Го́споди, Царю́ Небе́сный, Уте́шителю, Ду́ше и́стины, умилосе́рдися и поми́луй мя гре́шнаго раба́ Твоего́, и отпусти́ ми недосто́йному, и прости́ вся́, ели́ка Ти согреши́х днесь я́ко челове́к, па́че же и не я́ко челове́к, но и горе́е скота́, во́льныя моя́ грехи́ и нево́льныя, ве́домыя и неве́домыя: я́же от ю́ности и нау́ки злы, и я́же суть от на́гльства и уны́ния. А́ще и́менем Твои́м кля́хся, или́ поху́лих е в помышле́нии мое́м; или́ кого́ укори́х; или́ оклевета́х кого́ гне́вом мои́м, или́ опеча́лих, или́ о чем прогне́вахся; или́ солга́х, или́ безго́дно спах, или́ нищ прии́де ко мне, и презре́х его́; или́ бра́та моего́ опеча́лих, или́ сва́дих, или́ кого́ осуди́х; или́ развелича́хся, или́ разгорде́хся, или́ разгне́вахся; или́ стоя́щу ми на моли́тве, ум мой о лука́вствии ми́ра сего́ подви́жеся, или́ развраще́ние помы́слих; или́ объядо́хся, или́ опи́хся, или́ без ума́ смея́хся; или́ лука́вое помы́слих, или́ добро́ту чужду́ю ви́дев, и то́ю уя́звлен бых се́рдцем; или́ неподо́бная глаго́лах, или́ греху́ бра́та моего́ посмея́хся, моя́ же суть безчи́сленная согреше́ния; или́ о моли́тве не ради́х, или́ и́но что́ соде́ях лука́вое, не по́мню, та бо вся́ и бо́льша сих соде́ях. Поми́луй мя, Тво́рче мой Влады́ко, уны́лаго и недосто́йнаго раба́ Твоего́, и оста́ви ми, и отпусти́, и прости́ мя, я́ко Благ и Человеколю́бец, да с ми́ром ля́гу, усну́ и почи́ю, блу́дный, гре́шный и окая́нный аз, и поклоню́ся, и воспою́, и просла́влю пречестно́е и́мя Твое́, со Отце́м, и Единоро́дным Его́ Сы́ном, ны́не и при́сно и во ве́ки. Ами́нь.

Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого, і відпусти мені, недостойному, і прости все, чим я згрішив перед Тобою сьогодні як людина, а навіть і не як людина, але гірше скотини; всі мої гріхи навмисні й ненавмисні, свідомі і несвідомі, скоєні через незрілість або вплив лихий, і ті, котрі від зухвальства й зневіри. Може, іменем Твоїм я клявся або хулив його в помислах моїх, може, кому докоряв, або обмовив кого в гніві моїм, або засмутив когось, або через щось прогнівався, або неправду сказав, або без міри спав, або вбогому, який прийшов до мене, не допоміг, або брата мого засмутив, або ж сварки вчиняв, чи, може, кого обсудив, або зазнавався, або гордився, або гнівався, або під час молитви розум мій до лукавства світу цього прагнув, або ж про розпусне помислив, або об’їдався чи обпивався, або безглуздо сміявся, або зле задумав, або коли бачив, що іншому добре, засмучувався серцем своїм, або непристойне говорив, або над гріхом брата мого посміявся, хоча й сам маю безліч гріхів, або до молитви був недбайливий, чи інше що вчинив зле – не памʼятаю, бо все це і навіть більше цього скоїв. Помилуй мене, Творче мій і Владико, маловірного і недостойного раба Твого, і вибач, і відпусти, і прости мене, як Благий і Людинолюбний, щоб в мирі лягти, заснути та відпочити мені, блудному, грішному і нерозкаяному, і поклонитися, і оспівати, й прославити пречесне ім’я Твоє з Отцем і Єдинородним Його Сином нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.