|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 1) В нача́лі бі Сло́во, і Сло́во бі к Бо́гу [у Бо́га], і Бог бі Сло́во.
|
Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
|
|
2
|
2
|
|
Сей бі іскони́ к Бо́гу [у Бо́га];
|
Воно було споконвіку в Бога.
|
|
3
|
3
|
|
вся Тім би́ша, і без Него́ нічто́же бисть, є́же бисть.
|
Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.
|
|
4
|
4
|
|
В Том живо́т бі, і живо́т бі світ челові́ком;
|
У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
|
|
5
|
5
|
|
і світ во тьмі сві́титься, і тьма єго́ не об'я́т.
|
І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.
|
|
6
|
6
|
|
Бисть челові́к по́слан от Бо́га, і́м'я єму́ Іоа́нн;
|
Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.
|
|
|
7
|
|
сей при́йде во свиді́тельство, да свиді́тельствуєть о Сві́ті, да всі ві́ру і́муть єму́ [да всі уві́рують чрез него́].
|
Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
|
|
8
|
8
|
|
Не бі той світ, но да свиді́тельствуєть о Сві́ті;
|
Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
|
|
9
|
9
|
|
бі Світ і́стинний, І́же просвіща́єть вся́каго челові́ка гряду́щаго в мир;
|
Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.
|
|
10
|
10
|
|
в ми́рі бі, і мир Тім бисть, і мир Єго́ не позна́;
|
У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.
|
|
11
|
11
|
|
во своя́ при́йде, і свої́ Єго́ не прия́ша.
|
До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.
|
|
12
|
12
|
|
Єли́ці же прия́ша Єго́, даде́ їм о́бласть ча́дом Бо́жиїм би́ти, ві́рующим во і́м'я Єго́,
|
А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,
|
|
13
|
13
|
|
і́же не от кро́ві, ні от по́хоті плотськи́я, ні от по́хоті му́жеськия, но от Бо́га роди́шася.
|
які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
|
|
14
|
14
|
|
І Сло́во плоть бисть і всели́ся в ни, і ви́діхом сла́ву Єго́, сла́ву, я́ко Єдиноро́днаго от Отця́, іспо́лнь благода́ті і і́стини.
|
І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.
|
|
15
|
15
|
|
Іоа́нн свиді́тельствуєть о Нем і воззва́ глаго́ла: Сей бі, Єго́же ріх, І́же по мні Гряди́й, предо мно́ю бисть, я́ко пе́рвіє мене́ бі.
|
Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.
|
|
16
|
16
|
|
І от ісполне́нія Єго́ ми всі прия́хом і благода́ть воз благода́ть;
|
І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,
|
|
17
|
17
|
|
я́ко зако́н Моїсе́йом дан бисть, благода́ть (же) і і́стина Ісу́с Христо́м бисть.
|
бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.
|
|
18
|
18
|
|
(Зач. 2) Бо́га нікто́же ви́ді нігді́же; Єдиноро́дний Син, сий в ло́ні О́тчі, Той іспові́да.
|
Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.
|
|
19
|
19
|
|
І сіє́ єсть свиді́тельство Іоа́нново, єгда́ посла́ша Жи́дове от Ієрусали́ма ієре́єв і леви́тов, да вопро́сять єго́: ти кто єси́?
|
І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є?
|
|
20
|
20
|
|
І іспові́да, і не отве́ржеся, і іспові́да, я́ко нісьм аз Христо́с.
|
Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос.
|
|
21
|
21
|
|
І вопроси́ша єго́: что у́бо? Ілія́ ли єси́ ти? І глаго́ла: нісьм. Проро́к ли єси́? І отвіща́: ні.
|
І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
|
|
22
|
22
|
|
Рі́ша же єму́: кто єси́? Да отві́т да́ми посла́вшим ни: что глаго́леши о тебі́ самі́м?
|
Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе?
|
|
23
|
23
|
|
Рече́: аз глас вопію́щаго в пусти́ні: іспра́віте путь Госпо́день, я́коже рече́ Іса́я проро́к.
|
Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк.
|
|
24
|
24
|
|
І по́сланнії бі́ху от фарисе́й;
|
А посланці були від фарисеїв.
|
|
25
|
25
|
|
і вопроси́ша єго́ і рі́ша єму́: что у́бо креща́єши, а́ще ти ні́си Христо́с, ні Ілія́, ні проро́к?
|
І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк?
|
|
26
|
26
|
|
Отвіща́ їм Іоа́нн, глаго́ля: аз креща́ю водо́ю; посреді́ же вас стої́ть, Єго́же ви не ві́сте;
|
Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте;
|
|
27
|
27
|
|
Той єсть Гряди́й по мні, І́же предо мно́ю бисть, Єму́же нісьм аз досто́їн, да отрішу́ реме́нь сапогу́ Єго́.
|
Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.
|
|
28
|
28
|
|
Сія́ в Вифава́рі би́ша об он пол Іорда́на, іді́же бі Іоа́нн крестя́.
|
Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.
|
|
29
|
29
|
|
(Зач. 3) Во у́трій (же) ви́ді Іоа́нн Ісу́са гряду́ща к себі́ і глаго́ла: се, А́гнець Бо́жий, взе́мляй гріхи́ ми́ра;
|
Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу.
|
|
30
|
30
|
|
Сей єсть, о Не́мже аз ріх: по мні гряде́ть Муж, І́же предо мно́ю бисть, я́ко пе́рвіє мене́ бі;
|
Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене.
|
|
31
|
31
|
|
і аз не ві́діх Єго́; но да яви́ться Ізра́їлеві, сего́ ра́ди прийдо́х аз водо́ю крестя́.
|
Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві.
|
|
32
|
32
|
|
І свиді́тельствова Іоа́нн, глаго́ля, я́ко ви́діх Ду́ха сходя́ща, я́ко го́луб'я с небесе́, і преби́сть на Нем;
|
І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
|
|
33
|
33
|
|
і аз не ві́діх Єго́; но Посла́вий м'я крести́ти водо́ю, Той мні рече́: над Него́же у́зриши Ду́ха сходя́ща і пребива́юща на Нем, Той єсть крестя́й Ду́хом Святи́м;
|
Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
|
|
34
|
34
|
|
і аз ви́діх і свиді́тельствовах, я́ко Сей єсть Син Бо́жий.
|
І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
|
|
35
|
35
|
|
(Зач. 4) Во у́трій (же) па́ки стоя́ше Іоа́нн, і от учени́к єго́ два.
|
Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.
|
|
36
|
36
|
|
І, узрі́в Ісу́са гряду́ща, глаго́ла: се А́гнець Бо́жий.
|
І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.
|
|
37
|
37
|
|
І сли́шаста єго́ о́ба ученика́ глаго́лющаго, і по Ісу́сі ідо́ста.
|
Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.
|
|
38
|
38
|
|
Обра́щся же Ісу́с і ви́дів я по Себі́ іду́ща, глаго́ла ї́ма: чесо́ і́щета? О́на же рі́ста Єму́: Равві́, є́же глаго́леться сказа́ємо Учи́телю, гді живе́ши?
|
Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш?
|
|
39
|
39
|
|
(І) глаго́ла ї́ма: прийді́та і ви́діта. Прийдо́ста і ви́діста, гді жив'я́ше, і у Него́ преби́ста день той. Бі же час деся́тий.
|
Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години.
|
|
40
|
40
|
|
Бі (же) Андре́й, брат Си́мона Петра́, єди́н от обою́ сли́шавшею от Іоа́нна і по Нем ше́дшею.
|
Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра.
|
|
41
|
41
|
|
Обрі́те сей пре́жде бра́та своєго́ Си́мона і глаго́ла єму́: обріто́хом Мессі́ю, є́же єсть сказа́ємо Христо́с.
|
Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.
|
|
42
|
42
|
|
І приведе́ єго́ ко Ісу́сові. Воззрі́в же нань Ісу́с рече́: ти єси́ Си́мон, син Іо́нин; ти нарече́шися Ки́фа, є́же сказа́ється Петр.
|
І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].
|
|
43
|
43
|
|
(Зач. 5) Во у́трій (же) восхоті́ ізи́ти в Галиле́ю; і обрі́те Фили́ппа і глаго́ла єму́: гряди́ по Мні.
|
Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною.
|
|
44
|
44
|
|
Бі (же) Фили́пп от Вифсаї́ди, от гра́да Андре́йова і Петро́ва.
|
Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
|
|
45
|
45
|
|
Обрі́те Фили́пп Нафана́їла і глаго́ла єму́: Єго́же писа́ Моїсе́й в зако́ні і проро́ци, обріто́хом Ісу́са, си́на Іо́сифова, І́же от Назаре́та.
|
Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.
|
|
46
|
46
|
|
І глаго́ла єму́ Нафана́їл: от Назаре́та мо́жеть ли что добро́ би́ти? Глаго́ла єму́ Фили́пп: прийди́ і виждь.
|
Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись.
|
|
47
|
47
|
|
Ви́ді (же) Ісу́с Нафана́їла гряду́ща к Себі́ і глаго́ла о нем: се, воі́стину Ізра́їльтянин, в не́мже льсти ність.
|
Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
|
|
48
|
48
|
|
Глаго́ла Єму́ Нафана́їл: ка́ко м'я зна́єши? Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́: пре́жде да́же не возгласи́ тебе́ Фили́пп, су́ща тя под смоко́вницею ви́діх тя.
|
Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
|
|
49
|
49
|
|
Отвіща́ Нафана́їл і глаго́ла Єму́: Равві́, Ти єси́ Син Бо́жий, Ти єси́ Цар Ізра́їлев.
|
Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів.
|
|
50
|
50
|
|
Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́: зане́ ріх ті, я́ко ви́діх тя под смоко́вницею, ві́руєши; бо́льша сих у́зриши.
|
Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.
|
|
51
|
51
|
|
І глаго́ла єму́: амі́нь, амі́нь глаго́лю вам, отсе́лі у́зрите не́бо отве́рсто і а́нгели Бо́жія восходя́щия і низходя́щия над Си́на Челові́чеськаго.
|
І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.
|
