Pointing to thy bed, say:
O Master, Lover of mankind, is this bed to be my coffin, or wilt Thou enlighten my wretched soul with another day? Behold, the coffin lieth before me; behold, death confronteth me. I fear, O Lord, Thy judgment and the endless torments, yet I cease not to do evil. My Lord God, I continually anger Thee, and Thy most pure Mother, and all the heavenly powers, and my holy Guardian Angel. I know, O Lord, that I am unworthy of Thy love for mankind, but am worthy of every condemnation and torment. But, O Lord, whether I will it or not, save me. For to save a good man is no great thing, and to have mercy on the pure is nothing wonderful, for they are worthy of Thy mercy; but on me, a sinner, show the wonder of Thy mercy; in this reveal Thy love for mankind, lest my wickedness prevail over Thine inexpressible goodness and mercy; and order my life as Thou wilt.

Вказуючи на постіль свою, промовляй:

Владико Людинолюбче, невже цей одр мені гробом буде, чи ще окаянну мою душу освітиш світлом дня? Ось могила стоїть переді мною, ось смерть чекає на мене. Суда Твого, Господи, я боюся і муки нескінченної, але й зло творити не перестаю, Тебе, Господа мого, завжди прогнівляю і Пречисту Твою Матір, і всіх Небесних Сил, святого Ангела-Охоронителя мого. Знаю, Господи, що я недостойний людинолюбства Твого, але достойний усілякого осудження і муки. Та, Господи, хочу чи не хочу, спаси мене. Якщо праведника спасаєш – нічого у цьому надзвичайного, і якщо чистого милуєш – нічого у цьому дивного, бо вони достойні Твоєї милості, але на мені, грішному, вияви дивну Твою милість й у цьому покажи людинолюбство Твоє, і нехай не перевершить моя злоба Твою невимовну благість і милосердя, і, як Сам бажаєш, вчини діло спасіння мого.