|
Pалмы2 во врeмz болёзней
|
Псалми, що читаються при хворобах
|
|
Pал0мъ п7и
|
Псалом 88
|
|
Млcти тво‰, гDи, во вёкъ воспою2, въ р0дъ и3 р0дъ возвэщY и4стину твою2 ўсты6 мои1ми. ЗанE рeклъ є3си2: въ вёкъ млcть сози1ждетсz: на нб7сёхъ ўгот0витсz и4стина твоS. Завэщaхъ завётъ и3збр†ннымъ мои6мъ, клsхсz дв7ду рабY моемY: до вёка ўгот0ваю сёмz твоE, и3 сози1жду въ р0дъ и3 р0дъ пrт0лъ тв0й. И#сповёдzтъ нб7сA чудесA тво‰, гDи, и4бо и4стину твою2 въ цRкви с™hхъ. Ћкw кто2 во w4блацэхъ ўравни1тсz гDеви; ўпод0битсz гDеви въ сынёхъ б9іихъ; БGъ прославлsемь въ совётэ с™hхъ, вeлій и3 стрaшенъ є4сть над8 всёми њкрeстными є3гw2. ГDи б9е си1лъ, кто2 под0бенъ тебЁ; си1ленъ є3си2, гDи, и3 и4стина твоS w4крестъ тебє2. Ты2 вLчествуеши держaвою морск0ю: возмущeніе же в0лнъ є3гw2 ты2 ўкрочaеши. Ты2 смири1лъ, є3си2, ћкw ћзвена, г0рдаго: мhшцею си1лы твоеS расточи1лъ є3си2 враги2 тво‰. Тво‰ сyтъ небесA, и3 твоS є4сть землS: вселeнную и3 и3сполнeніе є3S ты2 њсновaлъ є3си2. Сёверъ и3 м0ре ты2 создaлъ є3си2: fавHръ и3 є3рмHнъ њ и4мени твоeмъ возрaдуетасz. ТвоS мhшца съ си1лою: да ўкрэпи1тсz рукA твоS, и3 вознесeтсz десни1ца твоS. Прaвда и3 судбA ўгот0ваніе пrт0ла твоегw2: млcть и3 и4стина пред8и1детэ пред8 лицeмъ твои1мъ. Бlжeни лю1діе вёдущіи воскликновeніе: гDи, во свётэ лицA твоегw2 п0йдутъ, и3 њ и4мени твоeмъ возрaдуютсz вeсь дeнь, и3 прaвдою твоeю вознесyтсz. Ћкw похвалA си1лы и4хъ ты2 є3си2, и3 во бlговолeніи твоeмъ вознесeтсz р0гъ нaшъ: ћкw гDне є4сть заступлeніе, и3 с™aгw ї}лева цRS нaшегw. ТогдA гlалъ є3си2 въ видёніи сыновHмъ твои6мъ, и3 рeклъ є3си2: положи1хъ п0мощь на си1льнаго, вознес0хъ и3збрaннаго t людjй мои1хъ: њбрэт0хъ дв7да рабA моего2, є3лeемъ с™hмъ мои1мъ помaзахъ є3го2. И$бо рукA моS застyпитъ є3го2, и3 мhшца моS ўкрэпи1тъ є3го2: ничт0же ўспёетъ врaгъ на него2, и3 сhнъ беззак0ніz не приложи1тъ њѕл0бити є3го2. И# ссэкY t лицA є3гw2 враги2 є3гw2, и3 ненави1дzщыz є3го2 побэждY: и3 и4стина моS и3 млcть моS съ ни1мъ, и3 њ и4мени моeмъ вознесeтсz р0гъ є3гw2: и3 положY на м0ри рyку є3гw2, и3 на рэкaхъ десни1цу є3гw2. Т0й призовeтъ мS: nц7ъ м0й є3си2 ты2, бGъ м0й и3 застyпникъ спcніz моегw2. И# ѓзъ пeрвенца положY є3го2, высокA пaче царeй земнhхъ: въ вёкъ сохраню2 є3мY млcть мою2, и3 завётъ м0й вёренъ є3мY: и3 положY въ вёкъ вёка сёмz є3гw2, и3 пrт0лъ є3гw2 ћкw днjе нeба. Ѓще њстaвzтъ сhнове є3гw2 зак0нъ м0й, и3 въ судбaхъ мои1хъ не п0йдутъ: ѓще њправд†ніz мо‰ њсквернsтъ, и3 зaповэдій мои1хъ не сохранsтъ: посэщY жезл0мъ беззакHніz и4хъ, и3 рaнами непр†вды и4хъ, млcть же мою2 не разорю2 t ни1хъ, ни превреждY во и4стинэ моeй: нижE њскверню2 завёта моегw2, и3 и3сходsщихъ t ќстъ мои1хъ не tвeргусz. Е#ди1ною клsхсz њ с™ёмъ моeмъ: ѓще дв7ду солжY; Сёмz є3гw2 во вёкъ пребyдетъ, и3 прест0лъ є3гw2 ћкw с0лнце предо мн0ю, и3 ћкw лунA совершeна въ вёкъ, и3 свидётель на нб7си2 вёренъ. Тh же tри1нулъ є3си2 и3 ўничижи1лъ, негодовaлъ є3си2 помaзаннаго твоего2: разори1лъ є3си2 завётъ рабA твоегw2, њскверни1лъ є3си2 на земли2 с™hню є3гw2: разори1лъ є3си2 вс‰ њпл0ты є3гw2, положи1лъ є3си2 твє1рдаz є3гw2 стрaхъ. Расхищaху є3го2 вси2 мимоходsщіи путeмъ, бhсть поношeніе сосёдwмъ свои6мъ. Возвhсилъ є3си2 десни1цу стужaющихъ є3мY, возвесели1лъ є3си2 вс‰ враги2 є3гw2: tврати1лъ є3си2 п0мощь мечA є3гw2 и3 не заступи1лъ є3си2 є3го2 во брaни: разори1лъ є3си2 t њчищeніz є3гw2, прест0лъ є3гw2 на зeмлю повeрглъ є3си2: ўмaлилъ є3си2 дни6 врeмене є3гw2, њбліsлъ є3си2 є3го2 студ0мъ. Док0лэ, гDи, tвращaешисz въ конeцъ, разжжeтсz ћкw џгнь гнёвъ тв0й; Помzни2, кjй м0й состaвъ: є3дa бо всyе создaлъ є3си2 вс‰ сhны человёчєскіz; Кто2 є4сть человёкъ, и4же поживeтъ и3 не ќзритъ смeрти, и3збaвитъ дyшу свою2 и3з8 руки2 ѓдовы; ГдЁ сyть млcти тво‰ дрє1вніz, гDи, и4миже клsлсz є3си2 дв7ду во и4стинэ твоeй; Помzни2, гDи, поношeніе р†бъ твои1хъ, є4же ўдержaхъ въ нёдрэ моeмъ мн0гихъ kзы6къ: и4мже поноси1ша врази2 твои2, гDи, и4мже поноси1ша и3змэнeнію хрістA твоегw2. Блгcвeнъ гDь во вёкъ: бyди, бyди. |
Милості Твої, Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі. Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. Благословен Господь навіки. Амінь, амінь. |
|
Pал0мъ в7i
|
Псалом 12
|
|
Док0лэ, гDи, забyдеши мS до концA; док0лэ tвращaеши лицE твоE t менє2; Док0лэ положY совёты въ души2 моeй, бwлёзни въ сeрдцы моeмъ дeнь и3 н0щь; док0лэ вознесeтсz врaгъ м0й на мS; При1зри, ўслhши мS, гDи б9е м0й: просвэти2 џчи мои2, да не когдA ўснY въ смeрть: да не когдA речeтъ врaгъ м0й: ўкрэпи1хсz на него2. Стужaющіи ми2 возрaдуютсz, ѓще подви1жусz. Ѓзъ же на млcть твою2 ўповaхъ: возрaдуетсz сeрдце моE њ спcніи твоeмъ: воспою2 гDеви бlгодёzвшему мнЁ и3 пою2 и4мени гDа вhшнzгw. |
Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день і ніч? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, і співатиму імені Господа Всевишнього. |
|
Pал0мъ м7д
|
Псалом 44
|
|
Tрhгну сeрдце моE сл0во блaго, глаг0лю ѓзъ дэлA мо‰ цReви: љзhкъ м0й тр0сть кни1жника скоропи1сца. Красeнъ добр0тою пaче сынHвъ человёческихъ, и3зліsсz бlгодaть во ўстнaхъ твои1хъ: сегw2 рaди блгcви1 тz бGъ во вёкъ. Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй, си1льне, красот0ю твоeю и3 добр0тою твоeю: и3 налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды: и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS. Стрёлы тво‰ и3з8wщрє1ны, си1льне: лю1діе под8 тоб0ю падyтъ въ сeрдцы вр†гъ цReвыхъ. Пrт0лъ тв0й, б9е, въ вёкъ вёка: жeзлъ прaвости жeзлъ цrтвіz твоегw2. Возлюби1лъ є3си2 прaвду и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе: сегw2 рaди помaза тS, б9е, бGъ тв0й є3лeемъ рaдости пaче прич†стникъ твои1хъ. СмЂрна и3 стaкти и3 касjа t ри1зъ твои1хъ, t тsжестей слон0выхъ [t хрaмwвъ слон0выхъ], и3з8 ни1хже возвесели1ша тS. Дщє1ри царeй въ чeсти твоeй: предстA цари1ца њдеснyю тебє2, въ ри1захъ позлащeнныхъ њдёzна преиспещрeна. Слhши, дщи2, и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE, и3 забyди лю1ди тво‰ и3 д0мъ nтцA твоегw2: и3 возжелaетъ цRь добр0ты твоеS, занE т0й є4сть гDь тв0й, и3 поклони1шисz є3мY, и3 дщи2 тЂрова съ д†ры: лицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи. ВсS слaва дщeре цReвы внyтрь: р‰сны златhми њдёzна и3 преиспещрeна. Приведyтсz цRю2 дBвы в8слёдъ є3S, и4скрєнніz є3S приведyтсz тебЁ: приведyтсz въ весeліи и3 рaдованіи, введyтсz въ хрaмъ цReвъ. Вмёстw nтє1цъ твои1хъ бhша сhнове твои2: постaвиши | кнsзи по всeй земли2. ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ: сегw2 рaди лю1діе и3сповёдzтсz тебЁ въ вёкъ и3 во вёкъ вёка. |
Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. |
|
Pал0мъ рк7в
|
Псалом 122
|
|
Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2, живyщему на нб7си2. СE, ћкw џчи р†бъ въ рукY госп0дій свои1хъ, ћкw џчи рабhни въ рукY госпожи2 своеS: тaкw џчи нaши ко гDу бGу нaшему, д0ндеже ўщeдритъ ны2. Поми1луй нaсъ, гDи, поми1луй нaсъ, ћкw помн0гу и3сп0лнихомсz ўничижeніz: наипaче нап0лнисz душA нaша поношeніz гобзyющихъ и3 ўничижeніz г0рдыхъ. |
До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих. |
|
Pал0мъ рк7и
|
Псалом 128
|
|
Мн0жицею брaшасz со мн0ю t ю4ности моеS, да речeтъ ќбw ї}ль: мн0жицею брaшасz со мн0ю t ю4ности моеS, и4бо не премог0ша мS. На хребтЁ моeмъ дёлаша грBшницы, продолжи1ша беззак0ніе своE. ГDь првdнъ ссэчE вы6z грёшникwвъ. Да постыдsтсz и3 возвратsтсz вспsть вси2 ненави1дzщіи сіHна: да бyдутъ ћкw травA на здёхъ на кр0вэхъ, ћже прeжде восторжeніz и4зсше: є4юже не и3сп0лни руки2 своеS жнsй, и3 нёдра своегw2 руко‰ти собирazй: и3 не рёша мимоходsщіи: блгcвeніе гDне на вы2, благослови1хомъ вы2 во и4мz гDне. |
Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім». |
