КанHнъ покаsнный ко гDу нaшему ї}су хrтY.
|
Канон покаянний до Господа нашого Ісуса Христа
|
|
|
|
Тропaрь всеми1лостивагw сп7са, глaсъ }:
|
|
|
Съ вhшнихъ призирaz, ўбHгіz пріeмлz, посэти2 нaсъ њѕл0блєнныz грэхи6, вLко всеми1лостиве, моли1твами бцdы, дaруй душaмъ нaшымъ вeлію ми1лость.
|
|
КанHнъ, глaсъ ѕ7. Пёснь №.
|
Глас 6. Пісня 1
|
|
Їрм0съ: Ћкw по сyху пэшешeствовавъ ї}ль, по бeзднэ стопaми, гони1телz фараHна ви1дz потоплsема, бGу побёдную пёснь пои1мъ, вопіsше.Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Нhнэ приступи1хъ ѓзъ грёшный и3 њбременeнный къ тебЁ вLцэ и3 бGу моемY: не смёю же взирaти на нб7о, т0кмw молю1сz, глаг0лz: дaждь ми2 гDи ќмъ, да плaчусz дёлъ мои1хъ г0рькw. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Q г0ре мнЁ грёшному! пaче всёхъ человBкъ nкаsненъ є4смь: покаsніz нёсть во мнЁ: дaждь ми2 гDи слeзы, да плaчусz дёлъ мои1хъ г0рькw. Слaва: Безyмне nкаsнне человёче, въ лёности врeмz губи1ши: помhсли житіE твоE, и3 њбрати1сz ко гDу бGу, и3 плaчисz њ дёлэхъ твои1хъ г0рькw. И# нhнэ: М™и б9іz пречcтаz, воззри2 на мS грёшнаго, и3 t сёти діaволи и3збaви мS, и3 на пyть покаsніz настaви мS, да плaчусz дёлъ мои1хъ г0рькw.
|
Ірмо́с: Я́ко по су́ху пішеше́ствовав Ізра́їль, по бе́здні стопа́ми, гони́теля фарао́на ви́дя потопля́єма, Бо́гу побі́дную піснь пої́м, вопія́ше.Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Ни́ні приступи́х аз грі́шний і обремене́нний к Тебі́, Влади́ці і Бо́гу моєму́; не смі́ю же взира́ти на не́бо, то́кмо молю́ся, глаго́ля: даждь мі, Го́споди, ум, да пла́чуся діл мої́х го́рко. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. О го́ре мні, грі́шному! Па́че всіх челові́к окая́нен єсьм, покая́нія ність во мні; даждь мі, Го́споди, сле́зи, да пла́чуся діл мої́х го́рко. Сла́ва:* Безу́мне, окая́нне челові́че, в лі́ности вре́м'я губи́ши; поми́сли житіє́ твоє́, і обрати́ся ко Го́споду Бо́гу, і пла́чися о ді́ліх твої́х го́рко. І ни́ні:* Ма́ти Бо́жия Пречи́стая, воззри́ на м'я, грі́шнаго, і от сі́ті дия́воли ізба́ви м'я, і на путь покая́нія наста́ви м'я, да пла́чуся діл мої́х го́рко.
|
Пёснь G.
|
Пісня 3
|
|
Їрм0съ: Нёсть с™ъ, ћкоже ты2, гDи б9е м0й, вознесhй р0гъ вёрныхъ твои1хъ, бlже, и3 ўтверди1вый нaсъ на кaмени и3сповёданіz твоегw2.Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. ВнегдA постaвлени бyдутъ прест0ли на суди1щи стрaшнэмъ, тогдA всёхъ человBкъ дэлA њбличaтсz: г0ре тaмw бyдетъ грBшнымъ, въ мyку tсылaємымъ: и3 то2 вёдущи, душE моS, покaйсz t ѕлhхъ дёлъ твои1хъ. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Првdницы возрaдуютсz, ґ грёшніи восплaчутсz: тогдA никт0же возм0жетъ помощи2 нaмъ, но дэлA н†ша њсyдzтъ нaсъ. Тёмже прeжде концA покaйсz t ѕлhхъ дёлъ твои1хъ. Слaва: Ўвы2 мнЁ великогрёшному! и4же дёлы и3 мhсльми њскверни1всz, ни кaпли слeзъ и3мёю t жестосeрдіz: нhнэ возни1кни t земли2, душE моS, и3 покaйсz t ѕлhхъ дёлъ твои1хъ. И# нhнэ: СE взывaетъ, гпcжE, сн7ъ тв0й, и3 поучaетъ нaсъ на д0брое, ѓзъ же грёшный добрA всегдA бёгаю: но ты2, млcтиваz, поми1луй мS, да покaюсz t ѕлhхъ мои1хъ дёлъ. ГDи, поми1луй. [Три1жды.]
|
Ірмос: Ність свят, я́коже Ти, Го́споди Бо́же мой, вознеси́й рог ві́рних Твої́х, Бла́же, і утверди́вий нас на ка́мені іспові́данія Твоєго́.Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Внегда́ поста́влені бу́дуть престо́ли на Суди́щі Стра́шнім, тогда́ всіх челові́к діла́ облича́ться; го́ре та́мо бу́деть грі́шним, в му́ку отсила́ємим; і то ві́дущи, душе́ моя́, пока́йся от злих діл твої́х. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Пра́ведници возра́дуються, а грі́шнії воспла́чуться, тогда́ нікто́же возмо́жеть помощі́ нам, но діла́ на́ша осу́дять нас; ті́мже пре́жде конця́ пока́йся от злих діл твої́х. Сла́ва: Уви́ мні, великогрі́шному, і́же ді́ли і ми́сльми оскверни́вся, ні ка́плі слез імі́ю от жестосе́рдія; ни́ні возни́кни от землі́, душе́ моя́, і пока́йся от злих діл твої́х. І ни́ні: Се взива́єть, Госпоже́, Син Твой, і поуча́єть нас на до́броє, аз же грі́шний добра́ всегда́ бі́гаю; но Ти, Ми́лостивая, поми́луй м'я, да пока́юся от злих мої́х діл. Го́споди, поми́луй. [Тричі]
|
Сэдaленъ, глaсъ ѕ7:
|
Сідален, глас 6
|
|
Помышлsю дeнь стрaшный, и3 плaчусz дэsній мои1хъ лукaвыхъ: кaкw tвэщaю безсмeртному цRю2; и3ли2 к0имъ дерзновeніемъ воззрю2 на судію2, блyдный ѓзъ; бlгоутр0бный џ§е, сн7е є3динор0дный, и3 дш7е с™hй, поми1луй мS. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
|
Помишля́ю день стра́шний і пла́чуся дія́ній мої́х лука́вих: ка́ко отвіща́ю Безсме́ртному Царю́, іли́ ко́їм дерзнове́нієм воззрю́ на Судію́, блу́дний аз? Благоутро́бний О́тче, Си́не Єдиноро́дний і Ду́ше Святи́й, поми́луй м'я. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.
|
БGор0диченъ:
|
Богородичен
|
|
Свsзанъ мн0гими нhнэ плени1цами грэхHвъ, и3 содержи1мь лю1тыми страстьми2 и3 бэдaми, къ тебЁ прибэгaю моемY сп7сeнію, и3 вопію2: помози1 ми, дв7о, м™и б9іz.
|
Св'я́зан мно́гими ни́ні плени́цями гріхо́в і содержи́м лю́тими страстьми́ і біда́ми, к Тебі́ прибіга́ю, моєму́ спасе́нію, і вопію́: помози́ мі, Ді́во, Ма́ти Бо́жия.
|
Пёснь д7.
|
Пісня 4
|
|
Їрм0съ: Хrт0съ моS си1ла, бGъ и3 гDь, чcтнaz цRковь бGолёпнw поeтъ, взывaющи t смhсла чи1ста, њ гDэ прaзднующи.Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Шир0къ пyть здЁ и3 ўг0дный сл†сти твори1ти, но г0рькw бyдетъ въ послёдній дeнь, є3гдA душA t тёла разлучaтисz бyдетъ: блюди1сz t си1хъ, человёче, цrтвіz рaди б9іz. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Почто2 ўб0гаго њби1диши; мздY наeмничу ўдeржуеши; брaта твоего2 не лю1биши; блyдъ и3 г0рдость г0ниши; њстaви ќбw сі‰, душE моS, и3 покaйсz цrтвіz рaди б9іz. Слaва: Q безyмный человёче, док0лэ ўглэбaеши ћкw пчелA, собирaющи богaтство твоE; вск0рэ бо поги1бнетъ ћкw прaхъ и3 пeпелъ: но б0лэе взыщи2 цrтвіz б9іz. И# нhнэ: ГпcжE бцdе, поми1луй мS грёшнаго, и3 въ добродётели ўкрэпи2, и3 соблюди1 мz, да нaглаz смeрть не похи1титъ мS негот0ваго, и3 доведи1 мz, дв7о, цrтвіz б9іz.
|
Ірмос: Христо́с моя́ си́ла, Бог і Госпо́дь, честна́я Це́рков боголі́пно поє́ть, взива́ющи от сми́сла чи́ста, о Го́споді пра́зднующи.Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Широ́к путь зді і уго́дний сла́сті твори́ти, но го́рко бу́деть в послі́дній день, єгда́ душа́ от ті́ла разлуча́тися бу́деть: блюди́ся от сих, челові́че, Ца́рствія ра́ди Бо́жия. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Почто́ убо́гаго оби́диши, мзду нає́мничу уде́ржуєши, бра́та твоєго́ не лю́биши, блуд і го́рдость го́ниши? Оста́ви у́бо сія́, душе́ моя́, і пока́йся Ца́рствія ра́ди Бо́жия. Сла́ва: О безу́мний челові́че, доко́лі угліба́єши*, я́ко пчела́, собира́ющи бога́тство твоє́? Вско́рі бо поги́бнеть, я́ко прах і пе́пел; но бо́ліє взищи́ Ца́рствія Бо́жия. І ни́ні: Госпоже́ Богоро́дице, поми́луй м'я, грі́шнаго, і в доброді́телі укріпи́, і соблюди́ м'я, да на́глая смерть не похи́тить м'я негото́ваго, і доведи́ м'я, Ді́во, Ца́рствія Бо́жия.
|
Пёснь є7.
|
Пісня 5
|
|
Їрм0съ: Б9іимъ свётомъ твои1мъ, бlже, ќтренюющихъ ти2 дyшы люб0вію њзари2, молю1сz: тS вёдэти, сл0ве б9ій, и4стиннаго бGа, t мрaка грэх0внагw взывaюща. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Воспомzни2, nкаsнный человёче, кaкw лжaмъ, клеветaмъ, разб0ю, нeмощемъ, лю6тымъ ѕвэрє1мъ, грэхHвъ рaди порабощeнъ є3си2; душE моS грёшнаz, тогH ли восхотёла є3си2; Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.
Трепeщутъ ми2 ќди, всёми бо сотвори1хъ винY: nчи1ма взирazй, ўши1ма слhшай, љзhкомъ ѕл†z глаг0лzй, всего2 себE геeннэ предаsй: душE моS грёшнаz, сегH ли восхотёла є3си2; Слaва: БлудникA и3 разб0йника кaющасz пріsлъ є3си2, сп7се: ѓзъ же є3ди1нъ лёностію грэх0вною њтzгчи1хсz, и3 ѕлы6мъ дэлHмъ пораб0тихсz: душE моS грёшнаz, сегH ли восхотёла є3си2; И# нhнэ: Ди1внаz и3 ск0раz пом0щнице всBмъ человёкwмъ, м™и б9іz, помози2 мнЁ недост0йному, душa бо моS грёшнаz тогw2 восхотЁ.
|
Ірмос: Бо́жиїм сві́том Твої́м, Бла́же, у́тренюющих Ті ду́ші любо́вію озари́, молю́ся, Тя ві́діти, Сло́ве Бо́жий, і́стиннаго Бо́га, от мра́ка гріхо́внаго взива́юща. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Воспом'яни́, окая́нний челові́че, ка́ко лжам, клевета́м, разбо́ю, не́мощем, лю́тим звіре́м, гріхо́в ра́ди порабоще́н єси́; душе́ моя́ грі́шная, того́ ли восхоті́ла єси́? Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Трепе́щуть мі у́ди, всі́ми бо сотвори́х вину́: очи́ма взира́яй, уши́ма сли́шай, язи́ком зла́я глаго́ляй, всего́ себе́ геє́нні предая́й; душе́ моя́ грі́шная, сего́ ли восхоті́ла єси́? Сла́ва: Блудника́ і разбо́йника ка́ющася прия́л єси́, Спа́се, аз же єди́н лі́ностію гріхо́вною отягчи́хся і злим діло́м порабо́тихся, душе́ моя́ грі́шная, сего́ ли восхоті́ла єси́? І ни́ні: Ди́вная і ско́рая помо́щнице всім челові́ком, Ма́ти Бо́жия, помози́ мні недосто́йному, душа́ бо моя́ грі́шная того́ восхоті́.
|
Пёснь ѕ7.
|
Пісня 6
|
|
Їрм0съ: Житeйское м0ре воздвизaемое зрS напaстей бyрею, къ ти1хому пристaнищу твоемY притeкъ, вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, многомлcтиве. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. ЖитіE на земли2 блyднw пожи1хъ, и3 дyшу во тьмY предaхъ: нhнэ ќбw молю1 тz, млcтивый вLко: свободи1 мz t раб0ты сеS врaжіz, и3 дaждь ми2 рaзумъ твори1ти в0лю твою2. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Кто2 твори1тъ такwвaz, ћкоже ѓзъ; ћкоже бо свиніS лежи1тъ въ калY, тaкw и3 ѓзъ грэхY служY: но ты2 гDи, и3ст0ргни мS t гнyса сегw2, и3 дaждь ми2 сeрдце твори1ти зaпwвэди тво‰. Слaва: Воспрzни2, nкаsнный человёче, къ бGу, воспомzнyвъ сво‰ согрэшє1ніz, припaдаz ко творцY, слезS и3 стенS, т0йже ћкw млcрдъ, дaстъ ти2 ќмъ знaти в0лю свою2. И# нhнэ: Бцdе дв7о, t ви1димагw и3 неви1димагw ѕлA сохрани1 мz, пречтcаz, и3 пріими2 мlтвы мо‰, и3 донеси2 | сн7у твоемY, да дaстъ ми2 ќмъ твори1ти в0лю Его. ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
|
Ірмос: Жите́йськоє мо́ре, воздвиза́ємоє зря напа́стей бу́рею, к ти́хому приста́нищу Твоєму́ прите́к, вопію́ Ті: возведи́ от тлі живо́т мой, Многоми́лостиве. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Житіє́ на землі́ блу́дно пожи́х і ду́шу во тьму преда́х, ни́ні у́бо молю́ Тя, Ми́лостивий Влади́ко: свободи́ м'я от рабо́ти сея́ вра́жия і даждь мі ра́зум твори́ти во́лю Твою́. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Кто твори́ть такова́я, я́коже аз? Я́коже бо свинія́ лежи́ть в калу́, та́ко і аз гріху́ служу́. Но Ти, Го́споди, істо́ргни м'я от гну́са сего́ і даждь мі се́рдце твори́ти за́повіді Твоя́. Сла́ва: Воспряни́, окая́нний челові́че, к Бо́гу, воспом'яну́в своя́ согріше́нія, припа́дая ко Творцю́, слезя́ і стеня́; Тойже, я́ко милосе́рд, дасть ті ум зна́ти во́лю Свою́. І ни́ні: Богоро́дице Ді́во, от ви́димаго і неви́димаго зла сохрани́ м'я, Пречи́стая, і прийми́ моли́тви моя́, і донеси́ я Си́ну Твоєму́, да дасть мі ум твори́ти во́лю Єго́. Го́споди, поми́луй. [Тричі] Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.
|
Кондaкъ, глaсъ ѕ7:
|
Кондак, глас 6
|
|
ДушE моS, почто2 грэхaми богатёеши; почто2 в0лю діaволю твори1ши; въ чес0мъ надeжду полагaеши; престaни t си1хъ, и3 њбрати1сz къ бGу съ плaчемъ, зовyщи: млcрде гDи, поми1луй мS грёшнаго.Јкосъ: Помhсли, душE моS, г0рькій чaсъ смeрти, и3 стрaшный сyдъ творцA твоегw2 и3 бGа: ѓгGли бо гр0зніи п0ймутъ тS, душE, и3 въ вёчный џгнь введyтъ: u5бо прeжде смeрти покaйсz, вопію1щи: гDи, поми1луй мS грёшнаго.
|
Душе́ моя́, почто́ гріха́ми богаті́єши, почто́ во́лю дия́волю твори́ши, в чесо́м наде́жду полага́єши? Преста́ни от сих і обрати́ся к Бо́гу с пла́чем, зову́щи: милосе́рде Го́споди, поми́луй м'я, грі́шнаго.Ікос: Поми́сли, душе́ моя́, го́ркий час сме́рти і Стра́шний Суд Творця́ твоєго́ і Бо́га: А́нгели бо гро́знії по́ймуть тя, душе́, і в ві́чний огнь введу́ть; у́бо пре́жде сме́рти пока́йся, вопію́щи: Го́споди, поми́луй м'я, грі́шнаго.
|
Пёснь з7.
|
Пісня 7
|
|
Їрм0съ: Росодaтельну ќбw пeщь содёла ѓгGлъ прпdбнымъ nтрокHмъ, халдє1и же њпалsющее велёніе б9іе мучи1телz ўвэщA вопи1ти: бlгословeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ.Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Не надёйсz, душE моS, на тлённое богaтство, и3 на непрaведное собрaніе, вс‰ бо сі‰ не вёси комY њстaвиши, но возопjй: поми1луй мS, хrтE б9е, недост0йнаго. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Не ўповaй, душE моS, на тэлeсное здрaвіе, и3 на скоромимоходsщую красотY: ви1диши бо, ћкw си1льніи и3 младjи ўмирaютъ, но возопjй: поми1луй мS, хrтE б9е, недост0йнаго. Слaва: Воспомzни2, душE моS, вёчное житіE, цrтво нбcное, ўгот0ванное с™ы6мъ, и3 тьмY кромёшнюю, и3 гнёвъ б9ій ѕлы6мъ, и3 возопjй: поми1луй мS, хrтE б9е, недост0йнаго. И# нhнэ: Припади2, душE моS, къ б9іей м™ри, и3 помоли1сz т0й, є4сть бо ск0раz пом0щница кaющымсz, ўм0литъ сн7а хrтA бGа, и3 поми1луетъ мS недост0йнаго.
|
Ірмос: Росода́тельну у́бо пещ соді́ла А́нгел преподо́бним отроко́м, халде́ї же опаля́ющеє велі́ніє Бо́жиє, мучи́теля увіща́ вопи́ти: благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших.Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Не наді́йся, душе́ моя́, на тлі́нноє бога́тство і на непра́ведноє собра́ніє, вся бо сія́ не ві́си кому́ оста́виши, но возопи́й: поми́луй м'я, Христе́ Бо́же, недосто́йнаго. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Не упова́й, душе́ моя́, на тіле́сноє здра́віє і на скоромимоходя́щую красоту́, ви́диши бо, я́ко си́льнії і младі́ї умира́ють; но возопи́й: поми́луй м'я, Христе́ Бо́же, недосто́йнаго. Сла́ва: Воспом'яни́, душе́ моя́, ві́чноє житіє́, Ца́рство Небе́сноє, угото́ванноє святи́м, і тьму кромі́шнюю, і гнів Бо́жий злим, і возопи́й: поми́луй м'я, Христе́ Бо́же, недосто́йнаго. І ни́ні: Припади́, душе́ моя́, к Бо́жієй Ма́тері і помоли́ся Той, єсть бо ско́рая помо́щниця ка́ющимся, умо́лить Си́на, Христа́ Бо́га, і поми́луєть м'я, недосто́йнаго.
|
Пёснь }.
|
Пісня 8
|
|
Їрм0съ: И#з8 плaмене прпdбнымъ р0су и3сточи1лъ є3си2, и3 првdнагw жeртву вод0ю попали1лъ є3си2: вс‰ бо твори1ши хrтE, т0кмw є4же хотёти. ТS превозн0симъ во вс‰ вёки.Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Кaкw не и4мамъ плaкатисz, є3гдA помышлsю смeрть; ви1дэхъ бо во гр0бэ лежaща брaта моего2, безслaвна и3 безwбрaзна: что2 ќбw чaю; и3 на что2 надёюсz; т0кмw дaждь ми2 гDи прeжде концA покаsніе. [Двaжды.] Слaва: Вёрую, ћкw пріи1деши суди1ти живhхъ и3 мeртвыхъ, и3 вси2 во своeмъ чи1ну стaнутъ, стaріи и3 младjи, влады6ки и3 кнsзи, дBвы и3 сщ7eнницы: гдЁ њбрsщусz ѓзъ; сегw2 рaди вопію2: дaждь ми2 гDи прeжде концA покаsніе. И# нhнэ: Пречcтаz бцdе, пріими2 недост0йную мlтву мою2, и3 сохрани1 мz t нaглыz смeрти, и3 дaруй ми2 прeжде концA покаsніе.
|
Ірмос: Із пла́мене преподо́бним ро́су істочи́л єси́ і пра́веднаго же́ртву водо́ю попали́л єси́; вся бо твори́ши, Христе́, то́кмо є́же хоті́ти. Тя превозно́сим во вся ві́ки.Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Ка́ко не і́мам пла́катися, єгда́ помишля́ю смерть, ви́діх бо во гро́бі лежа́ща бра́та моєго́, безсла́вна і безобра́зна? Что у́бо ча́ю і на что наді́юся? То́кмо даждь мі, Го́споди, пре́жде конця́ покая́ніє. [Двічі] Сла́ва: Ві́рую, я́ко при́йдеши суди́ти живи́х і ме́ртвих, і всі во своє́м чи́ну ста́нуть, ста́рії і младі́ї, влади́ки і кня́зі, ді́ви і свяще́нници; гді обря́щуся аз? Сего́ ра́ди вопію́: даждь мі, Го́споди, пре́жде конця́ покая́ніє. І ни́ні: Пречи́стая Богоро́дице, прийми́ недосто́йную моли́тву мою́, і сохрани́ м'я от на́глия сме́рти, і да́руй мі пре́жде конця́ покая́ніє.
|
Пёснь f7.
|
Пісня 9
|
|
Їрм0съ: БGа человёкwмъ невозм0жно ви1дэти, на нег0же не смёютъ чи1ни ѓгGльстіи взирaти: тоб0ю же всечcтаz, kви1сz человёкwмъ сл0во воплощeнно: є3г0же величaюще, съ нбcными вHи тS ўбlжaемъ. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Нhнэ къ вaмъ прибэгaю, ѓгGли, ґрхaгGли, и3 вс‰ нбcныz си6лы, ў пrт0ла б9іz стоsщіи, моли1тесz ко творцY своемY, да и3збaвитъ дyшу мою2 t мyки вёчныz. Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Нhнэ плaчусz къ вaмъ, с™jи патріaрси, цaріе и3 прbр0цы, ґпcли и3 с™и1тели, и3 вси2 и3збрaнніи хrтHвы: помози1те ми2 на судЁ, да сп7сeтъ дyшу мою2 t си1лы врaжіz. Слaва: Нhнэ къ вaмъ воздэжY рyцэ, с™jи м§нцы, пусты6нницы, дёвствєнницы, првdницы, и3 вси2 с™jи, молsщіисz ко гDу за вeсь мjръ, да поми1луетъ мS въ чaсъ смeрти моеS. И# нhнэ: М™и б9іz, помози1 ми, на тS си1льнэ надёющемусz, ўмоли2 сн7а своего2, да постaвитъ мS недост0йнаго њдеснyю себє2, є3гдA сsдетъ судsй живhхъ и3 мeртвыхъ. Ґми1нь.
|
Ірмос: Бо́га челові́ком невозмо́жно ви́діти, на Него́же не смі́ють чи́ни А́нгельстії взира́ти; Тобо́ю же, Всечи́стая, яви́ся челові́ком Сло́во Воплоще́нно, Єго́же велича́юще, с небе́сними во́ї Тя ублажа́єм. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Ни́ні к вам прибіга́ю, А́нгели, Арха́нгели і вся небе́сния си́ли, у Престо́ла Бо́жия стоя́щії, молі́теся ко Творцю́ своєму́, да ізба́вить ду́шу мою́ от му́ки ві́чния. Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я. Ни́ні пла́чуся к вам, святі́ї патріа́рсі, ца́ріє і проро́ци, апо́столи і святи́телі і всі ізбра́ннії Христо́ви: помозі́те мі на суді́, да спасе́ть ду́шу мою́ от си́ли вра́жия. Сла́ва: Ни́ні к вам воздіжу́ ру́ці, святі́ї му́ченици, пусти́нници, ді́вственници, пра́ведници і всі святі́ї, моля́щіїся ко Го́споду за весь мир, да поми́луєть м'я в час сме́рти моєя́. І ни́ні: Ма́ти Бо́жия, помози́ мі, на Тя си́льне наді́ющемуся, умоли́ Си́на Своєго́, да поста́вить м'я недосто́йнаго одесну́ю Себе́, єгда́ ся́деть судя́й живи́х і ме́ртвих. Амі́нь
|
Мlтва ко гDу нaшему ї}су хrтY:
|
Молитва до Господа нашого Ісуса Христа
|
|
ВLко хrтE б9е, и4же стrтьми2 твои1ми стр†сти мо‰ и3сцэли1вый, и3 ћзвами твои1ми ћзвы мо‰ ўврачевaвый, дaруй мнЁ, мн0гw тебЁ прегрэши1вшему, слeзы ўмилeніz, сраствори2 моемY тёлу t њбонsніz животворsщагw тёла твоегw2, и3 наслади2 дyшу мою2 твоeю чcтн0ю кр0вію, t г0рести, є4юже мS сопроти1вникъ напои2: возвhси м0й ќмъ къ тебЁ, д0лу пони1кшій, и3 возведи2 t пр0пасти поги1бели, ћкw не и4мамъ покаsніz, не и4мамъ ўмилeніz, не и4мамъ слезы2 ўтёшительныz, возводsщіz ч†да ко своемY наслёдію. Њмрачи1хсz ўм0мъ въ житeйскихъ страстeхъ, не могY воззрёти къ тебЁ въ болёзни, не могY согрётисz слезaми ±же къ тебЁ любвE. Но вLко гDи ї}се хrтE, сокр0вище бlги1хъ, дaруй мнЁ покаsніе всецёлое, и3 сeрдце люботрyдное во взыскaніе твоE: дaруй мнЁ бlгодaть твою2, и3 њбнови2 во мнЁ зрaки твоегw2 w4браза. Њстaвихъ тS, не њстaви менє2: и3зhди на взыскaніе моE: возведи2 къ пaжити твоeй, и3 сопричти1 мz nвцaмъ и3збрaннагw твоегw2 стaда: воспитaй мS съ ни1ми t ѕлaка бжcтвенныхъ твои1хъ тaинствъ, мlтвами пречcтыz твоеS м™ре, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ. Ґми1нь.
|
Влади́ко Христе́ Бо́же, І́же страстьми́ Твої́ми стра́сті моя́ ісціли́вий і я́звами Твої́ми я́зви моя́ уврачева́вий, да́руй мні, мно́го Тебі́ прегріши́вшему, сле́зи умиле́нія; сраствори́ моєму́ ті́лу от обоня́нія Животворя́щаго Ті́ла Твоєго́ і наслади́ ду́шу мою́ Твоє́ю Честно́ю Кро́вію от го́рести, є́юже м'я сопроти́вник напої́; возви́си мой ум к Тебі́, до́лу пони́кший, і возведи́ от про́пасти поги́белі; я́ко не і́мам покая́нія, не і́мам умиле́нія, не і́мам сле́зи уті́шительния, возводя́щия ча́да ко своєму́ наслі́дію. Омрачи́хся умо́м в жите́йських страсте́х, не могу́ воззрі́ти к Тебі́ в болі́зні, не могу́ согрі́тися слеза́ми, я́же к Тебі́ любве́. Но, Влади́ко Го́споди Ісу́се Христе́, Сокро́вище благи́х, да́руй мні покая́ніє всеці́лоє і се́рдце люботру́дноє во взиска́ніє Твоє́, да́руй мні благода́ть Твою́ і обнови́ во мні зра́ки Твоєго́ о́браза. Оста́вих Тя, не оста́ви мене́; ізи́ди на взиска́ніє моє́, возведи́ к па́житі Твоє́й і сопричти́ м'я овця́м ізбра́ннаго Твоєго́ ста́да, воспита́й м'я с ни́ми от зла́ка Боже́ственних Твої́х Та́їнств, моли́твами Пречи́стия Твоєя́ Ма́тере і всіх святи́х Твої́х. Амі́нь.
|
