡ҆ тебѣ̀, гра́де бж҃їй. Пресла́вная глаго́лашася о Тебі́, гра́де Бо́жий.
4
4
Помѧнꙋ̀ раа́въ и҆ вавѷлѡ́на вѣ́дꙋщымъ мѧ̀: и҆ сѐ, и҆ноплемє́нницы и҆ тѵ́ръ и҆ лю́дїе є҆ѳїо́пстїи, сі́и бы́ша та́мѡ. Пом'яну́ Раа́в і Вавило́на ві́дущим м'я; і се, іноплеме́нници і Тир і лю́діє Ефіо́пстії, сі́ї би́ша та́мо.
5
5
Ма́ти сїѡ́нъ рече́тъ: человѣ́къ и҆ человѣ́къ роди́сѧ въ не́мъ, и҆ то́й ѡ҆снова̀ и҆̀ вы́шнїй. Ма́ти Сіо́н рече́ть: челові́к і челові́к роди́ся в нем, і Той основа́ ї Ви́шній.
6
6
Гдⷭ҇ь повѣ́сть въ писа́нїи люді́й и҆ кнѧзе́й, си́хъ бы́вшихъ въ не́мъ. Госпо́дь пові́сть в писа́нії люді́й і князе́й, сих би́вших в нем.
7
7
Ꙗ҆́кѡ веселѧ́щихсѧ всѣ́хъ жили́ще въ тебѣ̀. Я́ко веселя́щихся всіх жили́ще в Тебі́.
Ѱало́мъ п҃з
Псалом 87
1
1
Пѣ́снь ѱалма̀ сынѡ́мъ коре́ѡвымъ, въ коне́цъ, ѡ҆ маеле́ѳѣ є҆́же ѿвѣща́ти, ра́зꙋма є҆ма́нꙋ і҆и҃лтѧнинꙋ, п҃з҃. Піснь псалма́ сино́м Коре́йовим, в коне́ць, о Маєле́фі* є́же отвіща́ти, ра́зума Ема́ну Ізра́їльтянину, 87.
2
2
Гдⷭ҇и бж҃е спⷭ҇нїѧ моегѡ̀, во днѝ воззва́хъ и҆ въ нощѝ пред̾ тобо́ю: Го́споди Бо́же спаcе́нія моєго́, во дні воззва́х і в нощі́ пред Тобо́ю;
3
3
да вни́детъ пред̾ тѧ̀ моли́тва моѧ̀, приклонѝ оу҆́хо твоѐ къ моле́нїю моемꙋ̀. да вни́деть пред Тя моли́тва моя́, приклони́ у́хо Твоє́ к моле́нію моєму́.
4
4
Ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнисѧ ѕѡ́лъ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ живо́тъ мо́й а҆́дꙋ прибли́жисѧ. Я́ко іспо́лнися зол душа́ моя́, і живо́т мой а́ду прибли́жися.
5
5
Привмѣне́нъ бы́хъ съ низходѧ́щими въ ро́въ: бы́хъ ꙗ҆́кѡ человѣ́къ без̾ по́мощи, Привміне́н бих с низходя́щими в ров; бих я́ко челові́к без по́мощі,
6
6
въ ме́ртвыхъ свобо́дь: ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звеннїи спѧ́щїи во гро́бѣ, и҆́хже не помѧнꙋ́лъ є҆сѝ ктомꙋ̀, и҆ ті́и ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ ѿринове́ни бы́ша. в ме́ртвих свобо́дь; я́ко я́звеннії сп'я́щії во гро́бі, ї́хже не пом'яну́л єси́ ктому́, і ті́ї от руки́ Твоєя́ отринове́ні би́ша.
7
7
Положи́ша мѧ̀ въ ро́вѣ преиспо́днѣмъ, въ те́мныхъ и҆ сѣ́ни сме́ртнѣй. Положи́ша м'я в ро́ві преіспо́днім, в те́мних і сі́ні сме́ртній.
8
8
На мнѣ̀ оу҆тверди́сѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀, и҆ всѧ̑ вѡ́лны твоѧ̑ наве́лъ є҆сѝ на мѧ̀. На мні утверди́ся я́рость Твоя́, і вся во́лни Твоя́ наве́л єси́ на м'я.
9
9
Оу҆да́лилъ є҆сѝ зна́емыхъ мои́хъ ѿ менє̀: положи́ша мѧ̀ ме́рзость себѣ̀: пре́данъ бы́хъ и҆ не и҆схожда́хъ. Уда́лил єси́ зна́ємих мої́х от мене́; положи́ша м'я ме́рзость себі́; пре́дан бих і не ісхожда́х.
10
10
Ѻ҆́чи моѝ и҆знемого́стѣ ѿ нищеты̀: воззва́хъ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, ве́сь де́нь, воздѣ́хъ къ тебѣ̀ рꙋ́цѣ моѝ. О́чі мої́ ізнемого́сті от нищети́; воззва́х к Тебі́, Го́споди, весь день, возді́х к Тебі́ ру́ці мої́.
11
11
Є҆да̀ ме́ртвыми твори́ши чꙋдеса̀; и҆лѝ вра́чеве воскресѧ́тъ, и҆ и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀; Єда́ ме́ртвими твори́ши чудеса́? Іли́ вра́чеве воскреся́ть, і іспові́дяться Тебі́?
12
12
Є҆да̀ повѣ́сть кто̀ во гро́бѣ млⷭ҇ть твою̀, и҆ и҆́стинꙋ твою̀ въ поги́бели; Єда́ пові́сть кто во гро́бі ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ в поги́белі?
13
13
Є҆да̀ позна̑на бꙋ́дꙋтъ во тмѣ̀ чꙋдеса̀ твоѧ̑, и҆ пра́вда твоѧ̀ въ землѝ забве́ннѣй; Єда́ позна́на бу́дуть во тьмі чудеса́ Твоя́ і пра́вда Твоя́ в землі́ забве́нній?
14
14
И҆ а҆́зъ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, воззва́хъ, и҆ оу҆́трѡ моли́тва моѧ̀ предвари́тъ тѧ̀. І аз к Тебі́, Го́споди, воззва́х, і у́тро моли́тва моя́ предвари́ть Тя.
15
15
Вскꙋ́ю, гдⷭ҇и, ѿрѣ́еши дꙋ́шꙋ мою̀; ѿвраща́еши лицѐ твоѐ ѿ менє̀; Вску́ю, Го́споди, отрі́єши ду́шу мою́? Отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
16
16
Ни́щъ є҆́смь а҆́зъ, и҆ въ трꙋдѣ́хъ ѿ ю҆́ности моеѧ̀: возне́сжесѧ смири́хсѧ и҆ и҆знемого́хъ. Нищ єсьм аз і в труді́х от ю́ности моєя́; возне́сжеся смири́хся і ізнемого́х.
17
17
На мнѣ̀ преидо́ша гнѣ́ви твоѝ, оу҆страшє́нїѧ твоѧ̑ возмꙋти́ша мѧ̀: На мні прейдо́ша гні́ви Твої́, устраше́нія Твоя́ возмути́ша м'я;
18
18
ѡ҆быдо́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ вода̀ ве́сь де́нь, ѡ҆держа́ша мѧ̀ вкꙋ́пѣ. обидо́ша м'я я́ко вода́ весь день, одержа́ша м'я вку́пі.
19
19
Оу҆да́лилъ є҆сѝ ѿ менє̀ дрꙋ́га и҆ и҆́скреннѧго, и҆ зна́емыхъ мои́хъ ѿ страсте́й. Уда́лил єси́ от мене́ дру́га і і́скренняго, і зна́ємих мої́х от страсте́й.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ п҃и
Псалом 88
1
1
Ра́зꙋма є҆ѳа́ма і҆и҃лтѧнина, п҃и҃. Ра́зума Ефа́ма Ізра́їльтянина, 88.
2
2
Млⷭ҇ти твоѧ̑, гдⷭ҇и, во вѣ́къ воспою̀, въ ро́дъ и҆ ро́дъ возвѣщꙋ̀ и҆́стинꙋ твою̀ оу҆сты̑ мои́ми. Ми́лості Твоя́, Го́споди, во вік воспою́, в род і род возвіщу́ і́стину Твою́ усти́ мої́ми.
3
3
Занѐ ре́клъ є҆сѝ: въ вѣ́къ млⷭ҇ть сози́ждетсѧ: на нб҃сѣ́хъ оу҆гото́витсѧ и҆́стина твоѧ̀. Зане́ рекл єси́: в вік ми́лость сози́ждеться, на небесі́х угото́виться і́стина Твоя́.
4
4
Завѣща́хъ завѣ́тъ и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, клѧ́хсѧ дв҃дꙋ рабꙋ̀ моемꙋ̀: Завіща́х заві́т ізбра́нним Мої́м, кля́хся Дави́ду, рабу́ Моєму́:
5
5
до вѣ́ка оу҆гото́ваю сѣ́мѧ твоѐ, и҆ сози́ждꙋ въ ро́дъ и҆ ро́дъ прⷭ҇то́лъ тво́й. до ві́ка угото́ваю сі́м'я твоє́, і сози́жду в род і род престо́л твой.
6
6
И҆сповѣ́дѧтъ нб҃са̀ чꙋдеса̀ твоѧ̑, гдⷭ҇и, и҆́бо и҆́стинꙋ твою̀ въ цр҃кви ст҃ы́хъ. Іспові́дять небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, і́бо і́стину Твою́ в Це́ркві святи́х.
7
7
Ꙗ҆́кѡ кто̀ во ѡ҆́блацѣхъ оу҆равни́тсѧ гдⷭ҇еви; оу҆подо́битсѧ гдⷭ҇еви въ сынѣ́хъ бж҃їихъ; Я́ко кто во о́блаціх уравни́ться Го́сподеві? Уподо́биться Го́сподеві в сині́х Бо́жиїх?
8
8
Бг҃ъ прославлѧ́емь въ совѣ́тѣ ст҃ы́хъ, ве́лїй и҆ стра́шенъ є҆́сть над̾ всѣ́ми ѡ҆кре́стными є҆гѡ̀. Бог прославля́єм в сові́ті святи́х, ве́лій і стра́шен єсть над всі́ми окре́стними Єго́.
9
9
Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, кто̀ подо́бенъ тебѣ̀; си́ленъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, и҆ и҆́стина твоѧ̀ ѡ҆́крестъ тебє̀. Го́споди Бо́же сил, кто подо́бен Тебі́? Си́лен єси́, Го́споди, і і́стина Твоя́ о́крест Тебе́.
10
10
Ты̀ влⷣчествꙋеши держа́вою морско́ю: возмꙋще́нїе же во́лнъ є҆гѡ̀ ты̀ оу҆кроча́еши. Ти влади́чествуєши держа́вою морсько́ю, возмуще́ніє же волн єго́ Ти укроча́єши.
11
11
Ты̀ смири́лъ, є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы твоеѧ̀ расточи́лъ є҆сѝ врагѝ твоѧ̑. Ти смири́л, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго, ми́шцею си́ли Твоєя́ расточи́л єси́ враги́ Твоя́.
12
12
Твоѧ̑ сꙋ́тъ небеса̀, и҆ твоѧ̀ є҆́сть землѧ̀: вселе́ннꙋю и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀ ты̀ ѡ҆снова́лъ є҆сѝ. Твоя́ суть небеса́, і Твоя́ єсть земля́; вселе́нную і ісполне́ніє єя́ Ти основа́л єси́.
13
13
Сѣ́веръ и҆ мо́ре ты̀ созда́лъ є҆сѝ: ѳавѡ́ръ и҆ є҆рмѡ́нъ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ возра́дꙋетасѧ. Сі́вер і мо́ре Ти созда́л єси́; Фаво́р і Єрмо́н о і́мені Твоє́м возра́дуєтася.
14
14
Твоѧ̀ мы́шца съ си́лою: да оу҆крѣпи́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, и҆ вознесе́тсѧ десни́ца твоѧ̀. Твоя́ ми́шця с си́лою, да укріпи́ться рука́ Твоя́, і вознесе́ться десни́ця Твоя́.
15
15
Пра́вда и҆ сꙋдба̀ оу҆гото́ванїе прⷭ҇то́ла твоегѡ̀: млⷭ҇ть и҆ и҆́стина пред̾и́детѣ пред̾ лице́мъ твои́мъ. Пра́вда і судьба́ — угото́ваніє Престо́ла Твоєго́; ми́лость і і́стина преди́деті пред лице́м Твої́м.
16
16
Бл҃же́ни лю́дїе вѣ́дꙋщїи воскликнове́нїе: гдⷭ҇и, во свѣ́тѣ лица̀ твоегѡ̀ по́йдꙋтъ, Блаже́нні лю́діє ві́дущії воскликнове́ніє: Го́споди, во сві́ті лиця́ Твоєго́ по́йдуть,
17
17
и҆ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ возра́дꙋютсѧ ве́сь де́нь, и҆ пра́вдою твое́ю вознесꙋ́тсѧ. і о і́мені Твоє́м возра́дуються весь день, і пра́вдою Твоє́ю вознесу́ться.
18
18
Ꙗ҆́кѡ похвала̀ си́лы и҆́хъ ты̀ є҆сѝ, и҆ во бл҃говоле́нїи твое́мъ вознесе́тсѧ ро́гъ на́шъ: Я́ко похвала́ си́ли їх Ти єси́, і во благоволе́нії Твоє́м вознесе́ться рог наш.
19
19
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇не є҆́сть застꙋпле́нїе, и҆ ст҃а́гѡ і҆и҃лева цр҃ѧ̀ на́шегѡ. Я́ко Госпо́днє єсть заступле́ніє і Свята́го Ізра́їлева Царя́ на́шего.
20
20
Тогда̀ гл҃алъ є҆сѝ въ видѣ́нїи сыновѡ́мъ твои̑мъ, и҆ ре́клъ є҆сѝ: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, вознесо́хъ и҆збра́ннаго ѿ люді́й мои́хъ: Тогда́ глаго́лал єси́ в виді́нії синово́м Твої́м і рекл єси́: положи́х по́мощ на си́льнаго, вознесо́х ізбра́ннаго от люді́й Мої́х;
21
21
ѡ҆брѣто́хъ дв҃да раба̀ моего̀, є҆ле́емъ ст҃ы́мъ мои́мъ пома́захъ є҆го̀. обріто́х Дави́да, раба́ Моєго́, єле́єм святи́м Мої́м пома́зах єго́.
22
22
И҆́бо рꙋка̀ моѧ̀ застꙋ́питъ є҆го̀, и҆ мы́шца моѧ̀ оу҆крѣпи́тъ є҆го̀: І́бо рука́ моя́ засту́пить єго́, і ми́шця моя́ укріпи́ть єго́;
23
23
ничто́же оу҆спѣ́етъ вра́гъ на него̀, и҆ сы́нъ беззако́нїѧ не приложи́тъ ѡ҆ѕло́бити є҆го̀. нічто́же успі́єть враг на него́, і син беззако́нія не приложи́ть озло́бити єго́.
24
24
И҆ ссѣкꙋ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ врагѝ є҆гѡ̀, и҆ ненави́дѧщыѧ є҆го̀ побѣждꙋ̀: І ссіку́ от лиця́ єго́ враги́ єго́, і ненави́дящия єго́ побіжду́;
25
25
и҆ и҆́стина моѧ̀ и҆ млⷭ҇ть моѧ̀ съ ни́мъ, и҆ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ вознесе́тсѧ ро́гъ є҆гѡ̀: і і́стина Моя́ і ми́лость Моя́ с ним, і о і́мені Моє́м вознесе́ться рог єго́;
26
26
и҆ положꙋ̀ на мо́ри рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀, и҆ на рѣка́хъ десни́цꙋ є҆гѡ̀. і положу́ на мо́рі ру́ку єго́, і на ріка́х десни́цю єго́.
27
27
То́й призове́тъ мѧ̀: ѻ҆ц҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, бг҃ъ мо́й и҆ застꙋ́пникъ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀. Той призове́ть М'я: Оте́ць мой єси́ Ти, Бог мой і засту́пник спаcе́нія моєго́.
28
28
И҆ а҆́зъ пе́рвенца положꙋ̀ є҆го̀, высока̀ па́че царе́й земны́хъ: І Аз пе́рвенця положу́ єго́, висока́ па́че царе́й земни́х;
29
29
въ вѣ́къ сохраню̀ є҆мꙋ̀ млⷭ҇ть мою̀, и҆ завѣ́тъ мо́й вѣ́ренъ є҆мꙋ̀: в вік сохраню́ єму́ ми́лость Мою́, і заві́т Мой ві́рен єму́;
30
30
и҆ положꙋ̀ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ прⷭ҇то́лъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ дні́е не́ба. і положу́ в вік ві́ка сі́м'я єго́, і престо́л єго́ я́ко дні́є не́ба.
31
31
А҆́ще ѡ҆ста́вѧтъ сы́нове є҆гѡ̀ зако́нъ мо́й, и҆ въ сꙋдба́хъ мои́хъ не по́йдꙋтъ: А́ще оста́в'ять си́нове єго́ зако́н Мой і в судьба́х Мої́х не по́йдуть,
32
32
а҆́ще ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ѡ҆сквернѧ́тъ, и҆ за́повѣдїй мои́хъ не сохранѧ́тъ: а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́ть і за́повідій Мої́х не сохраня́ть,
33
33
посѣщꙋ̀ жезло́мъ беззакѡ́нїѧ и҆́хъ, и҆ ра́нами непра̑вды и҆́хъ, посіщу́ жезло́м беззако́нія їх і ра́нами непра́вди їх,
34
34
млⷭ҇ть же мою̀ не разорю̀ ѿ ни́хъ, ни превреждꙋ̀ во и҆́стинѣ мое́й: ми́лость же Мою́ не разорю́ от них, ні преврежду́ во і́стині Моє́й;
35
35
нижѐ ѡ҆скверню̀ завѣ́та моегѡ̀, и҆ и҆сходѧ́щихъ ѿ оу҆́стъ мои́хъ не ѿве́ргꙋсѧ. ніже́ оскверню́ заві́та Моєго́ і ісходя́щих от уст Мої́х не отве́ргуся.
36
36
Є҆ди́ною клѧ́хсѧ ѡ҆ ст҃ѣ́мъ мое́мъ: а҆́ще дв҃дꙋ солжꙋ̀; Єди́ною кля́хся о святі́м Моє́м: а́ще Дави́ду солжу́?
37
37
Сѣ́мѧ є҆гѡ̀ во вѣ́къ пребꙋ́детъ, и҆ престо́лъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ со́лнце предо мно́ю, Сі́м'я єго́ во вік пребу́деть, і престо́л єго́ — я́ко со́лнце пре́до Мно́ю,
38
38
и҆ ꙗ҆́кѡ лꙋна̀ соверше́на въ вѣ́къ, и҆ свидѣ́тель на нб҃сѝ вѣ́ренъ. і я́ко луна́ соверше́на в вік, і свиді́тель на небесі́ ві́рен.
39
39
Ты́ же ѿри́нꙋлъ є҆сѝ и҆ оу҆ничижи́лъ, негодова́лъ є҆сѝ пома́заннаго твоего̀: Ти же отри́нул єси́ і унічижи́л, негодова́л єси́ пома́заннаго Твоєго́;
40
40
разори́лъ є҆сѝ завѣ́тъ раба̀ твоегѡ̀, ѡ҆скверни́лъ є҆сѝ на землѝ ст҃ы́ню є҆гѡ̀: разори́л єси́ заві́т раба́ Твоєго́, оскверни́л єси́ на землі́ святи́ню єго́;
41
41
разори́лъ є҆сѝ всѧ̑ ѡ҆пло́ты є҆гѡ̀, положи́лъ є҆сѝ твє́рдаѧ є҆гѡ̀ стра́хъ. разори́л єси́ вся опло́ти єго́, положи́л єси́ тве́рдая єго́ страх.
42
42
Расхища́хꙋ є҆го̀ всѝ мимоходѧ́щїи пꙋте́мъ, бы́сть поноше́нїе сосѣ́дѡмъ свои̑мъ. Расхища́ху єго́ всі мимоходя́щії путе́м, бисть поноше́ніє сосі́дом свої́м.
43
43
Возвы́силъ є҆сѝ десни́цꙋ стꙋжа́ющихъ є҆мꙋ̀, возвесели́лъ є҆сѝ всѧ̑ врагѝ є҆гѡ̀: Возви́сил єси́ десни́цю стужа́ющих єму́, возвесели́л єси́ вся враги́ єго́;
44
44
ѿврати́лъ є҆сѝ по́мощь меча̀ є҆гѡ̀ и҆ не застꙋпи́лъ є҆сѝ є҆го̀ во бра́ни: отврати́л єси́ по́мощ меча́ єго́ і не заступи́л єси́ єго́ во бра́ні;
45
45
разори́лъ є҆сѝ ѿ ѡ҆чище́нїѧ є҆гѡ̀, престо́лъ є҆гѡ̀ на зе́млю пове́рглъ є҆сѝ: разори́л єси́ от очище́нія єго́, престо́л єго́ на зе́млю пове́ргл єси́:
46
46
оу҆ма́лилъ є҆сѝ дни̑ вре́мене є҆гѡ̀, ѡ҆блїѧ́лъ є҆сѝ є҆го̀ стꙋдо́мъ. Ума́лил єси́ дні вре́мене єго́, облія́л єси́ єго́ студо́м.
47
47
Доко́лѣ, гдⷭ҇и, ѿвраща́ешисѧ въ коне́цъ, разжже́тсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь гнѣ́въ тво́й; Доко́лі, Го́споди, отвраща́єшися в коне́ць, разжже́ться я́ко огнь гнів Твой?
48
48
Помѧнѝ, кі́й мо́й соста́въ: є҆да́ бо всꙋ́е созда́лъ є҆сѝ всѧ̑ сы́ны человѣ́чєскїѧ; Пом'яни́, кий мой соста́в: єда́ бо всу́є созда́л єси́ вся си́ни челові́чеськія?
49
49
Кто̀ є҆́сть человѣ́къ, и҆́же поживе́тъ и҆ не оу҆́зритъ сме́рти, и҆зба́витъ дꙋ́шꙋ свою̀ и҆з̾ рꙋкѝ а҆́довы; Кто єсть челові́к, і́же поживе́ть і не у́зрить сме́рти, ізба́вить ду́шу свою́ із руки́ а́дови?
50
50
Гдѣ̀ сꙋ́ть млⷭ҇ти твоѧ̑ дрє́внїѧ, гдⷭ҇и, и҆́миже клѧ́лсѧ є҆сѝ дв҃дꙋ во и҆́стинѣ твое́й; Гді суть ми́лості Твоя́ дре́внія, Го́споди, ї́миже кля́лся єси́ Дави́ду во і́стині Твоє́й?
51
51
Помѧнѝ, гдⷭ҇и, поноше́нїе ра̑бъ твои́хъ, є҆́же оу҆держа́хъ въ нѣ́дрѣ мое́мъ мно́гихъ ꙗ҆зы̑къ: Пом'яни́, Го́споди, поноше́ніє раб Твої́х, є́же удержа́х в ні́дрі моє́м мно́гих язи́к;
52
52
и҆́мже поноси́ша вразѝ твоѝ, гдⷭ҇и, и҆́мже поноси́ша и҆змѣне́нїю хрїста̀ твоегѡ̀. і́мже поноси́ша вразі́ Твої́, Го́споди, і́мже поноси́ша ізміне́нію христа́ Твоєго́.
53
53
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь во вѣ́къ: бꙋ́ди, бꙋ́ди. Благослове́н Госпо́дь во вік! Бу́ди, бу́ди.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ п҃ѳ
Псалом 89
1
1
Мл҃тва мѡѷсе́а человѣ́ка бж҃їѧ, п҃ѳ҃. Моли́тва Моїсе́я, челові́ка Бо́жия, 89.
2
2
Гдⷭ҇и, прибѣ́жище бы́лъ є҆сѝ на́мъ въ ро́дъ и҆ ро́дъ. Го́споди, прибі́жище бил єси́ нам в род і род.
3
3
Пре́жде да́же гора́мъ не бы́ти и҆ созда́тисѧ землѝ и҆ вселе́ннѣй, и҆ ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка ты̀ є҆сѝ. Пре́жде да́же гора́м не би́ти і созда́тися землі́ і вселе́нній, і от ві́ка і до ві́ка Ти єси́.
4
4
Не ѿвратѝ человѣ́ка во смире́нїе, и҆ ре́клъ є҆сѝ: ѡ҆брати́тесѧ, сы́нове человѣ́честїи. Не отврати́ челові́ка во смире́ніє, і рекл єси́: обраті́теся, си́нове челові́честії.
5
5
Ꙗ҆́кѡ ты́сѧща лѣ́тъ пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ де́нь вчера́шнїй, и҆́же ми́мѡ и҆́де, и҆ стра́жа нощна́ѧ. Я́ко ти́сяща літ пред очи́ма Твої́ма, Го́споди, я́ко день вчера́шній, і́же ми́мо і́де, і стра́жа нощна́я.
6
6
Оу҆ничижє́нїѧ и҆́хъ лѣ̑та бꙋ́дꙋтъ: оу҆́трѡ ꙗ҆́кѡ трава̀ ми́мѡ и҆́детъ, оу҆́трѡ процвѣте́тъ и҆ пре́йдетъ: на ве́черъ ѿпаде́тъ, ѡ҆жестѣ́етъ и҆ и҆́зсхнетъ: Уничиже́нія їх лі́та бу́дуть; у́тро я́ко трава́ ми́мо і́деть, у́тро процвіте́ть і пре́йдеть; на ве́чер отпаде́ть, ожесті́єть і і́зсхнеть;
7
7
ꙗ҆́кѡ и҆зчезо́хомъ гнѣ́вомъ твои́мъ, и҆ ꙗ҆́ростїю твое́ю смꙋти́хомсѧ. я́ко ізчезо́хом гні́вом Твої́м, і я́ростію Твоє́ю смути́хомся.
8
8
Положи́лъ є҆сѝ беззакѡ́нїѧ на̑ша пред̾ тобо́ю, вѣ́къ на́шъ въ просвѣще́нїе лица̀ твоегѡ̀. Положи́л єси́ беззако́нія на́ша пред Тобо́ю, вік наш в просвіще́ніє лиця́ Твоєго́.
9
9
Ꙗ҆́кѡ всѝ дні́е на́ши ѡ҆скꙋдѣ́ша, и҆ гнѣ́вомъ твои́мъ и҆зчезо́хомъ: Я́ко всі дні́є на́ші оскуді́ша, і гні́вом Твої́м ізчезо́хом;
10
10
лѣ̑та на̑ша ꙗ҆́кѡ паꙋчи́на поꙋча́хꙋсѧ: дні́е лѣ́тъ на́шихъ въ ни́хже се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ, а҆́ще же въ си́лахъ, ѻ҆́смьдесѧтъ лѣ́тъ, и҆ мно́жае и҆́хъ трꙋ́дъ и҆ болѣ́знь: ꙗ҆́кѡ прїи́де кро́тость на ны̀, и҆ нака́жемсѧ. лі́та на́ша я́ко паучи́на поуча́хуся; дні́є літ на́ших в ни́хже се́дьмдесят літ, а́ще же в си́лах — о́сьмдесят літ, і мно́жає їх труд і болі́знь: я́ко при́йде кро́тость на ни, і нака́жемся.
11
11
Кто̀ вѣ́сть держа́вꙋ гнѣ́ва твоегѡ̀, и҆ ѿ стра́ха твоегѡ̀ ꙗ҆́рость твою̀ и҆зчестѝ; Кто вість держа́ву гні́ва Твоєго́, і от стра́ха Твоєго́ я́рость Твою́ ізчести́?
12
12
Десни́цꙋ твою̀ та́кѡ скажи́ ми, и҆ ѡ҆кова̑нныѧ [и҆ нака̑занныѧ] се́рдцемъ въ мꙋ́дрости. Десни́цю Твою́ та́ко скажи́ мі, і окова́нния [і нака́занния] се́рдцем в му́дрості.
13
13
Ѡ҆брати́сѧ, гдⷭ҇и, доко́лѣ; и҆ оу҆моле́нъ бꙋ́ди на рабы̑ твоѧ̑. Обрати́ся, Го́споди, доко́лі? І умоле́н бу́ди на раби́ Твоя́.
14
14
И҆спо́лнихомсѧ заꙋ́тра млⷭ҇ти твоеѧ̀, гдⷭ҇и, и҆ возра́довахомсѧ и҆ возвесели́хомсѧ: Іспо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоєя́, Го́споди, і возра́довахомся і возвесели́хомся;
15
15
во всѧ̑ дни̑ на́шѧ возвесели́хомсѧ, за дни̑, въ нѧ́же смири́лъ ны̀ є҆сѝ, лѣ̑та, въ нѧ́же ви́дѣхомъ ѕла̑ѧ. во вся дні на́ша возвесели́хомся, за дні, в ня́же смири́л ни єси́, лі́та, в ня́же ви́діхом зла́я.
16
16
И҆ при́зри на рабы̑ твоѧ̑ и҆ на дѣла̀ твоѧ̑, и҆ наста́ви сы́ны и҆́хъ. І при́зри на раби́ Твоя́ і на діла́ Твоя́, і наста́ви си́ни їх.
17
17
И҆ бꙋ́ди свѣ́тлость гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ на на́съ, и҆ дѣла̀ рꙋ́къ на́шихъ и҆спра́ви на на́съ, и҆ дѣ́ло рꙋ́къ на́шихъ и҆спра́ви. І бу́ди сві́тлость Го́спода Бо́га на́шего на нас, і діла́ рук на́ших іспра́ви на нас, і ді́ло рук на́ших іспра́ви.
Ѱало́мъ ч҃
Псалом 90
0
0
Хвала̀ пѣ́сни дв҃довы, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, ч҃. Хвала́ пі́сні Дави́дови, не надпи́сан у євре́й, 90.
1
1
Живы́й въ по́мощи вы́шнѧгѡ, въ кро́вѣ бг҃а нбⷭ҇нагѡ водвори́тсѧ, Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га Небе́снаго водвори́ться,
2
2
рече́тъ гдⷭ҇еви: застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ и҆ прибѣ́жище моѐ, бг҃ъ мо́й, и҆ оу҆пова́ю на него̀. рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́.
3
3
Ꙗ҆́кѡ то́й и҆зба́витъ тѧ̀ ѿ сѣ́ти ло́вчи и҆ ѿ словесѐ мѧте́жна: Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна;
4
4
плещма̀ свои́ма ѡ҆сѣни́тъ тѧ̀, и҆ под̾ крилѣ̑ є҆гѡ̀ надѣ́ешисѧ: ѻ҆рꙋ́жїемъ ѡ҆бы́детъ тѧ̀ и҆́стина є҆гѡ̀. Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися; ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́.
5
5
Не оу҆бои́шисѧ ѿ стра́ха нощна́гѡ, ѿ стрѣлы̀ летѧ́щїѧ во днѝ, Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні,
6
6
ѿ ве́щи во тмѣ̀ преходѧ́щїѧ, ѿ срѧ́ща [ѿ нападе́нїѧ] и҆ бѣ́са полꙋ́деннагѡ. от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща [от нападе́нія] і бі́са полу́деннаго.
7
7
Паде́тъ ѿ страны̀ твоеѧ̀ ты́сѧща, и҆ тма̀ ѡ҆деснꙋ́ю тебє̀, къ тебѣ́ же не прибли́житсѧ: Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься;
8
8
ѻ҆ба́че ѻ҆чи́ма твои́ма смо́триши и҆ воздаѧ́нїе грѣ́шникѡвъ оу҆́зриши. оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши.
9
9
Ꙗ҆́кѡ ты̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́нїе моѐ: вы́шнѧго положи́лъ є҆сѝ прибѣ́жище твоѐ. Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́; Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́.
10
10
Не прїи́детъ къ тебѣ̀ ѕло̀, и҆ ра́на не прибли́житсѧ тѣлесѝ твоемꙋ̀ [селе́нїю твоемꙋ̀]: Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́ [селе́нію твоєму́];
11
11
ꙗ҆́кѡ а҆́гг҃лѡмъ свои̑мъ заповѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀, сохрани́ти тѧ̀ во всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ. я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х.
12
12
На рꙋка́хъ во́змꙋтъ тѧ̀, да не когда̀ преткне́ши ѡ҆ ка́мень но́гꙋ твою̀: На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́;
13
13
на а҆́спїда и҆ васїлі́ска настꙋ́пиши, и҆ попере́ши льва̀ и҆ ѕмі́ѧ. на а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я.
14
14
Ꙗ҆́кѡ на мѧ̀ оу҆пова̀, и҆ и҆зба́влю и҆̀: покры́ю и҆̀, ꙗ҆́кѡ позна̀ и҆́мѧ моѐ. Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї; покри́ю ї, я́ко позна́ і́м'я Моє́.
15
15
Воззове́тъ ко мнѣ̀, и҆ оу҆слы́шꙋ є҆го̀: съ ни́мъ є҆́смь въ ско́рби, и҆змꙋ̀ є҆го̀ и҆ просла́влю є҆го̀: Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́;
16
16
долгото́ю дні́й и҆спо́лню є҆го̀ и҆ ꙗ҆влю̀ є҆мꙋ̀ спⷭ҇нїе моѐ. Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
1001
1001
Сла́ва:

Сла́ва:
Ѱало́мъ ч҃а
Псалом 91
1
1
Ѱало́мъ пѣ́сни, въ де́нь сꙋббѡ́тный, ч҃а҃. Псало́м пі́сні, в день субо́тний, 91.
2
2
Бл҃го є҆́сть и҆сповѣ́датисѧ гдⷭ҇еви и҆ пѣ́ти и҆́мени твоемꙋ̀, вы́шнїй: Благо єсть іспові́датися Го́сподеві і пі́ти і́мені Твоєму́, Ви́шній;
3
3
возвѣща́ти заꙋ́тра млⷭ҇ть твою̀ и҆ и҆́стинꙋ твою̀ на всѧ́кꙋ но́щь, возвіща́ти зау́тра ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ на вся́ку нощ,
4
4
въ десѧтострꙋ́ннѣмъ ѱалти́ри съ пѣ́снїю въ гꙋ́слехъ. в десятостру́ннім псалти́рі с пі́снію в гу́слех.
5
5
Ꙗ҆́кѡ возвесели́лъ мѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и, въ творе́нїи твое́мъ, и҆ въ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ твоє́ю возра́дꙋюсѧ. Я́ко возвесели́л м'я єси́, Го́споди, в творе́нії Твоє́м, і в ді́ліх руку́ Твоє́ю возра́дуюся.
6
6
Ꙗ҆́кѡ возвели́чишасѧ дѣла̀ твоѧ̑, гдⷭ҇и: ѕѣлѡ̀ оу҆глꙋби́шасѧ помышлє́нїѧ твоѧ̑. Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; зіло́ углуби́шася помишле́нія Твоя́.
7
7
Мꙋ́жъ безꙋ́менъ не позна́етъ, и҆ неразꙋми́въ не разꙋмѣ́етъ си́хъ. Муж безу́мен не позна́єть, і неразуми́в не разумі́єть сих.
8
8
Внегда̀ прозѧбо́ща грѣ̑шницы ꙗ҆́кѡ трава̀, и҆ пронико́ша всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе, ꙗ҆́кѡ да потребѧ́тсѧ въ вѣ́къ вѣ́ка: Внегда́ прозябо́ща грі́шници я́ко трава́, і пронико́ша всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко да потреб'я́ться в вік ві́ка;
9
9
ты́ же вы́шнїй во вѣ́къ, гдⷭ҇и. Ти же Ви́шній во вік, Го́споди.
10
10
Ꙗ҆́кѡ сѐ, вразѝ твоѝ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ сѐ, вразѝ твоѝ поги́бнꙋтъ, и҆ разы́дꙋтсѧ всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе. Я́ко се вразі́ Твої́, Го́споди, я́ко се вразі́ Твої́ поги́бнуть і рази́дуться всі ді́лающії беззако́ніє.
11
11
И҆ вознесе́тсѧ ꙗ҆́кѡ є҆диноро́га ро́гъ мо́й, и҆ ста́рость моѧ̀ въ є҆ле́и масти́тѣ: І вознесе́ться я́ко єдиноро́га рог мой, і ста́рость моя́ в єле́ї масти́ті;
12
12
и҆ воззрѣ̀ ѻ҆́ко моѐ на врагѝ моѧ̑, и҆ востаю́щыѧ на мѧ̀ лꙋка́внꙋющыѧ оу҆слы́шитъ оу҆́хо моѐ. і воззрі́ о́ко моє́ на враги́ моя́, і востаю́щия на м'я лука́внующия усли́шить у́хо моє́.
13
13
Првⷣникъ ꙗ҆́кѡ фі́нїѯъ процвѣте́тъ: ꙗ҆́кѡ ке́дръ, и҆́же въ лїва́нѣ, оу҆мно́житсѧ. Пра́ведник, я́ко фі́ніx процвіте́ть, я́ко кедр, і́же в Лива́ні, умно́житься.
14
14
Насажде́ни въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни во дво́рѣхъ бг҃а на́шегѡ процвѣтꙋ́тъ: Насажде́ні в дому́ Госпо́дні во дво́ріх Бо́га на́шего процвіту́ть;
15
15
є҆щѐ оу҆мно́жатсѧ въ ста́рости масти́тѣ, и҆ благопрїе́млюще бꙋ́дꙋтъ. єще́ умно́жаться в ста́рості масти́ті, і благоприє́млюще бу́дуть.
16
16
Да возвѣстѧ́тъ, ꙗ҆́кѡ пра́въ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, и҆ нѣ́сть непра́вды въ не́мъ. Да возвістя́ть, я́ко прав Госпо́дь Бог наш, і ність непра́вди в Нем.
Ѱало́мъ ч҃в
Псалом 92
0
0
Въ де́нь предсꙋббѡ́тный, внегда̀ насели́сѧ землѧ̀, хвала̀ пѣ́сни дв҃дꙋ, ч҃в҃. В день предсубо́тний, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пі́сні Дави́ду, 92.
1
1
Гдⷭ҇ь воцр҃и́сѧ, въ лѣ́потꙋ ѡ҆блече́сѧ: ѡ҆блече́сѧ гдⷭ҇ь въ си́лꙋ и҆ препоѧ́сасѧ: и҆́бо оу҆твердѝ вселе́ннꙋю, ꙗ҆́же не подви́житсѧ. Госпо́дь воцари́ся, в лі́поту облече́ся; облече́ся Госпо́дь в си́лу і препоя́сася; і́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́житься.
2
2
Гото́въ прⷭ҇то́лъ тво́й ѿто́лѣ: ѿ вѣ́ка ты̀ є҆сѝ. Гото́в престо́л Твой отто́лі; от ві́ка Ти єси́.
3
3
Воздвиго́ша рѣ́ки, гдⷭ҇и, воздвиго́ша рѣ́ки гла́сы своѧ̑: Воздвиго́ша рі́ки, Го́споди, воздвиго́ша рі́ки гла́си своя́;
4
4
во́змꙋтъ рѣ́ки сотрє́нїѧ своѧ̑, ѿ гласѡ́въ во́дъ мно́гихъ. во́зьмуть рі́ки сотре́нія своя́, от гласо́в вод мно́гих.
5
5
Ди̑вны высѡты̀ мѡрскі̑ѧ: ди́венъ въ высо́кихъ гдⷭ҇ь. Ди́вни висоти́ морські́я; ди́вен в висо́ких Госпо́дь.
6
6
Свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ оу҆вѣ́ришасѧ ѕѣлѡ̀. До́мꙋ твоемꙋ̀ подоба́етъ ст҃ы́нѧ, гдⷭ҇и, въ долготꙋ̀ дні́й. Свиді́нія Твоя́ уві́ришася зіло́. До́му Твоєму́ подоба́єть святи́ня, Го́споди, в долготу́ дній.
Ѱало́мъ ч҃г
Псалом 93
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, въ четве́ртый сꙋббѡ́ты, ч҃г҃. Псало́м Дави́ду, в четве́ртий субо́ти, 93.
1
1
Бг҃ъ ѿмще́нїй гдⷭ҇ь, бг҃ъ ѿмще́нїй не ѡ҆бинꙋ́лсѧ є҆́сть. Бог отмще́ній Госпо́дь, Бог отмще́ній не обину́лся єсть.
2
2
Вознеси́сѧ, сꙋдѧ́й землѝ, возда́ждь воздаѧ́нїе гѡ́рдымъ. Вознеси́ся, судя́й землі́, возда́ждь воздая́ніє го́рдим.
3
3
Доко́лѣ грѣ̑шницы, гдⷭ҇и, доко́лѣ грѣ̑шницы восхва́лѧтсѧ; Доко́лі грі́шници, Го́споди, доко́лі грі́шници восхва́ляться?
4
4
Провѣща́ютъ и҆ возглаго́лютъ непра́вдꙋ, возглаго́лютъ всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе; Провіща́ють і возглаго́лють непра́вду, возглаго́лють всі ді́лающії беззако́ніє?
5
5
Лю́ди твоѧ̑, гдⷭ҇и, смири́ша, и҆ достоѧ́нїе твоѐ ѡ҆ѕло́биша: Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, і достоя́ніє Твоє́ озло́биша:
6
6
вдови́цꙋ и҆ си́ра оу҆мори́ша, и҆ прише́лца оу҆би́ша, вдови́цю і си́ра умори́ша, і прише́лця уби́ша,
7
7
и҆ рѣ́ша: не оу҆́зритъ гдⷭ҇ь, нижѐ оу҆разꙋмѣ́етъ бг҃ъ і҆а́кѡвль. і рі́ша: не у́зрить Госпо́дь, ніже́ уразумі́єть Бог Іа́ковль.
8
8
Разꙋмѣ́йте же, безꙋ́мнїи въ лю́дехъ, и҆ бꙋ́їи нѣ́когда, оу҆мꙋдри́тесѧ: Разумі́йте же, безу́мнії в лю́дех, і бу́її ні́когда, умудрі́теся;
9
9
насажде́й оу҆́хо, не слы́шитъ ли; и҆лѝ созда́вый ѻ҆́ко, не сматрѧ́етъ ли; насажде́й у́хо, не сли́шить ли? Іли́ созда́вий о́ко, не сматря́єть ли?
10
10
наказꙋ́ѧй ꙗ҆зы́ки, не ѡ҆бличи́тъ ли, оу҆ча́й человѣ́ка ра́зꙋмꙋ; Наказу́яй язи́ки, не обличи́ть ли, уча́й челові́ка ра́зуму?
11
11
Гдⷭ҇ь вѣ́сть помышлє́нїѧ человѣ́чєскаѧ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть сꙋ́єтна. Госпо́дь вість помишле́нія челові́чеськая, я́ко суть су́єтна.
12
12
Бл҃же́нъ человѣ́къ, є҆го́же а҆́ще нака́жеши, гдⷭ҇и, и҆ ѿ зако́на твоегѡ̀ наꙋчи́ши є҆го̀: Блаже́н челові́к, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, і от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́;
13
13
оу҆кроти́ти є҆го̀ ѿ дні́й лю́тыхъ, до́ндеже и҆зры́етсѧ грѣ́шномꙋ ꙗ҆́ма. укроти́ти єго́ от дній лю́тих, до́ндеже ізри́ється грі́шному я́ма.
14
14
Ꙗ҆́кѡ не ѿри́нетъ гдⷭ҇ь люді́й свои́хъ, и҆ достоѧ́нїѧ своегѡ̀ не ѡ҆ста́витъ: Я́ко не отри́неть Госпо́дь люді́й Свої́х, і достоя́нія Своєго́ не оста́вить;
15
15
до́ндеже пра́вда ѡ҆брати́тсѧ на сꙋ́дъ, и҆ держа́щїисѧ є҆ѧ̀ всѝ пра́вїи срⷣцемъ. до́ндеже пра́вда обрати́ться на суд, і держа́щіїся єя́ всі пра́вії се́рдцем.
16
16
Кто̀ воста́нетъ мѝ на лꙋка́внꙋющыѧ; и҆лѝ кто̀ спредста́нетъ мѝ на дѣ́лающыѧ беззако́нїе; Кто воста́неть мі на лука́внующия? Іли́ кто спредста́неть мі на ді́лающия беззако́ніє?
17
17
А҆́ще не гдⷭ҇ь помо́глъ бы мѝ, вма́лѣ всели́ласѧ бы во а҆́дъ дꙋша̀ моѧ̀. А́ще не Госпо́дь помо́гл би мі, вма́лі всели́лася би во ад душа́ моя́.
18
18
А҆́ще глаго́лахъ: подви́жесѧ нога̀ моѧ̀, млⷭ҇ть твоѧ̀, гдⷭ҇и, помога́ше мѝ: А́ще глаго́лах: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше мі:
19
19
по мно́жествꙋ болѣ́зней мои́хъ въ се́рдцы мое́мъ, оу҆тѣшє́нїѧ твоѧ̑ возвесели́ша дꙋ́шꙋ мою̀. по мно́жеству болі́зней мої́х в се́рдці моє́м, утіше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́.
20
20
Да не пребꙋ́детъ тебѣ̀ престо́лъ беззако́нїѧ, созида́ѧй трꙋ́дъ на повелѣ́нїе. Да не пребу́деть Тебі́ престо́л беззако́нія, созида́яй труд на повелі́ніє.
21
21
Оу҆ловѧ́тъ на дꙋ́шꙋ првⷣничꙋ, и҆ кро́вь непови́ннꙋю ѡ҆сꙋ́дѧтъ. Улов'я́ть на ду́шу пра́ведничу, і кров непови́нную осу́дять.
22
22
И҆ бы́сть мнѣ̀ гдⷭ҇ь въ прибѣ́жище, и҆ бг҃ъ мо́й въ по́мощь оу҆пова́нїѧ моегѡ̀: І бисть мні Госпо́дь в прибі́жище, і Бог мой в по́мощ упова́нія моєго́;
23
23
и҆ возда́стъ и҆̀мъ гдⷭ҇ь беззако́нїе и҆́хъ, и҆ по лꙋка́вствїю и҆́хъ погꙋби́тъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ [на́шъ]. і возда́сть їм Госпо́дь беззако́ніє їх, і по лука́вствію їх погуби́ть я Госпо́дь Бог наш.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ч҃д
Псалом 94
0
0
Хвала̀ пѣ́сни дв҃дꙋ, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, ч҃д҃. Хвала́ пі́сні Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 94.
1
1
Прїиди́те, возра́дꙋемсѧ гдⷭ҇еви, воскли́кнемъ бг҃ꙋ сп҃си́телю на́шемꙋ: Прийді́те, возра́дуємся Го́сподеві, воскли́кнем Бо́гу Спаси́телю на́шему;
2
2
предвари́мъ лицѐ є҆гѡ̀ во и҆сповѣ́данїи, и҆ во ѱалмѣ́хъ воскли́кнемъ є҆мꙋ̀: предвари́м лице́ Єго́ во іспові́данії, і во псалмі́х воскли́кнем Єму́;
3
3
ꙗ҆́кѡ бг҃ъ ве́лїй гдⷭ҇ь, и҆ цр҃ь ве́лїй по все́й землѝ: я́ко Бог ве́лій Госпо́дь, і Цар ве́лій по всей землі́;
4
4
ꙗ҆́кѡ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ всѝ концы̑ землѝ, и҆ высѡты̀ го́ръ тогѡ̀ сꙋ́ть. я́ко в руці́ Єго́ всі конці́ землі́, і висоти́ гор Того́ суть.
5
5
Ꙗ҆́кѡ тогѡ̀ є҆́сть мо́ре, и҆ то́й сотворѝ є҆̀, и҆ сꙋ́шꙋ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ созда́стѣ. Я́ко Того́ єсть мо́ре, і Той сотвори́ є, і су́шу ру́ці Єго́ созда́сті.
6
6
Прїиди́те, поклони́мсѧ и҆ припаде́мъ є҆мꙋ̀, и҆ воспла́чемсѧ пред̾ гдⷭ҇емъ сотво́ршимъ на́съ: Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Єму́, і воспла́чемся пред Го́сподем сотво́ршим нас;
7
7
ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть бг҃ъ на́шъ, и҆ мы̀ лю́дїе па́жити є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆́вцы рꙋкѝ є҆гѡ̀. Дне́сь а҆́ще гла́съ є҆гѡ̀ оу҆слы́шите, я́ко Той єсть Бог наш, і ми лю́діє па́житі Єго́ і о́вці руки́ Єго́. Днесь а́ще глас Єго́ усли́шіте,
8
8
не ѡ҆жесточи́те серде́цъ ва́шихъ, ꙗ҆́кѡ въ прогнѣ́ванїи, по днѝ и҆скꙋше́нїѧ въ пꙋсты́ни: не ожесточі́те серде́ць ва́ших, я́ко в прогні́ванії, по дні іскуше́нія в пусти́ні;
9
9
въ ѻ҆́ньже [и҆дѣ́же] и҆скꙋси́ша мѧ̀ ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆скꙋси́ша мѧ̀, и҆ ви́дѣша дѣла̀ моѧ̑. в о́ньже [іді́же] іскуси́ша М'я отці́ ва́ші, іскуси́ша М'я, і ви́діша діла́ Моя́.
10
10
Четы́редесѧть лѣ́тъ негодова́хъ ро́да тогѡ̀, и҆ рѣ́хъ: прⷭ҇нѡ заблꙋжда́ютъ се́рдцемъ, ті́и же не позна́ша пꙋті́й мои́хъ: Чети́редесять літ негодова́х ро́да того́, і ріх: при́сно заблужда́ють се́рдцем, ті́ї же не позна́ша путі́й Мої́х;
11
11
ꙗ҆́кѡ клѧ́хсѧ во гнѣ́вѣ мое́мъ, а҆́ще вни́дꙋтъ въ поко́й мо́й. я́ко кля́хся во гні́ві Моє́м, а́ще вни́дуть в поко́й Мой.
Ѱало́мъ ч҃є
Псалом 95
0
0
Хвала̀ пѣ́сни дв҃дꙋ, внегда̀ до́мъ созида́шесѧ по плѣне́нїи, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, ч҃е҃. Хвала́ пі́сні Дави́ду, внегда́ дом созида́шеся по пліне́нії, не надпи́сан у євре́й, 95.
1
1
Воспо́йте гдⷭ҇еви пѣ́снь но́вꙋ, воспо́йте гдⷭ҇еви всѧ̀ землѧ̀: Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, воспо́йте Го́сподеві вся земля́;
2
2
воспо́йте гдⷭ҇еви, благослови́те и҆́мѧ є҆гѡ̀: благовѣсти́те де́нь ѿ днѐ спⷭ҇нїе є҆гѡ̀. воспо́йте Го́сподеві, благослові́те і́м'я Єго́; благовісті́те день от дне спасе́ніє Єго́.
3
3
Возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ сла́вꙋ є҆гѡ̀, во всѣ́хъ лю́дехъ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀. Возвісті́те во язи́ціх сла́ву Єго́, во всіх лю́дех чудеса́ Єго́.
4
4
Ꙗ҆́кѡ ве́лїй гдⷭ҇ь и҆ хва́ленъ ѕѣлѡ̀, стра́шенъ є҆́сть над̾ всѣ́ми бѡ́ги. Я́ко ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, стра́шен єсть над всі́ми бо́ги.
5
5
Ꙗ҆́кѡ всѝ бо́зи ꙗ҆зы̑къ бѣ́сове: гдⷭ҇ь же небеса̀ сотворѝ. Я́ко всі бо́зі — язи́к бі́сове; Госпо́дь же небеса́ сотвори́.
6
6
И҆сповѣ́данїе и҆ красота̀ пред̾ ни́мъ, ст҃ы́нѧ и҆ великолѣ́пїе во ст҃и́лѣ є҆гѡ̀. Іспові́даніє і красота́ пред Ним, святи́ня і великолі́піє во святи́лі Єго́.
7
7
Принеси́те гдⷭ҇еви, ѻ҆те́чєствїѧ ꙗ҆зы̑къ, принеси́те гдⷭ҇еви сла́вꙋ и҆ че́сть. Принесі́те Го́сподеві, оте́чествія язи́к, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь.
8
8
Принеси́те гдⷭ҇еви сла́вꙋ и҆́мени є҆гѡ̀: возми́те жє́ртвы и҆ входи́те во дворы̀ є҆гѡ̀. принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; возьмі́те же́ртви і вході́те во двори́ Єго́.
9
9
Поклони́тесѧ гдⷭ҇еви во дворѣ̀ ст҃ѣ́мъ є҆гѡ̀: да подви́житсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ всѧ̀ землѧ̀. Поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́. Да подви́житься от лиця́ Єго́ вся земля́.
10
10
Рцы́те во ꙗ҆зы́цѣхъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь воцр҃и́сѧ: и҆́бо и҆спра́ви вселе́ннꙋю, ꙗ҆́же не подви́житсѧ: сꙋ́дитъ лю́демъ пра́востїю. Рці́те во язи́ціх, я́ко Госпо́дь воцари́ся; і́бо іспра́ви вселе́нную, я́же не подви́житься; су́дить лю́дем пра́востію.
11
11
Да возвеселѧ́тсѧ нб҃са̀, и҆ ра́дꙋетсѧ землѧ̀: да подви́житсѧ мо́ре и҆ и҆сполне́нїе є҆гѡ̀: Да возвеселя́ться небеса́, і ра́дується земля́; да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́;
12
12
возра́дꙋютсѧ полѧ̀, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же на ни́хъ: тогда̀ возра́дꙋютсѧ всѧ̑ древа̀ дꙋбра̑внаѧ возра́дуються поля́ і вся я́же на них; тогда́ возра́дуються вся древа́ дубра́вная
13
13
ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́кѡ грѧде́тъ, ꙗ҆́кѡ грѧде́тъ сꙋди́ти землѝ: сꙋди́ти вселе́ннѣй въ пра́вдꙋ, и҆ лю́демъ и҆́стиною свое́ю. от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко гряде́ть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду і лю́дем і́стиною Своє́ю.
Ѱало́мъ ч҃ѕ
Псалом 96
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, є҆гда̀ землѧ̀ є҆гѡ̀ оу҆строѧ́шесѧ, не надпи́санъ оу҆ є҆врє́й, ч҃ѕ҃. Псало́м Дави́ду, єгда́ земля́ єго́ устроя́шеся, не надпи́сан у євре́й, 96.
1
1
Гдⷭ҇ь воцр҃и́сѧ, да ра́дꙋетсѧ землѧ̀, да веселѧ́тсѧ ѻ҆́строви мно́зи. Госпо́дь воцари́ся, да ра́дується земля́, да веселя́ться о́строві мно́зі.
2
2
Ѡ҆́блакъ и҆ мра́къ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀: пра́вда и҆ сꙋдба̀ и҆справле́нїе прⷭ҇то́ла є҆гѡ̀. О́блак і мрак о́крест Єго́; пра́вда і судьба́ — ісправле́ніє Престо́ла Єго́.
3
3
Ѻ҆́гнь пред̾ ни́мъ пред̾и́детъ и҆ попали́тъ ѡ҆́крестъ врагѝ є҆гѡ̀. Огнь пред Ним преди́деть і попали́ть о́крест враги́ Єго́.
4
4
Ѡ҆свѣти́ша мѡ́лнїѧ є҆гѡ̀ вселе́ннꙋю: ви́дѣ и҆ подви́жесѧ землѧ̀. Освіти́ша мо́лнія Єго́ вселе́нную; ви́ді і подви́жеся земля́.
5
5
Го́ры ꙗ҆́кѡ во́скъ раста́ѧша ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, ѿ лица̀ гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ. Го́ри, я́ко воск, раста́яша от лиця́ Госпо́дня, от лиця́ Го́спода всея́ землі́.
6
6
Возвѣсти́ша нб҃са̀ пра́вдꙋ є҆гѡ̀, и҆ ви́дѣша всѝ лю́дїе сла́вꙋ є҆гѡ̀. Возвісти́ша небеса́ пра́вду Єго́, і ви́діша всі лю́діє сла́ву Єго́.
7
7
Да постыдѧ́тсѧ всѝ кла́нѧющїисѧ и҆стꙋка̑ннымъ, хва́лѧщїисѧ ѡ҆ і҆́дѡлѣхъ свои́хъ: поклони́тесѧ є҆мꙋ̀, всѝ а҆́гг҃ли є҆гѡ̀. Да постидя́ться всі кла́няющіїся істука́нним, хва́лящіїся о і́доліх свої́х; поклоні́теся Єму́, всі а́нгели Єго́.
8
8
Слы́ша и҆ возвесели́сѧ сїѡ́нъ, и҆ возра́довашасѧ дщє́ри і҆ꙋдє́йскїѧ, сꙋде́бъ ра́ди твои́хъ, гдⷭ҇и: Сли́ша і возвесели́ся Сіо́н, і возра́довашася дще́рі іуде́йськия, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди;
9
9
ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇ь вы́шнїй над̾ все́ю земле́ю, ѕѣлѡ̀ превозне́слсѧ є҆сѝ над̾ всѣ́ми бѡ́ги. я́ко Ти Госпо́дь Ви́шній над все́ю земле́ю, зіло́ превозне́слся єси́ над всі́ми бо́ги.
10
10
Лю́бѧщїи гдⷭ҇а, ненави́дите ѕла̑ѧ: храни́тъ гдⷭ҇ь дꙋ́шы прпⷣбныхъ свои́хъ, и҆з̾ рꙋкѝ грѣ́шничи и҆зба́витъ ѧ҆̀. Лю́б'ящії Го́спода, ненави́діте зла́я; храни́ть Госпо́дь ду́ші преподо́бних Свої́х, із руки́ грі́шничі ізба́вить я.
11
11
Свѣ́тъ возсїѧ̀ првⷣникꙋ, и҆ пра̑вымъ срⷣцемъ весе́лїе. Світ возсія́ пра́веднику, і пра́вим се́рдцем весе́ліє.
12
12
Весели́тесѧ, првⷣнїи, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, и҆ и҆сповѣ́дайте па́мѧть ст҃ы́ни є҆гѡ̀. Веселі́теся, пра́веднії, о Го́споді, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ч҃з
Псалом 97
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, ч҃з҃. Псало́м Дави́ду, 97.
1
1
Воспо́йте гдⷭ҇еви пѣ́снь но́вꙋ, ꙗ҆́кѡ ди̑вна сотворѝ гдⷭ҇ь: сп҃сѐ є҆го̀ десни́ца є҆гѡ̀ и҆ мы́шца ст҃а́ѧ є҆гѡ̀. Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь; спасе́ Єго́ десни́ця Єго́ і ми́шця свята́я Єго́.
2
2
Сказа̀ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе своѐ, пред̾ ꙗ҆зы̑ки ѿкры̀ пра́вдꙋ свою̀. Сказа́ Госпо́дь спасе́ніє Своє́, пред язи́ки откри́ пра́вду Свою́.
3
3
Помѧнꙋ̀ млⷭ҇ть свою̀ і҆а́кѡвꙋ и҆ и҆́стинꙋ свою̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: ви́дѣша всѝ концы̑ землѝ спⷭ҇нїе бг҃а на́шегѡ. Пом'яну́ ми́лость Свою́ Іа́кову і і́стину Свою́ до́му Ізра́їлеву; ви́діша всі конці́ землі́ спасе́ніє Бо́га на́шего.
4
4
Воскли́кните бг҃ови, всѧ̀ землѧ̀, воспо́йте и҆ ра́дꙋйтесѧ и҆ по́йте. Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́, воспо́йте і ра́дуйтеся і по́йте.
5
5
По́йте гдⷭ҇еви въ гꙋ́слехъ, въ гꙋ́слехъ и҆ гла́сѣ ѱало́мстѣ, По́йте Го́сподеві в гу́слех, в гу́слех і гла́сі псало́мсті,
6
6
въ трꙋба́хъ ко́ваныхъ и҆ гла́сомъ трꙋбы̀ ро́жаны: вострꙋби́те пред̾ цр҃е́мъ гдⷭ҇емъ. в труба́х ко́ваних і гла́сом труби́ ро́жани; вострубі́те пред Царе́м Го́сподем.
7
7
Да подви́житсѧ мо́ре и҆ и҆сполне́нїе є҆гѡ̀, вселе́ннаѧ и҆ всѝ живꙋ́щїи на не́й. Да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́, вселе́нная і всі живу́щії на ней.
8
8
Рѣ́ки воспле́щꙋтъ рꙋко́ю вкꙋ́пѣ, го́ры возра́дꙋютсѧ Рі́ки воспле́щуть руко́ю вку́пі, го́ри возра́дуються
9
9
ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́кѡ грѧде́тъ, ꙗ҆́кѡ и҆́детъ сꙋди́ти землѝ: сꙋди́ти вселе́ннѣй въ пра́вдꙋ, и҆ лю́демъ пра́востїю. от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко і́деть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду, і лю́дем пра́востію.
Ѱало́мъ ч҃и
Псалом 98
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, ч҃и҃. Псало́м Дави́ду, 98.
1
1
Гдⷭ҇ь воцр҃и́сѧ, да гнѣ́ваютсѧ лю́дїе: сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, да подви́житсѧ землѧ̀. Госпо́дь воцари́ся — да гні́ваються лю́діє; сідя́й на херуви́міх — да подви́житься земля́.
2
2
Гдⷭ҇ь въ сїѡ́нѣ вели́къ, и҆ высо́къ є҆́сть над̾ всѣ́ми людьмѝ. Госпо́дь в Сіо́ні вели́к і висо́к єсть над всі́ми людьми́.
3
3
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ и҆́мени твоемꙋ̀ вели́комꙋ, ꙗ҆́кѡ стра́шно и҆ ст҃о є҆́сть. Да іспові́дяться і́мені Твоєму́ вели́кому, я́ко стра́шно і свя́то єсть.
4
4
И҆ че́сть царе́ва сꙋ́дъ лю́битъ: ты̀ оу҆гото́валъ є҆сѝ правоты̑, сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ во і҆а́кѡвѣ ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ. І честь царе́ва суд лю́бить; Ти угото́вал єси́ правоти́, суд і пра́вду во Іа́кові Ти сотвори́л єси́.
5
5
Возноси́те гдⷭ҇а бг҃а на́шего и҆ покланѧ́йтесѧ подно́жїю нѡ́гꙋ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ ст҃о є҆́сть. Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся подно́жію но́гу Єго́, я́ко свя́то єсть.
6
6
Мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ во і҆ере́ехъ є҆гѡ̀, и҆ самꙋи́лъ въ призыва́ющихъ и҆́мѧ є҆гѡ̀: призыва́хꙋ гдⷭ҇а, и҆ то́й послꙋ́шаше и҆̀хъ. Моїсе́й і Ааро́н во ієре́ех Єго́, і Самуї́л в призива́ющих і́м'я Єго́; призива́ху Го́спода, і Той послу́шаше їх.
7
7
Въ столпѣ̀ ѡ҆́блачнѣ гл҃аше къ ни̑мъ: ꙗ҆́кѡ хранѧ́хꙋ свидѣ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ повелѣ̑нїѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же дадѐ и҆̀мъ. В столпі́ о́блачні глаго́лаше к ним, я́ко храня́ху свиді́нія Єго́ і повелі́нія Єго́, я́же даде́ їм.
8
8
Гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, ты̀ послꙋ́шалъ є҆сѝ и҆̀хъ: бж҃е, ты̀ млⷭ҇тивъ быва́лъ є҆сѝ и҆̀мъ, и҆ мща́ѧ на всѧ̑ начина̑нїѧ и҆́хъ. Го́споди Бо́же наш, Ти послу́шал єси́ їх; Бо́же, Ти ми́лостив бива́л єси́ їм і мща́я на вся начина́нія їх.
9
9
Возноси́те гдⷭ҇а бг҃а на́шего и҆ покланѧ́йтесѧ въ горѣ̀ ст҃ѣ́й є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ ст҃ъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ. Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся в горі́ святі́й Єго́; я́ко Свят Госпо́дь Бог наш.
Ѱало́мъ ч҃ѳ
Псалом 99
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ во и҆сповѣ́данїе, ч҃ѳ҃. Псало́м Дави́ду во іспові́даніє, 99.
1
1
Воскли́кните бг҃ови всѧ̀ землѧ̀: Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́;
2
2
рабо́тайте гдⷭ҇еви въ весе́лїи, вни́дите пред̾ ни́мъ въ ра́дости. рабо́тайте Го́сподеві в весе́лії, вни́діте пред Ним в ра́дості.
3
3
Оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь то́й є҆́сть бг҃ъ на́шъ: то́й сотворѝ на́съ, а҆ не мы̀: мы́ же лю́дїе є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆́вцы па́жити є҆гѡ̀. Уві́діте, я́ко Госпо́дь — Той єсть Бог наш; Той сотвори́ нас, а не ми; ми же лю́діє Єго́ і о́вці па́житі Єго́.
4
4
Вни́дите во врата̀ є҆гѡ̀ во и҆сповѣ́данїи, во дворы̀ є҆гѡ̀ въ пѣ́нїихъ: и҆сповѣ́дайтесѧ є҆мꙋ̀, хвали́те и҆́мѧ є҆гѡ̀. Вни́діте во врата́ Єго́ во іспові́данії, во двори́ Єго́ в пі́ніїх; іспові́дайтеся Єму́, хвалі́те і́м'я Єго́.
5
5
Ꙗ҆́кѡ бл҃гъ гдⷭ҇ь, въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀, и҆ да́же до ро́да и҆ ро́да и҆́стина є҆гѡ̀. Я́ко Благ Госпо́дь, в вік ми́лость Єго́, і да́же до ро́да і ро́да і́стина Єго́.
Ѱало́мъ р҃
Псалом 100
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃. Псало́м Дави́ду, 100.
1
1
Млⷭ҇ть и҆ сꙋ́дъ воспою̀ тебѣ̀, гдⷭ҇и: Ми́лость і суд воспою́ Тебі́, Го́споди;
2
2
пою̀ и҆ разꙋмѣ́ю въ пꙋтѝ непоро́чнѣ: когда̀ прїи́деши ко мнѣ̀; прехожда́хъ въ неѕло́бїи се́рдца моегѡ̀ посредѣ̀ до́мꙋ моегѡ̀. пою́ і разумі́ю в путі́ непоро́чні; когда́ при́йдеши ко мні? Прехожда́х в незло́бії се́рдця моєго́ посреді́ до́му моєго́.
3
3
Не предлага́хъ пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма ве́щь законопрестꙋ́пнꙋю: творѧ́щыѧ престꙋпле́нїе возненави́дѣхъ: Не предлага́х пред очи́ма мої́ма вещ законопресту́пную; творя́щия преступле́ніє возненави́діх;
4
4
не прильпѐ мнѣ̀ се́рдце стропти́во: оу҆клонѧ́ющагосѧ ѿ менє̀ лꙋка́ваго не позна́хъ. не прильпе́ мні се́рдце стропти́во; уклоня́ющагося от мене́ лука́ваго не позна́х.
5
5
Ѡ҆клевета́ющаго та́й и҆́скреннѧго своего̀, сего̀ и҆згонѧ́хъ: го́рдымъ ѻ҆́комъ и҆ несы́тымъ се́рдцемъ, съ си́мъ не ꙗ҆дѧ́хъ. Оклевета́ющаго тай і́скренняго своєго́, cего́ ізгоня́х; го́рдим о́ком і неси́тим се́рдцем, с сим не ядя́х.
6
6
Ѻ҆́чи моѝ на вѣ̑рныѧ землѝ, посажда́ти ѧ҆̀ со мно́ю: ходѧ́й по пꙋтѝ непоро́чнꙋ, се́й мѝ слꙋжа́ше. О́чі мої́ на ві́рния землі́, посажда́ти я со мно́ю; ходя́й по путі́ непоро́чну, сей мі служа́ше.
7
7
Не живѧ́ше посредѣ̀ до́мꙋ моегѡ̀ творѧ́й горды́ню: глаго́лѧй непра́вєднаѧ не и҆справлѧ́ше пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма. Не живя́ше посреді́ до́му моєго́ творя́й горди́ню; глаго́ляй непра́ведная не ісправля́ше пред очи́ма мої́ма.
8
8
Воꙋ́трїѧ и҆збива́хъ всѧ̑ грѣ̑шныѧ землѝ, є҆́же потреби́ти ѿ гра́да гдⷭ҇нѧ всѧ̑ дѣ́лающыѧ беззако́нїе. Воу́трія ізбива́х вся грі́шния землі́, є́же потреби́ти от гра́да Госпо́дня вся ді́лающия беззако́ніє.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ р҃а
Псалом 101
1
1
Моли́тва ни́щагѡ, є҆гда̀ оу҆ны́етъ и҆ пред̾ гдⷭ҇емъ пролїе́тъ моле́нїе своѐ, р҃а҃. Моли́тва ни́щаго, єгда́ уни́єть і пред Го́сподем проліє́ть моле́ніє своє́, 101.
2
2
Гдⷭ҇и, оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, и҆ во́пль мо́й къ тебѣ̀ да прїи́детъ. Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, і вопль мой к Тебі́ да при́йдеть.
3
3
Не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ менє̀: въ ѻ҆́ньже а҆́ще де́нь скорблю̀, приклонѝ ко мнѣ̀ оу҆́хо твоѐ: въ ѻ҆́ньже а҆́ще де́нь призовꙋ́ тѧ, ско́рѡ оу҆слы́ши мѧ̀. Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́; в о́ньже а́ще день скорблю́, приклони́ ко мні у́хо Твоє́; в о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я.
4
4
Ꙗ҆́кѡ и҆зчезо́ша ꙗ҆́кѡ ды́мъ дні́е моѝ, и҆ кѡ́сти моѧ̑ ꙗ҆́кѡ сꙋши́ло сосхо́шасѧ. Я́ко ізчезо́ша, я́ко дим, дні́є мої́, і ко́сті моя́, я́ко суши́ло, сосхо́шася.
5
5
Оу҆ѧ́звленъ бы́хъ ꙗ҆́кѡ трава̀, и҆ и҆́зсше се́рдце моѐ, ꙗ҆́кѡ забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й. Уя́звлен бих, я́ко трава́, і і́зсше се́рдце моє́, я́ко заби́х сні́сти хліб мой.
6
6
Ѿ гла́са воздыха́нїѧ моегѡ̀ прильпѐ ко́сть моѧ̀ пло́ти мое́й. От гла́са воздиха́нія моєго́ прильпе́ кость моя́ пло́ті моє́й.
7
7
Оу҆подо́бихсѧ неѧ́сыти пꙋсты́ннѣй, бы́хъ ꙗ҆́кѡ нощны́й вра́нъ на ны́рищи [на разва́линѣ]. Уподо́бихся нея́сити пусти́нній, бих, я́ко нощни́й вран на ни́рищі [на разва́лині].
8
8
Бдѣ́хъ и҆ бы́хъ ꙗ҆́кѡ пти́ца ѡ҆со́бѧщаѧсѧ на здѣ̀ [на кро́вѣ]. Бдіх і бих, я́ко пти́ця осо́б'ящаяся на зді [на кро́ві].
9
9
Ве́сь де́нь поноша́хꙋ мѝ вразѝ моѝ, и҆ хва́лѧщїи мѧ̀ мно́ю [на мѧ̀] кленѧ́хꙋсѧ. Весь день поноша́ху мі вразі́ мої́, і хва́лящії м'я мно́ю [на м'я] кленя́хуся.
10
10
Занѐ пе́пелъ ꙗ҆́кѡ хлѣ́бъ ꙗ҆дѧ́хъ и҆ питїѐ моѐ съ пла́чемъ растворѧ́хъ, Зане́ пе́пел, я́ко хліб, ядя́х і питіє́ моє́ с пла́чем растворя́х,
11
11
ѿ лица̀ гнѣ́ва твоегѡ̀ и҆ ꙗ҆́рости твоеѧ̀: ꙗ҆́кѡ возне́съ низве́рглъ мѧ̀ є҆сѝ. от лиця́ гні́ва Твоєго́ і я́рости Твоєя́ — я́ко возне́с низве́ргл м'я єси́.
12
12
Дні́е моѝ ꙗ҆́кѡ сѣ́нь оу҆клони́шасѧ, и҆ а҆́зъ ꙗ҆́кѡ сѣ́нѡ и҆зсхо́хъ. Дні́є мої́ я́ко сінь уклони́шася, і аз я́ко сі́но ізсхо́х.
13
13
Ты́ же, гдⷭ҇и, во вѣ́къ пребыва́еши, и҆ па́мѧть твоѧ̀ въ ро́дъ и҆ ро́дъ. Ти же, Го́споди, во вік пребива́єши, і па́м'ять Твоя́ в род і род.
14
14
Ты̀ воскр҃съ оу҆ще́дриши сїѡ́на: ꙗ҆́кѡ вре́мѧ оу҆ще́дрити є҆го̀, ꙗ҆́кѡ прїи́де вре́мѧ. Ти воскре́с уще́дриши Сіо́на; я́ко вре́м'я уще́дрити єго́, я́ко при́йде вре́м'я.
15
15
Ꙗ҆́кѡ благоволи́ша рабѝ твоѝ ка́менїе [ѡ҆ ка́менїи] є҆гѡ̀, и҆ пе́рсть є҆гѡ̀ оу҆ще́дрѧтъ. Я́ко благоволи́ша раби́ Твої́ ка́меніє [о ка́менії] єго́, і персть єго́ уще́дрять.
16
16
И҆ оу҆боѧ́тсѧ ꙗ҆зы́цы и҆́мене гдⷭ҇нѧ, и҆ всѝ ца́рїе зе́мстїи сла́вы твоеѧ̀: І убоя́ться язи́ци і́мене Госпо́дня, і всі ца́ріє зе́мстії сла́ви Твоєя́;
17
17
ꙗ҆́кѡ сози́ждетъ гдⷭ҇ь сїѡ́на и҆ ꙗ҆ви́тсѧ во сла́вѣ свое́й. я́ко сози́ждеть Госпо́дь Сіо́на і яви́ться во сла́ві Своє́й.
18
18
Призрѣ̀ на моли́твꙋ смире́нныхъ и҆ не оу҆ничижѝ моле́нїѧ и҆́хъ. Призрі́ на моли́тву смире́нних і не унічижи́ моле́нія їх.
19
19
Да напи́шетсѧ сїѐ въ ро́дъ и҆́нъ, и҆ лю́дїе зи́ждемїи восхва́лѧтъ гдⷭ҇а: Да напи́шеться сіє́ в род ін, і лю́діє зи́ждемії восхва́лять Го́спода;
20
20
ꙗ҆́кѡ прини́че съ высоты̀ ст҃ы́ѧ своеѧ̀, гдⷭ҇ь съ нб҃сѐ на зе́млю призрѣ̀, я́ко прини́че с висоти́ святи́я Своєя́, Госпо́дь с небесе́ на зе́млю призрі́,
21
21
оу҆слы́шати воздыха́нїе ѡ҆кова́нныхъ, разрѣши́ти сы́ны оу҆мерщвле́нныхъ: усли́шати воздиха́ніє окова́нних, разріши́ти си́ни умерщвле́нних;
22
22
возвѣсти́ти въ сїѡ́нѣ и҆́мѧ гдⷭ҇не и҆ хвалꙋ̀ є҆гѡ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, возвісти́ти в Сіо́ні і́м'я Госпо́днє і хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мі,
23
23
внегда̀ собра́тисѧ лю́демъ вкꙋ́пѣ и҆ царє́мъ, є҆́же рабо́тати гдⷭ҇еви. внегда́ собра́тися лю́дем вку́пі і царе́м, є́же рабо́тати Го́сподеві.
24
24
Ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀ на пꙋтѝ крѣ́пости є҆гѡ̀: оу҆мале́нїе дні́й мои́хъ возвѣсти́ ми: Отвіща́ Єму́ на путі́ крі́пости Єго́; умале́ніє дній мої́х возвісти́ мі;
25
25
не возведѝ менѐ во преполове́нїе дні́й мои́хъ: въ ро́дѣ родѡ́въ лѣ̑та твоѧ̑. не возведи́ мене́ во преполове́ніє дній мої́х; в ро́ді родо́в лі́та Твоя́.
26
26
Въ нача́лѣхъ ты̀, гдⷭ҇и, зе́млю ѡ҆снова́лъ є҆сѝ, и҆ дѣла̀ рꙋкꙋ̀ твоє́ю сꙋ́ть небеса̀. В нача́ліх Ти, Го́споди, зе́млю основа́л єси́, і діла́ руку́ Твоє́ю суть небеса́.
27
27
Та̑ поги́бнꙋтъ, ты́ же пребыва́еши: и҆ всѧ̑ ꙗ҆́кѡ ри́за ѡ҆бетша́ютъ, и҆ ꙗ҆́кѡ ѻ҆де́ждꙋ свїе́ши ѧ҆̀, и҆ и҆змѣнѧ́тсѧ. Та поги́бнуть, Ти же пребива́єши; і вся, я́ко ри́за, обетша́ють, і, я́ко оде́жду, свіє́ши я, і ізміня́ться.
28
28
Ты́ же то́йжде є҆сѝ, и҆ лѣ̑та твоѧ̑ не ѡ҆скꙋдѣ́ютъ. Ти же То́йжде єси́, і лі́та Твоя́ не оскуді́ють.
29
29
Сы́нове ра̑бъ твои́хъ вселѧ́тсѧ, и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ во вѣ́къ и҆спра́витсѧ. Си́нове раб Твої́х вселя́ться, і сі́м'я їх во вік іспра́виться.
Ѱало́мъ р҃в
Псалом 102
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃в҃. Псало́м Дави́ду, 102.
1
1
Благословѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а, и҆ всѧ̑ внꙋ́трєннѧѧ моѧ̑, и҆́мѧ ст҃о́е є҆гѡ̀: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і, вся вну́тренняя моя́, і́м'я свято́є Єго́;
2
2
благословѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а, и҆ не забыва́й всѣ́хъ воздаѧ́нїй є҆гѡ̀: благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і не забива́й всіх воздая́ній Єго́;
3
3
ѡ҆чища́ющаго всѧ̑ беззакѡ́нїѧ твоѧ̑, и҆зцѣлѧ́ющаго всѧ̑ недꙋ́ги твоѧ̑, очища́ющаго вся беззако́нія твоя́, ізціля́ющаго вся неду́ги твоя́,
4
4
и҆збавлѧ́ющаго ѿ и҆стлѣ́нїѧ живо́тъ тво́й, вѣнча́ющаго тѧ̀ млⷭ҇тїю и҆ щедро́тами, ізбавля́ющаго от істлі́нія живо́т твой, вінча́ющаго тя ми́лостію і щедро́тами,
5
5
и҆сполнѧ́ющаго во бл҃ги́хъ жела́нїе твоѐ: ѡ҆бнови́тсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́рлѧ ю҆́ность твоѧ̀. ісполня́ющаго во благи́х жела́ніє твоє́; обнови́ться, я́ко о́рля, ю́ность твоя́.
6
6
Творѧ́й млⷭ҇тыни гдⷭ҇ь и҆ сꙋдбꙋ̀ всѣ̑мъ ѡ҆би̑димымъ. Творя́й ми́лостині Госпо́дь і судьбу́ всім оби́димим.
7
7
Сказа̀ пꙋти̑ своѧ̑ мѡѷсе́ови, сыновѡ́мъ і҆и҃лєвымъ хотѣ̑нїѧ своѧ̑. Сказа́ путі́ Своя́ Моїсе́йові, синово́м Ізра́їлевим хоті́нія Своя́.
8
8
Ще́дръ и҆ млⷭ҇тивъ гдⷭ҇ь, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ. Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив.
9
9
Не до конца̀ прогнѣ́ваетсѧ, нижѐ во вѣ́къ враждꙋ́етъ: Не до конця́ прогні́вається, ніже́ во вік вражду́єть;
10
10
не по беззако́нїємъ на́шымъ сотвори́лъ є҆́сть на́мъ, нижѐ по грѣхѡ́мъ на́шымъ возда́лъ є҆́сть на́мъ. не по беззако́нієм на́шим сотвори́л єсть нам, ніже́ по гріхо́м на́шим возда́л єсть нам.
11
11
Ꙗ҆́кѡ по высотѣ̀ небе́снѣй ѿ землѝ, оу҆тверди́лъ є҆́сть гдⷭ҇ь млⷭ҇ть свою̀ на боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀: Я́ко по висоті́ небе́сній от землі́, утверди́л єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Єго́;
12
12
є҆ли́кѡ ѿстоѧ́тъ восто́цы ѿ за̑падъ, оу҆да́лилъ є҆́сть ѿ на́съ беззакѡ́нїѧ на̑ша. єли́ко отстоя́ть восто́ци от за́пад, уда́лил єсть от нас беззако́нія на́ша.
13
13
Ꙗ҆́коже ще́дритъ ѻ҆те́цъ сы́ны, оу҆ще́дри гдⷭ҇ь боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀. Я́коже ще́дрить оте́ць си́ни, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Єго́.
14
14
Ꙗ҆́кѡ то́й позна̀ созда́нїе на́ше, помѧнꙋ̀, ꙗ҆́кѡ пе́рсть є҆смы̀. Я́ко Той позна́ созда́ніє на́ше, пом'яну́, я́ко персть єсьми́.
15
15
Человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ трава̀ дні́е є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ цвѣ́тъ се́лный, та́кѡ ѡ҆цвѣте́тъ: Челові́к — я́ко трава́, дні́є єго́ — я́ко цвіт се́льний, та́ко оцвіте́ть;
16
16
ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ про́йде въ не́мъ, и҆ не бꙋ́детъ, и҆ не позна́етъ ктомꙋ̀ мѣ́ста своегѡ̀. я́ко дух про́йде в нем, і не бу́деть, і не позна́єть ктому́ мі́ста своєго́.
17
17
Млⷭ҇ть же гдⷭ҇нѧ ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка на боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀, Ми́лость же Госпо́дня от ві́ка і до ві́ка на боя́щихся Єго́,
18
18
и҆ пра́вда є҆гѡ̀ на сынѣ́хъ сынѡ́въ, хранѧ́щихъ завѣ́тъ є҆гѡ̀ и҆ по́мнѧщихъ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ твори́ти ѧ҆̀. і пра́вда Єго́ на сині́х сино́в, храня́щих заві́т Єго́ і по́мнящих за́повіді Єго́ твори́ти я.
19
19
Гдⷭ҇ь на нб҃сѝ оу҆гото́ва прⷭ҇то́лъ сво́й, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ всѣ́ми ѡ҆блада́етъ. Госпо́дь на небесі́ угото́ва Престо́л Свой, і Ца́рство Єго́ всі́ми облада́єть.
20
20
Благослови́те гдⷭ҇а, всѝ а҆́гг҃ли є҆гѡ̀, си́льнїи крѣ́постїю, творѧ́щїи сло́во є҆гѡ̀, оу҆слы́шати гла́съ слове́съ є҆гѡ̀. Благослові́те Го́спода, всі а́нгели Єго́, си́льнії крі́постію, творя́щії сло́во Єго́, усли́шати глас слове́с Єго́.
21
21
Благослови́те гдⷭ҇а, всѧ̑ си̑лы є҆гѡ̀, слꙋги̑ є҆гѡ̀, творѧ́щїи во́лю є҆гѡ̀. Благослові́те Го́спода, вся си́ли Єго́, слуги́ Єго́, творя́щії во́лю Єго́.
22
22
Благослови́те гдⷭ҇а, всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀ на всѧ́комъ мѣ́стѣ влⷣчества є҆гѡ̀: благословѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а. Благослові́те Го́спода, вся діла́ Єго́ на вся́ком мі́сті влади́чества Єго́; благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Ѱало́мъ р҃г
Псалом 103
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѡ҆ мїрстѣ́мъ бытїѝ, р҃г҃. Псало́м Дави́ду, о мирсті́м битії́, 103.
1
1
Благословѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а. Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, возвели́чилсѧ є҆сѝ ѕѣлѡ̀: во и҆сповѣ́данїе и҆ въ велелѣ́потꙋ ѡ҆бле́клсѧ є҆сѝ: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мой, возвели́чился єси́ зіло́; во іспові́даніє і в велелі́поту обле́клся єси́;
2
2
ѡ҆дѣѧ́йсѧ свѣ́томъ ꙗ҆́кѡ ри́зою, простира́ѧй не́бо ꙗ҆́кѡ ко́жꙋ: одія́йся сві́том, я́ко ри́зою, простира́яй не́бо, я́ко ко́жу;
3
3
покрыва́ѧй вода́ми превы́спрєннѧѧ своѧ̑, полага́ѧй ѡ҆́блаки на восхожде́нїе своѐ, ходѧ́й на крилꙋ̑ вѣ́трєню: покрива́яй вода́ми преви́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ ві́треню;
4
4
творѧ́й а҆́гг҃лы своѧ̑ дꙋ́хи, и҆ слꙋги̑ своѧ̑ пла́мень ѻ҆́гненный: творя́й а́нгели Своя́ ду́хи, і слуги́ Своя́ — пла́мень о́гненний;
5
5
ѡ҆снова́ѧй зе́млю на тве́рди є҆ѧ̀: не преклони́тсѧ въ вѣ́къ вѣ́ка. основа́яй зе́млю на тве́рді єя́; не преклони́ться в вік ві́ка.
6
6
Бе́здна ꙗ҆́кѡ ри́за ѡ҆дѣѧ́нїе є҆ѧ̀, на гора́хъ ста́нꙋтъ во́ды: Бе́здна, я́ко ри́за, одія́ніє єя́, на гора́х ста́нуть во́ди;
7
7
ѿ запреще́нїѧ твоегѡ̀ побѣ́гнꙋтъ, ѿ гла́са гро́ма твоегѡ̀ оу҆боѧ́тсѧ. от запреще́нія Твоєго́ побі́гнуть, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́ться.
8
8
Восхо́дѧтъ го́ры, и҆ низхо́дѧтъ полѧ̀, въ мѣ́сто є҆́же ѡ҆снова́лъ є҆сѝ и҆̀мъ. Восхо́дять го́ри, і низхо́дять поля́, в мі́сто, є́же основа́л єси́ їм.
9
9
Предѣ́лъ положи́лъ є҆сѝ, є҆гѡ́же не пре́йдꙋтъ, нижѐ ѡ҆братѧ́тсѧ покры́ти зе́млю. Преді́л положи́л єси́, єго́же не пре́йдуть, ніже́ обратя́ться покри́ти зе́млю.
10
10
Посыла́ѧй и҆сто́чники въ де́брехъ, посредѣ̀ го́ръ про́йдꙋтъ во́ды. Посила́яй істо́чники в де́брех, посреді́ гор про́йдуть во́ди.
11
11
Напаѧ́ютъ всѧ̑ ѕвѣ̑ри сє́лныѧ, ждꙋ́тъ [воспрїи́мꙋтъ] ѻ҆на́гри въ жа́ждꙋ свою̀. Напая́ють вся зві́рі се́льния, ждуть [воспри́ймуть] она́гри* в жа́жду свою́.
12
12
На ты́хъ пти̑цы небє́сныѧ привита́ютъ: ѿ среды̀ ка́менїѧ дадѧ́тъ гла́съ. На тих пти́ці небе́сния привита́ють; от среди́ ка́менія дадя́ть глас.
13
13
Напаѧ́ѧй го́ры ѿ превы́спреннихъ свои́хъ: ѿ плода̀ дѣ́лъ твои́хъ насы́титсѧ землѧ̀. Напая́яй го́ри от преви́спренних Свої́х; от плода́ діл Твої́х наси́титься земля́.
14
14
Прозѧба́ѧй травꙋ̀ скотѡ́мъ, и҆ ѕла́къ на слꙋ́жбꙋ человѣ́кѡмъ, и҆звестѝ хлѣ́бъ ѿ землѝ: Прозяба́яй траву́ ското́м, і злак на слу́жбу челові́ком, ізвести́ хліб от землі́;
15
15
и҆ вїно̀ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, оу҆ма́стити лицѐ є҆ле́емъ: и҆ хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка оу҆крѣпи́тъ. і вино́ весели́ть се́рдце челові́ка, ума́стити лице́ єле́єм; і хліб се́рдце челові́ка укріпи́ть.
16
16
Насы́тѧтсѧ древа̀ пѡльска́ѧ, ке́дри лїва́нстїи, и҆̀хже є҆сѝ насади́лъ: Наси́тяться древа́ польська́я, ке́дри лива́нстії, ї́хже єси́ насади́л;
17
17
та́мѡ пти̑цы вогнѣздѧ́тсѧ, є҆рѡді́ево жили́ще предводи́телствꙋетъ и҆́ми. та́мо пти́ці вогніздя́ться, єроді́єво* жили́ще предводи́тельствуєть ї́ми.
18
18
Го́ры высѡ́кїѧ є҆ле́нємъ, ка́мень прибѣ́жище за́ѧцємъ. Го́ри висо́кия єле́нем, ка́мень — прибі́жище за́яцем.
19
19
Сотвори́лъ є҆́сть лꙋнꙋ̀ во времена̀: со́лнце позна̀ за́падъ сво́й. Сотвори́л єсть луну́ во времена́; со́лнце позна́ за́пад свой.
20
20
Положи́лъ є҆сѝ тмꙋ̀, и҆ бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдꙋтъ всѝ ѕвѣ́рїе дꙋбра́внїи, Положи́л єси́ тьму, і бисть нощ, в не́йже про́йдуть всі зві́ріє дубра́внії,
21
21
скѵ́мни рыка́ющїи восхи́тити и҆ взыска́ти ѿ бг҃а пи́щꙋ себѣ̀. ски́мні рика́ющії восхи́тити і взиска́ти от Бо́га пи́щу себі́.
22
22
Возсїѧ̀ со́лнце, и҆ собра́шасѧ, и҆ въ ло́жахъ свои́хъ лѧ́гꙋтъ. Возсія́ со́лнце, і собра́шася, і в ло́жах свої́х ля́гуть.
23
23
И҆зы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло своѐ и҆ на дѣ́ланїе своѐ до ве́чера. Ізи́деть челові́к на ді́ло своє́ і на ді́ланіє своє́ до ве́чера.
24
24
Ꙗ҆́кѡ возвели́чишасѧ дѣла̀ твоѧ̑, гдⷭ҇и: всѧ̑ премⷣростїю сотвори́лъ є҆сѝ: и҆спо́лнисѧ землѧ̀ тва́ри твоеѧ̀. Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; вся прему́дростію сотвори́л єси́; іспо́лнися земля́ тва́рі Твоєя́.
25
25
Сїѐ мо́ре вели́кое и҆ простра́нное: та́мѡ га́ди, и҆́хже нѣ́сть числа̀, живѡ́тнаѧ ма̑лаѧ съ вели́кими: Сіє́ мо́ре вели́коє і простра́нноє; та́мо га́ди, ї́хже ність числа́, живо́тная ма́лая с вели́кими;
26
26
та́мѡ корабли̑ препла́ваютъ, ѕмі́й се́й, є҆го́же созда́лъ є҆сѝ рꙋга́тисѧ є҆мꙋ̀. та́мо кораблі́ препла́вають, змій сей, єго́же созда́л єси́ руга́тися єму́.
27
27
Всѧ̑ къ тебѣ̀ ча́ютъ, да́ти пи́щꙋ и҆̀мъ во бла́го вре́мѧ. Вся к Тебі́ ча́ють, да́ти пи́щу їм во бла́го вре́м'я.
28
28
Да́вшꙋ тебѣ̀ и҆̀мъ, соберꙋ́тъ: ѿве́рзшꙋ тебѣ̀ рꙋ́кꙋ, всѧ́чєскаѧ и҆спо́лнѧтсѧ бла́гости: Да́вшу Тебі́ їм, соберу́ть; отве́рзшу Тебі́ ру́ку, вся́чеськая іспо́лняться бла́гости;
29
29
ѿвра́щшꙋ же тебѣ̀ лицѐ, возмѧтꙋ́тсѧ: ѿи́меши дꙋ́хъ и҆́хъ, и҆ и҆зче́знꙋтъ и҆ въ пе́рсть свою̀ возвратѧ́тсѧ: отвра́щшу же Тебі́ лице́, возм'яту́ться; оти́меши дух їх, і ізче́знуть і в персть свою́ возвратя́ться;
30
30
по́слеши дх҃а твоего̀, и҆ сози́ждꙋтсѧ, и҆ ѡ҆бнови́ши лицѐ землѝ. по́слеши Ду́ха Твоєго́, і сози́ждуться, і обнови́ши лице́ землі́.
31
31
Бꙋ́ди сла́ва гдⷭ҇нѧ во вѣ́ки: возвесели́тсѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ дѣ́лѣхъ свои́хъ: Бу́ди сла́ва Госпо́дня во ві́ки; возвесели́ться Госпо́дь о ді́ліх Свої́х;
32
32
призира́ѧй на зе́млю и҆ творѧ́й ю҆̀ трѧсти́сѧ: прикаса́ѧйсѧ гора́мъ, и҆ дымѧ́тсѧ. призира́яй на зе́млю і творя́й ю трясти́ся; прикаса́яйся гора́м, і дим'я́ться.
33
33
Воспою̀ гдⷭ҇еви въ животѣ̀ мое́мъ, пою̀ бг҃ꙋ моемꙋ̀, до́ндеже є҆́смь: Воспою́ Го́сподеві в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм;
34
34
да оу҆слади́тсѧ є҆мꙋ̀ бесѣ́да моѧ̀, а҆́зъ же возвеселю́сѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ. да услади́ться Єму́ бесі́да моя́, аз же возвеселю́ся о Го́споді.
35
35
Да и҆зче́знꙋтъ грѣ̑шницы ѿ землѝ, и҆ беззакѡ́нницы, ꙗ҆́коже не бы́ти и҆̀мъ. Благословѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а. Да ізче́знуть грі́шници от землі́, і беззако́нници, я́коже не би́ти їм. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ р҃д
Псалом 104
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃д҃. Аллилу́я, 104.
1
1
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви и҆ призыва́йте и҆́мѧ є҆гѡ̀, возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ дѣла̀ є҆гѡ̀: Іспові́дайтеся Го́сподеві і призива́йте і́м'я Єго́, возвісті́те во язи́ціх діла́ Єго́;
2
2
воспо́йте є҆мꙋ̀ и҆ по́йте є҆мꙋ̀, повѣ́дите всѧ̑ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀. воспо́йте Єму́ і по́йте Єму́, пові́діте вся чудеса́ Єго́.
3
3
Хвали́тесѧ ѡ҆ и҆́мени ст҃ѣ́мъ є҆гѡ̀: да возвесели́тсѧ се́рдце и҆́щꙋщихъ гдⷭ҇а: Хвалі́теся о і́мені святі́м Єго́; да возвесели́ться се́рдце і́щущих Го́спода;
4
4
взыщи́те гдⷭ҇а и҆ оу҆тверди́тесѧ, взыщи́те лица̀ є҆гѡ̀ вы́нꙋ. взищі́те Го́спода і утверді́теся, взищі́те лиця́ Єго́ ви́ну.
5
5
Помѧни́те чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ, чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ и҆ сꙋдбы̑ оу҆́стъ є҆гѡ̀, Пом'яні́те чудеса́ Єго́, я́же сотвори́, чудеса́ Єго́ і судьби́ уст Єго́,
6

сѣ́мѧ а҆враа́мле рабѝ є҆гѡ̀, сы́нове і҆а̑кѡвли и҆збра́ннїи є҆гѡ̀. сі́м'я Авраа́мле, раби́ Єго́, си́нове Іа́ковлі — ізбра́ннії Єго́.
7
7
То́й гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ: по все́й землѝ сꙋдбы̑ є҆гѡ̀. Той — Госпо́дь Бог наш: по всей землі́ судьби́ Єго́.
8
8
Помѧнꙋ̀ въ вѣ́къ завѣ́тъ сво́й, сло́во, є҆́же заповѣ́да въ ты́сѧщы родѡ́въ, Пом'яну́ в вік заві́т Свой, сло́во, є́же запові́да в ти́сящі родо́в,
9
9
є҆́же завѣща̀ а҆враа́мꙋ, и҆ клѧ́твꙋ свою̀ і҆саа́кꙋ: є́же завіща́ Авраа́му, і кля́тву Свою́ Ісаа́ку;
10
10
и҆ поста́ви ю҆̀ і҆а́кѡвꙋ въ повелѣ́нїе и҆ і҆и҃лю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ, і поста́ви ю Іа́кову в повелі́ніє і Ізра́їлю в заві́т ві́чен,
11
11
гл҃ѧ: тебѣ̀ да́мъ зе́млю ханаа́ню, оу҆́же достоѧ́нїѧ ва́шегѡ. глаго́ля: тебі́ дам зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нія ва́шего.
12
12
Внегда̀ бы́ти и҆̀мъ ма̑лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и҆ прише́лцємъ въ не́й, Внегда́ би́ти їм ма́лим число́м, малі́йшим і прише́льцем в ней,
13
13
и҆ преидо́ша ѿ ꙗ҆зы́ка въ ꙗ҆зы́къ и҆ ѿ ца́рствїѧ въ лю́ди и҆́ны: і прейдо́ша от язи́ка в язи́к і от ца́рствія в лю́ди і́ни;
14
14
не ѡ҆ста́ви человѣ́ка ѡ҆би́дѣти и҆̀хъ и҆ ѡ҆бличѝ ѡ҆ ни́хъ цари̑: не оста́ви челові́ка оби́діти їх і обличи́ о них царі́;
15
15
не прикаса́йтесѧ пома̑заннымъ мои̑мъ, и҆ во прⷪ҇ро́цѣхъ мои́хъ не лꙋка́внꙋйте. не прикаса́йтеся пома́занним Мої́м, і во проро́ціх Мої́х не лука́внуйте.
16
16
И҆ призва̀ гла́дъ на зе́млю: всѧ́ко оу҆твержде́нїе хлѣ́бное сотры̀. І призва́ глад на зе́млю, вся́ко утвержде́ніє хлі́бноє сотри́.
17
17
Посла̀ пред̾ ни́ми человѣ́ка: въ раба̀ про́данъ бы́сть і҆ѡ́сифъ. Посла́ пред ни́ми челові́ка; в раба́ про́дан бисть Іо́сиф.
18
18
Смири́ша во ѡ҆ко́вахъ но́зѣ є҆гѡ̀, желѣ́зо про́йде дꙋша̀ є҆гѡ̀, Смири́ша во око́вах но́зі єго́, желі́зо про́йде душа́ єго́,
19
19
до́ндеже прїи́де сло́во є҆гѡ̀: сло́во гдⷭ҇не разжжѐ є҆го̀. до́ндеже при́йде сло́во Єго́; сло́во Госпо́днє разжже́ єго́.
20
20
Посла̀ ца́рь и҆ разрѣшѝ є҆го̀: кнѧ́зь люді́й, и҆ ѡ҆ста́ви [ѿпꙋстѝ] є҆го̀. Посла́ цар і разріши́ єго́, князь люді́й, і оста́ви [отпусти́] єго́.
21
21
Поста́ви є҆го̀ господи́на до́мꙋ своемꙋ̀ и҆ кнѧ́зѧ всемꙋ̀ стѧжа́нїю своемꙋ̀, Поста́ви єго́ господи́на до́му своєму́ і кня́зя всему́ стяжа́нію своєму́,
22
22
наказа́ти кнѧ̑зи є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ себѐ и҆ ста́рцы є҆гѡ̀ оу҆мꙋдри́ти. наказа́ти кня́зі єго́, я́ко себе́, і ста́рці єго́ умудри́ти.
23
23
И҆ вни́де і҆и҃ль во є҆гѵ́петъ, и҆ і҆а́кѡвъ прише́лствова въ зе́млю ха́мовꙋ. І вни́де Ізра́їль во Єги́пет, і Іа́ков прише́льствова в зе́млю Ха́мову.
24
24
И҆ возрастѝ лю́ди своѧ̑ ѕѣлѡ̀ и҆ оу҆крѣпѝ ѧ҆̀ па́че врагѡ́въ и҆́хъ. І возрасти́ лю́ди Своя́ зіло́ і укріпи́ я па́че враго́в їх.
25
25
Превратѝ се́рдце и҆́хъ возненави́дѣти лю́ди є҆гѡ̀, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ є҆гѡ̀. Преврати́ се́рдце їх возненави́діти лю́ди Єго́, лесть сотвори́ти в рабі́х Єго́.
26
26
Посла̀ мѡѷсе́а раба̀ своего̀, а҆арѡ́на, є҆го́же и҆збра̀ себѣ̀: Посла́ Моїсе́я, раба́ Своєго́, Ааро́на, єго́же ізбра́ Себі́;
27
27
положѝ въ ни́хъ словеса̀ зна́менїй свои́хъ и҆ чꙋде́съ свои́хъ въ землѝ ха́мовѣ. положи́ в них словеса́ зна́меній Свої́х і чуде́с Свої́х в землі́ Ха́мові.
28
28
Посла̀ тмꙋ̀ и҆ помрачѝ, ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша словеса̀ є҆гѡ̀. Посла́ тьму і помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Єго́.
29
29
Преложѝ во́ды и҆́хъ въ кро́вь и҆ и҆зморѝ ры̑бы и҆́хъ. Преложи́ во́ди їх в кров і ізмори́ ри́би їх.
30
30
Воскипѣ̀ землѧ̀ и҆́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и҆́хъ. Воскипі́ земля́ їх жа́бами в сокро́вищницях царе́й їх.
31
31
Речѐ, и҆ прїидо́ша пє́сїѧ мꙋ̑хи и҆ скні̑пы во всѧ̑ предѣ́лы и҆́хъ. Рече́, і прийдо́ша пе́сія му́хи і скни́пи во вся преді́ли їх.
32
32
Положѝ дожди̑ и҆́хъ гра́ды, ѻ҆́гнь попалѧ́ющь въ землѝ и҆́хъ: Положи́ дожди́ їх гра́ди, огнь попаля́ющ в землі́ їх;
33
33
и҆ поразѝ вїногра́ды и҆́хъ и҆ смѡ́квы и҆́хъ, и҆ сотры̀ всѧ́кое дре́во предѣ̑лъ и҆́хъ. і порази́ виногра́ди їх і смо́кви їх, і сотри́ вся́коє дре́во преді́л їх.
34
34
Речѐ, и҆ прїидо́ша прꙋ́зи и҆ гꙋ́сєницы, и҆̀мже не бѣ̀ числа̀, Рече́, і прийдо́ша пру́зі і гу́сениці, ї́мже не бі числа́,
35
35
и҆ снѣдо́ша всѧ́кꙋ травꙋ̀ въ землѝ и҆́хъ, и҆ поѧдо́ша всѧ́къ пло́дъ землѝ и҆́хъ. і снідо́ша вся́ку траву́ в землі́ їх, і поядо́ша всяк плод землі́ їх.
36
36
И҆ поразѝ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ и҆́хъ, нача́токъ всѧ́кагѡ трꙋда̀ и҆́хъ: І порази́ вся́каго пе́рвенця в землі́ їх, нача́ток вся́каго труда́ їх;
37
37
и҆ и҆зведѐ ѧ҆̀ съ сребро́мъ и҆ зла́томъ: и҆ не бѣ̀ въ колѣ́нѣхъ и҆́хъ болѧ́й. і ізведе́ я с сребро́м і зла́том; і не бі в колі́ніх їх боля́й.
38
38
Возвесели́сѧ є҆гѵ́петъ во и҆схожде́нїи и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ нападѐ стра́хъ и҆́хъ на нѧ̀. Возвесели́ся Єги́пет во ісхожде́нії їх; я́ко нападе́ страх їх на ня.
39
39
Распрострѐ ѡ҆́блакъ въ покро́въ и҆̀мъ, и҆ ѻ҆́гнь, є҆́же просвѣти́ти и҆̀мъ но́щїю. Распростре́ о́блак в покро́в їм, і огнь, є́же просвіти́ти їм но́щію.
40
40
Проси́ша, и҆ прїидо́ша кра́стєли, и҆ хлѣ́ба небе́снагѡ насы́ти ѧ҆̀: Проси́ша, і прийдо́ша кра́стелі*, і хлі́ба небе́снаго наси́ти я;
41
41
разве́рзе ка́мень, и҆ потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки: разве́рзе ка́мень, і потеко́ша во́ди, потеко́ша в безво́дних рі́ки;
42
42
ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ̀ сло́во ст҃о́е своѐ, є҆́же ко а҆враа́мꙋ рабꙋ̀ своемꙋ̀. я́ко пом'яну́ сло́во свято́є Своє́, є́же ко Авраа́му, рабу́ Своєму́.
43
43
И҆ и҆зведѐ лю́ди своѧ̑ въ ра́дости и҆ и҆збра̑нныѧ своѧ̑ въ весе́лїи. І ізведе́ лю́ди Своя́ в ра́дості і ізбра́нния Своя́ в весе́лії.
44
44
И҆ дадѐ и҆̀мъ страны̑ ꙗ҆зы̑къ, и҆ трꙋды̀ люді́й наслѣ́доваша: І даде́ їм страни́ язи́к, і труди́ люді́й наслі́доваша;
45
45
ꙗ҆́кѡ да сохранѧ́тъ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ зако́на є҆гѡ̀ взы́щꙋтъ. я́ко да сохраня́ть оправда́нія Єго́ і зако́на Єго́ взи́щуть.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ р҃є
Псалом 105
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃е҃. Аллилу́я, 105.
1
1
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
2
2
Кто̀ возглаго́летъ си̑лы гдⷭ҇ни, слы̑шаны сотвори́тъ всѧ̑ хвалы̑ є҆гѡ̀; Кто возглаго́леть си́ли Госпо́дні, сли́шани сотвори́ть вся хвали́ Єго́?
3
3
Бл҃же́ни хранѧ́щїи сꙋ́дъ и҆ творѧ́щїи пра́вдꙋ во всѧ́кое вре́мѧ. Блаже́нні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́коє вре́м'я.
4
4
Помѧнѝ на́съ, гдⷭ҇и, во бл҃говоле́нїи люді́й твои́хъ, посѣтѝ на́съ спⷭ҇нїемъ твои́мъ, Пом'яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії люді́й Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м,
5
5
ви́дѣти во бла́гости и҆збра̑нныѧ твоѧ̑, возвесели́тисѧ въ весе́лїи ꙗ҆зы́ка твоегѡ̀, хвали́тисѧ съ достоѧ́нїемъ твои́мъ. ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися в весе́лії язи́ка Твоєго́, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м.
6
6
Согрѣши́хомъ со ѻ҆тцы̑ на́шими, беззако́нновахомъ, непра́вдовахомъ: Согріши́хом со отці́ на́шими, беззако́нновахом, непра́вдовахом;
7
7
ѻ҆тцы̀ на́ши во є҆гѵ́птѣ не разꙋмѣ́ша чꙋде́съ твои́хъ, ни помѧнꙋ́ша мно́жества млⷭ҇ти твоеѧ̀: и҆ преѡгорчи́ша восходѧ́ще въ чермно́е мо́ре. отці́ на́ші во Єги́пті не разумі́ша чуде́с Твої́х, ні пом'яну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́; і преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́є мо́ре.
8
8
И҆ сп҃сѐ и҆̀хъ и҆́мене своегѡ̀ ра́ди, сказа́ти си́лꙋ свою̀: І спасе́ їх і́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́;
9
9
и҆ запретѝ чермно́мꙋ мо́рю, и҆ и҆зсѧ́че: и҆ наста́ви [преведѐ] ѧ҆̀ въ бе́зднѣ ꙗ҆́кѡ въ пꙋсты́ни. і запрети́ Чермно́му мо́рю, і ізся́че; і наста́ви [преведе́] я в бе́здні я́ко в пусти́ні.
10
10
И҆ сп҃сѐ ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ ненави́дѧщихъ и҆ и҆зба́ви ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ врагѡ́въ. І спасе́ я із руки́ ненави́дящих і ізба́ви я із руки́ враго́в.
11
11
Покры̀ вода̀ стꙋжа́ющыѧ и҆̀мъ: ни є҆ди́нъ ѿ ни́хъ и҆збы́сть. Покри́ вода́ стужа́ющия їм; ні єди́н от них ізби́сть.
12
12
И҆ вѣ́роваша словесѝ є҆гѡ̀ и҆ воспѣ́ша хвалꙋ̀ є҆гѡ̀. І ві́роваша словесі́ Єго́ і воспі́ша хвалу́ Єго́.
13
13
Оу҆скори́ша, забы́ша дѣла̀ є҆гѡ̀, не стерпѣ́ша совѣ́та є҆гѡ̀: Ускори́ша, заби́ша діла́ Єго́, не стерпі́ша сові́та Єго́;
14
14
и҆ похотѣ́ша жела́нїю въ пꙋсты́ни и҆ и҆скꙋси́ша бг҃а въ безво́днѣй. і похоті́ша жела́нію в пусти́ні і іскуси́ша Бо́га в безво́дній.
15
15
И҆ дадѐ и҆̀мъ проше́нїе и҆́хъ, посла̀ сы́тость въ дꙋ́шы и҆́хъ. І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в ду́ші їх.
16
16
И҆ прогнѣ́ваша мѡѷсе́а въ станꙋ̀, а҆арѡ́на ст҃а́го гдⷭ҇нѧ. І прогні́ваша Моїсе́я в стану́, Ааро́на, свята́го Госпо́дня.
17
17
Ѿве́рзесѧ землѧ̀ и҆ пожрѐ даѳа́на и҆ покры̀ на со́нмищи а҆вїрѡ́на: Отве́рзеся земля́ і пожре́ Дафа́на і покри́ на со́нмищи Авиро́на;
18
18
и҆ разжже́сѧ ѻ҆́гнь въ со́нмѣ и҆́хъ, пла́мень попалѝ грѣ́шники. і разжже́ся огнь в со́нмі їх, пла́мень попали́ грі́шники.
19
19
И҆ сотвори́ша телца̀ въ хѡри́вѣ и҆ поклони́шасѧ и҆стꙋка́нномꙋ: І сотвори́ша тельця́ в Хори́ві і поклони́шася істука́нному;
20
20
и҆ и҆змѣни́ша сла́вꙋ є҆гѡ̀ въ подо́бїе телца̀ ꙗ҆дꙋ́щагѡ травꙋ̀. і ізміни́ша сла́ву Єго́ в подо́біє тельця́ яду́щаго траву́.
21
21
И҆ забы́ша бг҃а сп҃са́ющаго и҆̀хъ, сотво́ршаго вє́лїѧ во є҆гѵ́птѣ, І заби́ша Бо́га спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті,
22
22
чꙋдеса̀ въ землѝ ха́мовѣ, стра̑шнаѧ въ мо́ри чермнѣ́мъ. чудеса́ в землі́ Ха́мові, стра́шная в мо́рі Чермні́м.
23
23
И҆ речѐ потреби́ти и҆̀хъ, а҆́ще не бы̀ мѡѷсе́й и҆збра́нный є҆гѡ̀ ста́лъ въ сокрꙋше́нїи пред̾ ни́мъ, возврати́ти ꙗ҆́рость є҆гѡ̀, да не погꙋби́тъ и҆̀хъ. І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Моїсе́й ізбра́нний Єго́ стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́ть їх.
24
24
И҆ оу҆ничижи́ша зе́млю жела́ннꙋю, не ꙗ҆́ша вѣ́ры словесѝ є҆гѡ̀: І унічижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ві́ри словесі́ Єго́;
25
25
и҆ поропта́ша въ селе́нїихъ свои́хъ, не оу҆слы́шаша гла́са гдⷭ҇нѧ. і поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня.
26
26
И҆ воздви́же рꙋ́кꙋ свою̀ на нѧ̀, низложи́ти ѧ҆̀ въ пꙋсты́ни, І воздви́же ру́ку Свою́ на ня, низложи́ти я в пусти́ні,
27
27
и҆ низложи́ти сѣ́мѧ и҆́хъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ расточи́ти ѧ҆̀ въ страны̑. і низложи́ти сі́м'я їх во язи́ціх, і расточи́ти я в страни́.
28
28
И҆ причасти́шасѧ веельфегѡ́рꙋ и҆ снѣдо́ша жє́ртвы ме́ртвыхъ: І причасти́шася Веєльфего́ру і снідо́ша же́ртви ме́ртвих;
29
29
и҆ раздражи́ша є҆го̀ въ начина́нїихъ свои́хъ, и҆ оу҆мно́жисѧ въ ни́хъ паде́нїе. і раздражи́ша Єго́ в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє.
30
30
И҆ ста̀ фїнее́съ и҆ оу҆ми́лостиви, и҆ преста̀ сѣ́чь: І ста Фінеє́с і уми́лостиви, і преста́ січ;
31
31
и҆ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀ въ пра́вдꙋ, въ ро́дъ и҆ ро́дъ до вѣ́ка. і вміни́ся єму́ в пра́вду, в род і род до ві́ка.
32
32
И҆ прогнѣ́ваша є҆го̀ на водѣ̀ прерѣка́нїѧ, и҆ ѡ҆ѕло́бленъ бы́сть мѡѷсе́й и҆́хъ ра́ди: І прогні́ваша єго́ на воді́ преріка́нія, і озло́блен бисть Моїсе́й їх ра́ди;
33
33
ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша дꙋ́хъ є҆гѡ̀ и҆ ра́знствова оу҆стна́ма свои́ма. я́ко преогорчи́ша дух єго́ і ра́знствова устна́ма свої́ма.
34
34
Не потреби́ша ꙗ҆зы́ки, ꙗ҆̀же речѐ гдⷭ҇ь и҆̀мъ. Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм.
35
35
И҆ смѣси́шасѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ навыко́ша дѣлѡ́мъ и҆́хъ: І сміси́шася во язи́ціх і навико́ша діло́м їх;
36
36
и҆ порабо́таша и҆стꙋка̑ннымъ и҆́хъ, и҆ бы́сть и҆̀мъ въ собла́знъ. і порабо́таша істука́нним їх, і бисть їм в собла́зн.
37
37
И҆ пожро́ша сы́ны своѧ̑ и҆ дщє́ри своѧ̑ бѣсовѡ́мъ, І пожро́ша си́ни своя́ і дще́рі своя́ бісово́м,
38
38
и҆ пролїѧ́ша кро́вь непови́ннꙋю, кро́вь сынѡ́въ свои́хъ и҆ дще́рей, ꙗ҆̀же пожро́ша и҆стꙋка̑ннымъ ханаа̑нскимъ: и҆ оу҆бїе́на бы́сть землѧ̀ и҆́хъ кровьмѝ і пролія́ша кров непови́нную, кров сино́в свої́х і дще́рей, я́же пожро́ша істука́нним ханаа́нським; і убіє́на бисть земля́ їх кровми́
39
39
и҆ ѡ҆скверни́сѧ въ дѣ́лѣхъ и҆́хъ: и҆ соблꙋди́ша въ начина́нїихъ свои́хъ. і оскверни́ся в ді́ліх їх; і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х.
40
40
И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на лю́ди своѧ̑ и҆ ѡ҆мерзѝ достоѧ́нїе своѐ: І разгні́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ і омерзи́ достоя́ніє Своє́;
41
41
и҆ предадѐ ѧ҆̀ въ рꙋ́ки врагѡ́въ, и҆ ѡ҆блада́ша и҆́ми ненави́дѧщїи и҆̀хъ. і предаде́ я в ру́ки враго́в, і облада́ша ї́ми ненави́дящії їх.
42
42
И҆ стꙋжи́ша и҆̀мъ вразѝ и҆́хъ: и҆ смири́шасѧ под̾ рꙋка́ми и҆́хъ. І стужи́ша їм вразі́ їх; і смири́шася под рука́ми їх.
43
43
Мно́жицею и҆зба́ви ѧ҆̀: ті́и же преѡгорчи́ша є҆го̀ совѣ́томъ свои́мъ, и҆ смири́шасѧ въ беззако́нїихъ свои́хъ. Мно́жицею ізба́ви я; ті́ї же преогорчи́ша Єго́ сові́том свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х.
44
44
И҆ ви́дѣ гдⷭ҇ь, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, внегда̀ оу҆слы́шаше моле́нїе и҆́хъ: І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбі́ти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх;
45
45
и҆ помѧнꙋ̀ завѣ́тъ сво́й, и҆ раска́ѧсѧ по мно́жествꙋ млⷭ҇ти своеѧ̀: і пом'яну́ заві́т Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́;
46
46
и҆ дадѐ ѧ҆̀ въ щедрѡ́ты пред̾ всѣ́ми плѣни́вшими ѧ҆̀. і даде́ я в щедро́ти пред всі́ми пліни́вшими я.
47
47
Сп҃си́ ны, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, и҆ собери́ ны ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆сповѣ́датисѧ и҆́мени твоемꙋ̀ ст҃о́мꙋ, хвали́тисѧ во хвалѣ̀ твое́й. Спаси́ ни, Го́споди, Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к, іспові́датися і́мені Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалі́ Твоє́й.
48
48
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди, бꙋ́ди. Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка. І реку́ть всі лю́діє: бу́ди, бу́ди!
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ р҃ѕ
Псалом 106
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃ѕ҃. Аллилу́я, 106.
1
1
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
2
2
Да рекꙋ́тъ и҆зба́вленнїи гдⷭ҇емъ, и҆̀хже и҆зба́ви и҆з̾ рꙋкѝ врага̀, Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́,
3
3
и҆ ѿ стра́нъ собра̀ и҆́хъ, ѿ востѡ́къ и҆ за̑падъ, и҆ сѣ́вера и҆ мо́рѧ: і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря;
4
4
заблꙋди́ша въ пꙋсты́ни безво́днѣй, пꙋтѝ гра́да ѡ҆би́телнагѡ не ѡ҆брѣто́ша: заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша;
5
5
а҆́лчꙋще и҆ жа́ждꙋще, дꙋша̀ и҆́хъ въ ни́хъ и҆зчезѐ. а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́.
6
6
И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ и҆зба́ви ѧ҆̀: І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я;
7
7
и҆ наста́ви ѧ҆̀ на пꙋ́ть пра́въ, вни́ти во гра́дъ ѡ҆би́телный. і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний.
8
8
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
9
9
ꙗ҆́кѡ насы́тилъ є҆́сть дꙋ́шꙋ тщꙋ̀, и҆ дꙋ́шꙋ а҆́лчꙋщꙋ и҆спо́лни бла̑гъ: я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ;
10
10
сѣдѧ́щыѧ во тмѣ̀ и҆ сѣ́ни сме́ртнѣй, ѡ҆кова̑нныѧ нището́ю и҆ желѣ́зомъ, сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом,
11
11
ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша словеса̀ бж҃їѧ, и҆ совѣ́тъ вы́шнѧгѡ раздражи́ша. я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша.
12
12
И҆ смири́сѧ въ трꙋдѣ́хъ се́рдце и҆́хъ, и҆ и҆знемого́ша, и҆ не бѣ̀ помага́ѧй. І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй.
13
13
И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ сп҃сѐ ѧ҆̀: І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
14
14
и҆ и҆зведѐ ѧ҆̀ и҆з̾ тмы̀ и҆ сѣ́ни сме́ртныѧ, и҆ оу҆́зы и҆́хъ растерза̀. і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́.
15
15
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
16
16
ꙗ҆́кѡ сокрꙋшѝ врата̀ мѣ̑днаѧ, и҆ верєѝ желѣ̑зныѧ сломѝ. я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́.
17
17
Воспрїѧ́тъ ѧ҆̀ ѿ пꙋтѝ беззако́нїѧ и҆́хъ: беззако́нїй бо ра́ди свои́хъ смири́шасѧ. Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася.
18
18
Всѧ́кагѡ бра́шна возгнꙋша́сѧ дꙋша̀ и҆́хъ, и҆ прибли́жишасѧ до вра́тъ сме́ртныхъ. Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних.
19
19
И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ сп҃сѐ ѧ҆̀: І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
20
20
посла̀ сло́во своѐ, и҆ и҆зцѣлѝ ѧ҆̀, и҆ и҆зба́ви ѧ҆̀ ѿ растлѣ́нїй и҆́хъ. посла́ сло́во своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх.
21
21
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
22
22
и҆ да пожрꙋ́тъ є҆мꙋ̀ же́ртвꙋ хвалы̀ и҆ да возвѣстѧ́тъ дѣла̀ є҆гѡ̀ въ ра́дости. і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості.
23
23
Сходѧ́щїи въ мо́ре въ корабле́хъ, творѧ́щїи дѣ̑ланїѧ въ вода́хъ мно́гихъ, Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих,
24
24
ті́и ви́дѣша дѣла̀ гдⷭ҇нѧ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ во глꙋбинѣ̀. ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́.
25
25
Речѐ, и҆ ста̀ дꙋ́хъ бꙋ́ренъ, и҆ вознесо́шасѧ вѡ́лны є҆гѡ̀: Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́;
26
26
восхо́дѧтъ до небе́съ и҆ низхо́дѧтъ до бе́зднъ: дꙋша̀ и҆́хъ въ ѕлы́хъ та́ѧше: восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше;
27
27
смѧто́шасѧ, подвиго́шасѧ ꙗ҆́кѡ пїѧ́ный, и҆ всѧ̀ мꙋ́дрость и҆́хъ поглощена̀ бы́сть. см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть.
28
28
И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ и҆зведѐ ѧ҆̀: І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я;
29
29
и҆ повелѣ̀ бꙋ́ри, и҆ ста̀ въ тишинꙋ̀, и҆ оу҆молко́ша вѡ́лны є҆гѡ̀. і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́.
30
30
И҆ возвесели́шасѧ, ꙗ҆́кѡ оу҆молко́ша, и҆ наста́ви ѧ҆̀ въ приста́нище хотѣ́нїѧ своегѡ̀. І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́.
31
31
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
32
32
да вознесꙋ́тъ є҆го̀ въ цр҃кви людстѣ́й, и҆ на сѣда́лищи ста́рєцъ восхва́лѧтъ є҆го̀. да вознесу́ть єго́ в Це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́.
33
33
Положи́лъ є҆́сть рѣ́ки въ пꙋсты́ню и҆ и҆схѡ́диша вѡдна́ѧ въ жа́ждꙋ, Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду,
34
34
зе́млю плодоно́снꙋю въ сла́ность, ѿ ѕло́бы живꙋ́щихъ на не́й. зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней.
35
35
Положи́лъ є҆́сть пꙋсты́ню во є҆зе́ра вѡдна́ѧ и҆ зе́млю безво́днꙋю во и҆схѡ́дища вѡдна́ѧ. Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я.
36
36
И҆ населѝ та́мѡ а҆́лчꙋщыѧ, и҆ соста́виша гра́ды ѡ҆би́тєлны: І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни;
37
37
и҆ насѣ́ѧша се́ла, и҆ насади́ша вїногра́ды, и҆ сотвори́ша пло́дъ жи́тенъ. і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен.
38
38
И҆ блгⷭ҇вѝ ѧ҆̀, и҆ оу҆мно́жишасѧ ѕѣлѡ̀: и҆ скоты̀ и҆́хъ не оу҆ма́ли. І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли.
39
39
И҆ оу҆ма́лишасѧ и҆ ѡ҆ѕло́бишасѧ ѿ ско́рби ѕѡ́лъ и҆ болѣ́зни: І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні;
40
40
и҆злїѧ́сѧ оу҆ничиже́нїе на кнѧ̑зи и҆́хъ, и҆ ѡ҆блазнѝ [заблꙋжда́ти сотворѝ] ѧ҆̀ по непрохо́днѣй, а҆ не по пꙋтѝ. ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́.
41
41
И҆ помо́же оу҆бо́гꙋ ѿ нищеты̀ и҆ положѝ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы ѻ҆те́чєствїѧ. І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія.
42
42
Оу҆́ зрѧтъ пра́вїи и҆ возвеселѧ́тсѧ, и҆ всѧ́кое беззако́нїе загради́тъ оу҆ста̀ своѧ̑. У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́.
43
43
Кто̀ премꙋ́дръ и҆ сохрани́тъ сїѧ̑; и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ млⷭ҇ти гдⷭ҇ни. Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І разумі́ють ми́лості Госпо́дні.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ р҃з
Псалом 107
1
1
Пѣ́снь, ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃з҃. Піснь, псало́м Дави́ду, 107.
2
2
Гото́во се́рдце моѐ, бж҃е, гото́во се́рдце моѐ: воспою̀ и҆ пою̀ во сла́вѣ мое́й. Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й.
3
3
Воста́ни, сла́ва моѧ̀, воста́ни, ѱалти́рю и҆ гꙋ́сли: воста́нꙋ ра́нѡ. Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но.
4
4
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ лю́дехъ, гдⷭ҇и, пою̀ тебѣ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ: Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебі́ во язи́ціх;
5
5
ꙗ҆́кѡ ве́лїѧ верхꙋ̀ нб҃съ млⷭ҇ть твоѧ̀ и҆ до ѡ҆́блакъ и҆́стина твоѧ̀. я́ко ве́лія верху́ небе́с ми́лость Твоя́ і до о́блак і́стина Твоя́.
6
6
Вознеси́сѧ на нб҃са̀, бж҃е, и҆ по все́й землѝ сла́ва твоѧ̀, Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
7
7
ꙗ҆́кѡ да и҆зба́вѧтсѧ возлю́бленнїи твоѝ: сп҃сѝ десни́цею твое́ю и҆ оу҆слы́ши мѧ̀. я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́; спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я.
8
8
Бг҃ъ возгл҃а во ст҃ѣ́мъ свое́мъ: вознесꙋ́сѧ и҆ раздѣлю̀ сїкі́мꙋ, и҆ оу҆до́ль селе́нїй размѣ́рю. Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: вознесу́ся і разділю́ Сики́му, і удо́ль селе́ній размі́рю.
9
9
Мо́й є҆́сть галаа́дъ, и҆ мо́й є҆́сть манассі́й, и҆ є҆фре́мъ застꙋпле́нїе главы̀ моеѧ̀: і҆ꙋ́да ца́рь мо́й, Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, і Єфре́м — заступле́ніє глави́ Моєя́; Іу́да — цар Мой,
10
10
мѡа́въ коно́бъ оу҆пова́нїѧ моегѡ̀: на і҆дꙋме́ю наложꙋ̀ сапо́гъ мо́й: мнѣ̀ и҆ноплемє́нницы покори́шасѧ. Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю наложу́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася.
11
11
Кто̀ введе́тъ мѧ̀ во гра́дъ ѡ҆гражде́нїѧ; и҆лѝ кто̀ наста́витъ мѧ̀ до і҆дꙋме́и; Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї?
12
12
Не ты́ ли, бж҃е, ѿри́нꙋвый на́съ, и҆ не и҆зы́деши, бж҃е, въ си́лахъ на́шихъ; Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших?
13
13
Да́ждь на́мъ по́мощь ѿ ско́рби: и҆ сꙋ́етно спасе́нїе человѣ́ческо. Даждь нам по́мощ от ско́рби, і су́єтно спасе́ніє челові́чесько.
14
14
Ѡ҆ бз҃ѣ сотвори́мъ си́лꙋ, и҆ то́й оу҆ничижи́тъ врагѝ на́шѧ. О Бо́зі сотвори́м си́лу, і Той унічижи́ть враги́ на́ша.
Ѱало́мъ р҃и
Псалом 108
0
0
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃и҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 108.
1
1
Бж҃е, хвалы̀ моеѧ̀ не премолчѝ: Бо́же, хвали́ моєя́ не премолчи́;
2
2
ꙗ҆́кѡ оу҆ста̀ грѣ̑шнича и҆ оу҆ста̀ льсти́вагѡ на мѧ̀ ѿверзо́шасѧ, глаго́лаша на мѧ̀ ѧ҆зы́комъ льсти́вымъ, я́ко уста́ грі́шнича і уста́ льсти́ваго на м'я отверзо́шася, глаго́лаша на м'я язи́ком льсти́вим,
3
3
и҆ словесы̀ ненави́стными ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ бра́шасѧ со мно́ю тꙋ́не. і словеси́ ненави́стними обидо́ша м'я, і бра́шася со мно́ю ту́не.
4
4
Вмѣ́стѡ є҆́же люби́ти мѧ̀, ѡ҆болга́хꙋ мѧ̀, а҆́зъ же молѧ́хсѧ: Вмі́сто є́же люби́ти м'я, оболга́ху м'я, аз же моля́хся;
5
5
и҆ положи́ша на мѧ̀ ѕла̑ѧ за бл҃га̑ѧ, и҆ не́нависть за возлюбле́нїе моѐ. і положи́ша на м'я зла́я за блага́я, і не́нависть за возлюбле́ніє моє́.
6
6
Поста́ви на него̀ грѣ́шника, и҆ дїа́волъ да ста́нетъ ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀: Поста́ви на него́ грі́шника, і дия́вол да ста́неть одесну́ю єго́;
7
7
внегда̀ сꙋди́тисѧ є҆мꙋ̀, да и҆зы́детъ ѡ҆сꙋжде́нъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ въ грѣ́хъ. внегда́ суди́тися єму́, да ізи́деть осужде́н, і моли́тва єго́ да бу́деть в гріх.
8
8
Да бꙋ́дꙋтъ дні́е є҆гѡ̀ ма́ли, и҆ є҆пі́скопство є҆гѡ̀ да прїи́метъ и҆́нъ: Да бу́дуть дні́є єго́ ма́лі, і єпи́скопство єго́ да при́йметь ін;
9
9
да бꙋ́дꙋтъ сы́нове є҆гѡ̀ си́ри, и҆ жена̀ є҆гѡ̀ вдова̀: да бу́дуть си́нове єго́ си́рі, і жена́ єго́ — вдова́;
10
10
дви́жꙋщесѧ да преселѧ́тсѧ сы́нове є҆гѡ̀ и҆ воспро́сѧтъ, да и҆згна́ни бꙋ́дꙋтъ и҆з̾ домѡ́въ свои́хъ. дви́жущеся да преселя́ться си́нове єго́ і воспро́сять, да ізгна́ні бу́дуть із домо́в свої́х.
11
11
Да взы́щетъ заимода́вецъ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆гѡ̀: и҆ да восхи́тѧтъ чꙋжді́и трꙋды̀ є҆гѡ̀. Да взи́щеть займода́вець вся, єли́ка суть єго́; і да восхи́тять чужді́ї труди́ єго́.
12
12
Да не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ застꙋ́пника, нижѐ да бꙋ́детъ оу҆щедрѧ́ѧй сирѡты̀ є҆гѡ̀: Да не бу́деть єму́ засту́пника, ніже́ да бу́деть ущедря́яй сироти́ єго́;
13
13
да бꙋ́дꙋтъ ча̑да є҆гѡ̀ въ погꙋбле́нїе, въ ро́дѣ є҆ди́нѣмъ да потреби́тсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀. да бу́дуть ча́да єго́ в погубле́ніє, в ро́ді єди́нім да потреби́ться і́м'я єго́.
14
14
Да воспомѧне́тсѧ беззако́нїе ѻ҆тє́цъ є҆гѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ грѣ́хъ ма́тере є҆гѡ̀ да не ѡ҆чи́ститсѧ: Да воспом'яне́ться беззако́ніє оте́ць єго́ пред Го́сподем, і гріх ма́тере єго́ да не очи́ститься;
15
15
да бꙋ́дꙋтъ пред̾ гдⷭ҇емъ вы́нꙋ, и҆ да потреби́тсѧ ѿ землѝ па́мѧть и҆́хъ: да бу́дуть пред Го́сподем ви́ну, і да потреби́ться от землі́ па́м'ять їх;
16
16
зане́же не помѧнꙋ̀ сотвори́ти ми́лость, и҆ погна̀ человѣ́ка ни́ща и҆ оу҆бо́га, и҆ оу҆миле́на се́рдцемъ оу҆мертви́ти. зане́же не пом'яну́ сотвори́ти ми́лость, і погна́ челові́ка ни́ща і убо́га, і умиле́на се́рдцем умертви́ти.
17
17
И҆ возлюбѝ клѧ́твꙋ, и҆ прїи́детъ є҆мꙋ̀: и҆ не восхотѣ̀ блгⷭ҇ве́нїѧ, и҆ оу҆дали́тсѧ ѿ негѡ̀. І возлюби́ кля́тву, і при́йдеть єму́; і не восхоті́ благослове́нія, і удали́ться от него́.
18
18
И҆ ѡ҆блече́сѧ въ клѧ́твꙋ ꙗ҆́кѡ въ ри́зꙋ, и҆ вни́де ꙗ҆́кѡ вода̀ во оу҆тро́бꙋ є҆гѡ̀ и҆ ꙗ҆́кѡ є҆ле́й въ кѡ́сти є҆гѡ̀: І облече́ся в кля́тву, я́ко в ри́зу, і вни́де, я́ко вода́, во утро́бу єго́ і, я́ко єле́й, в ко́сті єго́;
19
19
да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ри́за, въ ню́же ѡ҆блачи́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ по́ѧсъ, и҆́мже вы́нꙋ ѡ҆поѧсꙋ́етсѧ. да бу́деть єму́, я́ко ри́за, в ню́же облачи́ться, і, я́ко по́яс, і́мже ви́ну опоясу́ється.
20
20
Сїѐ дѣ́ло ѡ҆болга́ющихъ мѧ̀ оу҆ гдⷭ҇а и҆ глаго́лющихъ лꙋка̑ваѧ на дꙋ́шꙋ мою̀. Сіє́ ді́ло оболга́ющих м'я у Го́спода і глаго́лющих лука́вая на ду́шу мою́.
21
21
И҆ ты̀, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, сотворѝ со мно́ю и҆́мене ра́ди твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ бл҃га млⷭ҇ть твоѧ̀: І Ти, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю і́мене ра́ди Твоєго́, я́ко бла́га ми́лость Твоя́;
22
22
и҆зба́ви мѧ̀, ꙗ҆́кѡ ни́щъ и҆ оу҆бо́гъ є҆́смь а҆́зъ, и҆ се́рдце моѐ смѧте́сѧ внꙋ́трь менє̀. ізба́ви м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз, і се́рдце моє́ см'яте́ся внутр мене́.
23
23
Ꙗ҆́кѡ сѣ́нь, внегда̀ оу҆клони́тисѧ є҆́й, ѿѧ́хсѧ: стрѧсо́хсѧ ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи. Я́ко сінь, внегда́ уклони́тися єй, отя́хся; стрясо́хся, я́ко пру́зи.
24
24
Кѡлѣ́на моѧ̑ и҆знемо́госта ѿ поста̀, и҆ пло́ть моѧ̀ и҆змѣни́сѧ є҆ле́а ра́ди. Колі́на моя́ ізнемо́госта от посту, і плоть моя́ ізміни́ся єле́я ра́ди.
25
25
И҆ а҆́зъ бы́хъ поноше́нїе и҆̀мъ: ви́дѣша мѧ̀, покива́ша глава́ми свои́ми. І аз бих поноше́ніє їм; ви́діша м'я, покива́ша глава́ми свої́ми.
26
26
Помози́ ми, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, и҆ сп҃си́ мѧ по млⷭ҇ти твое́й: Помози́ мі, Го́споди Бо́же мой, і спаси́ м'я по ми́лості Твоє́й;
27
27
и҆ да разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ твоѧ̀ сїѧ̀, и҆ ты̀, гдⷭ҇и, сотвори́лъ є҆сѝ ю҆̀. і да разумі́ють, я́ко рука́ Твоя́ сія́, і Ти, Го́споди, сотвори́л єси́ ю.
28
28
Прокленꙋ́тъ ті́и, и҆ ты̀ блгⷭ҇ви́ши: востаю́щїи на мѧ̀ да постыдѧ́тсѧ, ра́бъ же тво́й возвесели́тсѧ. Проклену́ть ті́ї, і Ти благослови́ши; востаю́щії на м'я да постидя́ться, раб же Твой возвесели́ться.
29
29
Да ѡ҆блекꙋ́тсѧ ѡ҆болга́ющїи мѧ̀ въ срамотꙋ̀ и҆ ѡ҆де́ждꙋтсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆де́ждою стꙋдо́мъ свои́мъ. Да облеку́ться оболга́ющії м'я в срамоту́ і оде́ждуться, я́ко оде́ждою, студо́м свої́м.
30
30
И҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви ѕѣлѡ̀ оу҆сты̑ мои́ми и҆ посредѣ̀ мно́гихъ восхвалю̀ є҆го̀: Іспові́мся Го́сподеві зіло́ усти́ мої́ми і посреді́ мно́гих восхвалю́ Єго́;
31
31
ꙗ҆́кѡ преста̀ ѡ҆деснꙋ́ю оу҆бо́гагѡ, є҆́же спⷭ҇тѝ ѿ гонѧ́щихъ дꙋ́шꙋ мою̀. я́ко преста́ одесну́ю убо́гаго, є́же спасти́ от гоня́щих ду́шу мою́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ р҃ѳ
Псалом 109
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃ѳ҃. Псало́м Дави́ду, 109.
1
1
Речѐ гдⷭ҇ь гдⷭ҇еви моемꙋ̀: сѣдѝ ѡ҆деснꙋ́ю менє̀, до́ндеже положꙋ̀ врагѝ твоѧ̑ подно́жїе но́гъ твои́хъ. Рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє ног Твої́х.
2
2
Же́злъ си́лы по́слетъ тѝ гдⷭ҇ь ѿ сїѡ́на, и҆ гдⷭ҇ствꙋй посредѣ̀ врагѡ́въ твои́хъ. Жезл си́ли по́слеть Ті Госпо́дь от Сіо́на, і Госпо́дствуй посреді́ враго́в Твої́х.
3
3
Съ тобо́ю нача́ло въ де́нь си́лы твоеѧ̀, во свѣ́тлостехъ ст҃ы́хъ твои́хъ: и҆з̾ чре́ва пре́жде денни́цы роди́хъ тѧ̀. С Тобо́ю нача́ло в день си́ли Твоєя́, во сві́тлостех святи́х Твої́х; із чре́ва пре́жде денни́ці роди́х Тя.
4
4
Клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь и҆ не раска́етсѧ: ты̀ і҆ере́й во вѣ́къ по чи́нꙋ мелхїседе́ковꙋ. Кля́тся Госпо́дь і не раска́ється: Ти ієре́й во вік по чи́ну Мелхіседе́кову.
5
5
Гдⷭ҇ь ѡ҆деснꙋ́ю тебє̀ сокрꙋши́лъ є҆́сть въ де́нь гнѣ́ва своегѡ̀ цари̑: Госпо́дь одесну́ю Тебе́ сокруши́л єсть в день гні́ва Своєго́ царі́;
6
6
сꙋ́дитъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆спо́лнитъ падє́нїѧ, сокрꙋши́тъ главы̑ на землѝ мно́гихъ. су́дить во язи́ціх, іспо́лнить паде́нія, сокруши́ть глави́ на землі́ мно́гих.
7
7
Ѿ пото́ка на пꙋтѝ пїе́тъ: сегѡ̀ ра́ди вознесе́тъ главꙋ̀. От пото́ка на путі́ піє́ть; сего́ ра́ди вознесе́ть главу́.
Ѱало́мъ р҃і
Псалом 110
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃і҃. Аллилу́я, 110.
1
1
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ въ совѣ́тѣ пра́выхъ и҆ со́нмѣ. Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м в сові́ті пра́вих і со́нмі.
2
2
Вє́лїѧ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ, и҆зы̑скана во всѣ́хъ во́лѧхъ є҆гѡ̀: Ве́лія діла́ Госпо́дня, ізи́скана во всіх во́лях Єго́;
3
3
и҆сповѣ́данїе и҆ великолѣ́пїе дѣ́ло є҆гѡ̀, и҆ пра́вда є҆гѡ̀ пребыва́етъ въ вѣ́къ вѣ́ка. іспові́даніє і великолі́піє — ді́ло Єго́, і пра́вда Єго́ пребива́єть в вік ві́ка.
4
4
Па́мѧть сотвори́лъ є҆́сть чꙋде́съ свои́хъ: млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ гдⷭ҇ь. Па́м'ять сотвори́л єсть чуде́с Свої́х; ми́лостив і щедр Госпо́дь.
5
5
Пи́щꙋ дадѐ боѧ́щымсѧ є҆гѡ̀: помѧне́тъ въ вѣ́къ завѣ́тъ сво́й. Пи́щу даде́ боя́щимся Єго́; пом'яне́ть в вік заві́т Свой.
6
6
Крѣ́пость дѣ́лъ свои́хъ возвѣстѝ лю́демъ свои̑мъ, да́ти и҆̀мъ достоѧ́нїе ꙗ҆зы̑къ. Крі́пость діл Свої́х возвісти́ лю́дем Свої́м, да́ти їм достоя́ніє язи́к.
7
7
Дѣла̀ рꙋ́къ є҆гѡ̀ и҆́стина и҆ сꙋ́дъ, вѣ̑рны всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, Діла́ рук Єго́ — і́стина і суд, ві́рни вся за́повіді Єго́,
8
8
оу҆твержє́ны въ вѣ́къ вѣ́ка, сотворє́ны во и҆́стинѣ и҆ правотѣ̀. утверже́ни в вік ві́ка, сотворе́ни во і́стині і правоті́.
9
9
И҆збавле́нїе посла̀ лю́демъ свои̑мъ: заповѣ́да въ вѣ́къ завѣ́тъ сво́й: ст҃о и҆ стра́шно и҆́мѧ є҆гѡ̀. Ізбавле́ніє посла́ лю́дем Свої́м; запові́да в вік заві́т Свой; свя́то і стра́шно і́м'я Єго́.
10
10
Нача́ло премⷣрости стра́хъ гдⷭ҇ень, ра́зꙋмъ же бл҃гъ всѣ̑мъ творѧ́щымъ и҆̀: хвала̀ є҆гѡ̀ пребыва́етъ въ вѣ́къ вѣ́ка. Нача́ло прему́дрости — страх Госпо́день, ра́зум же благ всім творя́щим ї; хвала́ Єго́ пребива́єть в вік ві́ка.
Ѱало́мъ ра҃і
Псалом 111
0
0
А҆ллилꙋ́їа, ѱало́мъ, р҃а҃і҃. Аллилу́я, псало́м, 111
1
1
Бл҃же́нъ мꙋ́жъ боѧ́йсѧ гдⷭ҇а, въ за́повѣдехъ є҆гѡ̀ восхо́щетъ ѕѣлѡ̀. Блаже́н муж боя́йся Го́спода, в за́повідех Єго́ восхо́щеть зіло́.
2
2
Си́льно на землѝ бꙋ́детъ сѣ́мѧ є҆гѡ̀, ро́дъ пра́выхъ благослови́тсѧ: Си́льно на землі́ бу́деть сі́м'я єго́, род пра́вих благослови́ться;
3
3
сла́ва и҆ бога́тство въ домꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ пра́вда є҆гѡ̀ пребыва́етъ въ вѣ́къ вѣ́ка. сла́ва і бога́тство в дому́ єго́, і пра́вда єго́ пребива́єть в вік ві́ка.
4
4
Возсїѧ̀ во тмѣ̀ свѣ́тъ пра̑вымъ: млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ и҆ првⷣнъ. Возсія́ во тьмі світ пра́вим; ми́лостив, і щедр, і пра́веден.
5
5
Бл҃гъ мꙋ́жъ ще́дрѧ и҆ даѧ̀: оу҆стро́итъ словеса̀ своѧ̑ на сꙋдѣ̀, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ не подви́житсѧ. Благ муж ще́дря і дая́; устро́їть словеса́ своя́ на суді́, я́ко в вік не подви́житься.
6
6
Въ па́мѧть вѣ́чнꙋю бꙋ́детъ првⷣникъ. В па́м'ять ві́чную бу́деть пра́ведник.
7
7
Ѿ слꙋ́ха ѕла̀ не оу҆бои́тсѧ: От слу́ха зла не убої́ться;
8
8
гото́во се́рдце є҆гѡ̀ оу҆пова́ти на гдⷭ҇а: оу҆тверди́сѧ се́рдце є҆гѡ̀, не оу҆бои́тсѧ, до́ндеже воззри́тъ на врагѝ своѧ̑. гото́во се́рдце єго́ упова́ти на Го́спода; утверди́ся се́рдце єго́, не убої́ться, до́ндеже воззри́ть на враги́ своя́.
9
9
Расточѝ, дадѐ оу҆бѡ́гимъ: пра́вда є҆гѡ̀ пребыва́етъ во вѣ́къ вѣ́ка: ро́гъ є҆гѡ̀ вознесе́тсѧ въ сла́вѣ. Расточи́, даде́ убо́гим; пра́вда єго́ пребива́єть во вік ві́ка: рог єго́ вознесе́ться в сла́ві.
10
10
Грѣ́шникъ оу҆́зритъ и҆ прогнѣ́ваетсѧ, зꙋбы̀ свои́ми поскреже́щетъ и҆ раста́етъ: жела́нїе грѣ́шника поги́бнетъ. Грі́шник у́зрить і прогні́вається, зуби́ свої́ми поскреже́щеть і раста́єть; жела́ніє грі́шника поги́бнеть.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рв҃і
Псалом 112
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃в҃і҃. Аллилу́я, 112.
1
1
Хвали́те, ѻ҆́троцы, гдⷭ҇а, хвали́те и҆́мѧ гдⷭ҇не. Хвалі́те, о́троци, Го́спода, хвалі́те і́м'я Госпо́днє.
2
2
Бꙋ́ди и҆́мѧ гдⷭ҇не бл҃гослове́но ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка. Бу́ди і́м'я Госпо́днє благослове́но отни́ні і до ві́ка.
3
3
Ѿ востѡ́къ со́лнца до за̑падъ хва́льно и҆́мѧ гдⷭ҇не. От восто́к со́лнця до за́пад хва́льно і́м'я Госпо́днє.
4
4
Высо́къ над̾ всѣ́ми ꙗ҆зы̑ки гдⷭ҇ь: над̾ нб҃сы̀ сла́ва є҆гѡ̀. Висо́к над всі́ми язи́ки Госпо́дь; над небесі́ сла́ва Єго́.
5
5
Кто̀ ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ; на высо́кихъ живы́й, Кто — я́ко Госпо́дь Бог наш? На висо́ких живи́й,
6
6
и҆ на смирє́нныѧ призира́ѧй на нб҃сѝ и҆ на землѝ: і на смире́нния призира́яй на небесі́ і на землі́;
7
7
воздвиза́ѧй ѿ землѝ ни́ща, и҆ ѿ гно́ища возвыша́ѧй оу҆бо́га: воздвиза́яй от землі́ ни́ща і от гно́їща возвиша́яй убо́га;
8
8
посади́ти є҆го̀ съ кнѧ̑зи, съ кнѧ̑зи люді́й свои́хъ: посади́ти єго́ с кня́зі, с кня́зі люді́й Свої́х;
9
9
вселѧ́ѧ непло́довь въ до́мъ, ма́терь ѡ҆ ча́дѣхъ веселѧ́щꙋсѧ. вселя́я непло́дов в дом, ма́тер о ча́діх веселя́щуся.
Ѱало́мъ рг҃і
Псалом 113
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃г҃і҃. Аллилу́я, 113.
1
1
Во и҆схо́дѣ і҆и҃левѣ ѿ є҆гѵ́пта, до́мꙋ і҆а́кѡвлѧ и҆з̾ люді́й ва̑рваръ, Во ісхо́ді Ізра́їлеві от Єги́пта, до́му Іа́ковля із люді́й ва́рвар,
2
2
бы́сть і҆ꙋде́а ст҃ы́нѧ є҆гѡ̀, і҆и҃ль ѡ҆́бласть є҆гѡ̀. бисть Іуде́я святи́ня Єго́, Ізра́їль — о́бласть Єго́.
3
3
Мо́ре ви́дѣ и҆ побѣжѐ, і҆ѻрда́нъ возврати́сѧ вспѧ́ть: Мо́ре ви́ді і побіже́, Іорда́н возврати́ся всп'ять;
4
4
го́ры взыгра́шасѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆внѝ, и҆ хо́лми ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы ѻ҆́вчїи. го́ри взигра́шася, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії.
5
5
Что́ ти є҆́сть, мо́ре, ꙗ҆́кѡ побѣ́гло є҆сѝ, и҆ тебѣ̀, і҆ѻрда́не, ꙗ҆́кѡ возврати́лсѧ є҆сѝ вспѧ́ть: Что ті єсть, мо́ре, я́ко побі́гло єси́? І тебі́, Іорда́не, я́ко возврати́лся єси́ всп'ять?
6
6
го́ры, ꙗ҆́кѡ взыгра́стесѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆внѝ, и҆ хо́лми ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы ѻ҆́вчїи. го́ри, я́ко взигра́стеся, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії.
7
7
Ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ подви́жесѧ землѧ̀, ѿ лица̀ бг҃а і҆а́кѡвлѧ: От лиця́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от лиця́ Бо́га Іа́ковля;
8
8
ѡ҆бра́щшагѡ ка́мень во є҆зе́ра вѡдна́ѧ и҆ несѣко́мый во и҆сто́чники вѡдны́ѧ. обра́щшаго ка́мень во єзе́ра водна́я і несіко́мий во істо́чники водни́я.
9
9
Не на́мъ, гдⷭ҇и, не на́мъ, но и҆́мени твоемꙋ̀ да́ждь сла́вꙋ ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й и҆ и҆́стинѣ твое́й: Не нам, Го́споди, не нам, но і́мені Твоєму́ даждь сла́ву о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й;
10
10
да не когда̀ рекꙋ́тъ ꙗ҆зы́цы: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ и҆́хъ; Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх?
11
11
Бг҃ъ же на́шъ на нб҃сѝ и҆ на землѝ, всѧ̑ є҆ли̑ка восхотѣ̀, сотворѝ. Бог же наш на небесі́ і на землі́, вся єли́ка восхоті́, сотвори́.
12
12
І҆́дѡли ꙗ҆зы̑къ сребро̀ и҆ зла́то, дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ: І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських;
13
13
оу҆ста̀ и҆́мꙋтъ, и҆ не возглаго́лютъ: ѻ҆́чи и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆́зрѧтъ: уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять;
14
14
оу҆́шы и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆слы́шатъ: нѡ́здри и҆́мꙋтъ, и҆ не ѡ҆бонѧ́ютъ: у́ші і́муть, і не усли́шать; но́здри і́муть, і не обоня́ють;
15
15
рꙋ́цѣ и҆́мꙋтъ, и҆ не ѡ҆сѧ́жꙋтъ: но́зѣ и҆́мꙋтъ, и҆ не по́йдꙋтъ: не возгласѧ́тъ горта́немъ свои́мъ. ру́ці і́муть, і не ося́жуть; но́зі і́муть, і не по́йдуть; не возглася́ть горта́нем свої́м.
16
16
Подо́бни и҆̀мъ да бꙋ́дꙋтъ творѧ́щїи ѧ҆̀ и҆ всѝ надѣ́ющїисѧ на нѧ̀. Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня.
17
17
До́мъ і҆и҃левъ оу҆пова̀ на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть. Дом Ізра́їлев упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть.
18
18
До́мъ а҆арѡ́нь оу҆пова̀ на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть. Дом Ааро́нь упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть.
19
19
Боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а оу҆пова́ша на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть. Боя́щіїся Го́спода упова́ша на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть.
20
20
Гдⷭ҇ь помѧнꙋ́въ ны̀ блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть на́съ: блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть до́мъ і҆и҃левъ, блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть до́мъ а҆арѡ́нь, Госпо́дь пом'яну́в ни благослови́л єсть нас, благослови́л єсть дом Ізра́їлев, благослови́л єсть дом Ааро́нь,
21
21
блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть боѧ́щыѧсѧ гдⷭ҇а, ма̑лыѧ съ вели́кими. благослови́л єсть боя́щияся Го́спода, ма́лия с вели́кими.
22
22
Да приложи́тъ гдⷭ҇ь на вы̀, на вы̀ и҆ на сы́ны ва́шѧ: Да приложи́ть Госпо́дь на ви, на ви і на си́ни ва́ша;
23
23
бл҃гослове́ни вы̀ гдⷭ҇еви, сотво́ршемꙋ нб҃о и҆ зе́млю. благослове́нні ви Го́сподеві, сотво́ршему не́бо і зе́млю.
24
24
Нб҃о нб҃сѐ гдⷭ҇еви, зе́млю же дадѐ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ. Не́бо небесе́ — Го́сподеві, зе́млю же даде́ синово́м челові́чеським.
25
25
Не ме́ртвїи восхва́лѧтъ тѧ̀, гдⷭ҇и, нижѐ всѝ низходѧ́щїи во а҆́дъ: Не ме́ртвії восхва́лять Тя, Го́споди, ніже́ всі низходя́щії во ад;
26
26
но мы̀ живі́и благослови́мъ гдⷭ҇а ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка. но ми живі́ї благослови́м Го́спода отни́ні і до ві́ка.
Ѱало́мъ рд҃і
Псалом 114
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃д҃і҃. Аллилу́я, 114.
1
1
Возлюби́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шитъ гдⷭ҇ь гла́съ моле́нїѧ моегѡ̀, Возлюби́х, я́ко усли́шить Госпо́дь глас моле́нія моєго́,
2
2
ꙗ҆́кѡ приклонѝ оу҆́хо своѐ мнѣ̀: и҆ во дни̑ моѧ̑ призовꙋ̀. я́ко приклони́ у́хо Своє́ мні; і во дні моя́ призову́.
3
3
Ѡ҆б̾ѧ́ша мѧ̀ бѡлѣ̑зни смє́ртныѧ, бѣды̑ а҆́дѡвы ѡ҆брѣто́ша мѧ̀: ско́рбь и҆ болѣ́знь ѡ҆брѣто́хъ и҆ и҆́мѧ гдⷭ҇не призва́хъ: Об'я́ша м'я болі́зні сме́ртния, біди́ а́дови обріто́ша м'я; скорб і болі́знь обріто́х і і́м'я Госпо́днє призва́х.
4
4
ѽ, гдⷭ҇и, и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀: млⷭ҇тивъ гдⷭ҇ь и҆ првⷣнъ, и҆ бг҃ъ на́шъ ми́лꙋетъ. О Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́; ми́лостив Госпо́дь і пра́веден, і Бог наш ми́луєть.
5
5
Хранѧ́й младе́нцы гдⷭ҇ь: смири́хсѧ, и҆ сп҃се́ мѧ. Храня́й младе́нці Госпо́дь; смири́хся, і спасе́ м'я.
6
6
Ѡ҆брати́сѧ, дꙋшѐ моѧ̀, въ поко́й тво́й, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бл҃годѣ́йствова тѧ̀: Обрати́ся, душе́ моя́, в поко́й твой, я́ко Госпо́дь благоді́йствова тя.
7
7
ꙗ҆́кѡ и҆з̾ѧ́тъ дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ сме́рти, ѻ҆́чи моѝ ѿ сле́зъ и҆ но́зѣ моѝ ѿ поползнове́нїѧ. я́ко із'я́т ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія.
8
8
Благоꙋгождꙋ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ во странѣ̀ живы́хъ. Благоугожду́ пред Го́сподем во страні́ живи́х.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рє҃і
Псалом 115
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃е҃і҃. Аллилу́я, 115.
1
1
Вѣ́ровахъ, тѣ́мже возглаго́лахъ: а҆́зъ же смири́хсѧ ѕѣлѡ̀. Ві́ровах, ті́мже возглаго́лах: аз же смири́хся зіло́.
2
2
А҆́зъ же рѣ́хъ во и҆зстꙋпле́нїи мое́мъ: всѧ́къ человѣ́къ ло́жъ. Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: всяк челові́к лож.
3
3
Что̀ возда́мъ гдⷭ҇еви ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же воздаде́ ми; Что возда́м Го́сподеві о всіх, Я́же воздаде́ мі?
4
4
Ча́шꙋ спⷭ҇нїѧ прїимꙋ̀ и҆ и҆́мѧ гдⷭ҇не призовꙋ̀: Ча́шу спаcе́нія прийму́ і і́м'я Госпо́днє призову́;
5
5
моли̑твы моѧ̑ гдⷭ҇еви возда́мъ пред̾ всѣ́ми людьмѝ є҆гѡ̀. моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́.
6
6
Чтⷭ҇на̀ пред̾ гдⷭ҇емъ сме́рть прпⷣбныхъ є҆гѡ̀. Честна́ пред Го́сподем смерть преподо́бних Єго́.
7
7
Ѽ, гдⷭ҇и, а҆́зъ ра́бъ тво́й, а҆́зъ ра́бъ тво́й и҆ сы́нъ рабы́ни твоеѧ̀: растерза́лъ є҆сѝ оу҆́зы моѧ̑. О Го́споди, аз раб Твой, аз раб Твой і син раби́ні Твоєя́. Растерза́л єси́ у́зи моя́.
8
8
Тебѣ̀ пожрꙋ̀ же́ртвꙋ хвалы̀, и҆ во и҆́мѧ гдⷭ҇не призовꙋ̀. Тебі́ пожру́ же́ртву хвали́ і во і́м'я Госпо́днє призову́.
9
9
Моли̑твы моѧ̑ гдⷭ҇еви возда́мъ пред̾ всѣ́ми людьмѝ є҆гѡ̀, Моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́,
10
10
во дво́рѣхъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, посредѣ̀ тебє̀, і҆ерⷭ҇ли́ме. во дво́ріх до́му Госпо́дня, посреді́ тебе́, Ієрусали́ме.
Ѱало́мъ рѕ҃і
Псалом 116
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃ѕ҃і҃. Аллилу́я, 116.
1
1
Хвали́те гдⷭ҇а, всѝ ꙗ҆зы́цы, похвали́те є҆го̀, всѝ лю́дїе: Хвалі́те Го́спода, всі язи́ци, похвалі́те Єго́, всі лю́діє;
2
2
ꙗ҆́кѡ оу҆тверди́сѧ млⷭ҇ть є҆гѡ̀ на на́съ, и҆ и҆́стина гдⷭ҇нѧ пребыва́етъ во вѣ́къ. я́ко утверди́ся ми́лость Єго́ на нас, і і́стина Госпо́дня пребива́єть во вік.
Ѱало́мъ рз҃і
Псалом 117
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃з҃і҃. Аллилу́я, 117.
1
1
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
2
2
Да рече́тъ оу҆́бѡ до́мъ і҆и҃левъ: ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Да рече́ть у́бо дом Ізра́їлев: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́.
3
3
Да рече́тъ оу҆́бѡ до́мъ а҆арѡ́нь: ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Да рече́ть у́бо дом Ааро́нь: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́.
4
4
Да рекꙋ́тъ оу҆́бѡ всѝ боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а: ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Да реку́ть у́бо всі боя́щіїся Го́спода: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́.
5
5
Ѿ ско́рби призва́хъ гдⷭ҇а, и҆ оу҆слы́ша мѧ̀ въ простра́нство. От ско́рби призва́х Го́спода, і усли́ша м'я в простра́нство.
6
6
Гдⷭ҇ь мнѣ̀ помо́щникъ, и҆ не оу҆бою́сѧ: что̀ сотвори́тъ мнѣ̀ человѣ́къ; Госпо́дь мні помо́щник, і не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к?
7
7
гдⷭ҇ь мнѣ̀ помо́щникъ, и҆ а҆́зъ воззрю̀ на врагѝ моѧ̑. Госпо́дь мні помо́щник, і аз воззрю́ на враги́ моя́.
8
8
Бл҃го є҆́сть надѣ́ѧтисѧ на гдⷭ҇а, не́жели надѣ́ѧтисѧ на человѣ́ка: Благо єсть наді́ятися на Го́спода, не́жели наді́ятися на челові́ка;
9
9
бл҃го є҆́сть оу҆пова́ти на гдⷭ҇а, не́жели оу҆пова́ти на кнѧ̑зи. бла́го єсть упова́ти на Го́спода, не́жели упова́ти на кня́зі.
10
10
Всѝ ꙗ҆зы́цы ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ противлѧ́хсѧ и҆̀мъ: Всі язи́ци обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм;
11
11
ѡ҆быше́дше ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ противлѧ́хсѧ и҆̀мъ: Обише́дше обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм.
12
12
ѡ҆быдо́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ пче́лы со́тъ, и҆ разгорѣ́шасѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь въ те́рнїи: и҆ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ противлѧ́хсѧ и҆̀мъ. обидо́ша м'я, я́ко пче́ли сот, і разгорі́шася, я́ко огнь в те́рнії; і і́менем Госпо́днім противля́хся їм.
13
13
Ѿринове́нъ преврати́хсѧ па́сти, и҆ гдⷭ҇ь прїѧ́тъ мѧ̀. Отринове́н преврати́хся па́сти, і Госпо́дь прия́т м'я.
14
14
Крѣ́пость моѧ̀ и҆ пѣ́нїе моѐ гдⷭ҇ь, и҆ бы́сть мѝ во спⷭ҇нїе. Крі́пость моя́ і пі́ніє моє́ — Госпо́дь, і бисть мі во спасе́ніє.
15
15
Гла́съ ра́дости и҆ спⷭ҇нїѧ въ селе́нїихъ првⷣныхъ: десни́ца гдⷭ҇нѧ сотворѝ си́лꙋ. Глас ра́дости і спаcе́нія в селе́ніїх пра́ведних; десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу.
16
16
Десни́ца гдⷭ҇нѧ вознесе́ мѧ, десни́ца гдⷭ҇нѧ сотворѝ си́лꙋ. Десни́ця Госпо́дня вознесе́ м'я, десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу.
17
17
Не оу҆мрꙋ̀, но жи́въ бꙋ́дꙋ и҆ повѣ́мъ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ. Не умру́, но жив бу́ду і пові́м діла́ Госпо́дня.
18
18
Наказꙋ́ѧ наказа́ мѧ гдⷭ҇ь, сме́рти же не предаде́ мѧ. Наказу́я наказа́ м'я Госпо́дь, сме́рті же не предаде́ м'я.
19
19
Ѿве́рзите мнѣ̀ врата̀ пра́вды: вше́дъ въ нѧ̀, и҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви. Отве́рзіте мні врата́ пра́вди; вшед в ня, іспові́мся Го́сподеві.
20
20
Сїѧ̑ врата̀ гдⷭ҇нѧ: првⷣнїи вни́дꙋтъ въ нѧ̀. Сія́ врата́ Госпо́дня; пра́веднії вни́дуть в ня.
21
21
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ бы́лъ є҆сѝ мнѣ̀ во спⷭ҇нїе. Іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє.
22
22
Ка́мень, є҆го́же небрего́ша зи́ждꙋщїи, се́й бы́сть во главꙋ̀ оу҆́гла: Ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла.
23
23
ѿ гдⷭ҇а бы́сть се́й, и҆ є҆́сть ди́венъ во ѻ҆чесѣ́хъ на́шихъ. От Го́спода бисть сей, і єсть ди́вен во очесі́х на́ших.
24
24
Се́й де́нь, є҆го́же сотворѝ гдⷭ҇ь, возра́дꙋемсѧ и҆ возвесели́мсѧ въ ѻ҆́нь. Сей день, єго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуємся і возвеселі́мся в онь.
25
25
Ѽ, гдⷭ҇и, сп҃си́ же, ѽ, гдⷭ҇и, поспѣши́ же. О, Го́споди, спаси́ же, о, Го́споди, поспіши́ же.
26
26
Блгⷭ҇ве́нъ грѧды́й во и҆́мѧ гдⷭ҇не: благослови́хомъ вы̀ и҆з̾ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ. Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє; благослови́хом ви із до́му Госпо́дня.
27
27
Бг҃ъ гдⷭ҇ь, и҆ ꙗ҆ви́сѧ на́мъ: соста́вите пра́здникъ во оу҆чаща́ющихъ до рѡ́гъ ѻ҆лтаре́выхъ. Бог Госпо́дь, і яви́ся нам; соста́віте пра́здник во учаща́ющих до рог олтаре́вих.
28
28
Бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, и҆ и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀: бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, и҆ вознесꙋ́ тѧ: и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ бы́лъ є҆сѝ мнѣ̀ во спⷭ҇нїе. Бог мой єси́ Ти, і іспові́мся Тебі́; Бог мой єси́ Ти, і вознесу́ Тя; іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє.
29
29
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ ри҃і
Псалом 118
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃и҃і҃. Аллилу́я, 118.
1
1
Бл҃же́ни непоро́чнїи въ пꙋ́ть [въ пꙋтѝ], ходѧ́щїи въ зако́нѣ гдⷭ҇ни. Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні.
2
2
Бл҃же́ни и҆спыта́ющїи свидѣ̑нїѧ є҆гѡ̀, всѣ́мъ срⷣцемъ взы́щꙋтъ є҆го̀. Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́.
3
3
Не дѣ́лающїи бо беззако́нїѧ въ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ ходи́ша. Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша.
4
4
Ты̀ заповѣ́далъ є҆сѝ за́пѡвѣди твоѧ̑ сохрани́ти ѕѣлѡ̀: Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́;
5
5
дабы̀ и҆спра́вилисѧ пꙋтїѐ моѝ, сохрани́ти ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑. даби́ іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
6
6
Тогда̀ не постыжꙋ́сѧ, внегда̀ призрѣ́ти мѝ на всѧ̑ за́пѡвѣди твоѧ̑. Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́.
7
7
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ пра́вости се́рдца, внегда̀ наꙋчи́тимисѧ сꙋдба́мъ пра́вды твоеѧ̀. Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́.
8
8
Ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ сохраню̀: не ѡ҆ста́ви менѐ до ѕѣла̀. Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́.
9
9
Въ чесо́мъ и҆спра́витъ ю҆нѣ́йшїй пꙋ́ть сво́й; внегда̀ сохрани́ти словеса̀ твоѧ̑. В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
10
10
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ тебѐ: не ѿри́ни менѐ ѿ за́повѣдїй твои́хъ. Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х.
11
11
Въ се́рдцы мое́мъ скры́хъ словеса̀ твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ да не согрѣшꙋ̀ тебѣ̀. В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́.
12
12
Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и: наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ. Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
13
13
Оу҆стна́ма мои́ма возвѣсти́хъ всѧ̑ сꙋдбы̑ оу҆́стъ твои́хъ. Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х.
14
14
На пꙋтѝ свидѣ́нїй твои́хъ наслади́хсѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ всѧ́комъ бога́тствѣ. На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві.
15
15
Въ за́повѣдехъ твои́хъ поглꙋмлю́сѧ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ю пꙋти̑ твоѧ̑. В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́.
16
16
Во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ поꙋчꙋ́сѧ: не забꙋ́дꙋ слове́съ твои́хъ. Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х.
17
17
Возда́ждь рабꙋ̀ твоемꙋ̀: живи́ мѧ, и҆ сохраню̀ словеса̀ твоѧ̑. Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́.
18
18
Ѿкры́й ѻ҆́чи моѝ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ю чꙋдеса̀ ѿ зако́на твоегѡ̀. Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
19
19
Пришле́цъ а҆́зъ є҆́смь на землѝ: не скры́й ѿ менє̀ за́пѡвѣди твоѧ̑. Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́.
20
20
Возлюбѝ дꙋша̀ моѧ̀ возжела́ти сꙋдбы̑ твоѧ̑ на всѧ́кое вре́мѧ. Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я.
21
21
Запрети́лъ є҆сѝ гѡ́рдымъ: про́клѧти оу҆клонѧ́ющїисѧ ѿ за́повѣдїй твои́хъ. Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х.
22
22
Ѿимѝ ѿ менє̀ поно́съ [поноше́нїе] и҆ оу҆ничиже́нїе, ꙗ҆́кѡ свидѣ́нїй твои́хъ взыска́хъ. Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х.
23
23
И҆́бо сѣдо́ша кнѧ̑зи и҆ на мѧ̀ клевета́хꙋ, ра́бъ же тво́й глꙋмлѧ́шесѧ во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ: І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х;
24
24
и҆́бо свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ поꙋче́нїе моѐ є҆́сть, и҆ совѣ́ти моѝ ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑. і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́.
25
25
Прильпѐ землѝ дꙋша̀ моѧ̀: живи́ мѧ по словесѝ твоемꙋ̀. Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
26
26
Пꙋти̑ моѧ̑ возвѣсти́хъ, и҆ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ: наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ. Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
27
27
Пꙋ́ть ѡ҆правда́нїй твои́хъ вразꙋми́ ми, и҆ поглꙋмлю́сѧ въ чꙋдесѣ́хъ твои́хъ. Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х.
28
28
Воздрема̀ дꙋша̀ моѧ̀ ѿ оу҆ны́нїѧ: оу҆тверди́ мѧ въ словесѣ́хъ твои́хъ. Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х.
29
29
Пꙋ́ть непра́вды ѿста́ви ѿ менє̀ и҆ зако́номъ твои́мъ поми́лꙋй мѧ̀. Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я.
30
30
Пꙋ́ть и҆́стины и҆зво́лихъ и҆ сꙋдбы̑ твоѧ̑ не забы́хъ. Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х.
31
31
Прилѣпи́хсѧ свидѣ́нїємъ твои̑мъ, гдⷭ҇и, не посрамѝ менѐ. Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́.
32
32
Пꙋ́ть за́повѣдїй твои́хъ теко́хъ, є҆гда̀ разшири́лъ є҆сѝ се́рдце моѐ. Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́.
33
33
Законоположѝ мнѣ̀, гдⷭ҇и, пꙋ́ть ѡ҆правда́нїй твои́хъ, и҆ взыщꙋ̀ и҆̀ вы́нꙋ: Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну;
34
34
вразꙋми́ мѧ, и҆ и҆спыта́ю зако́нъ тво́й и҆ сохраню̀ и҆̀ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ. Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м.
35
35
Наста́ви мѧ̀ на стезю̀ за́повѣдїй твои́хъ, ꙗ҆́кѡ тꙋ́ю восхотѣ́хъ. Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х.
36
36
Приклонѝ се́рдце моѐ во свидѣ̑нїѧ твоѧ̑, а҆ не въ лихои́мство. Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство.
37
37
Ѿвратѝ ѻ҆́чи моѝ є҆́же не ви́дѣти сꙋеты̀: въ пꙋтѝ твое́мъ живи́ мѧ. Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я.
38
38
Поста́ви рабꙋ̀ твоемꙋ̀ сло́во твоѐ въ стра́хъ тво́й. Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой.
39
39
Ѿимѝ поноше́нїе моѐ, є҆́же непщева́хъ: ꙗ҆́кѡ сꙋдбы̑ твоѧ̑ бл҃ги. Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі.
40
40
Сѐ, возжела́хъ за́пѡвѣди твоѧ̑: въ пра́вдѣ твое́й живи́ мѧ. Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я.
41
41
И҆ да прїи́детъ на мѧ̀ млⷭ҇ть твоѧ̀, гдⷭ҇и, спⷭ҇нїе твоѐ по словесѝ твоемꙋ̀: І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́;
42
42
и҆ ѿвѣща́ю поноша́ющымъ мѝ сло́во, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́хъ на словеса̀ твоѧ̑. і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́.
43
43
И҆ не ѿимѝ ѿ оу҆́стъ мои́хъ словесѐ и҆́стинна до ѕѣла̀, ꙗ҆́кѡ на сꙋдбы̑ твоѧ̑ оу҆пова́хъ: І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х;
44
44
и҆ сохраню̀ зако́нъ тво́й вы́нꙋ, въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка.
45
45
И҆ хожда́хъ въ широтѣ̀, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ взыска́хъ: І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х;
46
46
и҆ глаго́лахъ ѡ҆ свидѣ́нїихъ твои́хъ пред̾ цари̑ и҆ не стыдѧ́хсѧ: і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся;
47
47
и҆ поꙋча́хсѧ въ за́повѣдехъ твои́хъ, ꙗ҆̀же возлюби́хъ ѕѣлѡ̀: і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́;
48
48
и҆ воздвиго́хъ рꙋ́цѣ моѝ къ за́повѣдемъ твои̑мъ, ꙗ҆̀же возлюби́хъ, и҆ глꙋмлѧ́хсѧ во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ. і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х.
49
49
Помѧнѝ словеса̀ твоѧ̑ рабꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆́хже оу҆пова́нїе да́лъ мѝ є҆сѝ. Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́.
50
50
То́ мѧ оу҆тѣ́ши во смире́нїи мое́мъ, ꙗ҆́кѡ сло́во твоѐ живи́ мѧ. То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я.
51
51
Го́рдїи законопрестꙋпова́хꙋ до ѕѣла̀: ѿ зако́на же твоегѡ̀ не оу҆клони́хсѧ. Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
52
52
Помѧнꙋ́хъ сꙋдбы̑ твоѧ̑ ѿ вѣ́ка, гдⷭ҇и, и҆ оу҆тѣ́шихсѧ. Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся.
53
53
Печа́ль прїѧ́тъ мѧ̀ ѿ грѣ̑шникъ, ѡ҆ставлѧ́ющихъ зако́нъ тво́й. Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой.
54
54
Пѣ̑та бѧ́хꙋ мнѣ̀ ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ на мѣ́стѣ прише́лствїѧ моегѡ̀. Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́.
55
55
Помѧнꙋ́хъ въ нощѝ и҆́мѧ твоѐ, гдⷭ҇и, и҆ сохрани́хъ зако́нъ тво́й. Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой.
56
56
Се́й бы́сть мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́нїй твои́хъ взыска́хъ. Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
57
57
Ча́сть моѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ тво́й. Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой.
58
58
Помоли́хсѧ лицꙋ̀ твоемꙋ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́лꙋй мѧ̀ по словесѝ твоемꙋ̀. Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́.
59
59
Помы́слихъ пꙋти̑ твоѧ̑ и҆ возврати́хъ но́зѣ моѝ во свидѣ̑нїѧ твоѧ̑. Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́.
60
60
Оу҆гото́вихсѧ и҆ не смꙋти́хсѧ сохрани́ти за́пѡвѣди твоѧ̑. Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́.
61
61
Оу҆́ жѧ грѣ̑шникъ ѡ҆бѧза́шасѧ мнѣ̀, и҆ зако́на твоегѡ̀ не забы́хъ. У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
62
62
Полꙋ́нощи воста́хъ и҆сповѣ́датисѧ тебѣ̀ ѡ҆ сꙋдба́хъ пра́вды твоеѧ̀. Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́.
63
63
Прича́стникъ а҆́зъ є҆́смь всѣ̑мъ боѧ́щымсѧ тебє̀ и҆ хранѧ́щымъ за́пѡвѣди твоѧ̑. Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́.
64
64
Млⷭ҇ти твоеѧ̀, гдⷭ҇и, и҆спо́лнь землѧ̀: ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ наꙋчи́ мѧ. Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
65
65
Бл҃гость сотвори́лъ є҆сѝ съ рабо́мъ твои́мъ, гдⷭ҇и, по словесѝ твоемꙋ̀: Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́;
66
66
бл҃гости и҆ наказа́нїю и҆ ра́зꙋмꙋ наꙋчи́ мѧ, ꙗ҆́кѡ за́повѣдемъ твои̑мъ вѣ́ровахъ. бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах.
67
67
Пре́жде да́же не смири́тимисѧ, а҆́зъ прегрѣши́хъ: сегѡ̀ ра́ди сло́во твоѐ сохрани́хъ. Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х.
68
68
Бл҃гъ є҆сѝ ты̀, гдⷭ҇и: и҆ бл҃гостїю твое́ю наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ. Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
69
69
Оу҆мно́жисѧ на мѧ̀ непра́вда го́рдыхъ: а҆́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ и҆спыта́ю за́пѡвѣди твоѧ̑. Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́.
70
70
Оу҆сыри́сѧ ꙗ҆́кѡ млеко̀ се́рдце и҆́хъ: а҆́зъ же зако́нꙋ твоемꙋ̀ поꙋчи́хсѧ. Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
71
71
Бл҃го мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ смири́лъ мѧ̀ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ да наꙋчꙋ́сѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ. Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м.
72
72
Бл҃гъ мнѣ̀ зако́нъ оу҆́стъ твои́хъ па́че ты́сѧщъ зла́та и҆ сребра̀. Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
73
73
Рꙋ́це твоѝ сотвори́стѣ мѧ̀ и҆ созда́стѣ мѧ̀: вразꙋми́ мѧ, и҆ наꙋчꙋ́сѧ за́повѣдемъ твои̑мъ. Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м.
74
74
Боѧ́щїисѧ тебє̀ оу҆́зрѧтъ мѧ̀ и҆ возвеселѧ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ. Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х.
75
75
Разꙋмѣ́хъ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ пра́вда сꙋдбы̑ твоѧ̑, и҆ вои́стиннꙋ смири́лъ мѧ̀ є҆сѝ. Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́.
76
76
Бꙋ́ди же млⷭ҇ть твоѧ̀, да оу҆тѣ́шитъ мѧ̀, по словесѝ твоемꙋ̀ рабꙋ̀ твоемꙋ̀: Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́;
77
77
да прїи́дꙋтъ мнѣ̀ щедрѡ́ты твоѧ̑, и҆ жи́въ бꙋ́дꙋ, ꙗ҆́кѡ зако́нъ тво́й поꙋче́нїе моѐ є҆́сть. да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
78
78
Да постыдѧ́тсѧ го́рдїи, ꙗ҆́кѡ непра́веднѡ беззако́нноваша на мѧ̀: а҆́зъ же поглꙋмлю́сѧ [размышлѧ́ти бꙋ́дꙋ] въ за́повѣдехъ твои́хъ. Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х.
79
79
Да ѡ҆братѧ́тъ мѧ̀ боѧ́щїисѧ тебє̀ и҆ вѣ́дѧщїи свидѣ̑нїѧ твоѧ̑. Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́.
80
80
Бꙋ́ди се́рдце моѐ непоро́чно во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ, ꙗ҆́кѡ да не постыжꙋ́сѧ. Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся.
81
81
И҆зчеза́етъ во спⷭ҇нїе твоѐ дꙋша̀ моѧ̀, на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ: Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х;
82
82
и҆зчезо́ша ѻ҆́чи моѝ въ сло́во твоѐ, глаго́люще: когда̀ оу҆тѣ́шиши мѧ̀; ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я?
83
83
занѐ бы́хъ ꙗ҆́кѡ мѣ́хъ на сла́нѣ: ѡ҆правда́нїй твои́хъ не забы́хъ. зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х.
84
84
Коли́кѡ є҆́сть дні́й раба̀ твоегѡ̀; когда̀ сотвори́ши мѝ ѿ гонѧ́щихъ мѧ̀ сꙋ́дъ; Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд?
85
85
Повѣ́даша мнѣ̀ законопрестꙋ̑пницы глꙋмлє́нїѧ, но не ꙗ҆́кѡ зако́нъ тво́й, гдⷭ҇и. Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди.
86
86
Всѧ̑ за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆́стина: непра́веднѡ погна́ша мѧ̀, помози́ ми. Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі.
87
87
Вма́лѣ не сконча́ша менѐ на землѝ: а҆́зъ же не ѡ҆ста́вихъ за́повѣдїй твои́хъ. Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х.
88
88
По млⷭ҇ти твое́й живи́ мѧ, и҆ сохраню̀ свидѣ̑нїѧ оу҆́стъ твои́хъ. По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х.
89
89
Во вѣ́къ, гдⷭ҇и, сло́во твоѐ пребыва́етъ на нб҃сѝ. Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́.
90
90
Въ ро́дъ и҆ ро́дъ и҆́стина твоѧ̀: ѡ҆снова́лъ є҆сѝ зе́млю, и҆ пребыва́етъ. В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть.
91
91
Оу҆чине́нїемъ твои́мъ пребыва́етъ де́нь: ꙗ҆́кѡ всѧ́чєскаѧ рабѡ́тна тебѣ̀. Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́.
92
92
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще бы не зако́нъ тво́й поꙋче́нїе моѐ бы́лъ, тогда̀ оу҆́бѡ поги́блъ бы́хъ во смире́нїи мое́мъ: Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м;
93
93
во вѣ́къ не забꙋ́дꙋ ѡ҆правда́нїй твои́хъ, ꙗ҆́кѡ въ ни́хъ ѡ҆живи́лъ мѧ̀ є҆сѝ. во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́.
94
94
Тво́й є҆́смь а҆́зъ, сп҃си́ мѧ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́нїй твои́хъ взыска́хъ. Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
95
95
Менѐ жда́ша грѣ̑шницы погꙋби́ти мѧ̀: свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ разꙋмѣ́хъ. Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х.
96
96
Всѧ́кїѧ кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка̀ за́повѣдь твоѧ̀ ѕѣлѡ̀. Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́.
97
97
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ тво́й, гдⷭ҇и: ве́сь де́нь поꙋче́нїе моѐ є҆́сть. Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть.
98
98
Па́че вра̑гъ мои́хъ оу҆мꙋдри́лъ мѧ̀ є҆сѝ за́повѣдїю твое́ю, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ моѧ̀ є҆́сть. па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть.
99
99
Па́че всѣ́хъ оу҆ча́щихъ мѧ̀ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ поꙋче́нїе моѐ є҆́сть. па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть.
100
100
Па́че ста́рєцъ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ взыска́хъ. па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х.
101
101
Ѿ всѧ́кагѡ пꙋтѝ лꙋка́ва возбрани́хъ нога́мъ мои̑мъ, ꙗ҆́кѡ да сохраню̀ словеса̀ твоѧ̑: От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́;
102
102
ѿ сꙋде́бъ твои́хъ не оу҆клони́хсѧ, ꙗ҆́кѡ ты̀ законоположи́лъ мѝ є҆сѝ. от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́.
103
103
Ко́ль сладка̑ горта́ни моемꙋ̀ словеса̀ твоѧ̑: па́че ме́да оу҆стѡ́мъ мои̑мъ. Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м.
104
104
Ѿ за́повѣдїй твои́хъ разꙋмѣ́хъ: сегѡ̀ ра́ди возненави́дѣхъ всѧ́къ пꙋ́ть непра́вды. От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди.
105
105
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ тво́й, и҆ свѣ́тъ стезѧ́мъ мои̑мъ. Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м.
106
106
Клѧ́хсѧ и҆ поста́вихъ сохрани́ти сꙋдбы̑ пра́вды твоеѧ̀. Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́.
107
107
Смири́хсѧ до ѕѣла̀: гдⷭ҇и, живи́ мѧ по словесѝ твоемꙋ̀. Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
108
108
Вѡ́льнаѧ оу҆́стъ мои́хъ бл҃говоли́ же, гдⷭ҇и, и҆ сꙋдба́мъ твои̑мъ наꙋчи́ мѧ. Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я.
109
109
Дꙋша̀ моѧ̀ въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю [А҆леѯ.: моє́ю] вы́нꙋ, и҆ зако́на твоегѡ̀ не забы́хъ. Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
110
110
Положи́ша грѣ̑шницы сѣ́ть мнѣ̀: и҆ ѿ за́повѣдїй твои́хъ не заблꙋди́хъ. Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х.
111
111
Наслѣ́довахъ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ во вѣ́къ, ꙗ҆́кѡ ра́дованїе се́рдца моегѡ̀ сꙋ́ть: Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть;
112
112
приклони́хъ се́рдце моѐ сотвори́ти ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ въ вѣ́къ за воздаѧ́нїе. приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє.
113
113
Законопрестꙋ̑пныѧ возненави́дѣхъ, зако́нъ же тво́й возлюби́хъ. Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х.
114
114
Помо́щникъ мо́й и҆ застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ ты̀: на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ. Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х.
115
115
Оу҆клони́тесѧ ѿ менє̀, лꙋка́внꙋющїи, и҆ и҆спыта́ю за́пѡвѣди бг҃а моегѡ̀. Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́.
116
116
Застꙋпи́ мѧ по словесѝ твоемꙋ̀, и҆ жи́въ бꙋ́дꙋ: и҆ не посрамѝ менѐ ѿ ча́ѧнїѧ моегѡ̀: Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́;
117
117
помози́ ми, и҆ сп҃сꙋ́сѧ, и҆ поꙋчꙋ́сѧ во ѡ҆правда́нїихъ твои́хъ вы́нꙋ. помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну.
118
118
Оу҆ничижи́лъ є҆сѝ всѧ̑ ѿстꙋпа́ющыѧ ѿ ѡ҆правда́нїй твои́хъ: ꙗ҆́кѡ непра́ведно помышле́нїе и҆́хъ. Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх.
119
119
Престꙋпа́ющыѧ непщева́хъ всѧ̑ грѣ̑шныѧ землѝ: сегѡ̀ ра́ди возлюби́хъ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑. Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́.
120
120
Пригвоздѝ стра́хꙋ твоемꙋ̀ плѡ́ти моѧ̑: ѿ сꙋде́бъ бо твои́хъ оу҆боѧ́хсѧ. Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся.
121
121
Сотвори́хъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ: не преда́ждь менѐ ѡ҆би́дѧщымъ мѧ̀. Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я.
122
122
Воспрїимѝ раба̀ твоего̀ во бл҃го, да не ѡ҆клевета́ютъ менѐ го́рдїи. Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії.
123
123
Ѻ҆́чи моѝ и҆зчезо́стѣ во спⷭ҇нїе твоѐ и҆ въ сло́во пра́вды твоеѧ̀: О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́;
124
124
сотворѝ съ рабо́мъ твои́мъ по млⷭ҇ти твое́й, и҆ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ наꙋчи́ мѧ. сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
125
125
Ра́бъ тво́й є҆́смь а҆́зъ: вразꙋми́ мѧ, и҆ оу҆вѣ́мъ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑. Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́.
126
126
Вре́мѧ сотвори́ти гдⷭ҇еви: разори́ша зако́нъ тво́й. Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой.
127
127
Сегѡ̀ ра́ди возлюби́хъ за́пѡвѣди твоѧ̑ па́че зла́та и҆ топа́зїа. Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія.
128
128
Сегѡ̀ ра́ди ко всѣ̑мъ за́повѣдемъ твои̑мъ направлѧ́хсѧ, всѧ́къ пꙋ́ть непра́вды возненави́дѣхъ. Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх.
129
129
Ди̑вна свидѣ̑нїѧ твоѧ̑: сегѡ̀ ра́ди и҆спыта̀ ѧ҆̀ дꙋша̀ моѧ̀. Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́.
130
130
Ꙗ҆вле́нїе слове́съ твои́хъ просвѣща́етъ и҆ вразꙋмлѧ́етъ младе́нцы. Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці.
131
131
Оу҆ста̀ моѧ̑ ѿверзо́хъ и҆ привлеко́хъ дꙋ́хъ, ꙗ҆́кѡ за́повѣдїй твои́хъ жела́хъ. Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х.
1002
1002
Сла́ва: Сла́ва:
132
132
При́зри на мѧ̀ и҆ поми́лꙋй мѧ̀, по сꙋдꙋ̀ лю́бѧщихъ и҆́мѧ твоѐ. При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́.
133
133
Стѡпы̀ моѧ̑ напра́ви по словесѝ твоемꙋ̀, и҆ да не ѡ҆блада́етъ мно́ю всѧ́кое беззако́нїе: Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє;
134
134
и҆зба́ви мѧ̀ ѿ клеветы̀ человѣ́ческїѧ, и҆ сохраню̀ за́пѡвѣди твоѧ̑. ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́.
135
135
Лицѐ твоѐ просвѣтѝ на раба̀ твоего̀ и҆ наꙋчи́ мѧ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ. Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
136
136
И҆схѡ́дища водна̑ѧ и҆зведо́стѣ ѻ҆́чи моѝ, поне́же не сохрани́хъ зако́на твоегѡ̀. Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́.
137
137
Првⷣнъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, и҆ пра́ви сꙋдѝ твоѝ: Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́;
138
138
заповѣ́далъ є҆сѝ пра́вдꙋ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑, и҆ и҆́стинꙋ ѕѣлѡ̀. запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́.
139
139
И҆ста́ѧла мѧ̀ є҆́сть ре́вность твоѧ̀: ꙗ҆́кѡ забы́ша словеса̀ твоѧ̑ вразѝ моѝ. Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́.
140
140
Разжже́но сло́во твоѐ ѕѣлѡ̀, и҆ ра́бъ тво́й возлюбѝ є҆̀. Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є.
141
141
Ю҆нѣ́йшїй а҆́зъ є҆́смь и҆ оу҆ничиже́нъ: ѡ҆правда́нїй твои́хъ не забы́хъ. Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х.
142
142
Пра́вда твоѧ̀ пра́вда во вѣ́къ, и҆ зако́нъ тво́й и҆́стина. Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина.
143
143
Скѡ́рби и҆ нꙋ́жди ѡ҆брѣто́ша мѧ̀: за́пѡвѣди твоѧ̑ поꙋче́нїе моѐ. Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́.
144
144
Пра́вда свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ въ вѣ́къ: вразꙋми́ мѧ, и҆ жи́въ бꙋ́дꙋ. Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду.
145
145
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и: ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ взыщꙋ̀. Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́.
146
146
Воззва́хъ тѝ, сп҃си́ мѧ, и҆ сохраню̀ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑. Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́.
147
147
Предвари́хъ въ безго́дїи и҆ воззва́хъ: на словеса̀ твоѧ̑ оу҆пова́хъ. Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х.
148
148
Предвари́стѣ ѻ҆́чи моѝ ко оу҆́трꙋ, поꙋчи́тисѧ словесє́мъ твои̑мъ. Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м.
149
149
Гла́съ мо́й оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, по млⷭ҇ти твое́й: по сꙋдбѣ̀ твое́й живи́ мѧ. Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
150
150
Прибли́жишасѧ гонѧ́щїи мѧ̀ беззако́нїемъ: ѿ зако́на же твоегѡ̀ оу҆дали́шасѧ. Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
151
151
Бли́з̾ є҆сѝ ты̀, гдⷭ҇и, и҆ всѝ пꙋтїѐ твоѝ и҆́стина. Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина.
152
152
И҆спе́рва позна́хъ ѿ свидѣ́нїй твои́хъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ ѡ҆снова́лъ ѧ҆̀ є҆сѝ. Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́.
153
153
Ви́ждь смире́нїе моѐ и҆ и҆зми́ мѧ: ꙗ҆́кѡ зако́на твоегѡ̀ не забы́хъ. Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х.
154
154
Сꙋдѝ сꙋ́дъ мо́й и҆ и҆зба́ви мѧ̀: словесѐ ра́ди твоегѡ̀ живи́ мѧ. Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я.
155
155
Дале́че ѿ грѣ̑шникъ спⷭ҇нїе, ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́нїй твои́хъ не взыска́ша. Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша.
156
156
Щедрѡ́ты твоѧ̑ мнѡ́ги, гдⷭ҇и: по сꙋдбѣ̀ твое́й живи́ мѧ. Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
157
157
Мно́зи и҆згонѧ́щїи мѧ̀ и҆ стꙋжа́ющїи мѝ: ѿ свидѣ́нїй твои́хъ не оу҆клони́хсѧ. Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся.
158
158
Ви́дѣхъ неразꙋмѣва́ющыѧ и҆ и҆ста́ѧхъ: ꙗ҆́кѡ слове́съ твои́хъ не сохрани́ша. Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша.
159
159
Ви́ждь, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ возлюби́хъ: гдⷭ҇и, по млⷭ҇ти твое́й живи́ мѧ. Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я.
160
160
Нача́ло слове́съ твои́хъ и҆́стина, и҆ во вѣ́къ всѧ̑ сꙋдбы̑ пра́вды твоеѧ̀. Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́.
161
161
Кнѧ̑зи погна́ша мѧ̀ тꙋ́не: и҆ ѿ слове́съ твои́хъ оу҆боѧ́сѧ се́рдце моѐ. Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́.
162
162
Возра́дꙋюсѧ а҆́зъ ѡ҆ словесѣ́хъ твои́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣта́ѧй коры́сть мно́гꙋ. Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу.
163
163
Непра́вдꙋ возненави́дѣхъ и҆ ѡ҆мерзи́хъ: зако́нъ же тво́й возлюби́хъ. Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х.
164
164
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ тѧ̀ ѡ҆ сꙋдба́хъ пра́вды твоеѧ̀. Седмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́.
165
165
Ми́ръ мно́гъ лю́бѧщымъ зако́нъ тво́й, и҆ нѣ́сть и҆̀мъ собла́зна. Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна.
166
166
Ча́ѧхъ спⷭ҇нїѧ твоегѡ̀, гдⷭ҇и, и҆ за́пѡвѣди твоѧ̑ возлюби́хъ. Ча́ях спаcе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х.
167
167
Сохранѝ дꙋша̀ моѧ̀ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑ и҆ возлюбѝ ѧ҆̀ ѕѣлѡ̀. Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́.
168
168
Сохрани́хъ за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆ свидѣ̑нїѧ твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ всѝ пꙋтїѐ моѝ пред̾ тобо́ю, гдⷭ҇и. Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди.
169
169
Да прибли́житсѧ моле́нїе моѐ пред̾ тѧ̀, гдⷭ҇и: по словесѝ твоемꙋ̀ вразꙋми́ мѧ. Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я.
170
170
Да вни́детъ проше́нїе моѐ пред̾ тѧ̀: гдⷭ҇и, по словесѝ твоемꙋ̀ и҆зба́ви мѧ̀. Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я.
171
171
Ѿры́гнꙋтъ оу҆стнѣ̀ моѝ пѣ́нїе, є҆гда̀ наꙋчи́ши мѧ̀ ѡ҆правда́нїємъ твои̑мъ. Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м.
172
172
Провѣща́етъ ѧ҆зы́къ мо́й словеса̀ твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ за́пѡвѣди твоѧ̑ пра́вда. Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда.
173
173
Да бꙋ́детъ рꙋка̀ твоѧ̀ є҆́же спⷭ҇ти́ мѧ, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆зво́лихъ. Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих.
174
174
Возжела́хъ спⷭ҇нїе твоѐ, гдⷭ҇и, и҆ зако́нъ тво́й поꙋче́нїе моѐ є҆́сть. Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
175
175
Жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ моѧ̀ и҆ восхва́литъ тѧ̀: и҆ сꙋдбы̑ твоѧ̑ помо́гꙋтъ мнѣ̀. Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні.
176
176
Заблꙋди́хъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆вча̀ поги́бшее: взыщѝ раба̀ твоего̀, ꙗ҆́кѡ за́повѣдїй твои́хъ не забы́хъ. Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х.
1003
1003
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рѳ҃і
Псалом 119
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃ѳ҃і҃. Піснь степе́ней, 119.
1
1
Ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти мѝ, воззва́хъ, и҆ оу҆слы́ша мѧ̀. Ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти мі, воззва́х, і усли́ша м'я.
2
2
Гдⷭ҇и, и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ оу҆сте́нъ непра́ведныхъ и҆ ѿ ѧ҆зы́ка льсти́ва. Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́ от усте́н непра́ведних і от язи́ка льсти́ва.
3
3
Что̀ да́стсѧ тебѣ̀, и҆лѝ что̀ приложи́тсѧ тебѣ̀ къ ѧ҆зы́кꙋ льсти́вꙋ; Что да́сться Тебі́ іли́ что приложи́ться Тебі́ к язи́ку льсти́ву?
4
4
Стрѣ́лы си́льнагѡ и҆з̾ѡщрє́ны, со оу҆́гльми пꙋсты́нными. Стрі́ли си́льнаго ізощре́ни со у́гльми пусти́нними.
5
5
Оу҆вы̀ мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ прише́лствїе моѐ продолжи́сѧ, всели́хсѧ съ селє́нїи кида́рскими: Уви мні, я́ко прише́льствіє моє́ продолжи́ся, всели́хся с селе́нії кида́рськими;
6
6
мно́гѡ прише́лствова дꙋша̀ моѧ̀: съ ненави́дѧщими ми́ра бѣ́хъ ми́ренъ: мно́го прише́льствова душа́ моя́; с ненави́дящими ми́ра біх ми́рен;
7
7
є҆гда̀ глаго́лахъ и҆̀мъ, борѧ́хꙋ мѧ̀ тꙋ́не. єгда́ глаго́лах їм, боря́ху м'я ту́не.
Ѱало́мъ рк҃
Псалом 120
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃. Піснь степе́ней, 120.
1
1
Возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ въ го́ры, ѿню́дꙋже прїи́детъ по́мощь моѧ̀. Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́.
2
2
По́мощь моѧ̀ ѿ гдⷭ҇а, сотво́ршагѡ не́бо и҆ зе́млю. По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.
3
3
Не да́ждь во смѧте́нїе ногѝ твоеѧ̀, нижѐ воздре́млетъ хранѧ́й тѧ̀: Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя;
4
4
сѐ, не воздре́млетъ, нижѐ оу҆́снетъ хранѧ́й і҆и҃лѧ. се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля.
5
5
Гдⷭ҇ь сохрани́тъ тѧ̀, гдⷭ҇ь покро́въ тво́й на рꙋ́кꙋ деснꙋ́ю твою̀. Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́.
6
6
Во днѝ со́лнце не ѡ҆жже́тъ тебѐ, нижѐ лꙋна̀ но́щїю. Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію.
7
7
Гдⷭ҇ь сохрани́тъ тѧ̀ ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀, сохрани́тъ дꙋ́шꙋ твою̀ гдⷭ҇ь: Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь;
8
8
гдⷭ҇ь сохрани́тъ вхожде́нїе твоѐ и҆ и҆схожде́нїе твоѐ, ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка. Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка.
Ѱало́мъ рк҃а
Псалом 121
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃а҃. Піснь степе́ней, 121.
1
1
Возвесели́хсѧ ѡ҆ ре́кшихъ мнѣ̀: въ до́мъ гдⷭ҇ень по́йдемъ. Возвесели́хся о ре́кших мні: в дом Госпо́день по́йдем.
2
2
Стоѧ́ще бѧ́хꙋ но́ги на́шѧ во дво́рѣхъ твои́хъ, і҆ерⷭ҇ли́ме. Стоя́ще бя́ху но́ги на́ша во дво́ріх твої́х, Ієрусали́ме.
3
3
І҆ерⷭ҇ли́мъ зи́ждемый ꙗ҆́кѡ гра́дъ, є҆мꙋ́же прича́стїе є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ. Ієрусали́м зи́ждемий я́ко град, єму́же прича́стіє єго́ вку́пі.
4
4
Та́мѡ бо взыдо́ша кѡлѣ́на, кѡлѣ́на гдⷭ҇нѧ, свидѣ́нїе і҆и҃лево, и҆сповѣ́датисѧ и҆́мени гдⷭ҇ню: Та́мо бо взидо́ша колі́на, колі́на Госпо́дня, свиді́ніє Ізра́їлево, іспові́датися і́мені Госпо́дню;
5
5
ꙗ҆́кѡ та́мѡ сѣдо́ша престо́ли на сꙋ́дъ, престо́ли въ домꙋ̀ дв҃довѣ. я́ко та́мо сідо́ша престо́ли на суд, престо́ли в дому́ Дави́дові.
6
6
Вопроси́те же ꙗ҆̀же ѡ҆ ми́рѣ і҆ерⷭ҇ли́ма: и҆ ѻ҆би́лїе лю́бѧщымъ тѧ̀. Вопросі́те же я́же о ми́рі Ієрусали́ма, і оби́ліє лю́б'ящим тя.
7
7
Бꙋ́ди же ми́ръ въ си́лѣ твое́й, и҆ ѻ҆би́лїе въ столпостѣна́хъ твои́хъ. Бу́ди же мир в си́лі твоє́й, і оби́ліє в столпостіна́х твої́х.
8
8
Ра́ди бра́тїй мои́хъ и҆ бли́жнихъ мои́хъ глаго́лахъ оу҆́бѡ ми́ръ ѡ҆ тебѣ̀. Ра́ди бра́тій мої́х і бли́жніх мої́х глаго́лах у́бо мир о тебі́.
9
9
До́мꙋ ра́ди гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ взыска́хъ бл҃га̑ѧ тебѣ̀. До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взиска́х блага́я тебі́.
Ѱало́мъ рк҃в
Псалом 122
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃в҃. Піснь степе́ней, 122.
1
1
Къ тебѣ̀ возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ, живꙋ́щемꙋ на нб҃сѝ. К Тебі́ возведо́х о́чі мої́, живу́щему на небесі́.
2
2
Сѐ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи ра̑бъ въ рꙋкꙋ̀ госпо́дїй свои́хъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи рабы́ни въ рꙋкꙋ̀ госпожѝ своеѧ̀: та́кѡ ѻ҆́чи на́ши ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, до́ндеже оу҆ще́дритъ ны̀. Се, я́ко о́чі раб в руку́ госпо́дій свої́х, я́ко о́чі раби́ні в руку́ госпожі́ своєя́, та́ко о́чі на́ші ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрить ни.
3
3
Поми́лꙋй на́съ, гдⷭ҇и, поми́лꙋй на́съ, ꙗ҆́кѡ помно́гꙋ и҆спо́лнихомсѧ оу҆ничиже́нїѧ: Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, я́ко помно́гу іспо́лнихомся унічиже́нія;
4
4
наипа́че напо́лнисѧ дꙋша̀ на́ша поноше́нїѧ гобзꙋ́ющихъ и҆ оу҆ничиже́нїѧ го́рдыхъ. найпа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющих і унічиже́нія го́рдих.
Ѱало́мъ рк҃г
Псалом 123
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃г҃. Піснь степе́ней, 123.
1
1
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще не гдⷭ҇ь бы бы́лъ въ на́съ, да рече́тъ оу҆́бѡ і҆и҃ль: Я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, — да рече́ть у́бо Ізра́їль,
2
2
ꙗ҆́кѡ а҆́ще не гдⷭ҇ь бы бы́лъ въ на́съ, внегда̀ воста́ти человѣ́кѡмъ на ны̀, оу҆̀бо живы́хъ поже́рли бы́ша на́съ: я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, внегда́ воста́ти челові́ком на ни, — у́бо живи́х поже́рли би́ша нас;
3
3
внегда̀ прогнѣ́ватисѧ ꙗ҆́рости и҆́хъ на ны̀, оу҆̀бо вода̀ потопи́ла бы на́съ. внегда́ прогні́ватися я́рості їх на ни, у́бо вода́ потопи́ла би нас.
4
4
Пото́къ пре́йде дꙋша̀ на́ша: Пото́к пре́йде душа́ на́ша;
5
5
оу҆̀бо пре́йде дꙋша̀ на́ша во́дꙋ непостоѧ́ннꙋю. у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную.
6
6
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, и҆́же не дадѐ на́съ въ лови́твꙋ зꙋбѡ́мъ и҆́хъ. Благослове́н Госпо́дь, І́же не даде́ нас в лови́тву зубо́м їх.
7
7
Дꙋша̀ на́ша ꙗ҆́кѡ пти́ца и҆зба́висѧ ѿ сѣ́ти ловѧ́щихъ: сѣ́ть сокрꙋши́сѧ, и҆ мы̀ и҆зба́влени бы́хомъ. Душа́ на́ша, я́ко пти́ця ізба́вися от сі́ті ловя́щих; сіть сокруши́ся, і ми ізба́влені би́хом.
8
8
По́мощь на́ша во и҆́мѧ гдⷭ҇а, сотво́ршагѡ не́бо и҆ зе́млю. По́мощ на́ша во і́м'я Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рк҃д
Псалом 124
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃д҃. Піснь степе́ней, 124.
1
1
Надѣ́ющїисѧ на гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ гора̀ сїѡ́нъ: не подви́житсѧ въ вѣ́къ живы́й во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. Наді́ющіїся на Го́спода, я́ко гора́ Сіо́н; не подви́житься в вік живи́й во Ієрусали́мі.
2
2
Го́ры ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ гдⷭ҇ь ѡ҆́крестъ люді́й свои́хъ, ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка. Го́ри о́крест єго́, і Госпо́дь о́крест люді́й Свої́х, отни́ні і до ві́ка.
3
3
Ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́витъ гдⷭ҇ь жезла̀ грѣ́шныхъ на жре́бїй првⷣныхъ, ꙗ҆́кѡ да не про́стрꙋтъ првⷣнїи въ беззакѡ́нїѧ рꙋ́къ свои́хъ. Я́ко не оста́вить Госпо́дь жезла́ грі́шних на жре́бій пра́ведних, я́ко да не про́струть пра́веднії в беззако́нія рук свої́х.
4
4
Оу҆бл҃жѝ, гдⷭ҇и, бл҃гі̑ѧ и҆ пра̑выѧ срⷣцемъ. Ублажи́, Го́споди, благі́я і пра́вия се́рдцем.
5
5
Оу҆клонѧ́ющыѧсѧ же въ развращє́нїѧ ѿведе́тъ гдⷭ҇ь съ дѣ́лающими беззако́нїе: ми́ръ на і҆и҃лѧ. Уклоня́ющияся же в развраще́нія отведе́ть Госпо́дь с ді́лающими беззако́ніє; мир на Ізра́їля!
Ѱало́мъ рк҃є
Псалом 125
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃е҃. Піснь степе́ней, 125.
1
1
Внегда̀ возврати́ти гдⷭ҇ꙋ плѣ́нъ сїѡ́нь, бы́хомъ ꙗ҆́кѡ оу҆тѣ́шени. Внегда́ возврати́ти Го́споду плін Сіо́нь, би́хом я́ко уті́шені.
2
2
Тогда̀ и҆спо́лнишасѧ ра́дости оу҆ста̀ на̑ша, и҆ ѧ҆зы́къ на́шъ весе́лїѧ: тогда̀ рекꙋ́тъ во ꙗ҆зы́цѣхъ: возвели́чилъ є҆́сть гдⷭ҇ь сотвори́ти съ ни́ми. Тогда́ іспо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, і язи́к наш весе́лія; тогда́ реку́ть во язи́ціх: возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с ни́ми.
3
3
Возвели́чилъ є҆́сть гдⷭ҇ь сотвори́ти съ на́ми: бы́хомъ веселѧ́щесѧ. Возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с на́ми; би́хом веселя́щеся.
4
4
Возвратѝ, гдⷭ҇и, плѣне́нїе на́ше, ꙗ҆́кѡ пото́ки ю҆́гомъ. Возврати́, Го́споди, пліне́ніє на́ше, я́ко пото́ки ю́гом.
5
5
Сѣ́ющїи слеза́ми, ра́достїю по́жнꙋтъ. Сі́ющії слеза́ми ра́достію по́жнуть.
6
6
Ходѧ́щїи хожда́хꙋ и҆ пла́кахꙋсѧ, мета́юще сѣ́мена своѧ̑: грѧдꙋ́ще же прїи́дꙋтъ ра́достїю, взе́млюще рꙋкоѧ̑ти своѧ̑. Ходя́щії хожда́ху і пла́кахуся, мета́юще сі́мена своя́; гряду́ще же при́йдуть ра́достію, взе́млюще рукоя́ті своя́.
Ѱало́мъ рк҃ѕ
Псалом 126
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃ѕ҃. Піснь степе́ней, 126.
1
1
А҆́ще не гдⷭ҇ь сози́ждетъ до́мъ, всꙋ́е трꙋди́шасѧ зи́ждꙋщїи: а҆́ще не гдⷭ҇ь сохрани́тъ гра́дъ, всꙋ́е бдѣ̀ стрегі́й. А́ще не Госпо́дь сози́ждеть дом, всу́є труди́шася зи́ждущії; а́ще не Госпо́дь сохрани́ть град, всу́є бді стреги́й.
2
2
Всꙋ́е ва́мъ є҆́сть оу҆́треневати: воста́нете по сѣдѣ́нїи ꙗ҆дꙋ́щїи хлѣ́бъ болѣ́зни, є҆гда̀ да́стъ возлю́блєннымъ свои̑мъ со́нъ. Всу́є вам єсть у́треневати; воста́нете по сіді́нії яду́щії хліб болі́зні, єгда́ дасть возлю́бленним Свої́м сон.
3
3
Сѐ, достоѧ́нїе гдⷭ҇не сы́нове, мзда̀ плода̀ чре́внѧгѡ. Се, достоя́ніє Госпо́днє — си́нове, мзда — плода́ чре́вняго.
4
4
Ꙗ҆́кѡ стрѣ́лы въ рꙋцѣ̀ си́льнагѡ, та́кѡ сы́нове ѿтрѧсе́нныхъ. Я́ко стрі́ли в руці́ си́льнаго, та́ко си́нове оттрясе́нних.
5
5
Бл҃же́нъ, и҆́же и҆спо́лнитъ жела́нїе своѐ ѿ ни́хъ: не постыдѧ́тсѧ, є҆гда̀ глаго́лютъ врагѡ́мъ свои̑мъ во вратѣ́хъ. Блаже́н, і́же іспо́лнить жела́ніє своє́ от них; не постидя́ться, єгда́ глаго́лють враго́м свої́м во враті́х.
Ѱало́мъ рк҃з
Псалом 127
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃з҃. Піснь степе́ней, 127.
1
1
Бл҃же́ни всѝ боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а, ходѧ́щїи въ пꙋте́хъ є҆гѡ̀: Блаже́нні всі боя́щіїся Го́спода, ходя́щії в путе́х Єго́;
2
2
трꙋды̀ плодѡ́въ [рꙋ́къ] твои́хъ снѣ́си: бл҃же́нъ є҆сѝ, и҆ добро̀ тебѣ̀ бꙋ́детъ. труди́ плодо́в [рук] твої́х сні́си; блаже́н єси́, і добро́ тебі́ бу́деть.
3
3
Жена̀ твоѧ̀ ꙗ҆́кѡ лоза̀ плодови́та въ страна́хъ до́мꙋ твоегѡ̀: Жена́ Твоя́, я́ко лоза́ плодови́та, в страна́х до́му твоєго́;
4
4
сы́нове твоѝ ꙗ҆́кѡ новосаждє́нїѧ ма̑сличнаѧ ѡ҆́крестъ трапе́зы твоеѧ̀. си́нове твої́, я́ко новосажде́нія ма́сличная, о́крест трапе́зи твоєя́.
5
5
Сѐ, та́кѡ бл҃гослови́тсѧ человѣ́къ боѧ́йсѧ гдⷭ҇а. Се, та́ко благослови́ться челові́к боя́йся Го́спода.
6
6
Блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь ѿ сїѡ́на, и҆ оу҆́зриши бл҃га̑ѧ і҆ерⷭ҇ли́ма всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀, Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, і у́зриши блага́я Ієрусали́ма вся дні живота́ твоєго́,
7
7
и҆ оу҆́зриши сы́ны сынѡ́въ твои́хъ: ми́ръ на і҆и҃лѧ. і у́зриши си́ни сино́в твої́х; мир на Ізра́їля!
Ѱало́мъ рк҃и
Псалом 128
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃и҃. Піснь степе́ней, 128.
1
1
Мно́жицею бра́шасѧ со мно́ю ѿ ю҆́ности моеѧ̀, да рече́тъ оу҆́бѡ і҆и҃ль: Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, — да рече́ть у́бо Ізра́їль;
2
2
мно́жицею бра́шасѧ со мно́ю ѿ ю҆́ности моеѧ̀, и҆́бо не премого́ша мѧ̀. мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, і́бо не премого́ша м'я.
3
3
На хребтѣ̀ мое́мъ дѣ́лаша грѣ̑шницы, продолжи́ша беззако́нїе своѐ. На хребті́ моє́м ді́лаша грі́шници, продолжи́ша беззако́ніє своє́.
4
4
Гдⷭ҇ь првⷣнъ ссѣчѐ вы̑ѧ грѣ́шникѡвъ. Госпо́дь пра́веден ссіче́ ви́я грі́шников.
5
5
Да постыдѧ́тсѧ и҆ возвратѧ́тсѧ вспѧ́ть всѝ ненави́дѧщїи сїѡ́на: Да постидя́ться і возвратя́ться всп'ять всі ненави́дящії Сіо́на;
6
6
да бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ трава̀ на здѣ́хъ [на кро́вѣхъ], ꙗ҆́же пре́жде восторже́нїѧ и҆́зсше: да бу́дуть, я́ко трава́ на здіх [на кро́віх], я́же пре́жде восторже́нія і́зсше;
7
7
є҆́юже не и҆спо́лни рꙋкѝ своеѧ̀ жнѧ́й, и҆ нѣ́дра своегѡ̀ рꙋкоѧ̑ти собира́ѧй: Є́юже не іспо́лни руки́ своєя́ жняй, і ні́дра своєго́ рукоя́ті собира́яй;
8
8
и҆ не рѣ́ша мимоходѧ́щїи: блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на вы̀, благослови́хомъ вы̀ во и҆́мѧ гдⷭ҇не. і не рі́ша мимоходя́щії; благослове́ніє Госпо́днє на ви, благослови́хом ви во і́м'я Госпо́днє.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рк҃ѳ
Псалом 129
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃ѳ҃. Піснь степе́ней, 129.
1
1
И҆з̾ глꙋбины̀ воззва́хъ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и: гдⷭ҇и, оу҆слы́ши гла́съ мо́й. Із глубини́ воззва́х к Тебі́, Го́споди; Го́споди, усли́ши глас мой.
2
2
Да бꙋ́дꙋтъ оу҆́ши твоѝ вне́млющѣ гла́сꙋ моле́нїѧ моегѡ̀. Да бу́дуть у́ші Твої́ вне́млющі гла́су моле́нія моєго́.
3
3
А҆́ще беззакѡ́нїѧ на́зриши, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, кто̀ постои́тъ; ꙗ҆́кѡ оу҆ тебє̀ ѡ҆чище́нїе є҆́сть. А́ще беззако́нія на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто постої́ть? Я́ко у Тебе́ очище́ніє єсть.
4
4
И҆́мене ра́ди твоегѡ̀ потерпѣ́хъ тѧ̀, гдⷭ҇и, потерпѣ̀ дꙋша̀ моѧ̀ въ сло́во твоѐ: оу҆пова̀ дꙋша̀ моѧ̀ на гдⷭ҇а. І́мене ра́ди Твоєго́ потерпі́х* Тя, Го́споди, потерпі́ душа́ моя́ в сло́во Твоє́; упова́ душа́ моя́ на Го́спода.
5
5
Ѿ стра́жи оу҆́треннїѧ до но́щи, ѿ стра́жи оу҆́треннїѧ да оу҆пова́етъ і҆и҃ль на гдⷭ҇а: От стра́жі у́треннія до но́щі, от стра́жі у́треннія да упова́єть Ізра́їль на Го́спода;
6
6
ꙗ҆́кѡ оу҆ гдⷭ҇а млⷭ҇ть, и҆ мно́гое оу҆ негѡ̀ и҆збавле́нїе: и҆ то́й и҆зба́витъ і҆и҃лѧ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй є҆гѡ̀. я́ко у Го́спода ми́лость, і мно́гоє у Него́ ізбавле́ніє; і Той ізба́вить Ізра́їля от всіх беззако́ній єго́.
Ѱало́мъ рл҃
Псалом 130
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃л҃. Піснь степе́ней, 130.
1
1
Гдⷭ҇и, не вознесе́сѧ се́рдце моѐ, нижѐ вознесо́стѣсѧ ѻ҆́чи моѝ: нижѐ ходи́хъ въ вели́кихъ, нижѐ въ ди́вныхъ па́че менє̀. Го́споди, не вознесе́ся се́рдце моє́, ніже́ вознесо́стіся о́чі мої́; ніже́ ходи́х в вели́ких, ніже́ в ди́вних па́че мене́.
2
2
А҆́ще не смиреномꙋ́дрствовахъ, но вознесо́хъ дꙋ́шꙋ мою̀, ꙗ҆́кѡ ѿдое́ное на ма́терь свою̀, та́кѡ возда́си на дꙋ́шꙋ мою̀. А́ще не смиреному́дрствовах, но вознесо́х ду́шу мою́, я́ко отдоє́ноє на ма́тер свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́.
3
3
Да оу҆пова́етъ і҆и҃ль на гдⷭ҇а ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка. Да упова́єть Ізра́їль на Го́спода отни́ні і до ві́ка.
Ѱало́мъ рл҃а
Псалом 131
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃л҃а҃. Піснь степе́ней, 131.
1
1
Помѧнѝ, гдⷭ҇и, дв҃да и҆ всю̀ кро́тость є҆гѡ̀: Пом'яни́, Го́споди, Дави́да і всю кро́тость єго́;
2
2
ꙗ҆́кѡ клѧ́тсѧ гдⷭ҇еви, ѡ҆бѣща́сѧ бг҃ꙋ і҆а́кѡвлю: я́ко кля́тся Го́сподеві, обіща́ся Бо́гу Іа́ковлю;
3
3
а҆́ще вни́дꙋ въ селе́нїе до́мꙋ моегѡ̀, и҆лѝ взы́дꙋ на ѻ҆́дръ посте́ли моеѧ̀: а́ще вни́ду в селе́ніє до́му моєго́, іли́ взи́ду на одр посте́лі моєя́;
4
4
а҆́ще да́мъ со́нъ ѻ҆чи́ма мои́ма, и҆ вѣ́ждома мои́ма дрема́нїе, и҆ поко́й скранїа́ма мои́ма: а́ще дам сон очи́ма мої́ма, і ві́ждома* мої́ма дрема́ніє, і поко́й скранія́ма* мої́ма;
5
5
до́ндеже ѡ҆брѧ́щꙋ мѣ́сто гдⷭ҇еви, селе́нїе бг҃ꙋ і҆а́кѡвлю. до́ндеже обря́щу мі́сто Го́сподеві, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.
6
6
Сѐ, слы́шахомъ ѧ҆̀ во є҆ѵфра́ѳѣ, ѡ҆брѣто́хомъ ѧ҆̀ въ полѧ́хъ дꙋбра́вы: Се, сли́шахом я во Євфра́фі, обріто́хом я в поля́х дубра́ви;
7
7
вни́демъ въ селє́нїѧ є҆гѡ̀, поклони́мсѧ на мѣ́сто, и҆дѣ́же стоѧ́стѣ но́зѣ є҆гѡ̀. вни́дем в селе́нія Єго́, поклоні́мся на мі́сто, іді́же стоя́сті но́зі Єго́.
8
8
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, въ поко́й тво́й, ты̀ и҆ кївѡ́тъ ст҃ы́ни твоеѧ̀. Воскrни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ти і ківо́т святи́ні Твоєя́.
9
9
Сщ҃е́нницы твоѝ ѡ҆блекꙋ́тсѧ пра́вдою, и҆ прпⷣбнїи твоѝ возра́дꙋютсѧ. Свяще́нници Твої́ облеку́ться пра́вдою, і преподо́бнії Твої́ возра́дуються.
10
10
Дв҃да ра́ди раба̀ твоегѡ̀, не ѿвратѝ лицѐ пома́заннагѡ твоегѡ̀. Дави́да ра́ди, раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́.
11
11
Клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь дв҃дꙋ и҆́стиною, и҆ не ѿве́ржетсѧ є҆ѧ̀: ѿ плода̀ чре́ва твоегѡ̀ посаждꙋ̀ на престо́лѣ твое́мъ. Кля́тся Госпо́дь Дави́ду і́стиною, і не отве́ржеться єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лі твоє́м.
12
12
А҆́ще сохранѧ́тъ сы́нове твоѝ завѣ́тъ мо́й и҆ свидѣ̑нїѧ моѧ̑ сїѧ̑, и҆̀мже наꙋчꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ сы́нове и҆́хъ до вѣ́ка сѧ́дꙋтъ на престо́лѣ твое́мъ. А́ще сохраня́ть си́нове твої́ заві́т Мой і свиді́нія Моя́ сія́, ї́мже научу́ я, і си́нове їх до ві́ка ся́дуть на престо́лі твоє́м.
13
13
Ꙗ҆́кѡ и҆збра̀ гдⷭ҇ь сїѡ́на, и҆зво́ли и҆̀ въ жили́ще себѣ̀. Я́ко ізбра́ Госпо́дь Сіо́на, ізво́ли ї в жили́ще Себі́.
14
14
Се́й поко́й мо́й во вѣ́къ вѣ́ка, здѣ̀ вселю́сѧ, ꙗ҆́кѡ и҆зво́лихъ и҆̀. Сей поко́й Мой во вік ві́ка, зді вселю́ся, я́ко Ізво́лих ї.
15
15
Лови́твꙋ є҆гѡ̀ блгⷭ҇влѧ́ѧй блгⷭ҇влю̀, ни́щыѧ є҆гѡ̀ насы́щꙋ хлѣ̑бы: Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щия єго́ наси́щу хлі́би;
16
16
сщ҃е́нники є҆гѡ̀ ѡ҆блекꙋ̀ во спⷭ҇нїе, и҆ прпⷣбнїи є҆гѡ̀ ра́достїю возра́дꙋютсѧ. свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, і преподо́бнії єго́ ра́достію возра́дуються.
17
17
Та́мѡ возращꙋ̀ ро́гъ дв҃дови, оу҆гото́вахъ свѣти́лникъ пома́занномꙋ моемꙋ̀. Та́мо возращу́ рог Дави́дові, угото́вах світи́льник пома́занному моєму́.
18
18
Врагѝ є҆гѡ̀ ѡ҆блекꙋ̀ стꙋдо́мъ, на не́мъ же процвѣте́тъ ст҃ы́нѧ моѧ̀. Враги́ єго́ облеку́ студо́м, на нем же процвіте́ть святи́ня Моя́.
Ѱало́мъ рл҃в
Псалом 132
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃л҃в҃. Піснь степе́ней, 132.
1
1
Сѐ, что̀ добро̀, и҆лѝ что̀ красно̀, но є҆́же жи́ти бра́тїи вкꙋ́пѣ; Се, что добро́, іли́ что красно́, но є́же жи́ти бра́тії вку́пі?
2
2
Ꙗ҆́кѡ мѵ́ро на главѣ̀, сходѧ́щее на брадꙋ̀, брадꙋ̀ а҆арѡ́ню, сходѧ́щее на ѻ҆ме́ты ѻ҆де́жды є҆гѡ̀: Я́ко ми́ро на главі́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ти оде́жди єго́;
3
3
ꙗ҆́кѡ роса̀ а҆ермѡ́нскаѧ сходѧ́щаѧ на го́ры сїѡ̑нскїѧ: ꙗ҆́кѡ та́мѡ заповѣ́да гдⷭ҇ь блгⷭ҇ве́нїе и҆ живо́тъ до вѣ́ка. я́ко роса́ аєрмо́нськая сходя́щая на го́ри Сіо́нськія; я́ко та́мо запові́да Госпо́дь благослове́ніє і живо́т до ві́ка.
Ѱало́мъ рл҃г
Псалом 133
0
0
Пѣ́снь степе́ней, р҃л҃г҃. Піснь степе́ней, 133.
1
1
Сѐ, нн҃ѣ благослови́те гдⷭ҇а, всѝ рабѝ гдⷭ҇ни, стоѧ́щїи въ хра́мѣ гдⷭ҇ни, во дво́рѣхъ до́мꙋ бг҃а на́шегѡ. Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.
2
2
Въ но́щехъ воздѣжи́те рꙋ́ки ва́шѧ во ст҃а̑ѧ и҆ благослови́те гдⷭ҇а. В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода.
3
3
Блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь ѿ сїѡ́на, сотвори́вый не́бо и҆ зе́млю. Благослови́ть Тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рл҃д
Псалом 134
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃л҃д҃. Аллилу́я, 134.
1
1
Хвали́те и҆́мѧ гдⷭ҇не, хвали́те, рабѝ гдⷭ҇а, Хвалі́те і́м'я Госпо́днє, хвалі́те, раби́ Го́спода,
2
2
стоѧ́щїи во хра́мѣ гдⷭ҇ни, во дво́рѣхъ до́мꙋ бг҃а на́шегѡ. стоя́щії во хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.
3
3
Хвали́те гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ бла́гъ гдⷭ҇ь: по́йте и҆́мени є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ добро̀: Хвалі́те Го́спода, я́ко благ Госпо́дь; по́йте і́мені Єго́, я́ко добро́;
4
4
ꙗ҆́кѡ і҆а́кѡва и҆збра̀ себѣ̀ гдⷭ҇ь, і҆и҃лѧ въ достоѧ́нїе себѣ̀: я́ко Іа́кова ізбра́ Себі́ Госпо́дь, Ізра́їля в достоя́ніє Себі́;
5
5
ꙗ҆́кѡ а҆́зъ позна́хъ, ꙗ҆́кѡ ве́лїй гдⷭ҇ь, и҆ гдⷭ҇ь на́шъ над̾ всѣ́ми бѡ́ги: я́ко аз позна́х, я́ко ве́лій Госпо́дь, і Госпо́дь наш над всі́ми бо́ги;
6
6
всѧ̑, є҆ли̑ка восхотѣ̀ гдⷭ҇ь, сотворѝ на нб҃сѝ и҆ на землѝ, въ морѧ́хъ и҆ во всѣ́хъ бе́зднахъ. вся, єли́ка восхоті́ Госпо́дь, сотвори́ на небесі́ і на землі́, в моря́х і во всіх бе́зднах.
7
7
Возводѧ̀ ѡ҆́блаки ѿ послѣ́днихъ землѝ, мѡ́лнїи въ до́ждь сотворѝ, и҆зводѧ́й вѣ́тры ѿ сокро́вищъ свои́хъ. Возводя́ о́блаки от послі́дніх землі́, мо́лнії в дождь сотвори́, ізводя́й ві́три от сокро́вищ Свої́х.
8
8
И҆́же поразѝ пе́рвенцы є҆гѵ́пєтскїѧ ѿ человѣ́ка до скота̀: І́же порази́ пе́рвенці єги́петськия от челові́ка до скота́;
9
9
посла̀ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ посредѣ̀ тебє̀, є҆гѵ́пте, на фараѡ́на и҆ на всѧ̑ рабы̑ є҆гѡ̀. посла́ зна́менія і чудеса́ посреді́ тебе́, Єги́пте, на фарао́на і на вся раби́ єго́.
10
10
И҆́же поразѝ ꙗ҆зы́ки мнѡ́ги и҆ и҆збѝ цари̑ крѣ̑пки: І́же порази́ язи́ки мно́гі і ізби́ царі́ крі́пкі;
11
11
сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска и҆ ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, и҆ всѧ̑ ца̑рствїѧ ханаа̑нска: Сіо́на, царя́ Аморре́йська, і О́га, царя́ Васа́нська, і вся ца́рствія Ханаа́нська;
12
12
и҆ дадѐ зе́млю и҆́хъ достоѧ́нїе, достоѧ́нїе і҆и҃лю лю́демъ свои̑мъ. і даде́ зе́млю їх достоя́ніє, достоя́ніє Ізра́їлю лю́дем Свої́м.
13
13
Гдⷭ҇и, и҆́мѧ твоѐ въ вѣ́къ, и҆ па́мѧть твоѧ̀ въ ро́дъ и҆ ро́дъ: Го́споди, і́м'я Твоє́ в вік, і па́м'ять Твоя́ в род і род;
14
14
ꙗ҆́кѡ сꙋди́ти и҆́мать гдⷭ҇ь лю́демъ свои̑мъ, и҆ ѡ҆ рабѣ́хъ свои́хъ оу҆мо́литсѧ. я́ко суди́ти і́мать Госпо́дь лю́дем Свої́м, і о рабі́х Свої́х умо́литься.
15
15
І҆́дѡли ꙗ҆зы̑къ сребро̀ и҆ зла́то, дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ: І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських;
16
16
оу҆ста̀ и҆́мꙋтъ, и҆ не возглаго́лютъ: ѻ҆́чи и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆́зрѧтъ: уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять;
17
17
оу҆́ши и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆слы́шатъ: ниже́ бо є҆́сть дꙋ́хъ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ. у́ші і́муть і не усли́шать; ніже́ бо єсть дух во усті́х їх.
18
18
Подо́бни и҆̀мъ да бꙋ́дꙋтъ творѧ́щїи ѧ҆̀ и҆ всѝ надѣ́ющїисѧ на нѧ̀. Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня.
19
19
До́ме і҆и҃левъ, благослови́те гдⷭ҇а: до́ме а҆арѡ́нь, благослови́те гдⷭ҇а: до́ме леѵі́инъ, благослови́те гдⷭ҇а: До́ме Ізра́їлев, благослові́те Го́спода; до́ме Ааро́нь, благослові́те Го́спода; до́ме Леві́їн, благослові́те Го́спода;
20
20
боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а, благослови́те гдⷭ҇а. боя́щіїся Го́спода, благослові́те Го́спода.
21
21
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь ѿ сїѡ́на, живы́й во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. Благослове́н Госпо́дь от Сіо́на, живи́й во Ієрусали́мі.
Ѱало́мъ рл҃є
Псалом 135
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃л҃е҃. Аллилу́я, 135.
1
1
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко Благ; я́ко в вік ми́лость Єго́.
2
2
И҆сповѣ́дайтесѧ бг҃ꙋ богѡ́въ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Бо́гу бого́в; я́ко в вік ми́лость Єго́.
3
3
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви господе́й: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Го́сподеві господе́й; я́ко в вік ми́лость Єго́.
4
4
Сотво́ршемꙋ чꙋдеса̀ вє́лїѧ є҆ди́номꙋ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Сотво́ршему чудеса́ ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́.
5
5
Сотво́ршемꙋ небеса̀ ра́зꙋмомъ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Сотво́ршему небеса́ ра́зумом; я́ко в вік ми́лость Єго́.
6
6
Оу҆тверди́вшемꙋ зе́млю на вода́хъ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Утверди́вшему зе́млю на вода́х; я́ко в вік ми́лость Єго́.
7
7
Сотво́ршемꙋ свѣти̑ла вє́лїѧ є҆ди́номꙋ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: Сотво́ршему світи́ла ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́;
8
8
со́лнце во ѡ҆́бласть днѐ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: со́лнце во о́бласть дне; я́ко в вік ми́лость Єго́;
9
9
лꙋнꙋ̀ и҆ ѕвѣ́зды во ѡ҆́бласть но́щи: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. луну́ і зві́зди во о́бласть но́щі; я́ко в вік ми́лость Єго́.
10
10
Порази́вшемꙋ є҆гѵ́пта съ пе́рвєнцы є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: Порази́вшему Єги́пта с пе́рвенці єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;
11
11
и҆ и҆зве́дшемꙋ і҆и҃лѧ ѿ среды̀ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: і ізве́дшему Ізра́їля от среди́ їх; я́ко в вік ми́лость Єго́;
12
12
рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. руко́ю крі́пкою і ми́шцею висо́кою; я́ко в вік ми́лость Єго́.
13
13
Раздѣ́льшемꙋ чермно́е мо́ре въ раздѣлє́нїѧ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: Разді́льшему Чермно́є мо́ре в разділе́нія; я́ко в вік ми́лость Єго́;
14
14
и҆ прове́дшемꙋ і҆и҃лѧ посредѣ̀ є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: і прове́дшему Ізра́їля посреді́ єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;
15
15
и҆ и҆стрѧ́сшемꙋ фараѡ́на и҆ си́лꙋ є҆гѡ̀ въ мо́ре чермно́е: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. і істря́сшему фарао́на і си́лу єго́ в мо́ре Чермно́є; я́ко в вік ми́лость Єго́.
16
16
Прове́дшемꙋ лю́ди своѧ̑ въ пꙋсты́ни: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Прове́дшему лю́ди Своя́ в пусти́ні; я́ко в вік ми́лость Єго́.
17
17
Порази́вшемꙋ цари̑ вє́лїѧ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Порази́вшему царі́ ве́лія; я́ко в вік ми́лость Єго́.
18
18
И҆ оу҆би́вшемꙋ цари̑ крѣ̑пкїѧ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: І уби́вшему царі́ крі́пкія; я́ко в вік ми́лость Єго́;
19
19
сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: Сіо́на, царя́ Аморре́йська; я́ко в вік ми́лость Єго́;
20
20
и҆ ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. і О́га, царя́ Васа́нська; я́ко в вік ми́лость Єго́.
21
21
И҆ да́вшемꙋ зе́млю и҆́хъ достоѧ́нїе: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: І да́вшему зе́млю їх достоя́ніє; я́ко в вік ми́лость Єго́;
22
22
достоѧ́нїе і҆и҃лю рабꙋ̀ своемꙋ̀: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. достоя́ніє Ізра́їлю, рабу́ Своєму́; я́ко в вік ми́лость Єго́.
23
23
Ꙗ҆́кѡ во смире́нїи на́шемъ помѧнꙋ́ ны гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Я́ко во смире́нії на́шем пом'яну́ ни Госпо́дь; я́ко в вік ми́лость Єго́.
24
24
И҆ и҆зба́вилъ ны̀ є҆́сть ѿ врагѡ́въ на́шихъ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: І ізба́вил ни єсть от враго́в на́ших; я́ко в вік ми́лость Єго́;
25
25
даѧ́й пи́щꙋ всѧ́кой пло́ти: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. дая́й пи́щу вся́кой пло́ті; я́ко в вік ми́лость Єго́.
26
26
И҆сповѣ́дайтесѧ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ: ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. Іспові́дайтеся Бо́гу Небе́сному; я́ко в вік ми́лость Єго́.
Ѱало́мъ рл҃ѕ
Псалом 136
0
0
Дв҃дꙋ і҆еремі́емъ, р҃л҃ѕ҃. Дави́ду Ієремі́єм, 136.
1
1
На рѣка́хъ вавѷлѡ́нскихъ, та́мѡ сѣдо́хомъ и҆ пла́кахомъ, внегда̀ помѧнꙋ́ти на́мъ сїѡ́на: На ріка́х Вавило́нських, та́мо сідо́хом і пла́кахом, внегда́ пом'яну́ти нам Сіо́на;
2
2
на ве́рбїихъ посредѣ̀ є҆гѡ̀ ѡ҆бѣ́сихомъ ѻ҆рга́ны на́шѧ. на ве́рбіїх посреді́ єго́ обі́сихом орга́ни на́ша.
3
3
Ꙗ҆́кѡ та́мѡ вопроси́ша ны̀ плѣ́ншїи на́съ ѡ҆ словесѣ́хъ пѣ́сней, и҆ ве́дшїи на́съ ѡ҆ пѣ́нїи: воспо́йте на́мъ ѿ пѣ́сней сїѡ́нскихъ. Я́ко та́мо вопроси́ша ни плі́ншії нас о словесі́х пі́сней, і ве́дшії нас о пі́нії; воспо́йте нам от пі́сней сіо́нських.
4
4
Ка́кѡ воспое́мъ пѣ́снь гдⷭ҇ню на землѝ чꙋжде́й; Ка́ко воспоє́м піснь Госпо́дню на землі́ чужде́й?
5
5
А҆́ще забꙋ́дꙋ тебѐ, і҆ерⷭ҇ли́ме, забве́на бꙋ́ди десни́ца моѧ̀. А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́нна бу́ди десни́ця моя́.
6
6
Прильпнѝ ѧ҆зы́къ мо́й горта́ни моемꙋ̀, а҆́ще не помѧнꙋ̀ тебє̀, а҆́ще не предложꙋ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ꙗ҆́кѡ въ нача́лѣ весе́лїѧ моегѡ̀. Прильпни́ язи́к мой горта́ні моєму́, а́ще не пом'яну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко в нача́лі весе́лія моєго́.
7
7
Помѧнѝ, гдⷭ҇и, сы́ны є҆дѡ̑мскїѧ въ де́нь і҆ерⷭ҇ли́мль глаго́лющыѧ: и҆стоща́йте, и҆стоща́йте до ѡ҆снова́нїй є҆гѡ̀. Пом'яни́, Го́споди, си́ни Едо́мськія в день Ієрусали́мль глаго́лющия: істоща́йте, істоща́йте до основа́ній єго́.
8
8
Дщѝ вавѷлѡ́нѧ ѡ҆каѧ́ннаѧ, бл҃же́нъ, и҆́же возда́стъ тебѣ̀ воздаѧ́нїе твоѐ, є҆́же воздала̀ є҆сѝ на́мъ: Дщи Вавило́ня окая́нная, блаже́н, і́же возда́сть тебі́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ нам;
9
9
бл҃же́нъ, и҆́же и҆́метъ и҆ разбїе́тъ младе́нцы твоѧ̑ ѡ҆ ка́мень. блаже́н, і́же і́меть і разбіє́ть младе́нці твоя́ о ка́мень.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рл҃з
Псалом 137
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, а҆гге́а и҆ заха́рїи, р҃л҃з҃. Псало́м Дави́ду, Агге́я і Заха́рії, 137.
1
1
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, и҆ пред̾ а҆́гг҃лы воспою̀ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ є҆сѝ всѧ̑ глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ: Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, і пред а́нгели воспою́ Тебі́, я́ко усли́шал єси́ вся глаго́ли уст мої́х;
2
2
поклоню́сѧ ко хра́мꙋ ст҃о́мꙋ твоемꙋ̀ и҆ и҆сповѣ́мсѧ и҆́мени твоемꙋ̀ ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й и҆ и҆́стинѣ твое́й, ꙗ҆́кѡ возвели́чилъ є҆сѝ над̾ всѣ́мъ и҆́мѧ твоѐ ст҃о́е. поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́ і іспові́мся і́мені Твоєму́ о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й, я́ко возвели́чил єси́ над всім і́м'я Твоє́ свято́є.
3
3
Въ ѻ҆́ньже а҆́ще де́нь призовꙋ́ тѧ, ско́рѡ оу҆слы́ши мѧ̀: оу҆мно́жиши мѧ̀ въ дꙋшѝ мое́й си́лою твое́ю. В о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я; умно́жиши м'я в душі́ моє́й си́лою Твоє́ю.
4
4
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и, всѝ ца́рїе зе́мстїи, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шаша всѧ̑ гл҃го́лы оу҆́стъ твои́хъ: Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, всі ца́ріє зе́мстії, я́ко усли́шаша вся глаго́ли уст Твої́х;
5
5
и҆ да воспою́тъ въ пꙋте́хъ гдⷭ҇нихъ, ꙗ҆́кѡ ве́лїѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ: і да воспою́ть в путе́х Госпо́дніх, я́ко ве́лія сла́ва Госпо́дня;
6
6
ꙗ҆́кѡ высо́къ гдⷭ҇ь, и҆ смирє́нныѧ призира́етъ, и҆ высѡ́каѧ и҆здале́ча вѣ́сть. я́ко висо́к Госпо́дь, і смире́нния призира́єть, і висо́кая іздале́ча вість.
7
7
А҆́ще пойдꙋ̀ посредѣ̀ ско́рби, живи́ши мѧ̀: на гнѣ́въ вра̑гъ мои́хъ просте́рлъ є҆сѝ рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ сп҃се́ мѧ десни́ца твоѧ̀. А́ще пойду́ посреді́ ско́рби, живи́ши м'я; на гнів враг мої́х просте́рл єси́ ру́ку Твою́, і спасе́ м'я десни́ця Твоя́.
8
8
Гдⷭ҇ь возда́стъ за мѧ̀: гдⷭ҇и, млⷭ҇ть твоѧ̀ во вѣ́къ: дѣ́лъ рꙋкꙋ̀ твоє́ю не пре́зри. Госпо́дь возда́сть за м'я; Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік; діл руку́ Твоє́ю не пре́зри.
Ѱало́мъ рл҃и
Псалом 138
0
0
Въ коне́цъ дв҃дꙋ, ѱало́мъ заха́рїинъ, въ разсѣ́ѧнїи, р҃л҃и҃. В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138.
1
1
Гдⷭ҇и, и҆скꙋси́лъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ позна́лъ мѧ̀ є҆сѝ: ты̀ позна́лъ є҆сѝ сѣда́нїе моѐ и҆ воста́нїе моѐ. Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́.
2
2
Ты̀ разꙋмѣ́лъ є҆сѝ помышлє́нїѧ моѧ̑ и҆здале́ча: Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча;
3
3
стезю̀ мою̀ и҆ оу҆́же моѐ ты̀ є҆сѝ и҆зслѣ́довалъ и҆ всѧ̑ пꙋти̑ моѧ̑ прови́дѣлъ є҆сѝ. стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́.
4
4
Ꙗ҆́кѡ нѣ́сть льстѝ въ ѧ҆зы́цѣ мое́мъ: сѐ, гдⷭ҇и, ты̀ позна́лъ є҆сѝ Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́
5
5
всѧ̑ послѣ̑днѧѧ и҆ дрє́внѧѧ: ты̀ созда́лъ є҆сѝ мѧ̀ и҆ положи́лъ є҆сѝ на мнѣ̀ рꙋ́кꙋ твою̀. вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́.
6
6
Оу҆диви́сѧ ра́зꙋмъ тво́й ѿ менє̀, оу҆тверди́сѧ, не возмогꙋ̀ къ немꙋ̀. Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к Нему́.
7
7
Ка́мѡ пойдꙋ̀ ѿ дх҃а твоегѡ̀; и҆ ѿ лица̀ твоегѡ̀ ка́мѡ бѣжꙋ̀; Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́?
8
8
А҆́ще взы́дꙋ на нб҃о, ты̀ та́мѡ є҆сѝ: а҆́ще сни́дꙋ во а҆́дъ, та́мѡ є҆сѝ. А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́.
9
9
А҆́ще возмꙋ̀ крилѣ̑ моѝ ра́нѡ и҆ вселю́сѧ въ послѣ́днихъ мо́рѧ, А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря,
10
10
и҆ та́мѡ бо рꙋка̀ твоѧ̀ наста́витъ мѧ̀, и҆ оу҆держи́тъ мѧ̀ десни́ца твоѧ̀. і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́.
11
11
И҆ рѣ́хъ: є҆да̀ тма̀ попере́тъ мѧ̀; и҆ но́щь просвѣще́нїе въ сла́дости мое́й. І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й.
12
12
Ꙗ҆́кѡ тма̀ не помрачи́тсѧ ѿ тебє̀, и҆ но́щь ꙗ҆́кѡ де́нь просвѣти́тсѧ: ꙗ҆́кѡ тма̀ є҆ѧ̀, та́кѡ и҆ свѣ́тъ є҆ѧ̀. Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́.
13
13
Ꙗ҆́кѡ ты̀ созда́лъ [стѧжа́лъ] є҆сѝ оу҆трѡ́бы моѧ̑, воспрїѧ́лъ мѧ̀ є҆сѝ и҆з̾ чре́ва ма́тере моеѧ̀. Я́ко Ти созда́л [стяжа́л] єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́.
14
14
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ стра́шнѡ оу҆диви́лсѧ є҆сѝ: чꙋ̑дна дѣла̀ твоѧ̑, и҆ дꙋша̀ моѧ̀ зна́етъ ѕѣлѡ̀. Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́.
15
15
Не оу҆таи́сѧ ко́сть моѧ̀ ѿ тебє̀, ю҆́же сотвори́лъ є҆сѝ въ та́йнѣ, и҆ соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ землѝ. Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́.
16
16
Несодѣ́ланное моѐ ви́дѣстѣ ѻ҆́чи твоѝ, и҆ въ кни́зѣ твое́й всѝ напи́шꙋтсѧ: во дне́хъ сози́ждꙋтсѧ, и҆ никто́же въ ни́хъ. Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них.
17
17
Мнѣ́ же ѕѣлѡ̀ че́стни бы́ша дрꙋ́зи твоѝ, бж҃е, ѕѣлѡ̀ оу҆тверди́шасѧ влады́чєствїѧ и҆́хъ: Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх;
18
18
и҆зочтꙋ̀ и҆̀хъ, и҆ па́че песка̀ оу҆мно́жатсѧ: воста́хъ, и҆ є҆щѐ є҆́смь съ тобо́ю. ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю.
19
19
А҆́ще и҆збїе́ши грѣ́шники, бж҃е: мꙋ́жїе крове́й, оу҆клони́тесѧ ѿ менє̀. А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́.
20
20
Ꙗ҆́кѡ ревни́ви є҆стѐ въ помышле́нїихъ, прїи́мꙋтъ въ сꙋетꙋ̀ гра́ды твоѧ̑. Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́.
21
21
Не ненави́дѧщыѧ ли тѧ̀, гдⷭ҇и, возненави́дѣхъ, и҆ ѡ҆ вразѣ́хъ твои́хъ и҆ста́ѧхъ; Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях?
22
22
Соверше́нною не́навистїю возненави́дѣхъ ѧ҆̀: во врагѝ бы́ша мѝ. Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі.
23
23
И҆скꙋси́ мѧ, бж҃е, и҆ оу҆вѣ́ждь се́рдце моѐ: и҆стѧжи́ мѧ и҆ разꙋмѣ́й стєзѝ моѧ̑: Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́;
24
24
и҆ ви́ждь, а҆́ще пꙋ́ть беззако́нїѧ во мнѣ̀, и҆ наста́ви мѧ̀ на пꙋ́ть вѣ́ченъ. і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен.
Ѱало́мъ рл҃ѳ
Псалом 139
0
0
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃л҃ѳ҃. В коне́ць, псало́м Дави́ду, 139.
1
1
И҆зми́ мѧ, гдⷭ҇и, ѿ человѣ́ка лꙋка́ва, ѿ мꙋ́жа непра́ведна и҆зба́ви мѧ̀: Ізми́ м'я, Го́споди, от челові́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна ізба́ви м'я;
2
2
и҆̀же помы́слиша непра́вдꙋ въ се́рдцы, ве́сь де́нь ѡ҆полча́хꙋ бра̑ни: і́же поми́слиша непра́вду в се́рдці, весь день ополча́ху бра́ні;
3
3
и҆з̾ѡстри́ша ѧ҆зы́къ сво́й ꙗ҆́кѡ ѕмїи́нъ: ꙗ҆́дъ а҆́спїдовъ под̾ оу҆стна́ми и҆́хъ. ізостри́ша язи́к свой, я́ко змії́н; яд а́спідов под устна́ми їх.
4
4
Сохрани́ мѧ, гдⷭ҇и, и҆з̾ рꙋкѝ грѣ́шничи, ѿ человѣ̑къ непра́ведныхъ и҆зми́ мѧ, и҆̀же помы́слиша запѧ́ти стѡпы̀ моѧ̑. Сохрани́ м'я, Го́споди, із руки́ грі́шничі, от челові́к непра́ведних ізми́ м'я, і́же поми́слиша зап'я́ті стопи́ моя́.
5
5
Скры́ша го́рдїи сѣ́ть мнѣ̀ и҆ оу҆́жы, препѧ́ша сѣ́ть нога́ма мои́ма: Скри́ша го́рдії сіть мні і у́жи, преп'я́ша сіть нога́ма мої́ма;
6
6
при стезѝ собла́зны положи́ша мѝ. при стезі́ собла́зни положи́ша мі.
7
7
Рѣ́хъ гдⷭ҇еви: бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, внꙋшѝ, гдⷭ҇и, гла́съ моле́нїѧ моегѡ̀. Ріх Го́сподеві: Бог мой єси́ Ти, внуши́, Го́споди, глас моле́нія моєго́.
8
8
Гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, си́ло спⷭ҇нїѧ моегѡ̀, ѡ҆сѣни́лъ є҆сѝ над̾ главо́ю мое́ю въ де́нь бра́ни. Го́споди, Го́споди! Си́ло спаcе́нія моєго́, осіни́л єси́ над главо́ю моє́ю в день бра́ні.
9
9
Не преда́ждь менѐ, гдⷭ҇и, ѿ жела́нїѧ моегѡ̀ грѣ́шникꙋ: помы́слиша на мѧ̀, не ѡ҆ста́ви менѐ, да не когда̀ вознесꙋ́тсѧ. Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грі́шнику; поми́слиша на м'я, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́ться.
10
10
Ѱало́мъ ѡ҆крꙋже́нїѧ и҆́хъ, трꙋ́дъ оу҆сте́нъ и҆́хъ покры́етъ ѧ҆̀. Псало́м окруже́нія їх, труд усте́н їх покри́єть я.
11
11
Падꙋ́тъ на ни́хъ оу҆́глїѧ ѻ҆́гнєннаѧ, низложи́ши ѧ҆̀ во страсте́хъ, и҆ не постоѧ́тъ. Паду́ть на них у́глія о́гненная, низложи́ши я во страсте́х, і не постоя́ть.
12
12
Мꙋ́жъ ѧ҆зы́ченъ не и҆спра́витсѧ на землѝ: мꙋ́жа непра́ведна ѕла̑ѧ оу҆ловѧ́тъ во и҆стлѣ́нїе. Муж язи́чен не іспра́виться на землі́; му́жа непра́ведна зла́я улов'я́ть во істлі́ніє.
13
13
Позна́хъ, ꙗ҆́кѡ сотвори́тъ гдⷭ҇ь сꙋ́дъ ни́щымъ и҆ ме́сть оу҆бѡ́гимъ. Позна́х, я́ко сотвори́ть Госпо́дь суд ни́щим і месть убо́гим.
14
14
Ѻ҆ба́че првⷣнїи и҆сповѣ́дѧтсѧ и҆́мени твоемꙋ̀, и҆ вселѧ́тсѧ пра́вїи съ лице́мъ твои́мъ. Оба́че пра́веднії іспові́дяться і́мені Твоєму́, і вселя́ться пра́вії с лице́м Твої́м.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рм҃
Псалом 140
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃м҃. Псало́м Дави́ду, 140.
1
1
Гдⷭ҇и, воззва́хъ къ тебѣ̀, оу҆слы́ши мѧ̀: вонмѝ гла́сꙋ моле́нїѧ моегѡ̀, внегда̀ воззва́ти мѝ къ тебѣ̀. Го́споди, воззва́х к Тебі́, усли́ши м'я; воньми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти мі к Тебі́.
2
2
Да и҆спра́витсѧ моли́тва моѧ̀ ꙗ҆́кѡ кади́ло пред̾ тобо́ю: воздѣѧ́нїе рꙋкꙋ̀ моє́ю, же́ртва вече́рнѧѧ. Да іспра́виться моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю; воздія́ніє руку́ моє́ю — же́ртва вече́рняя.
3
3
Положѝ, гдⷭ҇и, хране́нїе оу҆стѡ́мъ мои̑мъ и҆ две́рь ѡ҆гражде́нїѧ ѡ҆ оу҆стна́хъ мои́хъ. Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́м мої́м і двер огражде́нія о устна́х мої́х.
4
4
Не оу҆клонѝ се́рдце моѐ въ словеса̀ лꙋка́вствїѧ, непщева́ти вины̀ ѡ҆ грѣсѣ́хъ съ челѡвѣ̑ки дѣ́лающими беззако́нїе: и҆ не сочтꙋ́сѧ со и҆збра́нными и҆́хъ. Не уклони́ се́рдце моє́ в словеса́ лука́вствія — непщева́ти вини́ о грісі́х с челові́ки, ді́лающими беззако́ніє; і не сочту́ся со ізбра́нними їх.
5
5
Нака́жетъ мѧ̀ првⷣникъ ми́лостїю и҆ ѡ҆бличи́тъ мѧ̀, є҆ле́й же грѣ́шнагѡ да не нама́ститъ главы̀ моеѧ̀: ꙗ҆́кѡ є҆щѐ и҆ моли́тва моѧ̀ во благоволе́нїихъ и҆́хъ. Нака́жеть м'я пра́ведник ми́лостію і обличи́ть м'я, єле́й же грі́шнаго да не нама́стить глави́ моєя́; я́ко єще́ і моли́тва моя́ во благоволе́ніїх їх.
6
6
Пожє́рты бы́ша при ка́мени сꙋдїи̑ и҆́хъ: оу҆слы́шатсѧ глагѡ́ли моѝ, ꙗ҆́кѡ возмого́ша [оу҆слади́шасѧ]. Поже́рти би́ша при ка́мені судії́ їх; усли́шаться глаго́ли мої́, я́ко возмого́ша [услади́шася].
7
7
Ꙗ҆́кѡ то́лща землѝ просѣ́десѧ на землѝ, расточи́шасѧ кѡ́сти и҆́хъ при а҆́дѣ. Я́ко то́лща землі́ просі́деся на землі́, расточи́шася ко́сті їх при а́ді.
8
8
Ꙗ҆́кѡ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, ѻ҆́чи моѝ: на тѧ̀ оу҆пова́хъ, не ѿимѝ дꙋ́шꙋ мою̀: Я́ко к Тебі́, Го́споди, Го́споди, о́чі мої́; на Тя упова́х, не отими́ ду́шу мою́;
9
9
сохрани́ мѧ ѿ сѣ́ти, ю҆́же соста́виша мѝ, и҆ ѿ собла̑знъ дѣ́лающихъ беззако́нїе. сохрани́ м'я от сі́ті, ю́же соста́виша мі, і от собла́зн ді́лающих беззако́ніє.
10
10
Падꙋ́тъ во мре́жꙋ свою̀ грѣ̑шницы: є҆ди́нъ є҆́смъ а҆́зъ, до́ндеже прейдꙋ̀. Паду́ть во мре́жу свою́ грі́шници; єди́н єсьм аз, до́ндеже прейду́.
Ѱало́мъ рм҃а
Псалом 141
1
1
Ра́зꙋма дв҃дꙋ, внегда̀ бы́ти є҆мꙋ̀ въ верте́пѣ молѧ́щемꙋсѧ, р҃м҃а҃. Ра́зума Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в верте́пі моля́щемуся, 141.
2
2
Гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ помоли́хсѧ. Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м ко Го́споду помоли́хся.
3
3
Пролїю̀ пред̾ ни́мъ моле́нїе моѐ, печа́ль мою̀ пред̾ ни́мъ возвѣщꙋ̀. Пролію́ пред Ним моле́ніє моє́, печа́ль мою́ пред Ним возвіщу́.
4
4
Внегда̀ и҆зчеза́ти ѿ менє̀ дꙋ́хꙋ моемꙋ̀, и҆ ты̀ позна́лъ є҆сѝ стєзѝ моѧ̑: на пꙋтѝ се́мъ, по немꙋ́же хожда́хъ, скры́ша сѣ́ть мнѣ̀. Внегда́ ізчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, і Ти позна́л єси́ стезі́ моя́; на путі́ сем, по нему́же хожда́х, скри́ша сіть мні.
5
5
Сматрѧ́хъ ѡ҆деснꙋ́ю и҆ возглѧ́дахъ, и҆ не бѣ̀ зна́ѧй менѐ: поги́бе бѣ́гство ѿ менє̀, и҆ нѣ́сть взыска́ѧй дꙋ́шꙋ мою̀. Сматря́х одесну́ю і возгля́дах, і не бі зна́яй мене́; поги́бе бі́гство от мене́, і ність взиска́яй ду́шу мою́.
6
6
Воззва́хъ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, рѣ́хъ: ты̀ є҆сѝ оу҆пова́нїе моѐ, ча́сть моѧ̀ є҆сѝ на землѝ живы́хъ. Воззва́х к Тебі́, Го́споди, ріх: Ти єси́ упова́ніє моє́, часть моя́ єси́ на землі́ живи́х.
7
7
Вонмѝ моле́нїю моемꙋ̀, ꙗ҆́кѡ смири́хсѧ ѕѣлѡ̀: и҆зба́ви мѧ̀ ѿ гонѧ́щихъ мѧ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆крепи́шасѧ па́че менє̀. Воньми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зіло́; ізба́ви м'я от гоня́щих м'я, я́ко укріпи́шася па́че мене́.
8
8
И҆зведѝ и҆з̾ темни́цы дꙋ́шꙋ мою̀, и҆сповѣ́датисѧ и҆́мени твоемꙋ̀: менѐ ждꙋ́тъ првⷣницы, до́ндеже возда́си мнѣ̀. Ізведи́ із темни́ці ду́шу мою́, іспові́датися і́мені Твоєму́; мене́ ждуть пра́ведници, до́ндеже возда́си мні.
Ѱало́мъ рм҃в
Псалом 142
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, є҆гда̀ гонѧ́ше є҆го̀ а҆вессалѡ́мъ сы́нъ є҆гѡ̀, р҃м҃в҃. Псало́м Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́м, син єго́, 142.
1
1
Гдⷭ҇и, оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, внꙋшѝ моле́нїе моѐ во и҆́стинѣ твое́й, оу҆слы́ши мѧ̀ въ пра́вдѣ твое́й: Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во і́стині Твоє́й, усли́ши м'я в пра́вді Твоє́й;
2
2
и҆ не вни́ди въ сꙋ́дъ съ рабо́мъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆правди́тсѧ пред̾ тобо́ю всѧ́къ живы́й. і не вни́ди в суд с рабо́м Твої́м, я́ко не оправди́ться пред Тобо́ю всяк живи́й.
3
3
Ꙗ҆́кѡ погна̀ вра́гъ дꙋ́шꙋ мою̀: смири́лъ є҆́сть въ зе́млю живо́тъ мо́й: посади́лъ мѧ̀ є҆́сть въ те́мныхъ, ꙗ҆́кѡ мє́ртвыѧ вѣ́ка. Я́ко погна́ враг ду́шу мою́; смири́л єсть в зе́млю живо́т мой; посади́л м'я єсть в те́мних, я́ко ме́ртвия ві́ка.
4
4
И҆ оу҆ны̀ во мнѣ̀ дꙋ́хъ мо́й, во мнѣ̀ смѧте́сѧ се́рдце моѐ. І уни́ во мні дух мой, во мні см'яте́ся се́рдце моє́.
5
5
Помѧнꙋ́хъ дни̑ дрє́внїѧ, поꙋчи́хсѧ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, въ творе́нїихъ рꙋкꙋ̀ твоє́ю поꙋча́хсѧ. Пом'яну́х дні дре́внія, поучи́хся во всіх ді́ліх Твої́х, в творе́ніїх руку́ Твоє́ю поуча́хся.
6
6
Воздѣ́хъ къ тебѣ̀ рꙋ́цѣ моѝ: дꙋша̀ моѧ̀ ꙗ҆́кѡ землѧ̀ безво́днаѧ тебѣ̀. Возді́х к Тебі́ ру́ці мої́; душа́ моя́, я́ко земля́ безво́дная, Тебі́.
7
7
Ско́рѡ оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и, и҆зчезѐ дꙋ́хъ мо́й: не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ менє̀, и҆ оу҆подо́блюсѧ низходѧ́щымъ въ ро́въ. Ско́ро усли́ши м'я, Го́споди, ізчезе́ дух мой; не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́, і уподо́блюся низходя́щим в ров.
8
8
Слы́шанꙋ сотворѝ мнѣ̀ заꙋ́тра млⷭ҇ть твою̀, ꙗ҆́кѡ на тѧ̀ оу҆пова́хъ: скажѝ мнѣ̀, гдⷭ҇и, пꙋ́ть, въ ѻ҆́ньже пойдꙋ̀, ꙗ҆́кѡ къ тебѣ̀ взѧ́хъ дꙋ́шꙋ мою̀. Сли́шану сотвори́ мні зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя упова́х; скажи́ мні, Го́споди, путь, в о́ньже пойду́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́.
9
9
И҆зми́ мѧ ѿ вра̑гъ мои́хъ, гдⷭ҇и, къ тебѣ̀ прибѣго́хъ. Ізми́ м'я от враг мої́х, Го́споди, к Тебі́ прибіго́х.
10
10
Наꙋчи́ мѧ твори́ти во́лю твою̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ бг҃ъ мо́й: дх҃ъ тво́й бл҃гі́й наста́витъ мѧ̀ на зе́млю пра́вꙋ. Научи́ м'я твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ти єси́ Бог мой; Дух Твой Благи́й наста́вить м'я на зе́млю пра́ву.
11
11
И҆́мене твоегѡ̀ ра́ди, гдⷭ҇и, живи́ши мѧ̀ пра́вдою твое́ю: и҆зведе́ши ѿ печа́ли дꙋ́шꙋ мою̀: І́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши м'я пра́вдою Твоє́ю; ізведе́ши от печа́лі ду́шу мою́;
12
12
и҆ млⷭ҇тїю твое́ю потреби́ши врагѝ моѧ̑ и҆ погꙋби́ши всѧ̑ стꙋжа́ющыѧ дꙋшѝ мое́й: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ра́бъ тво́й є҆́смь. і ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ і погуби́ши вся стужа́ющия душі́ моє́й; я́ко аз раб Твой єсьм.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рм҃г
Псалом 143
0
0
Ѱало́мъ дв҃дꙋ, къ голїа́ѳꙋ, р҃м҃г҃. Псало́м Дави́ду, к Голіа́фу, 143.
1
1
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́й, наꙋча́ѧй рꙋ́цѣ моѝ на ѡ҆полче́нїе, пе́рсты моѧ̑ на бра́нь. Благоcлове́н Госпо́дь Бог мой, науча́яй ру́ці мої́ на ополче́ніє, пе́рсти моя́ на брань.
2
2
Млⷭ҇ть моѧ̀ и҆ прибѣ́жище моѐ, застꙋ́пникъ мо́й и҆ и҆зба́витель мо́й, защи́титель мо́й, и҆ на него̀ оу҆пова́хъ: повинꙋ́ѧй лю́ди моѧ̑ под̾ мѧ̀. Ми́лость моя́ і прибі́жище моє́, Засту́пник мой і Ізба́витель мой, Защи́титель мой, і на Него́ упова́х; повину́яй лю́ди моя́ под м'я.
3
3
Гдⷭ҇и, что̀ є҆́сть человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ позна́лсѧ є҆сѝ є҆мꙋ̀; и҆лѝ сы́нъ человѣ́чь, ꙗ҆́кѡ вмѣнѧ́еши є҆гѡ̀; Го́споди, что єсть челові́к, я́ко позна́лся єси́ єму́? Іли́ син челові́ч, я́ко вміня́єши єго́?
4
4
Человѣ́къ сꙋетѣ̀ оу҆подо́бисѧ: дні́е є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ сѣ́нь прехо́дѧтъ. Челові́к суєті́ уподо́бися; дні́є єго́ — я́ко сінь прехо́дять.
5
5
Гдⷭ҇и, преклонѝ нб҃са̀, и҆ сни́ди: косни́сѧ гора́мъ, и҆ воздымѧ́тсѧ: Го́споди, преклони́ небеса́ і сни́ди; косни́ся гора́м — і воздим'я́ться;
6
6
блеснѝ мо́лнїю, и҆ разжене́ши ѧ҆̀: послѝ стрѣ́лы твоѧ̑, и҆ смѧте́ши ѧ҆̀. блесни́ мо́лнію — і разжене́ши я; посли́ стрі́ли Твоя́ — і см'яте́ши я.
7
7
Послѝ рꙋ́кꙋ твою̀ съ высоты̀, и҆зми́ мѧ и҆ и҆зба́ви мѧ̀ ѿ во́дъ мно́гихъ, и҆з̾ рꙋкѝ сынѡ́въ чꙋжди́хъ, Посли́ ру́ку Твою́ с висоти́, ізми́ м'я і ізба́ви м'я от вод мно́гих, із руки́ сино́в чужди́х,
8
8
и҆́хже оу҆ста̀ глаго́лаша сꙋетꙋ̀, и҆ десни́ца и҆́хъ десни́ца непра́вды. ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди.
9
9
Бж҃е, пѣ́снь но́вꙋ воспою̀ тебѣ̀, во ѱалти́ри десѧтострꙋ́ннѣмъ пою̀ тебѣ̀: Бо́же, піснь но́ву воспою́ Тебі́, во псалти́рі десятостру́ннім пою́ Тебі́;
10
10
даю́щемꙋ спⷭ҇нїе царє́мъ, и҆збавлѧ́ющемꙋ дв҃да раба̀ своего̀ ѿ меча̀ лю́та. даю́щему спасе́ніє царе́м, ізбавля́ющему Дави́да, раба́ Своєго́, от меча́ лю́та.
11
11
И҆зба́ви мѧ̀ и҆ и҆зми́ мѧ и҆з̾ рꙋкѝ сынѡ́въ чꙋжди́хъ, и҆́хже оу҆ста̀ глаго́лаша сꙋетꙋ̀, и҆ десни́ца и҆́хъ десни́ца непра́вды: Ізба́ви м'я і ізми́ м'я із руки́ сино́в чужди́х, ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди;
12
12
и҆́хже сы́нове и҆́хъ ꙗ҆́кѡ новосаждє́нїѧ водрꙋжє́наѧ въ ю҆́ности свое́й, дщє́ри и҆́хъ оу҆до́брєны, преꙋкра́шєны ꙗ҆́кѡ подо́бїе хра́ма: ї́хже си́нове їх — я́ко новосажде́нія водруже́ная в ю́ності своє́й, дще́рі їх удо́брени, преукра́шени, я́ко подо́біє хра́ма;
13
13
храни̑лища и҆́хъ и҆спо́лнєна, ѿрыга̑ющаѧ ѿ сегѡ̀ въ сїѐ: ѻ҆́вцы и҆́хъ многоплѡ́дны, мно́жащыѧсѧ во и҆схо́дищихъ свои́хъ: воло́ве и҆́хъ то́лсти: храни́лища їх іспо́лнена, отрига́ющая от сего́ в сіє́; о́вці їх многопло́дни, мно́жащияся во ісхо́дищих свої́х; воло́ве їх то́лсті;
14
14
нѣ́сть паде́нїѧ ѡ҆пло́тꙋ, нижѐ прохо́да, нижѐ во́плѧ въ сто́гнахъ и҆́хъ. ність паде́нія опло́ту, ніже́ прохо́да, ніже́ во́пля в сто́гнах їх.
15
15
Оу҆бл҃жи́ша лю́ди, и҆̀мже сїѧ̑ сꙋ́ть: бл҃же́ни лю́дїе, и҆̀мже гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ. Ублажи́ша лю́ди, ї́мже сія́ суть; блаже́нні лю́діє, ї́мже Госпо́дь Бог їх.
Ѱало́мъ рм҃д
Псалом 144
0
0
Хвала̀ дв҃дꙋ, р҃м҃д҃. Хвала́ Дави́ду, 144.
1
1
Вознесꙋ́ тѧ, бж҃е мо́й, цр҃ю̀ мо́й, и҆ благословлю̀ и҆́мѧ твоѐ въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. Вознесу́ Тя, Бо́же мой, Царю́ мой, і благословлю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка.
2
2
На всѧ́къ де́нь благословлю́ тѧ, и҆ восхвалю̀ и҆́мѧ твоѐ въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. На всяк день благословлю́ Тя, і восхвалю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка.
3
3
Ве́лїй гдⷭ҇ь и҆ хва́ленъ ѕѣлѡ̀, и҆ вели́чїю є҆гѡ̀ нѣ́сть конца̀. Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, і вели́чію Єго́ ність конця́.
4
4
Ро́дъ и҆ ро́дъ восхва́лѧтъ дѣла̀ твоѧ̑ и҆ си́лꙋ твою̀ возвѣстѧ́тъ: Род і род восхва́лять діла́ Твоя́ і си́лу Твою́ возвістя́ть;
5
5
великолѣ́пїе сла́вы ст҃ы́ни твоеѧ̀ возглаго́лютъ и҆ чꙋдеса̀ твоѧ̑ повѣ́дѧтъ: великолі́піє сла́ви святи́ні Твоєя́ возглаго́лють і чудеса́ Твоя́ пові́дять;
6
6
и҆ си́лꙋ стра́шныхъ твои́хъ рекꙋ́тъ и҆ вели́чїе твоѐ повѣ́дѧтъ: і си́лу стра́шних Твої́х реку́ть і вели́чіє Твоє́ пові́дять;
7
7
па́мѧть мно́жества бл҃гости твоеѧ̀ ѿры́гнꙋтъ и҆ пра́вдою твое́ю возра́дꙋютсѧ. па́м'ять мно́жества бла́гости Твоєя́ отри́гнуть і пра́вдою Твоє́ю возра́дуються.
8
8
Ще́дръ и҆ млⷭ҇тивъ гдⷭ҇ь, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ. Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив.
9
9
Бл҃гъ гдⷭ҇ь всѧ́чєскимъ, и҆ щедрѡ́ты є҆гѡ̀ на всѣ́хъ дѣ́лѣхъ є҆гѡ̀. Благ Госпо́дь вся́чеським, і щедро́ти Єго́ на всіх ді́ліх Єго́.
10
10
Да и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и, всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ прпⷣбнїи твоѝ да благословѧ́тъ тѧ̀: Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, вся діла́ Твоя́, і преподо́бнії Твої́ да благослов'я́ть Тя;
11
11
сла́вꙋ црⷭ҇твїѧ твоегѡ̀ рекꙋ́тъ и҆ си́лꙋ твою̀ возглаго́лютъ, сла́ву Ца́рствія Твоєго́ реку́ть і си́лу Твою́ возглаго́лють,
12
12
сказа́ти сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ си́лꙋ твою̀ и҆ сла́вꙋ великолѣ́пїѧ црⷭ҇твїѧ твоегѡ̀. сказа́ти синово́м челові́чеським си́лу Твою́ і сла́ву великолі́пія Ца́рствія Твоєго́.
13
13
Црⷭ҇тво твоѐ црⷭ҇тво всѣ́хъ вѣкѡ́въ, и҆ влⷣчество твоѐ во всѧ́комъ ро́дѣ и҆ ро́дѣ. Вѣ́ренъ гдⷭ҇ь во всѣ́хъ словесѣ́хъ свои́хъ и҆ прпⷣбенъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ свои́хъ. Ца́рство Твоє́ — Ца́рство всіх віко́в, і влади́чество Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді. Ві́рен Госпо́дь во всіх словесі́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х.
14
14
Оу҆твержда́етъ гдⷭ҇ь всѧ̑ низпа́дающыѧ и҆ возставлѧ́етъ всѧ̑ низве́ржєнныѧ. Утвержда́єть Госпо́дь вся низпа́дающия і возставля́єть вся низве́рженния.
15
15
Ѻ҆́чи всѣ́хъ на тѧ̀ оу҆пова́ютъ, и҆ ты̀ дае́ши и҆̀мъ пи́щꙋ во благовре́менїи: О́чі всіх на Тя упова́ють, і Ти дає́ши їм пи́щу во благовре́менії;
16
16
ѿверза́еши ты̀ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ и҆сполнѧ́еши всѧ́кое живо́тно бл҃говоле́нїѧ. отверза́єши Ти ру́ку Твою́ і ісполня́єши вся́коє живо́тно благоволе́нія.
17
17
Првⷣнъ гдⷭ҇ь во всѣ́хъ пꙋте́хъ свои́хъ и҆ прпⷣбенъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ свои́хъ. Пра́веден Госпо́дь во всіх путе́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х.
18
18
Бли́з̾ гдⷭ҇ь всѣ̑мъ призыва́ющымъ є҆го̀, всѣ̑мъ призыва́ющымъ є҆го̀ во и҆́стинѣ: Близ Госпо́дь всім призива́ющим Єго́, всім призива́ющим Єго́ во і́стині;
19
19
во́лю боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀ сотвори́тъ, и҆ моли́твꙋ и҆́хъ оу҆слы́шитъ, и҆ сп҃се́тъ ѧ҆̀. во́лю боя́щихся Єго́ сотвори́ть, і моли́тву їх усли́шить, і спасе́ть я.
20
20
Храни́тъ гдⷭ҇ь всѧ̑ лю́бѧщыѧ є҆го̀, и҆ всѧ̑ грѣ́шники потреби́тъ. Храни́ть Госпо́дь вся лю́б'ящия Єго́, і вся грі́шники потреби́ть.
21
21
Хвалꙋ̀ гдⷭ҇ню возглаго́лютъ оу҆ста̀ моѧ̑: и҆ да благослови́тъ всѧ́ка пло́ть и҆́мѧ ст҃о́е є҆гѡ̀ въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. Хвалу́ Госпо́дню возглаго́лють уста́ моя́; і да благослови́ть вся́ка плоть і́м'я свято́є Єго́ в вік і в вік ві́ка.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рм҃є
Псалом 145
0
0
А҆ллилꙋ́їа, а҆гге́а и҆ заха́рїи, р҃м҃е҃. Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 145.
1
1
Хвалѝ, дꙋшѐ моѧ̀, гдⷭ҇а: Хвали́, душе́ моя́, Го́спода;
2
2
восхвалю̀ гдⷭ҇а въ животѣ̀ мое́мъ, пою̀ бг҃ꙋ моемꙋ̀, до́ндеже є҆́смь. восхвалю́ Го́спода в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм.
3
3
Не надѣ́йтесѧ на кнѧ̑зи, на сы́ны человѣ́чєскїѧ, въ ни́хже нѣ́сть спⷭ҇нїѧ. Не наді́йтеся на кня́зі, на си́ни челові́чеськія, в ни́хже ність спаcе́нія.
4
4
И҆зы́детъ дꙋ́хъ є҆гѡ̀, и҆ возврати́тсѧ въ зе́млю свою̀: въ то́й де́нь поги́бнꙋтъ всѧ̑ помышлє́нїѧ є҆гѡ̀. Ізи́деть дух єго́, і возврати́ться в зе́млю свою́; в той день поги́бнуть вся помишле́нія єго́.
5
5
Бл҃же́нъ, є҆мꙋ́же бг҃ъ і҆а́кѡвль помо́щникъ є҆гѡ̀, оу҆пова́нїе є҆гѡ̀ на гдⷭ҇а бг҃а своего̀, Блаже́н, єму́же Бог Іа́ковль помо́щник єго́, упова́ніє єго́ на Го́спода Бо́га своєго́,
6
6
сотво́ршаго не́бо и҆ зе́млю, мо́ре, и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же въ ни́хъ: хранѧ́щаго и҆́стинꙋ въ вѣ́къ, сотво́ршаго не́бо і зе́млю, мо́ре і вся, я́же в них; храня́щаго і́стину в вік,
7
7
творѧ́щаго сꙋ́дъ ѡ҆би̑димымъ, даю́щаго пи́щꙋ а҆́лчꙋщымъ. Гдⷭ҇ь рѣши́тъ ѡ҆кова̑нныѧ: творя́щаго суд оби́димим, даю́щаго пи́щу а́лчущим. Госпо́дь ріши́ть окова́нния;
8
8
гдⷭ҇ь оу҆мꙋдрѧ́етъ слѣпцы̀: гдⷭ҇ь возво́дитъ низве́ржєнныѧ: гдⷭ҇ь лю́битъ првⷣники. Госпо́дь умудря́єть сліпці́; Госпо́дь возво́дить низве́рженния; Госпо́дь лю́бить пра́ведники.
9
9
Гдⷭ҇ь храни́тъ прише́лцы, си́ра и҆ вдовꙋ̀ прїи́метъ, и҆ пꙋ́ть грѣ́шныхъ погꙋби́тъ. Госпо́дь храни́ть прише́лці, си́ра і вдову́ при́йметь, і путь грі́шних погуби́ть.
10
10
Воцр҃и́тсѧ гдⷭ҇ь во вѣ́къ, бг҃ъ тво́й, сїѡ́не, въ ро́дъ и҆ ро́дъ. Воцари́ться Госпо́дь во вік, Бог Твой, Сіо́не, в род і род.
Ѱало́мъ рм҃ѕ
Псалом 146
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃м҃ѕ҃. Аллилу́я, 146.
1
1
Хвали́те гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ ѱало́мъ: бг҃ови на́шемꙋ да оу҆слади́тсѧ хвале́нїе. Хвалі́те Го́спода, я́ко благ псало́м; Бо́гові на́шему да услади́ться хвале́ніє.
2
2
Зи́ждай і҆ерⷭ҇ли́ма гдⷭ҇ь: разсѣ̑ѧнїѧ і҆и҃лєва собере́тъ: Зи́ждай Ієрусали́ма Госпо́дь; разсі́янія Ізра́їлєва собере́ть;
3
3
и҆зцѣлѧ́ѧй сокрꙋшє́нныѧ се́рдцемъ и҆ ѡ҆бѧзꙋ́ѧй сокрꙋшє́нїѧ и҆́хъ: ізціля́яй сокруше́нния се́рдцем і об'язу́яй сокруше́нія їх;
4
4
и҆зчита́ѧй мно́жество ѕвѣ́здъ, и҆ всѣ̑мъ и҆̀мъ и҆мена̀ нарица́ѧй. ізчита́яй мно́жество звізд, і всім їм імена́ нарица́яй.
5
5
Ве́лїй гдⷭ҇ь на́шъ, и҆ ве́лїѧ крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ ра́зꙋма є҆гѡ̀ нѣ́сть числа̀. Ве́лій Госпо́дь наш, і ве́лія крі́пость Єго́, і ра́зума Єго́ ність числа́.
6
6
Прїе́млѧй крѡ́ткїѧ гдⷭ҇ь, смирѧ́ѧй же грѣ́шники до землѝ. Приє́мляй кро́ткия Госпо́дь, смиря́яй же грі́шники до землі́.
7
7
Начни́те гдⷭ҇еви во и҆сповѣ́данїи, по́йте бг҃ови на́шемꙋ въ гꙋ́слехъ: Начні́те Го́сподеві во іспові́данії, по́йте Бо́гові на́шему в гу́слех;
8
8
ѡ҆дѣва́ющемꙋ не́бо ѡ҆́блаки, оу҆готовлѧ́ющемꙋ землѝ до́ждь: прозѧба́ющемꙋ на гора́хъ травꙋ̀ и҆ ѕла́къ на слꙋ́жбꙋ человѣ́кѡмъ: одіва́ющему не́бо о́блаки, уготовля́ющему землі́ дождь; прозяба́ющему на гора́х траву́ і злак на слу́жбу челові́ком;
9
9
даю́щемꙋ скотѡ́мъ пи́щꙋ и҆́хъ, и҆ птенцє́мъ вра́нѡвымъ призыва́ющымъ є҆го̀. даю́щему ското́м пи́щу їх і птенце́м вра́новим, призива́ющим Єго́.
10
10
Не въ си́лѣ ко́нстѣй восхо́щетъ, нижѐ въ лы́стѣхъ мꙋ́жескихъ бл҃говоли́тъ: Не в си́лі ко́нстій восхо́щеть, ніже́ в ли́стіх му́жеських благоволи́ть;
11
11
бл҃говоли́тъ гдⷭ҇ь въ боѧ́щихсѧ є҆гѡ̀ и҆ во оу҆пова́ющихъ на млⷭ҇ть є҆гѡ̀. благоволи́ть Госпо́дь в боя́щихся Єго́ і во упова́ющих на ми́лость Єго́.
Ѱало́мъ рм҃з
Псалом 147
0
0
А҆ллилꙋ́їа, а҆гге́а и҆ заха́рїи, р҃м҃з҃. Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 147.
1
1
Похвалѝ, і҆ерⷭ҇ли́ме, гдⷭ҇а, хвалѝ бг҃а твоего̀, сїѡ́не: Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га Твоєго́, Сіо́не;
2
2
ꙗ҆́кѡ оу҆крѣпѝ верєѝ вра́тъ твои́хъ, блгⷭ҇вѝ сы́ны твоѧ̑ въ тебѣ̀. я́ко укріпи́ вереї́ врат Твої́х, благослови́ си́ни Твоя́ в Тебі́.
3
3
Полага́ѧй предѣ́лы твоѧ̑ ми́ръ, и҆ тꙋ́ка пшени́чна насыща́ѧй тѧ̀: Полага́яй преді́ли Твоя́ мир, і ту́ка пшени́чна насища́яй Тя;
4
4
посыла́ѧй сло́во своѐ землѝ, до ско́рости тече́тъ сло́во є҆гѡ̀, посила́яй сло́во Своє́ землі́, до ско́рости тече́ть сло́во Єго́,
5
5
даю́щагѡ снѣ́гъ сво́й ꙗ҆́кѡ во́лнꙋ, мглꙋ̀ ꙗ҆́кѡ пе́пелъ посыпа́ющагѡ, даю́щаго сніг Свой, я́ко во́лну*, мглу — я́ко пе́пел посипа́ющаго,
6
6
мета́ющагѡ го́лоть сво́й ꙗ҆́кѡ хлѣ́бы: проти́вꙋ лица̀ мра́за є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; мета́ющаго го́лоть* Свой, я́ко хлі́би; проти́ву лиця́ мра́за* Єго́ кто постої́ть?
7
7
По́слетъ сло́во своѐ, и҆ и҆ста́етъ ѧ҆̀: дхне́тъ дꙋ́хъ є҆гѡ̀, и҆ потекꙋ́тъ во́ды. По́слеть сло́во Своє́, і іста́єть я; дхнеть дух Єго́, і потеку́ть во́ди.
8
8
Возвѣща́ѧй сло́во своѐ і҆а́кѡвꙋ, ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋдбы̑ своѧ̑ і҆и҃леви: Возвіща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія і судьби́ Своя́ Ізра́їлеві;
9
9
не сотворѝ та́кѡ всѧ́комꙋ ꙗ҆зы́кꙋ, и҆ сꙋдбы̑ своѧ̑ не ꙗ҆вѝ и҆̀мъ. не сотвори́ та́ко вся́кому язи́ку, і судьби́ Своя́ не яви́ їм.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рм҃и
Псалом 148
0
0
А҆ллилꙋ́їа, а҆гге́а и҆ заха́рїи, р҃м҃и҃. Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 148.
1
1
Хвали́те гдⷭ҇а съ нб҃съ, хвали́те є҆го̀ въ вы́шнихъ. Хвалі́те Го́спода с небе́с, хвалі́те Єго́ в ви́шніх.
2
2
Хвали́те є҆го̀ всѝ а҆́гг҃ли є҆гѡ̀: хвали́те є҆го̀, всѧ̑ си̑лы є҆гѡ̀. Хвалі́те Єго́ всі а́нгели Єго́; хвалі́те Єго́, вся си́ли Єго́.
3
3
Хвали́те є҆го̀, со́лнце и҆ лꙋна̀: хвали́те є҆го̀ всѧ̑ ѕвѣ́зды и҆ свѣ́тъ. Хвалі́те Єго́, со́лнце і луна́; хвалі́те Єго́ вся зві́зди і світ.
4
4
Хвали́те є҆го̀, нб҃са̀ нб҃съ и҆ вода̀, ꙗ҆́же превы́ше небе́съ. Хвалі́те Єго́, небеса́ небе́с, і вода́, я́же преви́ше небе́с.
5
5
Да восхва́лѧтъ и҆́мѧ гдⷭ҇не: ꙗ҆́кѡ то́й речѐ, и҆ бы́ша: то́й повелѣ̀, и҆ созда́шасѧ. Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася.
6
6
Поста́ви ѧ҆̀ въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка: повелѣ́нїе положѝ, и҆ не ми́мѡ и҆́детъ. Поста́ви я в вік і в вік ві́ка; повелі́ніє положи́, і не ми́мо і́деть.
7
7
Хвали́те гдⷭ҇а ѿ землѝ, ѕмі́еве и҆ всѧ̑ бє́здны: Хвалі́те Го́спода от землі́, змі́єве і вся бе́здни;
8
8
ѻ҆́гнь, гра́дъ, снѣ́гъ, го́лоть, дꙋ́хъ бꙋ́ренъ, творѧ̑щаѧ сло́во є҆гѡ̀: огнь, град, сніг, го́лоть, дух бу́рен, творя́щая сло́во Єго́;
9
9
го́ры и҆ всѝ хо́лми, древа̀ плодонѡ́сна и҆ всѝ ке́дри: го́ри і всі хо́лми, древа́ плодоно́сна і всі ке́дри;
10
10
ѕвѣ́рїе и҆ всѝ ско́ти, га́ди и҆ пти̑цы перна̑ты: зві́ріє і всі ско́ти, га́ди і пти́ці перна́ти;
11
11
ца́рїе зе́мстїи и҆ всѝ лю́дїе, кнѧ̑зи и҆ всѝ сꙋдїи̑ зе́мстїи: ца́ріє зе́мстії і всі лю́діє, кня́зі і всі судії́ зе́мстії;
12
12
ю҆́нѡши и҆ дѣ̑вы, ста́рцы съ ю҆́нотами. ю́ноші і ді́ви, ста́рці с ю́нотами.
13
13
Да восхва́лѧтъ и҆́мѧ гдⷭ҇не: ꙗ҆́кѡ вознесе́сѧ и҆́мѧ тогѡ̀ є҆ди́нагѡ, и҆сповѣ́данїе є҆гѡ̀ на землѝ и҆ на нб҃сѝ. Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко вознесе́ся і́м'я Того́ Єди́наго, іспові́даніє Єго́ на землі́ і на небесі́.
14
14
И҆ вознесе́тъ ро́гъ люді́й свои́хъ: пѣ́снь всѣ̑мъ прпⷣбнымъ є҆гѡ̀, сыновѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, лю́демъ приближа́ющымсѧ є҆мꙋ̀. І вознесе́ть рог люді́й Свої́х; піснь всім преподо́бним Єго́, синово́м Ізра́їлевим, лю́дем приближа́ющимся Єму́.
Ѱало́мъ рм҃ѳ
Псалом 149
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃м҃ѳ҃. Аллилу́я, 149.
1
1
Воспо́йте гдⷭ҇еви пѣ́снь но́вꙋ: хвале́нїе є҆гѡ̀ въ цр҃кви прпⷣбныхъ. Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву; хвале́ніє Єго́ в це́ркві преподо́бних.
2
2
Да возвесели́тсѧ і҆и҃ль ѡ҆ сотво́ршемъ є҆го̀, и҆ сы́нове сїѡ́ни возра́дꙋютсѧ ѡ҆ цр҃ѝ свое́мъ. Да возвесели́ться Ізра́їль о сотво́ршем Єго́, і си́нове Сіо́ні возра́дуються о Царі́ своє́м.
3
3
Да восхва́лѧтъ и҆́мѧ є҆гѡ̀ въ ли́цѣ, въ тѷмпа́нѣ и҆ ѱалти́ри да пою́тъ є҆мꙋ̀. Да восхва́лять і́м'я Єго́ в ли́ці, в тимпа́ні і псалти́рі да пою́ть Єму́.
4
4
Ꙗ҆́кѡ бл҃говоли́тъ гдⷭ҇ь въ лю́дехъ свои́хъ, и҆ вознесе́тъ крѡ́ткїѧ во спⷭ҇нїе. Я́ко благоволи́ть Госпо́дь в лю́дех Свої́х, і вознесе́ть кро́ткия во спасе́ніє.
5
5
Восхва́лѧтсѧ прпⷣбнїи во сла́вѣ и҆ возра́дꙋютсѧ на ло́жахъ свои́хъ. Восхва́ляться преподо́бнії во сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х.
6
6
Возношє́нїѧ бж҃їѧ въ горта́ни и҆́хъ, и҆ мечи̑ ѻ҆бою́дꙋ ѻ҆стры̀ въ рꙋка́хъ и҆́хъ: Возноше́нія Бо́жия в горта́ні їх, і мечі́ обою́ду остри́ в рука́х їх;
7
7
сотвори́ти ѿмще́нїе во ꙗ҆зы́цѣхъ, ѡ҆бличє́нїѧ въ лю́дехъ: сотвори́ти отмще́ніє во язи́ціх, обличе́нія в лю́дех;
8
8
свѧза́ти цари̑ и҆́хъ пꙋ̑ты, и҆ сла̑вныѧ и҆́хъ рꙋчны́ми ѡ҆кѡ́вы желѣ́зными: св'яза́ти царі́ їх пу́ти, і сла́вния їх ручни́ми око́ви желі́зними;
9
9
сотвори́ти въ ни́хъ сꙋ́дъ напи́санъ. Сла́ва сїѧ̀ бꙋ́детъ всѣ̑мъ прпⷣбнымъ є҆гѡ̀. сотвори́ти в них суд напи́сан. Сла́ва сія́ бу́деть всім преподо́бним Єго́.
Ѱало́мъ рн҃
Псалом 150
0
0
А҆ллилꙋ́їа, р҃н҃. Аллилу́я, 150.
1
1
Хвали́те бг҃а во ст҃ы́хъ є҆гѡ̀, хвали́те є҆го̀ во оу҆тверже́нїи си́лы є҆гѡ̀: Хвалі́те Бо́га во святи́х Єго́, хвалі́те Єго́ во утверже́нії си́ли Єго́;
2
2
хвали́те є҆го̀ на си́лахъ [въ си́лахъ] є҆гѡ̀, хвали́те є҆го̀ по мно́жествꙋ вели́чествїѧ є҆гѡ̀: хвалі́те Єго́ на си́лах [в си́лах] Єго́, хвалі́те єго́ по мно́жеству вели́чествія Єго́;
3
3
хвали́те є҆го̀ во гла́сѣ трꙋ́бнѣмъ, хвали́те є҆го̀ во ѱалти́ри и҆ гꙋ́слехъ: хвалі́те Єго́ во гла́сі тру́бнім, хвалі́те Єго́ во псалти́рі і гу́слех;
4
4
хвали́те є҆го̀ въ тѷмпа́нѣ и҆ ли́цѣ, хвали́те є҆го̀ во стрꙋ́нахъ и҆ ѻ҆рга́нѣ: хвалі́те Єго́ в тимпа́ні і ли́ці, хвалі́те Єго́ во стру́нах і орга́ні;
5
5
хвали́те є҆го̀ въ кѷмва́лѣхъ доброгла́сныхъ, хвали́те є҆го̀ въ кѷмва́лѣхъ восклица́нїѧ. хвалі́те Єго́ в кимва́ліх доброгла́сних, хвалі́те Єго́ в кимва́ліх восклица́нія.
6
6
Всѧ́кое дыха́нїе да хва́литъ гдⷭ҇а. Вся́коє диха́ніє да хва́лить Го́спода.
1001
1001
Сла́ва: Сла́ва:
Ѱало́мъ рн҃а
Псалом 151
0
0
Се́й ѱало́мъ ѡ҆со́бь пи́санъ, дв҃довъ, и҆ внѣ̀ числа̀ р҃н҃ ѱалмѡ́въ, внегда̀ є҆динобо́рствоваше на голїа́ѳа Сей псало́м осо́б пи́сан, Дави́дов, і вні числа́ 150 псалмо́в, внегда́ єдинобо́рствоваше на Голіа́фа
1
1
Ма́лъ бѣ́хъ въ бра́тїи мое́й и҆ ю҆́ншїй въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ моегѡ̀: пасо́хъ ѻ҆́вцы ѻ҆тца̀ моегѡ̀. Мал біх в бра́тії моє́й і ю́нший в дому́ отця́ моєго́; пасо́х о́вці отця́ моєго́.
2
2
Рꙋ́цѣ моѝ сотвори́стѣ ѻ҆рга́нъ, и҆ пе́рсты моѝ соста́виша ѱалти́рь. Ру́ці мої́ сотвори́сті орга́н, і пе́рсти мої́ соста́виша псалти́р.
3
3
И҆ кто̀ возвѣсти́тъ гдⷭ҇еви моемꙋ̀; Са́мъ гдⷭ҇ь, са́мъ оу҆слы́шитъ: І кто возвісти́ть Го́сподеві моєму́? Сам Госпо́дь, Сам усли́шить;
4
4
Са́мъ посла̀ а҆́гг҃ла своего̀, и҆ взѧ́тъ мѧ̀ ѿ ѻ҆ве́цъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ пома́за мѧ̀ є҆ле́емъ пома́занїѧ своегѡ̀. Сам посла́ а́нгела Своєго́, і взят м'я от ове́ць отця́ моєго́, і пома́за м'я єле́єм пома́занія Своєго́.
5
5
Бра́тїѧ моѧ̑ добрѝ и҆ вели́цы: и҆ не бл҃говолѝ въ ни́хъ гдⷭ҇ь. Бра́тія моя́ добрі́ і вели́ці; і не благоволи́ в них Госпо́дь.
6
6
И҆зыдо́хъ въ срѣ́тенїе и҆ноплеме́нникꙋ, и҆ проклѧ́тъ мѧ̀ і҆́дѡлы свои́ми. Ізидо́х в срі́теніє іноплеме́ннику, і прокля́т м'я і́доли свої́ми.
7
7
А҆́зъ же и҆сто́ргнꙋвъ ме́чь ѿ негѡ̀, ѡ҆безгла́вихъ є҆го̀ и҆ ѿѧ́хъ поноше́нїе ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. Аз же істо́ргнув меч от него́, обезгла́вих єго́ і от'я́х поноше́ніє от сино́в Ізра́їлевих.

← І҆́ѡва
При́тчей Соломѡ́нихъ →

Паперові видання

Обкладинка: Біблія церковнослов'янською (unicode) Біблія церковнослов'янською (unicode) Православний молитовник українською Православний молитовник українською
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.