|
Акафіст святій великомучениці Варварі
|
Ґкafістъ с™ёй великомч7нцэ варвaрэ.
|
|
|
|
|
Кондак 1
|
Кондaкъ №.
|
|
Обранiй Богом iз роду iдолослужителiв i покликанiй до народу святого, до людей оновлених, тобi, невiсто Христова, позбавляючись тобою вiд багатьох скорбот i напастей, подячнi пiснi й хвалiння приносимо, молитвеники твої, свята i всехвальна великомученице: ти ж, маючи смiливiсть перед Господом, вiд усяких нас бiд визволяй, щоб з радiстю взивали до тебе: Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна. |
И#збрaнной бGомъ t їдwлослужи1тельнагw р0да и3 призвaнной во kзhкъ с™ъ, въ лю1ди њбновлeніz, невёстэ хrт0вэ, ћкw и3збавлsющіисz тоб0ю t разли1чныхъ ѕHлъ и3 њбстоsніz, бlгодaрствєннаz пBніz и3 хвалє1ніz восписyемъ ти2 моли1твєнницы твои2, с™az и3 всехвaльнаz великомч7нце, тh же и3мyщи дерзновeніе ко гDу, t всsкихъ нaсъ бёдъ свободи2, да съ рaдостію зовeмъ ти2: Рaдуйсz, варвaро, невёсто хrт0ва прекрaснаz. |
|
Ікос 1
|
Јкосъ №.
|
|
Ангельськи вседостойну i вселюбну чистоту непорочно зберiгши, чесна Варваро, з ангелами жити сподобилася ти; з ними ж, коли спiваєш троїчну пiсню на небi Боговi, почуй i нас, що спiваємо тобi на землi такi похвали: Радуйся, отроковице, що Богом Отцем наперед визначено тобi бути подiбною у стражданнях до Сина Його; радуйся, бо Сином Божим, Свiтлом вiд Свiтла покликана ти з темряви до чудового свiтла вiри i благодатi Його. Радуйся, бо покликав тебе Дух Святий, i сама ти тiлом i духом свята; радуйся, бо вiд скверни плотi й духа непорочною себе зберегла. Радуйся, бо заручилася ти, дiво чиста, з Народженим вiд Дiви Женихом Христом; радуйся, бо земного жениха бiльше за Небесного знати не захотiла. Радуйся, лiлеє непорочности, що серед терня iдольського проросла на землi; радуйся, цвiте чистоти, що у славi квiтнеш на небi. Радуйся, бо в небесному саду Христовими пахощами насолоджуєшся ти; радуйся, бо спогляданням Найпрекраснiшого серед синiв людських там утiшаєшся. Радуйся, бо шати свої вибiлила ти у кровi Агнця на землi; радуйся, бо в хорi дiв перебуваєш з Божим Агнцем на небесах. Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна. |
ЃгGлwвъ чcтнyю и3 вселюбeзную чистотY непор0чнw сохрaнши, чтcнaz варвaро, ѓгGлwмъ сожи1тельница бhти спод0биласz є3си2, съ ни1миже є3гдA поeши трbческую пёснь бGу на нб7си2, ўслhши нaсъ, пою1щихъ тебЁ на земли2 похв†льнаz пBніz сі‰: Рaдуйсz, nтрокови1це, бGомъ nц7eмъ пред8устaвленнаz бhти соoбрaзна въ страдaніи џбразу сн7а є3гw2: рaдуйсz, сн7омъ б9іимъ, свётомъ t свёта, призвaннаz и3з8 тмы2 въ чyдный свётъ вёры и3 бlгодaти є3гw2. Рaдуйсz, ћкw позвaвшему тS с™0му д¦у, и3 самA тёломъ и3 д¦омъ с™A є3си2: рaдуйсz, ћкw t сквeрны пл0ти и3 дyха непор0чну тS соблюлA є3си2. Рaдуйсz, рождeнному t дв7ы женихY хrтY дв7у тS чи1стую њбручи1вшаz: рaдуйсz, земнaгw њбрyчника пaче нбcнагw знaти не восхотёвшаz. Рaдуйсz, крjне двcтва, посредЁ тeрніz јдwльскагw прорaстшій д0лэ: рaдуйсz, цвёте чcтоты2, въ неувzдaемой слaвэ цвэтyщій горЁ. Рaдуйсz, въ нбcномъ вертогрaдэ хrт0ва бlгоухaніz наслаждaющаzсz: рaдуйсz, краснёйшагw пaче сынHвъ чlвёческихъ зрёніемъ тaмw ўтэшaющаzсz. Рaдуйсz, ўбэли1вшаz ри6зы тво‰ въ кр0ви ѓгнчей на земли2: рaдуйсz, въ ли1цэ дёвственномъ послёдующаz б9іему ѓгнцу на нб7си2. Рaдуйсz, варвaро, невёсто хrт0ва прекрaснаz. |
|
Кондак 2
|
Кондaкъ в7.
|
|
Бачила себе свята Варвара батьком поставленою на високiй баштi, та помишляла рукою Божою себе до Неба пiднесеною. Отак поклавши початок розумному сходженню в серцi своєму, вiд темряви до свiтла i вiд оманливих iдолiв до iстинного Бога духовно пiдiймалася, спiваючи Йому: Алилуя. |
Ви1дzщи с™az варвaра себE на выс0комъ столпЁ t nтцA постaвлену, помышлsше себE мaніемъ б9іимъ къ нб7си2 бhти возводи1му. Разyмнаz ќбw восхождє1ніz въ сeрдцэ своeмъ пол0жши, тёми t тмы2 ко свёту и3 t прелeстныхъ јдwлwвъ ко и4стинному бGу ќмнэ восхождaше, пою1щи є3мY: Ґллилyіа. |
|
Ікос 2
|
Јкосъ в7.
|
|
Незбагненного розумом Єдиного Творця всього творiння пiзнати прагнучи, свята дiва Варвара зi своїм розумом радилася, промовляючи: «Як можуть темнi iдоли сотворити дивогляднi свiтила небеснi, скажи менi?» Вiн же, згiдно з Пророком, вiдповiдав їй: «Усi боги народiв — бiси, Один є Бог i Господь, що сотворив небеса з усiма свiтилами».Такому твоєму розумовi, мудра дiво, дивуючись, виголошуємо: Радуйся, розумнiша за старцiв-iдолослужителiв; радуйся, мудрiша за мудрецiв свiту цього. Радуйся, бо тобi надвiчнi й неосяжнi тайни премудрости Своєї Бог явив; радуйся, бо тебе iстинного богослов’я Сам Бог Слово навчив. Радуйся, бо всiх, хто на зiрках ворожить, ти розумом Христовим перевéршила; радуйся, бо яснiше за них роздивилася ти Небозвiд. Радуйся, бо у творiннi ти, як у дзеркалi, Самого Творця побачила; радуйся, бо через сотворенi свiтила ти Несотворене Свiтло углéдiла. Радуйся, бо нинi явно вже бачиш свiтло лиця Божого на небесах; радуйся, бо в тому свiтлi безперестанно радуєшся. Радуйся, розумна зiрко, що сяйвом своїм лице Боже, як сонце, ясно являєш нам; радуйся, духовний мiсяцю, що нiч блукань, наче день, просвiчуєш. Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна. |
Рaзумъ неуразумённый њ є3ди1номъ всеS твaри творцЁ разумёти дёва с™az варвaра и4щущи, бесёдоваше со свои1мъ си2 рaзумомъ, гlz: t тeмныхъ кумjрwвъ чyднымъ свэти1ламъ нб7снымъ кaкw бЁ создaтисz м0щно, рцы2 ми2. Къ нeйже џнъ со pал0мникомъ речE: вси2 б0зи kзы6къ, бёсове, є3ди1нъ же є4сть бGъ и3 гDь, и4же нб7сA и3 вс‰ свэти1ла и4хъ сотвори2. Таков0му твоемY, мyдраz дв7о, рaзуму дивsщесz, глаг0лемъ: Рaдуйсz, пaче стaрєцъ їдwлослужи1тельныхъ разyмнэйшаz: рaдуйсz, пaче мудрецє1въ мjра сегw2 мудрёйшаz. Рaдуйсz, ћкw тебЁ безвBстнаz и3 т†йнаz премyдрости своеS бGъ kви1лъ є4сть: рaдуйсz, ћкw тебE и4стиннагw бGосл0віz сaмъ бGъ сл0во научи1лъ є4сть. Рaдуйсz, всёхъ ѕвэздочeтцєвъ ўм0мъ хrт0вымъ превозшeдшаz: рaдуйсz, ћвственнэе пaче џнэхъ нбcный крyгъ прозрёвшаz. Рaдуйсz, ћкw въ твaри, ѓки въ зерцaлэ, самагw2 творцA ўсмотрёла є3си2: рaдуйсz, ћкw въ создaнныхъ свэти1лахъ несоздaнный свётъ ўзрёла є3си2. Рaдуйсz, нhнэ ўжE кромЁ зерцaла свётъ лицA б9іz на нб7си2 зрsщаz: рaдуйсz, тёмъ свётомъ неизречeннw веселsщаzсz. Рaдуйсz, ќмнаz ѕвэздо2, є3sже њзарeніемъ лицE б9іе, ћкw сlнце, свётлw нaмъ kвлsетсz: рaдуйсz, мhсленнаz луно2, є4юже н0щь заблуждeніz ћкw дeнь просвэщaетсz. Рaдуйсz, варвaро, невёсто хrт0ва прекрaснаz. |
|
Кондак 3
|
Кондaкъ G.
|
|
Сила Вишнього дала тодi святiй Варварi, як колись пророковi Єзекиїлю, лице дiамантове, мiцне перед усiма iдолослужителями, щоб не убоялася вона звiрячого образу їхнього i не жахалася лютих погроз. Тому з вiдвагою мужемудра дiва взивала: «Тройцю шаную, Єдине Божество, i Їй з вiрою поклоняюся, гучним голосом спiваючи: Алилуя». |
Си1ла вhшнzго дадE тогдA с™ёй варвaрэ, ћкоже дрeвлэ прbр0ку їезекjилю, лицE ґдамaнтово, си1льно пред8 всёми їдwлослужи1тельми, во є4же не ўбоsтисz є4й t ѕвёрскагw лицA и4хъ, ни ўжасaтисz лю1тагw прещeніz. Тёмже со дерзновeніемъ мужемyдреннаz дв7а взывaше: трbцу чтY, є3ди1но б9ество2, и3 т0й вёрою покланsющисz, велеглaснw пою2: Ґллилyіа. |
|
Ікос 3
|
Јкосъ G.
|
|
Маючи Небом даровану мудрiсть, свята Варвара звернулася до будiвничих лазнi, i їм, виявляючи тайну Пресвятої Тройцi, повелiла три вiкна у лазнi зробити. «Якщо, — говорить, — iдолослужителi вуста мають i не оспiвують слави Iстинного Бога, то камiння у цiй стiнi з трьома вiкнами, мов трьома вустами, хай свiдчить, що Один є Бог, у Тройцi Святiй, Якого все творiння прославляє i поклоняється Йому». За таку мудрiсть, свята Варваро, прийми оцю похвалу: Радуйся, бо у тривiконнiй лазнi ти купiль хрещення в iм’я Пресвятої Тройцi зобразила; радуйся, бо в купелi води й Духа, додавши i крови твоєї мученицької, себе омила ти. Радуйся, бо трьома вiкнами ти темряву безбожности, супротивну Тройцi Святiй, прогнала; радуйся, бо через три вiкна ти свiтло Троїчне ясно побачила. Радуйся, бо крiзь тi три вiкна зглянулося на тебе Сонце Правди, що на третiй день засяяло з гробу; радуйся, бо крiзь них тобi засяяв день Троїчного спасiння. Радуйся, бо серце своє Єдиному в Тройцi Боговi ти завжди мала вiдкритим; радуйся, бо почуття свої перед спокусами трьох ворогiв — плотi, свiту й диявола — мiцно закрила ти. Радуйся, бо в душi твоїй три духовних вікна — вiру, надію й любов — улаштувала ти; радуйся, бо через тi три вiкна при Троїчному Божествi за три днi збудовану Церкву Тiла Христового ти побачила. Радуйся, бо тобi три iєрархiї ангельськi Небеса вiдкривають; радуйся, бо тебе Небеснi оселi Троїчнi радiсно приймають. Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна. |
И#мyщи с™az варвaра свhше дaнную себЁ мdрость, востечE къ дёлателємъ бaни nтeческіz, и3 џнэмъ проzвлsz тaйну с™hz трbцы, повелЁ три2 џкна въ бaнэ ўстр0ити. Ѓще, речE, їдwлослужи1теліє ўстA и4мутъ и3 не глаг0лютъ слaвы и4стиннагw бGа, то кaменныz въ сeй бaнэ стёны треми2 џкнами, ѓки треми2 ўстнaми, да свидётельствуютъ, ћкw є3ди1нъ є4сть бGъ, въ трbцэ с™ёй t всеS твaри слaвимый и3 покланsемый. за таков0е u5бо мудровaніе, с™az варвaро, пріими2 похвалY сію2: Рaдуйсz, въ треo1конной бaнэ купёль с™aгw кRщeніz, во и4мz трbцы прес™hz, и3зoбрази1вшаz: рaдуйсz, въ купёли воды2 и3 д¦а, къ си1мъ же и3 кр0ве твоеS мyченическіz, тебE и3змhвшаz. Рaдуйсz, ћкw треми2 џкнами тмY многоб0жіz, трbцэ с™ёй проти1внагw, прогнaла є3си2: рaдуйсz, ћкw џкнами треми2 свётъ трbческій ћснw ўзрёла є3си2. Рaдуйсz, ћкw тёми треми2 џкнами призрЁ на тS сlнце прaвды, триднeвнw возсіsвшее t гр0ба: рaдуйсz, ћкw тёми тебЁ возсіS дeнь трbческагw спасeніz. Рaдуйсz, с®це твоE є3ди1ному въ трbцэ бGу всегдA tвeрсто и3мёвшаz: рaдуйсz, ч{вства тво‰ пред8 брaнію тріeхъ врагHвъ, пл0ти, мjра и3 діaвола, крёпкw заключи1вшаz. Рaдуйсz, ћкw въ души2 твоeй три2 мhслєннаz џкна, вёры, надeжды и3 любвE, ўстр0ила є3си2: рaдуйсz, ћкw тёми треми2 џкнами при трbческомъ б9ествЁ треми2 дeньми воздви1женную тёла хrт0ва цRковь ўсмотрёла є3си2. Рaдуйсz, ћкw тебЁ нб7сA t тріeхъ їерaрхій ѓгGльскихъ tверз0шасz: рaдуйсz, ћкw тебE гHрніz nби1тєли трbчєскіz рaдостнw пріsша. Рaдуйсz, варвaро, невёсто хrт0ва прекрaснаz. |
|
Кондак 4
|
Кондaкъ д7.
|
|
Буря великої лютi батька твого, що дихав злобою i вбивством, загримiла над храмом душi твоєї, свята Варваро, але не змогла його похитнути, бо вiн заснований був на твердому каменi вiри Христової, на ньому ж ти, мудра дiво, непорушно стояла й Iсусу Христу, Який укрiпляв тебе, пiсню спiвала: Алилуя. |
Бyрz ћрости вeліz nтцA твоегw2, дhшущагw прещeніемъ и3 ўбjйствомъ, возшумE на хрaмъ души2 твоеS, с™az варвaро, но тогw2 не возм0же поколебaти: њсновaнъ бо бЁ на твeрдомъ вёры хrт0вы кaмени, на нeмже ты2, мyдраz дв7о, неподви1жимw стоsщи, ўкрэплsющему тS ї}су хrтY пёснь воспэвaла є3си2: Ґллилyіа. |
|
Ікос 4
|
Јкосъ д7.
|
|
Почувши вiд тебе, мудрої дочки, нечуванi слова про Святу Тройцю, батько твiй Дiоскор, як гаспид глухий, закрив вуха свої i, на подобу змiїну з жалом отруйним, кинувся з гострим мечем, щоб убити тебе, але ти, невiсто Христова Варваро, наслiдуючи Жениха твого Iсуса, Який утiкав вiд меча Iродового, втiкала вiд меча Дiоскорового, бажаючи серце його вiд лютi звiриної до любовi батькiвської навернути. Ми ж розумну твою втечу так ушановуємо: Радуйся, блаженна, бо тебе вигнано з дому земного заради правди; радуйся, багата в Бога, позбавлена батькiвських багатств ради Христа. Радуйся, бо твоє зубожiння є Царством Небесним; радуйся, бо тобi уготовано скарби вiчних благ. Радуйся, словесне ягнятко, бо вiд злого вовка мучителя ти до Пастиря Доброго — Христа — прибiгла; радуйся, бо у двiр праведних овець Його, що по правицi стоять, ти увiйшла. Радуйся, незлобива голубко, бо вiд земного крука пiд покров Небесного Орла прилетiла ти; радуйся, бо пiд захистом крил Його пристановище добре знайшла собi. Радуйся, Небесного Отця дочко почесна, бо земним батьком з безчестям на смерть гнаною ти була; радуйся, бо вiд Безсмертного Господа Слави життя вiчне зi славою ти прийняла. Радуйся, бо такого життя i нам завжди бажаєш тисвоїм пiклуванням; радуйся, щира за нас до Бога молитвенице. Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна. |
Слhшавъ t тебє2, мyдрыz дщeри, nтeцъ тв0й діоск0ръ неслhшаннаz њ с™ёй трbцэ словесA, ћкw ѓспідъ глухjй заткA ќши сво‰ и3 по под0бію ѕміи1ну съ жaломъ kдон0снымъ, ўстреми1сz со џстріемъ мечA на твоE ўбjйство: но ты2, невёсто хrт0ва варвaро, подражaющи женихA твоего2 ї}са, бэжaвшаго t мечA и4родова, бёгала є3си2 t мечA діоск0рова, желaющи сeрдце є3гw2 t ѕвёрскіz ћрости въ люб0вь nтeческую њбрати1ти. Мh же разyмное твоE бёгство звaніи почитaемъ си1ми: Рaдуйсz, бlжeннаz, и3згнaннаz и3з8 д0му земнaгw прaвды рaди: рaдуйсz, богaтаz въ бGа, лишeннаz nтeческихъ богaтствъ хrтA рaди. Рaдуйсz, ћкw твоегw2 њбнищaніz є4сть цrтвіе нбcное: рaдуйсz, ћкw тебЁ ўгот0васz вёчныхъ бл†гъ сокр0вище. Рaдуйсz, словeснаz ѓгнице, t ѕлaгw в0лка мучи1телz къ д0брому пaстырю хrтY прибёгшаz: рaдуйсz, во дв0ръ прaведныхъ nвeцъ є3гw2, њдеснyю стоsщихъ, вшeдшаz. Рaдуйсz, неѕл0биваz голуби1це, t земнaго врaна въ покр0въ нбcнагw nрлA прелетёвшаz: рaдуйсz, въ кр0вэ крилY є3гw2 д0брый тебЁ покр0въ њбрётшаz. Рaдуйсz, нбcнагw nц7A дщи2 чтcнaz, ћкw t земнaгw роди1телz съ безчeстіемъ на смeрть гони1ма былA є3си2: рaдуйсz, ћкw t безсмeртнагw гDа слaвы въ жи1знь вёчную со слaвою пріsта є3си2. Рaдуйсz, тоsжде и3 нaмъ жи1зни присножелaющаz ходaтаице: рaдуйсz, прилёжнаz њ нaсъ къ бGу моли1твеннице. Рaдуйсz, варвaро, невёсто хrт0ва прекрaснаz. |
|
Кондак 5
|
Кондaкъ є7.
|
|
Богом керованiй зiрцi була ти подiбною, свята великомученице Варваро: бiгла бо перед батьком твоїм, потаємно настановляючи його на шлях, що веде до Праведного Сонця, Котре вiд Дiви засяяло, — Христа Бога. Але, заслiпнувши душевними очима, i тiлесними вiн тебе не побачив. I пробiгла ти крiзь гору кам’яну, що за велiнням Божим перед тобою розступилася, i заховалася вiд очей його у печерi, i звiдти оспiвувала Бога, взиваючи: Алилуя. |
БGотeчной ѕвэздЁ былA є3си2 под0бна, с™az великомyченице варвaро: бэжaщи бо пред8 nтцeмъ твои1мъ, наставлsла є3си2 того2 тaинственнэ на пyть, ведyщій ко првdному сlнцу, t дв7ы возсіsвшему, хrтY бGу. Nбaче џнъ душeвныма њслэплeнъ nчи1ма, ѓбіе и3 тэлeсныма не ўзрё тz пред8 соб0ю бэжaщую: тh бо сквозЁ кaменную, тебЁ велёніемъ б9іимъ разступи1вшуюсz г0ру прошeдши, скрhласz є3си2 t џчію є3гw2 въ кaменнэй пещeрэ, да t среды2 кaменіz, ћкw пти1ца, дaси глaсъ бGу, воспэвaющи: Ґллилyіа. |
|
Ікос 5
|
Јкосъ є7.
|
|
Бачили тебе пастухи, пасучи вiвцi на горi, як ти серед каміння ховалася, i, дивуючись, говорили: «Хто це словесне ягнятко i вiд якого вовка ховається?» Та ось Дiоскор, лютiший вiд вовка, на гору вибiг i тебе, що переховувалася там, знайшов та, схопивши за дiвочi коси твої, потягнув до свого дому жорстоким шляхом, на якому тебе, вiрнi, зустрiчаємо такими вiтаннями: Радуйся, бо молодому оленю на горах ароматських уподiбнилась ти; радуйся, бо не земне, а небесне сходження, поклавши на серце собi, полюбила. Радуйся, бо погибельної ями iдолослужiння уникла ти; радуйся, бо зiйшла на гору належного Тройцi поклонiння. Радуйся, бо крiзь камiнь пройшла ти, тiкаючи вiд гонiння скам’янiлого серця; радуйся, бо серед каміння Камiнь Христа, що стверджує тебе, ти знайшла. Радуйся, бо в печеру кам’яну увiйшла ти, щоб побачити Христа, до гробу кам’яного покладеного; радуйся, бо вже бачиш Його на Престол iСлави. Радуйся, бо волосся голови твоєї за Христа, Котрий пильнує, щоб i волосина з голови людської не пропала, вирване було на землi; радуйся, бо Христом воно було вiддане, щоб увiнчати тебе на Небесах. Радуйся, бо волосся своє ти кров’ю на землi, наче квiтами, збагрянила; радуйся, бо заплéтення скривавленого волосся твого на вiнець золотий обернула. Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна. |
Ви1дэвше тS пaстыріе, верхY горы2 џвцы пасyщіи, въ кaмени крhющуюсz, дивлsхусz, глаг0люще: что2 сіS словeснаz ѓгница; к0егw в0лка бёгаетъ; И# сE діоск0ръ, пaче в0лка лютёйшій, востечE на г0ру, и3 тебE тaмw крhющуюсz њбрётъ, и3 похи1тивъ за дэви1чєскіz тво‰ власы6, влечaше ко своемY д0му по жест0кому пути2, на нeмже тS вёрніи срэтaемъ привётствіи си1ми: Рaдуйсz, млад0му є3лeню на горaхъ ґрwмaтскихъ ўпод0бившаzсz: рaдуйсz, гHрнzz, пaче д0лнихъ восхождeніz въ с®цэ твоeмъ полагaющи, возлюби1вшаz. Рaдуйсz, и3збhвшаz поги1бельнагw їдwлослужeніz р0ва: рaдуйсz, на г0ру трbческагw поклонeніz востeкшаz. Рaдуйсz, сквозЁ кaменіе прошeдшаz, t каменносeрдагw бёгающи гонeніz: рaдуйсz, средЁ кaменіz кaмень хrтA, ўтверждaющаго тS, њбрётшаz. Рaдуйсz, въ пещeру кaменную вшeдшаz, ви1дэти ї}са во гр0бэ кaменномъ бhвша положeнна: рaдуйсz, ўжE того2 ви1дzщаz на прест0лэ слaвы сэдsща. Рaдуйсz, ћкw власы2 главы2 твоеS, за хrтA хранsщаго, да и3 влaсъ главы2 человёческіz не поги1бнетъ, и3ст0ргани сyть на земли2: рaдуйсz, ћкw тjи t хrтA и3зочтeни сyть ко ўвэнчaнію на нб7си2. Рaдуйсz, власы2 тво‰ кр0вію д0лэ, ћкw цвэтaми, њбагри1вшаz: рaдуйсz, заплетeніе власHвъ твои1хъ њкровавлeнныхъ въ вэнeцъ тебЁ златhй њбрати1вшаz. Рaдуйсz, варвaро, невёсто хrт0ва прекрaснаz. |
|
Кондак 6
|
Кондaкъ ѕ7.
|
|
Проповiдникам богоносним i апостолам Христовим смiливо уподiбнившись, перед мучителями проповiдувала ти Христа, iстинного Бога; заради Нього лютi рани вiд грубих волосяниць i гострих черепкiв, що ними боляче розтирали тебе, мужньо перетерпiла ти, свята Варваро. Пiсля цього в темницi, де ув’язнили тебе, наче у свiтлицi, у Христi Iсусi торжествувала ти, спiваючи Йому: Алилуя. |
Проповёдникwмъ бGон0снымъ, ґпcлwмъ хrт0вымъ, поревновaвши дерзновeннw, пред8 лицeмъ мучи1телей проповёдала є3си2 хrтA и4стиннаго бGа: и3 є3гw2 рaди лю̑тыz р†ны, власzнhми рyбы и3 џстрымъ чрeпіемъ болёзненнw потирaємыz, мyжественнw претерпёла є3си2, с™az варвaро. Тaже въ темни1цу всаждeна, въ нeй ѓки въ черт0зэ њ хrтЁ ї}сэ ликовaла є3си2, пою1щи є3мY: Ґллилyіа. |
|
Ікос 6
|
Јкосъ ѕ7.
|
|
Засвiтив усерцi твоєму сяйво iстинного богорозумiння, засвiтив i в очах твоїх свiтло Божественного лиця Свого Христос Господь: Вiн бо, як любий Жених твiй, опiвночi до тебе, непорочної Своєї невiсти, у темницю прийшовши, милостиво тебе вiдвiдав, зцiлив вiд ран i свiтлiстю лиця Свого невимовно душу твою звеселив, нас же, вiрних, навчив спiвати тобi так: Радуйся, бо за Христа, що перетерпiв побиття, нещадно били тебе; радуйся, бо, перетерпiвши удари, ти невидимого ворога вбила. Радуйся, бо рани Господа твого на тiлi своєму носила ти; радуйся, вiд усiх ран Тим Самим Господом зцiлена. Радуйся, бо Сам Господь, Свiтло свiтовi, тобi, ув’язненiй у темницi, Себе явив; радуйся, бо Сам Лiкар душ i тiл тебе, хвору, вiдвiдав. Радуйся, бо через земну в’язницю ти в Небесний Чертог свiтло увiйшла; радуйся, бо з крови твоєї весiльне вбрання собi виткала. Радуйся, бо тобою вiд багатьох ран грiшники зцiляються; радуйся, бо тобою вiд усiх хвороб тi, хто з вiрою тебе прикликають, уздоровлюються. Радуйся, вiд грiховних пут скора визволителько; радуйся, ран многоболiсних добра цiлителько. Радуйся, Варваро, невiсто Христова прекрасна. |
Возсіsвый въ с®цэ твоeмъ просвэщeніе и4стиннагw бGоразyміz, возсіS и3 во nчесёхъ твои1хъ свётъ б9eственнагw лицA своегw2 хrт0съ гDь: т0й бо, ћкw возлю1бленный тв0й жени1хъ, въ полyнощи къ тебЁ, непор0чнэй своeй невёстэ, въ темни1цу пришeдъ, любeзнw тS посэти2, t рaнъ и3сцэли2, и3 свётлостію лицA своегw2 неизречeннw дyшу твою2 возвесели2, нaсъ же вёрныхъ научи2 пёти тебЁ сицев†z: Рaдуйсz, за страдaвшаго біeніе хrтA нещaднw біeннаz: рaдуйсz, біє1ніz терпёніемъ неви1димаго врагA ўби1вшаz. Рaдуйсz, ћзвы гDа твоегw2 на тёлэ твоeмъ носи1вшаz: рaдуйсz, t всёхъ ћзвъ, тёмжде гDемъ, на тёлэ твоeмъ и3сцэлeвшаz. Рaдуйсz, ћкw сaмъ гDь, свётъ мjра, тебЁ въ темни1цэ бhвшей себE kви1лъ є4сть: рaдуйсz, ћкw сaмъ души2 и3 тёла врaчъ, тебE больнyю посэти1лъ є4сть. Рaдуйсz, чрез8 земнyю темни1цу въ нбcный черт0гъ свётлw вшeдшаz: рaдуйсz, t кровeй твои1хъ брaчную тебЁ nдeжду и3сткaвшаz. Рaдуйсz, ћкw тоб0ю t мн0гихъ рaнъ грёшніи и3сцэлsютсz: рaдуйсz, ћкw тоб0ю t всёхъ болёзней съ вёрою тS призывaющіи ўздравлsютсz. Рaдуйсz, ќзъ грэх0вныхъ ск0раz рэши1тельнице: рaдуйсz, ћзвъ многоѕл0бныхъ д0браz цэлeбнице. Рaдуйсz, варвaро, невёсто хrт0ва прекрaснаz. |
