Вказуючи на постіль свою, промовляй:

Владико Чоловіколюбче, невже ця постіль буде мені домовиною чи ще окаянну мою душу освітиш світлом дня? Ось бо домовина стоїть переді мною, ось смерть чекає на мене. Суду Твого, Господи, я боюся і нескінченної муки, зло ж робити не перестаю і завжди прогнівляю Тебе, Господа мого, й Пречисту Твою Матір, і всі Небесні Сили, святого Ангела-Охоронителя мого. Знаю, Господи, що я недостойний чоловіколюбства Твого, але достойний осудження і муки. Та, Господи, хочу чи не хочу спаси мене. Якщо праведника спасаєш, то тут немає нічого дивного, і якщо чистого помилуєш, то тут нема нічого дивного, бо вони достойні Твоєї милости, але вияви дивну Твою милість на мені грішному й у ньому яви чоловіколюбство Твоє, і нехай не перевершить моє зло Твою невимовну благість і милосердя, і, як тільки хочеш, так і вчини діло мого спасіння.

Pointing to thy bed, say:
O Master, Lover of mankind, is this bed to be my coffin, or wilt Thou enlighten my wretched soul with another day? Behold, the coffin lieth before me; behold, death confronteth me. I fear, O Lord, Thy judgment and the endless torments, yet I cease not to do evil. My Lord God, I continually anger Thee, and Thy most pure Mother, and all the heavenly powers, and my holy Guardian Angel. I know, O Lord, that I am unworthy of Thy love for mankind, but am worthy of every condemnation and torment. But, O Lord, whether I will it or not, save me. For to save a good man is no great thing, and to have mercy on the pure is nothing wonderful, for they are worthy of Thy mercy; but on me, a sinner, show the wonder of Thy mercy; in this reveal Thy love for mankind, lest my wickedness prevail over Thine inexpressible goodness and mercy; and order my life as Thou wilt.