Порівняти Молитвослов церковнослов'янською з Молитовник українською (УПЦ КП/ПЦУ) - Молитви прежде причастія

Мlтвы прeжде причaстіz	Молитви перед Причастям

Мlтва №, с™aгw васjліа вели1кагw:	Молитва 1, святого Василія Великого
ВLко гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, и3ст0чниче жи1зни и3 безсмeртіz, всеS твaри ви1димыz и3 неви1димыz содётелю, безначaльнагw nц7A соприсносyщный сн7е и3 собезначaльный, премн0гіz рaди бlгости въ послBдніz дни6 въ пл0ть њболкjйсz, и3 распнhйсz, и3 погребhйсz за ны2 неблагод†рныz и3 ѕлонр†вныz, и3 твоeю кр0вію њбнови1вый растлёвшее грэх0мъ є3стество2 нaше: сaмъ, безсмeртный цRю2, пріими2 и3 моE грёшнагw покаsніе, и3 приклони2 ќхо твоE мнЁ, и3 ўслhши глаг0лы мо‰: согрэши1хъ бо, гDи, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, и3 нёсмь дост0инъ воззрёти на высотY слaвы твоеS: прогнёвахъ бо твою2 бlгость, тво‰ зaпwвэди преступи1въ, и3 не послyшавъ твои1хъ повелёній. Но ты2 гDи, неѕл0бивъ сhй, долготерпэли1въ же и3 многомлcтивъ, не прeдалъ є3си2 мS поги1бнути со беззак0ньми мои1ми, моегw2 всsчески њжидaz њбращeніz. Тh бо рeклъ є3си2, чlвэколю1бче, прbр0комъ твои1мъ: ћкw хотёніемъ не хощY смeрти грёшника, но є4же њбрати1тисz и3 жи1ву бhти є3мY. Не х0щеши бо вLко, создaніz твоє1ю рукY погуби1ти, нижE бlговоли1ши њ поги1бели человёчестэй, но х0щеши всBмъ сп7сти1сz, и3 въ рaзумъ и4стины пріити2. Тёмже и3 ѓзъ, ѓще и3 недост0инъ є4смь нб7сE и3 земли2, и3 сеS приврeменныz жи1зни, всего2 себE повинyвъ грэхY, и3 сластeмъ пораб0тивъ, и3 тв0й њскверни1въ w4бразъ: но творeніе и3 создaніе твоE бhвъ, не tчаzвaю своегw2 сп7сeніz nкаsнный, на твоe же безмёрное бlгоутр0біе дерзaz прихождY. Пріими2 u5бо и3 менE, чlвэколю1бче гDи, ћкоже блудни1цу, ћкw разб0йника, ћкw мытарS, и3 ћкw блyднаго, и3 возми2 моE тsжкое брeмz грэхHвъ, грёхъ взeмлzй мjра, и3 нeмwщи человёчєскіz и3сцэлszй, труждaющыzсz и3 њбременє1нныz къ себЁ призывazй и3 ўпокоевazй, не пришeдый призвaти првdныz, но грBшныz на покаsніе: и3 њчи1сти мS t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха, и3 научи1 мz совершaти с™hню во стрaсэ твоeмъ: ћкw да чи1стымъ свёдэніемъ с0вэсти моеS, с™hнь твои1хъ чaсть пріeмлz, соединю1сz с™0му тёлу твоемY и3 кр0ви, и3 и3мёю тебE во мнЁ живyща и3 пребывaюща, со nц7eмъ и3 с™hмъ твои1мъ д¦омъ. Е$й, гDи ї}се хrтE б9е м0й, и3 да не въ сyдъ ми2 бyдетъ причaстіе пречcтыхъ и3 животворsщихъ т†инъ твои1хъ, нижE да нeмощенъ бyду душeю же и3 тёломъ, t є4же недост0йнэ тBмъ причащaтисz: но дaждь ми2 дaже до конeчнагw моегw2 и3здыхaніz, неwсуждeннw воспріимaти чaсть с™hнь твои1хъ, въ д¦а с™aгw nбщeніе, въ напyтіе животA вёчнагw, и3 во бlгопріsтенъ tвётъ на стрaшнэмъ суди1щи твоeмъ: ћкw да и3 ѓзъ со всёми и3збрaнными твои1ми џбщникъ бyду нетлённыхъ твои1хъ бlгъ, ±же ўгот0валъ є3си2 лю1бzщымъ тS гDи: въ ни1хже препрослaвленъ є3си2 во вёки. Ґми1нь.	Владико Господи Ісусе Христе, Боже наш, Джерело життя і безсмертя, Творче всього творіння видимого і невидимого, Рівновічний і Співбезпочатковий Сину Безпочаткового Отця! Ти з безмірної благости в останній час тіло прийняв і був розп’ятий і похований за нас, невдячних і нерозсудливих, і Твоєю кров’ю обновив понівечену гріхом природу нашу. Сам, Безсмертний Царю, прийми покаяння і від мене грішного, і нахили вухо Твоє до мене, і вислухай слова мої. Бо згрішив я, Господи, згрішив перед небом і перед Тобою і став недостойний поглянути на висоту слави Твоєї, бо я прогнівив Твою благість, порушив Твої заповіді і не послухав Твоїх повелінь. Але Ти, Господи, Незлопам’ятливий, Довготерпеливий і Многомилостивий, не віддав мене на погибель з беззаконнями моїми, і навернення мого чекаєш. Бо Ти ж, Господи, сказав через пророка Твого: не бажаю Я смерти грішника, але нехай він покається і буде живий. Бо Ти, Владико, не хочеш погубити творіння рук Твоїх, і не люба Тобі погибель людська, але хочеш, щоб усі спаслися і до пізнання правди прийшли. Тому і я, хоч і недостойний неба й землі, і цього дочасного життя, бо всього себе піддав гріхові, віддав у неволю пристрастям і осквернив Твій образ; але, Твоїм ділом і творінням бувши, я, нещасний, не трачу надії на своє спасіння і приходжу, на Твоє безмірне милосердя надію поклавши. Прийми ж і мене, Чоловіколюбче Господи, як блудницю, як розбійника, як митаря і як блудного, і візьми мій важкий тягар гріхів, Ти, що гріхи світу взяв, що зціляєш немочі людські, що кличеш до Себе і заспокоюєш знеможених і обтяжених, що прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. Очисти мене від усякої скверни тілесної і душевної і навчи мене приступати до святощів зо страхом Твоїм, щоб, приймаючи в чистім свідоцтві сумління мого частину святощів Твоїх, я з’єднався з святим Твоїм Тілом і Кров’ю, і щоб Ти жив і перебував у мені з Отцем і Святим Твоїм Духом. Так, Господи Ісусе Христе, Боже мій, не на осуд нехай буде мені причастя Пречистих і Животворчих Твоїх Таїн, і нехай не буду я немічний душею й тілом, недостойно причастившись їх. Але дай мені аж до останнього зітхання мого неосудно приймати частину святощів Твоїх на спільність із Духом Святим, на путь до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; щоб і я з усіма обранцями Твоїми був спільником нетлінних Твоїх благ, які Ти приготував для тих, що люблять Тебе, Господи; вони ж прославляють Тебе повіки. Амінь.
Мlтва в7, с™aгw їwaнна златоyстагw:	Молитва 2, святого Іоанна Златоустого
ГDи б9е м0й, вёмъ, ћкw нёсмь дост0инъ, нижE дов0ленъ, да под8 кр0въ вни1деши хрaма души2 моеS, занeже вeсь пyстъ и3 пaлсz є4сть, и3 не и4маши во мнЁ мёста дост0йна, є4же главY подклони1ти: но ћкоже съ высоты2 нaсъ рaди смири1лъ є3си2 себE, смири1сz и3 нhнэ смирeнію моемY. и3 ћкоже воспріsлъ є3си2 въ вертeпэ и3 въ ћслехъ безсловeсныхъ возлещи2: си1це воспріими2 и3 въ ћслехъ безсловeсныz моеS души2, и3 во њсквернeнное моE тёло вни1ти. и3 ћкоже не неудост0илъ є3си2 вни1ти, и3 свечерsти со грёшники въ домY сjмwна прокажeннагw: тaкw и3зв0ли вни1ти и3 въ д0мъ смирeнныz моеS души2, прокажeнныz и3 грёшныz. и3 ћкоже не tри1нулъ є3си2 под0бную мнЁ блудни1цу и3 грёшную, пришeдшую и3 прикоснyвшуюсz тебЁ: си1це ўмлcрдисz и3 њ мнЁ грёшнэмъ, приходsщемъ и3 прикасaющемъ ти сz. и3 ћкоже не возгнушaлсz є3си2 сквeрныхъ є3S ќстъ и3 нечи1стыхъ, цэлyющихъ тS: нижE мои1хъ возгнушaйсz сквeрншихъ џныz ќстъ и3 нечи1стшихъ, нижE мeрзкихъ мои1хъ и3 нечи1стыхъ ўстeнъ, и3 сквeрнагw и3 нечи1стэйшагw моегw2 љзhка. но да бyдетъ ми2 ќгль прес™aгw твоегw2 тёла, и3 чcтнhz твоеS кр0ве, во њсщ7eніе, и3 просвэщeніе, и3 здрaвіе смирeннэй моeй души2 и3 тёлу, во њблегчeніе тsжестей мн0гихъ мои1хъ согрэшeній, въ соблюдeніе t всsкагw діaвольскагw дёйства, во tгнaніе и3 возбранeніе ѕлaгw моегw2 и3 лукaвагw nбhчаz, во ўмерщвлeніе страстeй, въ снабдёніе зaповэдей твои1хъ, въ приложeніе бжcтвенныz твоеS бlгодaти, и3 твоегw2 цrтвіz присвоeніе. не бо2 ћкw презирazй прихождY къ тебЁ хrтE б9е, но ћкw дерзaz на неизречeнную твою2 бlгость: и3 да не на мн0зэ ўдалszйсz nбщeніz твоегw2, t мhсленнагw в0лка ѕвэроуловлeнъ бyду. Тёмже молю1сz тебЁ: ћкw є3ди1нъ сhй с™ъ вLко, њс™и2 мою2 дyшу и3 тёло, ќмъ и3 сeрдце, чревесA и3 ўтрHбы, и3 всег0 мz њбнови2, и3 вкорени2 стрaхъ тв0й во ўдесёхъ мои1хъ, и3 њсщ7eніе твоE неteмлемо t менє2 сотвори2: и3 бyди ми2 пом0щникъ и3 застyпникъ, њкормлsz въ ми1рэ жив0тъ м0й, сподоблsz мS и3 њдеснyю тебє2 предстоsніz, со с™hми твои1ми: мlтвами и3 молeньми пречcтыz твоеS м™ре, невещeственныхъ твои1хъ служи1телей и3 пречcтыхъ си1лъ, и3 всёхъ с™hхъ, t вёка тебE бlгоугоди1вшихъ. Ґми1нь.	Господи Боже мій, я знаю, що я недостойний і негідний того, щоб Ти ввійшов під покрівлю дому душі моєї, бо він увесь спустошений і занепалий, і не маєш у мені достойного місця, де б голову прихилити. Але, як Ти з висоти задля нас принизив Себе, так і нині знижся до моєї недостойности. І як Ти зволив лягти в печері в яслах тварин нерозумних, так благозволь увійти в ясла нерозумної моєї душі і в осквернене моє тіло. І як ти не вважав за недостойне ввійти і повечеряти з грішниками в домі Симона прокаженого, так благозволь увійти і в дім покірної моєї, прокаженої і грішної душі. І як Ти не відкинув подібної до мене блудниці й грішниці, що прийшла і доторкнулася до Тебе, так змилосердься і наді мною грішним, що приходжу й доторкаюсь Тебе. І як Ти не погордував скверними й нечистими її устами, що цілували Тебе, так не погордуй і моїми ще більш, ніж її, скверними й нечистими устами та скверним і найнечистішим моїм язиком. Але нехай буде вугіль Пресвятого Твого Тіла й Дорогоцінної Твоєї Крови на освячення і на просвітлення і на здоров’я покірної моєї душі й тіла; на полегшення тягарів моїх многих провин, на збереження від усякого диявольського діла, на віддалення і припинення мого злого й лукавого звичаю, на змертвіння пристрастей, на сповнення заповідей Твоїх, на примноження божественної Твоєї благодати і на здобуття Царства Твого. Бо я приходжу до Тебе, Христе Боже, не з погордою, але з сміливою надією на невимовну Твою благість; і щоб мене, надовго віддаленого від спільности з Тобою, не уловив вовк мислений. Благаю ж Тебе, Владико, Єдиний Святий, освяти мою душу й тіло, розум і серце, нутро й істоту, і всього мене обнови, і вкорени страх Твій у сустави мої, і освячення Твоє вчини незнищенним у мені. І будь мені помічником і заступником, провадячи в спокої життя моє, сподобляючи мене стояти праворуч Тебе разом із святими Твоїми, молитвами й благанням пречистої Твоєї Матері, безтілесних Твоїх слуг і пречистих сил, і всіх святих, що від віку Тобі вгодне вчинили. Амінь.
Мlтва G, с™aгw сmмеHна метафрaста:	Молитва 3, святого Симеона Метафраста
Е#ди1не чcтый и3 нетлённый гDи, за неизречeнную млcть чlвэколю1біz, нaше всE воспріeмый смэшeніе t чcтыхъ и3 двcтвенныхъ кровeй, пaче є3стествA р0ждшіz тS, д¦а бжcтвеннагw нашeствіемъ, и3 бlговолeніемъ nц7A присносyщнагw, хrтE ї}се, премdросте б9іz, и3 ми1ре, и3 си1ло: твои1мъ воспріsтіемъ животвор‰щаz и3 сп7си1тєльнаz страд†ніz воспріeмый, кrтъ, гвHздіz, копіE, смeрть, ўмертви2 мо‰ душетлBнныz стр†сти тэлє1сныz. Погребeніемъ твои1мъ ѓдwва плэни1вый ц†рствіz, погреби2 мо‰ бlги1ми п0мыслы лук†ваz совётwваніz, и3 лукaвствіz дyхи разори2. Триднeвнымъ твои1мъ и3 живон0снымъ воскrніемъ пaдшаго прaoтца возстaвивый, возстaви мS грэх0мъ поп0лзшагосz, w4бразы мнЁ покаsніz предлагaz. Преслaвнымъ твои1мъ вознесeніемъ, плотск0е њбожи1вый воспріsтіе, и3 сіE деснhмъ nц7A сэдёніемъ почтhй, спод0би мS причaстіемъ с™hхъ твои1хъ т†инъ деснyю чaсть сп7сaемыхъ получи1ти. Сни1тіемъ ўтёшителz твоегw2 д¦а, сосyды чeстны сщ7є1нныz тво‰ ў§нки2 содёлавый, пріsтелище и3 менE покажи2 тогw2 пришeствіz. Хотsй пaки пріити2 суди1ти вселeннэй прaвдою, бlговоли2 и3 мнЁ ўсрёсти тS на џблацэхъ, судію2 и3 создaтелz моего2, со всёми с™hми твои1ми: да безконeчнw славосл0влю и3 воспэвaю тS, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.	Єдиний Чистий і Нетлінний Господи! Ти, що з невимовної милости чоловіколюбства прийняв цілу нашу тлінність від чистої і непорочної крови Тієї, Яка надприродно породила Тебе, Христе Ісусе, Премудросте Божа, Спокою і Сило, зшестям Божественного Духа і благоволінням Віковічного Отця. Ти, що через Твоє втілення прийняв животворчі й спасенні страждання, хрест, цвяхи, копіє, смерть, — умертви мої душогубні пристрасті тілесні. Ти, що Твоїм погребінням полонив царство пекельне, поховай добрими мислями мої лукаві замисли й знищ духа лукавства. Ти, що Твоїм на третій день живоносним воскресінням підвів упалого праотця, піднеси мене, грішного, подаючи мені способи покаяння. Ти, що Твоїм преславним вознесенням на небо обожествив прийняте тіло і вшанував його перебуванням праворуч Отця, сподоби мене через причастя Святих Твоїх Таїн здобути блаженну долю спасенних. Ти, що через пришестя Утішителя Твого Духа вчинив святих Твоїх учеників почесним сосудом, яви й мене вмістилищем Його пришестя. Ти, що знов прийдеш судити вселенну по правді, благоволи, щоб і я зустрів на хмарах Тебе, мого Суддю і Творця, з усіма святими Твоїми, щоб я безконечно прославляв і оспівував Тебе з Одвічним Твоїм Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Мlтва д7, с™aгw їwaнна дамаски1на:	Молитва 4, прп. Іоанна Дамаскина
ВLко гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, є3ди1не и3мёzй влaсть человёкwмъ њставлsти грэхи2: ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, прeзри мо‰ вс‰ въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи прегрэшє1ніz: и3 спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz бжcтвенныхъ, и3 преслaвныхъ, и3 пречcтыхъ, и3 животворsщихъ твои1хъ т†инъ: не въ тsжесть, ни въ мyку, ни въ приложeніе грэхHвъ, но во њчищeніе, и3 њсщ7eніе, и3 њбручeніе бyдущагw животA и3 цrтвіz: въ стёну и3 п0мощь, и3 въ возражeніе сопроти1вныхъ, во и3стреблeніе мн0гихъ мои1хъ согрэшeній. Тh бо є3си2 бGъ млcти, и3 щедр0тъ, и3 чlвэколю1біz: и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со nц7eмъ и3 с™hмъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.	Владико Господи Ісусе Христе, Боже наш, Єдиний, що маєш владу прощати людям гріхи, прости, як Благий і Чоловіколюбець, усі мої провини свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Божественних і Найславніших, і Пречистих, і Животворчих Твоїх Таїн не на муку, не на примноження гріхів, але на очищення й освячення й запоруку майбутнього життя й Царства, на оборону й допомогу, і на поборення супротивників, і на знищення многих моїх провин. Бо Ти Бог Милостивий і Милосердний, і Чоловіколюбний, і Тобі ми славу віддаємо з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Мlтва є7, с™aгw васjліа вели1кагw:	Молитва 5, свт. Василія Великого
Вёмъ гDи, ћкw недост0йнэ причащaюсz пречcтагw твоегw2 тёла и3 чcтнhz твоеS кр0ве: и3 пови1ненъ є4смь, и3 сyдъ себЁ ћмъ и3 пію2, не разсуждaz тёла и3 кр0ве тебє2 хrтA и3 бGа моегw2: но на щедрHты тво‰ дерзaz, прихождY къ тебЁ рeкшему: kдhй мою2 пл0ть, и3 піsй мою2 кр0вь, во мнЁ пребывaетъ, и3 ѓзъ въ нeмъ. Ўмлcрдисz u5бо гDи, и3 не њбличи1 мz грёшнаго, но сотвори2 со мн0ю по млcти твоeй: и3 да бyдутъ ми2 с™†z сі‰ во и3сцэлeніе, и3 њчищeніе, и3 просвэщeніе, и3 сохранeніе, и3 сп7сeніе, и3 во њсщ7eніе души2 и3 тёла: во tгнaніе всsкагw мечтaніz, и3 лукaвагw дэsніz, и3 дёйства діaвольскагw, мhсленнэ во ўдесёхъ мои1хъ дёйствуемагw: въ дерзновeніе и3 люб0вь, ћже къ тебЁ, во и3справлeніе житіS и3 ўтверждeніе, въ возращeніе добродётели и3 совершeнства: во и3сполнeніе зaповэдей, въ д¦а с™aгw nбщeніе, въ напyтіе животA вёчнагw, во tвётъ бlгопріsтенъ на стрaшнэмъ суди1щи твоeмъ: не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе.	Знаю, Господи, що я недостойно причащаюся Пречистого Твого Тіла і Дорогоцінної Твоєї Крови, і винуватий я, і осуд для себе їм і п’ю, не розважаючи про Тіло і Кров Тебе, Христа і Бога мого. Але, сміливо покладаючись на милосердя Твоє, приходжу до Тебе, що сказав: хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, і Я в ньому. Змилосердься, Господи, і не докоряй мені грішному, але вчини зо мною з милости Твоєї. І нехай будуть мені ці святощі на зцілення і очищення, і просвічення, і збереження, і спасіння, і освячення душі й тіла; на відігнання всякої примхливої думки й лукавого вчинку, і діла диявольського, що через розум діє в суставах моїх; на сміливість і любов до Тебе; на поправу життя й певність; на збільшення чесноти й звершености; на сповнення заповідей, на спільність із Духом Святим, на путь до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; не на суд і не в осуд. Амінь.
Мlтва ѕ7, с™aгw сmмеHна н0вагw бGосл0ва:	Молитва 6, святого Симеона Нового Богослова
T сквeрныхъ ўстeнъ, t мeрзкаго сeрдца, t нечи1стагw љзhка, t души2 њсквернeны, пріими2 молeніе хrтE м0й, и3 не прeзри мои1хъ ни словeсъ, нижE њбразHвъ, нижE безстyдіz. Дaждь ми2 дерзновeннw глаг0лати, ±же хощY, хrтE м0й. Пaче же и3 научи1 мz, чт0 ми подобaетъ твори1ти и3 глаг0лати. Согрэши1хъ пaче блудни1цы, ћже ўвёдэ, гдЁ њбитaеши, мЂро купи1вши, пріи1де дeрзостнэ помaзати твои2 н0зэ, бGа моегw2, вLки и3 хrтA моегw2. Ћкоже џну не tри1нулъ є3си2 пришeдшую t сeрдца, нижE менє2 возгнушaйсz, сл0ве: твои1 же ми2 подaждь н0зэ, и3 держaти, и3 цэловaти, и3 струsми слeзными, ћкw многоцённымъ мЂромъ, сі‰ дeрзостнw помaзати. Њмhй мS слезaми мои1ми, њчи1сти мS и4ми, сл0ве: њстaви и3 прегрэшє1ніz мо‰, и3 прощeніе ми2 подaждь. Вёси ѕHлъ мн0жество, вёси и3 стрyпы мо‰, и3 ћзвы зри1ши мо‰: но и3 вёру вёси, и3 произволeніе зри1ши, и3 воздыхaніе слhшиши. Не таи1тсz тебє2, б9е м0й, тв0рче м0й, и3збaвителю м0й, нижE кaплz слeзнаz, нижE кaпли чaсть нёкаz. Несодёланное моE ви1дэстэ џчи твои2: въ кни1зэ же твоeй и3 є3щE несодBzннаz напи6сана тебЁ сyть. Ви1ждь смирeніе моE, ви1ждь трyдъ м0й є3ли1къ, и3 грэхи2 вс‰ њстaви ми2, б9е всsческихъ: да чи1стымъ сeрдцемъ, притрeпетною мhслію, и3 душeю сокрушeнною, несквeрныхъ твои1хъ причащyсz и3 прес™hхъ т†инъ, и4миже њживлsетсz и3 њбожaетсz всsкъ kдhй же и3 піsй чи1стымъ сeрдцемъ. Тh бо рeклъ є3си2, вLко м0й: всsкъ kдhй мою2 пл0ть, и3 піsй мою2 кр0вь, во мнЁ ќбw сeй пребывaетъ, въ нeмже и3 ѓзъ є4смь. И$стинно сл0во всsко вLки и3 бGа моегw2: бжcтвенныхъ бо причащazйсz и3 бGотворsщихъ бlгодaтей, не ќбw є4смь є3ди1нъ, но съ тоб0ю хrтE м0й, свётомъ трис0лнечнымъ, просвэщaющимъ мjръ. Да ќбw не є3ди1нъ пребyду кромЁ тебє2 живодaвца, дыхaніz моегw2, животA моегw2, рaдованіz моегw2, сп7сeніz мjру. Сегw2 рaди къ тебЁ приступи1хъ, ћкоже зри1ши, со слезaми, и3 душeю сокрушeнною, и3збавлeніz мои1хъ прегрэшeній прошY пріsти ми2, и3 твои1хъ живодaтельныхъ и3 непор0чныхъ тaинствъ причасти1тисz неwсуждeннw. Да пребyдеши, ћкоже рeклъ є3си2, со мн0ю треoкаsннымъ: да не кромЁ њбрётъ мS твоеS бlгодaти, прелeстникъ восхи1титъ мS льсти1внэ, и3 прельсти1въ tведeтъ бGотворsщихъ твои1хъ словeсъ. Сегw2 рaди къ тебЁ припaдаю, и3 тeплэ вопію1 ти: ћкоже блyднаго пріsлъ є3си2, и3 блудни1цу пришeдшую, тaкw пріими1 мz блyднаго и3 сквeрнаго, щeдре. Душeю сокрушeнною, нhнэ бо къ тебЁ приходS, вёмъ сп7се, ћкw и3нhй, ћкоже ѓзъ, не прегрэши2 тебЁ, нижE содёz дэ‰ніz, ±же ѓзъ содёzхъ. Но сіE пaки вёмъ, ћкw ни вели1чество прегрэшeній, ни грэхHвъ мн0жество превосх0дитъ бGа моегw2 мн0гое долготерпёніе и3 чlвэколю1біе крaйнее: но млcтію сострaстіz тeплэ кaющыzсz, и3 чи1стиши, и3 свётлиши, и3 свёта твори1ши причaстники, џбщники бжcтвA твоегw2 содёловаzй незави1стнw: и3 стрaнное и3 ѓгGлwмъ, и3 человёчєскимъ мhслемъ, бесёдуеши и5мъ мн0гажды, ћкоже другHмъ твои6мъ и4стиннымъ. Сі‰ дeрзостна творsтъ мS, сі‰ вперsютъ мS, хrтE м0й. И# дерзaz твои6мъ бог†тымъ къ нaмъ бlгодэsніємъ, рaдуzсz вкyпэ и3 трепeщz, nгнeви причащaюсz, травA сhй, и3 стрaнно чyдо, њрошaемь неwпaльнw, ћкоже ќбw купинA дрeвле неwпaльнэ горsщи. Нhнэ бlгодaрною мhслію, бlгодaрнымъ же сeрдцемъ, бlгодaрными ўдесы2 мои1ми, души2 и3 тёла моегw2, покланsюсz, и3 величaю, и3 славосл0влю тS б9е м0й, ћкw бlгословeна сyща, нhнэ же и3 во вёки.	Від скверних уст, від мерзенного серця, від нечистого язика, від оскверненої душі прийми́ благання, Христе мій, і не відкинь ні слів моїх, ні благань, ані зухвальства. Дай мені, Христе мій, сміливо говорити те, що я хочу, але й навчи мене, що мені треба чинити й говорити. Згрішив я більше, ніж блудниця, що, довідавшись, де Ти перебуваєш, і купивши мира, сміливо прийшла намастити Твої ноги, Бога мого, Владики й Христа мого. Як не відкинув Ти її, що прийшла від щирого серця, так і мною не погордуй, Слово, а дозволь мені Твої ноги і держати, і цілувати, і потоками сліз, як дорогоцінним миром, сміливо їх намащати. Обмий мене сльозами моїми, очисть мене ними, Слово, відпусти й провини мої і подай мені прощення. Ти знаєш множество злих вчинків моїх, знаєш і струпи мої, і рани бачиш мої, але і віру знаєш, і прагнення бачиш, і зітхання чуєш. Не втаїться від Тебе, Боже мій, Сотворителю мій, Визволителю мій, ні крапля сльози, ані частина краплі. Спостерегли очі Твої те, чого я не доконав ще, і в книзі Твоїй записано також і те, чого я ще не вчинив. Поглянь на покору мою, поглянь на неміч мою, яка вона велика. І всі гріхи відпусти мені, Боже всього, щоб я з чистим серцем, з боязкою думкою і сокрушенною душею причастився Непорочних Твоїх і Пресвятих Таїн, що оживляють і обожествляють усякого, хто їсть і п’є з чистим серцем. Бо Ти, Владико мій, сказав: кожний, хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому. Правдиве кожне слово Владики і Бога мого, бо хто учасник божественних і боготворчих милостей, той уже не самотній, але з Тобою, Христе мій, трисонячним світлом, що світ просвіщає. Щоб не перебувати мені одному без Тебе, Життяподавче, дихання моє, утіхо моя, спасіння світу, я до Тебе приступив, як бачиш, з сльозами і сокрушенною душею, благаючи визволення від моїх провин і неосудного причастя Твоїх Животворчих і Непорочних Таїн, щоб Ти перебув, як і сказав, зо мною, найнещасливішим; щоб спокусник, знайшовши мене без Твоєї благодати, не заволодів мною підступно і, спокусивши, не відвернув від боготворчих Твоїх слів. Тому я до Тебе припадаю й гаряче взиваю до Тебе: як прийняв Ти блудного й блудницю, що прийшла, так прийми, Милосердний, мене блудного й розпусного, мене, що нині до Тебе приходжу з душею сокрушенною. Знаю, Спасе, що ніхто інший так не згрішив Тобі, як я, і не вчинив таких діл, які я вчинив. Але знаю також і те, що ні страшні провини, ані безліч гріхів не перевищують великого довготерпіння і найвищого чоловіколюбства Бога мого. Але тих, що каються, Ти оливою милости і очищуєш, і освітлюєш, і учасниками світла чиниш, щедро творячи спільниками Твого Божества, і на диво ангелам і людському розумінню многократно розмовляєш із ними, як із правдивими друзями Твоїми. Це дає мені сміливість, це окрилює мене надією, Христе мій. І я, сміливо надіючись на Твої великі добродійства для нас, радіючи і разом тремтячи, приймаю вогонь, будучи травою, і, дивне чудо, покриваюся росою невидимою, наче справді купина, що колись горіла неопалимо. І тому вдячною думкою і вдячним серцем, вдячними моїми суставами душі й тіла мого поклоняюся, величаю й прославляю Тебе, Боже мій, бо Ти благословен єси нині й повіки. Амінь.
Мlтва з7, с™aгw їwaнна златоyстагw:	Молитва 7, свт. Іоана Золотоустого
Б9е, њслaби, њстaви, прости1 ми согрэшє1ніz мо‰, є3ли6ка ти2 согрэши1хъ, ѓще сл0вомъ, ѓще дёломъ, ѓще помышлeніемъ, в0лею и3ли2 нев0лею, рaзумомъ и3ли2 неразyміемъ, вс‰ ми2 прости2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ: и3 мlтвами пречcтыz твоеS м™ре, ќмныхъ твои1хъ служи1телей и3 с™hхъ си1лъ, и3 всёхъ с™hхъ t вёка тебЁ бlгоугоди1вшихъ, неwсуждeннw бlговоли2 пріsти ми2 с™0е и3 пречcтое твоE тёло, и3 чcтнyю кр0вь, во и3сцэлeніе души1 же и3 тёла, и3 во њчищeніе лукaвыхъ мои1хъ помышлeній. Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, со nц7eмъ и3 с™hмъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.	Боже, полегши, відпусти й прости мені провини мої, якими я згрішив перед Тобою чи словом, чи ділом, чи думкою, волею чи неволею, свідомо чи несвідомо, — все мені прости, як Благий і Чоловіколюбець. І молитвами пречистої Твоєї Матері, духовних слуг Твоїх і всіх святих, що від віку вгодне Тобі чинили, благоволи, щоб я неосудно прийняв Святе і Пречисте Твоє Тіло і Дорогоцінну Кров на зцілення душі й тіла і на очищення лукавих моїх думок. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Мlтва }, тогHжде с™aгw:	Молитва 8, свт. Іоана Золотоустого
Нёсмь дов0ленъ, вLко гDи, да вни1деши под8 кр0въ души2 моеS: но понeже х0щеши ты2 ћкw чlвэколю1бецъ жи1ти во мнЁ, дерзaz приступaю: повелэвaеши, да tвeрзу двє1ри, ±же ты2 є3ди1нъ создaлъ є3си2, и3 вни1деши со чlвэколю1біемъ ћкоже є3си2: вни1деши и3 просвэщaеши помрачeнный м0й п0мыслъ. Вёрую, ћкw сіE сотвори1ши: не бо2 блудни1цу со слезaми пришeдшую къ тебЁ tгнaлъ є3си2, нижE мытарS tвeрглъ є3си2 покazвшасz, нижE разб0йника познaвша цrтво твоE tгнaлъ є3си2, нижE гони1телz покazвшасz њстaвилъ є3си2 є4же бЁ: но t покаsніz тебЁ пришeдшыz, вс‰ въ ли1цэ твои1хъ другHвъ вчини1лъ є3си2, є3ди1нъ сhй бlгословeнный всегдA, нhнэ и3 въ безконє1чныz вёки. Ґми1нь.	Я недостойний того, щоб Ти, Владико Господи, ввійшов під покрівлю душі моєї, але тому, що Ти, як Чоловіколюбець, хочеш жити в мені, я сміливо приступаю. Накажи, я відчиню двері, що їх Ти один сотворив, і Ти ввійдеш чоловіколюбно, яким Ти єси з природи, ввійдеш і просвітиш затемнений розум мій. Вірую, Ти вчиниш це, бо блудницю, яка прийшла до Тебе зі сльозами, Ти не віддалив; і митаря, що покаявся, Ти не відкинув; і розбійника, що пізнав Царство Твоє, Ти не відігнав; і гонителя, що покаявся, Ти не залишив тим, ким він був; але всіх, що прийшли до Тебе з покаянням, Ти серед друзів своїх умістив, Єдиний Благословенний завжди, нині й на віки безконечні. Амінь.
Мlтва f7, тогHжде с™aгw:	Молитва 9, свт. Іоана Золотоустого
ГDи ї}се хrтE б9е м0й, њслaби, њстaви, њчи1сти и3 прости1 ми грёшному, и3 непотрeбному, и3 недост0йному рабY твоемY прегрэшє1ніz, и3 согрэшє1ніz, и3 грэхопадє1ніz мо‰, є3ли6ка ти2 t ю4ности моеS дaже до настоsщагw днE и3 часA согрэши1хъ, ѓще въ рaзумэ и3 въ неразyміи, ѓще въ словесёхъ и3ли2 дёлэхъ, и3ли2 помышлeніихъ и3 мhслехъ и3 начинaніихъ, и3 всёхъ мои1хъ чyвствахъ. И# мlтвами безсёменнw р0ждшіz тS, пречcтыz и3 приснодв7ы мRjи м™ре твоеS, є3ди1ныz непостhдныz надeжды и3 предстaтельства и3 сп7сeніz моегw2, спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz пречcтыхъ, безсмeртныхъ, животворsщихъ, и3 стрaшныхъ твои1хъ тaинствъ, во њставлeніе грэхHвъ и3 въ жи1знь вёчную: во њсщ7eніе, и3 просвэщeніе, крёпость, и3сцэлeніе, и3 здрaвіе души1 же и3 тёла, и3 въ потреблeніе и3 всесовершeнное погублeніе лукaвыхъ мои1хъ помыслHвъ, и3 помышлeній, и3 предпріsтій, и3 нощнhхъ мечтaній, тeмныхъ и3 лукaвыхъ духHвъ: ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, и3 чeсть, и3 поклонeніе, со nц7eмъ и3 с™hмъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.	Господи Ісусе Христе, Боже мій, полегши, відпусти, очисти і просвіти мені, грішному і нікчемному і недостойному рабу Твоєму, провини, гріхи й помилки мої, що ними від молодих літ моїх аж до цього дня й години я згрішив свідомо й несвідомо, словами чи ділами, помислами, думками і намірами та усіма моїми почуттями. І молитвами пречистої Вседіви Марії, Матері Твоєї, що безсіменно Тебе породила, єдиної певної надії, оборони і спасіння мого, сподоби мене неосудно причаститися Пречистих, Безсмертних, Животворчих і Страшних Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне, на освячення, і просвічення, і зміцнення, і зцілення, і здоров’я душі й тіла; на знищення і цілковите вигублення лукавих моїх міркувань, помислів, намірів і нічних примар темних і лукавих духів. Бо Твоє Царство, і сила, і слава, і честь, і поклоніння з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Мlтва ‹, с™aгw їwaнна дамаски1на:	Молитва 10, прп. Іоана Дамаскина
Пред8 двeрьми хрaма твоегw2 предстою2, и3 лю1тыхъ помышлeній не tступaю: но ты2 хrтE б9е, мытарS њправди1вый, и3 хананeю поми1ловавый, и3 разб0йнику раS двє1ри tвeрзый, tвeрзи ми2 ўтрHбы чlвэколю1біz твоегw2, и3 пріими1 мz приходsща и3 прикасaющасz тебЁ, ћкw блудни1цу, и3 кровоточи1вую: џва ќбw крaz ри1зы твоеS коснyвшисz, ўд0бь и3сцэлeніе пріsтъ: џва же пречcтэи твои2 н0зэ ўдержaвши, разрэшeніе грэхHвъ понесE. Ѓзъ же nкаsнный всE твоE тёло дерзaz воспріsти, да не њпалeнъ бyду: но пріими1 мz ћкоже џныz, и3 просвэти2 мо‰ душє1внаz ч{вства, попалsz мо‰ грэхHвныz вины6, мlтвами безсёменнw р0ждшіz тS, и3 нбcныхъ си1лъ: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.	Перед дверима храму Твого я стою, і від страшних мислей не визволяюся. Але Ти, Христе Боже, що митаря виправдав, і хананеянку помилував, і розбійникові двері раю відчинив, відчини мені милосердя Чоловіколюбства Твого і прийми мене, що приходжу і доторкаюся Тебе, як блудницю і кровоточиву. Бо одна, доторкнувшись до краю одежі Твоєї, зараз зцілення прийняла; а друга, обнявши Твої ноги, відпущення гріхів дістала. Я ж нещасний, що насмілився все Твоє Тіло прийняти, нехай не буду опалений. Але прийми мене, як і їх, і просвіти мої душевні почування, спаливши мої гріховні провини молитвами Пречистої, що безсіменно породила Тебе, і сил небесних, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь.
Мlтва №i, с™aгw їwaнна златоyстагw:	Молитва 11, свт. Іоана Золотоустого
Вёрую, гDи, и3 и3сповёдую, ћкw ты2 є3си2 вои1стинну хrт0съ сн7ъ бGа живaгw, пришeдый въ мjръ грBшныz сп7сти2, t ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ. Е#щE вёрую, ћкw сіE є4сть сaмое пречcтое тёло твоE, и3 сіS є4сть сaмаz чcтнaz кр0вь твоS. Молю1сz u5бо тебЁ: поми1луй мS, и3 прости1 ми прегрэшє1ніz мо‰, вHльнаz и3 невHльнаz, ±же сл0вомъ, ±же дёломъ, ±же вёдэніемъ и3 невёдэніемъ, и3 спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz пречcтыхъ твои1хъ тaинствъ, во њставлeніе грэхHвъ, и3 въ жи1знь вёчную. Ґми1нь.	Вірую, Господи, і сповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими я перший. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це сама Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобі: помилуй мене, і прости мені провини мої: вільні й невільні, чи то в слові, чи ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Приходsй же причасти1тисz, глаг0ли въ себЁ настоsщыz стіхи2 метафрaста:	Приступаючи до Причастя промовляй про себе цю молитву Метафраста:
СE приступaю къ бжcтвенному причащeнію. Содётелю, да не њпали1ши мS пріwбщeніемъ: Џгнь бо є3си2 недостHйныz попалszй. Но ќбw њчи1сти мS t всsкіz сквeрны.	Ось приступаю до Божественного Причастя. Творче, не опали мене Причастям, — Вогонь бо єси, що спалює недостойних, — але ж очисти мене від усякої скверни.
Тaже глаг0ли:	Потім промовляй:
Вeчери твоеS тaйныz днeсь, сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz, гDи, во цrтвіи твоeмъ.	Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе; пом’яни мене. Господи, у Царстві Твоїм.
Пaки стіхи2 сі‰:
БGотворsщую кр0вь ўжасни1сz, человёче, зрS: Џгнь бо є4сть недостHйныz попалszй. Бжcтвенное тёло и3 њбожaетъ мS, и3 питaетъ: Њбожaетъ дyхъ, ќмъ же питaетъ стрaннw.
Тaже тропари2:
Ўслади1лъ мS є3си2 люб0вію хrтE, и3 и3змэни1лъ мS є3си2 бжcтвеннымъ твои1мъ рачeніемъ: но попали2 nгнeмъ невещeственнымъ грэхи2 мо‰, и3 насhтитисz є4же въ тебЁ наслаждeніz спод0би, да ликyz возвеличaю бlже, двA пришє1ствіz тво‰. Во свётлостехъ с™hхъ твои1хъ кaкw вни1ду недост0йный; ѓще бо дерзнY совни1ти въ черт0гъ, nдeжда мS њбличaетъ, ћкw нёсть брaчна, и3 свsзанъ и3звeрженъ бyду t ѓгGлwвъ: њчи1сти гDи, сквeрну души2 моеS, и3 сп7си1 мz, ћкw чlвэколю1бецъ.
Тaже мlтву:	Потім молитву:
ВLко чlвэколю1бче, гDи ї}се хrтE б9е м0й, да не въ сyдъ ми2 бyдутъ с™†z сі‰, за є4же недост0йну ми2 бhти: но во њчищeніе и3 њсщ7eніе души1 же и3 тёла, и3 во њбручeніе бyдущіz жи1зни и3 цrтвіz. Мнё же є4же прилэплsтисz бGу бlго є4сть, полагaти во гDэ ўповaніе сп7сeніz моегw2.	Владико Чоловіколюбче, Господи Ісусе Христе, Боже мій, нехай не на суд мені будуть святині оці, яких я недостойний, але на очищення і освячення душі й тіла і на запоруку майбутнього життя й Царства. Мені ж, з’єднаному з Богом, благо є перекласти на Господа надію на спасіння моє.
И# пaки:	І ще:
Вeчери твоеS тaйныz днeсь, сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz, гDи, во цrтвіи твоeмъ.	Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе; пом’яни мене. Господи, у Царстві Твоїм.