|
Κεφάλαιο 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Χριστοῦ οὖν παθόντος ὑπὲρ ἡμῶν σαρκί, καὶ ὑμεῖς τὴν αὐτὴν ἔννοιαν ὁπλίσασθε· ὅτι ὁ παθὼν ἐν σαρκί, πέπαυται ἁμαρτίας· | (Зач. 61) Христу́ у́бо пострада́вшу за ни пло́тію, і ви в ту же мисль вооружі́теся; зане́ пострада́вий пло́тію, преста́ от гріха́, |
|
2
|
2
|
| εἰς τὸ μηκέτι ἀνθρώπων ἐπιθυμίαις, ἀλλὰ θελήματι θεοῦ τὸν ἐπίλοιπον ἐν σαρκὶ βιῶσαι χρόνον. | во є́же не ктому́ челові́чеським по́хотем, но во́лі Бо́жієй про́чеє во пло́ті жи́ти вре́м'я. |
|
3
|
3
|
| Ἀρκετὸς γὰρ ἡμῖν ὁ παρεληλυθὼς χρόνος τοῦ βίου τὸ θέλημα τῶν ἐθνῶν κατεργάσασθαι, πεπορευμένους ἐν ἀσελγείαις, ἐπιθυμίαις, οἰνοφλυγίαις, κώμοις, πότοις, καὶ ἀθεμίτοις εἰδωλολατρείαις· | Довлі́єть бо вам мимоше́дшеє вре́м'я житія́, во́лю язи́чеськую твори́вшим, хо́ждшим в нечистота́х, в по́хотех, (в мужело́жстві, в скотоло́жстві, в по́мисліх,) в пія́нстві, в козлогласова́ніїх, в лихоіма́нії і богоме́рзьких ідолослуже́ніїх; |
|
4
|
4
|
| ἐν ᾧ ξενίζονται, μὴ συντρεχόντων ὑμῶν εἰς τὴν αὐτὴν τῆς ἀσωτίας ἀνάχυσιν, βλασφημοῦντες· | о не́мже див'я́ться, не сходя́щимся вам в то́же блуда́ разлія́ніє, ху́ляще; |
|
5
|
5
|
| οἳ ἀποδώσουσιν λόγον τῷ ἑτοίμως ἔχοντι κρῖναι ζῶντας καὶ νεκρούς. | і́же воздадя́ть сло́во гото́ву Су́щему суди́ти живи́м і ме́ртвим. |
|
6
|
6
|
| Εἰς τοῦτο γὰρ καὶ νεκροῖς εὐηγγελίσθη, ἵνα κριθῶσιν μὲν κατὰ ἀνθρώπους σαρκί, ζῶσιν δὲ κατὰ θεὸν πνεύματι. | На се бо і ме́ртвим благовісти́ся, да суд у́бо при́ймуть по челові́ку пло́тію, поживу́ть же по Бо́зі ду́хом. |
|
7
|
7
|
| Πάντων δὲ τὸ τέλος ἤγγικεν· σωφρονήσατε οὖν καὶ νήψατε εἰς τὰς προσευχάς· | Всім же кончи́на прибли́жися. Уцілому́дрітеся у́бо і трезві́теся в моли́твах. |
|
8
|
8
|
| πρὸ πάντων δὲ τὴν εἰς ἑαυτοὺς ἀγάπην ἐκτενῆ ἔχοντες, ὅτι ἀγάπη καλύψει πλῆθος ἁμαρτιῶν· | Пре́жде же всіх друг ко дру́гу любо́в прилі́жну імі́йте, зане́ любо́в покрива́єть мно́жество гріхо́в. |
|
9
|
9
|
| φιλόξενοι εἰς ἀλλήλους ἄνευ γογγυσμῶν· | Страннолю́бці друг ко дру́гу, без ропта́нії. |
|
10
|
10
|
| ἕκαστος καθὼς ἔλαβεν χάρισμα, εἰς ἑαυτοὺς αὐτὸ διακονοῦντες, ὡς καλοὶ οἰκονόμοι ποικίλης χάριτος θεοῦ· | Ки́йждо я́коже прия́т дарова́ніє, между́ себе́ сим служа́ще, я́ко до́брії строї́теліє разли́чния благода́ті Бо́жия. |
|
11
|
11
|
| εἴ τις λαλεῖ, ὡς λόγια θεοῦ· εἴ τις διακονεῖ, ὡς ἐξ ἰσχύος ὡς χορηγεῖ ὁ θεός· ἵνα ἐν πᾶσιν δοξάζηται ὁ θεὸς διὰ Ἰησοῦ χριστοῦ, ᾧ ἐστὶν ἡ δόξα καὶ τὸ κράτος εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων. Ἀμήν. | А́ще кто глаго́леть, я́ко словеса́ Бо́жія; а́ще кто слу́жить, я́ко от крі́пости, ю́же подає́ть Бог; да о всем сла́виться Бог Ісу́с Христо́м, Єму́же єсть сла́ва і держа́ва во ві́ки віко́в. Амі́нь. |
|
12
|
12
|
| Ἀγαπητοί, μὴ ξενίζεσθε τῇ ἐν ὑμῖν πυρώσει πρὸς πειρασμὸν ὑμῖν γινομένῃ, ὡς ξένου ὑμῖν συμβαίνοντος· | (Зач. 62) Возлю́бленнії, не диві́теся є́же в вас раждеже́нію ко іскуше́нію вам бива́єму, я́ко чу́жду вам случа́ющуся, |
|
13
|
13
|
| ἀλλὰ καθὸ κοινωνεῖτε τοῖς τοῦ χριστοῦ παθήμασιν, χαίρετε, ἵνα καὶ ἐν τῇ ἀποκαλύψει τῆς δόξης αὐτοῦ χαρῆτε ἀγαλλιώμενοι. | но поне́же приобща́єтеся Христо́вим страсте́м, ра́дуйтеся, я́ко да і в явле́ніє сла́ви Єго́ возра́дуєтеся веселя́щеся. |
|
14
|
14
|
| Εἰ ὀνειδίζεσθε ἐν ὀνόματι χριστοῦ, μακάριοι· ὅτι τὸ τῆς δόξης καὶ τὸ τοῦ θεοῦ πνεῦμα ἐφ’ ὑμᾶς ἀναπαύεται· κατὰ μὲν αὐτοὺς βλασφημεῖται, κατὰ δὲ ὑμᾶς δοξάζεται. | А́ще укоря́ємі бива́єте о і́мені Христо́ві, блаже́нні єсте́ я́ко сла́ви і Бо́жий Дух на вас почива́єть; о́німи у́бо ху́литься, а ва́ми прославля́ється. |
|
15
|
15
|
| Μὴ γάρ τις ὑμῶν πασχέτω ὡς φονεύς, ἢ κλέπτης, ἢ κακοποιός, ἢ ὡς ἀλλοτριοεπίσκοπος· | Да не кто у́бо от вас постра́ждеть я́ко уби́йця, іли́ я́ко тать, іли́ я́ко злоді́й, іли́ я́ко чуждопосіти́тель; |
|
16
|
16
|
| εἰ δὲ ὡς Χριστιανός, μὴ αἰσχυνέσθω, δοξαζέτω δὲ τὸν θεὸν ἐν τῷ μέρει τούτῳ. | а́ще ли же я́ко христия́нин, да не стиди́ться, да прославля́єть же Бо́га в ча́сті сей. |
|
17
|
17
|
| Ὅτι ὁ καιρὸς τοῦ ἄρξασθαι τὸ κρίμα ἀπὸ τοῦ οἴκου τοῦ θεοῦ· εἰ δὲ πρῶτον ἀφ’ ἡμῶν, τί τὸ τέλος τῶν ἀπειθούντων τῷ τοῦ θεοῦ εὐαγγελίῳ; | Я́ко вре́м'я нача́ти суд от до́му Бо́жия; а́ще же пре́жде от вас, ка́я кончи́на проти́в'ящимся Бо́жию Єва́нгелію? |
|
18
|
18
|
| Καὶ εἰ ὁ δίκαιος μόλις σῴζεται, ὁ ἀσεβὴς καὶ ἁμαρτωλὸς ποῦ φανεῖται; | І а́ще пра́ведник єдва́ спасе́ться, нечести́вий і грі́шний гді яви́ться? |
|
19
|
19
|
| Ὥστε καὶ οἱ πάσχοντες κατὰ τὸ θέλημα τοῦ θεοῦ, ὡς πιστῷ κτίστῃ παρατιθέσθωσαν τὰς ψυχὰς αὐτῶν ἐν ἀγαθοποιΐᾳ. | Ті́мже і стра́ждущії по во́лі Бо́жієй, я́ко ві́рну Зижди́телю, да предадя́ть ду́ші своя́ во благотворе́нії. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • Іов. • Пс. • Притч.
• Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир. • Іс. • Єр. • Плач.
• Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан. • Ос. • Іоїл. • Ам.
• Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.