Завантаження...
Меню ▼
Зміст ▼
Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) :
Церковнослов'янською Українською (п. Філарета) Архангельське Євангеліє, 1092р.

← Книга пророка Малахiї
Євангеліє від Марка →
Євангеліє від Матфея
Євангеліє від Матфея
Глава 1
Глава 1
1
1
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. Книгы р9ства iс7ъ хв7а. сн7а авраамова.
2
2
Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; авраамъ роди исаака. исакъ же роди иякова. ияковъ же роди юдU и братию ѥго.
3
3
Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; иUда же роди фаресz. и зара. t fамары. фаресъ же роди ездрома. ездромъ же роди. иwрама.
4
4
Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; иwрамъ же роди. аминадама. аминадамъ же роди. наасона. наасонъ же роди.
5
5
Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; вооза t рахавы. воозъ же роди. овида t рUфы. wвидъ же роди. иесеа.
6
6
Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; иосэи же роди дв7да цrz. дв7дъ же роди соломона t Uрииня.
7
7
Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; соломонъ же роди ровоама. ровоамъ же роди. авиа. авиа же роди. аса.
8
8
Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; асаасъ же роди. иосафата. иосафатъ же роди. иоарама. иоарамъ же роди. wзию.
9
9
Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; озия же роди иоаfама. иоӢfамъ же роди езекию.
10
10
Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; иезекиа же роди манасию. манасия же роди. амоса. амосъ же роди. иосию.
11
11
Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. иwсия же роди. иохонию. и братию ѥгw. Въ преселѥниѥ вавµлоньское.
12
12
По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; по преселѥнии же вавилоньсцэмь. иохониа же роди. салафиила. салафиилъ же роди. зоровавеля.
13
13
Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; зоровавель же роди авиUда. авиUдъ же роди. елиакима. елиакимъ же роди. азора.
14
14
Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; азоръ же роди. садока. садокъ же роди. ахима. ахимъ же роди. елиUда.
15
15
Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; елиUдъ же роди елеазара. елеазаръ же роди матъfана. матъfанъ же роди. iакова.
16
16
Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. яковъ же роди. иwсифа. мUжа мр7иина. иж нѥя же родисz iс7 нарицаѥмыи х©ъ.
17
17
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів. всэхъ же родъ. t аврама. до дв7да роди д7i. и t дв7да до преселѥния вавилоньскааго. роди д7i. и t преселѥния вавилоньскааго. до х©а. роди. д7i.
18
18
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. иcµ хв7о же рж©тво сице бэ. обрUчени бо бывъши м™ри ѥго мр7ии иосифови. преже даже не сънzстасz. обрэтесz въ чревэ имUщи t д¦а с™а.
19
19
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. иосифъ же мUжь ѥя. правьдьнъ сы. и не хотz обличити ѥя. въсхотэ таи пUстити ю.
20
20
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. иосифU же мыслzщю се. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz ѥмU гlя. иосифе сн7U дв7двъ. не Uбоисz прияти жены твоѥя мр7ия. рожьшеѥ бо сz въ нѥи. t д¦а ст7а ѥ ѥсть.
21
21
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. родить же сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7ъ. тъ сп©еть люди своя t грэхъ ихъ.
22
22
Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: се же все быc. да събUдеть реченое отъ Gа прbркмъ гlющемь.
23
23
ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. се дэвая въ чревэ прииметь. и родить сн7ъ. и нарекUть имя емU емманUилъ. ѥже ѥсть съказаѥмо съ нами б7ъ.
24
24
Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. въставъ же иосифъ t съна. сътвори яко же повелэ ѥмU. ан7глъ гн7ь. и приятъ женU свою.
25
25
І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус. и не знаяше ѥя. доньде же родить сн7ъ свои пьрвэньць. и наречеть имя ѥмU исUсъ.
Глава 2
Глава 2
1
1
Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: i©U рожьшюсz въ виfлеомэ иUдеисцэмь. въ дн7и ирода цrz. се вълъсви t въстокъ придоша. въ иер©лмъ
2
2
де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. гlще. къде ѥсть рождиисz цrь иUдеискъ. видэхомъ бо звэздU ѥго. иа въстоцэ. идохомъ поклонитьсz ѥмU.
3
3
Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. слышавъ же иродъ цrь съмzтесz. и вьсь иер©лмъ съ нимь.
4
4
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? и събьравъ архиереа и книжьникы людьскыя. въпрашаше я. къде х©ъ ражаѥтьсz.
5
5
Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: они же рекоша ѥмU. въ виfлеомэ иUдеисцэмь. тако бо писано есть прbркмь.
6
6
і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. и ты виfлеоме землѥ июдова. ничимь же мьньши ѥси въ вLкхъ. июдовахъ. ис тебе бо изидеть члв7къ. иже Uпасеть люди моя изlя.
7
7
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки тъгда иродъ. таи призвавъ вълхвы. испыта t нихъ. время явльшеѥсz звэзды.
8
8
і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. и посълавъ я въ виfлеомъ рече. шьдъше испытаите. извэстьно о отрочати. ѥгда же обрzщете възвэстите ми. да и азъ шьдъ поклонюсz ѥмU. и tвьрзше съкровища своя.*
9
9
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. они же послUшавъше цrz идоша. и се звэзда юже видэша на въстоцэ. и ідzше предь ними. доньдеже пришьдъши ста вьрхU иде же бэ отроча.
10
10
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. видэвъше же звэздU. въздрадовашасz радостию великою зэло.
11
11
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. и въшьдъше въ храминU. видэша отроча. съ мр7иѥю м™рью ѥго. и падъше поклонишасz ѥмU. и отъвьрзъше съкровища своя. принесоша ѥмU дары. злато. и ливанъ. и змµрнU.
12
12
І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. и то приимъше въ сънэ. не възвратишасz къ иродU. нъ инэмь пUтьмь. tидоша въ странU свою.
13
13
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. Oшьдъшемъ вълхвомъ. се анGлъ гн7ь въ сънэ явисz иосифU гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и бэжи въ егµптъ. и бUди тU. дондеже ти рекU. хощеть бо иродъ искати отрочате. да и погUбить.
14
14
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет онъ же въставъ поя отроча. и м™рь ѥго нощию. и отиде въ егµптъ.
15
15
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. и бэ тU до Uмьртвия иродова. да събUдетьсz реченоѥ t Gа. прbркъмь гlющемь. t егµпта възвахъ сн7ъ мои.
16
16
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. тъгда иродъ яко порUганъ быc. t вълхвъ. разгнэвасz зэло. и пославъ изби отрокы сUщая въ виfлеомэ. и въ всэхъ предэлэхъ ѥя. и t двою лэтU ѥже испыта t вълхвъ.
17
17
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: тъгда събыcсz реченоѥ прbркмь иеремиемь. гlющемь.
18
18
голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. глаc въ рамэ слышанъ бысть. и плачь и рыданиѥ. и въпль многъ. рахиль плачющю чадъ своихъ. и не хотzше сz Uтэшити яко не сUть.
19
19
Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті Оµмьршю же иродови. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz иосифU въ егµптэ.
20
20
і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и изиди въ землю из7лѥвU. изьмроша бо искUщеи дш7а отрочатэ.
21
21
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. онъ же въставъ поя отроча и м™рь ѥго. и въниде въ землю из7левU.
22
22
Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. слышавъ же яко архела цр7ствUѥть въ иUдеи. въ ирода мэсто. оц7а своѥго. и Uбоясz тамо ити. вэсть же пріимъ въ сънэ. tиде въ странU галилеискU.
23
23
І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. и пришьдъ въселисz. въ градъ нарицаѥмыи назареfь. да събудетьсz реченоѥ прbркмь. яко назареfь наречетьсz.
Глава 3
Глава 3
1
1
У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, Въ оно вреұ. приде иwанъ крс7тль проповэдая въ пUстыни. иUдеисцэ.
2
2
і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. и гlя покаитесz. приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сноѥ.
3
3
Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. сь Uбо ѥсть реченыи исаиемь прbркмь глю7щемь. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго.
4
4
Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. самъ же иwанъ. имzше ризU t власъ вельблUжь. и поясъ Uсниянъ о чреслэхъ ѥго. эдь же ѥго прUзи и медъ дивии.
5
5
Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; тъгда исъхожаше къ нѥмU въ иеrлмъ и всz июдеѩ. і всz страиа іерданьска.
6
6
І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. и крс7тzхUсz t нѥго. въ иерданэ. исповэдающе грэхы своя.
7
7
А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? видэвъ же многы фарисеа. и садUкеа. грzдUща на крьщениѥ ѥго. рече имъ. ищадия ехиднова. кто съказа вамъ бэжати t грzдUщааго гнэва.
8
8
Створіть же плід, достойний покаяння. сътворите Uбо плодъ достоинъ покаяния.
9
9
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: и не начинаите гл™и въ себе. оц7а имамъ. авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ t камения сего. въдвигнUти чада авраамU.
10
10
бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо. не творzщеѥ плода добра. посэкаѥтьсz и въ огнь въмещетьсz.
11
11
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; азъ Uбо крьщаю вы водою. въ покаяниѥ. грzдыи же по мнэ крэплии мене ѥсть. ѥмU же нэсмь достоинъ. сапогU отрэшити възвUзы ѥго. тъ вы крьстить д¦мь ст7ымь. и wгньмь.
12
12
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. ѥмуже лопата въ рѫку ѥго и потрэбить гумьно своѥ и събереть пьшеницѭ въ житницѭ а плэвы съжежеть огньмь негасимыимь.
13
13
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. Въ оно вреұ. приде iс7 t галилеа. на иерданъ къ iw7нU кр©титъсz t нѥго.
14
14
Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? iw7нъ же възбраняше ѥмU гlя. азъ требUю t тебе кр©титисz али ты идеши къ мънэ.
15
15
Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. tвэща iс7 и рече къ нѥмU остани ныня. тако бо подобно намъ ѥстъ. испълнити всzкU правьдU. Тъгда остави и.
16
16
І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. крьщь же сz iс7. възиде абиѥ t воды. и се tвьрзошасz ѥмU нб7са. и видэ д¦ъ б9ии съходzщь. яко голUбь идUщь на нь.
17
17
І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. и се глаc съ нб7се гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же бlговолихъ.
Глава 4
Глава 4
1
1
Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. Въ оно вреұ. възведенъ быc д¦ъмь. въ пUстыню искUситъсz t диавола.
2
2
І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. и постивъсz дн7ии. м7. и нощии. м7. послэдь же възалка.
3
3
І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. и пристUпль искUситель рече ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. рьци камениѥ се да хлэби бUдUть.
4
4
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. онъ же tвэщавъ рече къ нѥмU. писано ѥсть не о хлэбэ ѥдиномь живъ бUдеть чл7вкъ. нъ о всzкомь гlэ. исъходzщиихъ изъ Uстъ б9ии.
5
5
Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, тъгда пояты и дияволъ. въ с™ыи градъ. и постави и на вратэ цр7квьнэмь.
6
6
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. и ре? ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. вьрзисz низъ. писано бо ѥсть. яко англbмъ своимъ заповэсть о тебе. и на рUкU възьмUть тz. да не къгда о камень претъкънеши ногы своѥя.
7
7
Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. рече ѥмU iс7. пакы. писано ѥсть. не искUсиши. Gа б7а твоѥго.
8
8
Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, Пакы пояты и диаволъ. на горU высокU зэло. и показа ѥмU всz цр7ствия мира и славU ихъ.
9
9
та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. и рече ѥмU всz си дамь тебе. аще падъ поклонишисz.
10
10
Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. тъгда рече ѥмU iс7ъ. иди за мz сотоно. писано бо ѥсть. го7µ бо7µ твоѥмU поклонішисz. и томU ѥдиномU послUжіши.
11
11
Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. тъгда остави и диаволъ. и се анъгlи пристUпиша. и слUжаху ѥмU.
12
12
Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. Въ оно+. слышавъ iс7. яко iw7нъ преданъ быc. tиде въ галилею.
13
13
І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, оставивъ назареfъ. пришьдъ въ капернаUмъ. помориѥ предэлэхъ. завлонихъ. и невъfалимлихъ.
14
14
щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: да събUдетьсz реченоѥ исаиемь прbркмь.
15
15
земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. земля завълоня. и земля невfалимля. пUть морz. об онъ полъ ердаиа. галилея языкъ.
16
16
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. Людиѥ сэдzщеи въ тьмэ. видэша свэтъ велии. и сэдzщеи въ тьмэ. и въ сэни съмьртьнэи. свэтъ въсья имъ.
17
17
Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. отътолэ начатъ iс7 проповэдати и гlти. покаитесz приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сьноѥ.
18
18
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Въ оно+. ходzи iс7ъ при мори галилэистэмь. видэ дъва брата. симона нарицzѥмааго петра. и андрэя брата ѥго. въмэтающа мрэжz въ море.
19
19
Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. и рече има грzдэта по мънэ. и сътворю ва ловьцz чlвкомъ.
20
20
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. она же абиѥ. оставльшz мрэжz по немь идоста.
21
21
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. и прэшьдъ tтUдU Uзьрэ ина дъва брата. иякова зеведеова. иоана брата ѥго въ корабли. съ оц7мь зеведеовъмь ѥю. завzзающа мрэжа своя. и възъва я.
22
22
Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. она же абиѥ оставльшz корабль и оц7z своѥго по немь идоста.
23
23
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. и прохождааше вьсµ галилэю iс7ъ. Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥванGлие цrтвия. нцэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ.
24
24
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. и изиде слухъ ѥго по вьсеи сµрии и приведошz ѥму вьсz болzщаz различьны недѫгы и страстьми одрьжимыѭѩ и бэсьныѩ и мэсzчьныѩ и ослаблѥныѩ жилами и исцэли ѩ.
25
25
І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. и по нѥмь идошz народи мънози отъ галилеѩ и декаполеа и отъ иерусалима и иудеѩ и съ оного полу иордана.
Глава 5
Глава 5
1
1
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. Uзьрэвъ же народъ мъногъ възиде на горѫ и яко сэде пристѫпишz къ нѥму ученици ѥго.
2
2
І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: и отъврьзъ уста своя учааше ѩ глаголѩ:
3
3
Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. блажени нищии духъмь яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
4
4
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. блажени плачѫщеисz яко ти утэшzть сz.
5
5
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. блажени кротции яко ти наслэдzть землѭ.
6
6
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. блажени алъчѫщеи и жаждѫщеи правьды яко ти насытzтьсz.
7
7
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. блажени милостивии яко ти помиловани бѫдѫть.
8
8
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. блажени чистии сьрьдьцьмь яко ти бога узьрzть.
9
9
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. блажени съмиряѭщеи яко ти сынове божии нарекѫть сz.
10
10
Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. блажени изгънании правьды ради яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
11
11
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. блажени ѥсте ѥгда поносzть вамъ и ижденѫть и рекѫтъ вьсякъ зълъ глалолъ на вы лъжѫще мене ради.
12
12
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. радуите сz и веселите сz яко мьзда ваша мънога ѥсть на небесехъ. тако бо изгънаша пророкы иже бэшz прэжде васъ.
13
13
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. вы ѥсте соль земли. аще же соль обуяѥть чимь осолить сz. ни къ чесому же бѫдетъ кътому нъ да исыпана бѫдеть вънъ и попираѥма чловэкы.
14
14
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. вы ѥсте свэтъ вьсему миру. не можеть градъ укрыти сz врьху горы стоѩ.
15
15
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. ни въжагаѭть свэтильника и поставляѭть ѥго подъ спѫдъмь нъ на свэщьницэ да свэтить въсэмъ иже въ храминэ сѫть.
16
16
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. тако да просвэтить сz свэтъ вашь прэдъ человэкы да узьрzть ваша добраѩ дэла и прославzть отьца вашего иже ѥсть на небесехъ.
17
17
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. не мьните яко придохъ разоритъ закона или пророкъ. не придохъ разоритъ нъ наплънитъ.
18
18
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. аминь глаголѭ вамъ: доньдеже прэидеть небо и землѩ иота ѥдина или ѥдина чрьта не прэидеть отъ закона доньдеже вьсѩ бѫдѫть.
19
19
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. иже бо разорить ѥдинѫ заповэдии сихъ малыихъ и научить тако чловэкы мьнии наречеть сz въ царьствии небесьнэемь. а иже сътворить и научить сь великъ наречеть сz въ царьствии небесьнэемь.
20
20
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. глаголѭ бо вамъ яко аще избудеть правьда ваша паче кънижьникъ и фарасэи не имате вънити въ царьство небесьноѥ.
21
21
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. слышасте яко речено бысть древьниимь: не убиѥши иже бо убиѥть повиньнъ ѥсть сѫду.
22
22
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ гнэваѩ сz на брата своѥго без ума повиньнъ ѥсть сѫду. иже бо речеть брату своѥму рака повиньнъ ѥсть съньмищу. а иже речеть буѥ повиньнъ ѥсть геонэ огньнэи.
23
23
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, аще убо принесеши даръ твои къ олътарю и ту помzнеши яко братъ твои имать нэчьто на тz
24
24
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. остави ту даръ твои прэдъ олътарьмъ и шьдъ прэжде съмири сz съ братъмь своимь и тъгда пришьдъ принесеши даръ твои.
25
25
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. буди увэщаѩ сz съ сѫпьръмь своимь скоро доньдеже ѥси на пѫти съ нимь да не прэдасть тебе сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и въ тьмьницѫ въвьрьжеть тz.
26
26
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. аминъ глаголѭ тебэ: не изидеши отътѫду доньдеже въздаси послэдьнии кодрантъ.
27
27
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. слышасте яко речено бысть древьниимъ: не прэлюбы сътвориши.
28
28
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ иже възьрить на женѫ съ похотиѭ уже любы сътвори съ неѭ въ срьдьци своѥмь.
29
29
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. аще же око твоѥ десноѥ съблажняѥть тz изми ѥ и врьзи отъ тебе. унѥ бо ти ѥсть да погибнетъ ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ бѫдетъ въврьжено въ геонѫ.
30
30
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. и аще десная твоя рѫка съблажняѥть тz усэци ѭ и вьрзи отъ себе. унѥ бо ти ѥсть да погыбнеть ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ идеть въ геонѫ.
31
31
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. речено же бысть: иже аще пустить женѫ своѭ да дасть ѥи кънигы распустьныѩ.
32
32
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ пущаѩ женѫ своѭ развэ словесе любодэаньнааго творить ѭ прэлюбы дэяти. и иже подъбэгѫ поѥмлѥть прэлюбы творить.
33
33
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. Пакы слышасте яко речено бысть древьниимь: не въ лъжѫ кльнеши сz. въздаси же господеви клzтвы твоѩ.
34
34
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; азъ же глаголѭ вамъ не клzти сz отинѫдъ. ни небъмь яко прэстолъ ѥсть божии.
35
35
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. ни землеѭ яко подъножиѥ ѥсть ногама ѥго. ни иерусалимъмь яко градъ ѥсть великааго царя.
36
36
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. ни главоѭ своѥѭ кльни сz яко не можеши власа ѥдиного бэла ли чрьна сътворити.
37
37
Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. бѫди же слово ваше еи еи и ни ни. лихоѥ сею отъ неприязни ѥсть.
38
38
Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. слышасте яко речено бысть: око за око и зѫбъ за зѫбъ.
39
39
А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. азъ же глаголѭ вамъ не противити сz зълу. нъ аще къто тz ударить въ деснѫѭ ланитѫ обрати ѥму и другѫѭ.
40
40
І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. и хотzщууму сѫдъ прияти съ тобоѭ и ризѫ твоѭ възzти отъпусти ѥму и срачицѫ твоѭ.
41
41
І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. и аще къто поиметь тz по силэ попьрище ѥдино иди съ нимь дъвэ.
42
42
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. просzщеомU U тебе даи. и хотzщааго t тебе даяти не възирати.
43
43
Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. слышасте яко речено ѥсть. възлюбиши ближьнzаго своѥго. и възненавидиши врага своѥго.
44
44
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, азъ же гlю вамъ. любите врагы вашz. бlгословите кльнUщая вы добро творите ненавидzщиихъ васъ. молите за творzщая вамъ напасти. изгонzщая вы бlгословите.
45
45
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. да бUдете сн7ове оц7z вашего иже ѥсть на нб7сьхъ. яко сlнце своѥ сияѥть. на зълыя и на бlгыя. и дъждить на правьдьныя и на не правьдьныя.
46
46
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? аще любите любzщая вы кUю мьздU имате. не мьздоимьци ли то же творzть.
47
47
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? аще цэлUѥте врагы ваша. тъкмо что лихо творите. не мьздоимьци ли то же творzть.
48
48
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. бUдэте съвьршени. яко и оц7ь вашь нб7сьскыи съвьршенъ ѥсть.
Глава 6
Глава 6
1
1
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. Рече г7ь вънимаите млcтынz ваша. не творите предъ члв7кы. да видими ими бд7ете аще ли же ни мьзды не имате t оцz вашего иже есть на нб7сьхъ.
2
2
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ѥгда бо твориши млcтыню. не въстрѫби предъ собою. яко Uпокрыти творzть въ съньмищихъ. и въ стьгнахъ. да прославzтьсz t члв7къ. аминъ гlю вамъ въсприимѫть мьздѫ свою.
3
3
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, тебэ же творzщу милостынѭ да не чуѥть шуица твоя чьто творить десница твоя.
4
4
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. да бѫдеть милостыни твоя въ таинэ и отьць твои видzи въ таинэ въздасть тебэ явэ.
5
5
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. и ѥгда молиши сz не бѫди яко лицемэри. яко любzть на съборищихъ и въ стьгнахъ и на распѫтиихъ стоѭще молити сz да явzть сz чловэкомъ. амин глаголѭ вамъ яко въсприѥмлѭть мьздѫ своѭ.
6
6
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. ты же ѥгда молишисz въниди въ клэть твою. и затвори двьри своя. и помолисz оц7ю твоѥмѫ въ таинэ и оц7ь твои видzи тz въ таинэ. въздасть тебе явэ.
7
7
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. молzще же сz не лихо гlэте. яко и язычьници. мьнzть бо сz яко въ мънозэ гlании своемь Uслышани бд7ѫть.
8
8
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. не подобитесz Uбо имъ. вэсть бо оц7ь вашь ихъ же трэбUете. прэже прошения вашего.
9
9
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; сице Uбо молитесz вы. О§е нашь иже на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ.
10
10
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. да придеть цrтвиѥ твоѥ. да бUдеть волz твоя. ака на нб7си и на земли.
11
11
Хліб наш насущний дай нам сьогодні; хлэбъ нашь на сUщьныи дн7ь. даи намъ днcь.
12
12
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; и остави намъ дългы нашz. яко и мы оставлzѥмъ дължьникомъ нашимъ.
13
13
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. и не въведи иасъ въ напасть. нъ избави ны t неприязии. яко твоѥ ѥсть цrтво. и сила и слава оц7а и сн7а и с™го д¦а въ вэкы ами=. Рече Gь.
14
14
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. tпѫщаите члв7кмъ съгрэшения ихъ. и tпUстнть вамъ оц7ь вашь нб7сныи.
15
15
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. аще ли не tпѫщаѥте чл+комъ съгрэшения ихъ. ни оц7ь вашь не tпѫстить вамъ съгрэшении вашихъ.
16
16
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ѥгда же поститесz. не бд7эте яко лицемэри сэтѫющесz. просмражають бо лица своя. да быша сz явили члв7кмъ постzщесz. аминъ гlю вамъ. яко въсприимѫть мьздU свою.
17
17
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, ты же постzсz. помажи главѫ свою. и лице своѥ Uмыи.
18
18
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. да не явишисz члв7кмъ постz. нъ оц7ю твоемѫ иже есть въ таинэ. и оц7ь твои видzи тz въ таинэ въздасть тебе явэ.
19
19
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. не съкрываите же себе съкровищь на земли. идеже чьрвь и тьлz тьлить. идеже татиѥ подъкопавають и крадѫть.
20
20
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, съкрываите же себе съкровища на нб7се. идеже ни чьрвь ни тьлz тьлить. идеже татиѥ нѥ подъкопають ни крадUть.
21
21
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. идеже бо ѥсть съкровище ваше. тU ѥсть и ср7дце ваше.
22
22
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; свэтильникъ тэлU ѥсть око. аще Uбо бUдеть око твоѥ просто вьсе тэло твоѥ свэтло бUдетъ.
23
23
коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? аще ли око твоѥ лUкаво бUдетъ. и вьсе тэло твоѥ тьмьно бUдеть. аще Uбо свэтъ иже въ тебэ тьма ѥсть. то тьма кольмн.
24
24
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. никыи же рабъ можеть дъвэма ги7нома работати. либо ѥдиного възлюбить. а дрUгааго възненавидить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь не радити начьнеть. не межете бо7µ работати ни мамонэ.
25
25
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? сего ради гlю вамъ. не пьцэтесz дш7ею вашею. чьто эсте или чьто пиѥте. ни тэлъмь вашимь въ чьто облэчетесz. не дш7а ли больши ѥсть пищz. и тэло одеждz.
26
26
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? възьрите на птицz нб7сьскыя. яко не сэють ни жьнють ни събирають въ житьницю. и оц7ь вашь нб7сьскыи питэѥть я. не вы ли паче ихъ лUчьше ѥсте.
27
27
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? кто же t васъ пекыисz. можеть приложити тэлэ своѥмь локъть единъ.
28
28
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; и одежди чьто сz печете. съмотрите кринъ сельныихъ. како растUть. не трUжаютьсz ни прzдUть.
29
29
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; гlю вамъ яко ни соломонъ. въ вьсеи славэ своѥи облэчесz. яко ѥдинъ t сихъ.
30
30
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! аще же сэно сельноѥ дьньсь сUщеѥ. б7ъ тако дэѥть. кольми паче васъ маловэри.
31
31
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? не пьцэтесz Uбо гlюще. чьто эмъ или чьто пьѥмъ. или въ чьто одежемъсz.
32
32
Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. вьсэхъ бо сихъ языци ищють. вэсть бо оц7ь вашь нб7сьскыи. яко трэбUѥте вьсэхъ сихъ.
33
33
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. ищэте же паче цrьствия б9ия. и правьды ѥго. и си вьсz приложzтьсz васъ.
34
34
Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. не пьцэте сz убо на утрэи. утрэи бо дьнь собоѭ пьчеть сz. довълѥть бо дьни зълоба своѩ.
Глава 7
Глава 7
1
1
Не судіть, щоб і вас не судили; не осUждаите да не осUждени бUдете.
2
2
бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. имь же сUдомь сUдите сUдить вамъ. и въ ню же мэрU мэрнте възмэрить вамъ.
3
3
І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? чьто же видиши сUчьць въ оцэ брата твоѥго. а бьрвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чюѥши.
4
4
Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? или како речеши братѫ твоѥмU. остави изьмU сUчьць из очесе твоѥго. и се бьрвьно въ оцэ твоѥмь.
5
5
Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. лицемэре. изьми пьрвэѥ бьрвьно из очесе твоѥго. и тъгда Uзьриши изzти сUчьць из очесе брата твоѥго.
6
6
Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. не дадите с™го пьсомъ. ни помэтаите бисьръ вашихъ предъ свиниями. да не поперUть ихъ ногами своими. и възвращьшесz растьргнUть вы.
7
7
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тлъцэте и tвьрзUтьсz. вамъ.
8
8
бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. всzкъ бо просzи приѥмлеть. ищzи обрzщеть. и тълкUщемU tвьрзUтьсz.
9
9
Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? ли къто ѥсть отъ васъ чловэкъ ѥгоже аще просить сынъ свои хлэба еда камень подасть ѥму;
10
10
І коли попросить риби, подала б йому змію? ли аще рыбы просить еда змиѭ подасть ѥму;
11
11
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. аще убо вы лѫкавьни сѫще умэѥте даяния блага даяти чzдомъ вашимъ кольми паче отьць вашь иже ѥсть на небесехъ дасть благаѩ просzщиимъ ѥго.
12
12
Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. вься убо ѥлико хощете да творzть вамъ чловэци тако и вы творите имъ. се бо ѥсть законъ и пророци.
13
13
Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. вънидэте ѫзъкыими враты. яко пространа врата и широкъ пѫть въводzи въпагубѫ и мънози сѫть въходzщеи ими.
14
14
А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. коль ѫзъка врата и тэснъ пѫть въводzи въ животъ и мало ихъ ѥсть иже и обрэтаѭть.
15
15
Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. вънемлэте отъ лъживыихъ пророкъ иже приходzть къ вамъ въ одеждахъ овьчахъ, ѫтрьѭду же сѫть вълци и хыщьници.
16
16
По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ. еда объѥмлѭть отъ трьния грозны или отъ рэпия смокъви;
17
17
Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. тако вьсяко дрэво добро плоды добры творить а зъло дрэво плоды зълы творить.
18
18
Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. не можеть дрэво добро плодъ зълъ творити ни дрэво зъло плодъ добръ творити.
19
19
Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. вьсяко дрэво ѥже не творить плода добра посэкаѭть и въ огнь въмэтаѭть.
20
20
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. тэмь же убо отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ.
21
21
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. не вьсякъ глаголѩи мънэ господи господи вънидеть въ царьствиѥ небесьноѥ нъ творzи волѭ отьца моѥго иже ѥсть на небесехъ.
22
22
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? мънози рекѫть мънэ въ тъ дьнь господи господи не въ твоѥ ли имz пророчьствовахомъ и твоимь именьмь бэсы изгонихомъ и твоимь именьмъ силы мъногы сътворихомъ;
23
23
І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. и тъгда исповэмь имъ яко ни коли же знахъ васъ. отидэте отъ мене дэлаѭщеи беззакониѥ. Рече г7ь.
24
24
Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; вьсzкъ иже слышить словеса моя си. и творить я. Uподоблю мUжю мUдрU. иже съсъда храминU свою на камени.
25
25
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. и съниде дъждь. и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и нападоша на храминU тU и не падесz. основана бо бэ на камене.
26
26
А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; и вьсzкъ слышаи словеса моя си. и не творz ихъ. Uподобитьсz мUжю бUю иже съзъда свою храминU на пэсъцэ.
27
27
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. и съниде дъждь и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и опьрошzсz храминэ тои. и паде. бэ раздрUшениѥ ѥя велнко зэло.
28
28
І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, и бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. вьсz словеса си. дивлzахUсz народи. и Uченици ѥго.
29
29
бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. бэ бо Uча я. яко власть имыи. и не яко кънижьници ихъ и fарисэи.
Глава 8
Глава 8
1
1
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. съшьдъшю же ѥмU съ горы. и въ слэдъ ѥго идU народи мънози.
2
2
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. и се прокаженъ прэстUпль. кланzшесz ѥмU гlz. Gи аще хощеши можеши мz очистити.
3
3
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. и простьръ рUкU iс7ъ. коснUсz ѥмь гlz. хощю очистися. и абиѥ очистисz t проказы.
4
4
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. и рече ѥмU iс7ъ. вижь никомU же не повэжь. нъ шьдъ покажисz архиѥрэомъ. и принесъ даси даръ. иже повелэ имъ моси въ съвэдэниѥ имъ.
5
5
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: въшьдъшю iс7ови въ каперьнаUмъ. пристUпи къ немU сътьникъ. молz и.
6
6
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. гlz Gи отрокъ мои лежить въ домU ослабленъ. лютэ яко стража.
7
7
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. и гlа ѥмU iс7ъ. азъ пришьдъ исцэлю и.
8
8
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. и tвэщавъ сътьникъ рече ѥмU. Gи. нэсмь достоинъ. да вънидеши въ домъ мои. нъ тъкмо рьци слово. и исцэлэѥть отрокъ мои.
9
9
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. ибо азъ члв7къ ѥсмь подъ владыкою. имыи подъ собою воины. и гlю семU иди и идеть. и дрUгомU приди и придеть. рабU моемU сътвори се и сътворить.
10
10
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. слышzвъ же iс7ъ и дивисz ѥмU. и рече грzдUщиимъ по немь. аминъ аминъ гlю вамъ. яко ни въ из7ли толикы вэры обрэтохъ.
11
11
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; гlю же вамъ. яко мънози t въстокъ. и запада придUть. и възлzгUть съ аврамъмь и исакъмь и съ ияковъмь. въ цrтвии небесьсцэмь.
12
12
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. а сн7ове цrтвия изгънани бUдUть. въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ.
13
13
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. и рече iс7ъ сътьникU. иди яко же вэрова. бUди тебе. и исцэлэ отрокъ ѥго въ тъ часъ.
14
14
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, пришьдыи iс7ъ въ домъ петровъ. видэ тьщю его лежzщю огньмь жегомU.
15
15
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. и прікоснUсz рUкU ѥz и остави ю огнь. и въста и слUжzше емѫ
16
16
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, поздэ же бывъшю. приведошz къ немU бэсьны многы. и изгъна словъмь д¦ы. и вьсz недUжьныя исцэли.
17
17
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. да събUдетьсz реченоѥ прbркъмь исаиемь гlющемь тъ недUгы нашz приятъ. и болэзни нашz понесе.
18
18
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. Uзьрэвъ же iс7ъ многъ народъ окрьстъ себе. и повелэ ити на онъ полъ.
19
19
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. и пристUпль ѥдинъ кънижьникъ рече ѥмU. Uчителю идU по тобэ zмо же колижьдо идеши.
20
20
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. гла ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. птицz нб7сьскыя гнэзда. а сн7ъ чlвчьскыи не имать къде главы подъклонити.
21
21
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. дрUгыи же t Uченикъ рече къ немѫ. Gи повели ми прэже ити погрети оц7z моѥго.
22
22
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. iс7ъ же гlа ѥмU грzди по мънэ. и остави мьртвыи. погрети своя мьртвьца.
23
23
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. и вълэзъшю ѥмѫ въ корабль по нѥмь идошz Uченици ѥго.
24
24
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. и се трUсъ великъ быc въ мори. и яко покрыватисz кораблю вълънами. а тъ съпzше.
25
25
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. и пришьдъше Uченици ѥго възбUдиша и гlюще. Gи сп7си ны погыбаѥмъ.
26
26
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. и гlа имъ. что страшиви ѥсте. маловэрии. тъгда въставъ запрэти вэтромъ и морю. и быc тишина велия.
27
27
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? члв7ци же дивишасz гlюще. кто сь ѥсть. яко вэтри и море послUшаѥть ѥго.
28
28
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. Въ оно+. пришьдъшю iс7ви. въ странU гергесиньскU. сърэтоста и дъва бэсьна. t жzлии исходzщz. люта зэло. яко не можzше никто же минUти пUтьмь тэмь.
29
29
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. и се възъписта гlюща. что ѥсть нама iс7е и тебе сн7е б9ии. пришьлъ ѥси сэмо прэже врэмене мUчитъ иасъ.
30
30
А віддалік паслося велике стадо свиней. бэ же далече t нею стадо свинии мъного пасомо.
31
31
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. бэси же молzахUти и гlюще. аще изгониши ны. повэли намъ ити въ стадо свиное
32
32
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. и рече имъ идэте. они же шьдъше идошz въ свиния. и абиѥ Uстрьмисz вьсе стадо по берегU въ море. и Uтопошz въ водахъ.
33
33
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. и пасUщеи бэжzшz. и шьдъше въ градъ. възвэстишz вьсz о бэсьною.
34
34
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. и се вьсь градъ изидU противU iс7ви. и видэвъше молишя и. да бы прэшьлъ t прэдэлъ ихъ.
Глава 9
Глава 9
1
1
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. Въ оно+. вълэзъ iс7ъ въ корабль. и приде въ свои градъ.
2
2
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! и се принесоша ѥмU ослабленъ жилами. на одрэ лежzщь. и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ. рече ослабленомU. дьрзаи чzдо tпUщають ти сz грэси твои.
3
3
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. и се ѥтери t кънижьникъ рэшz въ себэ. сь власвимисаѥть.
4
4
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ и рече. въскUю вы помышлzѥте зълоѥ въ ср7дцихъ вашихъ.
5
5
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? чьто бо ѥсть Uдобеѥ рещи. tпUщаютьсz грэси твои. ли рещи въстани и ходи.
6
6
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи tпUщати грэхы на земли. и тъгда гlа ослабленомU. въставъ възьми ложе твое. и иди въ домъ свои.
7
7
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. и въставъ иде въ домъ свои.
8
8
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. видивъше же народи. чюдишzсz. и прославиша б7а. давъшааго власть такU члв7кмъ.
9
9
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. Въ оно+ приходz iс7ъ. видэ члв7ка на мытьници сэдzщz. именьмь матьfэи. и гlа ѥмU по мънэ иди. и въставъ по немь иди.
10
10
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. и бысть ѥмU възлежащю въ домU. и се мънози грэшьници и мытарьѥ. пришьдъше възлежахU съ iс7ъмь и съ Uченикы ѥго.
11
11
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? и видэвъше фарисэи. гlаахU Uченикомъ ѥго. почто съ мытари и грэшьникы Uчитель вашь. эсть.
12
12
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, iс7ъ же слышавъ рече имъ не трэбUють съдравии врачz нъ болzщии.
13
13
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння. шьдъше же наUчитесz. что ѥсть млcти хощю а не жьртвэ. не придохъ бо правьдьникъ призъватъ. нъ грэшьникъ на покааниѥ.
14
14
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? тъгда пристѫпишz к нѥму ученици иоанови глаголѭще: по чьто мы и фарисеи постимъ сz моного а ученици твои не постzть сz.
15
15
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. рече имъ исусъ: еда могѫть сынове брачьнии плакати сz доньдеже съ ними ѥсть женихъ. придѫть же дьниѥ ѥгда отъиметь сz отъ нихъ женихъ и тъгда постzть сz.
16
16
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. ни къто же бо не приставляѥть приставлѥния плата небэлѥна ризэ ветъсэ. възьметь бо коньчинѫ своѭ отъ ризы и больши дира бѫдеть.
17
17
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге. ни въливаѭть вина нова въ мэхы ветъхы. аще же ни просzдѫть сz мэси и вино пролиѥть сz и мэси погыбнѫть. нъ вино ново въ мэхы новы въливаѭть и обоѥ съблюдеть сz.
18
18
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. Въ оно+. кънzзь ѥтеръ. приде къ iс7ви кланzясz ѥмU и гlz яко дъщи моz нынz Uмьреть. нъ пришьдъ на ню възложи рUкU твою. и оживеть.
19
19
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його. въставъ iс7ъ по немь идzше и Uченици ѥго.
20
20
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, и се жена кръвоточива. двэ на десzте лэтэ имUщи. пришьдъши съзажда. прикоснUсz въскрилэ ризэ ѥго.
21
21
бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. и гlаше въ себэ аще тъкмb прикоснUсz ризэ ѥго сп©ена бUдU.
22
22
Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу. iс7ъ обращьсz и видэвъ ю рече. дьрзаи дъщи вэра твоя сп©е тz. и сп©ена бысть жена t часа того.
23
23
Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. и пришьдъ iс7ъ въ домъ киzжь. и видэ и съпьцz и народы мълвzщz. и гlа имъ.
24
24
І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. отидэте не Uмреть бо дв7цz нъ съпить. и рUгаахUсz ѥмU.
25
25
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. егда же изгънанъ бысть народъ. въшьдъ же iс7ъ я ю за рUкU. и въста дэвицz.
26
26
І рознеслася чутка про це по всій землі тій. и изиде вэсть си по вьсеи земли тои.
27
27
Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! Въ оно+. прэходzщю iс7ви. по немь идоста дъва слэпьцz. зовUща и гlюща. помилUи ны сн7ѫ дв7двъ
28
28
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! пришьдъшю же ѥмU въ домъ. пристUписта къ немU дъва слэпьцz. и гlа имъ iс7ъ. вэрUѥта ли яко могU се сътворити. гlаста ѥмU еи Gи.
29
29
Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. и тъгда коснU я въ очи. гlz по вэрэ ваю бUди вама.
30
30
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. и tвьрзостасz има очи. и запрэти има iс7ъ гlz. блюдэта. да никто же не Uвэсть.
31
31
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій. она же шьдъшz прослависта и. по вьсеи тои земли.
32
32
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. тэма же исходzщема. се приведоша члв7къ нэмъ бэсьнъ.
33
33
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. изгънанU бэсU прогlа нэмыи. и дивишасz народи гlюще. николи же явисz тако въ изlи.
34
34
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів. и фарисэи гlють. о кънzзи бэсы изгонить.
35
35
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. и прохождаше iс7ъ грады. и вьси вьсz Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥвангелиѥ цrтвия. ицэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ.
36
36
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. видэвъ же народы милосьрдова о нихъ яко бэахѫ съмzтени и отъврьжени якоже овьцz не имѫщz пастыря.
37
37
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. тъгда глагола ученикомъ своимъ: жатва убо мънога а дэлатель мало.
38
38
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. молите сz убо господину жzтвэ да изведеть дэлателѩ на жатвѫ своѭ.
Глава 10
Глава 10
1
1
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. Въ оно время. призва iс7 оба на дете Uченика своя. дасть имъ власть. на дс¦ъ нечистыхъ. да изгонzть я. и цэлzть всzкъ недUгъ и всzкU болэзнь.
2
2
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, обэма же на десzте апостолома имена сѫть се. пьрьвыи симонъ иже наречетъ сz петръ и андрэа братъ ѥго ияковъ зеведеовъ. и иоанъ братъ ѥго
3
3
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, филипъ и варfоломэи fома и матfеи мытарь иаковъ алфеевъ и левеи нареченыи fадэи
4
4
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. симонъ кананеи и иуда искариотьскыи иже и прэдасть.
5
5
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; сия посла iс7 заповэда имъ гlя. на пUти языкъ не идэте. и въ градъ самарzнъ. не вънидэте.
6
6
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; идэте паче къ овьцамъ погыбъшимъ. домU изlва.
7
7
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; ходzще проповэдаите гlюще. яко приближисz цр7ство нб7сноѥ.
8
8
хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. болzщая ицэлите. мьртвыя въскрэшаите. прокаженыя очищаите. бэсы изгоните. тUнѥ приясте. тUнѥ же и дадите.
9
9
Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, не сътzжите злата ни съребра ни мэди при поясэхъ вашихъ
10
10
ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. ни мошьны на пѫти ни дъвою ризу ни сапогъ ни жьзла. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ.
11
11
В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; въ ньже колижьдо градъ ли въ вьсь вънидете испытаите къто въ немь достоинъ ѥсть и ту прэбѫдэте доньжеде изидете.
12
12
а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. въходzще же въ домъ цэлуите и.
13
13
І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. и аще убо бѫдетъ домъ достоинъ придеть миръ вашь на нь. аще ли же не бѫдеть достоинъ миръ вашь къ вамъ възвратить сz.
14
14
А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. и иже колижьдо не приметь васъ ни послушаѥть словесъ вашихъ исходzще из дому ли из града того отътрzсэте прахъ отъ ногъ вашихъ.
15
15
Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. аминъ глаголѭ вамъ: отрадьнэѥ бѫдеть земли содомьсцэи и гоморьсцэи въ дьнь сѫдьныи неже граду тому.
16
16
Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. се азъ сьлю вы. яко овьца посредэ вълкъ. бUдэте мUдри яко же змия. и цэли яко голUбиѥ.
17
17
Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, вънемлэте же t чловэкъ. предадzть бо вы на съньмы. и на съньмищихъ вашихъ. и Uбиють вы.
18
18
і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. и предь вlдкы и цrz. ведени бUдете мене ради. въ съвэдэниѥ имъ. и языкомъ.
19
19
Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, ѥже предадzть вы. не пьцэтесz како ли что возгlѥте. дасть бо сz вамъ въ тъ чаc. что гlѥте.
20
20
бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. не вы бо ѥсте гlюще. нъ дх7ъ оц7а вашего гlяи въ васъ.
21
21
Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; предасть бо братъ брата. на съмрьть. и оц7ь чадо. и въстанUть чада. на родителя. и Uбьють я.
22
22
і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. и бUдете ненавидими имене моѥго ради. претьрпэвыи же до коньца съпасенъ бUдеть.
23
23
Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. ѥгда же гонѩть вы въ градэ семь бэгаите въ другыи. аминъ бо глаголѭ вамъ яко не имате исконьчати градъ издраилевъ доньдеже придеть сынъ чловэчьскыи.
24
24
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. нэсть ученикъ надъ учительмь ни рабъ надъ господинъмь своимь.
25
25
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? довълѥть ученику да бѫдеть яко учитель ѥго и рабу да бѫдеть яко господь ѥго. аще господина дому вельзовула нарекошz кольми паче домашьнѩѩ ѥго.
26
26
Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. не убоите сz убо ихъ. ни чьто же бо ѥсть покръвено ѥже не отъкръвено бѫдеть. и таино ѥже не увэдэно бѫдеть.
27
27
Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. ѥже глаголѭ вамъ въ тьмэ рьцэте въ свэтэ и ѥже въ ухо слышасте проповэдите на кровэхъ.
28
28
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. и не убоите сz отъ убиваѭщихъ тэло а душz не могѫщиихъ убити. убоите же сz паче могѫщааго душѫ и тэло погубити въ геонэ.
29
29
Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; не дъвэ ли пътици асарии цэнимэ ѥсте и ни ѥдинаже отъ нѥю не падеть на земли без отьца вашего.
30
30
у вас же і волосся на голові все полічено; ваши же власи главы вьси ищьтени сѫть.
31
31
не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. не убоите сz убо мънозэхъ пътиць лучьше ѥсте вы.
32
32
Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. вьсzкъ иже исповэсть мz предъ чlвкы. исповэмь и язъ предъ оц7ьмь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
33
33
А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. а иже tвьржетьсz мене предъ члв7кы. tвьргUсz ѥго и язъ прэдъ оц7мь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
34
34
Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. не мьните яко придохъ въврэщь мира на землѭ не придохъ въврэщь мира нъ мечь.
35
35
Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. придохъ бо разлѫчитъ чловэка на отьца своѥго и дъщерь на матерь своѭ и невэстѫ на свекръвь своѭ.
36
36
І вороги людини — домашні її. и врази чловэку домашьнии ѥго.
37
37
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; иже любить оц7z ли м™рь паче мене нэсть мене достоинъ. иже любить сн7а ли дъщерь. паче мене нэсть мене достоинъ.
38
38
і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. иже не прииметь кrта своѥго и въ слэдъ мене грzдеть нэсть мене достоинъ.
39
39
Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. обрэтыи дш7ю свою погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради обрzщеть ю.
40
40
Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; иже вы приѥмлеть мz приѥмлеть. а иже приѥмлеть мz. приѥмлеть посълавъшааго мz.
41
41
хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. приѥмлzи прbрка въ имz прbрче. мьздU прbрчю приѥмлеть. а приѥмлzи правьдьника. въ имz правьдьниче мьздU правьдьничю приѥмлеть.
42
42
І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. иже колижьдо напоить. ѥдиного малыхъ сихъ. чашю стUдены воды, тъкмо въ имz прbрка. аминъ гlю вамъ. не погѫбить мьзды своѥя.
Глава 11
Глава 11
1
1
І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. И бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. заповэдая обэма на десzте Uченикома. прэиде tтUдU Uчитъ и проповэдатъ въ градэхъ ихъ. Въ оно вреұ.
2
2
Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх Слышавъ iw7нъ. въ Uзилищи дэла хв7а. и посъла два предъ Uченикы своими.
3
3
запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? и рече ѥмU. ты ли ѥси грzдыи. или иного чаѥмъ.
4
4
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: и tвэщавъ iс7 рече имъ. шьдъша възвэстита иwанови. яже слышасте и видэсте.
5
5
сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; слэпии прозирають. и хромии ходzть. прокажении очищаютьсz. и глUсии слышать мьртвии въстають. и нищии бlговэствUють.
6
6
і блаженний той, хто не спокуситься через Мене. и бл9нъ ѥсть. иже не съблазнитьсz о мнэ.
7
7
Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? тэма же исходzщема начатъ iс7 гlти о иwанэ. что изидосте видэтъ въ пUстыню. тръсти ли вэтръмь колэблѥмы.
8
8
На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. что изидосте видэтъ. чlвка ли въ мѩҲкы ризы обълчена. се. иже мzкъка иосzть. въ домъхъ цrихъ сUть.
9
9
На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. нъ чьсо изидосте видэтъ. прbрка ли. еи гlю вамъ. и лише прbрка.
10
10
Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. сь бо ѥсть о нѥмь же ѥсть писано. се азъ послю анн7глъ мои предъ лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою.
11
11
Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. амн7ъ гlю вамъ. не въста въ рожении женами. болии иwана кrтля. мьнии же въ цrьствии нб7сьнэмь. болии ѥго ѥсть.
12
12
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, t дн7ии бо iw7на кр7стля доселэ. цр7ствиѥ нб7сноѥ нUдитьсz. и нUждьници въсхытають ѥ.
13
13
бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. вси бо прbрци и законъ. до иоаиа прbрекоша.
14
14
І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. и аще хощете прияти. тъ ѥсть. илия. хотzи прити.
15
15
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! имэя Uши слышати да слышить.
16
16
Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, Кому уподоблѭ родъ сь; подобьнъ ѥсть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ иже возглашаѭть другомъ своимъ
17
17
кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. и глаголѭть: пискахомъ вамъ и не плzсасте. плакахомъ вамъ и не рыдасте.
18
18
Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. приде бо иоанъ ни пиѩ ни эды и глаголѭть: бэсъ имать.
19
19
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх. приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголѭтъ: се сь чловэкъ эдьца и винопиица мытаремъ другъ и грэшьникомъ. и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
20
20
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. тъгда начатъ исусъ поносити градомъ въ нихъже бышz мъножаишzѩ силы имъ занѥ не покаяшz сz.
21
21
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. горе тобэ хоразинъ горе тебэ виfсаида яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ васъ древлѥе убо въ врэтищи и попелэ покаяли сz бышz.
22
22
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. обаче глаголѭ вамъ: тµру и сидону отъраднэѥ бѫдеть въ дьнь сѫдьныи неже вамъ.
23
23
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. и ты капернаумъ възнесыи сz до небесе до ада сънидеши. зане аще въ содомэхъ быша силы былы бывшzѩ въ тебэ прэбылы быша до дьньшьняаго дьне.
24
24
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. обаче глаголѭ вамъ яко земли содомьсцэ отъраднэѥ бѫдеть въ день сѫдьныи неже тебэ.
25
25
Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. въ то врэмz отъвэщавъ исусъ рече: исповэдаѭ ти сz отьче господи небу и земли яко утаилъ ѥси си отъ прэмѫдрыихъ и разумьныихъ и явилъ я ѥси младеньцемъ.
26
26
Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. еи отьче яко тако бысть воля прэдъ тобоѭ. Рече гь7. своимъ Uченикомъ.
27
27
Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. всz мнэ предана сUть оц7ьмь моимь. и никто же не знаѥть сн7а тъкмо оц7ь. и оц7а кто не знаѥть. тъкмо сн7ъ. и ѥму же велить сн7ъ tкрыти.
28
28
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; придэте къ мнэ вси трUжьшеисz. и обременѥни. и азъ покою вы.
29
29
візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; възьмэте иго моѥ на себе. и наUчитесz t мене. яко кротъкъ ѥсмь. и съмэренъ с®цмь. и обрzщете покои дш7мъ вашимь.
30
30
бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий. иго бо моѥ бlго. и беремя моѥ льгъко ѥсть.
Глава 12
Глава 12
1
1
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. Въ то врэмz приде исусъ сквозэ сэания. ученици же ѥго възалкаша сz и начzшz въстрьгати класы и эсти.
2
2
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. фарисэи же видэвъше рэша ѥму: се ученiци твои творzть. ѥгоже не достоить творити въ сѫботы.
3
3
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? онъ же рече имъ: нэсте ли чьли чьто сътвори давыдъ ѥгда възалка самъ и иже съ нимь бэахѫ;
4
4
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? како въниде въ храмъ божии и хлэбы прэдъложения снэсть ихъже не достоино ѥму бэ эсти ни сѫщиимъ съ нимь тъкъмо иереомъ ѥдинэмъ;
5
5
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? ли нэсте чьли въ законэ яко въ сѫботы иереи въ цьркъви сѫботѫ скврьнzть и неповиньни сѫть;
6
6
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. глаголѭ вамъ яко црькъве болии ѥсть сьде.
7
7
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. аще ли бысте вэдэли чьто ѥсть милости хощѫ а не жрьтвэ ни коли же убо бысте осѫждили неповиньныихъ.
8
8
Бо Син Людський є господарем і суботи. господь бо ѥсть сѫботэ сынъ чловэчьскыи.
9
9
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. и прэшедъ отътѫду приде на съньмище ихъ.
10
10
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. и се чловэкъ бэ ту рѫкѫ имы сухѫ. и въпросишz и глаголѭще аще достоить въ сѫботѫ цэлити да на нь възглаголѭть.
11
11
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? онъ же рече имъ: къто ѥсть отъ васъ чловэкъ. иже имать овьчz ѥдино и аще въпадеть сz въ ямѫ въ сѫботѫ не изьметь ли ѥго;
12
12
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. кольми убо лучеи ѥсть чловэкъ овьчате. тэмьже достоить въ сѫботѫ добро творити.
13
13
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. тъгда глагола чловэку: простьри рѫкѫ твоѭ и простьре. и утвьрди сz цэла якоже и другаѩ.
14
14
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. фарисеи ишьдъше съвэтъ сътвориша на нь како и погубzть. исусъ же разумэвъ отиде отътѫду. Въ оно времiа.
15
15
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. въ слэдъ iс7а идоша народи мнози. и цэли я всz.
16
16
І заборонив, щоб не являли Його. и запрэти имъ. да не явэ ѥго сътворzть.
17
17
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: да събUдетьсz реченое прbркмь. исаиемь глаголющемь.
18
18
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. се отрокъ мои ѥго же изволихъ. възлюблѥныи. на нь же бlгоизволи дш7а моя. положю д¦ъ мои на нѥмь. и сUдъ языкомъ възвэстить.
19
19
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; не прэречеть ни възпиѥть. ни Uслышить. никто же на распUтии глаc ѥго.
20
20
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; тръсти съкрUшены не преломить. и ризы въньмъшасz не Uгасить. дондеже възведеть на побэдU сUдъ.
21
21
і на ім’я Його уповатимуть народи. и на имя ѥго языци Uпъвають.
22
22
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. Тъгда приведоша къ нему бэсьнуѭщь сz слэпъ и нэмъ и исцэли и. яко слэпыи и нэмыи глаголааше и глzдааше.
23
23
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? и дивляахѫ сz вьси народи глаголѭще: еда сь ѥсть сынъ давыдовъ;
24
24
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. фарисеи же слышавъше рэшz: сь не изгонить бэсъ тъкъмо о вельзавулэ кънzзи бэсъ.
25
25
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. вэды же исусъ мысли ихъ рече имъ: вьсяко царьство раздэль сz на сz запустэѥть и вьсякъ градъ ли домъ раздэль сz на сz не станеть.
26
26
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? и аще сотона сотонѫ изгонить на сz разделилъ сz ѥсть. како убо станеть царьствиѥ ѥго;
27
27
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. и аще азъ вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонѩть; сего ради ти вамъ бѫдѫть сѫдиѩ.
28
28
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. аще ли о дусэ божии азъ изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ.
29
29
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. ли како можеть къто вънити въ домъ крэпъкааго и съсѫды ѥго расхытити аще не прьвэѥ съвzжеть крэпъкааго и тъгда домъ ѥго расхытить;
30
30
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. иже нэсть съ мъною на мz ѥсть. иже не събираѥть. съ мъною растачzѥть.
31
31
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. сего ради гlю вамъ. вьсzкъ грэхъ хѫла tпUститьсz члв7комъ. а ѥже на д¦ъ хUла. не tпUститьсz чlвкомъ.
32
32
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. иже колижьдо речеть слово на сн7а члв7чьскааго tпѫститьсz ѥмU. а иже речеть на д¦а с™го. не tпUститьсz ѥмѫ. ни въ сь вэкъ ни въ грzдUщии.
33
33
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. ли сътворить дрэво добро и плодъ ѥго добръ. ли сътворить древо зъло и плодъ ѥго зълъ. t плода бо дрэво познано бUдеть.
34
34
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. ищzдия ѥхиднова. како можете добро гlати зъли сUще. t избытъка бо ср7дцю Uста гlють.
35
35
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. добрыи чlвкъ t добраго съкровища износить добрая. а зълыи чlвкъ t зълаго съкровищz. износить зълая.
36
36
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: гlю же вамъ. яко всzко слово праздьно. ѥже аще гlють чlвци. въздадzть о немь слово. въ дн7ь сUдьныи.
37
37
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. t словесъ бо своихъ. оправьдишисz и словесы своими осUдишисz.
38
38
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. тъгда отъвэщашz нэции отъ кънижьникъ и фарисеи глаголѭще: учителю хощемъ отъ тебе знамениѥ видэти.
39
39
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. онъ же отъвэщавъ рече имъ: родъ лѫкавъ и любодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка.
40
40
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. яко бо бэ иона въ чрэвэ китовэ три дьни и три нощи тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ срьдци землѩ три дьни и три нощи.
41
41
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. мѫжи ниневитьстии въстанѫть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдzть и. яко покаяшz сz проповэдиѭ иониноѭ и се болѥ ионы сьде.
42
42
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. царица южьская въстанеть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдить и. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонѩ и се болѥ соломона сьде.
43
43
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьна мэста. ища покоѩ и не обрэтаѥть.
44
44
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. тъгда речеть: възвращѫ сz въ храмъ мои. отнѭдуже изидохъ. и пришьдъ обрzщеть и праздьнъ пометенъ украшенъ.
45
45
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. тъгда идеть и поиметь съ собоѭ седмь инэхъ духъ люштьшь себе. и въшьдъше живѫть ту. и бѫдѫть послэдьняя чловэка того горьша пьрвыихъ. тако бѫдеть и роду сему лѫкавууму.
46
46
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. ѥще ѥму глаголѭщу къ народомъ се мати и братия ѥго стояахѫ вънэ ищѫще глаголати ѥму.
47
47
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. рече же ѥму ѥдинъ: се мати твоя и братия твоя вънэ стоѩть хотzще глаголати къ тебэ.
48
48
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? онъ же отъвэщавъ рече къ глаголѭщууму: къто ѥсть мати моя и къто сѫть братия моя;
49
49
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; и простьръ рѫкѫ своѭ на ученикы своѩ и рече: се мати моя и братия моя.
50
50
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. иже бо аще творить волѭ отьца моѥго. иже ѥсть на небесехъ тъ братъ мои и сестра и мати ѥсть.
Глава 13
Глава 13
1
1
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. Въ тъ же дьнь ишьдъ исусъ из дому сэдэаше при мори.
2
2
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. и събьрашz сz къ нему народи мънози яко вълэзъ въ корабль сэде и вьсь народъ на помории стояаше.
3
3
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; и глагола имъ мъного притъчами глаголѩ: се изиде сэѩи да сэѥть.
4
4
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. и сэѭщу ѥму ова убо падоша при пѫти и придоша пътицz небесьныѩ и позобаша я.
5
5
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. другая же падошz на каменьныихъ яже не имэшz землѩ мъногы и абиѥ прозzбоша занѥ не имэаше глѫбины землѩ.
6
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. слъньцу же въсiявъшу присвzдоша и зане не имэzхѫ корения исъхоша.
7
7
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; а друга падошz въ трьнии и възиде трьниѥ и подави я.
8
8
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. другая же падошz на земли добрэ и даяахѫ плодъ ово съто ово шьсть десzтъ ово три десzти.
9
9
Хто має вуха слухати, нехай слухає! имэѩи уши слышати да слышить.
10
10
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? и пристѫпльше ученици рэша ѥму: по чьто притъчами глаголеши имъ;
11
11
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. онъ же отъвэщавъ рече имъ: яко вамъ дано ѥсть разумэти таиная царьства небесьнаго онэмъ же не дано ѥсть.
12
12
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. имѫщууму бо дасть сz и избѫдеть ѥму. а иже не имать и ѥже имать възметь сz отъ нѥго.
13
13
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; сего ради притъчами имъ глаголѭ яко видzще не видzть и слышаще не слышzть ни разумэваѭтъ.
14
14
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. и събываѥть сz имъ пророчьство исаино глаголѭщеѥ: слухъмь услышите и не имате разумэти и зьрzще узьрите. и не имате видэти.
15
15
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. отлъстэ бо срьдьце людии сихъ и ушима тzжько слъшашz и очи свои съмэжишz. еда къгда узьрzть очима и ушима услышzть и срьдьцемь разумэѭть и обратzть сz и исцэлѭ z.
16
16
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. ваши же блаженэ очи яко видите и уши ваши яко слышите.
17
17
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. аминь бо глаголѭ вамъ яко мънози пророци и правьдьници въжделэша видэти яже видите и не видэшz и слышати яже слышите и не слышашz.
18
18
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. вы же услышите притъчѫ сэявъшааго.
19
19
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. всякъ иже слышить слъвеса царьствия. и не разумэваѥть приходить неприязнь и въсхыщаѥть сэѥноѥ въ срьдьци ѥго. се ѥсть сэѥноѥ при пѫти.
20
20
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, а сэѥноѥ на камени сь ѥсть слышzи слово и абиѥ съ радостиѭ приѥмлѩ ѥ.
21
21
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. не имать же корене въ себэ нъ врэменьнъ ѥсть. бывъши же печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѥть сz.
22
22
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. а сэѥное въ трьнии сь ѥсть слышzи слово и печаль свэта сего и льсть богатьства подавляѥть ѥ и без плода бываѥть.
23
23
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів. а сэѥноѥ на добрэ земли сь ѥсть слышzи слово и разумэваѩ ѥ и приносить плодъ и творить овъ съто овъ шесть десzтъ овъ три десzти.
24
24
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; Ре? Gъ притъчю сию. Uподобисz цrтвиѥ нб7сноѥ члв7кU сэzвъшю доброѥ сэмz. на селэ своѥмь.
25
25
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. спzщемъ же члв7комъ. приде врагъ ѥго и всэz плэвелъ. посредэ пшеница и отъиде.
26
26
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. ѥгда же прозzбе трава и плъдъ створи тъгда zвисz плевелъ.
27
27
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? пришедъше же раби гн7а рэша ѥмU Gи не добро ли сэмz сэzлъ ѥси на селэ своѥмь. отъкUдU Uбо имать плэвелъ.
28
28
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? онъ же ре? имъ врагъ члв7ко се сътвори. раби же рэша ѥмU хощеши ли Uбо да ишьдъше истьргьмъ я.
29
29
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. онъ же ре? ни и ѥгда въстьргающе плэвелъ. въстьргете кµпно с нимь пшеницю.
30
30
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. оставите ѥ кUпио. расти до жатвы. и въ врэмz жатвэ рекU дэлательмъ. съберэте пьрвэ плевелъ. и съвzжэте въ снопы яко съжещи z. а пшеницю съберэте въ житьницю мою.
31
31
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Инѫ притъчѫ прэдложи имъ глаголѩ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ зьрну горущьну ѥже въземь чловэкъ въсэя на селэ своѥмъ.
32
32
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. ѥже мьнѥ ѥсть вьсэхъ сэменъ ѥгда же въздрастеть болѥ зелии ѥсть и бываѥть дрэво яко прити птицамъ небесьныимъ и витати на вэтвехъ ѥго.
33
33
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. инѫ притъчѫ глагола имъ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ квасу иже възьмъши жена съкры въ мѫцэ три сатъ доньдеже въскысэ вься.
34
34
Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, вься си глагола исусъ притъчами къ народомъ и бес притъчz ни чесо же не глаголааше къ нимъ.
35
35
щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѭщемь: отъврьзѫ въ притъчахъ уста моѩ отъкрыѭ съкръвеная отъ съложения вьсего мира.
36
36
Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. тогда оставль народы приде въ домъ исусъ и пристUпиша к немU. Uченици ѥго гlюще. скажи намъ притъчю плевельнUю.
37
37
Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; онъ же tвэщавъ рече имъ. въсэzвъ доброѥ сэмz ѥсть сн7ъ б9ии.
38
38
поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; а село ѥсть вьсь миръ. а доброѥ сэмz си сU сн7ве цр7ства плевели сUть сн7ове неприzзнини.
39
39
ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. а врагъ ѥсть въсэzвы диzвълъ. сz а жатва ѥсть коньцина вэкU. а жатели сUть анGли.
40
40
Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: яко Uбо сбирають плевелы. и огньмь съзизають. тако бUдеть скончаниѥ вэка сего.
41
41
пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, послѥть сн7ъ члbвчь анGлы своz си сбьрUть t цrьства ѥго. всz съблzзны. и творzщая безакониѥ.
42
42
і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. и въвьргUть z въ пеще огньнU. тU бUдьть плачь и крьжьть. зUбъмо.
43
43
Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! тъгда правьдници просвьтzтьсz. яко солньце въ цrтвии оц7а ихъ. имэz Uши слышати да слышить.
44
44
Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. Пакы подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ съкровищу съкръвену на селэ ѥже обрэтъ чловэкъ съкры и отъ радости ѥго идеть и вьсе ѥлико имаать продаѥтъ и купуѥть село то.
45
45
Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, пакы подобьно ѥсть цrьство нб7сноѥ кUпьцю ищющю добра бисьра.
46
46
і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. иже обрэте ѥдинъ многоцэньнъ бисьръ. шьдъ продасть все імэниѥ ѥлико имэ кUпи и.
47
47
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; пакы подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ неводU въвьрженU въ море. и t всzкого рода събьравъшю.
48
48
коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. иже ѥгда исъпълнисz. и извълкъше и на краи. и сэдъше избраша добрыя въ съсUды. а зълыя извьргоша вънъ.
49
49
Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, тако бUдеть и въ съконьчаниѥ вэка. изидUть анGли. tлUчать злыя t среды правьдьныхъ.
50
50
і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. и въвьргUть я въ пещь wгньнU. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ.
51
51
І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! гlа имъ iс7. разUмэѥте ли вьсz си. гlаша ѥмU еи Gи.
52
52
Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. iс7 же рече имъ. сего ради всzкъ кънижьникъ. наUчьсz цр7ствию нб7сьнUUмU. подобьнъ ѥсть члв7кU домовитU. иже износить t съкровища своѥго. нова и ветъха.
53
53
І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. и быc ѥгда съконьча iс7 притъча сия. преидеть tтUдU.
54
54
І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? и пришьдъ въ отьчьство своѥ. и Uчаше на съньмищихъ ихъ. яко дивляахусz ѥму и глаголаахѫ: отъкѫду сему ѥсть прэмѫдрость си и сила;
55
55
Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? не сь ли ѥсть тектоновъ сынъ; не мати ли ѥго нарицаѥть сz мария и братия ѥго иаковъ и иосифъ и симонъ и иуда
56
56
І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? и сестры ѥго не вьсz ли въ насъ сѫть; отъкѫду убо сему вься си сѫть;
57
57
І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. и блажняахѫ сz о нѥмь. исусъ же рече имъ: нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ дому своѥмь.
58
58
І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. и не сътвори ту силъ мъногъ за невэрьство ихъ.
Глава 14
Глава 14
1
1
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса Въ оно врэмz слыша иродъ тетархъ слухъ исусовъ
2
2
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. и рече отрокомъ своимъ: се ѥсть иоанъ крьститель. тъ въскрьсе отъ мьртвыихъ и сего ради силы дэѭть сz о нѥмь.
3
3
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, иродъ бо имъ иоана съвzза и и въсади и въ тьмьницѫ иродияды ради жены филипа брата своего.
4
4
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. глаголааше бо ѥму иоанъ: не достоить ти имэти ѥѩ.
5
5
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. и хотz и убити убоя сz народа зане яко пророка имэахѫ и.
6
6
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, дьни же бывъшу рождьства иродова плzса дъщи иродиядина посрэдэ и угоди иродови.
7
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. тэмьже съ клzтвоѭ издрече ѥи дати ѥгоже аще въспросить.
8
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. она же наваждена материѭ своѥѭ дажь ми рече сьде на блюдэ главѫ иоана крьстителя.
9
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. и печальнъ бысть царь клzтвы же ради и възлѥжzщихъ съ нимь повелэ дати и.
10
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. и посълавъ усэкнѫ иоана въ тьмьници.
11
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. и принесошz главѫ ѥго на блюдэ и даша дэвици и несе матери своеи.
12
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. и пристѫпльше ученици ѥго възzша тэло ѥго и погребоша ѥ и пришьдъше възвэстишz исусови.
13
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. и слышавъ исусъ отиде отътѫду въ корабли въ пусто мэсто ѥдинъ. и слышавъше народи по нѥмь идоша пэши отъ градъ. Въ оно+.
14
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. ишьдъ iс7ъ видэ народъ и милосьрдова о нихъ. и исцэли недUжьныя ихъ.
15
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. и поздэ же бывъшю. пристUпишz къ немU Uченици ѥго гlюще пѫсто ѥсть мэсто. и година минU Uже. tпUсти народы. да шьдъше въ ближьнzя градьцz. кUпzть брашьна собэ.
16
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. iс7ъ же рече имъ. не трэбэ имUть отити. дадите имъ вы эсти.
17
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. они же гlаша ѥмU. не имамъ сьде. тъкмо пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ.
18
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди. онъ же рече имъ. принесэте ми я сэмо.
19
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. и повелэвъ народомъ възлещи на травэ. и приимъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. и възьрэвъ на нб7о бlгослови. и прэломль хлэбъ дасть Uченикомъ своимъ. Uченици же народомъ.
20
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. в7i. кошz испълнь.
21
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. эдUщиихъ же бэ. яко пzть тысzщь. развэ женъ и дэтии.
22
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. и абиѥ Uбэди iс7ъ Uченикы своя. вълэсти въ корабль. и варити на ономь полU. донъдеже tпUстить народы.
23
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. и tпUщь народы. възиде на горU ѥдинъ. помолитъсz. поздэ же бывъшю. ѥдинъ бэ тU.
24
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. корабль иже бэ посредэ морz. валzясz вълнами. бэ бо противьнъ вэтръ.
25
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. въ четвьртUю стражю нощи. иде къ нимъ iс7ъ ходz по морю.
26
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. и видэвъше и Uченици ходzщь по морю. съмUтишzсz гlюще. яко призракъ ѥстъ. и t страха възъпиша.
27
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. и абиѥ рече имъ iс7ъ гlz. дьрзаите азъ ѥсмь не боитесz.
28
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи аще ты ѥси. повели ми ити къ себе* по водамъ.
29
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. онъ же рече ѥмU приди. и излэзъ петръ ис кораблz. хожааше на водахъ. и приде къ iс7ви.
30
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! видz же вэтры крэпъкы Uбоясz. и начатъ Uтапати. възъпи гlz сп7си мz.
31
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? и абиѥ же iс7ъ простьръ рUкU свою ятъ и. и гlа ѥмU маловэре. почьто сz UсUмьнэ.
32
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих. и вълэзъшема има въ корабль. прэста вэтръ.
33
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. сUщии же въ корабли. пришьдъше же и поклонишzсz ѥмѫ гlюще. въ истинU сн7ъ б9ии ты ѥси.
34
34
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. и приэхавъше. придU на землю генисареfьскU.
35
35
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, и познавъше и мѫжи мэста того посълашz въ вьсѭ странѫ тѫ и принесоша къ нѥму вьсz болzщzѩ.
36
36
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. и моляахѫ и да тъкъмо прикоснѫть сz въскрилии ризы ѥго. и ѥлико прикоснѫшz сz ѥмь спасени бышz.
Глава 15
Глава 15
1
1
Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: Тъгда пристѫпиша къ исусови иже бэахѫ въ иерусалимэ кънижьници и фарисеи глаголюще:
2
2
чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. по чьто ученици твои прэстѫпаѭть прэданиѥ старьцъ; не умываѭть бо рѫкъ своихъ ѥгда хлэбъ эдzть.
3
3
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? онъ же отъвэщавъ рече имъ: по чьто и вы прэстѫпаѥте заповэдь божию за преданиѥ ваше;
4
4
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. богъ бо заповэда глаголѩ: чьти отьца и матерь и иже злословитъ отьца ли матерь съмрьтиѭ да умьреть.
5
5
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, вы же глаголете: иже колижьдо речеть отьцу ли матери: даръ иже колижьдо отъ мене пользевалъ сz ѥси.
6
6
той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. и да не почьтеть отьца своѥго ли матере своеѩ и разористе законъ божии за преданиѥ ваше.
7
7
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: лицемэри добрэ пророчьствова о васъ исаия глаголѩ:
8
8
наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; приближаѭть сz мънэ людие си усты своими и устьнами чьтѫть мz а срьдьце ихъ далече отъстоитъ отъ мене.
9
9
але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. въсуѥ же чьтѫть мz учаще учения заповэдии чловэчьскъ.
10
10
І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! и призъвавъ народы рече имъ: слышите и разумэите.
11
11
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. не въходzщеѥ въ уста скврьнить чловэка нъ изъходzщеѥ изъ устъ то скврьнить чловэка.
12
12
Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? тогда пристѫпльше ученици ѥго рэша ѥму: вэси ли яко фарисеи слышавъше слово съблазниша сz.
13
13
Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. онъ же отъвэщавъ рече: вьсякъ садъ ѥгоже не сади отьцъ мои небесьныи искоренить сz искорене.
14
14
Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. останэте ихъ вожди сѫть слэпи слэпьцемъ. слэпьцъ же слэпьца аще водить оба въ ямѫ въпадете сz.
15
15
Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. отъвэщавъ же петръ рече ѥму: съкажи намъ притъчѭ сиѭ.
16
16
Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? исусъ же рече ѥму: ѥдиначе ли и вы без разума ѥсте;
17
17
Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? не у ли разумэваѥте яко вьсяко ѥже въходить въ уста въ чрэво въмэщаѥть сz и проходъмь исходить.
18
18
А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, а исходzщая из устъ отъ срьдьца исходzть и та сквьрнzть чловэка.
19
19
бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. отъ срьдьца бо исходzть помышлѥния зъла убииства прелюбодэяния любодэяния татьбы лъжесвэдэния власфимиѩ.
20
20
Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. си сѫть скврьнzщая чловэка. а ѥже не умъвенама рукама эсти не скврьнить чловэка.
21
21
І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. и ишьдъ tтUдU въниде iс7ъ въ страны тUрьскы и сидоньскы.
22
22
І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. и се жена хананеиска t прэдэлъ тэхъ. излэзъши възъпи гlющи. помилѫи мz Gи сн7U дв7двъ. дъщи моя зълэ бэсьнUѥтьсz.
23
23
Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. онъ же не tвэща ѥи словесе. и пристUпльше Uченици ѥго молzхUти и гlюще. tпUсти ю. яко въпиѥть въслэдъ насъ.
24
24
Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. онъ же tвэщавъ рече. нэсмь посъланъ тъкъмо. къ овьцzмъ погыбъшиимъ домU изlева.
25
25
А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. она же поклоньшисz ѥмU гlаше. Gи помози ми.
26
26
Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. онъ же tвэщzвъ рече. нэсть добро отzти хлэба чzдомъ. и поврещи пьсомъ.
27
27
Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. она же рече. Gи ибо и пси ѥдzть t крUпиць падающиихъ съ трzпезы ги7и своихъ.
28
28
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. тъгда tвэщавъ iс7ъ рече ѥи. о жено велика ѥсть вэра твоя. бUди тебе яко же хощеши. исцэлэ дъщи ѥя въ тъ чаc.
29
29
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. И пришьдъ отътѫду исусъ иде при мори галилэисцэѥмь и въшьдъ на горѫ сэде ту.
30
30
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. и пристѫпишz къ нѥму народи мънози имѫще съ собоѭ хромы нэмы и слэпы бэдьны и ины мъногы и приврьгошz ѩ къ ногама исусовама и исцэли ѩ.
31
31
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. яко народу дивити сz. видzще нэмыѩ глаголѭщz бэдьныѩ съдравы и хромыѩ ходzщz и слэпыz видzщz и славлэахѫ бога израилева.
32
32
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. Въ оно+. призъва iс7ъ Uченикы своя. и рече имъ. млrдUя о народэ яко же три дн7и присэдzть мнэ. и не имUть чьто эсти. и tпUстити ихъ не эдъшь не хощю. да не како ослабэють на пѫти.
33
33
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? гlаша ѥмU Uченици. tкѫдU възьмемъ на пUстэ мэстэ хлэбы. насытити толико народа.
34
34
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. и гlа имъ iс7ъ. колико хлэбъ имате. они же рэша семь и мало рыбиць.
35
35
Тоді звелів народові возлягти на землю. и повелэ народU възлещи на земли.
36
36
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. и приѥмъ семь хлэбъ и рыбы. и хвалU въздавъ. прэломль дасть Uченикомъ своимъ. и Uченици народомъ.
37
37
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. семь кошьниць испълнь.
38
38
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. и эдUщиихъ бzше четыри тысzщz мUжь. развэ женъ и дэтии.
39
39
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. и tпUщь народы. вълэзе въ корабль. и приде въ прэдэлы магдальскы.
Глава 16
Глава 16
1
1
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. И пристѫпльше фарисеи и садукеи искушаѭще и просишz знамения съ небесе показати имъ.
2
2
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; онъ же отъвэщавъ рече имъ: вечеру сѫщу глаголѥте: ведро чрьмьнуѥть бо сz небо.
3
3
А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. и утро: дьньсь зимьнъ чрьмьнуѥтъ бо сz дрzселуѩ небо. лице убо небеси умэѥте расѫждати а знамения временемъ не можете.
4
4
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. родъ зълъ любодэи и прэлюбодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz имъ тъкъмо знамениѥ ионы пророка. и оставивъ ѩ отиде.
5
5
Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. И прэшьдъше ученици ѥго на онъ полъ забышz хлэбы възzти.
6
6
Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. исусъ же рече имъ: вънемлэте и блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и садукеиска.
7
7
Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. они же помышлэахѫ въ себэ глаголѭще яко хлэбъ не възzхомъ.
8
8
Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? разумэвъ же исусъ рече имъ: чьто мыслите въ себэ маловэри яко хлэбъ не възzсте;
9
9
Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? не у ли разумэѥте ни помьните пzти хлэбъ пzти тысzщь и колико кошь възzсте;
10
10
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? ни ли седми хлэбъ четыремъ тысzщамъ и колико кошьниць възzсте;
11
11
Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? како не разумэѥте яко не о хлэбэхъ вамъ вънимати рэхъ; храните же сz отъ кваса фарисэиска. и садукеиска.
12
12
Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. тъгда разумэша яко рече хранити сz не отъ кваса хлэбьнааго нъ отъ учения фарисэиска и садукеиска.
13
13
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? Въ оно+. пришьдъ iс7. въ странU кесариа филиповы. въпрашааше U?нӤикы своя гlя. кого гlють мz чlвци сUща. сн7а члв7чьскааго.
14
14
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. они же рэша ѥмU. ови iw7на кр7стля. ини же илию. дрUзии же иеремию. или ѥдиного t прbркъ.
15
15
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? гlа имъ iс7. вы же кого мz гlѥте быти.
16
16
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. tвэщавъ же симонъ петръ рече. ты ѥси х©ъ сн7ъ б7а живааго.
17
17
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; и tвэщавъ же iс7 рече ѥмU. бл9нъ ѥси симоне сн7е иана. яко плъть и кръвь не яви тебе. нъ оц7ь мои иже ѥсть на нб7схъ.
18
18
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. и азъ же тебе гlю. яко ты ѥси петръ. и на семь камени. съзижю цьрькъвь мою. и врата адова. не Uдобляють ѥи Ӑ
19
19
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. И дамь тобэ ключэ цrтва нб7сьнааго. иже аще съвzжеши на земли. бUдеть съвzзанъ на нб7сэхъ. иже аще раздрэшиши на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сэхъ.
20
20
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. Тогда запрэти ученикомъ своимъ да ни кому же не рекѫть яко сь ѥсть исусъ христосъ.
21
21
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. отътолэ начzтъ исусъ съказати ученикомъ своимъ яко подобаѥть ѥму ити въ иерусалимъ и мъного пострадати отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати.
22
22
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! и поѥмъ и петръ начzтъ прэрэкати ѥму глаголѩ: милосрьдъ ты господи. не имать тебэ быти се.
23
23
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. онъ же обращь сz рече петрови: иди за мъноѭ сотоно. съблазнъ ми ѥси яко не мыслиши яже сѫть божия нъ чловэчьская.
24
24
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. тъгда исусъ рече ученикомъ своимъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отврьжеть сz себе и възьметь крьстъ свои и въ слэдъ мене грzдеть.
25
25
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. иже бо хощеть душѫ своѭ съпасти погубить ѭ и иже погубить душѫ мене ради обрzщеть ѭ.
26
26
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? кая польза ѥсть чловэку аще вьсь миръ приобрzщеть а душѫ своѭ отъщетить; ли чьто дасть чловэкъ измэнѫ за душѫ своѭ;
27
27
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. прити бо имать сынъ чловэчьскыи въ славэ отьца своѥго съ ангелы своими и тъгда въздасть комужьдо по дэломъ своимъ.
28
28
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. аминь глаголѭ вамъ: сѫть ѥтери отъ сьде стоящиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже видzть сынъ чловэчьскыи грzдѫщь въ царьствии своѥмь.
Глава 17
Глава 17
1
1
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра иякова. иwана. брата ѥго. и възведе я на горU высокU ѥдины.
2
2
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. и преобразисz предъ ними. и просвьтэсz лице ѥго яко сlнце. а ризы ѥго быша яко свэтъ.
3
3
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. и се явисz моиси. и илия съ нимь глаголѭща.
4
4
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. Отъвэщавъ же петръ. рече къ iс7ви. Gи. добро ѥсть намъ съде быти. аще хощеши. да створимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосеови ѥдинU. и илии ѥдинU.
5
5
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. се ѥмU гlющю. се облакъ свэтьлъ осэняя я. и се глаc изъ облака гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же благоволихъ. того послUшаите.
6
6
І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. и слышавъше Uченици. падоша ници. и Uбояшасz зэло.
7
7
Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. и пристUпль iс7. прикоснUсz ихъ рече. въстанэте. и не боитесz.
8
8
Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. възведъше же очи свои. и не вэдэша никого же. тъкмо iс7а ѥдиного.
9
9
І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. и съходzщемъ імъ съ горы. заповэда имъ гlя. никомU же не повэдите вэдэния. дондеже сн7ъ члв7чь. из мьртвыихъ въскрьснеть.
10
10
І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? и въпросишz и ученици ѥго глаголѭще: чьто убо глаголѭть кънижьници яко илии подобаѥть прити прэжде.
11
11
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; исусъ отвэщавъ рече имъ. илия убо придеть прэжде и устроить вься.
12
12
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. глаголѭ же вамъ яко илия уже приде и не познашz ѥго нъ сътворишz о нѥмь вься ѥлико въсхотэшz. тако и сынъ чловэчьскыи имать страдати отъ нихъ.
13
13
Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. тъгда разумэшz ученици яко о иоанэ крьстители рече имъ.
14
14
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, Въ оно+. члв7къ ѥтеръ пристUпи къ iс7ви. кланzясz ѥмU.
15
15
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. и гlz. Gи помилUи сн7ъ мои. яко на новъ мcць бэсьнUетьсz. и зэло стражеть. множицею бо нападаѥтьсz на огнь. и многашьды въ водU.
16
16
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. и приведохъ и къ Uченикомъ твоимъ. и не могоша ѥго исцэлити.
17
17
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. tвэщавъ же iс7ъ и рече. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ тьрплю въ васъ. приведэте ми и сэмо.
18
18
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. и запрэти ѥмѫ iс7ъ. и изиде из него бэсъ. и исцэлэ отрокъ ѥго томь часэ.
19
19
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? тъгда пристUпишz Uченици къ iс7ови ѥдиномU рэша. почьто мы не възмогохомъ изгънати ѥго.
20
20
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. iс7ъ рече имъ. за невэрьствиѥ ваше. аминъ гlю вамъ. аще имате вэрU яко зьрно горUщьно. речете горэ сеи. прэиди tтUдU сэмо. и прэидеть. и ничьто же не възможьно бUдеть вамъ.
21
21
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. родъ же сь не исходить тъкмо мlтвою и постъмь.
22
22
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, живUщемъ же имъ въ галилэи. рече имъ iс7ъ прэданъ иметь быти сн7ъ чlвчьскыи. въ рѫцэ чlвкомъ
23
23
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. и Uбиюти и. и третии дн7ь въстанеть.
24
24
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? Въ оно+. пристUпиша приемлющѥи дидрагъма къ петрови. и рэша. Uчитель вашь не даѥть ли дидрагъма.
25
25
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? рече ѥи. и ѥгда въниде въ домъ. вари iс7ъ гlz. чьто ти сz мьнить симоне. цrе земьсции. t кыхъ приѥмлють дани. или кинозъ. t своихъ ли сн7овъ или t тUждихъ.
26
26
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; рече ѥмU петръ t тUждихъ. рече ѥмU iс7ъ. ибо свободьни ли сUть сн7ове.
27
27
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. нъ да не съблазнимъ ихъ. шьдъ на море въвьрзи Uдицю. и юже имеши прэже рыбU. и възьми. и tвьрзи Uста ѥи. и обрzщеши статырь. тъ възьмъ дажь и за мz и за сz.
Глава 18
Глава 18
1
1
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? И въ тъ часъ пристUпиша къ немU Uченици ѥго гlющѥ. къто Uбо болии ѥсть въ цrтвии нб7сьцэомь.
2
2
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них и призъвавъ отрочz iс7ъ. постави ѥ посредэ ихъ.
3
3
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. и рече. аминъ аминъ гlю вамъ. аще не обратитесz. и бUдете яко дэти. не имате вънити въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ.
4
4
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. иже бо сz съмэрить яко отрочz се. тъ ѥсть болии въ цrтвии нб7сьсцэомь.
5
5
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; и иже колижьдо прииметь отрочz таково ѥдино въ имz моѥ мене приѥмлѥть.
6
6
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. и иже аще съблажьняѥть ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz унѥ ѥму ѥсть да обэсzть жрьнъвъ на выи ѥго осьльскыи и потопzть и въ пѫчинэ морьстэи.
7
7
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. горе вьсему миру отъ съблазнъ. неволя бо ѥсть прити съблазномъ обаче горе чловэку тому имьже съблазнъ приходить.
8
8
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. аще ли рѫка твоя ли нога твоя съблажьняѥть тz отъсэци и и отъврьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому ли бэдьну неже дъвэ рѫцэ ли дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ огнь вэчьныи.
9
9
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. и аще око твое съблажняѥть тz изьми ѥ и врьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь въ животъ вънити неже двэ очи имѫщу въврьжену быти въ геонѫ огньнѫѭ.
10
10
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. Рече Gь. блюдэте и. не радите о ѥдиномь t малыхъ сихъ. гlю бо имъ. яко ан7гли ихъ на нб7сьхъ. выинU вы видите оц7z моѥго нб7сьнааго.
11
11
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. приде сн7ъ члв7чьскыи. възискати и сп7стъ заблUжьшааго.
12
12
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? чьто сz мьнить вамъ. аще бUдеть ѥдиномU члв7кU. р7. овьць и заблUдить ѥдина t нихъ. не оставить ли девzти десzтъ и девzти на горахъ. и шьдъ ищеть заблUжьшея.
13
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. и аще обрzщеть ю. аминъ аминъ гlю вамъ яко радUѥтьсz о неи паче. неже о. f7. десzтъ и. f7. не заблѫжьшиихъ.
14
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. тако нэсть волz предъ оц7ьмь вашимъ нб7сьскыимь. да погыбнеть ѥдинъ малыхъ сихъ.
15
15
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. аще ли съгрэшить въ тz братъ твои. иди обличи ѥго посредэ тебе томU ѥдиномU. аще тебе послUшаѥть. прэобрzщеши братъ твои.
16
16
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. аще ли не послUшаѥть тебе. поими и пакы съ собою. ѥдиного или дъва. да въ трьхъ или дъвою съвэдэтель станеть вьсzкъ чlвкъ.
17
17
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. аще же не послUшаѥть ихъ. рьци цр7кви. аще же о цр7кви не родити начьнеть да бUдеть язычьникъ и мытарь.
18
18
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. аминъ аминъ гlю вамъ. ѥлико аще съвzжете на земли. бUдеть вzзанъ и на нб7сьхъ. и ѥлико аще раздрэшите на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сьхъ.
19
19
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; Пакы аминъ гlю вамъ. яко аще дъва t васъ съвэщаѥта на земли. о вьсzкои вещи. ѥю же колижьдо просите бUдеть има. t оц7а моѥго иже ѥсть на нб7сьхъ.
20
20
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. идеже ѥста дъва или триѥ събьрани въ имz моѥ. тU ѥсмь посредэ іхъ.
21
21
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Тъгда пристѫпль къ нѥму петръ рече: господи коль краты съгрэшить братъ мои въ мz и отпущѫ ѥму до седмь кратъ ли;
22
22
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. глагола ѥму исусъ: не глаголѭ тебэ до седмь кратъ нъ до седмь десzтъ кратъ седмицеѭ. Рече Gь притъчю сию.
23
23
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; Uподобисz цrтвиѥ нб7сьноѥ. чlвкѫ цrю. иже хотэ сътzзатисz о словеси съ рабы своими.
24
24
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; начьнъшю же ѥмU. сътzзатисz о словеси. приведоша ѥмU дължьникъ ѥдинъ тьмою таланътъ.
25
25
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. не имUщю же ѥмU въздати. повелэ Gинъ ѥго да продадzти и. и женU ѥго и чада. и вьсz ѥлико имzше и tдати и.
26
26
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. и падъ Uбо рабъ тъ. кланzашесz ѥмU гlz. Gи потьрпи на мънэ и вьсе ти въздамь.
27
27
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. милосьрдовавъ же Gинъ раба того. прости и и дългъ tпUсти ѥмU.
28
28
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. и шьдъ же рабъ тъ. обрэте ѥдиного t клевретъ своихъ. иже бэ дължьнъ ѥмU. р7. мь пэнzзь. и имыи давлzше и гlz. дажь ми имь же. ми ѥси дължьнъ.
29
29
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. падъ же клевретъ молzше и гlz. потьрпи на мънэ и вьсе въздамь ти.
30
30
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. онъ же не хотzаше. нъ ведъ въсади и въ тьмьницю. донъдеже въздасть ѥмU вьсь дългъ.
31
31
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. видэвъше же Uбо клеврети бывъшая. съжалишz си зэло. пришьдъше съказашz Gинѫ своѥмU вьсz бывъшая.
32
32
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. тъгда призъвавыи Gинъ ѥго гlа ѥмU. рабе лUкавыи. вьсь дългъ твои tпUстихъ тебе. понеже Uмоли мz.
33
33
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? не подобааше ли и тебэ помиловати клеврета твоѥго. яко и азъ тz помиловахъ.
34
34
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. и прогнэвасz ги7нъ ѥго. и прэдасти и мUчителемъ. донъдеже въздасть емU вьсь дългъ свои.
35
35
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. тако и оц7ь мои нб7сьскыи сътворить вамъ. аще не tпUщаѥте къжьдо братU своѥмU. t ср7дць вашихъ прэгрэшеиии вашихъ.
Глава 19
Глава 19
1
1
Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. И бысть ѥгда съконьча исусъ словеса си прэиде отъ галилеѩ и приде въ прэдэлы иудеискы об онъ полъ иордана.
2
2
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. и по нѥмь идошz народи мънози и исцэли ѩ ту.
3
3
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? Въ оно+. пристUпиша и фарисэи къ iс7U искUшающеи и гlюще. аще достоить чlвкU пѫстити женU свою по всzкои винэ.
4
4
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? онъ же tвэщавъ рече имъ. нэсте ли чьли. яко сътвори искони мужьскъ полъ и женьскъ сътворилъ ѥсть.
5
5
І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. и рече сего ради оставить чlкъ оц7а своѥго и м™рь. и прилэпитьсz женэ своѥи. и бUдета. оба въ плъть ѥдинU.
6
6
Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. тэмь же Uже нэсте дъва нъ ѥдина плъть. еже Uбо iс7ъ. съчета. чlовэкъ да не разлUчаѥть.
7
7
Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? гlаша ѥмU чьто Uбо мосии заповэда дати кънигы распѫстьныя. и tпUстити ю.
8
8
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. гlа имъ. яко мосии по жестосьрдию вашемU. повелэ вамъ пUстити жены своя. искони же не бысть тако.
9
9
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. гlю же вамъ яко иже аще пUстить женѫ свою. развэ словесе прэлюбодэинааго. творити я прэлюбы. и женяисz потьбэгою прэлюбы творить.
10
10
Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. и гlаша ѥмU Uченици ѥго. аще така ѥсть вина съ женою чlвкU. Uне ѥсть не женитисz.
11
11
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. онъ же рече имъ. не вьси въмэстzть словесе сего. нъ имъ же дано ѥсть.
12
12
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. сѫть же каженици. иже ищрева матерьнz родишzсz тако. и сUть каженици яже исказишz члbвци. и сUть каженици. иже сz исказиша сами цrтвия ради небесьнааго. могыи въмэщати да въмэстить.
13
13
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. Тъгда приведошz къ нѥму дэти да рѫцэ възложить на нѩ и помолить сz. ученици же запрэтишz имъ.
14
14
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. исусъ же рече имъ останэте дэтии и не браните имъ прити къ мънэ таковыихъ бо ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
15
15
І, поклавши на них руки, пішов звідти. и възложь на нѩ рѫцэ отиде отътѫду.
16
16
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? Въ оно+. Uноша ѥтеръ пристѫпи къ iс7ви. молzи и гlz. Uчителю бlгыи. чьто бlго сътворю. да имамъ животъ вэчьныи.
17
17
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. онъ же рече ѥмU. чьто мz гlеши бlга. никто же бlгъ тъкмо бъ7 ѥдинъ. аще ли хощеши въ животъ вънити. съблюди заповэди.
18
18
Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; гlа ѥмU кыя. iс7ъ же рече ѥмѫ. ѥже не Uбиѥши. ни прэлюбы сътвориши ни Uкрадеши. ни лъжисъвэдэтельствUѥши.
19
19
шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. чьти оц7z и м™ръ. и възлюби ближьнzаго своѥго яко и самъ сz.
20
20
Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? гlа ѥмU Uноша. вьсz си съхранихъ t Uности моѥя. чьсо ѥсмь и ѥще не съконьчzлъ.
21
21
Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. и рече ѥмU iс7ъ. аще хощеши съвьршенъ быти. иди продажь имэниѥ своѥ и дажь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сьхъ. и приди въ слэдъ мене.
22
22
Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. слышавъ же Uношz слово. отиде скьрбz. бэ бо имэя сътzжzния мънога.
23
23
Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. iс7ъ же рече къ Uченикомъ своимъ. аминъ гlю вамъ. яко неUдобь вънити богатU въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ.
24
24
І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. пакы гlю вамъ. яко Uдобэѥ ѥсть вельбUдU сквозэ игълинэ Uши проити. неже богатU въ цrтвиѥ б9иѥ вънити.
25
25
Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? слышzвъше же Uченици ѥго. дивлzахUсz зэло гlюще. кто Uбо можеть сп7сенъ быти.
26
26
Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. възьрэвъ же iс7ъ и рече имъ. t чlвкъ се не възможьно ѥсть. а t б7а вьсz възможьна сUть.
27
27
Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи се мы оставихомъ вьсе. и въ слэдъ тебе идохомъ что Uбо бUдеть намъ.
28
28
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. iс7ъ рече имъ. аминъ аминъ гlю вамъ. яко вы шьдъшии по мънэ въ пакыбыти. ѥгда сzдеть сн7ъ чlвчьскыи на прэстолэ славы своѥя. сzдете и вы на двою на десzте прэстолѫ. сUдzще дъвэма на десzте колэнома изlевома.
29
29
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. и вьсzкъ иже оставить домъ. братию или сестры. ли оц7z ли м™рь. ли женU ли дэти ли села ли храмы. имене моего ради. сътократицею прииметь. и животъ вэчьныи наслэдить.
30
30
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. мнози же бUдUть пьрвии послэдьнии. и послэдьнии пьрвии.
Глава 20
Глава 20
1
1
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. Рече Gь притъчю сию. подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ члв7кU домовитU. иже изиде кUпьно Uтро наяти дэлателя. виноградU своѥмU.
2
2
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. съвэщавъ же съ дэлатели. по пэнязю на дн7ь. пославъ я въ виноградъ свои.
3
3
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. и шьдъ въ третиюӬ годинU. видэ ины праздьны. на тържищи стояща.
4
4
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. и тэмъ рече. идэте въ виноградъ мои. иже будеть правьда въдамь вамъ.
5
5
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. они же идоша. пакы же ишьдъ въ шестUю и въ девzтUю годинU. сътвори тако же.
6
6
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? И въ ѥдинUю надесzте годинU ишьдъ сътвори тако. wбрэ дрUгыя праздьны и гlа имъ. что стоите вьсь дн7ь праздьни.
7
7
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. гlаша ѥмU. яко никто же насъ наятъ. гlа имъ. идэте въ виноградъ мои. и ѥже бUдеть правьда приимете.
8
8
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. вечерU же бывъшю. гlа гdнъ винограда. къ приставьникU своѥмU. призови дэлателя. и дажь имъ мьздU начьнъ t послэжьнихъ до пьрвыихъ.
9
9
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. пришьдъше же иже въ ѥдинUю на десzте годинU. прияша по пэнzзю.
10
10
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. и пришьдъше пьрвии. мнzхUсz вzще прияти. и прияша и ти по пэнzзю.
11
11
І, одержавши, стали дорікати господареві приимъше ръпътахU. на гн7а гlюще.
12
12
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. како сия послэдьняя ѥдинъ чаc сътвориша. равьны намъ сътворилъ ѥси. понесъшимъ тzготU дн7е и варъ.
13
13
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? онъ же tвэщавъ рече. ѥдиномU ихъ. дрUже не обижю тебе. не по пэнzзю ли съвэщахъ съ тобою.
14
14
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. възьми своѥ и иди. хощю же семU послэдьнюUмU дати. яко тобэ.
15
15
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? или нэсть ми лэть сътворити въ своихъ ми ѥже хощю. аще око твоѥ лUкаво ѥсть. яко азъ благъ ѥсмь.
16
16
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. тако бUдUть послэдьнии пьрвии. и пьрвии. послэдьнии. мнози бо сUть зъвании. а мало избраныхъ.
17
17
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: и въсходz исусъ въ иерусалимъ поѩтъ оба на десzте ученика ѥдины на пѫть и рече имъ:
18
18
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; се въсходимъ въ иерусалимъ и сынъ чловэчьскыи прэданъ бѫдеть архиереомъ и кънижьникомъ и осѫдzть и на съмрьть
19
19
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. и прэдадzть и на порѫганиѥ ѩзыкомъ и биѥниѥ и пропzтиѥ и въ третии дьнь въскрэснеть.
20
20
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. тъгда пристѫпи къ нѥму мати сыну заведеову съ сынома своима кланяѭщи сz и просzщи нэчесо отъ нѥго.
21
21
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. онъ же рече ѥи: чьто хощеши; глагола ѥму. рьци да сzдете сиѩ оба сына моѩ ѥдинъ о деснѫѭ тебе и ѥдинъ о шуѭѭ тебе въ царьствии твоѥмь.
22
22
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. отвэщавъ же исусъ рече: не вэста сz чесо просzща. можета ли пити чашѫ ѭже азъ имамъ пити; ли крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстити сz; глаголасте ѥму: можевэ.
23
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. и глагола има: чашѫ моѭ испиѥта ибо и крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстита сz. а ѥже сэсти о деснѫѭ и о шуѭѭ мене нэсть мънэ сего дати нъ имъже уготовано ѥсть отъ отьца моѥго.
24
24
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. и слышавъше десzтии негодовашz о обою брату.
25
25
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. исусъ же призъвавъ ѩ рече. вэсте яко кънzзи ѩзыкъ господьствуѭть ими и велиции обладаѭть ими.
26
26
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. не тако же бѫдеть въ васъ нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ да бѫдеть вамъ слуга
27
27
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. и иже аще хощеть въ васъ быти прэдьнии да бѫдеть вамъ рабъ.
28
28
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. якоже сынъ чловэчьскыи не приде да послужzть ѥму нъ послужитъ и дати душѫ своѭ избавлениѥ за мъногы.
29
29
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. В оно+. исходzщю iс7ви t ѥрихона. по немь идU народи.
30
30
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! и се дъва слэпьцz сэдzщz при пUти. и слышавъшz яко iс7ъ мимо ходить. възъписта гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
31
31
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! народи же запрэщахU има Uмълчzти. она же паче въпияста гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
32
32
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? и ставъ iс7ъ възгласи я и рече. чьто хощета да сътворю вама.
33
33
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. гlаста ѥмU Gи. да tвьрзетесz наю очи.
34
34
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. млrдовавъ же iс7ъ прикоснUсz очию има. и абие прозьрэста има очи. и по немъ идоста.
Глава 21
Глава 21
1
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників И ѥгда приближисz исусъ въ иерусалимъ и приде въ виfфагиѭ къ горэ елеоньстэи тъгда посъла дъва ученика
2
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. глаголѩ има: идэта въ вьсь яже ѥсть прямо вама. и абиѥ обрzщета осьлz привzзано и жрэбz съ нимь. и отърэшьша приведэта ми.
3
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. и аще речеть къто вама чьто. речета яко господь трэбуѥтъ ѥю. и абиѥ же посълѥтъ я.
4
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: се же вьсе бысть да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѫщемь:
5
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. рьцэте дъщери сионовэ: се царь твои идеть къ тебэ кротъкъ и въсэдъ на осьлz и жрэбz сына ярьмьнича.
6
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: шьдъша же ученика и сътворьша якоже повелэ има исусъ.
7
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. приведосте осьлz и жрэбz и възложишz врьху ѥю ризы своѩ и въсэде врьху ихъ.
8
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. мъножаише же народи постьлашz ризы своѩ по пѫти. друзии же рэзаахµ вэтви отъ дрэва и постилаахѫ по пути.
9
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! народи же ходzщеи прэдъ нимь и въ слэдъ зъваахѫ глаголѭще: осанъна сыну давыдову. благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. осанъна въ вышьнихъ.
10
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? и въшьдъшу ѥму въ иерусалимъ потрzсе сz вьсь градъ глаголѩ: къто сь ѥсть;
11
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. народи же глаголаахѫ яко сь ѥсть исусъ пророкъ иже отъ назарееfа галилеискааго.
12
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. И въниде исусъ въ црькъвь божиѭ и изгъна вьсz продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ испроврьже и сэдалища продаѭщиихъ голѫби.
13
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. и глагола имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ.
14
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. и пристѫпишz къ нѥму хромии и слэпии въ црькъви и исцэли ѩ.
15
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились видэвъше же архиереи и кънижьници чудеса яже сътвори исусъ и отрокы зовѫщz въ црькъви и глаголѭщz осанъна сыну давыдову негодовашz.
16
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? и рекоша ѥму: слышиши ли чьто си глаголѭть; исусъ же рече имъ: еи. нэсте ли ни коли же чьли яко из устъ младеничь и съсѫщиихъ съврьшилъ ѥси хвалѫ;
17
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. и оставль ѩ изиде вънъ из града въ виfаниѭ. и удвори сz ту.
18
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. утро же възъвращь сz въ градъ възалъка.
19
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. и узрэвъ смокъвьницѫ ѥдинѫ при пѫти приде къ нѥи и ни чесо же не обрэте на нѥи тъкъмо листвиѥ ѥдино и глагола ѥи: да ни коли же плода отъ тебе не бѫдеть въ вэкъ. и абиѥ исъше смокъвьница.
20
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? и видэвъше ученици дивишz сz глаголѭще: како абиѥ исъше смокъвьница;
21
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; отъвэщавъ же исусъ рече имъ: аминъ глаголѭ вамъ: аще имате вэрѫ не усѫмьните сz. не тъкъмо смокъвьничьноѥ створите нъ аще и горэ сеи речете: двигни сz и въвьрьзи сz въ море бѫдеть.
22
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. и вьсего ѥгоже въспросите въ молитвэ вэруѭще примете.
23
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? и ѥгда приде въ црькъвь пристѫпишz къ нѥму учzщу архиереи и старьцы людьстии глаголѭще: коѥѭ властиѭ си твориши и къто ти дасть область сиѭ;
24
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. отъвэщавъ же исусъ рече имъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе ѥже аще речете мънэ и азъ вамъ рекѫ коѥѭ властиѭ си творѭ.
25
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? крьщениѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловкэъ; они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть намъ по что убо не ѩшz ѥму вэры;
26
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. аще ли речемъ отъ чловэкъ боимъ сz народа вьси бо яко пророка имѫть иоана.
27
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. отъвэщавъше же исусови рекошz: не вэмъ. рече имъ и тъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ си творѭ.
28
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. Чьто же сz мънить вамъ: чловэкъ ѥтеръ имэ дъвэ чадэ и пришедъ къ прьвуу му рече: чzдо иди дьньсь дэлаи въ виноградэ моѥмь.
29
29
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. онъ же отъвэщавъ рече: не хощѫ. послэдь же раскаявъ сz иде.
30
30
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. и пристѫпль къ другуу му рече такожде. онъ же отъвэщавъ рече: азъ идѫ господи и не иде.
31
31
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. кы отъ обою сътвори волѭ отьчѫ; глаголашz ѥму: пьрвыи. глагола имъ исусъ: аминъ глаголѭ вамъ яко мытариѥ и любодэицz варяѭть вы въ царьствии божии.
32
32
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. приде бо иоанъ крьститель пѫтьмь правьдьнъмь и не ѩсте ѥму вэры. мытаре же и любодэицz ѩша ѥму вэрѫ. вы же видэвъше и не раскаясте сz послэдь ѩти ѥму вэрѫ.
33
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. Рече Gь притъчю сию. чlвкъ ѥтеръ бэ домовитъ. иже насади виноградъ. оплотъми и огради. ископа въ немь точило. и съзъда стълпъ. и въдастъ и дэлателемъ и отиде.
34
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. ѥгда же приде врэмz плодомъ. посъла рабы своя къ дэлателемъ. прияти плодъ ѥго.
35
35
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. и имъше дэлателе рабы ѥго. ового бишz ового же Uбишz. ового же камениѥмь побишz.
36
36
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. пакы посъла ины рабы мъножzишz пьрвыихъ. и сътворишz имъ то же.
37
37
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. послэдь же посъла къ нимъ сн7ъ свои гlz. Uсрамлzютьсz сн7а моѥго.
38
38
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. дэлателе же ѥгда Uзьрэшz сн7ъ рэшz въ себэ. сь ѥсть наслэдьникъ придэте и Uбиѥмы и. и Uдьржимъ достояниѥ ѥго.
39
39
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. и имъше и изведоша и вънъ из винограда и Uбишz и.
40
40
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? ѥгда же придеть ги7нъ винограда. чьто сътворить дэлателемъ симъ.
41
41
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. гlаша ѥмU зълыи зълэ погUбить я. и виноградъ прэдасть инэмъ дэлателемъ. иже въздадzть ѥмU плодъ въ врэмена своя.
42
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. гlа имъ iс7ъ. нэсте ли чьли николи же въ кънигахъ. камень ѥго же не врэдU сътворишя зиждющии. сь бысть. въ главU UгълU. t б7а бысть си. и ѥсть дивьна въ очию нашею.
43
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. сего ради глаголѭ вамъ яко отъиметь сz отъ васъ царьствиѥ божиѥ и дасть сz языку творzщууму плодъ ѥго.
44
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. и падыи на камене семь съкрушить сz а на нѥмьже падеть сътреть и.
45
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. и слышавъше архиереи и фарисеи притъчѫ ѥго разумэшz яко о нихъ глаголааше.
46
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. и ищѫще ѩти и убояшz сz народа понеже яко пророка имэяхѫ и.
Глава 22
Глава 22
1
1
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: Рече Gь притъчю сию.
2
2
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU.
3
3
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити.
4
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ.
5
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою.
6
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я.
7
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже.
8
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини.
9
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ.
10
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ.
11
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ.
12
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz.
13
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ.
14
14
Бо багато покликаних, та мало обраних. мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+.
15
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь.
16
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ.
17
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни.
18
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти.
19
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь.
20
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис? онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ.
21
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и.
22
22
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz.
23
23
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и
24
24
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
25
25
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ.
26
26
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. такожде въторыи и третии до седьмааго.
27
27
А після всіх померла і жінка. послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена.
28
28
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ.
29
29
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ.
30
30
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть.
31
31
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь:
32
32
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ.
33
33
І, чуючи, народ дивувався вченню Його. и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго.
34
34
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+.
35
35
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz.
36
36
Учителю, яка заповідь найбільша в законі? Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ.
37
37
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю.
38
38
Це є перша і найбільша заповідь. се естъ пьрвая и большия заповэдь.
39
39
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz.
40
40
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть.
41
41
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ.
42
42
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ.
43
43
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz.
44
44
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима.
45
45
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ.
46
46
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU.
Глава 23
Глава 23
1
1
Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, гlа iс7ъ народомъ. и Uченикомъ своимъ.
2
2
кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. гlz на мосэовэ селищи сэдошz кънижьници. и фарисэи.
3
3
Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. ибо ѥлико рекUть вамъ блюсти. и съблюдаите и творите. по дэломъ же ихъ не творите. гlють бо и не творzть.
4
4
Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. събирають же брэмена тzжькая. и Uдобь иосима. и въскладають на плешz члв7чьска. а пьрстъмь своимь нехотzще двигнUти ихъ.
5
5
Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. вьсz же дэла своя творzть. да видими бUдUть члв7кы. раширzють•е хранилищz своz и величzють подъметы. въ крилzя ризъ своихъ.
6
6
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; любzть же възлэгания на вечерzхъ. и прэжесэдания на съньмищихъ.
7
7
і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! нарицzтисz t члв7къ Uчителе.
8
8
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття. вы же не нарицzитесz t члв7къ Uчителе. ѥдинъ бо вашь ѥсть Uчитель х©ъ. вьси же вы братия ѥсте.
9
9
І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. и оц7z не нарицzите себе на земли. ѥдинъ бо вашь ѥсть оц7ь иже ѥсть на нб7сьхъ.
10
10
І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. ни нарицzитесz наставьници. яко наставьникъ вашь ѥдинъ ѥсть х©ъ.
11
11
Більший же з вас нехай буде вам слугою. а болии васъ бUдеть вамъ слUга.
12
12
Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться. а иже възнесетьсz съмэритьсz. и съмэрzисz възнесетсz.
13
13
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко затваряѥте царьствиѥ божие прэдъ чловэкы. вы бо не въходите ни въходzщиихъ оставляѥте вънити.
14
14
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. горе же вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко сънэдаѥте домы въдовиць и виноѭ далече молитвѫ творzще. сего ради приимете лише осѫждениѥ.
15
15
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. горе вамъ книгъчиѩ и фарисеи лицемэри яко прэходите море и сушѫ. сътворити ѥдиного пришельца и ѥгда бѫдеть творите и сына геонэ сугубэиша васъ.
16
16
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний. горе вамъ вожди слэпи глаголѭщеи: иже аще кльнеть сz црькъвиѭ ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz златъмь црькъвьныимь длъжьнъ ѥсть.
17
17
Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? буи и слэпи къто болѥи ѥсть злато ли ли црькы свzщаѭщия злато;
18
18
І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. и иже аще кльнеть сz олтарьмь ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz даръмь иже ѥсть врьху ѥго длжьнъ ѥсть.
19
19
Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? буи и слэпи чьто бо ѥсть болѥ даръ ли ли олтарь свzщаѩи даръ;
20
20
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. кльныи сz убо олътарьмь кльнеть сz имь и сѫщиимь врьху ѥго.
21
21
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. и кльныи сz црькъвиѭ кльнеть сz ѥѭ и живущиимь въ неи.
22
22
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. и кльныи сz небесемь кльнеть сz прэстолъмь божиѥмь и сэдzщиимъ на нѥмь.
23
23
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко отъдесzтьствуѥте мzтѫ и копръ и кµминъ и остависте тzжьшая закона сѫдъ и милость и вэрѫ. си же подобааше сътворити и тэхъ не оставити.
24
24
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! вожди слэпии оцэждаѭщеи мъшицѫ а вельбѫдъ поглъщаѭще.
25
25
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. горе вамъ кънижници и фарисеи лицемэри яко очищаѥте вънэшнѥѥ стькльници и блюду. ѫтрьѫду же сѫть плъни хыщения и нечистоты.
26
26
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. фарисею слэпе очисти прэжде вънѫтрьнѥѥ стькльници и блюду да бѫдеть и вънэшьнѥѥ има чисто.
27
27
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. горе вамъ кънижьници и фарисеи лицемэри яко подобите сz гробомъ повапьлѥномъ иже вънэѫду убо сѫть красьни вънѫтрьѫду же сѫть плъни костии мрьтвыихъ и вьсякоѩ нечистоты.
28
28
Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. тако и вы вънэѫду убо являѥте сz чловэкомъ правьдьни вънѫтрьѫду же ѥсте плъни лицемэрия и безакония.
29
29
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко зиждете гробы пророчьскыz и красите ракы правьдьныихъ
30
30
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. и глаголѥте: аще быхомъ были въ дьни отьць нашихъ не быхомъ убо были обьщьници имъ въ кръви пророкъ.
31
31
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. тэмь же сами съвэдэтельствуѥте о себэ яко сынове ѥсте избивъшиихъ пророкы.
32
32
І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. и вы напълняѥте мэрѫ отьць вашихъ.
33
33
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? змиѩ исчzдиѩ ехидьнова како убэжите сѫда геоньскааго;
34
34
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. сего ради. се азъ посылаю къ вамъ прbркы. и премUдрыи книжьникы. t нихъ. Uбиете и пропьнете. и t нихъ бисте на съньмищихъ вашихъ. и ижденете t града въ градъ.
35
35
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. да придеть на вы всzка кръвь правьдьна. проливаемая на землю. t кръве авеля правьдьнааго. до кръве захариа сн7а варахиина. ѥго же Uбісте межю цр7квью и олтаремь.
36
36
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. аминъ гlю вамъ. придUть всz си на родъ сь.
37
37
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! иерс7лме. иеrлме. избивъшия прbркы и камениѥмь побивающия. посъланыя къ тебе. колькраты въсхотэхъ. събьрати чада твоя. яко же събираѥть кокошь пътеньца своя подъ крилэ. и не въсхотэсте.
38
38
Ось лишається вам дім ваш пустий. се оставляѥтьсz вамъ. домъ вашь пUстъ.
39
39
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє! гlю бо вамъ. не имате мене видэти. дондеже ре?те блGнъ грzдыи въ имz гн7е дньѥ.
Глава 24
Глава 24
1
1
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. Въ оно+. пристUпишz Uченици къ iс7ви, показати ѥмU зъдания црк7вьная.
2
2
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано. онъ же tвэщавъ рече имъ. не видите ли вьсэхъ сихъ. аминъ гlю вамъ. не имать сьде остати камень на камени. иже не разоритьсz.
3
3
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? сэдzщю же ѥмѫ на горэ ѥлеоньсцэи. пристѫпишz къ немU Uченици его. ѥдиномU гlюще. повэжь намъ къгда си бUдUть. и чьто ѥсть знамениѥ твоѥго пришьствия. и коньчzниѥ вэка.
4
4
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, и tвэщавъ iс7ъ рече имъ. блюдэте сz никто же васъ да не прэльстить.
5
5
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. мънози бо придUть въ имz мое гlюще азъ ѥсмь х©ъ. и мъногы прэльстzть.
6
6
Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. Uслышати же имате брани. и слышаниѥ брани видите. не Uжасаитесz. подобаѥть Uбо вьсэмъ быти. нъ не тъгда ѥсть коньчина.
7
7
Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; въстанеть бо языкъ на языка. и црс7тво на црст7во. и бUдUть глади и пагUбы. и трUсъ по мэста.
8
8
усе ж це — лиш початок хвороб. вьсz же си начzло болэзни.
9
9
Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. тъгда прэдадzть вы на скьрбь. и Uбиють вы. и бUдете ненавидими вьсэми языкы. имене моѥго ради.
10
10
І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; и тъгда съблазнzтьсz мънози. и дрUгъ дрUга прэдасть. и възнена видить дрUгъ дрUга.
11
11
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; и мънози лъжни прbрци въстанUть. и прэльстzть мъногы.
12
12
і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. и за Uмъножениѥ безакониz. исzкнеть любы мъногыхъ.
13
13
Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. прэтьрпэвыи же до коньцz сп©етьсz.
14
14
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! и проповэсть сz се еваньгелиѥ царьствия по вьсеи вьселѥнэи въ съвэдэтельство вьсэмъ языкомъ и тъгда придеть коньчина.
15
15
Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — ѥгда же узьрите мрьзость запустэния реченѫѭ данилъмь пророкъмь стоѩщѫ на мэстэ свzтэ чьтыи да разумэваѥть.
16
16
тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. тъгда сѫщеи въ иудеи да бэгаѭть на горы
17
17
І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; и иже на кровэ да не сълазить възzти ѥже ѥсть въ храминэ ѥго.
18
18
і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. и иже на селэ такожде да не възвратить сz въспzть възzтъ ризъ своихъ.
19
19
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьнь.
20
20
Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, молите же сz да не бѫдеть бэгство ваше зимэ ни въ сѫботѫ.
21
21
бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. бѫдеть бо скърбь тъгда велика якаже нэсть была отъ начzла вьсего мира доселэ ни имать быти.
22
22
І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. и аще не бышz прэкратили сz ти дьниѥ не бы убо съпасла сz вьсяка плъть. за избьраныѩ же прэкратzть сz ти дьниѥ.
23
23
Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. тъгда аще къто вамъ речеть: се сьде христосъ или сьде. не имэте вэры.
24
24
Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. въстанѫть бо лъжии христи и лъжии пророци и дадzть знамения велия и чудеса яко прэльстити аще ѥсть възможьно избьраныz.
25
25
Ось Я наперед сказав вам. се прэжде рекохъ вамъ.
26
26
Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. аще же рекѫть вамъ: се въ пустыни ѥсть не изидэте. се въ кровэхь не имэте вэры.
27
27
Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. якоже бо млъния исходить отъ въстокъ и являѥть сz до западъ тако бѫдеть пришьствиѥ сына чловэчьскааго.
28
28
Бо де буде труп, там зберуться орли. идеже бо аще бѫдеть трупъ ту съберѫть сz орьли.
29
29
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. абиѥ же по скръби днии тэхъ слъньце мьрькнѥть и луна не дасть свэта своѥго и звэзды съпадѫть съ небесе и силы небесьныѩ двигнѫть сz.
30
30
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. и тъгда явить сz знамениѥ сына чловэчьскааго на небеси и тъгда въсплачѫть сz вься колэна земьская и узрzть сына чловэчьскааго идѫща на облацэхъ небесьныихъ съ силоѭ и славоѭ великоѭ.
31
31
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. и посълѥть ангелы своѩ съ гласъмь великъмь трѫбьныимь и съберѫть избьраныѩ ѥго отъ четырь вэтръ отъ коньць небесъ до коньць ихъ.
32
32
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. отъ смокъвьннцz же научите сz притъчи. ѥгда же уже вэя ѥѩ бѫдеть млада и листвиѥ прозzбнеть вэсте яко близъ ѥсть жzтва.
33
33
Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. такожде и вы ѥгда узьрите вься си вэдите яко близъ ѥсть при двьрьхъ. Рече г7ь.
34
34
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. аминъ гlю вамъ. яко не мимо идеть родъ сь. донъдеже вьсz бUдUть.
35
35
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. небо и землz мимо идеть. а словеса моя не мимо идUть.
36
36
Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. а о дн7и томь и о годинэ тои. никто же не вэсть. ни анGли небесьнии. тъкмо оц7ь мои ѥдинъ.
37
37
Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; яко же бо бысть въ дн7и ноѥвы. тако бUдеть въ дн7и сн7а члв7чьскааго.
38
38
бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, яко же бо бzхU въ дн7и прэже потопа. ѥдUще и пиюще. женzщесz и посагающе. до него же дн7е въниде нои въ ковьчегъ.
39
39
і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. и не очютишz донъдеже приде вода и възzтъ всz. тако бUдеть пришьствиѥ сн7а члв7чьскааго.
40
40
Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; тъгда два бUдета на селэ. ѥдинъ поимUть. а дрUгыи оставлzѥтьсz.
41
41
дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. двэ мелющи въ жьрнъвахъ ѥдина поѥмлетьсz. а дрUгая оставлzѥтьсz.
42
42
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. бъдите Uбо яко не вэсте въ кUю годинU ги7нъ вашь придеть.
43
43
Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. се же видите. яко аще бы видэлъ ги7нъ храмины. въ кUю стражю тать придеть бъдэлъ Uбо бы и не бы далъ подърыти храма своѥго.
44
44
Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. сего ради вы бUдэте готови. яко въ нь же не мьните часъ сн7ъ члв7чьскыи придеть.
45
45
Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? къто бо ѥсть вэрьныи рабъ и мѫдрыи ѥгоже поставить господь надъ домъмь своимь да дасть имъ въ врэмz пищѫ ихъ.
46
46
Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. блаженъ рабъ тъ ѥгоже пришьдъ господь свои обрzщеть тако творzща.
47
47
Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. аминь глаголѭ вамъ яко надъ вьсэмь имэниѥмь своимь поставить и.
48
48
Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, аще ли речеть зълыи рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: мудить господь мои прити.
49
49
і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — и начьнеть бити клеврэты своѩ эсти же и пити съ пияницами.
50
50
то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. придеть же господь раба того въ дьнь въ ньже не чаѥтъ и въ часъ въ ньже не вэсть
51
51
І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. и протешеть и полъма и чzсть ѥго съ лицемэры положить. ту бѫдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ.
Глава 25
Глава 25
1
1
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. Тъгда уподобить сz царьствиѥ небесьноѥ десzти дэвъ яже приимъшz свэтильникы своѩ изидошz противѫ жениху.
2
2
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. пzть же отъ нихъ бэ буи и пzть мѫдръ.
3
3
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. буѩѩ бо приимъшz свэтильникы своѩ не възzшz съ собоѭ ѥлея:
4
4
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. а мѫдрыѩ приѩша ѥлеи въ съсѫдэхъ своихъ съ свэтильникы своими.
5
5
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. мудzшту же жениху въздрэмашz сz вьсz и съпаахѫ.
6
6
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. полу нощи же въпль бысть: се женихъ грzдетъ исходите въ сърэтениѥ ѥму.
7
7
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. тъгда въсташz вьсz дэвы ты и украсишz свэтильникы своѩ.
8
8
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. а буѩѩ рекоша мѫдрыимъ: дадите намъ отъ ѥлеѩ вашего яко свътильници наши угасаѭть.
9
9
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. отъвэщашz же мѫдрыѩ глаголѭщz: еда како не достанеть вамъ и намъ. идэте же паче къ продающиимъ и купите себэ.
10
10
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. идѫщамъ же имъ купитъ приде женихъ и готовыѩ вънидошz съ нимь на бракъ и затворены бышz двьри.
11
11
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. послэдь же придошz и прочzѩ дэвы глаголѭщz: господи господи отъврьзи намъ.
12
12
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. онъ же отъвэщавъ рече: аминь глаголѭ вамъ: не вэдэ васъ.
13
13
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде. бъдите убо яко не вэсте дьни ни часа въ ньже сынъ чловэчьскыи придеть.
14
14
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: Якоже бо чловэкъ отъходz иже призъва своя рабы. и прэдасть имъ имэниѥ свое.
15
15
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. овомU дасть пzть таланътъ овомU же дъва. овомU же ѥдинъ. комUжьдо противU силэ своѥи. и отиде абиѥ.
16
16
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. шьдъ же приимыи. е7. таланътъ. дэла о нихъ. и приобрэте дрѫгUю. е7. таланътъ.
17
17
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. тако же иже. в7. приобрэте и дрUгая. в7.
18
18
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. а приимыи ѥдинъ. шьдъ раскопа землю и съкры сребро Gина своѥго.
19
19
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. по мънозэхъ врэменьхъ. приде Gи= рабъ тэхъ. и сътzзасz съ ними о словеси.
20
20
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. и пристUпль приимыи. е7. таланътъ. принесе дрUгUю. е7. таланътъ. гlz Gи. е7. таланътъ ми ѥси прэдалъ. се дрUгUю. е7. таланътъ прэобрэтохъ ими.
21
21
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. и рече ѥмU ги7нъ ѥго. добрыи рабе бlгыи вэрьнъ. о малэ бэ вэрьнъ. надъ мъногы тz поставлю. въниди въ радость Gа своего.
22
22
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. пристUпи же приимыи в7. таланъта и рече Gи. в7. таланъта ми ѥси прэдалъ. се дрUгая. в7. прэобрэтохъ има.
23
23
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. и рече ѥмU Gь. ѥго добрыи рабе бlгыи вэрьне. о малэ бэ вэрьнъ надъ мъногы тz поставлю въниди въ радость Gа своѥго.
24
24
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; пристѫпи же приимыи ѥдинъ таланътъ. и рече Gи вэдzхъ тz яко жестокъ ѥси члв7къ. жьнеши идеже не сэявъ. и събираѥши идеже не расточивъ.
25
25
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. и Uбоявъ сz. шьдъ съкрыхъ таланътъ твои въ земли. се имаши твоѥ.
26
26
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬; tвэщавъ же ги7нъ ѥго рече ѥмѫ. зълыи рабе лэнивыи. вэдzаше яко жьню идеже не сэявъ и събираю UдU же не расточихъ.
27
27
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. подобааше же ти въдати сребро моѥ. тържьникомъ и пришьдъ бо възzлъ Uбо быхъ своѥ съ лихвою.
28
28
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. възьмэте Uбо талантъ t нѥго. и дадите имUщюUмU десzть талантъ.
29
29
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. имUщюUмU бо. вьсьде дастьсz. и избUдеть. а t иеимUщаго же. и ѥже аще мьнитьсz имэти. възьметьсz отъ нѥго.
30
30
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! и не потребьнаго раба. въвьрзэте въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь. и скрьжьтъ зUбомъ.
31
31
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, егда придеть сн7ъ члв7чь. въ славэ своѥи. и вси с™ии анGли съ нимь. тъгда сzдеть на прэстолэ славы своѥя.
32
32
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. и съберUтьсz предъ нимь вси языци. и разлUчить я. дрUгъ t дрUга. яко же пастUхъ разлUчаѥть wвьца t кокозьлищь.
33
33
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. и поставить овьца одеснUю себе. а козлища о лэвUю.
34
34
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. тъгда речеть цrь сUщимъ одесную ѥго. придэте блн7ии оц7а моѥго. наслэдите Uготованоѥ вамъ. цrтво. t съложения мира всего.
35
35
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; възалкахъ бо сz и дасте ми ясти. въждадахъсz и напоисте мz. страньнъ бэхъ и въведосте мя.
36
36
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. нагъ и одэсте мz. болэхъ и посэтисте мене. въ тьмьници бэхъ и придосте къ мнэ.
37
37
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! тъгда tвэщають ѥмU правьдьнии гlюще. Gи къгда тz вэдэхомъ. алъчьна. и напитахомъ. или жажюща и напоихомъ.
38
38
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? къгда же тz видэхомъ страньна и въведохомъ тебе. или нага и одэхомъ тебе.
39
39
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? къгда же тz видэхомъ болzща. или въ тьмьници. и прідохомъ къ тебе.
40
40
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. tвэщавъ же цrь рече имъ. аминъ гlю вамъ. понѥже сътвористе ѥдиномU t сихъ братъ моихъ мьньшихъ. мнэ сътвористе.
41
41
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. тогда речеть и сUщимъ о лэвUю. идэте t мене проклzтии въ огнь вэчьныи. Uготованыи дияволU и англbмъ ѥго.
42
42
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; възалкахъ бо сz и не дасте ми ясти. въждадахъсz. и не напоисте мене.
43
43
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. страньнъ бэхъ и не въведосте мене. нагъ и не одэсте мене. больнъ бэхъ и въ тьмьници. и не посэтисте мене.
44
44
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? тъгда tвэщають и ти гlюще. Gи къгда тz видэхомъ алчюща. или жажюща. или страньна. или нага или больна. или въ тьмьници. и не послUжихомъ тебе.
45
45
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. тъгда tвэщаѥть имъ гlя. аминъ гlю вамъ. понѥже не сътвористе ѥдиномU t сихъ мьньшиихъ. ни мнэ сътвористе.
46
46
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. и tидUть ти въ мUкU вэчьнUю. а правьдьници въ животъ вэчьныи.
Глава 26
Глава 26
1
1
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: Рече Gь своимъ Uченикоұ.
2
2
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. вэсте яко по дъвою дн7ью пасха бUдеть. и сн7ъ члbвчь предастьсz на распzтиѥ.
3
3
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, тъгда събьрашасz архиереи. и книжьници. и старьци людьсции. въ дворъ архиереовъ. гlѥмааго каиафы.
4
4
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. и съвэтъ сътвориша. да iс7а льстью имуть. и Uбьють и.
5
5
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. гlаахU нъ не въ праздьникъ. да не мълва бUдеть въ людьхъ.
6
6
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, iс7U же бывъшю въ вифании. въ домU симона прокаженааго.
7
7
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. пристUпи къ нѥмU жена. имUщи алавастръ мvра драгааго. и възлья на главU ѥмU възлежащю.
8
8
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? видэвъше же Uченици ѥго. негодоваша гlюще. почто гыбэль си быc.
9
9
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. можаше бо се мvро продано быти на мнозэ. и въдати Uбогыимъ.
10
10
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. разUмэвъ же iс7 рече имъ. что трUдъ дэѥте женэ. дэло добро съдэла о мнэ.
11
11
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. вьсьгда бо Uбогыя имате съ собою. мене же не всегда имате.
12
12
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. възлиявъши бо си мvро се на тэло моѥ. на погребениѥ. мънэ сътвори.
13
13
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. аминъ гlю вамъ. идеже аще кде проповэстьсz. еванGлиѥ се. въ вьсемь мирэ. речетьсz и еже сътвори си. въ памzть ѥя.
14
14
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників тъгда шьдъ ѥдинъ t обою на десzте. нарицzѥмыи. июда искариотьскыи. къ архиереомъ
15
15
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. рече. что ми хощете дати. и азъ вамъ предамь ѥго. wни же поставиша ѥмU три десzте сребрьникъ.
16
16
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. и tтолэ искаше времене подобьна. да ѥго предасть.
17
17
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? въ пьрвыи же. дн7ь. опреснъкъ. пристUпиша Uченици. къ iс7U гlюще къ нѥмU. кде хочеши. Uготоваѥмъ ти ясти пасхU.
18
18
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. онъ же рече. идэте въ градъ къ оньсици. и рьцэте ѥмU. Uчитель гlть. времz моѥ близь ѥсть. U тебе сътворю пасхU съ Uченикы. своими.
19
19
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. и створиша Uченици ѥго. яко же повелэ имъ iс7. и Uготоваша пасхU.
20
20
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. вечерU же бывъшю. възлеже съ дъвэма на десzте Uченикама.
21
21
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. и ядUщемъ имъ рече. ам7нъ. гlю вамъ. яко ѥдинъ t васъ предасть мz.
22
22
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? и скьрбzаше зэло. начаша гlати ѥмU ѥдинъ къждо ихъ. еда азъ ѥсмь Gи.
23
23
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. онъ же tвэщавъ реч омочивыи съ мною въ соліло рUкою. тъ мz предасть.
24
24
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. сн7ъ же члв7чь идеть. яко же ѥсть писано w нѥмь. горе же члв7кU томU. имь же сн7ъ члв7чь предастьсz. добрэѥ ѥмU было бы. аще бы сz не родилъ члв7къ тъ.
25
25
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. tвэщавъ же июда предая ѥго рече. еда азъ ѥсмь равви. гlа ѥмU ты рече.
26
26
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. ядUщемъ же имъ. възьмъ iс7 хлэбъ. и бlгословестивъ преломи. и даяше Uченикомъ своимъ. и рече. приимэте и ядите. се ѥсть тэло моѥ.
27
27
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, и приҊмъ чашю. и хвалU въздавъ. дасть имъ гlя. пиите t нѥя вси.
28
28
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. се бо ѥсть кръвь моя. иовааго завэта. яже за многы проливаѥма. въ оставлѥниѥ грэховъ.
29
29
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. гlю же вамъ. яко не имамъ пити Uже t сего плода. виньнааго. до того дн7е. ѥгда пию съ вами ново. въ цр7ствэ оц7а моѥго.
30
30
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. и въспэвъше. изидоша въ горU елеоньскUю.
31
31
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. тъгда гlа имъ iс7. вси вы съблазнитесz о мнэ въ сию нощь. писано бо ѥсть. поражю пастUха. и разидUтьсz овьца стадьныя.
32
32
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. по въскрьсении же моѥмь. варzю васъ въ галилеи.
33
33
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. tвэщавъ же петръ рече ѥмU. аще и вси съблазнzтьсz о тобэ. азъ николи же съблажьнюсz.
34
34
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. рече же ѥмU iс7. ам7нъ гlю тебе. яко въ сию нощь. преже даже кUръ не въспоѥть. тришьдU tвьржешисz мене.
35
35
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. гlа ѥмU петръ. аще ми сz лUчить съ тобою Uмерети. не tвьргUсz тебе. тако же и вси Uченици рекоша.
36
36
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. тъгда приде съ ними iс7. въ вьсь нарицаѥмую. геfсимани. и гlа Uченікомъ. сzдэте тU. дондеже шьдъ помолюсz тамо.
37
37
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. и поимъ петра и оба сн7а зеведеова. и нача скьрбэти и тUжити.
38
38
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. тъгда гlа имъ iс7ъ. прискьрбьна ѥсть дш7а моя до съмьрти. пребUдэте сьде. и бъдите съ мною.
39
39
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. и прешьдъ мало паде ниць. молzсz и гlя. о§е мои. аще възможьно ѥсть. да преминеть t мене чаша си. обаче не яко же азъ хочю. нъ яко же ты.
40
40
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? и гlа петрови. тако ли не могосте. ѥдиного часа побъдэти съ мною.
41
41
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. бъдите и молитесz. да не вънидете въ напасть. д¦ь бо предьмысливъ. а плъть немощьна.
42
42
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. пакы вътороѥ шьдъ. помолисz гlя. оч7е мои аще не можеть си чаша минUти t мене. Аще не испию ѥя. бUди воля твоя.
43
43
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. и пришьдъ пакы обрэте я съпzща. бzхU бо очи ихъ. отzжьчалэ.
44
44
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. и оставль я. пакы шьдъ помолисz. третиѥѥ то же слово рекъ.
45
45
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. тъгда приде къ Uченикомъ гlя имъ. съпите проче и почиваите. се приближисz чаc. и сн7ъ члв7чь предаѥтьсz. въ рUкы грэшьникъ.
46
46
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. Въстанэте поидэмъ. се бо приближисz предаяи мz.
47
47
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. и ѥще ѥмU гlющю. се июда t одинъ t обою надесzте. приде. и съ нимь народъ многъ. съ орUжиѥмь и посохы. t архиереи. и t старьць людьскыихъ.
48
48
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. а предаяи ѥго дасть имъ знамениѥ гlя. ѥго же аще лобъжю. тъ ѥсть имэте ѥго.
49
49
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. и абиѥ пристUпль къ iс7U рече ѥмU. радUисz рави. и облобыза ѥго.
50
50
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. iс7 же рече ѥмU. дрUже на нѥ же ѥси пришьлъ. тъгда пристUпльше възложиша рUцэ на iс7а. и яша ѥго.
51
51
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. и ѥдинъ t сUщиихъ съ iс7мь. простьръ рUкU. изньзе ножь свои. и Uдари раба архиереова. и tрэза ѥмU Uхо.
52
52
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; тъгда гlа ѥмU iс7. възврати ножь свои. въ мэсто своѥ. вьси бо и възьмъшеи ножь. ножьмь Uмирають.
53
53
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? или мьнить ти сz. яко не могU нынэ. Uмолити оц7а своѥго. и приставить ми вzще. дъвою надесzте легеонъ ан7глъ.
54
54
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? како Uбо съконьчаютьсz книгы. яко тако подобаше быти.
55
55
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. въ тъ часъ рече iс7 народомъ. яко же на разбоиника изидосте. съ орUжиѥмь и посохы. яти мене. по всz дн7и съ вами сэдzахъ. Uча въ цр7кви и не ясте мене
56
56
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. се же все быc да събUдUтьсz книгы прbрчьскы. тъгда Uченици вси оставльше ѥго бэжаша.
57
57
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. они же имъше iс7а. ведоша къ каиафэ. архиереови. идеже книжьници и старьци събьрашасz.
58
58
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. петръ же въ слэдъ ѥго идzаше. издалеча. до двора архиереова. и въшьдъ въ дворъ сэдzаше съ слUгами. да видить коньчинU.
59
59
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, архиереи же и старьци. и съборъ вьсь. искаахU лъжа съвэдэтельства на iс7а. яко да Uморzть ѥго.
60
60
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки и не обрэтоша. и многомъ лъжемъ съвэдэтелѥмъ. пристUпльшемъ не обрэтоша. послэди же пристUпльша два лъжесъвэдетеля
61
61
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. рекоста. сь рече могU разорити цр7квь б9ию. и трьми дн7ьми създати ю.
62
62
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? и въставъ архиереи рече ѥмU. ничто же ли не tвэщаваѥши. что сии на тz съвэдэтельствUють.
63
63
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? iс7 же мълчааше. и tвэщавъ архиереи рече ѥмU. заклинаю тz. бм7ь живыимь. да намъ речеши. Аще ты ѥси ¦с сн7ъ б9ии.
64
64
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. гlа ѥмU iс7. ты рече. обаче гlю вамъ. tселэ Uзьрите сн7а члbвчьска. сэдzща wдеснUю силы. и идUща на облацэхъ нбс7ьскыихъ.
65
65
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! тъгда архиереи. растьрза ризы своя. гlя. яко хUлU рече. что ѥще требUѥмъ съвэдэтель. се нынэ слышасте хUлU ѥго.
66
66
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. что сz вамъ мьнить. они же tвэщавъше рекоша. повиньнъ съмьрти ѥсть.
67
67
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках тъгда запльваша лице ѥмU. и пакости ѥмU дэяша. ови же заUшиша ѥго.
68
68
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? гlюще прорьци намъ хcе. кто ѥсть Uдаривыи тz.
69
69
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. петръ же вънэ сэдzаше на дворэ. и пристUпи къ нѥмU ѥдина рабыни гlющн. и ты бэ съ исUсъмь. галилеискыимь.
70
70
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. онъ же tвьржесz. предъ всэми гlя. не вэдэ что гlѥши.
71
71
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. ишьдъшю ѥмU въ врата. Uзрэ ѥго дрUгая. и гlа имъ. тU и сь бэ члв7къ. съ iс7ъмь назарzнинъмь.
72
72
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. и пакы tвьржесz съ клzтвою. яко не знаю члв7ка.
73
73
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. не по мъногU же. пристUпльше стоящеи. рекоша петрови. въ истинU и ты t нихъ ѥси. бэсэда бо твоя яви тz творить.
74
74
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. тогда начать ротитисz и клzтисz. яко не знаю члв7ка. и абиѥ кUръ възгласи.
75
75
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. и помzнU петръ. гlъ iс7овъ. иже рече ѥмU. яко преже даже кUръ не въспоѥть. трішьдU tвьржешисz. и ішьдъ вънъ. плакасz горько.
Глава 27
Глава 27
1
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. UтрU же бывъшю. съвэтъ сътвориша. всi архіереи. и старьци людьскыи на исUса. яко да Uбьють ѥго.
2
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю. и съвzзавъше ѥго ведоша. и предаша ѥго. поньтьскUUмU пилатU игемонU.
3
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, тъгда видэ июда. предавыи ѥго. яко осUдиша и. раскаявъсz възврати. l. сребрьникъ. архиереwмъ. и старьцемъ
4
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. гlя. съгрэшихъ предавъ кръвь неповиньнU. они же рекоша. чьто ѥсть намъ. ты Uзьриши.
5
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. и повьргъ въ цр7ькви. сребрьникы. tиде и шьдъ Uдависz.
6
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. архиереи же възьмъше сребро рекоша. не достоино ѥсть. въложити ѥго въ кbровонъ. понѥже цэна кръве ѥсть.
7
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. съвэтъ же сътворьше кUпиша имь село скUдэльниче. въ погребеньѥ страньныимъ.
8
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. тэмь же наречесz село то. село кръви до сего дн7е.
9
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, тъгда събыстьсz. реченое прbркмь. иеремиемь гlющемь. и прияша. l. сребрьникъ. цэнU цэнѥнааго. ѥго же цэниша. t сн7въ изlвъ.
10
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь. и даша я. на селэ скUдэльничи. яко же съказа мнэ Gь.
11
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. iс7 же ста предь игемонъмь. и въпроси ѥго игемонъ гlя. ты ли ѥси цrь июдеискъ. iс7 же рече ѥмU. ты гlѥши.
12
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. и егда гlаахU на нь. архиереи. и старьци. ничто же не tвэщаваше.
13
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? тъгда гlа ѥмU пилатъ. не слышиши ли колико на тz съвэдэтельствUють.
14
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. и не tвэща ѥмU. ни къ ѥдиномU гlU. яко дивитисz игемонU зэло.
15
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. на всzкъ же дн7ь великъ. обычаи бэ игемонU. tпUщати народU. ѥдиного съвzзьня ѥго же хотzхU.
16
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. имаше же тъгда. съвzзъня нарочита. нарицаѥма варава.
17
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? събравъшемъ же сz имъ. рече имъ пилатъ. кого хочете t обою. tпUщю вамъ. варавU ли. или iс7а. нарицаѥмааго х©а.
18
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі. вэдаше бо. яко зависти ради предаша ѥго.
19
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. сэдzщю же ѥмU на сUдищи. посла къ нѥмU жена своя гlющи. ничто же тобэ. и правьдьникU томU. много бо пострадахъ днcь. въ сънэ ѥго ради.
20
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. архиереи же и старьци. наUстиша народы. да испросzть варавU. iс7а же да погUбzть.
21
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. tвэщавъ же игемонъ ре? имъ. кого хощете t обою да tпUщю вамъ. они же рекоша варавU.
22
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. гlа имъ пилатъ. что же сътворU. iс7U нарицаѥмU х7U. гlаша вси. да распzтъ бUдеть.
23
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. игемонъ же рече имъ. что же зло створи. они же излнха въпьяхU гlюще. да распzтъ бUдеть.
24
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. видэвъ же пилатъ. яко ничто же не Uспэѥть. нъ паче мълва бываѥть. приимъ водU. Uмы рUцэ. преда народомъ гlю. неповнньнъ ѥсмь t кръви сего правьдьника. вы Uзрите.
25
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. и tвэщавъше вси людиѥ рекоша. кръвь ѥго на насъ и на чадэхъ нашихъ.
26
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. тъгда tпUсти имъ варавU. iс7а же бивъ преда имъ. да ѥго распьнUть.
27
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів тъгда воинн игемонови поимъше iс7а на сUдищи. събьраша на нь всю спирU.
28
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; и съвлекоша ѥго. хламидою чьрвлѥною wдэша ѥго.
29
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! и исплетъше вэньць t тьрния. възложиша на главU ѥго. и тръсть въ десницю ѥго. и поклоньшесz на колэнU предъ нимь. рUгахUсz ѥмU гlюще. радUисz цrю иUдеискъ.
30
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. и пльвавъше на нь възаша тръсть. и бияхU ѥго по главэ.
31
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго хламидU. и облекоша ѥго въ рызы своя. и ведоша и на распzтьѥ.
32
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. исходzще же. wбрэтоша члbвка. кµринеиска. имьньмь симона. семU задэша понести крьc ѥго.
33
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, и пришьдъше на мэсто. нарицаѥмоѥ голъгоfа. ѥже гlѥтьсz лъбово мэсто.
34
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. даша ѥмU пити оцьтъ съ зълчью съмэшенъ. и въкUшь не хотzше пити.
35
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; распьнъше же ѥго. раздэлиша ризы ѥго. метавъше жребья.
36
36
І, сидячи, стерегли Його там. и сэдъше стрежахU ѥго тU.
37
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. и положиша надъ главою ѥго. винU написанU. се ѥсть цrь иUдеискъ.
38
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. тъгда распzша съ нимь два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а ѥдиного wшююю.
39
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми мимоходzщеи же хUлzхU ѥго покывающе главами своими.
40
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. и гlюще. Uа. разарzяи цр7ькъвь. и трьми дн7ьми съзидая. сп7си себе. аще сн7ъ б9ии ѥси. сълэзи съ кр7ста.
41
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: тако же и архиереи. рUгающесz съ книжьникы. и старьци и фарисеи гlаахU.
42
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; ины сп7се. да себе ли не можеть съпасти. аще цrь из7лвъ ѥсть. да сълэзеть нынэ съ кр7ста. и вэрU имемъ ѥмU.
43
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. Uпова на б7а. да избавить ѥго нынэ. аще хощеть. ѥмU. рече бо яко сн7ъ б9ии ѥсмь.
44
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його. тако же и разбоиника. распzтая съ нимь. поношаста ѥмU.
45
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. t шестаго же чаc. тьма быc по всеи земли. до девzтааго чаc.
46
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? при девzтэмь же часэ. възпи iс7 гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть. боже б9е мои въскUю мя ѥси оставилъ.
47
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. нэции же t стоящиихъ тU. слышавъше гlаахU. яко илию зоветь.
48
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. абиѥ текъ ѥдинъ t нихъ. и приимъ гUбU. и испълнивъ оцьта. възньзъ на тръсть. напаяше ѥго.
49
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. а прочии гlаахU. остани да видимъ. аще придеть илия. да сп©ть ѥго. дрUгыи же приимъ копиѥ. прободе ѥмU ребра. и изиде вода и кръвь.
50
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. iс7 же пакы възъпи глаcмь. великъмь. испUсти д¦ъ.
51
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; и се запона црк7вьная раздрасz. t вышьняаго края. до нижьняаго. на дъвоѥ. и земля потрzсесz. и камениѥ распадесz.
52
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли и гроби tвьрзошасz. и многа тэлеса. почивающиихъ с™ыихъ. въсташа.
53
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. и ишьдъше из гробъ. по въскр©ении ѥго. вънидоша въ с™ыи градъ. и явишасz многомъ.
54
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. сътьникъ же иже бzхU съ нимь. стрегUще iс7а. видэвъше же трUсъ. и бывъшая Uбояшасz зэло гlюще. въистинU сн7ъ б9ии сь бэ.
55
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; бzхU же тU жены мъногы. издалеча зрzще. яже идоша по iс7э t галилеа. слUжаще ѥмU.
56
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих. въ нихъ же бэ. мария магдалыни. и мария и ияковля. иосиина м™и. и м™и сн7U зеведеовU.
57
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. поздэ же бывъшю. приде члв7къ богатъ t аримаfиа. именьмъ иосифъ. иже и Uчисz U iс7а.
58
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. съ пристUпи къ пилатU и испроси тэло iс7во. пилатъ же повелэ дати тэло iс7во.
59
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею и примъ тэло иосифъ. обитъ ѥ плащаницею чистою.
60
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. и положи ѥ. въ новэмь своѥмь гробэ. иже исэче въ камени. и възваливъ камень великъ. на двьри гроба tиде.
61
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу. бэ же тU мария магдалыни. и дрUгая мария сэдzще прzмо гробU.
62
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата На Uтрья ѥже ѥсть по пzтъцэ. събрашасz архиереи и старьци къ пилатU.
63
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. гlюще. Gи помzнUхомъ. яко льсть онъ рече. еще сыи живъ. по трьхъ дн7ьхъ въстанU.
64
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. повели Uбо Uтвьрдити гробъ. до третияго дн7е. еда како пришьдъше Uченици ѥго нощию. UкрадUть ѥго и рекUть людьмъ. въста t мьртвыихъ. и бUдеть послэдьняя льсть. горьши пьрвыя.
65
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. рече же имъ пилатъ. имате кUстодию. шьдъше Uтвьрдите яко же вэсте.
66
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать. они же шьдъше. Uтвьрдиша гробъ. знаменавъше съ кUстодиѥю.
Глава 28
Глава 28
1
1
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. В ъ вечеръ сUботьныи. світающе. въ пьрвUю сUботU приде мария магдалыни. и дрUгая мария. видэтъ гроба.
2
2
І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. и се быc трусъ великъ. анGлъ бо гн7ь. съшьдъ съ нб7се. и пристUпль tвали камень tдвьри гроба. и сэдzше на нѥмь.
3
3
Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. бэ же зракъ ѥго яко мълнья. и одэниѥ ѥго бэло яко снэгъ.
4
4
Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; t страха же ѥго. сътрzсоша же сz стрегUщеи. и быша яко мьртви.
5
5
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. tвэщавъ же анGлъ. рече женама. не боитасz вы. вэмь бо я iс7а распzтаго ищета.
6
6
Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. нэc сьде. въста яко же рече. придэта видэта мэста. идеже лежалъ Gь.
7
7
І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. и скоро шьдъше. рьцэта Uченикомъ ѥго. яко въста t мьртвыихъ. и се варzѥть васъ въ галилеи. тU и Uзрите. се же рэхъ вама.
8
8
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його. и tшьдъше. скоро t гроба. съ страхъмь и радостию. великою. текосте възвэститъ. Uченикомъ ѥго.
9
9
Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. и ѥгда идzста. възвэститъ Uченикомъ ѥго. и се iс7 сърэте я гlя. радUитасz. онэ же пристUпльши. ястасz за нозэ ѥго. и поклонистасz ѥмU.
10
10
Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. тъгда гlа има iс7 не боитасz. идэта възвэстита. братии моѥи. да идUть въ галилею. и тU мя видzть.
11
11
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. идUщема же има. се нэции t кUстодия. пришьдъше въ градъ. възвэстиша архиереомъ. всz бывъшая.
12
12
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам и събрашасz старьци. съвэтъ же сътворьше. сребро много даша воиномъ.
13
13
і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. гlюще. рьцэте яко Uченици ѥго. нощию пришьдъше Uкрадоша и. намъ съпzщемъ.
14
14
І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. да аще се Uслышано бUдеть. U игемона. мы Uтолимъ ѥго. и васъ бес печали сътворимъ.
15
15
Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня. они же приимъше сребро. сътвориша. яко же наUчени быша. и пронесесz слово се. въ иUдеихъ до сего. дн7е.
16
16
А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. Единыи же на десzте Uченикъ. идоша въ галилею въ горU. идеже повелэ имъ iс7ъ.
17
17
І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. и видэвъше и поклонишасz ѥмU. ови же UсUмнэшасz.
18
18
І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. и пристUпль iс7 рече имъ гlя. дана ми ѥсть всzка власть. на небеси и на земли.
19
19
Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, шьдъше Uбо наUчите всz языкы. кр7стzще ѩ въ имz оц7а и сн7а и с™го д¦а.
20
20
навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. Uчаще я блюсти всz ѥлико заповэдахъ вамъ. и се азъ съ вами ѥсмь въ всz дн7и. до съконьчания вэкU амн7ъ.

← Книга пророка Малахiї
Євангеліє від Марка →
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.