Владико Господи Ісусе Христе, Боже наш, Джерело життя і безсмертя, Творче всього творіння видимого і невидимого, Рівновічний і Співбезпочатковий Сину Безпочаткового Отця! Ти з безмірної благости в останній час тіло прийняв і був розп’ятий і похований за нас, невдячних і нерозсудливих, і Твоєю кров’ю обновив понівечену гріхом природу нашу. Сам, Безсмертний Царю, прийми покаяння і від мене грішного, і нахили вухо Твоє до мене, і вислухай слова мої. Бо згрішив я, Господи, згрішив перед небом і перед Тобою і став недостойний поглянути на висоту слави Твоєї, бо я прогнівив Твою благість, порушив Твої заповіді і не послухав Твоїх повелінь. Але Ти, Господи, Незлопам’ятливий, Довготерпеливий і Многомилостивий, не віддав мене на погибель з беззаконнями моїми, і навернення мого чекаєш. Бо Ти ж, Господи, сказав через пророка Твого: не бажаю Я смерти грішника, але нехай він покається і буде живий. Бо Ти, Владико, не хочеш погубити творіння рук Твоїх, і не люба Тобі погибель людська, але хочеш, щоб усі спаслися і до пізнання правди прийшли. Тому і я, хоч і недостойний неба й землі, і цього дочасного життя, бо всього себе піддав гріхові, віддав у неволю пристрастям і осквернив Твій образ; але, Твоїм ділом і творінням бувши, я, нещасний, не трачу надії на своє спасіння і приходжу, на Твоє безмірне милосердя надію поклавши. Прийми ж і мене, Чоловіколюбче Господи, як блудницю, як розбійника, як митаря і як блудного, і візьми мій важкий тягар гріхів, Ти, що гріхи світу взяв, що зціляєш немочі людські, що кличеш до Себе і заспокоюєш знеможених і обтяжених, що прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. Очисти мене від усякої скверни тілесної і душевної і навчи мене приступати до святощів зо страхом Твоїм, щоб, приймаючи в чистім свідоцтві сумління мого частину святощів Твоїх, я з’єднався з святим Твоїм Тілом і Кров’ю, і щоб Ти жив і перебував у мені з Отцем і Святим Твоїм Духом. Так, Господи Ісусе Христе, Боже мій, не на осуд нехай буде мені причастя Пречистих і Животворчих Твоїх Таїн, і нехай не буду я немічний душею й тілом, недостойно причастившись їх. Але дай мені аж до останнього зітхання мого неосудно приймати частину святощів Твоїх на спільність із Духом Святим, на путь до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; щоб і я з усіма обранцями Твоїми був спільником нетлінних Твоїх благ, які Ти приготував для тих, що люблять Тебе, Господи; вони ж прославляють Тебе повіки. Амінь.

Влады́ко Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же на́ш, Исто́чниче жи́зни и безсме́ртия, всея́ тва́ри ви́димыя и неви́димыя Соде́телю, безнача́льнаго Отца́ соприсносу́щный Сы́не и собезнача́льный, премно́гия ра́ди бла́гости в после́дния дни́ в пло́ть оболки́йся, и распны́йся, и погребы́йся за ны́ неблагода́рныя и злонра́вныя, и Твое́ю Кро́вию обнови́вый растле́вшее грехо́м естество́ на́ше, Са́м, Безсме́ртный Царю́, приими́ и мое́ гре́шнаго покая́ние, и приклони́ у́хо Твое́ мне́, и услы́ши глаго́лы моя́. Согреши́х бо, Го́споди, согреши́х на не́бо и пред Тобо́ю, и не́смь досто́ин воззре́ти на высоту́ сла́вы Твоея́: прогне́вах бо Твою́ бла́гость, Твоя́ за́поведи преступи́в, и не послу́шав Твои́х повеле́ний. Но Ты́, Го́споди, незло́бив сы́й, долготерпели́в же и многоми́лостив, не пре́дал еси́ мя́ поги́бнути со беззако́ньми мои́ми, моего́ вся́чески ожида́я обраще́ния. Ты́ бо ре́кл еси́, Человеколю́бче, проро́ком Твои́м: я́ко хоте́нием не хощу́ сме́рти гре́шника, но е́же обрати́тися и жи́ву бы́ти ему́. Не хо́щеши бо, Влады́ко, созда́ния Твое́ю руку́ погуби́ти, ниже́ благоволи́ши о поги́бели челове́честей, но хо́щеши все́м спасти́ся, и в ра́зум и́стины приити́. Те́мже и а́з, а́ще и недосто́ин е́смь небесе́ и земли́, и сея́ привре́менныя жи́зни, всего́ себе́ повину́в греху́, и сласте́м порабо́тив, и Тво́й оскверни́в о́браз; но творе́ние и созда́ние Твое́ бы́в, не отчаява́ю своего́ спасе́ния окая́нный, на Твое́ же безме́рное благоутро́бие дерза́я, прихожду́. Приими́ у́бо и мене́, Человеколю́бче Го́споди, я́коже блудни́цу, я́ко разбо́йника, я́ко мытаря́ и я́ко блу́днаго, и возми́ мое́ тя́жкое бре́мя грехо́в, гре́х взе́мляй ми́ра, и не́мощи челове́ческия исцеля́яй, тружда́ющияся и обремене́нныя к Себе́ призыва́яй и упокоева́яй, не прише́дый призва́ти пра́ведныя, но гре́шныя на покая́ние. И очи́сти мя́ от вся́кия скве́рны пло́ти и ду́ха, и научи́ мя́ соверша́ти святы́ню во стра́се Твое́м: я́ко да чи́стым све́дением со́вести моея́, святы́нь Твои́х ча́сть прие́мля, соединю́ся свято́му Те́лу Твоему́ и Кро́ви, и име́ю Тебе́ во мне́ живу́ща и пребыва́юща, со Отце́м, и Святы́м Твои́м Ду́хом. Е́й, Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же мо́й, и да не в су́д ми́ бу́дет прича́стие пречи́стых и животворя́щих Та́ин Твои́х, ниже́ да не́мощен бу́ду душе́ю же и те́лом, от е́же недосто́йне те́м причаща́тися, но да́ждь ми́, да́же до коне́чнаго моего́ издыха́ния, неосужде́нно восприима́ти ча́сть святы́нь Твои́х, в Ду́ха Свята́го обще́ние, в напу́тие живота́ ве́чнаго, и во благоприя́тен отве́т на Стра́шнем суди́щи Твое́м: я́ко да и а́з со все́ми избра́нными Твои́ми о́бщник бу́ду нетле́нных Твои́х бла́г, я́же угото́вал еси́ лю́бящим Тя́, Го́споди, в ни́хже препросла́влен еси́ во ве́ки. Ами́нь.

Господи Боже мій, я знаю, що я недостойний і негідний того, щоб Ти ввійшов під покрівлю дому душі моєї, бо він увесь спустошений і занепалий, і не маєш у мені достойного місця, де б голову прихилити. Але, як Ти з висоти задля нас принизив Себе, так і нині знижся до моєї недостойности. І як Ти зволив лягти в печері в яслах тварин нерозумних, так благозволь увійти в ясла нерозумної моєї душі і в осквернене моє тіло. І як ти не вважав за недостойне ввійти і повечеряти з грішниками в домі Симона прокаженого, так благозволь увійти і в дім покірної моєї, прокаженої і грішної душі. І як Ти не відкинув подібної до мене блудниці й грішниці, що прийшла і доторкнулася до Тебе, так змилосердься і наді мною грішним, що приходжу й доторкаюсь Тебе. І як Ти не погордував скверними й нечистими її устами, що цілували Тебе, так не погордуй і моїми ще більш, ніж її, скверними й нечистими устами та скверним і найнечистішим моїм язиком. Але нехай буде вугіль Пресвятого Твого Тіла й Дорогоцінної Твоєї Крови на освячення і на просвітлення і на здоров’я покірної моєї душі й тіла; на полегшення тягарів моїх многих провин, на збереження від усякого диявольського діла, на віддалення і припинення мого злого й лукавого звичаю, на змертвіння пристрастей, на сповнення заповідей Твоїх, на примноження божественної Твоєї благодати і на здобуття Царства Твого. Бо я приходжу до Тебе, Христе Боже, не з погордою, але з сміливою надією на невимовну Твою благість; і щоб мене, надовго віддаленого від спільности з Тобою, не уловив вовк мислений. Благаю ж Тебе, Владико, Єдиний Святий, освяти мою душу й тіло, розум і серце, нутро й істоту, і всього мене обнови, і вкорени страх Твій у сустави мої, і освячення Твоє вчини незнищенним у мені. І будь мені помічником і заступником, провадячи в спокої життя моє, сподобляючи мене стояти праворуч Тебе разом із святими Твоїми, молитвами й благанням пречистої Твоєї Матері, безтілесних Твоїх слуг і пречистих сил, і всіх святих, що від віку Тобі вгодне вчинили. Амінь.

Го́споди Бо́же мо́й, ве́м, я́ко не́смь досто́ин, ниже́ дово́лен, да под кро́в вни́деши хра́ма души́ моея́, зане́же ве́сь пу́ст и па́лся е́сть, и не и́маши во мне́ ме́ста досто́йна е́же главу́ подклони́ти: но я́коже с высоты́ на́с ра́ди смири́л еси́ Себе́, смири́ся и ны́не смире́нию моему́; и я́коже восприя́л еси́ в верте́пе и в я́слех безслове́сных возлещи́, си́це восприими́ и в я́слех безслове́сныя моея́ души́, и во оскверне́нное мое́ те́ло вни́ти. И я́коже не неудосто́ил еси́ вни́ти, и свечеря́ти со гре́шники в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, та́ко изво́ли вни́ти и в до́м смире́нныя моея́ души́, прокаже́нныя и гре́шныя; и я́коже не отри́нул еси́ подо́бную мне́ блудни́цу и гре́шную, прише́дшую и прикосну́вшуюся Тебе́, си́це умилосе́рдися и о мне́ гре́шнем, приходя́щем и прикаса́ющем Ти́ ся́; и я́коже не возгнуша́лся еси́ скве́рных ея́ у́ст и нечи́стых, целу́ющих Тя́, ниже́ мои́х возгнуша́йся скве́рнших о́ныя у́ст и нечи́стших, ниже́ ме́рзких мои́х и нечи́стых усте́н, и скве́рнаго и нечи́стейшаго моего́ язы́ка. Но да бу́дет ми́ у́гль пресвята́го Твоего́ Те́ла, и честны́я Твоея́ Кро́ве, во освяще́ние и просвеще́ние и здра́вие смире́нней мое́й души́ и те́лу, во облегче́ние тя́жестей мно́гих мои́х согреше́ний, в соблюде́ние от вся́каго диа́вольскаго де́йства, во отгна́ние и возбране́ние зла́го моего́ и лука́ваго обы́чая, во умерщвле́ние страсте́й, в снабде́ние за́поведей Твои́х, в приложе́ние Боже́ственныя Твоея́ благода́ти, и Твоего́ Ца́рствия присвое́ние. Не бо я́ко презира́яй прихожду́ к Тебе́, Христе́ Бо́же, но я́ко дерза́я на неизрече́нную Твою́ бла́гость, и да не на мно́зе удаля́яйся обще́ния Твоего́, от мы́сленнаго во́лка звероуловле́н бу́ду. Те́мже молю́ся Тебе́: я́ко еди́н сы́й Свя́т, Влады́ко, освяти́ мою́ ду́шу и те́ло, у́м и се́рдце, чревеса́ и утро́бы, и всего́ мя́ обнови́, и вкорени́ стра́х Тво́й во удесе́х мои́х, и освяще́ние Твое́ неотъе́млемо от мене́ сотвори́; и бу́ди ми́ помо́щник и засту́пник, окормля́я в ми́ре живо́т мо́й, сподобля́я мя́ и одесну́ю Тебе́ предстоя́ния со святы́ми Твои́ми, моли́твами и моле́ньми Пречи́стыя Твоея́ Ма́тере, невеще́ственных Твои́х служи́телей и пречи́стых си́л, и все́х святы́х, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вших. Ами́нь

Єдиний Чистий і Нетлінний Господи! Ти, що з невимовної милости чоловіколюбства прийняв цілу нашу тлінність від чистої і непорочної крови Тієї, Яка надприродно породила Тебе, Христе Ісусе, Премудросте Божа, Спокою і Сило, зшестям Божественного Духа і благоволінням Віковічного Отця. Ти, що через Твоє втілення прийняв животворчі й спасенні страждання, хрест, цвяхи, копіє, смерть, — умертви мої душогубні пристрасті тілесні. Ти, що Твоїм погребінням полонив царство пекельне, поховай добрими мислями мої лукаві замисли й знищ духа лукавства. Ти, що Твоїм на третій день живоносним воскресінням підвів упалого праотця, піднеси мене, грішного, подаючи мені способи покаяння. Ти, що Твоїм преславним вознесенням на небо обожествив прийняте тіло і вшанував його перебуванням праворуч Отця, сподоби мене через причастя Святих Твоїх Таїн здобути блаженну долю спасенних. Ти, що через пришестя Утішителя Твого Духа вчинив святих Твоїх учеників почесним сосудом, яви й мене вмістилищем Його пришестя. Ти, що знов прийдеш судити вселенну по правді, благоволи, щоб і я зустрів на хмарах Тебе, мого Суддю і Творця, з усіма святими Твоїми, щоб я безконечно прославляв і оспівував Тебе з Одвічним Твоїм Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Еди́не чи́стый и нетле́нный Го́споди, за неизрече́нную ми́лость человеколю́бия на́ше все́ восприе́мый смеше́ние, от чи́стых и де́вственных крове́й па́че естества́ ро́ждшия Тя́, Ду́ха Боже́ственнаго наше́ствием, и благоволе́нием Отца́ присносу́щнаго, Христе́ Иису́се, прему́дросте Бо́жия, и ми́ре, и си́ло; Твои́м восприя́тием животворя́щая и спаси́тельная страда́ния восприе́мый, кре́ст, гво́здия, копие́, сме́рть, умертви́ моя́ душетле́нныя стра́сти теле́сныя.

Погребе́нием Твои́м а́дова плени́вый ца́рствия, погреби́ моя́ благи́ми по́мыслы лука́вая сове́тования, и лука́вствия ду́хи разори́.

Тридне́вным Твои́м и живоно́сным воскресе́нием па́дшаго пра́отца возста́вивый, возста́ви мя́ грехо́м попо́лзшагося, о́бразы мне́ покая́ния предлага́я.

Пресла́вным Твои́м вознесе́нием плотско́е обожи́вый восприя́тие, и сие́ десны́м Отца́ седе́нием почты́й, сподо́би мя́ прича́стием святы́х Твои́х Та́ин десну́ю ча́сть спаса́емых получи́ти.

Сни́тием Уте́шителя Твоего́ Ду́ха сосу́ды че́стны свяще́нныя Твоя́ ученики́ соде́лавый, прия́телище и мене́ покажи́ Того́ прише́ствия.

Хотя́й па́ки приити́ суди́ти вселе́нней пра́вдою, благоволи́ и мне́ усре́сти Тя́ на о́блацех, Судию́ и Созда́теля моего́, со все́ми святы́ми Твои́ми: да безконе́чно славосло́влю и воспева́ю Тя́, со Безнача́льным Твои́м Отце́м, и Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Владико Господи Ісусе Христе, Боже наш, Єдиний, що маєш владу прощати людям гріхи, прости, як Благий і Чоловіколюбець, усі мої провини свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Божественних і Найславніших, і Пречистих, і Животворчих Твоїх Таїн не на муку, не на примноження гріхів, але на очищення й освячення й запоруку майбутнього життя й Царства, на оборону й допомогу, і на поборення супротивників, і на знищення многих моїх провин. Бо Ти Бог Милостивий і Милосердний, і Чоловіколюбний, і Тобі ми славу віддаємо з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Влады́ко Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же на́ш, еди́не име́яй вла́сть челове́ком оставля́ти грехи́, я́ко бла́г и Человеколю́бец пре́зри моя́ вся́ в ве́дении и не в ве́дении прегреше́ния, и сподо́би мя́ неосужде́нно причасти́тися Боже́ственных, и пресла́вных, и пречи́стых, и животворя́щих Твои́х Та́ин, не в тя́жесть, ни в му́ку, ни в приложе́ние грехо́в, но во очище́ние, и освяще́ние, и обруче́ние бу́дущаго Живота́ и ца́рствия, в сте́ну и по́мощь, и в возраже́ние сопроти́вных, во истребле́ние мно́гих мои́х согреше́ний.

Ты́ бо еси́ Бо́г ми́лости, и щедро́т, и человеколю́бия, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Отце́м, и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Знаю, Господи, що я недостойно причащаюся Пречистого Твого Тіла і Дорогоцінної Твоєї Крови, і винуватий я, і осуд для себе їм і п’ю, не розважаючи про Тіло і Кров Тебе, Христа і Бога мого. Але, сміливо покладаючись на милосердя Твоє, приходжу до Тебе, що сказав: хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, і Я в ньому. Змилосердься, Господи, і не докоряй мені грішному, але вчини зо мною з милости Твоєї. І нехай будуть мені ці святощі на зцілення і очищення, і просвічення, і збереження, і спасіння, і освячення душі й тіла; на відігнання всякої примхливої думки й лукавого вчинку, і діла диявольського, що через розум діє в суставах моїх; на сміливість і любов до Тебе; на поправу життя й певність; на збільшення чесноти й звершености; на сповнення заповідей, на спільність із Духом Святим, на путь до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; не на суд і не в осуд. Амінь.

Ве́м, Го́споди, я́ко недосто́йне причаща́юся пречи́стаго Твоего́ Те́ла и честны́я Твоея́ Кро́ве, и пови́нен е́смь, и су́д себе́ я́м и пию́, не разсужда́я Те́ла и Кро́ве Тебе́ Христа́ и Бо́га моего́, но на щедро́ты Твоя́ дерза́я прихожду́ к Тебе́ ре́кшему: яды́й Мою́ пло́ть, и пия́й Мою́ кро́вь, во Мне́ пребыва́ет, и А́з в не́м.

Умилосе́рдися у́бо, Го́споди, и не обличи́ мя́ гре́шнаго, но сотвори́ со мно́ю по ми́лости Твое́й; и да бу́дут ми́ свята́я сия́ во исцеле́ние, и очище́ние, и просвеще́ние, и сохране́ние, и спасе́ние, и во освяще́ние души́ и те́ла; во отгна́ние вся́каго мечта́ния, и лука́ваго дея́ния, и де́йства диа́вольскаго, мысленнe во удесе́х мои́х де́йствуемаго, в дерзнове́ние и любо́вь, я́же к Тебе́; во исправле́ние жития́ и утвержде́ние, в возраще́ние доброде́тели и соверше́нства; во исполне́ние за́поведей, в Ду́ха Свята́го обще́ние, в напу́тие живота́ ве́чнаго, во отве́т благоприя́тен на Стра́шнем суди́щи Твое́м: не в су́д или́ во осужде́ние.

Від скверних уст, від мерзенного серця, від нечистого язика, від оскверненої душі прийми́ благання, Христе мій, і не відкинь ні слів моїх, ні благань, ані зухвальства. Дай мені, Христе мій, сміливо говорити те, що я хочу, але й навчи мене, що мені треба чинити й говорити. Згрішив я більше, ніж блудниця, що, довідавшись, де Ти перебуваєш, і купивши мира, сміливо прийшла намастити Твої ноги, Бога мого, Владики й Христа мого. Як не відкинув Ти її, що прийшла від щирого серця, так і мною не погордуй, Слово, а дозволь мені Твої ноги і держати, і цілувати, і потоками сліз, як дорогоцінним миром, сміливо їх намащати. Обмий мене сльозами моїми, очисть мене ними, Слово, відпусти й провини мої і подай мені прощення. Ти знаєш множество злих вчинків моїх, знаєш і струпи мої, і рани бачиш мої, але і віру знаєш, і прагнення бачиш, і зітхання чуєш. Не втаїться від Тебе, Боже мій, Сотворителю мій, Визволителю мій, ні крапля сльози, ані частина краплі. Спостерегли очі Твої те, чого я не доконав ще, і в книзі Твоїй записано також і те, чого я ще не вчинив. Поглянь на покору мою, поглянь на неміч мою, яка вона велика. І всі гріхи відпусти мені, Боже всього, щоб я з чистим серцем, з боязкою думкою і сокрушенною душею причастився Непорочних Твоїх і Пресвятих Таїн, що оживляють і обожествляють усякого, хто їсть і п’є з чистим серцем. Бо Ти, Владико мій, сказав: кожний, хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому. Правдиве кожне слово Владики і Бога мого, бо хто учасник божественних і боготворчих милостей, той уже не самотній, але з Тобою, Христе мій, трисонячним світлом, що світ просвіщає. Щоб не перебувати мені одному без Тебе, Життяподавче, дихання моє, утіхо моя, спасіння світу, я до Тебе приступив, як бачиш, з сльозами і сокрушенною душею, благаючи визволення від моїх провин і неосудного причастя Твоїх Животворчих і Непорочних Таїн, щоб Ти перебув, як і сказав, зо мною, найнещасливішим; щоб спокусник, знайшовши мене без Твоєї благодати, не заволодів мною підступно і, спокусивши, не відвернув від боготворчих Твоїх слів. Тому я до Тебе припадаю й гаряче взиваю до Тебе: як прийняв Ти блудного й блудницю, що прийшла, так прийми, Милосердний, мене блудного й розпусного, мене, що нині до Тебе приходжу з душею сокрушенною. Знаю, Спасе, що ніхто інший так не згрішив Тобі, як я, і не вчинив таких діл, які я вчинив. Але знаю також і те, що ні страшні провини, ані безліч гріхів не перевищують великого довготерпіння і найвищого чоловіколюбства Бога мого. Але тих, що каються, Ти оливою милости і очищуєш, і освітлюєш, і учасниками світла чиниш, щедро творячи спільниками Твого Божества, і на диво ангелам і людському розумінню многократно розмовляєш із ними, як із правдивими друзями Твоїми. Це дає мені сміливість, це окрилює мене надією, Христе мій. І я, сміливо надіючись на Твої великі добродійства для нас, радіючи і разом тремтячи, приймаю вогонь, будучи травою, і, дивне чудо, покриваюся росою невидимою, наче справді купина, що колись горіла неопалимо. І тому вдячною думкою і вдячним серцем, вдячними моїми суставами душі й тіла мого поклоняюся, величаю й прославляю Тебе, Боже мій, бо Ти благословен єси нині й повіки. Амінь.

От скве́рных усте́н, от ме́рзкаго се́рдца, от нечи́стаго язы́ка, от души́ оскверне́ны, приими́ моле́ние, Христе́ мо́й, и не пре́зри мои́х ни слове́с, ниже́ образо́в, ниже́ безсту́дия. Да́ждь ми́ дерзнове́нно глаго́лати, я́же хощу́, Христе́ мо́й, па́че же и научи́ мя́, что́ ми́ подоба́ет твори́ти и глаго́лати.

Согреши́х па́че блудни́цы, я́же уве́де, где́ обита́еши, ми́ро купи́вши, прии́де де́рзостне пома́зати Твои́ но́зе, Бо́га моего́, Влады́ки и Христа́ моего́. Я́коже ону́ не отри́нул еси́ прише́дшую от се́рдца, ниже́ мене́ возгнуша́йся, Сло́ве: Твои́ же ми́ пода́ждь но́зе, и держа́ти и целова́ти, и струя́ми сле́зными, я́ко многоце́нным ми́ром, сия́ де́рзостно пома́зати. Омы́й мя́ слеза́ми мои́ми, очи́сти мя́ и́ми, Сло́ве. Оста́ви и прегреше́ния моя́, и проще́ние ми́ пода́ждь.

Ве́си зо́л мно́жество, ве́си и стру́пы моя́, и я́звы зри́ши моя́, но и ве́ру ве́си, и произволе́ние зри́ши, и воздыха́ние слы́шиши. Не таи́тся Тебе́, Бо́же мо́й, Тво́рче мо́й, Изба́вителю мо́й, ниже́ ка́пля сле́зная, ниже́ ка́пли ча́сть не́кая. Несоде́ланное мое́ ви́десте о́чи Твои́, в кни́зе же Твое́й и еще́ несоде́янная напи́сана Тебе́ су́ть.

Ви́ждь смире́ние мое́, ви́ждь тру́д мо́й ели́к, и грехи́ вся́ оста́ви ми́, Бо́же вся́ческих: да чи́стым се́рдцем, притре́петною мы́слию, и душе́ю сокруше́нною, нескве́рных Твои́х причащу́ся и пресвяты́х Та́ин, и́миже оживля́ется и обожа́ется вся́к яды́й же и пия́й чи́стым се́рдцем; Ты́ бо ре́кл еси́, Влады́ко мо́й: вся́к яды́й Мою́ Пло́ть, и пия́й Мою́ Кро́вь, во Мне́ у́бо се́й пребыва́ет, в не́мже и А́з е́смь. И́стинно сло́во вся́ко Влады́ки и Бо́га моего́: боже́ственных бо причаща́яйся и боготворя́щих благода́тей, не у́бо е́смь еди́н, но с Тобо́ю, Христе́ мо́й, Све́том трисо́лнечным, просвеща́ющим ми́р. Да у́бо не еди́н пребу́ду кроме́ Тебе́ Живода́вца, дыха́ния моего́, живота́ моего́, ра́дования моего́, спасе́ния ми́ру.

Сего́ ра́ди к Тебе́ приступи́х, я́коже зри́ши, со слеза́ми, и душе́ю сокруше́нною избавле́ния мои́х прегреше́ний прошу́ прия́ти ми́, и Твои́х живода́тельных и непоро́чных Та́инств причасти́тися неосужде́нно, да пребу́деши, я́коже ре́кл еси́, со мно́ю треокая́нным: да не кроме́ обре́т мя́ Твоея́ благода́ти, преле́стник восхи́тит мя́ льсти́вне, и прельсти́в отведе́т боготворя́щих Твои́х слове́с. Сего́ ра́ди к Тебе́ припа́даю, и те́пле вопию́ Ти́: я́коже блу́днаго прия́л еси́, и блудни́цу прише́дшую, та́ко приими́ мя́ блу́днаго и скве́рнаго, Ще́дре.

Душе́ю сокруше́нною, ны́не бо к Тебе́ приходя́, ве́м, Спа́се, я́ко ины́й, я́коже а́з, не прегреши́ Тебе́, ниже́ соде́я дея́ния, я́же а́з соде́ях. Но сие́ па́ки ве́м, я́ко не вели́чество прегреше́ний, ни грехо́в мно́жество превосхо́дит Бо́га моего́ мно́гое долготерпе́ние, и человеколю́бие кра́йнее; но ми́лостию состра́стия те́пле ка́ющияся, и чи́стиши, и све́тлиши, и све́та твори́ши прича́стники, о́бщники Божества́ Твоего́ соде́ловаяй незави́стно, и стра́нное и А́нгелом, и челове́ческим мы́слем, бесе́дуеши и́м мно́гажды, я́коже друго́м Твои́м и́стинным. Сия́ де́рзостна творя́т мя́, сия́ вперя́ют мя́, Христе́ мо́й.

И дерза́я Твои́м бога́тым к на́м благодея́нием, ра́дуяся вку́пе и трепе́ща, огне́ви причаща́юся трава́ сы́й, и стра́нно чу́до, ороша́ем неопа́льно, я́коже у́бо купина́ дре́вле неопа́льне горя́щи.

Ны́не благода́рною мы́слию, благода́рным же се́рдцем, благода́рными удесы́ мои́ми, души́ и те́ла моего́, покланя́юся и велича́ю, и славосло́влю Тя́, Бо́же мо́й, я́ко благослове́нна су́ща, ны́не же и во ве́ки.

Боже, полегши, відпусти й прости мені провини мої, якими я згрішив перед Тобою чи словом, чи ділом, чи думкою, волею чи неволею, свідомо чи несвідомо, — все мені прости, як Благий і Чоловіколюбець. І молитвами пречистої Твоєї Матері, духовних слуг Твоїх і всіх святих, що від віку вгодне Тобі чинили, благоволи, щоб я неосудно прийняв Святе і Пречисте Твоє Тіло і Дорогоцінну Кров на зцілення душі й тіла і на очищення лукавих моїх думок. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Бо́же, осла́би, оста́ви, прости́ ми́ согреше́ния моя́, ели́ка Ти́ согреши́х, а́ще сло́вом, а́ще де́лом, а́ще помышле́нием, во́лею или́ нево́лею, ра́зумом или́ неразу́мием, вся́ ми́ прости́ я́ко бла́г и Человеколю́бец, и моли́твами Пречи́стыя Твоея́ Ма́тере, у́мных Твои́х служи́телей и святы́х си́л, и все́х святы́х от ве́ка Тебе́ благоугоди́вших, неосужде́нно благоволи́ прия́ти ми́ свято́е и пречи́стое Твое́ Те́ло и честну́ю Кро́вь, во исцеле́ние души́ же и те́ла, и во очище́ние лука́вых мои́х помышле́ний.

Я́ко Твое́ е́сть ца́рство и си́ла и сла́ва, со Отце́м и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Я недостойний того, щоб Ти, Владико Господи, ввійшов під покрівлю душі моєї, але тому, що Ти, як Чоловіколюбець, хочеш жити в мені, я сміливо приступаю. Накажи, я відчиню двері, що їх Ти один сотворив, і Ти ввійдеш чоловіколюбно, яким Ти єси з природи, ввійдеш і просвітиш затемнений розум мій. Вірую, Ти вчиниш це, бо блудницю, яка прийшла до Тебе зі сльозами, Ти не віддалив; і митаря, що покаявся, Ти не відкинув; і розбійника, що пізнав Царство Твоє, Ти не відігнав; і гонителя, що покаявся, Ти не залишив тим, ким він був; але всіх, що прийшли до Тебе з покаянням, Ти серед друзів своїх умістив, Єдиний Благословенний завжди, нині й на віки безконечні. Амінь.

Не́смь дово́лен, Влады́ко Го́споди, да вни́деши под кро́в души́ моея́; но поне́же хо́щеши Ты́, я́ко Человеколю́бец, жи́ти во мне́, дерза́я приступа́ю; повелева́еши, да отве́рзу две́ри, я́же Ты́ еди́н созда́л еси́, и вни́деши со человеколю́бием я́коже еси́, вни́деши и просвеща́еши помраче́нный мо́й по́мысл.

Ве́рую, я́ко сие́ сотвори́ши: не бо блудни́цу, со слеза́ми прише́дшую к Тебе́, отгна́л еси́; ниже́ мытаря́ отве́ргл еси́ пока́явшася; ниже́ разбо́йника, позна́вша Ца́рство Твое́, отгна́л еси́; ниже́ гони́теля пока́явшася оста́вил еси́, е́же бе́: но от покая́ния Тебе́ прише́дшия вся́, в ли́це Твои́х друго́в вчини́л еси́, Еди́н сы́й благослове́нный всегда́, ны́не и в безконе́чныя ве́ки. Ами́нь.

Господи Ісусе Христе, Боже мій, полегши, відпусти, очисти і просвіти мені, грішному і нікчемному і недостойному рабу Твоєму, провини, гріхи й помилки мої, що ними від молодих літ моїх аж до цього дня й години я згрішив свідомо й несвідомо, словами чи ділами, помислами, думками і намірами та усіма моїми почуттями. І молитвами пречистої Вседіви Марії, Матері Твоєї, що безсіменно Тебе породила, єдиної певної надії, оборони і спасіння мого, сподоби мене неосудно причаститися Пречистих, Безсмертних, Животворчих і Страшних Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне, на освячення, і просвічення, і зміцнення, і зцілення, і здоров’я душі й тіла; на знищення і цілковите вигублення лукавих моїх міркувань, помислів, намірів і нічних примар темних і лукавих духів. Бо Твоє Царство, і сила, і слава, і честь, і поклоніння з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же мо́й, осла́би, оста́ви, очи́сти и прости́ ми́ гре́шному, и непотре́бному, и недосто́йному рабу́ Твоему́, прегреше́ния, и согреше́ния, и грехопаде́ния моя́, ели́ка Ти́ от ю́ности моея́, да́же до настоящего дне́ и часа́ согреши́х: а́ще в ра́зуме и в неразу́мии, а́ще в словесе́х или́ де́лех, или́ помышле́ниих и мы́слех, и начина́ниих, и все́х мои́х чу́вствах.

И моли́твами безсе́менно ро́ждшия Тя́, Пречи́стыя и Присноде́вы Мари́и, Ма́тере Твоея́, еди́ныя непосты́дныя наде́жды и предста́тельства и спасе́ния моего́, сподо́би мя́ неосужде́нно причасти́тися пречи́стых, безсме́ртных, животворя́щих и стра́шных Твои́х Та́инств, во оставле́ние грехо́в и в жи́знь ве́чную: во освяще́ние, и просвеще́ние, кре́пость, исцеле́ние, и здра́вие души́ же и те́ла, и в потребле́ние и всесоверше́нное погубле́ние лука́вых мои́х помысло́в, и помышле́ний, и предприя́тий, и нощны́х мечта́ний, те́мных и лука́вых духо́в; я́ко Твое́ е́сть ца́рство, и си́ла, и сла́ва, и че́сть, и поклоне́ние, со Отце́м и Святы́м Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Перед дверима храму Твого я стою, і від страшних мислей не визволяюся. Але Ти, Христе Боже, що митаря виправдав, і хананеянку помилував, і розбійникові двері раю відчинив, відчини мені милосердя Чоловіколюбства Твого і прийми мене, що приходжу і доторкаюся Тебе, як блудницю і кровоточиву. Бо одна, доторкнувшись до краю одежі Твоєї, зараз зцілення прийняла; а друга, обнявши Твої ноги, відпущення гріхів дістала. Я ж нещасний, що насмілився все Твоє Тіло прийняти, нехай не буду опалений. Але прийми мене, як і їх, і просвіти мої душевні почування, спаливши мої гріховні провини молитвами Пречистої, що безсіменно породила Тебе, і сил небесних, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь.

Пред две́рьми хра́ма Твоего́ предстою́, и лю́тых помышле́ний не отступа́ю; но Ты́, Христе́ Бо́же, мытаря́ оправди́вый, и ханане́ю поми́ловавый, и разбо́йнику рая́ две́ри отве́рзый, отве́рзи ми́ утро́бы человеколю́бия Твоего́ и приими́ мя́ приходя́ща и прикаса́ющася Тебе́, я́ко блудни́цу, и кровоточи́вую: о́ва у́бо кра́я ри́зы Твоея́ косну́вшися, удо́бь исцеле́ние прия́т, о́ва же пречи́стеи Твои́ но́зе удержа́вши, разреше́ние грехо́в понесе́.

А́з же, окая́нный, все́ Твое́ Те́ло дерза́я восприя́ти, да не опале́н бу́ду; но приими́ мя́, я́коже о́ныя, и просвети́ моя́ душе́вныя чу́вства, попаля́я моя́ грехо́вныя вины́, моли́твами безсе́менно Ро́ждшия Тя́, и Небе́сных си́л; я́ко благослове́н еси́ во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Вірую, Господи, і сповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими я перший. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це сама Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобі: помилуй мене, і прости мені провини мої: вільні й невільні, чи то в слові, чи ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.

Ве́рую, Го́споди, и испове́дую, я́ко Ты́ еси́ вои́стинну Христо́с, Сы́н Бо́га жива́го, прише́дый в ми́р гре́шныя спасти́, от ни́хже пе́рвый е́смь а́з. Еще́ ве́рую, я́ко сие́ е́сть са́мое пречи́стое Те́ло Твое́, и сия́ е́сть са́мая честна́я Кро́вь Твоя́. Молю́ся у́бо Тебе́: поми́луй мя́, и прости́ ми́ прегреше́ния моя́, во́льная и нево́льная, я́же сло́вом, я́же де́лом, я́же ве́дением и неве́дением, и сподо́би мя́ неосужде́нно причасти́тися пречи́стых Твои́х Та́инств, во оставле́ние грехо́в, и в жи́знь ве́чную. Ами́нь.

Ось приступаю до Божественного Причастя. Творче, не опали мене Причастям, — Вогонь бо єси, що спалює недостойних, — але ж очисти мене від усякої скверни.

Се́ приступа́ю к Боже́ственному Причаще́нию. Соде́телю, да не опали́ши мя́ приобще́нием: О́гнь бо еси́, недосто́йныя попаля́яй. Но у́бо очи́сти мя́ от вся́кия скве́рны.

Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе; пом’яни мене. Господи, у Царстві Твоїм.

Ве́чери Твоея́ та́йныя дне́сь, Сы́не Бо́жий, прича́стника мя́ приими́; не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, ни лобза́ния Ти́ да́м, я́ко Иу́да, но я́ко разбо́йник испове́даю Тя́: помяни́ мя́, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.

Владико Чоловіколюбче, Господи Ісусе Христе, Боже мій, нехай не на суд мені будуть святині оці, яких я недостойний, але на очищення і освячення душі й тіла і на запоруку майбутнього життя й Царства. Мені ж, з’єднаному з Богом, благо є перекласти на Господа надію на спасіння моє.

Влады́ко Человеколю́бче, Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же мо́й, да не в су́д ми́ бу́дут Свята́я сия́, за е́же недосто́йну ми́ бы́ти: но во очище́ние и освяще́ние души́ же и те́ла, и во обруче́ние бу́дущия жи́зни и ца́рствия. Мне́ же, е́же прилепля́тися Бо́гу, бла́го е́сть, полага́ти во Го́споде упова́ние спасе́ния моего́.

Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе; пом’яни мене. Господи, у Царстві Твоїм.

Ве́чери Твоея́ та́йныя дне́сь, Сы́не Бо́жий, прича́стника мя́ приими́; не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, ни лобза́ния Ти́ да́м, я́ко Иу́да, но я́ко разбо́йник испове́даю Тя́: помяни́ мя́, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.