|
А҆пока́лѷѰїсъ
|
Одкровення святого Іоана Богослова (Апокаліпсис)
|
|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| А҆пока́лѷѱїсъ [ѿкрове́нїе] і҆и҃са хрⷭ҇та̀, є҆го́же [є҆́же] дадѐ є҆мꙋ̀ бг҃ъ, показа́ти рабѡ́мъ свои́мъ, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти вско́рѣ. И҆ сказа̀, посла́въ чрез̾ а҆́гг҃ла своего̀ рабꙋ̀ своемꙋ̀ і҆ѡа́ннꙋ, | Одкровення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати рабам Своїм, що повинно статися невдовзі. І Він показав, пославши його через ангела Свого рабові Своєму Іоану, |
|
2
|
2
|
| и҆́же свидѣ́телствова сло́во бж҃їе и҆ свидѣ́телство і҆и҃съ хрⷭ҇то́во, и҆ є҆ли̑ка ви́дѣ. | який засвідчив слово Боже і свідчення Ісуса Христа і що він бачив. |
|
3
|
3
|
| Бл҃же́нъ чты́й, и҆ слы́шащїи словеса̀ прⷪ҇ро́чествїѧ, и҆ соблюда́ющїи пи̑санаѧ въ не́мъ: вре́мѧ бо бли́з̾. | Блажен, хто читає, і ті, що слухають слова пророцтва цього і дотримуються написаного в ньому, бо час близький. |
|
4
|
4
|
| І҆ѡа́ннъ седми́мъ цр҃квамъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть во а҆сі́и: блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ сꙋ́щагѡ, и҆ и҆́же бѣ̀, и҆ грѧдꙋ́щагѡ, и҆ ѿ седмѝ дꙋхѡ́въ, и҆̀же пред̾ прⷭ҇то́ломъ є҆гѡ̀ сꙋ́ть, | Іоан семи церквам, що знаходяться в Асії: благодать вам і мир від Того, Хто є і був і гряде, та від семи духів, які знаходяться перед престолом Його, |
|
5
|
5
|
| и҆ ѿ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, и҆́же є҆́сть свидѣ́тель вѣ́рный, пе́рвенецъ и҆з̾ ме́ртвыхъ и҆ кн҃зь царе́й земны́хъ: лю́бѧщꙋ ны̀ и҆ ѡ҆мы́вшꙋ на́съ ѿ грѣ̑хъ на́шихъ кро́вїю свое́ю, | і від Ісуса Христа, Який є свідок вірний, первісток з мертвих і владика царів земних. Йому, Який полюбив нас і омив нас від гріхів наших кров’ю Своєю |
|
6
|
6
|
| и҆ сотвори́лъ є҆́сть на́съ цари̑ и҆ і҆ерє́и бг҃ꙋ и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀ своемꙋ̀, томꙋ̀ сла́ва и҆ держа́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь. | і зробив нас царями і священиками Богу й Отцю Своєму, слава і держава на віки віків, амінь. |
|
7
|
7
|
| Сѐ, грѧде́тъ со ѡ҆́блаки, и҆ оу҆́зритъ є҆го̀ всѧ́ко ѻ҆́ко и҆ и҆̀же є҆го̀ прободо́ша, и҆ пла́чь сотворѧ́тъ ѡ҆ не́мъ всѧ̑ колѣ́на земна̑ѧ. Є҆́й, а҆ми́нь. | Ось іде з хмарами, і побачить Його всяке око і ті, що прокололи Його; і заридають перед Ним усі племена земні. Так, амінь. |
|
8
|
8
|
| А҆́зъ є҆́смь а҆́лфа и҆ ѡ҆ме́га, нача́токъ и҆ коне́цъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, сы́й, и҆ и҆́же бѣ̀, и҆ грѧды́й, вседержи́тель. | Я є Альфа й Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель. |
|
9
|
9
|
| А҆́зъ і҆ѡа́ннъ, и҆́же и҆ бра́тъ ва́шъ и҆ ѻ҆́бщникъ въ печа́ли и҆ во црⷭ҇твїи и҆ въ терпѣ́нїи і҆и҃съ хрⷭ҇то́вѣ, бы́хъ во ѻ҆́стровѣ нарица́емѣмъ па́тмосъ за сло́во бж҃їе и҆ за свидѣ́телство і҆и҃съ хрⷭ҇то́во. | Я, Іоан, брат ваш і співучасник у скорботі і в царстві і в терпінні Ісуса Христа, був на острові, званому Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. |
|
10
|
10
|
| Бы́хъ въ дꙋ́сѣ въ де́нь недѣ́лный, и҆ слы́шахъ за собо́ю гла́съ ве́лїй ꙗ҆́кѡ трꙋбы̀ глаго́лющїѧ: а҆́зъ є҆́смь а҆́лфа и҆ ѡ҆ме́га, пе́рвый и҆ послѣ́днїй: | Я був у дусі в день воскресний і чув позаду себе голос гучний, ніби трубний, який говорив: Я є Альфа й Омега, Перший і Останній; |
|
11
|
11
|
| и҆: ꙗ҆̀же ви́диши, напишѝ въ кни́гꙋ, и҆ послѝ цр҃квамъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть во а҆сі́и: во є҆фе́съ и҆ въ смѵ́рнꙋ, въ перга́мъ и҆ въ ѳѷаті́ръ, и҆ въ сарді́съ и҆ въ фїладелфі́ю и҆ въ лаодїкі́ю. | те, що бачиш, напиши у книгу і пошли Церквам, які знаходяться в Асії: до Ефеса, і до Смирни, і до Пергама, і до Фіатири; і до Сардиса, і до Філадельфії, і до Лаодикії. |
|
12
|
12
|
| И҆ ѡ҆брати́хсѧ ви́дѣти гла́съ, и҆́же гл҃аше со мно́ю: и҆ ѡ҆брати́всѧ ви́дѣхъ се́дмь свѣти́лникъ златы́хъ, | Я обернувся, щоб побачити, чий голос, що говорив зі мною; і, обернувшись, побачив сім золотих світильників |
|
13
|
13
|
| и҆ посредѣ̀ седмѝ свѣти́лникѡвъ подо́бна сн҃ꙋ чл҃вѣ́чꙋ, ѡ҆блече́на въ поди́ръ и҆ препоѧ́сана при сосцꙋ̑ по́ѧсомъ златы́мъ: | і, посеред семи світильників, подібного до Сина Людського, одягненого в довгі ризи і підперезаного попід груди золотим поясом: |
|
14
|
14
|
| глава́ же є҆гѡ̀ и҆ вла́си бѣлы̑ а҆́ки ꙗ҆рі́на бѣ́лаѧ, ꙗ҆́коже снѣ́гъ: и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ пла́мень ѻ҆́гненъ: | голова Його і волосся білі, як біла вовна, як сніг; і очі Його, як полум’я вогняне; |
|
15
|
15
|
| и҆ но́зѣ є҆гѡ̀ подо́бнѣ халколїва́нꙋ, ꙗ҆́коже въ пещѝ разжже́ннѣ: и҆ гла́съ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ гла́съ во́дъ мнѡ́гъ: | і ноги Його подібні до бронзи, ніби в печі розжарені, і голос Його, як шум вод великих. |
|
16
|
16
|
| и҆ держѧ̀ въ рꙋцѣ̀ свое́й деснѣ́й се́дмь ѕвѣ́здъ: и҆ и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀ ме́чь ѻ҆бою́дꙋ ѻ҆́стръ и҆з̾ѡстре́нъ и҆сходѧ́й: и҆ лицѐ є҆гѡ̀ ꙗ҆́коже со́лнце сїѧ́етъ въ си́лѣ свое́й. | Він тримав у правиці Своїй сім зірок, і з уст Його виходив гострий з обох боків меч; і лице Його, як сонце, що сяє в силі своїй. |
|
17
|
17
|
| И҆ є҆гда̀ ви́дѣхъ є҆го̀, падо́хъ къ нога́ма є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ ме́ртвъ. И҆ положѝ десни́цꙋ свою̀ на мнѣ̀, гл҃ѧ мѝ: не бо́йсѧ: а҆́зъ є҆́смь пе́рвый и҆ послѣ́днїй | І коли я побачив Його, то впав до ніг Його, як мертвий. І Він поклав на мене правицю Свою і сказав мені: не бійся; Я є Перший і Останній, |
|
18
|
18
|
| и҆ живы́й: и҆ бы́хъ ме́ртвъ, и҆ сѐ, жи́въ є҆́смь во вѣ́ки вѣкѡ́въ, а҆ми́нь: и҆ и҆́мамъ ключи̑ а҆́да и҆ сме́рти. | і живий; і був мертвий, і ось, живий на віки віків, амінь; і маю ключі пекла і смерті. |
|
19
|
19
|
| Напишѝ оу҆̀бо, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ ꙗ҆̀же сꙋ́ть, и҆ и҆̀мже подоба́етъ бы́ти по се́мъ. | Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що буде після цього. |
|
20
|
20
|
| Та́инство седмѝ ѕвѣ́здъ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ на десни́цѣ мое́й, и҆ се́дмь свѣти̑лникъ златы́хъ: се́дмь ѕвѣ́здъ а҆́гг҃ли седмѝ цр҃кве́й сꙋ́ть: и҆ се́дмь свѣти́лникѡвъ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, се́дмь цр҃кве́й сꙋ́ть. | Таємниця семи зірок, які ти бачив у правиці Моїй, і семи золотих світильників є така: сім зірок — це ангели семи Церков; а сім світильників, які ти бачив, це сім Церков. |
|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| А҆́гг҃лꙋ є҆фе́сскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ держѧ́й се́дмь ѕвѣ́здъ въ десни́цѣ свое́й, ходѧ́й посредѣ̀ седмѝ свѣти́лникѡвъ златы́хъ: | Ангелові Ефеської Церкви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй, Хто ходить посеред семи золотих світильників: |
|
2
|
2
|
| вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀, и҆ трꙋ́дъ тво́й, и҆ терпѣ́нїе твоѐ, и҆ ꙗ҆́кѡ не мо́жеши носи́ти ѕлы́хъ, и҆ и҆скꙋси́лъ є҆сѝ глаго́лющыѧсѧ бы́ти а҆по́столы, и҆ не сꙋ́ть, и҆ ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ и҆̀хъ ло́жныхъ: | знаю діла твої, і труд твій, і терпіння твоє, і те, що ти не можеш зносити розпутних, і випробував тих, які називають себе апостолами, а вони не такі, й побачив, що вони неправдомовці; |
|
3
|
3
|
| и҆ поне́слъ є҆сѝ, и҆ терпѣ́нїе и҆́маши, и҆ за и҆́мѧ моѐ трꙋди́лсѧ є҆сѝ и҆ не и҆знемо́глъ є҆сѝ. | ти багато зазнав і маєш терпіння, і в ім’я Моє трудився і не знемагав. |
|
4
|
4
|
| Но и҆́мамъ на тѧ̀, ꙗ҆́кѡ любо́вь твою̀ пе́рвꙋю ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ. | Та маю проти тебе те, що ти залишив першу любов твою. |
|
5
|
5
|
| Помѧнѝ оу҆̀бо, ѿкꙋ́дꙋ спа́лъ є҆сѝ, и҆ пока́йсѧ, и҆ пє́рваѧ дѣла̀ сотворѝ: а҆́ще же нѝ, грѧдꙋ̀ тебѣ̀ ско́рѡ и҆ дви́гнꙋ свѣти́лникъ тво́й ѿ мѣ́ста своегѡ̀, а҆́ще не пока́ешисѧ. | Отже, згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори попередні діла; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся. |
|
6
|
6
|
| Но сѐ и҆́маши, ꙗ҆́кѡ ненави́диши дѣ́лъ нїколаі́тскихъ, и҆́хже и҆ а҆́зъ ненави́ждꙋ. | А втім, те в тобі добре, що ти ненавидиш діла николаїтів, які і Я ненавиджу. |
|
7
|
7
|
| И҆мѣ́ѧй оу҆́хо да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ: побѣжда́ющемꙋ да́мъ ꙗ҆́сти ѿ дре́ва живо́тнагѡ, є҆́же є҆́сть посредѣ̀ раѧ̀ бж҃їѧ. | Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке посеред раю Божого. |
|
8
|
8
|
| И҆ а҆́гг҃лꙋ цр҃кве смѵ́рнскїѧ напишѝ: та́кѡ гл҃етъ пе́рвый и҆ послѣ́днїй, и҆́же бы́сть ме́ртвъ, и҆ (сѐ,) жи́въ є҆́сть: | І ангелу Смирнської Церкви напиши: так говорить Перший і Останній, Який був мертвий і ось, живий: |
|
9
|
9
|
| вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀ и҆ ско́рбь и҆ нищетꙋ̀, но бога́тъ є҆сѝ, и҆ хꙋлы̑ глаго́лющихсѧ бы́ти і҆ꙋдє́й, и҆ не сꙋ́ть, но со́нмище сатанино̀. | знаю твої діла, і скорботу, і вбогість (а втім, ти багатий), і лихослів’я від тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, а вони не такі, але зборище сатанинське. |
|
10
|
10
|
| Не бо́йсѧ ничесѡ́же, ꙗ҆̀же и҆́маши пострада́ти. Сѐ, и҆́мать дїа́волъ всажда́ти ѿ ва́съ въ темни̑цы, да и҆скꙋси́тесѧ: и҆ и҆мѣ́ти бꙋ́дете ско́рбь до десѧтѝ дні́й. Бꙋ́ди вѣ́ренъ да́же до сме́рти, и҆ да́мъ тѝ вѣне́цъ живота̀. | Не бійся нічого, що тобі треба буде витерпіти. Ось, диявол буде кидати вас у темницю, щоб випробувати вас, і будете мати скорботу днів десять. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя. |
|
11
|
11
|
| И҆мѣ́ѧй оу҆́хо слы́шати да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ: побѣжда́ѧй не и҆́мать вреди́тисѧ ѿ сме́рти вторы́ѧ. | Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: той, хто перемагає, не зазнає шкоди від другої смерти. |
|
12
|
12
|
| И҆ а҆́гг҃лꙋ перга́мскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ и҆мѣ́ѧй ме́чь ѻ҆бою́дꙋ и҆з̾ѡщре́нъ: | І ангелу Пергамської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч: |
|
13
|
13
|
| вѣ́мъ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ гдѣ̀ живе́ши, и҆дѣ́же престо́лъ сатани́нъ: и҆ держи́ши и҆́мѧ моѐ, и҆ не ѿве́рглсѧ є҆сѝ вѣ́ры моеѧ̀ и҆ въ (моѧ̑) дни̑, въ нѧ́же а҆нтѵ́пасъ свидѣ́тель мо́й вѣ́рный, и҆́же оу҆бїе́нъ бы́сть въ ва́съ, и҆дѣ́же живе́тъ сатана̀. | знаю твої діла, і що ти живеш там, де престіл сатани, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа. |
|
14
|
14
|
| Но и҆́мамъ на тѧ̀ ма́лѡ, ꙗ҆́кѡ и҆́маши тꙋ̀ держа́щихъ оу҆че́нїе валаа́мово, и҆́же оу҆ча́ше вала́ка положи́ти собла́знъ пред̾ сынмѝ і҆и҃левыми, ꙗ҆́сти жє́ртвы і҆́дѡлскїѧ и҆ любы̀ твори́ти. | Але маю трохи проти тебе, тому що є в тебе там ті, які дотримуються вчення Валаама, який навчив Валака спокусити синів Ізраїлевих, щоб вони їли ідоложертовне і перелюби чинили. |
|
15
|
15
|
| Та́кѡ и҆́маши и҆ ты̀ держа́щыѧ оу҆че́нїе нїколаі́тско, є҆гѡ́же ненави́ждꙋ. | Так і в тебе є ті, які дотримуються вчення николаїтів, яке Я ненавиджу. |
|
16
|
16
|
| Пока́йсѧ: а҆́ще ли нѝ, прїидꙋ̀ тебѣ̀ ско́рѡ и҆ бра́нь сотворю̀ съ ни́ми мече́мъ оу҆́стъ мои́хъ. | Покайся; а якщо не так, незабаром прийду до тебе і воюватиму з ними мечем уст Моїх. |
|
17
|
17
|
| И҆мѣ́ѧй оу҆́хо слы́шати да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ: побѣжда́ющемꙋ да́мъ ꙗ҆́сти ѿ ма́нны сокрове́нныѧ, и҆ да́мъ є҆мꙋ̀ ка́мень бѣ́лъ и҆ на ка́мени и҆́мѧ но́во напи́сано, є҆гѡ́же никто́же вѣ́сть, то́кмѡ прїе́млѧй. | Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує. |
|
18
|
18
|
| И҆ а҆́гг҃лꙋ ѳѷаті́рскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ сн҃ъ бж҃їй, и҆мѣ́ѧй ѻ҆́чи своѝ ꙗ҆́кѡ пла́мень ѻ҆́гненъ, и҆ но́зѣ є҆гѡ̀ подо́бнѣ халколїва́нꙋ: | І ангелу Фіатирської Церкви напиши: так говорить Син Божий, у Якого очі, наче полум’я вогняне, і ноги подібні до бронзи: |
|
19
|
19
|
| вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀ и҆ любо́вь, и҆ слꙋ́жбꙋ и҆ вѣ́рꙋ, и҆ терпѣ́нїе твоѐ и҆ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ послѣ̑днѧѧ бѡ́лша пе́рвыхъ. | знаю твої діла, і любов, і служіння, і віру, і терпіння твоє, і те, що останні діла твої більші, ніж перші. |
|
20
|
20
|
| Но и҆́мамъ на тѧ̀ ма́лѡ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́еши женѣ̀ і҆езаве́ли, глаго́лющей себѐ бы́ти проро́чицꙋ, оу҆чи́ти и҆ льсти́ти моѧ̑ рабы̑, любодѣ́йствовати и҆ снѣ́сти же́ртвꙋ і҆́дѡлскꙋю. | Та маю трохи проти тебе, тому що ти попускаєш жінці Ієзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати і вводити в оману рабів Моїх, любодіяти і їсти ідоложертовне. |
|
21
|
21
|
| И҆ да́хъ є҆́й вре́мѧ, да пока́етсѧ ѿ любодѣ́йства своегѡ̀, и҆ не пока́ѧсѧ. | Я дав їй час покаятись у перелюбстві її, але вона не покаялась. |
|
22
|
22
|
| Сѐ, а҆́зъ полага́ю ю҆̀ на ѻ҆дрѣ̀ и҆ любодѣ́ющыѧ съ не́ю въ ско́рбь ве́лїю, а҆́ще не пока́ютсѧ ѿ дѣ́лъ свои́хъ: | Ось, Я кидаю її на одр і тих, що любодіяли з нею, у велику скорботу, якщо не покаються у ділах своїх. |
|
23
|
23
|
| и҆ ча̑да и҆́хъ оу҆́мрꙋтъ сме́ртїю [и҆ ча̑да є҆ѧ̀ оу҆бїю̀ сме́ртїю]: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѧ̑ цр҃кви, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь и҆спыта́ѧй сердца̀ и҆ оу҆трѡ́бы: и҆ да́мъ ва́мъ комꙋ́ждо по дѣлѡ́мъ ва́шымъ. | І дітей її уражу смертю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробовує серця й утроби; і воздам кожному з вас за ділами вашими. |
|
24
|
24
|
| Ва́мъ же гл҃ю и҆ про́чымъ сꙋ́щымъ въ ѳѷаті́рѣ, и҆̀же не и҆́мꙋтъ оу҆че́нїѧ сегѡ̀ и҆ и҆̀же не разꙋмѣ́ютъ глꙋби́нъ сатанины́хъ, ꙗ҆́коже глаго́лютъ: не возложꙋ̀ на вы̀ тѧготы̀ и҆́ныѧ: | Вам же та іншим, що є у Фіатирі, які не дотримуються цього вчення і не знають так званих глибин сатанинських, кажу, що не накладу на вас іншого тягара; |
|
25
|
25
|
| то́кмѡ, є҆́же и҆́мате, держи́те, до́ндеже прїидꙋ̀. | тільки те, що маєте, тримайте, доки прийду. |
|
26
|
26
|
| И҆ побѣжда́ющемꙋ и҆ соблюда́ющемꙋ дѣла̀ моѧ̑ до конца̀, да́мъ є҆мꙋ̀ вла́сть на ꙗ҆зы́цѣхъ, | Хто перемагає і дотримується діл Моїх до кінця, тому дам владу над язичниками, |
|
27
|
27
|
| и҆ оу҆пасе́тъ ѧ҆̀ жезло́мъ желѣ́знымъ, ꙗ҆́кѡ сосꙋ́ды скꙋдє́льничи сокрꙋша́тсѧ, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ прїѧ́хъ ѿ ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀: | і буде пасти їх жезлом залізним; як посуд глиняний, вони будуть розтрощені, як і Я одержав владу від Отця Мого; |
|
28
|
28
|
| и҆ да́мъ є҆мꙋ̀ ѕвѣздꙋ̀ оу҆́треннюю. | і дам йому зірку ранкову. |
|
29
|
29
|
| И҆мѣ́ѧй оу҆́хо слы́шати да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ. | Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам. |
|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И҆ а҆́гг҃лꙋ сарді́йскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ и҆мѣ́ѧй се́дмь дꙋхѡ́въ бж҃їихъ и҆ се́дмь ѕвѣ́здъ: вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ и҆́маши ꙗ҆́кѡ жи́въ, а҆ ме́ртвъ є҆сѝ. | І ангелу Сардійської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок: знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий. |
|
2
|
2
|
| Бꙋ́ди бдѧ̀ и҆ оу҆твержда́ѧ прѡ́чаѧ, и҆̀мже оу҆мре́ти: не ѡ҆брѣто́хъ бо дѣ́лъ твои́хъ сконча́ныхъ пред̾ бг҃омъ (твои́мъ) [мои́мъ]. | Пильнуй і зміцнюй інше близьке до смерти, бо Я не бачу, щоб діла твої були довершені перед Богом Моїм. |
|
3
|
3
|
| Помина́й оу҆̀бо, ка́кѡ прїѧ́лъ є҆сѝ и҆ слы́шалъ є҆сѝ, и҆ соблюда́й и҆ пока́йсѧ. А҆́ще оу҆̀бо не бди́ши, прїидꙋ̀ на тѧ̀ ꙗ҆́кѡ та́ть, и҆ не и҆́маши почꙋ́ти, въ кі́й ча́съ прїидꙋ̀ на тѧ̀. | Згадай, що ти прийняв і чув, і зберігай та покайся. Якщо ж не будеш пильнувати, то Я найду на тебе, як злодій, і ти не дізнаєшся, якої години найду на тебе. |
|
4
|
4
|
| Но и҆́маши ма́лѡ и҆ме́нъ и҆ въ сарді́и, и҆̀же не ѡ҆скверни́ша ри́зъ свои́хъ, и҆ ходи́ти и҆́мꙋтъ со мно́ю въ бѣ́лыхъ, ꙗ҆́кѡ досто́йни сꙋ́ть. | А втім, у тебе в Сардах є кілька чоловік, які не осквернили одягу свого, і будуть ходити зі Мною у білому одязі, бо вони достойні. |
|
5
|
5
|
| Побѣжда́ѧй, то́й ѡ҆блече́тсѧ въ ри̑зы бѣ̑лыѧ, и҆ не и҆́мамъ ѿмы́ти [и҆згла́дити] и҆́мене є҆гѡ̀ ѿ кни́гъ живо́тныхъ, и҆ и҆сповѣ́мъ и҆́мѧ є҆гѡ̀ пред̾ ѻ҆ц҃е́мъ мои́мъ и҆ пред̾ а҆́гг҃лы є҆гѡ̀. | Той, хто перемагає, одягнеться у білий одяг; і не згладжу імені його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його. |
|
6
|
6
|
| И҆мѣ́ѧй оу҆́хо да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ. | Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам. |
|
7
|
7
|
| И҆ а҆́гг҃лꙋ фїладелфі́йскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ ст҃ы́й и҆́стинный, и҆мѣ́ѧй клю́чь дв҃довъ, ѿверза́ѧй, и҆ никто́же затвори́тъ, затворѧ́ѧй, и҆ никто́же ѿве́рзетъ: | І ангелу Філадельфійської Церкви напиши: так говорить Святий, Істинний, Хто має ключ Давидів, Хто відчиняє — і ніхто не зачинить, зачиняє — і ніхто не відчинить: |
|
8
|
8
|
| вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀: сѐ, да́хъ пред̾ тобо́ю двє́ри ѿвє́рсты, и҆ никто́же мо́жетъ затвори́ти и҆̀хъ: ꙗ҆́кѡ ма́лꙋ и҆́маши си́лꙋ, и҆ соблю́лъ є҆сѝ моѐ сло́во, и҆ не ѿве́рглсѧ є҆сѝ и҆́мене моегѡ̀. | знаю твої діла; ось Я відчинив перед тобою двері, і ніхто не може зачинити їх; ти не багато маєш сили, і зберіг слово Моє, і не зрікся імені Мого. |
|
9
|
9
|
| Сѐ, даю̀ ѿ со́нмища сатанина̀ глаго́лющыѧсѧ бы́ти і҆ꙋдє́и, и҆ не сꙋ́ть, но лгꙋ́тъ: сѐ, сотворю̀ и҆̀хъ, да прїи́дꙋтъ и҆ поклонѧ́тсѧ пред̾ нога́ма твои́ма, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ возлюби́хъ тѧ̀. | Ось, Я зроблю, що із сатанинського зборища, з тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, але не такі, а обманюють, — ось, Я зроблю те, що вони прийдуть і поклоняться перед ногами твоїми, і зрозуміють, що Я полюбив тебе. |
|
10
|
10
|
| Ꙗ҆́кѡ соблю́лъ є҆сѝ сло́во терпѣ́нїѧ моегѡ̀, и҆ а҆́зъ тѧ̀ соблюдꙋ̀ ѿ годи́ны и҆скꙋше́нїѧ, хотѧ́щїѧ прїитѝ на всю̀ вселе́ннꙋю и҆скꙋси́ти живꙋ́щыѧ на землѝ. | І як ти зберіг слово терпіння Мого, то і Я збережу тебе від години спокуси, що гряде на весь світ, щоб випробувати тих, хто живе на землі. |
|
11
|
11
|
| Сѐ, грѧдꙋ̀ ско́рѡ: держѝ, є҆́же и҆́маши, да никто́же прїи́метъ вѣнца̀ твоєгѡ̀. | Ось, гряду скоро; тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця твого. |
|
12
|
12
|
| Побѣжда́ющаго сотворю̀ столпа̀ въ цр҃кви бг҃а моегѡ̀, и҆ бо́лѣ [во́нъ] не и҆́мать и҆зы́ти ктомꙋ̀: и҆ напишꙋ̀ на не́мъ и҆́мѧ бг҃а моегѡ̀ и҆ и҆́мѧ гра́да бг҃а моегѡ̀, но́вагѡ і҆ерⷭ҇ли́ма, сходѧ́щагѡ съ нб҃съ ѿ бг҃а моегѡ̀, и҆ и҆́мѧ моѐ но́вое. | Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і він уже не вийде геть; і напишу на ньому ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога Мого, й ім’я Моє нове. |
|
13
|
13
|
| И҆мѣ́ѧй оу҆́хо да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ. | Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам. |
|
14
|
14
|
| И҆ а҆́гг҃лꙋ лаодїкі́йскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ а҆ми́нь [и҆́же є҆́сть а҆ми́нь], свидѣ́тель вѣ́рный и҆ и҆́стинный, нача́токъ созда́нїѧ бж҃їѧ: | І ангелові Лаодикійської Церкви напиши: так говорить Амінь, свідок вірний і істинний, початок створіння Божого: |
|
15
|
15
|
| вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀, ꙗ҆́кѡ ни стꙋде́нъ є҆сѝ ни те́плъ: не да стꙋде́нъ бы бы́лъ ни те́плъ [ѽ, дабы̀ стꙋде́нъ бы́лъ є҆сѝ и҆лѝ горѧ́щь]. | знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! |
|
16
|
16
|
| Та́кѡ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆б̾ꙋморе́нъ є҆сѝ, и҆ ни те́плъ ни стꙋде́нъ, и҆зблева́ти тѧ̀ ѿ оу҆́стъ мои́хъ и҆́мамъ [та́кѡ, поне́же те́плъ є҆сѝ, и҆ ни стꙋде́нъ є҆сѝ нижѐ горѧ́щь, и҆́мамъ тѧ̀ и҆зблева́ти и҆з̾ оу҆́стъ мои́хъ]. | Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх. |
|
17
|
17
|
| Занѐ глаго́леши, ꙗ҆́кѡ бога́тъ є҆́смь и҆ ѡ҆богати́хсѧ и҆ ничто́же тре́бꙋю: и҆ не вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ ѡ҆каѧ́ненъ и҆ бѣ́денъ, и҆ ни́щь и҆ слѣ́пъ и҆ на́гъ. | Бо ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий. |
|
18
|
18
|
| Совѣща́ю тебѣ̀ кꙋпи́ти ѿ менє̀ зла́то разжже́но ѻ҆гне́мъ, да ѡ҆богати́шисѧ, и҆ ѡ҆дѣѧ́нїе бѣ́ло, да ѡ҆блече́шисѧ, и҆ да не ꙗ҆ви́тсѧ срамота̀ наготы̀ твоеѧ̀: и҆ коллꙋ́рїемъ пома́жи ѻ҆́чи твоѝ, да ви́диши. | Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити. |
|
19
|
19
|
| А҆́зъ, и҆̀хже а҆́ще люблю̀, ѡ҆блича́ю и҆ наказꙋ́ю. Ревнꙋ́й оу҆̀бо и҆ пока́йсѧ. | Кого Я люблю, тих викриваю і караю. Отже, будь ревним і покайся. |
|
20
|
20
|
| Сѐ, стою̀ при две́рехъ и҆ толкꙋ̀: а҆́ще кто̀ оу҆слы́шитъ гла́съ мо́й и҆ ѿве́рзетъ двє́ри, вни́дꙋ къ немꙋ̀ и҆ вечерѧ́ю съ ни́мъ, и҆ то́й со мно́ю. | Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною. |
|
21
|
21
|
| Побѣжда́ющемꙋ да́мъ сѣ́сти со мно́ю на прⷭ҇то́лѣ мое́мъ, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ побѣди́хъ и҆ сѣдо́хъ со ѻ҆ц҃е́мъ мои́мъ на прⷭ҇то́лѣ є҆гѡ̀. | Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його. |
|
22
|
22
|
| И҆мѣ́ѧй оу҆́хо да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ. | Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам. |
|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| По си́хъ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, двє́ри ѿвє́рсты на нб҃сѝ, и҆ гла́съ пе́рвый, є҆го́же слы́шахъ ꙗ҆́кѡ трꙋбꙋ̀ гл҃ющь со мно́ю, гл҃ѧ: взы́ди сѣ́мѡ, и҆ покажꙋ́ ти, є҆мꙋ́же подоба́етъ бы́ти по си́хъ. | Після цього я глянув, і ось, двері відчинені на небі, і той самий голос, який я чув, ніби звук труби, що говорив зі мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після цього. |
|
2
|
2
|
| И҆ а҆́бїе бы́хъ въ дꙋ́сѣ: и҆ сѐ, прⷭ҇то́лъ стоѧ́ше на нб҃сѝ, и҆ на прⷭ҇то́лѣ сѣдѧ́щь: | І в ту ж мить я був у дусі; і ось, престіл стояв на небі, і на престолі був Сидячий; |
|
3
|
3
|
| и҆ сѣдѧ́й бѣ̀ подо́бенъ видѣ́нїемъ ка́мени і҆а́спїсꙋ и҆ сарді́нови: и҆ (бѣ̀) дꙋга̀ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла подо́бна видѣ́нїемъ смара́гдови. | і Цей Сидячий на вигляд був подібний до каменя яспису і сардису; і райдуга навколо престолу, на вигляд подібна до смарагду. |
|
4
|
4
|
| И҆ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла прⷭ҇то́ли два́десѧть и҆ четы́ри: и҆ на прⷭ҇то́лѣхъ ви́дѣхъ два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы сѣдѧ́щыѧ, ѡ҆блечє́ны въ бѣ̑лыѧ ри̑зы, и҆ и҆мѧ́хꙋ вѣнцы̀ зла̑ты на глава́хъ свои́хъ. | І навколо престолу двадцять чотири престоли; а на престолах бачив я двадцять чотири старці, які сиділи й одягнені були в білий одяг та мали на головах своїх золоті вінці. |
|
5
|
5
|
| И҆ ѿ прⷭ҇то́ла и҆схожда́хꙋ мѡ́лнїѧ и҆ гро́ми и҆ гла́си: и҆ се́дмь свѣ́щникѡвъ ѻ҆́гненныхъ горѧ́щихъ пред̾ прⷭ҇то́ломъ, и҆̀же сꙋ́ть се́дмь дꙋхѡ́въ бж҃їихъ: | І від престолу виходили блискавки, і громи, і голоси, і перед престолом горіли сім світильників вогняних, які є сім духів Божих; |
|
6
|
6
|
| и҆ пред̾ прⷭ҇то́ломъ мо́ре стклѧ́но, подо́бно крѷста́ллꙋ: и҆ посредѣ̀ прⷭ҇то́ла и҆ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла четы́ри живѡ́тна и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ спредѝ и҆ созадѝ. | і перед престолом море скляне, подібне до кристала, і посеред престолу і навколо престолу чотири тварини, сповнені очей спереду і ззаду. |
|
7
|
7
|
| И҆ живо́тно пе́рвое подо́бно львꙋ̀, и҆ второ́е живо́тно подо́бно телцꙋ̀, и҆ тре́тїе живо́тно и҆мꙋ́щее лицѐ ꙗ҆́кѡ человѣ́къ, и҆ четве́ртое живо́тно подо́бно ѻ҆рлꙋ̀ летѧ́щꙋ. | І перша тварина була подібна до лева, і друга тварина подібна до тельця, і третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить. |
|
8
|
8
|
| И҆ живѡ́тна четы́ри, є҆ди́но ко́еждо и҆́хъ и҆мѣ́ѧхꙋ по ше́сть кри́лъ ѡ҆́крестъ, и҆ внꙋтрьꙋ́дꙋ и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ: и҆ поко́ѧ не и҆́мꙋтъ де́нь и҆ но́щь, глаго́люще: ст҃ъ, ст҃ъ, ст҃ъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, и҆́же бѣ̀ и҆ сы́й и҆ грѧды́й. | І кожна з чотирьох тварин мала по шість крил навколо, а всередині вони були сповнені очей; і ні вдень, ні вночі не мають спокою, взиваючи: свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, Який був, є і гряде. |
|
9
|
9
|
| И҆ є҆гда̀ да́ша живѡ́тнаѧ сла́вꙋ и҆ чтⷭ҇ь и҆ бл҃годаре́нїе сѣдѧ́щемꙋ на прⷭ҇то́лѣ, живꙋ́щемꙋ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, | І коли тварини воздають славу і честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі, Хто живе повік віку, |
|
10
|
10
|
| падо́ша два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы пред̾ сѣдѧ́щимъ на прⷭ҇то́лѣ, и҆ поклони́шасѧ живꙋ́щемꙋ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, и҆ положи́ша вѣнцы̀ своѧ̑ пред̾ прⷭ҇то́ломъ, глаго́люще: | тоді двадцять чотири старці падають перед Тим, Хто сидить на престолі, і поклоняються Тому, Хто живе у віки віків, і покладають вінці свої перед престолом, кажучи: |
|
11
|
11
|
| досто́инъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, прїѧ́ти сла́вꙋ и҆ чтⷭ҇ь и҆ си́лꙋ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ созда́лъ всѧ́чєскаѧ, и҆ во́лею твое́ю сꙋ́ть, и҆ сотворє́на. | достойний Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено. |
|
Глава́ є҃
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ въ десни́цѣ сѣдѧ́щагѡ на прⷭ҇то́лѣ кни́гꙋ напи́санꙋ внꙋтрьꙋ́дꙋ и҆ внѣꙋ́дꙋ, запеча́танꙋ седмїю̀ печа̑тїю. | І бачив я у правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині і ззовні, запечатану сімома печатями. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣхъ а҆́гг҃ла крѣ́пка проповѣ́дающа гла́сомъ вели́кимъ: кто́ є҆сть досто́инъ разгнꙋ́ти кни́гꙋ и҆ разрѣши́ти печа̑ти є҆ѧ̀; | І бачив я ангела сильного, який виголошував гучним голосом: хто достойний розкрити цю книгу і зняти печаті її? |
|
3
|
3
|
| И҆ никто́же можа́ше ни на нб҃сѝ, ни на землѝ, нижѐ под̾ земле́ю, разгнꙋ́ти кни́гꙋ, нижѐ зрѣ́ти ю҆̀. | І ніхто не міг, ні на небі, ні на землі, ні під землею, ані розкрити цю книгу, ані глянути в неї. |
|
4
|
4
|
| И҆ а҆́зъ пла́кахсѧ мно́гѡ, ꙗ҆́кѡ ни є҆ди́нъ ѡ҆брѣ́тесѧ досто́инъ разгнꙋ́ти и҆ прочестѝ кни́гꙋ, нижѐ зрѣ́ти ю҆̀. | І я багато плакав від того, що нікого не знайшлося достойного розкрити і читати цю книгу, і навіть глянути в неї. |
|
5
|
5
|
| И҆ є҆ди́нъ ѿ ста́рєцъ глаго́ла мѝ: не пла́чисѧ: сѐ, побѣди́лъ є҆́сть ле́въ, и҆́же сы́й ѿ колѣ́на і҆ꙋ́дова, ко́рень дв҃довъ, разгнꙋ́ти кни́гꙋ и҆ разрѣши́ти се́дмь печа́тей є҆ѧ̀. | І один із старців сказав мені: не плач; ось, лев від коліна Іуди, корінь Давидів, переміг, і може розкрити цю книгу і зняти сім печатей її. |
|
6
|
6
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, посредѣ̀ прⷭ҇то́ла и҆ четы́рехъ живо́тныхъ и҆ посредѣ̀ ста́рєцъ а҆́гнецъ стоѧ́щь ꙗ҆́кѡ заколе́нъ, и҆мꙋ́щь рогѡ́въ се́дмь и҆ ѻ҆че́съ се́дмь, є҆́же є҆́сть се́дмь дꙋхѡ́въ бж҃їихъ, по́сланныхъ во всю̀ зе́млю. | І я поглянув, і ось, посеред престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець, ніби заколений, що мав сім рогів і сім очей, які є сім духів Божих, посланих на всю землю. |
|
7
|
7
|
| И҆ прїи́де и҆ прїѧ́тъ кни́гꙋ ѿ десни́цы сѣдѧ́щагѡ на прⷭ҇то́лѣ. | І Він прийшов і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. |
|
8
|
8
|
| И҆ є҆гда̀ прїѧ́тъ кни́гꙋ, четы́ри живѡ́тна и҆ два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы падо́ша пред̾ а҆́гнцемъ, и҆мꙋ́ще кі́йждо гꙋ̑сли и҆ фїа́лы зла̑ты пѡ́лны ѳѷмїа́ма, и҆̀же сꙋ́ть мл҃твы ст҃ы́хъ: | І коли Він узяв книгу, тоді чотири тварини і двадцять чотири старці упали перед Агнцем, маючи кожен гуслі і золоті чаші, повні фіміаму, які є молитви святих. |
|
9
|
9
|
| и҆ пою́тъ пѣ́снь но́вꙋ, глаго́люще: досто́инъ є҆сѝ прїѧ́ти кни́гꙋ и҆ ѿве́рзти печа̑ти є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ закла́лсѧ и҆ и҆скꙋпи́лъ є҆сѝ бг҃ови на́съ кро́вїю свое́ю ѿ всѧ́кагѡ колѣ́на и҆ ꙗ҆зы́ка и҆ люді́й и҆ племе́нъ, | І співають нову пісню, кажучи: достойний Ти взяти книгу і зняти з неї печаті, бо Ти був заколений, і кров’ю Своєю відкупив нас Богові з усякого коліна і народу, і людей, і племені, |
|
10
|
10
|
| и҆ сотвори́лъ є҆сѝ на́съ бг҃ови на́шемꙋ цари̑ и҆ і҆ерє́и: и҆ воцари́мсѧ на землѝ. | і зробив нас царями і священиками Богові нашому; і ми будемо царювати на землі. |
|
11
|
11
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ слы́шахъ гла́съ а҆́гг҃лѡвъ мно́гихъ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла и҆ живо́тныхъ и҆ ста́рєцъ, и҆ бѣ̀ число̀ и҆́хъ ты́сѧща ты́сѧщами [тмы̑ те́мъ и҆ ты́сѧщы ты́сѧщей], | І я бачив, і чув голос багатьох ангелів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було тьми тем і тисячі тисяч, |
|
12
|
12
|
| глаго́люще гла́сомъ вели́кимъ: досто́инъ є҆́сть а҆́гнецъ заколе́нный прїѧ́ти си́лꙋ и҆ бога́тство, и҆ премⷣрость и҆ крѣ́пость, и҆ чтⷭ҇ь и҆ сла́вꙋ и҆ блгⷭ҇ве́нїе. | які говорили гучним голосом: достойний Агнець заколений прийняти силу і багатство, і премудрість, і міцність, і честь, і славу, і благословення. |
|
13
|
13
|
| И҆ всѧ́ко созда́нїе, є҆́же є҆́сть на небесѝ и҆ на землѝ, и҆ под̾ земле́ю и҆ на мо́ри ꙗ҆̀же сꙋ́ть, и҆ сꙋ̑щаѧ въ ни́хъ, всѧ̑ слы́шахъ глаго́лющыѧ: сѣдѧ́щемꙋ на прⷭ҇то́лѣ и҆ а҆́гнцꙋ блгⷭ҇ве́нїе и҆ чтⷭ҇ь, и҆ сла́ва и҆ держа́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. | І всяке створіння, яке є на небі і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення і честь, і слава і держава на віки віків. |
|
14
|
14
|
| И҆ четы́ри живѡ́тна глаго́лахꙋ: а҆ми́нь. И҆ два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы падо́ша и҆ поклони́шасѧ живꙋ́щемꙋ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. | І чотири тварини говорили: амінь. І двадцять чотири старці упали і поклонилися Тому, Хто живе у віки віків. |
|
Глава́ ѕ҃
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ, є҆гда̀ ѿве́рзе а҆́гнецъ є҆ди́нꙋ ѿ седмѝ печа́тей, и҆ слы́шахъ є҆ди́наго ѿ четы́рехъ живо́тныхъ глаго́люща ꙗ҆́коже гла́съ гро́мный: грѧдѝ и҆ ви́ждь. | І я бачив, що Агнець зняв першу із семи печатей, і я почув одну з чотирьох тварин, яка говорила ніби громовим голосом: іди і дивись. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ко́нь бѣ́лъ, и҆ сѣдѧ́й на не́мъ и҆мѣ́ѧше лꙋ́къ, и҆ да́нъ бы́сть є҆мꙋ̀ вѣне́цъ: и҆ и҆зы́де побѣжда́ѧй, и҆ да побѣди́тъ. | Я глянув, і ось, кінь білий, і на ньому вершник, який мав лук, і дано було йому вінець, і вийшов він як переможний, і щоб перемогти. |
|
3
|
3
|
| И҆ є҆гда̀ ѿве́рзе печа́ть вторꙋ́ю, слы́шахъ второ́е живо́тно глаго́лющее: грѧдѝ и҆ ви́ждь. | І коли Він зняв другу печать, я чув другу тварину, яка говорила: іди і дивись. |
|
4
|
4
|
| И҆ и҆зы́де дрꙋгі́й ко́нь ры́жь: и҆ сѣдѧ́щемꙋ на не́мъ дано̀ бы́сть взѧ́ти ми́ръ ѿ землѝ, и҆ да оу҆бїю́тъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га: и҆ да́нъ бы́сть є҆мꙋ̀ ме́чь вели́кїй. | І вийшов другий кінь, рудий, і тому, хто сидить на ньому, дано взяти мир від землі, і щоб убивали одне одного; і дано йому великий меч. |
|
5
|
5
|
| И҆ є҆гда̀ ѿве́рзе тре́тїю печа́ть, слы́шахъ тре́тїе живо́тно глаго́лющее: грѧдѝ и҆ ви́ждь. И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ко́нь во́ронъ, и҆ сѣдѧ́й на не́мъ и҆мѣ́ѧше мѣ́рило въ рꙋцѣ̀ свое́й. | І коли Він зняв третю печать, я чув третю тварину, яка говорила: іди і дивись. Я глянув, і ось, кінь вороний, і на ньому вершник, який мав мірило у руці своїй. |
|
6
|
6
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ посредѣ̀ четы́рехъ живо́тныхъ глаго́лющїй: мѣ́ра пшени́цы за дина́рь и҆ трѝ мѣ̑ры ꙗ҆чме́нѧ за дина́рь: и҆ є҆ле́а и҆ вїна̀ не вредѝ. | І чув я голос посеред чотирьох тварин, який говорив: мірка пшениці за динарій*, і три мірки ячменю за динарій; єлею ж і вина не пошкоджуй. |
|
7
|
7
|
| И҆ є҆гда̀ ѿве́рзе четве́ртꙋю печа́ть, слы́шахъ гла́съ четве́ртагѡ живо́тна глаго́лющїй: грѧдѝ и҆ ви́ждь. | І коли Він зняв четверту печать, я чув голос четвертої тварини, що говорив: іди і дивись. |
|
8
|
8
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ко́нь блѣ́дъ, и҆ сѣдѧ́й на не́мъ, и҆́мѧ є҆мꙋ̀ сме́рть: и҆ а҆́дъ и҆дѧ́ше в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀: и҆ дана̀ бы́сть є҆мꙋ̀ ѡ҆́бласть на четве́ртѣй ча́сти землѝ оу҆би́ти ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆ гла́домъ, и҆ сме́ртїю и҆ ѕвѣрьмѝ земны́ми. | І я глянув, і ось, кінь блідий, і на ньому вершник, якому ім’я «смерть»; і пекло слідом ішло за ним; і дана йому влада над четвертою частиною землі — умертвлювати мечем і голодом, і моровицею, і звірами земними. |
|
9
|
9
|
| И҆ є҆гда̀ ѿве́рзе пѧ́тꙋю печа́ть, ви́дѣхъ под̾ ѻ҆лтаре́мъ дꙋ́шы и҆збїе́нныхъ за сло́во бж҃їе и҆ за свидѣ́телство, є҆́же и҆мѣ́ѧхꙋ. | І коли Він зняв п’яту печать, я побачив під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали. |
|
10
|
10
|
| И҆ возопи́ша гла́сомъ вели́кимъ, глаго́люще: доко́лѣ, влⷣко ст҃ы́й и҆ и҆́стинный, не сꙋ́диши и҆ не мсти́ши кро́ве на́шеѧ ѿ живꙋ́щихъ на землѝ; | І викликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Владико Святий і Істинний, не судиш і не мстишся тим, що живуть на землі, за кров нашу? |
|
11
|
11
|
| И҆ даны̀ бы́ша коемꙋ́ждо и҆́хъ ри̑зы бѣлы̑, и҆ рѣче́но бы́сть и҆̀мъ, да почі́ютъ є҆щѐ вре́мѧ ма́ло, до́ндеже сконча́ютсѧ и҆ клевре́ти и҆́хъ и҆ бра́тїѧ и҆́хъ, и҆мꙋ́щїи и҆збїе́ни бы́ти, ꙗ҆́коже и҆ ті́и. | І дано було кожному з них одяг білий, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на деякий час, доки і співробітники їхні, і брати їхні, які будуть убиті, як і вони, доповнять число. |
|
12
|
12
|
| И҆ ви́дѣхъ, є҆гда̀ ѿве́рзе шестꙋ́ю печа́ть, и҆ сѐ, бы́сть трꙋ́съ ве́лїй, и҆ со́лнце мра́чно бы́сть ꙗ҆́кѡ вре́тище вла́сѧно, и҆ лꙋна̀ бы́сть ꙗ҆́кѡ кро́вь: | І коли Він зняв шосту печать, я глянув, і ось, стався великий землетрус, і сонце стало темне, як волосяниця, і місяць став, наче кров. |
|
13
|
13
|
| и҆ ѕвѣ́зды небє́сныѧ падо́ша на зе́млю, ꙗ҆́коже смоко́вница ѿмета́етъ пꙋ́пы своѧ̑, ѿ вѣ́тра вели́ка дви́жима: | І зірки небесні попадали на землю, як смоковниця, струшувана сильним вітром, обсипає незрілі смокви свої. |
|
14
|
14
|
| и҆ не́бо ѿлꙋчи́сѧ ꙗ҆́кѡ сви́токъ свива́емо, и҆ всѧ́ка гора̀ и҆ ѻ҆́стровъ ѿ мѣ́стъ свои́хъ дви́гнꙋшасѧ: | І небо зникло, згорнувшись, як сувій; і всяка гора й острів зрушилися з місць своїх. |
|
15
|
15
|
| и҆ ца́рїе зе́мстїи и҆ вельмѡ́жи, и҆ бога́тїи и҆ ты́сѧщницы и҆ си́льнїи, и҆ всѧ́къ ра́бъ и҆ всѧ́къ свобо́дь скры́шасѧ въ пеще́рахъ и҆ ка́менїи го́рстѣмъ, | І царі земні, і вельможі, і багаті, і тисячоначальники, і сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховались у печери і в ущелини гір, |
|
16
|
16
|
| и҆ глаго́лаша гора́мъ и҆ ка́менїю: пади́те на ны̀ и҆ покры́йте ны̀ ѿ лица̀ сѣдѧ́щагѡ на прⷭ҇то́лѣ и҆ ѿ гнѣ́ва а҆́гнча: | і кажуть горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця; |
|
17
|
17
|
| ꙗ҆́кѡ прїи́де де́нь вели́кїй гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ кто̀ мо́жетъ ста́ти; | бо прийшов великий день гніву Його, і хто може встояти? |
|
Глава́ з҃
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И҆ по се́мъ ви́дѣхъ четы́ри а҆́гг҃лы стоѧ́щыѧ на четы́рехъ оу҆́глѣхъ землѝ, держа́щыѧ четы́ри вѣ́тры зє́мскїѧ, да не ды́шетъ вѣ́тръ на зе́млю, ни на мо́ре, ни на всѧ́ко дре́во. | І після цього бачив я чотирьох ангелів, які стоять на чотирьох кутах землі, тримаючи чотири вітри землі, щоб не дув вітер ні на землю, ні на море, ні на яке дерево. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣхъ и҆́наго а҆́гг҃ла восходѧ́ща ѿ восхо́да со́лнца, и҆мꙋ́ща печа́ть бг҃а жива́гѡ. И҆ возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ къ четы́ремъ а҆́гг҃лѡмъ, и҆́мже дано̀ бы́сть вреди́ти зе́млю и҆ мо́ре, глаго́лѧ: | І бачив я іншого ангела, який сходив від сходу сонця, і мав печать Бога Живого. І викликнув він гучним голосом до чотирьох ангелів, яким дано шкодити землі і морю, кажучи: |
|
3
|
3
|
| не вреди́те ни землѝ, ни мо́рѧ, ни древе́съ, до́ндеже запечатлѣ́емъ рабы̑ бг҃а на́шегѡ на челѣ́хъ и҆́хъ. | не робіть шкоди ні землі, ні морю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога нашого. |
|
4
|
4
|
| И҆ слы́шахъ число̀ запечатлѣ́нныхъ: сто̀ четы́редесѧть четы́ри ты́сѧщи запечатлѣ́нныхъ ѿ всѧ́кагѡ колѣ́на сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | І я чув кількість пропечатаних: пропечатаних було сто сорок чотири тисячі від усіх колін синів Ізраїлевих. |
|
5
|
5
|
| Ѿ колѣ́на і҆ꙋ́дова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на рꙋві́мова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на га́дова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: | З коліна Іудиного пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Рувимового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Гадового пропечатано дванадцять тисяч; |
|
6
|
6
|
| ѿ колѣ́на а҆си́рова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на нефѳалі́млѧ двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на манассі́ина двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: | з коліна Асирового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Неффалимового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Манасіїного пропечатано дванадцять тисяч; |
|
7
|
7
|
| ѿ колѣ́на сѷмеѡ́нова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на леѵі́ина двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на і҆ссаха́рова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: | з коліна Симеонового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Левіїнового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Іссахарового пропечатано дванадцять тисяч; |
|
8
|
8
|
| ѿ колѣ́на завꙋлѡ́нѧ двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на і҆ѡ́сифова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ: ѿ колѣ́на венїамі́нова двана́десѧть ты́сѧщъ запечатлѣ́нныхъ. | з коліна Завулонового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Йосифового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Веніамінового пропечатано дванадцять тисяч. |
|
9
|
9
|
| По си́хъ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, наро́дъ мно́гъ, є҆го́же и҆счестѝ никто́же мо́жетъ, ѿ всѧ́кагѡ ꙗ҆зы́ка и҆ колѣ́на, и҆ люді́й и҆ племе́нъ, стоѧ́ще пред̾ прⷭ҇то́ломъ и҆ пред̾ а҆́гнцемъ, ѡ҆блече́ны въ ри̑зы бѣлы̑, и҆ фі́нїцы въ рꙋка́хъ и҆́хъ. | Після цього глянув я, і ось, велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими віттями в руках своїх. |
|
10
|
10
|
| И҆ возопи́ша гла́сомъ ве́лїимъ, глаго́люще: спⷭ҇нїе сѣдѧ́щемꙋ на прⷭ҇то́лѣ бг҃ꙋ на́шемꙋ и҆ а҆́гнцꙋ. | І викликували гучним голосом, кажучи: спасіння Богові нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві! |
|
11
|
11
|
| И҆ всѝ а҆́гг҃ли стоѧ́хꙋ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла и҆ ста́рєцъ и҆ четы́рехъ живо́тныхъ: и҆ падо́ша на лицы̀ пред̾ прⷭ҇то́ломъ и҆ поклони́шасѧ бг҃ꙋ, | І всі ангели стояли навколо престолу і старців, і чотирьох тварин і впали перед престолом на лиця свої, і поклонилися Богові, |
|
12
|
12
|
| глаго́люще: а҆ми́нь: блгⷭ҇ве́нїе и҆ сла́ва, и҆ премⷣрость и҆ хвала̀, и҆ чтⷭ҇ь и҆ си́ла и҆ крѣ́пость бг҃ꙋ на́шемꙋ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь. | кажучи: амінь! благословення і слава, і премудрість, і подяка, і честь, і сила, і кріпкість Богові нашому на віки віків! Амінь. |
|
13
|
13
|
| И҆ ѿвѣща̀ є҆ди́нъ ѿ ста́рєцъ, глаго́лѧ мѝ: сі́и ѡ҆блече́ннїи въ ри̑зы бѣ̑лыѧ кто̀ сꙋ́ть и҆ ѿкꙋ́дꙋ прїидо́ша; | І, почавши говорити, один із старців запитав мене: хто ці, одягнені у білий одяг, і звідки прийшли? |
|
14
|
14
|
| И҆ рѣ́хъ є҆мꙋ̀: го́споди, ты̀ вѣ́си. И҆ рече́ ми: сі́и сꙋ́ть, и҆̀же прїидо́ша ѿ ско́рби вели́кїѧ, и҆ и҆спра́ша ри̑зы своѧ̑, и҆ оу҆бѣли́ша ри̑зы своѧ̑ въ кро́ви а҆́гнчи: | Я сказав йому: ти знаєш, господарю. І він сказав мені: це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця. |
|
15
|
15
|
| сегѡ̀ ра́ди сꙋ́ть пред̾ прⷭ҇то́ломъ бж҃їимъ и҆ слꙋ́жатъ є҆мꙋ̀ де́нь и҆ но́щь въ цр҃кви є҆гѡ̀, и҆ сѣдѧ́й на прⷭ҇то́лѣ всели́тсѧ въ ни́хъ: | За це вони перебувають нині перед престолом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його, і Той, Хто сидить на престолі, буде жити в них. |
|
16
|
16
|
| не вза́лчꙋтъ ктомꙋ̀, нижѐ вжа́ждꙋтъ, не и҆́мать же па́сти на ни́хъ со́лнце, нижѐ всѧ́къ зно́й: | Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: |
|
17
|
17
|
| ꙗ҆́кѡ а҆́гнецъ, и҆́же посредѣ̀ прⷭ҇то́ла, оу҆пасе́тъ ѧ҆̀ и҆ наста́витъ и҆̀хъ на живѡ́тныѧ и҆сто́чники во́дъ, и҆ ѿи́метъ бг҃ъ всѧ́кꙋ сле́зꙋ ѿ ѻ҆́чїю и҆́хъ. | бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх. |
|
Глава́ и҃
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И҆ є҆гда̀ ѿве́рзе седмꙋ́ю печа́ть, бы́сть безмо́лвїе на нб҃сѝ ꙗ҆́кѡ по́лъ часа̀. | І коли Він зняв сьому печать, настала безмовність на небі, десь на півгодини. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣхъ се́дмь а҆́гг҃лѡвъ, и҆́же пред̾ бг҃омъ стоѧ́хꙋ: и҆ дано̀ бы́сть и҆̀мъ се́дмь трꙋ́бъ. | І я бачив сім ангелів, які стояли перед Богом, і дано їм сім труб. |
|
3
|
3
|
| И҆ дрꙋгі́й а҆́гг҃лъ прїи́де и҆ ста̀ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ, и҆мѣ́ѧй кади́лницꙋ зла́тꙋ: и҆ даны̀ бы́ша є҆мꙋ̀ ѳѷмїа́ми мно́зи, да да́стъ мл҃твамъ ст҃ы́хъ всѣ́хъ на ѻ҆лта́рь златы́й сꙋ́щїй пред̾ прⷭ҇то́ломъ. | І прийшов інший ангел, і став перед жертовником, тримаючи золоту кадильницю; і дано було йому багато фіміаму, щоб він з молитвами всіх святих поклав його на золотий жертовник, що перед престолом. |
|
4
|
4
|
| И҆ и҆зы́де ды́мъ кади́лный мл҃твами ст҃ы́хъ ѿ рꙋкѝ а҆́гг҃ла пред̾ бг҃а. | І піднісся дим фіміаму з молитвами святих від руки ангела перед Богом. |
|
5
|
5
|
| И҆ взѧ́тъ а҆́гг҃лъ кади́лницꙋ, и҆ напо́лни ю҆̀ ѿ ѻ҆гнѧ̀ сꙋ́щагѡ на ѻ҆лтарѝ, и҆ положѝ на землѝ [пове́рже на зе́млю]: и҆ бы́ша гла́си и҆ гро́ми и҆ блиста̑нїѧ и҆ трꙋ́съ. | І взяв ангел кадильницю, і наповнив її вогнем з жертовника, і поклав на землю: і з’явилися голоси і громи, і блискавки, і землетрус. |
|
6
|
6
|
| И҆ се́дмь а҆́гг҃лъ, и҆̀же и҆мѣ́ѧхꙋ се́дмь трꙋ́бъ, оу҆гото́вашасѧ, да вострꙋ́бѧтъ. | І сім ангелів, які мали сім труб, приготувалися трубити. |
|
7
|
7
|
| И҆ пе́рвомꙋ а҆́гг҃лꙋ вострꙋби́вшꙋ, бы́сть гра́дъ и҆ ѻ҆́гнь, смѣ́шены съ кро́вїю, и҆ падо́ша на зе́млю: и҆ тре́тїѧ ча́сть дре́ва погорѣ̀, и҆ всѧ́ка трава̀ ѕла́чнаѧ погорѣ̀. | Перший ангел затрубив, і сталися град і вогонь, змішані з кров’ю, і впали на землю; і третя частина дерев згоріла, і вся трава зелена згоріла. |
|
8
|
8
|
| И҆ вторы́й а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ ꙗ҆́кѡ гора̀ вели́ка ѻ҆гне́мъ жего́ма вве́ржена бы́сть въ мо́ре: и҆ бы́сть тре́тїѧ ча́сть мо́рѧ кро́вь, | Другий ангел затрубив, і ніби велика гора, палаюча вогнем, упала в море; і третя частина моря стала кров’ю, |
|
9
|
9
|
| и҆ оу҆́мре тре́тїѧ ча́сть созда́нїй сꙋ́щихъ въ мо́ри, и҆мꙋ́щихъ дꙋ́шы, и҆ тре́тїѧ ча́сть корабле́й поги́бе. | і вмерла третя частина одушевлених створінь, що живуть у морі, і третя частина суден загинула. |
|
10
|
10
|
| И҆ тре́тїй а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ падѐ съ небесѐ ѕвѣзда̀ вели́ка, горѧ́щи ꙗ҆́кѡ свѣща̀, и҆ падѐ на тре́тїю ча́сть рѣ́къ и҆ на и҆сто́чники водны̑ѧ: | Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильника, і впала на третю частину рік і на джерела вод. |
|
11
|
11
|
| и҆ и҆́мѧ ѕвѣздѣ̀ глаго́летсѧ а҆́ѱїнѳосъ: и҆ бы́сть тре́тїѧ ча́сть во́дъ ꙗ҆́кѡ пелы́нь, и҆ мно́зи ѿ человѣ̑къ оу҆мро́ша ѿ во́дъ, ꙗ҆́кѡ гѡ́рьки бѣ́ша. | Ім’я цієї зірки «полин»; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі. |
|
12
|
12
|
| И҆ четве́ртый а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ оу҆ѧ́звена бы́сть тре́тїѧ ча́сть со́лнца и҆ тре́тїѧ ча́сть лꙋны̀ и҆ тре́тїѧ ча́сть ѕвѣ́здъ, да затми́тсѧ тре́тїѧ ча́сть и҆́хъ, и҆ днѐ тре́тїѧ ча́сть да не свѣ́титъ, и҆ но́щь та́кожде. | Четвертий ангел затрубив, і уражена була третя частина сонця і третя частина місяця, і третя частина зірок, так що затьмарилася третя частина їх, і третя частина дня не була світла — так само, як і ночі. |
|
13
|
13
|
| И҆ ви́дѣхъ и҆ слы́шахъ є҆ди́наго а҆́гг҃ла парѧ́ща посредѣ̀ небесѐ, глаго́люща гла́сомъ вели́кимъ: го́ре, го́ре, го́ре живꙋ́щымъ на землѝ ѿ про́чихъ гласѡ́въ трꙋ́бныхъ трїе́хъ а҆́гг҃лъ хотѧ́щихъ трꙋби́ти. | І бачив я і чув одного ангела, який літав посеред неба і говорив гучним голосом: горе, горе, горе тим, що живуть на землі, від останніх трубних голосів трьох ангелів, які будуть трубити. |
|
Глава́ ѳ҃
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И҆ пѧ́тый а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ ви́дѣхъ ѕвѣздꙋ̀ съ небесѐ спа́дшꙋ на зе́млю: и҆ да́нъ бы́сть є҆́й клю́чь стꙋденца̀ бе́здны: | П’ятий ангел затрубив, і я побачив зірку, що впала з неба на землю, і дано було їй ключ від колодязя безодні. |
|
2
|
2
|
| и҆ ѿве́рзе стꙋденца̀ бе́здны, и҆ взы́де ды́мъ ѿ стꙋденца̀ ꙗ҆́кѡ ды́мъ пе́щи вели́ки, и҆ ѡ҆ме́рче со́лнце и҆ воздꙋ́хъ ѿ ды́ма стꙋдени́чнагѡ. | Вона відкрила колодязь безодні, і вийшов дим з колодязя, як дим з великої печі; і затьмарилося сонце й повітря від диму з колодязя. |
|
3
|
3
|
| И҆ ѿ ды́ма и҆зыдо́ша прꙋ́зи на зе́млю, и҆ дана̀ бы́сть и҆̀мъ ѡ҆́бласть, ꙗ҆́коже и҆́мꙋтъ ѡ҆́бласть скорпі̑и земны̑ѧ. | І з диму вийшла сарана на землю, і дано було їй силу, яку мають земні скорпіони. |
|
4
|
4
|
| И҆ рѣче́но бы́сть и҆̀мъ, да не вредѧ́тъ травы̀ земны́ѧ, ни всѧ́кагѡ ѕла́ка, ни всѧ́кагѡ дре́ва, но человѣ́ки то́чїю, и҆̀же не и҆́мꙋтъ печа́ти бж҃їѧ на челѣ́хъ свои́хъ. | І сказано було їй, щоб не робила шкоди траві земній й ніякій зелені, і ніякому дереву, а тільки одним людям, які не мають печаті Божої на чолах своїх. |
|
5
|
5
|
| И҆ дано̀ бы́сть и҆̀мъ, да не оу҆бїю́тъ и҆́хъ, но да мꙋ́кꙋ прїи́мꙋтъ пѧ́ть мцⷭ҇ей: и҆ мꙋче́нїе и҆́хъ ꙗ҆́кѡ мꙋче́нїе скорпі́ево, є҆гда̀ оу҆сѣ́кнетъ человѣ́ка. | І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п’ять місяців; і муки від неї подібні до мук від скорпіона, коли ужалить людину. |
|
6
|
6
|
| И҆ въ ты̑ѧ дни̑ взы́щꙋтъ человѣ́цы сме́рти, и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтъ є҆ѧ̀: и҆ вожделѣ́ютъ оу҆мре́ти, и҆ оу҆бѣжи́тъ ѿ ни́хъ сме́рть. | У ті дні люди будуть шукати смерти, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них. |
|
7
|
7
|
| И҆ оу҆подоблє́нїѧ прꙋгѡ́въ подѡ́бна ко́нємъ оу҆гото́влєнымъ на бра́нь: и҆ на глава́хъ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ вѣнцы̀ оу҆подо́блени зла́тꙋ, и҆ ли́ца и҆́хъ ꙗ҆́кѡ ли́ца человѣ́чєска: | За виглядом своїм сарана була подібна до коней, приготованих на війну; і на головах у неї ніби вінці, схожі на золоті, обличчя ж її, як обличчя людські; |
|
8
|
8
|
| и҆ и҆мѣ́ѧхꙋ власы̀, ꙗ҆́кѡ власы̀ жє́нскїѧ, и҆ зꙋ́бы и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ львѡ́въ бѣ́ша: | і волосся в неї — ніби волосся в жінок, а зуби в неї були, як у левів. |
|
9
|
9
|
| и҆ и҆мѣ́ѧхꙋ брѡнѧ̀, ꙗ҆́кѡ брѡнѧ̀ желѣ̑зны, и҆ гла́съ кри́лъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ гла́съ колесни́цъ, є҆гда̀ ко́ни мно́зи текꙋ́тъ на бра́нь: | На ній були броні, ніби броні залізні, а шум від крил її, як стукіт від колісниць, коли безліч коней біжать на війну; |
|
10
|
10
|
| и҆ и҆мѣ́ѧхꙋ ѡ҆́шибы подѡ́бны скорпі̑инымъ, и҆ жа̑ла бѧ́хꙋ во ѡ҆́шибѣхъ и҆́хъ: и҆ дана̀ бѣ̀ ѡ҆́бласть и҆̀мъ вреди́ти человѣ́ки пѧ́ть мцⷭ҇ъ. | у неї були хвости, як у скорпіонів, і у хвостах її були жала; влада ж її була — шкодити людям п’ять місяців. |
|
11
|
11
|
| И҆ и҆мѣ́ли над̾ собо́ю царѧ̀ а҆́ггела бе́здны, є҆мꙋ́же и҆́мѧ є҆вре́йски а҆ва́ддѡнъ, а҆ є҆́ллински а҆поллѵ́ѡнъ. | Царем над собою вона мала ангела безодні; ім’я йому по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки Аполліон*. |
|
12
|
12
|
| Го́ре є҆ди́но ѿи́де: сѐ, грѧдꙋ́тъ є҆щѐ два̀ гѡ́рѧ по си́хъ. | Одне горе пройшло; і ось, ідуть за ним ще два горя. |
|
13
|
13
|
| И҆ шесты́й а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ слы́шахъ гла́съ є҆ди́нъ ѿ четы́рехъ рогѡ́въ ѻ҆лтарѧ̀ злата́гѡ сꙋ́щагѡ пред̾ бг҃омъ, | Шостий ангел затрубив, і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, який стояв перед Богом |
|
14
|
14
|
| глаго́лющїй шесто́мꙋ а҆́гг҃лꙋ и҆мѣ́ющꙋ трꙋбꙋ̀: разрѣшѝ четы́ри а҆́гг҃лы свѧ̑заны при рѣцѣ̀ вели́цѣй є҆ѵфра́тъ. | і говорив шостому ангелу, що мав трубу: звільни чотирьох ангелів, зв’язаних біля великої річки Євфрата. |
|
15
|
15
|
| И҆ разрѣше́ни бы́ша четы́ри а҆́гг҃ли оу҆гото́вани на ча́съ и҆ де́нь, и҆ мцⷭ҇ъ и҆ лѣ́то, да и҆збїю́тъ тре́тїю ча́сть человѣ̑къ. | І звільнені були чотири ангели, приготовані на час і день, і місяць і рік для того, щоб умертвити третю частину людей. |
|
16
|
16
|
| И҆ число̀ во́инѡвъ ко́нныхъ двѣ̀ тмѣ̑ те́мъ: и҆ слы́шахъ число̀ и҆́хъ. | Кількість кінного війська була дві тьми тем; і я чув кількість його. |
|
17
|
17
|
| И҆ та́кѡ ви́дѣхъ въ видѣ́нїи ко́ни, и҆ сѣдѧ́щыѧ на ни́хъ и҆мꙋ́щыѧ брѡнѧ̀ ѻ҆́гнєнны и҆ ѵ҆акі́нѳѡвы и҆ жꙋ́пєлны: и҆ главы̑ ко́нємъ (и҆́хъ) ꙗ҆́кѡ главы̑ львѡ́мъ, и҆ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ и҆схожда́ше ѻ҆́гнь и҆ ды́мъ и҆ жꙋ́пелъ. | Так бачив я у видінні коней і на них вершників, які мали на собі броні вогненні, гіацинтові й сірчані; голови у коней, як голови у левів, і з рота їх виходив вогонь, дим і сірка. |
|
18
|
18
|
| И҆ ѿ трїе́хъ ꙗ҆́звъ си́хъ поги́бе тре́тїѧ ча́сть человѣ́кѡвъ, ѿ ѻ҆гнѧ̀ и҆ ѿ ды́ма и҆ ѿ жꙋ́пела, и҆сходѧ́щихъ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ: | Від цих трьох покарань, від вогню, диму і сірки, що виходили з рота їх, померла третя частина людей; |
|
19
|
19
|
| ѡ҆́бласть бо ко́ней во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ бѣ̀ [и҆ во ѡ҆́шибѣхъ и҆́хъ], и҆ [и҆́бо] ѡ҆́шиби и҆́хъ подо́бни ѕмїє́мъ, и҆мꙋ́ще главы̑ и҆ тѣ́ми па́кѡсти дѣ́юще. | бо сила коней була в роті їх і у хвостах їх; а хвости їх були подібні до змій і мали голови, і ними вони шкодили. |
|
20
|
20
|
| И҆ про́чїи ѿ человѣ̑къ, и҆̀же не врежде́ни бы́ша [не и҆збїе́ни бы́ша] ꙗ҆́зывами си́ми, нижѐ пока́ѧшасѧ ѿ дѣ́лъ рꙋ́къ свои́хъ, да не покло́нѧтсѧ де́мѡнѡмъ, ни і҆́дѡлѡмъ златы̑мъ и҆ срє́брѧнымъ, и҆ мѣ̑дѧнымъ и҆ ка́мєннымъ и҆ древѧны̑мъ, и҆̀же ни ви́дѣти мо́гꙋтъ, ни слы́шати, ни ходи́ти: | Інші ж люди, які не вмерли від цих покарань, не розкаялись у ділах рук своїх так, щоб не поклонятися бісам та золотим, срібним, мідним, кам’яним і дерев’яним ідолам, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити. |
|
21
|
21
|
| и҆ не пока́ѧшасѧ ѿ оу҆бі́йствъ свои́хъ, ни ѿ волхвова́нїй свои́хъ, нижѐ ѿ блꙋда̀ своегѡ̀, нижѐ ѿ та́тьбъ свои́хъ. | І не розкаялися вони у вбивствах своїх, ні в чародійствах своїх, ні у розпусті своїй, ні в крадіжках своїх. |
|
Глава́ і҃
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ и҆́наго а҆́гг҃ла крѣ́пка сходѧ́ща съ нб҃сѐ, ѡ҆болче́на во ѡ҆́блакъ, и҆ дꙋга̀ над̾ главо́ю (є҆гѡ̀), и҆ лицѐ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ со́лнце, и҆ но́зѣ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ столпѝ ѻ҆́гнени, | І бачив я іншого ангела сильного, який сходив з неба, одягнений у хмару; над головою його була райдуга, і обличчя його, як сонце, і ноги його, як стовпи вогняні, |
|
2
|
2
|
| и҆ и҆мѣ́ѧше въ рꙋцѣ̀ свое́й кни́гꙋ разгибе́нꙋ: и҆ поста́ви но́гꙋ свою̀ деснꙋ́ю на мо́ри, а҆ шꙋ́юю на землѝ, | у руці в нього була книжка розкрита. І поставив він праву ногу свою на море, а ліву на землю, |
|
3
|
3
|
| и҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ, ꙗ҆́кѡ ле́въ рыка́ѧ: и҆ є҆гда̀ возгласѝ, глаго́лаша се́дмь громѡ́въ гла́сы своѧ̑. | і викликнув гучним голосом, як рикає лев; і коли він викликнув, тоді сім громів проговорили голосами своїми. |
|
4
|
4
|
| И҆ є҆гда̀ возгласи́ша [глаго́лаша] се́дмь громѡ́въ гла́сы своѧ̑, хотѣ́хъ писа́ти: и҆ слы́шахъ гла́съ съ нб҃сѐ гл҃ющь мѝ: запечатлѣ́й, ꙗ҆̀же глаго́лаша се́дмь громѡ́въ, и҆ сегѡ̀ не пишѝ. | І коли сім громів проговорили голосами своїми, я хотів було писати; але почув голос з неба, що говорив мені: приховай, що говорили сім громів, і не пиши цього. |
|
5
|
5
|
| И҆ а҆́гг҃лъ, є҆го́же ви́дѣхъ стоѧ́ща на мо́ри и҆ на землѝ, воздви́же рꙋ́кꙋ свою̀ на не́бо | І ангел, що стоїть на морі і на землі, якого я бачив, підняв руку свою до неба |
|
6
|
6
|
| и҆ клѧ́тсѧ живꙋ́щимъ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, и҆́же созда̀ не́бо и҆ ꙗ҆̀же на не́мъ, и҆ зе́млю и҆ ꙗ҆̀же на не́й, и҆ мо́ре и҆ ꙗ҆̀же въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ лѣ́та оу҆жѐ не бꙋ́детъ: | і клявся Тим, Хто живе у віки віків, Який створив небо і все, що на ньому, землю і все, що на ній, і море і все, що у ньому, що часу вже не буде; |
|
7
|
7
|
| но во дни̑ гла́са седма́гѡ а҆́гг҃ла, є҆гда̀ и҆́мать вострꙋби́ти, тогда̀ сконча́етсѧ та́йна бж҃їѧ, ꙗ҆́коже бл҃говѣстѝ свои́ми рабы̑ прⷪ҇рѡ́ки. | але в ті дні, коли проголосить сьомий ангел, коли він затрубить, звершиться тайна Божа, як Він благовістив рабам Своїм пророкам. |
|
8
|
8
|
| И҆ гла́съ є҆гѡ̀ слы́шахъ съ небесѐ па́ки гл҃ющь со мно́ю, и҆ гл҃а: и҆дѝ и҆ прїимѝ кни́жицꙋ разгнꙋ́тꙋю въ рꙋцѣ̀ а҆́гг҃ла стоѧ́щагѡ на мо́ри и҆ на землѝ. | І голос, який я чув з неба, знову став говорити зі мною і сказав: піди, візьми розкриту книжку з руки ангела, який стоїть на морі і на землі. |
|
9
|
9
|
| И҆ и҆до́хъ ко а҆́гг҃лꙋ, глаго́лѧ є҆мꙋ̀: да́ждь мѝ кни́жицꙋ. И҆ речѐ мѝ: прїимѝ и҆ снѣ́ждь ю҆̀: и҆ горька̀ бꙋ́детъ во чре́вѣ твое́мъ, но во оу҆стѣ́хъ тѝ сладка̀ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ ме́дъ. | І я пішов до ангела і сказав йому: дай мені книжку. Він сказав мені: візьми і з’їж її; вона буде гірка у череві твоїм, але в устах твоїх буде солодка, як мед. |
|
10
|
10
|
| И҆ прїѧ́хъ кни́гꙋ ѿ рꙋкѝ а҆́гг҃ла и҆ снѣдо́хъ ю҆̀: и҆ бѣ̀ во оу҆стѣ́хъ мои́хъ ꙗ҆́кѡ ме́дъ сладка̀: и҆ є҆гда̀ снѣдо́хъ ю҆̀, горька̀ бѧ́ше во чре́вѣ мое́мъ. | І взяв я книжку з руки ангела, і з’їв її; і вона в устах моїх була солодкою, як мед; коли ж з’їв її, то гірко стало у череві моєму. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ мѝ: подоба́етъ тѝ па́ки прⷪ҇ро́чествовати въ лю́дехъ и҆ во племенѣ́хъ, и҆ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ въ царе́хъ мно́зѣхъ. | І сказав він мені: тобі належить знову пророкувати про народи і племена, і людей і царів багатьох. |
|
Глава́ а҃і
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И҆ дана̀ мѝ бы́сть тро́сть подо́бна жезлꙋ̀, гл҃ѧ: воста́ни и҆ и҆змѣ́ри цр҃ковь бж҃їю и҆ ѻ҆лта́рь, и҆ кла́нѧющыѧсѧ въ не́й: | І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано: встань і виміряй храм Божий і жертовник, і тих, що поклоняються в ньому. |
|
2
|
2
|
| а҆ дво́ръ сꙋ́щїй внꙋ́трь [внѣ̀] цр҃кве и҆знесѝ [и҆сключѝ] внѣꙋ́дꙋ, нижѐ и҆змѣ́ри є҆го̀, занѐ да́нъ бы́сть ꙗ҆зы́кѡмъ: и҆ гра́дъ ст҃ы́й поперꙋ́тъ четы́редесѧть и҆ два̀ мцⷭ҇ы. | А зовнішній двір храму виключи і не вимірюй його, бо він відданий язичникам: вони зневажатимуть святе місто сорок два місяці. |
|
3
|
3
|
| И҆ да́мъ ѻ҆бѣ́ма свидѣ́телема мои́ма, и҆ прорица́ти бꙋ́дꙋтъ дні́й ты́сѧщꙋ двѣ́стѣ и҆ шестьдесѧ́тъ, ѡ҆болчє́на во вре́тище. | І дам двом свідкам Моїм, і вони будуть пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, одягнені у веретище. |
|
4
|
4
|
| Сі́и сꙋ́ть двѣ̀ ма̑слицы и҆ два̀ свѣ̑щника пред̾ бг҃омъ землѝ стоѧ̑ща. | Це два оливкових дерева і два світильники, що стоять перед Богом землі. |
|
5
|
5
|
| И҆ и҆́же и҆̀мъ непра́вдꙋ сотвори́тъ, ѻ҆́гнь и҆схо́дитъ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ и҆ поѧ́стъ врагѝ и҆́хъ: и҆ и҆́же восхо́щетъ ѡ҆би́дѣти и҆̀хъ, семꙋ̀ подоба́етъ оу҆бїе́нꙋ бы́ти. | І якщо хто захоче їх образити, то вогонь вийде з уст їхніх і пожере ворогів їхніх; якщо хто захоче скривдити їх, тому належить бути вбитому. |
|
6
|
6
|
| И҆ сі́и и҆́мꙋтъ ѡ҆́бласть затвори́ти не́бо, да не сни́детъ до́ждь (на зе́млю) во дни̑ прорица́нїѧ и҆́хъ, и҆ ѡ҆́бласть и҆́мꙋтъ на вода́хъ, ѡ҆браща́ти ѧ҆̀ въ кро́вь и҆ порази́ти зе́млю всѧ́кою ꙗ҆́звою, є҆ли́жды а҆́ще восхо́щꙋтъ. | Вони мають владу зачинити небо, щоб не йшов дощ на землю в дні пророкування їхнього; і мають владу над водами, перетворювати їх на кров, і вражати землю всякими недугами, коли тільки схочуть. |
|
7
|
7
|
| И҆ є҆гда̀ сконча́ютъ свидѣ́телство своѐ, ѕвѣ́рь, и҆́же и҆схо́дитъ ѿ бе́здны, сотвори́тъ съ ни́ми бра́нь и҆ побѣди́тъ и҆̀хъ и҆ оу҆бїе́тъ ѧ҆̀, | І коли вони закінчать свідчення своє, звір, що виходить з безодні, битиметься з ними, і переможе їх, і вб’є їх, |
|
8
|
8
|
| и҆ трꙋ́пы и҆́хъ ѡ҆ста́витъ на сто́гнахъ гра́да вели́кагѡ, и҆́же нарица́етсѧ дꙋхо́внѣ содо́мъ и҆ є҆гѵ́петъ, и҆дѣ́же и҆ гдⷭ҇ь на́шъ ра́спѧтъ бы́сть. | і трупи їхні залишить на вулиці великого міста, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де і Господь наш був розіп’ятий. |
|
9
|
9
|
| И҆ зрѣ́ти и҆́мꙋтъ ѿ люді́й и҆ племе́нъ, и҆ ѿ ꙗ҆зы́къ и҆ колѣ́нъ, тѣлеса̀ и҆́хъ дни̑ трѝ и҆ по́лъ, и҆ трꙋ́пы и҆́хъ не ѡ҆ста́вѧтъ положи́ти во гробѣ́хъ. | І багато з народів і колін, і людей, і племен дивитимуться на трупи їхні три дні з половиною, і не дозволять покласти трупи їхні у гроби. |
|
10
|
10
|
| И҆ живꙋ́щїи на землѝ возра́дꙋютсѧ и҆ возвеселѧ́тсѧ ѡ҆ ни́хъ, и҆ да́ры по́слютъ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́ба сїѧ̑ прⷪ҇рѡ́ка мꙋ́чиста живꙋ́щыѧ на землѝ. | І ті, що живуть на землі, будуть радіти цьому і веселитися, і пошлють дари одне одному, тому що два ці пророки мучили тих, що живуть на землі. |
|
11
|
11
|
| И҆ по трїе́хъ дне́хъ и҆ по́лъ, дꙋ́хъ живо́тенъ вни́детъ въ нѧ̀ ѿ бг҃а, и҆ ста́нꙋтъ (ѻ҆́ба) на нога́хъ свои́хъ: и҆ стра́хъ ве́лїй нападе́тъ на зрѧ́щихъ и҆̀хъ. | Але після трьох з половиною днів увійшов у них дух життя від Бога, і вони обоє стали на ноги свої; і великий страх напав на тих, які дивилися на них. |
|
12
|
12
|
| И҆ оу҆слы́шатъ гла́съ ве́лїй съ небесѐ, гл҃ющь и҆̀мъ: взы́дита сѣ́мѡ. И҆ взыдо́ста на не́бо на ѡ҆́блацѣхъ, и҆ ви́дѣша ѧ҆̀ вразѝ и҆́хъ. | І почули вони з неба гучний голос, що говорив їм: зійдіть сюди. І вони зійшли на небо на хмарі; і дивилися на них вороги їхні. |
|
13
|
13
|
| И҆ въ ча́съ то́й трꙋ́съ бы́сть ве́лїй, и҆ десѧ́таѧ ча́сть гра́да падѐ, и҆ поги́бе трꙋ́сомъ и҆ме́нъ человѣ́ческихъ се́дмь ты́сѧщъ: и҆ про́чїи пристра́шни бы́ша и҆ да́ша сла́вꙋ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ. | І в ту ж мить стався великий землетрус, і десята частина міста впала, і загинуло під час землетрусу сім тисяч імен людських; інші ж охоплені були страхом і воздали славу Богові Небесному. |
|
14
|
14
|
| Го́ре второ́е ѿи́де: сѐ, го́ре тре́тїе грѧде́тъ ско́рѡ. | Друге горе минуло; ось, гряде скоро третє горе. |
|
15
|
15
|
| И҆ седмы́й а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ бы́ша гла́си вели́цы на нб҃сѣ́хъ, глаго́люще: бы́сть црⷭ҇тво мі́ра гдⷭ҇а на́шегѡ и҆ хрⷭ҇та̀ є҆гѡ̀, и҆ воцр҃и́тсѧ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. | І сьомий ангел затрубив, і залунали на небі гучні голоси, які промовляли: царство світу стало царством Господа нашого і Христа Його, і буде царювати повік. |
|
16
|
16
|
| И҆ два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы, пред̾ бг҃омъ сѣдѧ́щїи на прⷭ҇то́лѣхъ свои́хъ, падо́ша на ли́ца своѧ̑ и҆ поклони́шасѧ бг҃ꙋ, | І двадцять чотири старці, які сидять перед Богом на престолах своїх, впали на лиця свої і поклонилися Богові, |
|
17
|
17
|
| глаго́люще: хва́лимъ тѧ̀, гдⷭ҇и бж҃е вседержи́телю, и҆́же сы́й и҆ бѣ̀ и҆ грѧды́й, ꙗ҆́кѡ прїѧ́лъ є҆сѝ си́лꙋ твою̀ вели́кꙋю и҆ воцр҃и́лсѧ є҆сѝ: | говорячи, дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседержителю, Який є, і був, і грядеш, що Ти прийняв силу Твою велику і воцарився. |
|
18
|
18
|
| и҆ ꙗ҆зы́цы прогнѣ́вашасѧ: и҆ прїи́де гнѣ́въ тво́й, и҆ вре́мѧ мє́ртвымъ сꙋ́дъ прїѧ́ти, и҆ да́ти мздꙋ̀ рабѡ́мъ твои̑мъ прⷪ҇ро́кѡмъ и҆ ст҃ы̑мъ и҆ боѧ́щымсѧ и҆́мене твоегѡ̀, ма̑лымъ и҆ вели̑кимъ, и҆ растли́ти посмра́ждшыѧ [растли́вшыѧ] зе́млю. | І розлютилися язичники; і прийшов гнів Твій, і час судити мертвих і дати відплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, що бояться імені Твого, малим і великим, і погубити тих, які губили землю. |
|
19
|
19
|
| И҆ ѿве́рзесѧ хра́мъ бж҃їй на нб҃сѝ, и҆ ꙗ҆ви́сѧ кївѡ́тъ завѣ́та є҆гѡ̀ въ хра́мѣ є҆гѡ̀: и҆ бы́ша блиста̑нїѧ и҆ гла́си, и҆ гро́ми и҆ трꙋ́съ, и҆ гра́дъ вели́къ. | І розкрився храм Божий на небі, і з’явився ковчег завіту Його в храмі Його; і сталися блискавки і голоси, і громи, і землетрус, і великий град. |
|
Глава́ в҃і
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И҆ зна́менїе ве́лїе ꙗ҆ви́сѧ на небесѝ: жена̀ ѡ҆блече́на въ со́лнце, и҆ лꙋна̀ под̾ нога́ма є҆ѧ̀, и҆ на главѣ̀ є҆ѧ̀ вѣне́цъ ѿ ѕвѣ́здъ двоюна́десѧте: | І з’явилося на небі велике знамення: жона, оповита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. |
|
2
|
2
|
| и҆ во чре́вѣ и҆мꙋ́щи, вопїе́тъ болѧ́щи и҆ стра́ждꙋщи роди́ти. | Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження. |
|
3
|
3
|
| И҆ ꙗ҆ви́сѧ и҆́но зна́менїе на небесѝ: и҆ сѐ, ѕмі́й вели́къ че́рменъ, и҆мѣ́ѧ гла́въ се́дмь и҆ рогѡ́въ де́сѧть, и҆ на глава́хъ є҆гѡ̀ се́дмь вѣнє́цъ: | І з’явилось інше знамення на небі: ось, дракон величезний червоний з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. |
|
4
|
4
|
| и҆ хо́ботъ є҆гѡ̀ ѿто́рже тре́тїю ча́сть ѕвѣ́здъ небе́сныхъ и҆ положѝ ѧ҆̀ въ зе́млю [пове́рже ѧ҆̀ на зе́млю]. И҆ ѕмі́й стоѧ́ше пред̾ жено́ю хотѧ́щею роди́ти, да, є҆гда̀ роди́тъ, снѣ́сть ча́до є҆ѧ̀. | Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жоною, яка мала родити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля. |
|
5
|
5
|
| И҆ родѝ сы́на мꙋ́жеска, и҆́же и҆́мать оу҆пастѝ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки жезло́мъ желѣ́знымъ: и҆ восхище́но бы́сть ча́до є҆ѧ̀ къ бг҃ꙋ и҆ прⷭ҇то́лꙋ є҆гѡ̀. | І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і престолу Його. |
|
6
|
6
|
| А҆ жена̀ бѣжа̀ въ пꙋсты́ню, и҆дѣ́же и҆мѣ̀ мѣ́сто оу҆гото́вано ѿ бг҃а, да та́мѡ пита́етсѧ дні́й ты́сѧщꙋ двѣ́стѣ шестьдесѧ́тъ. | А жона втекла в пустелю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів. |
|
7
|
7
|
| И҆ бы́сть бра́нь на нб҃сѝ: мїхаи́лъ и҆ а҆́гг҃ли є҆гѡ̀ бра́нь сотвори́ша со ѕмі́емъ, и҆ ѕмі́й бра́сѧ и҆ а҆́ггели є҆гѡ̀, | І відбулася на небі війна: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, |
|
8
|
8
|
| и҆ не возмого́ша, и҆ мѣ́ста не ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ ктомꙋ̀ на нб҃сѝ. | та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. |
|
9
|
9
|
| И҆ вложе́нъ [пове́рженъ] бы́сть ѕмі́й вели́кїй, ѕмі́й дре́внїй, нарица́емый дїа́волъ и҆ сатана̀, льстѧ́й вселе́ннꙋю всю̀, и҆ вложе́нъ [пове́рженъ] бы́сть на зе́млю, и҆ а҆́ггели є҆гѡ̀ съ ни́мъ низве́ржени бы́ша. | І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним. |
|
10
|
10
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ ве́лїй на нб҃сѝ, гл҃ющь: нн҃ѣ бы́сть спⷭ҇нїе и҆ си́ла и҆ црⷭ҇тво бг҃а на́шегѡ и҆ ѡ҆́бласть хрⷭ҇та̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ низложе́нъ бы́сть клеветни́къ бра́тїи на́шеѧ, ѡ҆клевеща́ѧ и҆̀хъ пред̾ бг҃омъ на́шимъ де́нь и҆ но́щь. | І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив наклепи на них перед Богом нашим день і ніч. |
|
11
|
11
|
| И҆ ті́и побѣди́ша є҆го̀ кро́вїю а҆́гнчею и҆ сло́вомъ свидѣ́телства своегѡ̀, и҆ не возлюби́ша дꙋ́шъ свои́хъ да́же до сме́рти. | Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого і не полюбили душі своєї* навіть до смерти. |
|
12
|
12
|
| Сегѡ̀ ра́ди весели́тесѧ, нб҃са̀ и҆ живꙋ́щїи на ни́хъ. Го́ре живꙋ́щымъ на землѝ и҆ мо́ри, ꙗ҆́кѡ сни́де дїа́волъ къ ва́мъ, и҆мѣ́ѧ ꙗ҆́рость вели́кꙋю, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ ма́ло и҆́мать. | Отже, веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу. |
|
13
|
13
|
| И҆ є҆гда̀ ви́дѣ ѕмі́й, ꙗ҆́кѡ низложе́нъ бы́сть на зе́млю, гонѧ́ше женꙋ̀, ꙗ҆́же родѝ мꙋ́жеска. | Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. |
|
14
|
14
|
| И҆ дана̑ бы́ша женѣ̀ два̀ крила̑ ѻ҆рла̀ вели́кагѡ, да пари́тъ въ пꙋсты́ню въ мѣ́сто своѐ, и҆дѣ́же препита́на бѧ́ше тꙋ̀ вре́мѧ и҆ време́нъ и҆ по́лъ вре́мене, ѿ лица̀ ѕмїи́на. | І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на місце своє від лиця змія і там годувалася протягом часу, часів і півчасу. |
|
15
|
15
|
| И҆ и҆спꙋстѝ ѕмі́й за жено́ю и҆з̾ оу҆́стъ свои́хъ во́дꙋ ꙗ҆́кѡ рѣкꙋ̀, да ю҆̀ въ рѣцѣ̀ потопи́тъ. | І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці. |
|
16
|
16
|
| И҆ помо́же землѧ̀ женѣ̀, и҆ ѿве́рзе землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑, и҆ пожрѐ рѣкꙋ̀, ю҆́же и҆зведѐ ѕмі́й ѿ оу҆́стъ свои́хъ. | Але земля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї. |
|
17
|
17
|
| И҆ разгнѣ́васѧ ѕмі́й на женꙋ̀ и҆ и҆́де сотвори́ти бра́нь со ѡ҆ста́вшимъ сѣ́менемъ є҆ѧ̀, и҆̀же соблюда́ютъ за́пѡвѣди бж҃їѧ и҆ и҆мѣ́ютъ свидѣ́телство і҆и҃съ хрⷭ҇то́во. | І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа. |
|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И҆ ста́хъ на песцѣ̀ морстѣ́мъ: и҆ ви́дѣхъ и҆з̾ мо́рѧ ѕвѣ́рѧ и҆сходѧ́ща, и҆мꙋ́ща гла́въ се́дмь и҆ рогѡ́въ де́сѧть, и҆ на ро́зѣхъ є҆гѡ̀ вѣнє́цъ де́сѧть, а҆ на глава́хъ є҆гѡ̀ и҆мена̀ хꙋ̑лна. | І став я на піску морському, і побачив звіра з сімома головами і десятьма рогами, що виходив з моря: на рогах його було десять вінців, а на головах його богохульні імена. |
|
2
|
2
|
| Ѕвѣ́рь, є҆го́же ви́дѣхъ, бѣ̀ подо́бенъ ры́си, и҆ но́зѣ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ медвѣ̑ди, и҆ оу҆ста̀ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ оу҆ста̀ львѡ́ва: и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ ѕмі́й си́лꙋ свою̀ и҆ престо́лъ сво́й и҆ ѡ҆́бласть вели́кꙋю. | Звір, якого я бачив, був подібний до барса; ноги в нього — як у ведмедя, а паща в нього — як паща у лева; і дав йому дракон силу свою і престіл свій, і велику владу. |
|
3
|
3
|
| И҆ ви́дѣхъ є҆ди́нꙋ ѿ гла́въ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ заколе́нꙋ въ сме́рть, и҆ ꙗ҆́зва сме́рти є҆гѡ̀ и҆сцѣлѣ̀. И҆ чꙋди́сѧ всѧ̀ землѧ̀ в̾слѣ́дъ ѕвѣ́рѧ, и҆ поклони́шасѧ ѕмі́ю, и҆́же дадѐ ѡ҆́бласть ѕвѣ́рю, | І бачив я, що одна з голів його ніби була смертельно поранена; але ця смертельна рана зцілилась. І дивувалась уся земля, слідкуючи за звіром, і поклонилися драконові, що дав владу звірові, |
|
4
|
4
|
| и҆ поклони́шасѧ ѕвѣ́рю, глаго́люще: кто̀ подо́бенъ ѕвѣ́рю и҆ кто̀ мо́жетъ ра́товатисѧ съ ни́мъ; | і поклонилися звірові, кажучи: хто подібний до звіра цього? і хто може змагатися з ним? |
|
5
|
5
|
| И҆ дана̑ бы́ша є҆мꙋ̀ оу҆ста̀ глагѡ́люща вели̑ка и҆ хꙋ̑лна, и҆ дана̀ бы́сть є҆мꙋ̀ ѡ҆́бласть твори́ти мцⷭ҇ъ четы́редесѧть два̀. | І дані були йому вуста, що говорять гордо і богохульно, і надана йому влада діяти сорок два місяці. |
|
6
|
6
|
| И҆ ѿве́рзе оу҆ста̀ своѧ̑ въ хꙋле́нїе къ бг҃ꙋ, хꙋ́лити и҆́мѧ є҆гѡ̀ и҆ селе́нїе є҆гѡ̀ и҆ живꙋ́щыѧ на нб҃сѝ. | І розкрив він уста свої для хули на Бога, щоб хулити ім’я Його й оселю Його, і тих, що живуть на небі. |
|
7
|
7
|
| И҆ дано̀ бы́сть є҆мꙋ̀ бра́нь твори́ти со ст҃ы́ми и҆ побѣди́ти ѧ҆̀: и҆ дана̀ бы́сть є҆мꙋ̀ ѡ҆́бласть на всѧ́цѣмъ колѣ́нѣ (люді́й) и҆ на ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ племенѣ́хъ. | І дано було йому вести війну зі святими і перемогти їх; і дана була йому влада над усяким коліном і народом, і людьми, і племенем. |
|
8
|
8
|
| И҆ покло́нѧтсѧ є҆мꙋ̀ всѝ живꙋ́щїи на землѝ, и҆̀мже не напи̑сана сꙋ́ть и҆мена̀ въ кни́гахъ живо́тныхъ а҆́гнца заколе́нагѡ ѿ сложе́нїѧ мі́ра. | І поклоняться йому всі, що живуть на землі, імена яких не написані в книзі життя у Агнця, заколеного від створіння світу. |
|
9
|
9
|
| А҆́ще кто̀ и҆́мать оу҆́хо, да слы́шитъ. | Хто має вухо, нехай чує. |
|
10
|
10
|
| И҆́же а҆́ще въ плѣне́нїе веде́тъ, въ плѣне́нїе по́йдетъ: а҆́ще кто̀ ѻ҆рꙋ́жїемъ оу҆бїе́тъ, подоба́етъ є҆мꙋ̀ ѻ҆рꙋ́жїемъ оу҆бїе́нꙋ бы́ти. Здѣ̀ є҆́сть терпѣ́нїе и҆ вѣ́ра ст҃ы́хъ. | Хто веде в полон, той сам піде у полон; хто мечем убиває, тому самому належить бути вбитому мечем. Ось тут терпіння і віра святих. |
|
11
|
11
|
| И҆ ви́дѣхъ и҆́наго ѕвѣ́рѧ восходѧ́щаго ѿ землѝ, и҆ и҆мѣ́ѧше рѡ́га два̀, подѡ́бна а҆́гнчымъ, и҆ глаго́лаше ꙗ҆́кѡ ѕмі́й. | І побачив я іншого звіра, що виходив із землі; він мав два роги, подібні до ягнячих, і говорив, як дракон. |
|
12
|
12
|
| И҆ вла́сть пе́рвагѡ ѕвѣ́рѧ всю̀ творѧ́ше пред̾ ни́мъ: и҆ творѧ́ше зе́млю и҆ всѧ̑ живꙋ́щыѧ на не́й поклони́тисѧ пе́рвомꙋ ѕвѣ́рю, є҆мꙋ́же и҆сцѣле́на бы́сть ꙗ҆́зва сме́ртнаѧ: | Він діє перед ним з усією владою першого звіра і примушує всю землю і тих, що живуть на ній, поклонятися першому звірові, у якого смертельна рана зцілилась; |
|
13
|
13
|
| и҆ сотворѝ чꙋдеса̀ вели̑ка, да и҆ ѻ҆́гнь сотвори́тъ сходи́ти съ небесѐ на зе́млю пред̾ человѣ̑ки. | і творить великі знамення, так що й вогонь зводить з неба на землю перед людьми. |
|
14
|
14
|
| И҆ льсти́тъ живꙋ́щыѧ на землѝ, ра́ди зна́менїй, ꙗ҆̀же дана̑ бы́ша є҆мꙋ̀ пред̾ ѕвѣ́ремъ твори́ти, глаго́лѧ живꙋ́щымъ на землѝ, сотвори́ти ѡ҆́бразъ ѕвѣ́рю, и҆́же и҆́мать ꙗ҆́звꙋ ѻ҆рꙋ́жнꙋю и҆ жи́въ бы́сть. | І чудесами, які дано було йому творити перед звіром, він спокушає, тих, що живуть на землі, кажучи тим, що живуть на землі, щоб вони зробили образ звіра, який має рану від меча і живий. |
|
15
|
15
|
| И҆ дано̀ бы́сть є҆мꙋ̀ да́ти дꙋ́хъ ѡ҆́бразꙋ ѕвѣри́нꙋ, да проглаго́летъ і҆кѡ́на ѕвѣри́на и҆ сотвори́тъ, да и҆̀же а҆́ще не покло́нѧтсѧ ѡ҆́бразꙋ ѕвѣри́номꙋ, оу҆бїе́ни бꙋ́дꙋтъ. | І дано було йому вкласти дух в образ звіра, щоб образ звіра і говорив і діяв так, щоб убитий був кожен, хто не поклониться образу звіра. |
|
16
|
16
|
| И҆ сотвори́тъ всѧ̑ ма̑лыѧ и҆ вели̑кїѧ, бога̑тыѧ и҆ оу҆бѡ́гїѧ, свобѡ́дныѧ и҆ рабѡ́тныѧ, да да́стъ и҆̀мъ начерта́нїе на деснѣ́й рꙋцѣ̀ и҆́хъ и҆лѝ на челѣ́хъ и҆́хъ, | І він зробить те, що всім, малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам буде начертання на праву руку їх або на чоло їх, |
|
17
|
17
|
| да никто́же возмо́жетъ ни кꙋпи́ти, ни прода́ти, то́кмѡ кто̀ и҆́мать начерта́нїе, и҆лѝ и҆́мѧ ѕвѣ́рѧ, и҆лѝ число̀ и҆́мене є҆гѡ̀. | і що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім’я звіра, або число імені його. |
|
18
|
18
|
| Здѣ̀ мꙋ́дрость є҆́сть. И҆́же и҆́мать оу҆́мъ, да почте́тъ число̀ ѕвѣри́но: число́ бо человѣ́ческо є҆́сть, и҆ число̀ є҆гѡ̀ ше́сть сѡ́тъ шестьдесѧ́тъ ше́сть. | Тут мудрість. Хто має розум, той нехай полічить число звіра, бо це число людське; число його шістсот шістдесят шість. |
|
Глава́ д҃і
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, а҆́гнецъ стоѧ́ше на горѣ̀ сїѡ́нстѣй, и҆ съ ни́мъ сто̀ и҆ четы́редесѧть и҆ четы́ри ты́сѧщы, и҆мꙋ́ще и҆́мѧ ѻ҆ц҃а̀ є҆гѡ̀ напи́сано на челѣ́хъ свои́хъ. | І глянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написане на чолах. |
|
2
|
2
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ съ небесѐ, ꙗ҆́кѡ гла́съ во́дъ мно́гихъ и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ гро́ма вели́ка: и҆ гла́съ слы́шахъ гꙋдє́цъ гꙋдꙋ́щихъ въ гꙋ̑сли своѧ̑ | І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і почув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх. |
|
3
|
3
|
| и҆ пою́щихъ ꙗ҆́кѡ пѣ́снь но́вꙋ пред̾ прⷭ҇то́ломъ и҆ пред̾ четы̑ри живо́тными и҆ ста̑рцы: и҆ никто́же можа́ше навы́кнꙋти пѣ́сни, то́кмѡ сі́и сто̀ и҆ четы́редесѧть и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆скꙋ́плени ѿ землѝ. | Вони співають ніби нову пісню перед престолом і перед чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг навчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. |
|
4
|
4
|
| Сі́и сꙋ́ть, и҆̀же съ жена́ми не ѡ҆скверни́шасѧ, занѐ дѣ́вственницы сꙋ́ть: сі́и послѣ́дꙋютъ а҆́гнцꙋ, а҆́може а҆́ще по́йдетъ. Сі́и сꙋ́ть кꙋ́плени ѿ люді́й пе́рвенцы бг҃ꙋ и҆ а҆́гнцꙋ, | Це ті, які не осквернилися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві, |
|
5
|
5
|
| и҆ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ не ѡ҆брѣ́тесѧ ле́сть: без̾ поро́ка бо сꙋ́ть пред̾ прⷭ҇то́ломъ бж҃їимъ. | і в устах їхніх нема лукавства; вони непорочні перед престолом Божим. |
|
6
|
6
|
| И҆ ви́дѣхъ и҆́наго а҆́гг҃ла парѧ́ща посредѣ̀ небесѐ, и҆мꙋ́щаго є҆ѵⷢ҇лїе вѣ́чно благовѣсти́ти живꙋ́щымъ на землѝ и҆ всѧ́комꙋ пле́мени и҆ ꙗ҆зы́кꙋ, и҆ колѣ́нꙋ и҆ лю́демъ, | І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому племені, і коліну, і людям, й народу; |
|
7
|
7
|
| глаго́люща гла́сомъ вели́кимъ: оу҆бо́йтесѧ бг҃а и҆ дади́те є҆мꙋ̀ сла́вꙋ, ꙗ҆́кѡ прїи́де ча́съ сꙋда̀ є҆гѡ̀, и҆ поклони́тесѧ сотво́ршемꙋ не́бо и҆ зе́млю, и҆ мо́ре и҆ и҆сто́чники водны̑ѧ. | і говорив він гучним голосом: бійтеся Бога і воздайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і землю, і море, і джерела вод. |
|
8
|
8
|
| И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ в̾слѣ́дъ и҆́де, глаго́лѧ: падѐ, падѐ вавѷлѡ́нъ гра́дъ вели́кїй, занѐ ѿ вїна̀ ꙗ҆́рости любодѣѧ́нїѧ своегѡ̀ напоѝ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки. | І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він шаленим вином розпусти своєї напоїв усі народи. |
|
9
|
9
|
| И҆ тре́тїй а҆́гг҃лъ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ и҆́де, глаго́лѧ гла́сомъ вели́кимъ: и҆́же а҆́ще кто̀ покланѧ́етсѧ ѕвѣ́рю и҆ і҆кѡ́нѣ є҆гѡ̀ и҆ прїе́млетъ начерта́нїе на челѣ̀ свое́мъ и҆лѝ на рꙋцѣ̀ свое́й, | І третій ангел ішов за ними слідом, кажучи гучним голосом: хто поклоняється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою, |
|
10
|
10
|
| и҆ то́й и҆́мать пи́ти ѿ вїна̀ ꙗ҆́рости бж҃їѧ, вїна̀ нерастворе́на [влїѧ́нна нерастворе́на] въ ча́ши гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́детъ мꙋ́ченъ ѻ҆гне́мъ и҆ жꙋ́пеломъ пред̾ а҆́гг҃лы ст҃ы́ми и҆ пред̾ а҆́гнцемъ: | той питиме вино гніву Божого, вино нерозведене, приготовлене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими ангелами і перед Агнцем; |
|
11
|
11
|
| и҆ ды́мъ мꙋче́нїѧ и҆́хъ во вѣ́ки вѣкѡ́въ восхо́дитъ, и҆ не и҆́мꙋтъ поко́ѧ де́нь и҆ но́щь покланѧ́ющїисѧ ѕвѣ́рю и҆ ѡ҆́бразꙋ є҆гѡ̀ и҆ прїе́млющїи начерта́нїе и҆́мене є҆гѡ̀. | і дим мучення їх здійматиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і образу його, і ті, що приймають начертання імені його. |
|
12
|
12
|
| Здѣ̀ є҆́сть терпѣ́нїе ст҃ы́хъ, и҆̀же соблюда́ютъ за́повѣди бж҃їѧ и҆ вѣ́рꙋ і҆и҃совꙋ. | Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса. |
|
13
|
13
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ съ небесѐ, гл҃ющь мѝ: напишѝ: бл҃же́ни ме́ртвїи, оу҆мира́ющїи ѡ҆ гдⷭ҇ѣ ѿнн҃ѣ. Є҆́й, гл҃етъ дх҃ъ, да почі́ютъ ѿ трꙋдѡ́въ свои́хъ: дѣла́ бо и҆́хъ хо́дѧтъ в̾слѣ́дъ съ ни́ми. | І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними. |
|
14
|
14
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ѡ҆́блакъ свѣ́телъ, и҆ на ѡ҆́блацѣ сѣдѧ́й подо́бенъ сн҃ꙋ чл҃вѣ́ческомꙋ, и҆мѣ́ѧ на главѣ̀ свое́й вѣне́цъ зла́тъ, и҆ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ се́рпъ ѻ҆́стръ. | І поглянув я, і ось світла хмара, і на хмарі сидить подібний до Сина Людського; на голові Його золотий вінець, і в руці Його гострий серп. |
|
15
|
15
|
| И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ и҆зы́де и҆з̾ хра́ма, вопїѧ̀ ве́лїимъ гла́сомъ сѣдѧ́щемꙋ на ѡ҆́блацѣ: послѝ се́рпъ тво́й и҆ жнѝ, ꙗ҆́кѡ прїи́де ча́съ пожа́ти, занѐ и҆́зсше трава̀ [жа́тва] земна́ѧ. | І вийшов інший ангел з храму і викликнув гучним голосом до Того, Хто сидить на хмарі: пусти серп Твій і пожни, бо настав час жати, тому що жниво на землі вже дозріло. |
|
16
|
16
|
| И҆ положѝ [пове́рже] сѣдѧ́й на ѡ҆́блацѣ се́рпъ сво́й на зе́млю, и҆ пожа́та бы́сть землѧ̀. | І кинув Той, Хто сидить на хмарі, серп свій на землю, і земля була пожата. |
|
17
|
17
|
| И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ и҆зы́де и҆з̾ це́ркве сꙋ́щїѧ на нб҃сѝ, и҆мы́й и҆ то́й се́рпъ ѻ҆́стръ. | І інший ангел вийшов з храму, що знаходиться на небі, також з гострим серпом. |
|
18
|
18
|
| И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ и҆зы́де ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆мы́й ѡ҆́бласть на ѻ҆гнѝ, и҆ возопѝ кли́чемъ вели́кимъ ко и҆мꙋ́щемꙋ се́рпъ ѻ҆́стрый, глаго́лѧ: послѝ се́рпъ тво́й ѻ҆́стрый и҆ ѡ҆б̾е́мли гро́зды вїногра́да земна́гѡ, ꙗ҆́кѡ созрѣ́ша оу҆жѐ гро́здїе є҆ѧ̀. | І інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника і з великим криком викликнув до того, що має гострий серп, кажучи: пусти серп твій гострий і обріж грона винограду на землі, бо дозріли вже на ньому ягоди. |
|
19
|
19
|
| И҆ положѝ [ве́рже] а҆́гг҃лъ се́рпъ сво́й на землѝ [на зе́млю], и҆ ѡ҆берѐ вїногра́дъ зе́мскїй и҆ вложѝ въ точи́ло вели́кїѧ ꙗ҆́рости бж҃їѧ. | І кинув ангел серп свій на землю, й обрізав виноград на землі, і кинув у велике точило гніву Божого. |
|
20
|
20
|
| И҆ и҆спра́но бы́сть точи́ло внѣ̀ гра́да, и҆ и҆зы́де кро́вь ѿ точи́ла да́же до оу҆́здъ ко́нскихъ, ѿ ста́дїй ты́сѧща и҆ ше́сть сѡ́тъ. | І потоптано ягоди у точилі за містом, і потекла кров з точила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шістсот стадій. |
|
Глава́ є҃і
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ и҆́но зна́менїе на небесѝ ве́лїе и҆ чꙋ́дно, се́дмь а҆́гг҃лъ и҆мꙋ́щихъ се́дмь ꙗ҆́звъ послѣ́днихъ, занѐ въ тѣ́хъ сконча́етсѧ ꙗ҆́рость бж҃їѧ. | І побачив я інше знамення на небі, велике і дивне: сім ангелів, які мали сім останніх покарань, якими закінчувався гнів Божий. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣхъ ꙗ҆́кѡ мо́ре стклѧ́но смѣ́шено со ѻ҆гне́мъ, и҆ побѣди́вшыѧ ѕвѣ́рѧ и҆ ѡ҆́бразъ є҆гѡ̀, и҆ начерта́нїе є҆гѡ̀ и҆ число̀ и҆́мене є҆гѡ̀, стоѧ́щыѧ на мо́ри стклѧ́нѣмъ, и҆мꙋ́щыѧ гꙋ̑сли бж҃їѧ: | І бачив я ніби скляне море, змішане з вогнем; і переможці звіра та образу його, начертання його і числа імені його, стоять на цьому скляному морі, тримаючи гусла Божі, |
|
3
|
3
|
| и҆ поѧ́хꙋ пѣ́снь мѡѷсе́а раба̀ бж҃їѧ и҆ пѣ́снь а҆́гнчꙋ, глаго́люще: вє́лїѧ и҆ ди̑вна дѣла̀ твоѧ̑, гдⷭ҇и бж҃е вседержи́телю: првⷣни и҆ и҆́стинни пꙋтїѐ твоѝ, цр҃ю̀ ст҃ы́хъ: | і співають пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: великі й дивні діла Твої, Господи Боже Вседержителю! Праведні та істинні путі Твої, Царю святих! |
|
4
|
4
|
| кто̀ не оу҆бои́тсѧ тебє̀, гдⷭ҇и, и҆ просла́витъ и҆́мѧ твоѐ; ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ прпⷣбенъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ всѝ ꙗ҆зы́цы прїи́дꙋтъ и҆ покло́нѧтсѧ пред̾ тобо́ю: ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ ꙗ҆ви́шасѧ. | Хто не убоїться Тебе, Господи, і не прославить імені Твого? Бо Ти єдиний святий. Усі народи прийдуть і поклоняться перед Тобою, бо відкрилися суди Твої. |
|
5
|
5
|
| И҆ по си́хъ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ѿве́рзесѧ хра́мъ ски́нїи свидѣ́нїѧ на небесѝ: | І після цього я глянув, і ось, розкрився храм скинії свідчення на небі. |
|
6
|
6
|
| и҆ и҆зыдо́ша се́дмь а҆́гг҃лъ и҆з̾ хра́ма, и҆̀же и҆мѣ́ѧхꙋ се́дмь ꙗ҆́звъ, ѡ҆блече́ни въ ри̑зы льнѧ̑ны чи̑сты и҆ свѣ̑тлы, и҆ препоѧ́сани на пе́рсехъ пѡ́ѧсы златы́ми. | І вийшли з храму сім ангелів, які мали сім покарань, одягнені в чисту і світлу лляну одежу і підперезані попід груди золотими поясами. |
|
7
|
7
|
| И҆ є҆ди́но ѿ четы́рехъ живо́тныхъ дадѐ седми́мъ а҆́гг҃лѡмъ се́дмь фїа̑лъ златы́хъ, и҆спо́лненыхъ ꙗ҆́рости бг҃а живꙋ́щагѡ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. | І одна з чотирьох тварин дала сімом ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе у віки віків. |
|
8
|
8
|
| И҆ напо́лнисѧ хра́мъ ды́ма ѿ сла́вы бж҃їѧ и҆ ѿ си́лы є҆гѡ̀, и҆ никто́же можа́ше вни́ти во хра́мъ, до́ндеже сконча́ютсѧ се́дмь ꙗ҆́звъ седми́хъ а҆́гг҃лъ. | І наповнився храм димом від слави Божої і від сили Його, і ніхто не міг увійти до храму, доки не скінчилися сім покарань семи ангелів. |
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ ве́лїй ѿ хра́ма гл҃ющь седми́мъ а҆́гг҃лѡмъ: и҆ди́те и҆ и҆злі́йте се́дмь фїа̑лъ ꙗ҆́рости бж҃їѧ на зе́млю. | І почув я з храму гучний голос, що говорив до семи ангелів: ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю. |
|
2
|
2
|
| И҆ и҆́де пе́рвый а҆́гг҃лъ и҆ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на зе́млю: и҆ бы́сть гно́й ѕо́лъ и҆ лю́тъ на человѣ́цѣхъ и҆мꙋ́щихъ начерта́нїе ѕвѣри́но и҆ кла́нѧющихсѧ і҆кѡ́нѣ є҆гѡ̀. | Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробилися тяжкі й огидні гнійні рани на людях, які мали начертання звіра і поклонялися образу його. |
|
3
|
3
|
| И҆ вторы́й а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й въ мо́ре: и҆ бы́сть кро́вь ꙗ҆́кѡ мертвеца̀, и҆ всѧ́ка дꙋша̀ жива̀ оу҆́мре въ мо́ри. | Другий ангел вилив чашу свою в море: і зробилася кров, ніби мерця, і все одушевлене померло в морі. |
|
4
|
4
|
| И҆ тре́тїй а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на рѣ́ки и҆ на и҆сто́чники водны̑ѧ: и҆ бы́сть кро́вь. | Третій ангел вилив чашу свою у річки і джерела вод: і зробилася кров. |
|
5
|
5
|
| И҆ слы́шахъ а҆́гг҃ла водна́го глаго́люща: првⷣнъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, сы́й и҆ и҆́же бѣ̀, и҆ прпⷣбнъ, ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ сꙋди́лъ є҆сѝ: | І почув я ангела вод, який говорив: праведний Ти, Господи, Який є і був, і святий, тому що так судив; |
|
6
|
6
|
| занѐ кро́вь ст҃ы́хъ и҆ прⷪ҇рѡ́къ и҆злїѧ́ша, и҆ кро́вь и҆̀мъ да́лъ є҆сѝ пи́ти: досто́йни бо сꙋ́ть. | за те, що вони пролили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони достойні того. |
|
7
|
7
|
| И҆ слы́шахъ дрꙋга́го ѿ ѻ҆лтарѧ̀ глаго́люща: є҆́й, гдⷭ҇и бж҃е вседержи́телю, и҆́стинни и҆ пра̑ви сꙋди̑ твоѝ. | І почув я іншого, який говорив від жертовника: так, Господи Боже Вседержителю, істинні і праведні суди Твої. |
|
8
|
8
|
| И҆ четве́ртый а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на со́лнце: и҆ дано̀ бы́сть є҆мꙋ̀ ѡ҆палѧ́ти человѣ́ки ѻ҆гне́мъ. | Четвертий ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому палити людей вогнем. |
|
9
|
9
|
| И҆ ѡ҆пали́шасѧ человѣ́цы зно́емъ вели́кимъ, и҆ хꙋ́лиша и҆́мѧ бж҃їе, и҆́же и҆́мать ѡ҆́бласть на ꙗ҆́звахъ си́хъ, и҆ не пока́ѧшасѧ да́ти є҆мꙋ̀ сла́вы. | І палила людей сильна спека, і вони хулили ім’я Бога, Який має владу над цими покараннями, і не напоумилися, щоб віддати Йому славу. |
|
10
|
10
|
| И҆ пѧ́тый а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на престо́лъ ѕвѣри́нъ: и҆ бы́сть ца́рство є҆гѡ̀ ѡ҆мраче́но, и҆ жва́хꙋ ѧ҆зы́ки своѧ̑ ѿ болѣ́зни, | П’ятий ангел вилив чашу свою на престіл звіра: і зробилося царство його темне, і вони кусали язики свої від страждання, |
|
11
|
11
|
| и҆ хꙋ́лиша бг҃а нбⷭ҇наго ѿ болѣ́зни и҆ ѿ ꙗ҆́звъ свои́хъ, и҆ не пока́ѧшасѧ ѿ дѣ́лъ свои́хъ. | і хулили Бога небесного за страждання свої і за кари на них; і не розкаялись у ділах своїх. |
|
12
|
12
|
| И҆ шесты́й а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на рѣкꙋ̀ вели́кꙋ є҆ѵфра́тъ: и҆ и҆зсѧ́че вода̀ є҆ѧ̀, да оу҆гото́витсѧ пꙋ́ть царє́мъ сꙋ́щымъ ѿ востѡ́къ со́лнечныхъ. | Шостий ангел вилив чашу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного. |
|
13
|
13
|
| И҆ ви́дѣхъ и҆з̾ оу҆́стъ ѕмі́ѧ и҆ и҆з̾ оу҆́стъ ѕвѣ́рѧ и҆ и҆з̾ оу҆́стъ лжа́гѡ проро́ка дꙋ́хи трѝ нечи̑стыѧ, ꙗ҆́кѡ жа̑бы и҆сходѧ́щыѧ: | І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст звіра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб: |
|
14
|
14
|
| сꙋ́ть бо дꙋ́си де́мѡнстїи творѧ́ще зна́мєнїѧ, и҆̀же и҆схо́дѧтъ къ царє́мъ всеѧ̀ вселе́нныѧ, собра́ти ѧ҆̀ на бра́нь въ де́нь то́й вели́кїй бг҃а вседержи́телѧ. | це — бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселенної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя. |
|
15
|
15
|
| Сѐ, грѧдꙋ̀ ꙗ҆́кѡ та́ть: бл҃же́нъ бдѧ́й и҆ блюды́й ри̑зы своѧ̑, да не на́гъ хо́дитъ и҆ оу҆́зрѧтъ срамотꙋ̀ є҆гѡ̀. | Ось, іду, як злодій: блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його. |
|
16
|
16
|
| И҆ собра̀ и҆̀хъ на мѣ́сто нарица́емое є҆вре́йски а҆рмагеддѡ́нъ. | І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон. |
|
17
|
17
|
| И҆ седмы́й а҆́гг҃лъ и҆злїѧ̀ фїа́лъ сво́й на воздꙋ́хъ: и҆ и҆зы́де гла́съ ве́лїй ѿ хра́ма небесѐ ѿ прⷭ҇то́ла, гл҃ѧ: бы́сть. | Сьомий ангел вилив чашу свою на повітря: і з храму небесного від престолу пролунав гучний голос, який сказав: звершилось! |
|
18
|
18
|
| И҆ бы́ша блиста̑нїѧ и҆ гро́ми и҆ гла́си, и҆ бы́сть трꙋ́съ вели́къ, ꙗ҆ко́въ николи́же бы́сть, ѿне́лѣже бы́ша человѣ́цы на землѝ, толи́къ трꙋ́съ, та́кѡ ве́лїй. | І з’явилися блискавки, громи і голоси, і стався великий землетрус, якого не бувало з тієї пори, як люди на землі. Такий землетрус! Такий великий! |
|
19
|
19
|
| И҆ бы́сть гра́дъ вели́къ въ трѝ ча̑сти, и҆ гра́ди ꙗ҆зы́честїи падо́ша, и҆ вавѷлѡ́нъ вели́кїй помѧнове́нъ бы́сть пред̾ бг҃омъ, да́ти є҆мꙋ̀ ча́шꙋ вїна̀ ꙗ҆́рости гнѣ́ва своегѡ̀. | І місто велике розпалося на три частини, і міста язичницькі впали, і Вавилон великий згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його. |
|
20
|
20
|
| И҆ всѧ́къ ѻ҆́стровъ бѣжа̀, и҆ го́ры не ѡ҆брѣто́шасѧ: | І всякий острів зник, і гір не стало; |
|
21
|
21
|
| и҆ гра́дъ вели́къ, ꙗ҆́кѡ тала́нтесъ, сни́де съ небесѐ на человѣ́ки: и҆ хꙋ́лиша человѣ́цы бг҃а ѿ ꙗ҆́звы гра́дныѧ, ꙗ҆́кѡ ве́лїѧ є҆́сть ꙗ҆́зва є҆гѡ̀ ѕѣлѡ̀. | і град, завбільшки як талант, упав з неба на людей; і хулили люди Бога за покарання градом, тому що покарання від нього було дуже тяжке. |
|
Глава́ з҃і
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| И҆ прїи́де є҆ди́нъ ѿ седмѝ а҆́гг҃лъ и҆мꙋ́щихъ се́дмь фїа́лъ, и҆ глаго́ла со мно́ю, глаго́лѧ мѝ: прїидѝ, да покажꙋ́ ти сꙋ́дъ любодѣ́йцы вели́кїѧ, сѣдѧ́щїѧ на вода́хъ мно́гихъ: | І прийшов один з семи ангелів, які мали сім чаш, і, говорячи зі мною, сказав мені: підійди, я покажу тобі суд над великою блудницею, яка сидить на водах многих; |
|
2
|
2
|
| съ не́юже любодѣ́ѧша ца́рїе зе́мстїи, и҆ оу҆пи́шасѧ живꙋ́щїи на землѝ ѿ вїна̀ любодѣѧ́нїѧ є҆ѧ̀. | з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння впивалися ті, що живуть на землі. |
|
3
|
3
|
| И҆ веде́ мѧ въ пꙋ́сто мѣ́сто дꙋ́хомъ: и҆ ви́дѣхъ женꙋ̀ сѣдѧ́щꙋ на ѕвѣ́ри червле́нѣ, и҆спо́лненѣмъ и҆ме́нъ хꙋ́лныхъ, и҆́же и҆мѣ́ѧше гла́въ се́дмь и҆ рогѡ́въ де́сѧть. | І повів мене в дусі в пустелю; і я побачив жінку, яка сиділа на звірі багряному, сповненому імен богохульних, з сімома головами і десятьма рогами. |
|
4
|
4
|
| И҆ жена̀ бѣ̀ ѡ҆блечена̀ въ порфѵ́рꙋ и҆ червлени́цꙋ, и҆ позлащена̀ зла́томъ и҆ ка́менїемъ драги́мъ и҆ би́серомъ, и҆мꙋ́щи ча́шꙋ зла́тꙋ въ рꙋцѣ̀ свое́й по́лнꙋ ме́рзости и҆ скве́рнъ любодѣѧ́нїѧ є҆ѧ̀: | І жінка була одягнена в порфиру і багряницю, прикрашена золотом, коштовними каменями і перлами, і тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її; |
|
5
|
5
|
| и҆ на челѣ̀ є҆ѧ̀ напи́сано и҆́мѧ: та́йна, вавѷлѡ́нъ вели́кїй, ма́ти любодѣ́йцамъ и҆ ме́рзостемъ зє́мскимъ. | і на чолі її написано ім’я: таїна, Вавилон великий, мати блудницям і мерзотам земним. |
|
6
|
6
|
| И҆ ви́дѣхъ женꙋ̀ пїѧ́нꙋ кровьмѝ ст҃ы́хъ и҆ кровьмѝ свидѣ́телей і҆и҃совыхъ, и҆ диви́хсѧ, ви́дѣвъ ю҆̀, ди́вомъ вели́кимъ. | Я бачив, що жінка упоєна була кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здивуванням великим. |
|
7
|
7
|
| И҆ рече́ ми а҆́гг҃лъ: что̀ диви́шисѧ; а҆́зъ тѝ рекꙋ̀ та́йнꙋ жены̀ (сеѧ̀) и҆ ѕвѣ́рѧ носѧ́щагѡ ю҆̀, се́дмь гла́въ и҆мꙋ́ща и҆ рогѡ́въ де́сѧть. | І сказав мені ангел: що ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її та має сім голів і десять рогів. |
|
8
|
8
|
| Ѕвѣ́рь, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ, бѣ̀, и҆ нѣ́сть, и҆ и҆́мать взы́ти ѿ бе́здны, и҆ въ па́гꙋбꙋ по́йдетъ: и҆ оу҆дивѧ́тсѧ живꙋ́щїи на землѝ, и҆̀мже и҆мена̀ не напи̑сана сꙋ́ть въ кни́гꙋ живо́тнꙋю ѿ сложе́нїѧ мі́ра, ви́дѧще, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́рь бѣ̀, и҆ нѣ́сть, и҆ преста̀ [ви́дѧще ѕвѣ́рѧ, и҆́же бѣ̀, и҆ нѣ́сть, и҆ предста́нетъ]. | Звір, якого ти бачив, був, і нема його, і вийде з безодні, і піде у погибель; і здивуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя від початку світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться. |
|
9
|
9
|
| Здѣ̀ оу҆́мъ, и҆́же и҆́мать мꙋ́дрость. Се́дмь гла́въ го́ры сꙋ́ть се́дмь, и҆дѣ́же жена̀ сѣди́тъ на ни́хъ, | Тут розум, що має мудрість. Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка, |
|
10
|
10
|
| и҆ ца́рїе се́дмь сꙋ́ть: пѧ́ть и҆́хъ па́ло, и҆ є҆ди́нъ є҆́сть, (а҆) дрꙋгі́й є҆щѐ не прїи́де: и҆ є҆гда̀ прїи́детъ, ма́лѡ є҆мꙋ̀ є҆́сть пребы́ти [подоба́етъ бы́ти]. | і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути. |
|
11
|
11
|
| И҆ ѕвѣ́рь, и҆́же бѣ̀ и҆ нѣ́сть, и҆ то́й ѻ҆смы́й є҆́сть, и҆ ѿ седми́хъ є҆́сть, и҆ въ па́гꙋбꙋ и҆́детъ. | І звір, який був і якого нема, є восьмий, і з числа семи, і піде у погибель. |
|
12
|
12
|
| И҆ де́сѧть рогѡ́въ, ꙗ҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ, де́сѧть царе́й сꙋ́ть, и҆̀же ца́рства є҆щѐ не прїѧ́ша, но ѡ҆́бласть ꙗ҆́кѡ ца́рїе на є҆ди́нъ ча́съ прїи́мꙋтъ со ѕвѣ́ремъ. | І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину. |
|
13
|
13
|
| Сі́и є҆ди́нꙋ во́лю и҆́мꙋтъ, и҆ си́лꙋ и҆ ѡ҆́бласть свою̀ ѕвѣ́рю дадꙋ́тъ: | Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові. |
|
14
|
14
|
| сі́и со а҆́гнцемъ бра́нь сотворѧ́тъ, и҆ а҆́гнецъ побѣди́тъ ѧ҆̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь господє́мъ є҆́сть и҆ цр҃ь царє́мъ: и҆ сꙋ́щїи съ ни́мъ зва́ннїи и҆ и҆збра́ннїи и҆ вѣ́рни. | Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні. |
|
15
|
15
|
| И҆ глаго́ла мѝ: во́ды, ꙗ҆̀же є҆сѝ ви́дѣлъ, и҆дѣ́же любодѣ́йца сѣди́тъ, лю́дїе и҆ наро́ди сꙋ́ть, и҆ племена̀ и҆ ꙗ҆зы́цы. | І говорить мені: води, що ти бачив, де сидить блудниця, це люди й народи, і племена і коліна. |
|
16
|
16
|
| И҆ де́сѧть рогѡ́въ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ на ѕвѣ́ри, сі́и любодѣ́йцꙋ возненави́дѧтъ, и҆ запꙋстѣ́вшꙋ сотворѧ́тъ ю҆̀ и҆ на́гꙋ, и҆ пло́ть є҆ѧ̀ снѣдѧ́тъ, и҆ сожгꙋ́тъ ю҆̀ ѻ҆гне́мъ: | І десять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і розорять її, і роздягнуть, і плоть її з’їдять, і спалять її у вогні; |
|
17
|
17
|
| бг҃ъ бо да́лъ є҆́сть въ сердца̀ и҆́хъ, сотвори́ти во́лю є҆гѡ̀, и҆ сотвори́ти є҆ди́нꙋ во́лю, и҆ да́ти ца́рство своѐ ѕвѣ́рю, до́ндеже сконча́ютсѧ гл҃го́лы бж҃їи. | тому що Бог поклав їм на серце — виконати волю Його, виконати одну волю, і віддати царство їхнє звірові, доки не здійсняться слова Божі. |
|
18
|
18
|
| И҆ жена̀, ю҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ, гра́дъ є҆́сть вели́кїй, и҆́же и҆́мать ца́рство над̾ цари̑ земны́ми. | Жінка ж, яку ти бачив, є велике місто, що царює над земними царями. |
|
Глава́ и҃і
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| И҆ по си́хъ ви́дѣхъ и҆́на а҆́гг҃ла сходѧ́ща съ небесѐ, и҆мꙋ́ща ѡ҆́бласть ве́лїю: и҆ землѧ̀ просвѣти́сѧ ѿ сла́вы є҆гѡ̀. | Після цього я побачив іншого ангела, який сходив з неба і мав владу велику; і земля освітилася від слави його. |
|
2
|
2
|
| И҆ возопѝ въ крѣ́пости, гла́сомъ ве́лїимъ глаго́лѧ: падѐ, падѐ вавѷлѡ́нъ вели́кїй, и҆ бы́сть жили́ще бѣсѡ́мъ и҆ храни́тель всѧ́комꙋ дꙋ́хꙋ нечи́стꙋ, и҆ храни́лище всѣ́хъ пти́цъ нечи́стыхъ и҆ ненави́димыхъ: ꙗ҆́кѡ ѿ вїна̀ ꙗ҆́рости любодѣѧ́нїѧ своегѡ̀ напоѝ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, | І вигукнув він сильно, гучним голосом, кажучи: упав, упав Вавилон, велика блудниця; він зробився житлом бісів і пристановищем усякому нечистому духові, пристановищем усякому нечистому й огидному птахові; бо лютим вином блудодіяння свого вона напоїла всі народи, |
|
3
|
3
|
| и҆ ца́рїе зе́мстїи съ не́ю любы̀ дѣ́ѧша, и҆ кꙋпцы̀ зе́мстїи ѿ си́лы пи́щи є҆ѧ̀ [ѿ бога́тства сласте́й є҆гѡ̀] разбогатѣ́ша. | і царі земні любодіяли з нею, і купці земні розбагатіли від великих розкошів її. |
|
4
|
4
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ и҆́нъ съ небесѐ, гл҃ющь: и҆зыди́те и҆з̾ неѧ̀, лю́дїе моѝ, да не причастите́сѧ грѣхѡ́мъ є҆ѧ̀ и҆ ѿ ꙗ҆́звъ є҆ѧ̀ да не вреди́тесѧ: | І почув я інший голос з неба, який говорив; вийди від неї, народе Мій, щоб не брати вам участі у гріхах її та не зазнати покарань її; |
|
5
|
5
|
| ꙗ҆́кѡ прилѣпи́шасѧ [взыдо́ша] грѣсѝ є҆ѧ̀ да́же до нб҃сѐ, и҆ помѧнꙋ̀ бг҃ъ непра̑вды є҆ѧ̀. | бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав неправди її. |
|
6
|
6
|
| Воздади́те є҆́й, ꙗ҆́кѡ и҆ та̀ воздадѐ ва́мъ, и҆ оу҆сꙋгꙋ́бите є҆́й сꙋгꙋ́бо по дѣлѡ́мъ є҆ѧ̀: ча́шею, є҆́юже черпа̀ (ва́мъ), черпли́те є҆́й сꙋгꙋ́бо. | Відплатіть їй так, як і вона відплатила вам, і удвічі відплатіть їй за ділами її; у чаші, в якій вона готувала вам вино, приготуйте їй удвічі. |
|
7
|
7
|
| Є҆ли́кѡ просла́висѧ и҆ разсвирѣ́пѣ [наслади́сѧ], толи́кѡ дади́те є҆́й мꙋ́къ и҆ рыда́нїй: ꙗ҆́кѡ въ се́рдцы свое́мъ глаго́летъ, (ꙗ҆́кѡ) сѣжꙋ̀ цари́цею, и҆ вдова̀ нѣ́смь, и҆ рыда́нїѧ не и҆́мамъ ви́дѣти. | Скільки славилася вона і розкошувала, стільки завдайте їй мук і скорбот. Бо вона говорить у серці своєму: сиджу царицею, я не вдова і не побачу скорботи! |
|
8
|
8
|
| Сегѡ̀ ра́ди во є҆ди́нъ де́нь прїи́дꙋтъ ꙗ҆́звы є҆́й, сме́рть и҆ пла́чь и҆ гла́дъ, и҆ ѻ҆гне́мъ сожжена̀ бꙋ́детъ, ꙗ҆́кѡ крѣ́покъ гдⷭ҇ь бг҃ъ сꙋдѧ́й є҆́й. | За те в один день прийдуть на неї страти, смерть і плач, і голод, і буде спалена вогнем, тому що сильний Господь Бог, Який судить її. |
|
9
|
9
|
| И҆ возрыда́ютъ и҆ воспла́чꙋтсѧ є҆ѧ̀ ца́рїе зе́мстїи, любы̀ дѣ́ѧвшїи съ не́ю и҆ разсвирѣ́пѣвшїи, є҆гда̀ оу҆́зрѧтъ ды́мъ запале́нїѧ є҆ѧ̀, | І заплачуть і заридають за нею царі земні, які блудодіяли і розкошували з нею, коли побачать дим від пожежі її, |
|
10
|
10
|
| и҆здале́ча стоѧ́ще за стра́хъ мꙋ́къ є҆ѧ̀, глаго́люще: го́ре, го́ре, гра́дъ вели́кїй вавѷлѡ́нъ, гра́дъ крѣ́пкїй, ꙗ҆́кѡ во є҆ди́нъ ча́съ прїи́де сꙋ́дъ тво́й. | стоячи віддалік від страху мук її та кажучи: горе, горе тобі, велике місто Вавилон, місто могутнє! Бо за одну годину прийшов суд твій. |
|
11
|
11
|
| И҆ кꙋпцы̀ зе́мстїи возрыда́ютъ и҆ воспла́чꙋтсѧ ѡ҆ не́мъ, ꙗ҆́кѡ бреме́нъ и҆́хъ никто́же кꙋпꙋ́етъ ктомꙋ̀, | І купці земні заплачуть і заридають за нею, тому що товарів їхніх ніхто вже не купує, |
|
12
|
12
|
| бреме́нъ зла́та и҆ сребра̀, и҆ ка́менїѧ драга́гѡ и҆ би́сера, и҆ вѵ́сса и҆ порфѵ́ры, и҆ ше́лка и҆ черве́ни, и҆ всѧ́кагѡ дре́ва ѳѷи́нна, и҆ всѧ́кагѡ сосꙋ́да и҆з̾ ко́сти слоно́выѧ, и҆ всѧ́кагѡ сосꙋ́да ѿ дре́ва честна́гѡ, и҆ мѣ́дѧна и҆ желѣ́зна и҆ мра́морна, | товарів золотих і срібних, і каменів коштовних та перлів, і висону і порфири, і шовку, і багряниці, і всякого пахучого дерева, і всяких виробів із слонової кістки, і всяких виробів з дорогих дерев, з міді і заліза, і мармуру, |
|
13
|
13
|
| и҆ кори́цы и҆ ѳѷмїа́ма, и҆ мѵ́ра и҆ лїва́на, и҆ вїна̀ и҆ є҆ле́а, и҆ семїда́ла и҆ пшени́цы, и҆ скота̀ и҆ ѻ҆ве́цъ, и҆ ко́ней и҆ колесни́цъ, и҆ тѣле́съ и҆ дꙋ́шъ человѣ́ческихъ. | кориці і фіміаму, і мира і ладану, і вина і єлею, і борошна і пшениці, і худоби і овець, і коней і колісниць, і тіл і душ людських. |
|
14
|
14
|
| И҆ ѻ҆вѡ́щи похоте́й дꙋшѝ твоеѧ̀ ѿидо́ша ѿ тебє̀, и҆ всѧ̑ тꙋ̑чнаѧ и҆ свѣ̑тлаѧ ѿидо́ша ѿ тебє̀, и҆ ктомꙋ̀ не и҆́маши ѡ҆брѣстѝ и҆̀хъ. | І плодів, угодних для душі твоєї, не стало у тебе, і все сите і блискуче віддалилося від тебе; ти вже не знайдеш його. |
|
15
|
15
|
| Кꙋпцы̀ си́ми ѡ҆бога́щшесѧ ѿ неѧ̀, и҆здале́ча ста́нꙋтъ за стра́хъ мꙋче́нїѧ є҆ѧ̀, рыда́юще и҆ пла́чꙋщесѧ, | Торговці всім цим, які збагатилися від неї, стануть вдалині від страху мук її, плачучи і ридаючи, |
|
16
|
16
|
| и҆ глаго́люще: го́ре, го́ре, гра́дъ вели́кїй, ѡ҆блече́нный вѵ́ссомъ и҆ порфѵ́рою и҆ червлени́цею, и҆ позлаще́ный зла́томъ и҆ ка́менїемъ драги́мъ и҆ би́серомъ | і кажучи: горе, горе тобі, велике місто, одягнене у висон і порфиру і багряницю, прикрашене золотом і камінням коштовним і перлами, |
|
17
|
17
|
| ꙗ҆́кѡ во є҆ди́нъ ча́съ поги́бе толи́ко бога́тство. И҆ всѧ́къ ко́рмчїй, и҆ всѧ́къ пла́ваѧй въ корабле́хъ, и҆ всѧ́къ є҆ли́къ въ мо́ри дѣ́лаѧй [и҆ ве́сь въ корабле́хъ наро́дъ, и҆ корабе́лницы, и҆ є҆ли́цы въ мо́ри дѣ́лаютъ], и҆здале́ча ста́ша, | бо за одну годину загинуло таке багатство! І всі керманичі, і всі, хто пливе на кораблях, і всі корабельники, і всі, хто торгує на морі, стали віддаля, |
|
18
|
18
|
| и҆ вопїѧ́хꙋ, ви́дѧще ды́мъ раждеже́нїѧ є҆гѡ̀, глаго́люще: кі́й подо́бенъ гра́дꙋ вели́комꙋ; | і, бачачи дим від пожежі її, закричали, кажучи: яке місто подібне до міста великого! |
|
19
|
19
|
| И҆ положи́ша пе́рсть на глава́хъ свои́хъ, и҆ возопи́ша пла́чꙋщесѧ и҆ рыда́юще, глаго́люще: го́ре, го́ре, гра́дъ вели́кїй, въ не́мже ѡ҆богати́шасѧ всѝ и҆мꙋ́щїи корабли̑ въ мо́ри, ѿ че́сти [бога́тства] є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ є҆ди́нѣмъ часо́мъ запꙋстѣ̀. | І посипали попелом голови свої, і кричали, плачучи і ридаючи: горе, горе тобі, місто велике, коштовностями якого збагатились усі, хто має кораблі на морі, бо опустіло за одну годину! |
|
20
|
20
|
| Весели́сѧ ѡ҆ се́мъ, нб҃о, и҆ ст҃і́и а҆пⷭ҇ли и҆ прⷪ҇ро́цы, ꙗ҆́кѡ сꙋдѝ бг҃ъ сꙋ́дъ ва́шъ ѿ негѡ̀. | Веселися з цього, небо, і святі апостоли та пророки; бо звершив Бог суд ваш над ним. |
|
21
|
21
|
| И҆ взѧ́тъ є҆ди́нъ а҆́гг҃лъ крѣ́покъ ка́мень вели́къ ꙗ҆́кѡ же́рновъ и҆ ве́рже въ мо́ре, глаго́лѧ: та́кѡ стремле́нїемъ вве́рженъ бꙋ́детъ вавѷлѡ́нъ гра́дъ вели́кїй, и҆ не и҆́мать ѡ҆брѣсти́сѧ ктомꙋ̀: | І один сильний ангел узяв камінь, подібний до великого жорна, і кинув у море, кажучи: з такою швидкістю повержений буде Вавилон, велике місто, і вже не буде його. |
|
22
|
22
|
| и҆ гла́съ гꙋдє́цъ и҆ мꙋсїкі́й, и҆ писка́телей и҆ трꙋ́бъ не и҆́мать слы́шатисѧ ктомꙋ̀ въ тебѣ̀: и҆ всѧ́къ хитре́цъ всѧ́кїѧ хи́трости не ѡ҆брѧ́щетсѧ ктомꙋ̀ въ тебѣ̀, и҆ шꙋ́мъ же́рновный не бꙋ́детъ слы́шанъ въ тебѣ̀: | І голосу тих, що грають на гуслах, і співають, і грають на сопілках, і трублять у труби, в тобі вже не буде чутно; не буде вже в тобі ніякого митця, ніякого мистецтва, і шуму від жорен вже не буде чутно в тобі; |
|
23
|
23
|
| и҆ свѣ́тъ свѣти́лника не и҆́мать свѣти́ти въ тебѣ̀ ктомꙋ̀, и҆ гла́съ жениха̀ и҆ невѣ́сты не и҆́мать слы́шанъ бы́ти въ тебѣ̀ ктомꙋ̀: ꙗ҆́кѡ кꙋпцы̀ твоѝ бѣ́ша вельмѡ́жи зе́мстїи, ꙗ҆́кѡ волхвова̑нїи твои́ми прельще́ни бы́ша всѝ ꙗ҆зы́цы. | і світло світильника вже не з’явиться в тобі; і голосів жениха і нареченої не буде вже чутно в тобі: бо купці твої були вельможами землі, і чародійством твоїм були введені в оману всі народи. |
|
24
|
24
|
| И҆ въ не́мъ кро́вь прⷪ҇ро́ческа и҆ ст҃ы́хъ ѡ҆брѣ́тесѧ и҆ всѣ́хъ и҆збїе́нныхъ на землѝ. | І в ньому знайдена кров пророків і святих, і всіх убитих на землі. |
|
Глава́ ѳ҃і
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| И҆ по си́хъ слы́шахъ гла́съ ве́лїй наро́да мно́га на небесѝ, глаго́лющагѡ: а҆ллилꙋ́їа: спⷭ҇нїе и҆ сла́ва, и҆ чтⷭ҇ь и҆ си́ла гдⷭ҇ꙋ на́шемꙋ, | Після цього я почув на небі гучний голос, ніби численного народу, який говорив: алилуя! спасіння і слава, і честь і сила Господу нашому! |
|
2
|
2
|
| ꙗ҆́кѡ и҆́стинни и҆ пра̑ви сꙋди̑ є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ сꙋди́лъ є҆́сть любодѣ́йцꙋ вели́кꙋ, ꙗ҆́же посмрадѝ [растлѝ] зе́млю любодѣѧ́нїемъ свои́мъ, и҆ ѿмсти́лъ кро́вь рабѡ́въ свои́хъ ѿ рꙋкѝ є҆ѧ̀. | Бо істинні і праведні суди Його: тому що Він осудив ту велику любодійницю, яка розбестила землю любодійством своїм, і відомстив за кров рабів Своїх від руки її. |
|
3
|
3
|
| И҆ второ́е рѣ́ша: а҆ллилꙋ́їа. И҆ ды́мъ є҆ѧ̀ восхожда́ше во вѣ́ки вѣкѡ́въ. | І вдруге сказали: алилуя! І дим її здіймався на віки віків. |
|
4
|
4
|
| И҆ падо́ша два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы и҆ четы́ри живѡ́тна и҆ поклони́шасѧ бг҃ови сѣдѧ́щемꙋ на прⷭ҇то́лѣ, глаго́люще: а҆ми́нь, а҆ллилꙋ́їа. | Тоді двадцять чотири старці і чотири тварини упали і поклонилися Богові, Який сидить на престолі, кажучи: амінь! алилуя! |
|
5
|
5
|
| И҆ гла́съ и҆зы́де ѿ прⷭ҇то́ла гл҃ющь: по́йте бг҃ꙋ на́шемꙋ, всѝ рабѝ є҆гѡ̀ и҆ боѧ́щїисѧ є҆гѡ̀, и҆ ма́лїи и҆ вели́цыи. | І голос від престолу вийшов, говорячи: хваліть Бога нашого, всі раби Його і всі, що бояться Його, малі й великі. |
|
6
|
6
|
| И҆ слы́шахъ ꙗ҆́кѡ гла́съ наро́да мно́га, и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ во́дъ мно́гихъ, и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ громѡ́въ крѣ́пкихъ, глаго́лющихъ: а҆ллилꙋ́їа, ꙗ҆́кѡ воцр҃и́сѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель: | І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос громів сильних, що говорили: алилуя! бо воцарився Господь Бог Вседержитель. |
|
7
|
7
|
| ра́дꙋимсѧ и҆ весели́мсѧ, и҆ дади́мъ сла́вꙋ є҆мꙋ̀: ꙗ҆́кѡ прїи́де бра́къ а҆́гнчїй, и҆ жена̀ є҆гѡ̀ оу҆гото́вила є҆́сть себѐ. | Радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо настав шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе. |
|
8
|
8
|
| И҆ дано̀ бы́сть є҆́й ѡ҆блещи́сѧ въ вѷссо́нъ чи́стъ и҆ свѣ́телъ: вѷссо́нъ бо ѡ҆правда̑нїѧ ст҃ы́хъ є҆́сть. | І дано було їй одягнутися у висон чистий і світлий, виссон же є праведність святих. |
|
9
|
9
|
| И҆ глаго́ла мѝ: напишѝ: бл҃же́ни зва́ннїи на ве́черю бра́ка а҆́гнча. И҆ глаго́ла мѝ: сїѧ̑ словеса̀ и҆́стинна бж҃їѧ сꙋ́ть. | І сказав мені ангел: напиши: блаженні, покликані на шлюбну вечерю Агнця. І сказав мені: ці є істинні слова Божі. |
|
10
|
10
|
| И҆ па́дъ пред̾ нога́ма є҆гѡ̀, поклони́хсѧ є҆мꙋ̀: и҆ глаго́ла мѝ: ви́ждь, нѝ: клевре́тъ тѝ є҆́смь и҆ бра́тїй твои́хъ и҆мꙋ́щихъ свидѣ́телство і҆и҃сово: бг҃ꙋ поклони́сѧ: свидѣ́телство бо і҆и҃сово є҆́сть дх҃ъ прⷪ҇ро́чествїѧ. | Я впав до ніг його, щоб поклонитися йому; але він сказав мені: дивись, не роби цього; я співслужитель тобі і братам твоїм, які мають свідчення Ісусове; Богу поклонись; бо свідчення Ісусове є дух пророцтва. |
|
11
|
11
|
| И҆ ви́дѣхъ не́бо ѿве́рсто, и҆ сѐ, ко́нь бѣ́лъ, и҆ сѣдѧ́й на не́мъ вѣ́ренъ и҆ и҆́стиненъ, и҆ правосꙋ́дный и҆ во́инственный: | І побачив я відкрите небо, і ось кінь білий, і Той, Хто сидить на ньому, називається Вірний і Істинний, Який праведно судить і воює. |
|
12
|
12
|
| ѻ҆́чи же є҆мꙋ̀ (є҆ста̀) ꙗ҆́кѡ пла́мень ѻ҆́гненъ, и҆ на главѣ̀ є҆гѡ̀ вѣнцы̀ мно́зи: и҆мы́й и҆́мѧ напи́сано, є҆́же никто́же вѣ́сть, то́кмѡ ѻ҆́нъ са́мъ: | Очі в Нього, як полум’я вогненне, і на голові Його багато вінців. Він мав ім’я написане, якого ніхто не знав, крім Нього Самого. |
|
13
|
13
|
| и҆ ѡ҆блече́нъ въ ри́зꙋ червле́нꙋ кро́вїю. И҆ нарица́етсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀ сло́во бж҃їе. | Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: «Слово Боже». |
|
14
|
14
|
| И҆ вѡ́инства нбⷭ҇наѧ и҆дѧ́хꙋ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ на ко́нехъ бѣ́лыхъ, ѡ҆блече́ни въ вѷссо́нъ бѣ́лъ и҆ чи́стъ. | І воїнства небесні їхали слідом за Ним на конях білих, одягнені у висон, білий і чистий. |
|
15
|
15
|
| И҆ и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆зы́де ѻ҆рꙋ́жїе ѻ҆стро̀, да тѣ́мъ и҆збїе́тъ ꙗ҆зы́ки: и҆ то́й оу҆пасе́тъ ѧ҆̀ жезло́мъ желѣ́знымъ, и҆ то́й пере́тъ точи́ло вїна̀ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́ва бж҃їѧ вседержи́телева. | З уст же Його виходить гострий меч, щоб ним уражати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя. |
|
16
|
16
|
| И҆ и҆́мать на ри́зѣ и҆ на стегнѣ̀ свое́мъ и҆́мѧ напи́сано: цр҃ь царє́мъ и҆ гдⷭ҇ь господє́мъ. | На одязі і на стегні Його написано ім’я: Цар царів і Господь володарів. |
|
17
|
17
|
| И҆ ви́дѣхъ є҆ди́наго а҆́гг҃ла стоѧ́ща на со́лнцѣ: и҆ возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ, глаго́лѧ всѣ́мъ пти́цамъ парѧ́щымъ посредѣ̀ небесѐ: прїиди́те и҆ собери́тесѧ на ве́черю вели́кꙋю бж҃їю, | І побачив я одного ангела, який стояв на сонці; і він викликнув гучним голосом, кажучи усім птахам, що літали в небі: летіть, збирайтесь на велику вечерю Божу, |
|
18
|
18
|
| да снѣ́сте плѡ́ти царе́й и҆ плѡ́ти крѣ́пкихъ и҆ плѡ́ти ты́сѧщникѡвъ, и҆ плѡ́ти ко́ней и҆ сѣдѧ́щихъ на ни́хъ, и҆ плѡ́ти всѣ́хъ свобо́дныхъ и҆ рабѡ́въ, и҆ ма́лыхъ и҆ вели́кихъ. | щоб пожерти трупи царів, трупи сильних, трупи тисячоначальників, трупи коней і тих, що сидять на них, трупи всіх вільних і рабів, малих і великих. |
|
19
|
19
|
| И҆ ви́дѣхъ ѕвѣ́рѧ и҆ цари̑ зємны̑ѧ и҆ вѡ́и и҆́хъ сѡ́браны сотвори́ти бра́нь съ сѣдѧ́щимъ на конѝ и҆ съ вѡ́инствы є҆гѡ̀. | І побачив я звіра і царів земних, і воїнства їх, зібраних, щоб битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його. |
|
20
|
20
|
| И҆ ꙗ҆́тъ бы́сть ѕвѣ́рь и҆ съ ни́мъ лжи́вый проро́къ, сотвори́вый зна́мєнїѧ пред̾ ни́мъ, и҆́миже прельстѝ прїе́мшыѧ начерта́нїе ѕвѣри́но и҆ покланѧ́ющыѧсѧ і҆кѡ́нѣ є҆гѡ̀: жи̑ва вве́ржєна бы́ста ѻ҆́ба въ є҆́зеро ѻ҆́гненное горѧ́щее жꙋ́пеломъ: | І схоплений був звір і з ним лжепророк, який творив перед ним чудеса, якими він спокусив тих, що прийняли начертання звіра, і тих, які поклоняються його зображенню: обоє живими були кинуті в озеро вогненне, що горіло сіркою; |
|
21
|
21
|
| а҆ про́чїи оу҆бїе́ни бы́ша ѻ҆рꙋ́жїемъ сѣдѧ́щагѡ на конѝ, и҆зше́дшимъ и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀: и҆ всѧ̑ пти̑цы насы́тишасѧ ѿ пло́тей и҆́хъ. | а інші убиті мечем Того, Хто сидить на коні, який виходить з уст Його, і всі птахи наситились їхніми трупами. |
|
Глава́ к҃
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ а҆́гг҃ла сходѧ́ща съ небесѐ, и҆мѣ́юща клю́чь бе́здны и҆ оу҆́же вели́ко въ рꙋцѣ̀ свое́й: | І побачив я ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні і великий ланцюг у руці своїй. |
|
2
|
2
|
| и҆ ꙗ҆́тъ ѕмі́ѧ, ѕмі́ѧ дре́внѧго, и҆́же є҆́сть дїа́волъ и҆ сатана̀, и҆ свѧза̀ и҆̀ на ты́сѧщꙋ лѣ́тъ, | Він узяв дракона, змія древнього, який є диявол і сатана, і скував його на тисячу років, |
|
3
|
3
|
| и҆ въ бе́зднꙋ затворѝ [вве́рже] є҆го̀, и҆ заключѝ є҆го̀, и҆ запечатлѣ̀ над̾ ни́мъ, да не прельсти́тъ ктомꙋ̀ ꙗ҆зы́ки, до́ндеже сконча́етсѧ ты́сѧща лѣ́тъ: и҆ по си́хъ подоба́етъ є҆мꙋ̀ ѿрѣше́нꙋ бы́ти на ма́ло вре́мѧ. | і скинув його у безодню, і замкнув його, і поклав над ним печать, щоб не спокушав уже народи, доки не скінчиться тисяча років; після ж цього він має бути звільненим на короткий час. |
|
4
|
4
|
| И҆ ви́дѣхъ престо́лы и҆ сѣдѧ́щыѧ на ни́хъ, и҆ сꙋ́дъ да́нъ бы́сть и҆̀мъ: и҆ дꙋ́шы расте́саныхъ за свидѣ́телство і҆и҃сово и҆ за сло́во бж҃їе, и҆̀же не поклони́шасѧ ѕвѣ́рю, ни і҆кѡ́нѣ є҆гѡ̀, и҆ не прїѧ́ша начерта́нїѧ на челѣ́хъ свои́хъ и҆ на рꙋцѣ̀ свое́й. И҆ ѡ҆жи́ша и҆ воцари́шасѧ со хрⷭ҇то́мъ ты́сѧщꙋ лѣ́тъ: | І побачив я престоли і тих, хто сидить на них, яким дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. |
|
5
|
5
|
| про́чїи же мертвецы̀ не ѡ҆жи́ша, до́ндеже сконча́етсѧ ты́сѧща лѣ́тъ. Сѐ воскрⷭ҇нїе пе́рвое. | Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це — перше воскресіння. |
|
6
|
6
|
| Бл҃же́нъ и҆ ст҃ъ, и҆́же и҆́мать ча́сть въ воскрⷭ҇нїи пе́рвѣмъ: на ни́хже сме́рть втора́ѧ не и҆́мать ѡ҆́бласти, но бꙋ́дꙋтъ і҆ере́є бг҃ꙋ и҆ хрⷭ҇тꙋ̀ и҆ воцарѧ́тсѧ съ ни́мъ ты́сѧщꙋ лѣ́тъ. | Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ним смерть друга не має влади, але вони будуть священиками Бога і Христа і будуть царювати з Ним тисячу років. |
|
7
|
7
|
| И҆ є҆гда̀ сконча́етсѧ ты́сѧща лѣ́тъ, разрѣше́нъ бꙋ́детъ сатана̀ ѿ темни́цы своеѧ̀ и҆ и҆зы́детъ прельсти́ти ꙗ҆зы́ки сꙋ́щыѧ на четы́рехъ оу҆́глѣхъ землѝ, гѡ́га и҆ магѡ́га, собра́ти и҆̀хъ на бра́нь, и҆́хже число̀ ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й. | Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений з темниці своєї і вийде спокушати народи, які знаходяться на чотирьох кутах землі, Гога і Магога, і збирати їх на битву; число їх як пісок морський. |
|
8
|
8
|
| И҆ взыдо́ша на широтꙋ̀ землѝ и҆ ѡ҆быдо́ша ст҃ы́хъ ста́нъ и҆ гра́дъ возлю́бленный. | І вийшли на широту землі, й оточили стан святих і місто улюблене. |
|
9
|
9
|
| И҆ сни́де ѻ҆́гнь ѿ бг҃а съ небесѐ и҆ поѧдѐ ѧ҆̀: | І впав вогонь з неба від Бога і пожер їх; |
|
10
|
10
|
| и҆ дїа́волъ льстѧ́й и҆̀хъ вве́рженъ бꙋ́детъ въ є҆́зеро ѻ҆́гненно и҆ жꙋ́пелно, и҆дѣ́же ѕвѣ́рь и҆ лжи́вый проро́къ: и҆ мꙋ́чени бꙋ́дꙋтъ де́нь и҆ но́щь во вѣ́ки вѣкѡ́въ. | а диявол, що спокушав їх, ввергнутий в озеро вогненне і сірчане, де звір і лжепророк, і будуть мучитися день і ніч на віки віків. |
|
11
|
11
|
| И҆ ви́дѣхъ прⷭ҇то́лъ вели́къ бѣ́лъ и҆ сѣдѧ́щаго на не́мъ, є҆гѡ́же ѿ лица̀ бѣжа̀ не́бо и҆ землѧ̀, и҆ мѣ́сто не ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ. | І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не знайшлось їм місця. |
|
12
|
12
|
| И҆ ви́дѣхъ мертвецы̀ ма̑лыѧ и҆ вели̑кїѧ стоѧ́щѧ пред̾ бг҃омъ, и҆ кни̑ги разгнꙋ́шасѧ: и҆ и҆́на кни́га ѿве́рзесѧ, ꙗ҆́же є҆́сть живо́тнаѧ: и҆ сꙋ́дъ прїѧ́ша мертвецы̀ ѿ напи́саныхъ въ кни́гахъ, по дѣлѡ́мъ и҆́хъ. | І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, й інша книга розкрита, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми. |
|
13
|
13
|
| И҆ дадѐ мо́ре мертвецы̀ своѧ̑, и҆ сме́рть и҆ а҆́дъ да́ста своѧ̑ мертвецы̀: и҆ сꙋ́дъ прїѧ́ша по дѣлѡ́мъ свои̑мъ, | Тоді віддало море мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми. |
|
14
|
14
|
| и҆ сме́рть и҆ а҆́дъ вве́ржєна бы́ста въ є҆́зеро ѻ҆́гненное. И҆ сѐ є҆́сть втора́ѧ сме́рть. | І смерть і пекло ввергнуті в озеро вогненне. Це смерть друга. |
|
15
|
15
|
| И҆ и҆́же не ѡ҆брѣ́тесѧ въ кни́зѣ живо́тнѣй напи́санъ, вве́рженъ бꙋ́детъ въ є҆́зеро ѻ҆́гненное. | І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогненне. |
|
Глава́ к҃а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣхъ не́бо но́во и҆ зе́млю но́вꙋ: пе́рвое бо не́бо и҆ землѧ̀ пе́рваѧ преидо́ста, и҆ мо́рѧ нѣ́сть ктомꙋ̀. | І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема. |
|
2
|
2
|
| И҆ а҆́зъ і҆ѡа́ннъ ви́дѣхъ гра́дъ ст҃ы́й, і҆ерⷭ҇ли́мъ но́въ сходѧ́щь ѿ бг҃а съ небесѐ, пригото́ванъ ꙗ҆́кѡ невѣ́стꙋ оу҆кра́шенꙋ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀. | І я, Іоан, побачив святе місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. |
|
3
|
3
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ ве́лїй съ небесѐ, гл҃ющь: сѐ, ски́нїѧ бж҃їѧ съ челѡвѣ́ки, и҆ всели́тсѧ съ ни́ми: и҆ ті́и лю́дїе є҆гѡ̀ бꙋ́дꙋтъ, и҆ са́мъ бг҃ъ бꙋ́детъ съ ни́ми бг҃ъ и҆́хъ: | І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. |
|
4
|
4
|
| и҆ ѿи́метъ бг҃ъ всѧ́кꙋ сле́зꙋ ѿ ѻ҆́чїю и҆́хъ, и҆ сме́рти не бꙋ́детъ ктомꙋ̀: ни пла́ча, ни во́плѧ, ни болѣ́зни не бꙋ́детъ ктомꙋ̀, ꙗ҆́кѡ пє́рваѧ мимоидо́ша. | І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ сѣдѧ́й на прⷭ҇то́лѣ: сѐ, нова̑ всѧ̑ творю̀. И҆ гл҃а мѝ: напишѝ, ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ словеса̀ и҆́стинна и҆ вѣ̑рна сꙋ́ть. | І сказав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні. |
|
6
|
6
|
| И҆ рече́ ми: соверши́шасѧ. А҆́зъ є҆́смь а҆́лфа и҆ ѡ҆ме́га, нача́токъ и҆ коне́цъ: а҆́зъ жа́ждꙋщемꙋ да́мъ ѿ и҆сто́чника воды̀ живо́тныѧ тꙋ́не. | І сказав мені: звершилось! Я є Альфа й Омега, початок і кінець; спраглому дам задарма від джерела води живої. |
|
7
|
7
|
| Побѣжда́ѧй наслѣ́дитъ всѧ̑, и҆ бꙋ́дꙋ є҆мꙋ̀ бг҃ъ, и҆ то́й бꙋ́детъ мнѣ̀ въ сы́на. | Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином. |
|
8
|
8
|
| Страшли̑вымъ же и҆ невѣ̑рнымъ, и҆ сквє́рнымъ и҆ оу҆бі́йцамъ, и҆ блꙋ́дъ творѧ́щымъ и҆ ча̑ры творѧ́щымъ, і҆дѡложе́рцємъ и҆ всѣ̑мъ лжи̑вымъ, ча́сть и҆̀мъ въ є҆́зерѣ горѧ́щемъ ѻ҆гне́мъ и҆ жꙋ́пеломъ, є҆́же є҆́сть сме́рть втора́ѧ. | Боязких же і невірних, мерзотних і убивць і любодіїв, і чародіїв та ідолослужителів, і всіх неправдомовців — доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга. |
|
9
|
9
|
| И҆ прїи́де ко мнѣ̀ є҆ди́нъ ѿ седмѝ а҆́гг҃лъ, и҆мꙋ́щихъ се́дмь фїа̑лъ и҆спо́лненыхъ седми́хъ ꙗ҆́звъ послѣ́днихъ, и҆ речѐ ко мнѣ̀, глаго́лѧ: грѧдѝ, покажꙋ́ ти невѣ́стꙋ а҆́гнчꙋ женꙋ̀. | І прийшов до мене один з семи ангелів, у яких було сім чаш, наповнених сімома останніми покараннями, і сказав мені: піди, я покажу тобі жону, наречену Агнця. |
|
10
|
10
|
| И҆ веде́ мѧ дꙋ́хомъ на горꙋ̀ вели́кꙋ и҆ высокꙋ̀ и҆ показа́ ми гра́дъ вели́кїй, ст҃ы́й і҆ерⷭ҇ли́мъ низходѧ́щь съ небесѐ ѿ бг҃а, | І возніс мене в дусі на велику й високу гору, і показав мені велике місто, святий Єрусалим, який сходив з неба від Бога. |
|
11
|
11
|
| и҆мꙋ́щь сла́вꙋ бж҃їю: и҆ свѣти́ло є҆гѡ̀ подо́бно ка́мени драго́мꙋ, ꙗ҆́кѡ ка́мени і҆а́спїсꙋ крѷсталлови́днꙋ: | Він має славу Божу. Світило його подібне до коштовного каменя, ніби каменя яспису кристаловидного. |
|
12
|
12
|
| и҆мꙋ́щь стѣ́нꙋ вели́кꙋ и҆ высокꙋ̀, и҆мꙋ́щь вра́тъ двана́десѧть, и҆ на вратѣ́хъ а҆́гг҃лѡвъ двана́десѧть и҆ и҆мена̀ напи̑сана, ꙗ҆̀же сꙋ́ть и҆мена̀ двана́десѧтимъ колѣ́нѡмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | Він має велику і високу стіну, має дванадцять брам і на них дванадцять ангелів; на брамах написані імена дванадцяти колін синів Ізраїлевих: |
|
13
|
13
|
| ѿ восто́ка врата̀ тро́ѧ и҆ ѿ сѣ́вера врата̀ тро́ѧ, ѿ ю҆́га врата̀ тро́ѧ и҆ ѿ за́пада врата̀ тро́ѧ. | зі сходу три брами, з півночі три брами, з півдня три брами, із заходу три брами. |
|
14
|
14
|
| И҆ стѣна̀ гра́да и҆мѣ́ѧше ѡ҆снова́нїй двана́десѧть, и҆ на ни́хъ и҆ме́нъ двана́десѧть а҆пⷭ҇лѡвъ а҆́гнчихъ. | Стіна міста має дванадцять підвалин, і на них імена дванадцяти апостолів Агнця. |
|
15
|
15
|
| И҆ глаго́лѧй со мно́ю и҆мѣ́ѧше тро́сть зла́тꙋ, да и҆змѣ́ритъ гра́дъ и҆ врата̀ є҆гѡ̀ и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀. | Той, що говорив зі мною, мав золоту тростину для вимірювання міста, і брам його, і стіни його. |
|
16
|
16
|
| И҆ гра́дъ на четы́ри оу҆́глы стои́тъ, и҆ долгота̀ є҆гѡ̀ толи́ка є҆́сть, є҆ли́ка же и҆ широта̀. И҆ и҆змѣ́ри гра́дъ тро́стїю на ста́дїй двана́десѧть ты́сѧщъ: долгота̀ и҆ широта̀ и҆ высота̀ є҆гѡ̀ ра̑вна сꙋ́ть. | Місто розташоване чотирикутником, і довжина його така сама, як і ширина. І виміряв він місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина і ширина і висота його рівні. |
|
17
|
17
|
| И҆ размѣ́ри стѣ́нꙋ є҆гѡ̀ во сто̀ и҆ четы́ридесѧть и҆ четы́ри ла̑кти, въ мѣ́рꙋ человѣ́ческꙋ, ꙗ҆́же є҆́сть а҆́гг҃ла. | І стіну його виміряв у сто сорок чотири лікті, мірою людською, яка міра й ангела. |
|
18
|
18
|
| И҆ бѣ̀ созда́нїе стѣны̀ є҆гѡ̀ і҆а́спїсъ: и҆ гра́дъ зла́то чи́сто, подо́бенъ стклꙋ̀ чи́стꙋ. | Стіна його побудована з яспису, а місто було — чисте золото, подібне до чистого скла. |
|
19
|
19
|
| И҆ ѡ҆снова̑нїѧ стѣны̀ гра́да всѧ́кимъ драги́мъ ка́менїемъ оу҆кра́шєна бѧ́хꙋ: ѡ҆снова́нїе пе́рвое і҆а́спїсъ, второ́е сапфі́ръ, тре́тїе халкидѡ́нъ, четве́ртое смара́гдъ, | Підвалини стіни міста прикрашені всяким коштовним камінням: підвалина перша яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта смарагд, |
|
20
|
20
|
| пѧ́тое сардо́нѷѯъ, шесто́е са́рдїй, седмо́е хрѷсо́лїѳъ, ѻ҆смо́е вирѵ́ллъ, девѧ́тое топа́зїй, десѧ́тое хрѷсо́прасъ, первоена́десѧть ѵ҆акі́нѳъ, второена́десѧть а҆меѳѵ́стъ. | п’ята сардонікс, шоста сердолік, сьома хризоліт, восьма берил, дев’ята топаз, десята хризопраз, одинадцята гіацинт, дванадцята аметист. |
|
21
|
21
|
| И҆ двана́десѧть вра́тъ двана́десѧть би́серѡвъ: є҆ди̑на ка̑ѧждо врата̀ бѣ́ша ѿ є҆ди́нагѡ би́сера. И҆ стѡ́гны гра́да зла́то чи́сто, ꙗ҆́кѡ сткло̀ пресвѣ́тло. | А дванадцять брам — дванадцять перлин: кожна брама була з однієї перлини. Вулиця міста — чисте золото, як прозоре скло. |
|
22
|
22
|
| И҆ хра́ма не ви́дѣхъ въ не́мъ: гдⷭ҇ь бо бг҃ъ вседержи́тель хра́мъ є҆мꙋ̀ є҆́сть, и҆ а҆́гнецъ. | Храму ж я не бачив у ньому, бо Господь Бог Вседержитель — храм його, і Агнець. |
|
23
|
23
|
| И҆ гра́дъ не тре́бꙋѧ со́лнца и҆ лꙋны̀, да свѣ́тѧтъ въ не́мъ, сла́ва бо бж҃їѧ просвѣтѝ є҆го̀, и҆ свѣти́лникъ є҆гѡ̀ а҆́гнецъ. | І місто не має потреби ні в сонці, ні у місяці для освітлення свого, бо слава Божа освітила його, і світильник його — Агнець. |
|
24
|
24
|
| И҆ ꙗ҆зы́цы сп҃се́ни во свѣ́тѣ є҆гѡ̀ по́йдꙋтъ, и҆ ца́рїе зе́мстїи принесꙋ́тъ сла́вꙋ и҆ че́сть свою̀ въ него̀. | Спасенні народи будуть ходити у світлі його, і царі земні принесуть до нього славу і честь свою. |
|
25
|
25
|
| И҆ врата̀ є҆гѡ̀ не и҆́мꙋтъ затвори́тисѧ во днѝ: но́щи бо не бꙋ́детъ тꙋ̀. | Брами його не будуть зачинятися вдень; а ночі там не буде. |
|
26
|
26
|
| И҆ принесꙋ́тъ сла́вꙋ и҆ че́сть ꙗ҆зы́кѡвъ въ него̀: | І принесуть до нього славу і честь народів. |
|
27
|
27
|
| и҆ не и҆́мать въ него̀ вни́ти всѧ́ко скве́рно, и҆ творѧ́й ме́рзость и҆ лжꙋ̀, но то́кмѡ напи̑саныѧ въ кни́гахъ живо́тныхъ а҆́гнца. | І не ввійде до нього ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя. |
|
Глава́ к҃в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| И҆ показа́ ми чи́стꙋ рѣкꙋ̀ воды̀ живо́тныѧ, свѣ́тлꙋ ꙗ҆́кѡ крѷста́ллъ, и҆сходѧ́щꙋ ѿ прⷭ҇то́ла бж҃їѧ и҆ а҆́гнча. | І показав мені чисту ріку води життя, світлу, як кристал, що виходила від престолу Бога і Агнця. |
|
2
|
2
|
| Посредѣ̀ сто́гны є҆гѡ̀ и҆ по ѻ҆бапо́лы рѣкѝ дре́во живо́тное, є҆́же твори́тъ плодѡ́въ двана́десѧте, на кі́йждо мцⷭ҇ъ воздаѧ̀ пло́дъ сво́й: и҆ ли́ствїе дре́ва во и҆сцѣле́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ. | Серед вулиці його, і по той і по інший бік річки, — дерево життя, яке дванадцять разів приносить плоди, дає на кожен місяць плід свій; і листя дерева — для зцілення народів. |
|
3
|
3
|
| И҆ всѧ́ка а҆на́ѳема не бꙋ́детъ ктомꙋ̀: и҆ прⷭ҇то́лъ бж҃їй и҆ а҆́гнечь бꙋ́детъ въ не́мъ, и҆ рабѝ є҆гѡ̀ послꙋ́жатъ є҆мꙋ̀, | І нічого вже не буде проклятого; але престіл Бога і Агнця буде в ньому, і раби Його будуть служити Йому. |
|
4
|
4
|
| и҆ оу҆́зрѧтъ лицѐ є҆гѡ̀, и҆ и҆́мѧ є҆гѡ̀ на челѣ́хъ и҆́хъ. | І побачать лице Його, й ім’я Його буде на чолах їхніх. |
|
5
|
5
|
| И҆ но́щи не бꙋ́детъ та́мѡ, и҆ не потре́бꙋютъ свѣ́та ѿ свѣти́лника, ни свѣ́та со́лнечнагѡ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ просвѣща́етъ ѧ҆̀: и҆ воцарѧ́тсѧ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. | І ночі не буде там, і не будуть мати потреби ні у світильнику, ні у світлі сонячному, бо Господь Бог освітлює їх; і будуть царювати на віки віків. |
|
6
|
6
|
| И҆ рече́ ми: сїѧ̑ словеса̀ вѣ̑рна и҆ и҆́стинна: и҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ ст҃ы́хъ прⷪ҇рѡ́къ посла̀ а҆́гг҃ла своего̀ показа́ти рабѡ́мъ свои̑мъ, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти вско́рѣ. | І сказав мені: ці слова вірні й істинні; і Господь, Бог святих пророків, послав ангела Свого показати рабам Своїм те, чому належить бути невдовзі. |
|
7
|
7
|
| Сѐ, грѧдꙋ̀ ско́рѡ: бл҃же́нъ соблюда́ѧй словеса̀ прⷪ҇ро́чества кни́ги сеѧ̀. | Ось, прийду скоро: блаженний, хто додержує слова пророцтва книги цієї. |
|
8
|
8
|
| И҆ а҆́зъ і҆ѡа́ннъ ви́дѣхъ сїѧ̑ и҆ слы́шахъ. И҆ є҆гда̀ слы́шахъ и҆ ви́дѣхъ, падо́хъ поклони́тисѧ на нѡ́гꙋ а҆́гг҃ла показꙋ́ющагѡ мѝ сїѐ: | Я, Іоан, бачив і чув це. Коли ж почув і побачив, упав до ніг ангела, який показував мені це, щоб поклонитися йому; |
|
9
|
9
|
| и҆ глаго́ла мѝ: ви́ждь, нѝ: клевре́тъ бо тво́й є҆́смь и҆ бра́тїи твоеѧ̀ прⷪ҇ро́кѡвъ и҆ соблюда́ющихъ словеса̀ кни́ги сеѧ̀: бг҃ꙋ поклони́сѧ. | але він сказав мені: дивись, не роби цього; бо я співслужитель тобі і братам твоїм пророкам і тим, хто додержує слів книги цієї; Богу поклонись. |
|
10
|
10
|
| И҆ глаго́ла мѝ: не запечатлѣ́й слове́съ прⷪ҇ро́чествїѧ кни́ги се́ѧ: ꙗ҆́кѡ вре́мѧ бли́з̾ є҆́сть. | І сказав мені: не запечатуй слів пророцтва книги цієї; бо час близько. |
|
11
|
11
|
| Ѡ҆би́дѧй да ѡ҆би́дитъ є҆щѐ, и҆ скве́рный да ѡ҆скверни́тсѧ є҆щѐ: и҆ првⷣный пра́вдꙋ да твори́тъ є҆щѐ: и҆ ст҃ы́й да ст҃и́тсѧ є҆щѐ. | Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується. |
|
12
|
12
|
| И҆ сѐ, грѧдꙋ̀ ско́рѡ, и҆ мзда̀ моѧ̀ со мно́ю, возда́ти коемꙋ́ждо по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀. | Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його. |
|
13
|
13
|
| А҆́зъ є҆́смь а҆́лфа и҆ ѡ҆ме́га, нача́токъ и҆ коне́цъ, пе́рвый и҆ послѣ́днїй. | Я є Альфа й Омега, початок і кінець, Перший і Останній. |
|
14
|
14
|
| Бл҃же́ни творѧ́щїи за́пѡвѣди є҆гѡ̀, да бꙋ́детъ ѡ҆́бласть и҆̀мъ на дре́во живо́тное, и҆ враты̀ вни́дꙋтъ во гра́дъ. | Блаженні ті, які дотримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дерево життя і ввійти в місто воротами. |
|
15
|
15
|
| Внѣ́ же псѝ и҆ чародѣ́є, и҆ любодѣ́є и҆ оу҆бі̑йцы, и҆ і҆дѡлослꙋжи́телє и҆ всѧ́къ любѧ́й и҆ творѧ́й лжꙋ̀. | А зовні — пси і чародії, і любодії, і убивці, й ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить неправду. |
|
16
|
16
|
| А҆́зъ і҆и҃съ посла́хъ а҆́гг҃ла моего̀ засвидѣ́телствовати ва́мъ сїѧ̑ въ цр҃квахъ. А҆́зъ є҆́смь ко́рень и҆ ро́дъ дв҃довъ, и҆ ѕвѣзда̀ оу҆́треннѧѧ [свѣ́тлаѧ] и҆ денни́ца. | Я, Ісус, послав Ангела Мого засвідчити вам це у церквах. Я є корінь і нащадок Давидів, зірка світла і ранкова. |
|
17
|
17
|
| И҆ дх҃ъ и҆ невѣ́ста глаго́лютъ: прїидѝ, и҆ слы́шѧй да глаго́летъ: прїидѝ. И҆ жа́ждѧй да прїи́детъ, и҆ хотѧ́й да прїи́метъ во́дꙋ живо́тнꙋю тꙋ́не. | І Дух і наречена говорять: прийди! І той, хто чув, нехай скаже: прийди! Хто спраглий, нехай приходить, і хто бажає, нехай бере воду життя задарма. |
|
18
|
18
|
| Сосвидѣ́телствꙋю бо всѧ́комꙋ слы́шащемꙋ словеса̀ прⷪ҇ро́чества кни́ги сеѧ̀: а҆́ще кто̀ приложи́тъ къ си̑мъ, наложи́тъ бг҃ъ на него̀ ꙗ҆́звъ напи́санныхъ въ кни́зѣ се́й: | І я також свідчу всякому, хто чує слова пророцтва книги цієї: коли хто додасть щось до них, на того накладе Бог покарання, про які написано в книзі цій; |
|
19
|
19
|
| и҆ а҆́ще кто̀ ѿи́метъ ѿ слове́съ кни́ги прⷪ҇ро́чествїѧ сегѡ̀, ѿи́метъ бг҃ъ ча́сть є҆гѡ̀ ѿ кни́ги живо́тныѧ, и҆ ѿ гра́да ст҃а́гѡ, и҆ напи́санныхъ въ кни́зѣ се́й. | і коли хто відійме щось від слів книги пророцтва цього, в того відійме Бог участь у книзі життя й у святому місті, і в тому, що написано в книзі цій. |
|
20
|
20
|
| Гл҃етъ свидѣ́телствꙋѧй сїѧ̑: є҆́й, грѧдꙋ̀ ско́рѡ: а҆ми́нь. Є҆́й, грѧдѝ гдⷭ҇и і҆и҃се. | Хто свідчить це, говорить: так, гряду скоро! Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе! |
|
21
|
21
|
| Блгⷣть гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ со всѣ́ми ва́ми. А҆ми́нь. | Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.