|
Молитва 5, святого Василія Великого
|
Мlтва є7, с™aгw васjліа вели1кагw:
|
|
Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всякої плоті, що на Небесах живеш і на смиренних споглядаєш, бачиш серця та думки і потаємне в людині явно знаєш; Безначальне і Присносущне Світло, в Якому нема ані переміни, ані тіні зміни; Сам, Безсмертний Царю, прийми моління наші, які в цей час, на багатство щедрот Твоїх сподіваючись, скверними вустами до Тебе промовляємо, і прости нам гріхи наші, якими ми або словом, або ділом, або думкою, свідомо або несвідомо согрішили, і очисти нас від усякої скверни плоті й духу; і даруй нам з бадьорим серцем і у тверезому розумі всю ніч життя цього пройти, очікуючи пришестя світлого і славного дня Єдинородного Сина Твого, Господа Бога і Спаса нашого, Іісуса Христа, коли Він, Суддя всіх, зі славою прийде відплатити кожному по ділах його. Щоб віднайшов нас готовими – не в розслабленні і лінощах, а в бадьорості і ревній праці, щоб увійти нам з Ним у радість і Божественну Світлицю слави Його, де святкуючих голос не змовкає і невимовна утіха тих, хто бачать доброту лиця Твого невимовну. Бо Ти єси істинне Світло, що просвітлює і освячує все, і Тебе оспівує все творіння на віки віків. Амінь. |
ГDи вседержи1телю, б9е си1лъ и3 всsкіz пл0ти, въ вhшнихъ живhй, и3 на смирє1нныz призирazй, сердцa же и3 ўтрHбы и3спытyzй, и3 сокровє1ннаz человёкwвъ ћвэ предвёдый, безначaльный и3 присносyщный свёте, ў негHже нёсть премэнeніz, и3ли2 преложeніz њсэнeніе: сaмъ безсмeртный цRю2, пріими2 молє1ніz н†ша, ±же въ настоsщее врeмz, на мн0жество твои1хъ щедр0тъ дерзaюще, t сквeрныхъ къ тебЁ ўстeнъ твори1мъ: и3 њстaви нaмъ прегрэшє1ніz н†ша, ±же дёломъ, и3 сл0вомъ, и3 мhслію, вёдэніемъ и3ли2 невёдэніемъ согрэшє1ннаz нaми, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха. И# дaруй нaмъ б0дреннымъ сeрдцемъ и3 трeзвенною мhслію всю2 настоsщагw житіS н0щь прейти2, њжидaющымъ пришeствіz свётлагw и3 kвлeннагw днE є3динор0днагw твоегw2 сн7а, гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, в0ньже со слaвою судіS всёхъ пріи1детъ, комyждо tдaти по дэлHмъ є3гw2: да не пaдше и3 њблэни1вшесz, но б0дрствующе, и3 воздви1жени въ дёланіе, њбрsщемсz гот0ви, въ рaдость и3 бжcтвенный черт0гъ слaвы є3гw2 совни1демъ, и3дёже прaзднующихъ глaсъ непрестaнный, и3 неизречeннаz слaдость зрsщихъ твоегw2 лицA добр0ту неизречeнную. Тh бо є3си2 и4стинный свётъ, просвэщazй и3 њсщ7azй всsчєскаz, и3 тS поeтъ всS твaрь во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. |
