Пророк Ілля Фесвитянин

Святий пророк Ілія належить до найшанованіших старозавітних пророків. Церковне передання називає його першим дівственником Старого Завіту. Він походив із Фесви Галаадської та народився приблизно за дев’ять століть до Різдва Христового. За переданням, у час його народження батько пророка, Совак, побачив дивне видіння: світлі мужі розмовляли з немовлям, сповивали його полум’ям і наче годували вогнем. Це стало знаком майбутнього полум’яного служіння Ілії Богові.

Ще в молоді роки пророк віддалився в пустелю, де проводив життя в молитві, пості та суворому подвижництві. До пророчого служіння він був покликаний за царювання Ахава, який разом зі своєю дружиною Єзавеллю поширював в Ізраїлі поклоніння язичницькому божеству Ваалу та відвертав народ від істинного Бога.

Господь послав Ілію до царя, щоб попередити його про майбутнє покарання. Пророк сповістив, що через відступництво Ахава та ізраїльського народу на країну прийдуть посуха і голод, які триватимуть доти, доки люди не покаються й не повернуться до Бога.

Цар не прислухався до слів пророка, і невдовзі земля справді залишилася без дощу. Почався тяжкий голод. Спочатку Ілія переховувався біля потоку Хораф, де, за Божим повелінням, ворони приносили йому їжу. Коли потік висох, пророк вирушив до Сарепти Сидонської та оселився в домі бідної вдови. За її милосердя Господь учинив чудо: борошно й олія в її домі не закінчувалися протягом усього часу голоду.

Через три з половиною роки Ілія знову прийшов до царя Ахава. Він відкрито сказав, що причиною народних бід стало відступлення від Господа та поклоніння Ваалу. Щоб показати, хто є істинним Богом, пророк запропонував зібрати народ на горі Кармел і спорудити два жертовники: один для Ваала, а другий — для Господа. Ім’я того, хто пошле вогонь із неба та прийме жертву, мало бути визнане ім’ям істинного Бога (див. Третю книгу Царств, 18:21–24).

Жерці Ваала приготували жертву й довго зверталися до свого божества, закликаючи його послати вогонь. Вони молилися від ранку до вечора, однак не отримали жодної відповіді. Тоді Ілія відновив жертовник Господній, поклав на нього дрова та жертву, а потім наказав кілька разів рясно полити все водою.

Після цього пророк звернувся до Бога з молитвою, просячи показати народові, що лише Господь є істинним Богом. Одразу з неба зійшов вогонь, який поглинув жертву, дрова, каміння жертовника і навіть воду, що наповнювала рів навколо нього. Побачивши це велике чудо, люди впали на землю, прославили Господа й визнали Його істинним Богом.

Після молитви Ілії закінчилася й тривала посуха: небо вкрилося хмарами, і на землю зійшов рясний дощ. Проте пророкові й надалі доводилося терпіти переслідування за свою ревність у служінні Богові та безстрашне викриття ідолопоклонства.

Земне життя святого Ілії завершилося незвичайним чином. Господь узяв його живим на небо у вогненній колісниці. Свідком цієї дивовижної події був його учень і наступник — святий пророк Єлисей, якому Ілія залишив свою милоть як знак передання пророчого служіння.

Через багато століть під час Преображення Господнього пророк Ілія разом із пророком Мойсеєм з’явився на горі Фавор. Вони постали перед Ісусом Христом і розмовляли з Ним про Його майбутні хресні страждання та спасіння людства.

Згідно з церковним переданням, перед Другим пришестям Христовим пророк Ілія знову з’явиться на землі, щоб закликати людей до покаяння, викривати обман антихриста і свідчити про істинну віру. Під час цього останнього служіння він прийме тілесну смерть.

До святого пророка Ілії звертаються з молитвами про зміцнення у вірі, захист від духовних спокус і обману, допомогу під час переслідувань, голоду, хвороб, бідності та інших тяжких життєвих випробувань. Його життя є прикладом безстрашності, непохитної віри та полум’яної відданості Богові.