|
Глvа, и~”
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И$ въ то'и дн~ь цр~ь а^ртаће'рћъ дарова е^сџи'ри, е^ли'ка бяхђ а^манова вра'га і^ё^де'иска” и^ мардохе'и призва'нъ быs къ цр~ю. повњ'да б^о е^сџи'ръ ја%ко сро'дникъ е^сть е'и.
|
У той день цар Артаксеркс віддав цариці Есфирі дім Амана, ворога юдеїв; а Мардохей увійшов перед лице царя, тому що Есфир оголосила, хто він для неї.
|
|
2
|
2
|
|
и^ сня` цр~ь прьстень свои е^гоже эTя` ё^ а^мана и^ да'сть мардохе'еви. и^ поста'ви е^сџи'ръ мардохе'я надъ до'момъ и^ надъ всњмъ и^мњнїемъ а^ма'новымъ.
|
І зняв цар перстень свій, який він відібрав у Амана, і передав його Мардохею; Есфир же поставила Мардохея наглядачем над домом Амана.
|
|
3
|
3
|
|
и^ гл~а къ цр~ю и^ припаде` преD нога'ма е^го, и^ въспла'ка моля'щи е^го, преврати'ти зло'бђ а^ма'новђ. и^ мы'сль е^го и^же бя'ше помы'слилъ на и^ё^де'и.
|
І продовжувала Есфир говорити перед царем і впала до ніг його, і плакала і благала його відвернути злість Амана вугеянина і задум його, який він замислив проти юдеїв.
|
|
4
|
4
|
|
и^ простре` цр~ь е^сџи'ри же'злъ зла'тъ. въста' же е^сџи'ръ и^ ста` преD цр~емъ
|
І простяг цар до Есфирі золотий скіпетр; і піднялася Есфир, і стала перед лицем царя,
|
|
5
|
5
|
|
и^ реq, а^ще го'дњ ти е^сть и^ ѓ^брњто'хъ л^и блгdть преD тобо'ю. повели` да възвратя'тъ писа'нїя посла'ная эT а'мана, и^миже повелњлъ погђби'тп і^ё^де'а и^же ѓ^бита'ютъ въ всемъ црsтвїи твое^мъ.
|
і сказала: якщо царю благоугодно, і якщо я знайшла благовоління перед лицем його, і справедлива ця справа перед лицем царя, і подобаюся я очам його, то нехай було б написано, щоб були повернуті листи із задумом Амана, сина Амадафа, вугеянина, написані ним про знищення юдеїв у всіх областях царя;
|
|
6
|
6
|
|
ка'ко б^о могђ` ви'дњти ѓ^злобле'нїе людїи мои^хъ, и^ ка'ко сп~стися въ поги'бели эTч~ества мое^го”
|
бо, як я можу бачити біду, яка осягне народ мій, і як я можу бачити загибель рідних моїх?
|
|
7
|
7
|
|
И$ рече цр~ь къ е^сџи'ри, а^ще вс^я и^мњнїя а%манова далъ е^сми тебњ и^ дарова'хъ тя, е^гоже повњсиша на' древњ, ја%ко рђцњ възложи` на і^ё^де'я. чт^о е^ще про'сиши,
|
І сказав цар Артаксеркс цариці Есфирі і Мардохею юдеянину: ось, я дім Амана віддав Есфирі, і його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на юдеїв;
|
|
8
|
8
|
|
напиши'те и^ вы` и%менемъ мои^мъ, ја%коже годњ е^сть вамъ. и^ запечатлњ'ите пр'ьстьнеM печа'тїю мое'ю, и^ нњсть проти'витися и^мъ”
|
напишіть і ви про юдеїв, що вам угодно, від імені царя і скріпіть царським перснем, тому що лист, написаний від імені царя і скріплений перснем царським, не можна змінити.
|
|
9
|
9
|
|
И$ возва'ни бы'ша пњсцы` цр~евы въ а~, мsць, и^же е^сть нисанъ к~г, дн~ь, того'жъ лњта. и^ написа'ша ѓ^ і^ё^де'ехъ ја%коже заповњда мардохе'и, къ нача'лникомъ и^ къ вельмо'жамъ зе'мнымъ, эT и^нъдїискїя страны` даже до е^фїѓ'пїи. рк~з, вое^во'дамъ по земли` и^ по страна'мъ по иX ја^зы'кђ.
|
І покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, у двадцять третій день його, і написано було усе так, як наказав Мардохей, до юдеїв, і до сатрапів, і областеначальникам, і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей, у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, і до юдеїв письменами їх і мовою їх.
|
|
10
|
10
|
|
напи'сана же бы'ша веле'нїемъ цр~евыM и^ запечатлњшася прьстьнемъ е^го, и^ посла'ша писа'нїя въско'рњ, а^бїе же ноша'ше и^хъ.
|
І написав він від імені царя Артаксеркса, і скріпив царським перснем, і послав листи з гінцями на конях, на дромадерах і мулах царських,
|
|
11
|
11
|
|
и^ повелњ` и^мъ жи'ти по зако'номъ и^хъ въ вся'ком# граде, да помага'ютъ и^мъ да м#стятся сђперникомъ и^хъ, ја^коже хотя'т#,
|
про те, що цар дозволяє юдеям, які знаходяться в усякому місті, зібратися і стати на захист свого життя, знищити, убити і погубити усіх сильних у народі і в області, які ворогують з ними, — дітей і дружин, і майно їх розграбувати,
|
|
12
|
12
|
|
въ дн~ь е^ді'нъ по всемђ` црsтвђ а^ртаће'рћовђ, въ г~і дн~ь, в~і мsца, е'же е^сть а^да'ръ” Писа'нїе е^пистолїи си'це б^њ” Цр~ь вели'кїи а^ртаћерксъ, эT и^ндїя даже до е^фіѓ'пїи, рк~з, страна'мъ вое^во'дамъ и^ кня'ѕемъ, и^ послђша'ющимъ и^хъ цњлова'нїе. мно'ги чл~цы мно'гїя ради блгsти, и^ ѕњлно честїа бл~гихъ дњлъ, скоро възнесшеся мирђ не возмого'ша носи'ти. и^ не точїю и^справле'нымъ вамъ възыскђюT зл^отвори'ти, н^о и^ бл~годњ'ющимъ и^мъ начина'ютъ въ престђпленїе въпадати. не то'кмо эT чл~къ возвыша'ются блгDтїю, н^о и^ на сою'зъ пребл~гаго вњчнаh б~а и^ всевиDца, възнося'щеся нена'вистїю лђкавою, мняT ѓ^клевета'ти правдђ. ради власте'и множицею мно'гихъ, над нимиy поставля'ются. и ё^вњре'н#ныхъ дрђ'говъ совњты мы` почина'ти начина'емъ. ја%коже и^ сие поста'вихъ ради прича'стїя кро'ви невин#ныX. Поне'же ѓ^клевета винами несътръпи'мыми, со лжею лђка'вства ѕла'го возлаганїя, ја%ко презира'ющиX показа` наM, и^же дръжа'тъ непоколњби'мо бл~горазђмїе. и^ лњть ва'мъ е^сть зрњти, толи'ко въ древнихъ, ја^коже и^ въ настоа'щихъ възыска'ющиX непрпDбно, црsтвїя ради тщеты и^ властелствђю^щихъ. ја^ко сътворена по' чинђ, писанїем# пода'хоM. тако и^ в^ы внимати по сиX зрите. понеy м^ы преложи'вшеся сътвори'хоMся премњнными. сего ради да црsтвїе непоколњби'мо и^ съ ми'ром# пребђдеT. находя'щая же проти'вђ м^ы съ ја%ростїю ѕњлною расђжаеM. ја%коже и^ сего а^ма'на сн~а а^мадаџђева македонянина, и^стин#ны чюжDаго, и^ кро'ви перьскїа мно'го не съгла'снаго. на'шея ради бл~гости ю%же и^мње^мъ къ вся'комђ ја^зы'кђ чл~колю'бїа. лђчися е^мђ страньствђя, приложи'тися к наM въ толи'ко, ја%ко и^ прозва'нђ быти эT наs эTц~емъ, и^ покланя'емђ быти эT всњхъ чл~къ, и^ вто'рое лице црsкого престола поста'вленђ быти. го'рдости же дњльма е^го мнњ'лъ насъ нача'ла лишити, и^ эT дх~а на'шего сп~са” ЈА/коже и^ бл~говоля'щаго всњмъ мардохе'я, и^ неѓ'скверненыя е^сџи'ри цр~ьствїя ѓ^бщителницы съ всњмъ племенеM си'хъ, ѕњло ё^хищре'ннымъ вожделњнїемъ ја^ко престђпниковъ, и^спроси'лъ е^сть въ потребленїе. и^ симъ побїенымъ са'мъ ѓ%нъ мнњлъ е^сть вла'сть перьскђю въ македо'нїю пренести, и^ насъ пђ'сты сътвори'ти” Мы' же не ѓ^брњта'емъ съгрњшенїя і^ё^деѓ'въ пра'веDныхъ въ поги'бель. и^же не сђть ѕл^одњла'тели. н^о е^ще` паче правеDными зако'нами ё^строе'ни, и^же сђть вели'каго вышняго б~а жива'го, сн~ъми. и^справля'ющаго прародителеи на'шиX црsтвїе въ ё^строе^нїи бл~жа'ишемъ наM” И$ сего ради ё^бо бл~готвори'те иM. не възлагающеся на ниX писаными е^пистолїя'ми эT а^ма'на сн~а а^мадаџђева” Понеже е^го сего ради лђка'въства повелњхоM при вра'техъ сђсаньскиX повњсити, съ всњми дома'шними е^го. по чинђ вседръжи'теля б~а, спњшно възда'вшаго е^мђ сђдъ” Си'цева писа'нїа е^пистолїи посла'ни быша, в коюждо стран'ђ, съ прпDбїемъ дарова'ти і^ё^де'ѓмъ зако'ны и^хъ своиственыя поDё^крњпля'ти. јако да и^ съпроти'вльшїися въ время печа'ли и^хъ, не пребђдђтъ ё^ ни'хъ, до дня, г~і, мsца, в~і, и^же е^сть а^даръ, в# самы'и дн~ь, е^го прежде ѓ^писа` ва'мъ а^маn. ё^твръжа'яи же всяческая б~ъ, въ мњсто погђбленїа правеDнаго ја%зыка, сътвори и^мъ веселїе” Сего ради и^ в^ы въ па'мятехъ ва'шихъ празнованїи, назнаменова'нныи дн~ь и^сто'выи всяческою радостїю тво'рите” да'же и^ нн~њ и^ по си'хъ, въ г~і дн~ь, по всемђ црsтвђ артаћерћовђ, мsца в~і, е^же е^сть а^да'ръ.
|
в один день по всіх областях царя Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара. [Список з цього указу такий: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і володарям, доброзичливцям нашим, радуватися. Багато хто, за надзвичайною добротою благодійників щедро нагороджені пошаною, надмірно загордилися і не тільки підданим нашим шукають, як заподіяти зло, але, не мігши наситити гордість, намагаються чинити підступи самим благодійникам своїм, не тільки втрачають почуття людської вдячності, але, чванячись пихатістю безумних, злочинно думають уникнути суду Бога, що все і завжди бачить. Але часто і багато хто, будучи наділеними владою, щоб влаштовувати справи друзів, які довірили їм, своїм переконанням роблять їх винуватцями пролиття невинної крови і піддають непоправним бідам, хитромудрістю підступної неправди обманюючи непорочну благодумність державних мужів. Це можна бачити не стільки з древніх історій, як ми сказали, скільки за ділами, злочинно звершеними перед вами тими, хто злобою негідно володарює. Тому потрібно турбуватися на майбутній час, щоб нам влаштувати царство спокійним для всіх людей у світі, не допускаючи змін, але справи, що виникають, обговорювати з належною передбачливістю. Так Аман Амадафів, македонянин, воістину чужий для перської крови і дуже далекий від нашої благости, був прийнятий у нас гостем, удостоївся прихильности, яку ми маємо до всякого народу, настільки, що був проголошений нашим батьком і шанований усіма, представляючи другу особу при царському престолі; але, не стримавши гордости, замислив позбавити нас влади і душі, а нашого спасителя і постійного благодійника Мардохея і непорочну спільницю царства Есфир, з усім народом їх, домагався різноманітними підступними діями погубити. У такий спосіб він думав зробити нас безлюдними, а державу Перську передати македонянам. Ми ж вважаємо юдеїв, засуджених цим лиходієм на знищення, не злошкідливими, а такими, що живуть за найсправедливішими законами, синами Вишнього, найвеличнішого живого Бога, Який дарував нам і предкам нашим царство у найкращому стані. Тому ви добре зробите, якщо не приведете до виконання грамот, надісланих Аманом Амадафовим; бо він, зробивши це, біля воріт Сузи повішений із усім домом, з волі Бога, що володіє усім, Який учинив йому негайно гідний суд. Список же з цього указу, виставивши на кожному місці відкрито, залиште юдеїв користуватися своїми законами і сприяйте їм, щоб тим, хто повставав на них під час скорботи, вони могли помститися у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара, в самий той день. Бо Бог, Який володіє всім, замість загибелі обраного роду, влаштував їм таку радість. І ви, в числі шанованих свят ваших, проводьте цей знаменитий день з усіма веселощами, щоб і нині і після було пам’ятним спасіння для нас і для прихильних до нас персів і загибель тих, хто чинив нам підступи. Всяке місто або область взагалі, які не виконають цього, нещадно спустошаться мечем і вогнем і зробляться не тільки пустелею для людей, але і для звірів і птахів назавжди огидною].
|
|
13
|
13
|
|
Список з цього указу надіслати в кожну область, як закон, проголошений для всіх народів, щоб юдеї готові були до того дня мститися ворогам своїм.
|
|
|
14
|
14
|
|
Гінці, які поїхали верхи на швидких конях царських, погнали швидко і поспішно, з царським повелінням. Указ був оголошений і в Сузах, престольному місті.
|
|
|
15
|
15
|
|
видњвше сђще въ сђсњ и^ё^дее възра'довашася”
|
І Мардохей вийшов від царя в царському одіянні яхонтового і білого кольору й у великому золотому вінці, і в мантії висонній і пурпуровій. І місто Сузи звеселилося і зраділо.
|
|
16
|
16
|
|
И$ быs и^мъ просвњщенїе и^ веселїе
|
А в юдеїв було тоді просвітлення і радість, і веселощі, і торжество.
|
|
17
|
17
|
|
по градоM и^ по странаM, и^дњже а^ще преDложено быs повелњнїе цр~ево. ра'дость и^ весе'лїе и^ пирова'нїе і^ё^де'ѓM, и^ мно'ѕи эT ја^зы'къ ѓ^брњза'хђся і^ и^ё^де'ствова'хђ стра'ха ради і^ё^де'иска”
|
І в усякій області й у всякому місті, у всякому місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкет і святковий день. І багато з народів країни зробилися юдеями, тому що напав на них страх перед юдеями.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
