Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Порівняти:

Глава 12
Глава 12
1
1
И нача́тъ и́мъ въ при́тчахъ глаго́лати: віногра́дъ насади́ человѣ́къ, и огради́ опло́томъ, и ископа́ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и предаде́ єго́ тяжа́телемъ , и отъи́де. (Зач. 53) І нача́т їм в при́тчах глаго́лати: виногра́д насади́ челові́к, і огради́ опло́том, і іскопа́ точи́ло, і созда́ столп, і предаде́ єго́ тяжа́телем [ді́лателем], і оти́де.
2
2
И посла́ къ тяжа́телемъ во вре́мя раба́, да от тяжа́тель пріи́метъ от плода́ віногра́да: І посла́ к тяжа́телем во вре́м'я раба́, да от тяжа́тель при́йметь от плода́ виногра́да;
3
3
они́ же є́мше єго́ би́ша и отосла́ша тща́. они́ же є́мше єго́ би́ша і отосла́ша тща.
4
4
И па́ки посла́ къ ни́мъ друга́го раба́: и того́ ка́меніємъ би́вше, проби́ша главу́ єму́ и посла́ша безче́стна. І па́ки посла́ к ним друга́го раба́; і того́ ка́менієм би́вше, проби́ша главу́ єму́ і посла́ша безче́стна.
5
5
И па́ки ино́го посла́: и того́ уби́ша: и мно́ги и́ны, о́вы у́бо бію́ще, о́вы же убива́юще. І па́ки іно́го посла́, і того́ уби́ша; і мно́гі і́ни, о́ви у́бо бію́ще, о́ви же убива́юще.
6
6
Єще́ у́бо єди́наго сы́на имѣ́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ и того́ къ ни́мъ послѣди́, глаго́ля, я́ко усрамя́тся сы́на моєго́. Єще́ у́бо єди́наго си́на імі́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ і того́ к ним посліди́, глаго́ля, я́ко усрам'я́ться си́на моєго́.
7
7
О́ни же тяжа́теле рѣ́ша къ себѣ́, я́ко се́й є́сть наслѣ́дникъ: пріиди́те, убіє́мъ єго́, и на́ше бу́детъ наслѣ́дствіє. О́ні же тяжа́теле рі́ша к себі́: я́ко сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, і на́ше бу́деть наслі́дствіє.
8
8
И є́мше єго́ уби́ша и изверго́ша єго́ во́нъ изъ віногра́да. І є́мше єго́ уби́ша і ізверго́ша єго́ вон із виногра́да.
9
9
Что́ у́бо сотвори́тъ госпо́дь віногра́да? Пріи́детъ и погуби́тъ тяжа́тели и да́стъ віногра́дъ инѣ́мъ. Что у́бо сотвори́ть госпо́дь виногра́да? При́йдеть і погуби́ть тяжа́телі і дасть виногра́д іні́м.
10
10
Ни Писа́нія ли сего́ чли́ єсте́: ка́мень, єго́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла: Ні Писа́нія ли сего́ чли єсте́: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла:
11
11
от Го́спода бы́сть сіє́, и є́сть ди́вно во о́чію на́шею? от Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію на́шею?
12
12
И иска́ху Єго́ я́ти, и убоя́шася наро́да: разумѣ́ша бо, я́ко къ ни́мъ при́тчу рече́: и оста́вльше Єго́ отидо́ша. І іска́ху Єго́ я́ти, і убоя́шася наро́да, разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу рече́; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
13
13
И посла́ша къ Нему́ нѣ́кія от фарісе́й и иродіа́нъ, да Єго́ обольстя́тъ сло́вомъ. (Зач. 54) І посла́ша к Нему́ ні́кия от фарисе́й і іродіа́н, да Єго́ обольстя́ть сло́вом.
14
14
Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ єси́ и не ради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́ковъ, но вои́стинну пути́ Бо́жію учи́ши: досто́итъ ли кинсо́нъ ке́сареви да́ти, или́ ни́? Да́мы ли, или́ не да́мы? Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́ і не ради́ши ні о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ челові́ков, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши; досто́їть ли кинсо́н ке́сареві да́ти, іли́ ні? Да́ми ли, іли́ не да́ми?
15
15
О́нъ же вѣ́дый и́хъ лицемѣ́ріє, рече́ и́мъ: что́ Мя искуша́єте? Принеси́те Ми́ пѣ́нязь, да ви́жу. Он же ві́дий їх лицемі́ріє, рече́ ім: что М'я іскуша́єте? Принесі́те Мі пі́нязь, да ви́жу.
16
16
Они́ же принесо́ша. И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ сі́й и написа́ніє? Они́ же рѣ́ша Єму́: ке́саревъ. Они́ же принесо́ша. І глаго́ла їм: чий о́браз сій і написа́ніє? Они́ же рі́ша Єму́: ке́сарев.
17
17
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: воздади́те ке́сарева ке́сареви и Бо́жія Богови. И чуди́шася о Не́мъ. І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: воздаді́те ке́сарева ке́сареві і Бо́жия Бо́гові. І чуди́шася о Нем.
18
18
И пріидо́ша саддуке́є къ Нему́, и́же глаго́лютъ воскресе́нію не бы́ти: и вопроси́ша Єго́, глаго́люще: (Зач. 55) І прийдо́ша саддуке́є к Нему́, і́же глаго́лють воскресе́нію не би́ти; і вопроси́ша Єго́, глаго́люще:
19
19
Учи́телю, Моисе́й написа́ на́мъ, я́ко а́ще кому́ бра́тъ у́мретъ и оста́витъ жену́, а ча́дъ не оста́витъ: да по́йметъ бра́тъ єго́ жену́ єго́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́ту своєму́. Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам, я́ко а́ще кому́ брат у́мреть і оста́вить жену́, а чад не оста́вить, да по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́ту своєму́.
20
20
Се́дмь бра́тій бѣ́: и пе́рвый поя́тъ жену́ и умира́я не оста́ви сѣ́мене: Се́дьм бра́тій бі: і пе́рвий поя́т жену́ і умира́я не оста́ви сі́мене;
21
21
и вторы́й поя́тъ ю́ и у́мре, и ни то́й оста́ви сѣ́мене: и тре́тій та́кожде: і втори́й поя́т ю і у́мре, і ні той оста́ви сі́мене; і тре́тій тако́жде;
22
22
и поя́ша ю́ се́дмь и не оста́виша сѣ́мене: послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́. і поя́ша ю седьм і не оста́виша сі́мене; посліди́ же всіх у́мре і жена́.
23
23
Въ воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снутъ, кото́рому и́хъ бу́детъ жена́: се́дмь бо имѣ́ша ю́ жену́. В воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снуть, кото́рому їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
24
24
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не вѣ́дуще Писа́нія, ни си́лы Бо́жія? І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия?
25
25
Єгда́ бо изъ ме́ртвыхъ воскре́снутъ, ни же́нятся, ни посяга́ютъ, но су́ть я́ко а́нгели на небесѣ́хъ: Єгда́ бо із ме́ртвих воскре́снуть, ні же́няться, ні посяга́ють, но суть я́ко а́нгели на небесі́х;
26
26
о ме́ртвыхъ же, я́ко востаю́тъ, нѣ́сте ли чли́ въ кни́гахъ Моисе́овыхъ, при купинѣ́ я́ко рече́ єму́ Бо́гъ, глаго́ля: А́зъ Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Ісаа́ковъ и Бо́гъ Іа́ковль? о ме́ртвих же, я́ко востаю́ть, ні́сте ли чли в кни́гах Моїсе́йових, при купині́ я́ко рече́ єму́ Бог, глаго́ля: Аз Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль?
27
27
Нѣ́сть Бо́гъ ме́ртвыхъ, но Бо́гъ живы́хъ: вы́ у́бо мно́го прельща́єтеся. Ність Бог ме́ртвих, но Бог живи́х; ви у́бо мно́го прельща́єтеся.
28
28
И присту́пль єди́нъ от кни́жникъ, слы́шавъ и́хъ стяза́ющихся и ви́дѣвъ, я́ко до́брѣ отвѣща́ и́мъ, вопроси́ Єго́: ка́я є́сть пе́рвая всѣ́хъ за́повѣдій? (Зач. 56) І присту́пль єди́н от кни́жник, сли́шав їх стяза́ющихся і ви́дів, я́ко до́брі отвіща́ їм, вопроси́ Єго́: ка́я єсть пе́рвая всіх за́повідій?
29
29
Іису́съ же отвѣща́ єму́: я́ко пе́рвѣйши всѣ́хъ за́повѣдій: слы́ши, Изра́илю, Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ Госпо́дь єди́нъ є́сть: Ісу́с же отвіща́ єму́: я́ко пе́рвійши всіх за́повідій: сли́ши, Ізра́їлю, Госпо́дь Бог ваш Госпо́дь єди́н єсть;
30
30
и возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всѣ́мъ се́рдцемъ твои́мъ, и все́ю душе́ю твоє́ю, и всѣ́мъ умо́мъ твои́мъ, и все́ю крѣ́постію твоє́ю: сія́ є́сть пе́рвая за́повѣдь. і возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і всім умо́м твої́м, і все́ю крі́постію твоє́ю, — сія́ єсть пе́рвая за́повідь.
31
31
И втора́я подо́бна є́й: возлю́биши бли́жняго своєго́ я́ко са́мъ себе́. Бо́лшая сею́ и́на за́повѣдь нѣ́сть. І втора́я подо́бна єй: возлю́биши бли́жняго своєго́, я́ко сам себе́. Бо́льшая сею́ і́на за́повідь ність.
32
32
И рече́ Єму́ кни́жникъ: до́брѣ, Учи́телю, вои́стинну ре́клъ єси́, я́ко єди́нъ є́сть Бо́гъ, и нѣ́сть и́нъ ра́звѣ Єго́: І рече́ Єму́ кни́жник: до́брі, Учи́телю, воі́стину рекл єси́, я́ко єди́н єсть Бог, і ність ін ра́зві Єго́;
33
33
и є́же люби́ти Єго́ всѣ́мъ се́рдцемъ, и всѣ́мъ ра́зумомъ, и все́ю душе́ю, и все́ю крѣ́постію: и є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лѣ є́сть всѣ́хъ всесожже́ній и же́ртвъ. і є́же люби́ти Єго́ всім се́рдцем, і всім ра́зумом, і все́ю душе́ю, і все́ю крі́постію; і є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лі єсть всіх всесожже́ній і жертв.
34
34
Іису́съ же ви́дѣвъ, я́ко смы́сленно отвѣща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жія. И никто́же смѣ́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти. Ісу́с же ви́дів, я́ко сми́сленно отвіща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жия. І нікто́же смі́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти.
35
35
И отвѣща́въ Іису́съ глаго́лаше, учя́ въ це́ркви: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Христо́съ Сы́нъ є́сть Дави́довъ? І отвіща́в Ісу́с глаго́лаше, учя́ в це́ркві: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Христо́с Син єсть Дави́дов?
36
36
То́й бо Дави́дъ рече́ Ду́хомъ Святы́мъ: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеви моєму́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твои́ма. Той бо Дави́д рече́ Ду́хом Святи́м: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ о десну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
37
37
Са́мъ у́бо Дави́дъ глаго́летъ Єго́ Го́спода: и отку́ду Сы́нъ єму́ є́сть? И мно́гъ наро́дъ послу́шаше Єго́ въ сла́дость. Сам у́бо Дави́д глаго́леть Єго́ Го́спода: і отку́ду Син єму́ єсть? І мног наро́д послу́шаше Єго́ в сла́дость.
38
38
И глаго́лаше и́мъ во уче́ніи Своє́мъ: блюди́теся от кни́жникъ, хотя́щихъ во одѣя́ніихъ ходи́ти, и цѣлова́нія на то́ржищихъ, (Зач. 57) І глаго́лаше їм во уче́ніії Своє́м: блюді́теся от кни́жник, хотя́щих во одія́ніїх ходи́ти, і цілова́нія на то́ржищих,
39
39
и преждесѣда́нія на со́нмищихъ, и первовозлежа́нія на ве́черяхъ: і преждесіда́нія на со́нмищих, і первовозлежа́нія на ве́черях:
40
40
пояда́юще до́мы вдови́цъ и непщева́ніємъ надо́лзѣ моля́щеся, сі́и пріи́мутъ ли́шшеє осужде́ніє. пояда́юще до́ми вдови́ць і непщева́нієм надо́лзі моля́щеся, сі́ї при́ймуть ли́шшеє осужде́ніє.
41
41
И сѣ́дъ Іису́съ пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́дъ ме́щетъ мѣ́дь въ сокро́вищноє храни́лище. И мно́зи бога́тіи вмета́ху мно́га. І сід Ісу́с пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́д ме́щеть мідь в сокро́вищноє храни́лище. І мно́зі бога́тії вмета́ху мно́га.
42
42
И прише́дши єди́на вдови́ца убо́га, вве́рже ле́птѣ двѣ́, є́же є́сть кодра́нтъ. І прише́дши єди́на вдови́ця убо́га, вве́рже ле́пті дві, є́же єсть кодра́нт.
43
43
И призва́въ ученики́ Своя́, рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вдови́ца сія́ убо́гая мно́жає всѣ́хъ вве́рже вмета́ющихъ въ сокро́вищноє храни́лище: І призва́в ученики́ Своя́, рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже вмета́ющих в сокро́вищноє храни́лище,
44
44
вси́ бо от избы́тка своєго́ вверго́ша: сія́ же от лише́нія своєго́ вся́, єли́ка имѣ́яше, вве́рже, все́ житіє́ своє́. всі бо от ізби́тка своєго́ вверго́ша, сія́ же от лише́нія своєго́ вся, єли́ка імі́яше, вве́рже, все житіє́ своє́.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт