Обранiй Богом iз роду iдолослужителiв i покликанiй до народу святого, до людей оновлених, тобi, невiсто Христова, позбавляючись тобою вiд багатьох скорбот i напастей, подячнi пiснi й хвалiння приносимо, молитвеники твої, свята i всехвальна великомученице: ти ж, маючи смiливiсть перед Господом, вiд усяких нас бiд визволяй, щоб з радiстю взивали до тебе: Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Ізбра́нной Бо́гом от ідолослужи́тельнаго ро́да і призва́нной во язи́к свят, в лю́ди обновле́нія, неві́сті Христо́ві, я́ко ізбавля́ющіїся тобо́ю от разли́чних зол і обстоя́нія, благода́рственная пі́нія і хвале́нія воспису́єм ті моли́твенници твої́, свята́я і всехва́льная великому́ченице, ти же іму́щи дерзнове́ніє ко Го́споду, от вся́ких нас бід свободи́, да с ра́достію зове́м ті:

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Ангельськи вседостойну i вселюбну чистоту непорочно зберiгши, чесна Варваро, з ангелами жити сподобилася ти; з ними ж, коли спiваєш троїчну пiсню на небi Боговi, почуй i нас, що спiваємо тобi на землi такi похвали:

Радуйся, отроковице, що Богом Отцем наперед визначено тобi бути подiбною у стражданнях до Сина Його; радуйся, бо Сином Божим, Свiтлом вiд Свiтла покликана ти з темряви до чудового свiтла вiри i благодатi Його.

Радуйся, бо покликав тебе Дух Святий, i сама ти тiлом i духом свята; радуйся, бо вiд скверни плотi й духа непорочною себе зберегла.

Радуйся, бо заручилася ти, дiво чиста, з Народженим вiд Дiви Женихом Христом; радуйся, бо земного жениха бiльше за Небесного знати не захотiла.

Радуйся, лiлеє непорочности, що серед терня iдольського проросла на землi; радуйся, цвiте чистоти, що у славi квiтнеш на небi.

Радуйся, бо в небесному саду Христовими пахощами насолоджуєшся ти; радуйся, бо спогляданням Найпрекраснiшого серед синiв людських там утiшаєшся.

Радуйся, бо шати свої вибiлила ти у кровi Агнця на землi; радуйся, бо в хорi дiв перебуваєш з Божим Агнцем на небесах.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

А́нгелов честну́ю і вселюбе́зную чистоту́ непоро́чно сохра́нши, честна́я Варва́ро, а́нгелом сожи́тельниця би́ти сподо́билася єси́, с ни́миже єгда́ поє́ши Тро́їчеськую піснь Бо́гу на Небесі́, усли́ши нас, пою́щих тебі́ на землі́ похва́льная пі́нія сія́:

Ра́дуйся, отрокови́це, Бо́гом Отце́м предуста́вленная би́ти сообра́зна в страда́нії о́бразу Си́на Єго́; ра́дуйся, Си́ном Бо́жиїм, Сві́том от Сві́та, призва́нная із тьми в чу́дний світ ві́ри і благода́ті Єго́.

Ра́дуйся, я́ко позва́вшему тя Свято́му Ду́ху, і сама́ ті́лом і ду́хом свята́ єси́; ра́дуйся, я́ко от скве́рни пло́ті і ду́ха непоро́чну тя соблюла́ єси́.

Ра́дуйся, рожде́нному от Ді́ви Жениху́ Христу́ ді́ву тя чи́стую обручи́вшая; ра́дуйся, земна́го обру́чника па́че Небе́снаго зна́ти не восхоті́вшая.

Ра́дуйся, кри́не ді́вства, посреді́ те́рнія јдольськаго прора́стший до́лі; ра́дуйся, цві́те чистоти́, в неув'яда́ємой сла́ві цвіту́щий горі́.

Ра́дуйся, в небе́сном вертогра́ді Христо́ва благоуха́нія наслажда́ющаяся; ра́дуйся, красні́йшаго па́че сино́в челові́чеських зрі́нієм та́мо утіша́ющаяся.

Ра́дуйся, убіли́вшая ри́зи твоя́ в Кро́ві А́гнчей на землі́; ра́дуйся, в ли́ці ді́вственном послі́дующая Бо́жиєму А́гнцю на Небесі́.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Бачила себе свята Варвара батьком поставленою на високiй баштi, та помишляла рукою Божою себе до Неба пiднесеною. Отак поклавши початок розумному сходженню в серцi своєму, вiд темряви до свiтла i вiд оманливих iдолiв до iстинного Бога духовно пiдiймалася, спiваючи Йому: Алилуя.

Ви́дящи свята́я Варва́ра себе́ на висо́ком столпі́ от отця́ поста́влену, помишля́ше себе́ ма́нієм Бо́жиїм к Небесі́ би́ти возводи́му. Разу́мная у́бо восхожде́нія в се́рдці своє́м поло́жши, ті́ми от тьми ко сві́ту і от преле́стних јдолов ко і́стинному Бо́гу у́мні восхожда́ше, пою́щи Єму́: Аллилу́я.

Незбагненного розумом Єдиного Творця всього творiння пiзнати прагнучи, свята дiва Варвара зi своїм розумом радилася, промовляючи: «Як можуть темнi iдоли сотворити дивогляднi свiтила небеснi, скажи менi?» Вiн же, згiдно з Пророком, вiдповiдав їй: «Усi боги народiв — бiси, Один є Бог i Господь, що сотворив небеса з усiма свiтилами».Такому твоєму розумовi, мудра дiво, дивуючись, виголошуємо:

Радуйся, розумнiша за старцiв-iдолослужителiв; радуйся, мудрiша за мудрецiв свiту цього.

Радуйся, бо тобi надвiчнi й неосяжнi тайни премудрости Своєї Бог явив; радуйся, бо тебе iстинного богослов’я Сам Бог Слово навчив.

Радуйся, бо всiх, хто на зiрках ворожить, ти розумом Христовим перевéршила; радуйся, бо яснiше за них роздивилася ти Небозвiд.

Радуйся, бо у творiннi ти, як у дзеркалi, Самого Творця побачила; радуйся, бо через сотворенi свiтила ти Несотворене Свiтло углéдiла.

Радуйся, бо нинi явно вже бачиш свiтло лиця Божого на небесах; радуйся, бо в тому свiтлi безперестанно радуєшся.

Радуйся, розумна зiрко, що сяйвом своїм лице Боже, як сонце, ясно являєш нам; радуйся, духовний мiсяцю, що нiч блукань, наче день, просвiчуєш.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Ра́зум неуразумі́нний о Єди́ном всея́ тва́рі Творці́ разумі́ти, ді́ва свята́я Варва́ра, і́щущи, бесі́доваше со свої́м си ра́зумом, глаго́ля: от те́мних куми́ров чу́дним світи́лам небе́сним ка́ко бі созда́тися мо́щно, рци мі. К не́йже он со Псало́мником рече́: всі бо́зі язи́к, бі́сове, єди́н же єсть Бог і Госпо́дь, І́же небеса́ і вся світи́ла їх сотвори́. Таково́му твоєму́, му́драя ді́во, ра́зуму див'я́щеся, глаго́лем:

Ра́дуйся, па́че ста́рець ідолослужи́тельних разу́мнійшая; ра́дуйся, па́че мудреце́в ми́ра сего́ мудрі́йшая.

Ра́дуйся, я́ко тебі́ безві́стная і та́йная прему́дрости своєя́ Бог яви́л єсть; ра́дуйся, я́ко тебе́ і́стиннаго богосло́вія Сам Бог Сло́во научи́л єсть.

Ра́дуйся, всіх звіздоче́тцев умо́м Христо́вим превозше́дшая; ра́дуйся, я́вственніє па́че о́ніх небе́сний круг прозрі́вшая.

Ра́дуйся, я́ко в тва́рі, а́ки в зерца́лі, Самаго́ Творця́ усмотрі́ла єси́; ра́дуйся, я́ко в созда́нних світи́лах Несозда́нний Світ узрі́ла єси́.

Ра́дуйся, ни́ні уже́ кромі́ зерца́ла світ лиця́ Бо́жия на Небесі́ зря́щая; ра́дуйся, тім сві́том неізрече́нно веселя́щаяся.

Ра́дуйся, у́мная звіздо́, єя́же озаре́нієм лице́ Бо́жиє, я́ко со́лнце, сві́тло нам явля́ється; ра́дуйся, ми́сленная луно́, є́юже нощ заблужде́нія я́ко день просвіща́ється.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Сила Вишнього дала тодi святiй Варварi, як колись пророковi Єзекиїлю, лице дiамантове, мiцне перед усiма iдолослужителями, щоб не убоялася вона звiрячого образу їхнього i не жахалася лютих погроз. Тому з вiдвагою мужемудра дiва взивала: «Тройцю шаную, Єдине Божество, i Їй з вiрою поклоняюся, гучним голосом спiваючи: Алилуя».

Си́ла Ви́шняго даде́ тогда́ святі́й Варва́рі, я́коже дре́влі проро́ку Ієзекі́їлю, лице́ адама́нтово, си́льно пред всі́ми ідолослужи́тельми, во є́же не убоя́тися єй от зві́рськаго лиця́ їх, ні ужаса́тися лю́таго преще́нія. Ті́мже со дерзнове́нієм мужему́дренная ді́ва взива́ше: Тро́йцю чту, Єди́но Бо́жество́, і Той ві́рою покланя́ющися, велегла́сно пою́: Аллилу́я.

Маючи Небом даровану мудрiсть, свята Варвара звернулася до будiвничих лазнi, i їм, виявляючи тайну Пресвятої Тройцi, повелiла три вiкна у лазнi зробити. «Якщо, — говорить, — iдолослужителi вуста мають i не оспiвують слави Iстинного Бога, то камiння у цiй стiнi з трьома вiкнами, мов трьома вустами, хай свiдчить, що Один є Бог, у Тройцi Святiй, Якого все творiння прославляє i поклоняється Йому». За таку мудрiсть, свята Варваро, прийми оцю похвалу:

Радуйся, бо у тривiконнiй лазнi ти купiль хрещення в iм’я Пресвятої Тройцi зобразила; радуйся, бо в купелi води й Духа, додавши i крови твоєї мученицької, себе омила ти.

Радуйся, бо трьома вiкнами ти темряву безбожности, супротивну Тройцi Святiй, прогнала; радуйся, бо через три вiкна ти свiтло Троїчне ясно побачила.

Радуйся, бо крiзь тi три вiкна зглянулося на тебе Сонце Правди, що на третiй день засяяло з гробу; радуйся, бо крiзь них тобi засяяв день Троїчного спасiння.

Радуйся, бо серце своє Єдиному в Тройцi Боговi ти завжди мала вiдкритим; радуйся, бо почуття свої перед спокусами трьох ворогiв — плотi, свiту й диявола — мiцно закрила ти.

Радуйся, бо в душi твоїй три духовних вікна — вiру, надію й любов — улаштувала ти; радуйся, бо через тi три вiкна при Троїчному Божествi за три днi збудовану Церкву Тiла Христового ти побачила.

Радуйся, бо тобi три iєрархiї ангельськi Небеса вiдкривають; радуйся, бо тебе Небеснi оселi Троїчнi радiсно приймають.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Іму́щи свята́я Варва́ра сви́ше да́нную себі́ му́дрость, востече́ к ді́лателем ба́ні оте́чеськия, і о́нім проявля́я та́йну Святи́я Тро́йці, повелі́ три о́кна в ба́ні устро́їти. А́ще, рече́, ідолослужи́теліє уста́ і́муть і не глаго́лють сла́ви і́стиннаго Бо́га, то ка́менния в сей ба́ні сті́ни треми́ о́кнами, а́ки треми́ устна́ми, да свиді́тельствують, я́ко Єди́н єсть Бог, в Тро́йці Святі́й от всея́ тва́рі сла́вимий і покланя́ємий. За таково́є у́бо мудрова́ніє, свята́я Варва́ро, прийми́ похвалу́ сію́:

Ра́дуйся, в трео́конной ба́ні купі́ль свята́го креще́нія, во і́м'я Тро́йці Пресвяти́я, ізобрази́вшая; ра́дуйся, в купі́лі води́ і Ду́ха, к сим же і кро́ве твоєя́ му́ченичеськия, тебе́ ізми́вшая.

Ра́дуйся, я́ко треми́ о́кнами тьму многобо́жія, Тро́йці Святі́й проти́внаго, прогна́ла єси́; ра́дуйся, я́ко о́кнами треми́ світ Тро́їчеський я́сно узрі́ла єси́.

Ра́дуйся, я́ко ті́ми треми́ о́кнами призрі́ на тя Со́лнце Пра́вди, тридне́вно возсія́вшеє от гро́ба; ра́дуйся, я́ко ті́ми тебі́ возсія́ день Тро́їчеськаго спасе́нія.

Ра́дуйся, се́рдце твоє́ Єди́ному в Тро́йці Бо́гу всегда́ отве́рсто імі́вшая; ра́дуйся, чу́вства твоя́ пред бра́нію тріє́х враго́в, пло́ті, ми́ра і дия́вола, крі́пко заключи́вшая.

Ра́дуйся, я́ко в душі́ твоє́й три ми́сленная о́кна, ві́ри, наде́жди і любве́, устро́їла єси́; ра́дуйся, я́ко ті́ми треми́ о́кнами при Тро́їчеськом Бо́жестві́ треми́ де́ньми воздви́женную Ті́ла Христо́ва Це́рков усмотрі́ла єси́.

Ра́дуйся, я́ко тебі́ Небеса́ от тріє́х ієра́рхій а́нгельських отверзо́шася; ра́дуйся, я́ко тебе́ го́рнія оби́телі Тро́їчеськія ра́достно прия́ша.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Буря великої лютi батька твого, що дихав злобою i вбивством, загримiла над храмом душi твоєї, свята Варваро, але не змогла його похитнути, бо вiн заснований був на твердому каменi вiри Христової, на ньому ж ти, мудра дiво, непорушно стояла й Iсусу Христу, Який укрiпляв тебе, пiсню спiвала: Алилуя.

Бу́ря я́рости ве́лія отця́ твоєго́, ди́шущаго преще́нієм і уби́йством, возшуме́ на храм душі́ твоєя́, свята́я Варва́ро, но того́ не возмо́же поколеба́ти, основа́н бо бі на тве́рдом ві́ри Христо́ви ка́мені, на не́мже ти, му́драя ді́во, неподви́жимо стоя́щи, укріпля́ющему тя Ісу́су Христу́ піснь воспіва́ла єси́: Аллилу́я.

Почувши вiд тебе, мудрої дочки, нечуванi слова про Святу Тройцю, батько твiй Дiоскор, як гаспид глухий, закрив вуха свої i, на подобу змiїну з жалом отруйним, кинувся з гострим мечем, щоб убити тебе, але ти, невiсто Христова Варваро, наслiдуючи Жениха твого Iсуса, Який утiкав вiд меча Iродового, втiкала вiд меча Дiоскорового, бажаючи серце його вiд лютi звiриної до любовi батькiвської навернути. Ми ж розумну твою втечу так ушановуємо:

Радуйся, блаженна, бо тебе вигнано з дому земного заради правди; радуйся, багата в Бога, позбавлена батькiвських багатств ради Христа.

Радуйся, бо твоє зубожiння є Царством Небесним; радуйся, бо тобi уготовано скарби вiчних благ.

Радуйся, словесне ягнятко, бо вiд злого вовка мучителя ти до Пастиря Доброго — Христа — прибiгла; радуйся, бо у двiр праведних овець Його, що по правицi стоять, ти увiйшла.

Радуйся, незлобива голубко, бо вiд земного крука пiд покров Небесного Орла прилетiла ти; радуйся, бо пiд захистом крил Його пристановище добре знайшла собi.

Радуйся, Небесного Отця дочко почесна, бо земним батьком з безчестям на смерть гнаною ти була; радуйся, бо вiд Безсмертного Господа Слави життя вiчне зi славою ти прийняла.

Радуйся, бо такого життя i нам завжди бажаєш тисвоїм пiклуванням; радуйся, щира за нас до Бога молитвенице.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Сли́шав от тебе́, му́дрия дще́рі, оте́ць твой Діоско́р несли́шанная о Святі́й Тро́йці словеса́, я́ко а́спід глухи́й затка́ у́ші своя́ і по подо́бію змії́ну с жа́лом ядоно́сним, устреми́ся со о́стрієм меча́ на твоє́ уби́йство; но ти, неві́сто Христо́ва Варва́ро, подража́ющи Жениха́ Твоєго́ Ісу́са, біжа́вшаго от меча́ І́родова, бі́гала єси́ от меча́ Діоско́рова, жела́ющи се́рдце єго́ от зві́рськия я́рости в любо́в оте́чеськую обрати́ти. Ми же разу́мноє твоє́ бі́гство зва́нії почита́єм си́ми:

Ра́дуйся, блаже́нная, ізгна́нная із до́му земна́го пра́вди ра́ди; ра́дуйся, бога́тая в Бо́га, лише́нная оте́чеських бога́тств Христа́ ра́ди.

Ра́дуйся, я́ко твоєго́ обнища́нія єсть Ца́рствіє Небе́сноє; ра́дуйся, я́ко тебі́ угото́вася ві́чних благ сокро́вище.

Ра́дуйся, слове́сная а́гнице, от зла́го во́лка мучи́теля к до́брому Па́стирю Христу́ прибі́гшая; ра́дуйся, во двор пра́ведних ове́ць Єго́, одесну́ю стоя́щих, вше́дшая.

Ра́дуйся, незло́бивая голуби́це, от земна́го вра́на в покро́в Небе́снаго Орла́ прелеті́вшая; ра́дуйся, в кро́ві крилу́ Єго́ до́брий тебі́ покро́в обрі́тшая.

Ра́дуйся, Небе́снаго Отця́ дщи честна́я, я́ко от земна́го роди́теля с безче́стієм на смерть гони́ма била́ єси́; ра́дуйся, я́ко от Безсме́ртнаго Го́спода Сла́ви в жизнь ві́чную со сла́вою прия́та єси́.

Ра́дуйся, тоя́жде і нам жи́зні присножела́ющая хода́тайце; ра́дуйся, прилі́жная о нас к Бо́гу моли́твеннице.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Богом керованiй зiрцi була ти подiбною, свята великомученице Варваро: бiгла бо перед батьком твоїм, потаємно настановляючи його на шлях, що веде до Праведного Сонця, Котре вiд Дiви засяяло, — Христа Бога. Але, заслiпнувши душевними очима, i тiлесними вiн тебе не побачив. I пробiгла ти крiзь гору кам’яну, що за велiнням Божим перед тобою розступилася, i заховалася вiд очей його у печерi, i звiдти оспiвувала Бога, взиваючи: Алилуя.

Боготе́чной звізді́ била́ єси́ подо́бна, свята́я великому́ченице Варва́ро: біжа́щи бо пред отце́м твої́м, наставля́ла єси́ того́ та́їнственні на путь, веду́щий ко Пра́ведному Солнцю, от Ді́ви возсія́вшему, Христу́ Бо́гу. Оба́че он душе́внима осліпле́н очи́ма, а́біє і тіле́снима не узрі́ тя пред собо́ю біжа́щую: ти бо сквозі́ ка́менную, тебі́ велі́нієм Бо́жиїм разступи́вшуюся го́ру проше́дши, скри́лася єси́ от о́чію єго́ в ка́менній пеще́рі, да от среди́ ка́менія, я́ко пти́ця, даси́ глас Бо́гу, воспіва́ющи: Аллилу́я.

Бачили тебе пастухи, пасучи вiвцi на горi, як ти серед каміння ховалася, i, дивуючись, говорили: «Хто це словесне ягнятко i вiд якого вовка ховається?» Та ось Дiоскор, лютiший вiд вовка, на гору вибiг i тебе, що переховувалася там, знайшов та, схопивши за дiвочi коси твої, потягнув до свого дому жорстоким шляхом, на якому тебе, вiрнi, зустрiчаємо такими вiтаннями:

Радуйся, бо молодому оленю на горах ароматських уподiбнилась ти; радуйся, бо не земне, а небесне сходження, поклавши на серце собi, полюбила.

Радуйся, бо погибельної ями iдолослужiння уникла ти; радуйся, бо зiйшла на гору належного Тройцi поклонiння.

Радуйся, бо крiзь камiнь пройшла ти, тiкаючи вiд гонiння скам’янiлого серця; радуйся, бо серед каміння Камiнь Христа, що стверджує тебе, ти знайшла.

Радуйся, бо в печеру кам’яну увiйшла ти, щоб побачити Христа, до гробу кам’яного покладеного; радуйся, бо вже бачиш Його на Престол iСлави.

Радуйся, бо волосся голови твоєї за Христа, Котрий пильнує, щоб i волосина з голови людської не пропала, вирване було на землi; радуйся, бо Христом воно було вiддане, щоб увiнчати тебе на Небесах.

Радуйся, бо волосся своє ти кров’ю на землi, наче квiтами, збагрянила; радуйся, бо заплéтення скривавленого волосся твого на вiнець золотий обернула. Радуйся,

Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Ви́дівше тя па́стиріє, верху́ гори́ о́вці пасу́щії, в ка́мені кри́ющуюся, дивля́хуся, глаго́люще: что сія́ слове́сная а́гниця; ко́єго во́лка бі́гаєть? І се Діоско́р, па́че во́лка люті́йший, востече́ на го́ру, і тебе́ та́мо кри́ющуюся обрі́ть, і похи́тив за діви́чеськия твоя́ власи́, влеча́ше ко своєму́ до́му по жесто́кому путі́, на не́мже тя ві́рнії сріта́єм приві́тствії си́ми:

Ра́дуйся, младо́му єле́ню на гора́х арома́тських уподо́бившаяся; ра́дуйся, го́рняя, па́че до́льних восхожде́нія в се́рдці твоє́м полага́ющи, возлюби́вшая.

Ра́дуйся, ізби́вшая поги́бельнаго ідолослуже́нія ро́ва; ра́дуйся, на го́ру Тро́їчеськаго поклоне́нія восте́кшая.

Ра́дуйся, сквозі́ ка́меніє проше́дшая, от каменносе́рдаго бі́гающи гоне́нія; ра́дуйся, среді́ ка́менія Ка́мень Христа́, утвержда́ющаго тя, обрі́тшая.

Ра́дуйся, в пеще́ру ка́менную вше́дшая, ви́діти Ісу́са во гро́бі ка́менном би́вша положе́нна; ра́дуйся, уже́ Того́ ви́дящая на Престо́лі Сла́ви сідя́ща.

Ра́дуйся, я́ко власи́ глави́ твоєя́, за Христа́ храня́щаго, да і влас глави́ челові́ческия не поги́бнеть, істо́ргани суть на землі́; ра́дуйся, я́ко ті́ї от Христа́ ізочте́ні суть ко увінча́нію на Небесі́.

Ра́дуйся, власи́ твоя́ кро́вію до́лі, я́ко цвіта́ми, обагри́вшая; ра́дуйся, заплете́ніє власо́в твої́х окровавле́нних в віне́ць тебі́ злати́й обрати́вшая.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.

Проповiдникам богоносним i апостолам Христовим смiливо уподiбнившись, перед мучителями проповiдувала ти Христа, iстинного Бога; заради Нього лютi рани вiд грубих волосяниць i гострих черепкiв, що ними боляче розтирали тебе, мужньо перетерпiла ти, свята Варваро. Пiсля цього в темницi, де ув’язнили тебе, наче у свiтлицi, у Христi Iсусi торжествувала ти, спiваючи Йому: Алилуя.

Пропові́дником богоно́сним, апо́столом Христо́вим, поревнова́вши дерзнове́нно, пред лице́м мучи́телей пропові́дала єси́ Христа́, і́стиннаго Бо́га; і Єго́ ра́ди лю́тия ра́ни, власяни́ми ру́би і о́стрим чре́пієм болі́зненно потира́ємия, му́жественно претерпі́ла єси́, свята́я Варва́ро. Та́же в темни́цю всажде́на, в ней а́ки в черто́зі о Христі́ Ісу́сі ликова́ла єси́, пою́щи Єму́: Аллилу́я.

Засвiтив усерцi твоєму сяйво iстинного богорозумiння, засвiтив i в очах твоїх свiтло Божественного лиця Свого Христос Господь: Вiн бо, як любий Жених твiй, опiвночi до тебе, непорочної Своєї невiсти, у темницю прийшовши, милостиво тебе вiдвiдав, зцiлив вiд ран i свiтлiстю лиця Свого невимовно душу твою звеселив, нас же, вiрних, навчив спiвати тобi так:

Радуйся, бо за Христа, що перетерпiв побиття, нещадно били тебе; радуйся, бо, перетерпiвши удари, ти невидимого ворога вбила.

Радуйся, бо рани Господа твого на тiлi своєму носила ти; радуйся, вiд усiх ран Тим Самим Господом зцiлена.

Радуйся, бо Сам Господь, Свiтло свiтовi, тобi, ув’язненiй у темницi, Себе явив; радуйся, бо Сам Лiкар душ i тiл тебе, хвору, вiдвiдав.

Радуйся, бо через земну в’язницю ти в Небесний Чертог свiтло увiйшла; радуйся, бо з крови твоєї весiльне вбрання собi виткала.

Радуйся, бо тобою вiд багатьох ран грiшники зцiляються; радуйся, бо тобою вiд усiх хвороб тi, хто з вiрою тебе прикликають, уздоровлюються.

Радуйся, вiд грiховних пут скора визволителько; радуйся, ран многоболiсних добра цiлителько.

Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна.

Возсія́вий в се́рдці твоє́м просвіще́ніє і́стиннаго Богоразу́мія, возсія́ і во очесі́х твої́х світ Боже́ственнаго лиця́ Своєго́ Христо́с Госпо́дь: Той бо, я́ко возлю́бленний твой жени́х, в полу́нощі к тебі́, непоро́чній Своє́й неві́сті, в темни́цю прише́д, любе́зно тя посіти́, от ран ісціли́, і сві́тлостію лиця́ Своєго́ неізрече́нно ду́шу твою́ возвесели́, нас же ві́рних научи́ пі́ти тебі́ сицева́я:

Ра́дуйся, за страда́вшаго біє́ніє Христа́ неща́дно біє́нная; ра́дуйся, біє́нія терпі́нієм неви́димаго врага́ уби́вшая.

Ра́дуйся, я́зви Го́спода твоєго́ на ті́лі твоє́м носи́вшая; ра́дуйся, от всіх язв, ті́мжде Го́сподем, на ті́лі твоє́м ісціле́вшая.

Ра́дуйся, я́ко Сам Госпо́дь, Світ ми́ра, тебі́, в темни́ці би́вшей, Себе́ яви́л єсть; ра́дуйся, я́ко Сам душі́ і ті́ла Врач, тебе́, больну́ю, посіти́л єсть.

Ра́дуйся, чрез земну́ю темни́цю в Небе́сний черто́г сві́тло вше́дшая; ра́дуйся, от крове́й твої́х бра́чную тебі́ оде́жду істка́вшая.

Ра́дуйся, я́ко тобо́ю от мно́гих ран грі́шнії ісціля́ються; ра́дуйся, я́ко тобо́ю от всіх болі́зней с ві́рою тя призива́ющії уздравля́ються.

Ра́дуйся, уз гріхо́вних ско́рая ріши́тельнице; ра́дуйся, язв многозло́бних до́брая ціле́бнице.

Ра́дуйся, Варва́ро, неві́сто Христо́ва прекра́сная.