|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 54) Не мно́зі учи́теліє бива́йте, бра́тіє моя́, ві́дяще, я́ко бо́льшеє осужде́ніє при́ймем, | Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми підпадемо під більший осуд, |
|
2
|
2
|
| мно́го бо согріша́єм всі. А́ще кто в сло́ві не согріша́єть, сей соверше́н муж, си́лен обузда́ти і все ті́ло. | бо всі ми багато грішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло. |
|
3
|
3
|
| Се [бо і] ко́нем узди́ во уста́ влага́єм, да повину́ються нам, і все ті́ло їх обраща́єм; | Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім. |
|
4
|
4
|
| се, і кораблі́ вели́ці су́ще і от же́стоких ві́тров заточа́ємі, обраща́ються ма́лим корми́льцем, а́може стремле́ніє пра́вящаго хо́щеть; | Ось і кораблі, хоч які вони великі і як не носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; |
|
5
|
5
|
| та́кожде же і язи́к мал уд єсть, і вельми́ хва́литься. Се, мал огнь, [і] коль вели́кі ве́щі сожига́єть. | так само і язик — невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює! |
|
6
|
6
|
| І язи́к — огнь, лі́пота непра́вди; си́це і язи́к водворя́ється во у́діх на́ших, скверня́ все ті́ло, і паля́ ко́ло рожде́нія на́шего, і опаля́яся от геє́нни; | І язик — вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни. |
|
7
|
7
|
| вся́ко бо єстество́ звіре́й же і птиць, гад же і риб укроща́ється і укроти́ться єстество́м челові́ческим, | Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством, |
|
8
|
8
|
| язи́ка же нікто́же мо́жеть от челові́к укроти́ти, не удержи́мо [бо] зло, іспо́лнь я́да смертоно́сна. | а язика приборкати ніхто з людей не може: це — невтримне зло; він повний отрути смертоносної. |
|
9
|
9
|
| Тім благословля́єм Бо́га і Отця́, і тім клене́м челові́ки би́вшия по подо́бію Бо́жию; | Hим благословляємо Бога і Отця, і ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою. |
|
10
|
10
|
| от ті́хже уст ісхо́дить благослове́ніє і кля́тва. Не подоба́єть, бра́тіє моя́ возлю́бленная, сим та́ко бива́ти. | З тих самих уст виходить благословення і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було. |
|
11
|
11
|
| (Зач. 50) Єда́ ли істо́чник от єди́наго у́стія істоча́єть сла́дкоє і го́ркоє? | Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода? |
|
12
|
12
|
| Єда́ мо́жеть, бра́тіє моя́, смоко́вниця ма́слини твори́ти, іли́ віногра́дная лоза́ смо́кви? Та́кожде ні єди́н істо́чник сла́ну і сла́дку твори́ть во́ду. | Hе може, браття мої, смоковниця родити маслини або виноградна лоза — смокви. Також і з одного джерела не може виливатися солона і солодка вода. |
|
13
|
13
|
| Кто прему́др і худо́г в вас, да пока́жеть от до́браго житія́ діла́ своя́ в кро́тості і прему́дрості. | Хто мудрий і розумний між вами? Доведи це на ділі добрим поводженням з мудрою лагідністю. |
|
14
|
14
|
| А́ще же за́висть го́рку і́мате і рве́ніє в сердця́х ва́ших, не хвалі́теся, ні лжі́те на і́стину; | Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини. |
|
15
|
15
|
| ність сія́ прему́дрость сви́ше низходя́щи, но зе́мна, душе́вна, бісо́вська, | Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, душевна, бісівська, |
|
16
|
16
|
| іді́же бо за́висть і рве́ніє, ту нестроє́ніє і вся́ка зла вещ. | бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе. |
|
17
|
17
|
| А я́же сви́ше прему́рость, пе́рвіє у́бо чиста́ єсть, пото́м же ми́рна, кротка́, благопокорли́ва, іспо́лнь ми́лости і плодо́в благи́х, несумі́нна і нелицемі́рна. | А мудрість, яка сходить зверху, по-перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і плодів благих, неупереджена і нелицемірна. |
|
18
|
18
|
| Плод же пра́вди в ми́рі сі́ється творя́щим мир. | Плід же правди сіється у світі тими, які зберігають мир. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
