Милості Твої, Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі. Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.

Ми́лості Твоя́, Го́споди, во вік воспою́, в род і род возвіщу́ і́стину Твою́ усти́ мої́ми. Зане́ рекл єси́: в вік ми́лость сози́ждеться, на небесі́х угото́виться і́стина Твоя́. Завіща́х заві́т ізбра́нним Мої́м, кля́хся Дави́ду, рабу́ Моєму́: до ві́ка угото́ваю сі́м'я твоє́, і сози́жду в род і род престо́л твой. Іспові́дять небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, і́бо і́стину Твою́ в Це́ркві святи́х. Я́ко кто во о́блаціх уравни́ться Го́сподеві? Уподо́биться Го́сподеві в сині́х Бо́жиїх? Бог прославля́єм в сові́ті святи́х, ве́лій і стра́шен єсть над всі́ми окре́стними Єго́. Го́споди Бо́же сил, кто подо́бен Тебі́? Си́лен єси́, Го́споди, і і́стина Твоя́ о́крест Тебе́. Ти влади́чествуєши держа́вою морсько́ю, возмуще́ніє же волн Єго́ Ти укроча́єши. Ти смири́л, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго, ми́шцею си́ли Твоєя́ расточи́л єси́ враги́ Твоя́. Твоя́ суть небеса́, і Твоя́ єсть земля́; вселе́нную і ісполне́ніє єя́ Ти основа́л єси́. Сі́вер і мо́ре Ти созда́л єси́; Фаво́р і Єрмо́н о і́мені Твоє́м возра́дуєтася. Твоя́ ми́шця с си́лою, да укріпи́ться рука́ Твоя́, і вознесе́ться десни́ця Твоя́. Пра́вда і судьба́ угото́ваніє Престо́ла Твоєго́; ми́лость і і́стина пред'і́́деті пред лице́м Твої́м. Блаже́нні лю́діє ві́дущії воскликнове́ніє: Го́споди, во сві́ті лиця́ Твоєго́ по́йдуть, і о і́мені Твоє́м возра́дуються весь день, і пра́вдою Твоє́ю вознесу́ться. Я́ко похвала́ си́ли їх Ти єси́, і во благоволе́нії Твоє́м вознесе́ться рог наш. Я́ко Госпо́днє єсть заступле́ніє, і Свята́го Ізра́їлева Царя́ на́шего. Тогда́ глаго́лалъ єси́ в виді́нії синово́м Твої́м, і рекл єси́: положи́х по́мощ на си́льнаго, вознесо́х ізбра́ннаго от люді́й Мої́х; обріто́х Дави́да, раба́ Моєго́, єле́ем святи́м Мої́м пома́зах єго́. І́бо рука́ моя́ засту́пить єго́, і ми́шця моя́ укріпи́ть єго́; нічто́же успі́єть враг на него́, і син беззако́нія не приложи́ть озло́бити єго́. І ссіку́ от лиця́ єго́ враги́ єго́, і ненави́дящия єго́ побіжду́; і і́стина Моя́ і ми́лость Моя́ с ним, і о і́мені Моє́м вознесе́ться рог єго́; і положу́ на мо́рі ру́ку єго́, і на ріка́х десни́цю єго́. Той призове́ть М'я: Оте́ць мой єси́ Ти, Бог мой і засту́пник спаcе́нія моєго́. І аз пе́рвенця положу́ єго́, висока́ па́че царе́й земни́х; в вік сохраню́ єму́ ми́лость мою́, і заві́т мой ві́рен єму́; і положу́ в вік ві́ка сі́м'я єго́, і престо́л єго́ я́ко дні́є не́ба. А́ще оста́в'ять си́нове єго́ зако́н Мой, і в судьба́х мої́х не по́йдуть, а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́ть, і за́повідій мої́х не сохраня́ть, посіщу́ жезло́м беззако́нія їх, і ра́нами непра́вди їх, ми́лость же Мою́ не разорю́ от них, ні преврежду́ во і́стині Моє́й, ніже́ оскверню́ заві́та Моєго́, і ісходя́щих от уст Мої́х не отве́ргуся. Єди́ною кля́хся о святі́м Моє́м: а́ще Дави́ду солжу́? Сі́м'я єго́ во вік пребу́деть, і престо́л єго́ я́ко со́лнце пре́до Мно́ю, і я́ко луна́ соверше́на в вік, і свиді́тель на небесі́ ві́рен. Ти же отри́нул єси́ і унічижи́л, негодова́л єси́ пома́заннаго Твоєго́; разори́л єси́ заві́т раба́ Твоєго́, оскверни́л єси́ на землі́ святи́ню єго́; разори́л єси́ вся опло́ти єго́, положи́л єси́ тве́рдая єго́ страх. Расхища́ху єго́ всі мимоходя́щії путе́м, бисть поноше́ніє сосі́дом свої́м. Возви́сил єси́ десни́цю стужа́ющих єму́, возвесели́л єси́ вся враги́ єго́; отврати́л єси́ по́мощ меча́ єго́ і не заступи́л єси́ єго́ во бра́ні; разори́л єси́ от очище́нія єго́, престо́л єго́ на зе́млю пове́ргл єси́: Ума́лил єси́ дні вре́мене єго́, облія́л єси́ єго́ студо́м. Доко́лі, Го́споди, отвраща́єшися в коне́ць, разжже́ться я́ко огнь гнів Твой; Пом'яни́, кий мой соста́в: єда́ бо всу́є созда́л єси́ вся си́ни челові́чеськія? Кто єсть челові́к, і́же поживе́ть і не у́зрить сме́рти, ізба́вить ду́шу свою́ із руки́ а́дови? Гді суть ми́лості Твоя́ дре́внія, Го́споди, ї́миже кля́лся єси́ Дави́ду во і́стині Твоє́й? Пом'яни́, Го́споди, поноше́ніє раб Твої́х, є́же удержа́х в ні́дрі моє́м мно́гих язи́к; і́мже поноси́ша вразі́ Твої́, Го́споди, і́мже поноси́ша ізміне́нію христа́ Твоєго́. Благослове́н Госпо́дь во вік! Бу́ди, бу́ди.

Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день і ніч? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, і співатиму імені Господа Всевишнього.

Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́? Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я? При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой. Просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть; да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́. Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся. Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спаcе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго.

Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.

Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця. Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік. Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне, красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́. Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих. Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́. Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х. Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих [от хра́мов слоно́вих], із ни́хже возвесели́ша Тя. Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на. Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́; і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́, і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії. Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на. Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́; приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в. Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́. Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка.

До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

К Тебі́ возведо́х о́чі мої́, Живу́щему на Небесі́. Се, я́ко о́чі раб в руку́ госпо́дій свої́х, я́ко о́чі раби́ні в руку́ госпожі́ своєя́, та́ко о́чі на́ші ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрить ни. Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, я́ко помно́гу іспо́лнихомся унічиже́нія; найпа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющих і унічиже́нія го́рдих.

Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім».

Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, да рече́ть у́бо Ізра́їль: мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, і́бо не премого́ша м'я. На хребті́ моє́м ді́лаша грі́шници, продолжи́ша беззако́ніє своє́. Госпо́дь пра́веден ссіче́ ви́я грі́шников. Да постидя́ться і возвратя́ться всп'ять всі ненави́дящії Сіо́на; да бу́дуть я́ко трава́ на здіх на кро́віх, я́же пре́жде восторже́нія і́зсше, є́юже не іспо́лни руки́ своєя́ жняй, і ні́дра своєго́ рукоя́ти собира́яй; і не рі́ша мимоходя́щії: благослове́ніє Госпо́днє на ви, благослови́хом ви во і́м'я Госпо́днє.