Меню ▼
Зміст ▼
Архангельське Євангеліє, 1092р :

Євангеліє від Марка →
Євангеліє від Матфея
Євангеліє від Матфея
Глава 1
Глава 1
1
1
Книгы р9ства iс7ъ хв7а. сн7а авраамова. Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
2
2
авраамъ роди исаака. исакъ же роди иякова. ияковъ же роди юдU и братию ѥго. Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його;
3
3
иUда же роди фаресz. и зара. t fамары. фаресъ же роди ездрома. ездромъ же роди. иwрама. Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;
4
4
иwрамъ же роди. аминадама. аминадамъ же роди. наасона. наасонъ же роди. Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона;
5
5
вооза t рахавы. воозъ же роди. овида t рUфы. wвидъ же роди. иесеа. Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея;
6
6
иосэи же роди дв7да цrz. дв7дъ же роди соломона t Uрииня. Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої;
7
7
соломонъ же роди ровоама. ровоамъ же роди. авиа. авиа же роди. аса. Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу;
8
8
асаасъ же роди. иосафата. иосафатъ же роди. иоарама. иоарамъ же роди. wзию. Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію;
9
9
озия же роди иоаfама. иоӢfамъ же роди езекию. Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;
10
10
иезекиа же роди манасию. манасия же роди. амоса. амосъ же роди. иосию. Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію;
11
11
иwсия же роди. иохонию. и братию ѥгw. Въ преселѥниѥ вавµлоньское. Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського.
12
12
по преселѥнии же вавилоньсцэмь. иохониа же роди. салафиила. салафиилъ же роди. зоровавеля. По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля;
13
13
зоровавель же роди авиUда. авиUдъ же роди. елиакима. елиакимъ же роди. азора. Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора;
14
14
азоръ же роди. садока. садокъ же роди. ахима. ахимъ же роди. елиUда. Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда;
15
15
елиUдъ же роди елеазара. елеазаръ же роди матъfана. матъfанъ же роди. iакова. Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова;
16
16
яковъ же роди. иwсифа. мUжа мр7иина. иж нѥя же родисz iс7 нарицаѥмыи х©ъ. Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом.
17
17
всэхъ же родъ. t аврама. до дв7да роди д7i. и t дв7да до преселѥния вавилоньскааго. роди д7i. и t преселѥния вавилоньскааго. до х©а. роди. д7i. Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
18
18
иcµ хв7о же рж©тво сице бэ. обрUчени бо бывъши м™ри ѥго мр7ии иосифови. преже даже не сънzстасz. обрэтесz въ чревэ имUщи t д¦а с™а. Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
19
19
иосифъ же мUжь ѥя. правьдьнъ сы. и не хотz обличити ѥя. въсхотэ таи пUстити ю. Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
20
20
иосифU же мыслzщю се. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz ѥмU гlя. иосифе сн7U дв7двъ. не Uбоисz прияти жены твоѥя мр7ия. рожьшеѥ бо сz въ нѥи. t д¦а ст7а ѥ ѥсть. Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
21
21
родить же сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7ъ. тъ сп©еть люди своя t грэхъ ихъ. Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
22
22
се же все быc. да събUдеть реченое отъ Gа прbркмъ гlющемь. Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
23
23
се дэвая въ чревэ прииметь. и родить сн7ъ. и нарекUть имя емU емманUилъ. ѥже ѥсть съказаѥмо съ нами б7ъ. ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог.
24
24
въставъ же иосифъ t съна. сътвори яко же повелэ ѥмU. ан7глъ гн7ь. и приятъ женU свою. Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою.
25
25
и не знаяше ѥя. доньде же родить сн7ъ свои пьрвэньць. и наречеть имя ѥмU исUсъ. І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
Глава 2
Глава 2
1
1
i©U рожьшюсz въ виfлеомэ иUдеисцэмь. въ дн7и ирода цrz. се вълъсви t въстокъ придоша. въ иер©лмъ Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:
2
2
гlще. къде ѥсть рождиисz цrь иUдеискъ. видэхомъ бо звэздU ѥго. иа въстоцэ. идохомъ поклонитьсz ѥмU. де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
3
3
слышавъ же иродъ цrь съмzтесz. и вьсь иер©лмъ съ нимь. Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
4
4
и събьравъ архиереа и книжьникы людьскыя. въпрашаше я. къде х©ъ ражаѥтьсz. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?
5
5
они же рекоша ѥмU. въ виfлеомэ иUдеисцэмь. тако бо писано есть прbркмь. Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
6
6
и ты виfлеоме землѥ июдова. ничимь же мьньши ѥси въ вLкхъ. июдовахъ. ис тебе бо изидеть члв7къ. иже Uпасеть люди моя изlя. і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.
7
7
тъгда иродъ. таи призвавъ вълхвы. испыта t нихъ. время явльшеѥсz звэзды. Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
8
8
и посълавъ я въ виfлеомъ рече. шьдъше испытаите. извэстьно о отрочати. ѥгда же обрzщете възвэстите ми. да и азъ шьдъ поклонюсz ѥмU. и tвьрзше съкровища своя.* і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
9
9
они же послUшавъше цrz идоша. и се звэзда юже видэша на въстоцэ. и ідzше предь ними. доньдеже пришьдъши ста вьрхU иде же бэ отроча. Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
10
10
видэвъше же звэздU. въздрадовашасz радостию великою зэло. Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
11
11
и въшьдъше въ храминU. видэша отроча. съ мр7иѥю м™рью ѥго. и падъше поклонишасz ѥмU. и отъвьрзъше съкровища своя. принесоша ѥмU дары. злато. и ливанъ. и змµрнU. І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
12
12
и то приимъше въ сънэ. не възвратишасz къ иродU. нъ инэмь пUтьмь. tидоша въ странU свою. І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
13
13
Oшьдъшемъ вълхвомъ. се анGлъ гн7ь въ сънэ явисz иосифU гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и бэжи въ егµптъ. и бUди тU. дондеже ти рекU. хощеть бо иродъ искати отрочате. да и погUбить. Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
14
14
онъ же въставъ поя отроча. и м™рь ѥго нощию. и отиде въ егµптъ. Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
15
15
и бэ тU до Uмьртвия иродова. да събUдетьсz реченоѥ t Gа. прbркъмь гlющемь. t егµпта възвахъ сн7ъ мои. і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
16
16
тъгда иродъ яко порUганъ быc. t вълхвъ. разгнэвасz зэло. и пославъ изби отрокы сUщая въ виfлеомэ. и въ всэхъ предэлэхъ ѥя. и t двою лэтU ѥже испыта t вълхвъ. Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
17
17
тъгда събыcсz реченоѥ прbркмь иеремиемь. гlющемь. Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:
18
18
глаc въ рамэ слышанъ бысть. и плачь и рыданиѥ. и въпль многъ. рахиль плачющю чадъ своихъ. и не хотzше сz Uтэшити яко не сUть. голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
19
19
Оµмьршю же иродови. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz иосифU въ егµптэ. Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті
20
20
гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и изиди въ землю из7лѥвU. изьмроша бо искUщеи дш7а отрочатэ. і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.
21
21
онъ же въставъ поя отроча и м™рь ѥго. и въниде въ землю из7левU. Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.
22
22
слышавъ же яко архела цр7ствUѥть въ иUдеи. въ ирода мэсто. оц7а своѥго. и Uбоясz тамо ити. вэсть же пріимъ въ сънэ. tиде въ странU галилеискU. Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.
23
23
и пришьдъ въселисz. въ градъ нарицаѥмыи назареfь. да събудетьсz реченоѥ прbркмь. яко назареfь наречетьсz. І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.
Глава 3
Глава 3
1
1
Въ оно вреұ. приде иwанъ крс7тль проповэдая въ пUстыни. иUдеисцэ. У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,
2
2
и гlя покаитесz. приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сноѥ. і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.
3
3
сь Uбо ѥсть реченыи исаиемь прbркмь глю7щемь. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго. Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
4
4
самъ же иwанъ. имzше ризU t власъ вельблUжь. и поясъ Uсниянъ о чреслэхъ ѥго. эдь же ѥго прUзи и медъ дивии. Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий.
5
5
тъгда исъхожаше къ нѥмU въ иеrлмъ и всz июдеѩ. і всz страиа іерданьска. Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
6
6
и крс7тzхUсz t нѥго. въ иерданэ. исповэдающе грэхы своя. І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
7
7
видэвъ же многы фарисеа. и садUкеа. грzдUща на крьщениѥ ѥго. рече имъ. ищадия ехиднова. кто съказа вамъ бэжати t грzдUщааго гнэва. А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8
8
сътворите Uбо плодъ достоинъ покаяния. Створіть же плід, достойний покаяння.
9
9
и не начинаите гл™и въ себе. оц7а имамъ. авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ t камения сего. въдвигнUти чада авраамU. І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
10
10
Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо. не творzщеѥ плода добра. посэкаѥтьсz и въ огнь въмещетьсz. бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
11
11
азъ Uбо крьщаю вы водою. въ покаяниѥ. грzдыи же по мнэ крэплии мене ѥсть. ѥмU же нэсмь достоинъ. сапогU отрэшити възвUзы ѥго. тъ вы крьстить д¦мь ст7ымь. и wгньмь. Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
12
12
ѥмуже лопата въ рѫку ѥго и потрэбить гумьно своѥ и събереть пьшеницѭ въ житницѭ а плэвы съжежеть огньмь негасимыимь. Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
13
13
Въ оно вреұ. приде iс7 t галилеа. на иерданъ къ iw7нU кр©титъсz t нѥго. Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
14
14
iw7нъ же възбраняше ѥмU гlя. азъ требUю t тебе кр©титисz али ты идеши къ мънэ. Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
15
15
tвэща iс7 и рече къ нѥмU остани ныня. тако бо подобно намъ ѥстъ. испълнити всzкU правьдU. Тъгда остави и. Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.
16
16
крьщь же сz iс7. възиде абиѥ t воды. и се tвьрзошасz ѥмU нб7са. и видэ д¦ъ б9ии съходzщь. яко голUбь идUщь на нь. І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
17
17
и се глаc съ нб7се гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же бlговолихъ. І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
Глава 4
Глава 4
1
1
Въ оно вреұ. възведенъ быc д¦ъмь. въ пUстыню искUситъсz t диавола. Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол.
2
2
и постивъсz дн7ии. м7. и нощии. м7. послэдь же възалка. І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
3
3
и пристUпль искUситель рече ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. рьци камениѥ се да хлэби бUдUть. І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало.
4
4
онъ же tвэщавъ рече къ нѥмU. писано ѥсть не о хлэбэ ѥдиномь живъ бUдеть чл7вкъ. нъ о всzкомь гlэ. исъходzщиихъ изъ Uстъ б9ии. Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
5
5
тъгда пояты и дияволъ. въ с™ыи градъ. и постави и на вратэ цр7квьнэмь. Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму,
6
6
и ре? ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. вьрзисz низъ. писано бо ѥсть. яко англbмъ своимъ заповэсть о тебе. и на рUкU възьмUть тz. да не къгда о камень претъкънеши ногы своѥя. та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
7
7
рече ѥмU iс7. пакы. писано ѥсть. не искUсиши. Gа б7а твоѥго. Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого.
8
8
Пакы пояты и диаволъ. на горU высокU зэло. и показа ѥмU всz цр7ствия мира и славU ихъ. Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
9
9
и рече ѥмU всz си дамь тебе. аще падъ поклонишисz. та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені.
10
10
тъгда рече ѥмU iс7ъ. иди за мz сотоно. писано бо ѥсть. го7µ бо7µ твоѥмU поклонішисz. и томU ѥдиномU послUжіши. Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
11
11
тъгда остави и диаволъ. и се анъгlи пристUпиша. и слUжаху ѥмU. Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
12
12
Въ оно+. слышавъ iс7. яко iw7нъ преданъ быc. tиде въ галилею. Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї.
13
13
оставивъ назареfъ. пришьдъ въ капернаUмъ. помориѥ предэлэхъ. завлонихъ. и невъfалимлихъ. І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
14
14
да събUдетьсz реченоѥ исаиемь прbркмь. щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить:
15
15
земля завълоня. и земля невfалимля. пUть морz. об онъ полъ ердаиа. галилея языкъ. земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників.
16
16
Людиѥ сэдzщеи въ тьмэ. видэша свэтъ велии. и сэдzщеи въ тьмэ. и въ сэни съмьртьнэи. свэтъ въсья имъ. Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм.
17
17
отътолэ начатъ iс7 проповэдати и гlти. покаитесz приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сьноѥ. Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
18
18
Въ оно+. ходzи iс7ъ при мори галилэистэмь. видэ дъва брата. симона нарицzѥмааго петра. и андрэя брата ѥго. въмэтающа мрэжz въ море. Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
19
19
и рече има грzдэта по мънэ. и сътворю ва ловьцz чlвкомъ. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
20
20
она же абиѥ. оставльшz мрэжz по немь идоста. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним.
21
21
и прэшьдъ tтUдU Uзьрэ ина дъва брата. иякова зеведеова. иоана брата ѥго въ корабли. съ оц7мь зеведеовъмь ѥю. завzзающа мрэжа своя. и възъва я. І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
22
22
она же абиѥ оставльшz корабль и оц7z своѥго по немь идоста. Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
23
23
и прохождааше вьсµ галилэю iс7ъ. Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥванGлие цrтвия. нцэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
24
24
и изиде слухъ ѥго по вьсеи сµрии и приведошz ѥму вьсz болzщаz различьны недѫгы и страстьми одрьжимыѭѩ и бэсьныѩ и мэсzчьныѩ и ослаблѥныѩ жилами и исцэли ѩ. І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
25
25
и по нѥмь идошz народи мънози отъ галилеѩ и декаполеа и отъ иерусалима и иудеѩ и съ оного полу иордана. І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
Глава 5
Глава 5
1
1
Uзьрэвъ же народъ мъногъ възиде на горѫ и яко сэде пристѫпишz къ нѥму ученици ѥго. Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
2
2
и отъврьзъ уста своя учааше ѩ глаголѩ: І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3
3
блажени нищии духъмь яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
4
4
блажени плачѫщеисz яко ти утэшzть сz. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5
5
блажени кротции яко ти наслэдzть землѭ. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
6
6
блажени алъчѫщеи и жаждѫщеи правьды яко ти насытzтьсz. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
7
7
блажени милостивии яко ти помиловани бѫдѫть. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8
8
блажени чистии сьрьдьцьмь яко ти бога узьрzть. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9
9
блажени съмиряѭщеи яко ти сынове божии нарекѫть сz. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10
10
блажени изгънании правьды ради яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
11
11
блажени ѥсте ѥгда поносzть вамъ и ижденѫть и рекѫтъ вьсякъ зълъ глалолъ на вы лъжѫще мене ради. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
12
12
радуите сz и веселите сz яко мьзда ваша мънога ѥсть на небесехъ. тако бо изгънаша пророкы иже бэшz прэжде васъ. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
13
13
вы ѥсте соль земли. аще же соль обуяѥть чимь осолить сz. ни къ чесому же бѫдетъ кътому нъ да исыпана бѫдеть вънъ и попираѥма чловэкы. Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
14
14
вы ѥсте свэтъ вьсему миру. не можеть градъ укрыти сz врьху горы стоѩ. Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
15
15
ни въжагаѭть свэтильника и поставляѭть ѥго подъ спѫдъмь нъ на свэщьницэ да свэтить въсэмъ иже въ храминэ сѫть. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
16
16
тако да просвэтить сz свэтъ вашь прэдъ человэкы да узьрzть ваша добраѩ дэла и прославzть отьца вашего иже ѥсть на небесехъ. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17
17
не мьните яко придохъ разоритъ закона или пророкъ. не придохъ разоритъ нъ наплънитъ. Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
18
18
аминь глаголѭ вамъ: доньдеже прэидеть небо и землѩ иота ѥдина или ѥдина чрьта не прэидеть отъ закона доньдеже вьсѩ бѫдѫть. Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
19
19
иже бо разорить ѥдинѫ заповэдии сихъ малыихъ и научить тако чловэкы мьнии наречеть сz въ царьствии небесьнэемь. а иже сътворить и научить сь великъ наречеть сz въ царьствии небесьнэемь. Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
20
20
глаголѭ бо вамъ яко аще избудеть правьда ваша паче кънижьникъ и фарасэи не имате вънити въ царьство небесьноѥ. Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
21
21
слышасте яко речено бысть древьниимь: не убиѥши иже бо убиѥть повиньнъ ѥсть сѫду. Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
22
22
азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ гнэваѩ сz на брата своѥго без ума повиньнъ ѥсть сѫду. иже бо речеть брату своѥму рака повиньнъ ѥсть съньмищу. а иже речеть буѥ повиньнъ ѥсть геонэ огньнэи. Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
23
23
аще убо принесеши даръ твои къ олътарю и ту помzнеши яко братъ твои имать нэчьто на тz Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
24
24
остави ту даръ твои прэдъ олътарьмъ и шьдъ прэжде съмири сz съ братъмь своимь и тъгда пришьдъ принесеши даръ твои. залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
25
25
буди увэщаѩ сz съ сѫпьръмь своимь скоро доньдеже ѥси на пѫти съ нимь да не прэдасть тебе сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и въ тьмьницѫ въвьрьжеть тz. Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
26
26
аминъ глаголѭ тебэ: не изидеши отътѫду доньдеже въздаси послэдьнии кодрантъ. Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
27
27
слышасте яко речено бысть древьниимъ: не прэлюбы сътвориши. Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
28
28
азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ иже възьрить на женѫ съ похотиѭ уже любы сътвори съ неѭ въ срьдьци своѥмь. А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29
29
аще же око твоѥ десноѥ съблажняѥть тz изми ѥ и врьзи отъ тебе. унѥ бо ти ѥсть да погибнетъ ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ бѫдетъ въврьжено въ геонѫ. Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
30
30
и аще десная твоя рѫка съблажняѥть тz усэци ѭ и вьрзи отъ себе. унѥ бо ти ѥсть да погыбнеть ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ идеть въ геонѫ. І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
31
31
речено же бысть: иже аще пустить женѫ своѭ да дасть ѥи кънигы распустьныѩ. Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
32
32
азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ пущаѩ женѫ своѭ развэ словесе любодэаньнааго творить ѭ прэлюбы дэяти. и иже подъбэгѫ поѥмлѥть прэлюбы творить. А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
33
33
Пакы слышасте яко речено бысть древьниимь: не въ лъжѫ кльнеши сz. въздаси же господеви клzтвы твоѩ. Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
34
34
азъ же глаголѭ вамъ не клzти сz отинѫдъ. ни небъмь яко прэстолъ ѥсть божии. А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
35
35
ни землеѭ яко подъножиѥ ѥсть ногама ѥго. ни иерусалимъмь яко градъ ѥсть великааго царя. ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
36
36
ни главоѭ своѥѭ кльни сz яко не можеши власа ѥдиного бэла ли чрьна сътворити. І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
37
37
бѫди же слово ваше еи еи и ни ни. лихоѥ сею отъ неприязни ѥсть. Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.
38
38
слышасте яко речено бысть: око за око и зѫбъ за зѫбъ. Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.
39
39
азъ же глаголѭ вамъ не противити сz зълу. нъ аще къто тz ударить въ деснѫѭ ланитѫ обрати ѥму и другѫѭ. А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу.
40
40
и хотzщууму сѫдъ прияти съ тобоѭ и ризѫ твоѭ възzти отъпусти ѥму и срачицѫ твоѭ. І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку.
41
41
и аще къто поиметь тz по силэ попьрище ѥдино иди съ нимь дъвэ. І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
42
42
просzщеомU U тебе даи. и хотzщааго t тебе даяти не възирати. Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
43
43
слышасте яко речено ѥсть. възлюбиши ближьнzаго своѥго. и възненавидиши врага своѥго. Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
44
44
азъ же гlю вамъ. любите врагы вашz. бlгословите кльнUщая вы добро творите ненавидzщиихъ васъ. молите за творzщая вамъ напасти. изгонzщая вы бlгословите. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
45
45
да бUдете сн7ове оц7z вашего иже ѥсть на нб7сьхъ. яко сlнце своѥ сияѥть. на зълыя и на бlгыя. и дъждить на правьдьныя и на не правьдьныя. щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
46
46
аще любите любzщая вы кUю мьздU имате. не мьздоимьци ли то же творzть. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
47
47
аще цэлUѥте врагы ваша. тъкмо что лихо творите. не мьздоимьци ли то же творzть. І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
48
48
бUдэте съвьршени. яко и оц7ь вашь нб7сьскыи съвьршенъ ѥсть. Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
Глава 6
Глава 6
1
1
Рече г7ь вънимаите млcтынz ваша. не творите предъ члв7кы. да видими ими бд7ете аще ли же ни мьзды не имате t оцz вашего иже есть на нб7сьхъ. Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
2
2
ѥгда бо твориши млcтыню. не въстрѫби предъ собою. яко Uпокрыти творzть въ съньмищихъ. и въ стьгнахъ. да прославzтьсz t члв7къ. аминъ гlю вамъ въсприимѫть мьздѫ свою. Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
3
3
тебэ же творzщу милостынѭ да не чуѥть шуица твоя чьто творить десница твоя. У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
4
4
да бѫдеть милостыни твоя въ таинэ и отьць твои видzи въ таинэ въздасть тебэ явэ. щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
5
5
и ѥгда молиши сz не бѫди яко лицемэри. яко любzть на съборищихъ и въ стьгнахъ и на распѫтиихъ стоѭще молити сz да явzть сz чловэкомъ. амин глаголѭ вамъ яко въсприѥмлѭть мьздѫ своѭ. І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
6
6
ты же ѥгда молишисz въниди въ клэть твою. и затвори двьри своя. и помолисz оц7ю твоѥмѫ въ таинэ и оц7ь твои видzи тz въ таинэ. въздасть тебе явэ. Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
7
7
молzще же сz не лихо гlэте. яко и язычьници. мьнzть бо сz яко въ мънозэ гlании своемь Uслышани бд7ѫть. А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
8
8
не подобитесz Uбо имъ. вэсть бо оц7ь вашь ихъ же трэбUете. прэже прошения вашего. Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
9
9
сице Uбо молитесz вы. О§е нашь иже на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ. Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
10
10
да придеть цrтвиѥ твоѥ. да бUдеть волz твоя. ака на нб7си и на земли. нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
11
11
хлэбъ нашь на сUщьныи дн7ь. даи намъ днcь. Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
12
12
и остави намъ дългы нашz. яко и мы оставлzѥмъ дължьникомъ нашимъ. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
13
13
и не въведи иасъ въ напасть. нъ избави ны t неприязии. яко твоѥ ѥсть цrтво. и сила и слава оц7а и сн7а и с™го д¦а въ вэкы ами=. Рече Gь. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
14
14
tпѫщаите члв7кмъ съгрэшения ихъ. и tпUстнть вамъ оц7ь вашь нб7сныи. Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
15
15
аще ли не tпѫщаѥте чл+комъ съгрэшения ихъ. ни оц7ь вашь не tпѫстить вамъ съгрэшении вашихъ. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
16
16
ѥгда же поститесz. не бд7эте яко лицемэри сэтѫющесz. просмражають бо лица своя. да быша сz явили члв7кмъ постzщесz. аминъ гlю вамъ. яко въсприимѫть мьздU свою. Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
17
17
ты же постzсz. помажи главѫ свою. и лице своѥ Uмыи. Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
18
18
да не явишисz члв7кмъ постz. нъ оц7ю твоемѫ иже есть въ таинэ. и оц7ь твои видzи тz въ таинэ въздасть тебе явэ. щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
19
19
не съкрываите же себе съкровищь на земли. идеже чьрвь и тьлz тьлить. идеже татиѥ подъкопавають и крадѫть. Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
20
20
съкрываите же себе съкровища на нб7се. идеже ни чьрвь ни тьлz тьлить. идеже татиѥ нѥ подъкопають ни крадUть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
21
21
идеже бо ѥсть съкровище ваше. тU ѥсть и ср7дце ваше. бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
22
22
свэтильникъ тэлU ѥсть око. аще Uбо бUдеть око твоѥ просто вьсе тэло твоѥ свэтло бUдетъ. Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
23
23
аще ли око твоѥ лUкаво бUдетъ. и вьсе тэло твоѥ тьмьно бUдеть. аще Uбо свэтъ иже въ тебэ тьма ѥсть. то тьма кольмн. коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
24
24
никыи же рабъ можеть дъвэма ги7нома работати. либо ѥдиного възлюбить. а дрUгааго възненавидить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь не радити начьнеть. не межете бо7µ работати ни мамонэ. Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
25
25
сего ради гlю вамъ. не пьцэтесz дш7ею вашею. чьто эсте или чьто пиѥте. ни тэлъмь вашимь въ чьто облэчетесz. не дш7а ли больши ѥсть пищz. и тэло одеждz. Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
26
26
възьрите на птицz нб7сьскыя. яко не сэють ни жьнють ни събирають въ житьницю. и оц7ь вашь нб7сьскыи питэѥть я. не вы ли паче ихъ лUчьше ѥсте. Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
27
27
кто же t васъ пекыисz. можеть приложити тэлэ своѥмь локъть единъ. Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
28
28
и одежди чьто сz печете. съмотрите кринъ сельныихъ. како растUть. не трUжаютьсz ни прzдUть. І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
29
29
гlю вамъ яко ни соломонъ. въ вьсеи славэ своѥи облэчесz. яко ѥдинъ t сихъ. кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
30
30
аще же сэно сельноѥ дьньсь сUщеѥ. б7ъ тако дэѥть. кольми паче васъ маловэри. якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
31
31
не пьцэтесz Uбо гlюще. чьто эмъ или чьто пьѥмъ. или въ чьто одежемъсz. Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
32
32
вьсэхъ бо сихъ языци ищють. вэсть бо оц7ь вашь нб7сьскыи. яко трэбUѥте вьсэхъ сихъ. Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.
33
33
ищэте же паче цrьствия б9ия. и правьды ѥго. и си вьсz приложzтьсz васъ. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
34
34
не пьцэте сz убо на утрэи. утрэи бо дьнь собоѭ пьчеть сz. довълѥть бо дьни зълоба своѩ. Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.
Глава 7
Глава 7
0
Рече г7ь.
1
1
не осUждаите да не осUждени бUдете. Не судіть, щоб і вас не судили;
2
2
имь же сUдомь сUдите сUдить вамъ. и въ ню же мэрU мэрнте възмэрить вамъ. бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.
3
3
чьто же видиши сUчьць въ оцэ брата твоѥго. а бьрвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чюѥши. І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
4
4
или како речеши братѫ твоѥмU. остави изьмU сUчьць из очесе твоѥго. и се бьрвьно въ оцэ твоѥмь. Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?
5
5
лицемэре. изьми пьрвэѥ бьрвьно из очесе твоѥго. и тъгда Uзьриши изzти сUчьць из очесе брата твоѥго. Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
6
6
не дадите с™го пьсомъ. ни помэтаите бисьръ вашихъ предъ свиниями. да не поперUть ихъ ногами своими. и възвращьшесz растьргнUть вы. Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.
7
7
просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тлъцэте и tвьрзUтьсz. вамъ. Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;
8
8
всzкъ бо просzи приѥмлеть. ищzи обрzщеть. и тълкUщемU tвьрзUтьсz. бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
9
9
ли къто ѥсть отъ васъ чловэкъ ѥгоже аще просить сынъ свои хлэба еда камень подасть ѥму; Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?
10
10
ли аще рыбы просить еда змиѭ подасть ѥму; І коли попросить риби, подала б йому змію?
11
11
аще убо вы лѫкавьни сѫще умэѥте даяния блага даяти чzдомъ вашимъ кольми паче отьць вашь иже ѥсть на небесехъ дасть благаѩ просzщиимъ ѥго. Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
12
12
вься убо ѥлико хощете да творzть вамъ чловэци тако и вы творите имъ. се бо ѥсть законъ и пророци. Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.
13
13
вънидэте ѫзъкыими враты. яко пространа врата и широкъ пѫть въводzи въпагубѫ и мънози сѫть въходzщеи ими. Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.
14
14
коль ѫзъка врата и тэснъ пѫть въводzи въ животъ и мало ихъ ѥсть иже и обрэтаѭть. А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.
15
15
вънемлэте отъ лъживыихъ пророкъ иже приходzть къ вамъ въ одеждахъ овьчахъ, ѫтрьѭду же сѫть вълци и хыщьници. Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.
16
16
отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ. еда объѥмлѭть отъ трьния грозны или отъ рэпия смокъви; По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?
17
17
тако вьсяко дрэво добро плоды добры творить а зъло дрэво плоды зълы творить. Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.
18
18
не можеть дрэво добро плодъ зълъ творити ни дрэво зъло плодъ добръ творити. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.
19
19
вьсяко дрэво ѥже не творить плода добра посэкаѭть и въ огнь въмэтаѭть. Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
20
20
тэмь же убо отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
21
21
не вьсякъ глаголѩи мънэ господи господи вънидеть въ царьствиѥ небесьноѥ нъ творzи волѭ отьца моѥго иже ѥсть на небесехъ. Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
22
22
мънози рекѫть мънэ въ тъ дьнь господи господи не въ твоѥ ли имz пророчьствовахомъ и твоимь именьмь бэсы изгонихомъ и твоимь именьмъ силы мъногы сътворихомъ; Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
23
23
и тъгда исповэмь имъ яко ни коли же знахъ васъ. отидэте отъ мене дэлаѭщеи беззакониѥ. Рече г7ь. І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
24
24
вьсzкъ иже слышить словеса моя си. и творить я. Uподоблю мUжю мUдрU. иже съсъда храминU свою на камени. Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;
25
25
и съниде дъждь. и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и нападоша на храминU тU и не падесz. основана бо бэ на камене. І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.
26
26
и вьсzкъ слышаи словеса моя си. и не творz ихъ. Uподобитьсz мUжю бUю иже съзъда свою храминU на пэсъцэ. А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;
27
27
и съниде дъждь и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и опьрошzсz храминэ тои. и паде. бэ раздрUшениѥ ѥя велнко зэло. І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
28
28
и бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. вьсz словеса си. дивлzахUсz народи. и Uченици ѥго. І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
29
29
бэ бо Uча я. яко власть имыи. и не яко кънижьници ихъ и fарисэи. бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
Глава 8
Глава 8
1
1
съшьдъшю же ѥмU съ горы. и въ слэдъ ѥго идU народи мънози. Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
2
2
и се прокаженъ прэстUпль. кланzшесz ѥмU гlz. Gи аще хощеши можеши мz очистити. І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
3
3
и простьръ рUкU iс7ъ. коснUсz ѥмь гlz. хощю очистися. и абиѥ очистисz t проказы. Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
4
4
и рече ѥмU iс7ъ. вижь никомU же не повэжь. нъ шьдъ покажисz архиѥрэомъ. и принесъ даси даръ. иже повелэ имъ моси въ съвэдэниѥ имъ. І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
5
5
въшьдъшю iс7ови въ каперьнаUмъ. пристUпи къ немU сътьникъ. молz и. А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
6
6
гlz Gи отрокъ мои лежить въ домU ослабленъ. лютэ яко стража. Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
7
7
и гlа ѥмU iс7ъ. азъ пришьдъ исцэлю и. І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
8
8
и tвэщавъ сътьникъ рече ѥмU. Gи. нэсмь достоинъ. да вънидеши въ домъ мои. нъ тъкмо рьци слово. и исцэлэѥть отрокъ мои. Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
9
9
ибо азъ члв7къ ѥсмь подъ владыкою. имыи подъ собою воины. и гlю семU иди и идеть. и дрUгомU приди и придеть. рабU моемU сътвори се и сътворить. Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
10
10
слышzвъ же iс7ъ и дивисz ѥмU. и рече грzдUщиимъ по немь. аминъ аминъ гlю вамъ. яко ни въ из7ли толикы вэры обрэтохъ. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11
11
гlю же вамъ. яко мънози t въстокъ. и запада придUть. и възлzгUть съ аврамъмь и исакъмь и съ ияковъмь. въ цrтвии небесьсцэмь. Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12
12
а сн7ове цrтвия изгънани бUдUть. въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ. А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
13
13
и рече iс7ъ сътьникU. иди яко же вэрова. бUди тебе. и исцэлэ отрокъ ѥго въ тъ часъ. І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14
14
пришьдыи iс7ъ въ домъ петровъ. видэ тьщю его лежzщю огньмь жегомU. Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15
15
и прікоснUсz рUкU ѥz и остави ю огнь. и въста и слUжzше емѫ і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
16
16
поздэ же бывъшю. приведошz къ немU бэсьны многы. и изгъна словъмь д¦ы. и вьсz недUжьныя исцэли. Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
17
17
да събUдетьсz реченоѥ прbркъмь исаиемь гlющемь тъ недUгы нашz приятъ. и болэзни нашz понесе. щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
18
18
Uзьрэвъ же iс7ъ многъ народъ окрьстъ себе. и повелэ ити на онъ полъ. А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
19
19
и пристUпль ѥдинъ кънижьникъ рече ѥмU. Uчителю идU по тобэ zмо же колижьдо идеши. Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
20
20
гла ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. птицz нб7сьскыя гнэзда. а сн7ъ чlвчьскыи не имать къде главы подъклонити. І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
21
21
дрUгыи же t Uченикъ рече къ немѫ. Gи повели ми прэже ити погрети оц7z моѥго. Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
22
22
iс7ъ же гlа ѥмU грzди по мънэ. и остави мьртвыи. погрети своя мьртвьца. Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
23
23
и вълэзъшю ѥмѫ въ корабль по нѥмь идошz Uченици ѥго. І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
24
24
и се трUсъ великъ быc въ мори. и яко покрыватисz кораблю вълънами. а тъ съпzше. І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
25
25
и пришьдъше Uченици ѥго възбUдиша и гlюще. Gи сп7си ны погыбаѥмъ. Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
26
26
и гlа имъ. что страшиви ѥсте. маловэрии. тъгда въставъ запрэти вэтромъ и морю. и быc тишина велия. І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27
27
члв7ци же дивишасz гlюще. кто сь ѥсть. яко вэтри и море послUшаѥть ѥго. Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
28
28
Въ оно+. пришьдъшю iс7ви. въ странU гергесиньскU. сърэтоста и дъва бэсьна. t жzлии исходzщz. люта зэло. яко не можzше никто же минUти пUтьмь тэмь. І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
29
29
и се възъписта гlюща. что ѥсть нама iс7е и тебе сн7е б9ии. пришьлъ ѥси сэмо прэже врэмене мUчитъ иасъ. І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
30
30
бэ же далече t нею стадо свинии мъного пасомо. А віддалік паслося велике стадо свиней.
31
31
бэси же молzахUти и гlюще. аще изгониши ны. повэли намъ ити въ стадо свиное І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32
32
и рече имъ идэте. они же шьдъше идошz въ свиния. и абиѥ Uстрьмисz вьсе стадо по берегU въ море. и Uтопошz въ водахъ. І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
33
33
и пасUщеи бэжzшz. и шьдъше въ градъ. възвэстишz вьсz о бэсьною. Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
34
34
и се вьсь градъ изидU противU iс7ви. и видэвъше молишя и. да бы прэшьлъ t прэдэлъ ихъ. І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
Глава 9
Глава 9
1
1
Въ оно+. вълэзъ iс7ъ въ корабль. и приде въ свои градъ. Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2
2
и се принесоша ѥмU ослабленъ жилами. на одрэ лежzщь. и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ. рече ослабленомU. дьрзаи чzдо tпUщають ти сz грэси твои. І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
3
3
и се ѥтери t кънижьникъ рэшz въ себэ. сь власвимисаѥть. При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
4
4
и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ и рече. въскUю вы помышлzѥте зълоѥ въ ср7дцихъ вашихъ. Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
5
5
чьто бо ѥсть Uдобеѥ рещи. tпUщаютьсz грэси твои. ли рещи въстани и ходи. Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6
6
нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи tпUщати грэхы на земли. и тъгда гlа ослабленомU. въставъ възьми ложе твое. и иди въ домъ свои. Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
7
7
и въставъ иде въ домъ свои. І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
8
8
видивъше же народи. чюдишzсz. и прославиша б7а. давъшааго власть такU члв7кмъ. Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
9
9
Въ оно+ приходz iс7ъ. видэ члв7ка на мытьници сэдzщz. именьмь матьfэи. и гlа ѥмU по мънэ иди. и въставъ по немь иди. Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
10
10
и бысть ѥмU възлежащю въ домU. и се мънози грэшьници и мытарьѥ. пришьдъше възлежахU съ iс7ъмь и съ Uченикы ѥго. І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
11
11
и видэвъше фарисэи. гlаахU Uченикомъ ѥго. почто съ мытари и грэшьникы Uчитель вашь. эсть. Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
12
12
iс7ъ же слышавъ рече имъ не трэбUють съдравии врачz нъ болzщии. Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13
13
шьдъше же наUчитесz. что ѥсть млcти хощю а не жьртвэ. не придохъ бо правьдьникъ призъватъ. нъ грэшьникъ на покааниѥ. підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
14
14
тъгда пристѫпишz к нѥму ученици иоанови глаголѭще: по чьто мы и фарисеи постимъ сz моного а ученици твои не постzть сz. Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
15
15
рече имъ исусъ: еда могѫть сынове брачьнии плакати сz доньдеже съ ними ѥсть женихъ. придѫть же дьниѥ ѥгда отъиметь сz отъ нихъ женихъ и тъгда постzть сz. І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
16
16
ни къто же бо не приставляѥть приставлѥния плата небэлѥна ризэ ветъсэ. възьметь бо коньчинѫ своѭ отъ ризы и больши дира бѫдеть. Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
17
17
ни въливаѭть вина нова въ мэхы ветъхы. аще же ни просzдѫть сz мэси и вино пролиѥть сz и мэси погыбнѫть. нъ вино ново въ мэхы новы въливаѭть и обоѥ съблюдеть сz. Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18
18
Въ оно+. кънzзь ѥтеръ. приде къ iс7ви кланzясz ѥмU и гlz яко дъщи моz нынz Uмьреть. нъ пришьдъ на ню възложи рUкU твою. и оживеть. Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
19
19
въставъ iс7ъ по немь идzше и Uченици ѥго. І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
20
20
и се жена кръвоточива. двэ на десzте лэтэ имUщи. пришьдъши съзажда. прикоснUсz въскрилэ ризэ ѥго. І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
21
21
и гlаше въ себэ аще тъкмb прикоснUсz ризэ ѥго сп©ена бUдU. бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
22
22
iс7ъ обращьсz и видэвъ ю рече. дьрзаи дъщи вэра твоя сп©е тz. и сп©ена бысть жена t часа того. Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23
23
и пришьдъ iс7ъ въ домъ киzжь. и видэ и съпьцz и народы мълвzщz. и гlа имъ. Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
24
24
отидэте не Uмреть бо дв7цz нъ съпить. и рUгаахUсz ѥмU. І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
25
25
егда же изгънанъ бысть народъ. въшьдъ же iс7ъ я ю за рUкU. и въста дэвицz. Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26
26
и изиде вэсть си по вьсеи земли тои. І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27
27
Въ оно+. прэходzщю iс7ви. по немь идоста дъва слэпьцz. зовUща и гlюща. помилUи ны сн7ѫ дв7двъ Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
28
28
пришьдъшю же ѥмU въ домъ. пристUписта къ немU дъва слэпьцz. и гlа имъ iс7ъ. вэрUѥта ли яко могU се сътворити. гlаста ѥмU еи Gи. Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29
29
и тъгда коснU я въ очи. гlz по вэрэ ваю бUди вама. Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
30
30
и tвьрзостасz има очи. и запрэти има iс7ъ гlz. блюдэта. да никто же не Uвэсть. І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31
31
она же шьдъшz прослависта и. по вьсеи тои земли. Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
32
32
тэма же исходzщема. се приведоша члв7къ нэмъ бэсьнъ. Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
33
33
изгънанU бэсU прогlа нэмыи. и дивишасz народи гlюще. николи же явисz тако въ изlи. І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34
34
и фарисэи гlють. о кънzзи бэсы изгонить. Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
35
35
и прохождаше iс7ъ грады. и вьси вьсz Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥвангелиѥ цrтвия. ицэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ. І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
36
36
видэвъ же народы милосьрдова о нихъ яко бэахѫ съмzтени и отъврьжени якоже овьцz не имѫщz пастыря. Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
37
37
тъгда глагола ученикомъ своимъ: жатва убо мънога а дэлатель мало. Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
38
38
молите сz убо господину жzтвэ да изведеть дэлателѩ на жатвѫ своѭ. Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
Глава 10
Глава 10
1
1
Въ оно время. призва iс7 оба на дете Uченика своя. дасть имъ власть. на дс¦ъ нечистыхъ. да изгонzть я. и цэлzть всzкъ недUгъ и всzкU болэзнь. Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
2
2
обэма же на десzте апостолома имена сѫть се. пьрьвыи симонъ иже наречетъ сz петръ и андрэа братъ ѥго ияковъ зеведеовъ. и иоанъ братъ ѥго Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
3
3
филипъ и варfоломэи fома и матfеи мытарь иаковъ алфеевъ и левеи нареченыи fадэи Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
4
4
симонъ кананеи и иуда искариотьскыи иже и прэдасть. Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
5
5
сия посла iс7 заповэда имъ гlя. на пUти языкъ не идэте. и въ градъ самарzнъ. не вънидэте. Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
6
6
идэте паче къ овьцамъ погыбъшимъ. домU изlва. а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
7
7
ходzще проповэдаите гlюще. яко приближисz цр7ство нб7сноѥ. ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
8
8
болzщая ицэлите. мьртвыя въскрэшаите. прокаженыя очищаите. бэсы изгоните. тUнѥ приясте. тUнѥ же и дадите. хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
9
9
не сътzжите злата ни съребра ни мэди при поясэхъ вашихъ Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
10
10
ни мошьны на пѫти ни дъвою ризу ни сапогъ ни жьзла. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ. ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
11
11
въ ньже колижьдо градъ ли въ вьсь вънидете испытаите къто въ немь достоинъ ѥсть и ту прэбѫдэте доньжеде изидете. В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
12
12
въходzще же въ домъ цэлуите и. а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
13
13
и аще убо бѫдетъ домъ достоинъ придеть миръ вашь на нь. аще ли же не бѫдеть достоинъ миръ вашь къ вамъ възвратить сz. І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
14
14
и иже колижьдо не приметь васъ ни послушаѥть словесъ вашихъ исходzще из дому ли из града того отътрzсэте прахъ отъ ногъ вашихъ. А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
15
15
аминъ глаголѭ вамъ: отрадьнэѥ бѫдеть земли содомьсцэи и гоморьсцэи въ дьнь сѫдьныи неже граду тому. Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
16
16
се азъ сьлю вы. яко овьца посредэ вълкъ. бUдэте мUдри яко же змия. и цэли яко голUбиѥ. Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
17
17
вънемлэте же t чловэкъ. предадzть бо вы на съньмы. и на съньмищихъ вашихъ. и Uбиють вы. Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
18
18
и предь вlдкы и цrz. ведени бUдете мене ради. въ съвэдэниѥ имъ. и языкомъ. і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
19
19
ѥже предадzть вы. не пьцэтесz како ли что возгlѥте. дасть бо сz вамъ въ тъ чаc. что гlѥте. Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
20
20
не вы бо ѥсте гlюще. нъ дх7ъ оц7а вашего гlяи въ васъ. бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
21
21
предасть бо братъ брата. на съмрьть. и оц7ь чадо. и въстанUть чада. на родителя. и Uбьють я. Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
22
22
и бUдете ненавидими имене моѥго ради. претьрпэвыи же до коньца съпасенъ бUдеть. і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
23
23
ѥгда же гонѩть вы въ градэ семь бэгаите въ другыи. аминъ бо глаголѭ вамъ яко не имате исконьчати градъ издраилевъ доньдеже придеть сынъ чловэчьскыи. Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24
24
нэсть ученикъ надъ учительмь ни рабъ надъ господинъмь своимь. Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
25
25
довълѥть ученику да бѫдеть яко учитель ѥго и рабу да бѫдеть яко господь ѥго. аще господина дому вельзовула нарекошz кольми паче домашьнѩѩ ѥго. Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
26
26
не убоите сz убо ихъ. ни чьто же бо ѥсть покръвено ѥже не отъкръвено бѫдеть. и таино ѥже не увэдэно бѫдеть. Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
27
27
ѥже глаголѭ вамъ въ тьмэ рьцэте въ свэтэ и ѥже въ ухо слышасте проповэдите на кровэхъ. Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
28
28
и не убоите сz отъ убиваѭщихъ тэло а душz не могѫщиихъ убити. убоите же сz паче могѫщааго душѫ и тэло погубити въ геонэ. І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
29
29
не дъвэ ли пътици асарии цэнимэ ѥсте и ни ѥдинаже отъ нѥю не падеть на земли без отьца вашего. Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30
30
ваши же власи главы вьси ищьтени сѫть. у вас же і волосся на голові все полічено;
31
31
не убоите сz убо мънозэхъ пътиць лучьше ѥсте вы. не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
32
32
вьсzкъ иже исповэсть мz предъ чlвкы. исповэмь и язъ предъ оц7ьмь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ. Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
33
33
а иже tвьржетьсz мене предъ члв7кы. tвьргUсz ѥго и язъ прэдъ оц7мь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ. А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
34
34
не мьните яко придохъ въврэщь мира на землѭ не придохъ въврэщь мира нъ мечь. Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
35
35
придохъ бо разлѫчитъ чловэка на отьца своѥго и дъщерь на матерь своѭ и невэстѫ на свекръвь своѭ. Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
36
36
и врази чловэку домашьнии ѥго. І вороги людини — домашні її.
37
37
иже любить оц7z ли м™рь паче мене нэсть мене достоинъ. иже любить сн7а ли дъщерь. паче мене нэсть мене достоинъ. Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
38
38
иже не прииметь кrта своѥго и въ слэдъ мене грzдеть нэсть мене достоинъ. і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
39
39
обрэтыи дш7ю свою погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради обрzщеть ю. Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
40
40
иже вы приѥмлеть мz приѥмлеть. а иже приѥмлеть мz. приѥмлеть посълавъшааго мz. Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
41
41
приѥмлzи прbрка въ имz прbрче. мьздU прbрчю приѥмлеть. а приѥмлzи правьдьника. въ имz правьдьниче мьздU правьдьничю приѥмлеть. хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
42
42
иже колижьдо напоить. ѥдиного малыхъ сихъ. чашю стUдены воды, тъкмо въ имz прbрка. аминъ гlю вамъ. не погѫбить мьзды своѥя. І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
Глава 11
Глава 11
1
1
И бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. заповэдая обэма на десzте Uченикома. прэиде tтUдU Uчитъ и проповэдатъ въ градэхъ ихъ. Въ оно вреұ. І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх.
2
2
Слышавъ iw7нъ. въ Uзилищи дэла хв7а. и посъла два предъ Uченикы своими. Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
3
3
и рече ѥмU. ты ли ѥси грzдыи. или иного чаѥмъ. запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?
4
4
и tвэщавъ iс7 рече имъ. шьдъша възвэстита иwанови. яже слышасте и видэсте. І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
5
5
слэпии прозирають. и хромии ходzть. прокажении очищаютьсz. и глUсии слышать мьртвии въстають. и нищии бlговэствUють. сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять;
6
6
и бл9нъ ѥсть. иже не съблазнитьсz о мнэ. і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
7
7
тэма же исходzщема начатъ iс7 гlти о иwанэ. что изидосте видэтъ въ пUстыню. тръсти ли вэтръмь колэблѥмы. Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
8
8
что изидосте видэтъ. чlвка ли въ мѩҲкы ризы обълчена. се. иже мzкъка иосzть. въ домъхъ цrихъ сUть. На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть.
9
9
нъ чьсо изидосте видэтъ. прbрка ли. еи гlю вамъ. и лише прbрка. На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка.
10
10
сь бо ѥсть о нѥмь же ѥсть писано. се азъ послю анн7глъ мои предъ лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою. Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.
11
11
амн7ъ гlю вамъ. не въста въ рожении женами. болии иwана кrтля. мьнии же въ цrьствии нб7сьнэмь. болии ѥго ѥсть. Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
12
12
t дн7ии бо iw7на кр7стля доселэ. цр7ствиѥ нб7сноѥ нUдитьсz. и нUждьници въсхытають ѥ. Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
13
13
вси бо прbрци и законъ. до иоаиа прbрекоша. бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
14
14
и аще хощете прияти. тъ ѥсть. илия. хотzи прити. І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
15
15
имэя Uши слышати да слышить. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
16
16
Кому уподоблѭ родъ сь; подобьнъ ѥсть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ иже возглашаѭть другомъ своимъ Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
17
17
и глаголѭть: пискахомъ вамъ и не плzсасте. плакахомъ вамъ и не рыдасте. кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
18
18
приде бо иоанъ ни пиѩ ни эды и глаголѭть: бэсъ имать. Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
19
19
приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголѭтъ: се сь чловэкъ эдьца и винопиица мытаремъ другъ и грэшьникомъ. и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
20
20
тъгда начатъ исусъ поносити градомъ въ нихъже бышz мъножаишzѩ силы имъ занѥ не покаяшz сz. Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
21
21
горе тобэ хоразинъ горе тебэ виfсаида яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ васъ древлѥе убо въ врэтищи и попелэ покаяли сz бышz. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
22
22
обаче глаголѭ вамъ: тµру и сидону отъраднэѥ бѫдеть въ дьнь сѫдьныи неже вамъ. Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
23
23
и ты капернаумъ възнесыи сz до небесе до ада сънидеши. зане аще въ содомэхъ быша силы былы бывшzѩ въ тебэ прэбылы быша до дьньшьняаго дьне. І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
24
24
обаче глаголѭ вамъ яко земли содомьсцэ отъраднэѥ бѫдеть въ день сѫдьныи неже тебэ. Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
25
25
въ то врэмz отъвэщавъ исусъ рече: исповэдаѭ ти сz отьче господи небу и земли яко утаилъ ѥси си отъ прэмѫдрыихъ и разумьныихъ и явилъ я ѥси младеньцемъ. Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
26
26
еи отьче яко тако бысть воля прэдъ тобоѭ. Рече гь7. своимъ Uченикомъ. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
27
27
всz мнэ предана сUть оц7ьмь моимь. и никто же не знаѥть сн7а тъкмо оц7ь. и оц7а кто не знаѥть. тъкмо сн7ъ. и ѥму же велить сн7ъ tкрыти. Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.
28
28
придэте къ мнэ вси трUжьшеисz. и обременѥни. и азъ покою вы. Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
29
29
възьмэте иго моѥ на себе. и наUчитесz t мене. яко кротъкъ ѥсмь. и съмэренъ с®цмь. и обрzщете покои дш7мъ вашимь. візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30
30
иго бо моѥ бlго. и беремя моѥ льгъко ѥсть. бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
Глава 12
Глава 12
1
1
Въ то врэмz приде исусъ сквозэ сэания. ученици же ѥго възалкаша сz и начzшz въстрьгати класы и эсти. У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
2
2
фарисэи же видэвъше рэша ѥму: се ученiци твои творzть. ѥгоже не достоить творити въ сѫботы. Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
3
3
онъ же рече имъ: нэсте ли чьли чьто сътвори давыдъ ѥгда възалка самъ и иже съ нимь бэахѫ; Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4
4
како въниде въ храмъ божии и хлэбы прэдъложения снэсть ихъже не достоино ѥму бэ эсти ни сѫщиимъ съ нимь тъкъмо иереомъ ѥдинэмъ; Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
5
5
ли нэсте чьли въ законэ яко въ сѫботы иереи въ цьркъви сѫботѫ скврьнzть и неповиньни сѫть; Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
6
6
глаголѭ вамъ яко црькъве болии ѥсть сьде. Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
7
7
аще ли бысте вэдэли чьто ѥсть милости хощѫ а не жрьтвэ ни коли же убо бысте осѫждили неповиньныихъ. Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
8
8
господь бо ѥсть сѫботэ сынъ чловэчьскыи. Бо Син Людський є господарем і суботи.
9
9
и прэшедъ отътѫду приде на съньмище ихъ. І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
10
10
и се чловэкъ бэ ту рѫкѫ имы сухѫ. и въпросишz и глаголѭще аще достоить въ сѫботѫ цэлити да на нь възглаголѭть. І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
11
11
онъ же рече имъ: къто ѥсть отъ васъ чловэкъ. иже имать овьчz ѥдино и аще въпадеть сz въ ямѫ въ сѫботѫ не изьметь ли ѥго; Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
12
12
кольми убо лучеи ѥсть чловэкъ овьчате. тэмьже достоить въ сѫботѫ добро творити. Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
13
13
тъгда глагола чловэку: простьри рѫкѫ твоѭ и простьре. и утвьрди сz цэла якоже и другаѩ. Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
14
14
фарисеи ишьдъше съвэтъ сътвориша на нь како и погубzть. исусъ же разумэвъ отиде отътѫду. Въ оно времiа. Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
15
15
въ слэдъ iс7а идоша народи мнози. и цэли я всz. І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
16
16
и запрэти имъ. да не явэ ѥго сътворzть. І заборонив, щоб не являли Його.
17
17
да събUдетьсz реченое прbркмь. исаиемь глаголющемь. Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
18
18
се отрокъ мои ѥго же изволихъ. възлюблѥныи. на нь же бlгоизволи дш7а моя. положю д¦ъ мои на нѥмь. и сUдъ языкомъ възвэстить. це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
19
19
не прэречеть ни възпиѥть. ни Uслышить. никто же на распUтии глаc ѥго. Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
20
20
тръсти съкрUшены не преломить. и ризы въньмъшасz не Uгасить. дондеже възведеть на побэдU сUдъ. тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
21
21
и на имя ѥго языци Uпъвають. і на ім’я Його уповатимуть народи.
22
22
Тъгда приведоша къ нему бэсьнуѭщь сz слэпъ и нэмъ и исцэли и. яко слэпыи и нэмыи глаголааше и глzдааше. Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
23
23
и дивляахѫ сz вьси народи глаголѭще: еда сь ѥсть сынъ давыдовъ; І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
24
24
фарисеи же слышавъше рэшz: сь не изгонить бэсъ тъкъмо о вельзавулэ кънzзи бэсъ. Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
25
25
вэды же исусъ мысли ихъ рече имъ: вьсяко царьство раздэль сz на сz запустэѥть и вьсякъ градъ ли домъ раздэль сz на сz не станеть. Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
26
26
и аще сотона сотонѫ изгонить на сz разделилъ сz ѥсть. како убо станеть царьствиѥ ѥго; І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
27
27
и аще азъ вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонѩть; сего ради ти вамъ бѫдѫть сѫдиѩ. І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
28
28
аще ли о дусэ божии азъ изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ. Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
29
29
ли како можеть къто вънити въ домъ крэпъкааго и съсѫды ѥго расхытити аще не прьвэѥ съвzжеть крэпъкааго и тъгда домъ ѥго расхытить; Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
30
30
иже нэсть съ мъною на мz ѥсть. иже не събираѥть. съ мъною растачzѥть. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
31
31
сего ради гlю вамъ. вьсzкъ грэхъ хѫла tпUститьсz члв7комъ. а ѥже на д¦ъ хUла. не tпUститьсz чlвкомъ. Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
32
32
иже колижьдо речеть слово на сн7а члв7чьскааго tпѫститьсz ѥмU. а иже речеть на д¦а с™го. не tпUститьсz ѥмѫ. ни въ сь вэкъ ни въ грzдUщии. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
33
33
ли сътворить дрэво добро и плодъ ѥго добръ. ли сътворить древо зъло и плодъ ѥго зълъ. t плода бо дрэво познано бUдеть. Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
34
34
ищzдия ѥхиднова. како можете добро гlати зъли сUще. t избытъка бо ср7дцю Uста гlють. Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
35
35
добрыи чlвкъ t добраго съкровища износить добрая. а зълыи чlвкъ t зълаго съкровищz. износить зълая. Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
36
36
гlю же вамъ. яко всzко слово праздьно. ѥже аще гlють чlвци. въздадzть о немь слово. въ дн7ь сUдьныи. Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
37
37
t словесъ бо своихъ. оправьдишисz и словесы своими осUдишисz. бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
38
38
тъгда отъвэщашz нэции отъ кънижьникъ и фарисеи глаголѭще: учителю хощемъ отъ тебе знамениѥ видэти. Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
39
39
онъ же отъвэщавъ рече имъ: родъ лѫкавъ и любодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка. Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
40
40
яко бо бэ иона въ чрэвэ китовэ три дьни и три нощи тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ срьдци землѩ три дьни и три нощи. Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
41
41
мѫжи ниневитьстии въстанѫть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдzть и. яко покаяшz сz проповэдиѭ иониноѭ и се болѥ ионы сьде. Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
42
42
царица южьская въстанеть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдить и. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонѩ и се болѥ соломона сьде. Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
43
43
ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьна мэста. ища покоѩ и не обрэтаѥть. Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
44
44
тъгда речеть: възвращѫ сz въ храмъ мои. отнѭдуже изидохъ. и пришьдъ обрzщеть и праздьнъ пометенъ украшенъ. Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
45
45
тъгда идеть и поиметь съ собоѭ седмь инэхъ духъ люштьшь себе. и въшьдъше живѫть ту. и бѫдѫть послэдьняя чловэка того горьша пьрвыихъ. тако бѫдеть и роду сему лѫкавууму. Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
46
46
ѥще ѥму глаголѭщу къ народомъ се мати и братия ѥго стояахѫ вънэ ищѫще глаголати ѥму. Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47
47
рече же ѥму ѥдинъ: се мати твоя и братия твоя вънэ стоѩть хотzще глаголати къ тебэ. І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
48
48
онъ же отъвэщавъ рече къ глаголѭщууму: къто ѥсть мати моя и къто сѫть братия моя; Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
49
49
и простьръ рѫкѫ своѭ на ученикы своѩ и рече: се мати моя и братия моя. І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
50
50
иже бо аще творить волѭ отьца моѥго. иже ѥсть на небесехъ тъ братъ мои и сестра и мати ѥсть. бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
Глава 13
Глава 13
1
1
Въ тъ же дьнь ишьдъ исусъ из дому сэдэаше при мори. Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
2
2
и събьрашz сz къ нему народи мънози яко вълэзъ въ корабль сэде и вьсь народъ на помории стояаше. І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3
3
и глагола имъ мъного притъчами глаголѩ: се изиде сэѩи да сэѥть. І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
4
4
и сэѭщу ѥму ова убо падоша при пѫти и придоша пътицz небесьныѩ и позобаша я. І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
5
5
другая же падошz на каменьныихъ яже не имэшz землѩ мъногы и абиѥ прозzбоша занѥ не имэаше глѫбины землѩ. Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
6
слъньцу же въсiявъшу присвzдоша и зане не имэzхѫ корения исъхоша. Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
7
7
а друга падошz въ трьнии и възиде трьниѥ и подави я. Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
8
8
другая же падошz на земли добрэ и даяахѫ плодъ ово съто ово шьсть десzтъ ово три десzти. інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
9
9
имэѩи уши слышати да слышить. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
10
и пристѫпльше ученици рэша ѥму: по чьто притъчами глаголеши имъ; І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11
11
онъ же отъвэщавъ рече имъ: яко вамъ дано ѥсть разумэти таиная царьства небесьнаго онэмъ же не дано ѥсть. Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
12
12
имѫщууму бо дасть сz и избѫдеть ѥму. а иже не имать и ѥже имать възметь сz отъ нѥго. Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
13
13
сего ради притъчами имъ глаголѭ яко видzще не видzть и слышаще не слышzть ни разумэваѭтъ. Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14
14
и събываѥть сz имъ пророчьство исаино глаголѭщеѥ: слухъмь услышите и не имате разумэти и зьрzще узьрите. и не имате видэти. і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
15
15
отлъстэ бо срьдьце людии сихъ и ушима тzжько слъшашz и очи свои съмэжишz. еда къгда узьрzть очима и ушима услышzть и срьдьцемь разумэѭть и обратzть сz и исцэлѭ z. Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
16
16
ваши же блаженэ очи яко видите и уши ваши яко слышите. Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
17
17
аминь бо глаголѭ вамъ яко мънози пророци и правьдьници въжделэша видэти яже видите и не видэшz и слышати яже слышите и не слышашz. Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18
18
вы же услышите притъчѫ сэявъшааго. Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
19
19
всякъ иже слышить слъвеса царьствия. и не разумэваѥть приходить неприязнь и въсхыщаѥть сэѥноѥ въ срьдьци ѥго. се ѥсть сэѥноѥ при пѫти. До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
20
20
а сэѥноѥ на камени сь ѥсть слышzи слово и абиѥ съ радостиѭ приѥмлѩ ѥ. А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
21
21
не имать же корене въ себэ нъ врэменьнъ ѥсть. бывъши же печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѥть сz. але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
22
22
а сэѥное въ трьнии сь ѥсть слышzи слово и печаль свэта сего и льсть богатьства подавляѥть ѥ и без плода бываѥть. А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
23
23
а сэѥноѥ на добрэ земли сь ѥсть слышzи слово и разумэваѩ ѥ и приносить плодъ и творить овъ съто овъ шесть десzтъ овъ три десzти. Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
24
24
Ре? Gъ притъчю сию. Uподобисz цrтвиѥ нб7сноѥ члв7кU сэzвъшю доброѥ сэмz. на селэ своѥмь. Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
25
25
спzщемъ же члв7комъ. приде врагъ ѥго и всэz плэвелъ. посредэ пшеница и отъиде. коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
26
26
ѥгда же прозzбе трава и плъдъ створи тъгда zвисz плевелъ. Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
27
27
пришедъше же раби гн7а рэша ѥмU Gи не добро ли сэмz сэzлъ ѥси на селэ своѥмь. отъкUдU Uбо имать плэвелъ. Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
28
28
онъ же ре? имъ врагъ члв7ко се сътвори. раби же рэша ѥмU хощеши ли Uбо да ишьдъше истьргьмъ я. Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
29
29
онъ же ре? ни и ѥгда въстьргающе плэвелъ. въстьргете кµпно с нимь пшеницю. Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
30
30
оставите ѥ кUпио. расти до жатвы. и въ врэмz жатвэ рекU дэлательмъ. съберэте пьрвэ плевелъ. и съвzжэте въ снопы яко съжещи z. а пшеницю съберэте въ житьницю мою. Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31
31
Инѫ притъчѫ прэдложи имъ глаголѩ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ зьрну горущьну ѥже въземь чловэкъ въсэя на селэ своѥмъ. Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32
32
ѥже мьнѥ ѥсть вьсэхъ сэменъ ѥгда же въздрастеть болѥ зелии ѥсть и бываѥть дрэво яко прити птицамъ небесьныимъ и витати на вэтвехъ ѥго. Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33
33
инѫ притъчѫ глагола имъ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ квасу иже възьмъши жена съкры въ мѫцэ три сатъ доньдеже въскысэ вься. Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
34
34
вься си глагола исусъ притъчами къ народомъ и бес притъчz ни чесо же не глаголааше къ нимъ. Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
35
35
да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѭщемь: отъврьзѫ въ притъчахъ уста моѩ отъкрыѭ съкръвеная отъ съложения вьсего мира. щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
36
36
тогда оставль народы приде въ домъ исусъ и пристUпиша к немU. Uченици ѥго гlюще. скажи намъ притъчю плевельнUю. Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
37
37
онъ же tвэщавъ рече имъ. въсэzвъ доброѥ сэмz ѥсть сн7ъ б9ии. Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38
38
а село ѥсть вьсь миръ. а доброѥ сэмz си сU сн7ве цр7ства плевели сUть сн7ове неприzзнини. поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
39
39
а врагъ ѥсть въсэzвы диzвълъ. сz а жатва ѥсть коньцина вэкU. а жатели сUть анGли. ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
40
40
яко Uбо сбирають плевелы. и огньмь съзизають. тако бUдеть скончаниѥ вэка сего. Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
41
41
послѥть сн7ъ члbвчь анGлы своz си сбьрUть t цrьства ѥго. всz съблzзны. и творzщая безакониѥ. пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42
42
и въвьргUть z въ пеще огньнU. тU бUдьть плачь и крьжьть. зUбъмо. і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
43
43
тъгда правьдници просвьтzтьсz. яко солньце въ цrтвии оц7а ихъ. имэz Uши слышати да слышить. Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
44
44
Пакы подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ съкровищу съкръвену на селэ ѥже обрэтъ чловэкъ съкры и отъ радости ѥго идеть и вьсе ѥлико имаать продаѥтъ и купуѥть село то. Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45
45
пакы подобьно ѥсть цrьство нб7сноѥ кUпьцю ищющю добра бисьра. Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
46
46
иже обрэте ѥдинъ многоцэньнъ бисьръ. шьдъ продасть все імэниѥ ѥлико имэ кUпи и. і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
47
47
пакы подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ неводU въвьрженU въ море. и t всzкого рода събьравъшю. Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
48
48
иже ѥгда исъпълнисz. и извълкъше и на краи. и сэдъше избраша добрыя въ съсUды. а зълыя извьргоша вънъ. коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49
49
тако бUдеть и въ съконьчаниѥ вэка. изидUть анGли. tлUчать злыя t среды правьдьныхъ. Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
50
50
и въвьргUть я въ пещь wгньнU. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ. і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51
51
гlа имъ iс7. разUмэѥте ли вьсz си. гlаша ѥмU еи Gи. І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52
52
iс7 же рече имъ. сего ради всzкъ кънижьникъ. наUчьсz цр7ствию нб7сьнUUмU. подобьнъ ѥсть члв7кU домовитU. иже износить t съкровища своѥго. нова и ветъха. Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
53
53
и быc ѥгда съконьча iс7 притъча сия. преидеть tтUдU. І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
54
54
и пришьдъ въ отьчьство своѥ. и Uчаше на съньмищихъ ихъ. яко дивляахусz ѥму и глаголаахѫ: отъкѫду сему ѥсть прэмѫдрость си и сила; І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
55
55
не сь ли ѥсть тектоновъ сынъ; не мати ли ѥго нарицаѥть сz мария и братия ѥго иаковъ и иосифъ и симонъ и иуда Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
56
56
и сестры ѥго не вьсz ли въ насъ сѫть; отъкѫду убо сему вься си сѫть; І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
57
57
и блажняахѫ сz о нѥмь. исусъ же рече имъ: нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ дому своѥмь. І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
58
58
и не сътвори ту силъ мъногъ за невэрьство ихъ. І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
Глава 14
Глава 14
1
1
Въ оно врэмz слыша иродъ тетархъ слухъ исусовъ У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
2
2
и рече отрокомъ своимъ: се ѥсть иоанъ крьститель. тъ въскрьсе отъ мьртвыихъ и сего ради силы дэѭть сz о нѥмь. і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
3
3
иродъ бо имъ иоана съвzза и и въсади и въ тьмьницѫ иродияды ради жены филипа брата своего. Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4
4
глаголааше бо ѥму иоанъ: не достоить ти имэти ѥѩ. тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
5
5
и хотz и убити убоя сz народа зане яко пророка имэахѫ и. І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6
6
дьни же бывъшу рождьства иродова плzса дъщи иродиядина посрэдэ и угоди иродови. Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
7
7
тэмьже съ клzтвоѭ издрече ѥи дати ѥгоже аще въспросить. тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
8
8
она же наваждена материѭ своѥѭ дажь ми рече сьде на блюдэ главѫ иоана крьстителя. Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9
9
и печальнъ бысть царь клzтвы же ради и възлѥжzщихъ съ нимь повелэ дати и. І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10
10
и посълавъ усэкнѫ иоана въ тьмьници. І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
11
11
и принесошz главѫ ѥго на блюдэ и даша дэвици и несе матери своеи. І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
12
12
и пристѫпльше ученици ѥго възzша тэло ѥго и погребоша ѥ и пришьдъше възвэстишz исусови. Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
13
13
и слышавъ исусъ отиде отътѫду въ корабли въ пусто мэсто ѥдинъ. и слышавъше народи по нѥмь идоша пэши отъ градъ. Въ оно+. І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
14
14
ишьдъ iс7ъ видэ народъ и милосьрдова о нихъ. и исцэли недUжьныя ихъ. І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
15
15
и поздэ же бывъшю. пристUпишz къ немU Uченици ѥго гlюще пѫсто ѥсть мэсто. и година минU Uже. tпUсти народы. да шьдъше въ ближьнzя градьцz. кUпzть брашьна собэ. Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
16
16
iс7ъ же рече имъ. не трэбэ имUть отити. дадите имъ вы эсти. Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
17
17
они же гlаша ѥмU. не имамъ сьде. тъкмо пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
18
18
онъ же рече имъ. принесэте ми я сэмо. Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19
19
и повелэвъ народомъ възлещи на травэ. и приимъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. и възьрэвъ на нб7о бlгослови. и прэломль хлэбъ дасть Uченикомъ своимъ. Uченици же народомъ. І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
20
20
и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. в7i. кошz испълнь. І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
21
21
эдUщиихъ же бэ. яко пzть тысzщь. развэ женъ и дэтии. а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
22
22
и абиѥ Uбэди iс7ъ Uченикы своя. вълэсти въ корабль. и варити на ономь полU. донъдеже tпUстить народы. І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
23
23
и tпUщь народы. възиде на горU ѥдинъ. помолитъсz. поздэ же бывъшю. ѥдинъ бэ тU. І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
24
24
корабль иже бэ посредэ морz. валzясz вълнами. бэ бо противьнъ вэтръ. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
25
25
въ четвьртUю стражю нощи. иде къ нимъ iс7ъ ходz по морю. У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
26
26
и видэвъше и Uченици ходzщь по морю. съмUтишzсz гlюще. яко призракъ ѥстъ. и t страха възъпиша. І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
27
27
и абиѥ рече имъ iс7ъ гlz. дьрзаите азъ ѥсмь не боитесz. Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
28
28
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи аще ты ѥси. повели ми ити къ себе* по водамъ. Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29
29
онъ же рече ѥмU приди. и излэзъ петръ ис кораблz. хожааше на водахъ. и приде къ iс7ви. Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
30
30
видz же вэтры крэпъкы Uбоясz. и начатъ Uтапати. възъпи гlz сп7си мz. Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31
31
и абиѥ же iс7ъ простьръ рUкU свою ятъ и. и гlа ѥмU маловэре. почьто сz UсUмьнэ. Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
32
32
и вълэзъшема има въ корабль. прэста вэтръ. І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33
33
сUщии же въ корабли. пришьдъше же и поклонишzсz ѥмѫ гlюще. въ истинU сн7ъ б9ии ты ѥси. Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
34
34
и приэхавъше. придU на землю генисареfьскU. Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
35
35
и познавъше и мѫжи мэста того посълашz въ вьсѭ странѫ тѫ и принесоша къ нѥму вьсz болzщzѩ. Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
36
36
и моляахѫ и да тъкъмо прикоснѫть сz въскрилии ризы ѥго. и ѥлико прикоснѫшz сz ѥмь спасени бышz. і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
Глава 15
Глава 15
1
1
Тъгда пристѫпиша къ исусови иже бэахѫ въ иерусалимэ кънижьници и фарисеи глаголюще: Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2
2
по чьто ученици твои прэстѫпаѭть прэданиѥ старьцъ; не умываѭть бо рѫкъ своихъ ѥгда хлэбъ эдzть. чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3
3
онъ же отъвэщавъ рече имъ: по чьто и вы прэстѫпаѥте заповэдь божию за преданиѥ ваше; Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
4
4
богъ бо заповэда глаголѩ: чьти отьца и матерь и иже злословитъ отьца ли матерь съмрьтиѭ да умьреть. Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
5
5
вы же глаголете: иже колижьдо речеть отьцу ли матери: даръ иже колижьдо отъ мене пользевалъ сz ѥси. А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6
6
и да не почьтеть отьца своѥго ли матере своеѩ и разористе законъ божии за преданиѥ ваше. той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
7
7
лицемэри добрэ пророчьствова о васъ исаия глаголѩ: Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8
8
приближаѭть сz мънэ людие си усты своими и устьнами чьтѫть мz а срьдьце ихъ далече отъстоитъ отъ мене. наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9
9
въсуѥ же чьтѫть мz учаще учения заповэдии чловэчьскъ. але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
10
10
и призъвавъ народы рече имъ: слышите и разумэите. І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11
11
не въходzщеѥ въ уста скврьнить чловэка нъ изъходzщеѥ изъ устъ то скврьнить чловэка. Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
12
12
тогда пристѫпльше ученици ѥго рэша ѥму: вэси ли яко фарисеи слышавъше слово съблазниша сz. Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13
13
онъ же отъвэщавъ рече: вьсякъ садъ ѥгоже не сади отьцъ мои небесьныи искоренить сz искорене. Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
14
14
останэте ихъ вожди сѫть слэпи слэпьцемъ. слэпьцъ же слэпьца аще водить оба въ ямѫ въпадете сz. Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
15
15
отъвэщавъ же петръ рече ѥму: съкажи намъ притъчѭ сиѭ. Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16
16
исусъ же рече ѥму: ѥдиначе ли и вы без разума ѥсте; Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17
17
не у ли разумэваѥте яко вьсяко ѥже въходить въ уста въ чрэво въмэщаѥть сz и проходъмь исходить. Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18
18
а исходzщая из устъ отъ срьдьца исходzть и та сквьрнzть чловэка. А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
19
19
отъ срьдьца бо исходzть помышлѥния зъла убииства прелюбодэяния любодэяния татьбы лъжесвэдэния власфимиѩ. бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
20
20
си сѫть скврьнzщая чловэка. а ѥже не умъвенама рукама эсти не скврьнить чловэка. Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
21
21
и ишьдъ tтUдU въниде iс7ъ въ страны тUрьскы и сидоньскы. І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
22
22
и се жена хананеиска t прэдэлъ тэхъ. излэзъши възъпи гlющи. помилѫи мz Gи сн7U дв7двъ. дъщи моя зълэ бэсьнUѥтьсz. І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23
23
онъ же не tвэща ѥи словесе. и пристUпльше Uченици ѥго молzхUти и гlюще. tпUсти ю. яко въпиѥть въслэдъ насъ. Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
24
24
онъ же tвэщавъ рече. нэсмь посъланъ тъкъмо. къ овьцzмъ погыбъшиимъ домU изlева. Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25
25
она же поклоньшисz ѥмU гlаше. Gи помози ми. А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
26
26
онъ же tвэщzвъ рече. нэсть добро отzти хлэба чzдомъ. и поврещи пьсомъ. Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27
27
она же рече. Gи ибо и пси ѥдzть t крUпиць падающиихъ съ трzпезы ги7и своихъ. Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28
28
тъгда tвэщавъ iс7ъ рече ѥи. о жено велика ѥсть вэра твоя. бUди тебе яко же хощеши. исцэлэ дъщи ѥя въ тъ чаc. Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
29
29
И пришьдъ отътѫду исусъ иде при мори галилэисцэѥмь и въшьдъ на горѫ сэде ту. Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30
30
и пристѫпишz къ нѥму народи мънози имѫще съ собоѭ хромы нэмы и слэпы бэдьны и ины мъногы и приврьгошz ѩ къ ногама исусовама и исцэли ѩ. І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
31
31
яко народу дивити сz. видzще нэмыѩ глаголѭщz бэдьныѩ съдравы и хромыѩ ходzщz и слэпыz видzщz и славлэахѫ бога израилева. І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
32
32
Въ оно+. призъва iс7ъ Uченикы своя. и рече имъ. млrдUя о народэ яко же три дн7и присэдzть мнэ. и не имUть чьто эсти. и tпUстити ихъ не эдъшь не хощю. да не како ослабэють на пѫти. Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33
33
гlаша ѥмU Uченици. tкѫдU възьмемъ на пUстэ мэстэ хлэбы. насытити толико народа. Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34
34
и гlа имъ iс7ъ. колико хлэбъ имате. они же рэша семь и мало рыбиць. Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
35
35
и повелэ народU възлещи на земли. Тоді звелів народові возлягти на землю.
36
36
и приѥмъ семь хлэбъ и рыбы. и хвалU въздавъ. прэломль дасть Uченикомъ своимъ. и Uченици народомъ. І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
37
37
и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. семь кошьниць испълнь. І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
38
38
и эдUщиихъ бzше четыри тысzщz мUжь. развэ женъ и дэтии. а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39
39
и tпUщь народы. вълэзе въ корабль. и приде въ прэдэлы магдальскы. І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
Глава 16
Глава 16
1
1
И пристѫпльше фарисеи и садукеи искушаѭще и просишz знамения съ небесе показати имъ. І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2
2
онъ же отъвэщавъ рече имъ: вечеру сѫщу глаголѥте: ведро чрьмьнуѥть бо сz небо. Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3
3
и утро: дьньсь зимьнъ чрьмьнуѥтъ бо сz дрzселуѩ небо. лице убо небеси умэѥте расѫждати а знамения временемъ не можете. А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
4
4
родъ зълъ любодэи и прэлюбодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz имъ тъкъмо знамениѥ ионы пророка. и оставивъ ѩ отиде. Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5
5
И прэшьдъше ученици ѥго на онъ полъ забышz хлэбы възzти. Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
6
6
исусъ же рече имъ: вънемлэте и блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и садукеиска. Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7
7
они же помышлэахѫ въ себэ глаголѭще яко хлэбъ не възzхомъ. Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
8
8
разумэвъ же исусъ рече имъ: чьто мыслите въ себэ маловэри яко хлэбъ не възzсте; Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
9
9
не у ли разумэѥте ни помьните пzти хлэбъ пzти тысzщь и колико кошь възzсте; Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
10
10
ни ли седми хлэбъ четыремъ тысzщамъ и колико кошьниць възzсте; Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
11
11
како не разумэѥте яко не о хлэбэхъ вамъ вънимати рэхъ; храните же сz отъ кваса фарисэиска. и садукеиска. Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12
12
тъгда разумэша яко рече хранити сz не отъ кваса хлэбьнааго нъ отъ учения фарисэиска и садукеиска. Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13
13
Въ оно+. пришьдъ iс7. въ странU кесариа филиповы. въпрашааше U?нӤикы своя гlя. кого гlють мz чlвци сUща. сн7а члв7чьскааго. Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14
14
они же рэша ѥмU. ови iw7на кр7стля. ини же илию. дрUзии же иеремию. или ѥдиного t прbркъ. Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
15
15
гlа имъ iс7. вы же кого мz гlѥте быти. Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16
16
tвэщавъ же симонъ петръ рече. ты ѥси х©ъ сн7ъ б7а живааго. Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
17
17
и tвэщавъ же iс7 рече ѥмU. бл9нъ ѥси симоне сн7е иана. яко плъть и кръвь не яви тебе. нъ оц7ь мои иже ѥсть на нб7схъ. Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
18
18
и азъ же тебе гlю. яко ты ѥси петръ. и на семь камени. съзижю цьрькъвь мою. и врата адова. не Uдобляють ѥи Ӑ і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
19
19
И дамь тобэ ключэ цrтва нб7сьнааго. иже аще съвzжеши на земли. бUдеть съвzзанъ на нб7сэхъ. иже аще раздрэшиши на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сэхъ. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
20
20
Тогда запрэти ученикомъ своимъ да ни кому же не рекѫть яко сь ѥсть исусъ христосъ. Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
21
21
отътолэ начzтъ исусъ съказати ученикомъ своимъ яко подобаѥть ѥму ити въ иерусалимъ и мъного пострадати отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати. З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22
22
и поѥмъ и петръ начzтъ прэрэкати ѥму глаголѩ: милосрьдъ ты господи. не имать тебэ быти се. І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
23
23
онъ же обращь сz рече петрови: иди за мъноѭ сотоно. съблазнъ ми ѥси яко не мыслиши яже сѫть божия нъ чловэчьская. Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24
24
тъгда исусъ рече ученикомъ своимъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отврьжеть сz себе и възьметь крьстъ свои и въ слэдъ мене грzдеть. Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
25
25
иже бо хощеть душѫ своѭ съпасти погубить ѭ и иже погубить душѫ мене ради обрzщеть ѭ. Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
26
26
кая польза ѥсть чловэку аще вьсь миръ приобрzщеть а душѫ своѭ отъщетить; ли чьто дасть чловэкъ измэнѫ за душѫ своѭ; Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
27
27
прити бо имать сынъ чловэчьскыи въ славэ отьца своѥго съ ангелы своими и тъгда въздасть комужьдо по дэломъ своимъ. Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
28
28
аминь глаголѭ вамъ: сѫть ѥтери отъ сьде стоящиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже видzть сынъ чловэчьскыи грzдѫщь въ царьствии своѥмь. Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
Глава 17
Глава 17
1
1
Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра иякова. иwана. брата ѥго. и възведе я на горU высокU ѥдины. Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
2
2
и преобразисz предъ ними. и просвьтэсz лице ѥго яко сlнце. а ризы ѥго быша яко свэтъ. і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
3
3
и се явисz моиси. и илия съ нимь глаголѭща. І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
4
4
Отъвэщавъ же петръ. рече къ iс7ви. Gи. добро ѥсть намъ съде быти. аще хощеши. да створимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосеови ѥдинU. и илии ѥдинU. При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
5
5
се ѥмU гlющю. се облакъ свэтьлъ осэняя я. и се глаc изъ облака гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же благоволихъ. того послUшаите. Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
6
6
и слышавъше Uченици. падоша ници. и Uбояшасz зэло. І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.
7
7
и пристUпль iс7. прикоснUсz ихъ рече. въстанэте. и не боитесz. Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
8
8
възведъше же очи свои. и не вэдэша никого же. тъкмо iс7а ѥдиного. Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.
9
9
и съходzщемъ імъ съ горы. заповэда имъ гlя. никомU же не повэдите вэдэния. дондеже сн7ъ члв7чь. из мьртвыихъ въскрьснеть. І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10
10
и въпросишz и ученици ѥго глаголѭще: чьто убо глаголѭть кънижьници яко илии подобаѥть прити прэжде. І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?
11
11
исусъ отвэщавъ рече имъ. илия убо придеть прэжде и устроить вься. Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
12
12
глаголѭ же вамъ яко илия уже приде и не познашz ѥго нъ сътворишz о нѥмь вься ѥлико въсхотэшz. тако и сынъ чловэчьскыи имать страдати отъ нихъ. але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
13
13
тъгда разумэшz ученици яко о иоанэ крьстители рече имъ. Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.
14
14
Въ оно+. члв7къ ѥтеръ пристUпи къ iс7ви. кланzясz ѥмU. Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
15
15
и гlz. Gи помилUи сн7ъ мои. яко на новъ мcць бэсьнUетьсz. и зэло стражеть. множицею бо нападаѥтьсz на огнь. и многашьды въ водU. сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
16
16
и приведохъ и къ Uченикомъ твоимъ. и не могоша ѥго исцэлити. Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
17
17
tвэщавъ же iс7ъ и рече. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ тьрплю въ васъ. приведэте ми и сэмо. Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
18
18
и запрэти ѥмѫ iс7ъ. и изиде из него бэсъ. и исцэлэ отрокъ ѥго томь часэ. І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
19
19
тъгда пристUпишz Uченици къ iс7ови ѥдиномU рэша. почьто мы не възмогохомъ изгънати ѥго. Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
20
20
iс7ъ рече имъ. за невэрьствиѥ ваше. аминъ гlю вамъ. аще имате вэрU яко зьрно горUщьно. речете горэ сеи. прэиди tтUдU сэмо. и прэидеть. и ничьто же не възможьно бUдеть вамъ. Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
21
21
родъ же сь не исходить тъкмо мlтвою и постъмь. Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22
22
живUщемъ же имъ въ галилэи. рече имъ iс7ъ прэданъ иметь быти сн7ъ чlвчьскыи. въ рѫцэ чlвкомъ Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
23
23
и Uбиюти и. и третии дн7ь въстанеть. і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
24
24
Въ оно+. пристUпиша приемлющѥи дидрагъма къ петрови. и рэша. Uчитель вашь не даѥть ли дидрагъма. Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
25
25
рече ѥи. и ѥгда въниде въ домъ. вари iс7ъ гlz. чьто ти сz мьнить симоне. цrе земьсции. t кыхъ приѥмлють дани. или кинозъ. t своихъ ли сн7овъ или t тUждихъ. Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
26
26
рече ѥмU петръ t тUждихъ. рече ѥмU iс7ъ. ибо свободьни ли сUть сн7ове. Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
27
27
нъ да не съблазнимъ ихъ. шьдъ на море въвьрзи Uдицю. и юже имеши прэже рыбU. и възьми. и tвьрзи Uста ѥи. и обрzщеши статырь. тъ възьмъ дажь и за мz и за сz. але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
Глава 18
Глава 18
1
1
И въ тъ часъ пристUпиша къ немU Uченици ѥго гlющѥ. къто Uбо болии ѥсть въ цrтвии нб7сьцэомь. У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2
2
и призъвавъ отрочz iс7ъ. постави ѥ посредэ ихъ. Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3
3
и рече. аминъ аминъ гlю вамъ. аще не обратитесz. и бUдете яко дэти. не имате вънити въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ. і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
4
4
иже бо сz съмэрить яко отрочz се. тъ ѥсть болии въ цrтвии нб7сьсцэомь. Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
5
5
и иже колижьдо прииметь отрочz таково ѥдино въ имz моѥ мене приѥмлѥть. І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
6
6
и иже аще съблажьняѥть ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz унѥ ѥму ѥсть да обэсzть жрьнъвъ на выи ѥго осьльскыи и потопzть и въ пѫчинэ морьстэи. а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
7
7
горе вьсему миру отъ съблазнъ. неволя бо ѥсть прити съблазномъ обаче горе чловэку тому имьже съблазнъ приходить. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
8
8
аще ли рѫка твоя ли нога твоя съблажьняѥть тz отъсэци и и отъврьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому ли бэдьну неже дъвэ рѫцэ ли дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ огнь вэчьныи. Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
9
9
и аще око твое съблажняѥть тz изьми ѥ и врьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь въ животъ вънити неже двэ очи имѫщу въврьжену быти въ геонѫ огньнѫѭ. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
10
10
Рече Gь. блюдэте и. не радите о ѥдиномь t малыхъ сихъ. гlю бо имъ. яко ан7гли ихъ на нб7сьхъ. выинU вы видите оц7z моѥго нб7сьнааго. Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
11
11
приде сн7ъ члв7чьскыи. възискати и сп7стъ заблUжьшааго. Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12
12
чьто сz мьнить вамъ. аще бUдеть ѥдиномU члв7кU. р7. овьць и заблUдить ѥдина t нихъ. не оставить ли девzти десzтъ и девzти на горахъ. и шьдъ ищеть заблUжьшея. Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
13
13
и аще обрzщеть ю. аминъ аминъ гlю вамъ яко радUѥтьсz о неи паче. неже о. f7. десzтъ и. f7. не заблѫжьшиихъ. І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
14
14
тако нэсть волz предъ оц7ьмь вашимъ нб7сьскыимь. да погыбнеть ѥдинъ малыхъ сихъ. Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15
15
аще ли съгрэшить въ тz братъ твои. иди обличи ѥго посредэ тебе томU ѥдиномU. аще тебе послUшаѥть. прэобрzщеши братъ твои. Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16
16
аще ли не послUшаѥть тебе. поими и пакы съ собою. ѥдиного или дъва. да въ трьхъ или дъвою съвэдэтель станеть вьсzкъ чlвкъ. Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
17
17
аще же не послUшаѥть ихъ. рьци цр7кви. аще же о цр7кви не родити начьнеть да бUдеть язычьникъ и мытарь. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
18
18
аминъ аминъ гlю вамъ. ѥлико аще съвzжете на земли. бUдеть вzзанъ и на нб7сьхъ. и ѥлико аще раздрэшите на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сьхъ. Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
19
19
Пакы аминъ гlю вамъ. яко аще дъва t васъ съвэщаѥта на земли. о вьсzкои вещи. ѥю же колижьдо просите бUдеть има. t оц7а моѥго иже ѥсть на нб7сьхъ. Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20
20
идеже ѥста дъва или триѥ събьрани въ имz моѥ. тU ѥсмь посредэ іхъ. бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
21
21
Тъгда пристѫпль къ нѥму петръ рече: господи коль краты съгрэшить братъ мои въ мz и отпущѫ ѥму до седмь кратъ ли; Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
22
22
глагола ѥму исусъ: не глаголѭ тебэ до седмь кратъ нъ до седмь десzтъ кратъ седмицеѭ. Рече Gь притъчю сию. Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23
23
Uподобисz цrтвиѥ нб7сьноѥ. чlвкѫ цrю. иже хотэ сътzзатисz о словеси съ рабы своими. Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24
24
начьнъшю же ѥмU. сътzзатисz о словеси. приведоша ѥмU дължьникъ ѥдинъ тьмою таланътъ. коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
25
25
не имUщю же ѥмU въздати. повелэ Gинъ ѥго да продадzти и. и женU ѥго и чада. и вьсz ѥлико имzше и tдати и. а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
26
26
и падъ Uбо рабъ тъ. кланzашесz ѥмU гlz. Gи потьрпи на мънэ и вьсе ти въздамь. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
27
27
милосьрдовавъ же Gинъ раба того. прости и и дългъ tпUсти ѥмU. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
28
28
и шьдъ же рабъ тъ. обрэте ѥдиного t клевретъ своихъ. иже бэ дължьнъ ѥмU. р7. мь пэнzзь. и имыи давлzше и гlz. дажь ми имь же. ми ѥси дължьнъ. Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29
29
падъ же клевретъ молzше и гlz. потьрпи на мънэ и вьсе въздамь ти. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
30
30
онъ же не хотzаше. нъ ведъ въсади и въ тьмьницю. донъдеже въздасть ѥмU вьсь дългъ. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
31
31
видэвъше же Uбо клеврети бывъшая. съжалишz си зэло. пришьдъше съказашz Gинѫ своѥмU вьсz бывъшая. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32
32
тъгда призъвавыи Gинъ ѥго гlа ѥмU. рабе лUкавыи. вьсь дългъ твои tпUстихъ тебе. понеже Uмоли мz. Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33
33
не подобааше ли и тебэ помиловати клеврета твоѥго. яко и азъ тz помиловахъ. Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34
34
и прогнэвасz ги7нъ ѥго. и прэдасти и мUчителемъ. донъдеже въздасть емU вьсь дългъ свои. І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35
35
тако и оц7ь мои нб7сьскыи сътворить вамъ. аще не tпUщаѥте къжьдо братU своѥмU. t ср7дць вашихъ прэгрэшеиии вашихъ. Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.
Глава 19
Глава 19
1
1
И бысть ѥгда съконьча исусъ словеса си прэиде отъ галилеѩ и приде въ прэдэлы иудеискы об онъ полъ иордана. Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом.
2
2
и по нѥмь идошz народи мънози и исцэли ѩ ту. За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
3
3
Въ оно+. пристUпиша и фарисэи къ iс7U искUшающеи и гlюще. аще достоить чlвкU пѫстити женU свою по всzкои винэ. І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
4
4
онъ же tвэщавъ рече имъ. нэсте ли чьли. яко сътвори искони мужьскъ полъ и женьскъ сътворилъ ѥсть. Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх?
5
5
и рече сего ради оставить чlкъ оц7а своѥго и м™рь. и прилэпитьсz женэ своѥи. и бUдета. оба въ плъть ѥдинU. І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю.
6
6
тэмь же Uже нэсте дъва нъ ѥдина плъть. еже Uбо iс7ъ. съчета. чlовэкъ да не разлUчаѥть. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
7
7
гlаша ѥмU чьто Uбо мосии заповэда дати кънигы распѫстьныя. и tпUстити ю. Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її?
8
8
гlа имъ. яко мосии по жестосьрдию вашемU. повелэ вамъ пUстити жены своя. искони же не бысть тако. Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
9
9
гlю же вамъ яко иже аще пUстить женѫ свою. развэ словесе прэлюбодэинааго. творити я прэлюбы. и женяисz потьбэгою прэлюбы творить. Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
10
10
и гlаша ѥмU Uченици ѥго. аще така ѥсть вина съ женою чlвкU. Uне ѥсть не женитисz. Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
11
11
онъ же рече имъ. не вьси въмэстzть словесе сего. нъ имъ же дано ѥсть. Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
12
12
сѫть же каженици. иже ищрева матерьнz родишzсz тако. и сUть каженици яже исказишz члbвци. и сUть каженици. иже сz исказиша сами цrтвия ради небесьнааго. могыи въмэщати да въмэстить. Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
13
13
Тъгда приведошz къ нѥму дэти да рѫцэ възложить на нѩ и помолить сz. ученици же запрэтишz имъ. Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
14
14
исусъ же рече имъ останэте дэтии и не браните имъ прити къ мънэ таковыихъ бо ѥсть царьствиѥ небесьноѥ. Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15
15
и възложь на нѩ рѫцэ отиде отътѫду. І, поклавши на них руки, пішов звідти.
16
16
Въ оно+. Uноша ѥтеръ пристѫпи къ iс7ви. молzи и гlz. Uчителю бlгыи. чьто бlго сътворю. да имамъ животъ вэчьныи. І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
17
17
онъ же рече ѥмU. чьто мz гlеши бlга. никто же бlгъ тъкмо бъ7 ѥдинъ. аще ли хощеши въ животъ вънити. съблюди заповэди. Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
18
18
гlа ѥмU кыя. iс7ъ же рече ѥмѫ. ѥже не Uбиѥши. ни прэлюбы сътвориши ни Uкрадеши. ни лъжисъвэдэтельствUѥши. Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
19
19
чьти оц7z и м™ръ. и възлюби ближьнzаго своѥго яко и самъ сz. шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20
20
гlа ѥмU Uноша. вьсz си съхранихъ t Uности моѥя. чьсо ѥсмь и ѥще не съконьчzлъ. Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені?
21
21
и рече ѥмU iс7ъ. аще хощеши съвьршенъ быти. иди продажь имэниѥ своѥ и дажь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сьхъ. и приди въ слэдъ мене. Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
22
22
слышавъ же Uношz слово. отиде скьрбz. бэ бо имэя сътzжzния мънога. Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.
23
23
iс7ъ же рече къ Uченикомъ своимъ. аминъ гlю вамъ. яко неUдобь вънити богатU въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ. Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.
24
24
пакы гlю вамъ. яко Uдобэѥ ѥсть вельбUдU сквозэ игълинэ Uши проити. неже богатU въ цrтвиѥ б9иѥ вънити. І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти.
25
25
слышzвъше же Uченици ѥго. дивлzахUсz зэло гlюще. кто Uбо можеть сп7сенъ быти. Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися?
26
26
възьрэвъ же iс7ъ и рече имъ. t чlвкъ се не възможьно ѥсть. а t б7а вьсz възможьна сUть. Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
27
27
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи се мы оставихомъ вьсе. и въ слэдъ тебе идохомъ что Uбо бUдеть намъ. Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?
28
28
iс7ъ рече имъ. аминъ аминъ гlю вамъ. яко вы шьдъшии по мънэ въ пакыбыти. ѥгда сzдеть сн7ъ чlвчьскыи на прэстолэ славы своѥя. сzдете и вы на двою на десzте прэстолѫ. сUдzще дъвэма на десzте колэнома изlевома. Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29
29
и вьсzкъ иже оставить домъ. братию или сестры. ли оц7z ли м™рь. ли женU ли дэти ли села ли храмы. имене моего ради. сътократицею прииметь. и животъ вэчьныи наслэдить. І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
30
30
мнози же бUдUть пьрвии послэдьнии. и послэдьнии пьрвии. І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
Глава 20
Глава 20
1
1
Рече Gь притъчю сию. подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ члв7кU домовитU. иже изиде кUпьно Uтро наяти дэлателя. виноградU своѥмU. Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
2
2
съвэщавъ же съ дэлатели. по пэнязю на дн7ь. пославъ я въ виноградъ свои. І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
3
3
и шьдъ въ третиюӬ годинU. видэ ины праздьны. на тържищи стояща. А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
4
4
и тэмъ рече. идэте въ виноградъ мои. иже будеть правьда въдамь вамъ. І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5
5
они же идоша. пакы же ишьдъ въ шестUю и въ девzтUю годинU. сътвори тако же. А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
6
6
И въ ѥдинUю надесzте годинU ишьдъ сътвори тако. wбрэ дрUгыя праздьны и гlа имъ. что стоите вьсь дн7ь праздьни. Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7
7
гlаша ѥмU. яко никто же насъ наятъ. гlа имъ. идэте въ виноградъ мои. и ѥже бUдеть правьда приимете. Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
8
8
вечерU же бывъшю. гlа гdнъ винограда. къ приставьникU своѥмU. призови дэлателя. и дажь имъ мьздU начьнъ t послэжьнихъ до пьрвыихъ. Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
9
9
пришьдъше же иже въ ѥдинUю на десzте годинU. прияша по пэнzзю. І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10
10
и пришьдъше пьрвии. мнzхUсz вzще прияти. и прияша и ти по пэнzзю. Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
11
11
приимъше ръпътахU. на гн7а гlюще. І, одержавши, стали дорікати господареві
12
12
како сия послэдьняя ѥдинъ чаc сътвориша. равьны намъ сътворилъ ѥси. понесъшимъ тzготU дн7е и варъ. і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13
13
онъ же tвэщавъ рече. ѥдиномU ихъ. дрUже не обижю тебе. не по пэнzзю ли съвэщахъ съ тобою. Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14
14
възьми своѥ и иди. хощю же семU послэдьнюUмU дати. яко тобэ. Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
15
15
или нэсть ми лэть сътворити въ своихъ ми ѥже хощю. аще око твоѥ лUкаво ѥсть. яко азъ благъ ѥсмь. Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
16
16
тако бUдUть послэдьнии пьрвии. и пьрвии. послэдьнии. мнози бо сUть зъвании. а мало избраныхъ. Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
17
17
и въсходz исусъ въ иерусалимъ поѩтъ оба на десzте ученика ѥдины на пѫть и рече имъ: Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
18
18
се въсходимъ въ иерусалимъ и сынъ чловэчьскыи прэданъ бѫдеть архиереомъ и кънижьникомъ и осѫдzть и на съмрьть ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19
19
и прэдадzть и на порѫганиѥ ѩзыкомъ и биѥниѥ и пропzтиѥ и въ третии дьнь въскрэснеть. і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
20
20
тъгда пристѫпи къ нѥму мати сыну заведеову съ сынома своима кланяѭщи сz и просzщи нэчесо отъ нѥго. Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21
21
онъ же рече ѥи: чьто хощеши; глагола ѥму. рьци да сzдете сиѩ оба сына моѩ ѥдинъ о деснѫѭ тебе и ѥдинъ о шуѭѭ тебе въ царьствии твоѥмь. Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
22
22
отвэщавъ же исусъ рече: не вэста сz чесо просzща. можета ли пити чашѫ ѭже азъ имамъ пити; ли крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстити сz; глаголасте ѥму: можевэ. Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23
23
и глагола има: чашѫ моѭ испиѥта ибо и крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстита сz. а ѥже сэсти о деснѫѭ и о шуѭѭ мене нэсть мънэ сего дати нъ имъже уготовано ѥсть отъ отьца моѥго. І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
24
24
и слышавъше десzтии негодовашz о обою брату. Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
25
25
исусъ же призъвавъ ѩ рече. вэсте яко кънzзи ѩзыкъ господьствуѭть ими и велиции обладаѭть ими. Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
26
26
не тако же бѫдеть въ васъ нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ да бѫдеть вамъ слуга Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
27
27
и иже аще хощеть въ васъ быти прэдьнии да бѫдеть вамъ рабъ. І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
28
28
якоже сынъ чловэчьскыи не приде да послужzть ѥму нъ послужитъ и дати душѫ своѭ избавлениѥ за мъногы. Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
29
29
В оно+. исходzщю iс7ви t ѥрихона. по немь идU народи. І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
30
30
и се дъва слэпьцz сэдzщz при пUти. и слышавъшz яко iс7ъ мимо ходить. възъписта гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31
31
народи же запрэщахU има Uмълчzти. она же паче въпияста гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ. Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32
32
и ставъ iс7ъ възгласи я и рече. чьто хощета да сътворю вама. Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
33
33
гlаста ѥмU Gи. да tвьрзетесz наю очи. Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
34
34
млrдовавъ же iс7ъ прикоснUсz очию има. и абие прозьрэста има очи. и по немъ идоста. Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
Глава 21
Глава 21
1
1
И ѥгда приближисz исусъ въ иерусалимъ и приде въ виfфагиѭ къ горэ елеоньстэи тъгда посъла дъва ученика І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
2
2
глаголѩ има: идэта въ вьсь яже ѥсть прямо вама. и абиѥ обрzщета осьлz привzзано и жрэбz съ нимь. и отърэшьша приведэта ми. і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
3
3
и аще речеть къто вама чьто. речета яко господь трэбуѥтъ ѥю. и абиѥ же посълѥтъ я. І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
4
4
се же вьсе бысть да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѫщемь: Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
5
5
рьцэте дъщери сионовэ: се царь твои идеть къ тебэ кротъкъ и въсэдъ на осьлz и жрэбz сына ярьмьнича. скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
6
6
шьдъша же ученика и сътворьша якоже повелэ има исусъ. Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
7
7
приведосте осьлz и жрэбz и възложишz врьху ѥю ризы своѩ и въсэде врьху ихъ. привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8
8
мъножаише же народи постьлашz ризы своѩ по пѫти. друзии же рэзаахµ вэтви отъ дрэва и постилаахѫ по пути. Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
9
9
народи же ходzщеи прэдъ нимь и въ слэдъ зъваахѫ глаголѭще: осанъна сыну давыдову. благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. осанъна въ вышьнихъ. Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
10
10
и въшьдъшу ѥму въ иерусалимъ потрzсе сz вьсь градъ глаголѩ: къто сь ѥсть; І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
11
11
народи же глаголаахѫ яко сь ѥсть исусъ пророкъ иже отъ назарееfа галилеискааго. Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
12
12
И въниде исусъ въ црькъвь божиѭ и изгъна вьсz продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ испроврьже и сэдалища продаѭщиихъ голѫби. І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
13
13
и глагола имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ. І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
14
14
и пристѫпишz къ нѥму хромии и слэпии въ црькъви и исцэли ѩ. І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15
15
видэвъше же архиереи и кънижьници чудеса яже сътвори исусъ и отрокы зовѫщz въ црькъви и глаголѭщz осанъна сыну давыдову негодовашz. А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
16
16
и рекоша ѥму: слышиши ли чьто си глаголѭть; исусъ же рече имъ: еи. нэсте ли ни коли же чьли яко из устъ младеничь и съсѫщиихъ съврьшилъ ѥси хвалѫ; і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
17
17
и оставль ѩ изиде вънъ из града въ виfаниѭ. и удвори сz ту. І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
18
18
утро же възъвращь сz въ градъ възалъка. Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
19
19
и узрэвъ смокъвьницѫ ѥдинѫ при пѫти приде къ нѥи и ни чесо же не обрэте на нѥи тъкъмо листвиѥ ѥдино и глагола ѥи: да ни коли же плода отъ тебе не бѫдеть въ вэкъ. и абиѥ исъше смокъвьница. Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20
20
и видэвъше ученици дивишz сz глаголѭще: како абиѥ исъше смокъвьница; Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
21
21
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: аминъ глаголѭ вамъ: аще имате вэрѫ не усѫмьните сz. не тъкъмо смокъвьничьноѥ створите нъ аще и горэ сеи речете: двигни сz и въвьрьзи сz въ море бѫдеть. Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
22
22
и вьсего ѥгоже въспросите въ молитвэ вэруѭще примете. і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
23
23
и ѥгда приде въ црькъвь пристѫпишz къ нѥму учzщу архиереи и старьцы людьстии глаголѭще: коѥѭ властиѭ си твориши и къто ти дасть область сиѭ; І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
24
24
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе ѥже аще речете мънэ и азъ вамъ рекѫ коѥѭ властиѭ си творѭ. Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
25
25
крьщениѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловкэъ; они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть намъ по что убо не ѩшz ѥму вэры; Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26
26
аще ли речемъ отъ чловэкъ боимъ сz народа вьси бо яко пророка имѫть иоана. А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
27
27
отъвэщавъше же исусови рекошz: не вэмъ. рече имъ и тъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ си творѭ. І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28
28
Чьто же сz мънить вамъ: чловэкъ ѥтеръ имэ дъвэ чадэ и пришедъ къ прьвуу му рече: чzдо иди дьньсь дэлаи въ виноградэ моѥмь. А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
29
29
онъ же отъвэщавъ рече: не хощѫ. послэдь же раскаявъ сz иде. Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
30
30
и пристѫпль къ другуу му рече такожде. онъ же отъвэщавъ рече: азъ идѫ господи и не иде. І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
31
31
кы отъ обою сътвори волѭ отьчѫ; глаголашz ѥму: пьрвыи. глагола имъ исусъ: аминъ глаголѭ вамъ яко мытариѥ и любодэицz варяѭть вы въ царьствии божии. Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
32
32
приде бо иоанъ крьститель пѫтьмь правьдьнъмь и не ѩсте ѥму вэры. мытаре же и любодэицz ѩша ѥму вэрѫ. вы же видэвъше и не раскаясте сz послэдь ѩти ѥму вэрѫ. Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
33
33
Рече Gь притъчю сию. чlвкъ ѥтеръ бэ домовитъ. иже насади виноградъ. оплотъми и огради. ископа въ немь точило. и съзъда стълпъ. и въдастъ и дэлателемъ и отиде. Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
34
34
ѥгда же приде врэмz плодомъ. посъла рабы своя къ дэлателемъ. прияти плодъ ѥго. Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
35
35
и имъше дэлателе рабы ѥго. ового бишz ового же Uбишz. ового же камениѥмь побишz. Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
36
36
пакы посъла ины рабы мъножzишz пьрвыихъ. и сътворишz имъ то же. Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
37
37
послэдь же посъла къ нимъ сн7ъ свои гlz. Uсрамлzютьсz сн7а моѥго. Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38
38
дэлателе же ѥгда Uзьрэшz сн7ъ рэшz въ себэ. сь ѥсть наслэдьникъ придэте и Uбиѥмы и. и Uдьржимъ достояниѥ ѥго. Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39
39
и имъше и изведоша и вънъ из винограда и Uбишz и. І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40
40
ѥгда же придеть ги7нъ винограда. чьто сътворить дэлателемъ симъ. Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41
41
гlаша ѥмU зълыи зълэ погUбить я. и виноградъ прэдасть инэмъ дэлателемъ. иже въздадzть ѥмU плодъ въ врэмена своя. Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
42
42
гlа имъ iс7ъ. нэсте ли чьли николи же въ кънигахъ. камень ѥго же не врэдU сътворишя зиждющии. сь бысть. въ главU UгълU. t б7а бысть си. и ѥсть дивьна въ очию нашею. Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
43
43
сего ради глаголѭ вамъ яко отъиметь сz отъ васъ царьствиѥ божиѥ и дасть сz языку творzщууму плодъ ѥго. Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
44
44
и падыи на камене семь съкрушить сz а на нѥмьже падеть сътреть и. І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45
45
и слышавъше архиереи и фарисеи притъчѫ ѥго разумэшz яко о нихъ глаголааше. І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
46
46
и ищѫще ѩти и убояшz сz народа понеже яко пророка имэяхѫ и. І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
Глава 22
Глава 22
1
1
Рече Gь притъчю сию. Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2
2
подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU. Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
3
3
и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити. І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4
4
пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ. Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
5
5
они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою. Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6
6
а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я. Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7
7
и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже. Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
8
8
тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини. Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
9
9
идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ. Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10
10
и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ. І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11
11
въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ. Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
12
12
гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz. І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13
13
тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ. Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
14
14
мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+. Бо багато покликаних, та мало обраних.
15
15
съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь. Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
16
16
и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ. І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17
17
рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни. Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
18
18
разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти. Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19
19
покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь. Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20
20
онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ. І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21
21
гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и. Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
22
22
и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz. Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23
23
въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
24
24
глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго. Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
25
25
бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ. Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
26
26
такожде въторыи и третии до седьмааго. Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
27
27
послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена. А після всіх померла і жінка.
28
28
въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ. Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
29
29
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ. Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
30
30
въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть. Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
31
31
о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь: А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32
32
азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ. Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
33
33
и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго. І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34
34
Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+. А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35
35
законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz. І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36
36
Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ. Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37
37
iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю. Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38
38
се естъ пьрвая и большия заповэдь. Це є перша і найбільша заповідь.
39
39
въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
40
40
вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41
41
събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ. Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
42
42
гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ. що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43
43
гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz. Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
44
44
рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима. сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
45
45
аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ. Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46
46
и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU. І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
Глава 23
Глава 23
0
Въ оно+.
1
1
гlа iс7ъ народомъ. и Uченикомъ своимъ. Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
2
2
гlz на мосэовэ селищи сэдошz кънижьници. и фарисэи. кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
3
3
ибо ѥлико рекUть вамъ блюсти. и съблюдаите и творите. по дэломъ же ихъ не творите. гlють бо и не творzть. Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
4
4
събирають же брэмена тzжькая. и Uдобь иосима. и въскладають на плешz члв7чьска. а пьрстъмь своимь нехотzще двигнUти ихъ. Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
5
5
вьсz же дэла своя творzть. да видими бUдUть члв7кы. раширzють•е хранилищz своz и величzють подъметы. въ крилzя ризъ своихъ. Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї.
6
6
любzть же възлэгания на вечерzхъ. и прэжесэдания на съньмищихъ. Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
7
7
нарицzтисz t члв7къ Uчителе. і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
8
8
вы же не нарицzитесz t члв7къ Uчителе. ѥдинъ бо вашь ѥсть Uчитель х©ъ. вьси же вы братия ѥсте. Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
9
9
и оц7z не нарицzите себе на земли. ѥдинъ бо вашь ѥсть оц7ь иже ѥсть на нб7сьхъ. І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
10
10
ни нарицzитесz наставьници. яко наставьникъ вашь ѥдинъ ѥсть х©ъ. І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
11
11
а болии васъ бUдеть вамъ слUга. Більший же з вас нехай буде вам слугою.
12
12
а иже възнесетьсz съмэритьсz. и съмэрzисz възнесетсz. Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
13
13
горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко затваряѥте царьствиѥ божие прэдъ чловэкы. вы бо не въходите ни въходzщиихъ оставляѥте вънити. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
14
14
горе же вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко сънэдаѥте домы въдовиць и виноѭ далече молитвѫ творzще. сего ради приимете лише осѫждениѥ. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
15
15
горе вамъ книгъчиѩ и фарисеи лицемэри яко прэходите море и сушѫ. сътворити ѥдиного пришельца и ѥгда бѫдеть творите и сына геонэ сугубэиша васъ. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
16
16
горе вамъ вожди слэпи глаголѭщеи: иже аще кльнеть сz црькъвиѭ ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz златъмь црькъвьныимь длъжьнъ ѥсть. Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
17
17
буи и слэпи къто болѥи ѥсть злато ли ли црькы свzщаѭщия злато; Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
18
18
и иже аще кльнеть сz олтарьмь ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz даръмь иже ѥсть врьху ѥго длжьнъ ѥсть. І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний.
19
19
буи и слэпи чьто бо ѥсть болѥ даръ ли ли олтарь свzщаѩи даръ; Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
20
20
кльныи сz убо олътарьмь кльнеть сz имь и сѫщиимь врьху ѥго. Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
21
21
и кльныи сz црькъвиѭ кльнеть сz ѥѭ и живущиимь въ неи. І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
22
22
и кльныи сz небесемь кльнеть сz прэстолъмь божиѥмь и сэдzщиимъ на нѥмь. І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23
23
горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко отъдесzтьствуѥте мzтѫ и копръ и кµминъ и остависте тzжьшая закона сѫдъ и милость и вэрѫ. си же подобааше сътворити и тэхъ не оставити. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
24
24
вожди слэпии оцэждаѭщеи мъшицѫ а вельбѫдъ поглъщаѭще. Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
25
25
горе вамъ кънижници и фарисеи лицемэри яко очищаѥте вънэшнѥѥ стькльници и блюду. ѫтрьѫду же сѫть плъни хыщения и нечистоты. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
26
26
фарисею слэпе очисти прэжде вънѫтрьнѥѥ стькльници и блюду да бѫдеть и вънэшьнѥѥ има чисто. Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
27
27
горе вамъ кънижьници и фарисеи лицемэри яко подобите сz гробомъ повапьлѥномъ иже вънэѫду убо сѫть красьни вънѫтрьѫду же сѫть плъни костии мрьтвыихъ и вьсякоѩ нечистоты. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
28
28
тако и вы вънэѫду убо являѥте сz чловэкомъ правьдьни вънѫтрьѫду же ѥсте плъни лицемэрия и безакония. Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
29
29
горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко зиждете гробы пророчьскыz и красите ракы правьдьныихъ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
30
30
и глаголѥте: аще быхомъ были въ дьни отьць нашихъ не быхомъ убо были обьщьници имъ въ кръви пророкъ. і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
31
31
тэмь же сами съвэдэтельствуѥте о себэ яко сынове ѥсте избивъшиихъ пророкы. Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
32
32
и вы напълняѥте мэрѫ отьць вашихъ. І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
33
33
змиѩ исчzдиѩ ехидьнова како убэжите сѫда геоньскааго; Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
34
34
сего ради. се азъ посылаю къ вамъ прbркы. и премUдрыи книжьникы. t нихъ. Uбиете и пропьнете. и t нихъ бисте на съньмищихъ вашихъ. и ижденете t града въ градъ. Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
35
35
да придеть на вы всzка кръвь правьдьна. проливаемая на землю. t кръве авеля правьдьнааго. до кръве захариа сн7а варахиина. ѥго же Uбісте межю цр7квью и олтаремь. Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
36
36
аминъ гlю вамъ. придUть всz си на родъ сь. Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
37
37
иерс7лме. иеrлме. избивъшия прbркы и камениѥмь побивающия. посъланыя къ тебе. колькраты въсхотэхъ. събьрати чада твоя. яко же събираѥть кокошь пътеньца своя подъ крилэ. и не въсхотэсте. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
38
38
се оставляѥтьсz вамъ. домъ вашь пUстъ. Ось лишається вам дім ваш пустий.
39
39
гlю бо вамъ. не имате мене видэти. дондеже ре?те блGнъ грzдыи въ имz гн7е дньѥ. Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
Глава 24
Глава 24
1
1
Въ оно+. пристUпишz Uченици къ iс7ви, показати ѥмU зъдания црк7вьная. І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
2
2
онъ же tвэщавъ рече имъ. не видите ли вьсэхъ сихъ. аминъ гlю вамъ. не имать сьде остати камень на камени. иже не разоритьсz. Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
3
3
сэдzщю же ѥмѫ на горэ ѥлеоньсцэи. пристѫпишz къ немU Uченици его. ѥдиномU гlюще. повэжь намъ къгда си бUдUть. и чьто ѥсть знамениѥ твоѥго пришьствия. и коньчzниѥ вэка. Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
4
4
и tвэщавъ iс7ъ рече имъ. блюдэте сz никто же васъ да не прэльстить. Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
5
5
мънози бо придUть въ имz мое гlюще азъ ѥсмь х©ъ. и мъногы прэльстzть. бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
6
6
Uслышати же имате брани. и слышаниѥ брани видите. не Uжасаитесz. подобаѥть Uбо вьсэмъ быти. нъ не тъгда ѥсть коньчина. Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
7
7
въстанеть бо языкъ на языка. и црс7тво на црст7во. и бUдUть глади и пагUбы. и трUсъ по мэста. Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
8
8
вьсz же си начzло болэзни. усе ж це — лиш початок хвороб.
9
9
тъгда прэдадzть вы на скьрбь. и Uбиють вы. и бUдете ненавидими вьсэми языкы. имене моѥго ради. Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
10
10
и тъгда съблазнzтьсz мънози. и дрUгъ дрUга прэдасть. и възнена видить дрUгъ дрUга. І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
11
11
и мънози лъжни прbрци въстанUть. и прэльстzть мъногы. і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
12
12
и за Uмъножениѥ безакониz. исzкнеть любы мъногыхъ. і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
13
13
прэтьрпэвыи же до коньцz сп©етьсz. Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
14
14
и проповэсть сz се еваньгелиѥ царьствия по вьсеи вьселѥнэи въ съвэдэтельство вьсэмъ языкомъ и тъгда придеть коньчина. І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
15
15
ѥгда же узьрите мрьзость запустэния реченѫѭ данилъмь пророкъмь стоѩщѫ на мэстэ свzтэ чьтыи да разумэваѥть. Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
16
16
тъгда сѫщеи въ иудеи да бэгаѭть на горы тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
17
17
и иже на кровэ да не сълазить възzти ѥже ѥсть въ храминэ ѥго. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
18
18
и иже на селэ такожде да не възвратить сz въспzть възzтъ ризъ своихъ. і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
19
19
горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьнь. Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
20
20
молите же сz да не бѫдеть бэгство ваше зимэ ни въ сѫботѫ. Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
21
21
бѫдеть бо скърбь тъгда велика якаже нэсть была отъ начzла вьсего мира доселэ ни имать быти. бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
22
22
и аще не бышz прэкратили сz ти дьниѥ не бы убо съпасла сz вьсяка плъть. за избьраныѩ же прэкратzть сz ти дьниѥ. І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
23
23
тъгда аще къто вамъ речеть: се сьде христосъ или сьде. не имэте вэры. Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
24
24
въстанѫть бо лъжии христи и лъжии пророци и дадzть знамения велия и чудеса яко прэльстити аще ѥсть възможьно избьраныz. Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
25
25
се прэжде рекохъ вамъ. Ось Я наперед сказав вам.
26
26
аще же рекѫть вамъ: се въ пустыни ѥсть не изидэте. се въ кровэхь не имэте вэры. Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
27
27
якоже бо млъния исходить отъ въстокъ и являѥть сz до западъ тако бѫдеть пришьствиѥ сына чловэчьскааго. Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
28
28
идеже бо аще бѫдеть трупъ ту съберѫть сz орьли. Бо де буде труп, там зберуться орли.
29
29
абиѥ же по скръби днии тэхъ слъньце мьрькнѥть и луна не дасть свэта своѥго и звэзды съпадѫть съ небесе и силы небесьныѩ двигнѫть сz. І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
30
30
и тъгда явить сz знамениѥ сына чловэчьскааго на небеси и тъгда въсплачѫть сz вься колэна земьская и узрzть сына чловэчьскааго идѫща на облацэхъ небесьныихъ съ силоѭ и славоѭ великоѭ. І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
31
31
и посълѥть ангелы своѩ съ гласъмь великъмь трѫбьныимь и съберѫть избьраныѩ ѥго отъ четырь вэтръ отъ коньць небесъ до коньць ихъ. І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
32
32
отъ смокъвьннцz же научите сz притъчи. ѥгда же уже вэя ѥѩ бѫдеть млада и листвиѥ прозzбнеть вэсте яко близъ ѥсть жzтва. Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
33
33
такожде и вы ѥгда узьрите вься си вэдите яко близъ ѥсть при двьрьхъ. Рече г7ь. Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
34
34
аминъ гlю вамъ. яко не мимо идеть родъ сь. донъдеже вьсz бUдUть. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
35
35
небо и землz мимо идеть. а словеса моя не мимо идUть. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
36
36
а о дн7и томь и о годинэ тои. никто же не вэсть. ни анGли небесьнии. тъкмо оц7ь мои ѥдинъ. Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
37
37
яко же бо бысть въ дн7и ноѥвы. тако бUдеть въ дн7и сн7а члв7чьскааго. Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
38
38
яко же бо бzхU въ дн7и прэже потопа. ѥдUще и пиюще. женzщесz и посагающе. до него же дн7е въниде нои въ ковьчегъ. бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
39
39
и не очютишz донъдеже приде вода и възzтъ всz. тако бUдеть пришьствиѥ сн7а члв7чьскааго. і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського.
40
40
тъгда два бUдета на селэ. ѥдинъ поимUть. а дрUгыи оставлzѥтьсz. Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;
41
41
двэ мелющи въ жьрнъвахъ ѥдина поѥмлетьсz. а дрUгая оставлzѥтьсz. дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.
42
42
бъдите Uбо яко не вэсте въ кUю годинU ги7нъ вашь придеть. Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
43
43
се же видите. яко аще бы видэлъ ги7нъ храмины. въ кUю стражю тать придеть бъдэлъ Uбо бы и не бы далъ подърыти храма своѥго. Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
44
44
сего ради вы бUдэте готови. яко въ нь же не мьните часъ сн7ъ члв7чьскыи придеть. Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
45
45
къто бо ѥсть вэрьныи рабъ и мѫдрыи ѥгоже поставить господь надъ домъмь своимь да дасть имъ въ врэмz пищѫ ихъ. Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
46
46
блаженъ рабъ тъ ѥгоже пришьдъ господь свои обрzщеть тако творzща. Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
47
47
аминь глаголѭ вамъ яко надъ вьсэмь имэниѥмь своимь поставить и. Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
48
48
аще ли речеть зълыи рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: мудить господь мои прити. Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
49
49
и начьнеть бити клеврэты своѩ эсти же и пити съ пияницами. і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, —
50
50
придеть же господь раба того въ дьнь въ ньже не чаѥтъ и въ часъ въ ньже не вэсть то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
51
51
и протешеть и полъма и чzсть ѥго съ лицемэры положить. ту бѫдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ. І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
Глава 25
Глава 25
1
1
Тъгда уподобить сz царьствиѥ небесьноѥ десzти дэвъ яже приимъшz свэтильникы своѩ изидошz противѫ жениху. Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
2
2
пzть же отъ нихъ бэ буи и пzть мѫдръ. П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
3
3
буѩѩ бо приимъшz свэтильникы своѩ не възzшz съ собоѭ ѥлея: Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4
4
а мѫдрыѩ приѩша ѥлеи въ съсѫдэхъ своихъ съ свэтильникы своими. Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
5
5
мудzшту же жениху въздрэмашz сz вьсz и съпаахѫ. А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
6
6
полу нощи же въпль бысть: се женихъ грzдетъ исходите въ сърэтениѥ ѥму. Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
7
7
тъгда въсташz вьсz дэвы ты и украсишz свэтильникы своѩ. Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
8
8
а буѩѩ рекоша мѫдрыимъ: дадите намъ отъ ѥлеѩ вашего яко свътильници наши угасаѭть. Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9
9
отъвэщашz же мѫдрыѩ глаголѭщz: еда како не достанеть вамъ и намъ. идэте же паче къ продающиимъ и купите себэ. А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
10
10
идѫщамъ же имъ купитъ приде женихъ и готовыѩ вънидошz съ нимь на бракъ и затворены бышz двьри. Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
11
11
послэдь же придошz и прочzѩ дэвы глаголѭщz: господи господи отъврьзи намъ. Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
12
12
онъ же отъвэщавъ рече: аминь глаголѭ вамъ: не вэдэ васъ. Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13
13
бъдите убо яко не вэсте дьни ни часа въ ньже сынъ чловэчьскыи придеть. Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14
14
Якоже бо чловэкъ отъходz иже призъва своя рабы. и прэдасть имъ имэниѥ свое. Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
15
15
овомU дасть пzть таланътъ овомU же дъва. овомU же ѥдинъ. комUжьдо противU силэ своѥи. и отиде абиѥ. одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
16
16
шьдъ же приимыи. е7. таланътъ. дэла о нихъ. и приобрэте дрѫгUю. е7. таланътъ. Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
17
17
тако же иже. в7. приобрэте и дрUгая. в7. Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
18
18
а приимыи ѥдинъ. шьдъ раскопа землю и съкры сребро Gина своѥго. А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
19
19
по мънозэхъ врэменьхъ. приде Gи= рабъ тэхъ. и сътzзасz съ ними о словеси. Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
20
20
и пристUпль приимыи. е7. таланътъ. принесе дрUгUю. е7. таланътъ. гlz Gи. е7. таланътъ ми ѥси прэдалъ. се дрUгUю. е7. таланътъ прэобрэтохъ ими. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
21
21
и рече ѥмU ги7нъ ѥго. добрыи рабе бlгыи вэрьнъ. о малэ бэ вэрьнъ. надъ мъногы тz поставлю. въниди въ радость Gа своего. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22
22
пристUпи же приимыи в7. таланъта и рече Gи. в7. таланъта ми ѥси прэдалъ. се дрUгая. в7. прэобрэтохъ има. Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
23
23
и рече ѥмU Gь. ѥго добрыи рабе бlгыи вэрьне. о малэ бэ вэрьнъ надъ мъногы тz поставлю въниди въ радость Gа своѥго. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24
24
пристѫпи же приимыи ѥдинъ таланътъ. и рече Gи вэдzхъ тz яко жестокъ ѥси члв7къ. жьнеши идеже не сэявъ. и събираѥши идеже не расточивъ. Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25
25
и Uбоявъ сz. шьдъ съкрыхъ таланътъ твои въ земли. се имаши твоѥ. і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
26
26
tвэщавъ же ги7нъ ѥго рече ѥмѫ. зълыи рабе лэнивыи. вэдzаше яко жьню идеже не сэявъ и събираю UдU же не расточихъ. Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬;
27
27
подобааше же ти въдати сребро моѥ. тържьникомъ и пришьдъ бо възzлъ Uбо быхъ своѥ съ лихвою. тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
28
28
възьмэте Uбо талантъ t нѥго. и дадите имUщюUмU десzть талантъ. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
29
29
имUщюUмU бо. вьсьде дастьсz. и избUдеть. а t иеимUщаго же. и ѥже аще мьнитьсz имэти. възьметьсz отъ нѥго. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
30
30
и не потребьнаго раба. въвьрзэте въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь. и скрьжьтъ зUбомъ. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
31
31
егда придеть сн7ъ члв7чь. въ славэ своѥи. и вси с™ии анGли съ нимь. тъгда сzдеть на прэстолэ славы своѥя. Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32
32
и съберUтьсz предъ нимь вси языци. и разлUчить я. дрUгъ t дрUга. яко же пастUхъ разлUчаѥть wвьца t кокозьлищь. і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
33
33
и поставить овьца одеснUю себе. а козлища о лэвUю. І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
34
34
тъгда речеть цrь сUщимъ одесную ѥго. придэте блн7ии оц7а моѥго. наслэдите Uготованоѥ вамъ. цrтво. t съложения мира всего. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
35
35
възалкахъ бо сz и дасте ми ясти. въждадахъсz и напоисте мz. страньнъ бэхъ и въведосте мя. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36
36
нагъ и одэсте мz. болэхъ и посэтисте мене. въ тьмьници бэхъ и придосте къ мнэ. був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37
37
тъгда tвэщають ѥмU правьдьнии гlюще. Gи къгда тz вэдэхомъ. алъчьна. и напитахомъ. или жажюща и напоихомъ. Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
38
38
къгда же тz видэхомъ страньна и въведохомъ тебе. или нага и одэхомъ тебе. Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
39
39
къгда же тz видэхомъ болzща. или въ тьмьници. и прідохомъ къ тебе. Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40
40
tвэщавъ же цrь рече имъ. аминъ гlю вамъ. понѥже сътвористе ѥдиномU t сихъ братъ моихъ мьньшихъ. мнэ сътвористе. І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
41
41
тогда речеть и сUщимъ о лэвUю. идэте t мене проклzтии въ огнь вэчьныи. Uготованыи дияволU и англbмъ ѥго. Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
42
42
възалкахъ бо сz и не дасте ми ясти. въждадахъсz. и не напоисте мене. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
43
43
страньнъ бэхъ и не въведосте мене. нагъ и не одэсте мене. больнъ бэхъ и въ тьмьници. и не посэтисте мене. був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44
44
тъгда tвэщають и ти гlюще. Gи къгда тz видэхомъ алчюща. или жажюща. или страньна. или нага или больна. или въ тьмьници. и не послUжихомъ тебе. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
45
45
тъгда tвэщаѥть имъ гlя. аминъ гlю вамъ. понѥже не сътвористе ѥдиномU t сихъ мьньшиихъ. ни мнэ сътвористе. Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
46
46
и tидUть ти въ мUкU вэчьнUю. а правьдьници въ животъ вэчьныи. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
Глава 26
Глава 26
1
1
Рече Gь своимъ Uченикоұ. Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2
2
вэсте яко по дъвою дн7ью пасха бUдеть. и сн7ъ члbвчь предастьсz на распzтиѥ. ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3
3
тъгда събьрашасz архиереи. и книжьници. и старьци людьсции. въ дворъ архиереовъ. гlѥмааго каиафы. Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4
4
и съвэтъ сътвориша. да iс7а льстью имуть. и Uбьють и. і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5
5
гlаахU нъ не въ праздьникъ. да не мълва бUдеть въ людьхъ. Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6
6
iс7U же бывъшю въ вифании. въ домU симона прокаженааго. Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7
7
пристUпи къ нѥмU жена. имUщи алавастръ мvра драгааго. и възлья на главU ѥмU възлежащю. підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8
8
видэвъше же Uченици ѥго. негодоваша гlюще. почто гыбэль си быc. Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9
9
можаше бо се мvро продано быти на мнозэ. и въдати Uбогыимъ. Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10
10
разUмэвъ же iс7 рече имъ. что трUдъ дэѥте женэ. дэло добро съдэла о мнэ. Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11
11
вьсьгда бо Uбогыя имате съ собою. мене же не всегда имате. Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12
12
възлиявъши бо си мvро се на тэло моѥ. на погребениѥ. мънэ сътвори. Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13
13
аминъ гlю вамъ. идеже аще кде проповэстьсz. еванGлиѥ се. въ вьсемь мирэ. речетьсz и еже сътвори си. въ памzть ѥя. Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14
14
тъгда шьдъ ѥдинъ t обою на десzте. нарицzѥмыи. июда искариотьскыи. къ архиереомъ Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15
15
рече. что ми хощете дати. и азъ вамъ предамь ѥго. wни же поставиша ѥмU три десzте сребрьникъ. і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16
16
и tтолэ искаше времене подобьна. да ѥго предасть. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17
17
въ пьрвыи же. дн7ь. опреснъкъ. пристUпиша Uченици. къ iс7U гlюще къ нѥмU. кде хочеши. Uготоваѥмъ ти ясти пасхU. Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18
18
онъ же рече. идэте въ градъ къ оньсици. и рьцэте ѥмU. Uчитель гlть. времz моѥ близь ѥсть. U тебе сътворю пасхU съ Uченикы. своими. Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19
19
и створиша Uченици ѥго. яко же повелэ имъ iс7. и Uготоваша пасхU. Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20
20
вечерU же бывъшю. възлеже съ дъвэма на десzте Uченикама. Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21
21
и ядUщемъ имъ рече. ам7нъ. гlю вамъ. яко ѥдинъ t васъ предасть мz. І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22
22
и скьрбzаше зэло. начаша гlати ѥмU ѥдинъ къждо ихъ. еда азъ ѥсмь Gи. Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23
23
онъ же tвэщавъ реч омочивыи съ мною въ соліло рUкою. тъ мz предасть. Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24
24
сн7ъ же члв7чь идеть. яко же ѥсть писано w нѥмь. горе же члв7кU томU. имь же сн7ъ члв7чь предастьсz. добрэѥ ѥмU было бы. аще бы сz не родилъ члв7къ тъ. Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25
25
tвэщавъ же июда предая ѥго рече. еда азъ ѥсмь равви. гlа ѥмU ты рече. При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26
26
ядUщемъ же имъ. възьмъ iс7 хлэбъ. и бlгословестивъ преломи. и даяше Uченикомъ своимъ. и рече. приимэте и ядите. се ѥсть тэло моѥ. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27
27
и приҊмъ чашю. и хвалU въздавъ. дасть имъ гlя. пиите t нѥя вси. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28
28
се бо ѥсть кръвь моя. иовааго завэта. яже за многы проливаѥма. въ оставлѥниѥ грэховъ. бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29
29
гlю же вамъ. яко не имамъ пити Uже t сего плода. виньнааго. до того дн7е. ѥгда пию съ вами ново. въ цр7ствэ оц7а моѥго. Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30
30
и въспэвъше. изидоша въ горU елеоньскUю. І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31
31
тъгда гlа имъ iс7. вси вы съблазнитесz о мнэ въ сию нощь. писано бо ѥсть. поражю пастUха. и разидUтьсz овьца стадьныя. Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32
32
по въскрьсении же моѥмь. варzю васъ въ галилеи. По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33
33
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. аще и вси съблазнzтьсz о тобэ. азъ николи же съблажьнюсz. Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34
34
рече же ѥмU iс7. ам7нъ гlю тебе. яко въ сию нощь. преже даже кUръ не въспоѥть. тришьдU tвьржешисz мене. Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35
35
гlа ѥмU петръ. аще ми сz лUчить съ тобою Uмерети. не tвьргUсz тебе. тако же и вси Uченици рекоша. Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36
36
тъгда приде съ ними iс7. въ вьсь нарицаѥмую. геfсимани. и гlа Uченікомъ. сzдэте тU. дондеже шьдъ помолюсz тамо. Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37
37
и поимъ петра и оба сн7а зеведеова. и нача скьрбэти и тUжити. І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38
38
тъгда гlа имъ iс7ъ. прискьрбьна ѥсть дш7а моя до съмьрти. пребUдэте сьде. и бъдите съ мною. Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39
39
и прешьдъ мало паде ниць. молzсz и гlя. о§е мои. аще възможьно ѥсть. да преминеть t мене чаша си. обаче не яко же азъ хочю. нъ яко же ты. І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40
40
и гlа петрови. тако ли не могосте. ѥдиного часа побъдэти съ мною. І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41
41
бъдите и молитесz. да не вънидете въ напасть. д¦ь бо предьмысливъ. а плъть немощьна. Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42
42
пакы вътороѥ шьдъ. помолисz гlя. оч7е мои аще не можеть си чаша минUти t мене. Аще не испию ѥя. бUди воля твоя. Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43
43
и пришьдъ пакы обрэте я съпzща. бzхU бо очи ихъ. отzжьчалэ. І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44
44
и оставль я. пакы шьдъ помолисz. третиѥѥ то же слово рекъ. І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45
45
тъгда приде къ Uченикомъ гlя имъ. съпите проче и почиваите. се приближисz чаc. и сн7ъ члв7чь предаѥтьсz. въ рUкы грэшьникъ. Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46
46
Въстанэте поидэмъ. се бо приближисz предаяи мz. Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47
47
и ѥще ѥмU гlющю. се июда t одинъ t обою надесzте. приде. и съ нимь народъ многъ. съ орUжиѥмь и посохы. t архиереи. и t старьць людьскыихъ. І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48
48
а предаяи ѥго дасть имъ знамениѥ гlя. ѥго же аще лобъжю. тъ ѥсть имэте ѥго. Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49
49
и абиѥ пристUпль къ iс7U рече ѥмU. радUисz рави. и облобыза ѥго. І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50
50
iс7 же рече ѥмU. дрUже на нѥ же ѥси пришьлъ. тъгда пристUпльше възложиша рUцэ на iс7а. и яша ѥго. Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51
51
и ѥдинъ t сUщиихъ съ iс7мь. простьръ рUкU. изньзе ножь свои. и Uдари раба архиереова. и tрэза ѥмU Uхо. І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52
52
тъгда гlа ѥмU iс7. възврати ножь свои. въ мэсто своѥ. вьси бо и възьмъшеи ножь. ножьмь Uмирають. Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53
53
или мьнить ти сz. яко не могU нынэ. Uмолити оц7а своѥго. и приставить ми вzще. дъвою надесzте легеонъ ан7глъ. чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54
54
како Uбо съконьчаютьсz книгы. яко тако подобаше быти. Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55
55
въ тъ часъ рече iс7 народомъ. яко же на разбоиника изидосте. съ орUжиѥмь и посохы. яти мене. по всz дн7и съ вами сэдzахъ. Uча въ цр7кви и не ясте мене Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56
56
се же все быc да събUдUтьсz книгы прbрчьскы. тъгда Uченици вси оставльше ѥго бэжаша. Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57
57
они же имъше iс7а. ведоша къ каиафэ. архиереови. идеже книжьници и старьци събьрашасz. А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58
58
петръ же въ слэдъ ѥго идzаше. издалеча. до двора архиереова. и въшьдъ въ дворъ сэдzаше съ слUгами. да видить коньчинU. Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59
59
архиереи же и старьци. и съборъ вьсь. искаахU лъжа съвэдэтельства на iс7а. яко да Uморzть ѥго. Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60
60
и не обрэтоша. и многомъ лъжемъ съвэдэтелѥмъ. пристUпльшемъ не обрэтоша. послэди же пристUпльша два лъжесъвэдетеля і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61
61
рекоста. сь рече могU разорити цр7квь б9ию. и трьми дн7ьми създати ю. і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62
62
и въставъ архиереи рече ѥмU. ничто же ли не tвэщаваѥши. что сии на тz съвэдэтельствUють. І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63
63
iс7 же мълчааше. и tвэщавъ архиереи рече ѥмU. заклинаю тz. бм7ь живыимь. да намъ речеши. Аще ты ѥси ¦с сн7ъ б9ии. Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64
64
гlа ѥмU iс7. ты рече. обаче гlю вамъ. tселэ Uзьрите сн7а члbвчьска. сэдzща wдеснUю силы. и идUща на облацэхъ нбс7ьскыихъ. Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65
65
тъгда архиереи. растьрза ризы своя. гlя. яко хUлU рече. что ѥще требUѥмъ съвэдэтель. се нынэ слышасте хUлU ѥго. Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66
66
что сz вамъ мьнить. они же tвэщавъше рекоша. повиньнъ съмьрти ѥсть. Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67
67
тъгда запльваша лице ѥмU. и пакости ѥмU дэяша. ови же заUшиша ѥго. Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68
68
гlюще прорьци намъ хcе. кто ѥсть Uдаривыи тz. і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69
69
петръ же вънэ сэдzаше на дворэ. и пристUпи къ нѥмU ѥдина рабыни гlющн. и ты бэ съ исUсъмь. галилеискыимь. Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70
70
онъ же tвьржесz. предъ всэми гlя. не вэдэ что гlѥши. Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71
71
ишьдъшю ѥмU въ врата. Uзрэ ѥго дрUгая. и гlа имъ. тU и сь бэ члв7къ. съ iс7ъмь назарzнинъмь. Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72
72
и пакы tвьржесz съ клzтвою. яко не знаю члв7ка. І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73
73
не по мъногU же. пристUпльше стоящеи. рекоша петрови. въ истинU и ты t нихъ ѥси. бэсэда бо твоя яви тz творить. Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74
74
тогда начать ротитисz и клzтисz. яко не знаю члв7ка. и абиѥ кUръ възгласи. Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75
75
и помzнU петръ. гlъ iс7овъ. иже рече ѥмU. яко преже даже кUръ не въспоѥть. трішьдU tвьржешисz. и ішьдъ вънъ. плакасz горько. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
Глава 27
Глава 27
1
1
UтрU же бывъшю. съвэтъ сътвориша. всi архіереи. и старьци людьскыи на исUса. яко да Uбьють ѥго. Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2
2
и съвzзавъше ѥго ведоша. и предаша ѥго. поньтьскUUмU пилатU игемонU. І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3
3
тъгда видэ июда. предавыи ѥго. яко осUдиша и. раскаявъсz възврати. l. сребрьникъ. архиереwмъ. и старьцемъ Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4
4
гlя. съгрэшихъ предавъ кръвь неповиньнU. они же рекоша. чьто ѥсть намъ. ты Uзьриши. кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5
5
и повьргъ въ цр7ькви. сребрьникы. tиде и шьдъ Uдависz. І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6
6
архиереи же възьмъше сребро рекоша. не достоино ѥсть. въложити ѥго въ кbровонъ. понѥже цэна кръве ѥсть. Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7
7
съвэтъ же сътворьше кUпиша имь село скUдэльниче. въ погребеньѥ страньныимъ. І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8
8
тэмь же наречесz село то. село кръви до сего дн7е. Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9
9
тъгда събыстьсz. реченое прbркмь. иеремиемь гlющемь. и прияша. l. сребрьникъ. цэнU цэнѥнааго. ѥго же цэниша. t сн7въ изlвъ. Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10
10
и даша я. на селэ скUдэльничи. яко же съказа мнэ Gь. і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11
11
iс7 же ста предь игемонъмь. и въпроси ѥго игемонъ гlя. ты ли ѥси цrь июдеискъ. iс7 же рече ѥмU. ты гlѥши. Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12
12
и егда гlаахU на нь. архиереи. и старьци. ничто же не tвэщаваше. І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13
13
тъгда гlа ѥмU пилатъ. не слышиши ли колико на тz съвэдэтельствUють. Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14
14
и не tвэща ѥмU. ни къ ѥдиномU гlU. яко дивитисz игемонU зэло. І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15
15
на всzкъ же дн7ь великъ. обычаи бэ игемонU. tпUщати народU. ѥдиного съвzзьня ѥго же хотzхU. На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16
16
имаше же тъгда. съвzзъня нарочита. нарицаѥма варава. Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17
17
събравъшемъ же сz имъ. рече имъ пилатъ. кого хочете t обою. tпUщю вамъ. варавU ли. или iс7а. нарицаѥмааго х©а. Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18
18
вэдаше бо. яко зависти ради предаша ѥго. Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19
19
сэдzщю же ѥмU на сUдищи. посла къ нѥмU жена своя гlющи. ничто же тобэ. и правьдьникU томU. много бо пострадахъ днcь. въ сънэ ѥго ради. Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20
20
архиереи же и старьци. наUстиша народы. да испросzть варавU. iс7а же да погUбzть. Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21
21
tвэщавъ же игемонъ ре? имъ. кого хощете t обою да tпUщю вамъ. они же рекоша варавU. Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22
22
гlа имъ пилатъ. что же сътворU. iс7U нарицаѥмU х7U. гlаша вси. да распzтъ бUдеть. Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23
23
игемонъ же рече имъ. что же зло створи. они же излнха въпьяхU гlюще. да распzтъ бUдеть. Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24
24
видэвъ же пилатъ. яко ничто же не Uспэѥть. нъ паче мълва бываѥть. приимъ водU. Uмы рUцэ. преда народомъ гlю. неповнньнъ ѥсмь t кръви сего правьдьника. вы Uзрите. Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25
25
и tвэщавъше вси людиѥ рекоша. кръвь ѥго на насъ и на чадэхъ нашихъ. Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26
26
тъгда tпUсти имъ варавU. iс7а же бивъ преда имъ. да ѥго распьнUть. Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27
27
тъгда воинн игемонови поимъше iс7а на сUдищи. събьраша на нь всю спирU. Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
28
28
и съвлекоша ѥго. хламидою чьрвлѥною wдэша ѥго. і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29
29
и исплетъше вэньць t тьрния. възложиша на главU ѥго. и тръсть въ десницю ѥго. и поклоньшесz на колэнU предъ нимь. рUгахUсz ѥмU гlюще. радUисz цrю иUдеискъ. і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30
30
и пльвавъше на нь възаша тръсть. и бияхU ѥго по главэ. І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31
31
и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго хламидU. и облекоша ѥго въ рызы своя. и ведоша и на распzтьѥ. А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32
32
исходzще же. wбрэтоша члbвка. кµринеиска. имьньмь симона. семU задэша понести крьc ѥго. Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33
33
и пришьдъше на мэсто. нарицаѥмоѥ голъгоfа. ѥже гlѥтьсz лъбово мэсто. І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34
34
даша ѥмU пити оцьтъ съ зълчью съмэшенъ. и въкUшь не хотzше пити. дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35
35
распьнъше же ѥго. раздэлиша ризы ѥго. метавъше жребья. Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36
36
и сэдъше стрежахU ѥго тU. І, сидячи, стерегли Його там.
37
37
и положиша надъ главою ѥго. винU написанU. се ѥсть цrь иUдеискъ. І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38
38
тъгда распzша съ нимь два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а ѥдиного wшююю. Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39
39
мимоходzщеи же хUлzхU ѥго покывающе главами своими. Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40
40
и гlюще. Uа. разарzяи цр7ькъвь. и трьми дн7ьми съзидая. сп7си себе. аще сн7ъ б9ии ѥси. сълэзи съ кр7ста. і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41
41
тако же и архиереи. рUгающесz съ книжьникы. и старьци и фарисеи гlаахU. Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42
42
ины сп7се. да себе ли не можеть съпасти. аще цrь из7лвъ ѥсть. да сълэзеть нынэ съ кр7ста. и вэрU имемъ ѥмU. інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43
43
Uпова на б7а. да избавить ѥго нынэ. аще хощеть. ѥмU. рече бо яко сн7ъ б9ии ѥсмь. уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44
44
тако же и разбоиника. распzтая съ нимь. поношаста ѥмU. Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45
45
t шестаго же чаc. тьма быc по всеи земли. до девzтааго чаc. З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46
46
при девzтэмь же часэ. възпи iс7 гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть. боже б9е мои въскUю мя ѥси оставилъ. А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47
47
нэции же t стоящиихъ тU. слышавъше гlаахU. яко илию зоветь. Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48
48
абиѥ текъ ѥдинъ t нихъ. и приимъ гUбU. и испълнивъ оцьта. възньзъ на тръсть. напаяше ѥго. І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49
49
а прочии гlаахU. остани да видимъ. аще придеть илия. да сп©ть ѥго. дрUгыи же приимъ копиѥ. прободе ѥмU ребра. и изиде вода и кръвь. А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50
50
iс7 же пакы възъпи глаcмь. великъмь. испUсти д¦ъ. Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51
51
и се запона црк7вьная раздрасz. t вышьняаго края. до нижьняаго. на дъвоѥ. и земля потрzсесz. и камениѥ распадесz. І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52
52
и гроби tвьрзошасz. и многа тэлеса. почивающиихъ с™ыихъ. въсташа. і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53
53
и ишьдъше из гробъ. по въскр©ении ѥго. вънидоша въ с™ыи градъ. и явишасz многомъ. і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54
54
сътьникъ же иже бzхU съ нимь. стрегUще iс7а. видэвъше же трUсъ. и бывъшая Uбояшасz зэло гlюще. въистинU сн7ъ б9ии сь бэ. Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55
55
бzхU же тU жены мъногы. издалеча зрzще. яже идоша по iс7э t галилеа. слUжаще ѥмU. Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56
56
въ нихъ же бэ. мария магдалыни. и мария и ияковля. иосиина м™и. и м™и сн7U зеведеовU. між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57
57
поздэ же бывъшю. приде члв7къ богатъ t аримаfиа. именьмъ иосифъ. иже и Uчисz U iс7а. Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58
58
съ пристUпи къ пилатU и испроси тэло iс7во. пилатъ же повелэ дати тэло iс7во. Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59
59
и примъ тэло иосифъ. обитъ ѥ плащаницею чистою. І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60
60
и положи ѥ. въ новэмь своѥмь гробэ. иже исэче въ камени. и възваливъ камень великъ. на двьри гроба tиде. і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61
61
бэ же тU мария магдалыни. и дрUгая мария сэдzще прzмо гробU. Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62
62
На Uтрья ѥже ѥсть по пzтъцэ. събрашасz архиереи и старьци къ пилатU. Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63
63
гlюще. Gи помzнUхомъ. яко льсть онъ рече. еще сыи живъ. по трьхъ дн7ьхъ въстанU. і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64
64
повели Uбо Uтвьрдити гробъ. до третияго дн7е. еда како пришьдъше Uченици ѥго нощию. UкрадUть ѥго и рекUть людьмъ. въста t мьртвыихъ. и бUдеть послэдьняя льсть. горьши пьрвыя. То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65
65
рече же имъ пилатъ. имате кUстодию. шьдъше Uтвьрдите яко же вэсте. Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66
66
они же шьдъше. Uтвьрдиша гробъ. знаменавъше съ кUстодиѥю. Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
Глава 28
Глава 28
1
1
В ъ вечеръ сUботьныи. світающе. въ пьрвUю сUботU приде мария магдалыни. и дрUгая мария. видэтъ гроба. Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
2
2
и се быc трусъ великъ. анGлъ бо гн7ь. съшьдъ съ нб7се. и пристUпль tвали камень tдвьри гроба. и сэдzше на нѥмь. І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
3
3
бэ же зракъ ѥго яко мълнья. и одэниѥ ѥго бэло яко снэгъ. Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг.
4
4
t страха же ѥго. сътрzсоша же сz стрегUщеи. и быша яко мьртви. Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
5
5
tвэщавъ же анGлъ. рече женама. не боитасz вы. вэмь бо я iс7а распzтаго ищета. Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
6
6
нэc сьде. въста яко же рече. придэта видэта мэста. идеже лежалъ Gь. Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь.
7
7
и скоро шьдъше. рьцэта Uченикомъ ѥго. яко въста t мьртвыихъ. и се варzѥть васъ въ галилеи. тU и Uзрите. се же рэхъ вама. І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
8
8
и tшьдъше. скоро t гроба. съ страхъмь и радостию. великою. текосте възвэститъ. Uченикомъ ѥго. І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
9
9
и ѥгда идzста. възвэститъ Uченикомъ ѥго. и се iс7 сърэте я гlя. радUитасz. онэ же пристUпльши. ястасz за нозэ ѥго. и поклонистасz ѥмU. Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
10
10
тъгда гlа има iс7 не боитасz. идэта възвэстита. братии моѥи. да идUть въ галилею. и тU мя видzть. Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.
11
11
идUщема же има. се нэции t кUстодия. пришьдъше въ градъ. възвэстиша архиереомъ. всz бывъшая. Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося.
12
12
и събрашасz старьци. съвэтъ же сътворьше. сребро много даша воиномъ. І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
13
13
гlюще. рьцэте яко Uченици ѥго. нощию пришьдъше Uкрадоша и. намъ съпzщемъ. і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали.
14
14
да аще се Uслышано бUдеть. U игемона. мы Uтолимъ ѥго. и васъ бес печали сътворимъ. І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо.
15
15
они же приимъше сребро. сътвориша. яко же наUчени быша. и пронесесz слово се. въ иUдеихъ до сего. дн7е. Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.
16
16
Единыи же на десzте Uченикъ. идоша въ галилею въ горU. идеже повелэ имъ iс7ъ. А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус.
17
17
и видэвъше и поклонишасz ѥмU. ови же UсUмнэшасz. І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
18
18
и пристUпль iс7 рече имъ гlя. дана ми ѥсть всzка власть. на небеси и на земли. І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
19
19
шьдъше Uбо наUчите всz языкы. кр7стzще ѩ въ имz оц7а и сн7а и с™го д¦а. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
20
20
Uчаще я блюсти всz ѥлико заповэдахъ вамъ. и се азъ съ вами ѥсмь въ всz дн7и. до съконьчания вэкU амн7ъ. навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.
pdf Завантажити pdf
Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.