Меню ▼
Зміст ▼
Архангельське Євангеліє, 1092р :

← Євангеліє від Матфея
Євангеліє від Луки →
Євангеліє від Марка
Євангеліє від Марка
Глава 1
Глава 1
1
1
Зачало еµанGлиѥ iс7µ ¦а сн7а б9ия. Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.
2
2
яко же ѥсть писано въ прbрцэхъ. се азъ послю анGлъ мои. предь лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою. Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
3
3
глаc въпьющааго въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго. Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
4
4
быc iw7нъ крьститель въ пUстыни. проповэдая крьщениѥ. покаянию въ tпUщениѥ грэховъ. Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів.
5
5
и исходяаше къ нѥмU всz иUдеиска страна. и нер©лмляне. крщ7ахU вси въ иерданьcцэи рэцэ t нѥго. исповэдающе грэхы своя. І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
6
6
Бэ же иоанъ обълченъ власы вельблUжи. и поясъ Uсниянъ. о чреслэхъ ѥго. и эды акриды. и медъ дивии. Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед.
7
7
и проповэдаше гlя. грzдеть крэплии мене. ѥмU же нэсмь достоинъ поклоньсz раздрэшити ремене. обUви ѥго. І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його.
8
8
азъ Uбо кр7стихъ вы водою. а тъ кр7стить вы д¦мь с™ыимь. Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
9
9
Въ оно вреұ. приде iс7 t назареfа галилеискааго. и кр7стисz t iw7на. въ иерданэ. І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані.
10
10
и абиѥ въсходz t воды. видэ разводzщасz неб7са. и д¦ъ яко голUбь съходzщь на нь. І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього.
11
11
и быc глаc съ нб7съ ты ѥси сн7ъ мои. о тебе благоизволихъ. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.
12
12
И абиѥ духъ изведе и въ пустынѭ. Негайно після того Дух веде Його в пустелю.
13
13
и бэ ту въ пустыни четыри десzти дьнъ искушаѥмъ сотоноѭ и бэ съ звэрьми и ангели служаахѫ ѥму. І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.
14
14
по прэдании же иоановэ приде исусъ въ галилеѭ проповэдая евангелѥ царьствия божия. Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого
15
15
глаголѩ яко исплъни сz врэмz и приближи сz царьствиѥ божиѥ. каите сz и вэруите въ евангелиѥ. і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.
16
16
Ходz же при мори галилеисцэ видэ симона и андреа брата того симона въмэтаѭща мрэжz въ море бэста бо рыбаря. Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками.
17
17
и рече има исусъ: придэта въ слэдъ мене и сътворѭ вы быти ловьца чловэкомъ. І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.
18
18
и абиѥ оставльша мрэжа своѩ по нѥмь идосте. І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.
19
19
и прэшьдъ отътѫду узьрэ иакова зеведэова и иоана брата ѥго. и та въ ладии завzзаѭща мрэжа І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті;
20
20
и абиѥ възъва я. и оставльша отьца своѥго зеведеа въ ладии съ наѥмьникы по нѥмь идосте. і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним.
21
21
и вънидошz въ капернаумъ и абиѥ въ сѫботы на съньмищи учааше ѩ. І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.
22
22
и дивляахѫ сz о учении ѥго. бэ бо учz ѩ яко власть имы и не яко кънижьници. І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
23
23
и бэ на съньмищи ихъ чловэкъ нечистъмь духомъ и възъва глаголѩ: І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав:
24
24
остани чьто ѥсть намъ и тебэ исусе назарянинѥ; пришьлъ ѥси погубитъ насъ; вэмь тz къто ѥси свzтыи божии. облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий.
25
25
и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: умълъчи и изиди из нѥго. І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього.
26
26
и сътрzсъ и духъ нечистыи и възъпивъ гласъмь велиѥмь изиде из нѥго. І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.
27
27
и ужасошz сz вьси. и сътzзаахѫ сz въ себэ глаголѭще: чьто убо се; чьто учениѥ новоѥ се; яко по области и духомъ нечистыимъ велить и послушаѭть ѥго: І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його?
28
28
и изиде слухъ ѥго абиѥ во вьсѭ странѫ галилеискѫ. І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській.
29
29
И абиѥ ишьдъше ис съньмища придоша въ домъ симоновъ и андреовъ съ иаковъмь и иоанъмь. Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном.
30
30
тьща же симонова лежааше огньмь жегома. и абиѥ глаголашz ѥму о нѥи. Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.
31
31
и пристѫпль въздвиже ѭ ѥмъ за рѫкѫ ѥѩ. и остави ѭ абиѥ огнь и служааше имъ. І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм.
32
32
поздэ же бывъшу ѥгда захождааше слъньце приношаахѫ къ нѥму вься недѫжьныѩ и бэсьныѩ. Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
33
33
и бэ вьсь градъ събьралъ сz къ двьрьмъ. І все місто зібралося біля дверей.
34
34
и исцэли многы недѫжьны имѫщz различьны ѩзz и бэсы мъногы изгъна. и не оставляаше глаголати бэсъ яко вэдэахѫ и. І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
35
35
и утро пробрэзгу зэло въставъ изиде. Въ оно вреұ . А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився.
36
36
вниде I© Uсто мэсто. и тU мbлитвU дэяше. гнаша ѥго. симонъ. и иже бэахU съ нимь. І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним,
37
37
и wбрэтъше ѥго гlаахU ѥмU. яко вьси ищють тебе. і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.
38
38
и гlа имъ. поидэмъ въ ближьня в©и и грады. да и тU проповэдэ. на се бо изидохъ. Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.
39
39
и бэ проповэдая. на съньмищихъ ихъ. и по всеи галилеи. и бэсы изгонz. І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів.
40
40
и приде къ нѥмU прокаженъ. молzсz ѥму. и на колэнU. припадая и гlа ѥмU. яко аще хощеши. можеши мя очистити. Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.
41
41
I© же милосьрдовавъ. простьръ рUкU. прикоснUсz ѥго. и гlа ѥмU хощю wчистисz. Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.
42
42
и рекъшю ѥмU. абие отиде проказа t нѥго. и ч©тъ быc. І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим.
43
43
и запрэти ѥмU и изгъна ѥго. І, заборонивши йому, негайно відіслав його.
44
44
и гlа ѥмU блюди никомU же. ничьто же не рьци. нъ шьдъ покажи себе иереови. и принесн. за очищениѥ своѥ. ѥже повелэ моиси въ съвэдэтельство имъ. І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм.
45
45
онъ же ишьдъ начzтъ проповэдати мъного и проносити слово. яко къ тому не можааше явэ въ градъ вънити нъ вънэ въ пустэхъ мэстэхъ бэ и прихождаахѫ къ нѥму отъвьсѫду. А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.
Глава 2
Глава 2
1
1
Въ оно вреұ. въниде I© въ капернаUмъ. и слUхъ быc. яко въ домU ѥсть. Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі.
2
2
и абие събирашасz мнози. яко ктомU ни въмэститисz. ни предь двьрми. и гlше имъ слово. Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово.
3
3
и придоша къ нѥмU. носzще ослаблѥна. носима четырьми. І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо.
4
4
и не могUще пристUпити къ нѥмU. за народы. tкрыша покровъ иде же бzше. съвэсиша одръ. на нѥмь же ослаблѥныи лежаше. І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.
5
5
видэвъ же I©ъ вэрU ихъ. гlа ослаблѥнUUмU. чадо. tпUщаютьсz тобэ грэси твои. Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої.
6
6
бzхU же нэции. t книжьникъ. тU стояще. и помышляюще въ с®цхъ своихъ. Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх:
7
7
что сь тако гlть хUлU. кто можеть отъпUщати грэхы. тъкмо б7ъ ѥдинъ. чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?
8
8
и абіѥ разUмэвъ I©ъ. д¦мь своимь. яко тако ти помышляють въ собэ. ре? имъ. что тако помышляѥте. въ с®цхъ вашихъ. Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?
9
9
что ѥсть Uдобиѥ рещи. ослаблѥнUUмU. tпUщають ти сz грэси. или рещи въстани възми одръ свои. и ходи. Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?
10
10
нъ да Uвэсте. яко власть имать сн7ъ члв7чь. tпUщати на земли грэхы. гlа ослаблѥнUмU. Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому:
11
11
тобэ гlю въстани. и възьми одръ свои и иди въ домъ свои. тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого.
12
12
и въставъ абиѥ и възьмъ одръ. изиде предъ вьсэми. яко дивитисz всэмъ. и славляхU б7а гlюще. яко николи же тако видэхомъ. Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.
13
13
И изиде пакы къ морю и вьсь народъ идяаше къ нѥму и учааше ѩ. І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх.
14
14
преходz I©ъ видэ левьгиU алfеова. сэдzща на мытьници. и гlа ѥмU. иди по мнэ. и въставъ въ слэдъ ѥго иде. Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним.
15
15
и быc възлежащю ѥмU. въ домU ѥго. и мнози мытаре и грэшьници. възлежахU съ I©ъмь. и съ Uченикы ѥго. бzхU бо мнози. и по нѥмь идоша. І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним.
16
16
и книжьници. и фарисеи. видэвъше ѥго ядUща. съ мытарьми и грэшьникы. гlахU Uченикомъ ѥго. что яко съ мытарьми и грэшьникы пьѥть и ясть. Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками?
17
17
слышавъ же I©ъ гlа имъ. не требUють съдравии врача нъ болzщеи. не бо придохъ зъвать правьдьникъ нъ грэшьникы на покаяниѥ. Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
18
18
и бэахѫ ученици иоанови и фарисеи постzще сz. и придошz и рекошz ѥму: почьто ученици иоанови и фарисэи постzть сz а твои ученици не постzть сz; Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять?
19
19
и рече имъ исусъ: еда могѫть сынове брачьнии постити сz доньдеже съ ними ѥсть женихъ; ѥлико врэмz имѫть съ собоѭ жениха не имѫть постити сz. І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити.
20
20
придѫть же дьниѥ ѥгда отъиметь сz отъ нихъ женихъ и тъгда постzть сz въ ты дьни. Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні.
21
21
и ни кто же приставлѥния плата небэлѥна не приставляѥтъ ризэ ветъсэ. аще ли же ни въземеть коньць отъ нѥѩ новоѥ отъ ветъхааго и горьши дира бѫдеть. І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде.
22
22
и ни къто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы и вино пролэѥть сz и мэси погыбнѫть. нъ вино новоѥ въ мэхы новы лияти. Въ оно вреұ. І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.
23
23
хожаше I©ъ въ сUботU. сквозэ сэяния. и начаша Uченици ѥго пUть творити. въстьргающе класы. І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски.
24
24
и фарисеи гlахU ѥмU видиши ли что си творzть. въ сUӣ. ѥго же не достоить. І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити.
25
25
и гл7аше имъ. нэсте ли николи же чли. что сътвори дв7д ѥгда требова. и възалкасz самъ. и иже бzхU съ нимь. Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним?
26
26
како вънидоша въ храмъ б9ии. при авиаfарэ архиереи. и хлэбы предьложения сънэсть. ихъ же не достояаше ясти тъкмо иереtомъ. и дасть и сUщиимъ съ нимь. Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним?
27
27
и гл7аше имъ. сUбота члbвка ради быc. а не члbвкъ сUботы ради. І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи;
28
28
тэмь г7ь ѥсть сн7ъ члbвчь сUботэ. тому Син Людський є господар і суботи.
Глава 3
Глава 3
1
1
И въниде пакы въ съньмище. и бэ члbвкъ тU и рUкл ѥго бэ сUха. І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку.
2
2
и назираахU ѥго. аще въ сUботU ицэлить ѥго. да възгlють на нь. І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
3
3
и гlа члв7кU имUщюUмU сUхU рUкU. стани посредэ ихъ. Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
4
4
и гlа имъ. что достоить въ сUботU. добро ли сътворити. или зло сътворити. дш7ю съпасти ли погUбити. wни же мълчахU. А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали.
5
5
и възрэвъ на нz съ гнэвъмь. скьрбz о окаменѥнии с®ць ихъ. и гlа члв7кU. простьри рUкU свою. и простре. и Uтвьрдисz рUка ѥго цэла. акы дрUгая. І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
6
6
И абиѥ ишьдъше фарисеи съ иродианы съвэтъ творэахѭ на нь како и бышz погубили. Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
7
7
исусъ же отиде съ ученикы своими къ морю. и многъ народъ отъ галилеѩ по нѥмь иде. и отъ иудеѩ Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї,
8
8
и отъ иерусалима и отъ идумеѩ и съ оного полу иордана и сѫщеи о тµрэ и сидонэ. много мъножьство слышавше ѥлико творэаше придоша къ нѥму. з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
9
9
и рече ученикомъ своимъ: да ѥсть при нѥмь ладиица народа ради да не сътѫжають ѥму. І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
10
10
многы бо исцэли яко нападаахѫ ѥмь хотzще прикоснѫти сz ѥмь ѥлико имэахѫ раны. Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його.
11
11
и ѥгда видэахѫ и дуси нечистии припадаахѫ къ нѥму и въпияхѫ глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии. І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
12
12
и много прэщааше имъ да не явэ творzть ѥго. Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
13
13
и възиде на горѫ и призъва ѩже самъ хотэ и идошz къ нѥму. Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
14
14
и сътвори дъва на десzте да бѫдѫть съ нимь и да посылаѥть ѩ проповэдати. І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
15
15
и имэти область цэлити недѫгы и изгонити бэсы. і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів.
16
16
и нарече имz симону петръ. І поставив Симона, давши йому ім’я Петро,
17
17
и иакова зеведеова и иоана брата иаковля. и нарече има именэ воанергесъ ѥже ѥсть сына громова. Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові»,
18
18
и андреа и филипа и варfоломеа и матъfеа и fомѫ и иакова алфеова и fадеа и симона кананеа Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта
19
19
и иудѫ искариотьскааго иже и прэдасть и. та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
20
20
и придоша въ домъ и събьрашz сz пакы народи яко не мощи имъ ни хлэба сънэсти. Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
21
21
и слышавъше иже бэахѫ у нѥго изидоша ѩти и. глаголаахѫ бо яко неистовъ ѥсть. І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
22
22
и кънижьници низъшьдъшеи отъ иерусалима глаголахѫ яко веельзевулъ имать и яко о кънzзи бэсъ изгонить бэсы. А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів.
23
23
и призъвавъ ѩ въ притъчахъ глаголааше къ нимъ: како можеть сотона сотонѫ изгонити; І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
24
24
и аще царьство на сz раздэлить сz не можеть стати царьство то. Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те.
25
25
и аще домъ на сz раздэлить сz не можеть стати домъ тъ. І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той.
26
26
и аще сотона въста самъ на сz и раздэли сz не можеть стати нъ коньчинѫ имать. І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
27
27
ни къто же не можеть съсѫдъ крэпъкааго въшьдъ въ домъ ѥго расхытити аще не прэжде крэпъкааго съвzжеть и тъгда домъ ѥго расхытить. Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його.
28
28
аминь глаголѭ вамъ яко вься отъпустzть сz сыномъ чловэческомъ съгрэшения и власфимиѩ ѥлико аще власфимисаѭть. Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили;
29
29
а иже власфимисаѥть на свzтыи духъ не имать отъпущения въ вэкъ нъ повиньнъ ѥсть вэчьнуу му сѫду. хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду.
30
30
занѥ глаголахѫ яко духъ нечистъ имать. Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.
31
31
Приде же мати ѥго и братия и вънэ стоѩще посълашz къ нѥму глашаѭще и. Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
32
32
и сэдэаше о нѥмь народъ. рэшz же ѥму: се мати твоя и братия твоя и сестры твоѩ вънэ ищѫть тебе. Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе.
33
33
и отъвэща имъ глаголѩ: къто ѥсть мати моя ли братия моя; І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої?
34
34
и съглzдавъокрьстъ ѥго глагола: се мати моя и братия моя. І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
35
35
иже бо аще сътворить волѭ божиѭ сь братъ мои и сестра моя и мати ѥсть. бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.
Глава 4
Глава 4
1
1
И пакы начzтъ при мори учити. и събьра сz къ нѥму народъ мъногъ. яко самъ вълэзъ въ корабль сэдэаше въ мори. и вьсь народъ бэша при мори на земли. І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2
2
и учааше ѩ притъчами мъного. и глаголааше имъ въ учении своѥмь: І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3
3
слышите. се изиде сэѩи сэятъ. слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4
4
и бысть ѥгда сэяше ова падоша на пѫти и придошz пътицz и позобаша я. і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5
5
а другоѥ паде на каменьнэѥмь идеже не имэ землѩ мъногы. и абиѥ прозzбе занѥ не имэаше глѫбины земьныѩ. Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
6
слъньцу же въсиявъшу присвzде. и занѥ не имэаше корения усъше. Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7
7
и другоѥ паде въ трьнии. и възиде трьниѥ и подави ѥ и плода не дасть. Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8
8
и другоѥ паде на земли добрэи и даяше плодъ въсходz и расты. и приплоди ово три десzти ово шѥсть десzтъ ово съто. А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9
9
и глаголаше: имэѩи уши слышати да слышить. І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
10
ѥгда же бысть ѥдинъ въпросишz и иже бэахѫ о нѥмь съ обэма на десzте притчz. Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11
11
и глаголаше имъ: вамъ ѥсть дано вэдэти таиная царьствия божия. онэмь же вънэшьниимъ въ притъчахъ вься бываѭтъ. І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12
12
да видzще видzть и не узьрzть. и слышzще слышzть и не разумэваѭть. еда къгда обратzть сz и отъпустzть сz имъ грэси. так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13
13
и глагола имъ: не вэсте ли притъчz сеѩ и како вьсz притъчz разумэѥте; І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14
14
сэѩи слово сэѥть. Сівач слово сіє.
15
15
си же сѫть яже на пѫти идеже сэѥть сz слово и ѥгда слышzть абиѥ. придеть сотона и отиметь слово сэѥноѥ въ срьдьцихъ ихъ. Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16
16
и си такожде сѫть иже на каменьныихъ сэѥми. иже ѥгда слышzть слово абиѥ съ радостиѭ приѥмлѭть ѥ. Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17
17
и не имѫть корене въ себэ нъ врэменьни сѫть. по томь же бывъши печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѭь сz. але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18
18
а си сѫть сэѥнии въ трьнии слышащеи слово Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19
19
и печали вэка сего и льсть богатьствия и о прочиихъ похоти въходzщz подавляѭть слово и без плода бываѥть. але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20
20
а сии сѫть сэѥнии на добрэ земли иже слышzть слово и приѥмлѭть ѥ и плодzть сz на три десzти и шесть десzтъ и съто. А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21
21
И глаголаше имъ: еда приходить. свэтильникъ да подъ спѫдъмь положенъ бѫдеть ли подъ одръмь; не да ли на свэщьникъ възложать и;. І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22
22
нэсть бо ни чьто же таино ѥже не явить сz. ни бысть потаѥно нъ да придеть въ явлениѥ. Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23
23
иже имать уши слышати да слышить. Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24
24
и глаголааше имъ: блюдэте сz чьто слышите. въ нѭже мэрѫ мэрите намэрить сz вамъ и приложить сz вамъ слышzщиимъ. І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25
25
иже бо аще имать дасть сz ѥму а иже не имать и ѥже имать отъиметь сz отъ нѥго. Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26
26
И глаголааше: тако ѥсть царьствиѥ божиѥ якоже аще чловэкъ въмэтаѥтъ сэмz въ землѭ. І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27
27
и съпить и въстаѥть нощь и дьнь. и сэмz прозzбаѥть и растеть якоже не вэсть онъ. і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28
28
о себэ бо земля плодить сz прэжде трэвѫ по томь же класъ по томь же и пъшеницѭ въ класэ. Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29
29
ѥгда же съзрэѥть плодъ абиѥ посълеть сьрпъ яко настоить жzтва. Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30
30
и глаголааше: чьсому уподобимъ царьствиѥ божиѥ ли коѥи притъчи приложимъ ѥ; І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31
31
яко горушьнэ зьрнэ ѥже ѥгда въсэѥно бѫдеть въ землѭ мьнѥ вьсэхъ ѥсть сэменъ земьныихъ. Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32
32
и ѥгда въсэѥно бѫдеть въздрастеть и бѫдеть болѥ вьсэхъ зелии и творить вэтви велиѩ яко мощи подъ сэниѭ ѥго пътицамъ небесьныимъ витати. А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33
33
и тацэми притъчами мнозэми глаголааше имъ слово якоже можаахѫ слышати. І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34
34
без притъчz же не глаголааше имъ. ѥдинъ же сказааше ученикомъ своимъ вься. Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35
35
И глагола имъ въ тъ дьнь вечеру бывъшу: преидэмъ на онъ полъ. І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36
36
и отъпущьше народъ поѩшz и якоже бэ въ ладии. и ины ладиѩ бэахѫ съ нимь. І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37
37
и бысть буря вэтрьна велия. влъны же въливаахѫ сz въ ладиѭ яко уже погрzзнѫти хотэаше. І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38
38
и бэ самъ на кръмэ на възглавици съпz. и възбудишz и и глаголашz ѥму: учителю не родиши ли яко погыблѥмъ; А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39
39
и въставъ запрэти вэтру. и рече морю: млъчи и устани и улеже вэтръ и бысть тишина велия. І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40
40
и рече имъ: чьто тако страшиви ѥсте; како не имете вэры; І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41
41
и възбояша сz страхъмь велиѥмь и глаголаахѫ другъ къ другу: къто убо ѥсть сь яко и вэтри и море послушаѭть ѥго; І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
Глава 5
Глава 5
1
1
И придошz на онъ полъ моря въ странѫ гадариньскѫ. І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2
2
и излэзъшѫ ѥму из корабля абиѥ сърэте и отъ гробъ чловэкъ нечистъмь духъмь. І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;
3
3
иже жилище имэаше въ гробэхъ и ни желэзьнъмь ѫжьмь ѥго ни къто же не можааше съвzзати. він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
4
4
занѥ мъногы краты пѫты и ѫжи желэзьны съвzзану сѫщу прэтрьзаахѫ сz отъ нѥго ѫжа желэзьна и пѫта съкрушаахѫ сz. и ни къто же не можааше ѥго умѫчити. бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5
5
и вынѫ дьнь и нощь въ гробэхъ и въ горахъ бэ въпиѩ и тлъкы сz камениѥмь. Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
6
6
узрэвъ же исуса из далече тече и поклони сz ѥму. Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.
7
7
и възопивъ гласъмь велиѥмь глагола: чьто мънэ и тебэ исусе сыне бога вышьняаго; заклинаѭ тz богъмь не мѫчи мене. І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8
8
глаголааша бо ѥму: изиди душе нечистыи отъ чловэка. Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9
9
и въпрашааше и: како ти ѥсть имz; и глагола легеонъ мнэ ѥсть имz яко мънози ѥсмъ. І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.
10
10
и моляаше и мъного да не посълеть ихъ кромэ страны. І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11
11
бэ же ту стадо свино пасомо велиѥ при горэ. Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12
12
и молишz и вьси бэси глаголѭще: посъли ны въ свиниѩ да въ нѩ вънидемъ. І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13
13
и абиѥ повелэ имъ исусъ. и ишьдъше дуси нечистии вънидошz въ свиниѩ. и устрьми сz стадо по брэгу въ море. бэ же ихъ яко дъвэ тысzщи. и утапаахѫ въ мори. Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14
14
и пасѫщеи свиниѩ бэжашz и възвэстишz въ градэ и на селэхъ. и придошz видэтъ чьто ѥсть бывъшеѥ. Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15
15
и придошz къ исусови и видэшz бэсьновавъшааго сz сэдzща облъчена и съмыслzща имэвъшааго легеонъ. и убоzшz сz. Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16
16
и повэдэша имъ видэвъшеи како бысть бэсьнуу му и о свинияхъ. Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17
17
и начаша молити и отити отъ прэдэлъ ихъ. І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.
18
18
и въъодzщу ѥму въ ладиицѫ моляаше и бэсьновавыи сz да бы съ нимь былъ. І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
19
19
исусъ же не дасть ѥму. нъ глагола ѥму: иди въ домъ твои къ твоимъ и възвэсти имъ ѥлико ти господь сътвори и помилова тz. Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.
20
20
и иде и начzтъ проповэдати въ декаполи ѥлико сътвори ѥму исусъ. и вьси дивляахѫ сz. І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
21
21
И прээхавъшу исусови въ корабли пакы на онъ полъ събьра сz народъ мъногъ о нѥмь и бэ при мори. Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
22
22
и се приде ѥдинъ отъ архисµнагогъ именемь иаиръ. и видэвъ и паде на ногу ѥго. І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
23
23
и моляаше и мъного глаголѩ яко дъщи моя на коньчинэ ѥсть. да пришьдъ възложиши на нѭ рѫцэ да съпасена бѫдеть и оживеть. і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
24
24
и иде съ нимь. идzше по I©э народъ мъногъ. и UгнэтахUть и. Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25
25
и жена етера. въ точении. кръве. лэтъ. в7i. Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26
26
и много пострадавъши. t многъ врачевъ. иждивъши все своѥ имэниѥ. и ни ѥдиноя же пользы обрэтъши. багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
27
27
слышавъши о I©э. пришьдъши съзади прикоснUсz ризэ ѥго. почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
28
28
гlаше бо аще бо прикоснUсz понэ ризэ ѥго. сп©ена бUдU. бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29
29
и абие и коснUсz. исъточьникъ къ кръве ѥя. и разUмэ тэломь. яко ицэли отъ раны. І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
30
30
и абие I©. очюти въ себе силU ишьдъшю t нѥго. и обращьсz въ народэ гл7аше. Къто прикоснUсz ризахъ моихъ. І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31
31
и гlаша ѥмU Uченици ѥго. видz народъ Uгнэтающь тz. и гlаше кто прикоснUсz мнэ. Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32
32
и озираше видэти сътворьшюю се. Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
33
33
жена же Uбоявъшисz. и трепещещи. вэдUщи ѥже быc ѥи. приде и припаде къ нѥмU. и рече ѥмU всю истинU. Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34
34
I© же рече. ѥи. дьрзаи дъщи. вэра твоя сп7се тz. иди съ миръмь. и бѫди цэла отъ раны твоѥѩ. Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35
35
и ѥще глаголѭщу ѥму придоша отъ архисинагога глаголѭще яко дъщи твоя умьрэть. чьто движеши учителz; Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36
36
исусъ же абиѥ слышавъ слово глаголѥмоѥ глагола архисинагогови: не боисz тъкъмо вэруи. Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37
37
и не остави ити по себэ ни ѥдиного же тъкъмо петра и иакова и иоана брата иаковля. І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38
38
и приде въ домъ архисинагоговъ и видэ млъвѫ и плачѫщz сz и кричzщz мъного. І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
39
39
и въшьдъ глагола имъ: чьто млъвите и плачете сz; отроковица нэсть умрьла нъ съпить. І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
40
40
и рѫгаахѫ сz ѥму. онъ же изгънавъ вьсz поѩтъ отьца отроковицz и матерь и иже бэша съ нимь. и въниде идеже бэ отрочz лежz. І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41
41
и ѥмъ за рѫкѫ отроковицѫ глагола ѥи: талита куми ѥже ѥсть сказаѥмо дэвице тебэ глаголѭ въстани. І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42
42
и абиѥ въста дэвица и хождааше. бэ бо лэтома двэма на десzте. и ужаснѫшz сz ужасъмь велиѥмь. В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
43
43
и запрэти имъ мъного да ни къто же не увэсть сего. и рече дади ѥи эсти. І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.
Глава 6
Глава 6
1
1
И приде отътѫду и приде въ отьчьствиѥ своѥ. и по нѥмь идошz ученици ѥго. І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
2
2
и бывъши сѫботэ начzтъ на съньмищи учити. и мънози слышавъще дивляахѫ сz глаголѭще: отъкѫду се ѥсть сему и чьто прэмѫдрость даная ѥму и силы таковы рѫкама ѥго бываѭть; Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
3
3
не сь ли ѥсть тектонъ сынъ мариинъ; братъ же иакову и осии и иудэ и симону; не и ли сестры ѥго сѫть у насъ сьде; и съблажняахѫ сz о нѥмь. Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
4
4
глаголааше же имъ исусъ яко нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ рождении и въ дому своѥмь. Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
5
5
не можааше ту ни ѥдиноѩ силы сътворити тъкъмо на мало недѫжьникъ рѫцэ възложь исцэли. І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6
6
и дивисz за невэрьство ихъ. и обьхождааше градьцz окрьстъ учz. І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
7
7
Въ оно вреұ. призва iс7 оба на десzте Uченика своя. и нача я посылати. дъва. дъва. и даяше имъ власть. на д©эхъ иеч©тхъ. І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8
8
и запрэти имъ да ничто же възьмUть на пUть тъкмо жьзлъ ни рыбы, ни хлэба ни при поясэ мэди. І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9
9
нъ обUвеныя въ сандалия. и не облачитисz въ двэ ризэ. щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
10
10
и гlаше имъ. идеже колижьдо вънидете въ домъ тU пребываите. дондеже изидете tтудU. І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
11
11
и ѥлико аще не приимUть васъ. ни послUшають васъ. и исходzще tтUдU. tтрzсэте прахъ. иже ѥсть подъ ногами вашими. въ съвэдэтельство имъ. аминъ гlю вамъ. tрадьнэѥ бUдеть содомлямъ. въ дн7ь сUдьныи. неже градU томU. І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
12
12
и шьдъше же проповэдаахU. да покаютьсz. Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
13
13
и бэсы многы изганяахU. и мазахU олэѥмь. многы недUжьныя. и исцэляахU. виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14
14
Въ оно+. слыша иродъ цrь. слUхъ iс7въ. явэ бо быc имя ѥго и гlаше. яко iw7нъ кр7стzи въста t мьртвыихъ. и сего ради силы дэютьсz о нѥмь. Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15
15
ини же гlахU. яко илия ѥсть. ини же гlаахU. яко прbркъ. ѥсть. яко ѥдинъ t прbркъ. Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
16
16
слышавъ же иродъ рече. яко ѥго же азъ UсэкнUхъ. иоана. сь ѥсть. тъ въста t мьртвыихъ. Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
17
17
тъ бо иродъ. пославъ ятъ iw7на. и съвzза и въ тьмьници. иродиады ради. жены филипа брата своѥго. яко оженисz ѥю. Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18
18
гlаше бо иwанъ иродови. не достоить тебе имэти жены филипа бра твоѥго. Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19
19
иродиада же гнэваашесz на нь. и хотzаше и Uбити. и не можааше. Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
20
20
иродъ бо бояшесz iw7на. вэды ѥго мUжа правьдьна и с™а. и хранzше и. и послUша ѥго. и въ сласть ѥго послUшаше. Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21
21
и приключьшю же сz. дн7и потребьнU. ѥгда иродъ родьствU своѥмU. вечерю сътварzаше. кнzземъ своимъ. и тысzщьнікомъ и старэишинамъ галискымъ. І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
22
22
и въшьдъши дъщери ѥя. иродьядэ. и пласавъши. и Uгожьши иродови. и възлежащиимъ съ нимь. ре? цrь дв7и. проси U мене ѥмU же хощеши и дамь ти. і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
23
23
и клzсz ѥи. яко ѥго же просиши дамь ти. до полъцр7ства моѥго. І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24
24
она же ишьдъши рече къ м™ри своѥи. чсо прошю. wна же рече. главы iw7на кр7стля. Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
25
25
и въшьдъши абиѥ съ тъщаниѥмь къ цrю. проси гlющи. хощю да ми даси UсэченUю на блюдэ главU. iw7на. кр7стля. Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26
26
и прискьрбьнъ бывъ цrь. за клzтвы и възлежащиихъ съ нимь. не въсхотэ tрещисz ѥи. Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27
27
и абиѥ пославъ цrь воина. повелэ принести главU ѥго. І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
28
28
онъ же шьдъ UсэкнU и въ тьмьници. и принесе главу ѥго на блюдэ и дасть ю двц7и. и дв7ца дасть ю матери своѥи. Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29
29
и слышавъше Uченици ѥго. придоша възаша трUпъ ѥго. и положиша и въ гробъ. Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30
30
и събьрашасz вси апcли къ нѥмU. и възвэстиша ѥмU всz. ѥлико сътвори. и ѥлико наUчи. І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31
31
и рече имъ: придэте вы сами въ пусто мэсто ѥдини. и почиите мало. бэахѫ бо приходzщеи и отъходzщеи мънози и не бэ имъ коли понэ эсти. Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32
32
и идошz въ пусто мэсто корабльмь ѥдини. І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33
33
и видэшz ѩ идѫщz и познашz ѩ мънози. и пэши отъ въсэхъ градъ притекошz тамо и варишz ѩ. І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34
34
и ишьдъ исусъ видэ народъ мъногъ. и мили ѥму бышz занѥ бэахѫ яко овъцz не имѫщz пастыря. и начzтъ учити ѩ мъного. Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
35
35
и уже часу мъногу минѫвъшу пристѫпльше къ нѥму ученици ѥго глаголашz яко пусто ѥсть мэсто и уже година минѫ. І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, —
36
36
отъпусти ѩ да шьдъше въ окрьстьнихъ селэхъ и вьсьхъ купzть себэ хлэбы. не имѫть бо чесо эсти. відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
37
37
онъ же отъвэщавъ рече: дадите имъ вы эсти. и глаголашz ѥму: да шьдъше купимъ дъвэма сътома пэнzзь хлэбы и дамъ имъ эсти; Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38
38
онъ же глагола имъ: колико имате хлэбъ; идэте и видите. и увидэвше глаголашz: пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
39
39
и повелэ имъ посадити вьсz народы на споды на споды на травэ зеленэ. Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40
40
и възлегошz на лэхы на лэхы по съту и по пzти десzтъ. І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
41
41
и приѥмъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ възьрэвъ на небо благослови и прэломи хлэбы. и даяаше ученикомъ своимъ да полагаѭть прэдъ ними. и обэ рыбэ раздэли вьсэмъ. Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
42
42
и эдоша вьси и насытишz сz. І всі їли, і наситились.
43
43
и възzшz укрухъ дъва на десzте кошz исплънь и отъ рыбу. І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
44
44
эдъшиихъ же бэ хлэбы пzть тысzщь мѫжь. Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
45
45
и абиѥ убэди ученикы своѩ вънити въ корабль и варити и на ономъ полу въ виfсаидэ. доньдеже самъ отъпустить народы. І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
46
46
и отърекъ сz имъ иде въ горѫ помолитъ сz. І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47
47
и вечеру бывъшу бэ корабль по средэ моря а сь ѥдинъ на земли. Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48
48
и видэ ѩ страждѫщz въ гребении бэ бо противьнъ вэтръ имъ. и при четврьтэи стражи нощьнэи приде къ нимъ по морю ходz и хотэ ѩ минѫти. І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49
49
они же видэвъше и по морю ходzщь непщевашz призракъ быти и възъвашz. Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50
50
вьси бо видэшz и и възмzтошz сz. онъ же абиѥ глагола съ ними и рече имъ: дрьзаите азъ ѥсмь не боите сz. Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
51
51
и въниде къ нимъ въ корабль и улеже вэтръ. и зэло из лиха въ себэ дивляахѫ сz и ужасаахѫ сz. І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
52
52
не разумэшz бо о хлэбэхъ. нъ бэ срьдце ихъ окаменѥно. бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
53
53
и прээхавъше придошz на землѭ генисаретьскѫ и присташz. І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега.
54
54
ишьдъшемъ же имъ ис корабля абиѥ познашz и. Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55
55
и прэтекошz вьсѭ странѫ тѫ. и начашz приносити на одрэхъ болzщаѩ идеже слышаахѫ и яко ту ѥсть. оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
56
56
и яможе колижьдо въсхождааше въ вьси ли въ грады ли въ села на распѫтиихъ полагаахѫ недѫжьныѩ и моляахѫ и да понэ въскрилии ризы ѥго прикоснѫть сz. и ѥлико аще прикасаахѫ сz къ ѥмь съпасени бываахѫ. І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.
Глава 7
Глава 7
1
1
И събьрашz сz къ нѥму фарисеи и ѥдини отъ кънижьникъ пришьдъше отъ иерусалима. Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
2
2
и видэвъше ѥдины отъ ученикъ ѥго нечистама рѫкама сирэчь не умъвенама эдѫщz хлэбы зазьрэахѫ. І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
3
3
фарисеи бо и вьси иудеи аще не умыѭть рѫку тьрѫще не эдzть дрьжzще прэдания старьць. Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
4
4
и отъ куплѩ аще не покѫплѭть сz не эдzть. и ина мънога сѫть яже приѩшz дрьжати крьщение стькльницамъ и чваномъ и котьломъ и одромъ. І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
5
5
по томь же въпрошаахѫ и фарисеи и кънижьници: по чьто не ходzть ученици твои по прэданию старьць нъ неумъвенама рѫкама эдzть хлэбъ; Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
6
6
онъ же отъвэщавъ рече имъ яко добрэ прорече исаия о васъ лицемэри. якоже ѥсть писано: сии людиѥ устнама мz чьтѫть. а срьдьце ихъ кромэ отъстоить отъ мене. Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
7
7
въсуѥ же чьтѫть мz учzще учения заповэдии чловэчьскъ. Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
8
8
оставльше бо заповэдь божиѭ дрьжите прэдания чловэчьска крьщение чьваномъ и стькльницамъ и ина подобьна такова мънога творите. Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
9
9
и глаголааше имъ: добрэ отъмэтаѥте сz заповэди божиѩ да прэданиѥ ваше съблюдете. І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
10
10
моµѶси бо рече: чьти отьца своего и матерь своѭ. и иже зълословить отьца ли матерь съмьртиѭ да умьреть. Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
11
11
вы же глаголѥте: аще речеть чловэкъ отьцу ли матери корванъ ѥже ѥсть даръ ѥже аще отъ мене пользевалъ ѥси. А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
12
12
и кътому не оставляѥте ѥго ни чесо же сътворити отьцу своѥму ли матери своѥи то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
13
13
престѫпаѭще слово божиѥ прэданиѥмь вашимь ѥже прэдасте. и подобьна такова мънога творите. Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
14
14
и призъвавъ вьсь народъ глаголааше имъ: послушаите мене вьси и разумэваите. І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
15
15
ни чьто же ѥсть отъ вънэѫду чловэка въходz въ нь не можеть оскврьнити и. нъ исходzщая из нѥго та сѫть сквьрнzщая чловэка. нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
16
16
аще кто имать уши слышати да слышить. Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
17
17
и ѥгда въниде въ домъ отъ народа въпрашаахѫ и ученици ѥго о притъчи І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
18
18
и глагола имъ: тако ли и вы неразумиви ѥсте; не разумэѥте ли яко вьсяко ѥже из въну въходить въ чловэка не можеть ѥго осквьрнити; Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19
19
яко не въходить ѥму въ срьдьце нъ въ чрэво и сквозэ афедронъ исходить истрэбляѩ вься брашьна. Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
20
20
глаголааше же яко исходzщеѥ отъ чловэка то скврьнить чловэка. Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
21
21
из ѫтрьѭду бо отъ срьдца чловэчьска помышлѥния зъла исходzть прэлюбодэания любодэяния убииства Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
22
22
татьбы обиды лѫкавьство льсть студодэяниѥ око лѫкавьно власфимия гръдыни безумиѥ. злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
23
23
вься си зълая изѫтрь исходzть и скврьнzть чловэка. все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
24
24
И отътѫду въставъ иде въ прэ- дэлы тµрьскы и сидоньскы и въ домъ въшьдъ не хотэаще да бы къто и чулъ и не може утаити сz. І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
25
25
слышавъши бо жена о нѥмь ѥѩже дъщи имэаше духъ нечистъ пришедъши припаде къ ногама ѥго. Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
26
26
жена же бэ поганыни сµрофиникиссаныни родъмь и молэаше и да ижденеть бэсъ из дъщере ѥѩ. а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27
27
исусъ же рече ѥи: остани да прьвэѥ насытzть сz чzда. нэсть бо добро отъѩти хлэба чzдомъ и пьсомъ поврэщи. Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28
28
она же отъвэщавъши рече ѥму: еи господи и пьси подъ трапезоѭ эдzть отъ крупиць дэтьскъ. Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
29
29
и рече ѥи: за слово се иди изиде бэсъ из дъщере твоѥѩ. І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
30
30
и шьдъши домови обрэте отроковицѫ лежzщѫ на одрэ и бэсъ ишьдъшь. Въ оно вреұ. І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
31
31
ишьдъ iс7ъ t предэлъ. тUрьскъ и сvдоньскъ. приде на море галилеиско. межю предэлы декапольскы. Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
32
32
и приведоша къ нѥмU глUха. гUгънива. и молzхUсz ѥмU. да възложить на нъ рUкU. І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
33
33
и приимъ ѥго. ѥдиного t народа. въложи пьрсты своя. въ Uши ѥго. и плюнUвъ коснU ѥго. въ языкъ. Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
34
34
и възрэвъ на нб7о въздъхнU. и гlа ѥмU. еfаfьfа. ѥже ѥсть разьвьрзисz. І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
35
35
и абиѥ разьвьрзостасz слUха ѥго. и раздрэшисz. Uза языка ѥго. и гlше ч©то. І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
36
36
и запрэти имъ да никомU же не повэдzть. ѥлико же и имъ запрэщаше. они же паче проповэдаахU. І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
37
37
и излиха дивляахUсz гlюще. добрэ все творить. и глUхымъ творить слышати. и нэмыимъ гlати. І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.
Глава 8
Глава 8
1
1
Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ: У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
2
2
милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти. жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
3
3
и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли. Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
4
4
и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни; Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
5
5
и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь. І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6
6
и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ. Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
7
7
и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты. Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
8
8
эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць. І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
9
9
бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ. А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10
10
и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы. І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
11
11
и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и. Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12
12
и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ. І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13
13
и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ. І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
14
14
и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли. При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
15
15
и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова. А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16
16
и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
17
17
и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше; Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
18
18
очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
19
19
ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте. Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
20
20
и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь. А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
21
21
и глаголааше имъ: како не разумэѥте; І сказав їм: як же не розумієте?
22
22
И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть. Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
23
23
и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить. Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
24
24
и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz. Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
25
25
по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло. Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
26
26
и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси. І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
27
27
изиде I© и Uченици ѥго. въ вс7и кесария фvлиповы. и на пUти въпрашаше Uченикы своя. гlя имъ. кого мz гlють члв7ци быти. І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
28
28
они же tвэщаша. ови иоана кр7стля. ини же илию. а дрUзии ѥдиного t прbркъ. Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
29
29
и тъ гlа имъ вы же кого мz глаголѥте быти. tвэщавъ же петръ гlа ѥмU. ты ѥси х©ъ. Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
30
30
и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь. І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31
31
и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти. І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32
32
и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму. І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
33
33
онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ. Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34
34
иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ. І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
35
35
иже бо аще хощеть дш7ю свою сп©ти. погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради и еµаgлиа. тъ сп7сеть ю. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
36
36
кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить. Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
37
37
ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи. Або що дасть людина взамін за душу свою?
38
38
иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими. Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.
Глава 9
Глава 9
1
1
И гл7аше имъ. аминъ. гlю вамъ. сUть нэции и t сьде стоящиихъ. иже не имUть въкUсить съмьрти. дондеже видzть цр7ство б9иѥ. пришьдъше въ сілэ. І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2
2
Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра и иякова. iw7на. и възведе я на горU высокU ѥдины и преобразисz предъ ними. І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.
3
3
и быша ризы ѥго бльщащасz. бэлы зэло яко снэгъ. яцэхъ не можеть бэло на земли обэлити тако. Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.
4
4
и явисz имъ илия съ мосеомь. и бэста гlюща съ iс7мь. І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.
5
5
и tвэщавъ петръ гlа къ iс7ви. равьви. добро ѥсть намъ сьде быти. и сътворимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосэwви ѥдинU. и илии. ѥдинU. При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.
6
6
не вэдzше бо что гlѥть. пристрашьни бо бzхU. Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7
7
быc же облакъ осэняя я. и приде изъ облака. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. того послUшаите. І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8
8
и вънезаапU възрэвъше. никого же не видэша къ томU. нъ iс7а ѥдиного съ собою. І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.
9
9
съходzщемъ же имъ съ горы. запрэти имъ. да никомU же не повэдzть. яже видэша. тъкмо ѥгда сн7ъ члв7чьскыи. из мьртвыихъ въскрс7нть. Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10
10
и удьржашz слово въ себэ сътязаѭще сz чьто ѥсть ѥже из мрьтвыихъ въскрьснѫти. І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.
11
11
и въпрашаахѫ и глаголѭще якоже глаголѭть книжьници яко илии подобаѥть прэжде прити. І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12
12
онъ же отъвэщавъ рече имъ: илиа убо пришьдъ прэжде устроить вься. и како ѥсть писано о сынэ чловэчьстэѥмь да мъного постраждеть и уничьжzть и; Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.
13
13
нъ глаголѭ вамъ яко илия приде и сътворишz ѥму ѥлико хотэшz якоже ѥсть писано о нѥмь. Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
14
14
и пришьдъ къ ученикомъ видэ народъ мъногъ о нихъ и кънижьникы сътzзаѭща сz съ ними. Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15
15
и абиѥ вьсь народъ видэвъше и ужасаахѫ сz и пририщѭще цэловаахѫ и. І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.
16
16
и въпроси кънижьникы: чьто сътzзаѥте сz въ себэ; Въ оно вреұ. Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?
17
17
члв7къ нэкыи приде къ I©U кланяясz ѥмU и гlя. Uчителю приведохъ сн7ъ мои къ тобэ. имUщь д¦ъ не§стъ нэмъ. Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
18
18
и къде же аще иметь ѥго. разбиваѥть ѥго. и пэны тэщить. и скрьжьчеть зубы своими и оцэпэѥть. и рэхъ Uченикомъ твоимъ. да ижденUть ѥго и не възмогоша. Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19
19
онъ же tвэщавъ ре?. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ въ васъ бUдU. доколэ тьрплю вамъ. приведэте ѥго къ мънэ. Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20
20
и приведоша ѥго къ нѥмU. и видэвъ ѥго д¦ъ сътрzсе ѥго абие. и падъ на земли валzшесz. пэны точа. І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21
21
и въпроси I© оц7а ѥго. колико лэѹ ѥсть. tнѥлэ же се быc ѥмU. онъ же рече ѥмU из дэтьска. Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22
22
и множицею въ огнь въвьрже ѥго. и въ водU да погUбить ѥго. нъ ѥлико можеши помози намъ. млс7рдовавъ о насъ. багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
23
23
I©ъ же рече ѥмU. аще можеши вэровати. всz възможьна. вэрUющюUмU. Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24
24
и абиѥ възпи оц7ь отрочате. съ сльзами гlя. вэрUю Gи. помози невэрованию моѥму. І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.
25
25
видэвъ же I© яко сърищетьсz народъ. запрэти д¦ви неч©тUUмU. гlя ѥмU нэмыи и глUхыи дш7е. азъ ти велю изиди изь нѥго. и ктомU не въниди въ нѥго. Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26
26
и въпивъ и много прUжавъсz. и изиде и быc яко мьртвъ. яко многомъ гlти. яко Uмре. І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
27
27
I© же имъ ѥго за рUкU въздвиже ѥго. и въста Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
28
28
и въшьдъшю ѥмU въ домъ. Uченици ѥго въпрашахU ѥго ѥдиного. яко мы не могохомъ изгнати ѥго. Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?
29
29
и ре? имъ. сь родъ не можеть ничимь же изити. тъкмо молитвою и постъмь. І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30
30
и tтUдэ ишьдъше. идzхU сквозэ галилею. и не хотzаше да некто Uвэсть. Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31
31
Uчаше же Uченикы своя. и гл7аше имъ. яко сн7ъ члв7чь преданъ бUдеть. въ рUцэ члbвкомъ. и Uбиють ѥго. и Uбьѥнъ бывъ. въ третии дн7ь въскрьснеть. Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
32
32
они же не разумэшz глагола и бояахѫ сz въпросити и. Въ оно вреұ. Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33
33
въниде I© и Uченици ѥго въ капернаUмъ. и въ домU бывъ. въпрашаше я. что на пUти въ себе помышляѥте. Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34
34
они же мълчахU. а дрUгъ къ дрUгU сътzзахUсz. на пUти. кто есть болии. Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.
35
35
и сэдъ пригласи. в7i. гlя имъ. аще кто хощеть стареи быти. да бUдеть всэхъ. и всэмъ слUга. І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.
36
36
и приимъ отроча. постави ѥ посредэ ихъ. и обUимъ ѥ рече имъ. І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:
37
37
иже аще ѥдиного таковыихъ отрочатъ прииметь. въ имz моѥ. мz приѥмлѥть. не мене приѥмлѥть нъ пославъшааго мя. хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38
38
tвэща ѥмU iwанъ гlя. Uчителю. вэдэхомъ нэкого. именьмь твоимь изгонzща бэсы. иже не ходить по насъ. и въ€бранихомъ ѥмU. яко не послэдова насъ. Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
39
39
I© же рече не браните ѥмU. никъто же бо ѥсть иже творить силU. о моѥмь имени. и възможеть въскорэ. славословіті  * мя зэло. Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.
40
40
иже бо нэc на вы. по васъ ѥсть. Бо хто не проти вас, той за вас.
41
41
иже бо аще напоить вы чашю воды. въ имя. яко кр7стьянъ ѥсть. амн7ъ аминъ. гlю вамъ. не погUбить мьзды своѥя. І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42
42
и иже аще съблазнить ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz добрэѥ ѥму ѥсть паче аще обложzть камень жьрьновьнъ о выи ѥго и въврьгѫть и въ море. А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43
43
и аще съблажняѥть тz рѫка твоя отъсэци ѭ. добрэѥ ти ѥсть маломощьну въ животъ вънити неже обэ рѫцэ имѫщу ити въ геонѫ въ огнь не гашѫщии. І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,
44
44
идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
45
45
и аще нога твоя съблажняѥть тz отъсэци ѭ добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому неже дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ геонѫ въ огнь не гасѫщии. І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,
46
46
идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
47
47
и аще око твоѥ съблажняѥть тz истъкни ѥ добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь вънити въ царьствиѥ божиѥ неже обэ очи имѫщу ити въ геонѫ огньнѫѭ. І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,
48
48
идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49
49
вьсякъ бо огньмь осолить сz и вьсяка жрьтва солиѭ осолить сz. Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.
50
50
добро ѥсть соль. аще ли же соль не слана бѫдеть чимь осолите. имэите соль въ себэ и миръ имэите между собоѭ. Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.
Глава 10
Глава 10
1
1
И отътѫду въставъ приде въ прэдэлы иудеискы по оному полу иоръдана. и придошz пакы народи къ нѥму. и яко имэ обычаи пакы учааше ѩ. Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.
2
2
и пристѫпльше фарисеи въпрошаахѫ и аще достоить мѫжу женѫ пущати искушаѭще и. Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?
3
3
онъ же отъвэщавъ рече имъ: чьто вамъ заповэдэ муѶси; Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
4
4
они же рекошz: повелэ муѶси кънигы распустьныѩ написати и пустити. Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись.
5
5
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: по жестосьрдию вашему написа вамъ заповэдь сиѭ. Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю.
6
6
а отъ начzла съзъданию мѫжа и женѫ сътворилъ я ѥсть богъ. На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7
7
сего ради оставить чловэкъ отьца своѥго и матерь Ось чому залишить чоловік батька свого і матір
8
8
и прилэпить сz къ женэ своѥи. и бѫдете оба въ плъть ѥдинѫ. тэмь же убо нэсте дъва нъ плъть ѥдина. і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть.
9
9
ѥже убо богъ съчеталъ ѥсть чловэкъ да не разлѫчаѥть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
10
10
и въ дому пакы ученици ѥго о семь въпршаахѫ и. У домі ученики Його знову запитали Його про те саме.
11
11
и глагола имъ: иже аще пустить женѫ и оженить сz иноѭ прэлюбы творить на нѭ. Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею.
12
12
и аще жена пущьши мѫжа и посzгнеть за инъ прэлюбы творить. І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
13
13
И приношаахѫ къ нѥму дэти да ѩ коснеть. ученици же прэщаахѫ приносzщиимъ. Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили.
14
14
видэвъ же исусъ негодова и глагола имъ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ. тацэхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ. Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15
15
аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не вънидеть въ нѥ. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16
16
и объимъ ѩ благословляаше възлагаѩ рѫцэ на нѩ. І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.
17
17
И исходzщу ѥму на пѫть приде ѥдинъ и поклонь сz на колэну въпрошааше и: учителю благыи чьто сътворѭ да животъ вэчьныи наслэдьствуѭ; Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?
18
18
исусъ же рече ѥму: чьто мz глаголѥши блага; ни къто же благъ тъкъмо ѥдинъ богъ. Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
19
19
заповэди вэси не прэлюбъ дэи. не убии. не укради. не лъжz съвэдэтельствуи. не обиди. чьти отьца твоѥго и матерь. Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір.
20
20
онъ же отъвэщавъ рече ѥму: учителю вься си съхранихъ отъ юности моѥѩ. Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї.
21
21
исусъ же възьрэвъ на нь възлюби и и рече ѥму: ѥдиного ѥси не доконьчалъ. аще хощеши съврьшенъ быти иди ѥлико имаши продаждь и даждь нищиимъ и имэти имаши съкровище на небеси и приди ходи въ слэдъ мене въземъ крьстъ. Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
22
22
онъ же дряхлъ бывъ о словеси отиде скрьбz бэ бо имэѩ сътzжания мънога. Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство.
23
23
и възьрэвъ исусъ глагола ученикомъ своимъ: како неудобь имѫщеи богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънидѫть. І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.
24
24
ученици же ужасаахѫ сz о словесехъ ѥго. исусъ же пакы отъвэщавъ глагола имъ: чzда како неудобь ѥсть упъваѭщиимъ на богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънити. Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25
25
удобэѥ ѥсть вельбѫду сквозэ игълинэ уши проити неже богату въ царьствиѥ божиѥ вънити. Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26
26
они же излиха дивляахѫ сz глаголѭще къ себэ: то къто можеть съпасенъ быти; Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
27
27
и възьрэвъ на нѩ исусъ глагола: отъ чловэкъ не възможьно нъ не отъ бога. вься бо възможьна отъ бога сѫть. Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.
28
28
начzтъ же петръ глаголати ѥму: се мы оставихомъ вься и въ слэдъ тебе идохомъ. І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
29
29
отъвэщавъ же исусъ рече: аминь глаголѭ вамъ ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли братиѭ ли сестры ли отьца ли матерь ли женѫ ли чzда ли села мене ради и евангелия. Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія
30
30
аще не имать приѩти съторицеѭ въ врэмz се нынэ домовъ и братиѩ и сестръ и отьца и матере и чzдъ и селъ по изгънании и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи. і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне.
31
31
мънози же бѫдѫть прьвии послэдьни и послэдьнии прьви. І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
32
32
Бэахѫ же на пѫти въсходzще въ иерусалимъ и бэ варяѩ ѩ исусъ. и ужасаахѫ сz и послэдь грzдѫще бояахѫ сz. и поимъ iс7 пакы. в7i. Uченикы своя. и нача имъ гlти. яже хотzхU быти ѥмU. Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися.
33
33
яко се въсходимъ въ иер©лмъ. и сн7ъ члв7чь. преданъ бUдеть архиереомъ. и книжьникомъ. и осUдzть его на. съмьрть. и предадzть ѥго языкомъ. Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
34
34
и порUгаютьсz ѥмU. и UтепUть ѥго. и оплюють ѥго. и Uбьють ѥго и въ третии дн7ь въскрьснеть. і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
35
35
и предь нимь идяста. ияковъ иwанъ. сн7а зеведеова. гlюща ѥмU. Uчителю. хощевэ да ѥго же аще просивэ сътвориши нама. Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
36
36
iс7 же рече има. что хощета. да сътворю вама. Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
37
37
она же рэста ѥмU. дажь нама. да единъ одеснUю тебе. а ѥдинъ wшююю тебе сzдевэ. въ славэ твоѥи. Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй.
38
38
iс7 же рече има. не вэстасz что просzща. можета ли пити чашю. юже азъ пию. или крьщениѥ имь же азъ крьщюсz. крьститисz. Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?
39
39
она же рэста ѥмU. можевэ. iс7 же ре? има. чашю Uбо юже азъ пию. испиѥта. и крьщениѥмь имь же азъ крьщюсz. крьститасz. Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся;
40
40
а ѥже сэсти одеснUю мене. и ошююю. нэc мнэ дати. нъ имъ же ѥсть Uготовано. але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано.
41
41
и слышавъше десzть. начаша негодовати о ияковэ. и иwанэ. І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана.
42
42
iс7 же призва+ъ я. гlа имъ. вэсте. яко мнzщеисz власти языкы. Uстоять имъ. и велиции ихъ. обладають ими. Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
43
43
не тако же бUди въ васъ. нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ. да бUдеть всэмъ слUга. Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою.
44
44
и иже хощеть въ васъ старэи быти. да будеть всэмъ рабъ. І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом.
45
45
сн7ъ бо члbвчь. не приде да послUжать ѥмU. нъ да послUжить. и въдати дш7ю свою. избавлѥниѥ за многы. Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.
46
46
И придошz въ иерихонъ. и исходzщу ѥму отъ иерихона и ученикомъ ѥго и народу мъногу сынъ тимеовъ варъ тимеи слэпъ сэдэаше при пѫти хлѫпаѩ. Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47
47
и слышавъ яко исусъ назорянинъ ѥсть начzтъ зъвати и глаголати: сыне давыдовъ исусе помилуи мz. Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене.
48
48
и прэщаахѫ ѥму мънози да умлъчить. онъ же излиха вопияаше: сыне давыдовъ помилуи мz. І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49
49
и ставъ исусъ рече възгласити и. и зъваахѫ слэпьца глаголѭще ѥму: дрьзаи въстани зоветь тz. Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
50
50
онъ же отъврьгы ризы своѩ въставъ. приде къ исусови. Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса.
51
51
и отъвэщавъ глагола ѥму исусъ: чесому хощеши да сътворѭ тебэ; слэпьць же глагола ѥму: Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.
52
52
раввуни да прозьрѭ. исусъ же рече: иди вэра твоя съпасе тz. и абие прозьрэ и по исусэ иде въ пѫть. Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.
Глава 11
Глава 11
1
1
И ѥгда приближи сz въ иерусалимъ въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ елеоньсцэ посъла дъва отъ ученикъ своихъ. Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх
2
2
и глагола има: идэта въ вьсь яже ѥсть прzмо вама. и абиѥ въходzща въ нѭ обрzщета жрэбьць привzзанъ на ньже нэсть не у ни къто же отъ чловэкъ въсэлъ. отърэшьша и приведэта. і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть.
3
3
и аще вама къто речеть: чьто се дэѥта; рьцэта яко господь ѥго трэбуѥть. и абиѥ посълеть и сэмо. І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди.
4
4
идосте же и обрэтосте жрэбьць привzзанъ при двьрьхъ вънэ на распѫтии. и отърэшаасте и. Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.
5
5
и ѥдини отъ стоящиихъ ту глаголашz има: чьто дэѥта отърэшаѭща жрэбьць; І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля?
6
6
она же рекосте имъ якоже заповэдэ исусъ и оставишz я. Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх.
7
7
и приведосте жрэбьць къ исусови. и възложиша на нь ризы своѩ. и въсэде на нь. І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього.
8
8
мънози ризы своѩ постилаахѫ по пѫти а друзии вэиѥ рэзаахѫ отъ дрэва и постилаахѫ по пѫти. Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу.
9
9
и прэдъходzщеи и въ слэдъ ходzщеи въпияахѫ глаголѭще: осанъна благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє!
10
10
благословлѥно грzдѫще царьствиѥ въ имz господи отьца нашего давыда. осанъна въ вышьниихъ. Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
11
11
и въниде въ иерусалимъ исусъ и въ црькъвь. и съглzдавъ вьсе поздэ уже сѫщу часу изиде въ виfаниѭ съ обэма на десzте. І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма.
12
12
и въ утрьнии ишьдъшемъ имъ отъ вифаниѩ възалъка. На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів.
13
13
и видэвъ смокъвьницѫ из далече имѫщѫ листвиѥ приде аще убо обрzщеть на неи чьто. и пришьдъ къ нѥи ни чьсо же на нѥи не обрэте тъкъмо листвиѥ не бэ бо врэмz смокъвамъ. І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв.
14
14
и отъвэщавъ исусъ рече ѥи: кътому отъ тебе въ вэкъ ни къто же плода не сънэсть. слышаахѫ же ученици ѥго. І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його.
15
15
и придошz пакы въ иерусалимъ и въшьдъ исусъ въ црькъвь начzтъ изгонити продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ и сэдалища продаѭщиихъ голѫби испроврьже. Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав.
16
16
и не дадэаше ни кому же мимо нести съсѫдъ сквозэ црькъвь. І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.
17
17
и учааше глаголѩ имъ: нэсть ли писано яко храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вьсэмъ ѩзыкомъ. вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ. І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників.
18
18
и слышашz кънижьници и архиереи и искаахѫ како и бышz погубили. бояхѫ бо сz ѥго яко вьсь народъ дивляахѫ сz о учении ѥго. Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню.
19
19
и яко поздэ бысть исхождааше вънъ из града. Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
20
20
и мимо ходzще утро видэшz смокъвьницѫ усъхъшѫ ис корения. Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня.
21
21
и вспомzнѫвъ петръ глагола ѥму: равви виждь смокъвьница ѭже прокълzтъ усъше. Рече г7ь. І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.
22
22
аще имате вэрU. бж}ю.* Ісус, відповідаючи, говорить їм:
23
23
ам7нъ гlю вамъ. яко иже речеть горэ сеи. двигнисz. и въвьрзисz въ море. и не UсUмьнитьсz въ ср7дци своѥмь. нъ вэру иметь. яко же гlѥть бываѥть. бUдеть ѥмU. ѥже аще речеть. майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже.
24
24
сего ради гlю вамъ. въсz ѥлико аще молzщесz. просите бUдеть вамъ. вэрUите яко приимете. Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам.
25
25
и ѥгда стоите молzщесz. tпUщаите. аще что имате на кого. да оц7ь вашь нб7сныи tпUстить вамъ. прегрэшения ваша І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші.
26
26
аще ли вы не tпUстите. ни оц7ь вашь tпUстить. прегрэшении вашихъ. Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.
27
27
И придошz пакы въ иерусалимъ. и въ црькъви ходzщу ѥму придошz къ нѥму архиереи и книжьници и старьци Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини
28
28
и глаголашz ѥму: коеѭ областиѭ се твориши и къто ти дасть область сиѭ да си твориши; і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити?
29
29
исусъ же отъвэщавъ рече имъ: въпрошѫ и азъ вы ѥдиного словесе и отъвэщаите ми. и рекѫ вамъ коѥѭ областиѭ се творѭ. Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.
30
30
крьщѥниѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловэкъ; отъвэщаите ми. Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені.
31
31
и помышляахѫ къ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть: по чьто убо не вэровасте ѥму; Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
32
32
аще ли речемъ: отъ чловэкъ бояахѫ сz людии. вьси бо имэахѫ иоана яко пророка. А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк.
33
33
и отъвэщавъше глаголашz исусови: не вэмь. и отъвэщавъ исусъ глагола имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коеѭ властиѭ си творѭ. І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
Глава 12
Глава 12
1
1
И начzтъ имъ притъчами глаголати: виноградъ чловэкъ насади. и огради и оплотъмь. и ископа точило и съзъда стълпъ и въдасть и тzжателемъ и отиде. І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
2
2
и посла къ тzжателемъ рабъ въ врэмz да отъ тzжатель прииметь отъ плодъ винограда. І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
3
3
они же ѥмъше и бишz и посълашz тъщь. Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
4
4
и пакы посъла къ нимъ другыи рабъ. и того камениѥмь бивъше пробишz главѫ ѥму и посълашz и бесчьстьна. Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
5
5
и пакы иного посъла. и того убиша. и ины многы овы биѭще овы же убивѭще. І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
6
6
ѥще же имэаше ѥдиного сына възлюблѥнааго своѥго. посъла и того къ нимъ послэдь глаголѩ яко посрамляѭть сz сына моѥго. Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
7
7
они же тzжатели къ себэ рекошz яко сь ѥсть наслэдьникъ. придэте убиэмъ и и наше бѫдеть достояниѥ. Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
8
8
и ѥмъше и убишz и изврьгошz и вънъ из винограда. І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
9
9
чьто убо сътворить господь винограда; придеть и погубить тzжателѩ и дасть виноградъ инэмъ. Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
10
10
ни ли сихъ кънигъ чьли камень ѥгоже не врэду сотворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу. Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
11
11
отъ господа бысть си и ѥсть дивьна въ очию нашею; Це від Господа, і дивним є в очах наших.
12
12
и искаахѫ ѩти и и убояшz сz народа. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ. и оставльше и отидошz. І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
13
13
и посълашz къ нѥму ѥдины отъ фарисеи и иродианъ да и бышz обльстили словъмь. І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
14
14
они же пришьдъше глаголашz ѥму: учителю вэмъ яко истиньнъ ѥси и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лице чловэкомъ. нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. достоить ли дати киньсъ кесареви или ни; дамъ ли или не дамъ; Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
15
15
онъ же вэды ихъ лицемэриѥ рече имъ: чьто мz искушаѥте; принесэте ми пэнzзь да виждѫ. Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
16
16
они же принесошz. и глагола имъ: чии ѥсть образъ сь и написаниѥ; они же рэшz ѥму: кесаревъ. Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
17
17
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: кесарева въздадите кесареви и божиz богови. и чудишz сz о нѥмь. Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
18
18
И придошz садукеи къ нѥму иже глаголѭть не быти въскрьшению. и въпросишz и глаголѭще: Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує вос-кресіння, і запитали Його, кажучи:
19
19
учителю муѶси написа намъ яко аще кому братъ умьреть и оставить женѫ а чzдъ не оставить. да поиметь братъ женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго. Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
20
20
бэ же седмь братиѩ и пьрвыи поѩтъ женѫ и умираѩ не остави сэмене. Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
21
21
и въторыи поѩтъ ѭ и умьрэтъ и тъ не остави сэмене. и третии такожде. Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
22
22
и поѩшz ѭ седмь и не оставишz сэмене. послэдь вьсэхъ умьрэтъ и жена. Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
23
23
въ въскрьшениѥ убо ѥгда въскрьснѫть которому ихъ будеть жена; седмь бо ихъ имэшz ѭ женѫ. Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
24
24
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: не сего ли ради блѫдите не вэдѫще кънигъ ни силы божиѩ; Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
25
25
ѥгда бо из мрьтвыихъ въскрьснѫть ни женzть сz ни посягаѭть нъ сѫть яко ангели на небесехъ. Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
26
26
а о мрьтвыихъ яко въстанѫть нэсте ли чьли въ кънигахъ муѶсеовахъ при кѫпинэ како рече ѥму богъ глаголѩ: азъ богъ авраамль и богъ исааковъ и богъ иаковль; А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
27
27
нэсть богъ мрьтвыихъ нъ богъ живыихъ. вы убо много блѫдите. Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
28
28
И пристѫпль ѥдинъ отъ книжьникъ слышавъ ѩ сътzзаѭщz сz видэвъ яко добрэ отъвэща имъ въпроси и: кая ѥсть заповэдь пьрва вьсэхъ; І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
29
29
исусъ же глагола ѥму яко пьрвэиши заповэдь ѥсть вьсэхъ слыши израилю господь богъ нашь господь ѥдинъ ѥсть. Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний.
30
30
и възлюбиши господа бога твоѥго вьсэмь срьдьцьмь твоимь и вьсеѭ душеѭ своеѭ и вьсеѭ мыслиѭ своѥѭ и вьсеѭ крэпостиѭ своѥѭ. си пьрва заповэдь. І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!
31
31
и въторая подобьна ѥи възлюбиши искрьняаго своѥго яко самъ себе. большz сею иноѩ заповэди нэсть. І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
32
32
и рече ѥму кънижьникъ: добрэ учителю въ истинѫ рече. яко ѥдинъ ѥсть богъ и нэсть иного развэ ѥго. Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
33
33
и ѥже любити и вьсэмь срьдьцьмь и вьсэмь разумъмь и вьсеѭ душеѭ и вьсеѭ крэпостиѭ и иже любить искрьняаго яко самъ себе болѥ ѥсть вьсэхъ трэбъ и жрьтвъ. і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
34
34
исусъ же видэвъ и яко съмысльно отъвэща рече ѥму: не далече ѥси отъ царьствия божия. и ни къто же не съмэаше ѥго кътому въпросити. Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
35
35
И отъвэщавъ исусъ глаголааше учz въ црькъви: како глаголѭть кънижьници яко христосъ сынъ давыдовъ ѥсть; Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
36
36
тъ бо рече давыдъ духомь свzтъмь: рече господь господеви моѥму сэди о деснѫѭ мене доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножиѥ ногама твоима. Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх.
37
37
самъ убо давыдъ нарицаѥть и господа и како ѥму ѥсть сынъ; и мънози народи послушаахѫ ѥго въ сласть. Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
38
38
и глаголааше имъ въ учении своѥмь: блюдэте сz отъ кънижьникъ хотzщиихъ въ одэяниихъ ходити и цэлования на тръжищихъ І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
39
39
и прэждесэдания на съньмищихъ и прьвовъзлежания на вечеряхъ. сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, —
40
40
поядаѭщихъ домы въдовиць. и непъщеваниѥмь далече молzще сz си приимѫть лише осѫждениѥ. ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
41
41
и сэдъ исусъ прямо газофилакии видэаше како народъ мететь мэдь въ газофилакиѭ и мънози богатии въмэтаахѫ мъного. І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
42
42
и пришьдъши ѥдина въдовица убога въврьже дъвэ лепътэ ѥже ѥсть кодрантъ. Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
43
43
и призъвавъ ученикы своѩ рече имъ: аминь глаголѭ вамъ яко въдовица си убогая мъножаѥ вьсэхъ въврьже въмэтаѭщиихъ въ газофилакиѭ. Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
44
44
вьси бо отъ избытъка своего въврьгошz. а си отъ лишения своѥго вьсе ѥлико имэаше въврьже вьсе житие своѥ. бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.
Глава 13
Глава 13
1
1
И исходzщу ѥму отъ црькве глагола ѥму ѥдинъ отъ ученикъ своихъ: учителю виждь каково камениѥ и каково зъданиѥ. І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі!
2
2
исусъ же отъвэщавъ рече ѥму: видиши ли великая си зъдания; не имать остати сьде камень на камени иже не имать разорити сz. Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.
3
3
и сэдzщу ѥму на горэ елеоньстэ прямо црькъви въпрошаахѫ и ѥдиного петръ и иаковъ и иоанъ и андреа: І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті:
4
4
рьци намъ къгда се бѫдеть; и коѥ бѫдеть знамениѥ ѥгда имѫть съкончати сz вься си; скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися?
5
5
исусъ же отъвэщавъ начzтъ глаголати имъ: блюдэте сz да не къто прэльстить васъ. Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,
6
6
мънози бо придѫть въ моѥ имz глаголѭще яко азъ ѥсмь и мъногы прэльстzть. бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять.
7
7
ѥгда же услышите брани и слухы брании не ужасаите сz подобаѥть бо быти нъ не у коньчина. Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець.
8
8
въстанеть бо ѩзыкъ на ѩзъкъ и царьство на царьство. и бѫдѫть трѫси по мэста. и бѫдѫть глади и мzтежи. начало болэзнемъ си. Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб.
9
9
блюдэте же вы сz сами. прэдадzть бо вы въ сънzтия и на съньмищихъ биѥни бѫдете. и прэдъ воѥводами и прэдъ цари станете мене ради въ съвэдэтельство имъ. Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними.
10
10
и въ вьсэхъ ѩзыцэхъ подобаѥть прэжде проповэдати сz евангелию. І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє.
11
11
ѥгда же водzть вы прэдаѭще не пьцэте сz прэжде чьто възглаголѥте ни поучаите сz. нъ ѥже аще дасть сz вамъ въ тъ часъ то глаголѥте. не вы бо бѫдете глаголѭщеи нъ духъ свzтыи. Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.
12
12
прэдасть же братъ брата на съмрьть и отьць чzдо. и въстанѫть чzда на родителѩ и убиѭть ѩ. Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх.
13
13
и бѫдете ненавидими вьсэми имене моѥго ради. прэтрьпэвыи же до коньца тъ спасенъ бѫдеть. І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.
14
14
ѥгда же мрьзость запустэния узрьите реченѫѭ даниилъмь пророкъмь стоѩщѭ идеже не подобаѥть. чьтыи да разумэѥть. тъгда иже бѫдѫть въ иудеи да бэгаѭть на горы. Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори;
15
15
и иже на кровэ да не сълазить въ домъ ни да вънидеть възzтъ чесо отъ дому своѥго. а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого;
16
16
и сыи на селэ да не възвратить сz въспzть възzтъ ризъ своихъ. і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій.
17
17
горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьни. Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
18
18
молите же сz да не бѫдеть бэгство ваше зимэ. Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.
19
19
бѫдѫть бо дьньѥ ти скръбни. яко не бысть такова отъ начzла зъданию ѥже съзьда богъ. и до нынэ не бѫдеть. Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.
20
20
и аще не бы господь прэкратилъ дьнии не бы была спасена вьсяка плъть. нъ избьраныихъ ради ѩже избьра прэкратить дьни. І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні.
21
21
и тъгда аще речеть къто вамъ: се сьде христосъ се овъде. не имэте вэры. Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри.
22
22
въстанѫть бо лъжи христи и лъжи пророци и дадzть знамения и чудеса да прэльстzть аще възможьно избьраныя. Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних.
23
23
вы же блюдэте сz. се прэжде рекохъ вамъ вься. Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.
24
24
нъ въ ты дьни по скръби тои слъньце помрачить сz. и луна не дасть свэта своѥго. Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,
25
25
и звэзды насьнѫть падати съ небесе. и силы ѩже суть на небесехъ подвижzть сz. і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.
26
26
и тъгда узьрzть сына чловэчьскааго грzдѫща на облацэхъ съ силоѭ мъногоѭ и славоѭ. І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою.
27
27
и тъгда посълеть ангелы своѩ и събереть избьраныѩ своѩ отъ четырь вэтръ отъ коньца землѩ до коньца небесе. І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28
28
отъ смокъвьницz же навыкнэте притъчѫ. ѥгда уже вэтвиѥ ѥѩ бѫдеть младо и прозzбнеть листвиѥ вэсте яко близъ ѥсть жzтва. Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
29
29
тако и вы ѥгда узьрите си бываѭща вэдите яко близъ ѥсть при двьрьхъ. Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.
30
30
аминь глаголѭ вамъ яко не имать прэити родъ сь доньдеже вься си бѫдѫть. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
31
31
небо и земля прэидеть а моя словеса не прэидѫть. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
32
32
а о дьни томь и о часэ ни къто же не вэсть ни ангели иже сѫть на небесехъ ни сынъ тъкъмо отьць. Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.
33
33
блюдэте сz. бъдите и молите сz не вэсте бо къгда врэмz бѫдеть.34 якоже чловэкъ отъходz остави домъ свои и давъ рабомъ своимъ власть и комужьдо дэло своѥ и вратьнику повелэ да бъдить. Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.
35
35
бъдите убо не вэсте бо къгда господь дому придеть вечеръ ли ли полу нощи ли въ куроглашениѥ ли заутра. так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці.
36
36
да не пришьдъ вънезаапѫ обрzщеть вы съпzщz. Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.
37
37
а ѥже вамъ глаголѭ вьсэмъ глаголѭ: бъдите. А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.
Глава 14
Глава 14
1
1
Бэ же пасха и опрэснъци по дъвою дьнью. и искаахѫ архиереи и кънижьници како и льстиѭ ѥмъше убиѭть. Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
2
2
глаголаахѫ же: нъ не въ праздьникъ еда како млъва бѫдеть людемъ. Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3
3
и сѫщу ѥму въ виfании въ дому симона прокаженааго възлежzщу ѥму приде жена имѫщи алавастръ мµра наръдопистикии драгы и съкрушьши алавастръ възлия ѥму на главѫ. І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4
4
бэахѫ же нэции негодуѭще въ себэ и глаголѭще: въ чьсомь гыбэль си мµрьная бысть; Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5
5
можааше бо се мµро продано быти вzще трии сътъ цzтъ и дати сz нищиимъ и прэщаахѫ ѥи. Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6
6
исусъ же рече: останите сz ѥѩ. чьто ѥи труды дэѥте; добро бо дэло съдэя о мънэ. Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7
7
вьсегда бо нищzѩ съ собоѭ имате и ѥгда хощете можете добро сътворити имъ. а мене не вьсегда имаате. Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
8
8
ѥже имэ си сътвори. варила ѥсть помазати тэло моѥ на погребениѥ. Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
9
9
аминь глаголѭ вамъ: идеже колижьдо проповэдано бѫдеть евангелиѥ се въ вьсемь мирэ и ѥже сътвори си глаголано бѫдеть въ памzть ѥѩ. Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
10
10
Иуда же искариотьскыи ѥдинъ отъ обою на десzте иде къ архиереомъ да и прэдасть имъ. І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
11
11
они же слышавъше въздрадоваша сz и обэщашz ѥму съребрьникы дати. и искааше како въ подобьно врэмz прэдасть. Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
12
12
и въ прьвыи дьнь опрэ- снъкъ ѥгда пасхѫ жьрэахѫ глаголашz ѥму ученици свои: къде хощеши шьдъше уготовимъ да эси пасхѫ; У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
13
13
и посъла дъва отъ ученикъ своихъ и глагола има: идэта въ градъ и срzщеть вы чловэкъ въ скѫдьльници водѫ носz. по нѥмь идэта. І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14
14
и идеже аще вънидеть рьцэта господину дому яко учитель глаголѥть: къде ѥсть обитель идеже пасхѫ съ ученикы своими сънэмъ; і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
15
15
и тъ вама покажеть горьницѫ велиѭ постьланѫ готовѫ. ту уготоваита намъ. І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16
16
и изидосте ученика ѥго и придосте въ градъ и обрэтосте якоже рече има и уготовасте пасхѫ. І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
17
17
и вечеру бывъшу приде съ обэма на десzте. Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18
18
и възлежzщемъ имъ и эдѫщемъ рече исусъ: аминь глаголѭ вамъ яко ѥдинъ отъ васъ прэдасть мz эдыи съ мъноѭ. І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
19
19
они же начzшz скръбэти и глаголати ѥму ѥдинъ по ѥдиному: еда азъ; и другыи: еда азъ; Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
20
20
онъ же отъвэщавъ рече имъ: ѥдинъ отъ обою на десzте омочии съ мноѭ въ солило. Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
21
21
сынъ же убо чловэчьскыи идеть якоже ѥсть писано о нѥмь. горе же чловэку тому имьже сынъ чловэчьскыи прэдаѥть сz. добро бы ѥму было аще не бы родилъ сz чловэкъ тъ. Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
22
22
и эдѫщемъ имъ приимъ исусъ хлэбъ благословль прэломи и дасть имъ и рече: приимэте эдите се ѥсть тэло моѥ. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
23
23
и приимъ чашѫ хвалѫ въздавъ дасть имъ. и пишz отъ неѩ вьси. І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
24
24
и рече имъ: се ѥсть кръвь моя новааго завэта проливаемая за мъногы. І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25
25
аминь глаголѭ вамъ яко уже не имамъ пити отъ плода лозьнааго до того дьне ѥгда пиѭ и новъ въ царьствии божии. Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26
26
и въспэвъше изидошz въ горѫ елеоньскѫ. І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
27
27
и глагола имъ исусъ яко вьси съблазните сz въ сиѭ нощь. писано бо ѥсть поражѫ пастыря и овьцz разбэгнуть сz. І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
28
28
нъ по томь ѥгда въскрьснѫ варѭ вы въ галилеи. По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
29
29
петръ же рече ѥму: и аще вьси съблазнѩть сz нъ не азъ. Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30
30
и глагола ѥму исусъ: аминь глаголѭ ти яко ты дьньсь въ сиѭ нощь прэжде даже въторицеѭ куръ не възгласитъ три краты отъврьжеши сz мене. І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31
31
онъ же из лиха глаголааше паче: аще ми сz ключить умьрэти не отъврьгѫ сz тебе. такожде и вьси глаголаахѫ. Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32
32
и придошz въ вьсь ѥиже имz гефсимания. и глагола ученикомъ своимъ: сzдэте сьде доньдеже шьдъ помолѭ сz. Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33
33
и поѩтъ петра и иякова и иоана съ собоѭ. и начzъ ужасати сz и тѫжити. І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
34
34
и глагола имъ: прискръбна ѥсть душа моя до съмрьти. пожидэте сьде и бъдите. І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
35
35
и прэшьдъ мало паде на земли и моляаше сz да аще възможьно ѥсть мимо идеть отъ нѥго часъ. І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
36
36
и глаголааше: авва отьць вься възможьна тебэ сѫть. мимо неси чашѫ сиѭ от мене. нъ не яко азъ хощѫ нъ ѥже ты. І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
37
37
и приде и обрэте ѩ съпzщz. и глагола петрови: симоне съпиши ли; не възможе ѥдиного часа побъдэти; Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
38
38
бъдите и молитесz да не вънидете въ напасть. духъ бо ѥсть бъдръ а плъть немощьна. Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39
39
и пакы шьдъ помоли сz тожде слово рекъ. І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
40
40
и възвращь сz обрэте ѩ пакы съпzщz. бэсте бо имъ очи тzготьнэ. и не умэяхѫ чьто бышz отъвэщали ѥму. І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41
41
и приде третиици и глагола имъ: съпите прочеѥ и почиваите. приспэ коньчина. приде часъ. се прэдаѥть сz сынъ чловэчьскыи въ рѫцэ грэшьникомъ. І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42
42
въстанэте идэмъ. се прэдаѩи мz приближи сz. Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
43
43
и абиѥ ѥще ѥму глаголѭщу приде иуда ѥдинъ отъ обою на десzте и съ нимь народъ многъ съ орѫжии и дрькольми отъ архиереи и кънижьникъ и старьць. І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
44
44
дасть же прэдаѩи ѥго знамениѥ имъ глаголѩ: ѥгоже аще лъбъжѫ имэте и. тъ ѥсть. и ведэте съхраньно. Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45
45
и пришьдъ абиѥ пристѫпль къ нѥму глагола: равви равви и облобыза и. І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
46
46
они же възложишz рѫцэ на нь и ѩшz и. А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47
47
ѥдинъ же отъ стоѩщиихъ извълъкъ ножь удари раба архиереова и урэза ѥму ухо. Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
48
48
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: яко на разбоиника ли изидосте съ орѫжиѥмь и дрькольми ѩти мz; Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49
49
по вьсz дьни бэахъ въ васъ учz въ црькъви и не ѩсте мене. нъ да събѫдѫть сz кънигы. Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
50
50
и оставльше и вьси бэжашz. Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51
51
и ѥдинъ юноша ѥтеръ по нѥмь иде одэнъ въ плащаницѫ нагъ. и ѩшz и юношz. Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
52
52
онъ же оставль плащаницѫ нагъ бэжа отъ нихъ. Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
53
53
и ведошz исуса къ архиереови. и сънидошz сz къ нѥму вьси архиереи и старьци и кънижьници. І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
54
54
и петръ издалече въ слэдъ ѥго иде до вънѫтрь въ дворъ архиереовъ. и бэ сэдz съ слугами и грэѩ сz при свэщи. Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55
55
архиереи же и вьсь съньмъ искаахѫ на исуса съвэдэтельства да и убиѭть и не обрэтаахѫ. Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56
56
мънози бо лъже съвэдэтельствоваахѫ на нь и равьна съвэдэтельства не бэахѫ. Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
57
57
и ѥдини въставъше лъжѫ съвэдэтельствоваахѫ на нь глаголѭще І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
58
58
яко мы слышахомъ и глаголѭщь яко азъ разорѭ црьквь сиѭ рѫкотворенѫѭ и трьми дьньмн инѫ нерѫкотворенѫ възиждѫ. ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59
59
то и тако не бэ равьно съвэдэтельство ихъ. Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
60
60
и въставъ архиереи по срэдэ въпроси исуса глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чесо же чьто сии на тz съвэдэтельствуѭть; Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
61
61
онъ же млъчааше и ни чесо же не отъвэщавааше. пакы архиереи и въпроси и глагола ѥму: ты ли ѥси христосъ сынъ благословѥнааго; Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62
62
исусъ же рече: азъ ѥсмь. и узьрите сына чловэчьскааго о деснѫѭ сэдzща силы и грzдѫща съ облакы небесьныими. Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
63
63
архиереи же растрьзавъ ризы своѩ глагола: чьто ѥще трэбуѥмъ съвэдэтель; Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
64
64
слышасте власвимиѭ ѥго. чьто вамъ сz являѥть; они же вьси осѫдишz и быти повиньну съмрьти. Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
65
65
и начzшz ѥдини пльвати на нь и прикрывати лице ѥго и мѫчити и и глаголати ѥму: прорьци намъ христе къто ѥсть ударии тz. и слугы биѭще за ланитѫ прэѩшz и. І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66
66
и сѫщу петру низу на дворэ приде ѥдииа отъ рабынь архиереовъ. Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
67
67
и видэвъши петра грэѭща сz възьрэвъши на нь глагола: и ты съ назарянинъмь исусъмь бэ. і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
68
68
онъ же отъврьже сz глаголѩ: не умэѭ ни съвэмь чьто ты глаголѥши. и изиде вънъ на прэдъдвориѥ. и куръ възгласи. Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69
69
и рабыни видэвъши и пакы начzтъ глаголати къ стоѩщиимъ яко сь отъ нихъ ѥсть. Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70
70
онъ же пакы отъмэтааше сz. и не по мъногу пакы стоѩщеи глаголаахѫ петрови: въ истинѫ отъ нихъ ѥси. ибо галилеи ѥси. и бесэда твоя подобить тz. Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
71
71
онъ же начzтъ ротити сz и клzти яко не вэмь чловэка сего ѥгоже вы глаголѥте. Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72
72
и вътороѥ куръ възгласи. и помzнѫ петръ глаголъ иже рече ѥму исусъ яко прэжде даже куръ не възгласить дъва краты отъврьжеши сz мене три краты и начzтъ плакати сz. Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
Глава 15
Глава 15
1
1
И абиѥ на утрэи съвэтъ сътворьше архиереи съ старьци и кънижьникы и вьсь съньмъ съвzзавъше исуса ведошz и прэдашz и пилатови. Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2
2
и въпроси и пилатъ: ты ли ѥси царь иудеискъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥмµ: ты глаголѥши. Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3
3
и глаголаахѫ на нь архиереи мъного. онъ же ни чьсо же не отъвэщавааше. І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4
4
пилатъ же пакы въпрашааше и глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чьсо же; виждь колико на тz съвэдэтельствуѭть. Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5
5
исусъ же кътому ни чесо же не отъвэща яко дивити сz пилатови. Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6
6
на вьсякъ же праздьникъ отъпущааше имъ ѥдиного съвzзьня ѥгоже прошаахѫ. На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7
7
бэ же нарицаѥмыи варавъва съ своими ковьникы съвzзанъ иже въ ковэ убииство сътворишz. Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8
8
и възъпивъ народъ начzшz просити якоже присно творяаше имъ. І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9
9
пилатъ же отъвэща имъ глаголѩ: хощете ли да отъпущѫ вамъ царя иудеиска; Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10
10
вэдэаше бо яко зависти ради прэдашz и архиереи. Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11
11
архиереи же поманѫша народу да паче варавъву отъпустить имъ. Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12
12
пилатъ же пакы отъвэщавъ рече имъ: чьто убо хощете сътворѭ ѥгоже глаголѥте царя иудеиска; Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13
13
они же пакы възъпишz глаголѭще: пропьни и. Вони знову закричали: розіпни Його.
14
14
пилатъ же глаголааше имъ: чьто бо зъло сътвори; они же лише възъпишz пропьни и. Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15
15
пилатъ же хотz народу похоть сътворити пусти имъ варавъвѫ. и прэдасть имъ исуса бивъ да и пропьнѫть. Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16
16
воини ведоша iс7а. на дворъ каиафинъ. ѥже ѥсть преторъ. и съзъваша вьсю спvрU. Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17
17
и облекоша ѥго въ багъръ. и възложиша на нь съплетъше вэньць. тьрновъ. і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18
18
начаша и цэловати. радUисz цrю. июдеискъ. і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19
19
и бияхU ѥго тръстью по главэ. и пльвахU на нь. и прегыбающе колэнэ. покланяхUсz ѥмU. І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20
20
и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго багрzницю. и облекоша и въ ризы своя. и изведоша и да распьнUть. Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21
21
и задэша иномU мимоходzщю. симонU кvринеискU. идUщю съ села. оц7ю алеxандровU. и рUфовU. да възьметь крьc ѥго. І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22
22
и приведоша и на мэсто голгоfа. ѥже ѥсть съказаѥмо. лъбово мэсто. І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23
23
и даяхU ѥмU пити оцьтzно вино. wнъ же не прия. І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24
24
и расъпьнъше и. раздэлиша ризы ѥго. метающе жребия о ня. кто что възьметь. Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25
25
бэ же година третияя. и распzша ѥго. Була третя година, і розіп’яли Його.
26
26
и бэ написаниѥ вины ѥго. написано. цrь иUдеискъ. І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27
27
и съ нимь распzша два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а дрUгааго wшююю ѥго. З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28
28
и събыcтсz писаноѥ. ѥже гlѥть. и съ безаконьникы причьтенъ быc. І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29
29
и мимоходzщеи хUлzхU ѥго. покывающе главами своими. и гlюще. Uва. разарzя црк7вь. и трьми дн7ьми съзидая. Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30
30
сп©исz самъ. и съниди съ крьcта. Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31
31
тако же и архиереи рUгающесz. съ книжьникы. дрUгъ къ дрUгU гlаахU. ины сп7се себе ли не можеть сп7сти. Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32
32
х©ъ цrь из7лѥвъ. да сънидеть нынэ съ кrта. да видимъ и вэрU имемъ ѥмU. и распzтии съ нимь. поношахU ѥмU. Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33
33
бывъши же годинэ. шестэи. тьма бы по всеи земли. до годины девzтыя. О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34
34
и въ годінU девzтUю. възъпи I© гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть съказаѥмо. б7е б7е мои. въ чьто мz остави. О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35
35
и нэции t стоящиихъ. слышавъше гlаахU. яко се илию зоветь. Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36
36
текъ же нэкыи. напълнивъ гUбU оцьта. и възньзь на тръсть. напаяше ѥго. не дэите да видимъ. аще приидеть илия. да сп©ть ѥго. А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37
37
I© же пUстивъ глаc великъ издъше. Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38
38
и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съвыше дониже. І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39
39
видэвъ же кентUриwнъ. стоя противU ѥмU. яко тако възпивъ издъше. рече въистинU члв7къ сь сн7ъ б9ии бэ. Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40
40
бzхU же и жены издалеча зрzще. въ нихъ бэ. мария магдалыни. и мария. иякова малааго. и м™и иосиова. и саломи. Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41
41
яже ѥгда бэ въ галилеи. по нѥмь хожаахU и слUжаахU ѥмU. и ины многы. пришьдъшая съ нимь. въ иер©лмъ. які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42
42
и уже поздэ бывъшу понѥже бэ параскеви къ пасцэ ѥже ѥсть къ сѫботэ. І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43
43
пришьдъ иwсифъ t аримаfеа. бlгоwбразьнъ съвэтьникъ. иже тъ бэ чая цр7ства. б9ия. и дьрзнUвъ въниде къ пилатU. и проси тэла iс7ва. Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44
44
пилатъ же дивисz. аще Uже Uмре. и призвавъ кентUриона. въпроси ѥго. аще Uже Uмьрлъ ѥсть. Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45
45
и Uвэдэвъ t кентUриона. въда тэло иосифови. І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46
46
и кUпи плащаницю. и съньмъ ѥго повивъ плащаницю. и въложи ѥго въ гробъ. иже бэ исэченъ t камене. и привали камень на двьри гробU. Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47
47
мария же магдалыни. и мариа иосиова. зьрzста къде ѥго полагахU. Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
Глава 16
Глава 16
1
1
И минѫвъши сѫботэ мария магдалыни и мария иаковля и саломи купишz ароматы да пришьдъшz помажѫть исуса. Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса.
2
2
и зэло заутра въ ѥдиныи сѫботы придошz на гробъ въсиявъшу слъньцу. І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце.
3
3
и глаголаахѫ къ себэ: къто отьвалить намъ камень оть двьрии гробу; І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?
4
4
и възьрэвъшz видэшz яко отъвалѥнъ бэ камень. бэ бо великъ зэло. І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.
5
5
и вълэзъшz въ гробъ видэшz юношѫ сэдzщь о деснѫѭ одэнъ въ одеждѫ бэлѫ. и ужасошz сz. І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.
6
6
онъ же глагола имъ: не ужасаите сz исуса ищете назарянина распzтааго. въста. нэсть сьде. се мэсто идеже положишz и. А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його.
7
7
нъ идэте и рьцэте ученикомъ ѥго и петрови яко варяѥтъ вы въ галилеи. и ту и видите якоже рече вамъ. Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам.
8
8
и отъшьдъшz бэжашz отъ гроба. имэаше же ѩ трьпьть и ужасъ. и нн кому же ни чесо же не рэшz бояахѫ бо сz. Въ оно вреұ. І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися.
9
9
въскрьсъ iс7ъ заUтра въ пьрвUю сUботU. zвисz прэжде марии магдалыни. из неz же изгъна семь бэсъ. Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів.
10
10
она же шьдъши възвэсТи бывъшимъ съ нимь. плачющемъсz и рыдающемъ. Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали.
11
11
они же слышавъше zко живъ ѥсть. и видэнъ бысть ѥю. не яша вэры. Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили.
12
12
по сихъ же дъвэма t нихъ идUщема zвисz инэмь образомь идущемъ на село. Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села.
13
13
и та шьдъша възвэстиша къ прочҊмъ. ни тэма вэры zша. І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.
14
14
послэдь же възлежащемъ имъ. ѥдиномU на десzте zвисz. и поноси невэрьствию ихъ и жестосьрдию. zко видэвъшемъ ѥго въсТавъша из мьртвыихъ не zша вэры. Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим.
15
15
и рече имъ. шедъше въ вьсь миръ. проповэдаите еvаgлиѥ вьсеи твари. І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.
16
16
иже вэрU иметь и кrттьсz сп7сенъ бUдеть. а иже не иметь вэры осUженъ бUдеть. Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений.
17
17
знамена ни zже вэровавъше имъ. си послэдьствUють. именемь моимь бэсы иженUть. zз7кы възгlють новы. Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами,
18
18
и въ рUкахъ змиz възьмUть. аще и смр7тьно чьто испьють ничьто же ихъ не врэдить на недUжьныz рUкы възложать и съдрави бUдUть. братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові.
19
19
Gь же по гlании ѥго къ нимъ. възнесесz на нб7о. и сэде одеснUю б7а. Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.
20
20
они же шедъше проповэдаша вьсьдэ GU поспэшьствUющю. и слово Uтверждающю послэдьствUющиимъ знамении. аминь. Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.
pdf Завантажити pdf
Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.