|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х, | (За? №.) Понeже ќбw мн0зи начaша чини1ти п0вэсть њ и3звёствованныхъ въ нaсъ вещeхъ, |
|
2
|
2
|
| я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́; | ћкоже предaша нaмъ, и4же и3спeрва самови1дцы и3 слyги бhвшіи словесE: |
|
3
|
3
|
| ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле, | и3зв0лисz и3 мнЁ послёдовавшу вhше вс‰ и3спhтнw, порsду писaти тебЁ, держaвный fеофjле, |
|
4
|
4
|
| да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє. | да разумёеши, њ ни1хже научи1лсz є3си2 словесёхъ ўтверждeніе. |
|
5
|
5
|
| (Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т. | (За? в7.) Бhсть во дни2 и4рwда царS їудeйска, їерeй нёкій, и4менемъ захaріа, t дневнhz чреды2 ґвіaни: и3 женA є3гw2 t дщeрей ґарHновэхъ, и3 и4мz є4й є3лісавeтъ. |
|
6
|
6
|
| Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна. | Бёста же првdна џба пред8 бGомъ, ход‰ща во всёхъ зaповэдехъ и3 њправдaніихъ гDнихъ безпорHчна. |
|
7
|
7
|
| І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста. | И# не бЁ и4ма чaда, понeже є3лісавeтъ бЁ непл0ды, и3 џба заматорBвша во днeхъ свои1хъ бёста. |
|
8
|
8
|
| Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом, | Бhсть же служaщу є3мY въ чинY чреды2 своеS пред8 бGомъ, |
|
9
|
9
|
| по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню, | по њбhчаю свzщeнничества ключи1сz є3мY покади1ти, вшeдшу въ цeрковь гDню: |
|
10
|
10
|
| і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма; | и3 всE мн0жество людeй бЁ моли1тву дёz внЁ, въ г0дъ [во врeмz] fmміaма: |
|
11
|
11
|
| яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго; | kви1сz же є3мY ѓгGлъ гDень, стоS њдеснyю nлтарS кади1лнагw: |
|
12
|
12
|
| і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань. | и3 смути1сz захaріа ви1дэвъ, и3 стрaхъ нападE нaнь. |
|
13
|
13
|
| Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн. | Речe же къ немY ѓгGлъ: не б0йсz, захaріе: занE ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 женA твоS є3лісавeтъ роди1тъ сhна тебЁ, и3 наречeши и4мz є3мY їwaннъ. |
|
14
|
14
|
| І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються. | И# бyдетъ тебЁ рaдость и3 весeліе, и3 мн0зи њ рождествЁ є3гw2 возрaдуютсz. |
|
15
|
15
|
| Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́; | Бyдетъ бо вeлій пред8 гDемъ: и3 вінA и3 сікeра не и4мать пи1ти, и3 д¦а с™aгw и3сп0лнитсz є3щE и3з8 чрeва мaтере своеS: |
|
16
|
16
|
| і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх. | и3 мн0гихъ t сынHвъ ї}левыхъ њбрати1тъ ко гDу бGу и4хъ. |
|
17
|
17
|
| І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни. | И# т0й пред8и1детъ пред8 ни1мъ дyхомъ и3 си1лою и3ліин0ю, њбрати1ти сердцA nтцє1мъ на ч†да, и3 проти6вныz въ мyдрости прaведныхъ, ўгот0вати гDви лю1ди совершє1ны. |
|
18
|
18
|
| І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х. | И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ. |
|
19
|
19
|
| І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́; | И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є3мY: ѓзъ є4смь гавріи1лъ предстоsй пред8 бGомъ, и3 п0сланъ є4смь глаг0лати къ тебЁ и3 благовэсти1ти тебЁ сі‰: |
|
20
|
20
|
| і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́. | и3 сE бyдеши молчS и3 не могjй проглаг0лати, до негHже днE бyдутъ сі‰: занE не вёровалъ є3си2 словесє1мъ мои6мъ, ћже сбyдутсz во врeмz своE. |
|
21
|
21
|
| І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві. | И# бёша лю1діе ждyще захaрію: и3 чудsхусz коснsщу є3мY въ цeркви. |
|
22
|
22
|
| Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім. | И#зшeдъ же не можaше глаг0лати къ ни6мъ: и3 разумёша, ћкw видёніе ви1дэ въ цeркви: и3 т0й бЁ помавaz и5мъ, и3 пребывaше нёмъ. |
|
23
|
23
|
| І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой. | И# бhсть ћкw и3сп0лнишасz днjе слyжбы є3гw2, и4де въ д0мъ св0й. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи: | (За? G.) По си1хъ же днeхъ зачaтъ є3лісавeтъ женA є3гw2, и3 таsшесz мBсzцъ пsть, глаг0лющи: |
|
25
|
25
|
| я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх. | ћкw тaкw мнЁ сотвори2 гDь во дни6, въ нsже призрЁ tsти поношeніе моE въ человёцэхъ. |
|
26
|
26
|
| В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т, | Въ мёсzцъ же шестhй п0сланъ бhсть ѓгGлъ гавріи1лъ t бGа во грaдъ галілeйскій, є3мyже и4мz назарeтъ, |
|
27
|
27
|
| к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м. | къ дв7э њбручeннэй мyжеви, є3мyже и4мz їHсифъ, t д0му дв7дова: и3 и4мz дв7э мRіaмь. |
|
28
|
28
|
| І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х. | И# вшeдъ къ нeй ѓгGлъ речE: рaдуйсz, блгdтнаz: гDь съ тоб0ю: блгcвeна ты2 въ женaхъ. |
|
29
|
29
|
| Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́. | Nнa же ви1дэвши смути1сz њ словеси2 є3гw2 и3 помышлsше, каково2 бyдетъ цэловaніе сіE. |
|
30
|
30
|
| І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га. | И# речE ѓгGлъ є4й: не б0йсz, мRіaмь: њбрэлa бо є3си2 блгdть ў бGа. |
|
31
|
31
|
| І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с. | И# сE зачнeши во чрeвэ, и3 роди1ши сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ. |
|
32
|
32
|
| Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́; | Сeй бyдетъ вeлій, и3 сн7ъ вhшнzгw наречeтсz: и3 дaстъ є3мY гDь бGъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2: |
|
33
|
33
|
| і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́. | и3 воцRи1тсz въ домY їaкwвли во вёки, и3 цrтвію є3гw2 не бyдетъ концA. |
|
34
|
34
|
| Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю? | Речe же мRіaмь ко ѓгGлу: кaкw бyдетъ сіE, и3дёже мyжа не знaю; |
|
35
|
35
|
| І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий: | И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є4й: д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS: тёмже и3 раждaемое с™о наречeтсz сн7ъ б9ій: |
|
36
|
36
|
| і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди; | и3 сE, є3лісавeтъ ю4жика твоS, и3 тA зачaтъ сhна въ стaрости своeй: и3 сeй мёсzцъ шестhй є4сть є4й нарицaемэй непл0ды: |
|
37
|
37
|
| я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л. | ћкw не и3знем0жетъ ў бGа всsкъ глаг0лъ. |
|
38
|
38
|
| Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел. | Речe же мRіaмь: сE рабA гDнz: бyди мнЁ по глаг0лу твоемY. И# tи1де t неS ѓгGлъ. |
|
39
|
39
|
| (Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов; | (За? д7.) Востaвши же мRіaмь во дни6 ты6z, и4де въ гHрнzz со тщaніемъ, во грaдъ їyдовъ: |
|
40
|
40
|
| і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т. | и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ. |
|
41
|
41
|
| І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т, | И# бhсть ћкw ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, взыгрaсz младeнецъ во чрeвэ є3S: и3 и3сп0лнисz д¦а с™а є3лісавeтъ, |
|
42
|
42
|
| і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́! | и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, и3 речE: блгcвeна ты2 въ женaхъ, и3 блгcвeнъ пл0дъ чрeва твоегw2: |
|
43
|
43
|
| І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні? | и3 tкyду мнЁ сіE, да пріи1детъ м™и гDа моегw2 ко мнЁ; |
|
44
|
44
|
| Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м. | сe бо, ћкw бhсть глaсъ цэловaніz твоегw2 во ќшію моє1ю, взыгрaсz младeнецъ рaдощами во чрeвэ моeмъ. |
|
45
|
45
|
| І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода. | И# бlжeнна вёровавшаz, ћкw бyдетъ совершeніе глагHланнымъ є4й t гDа. |
|
46
|
46
|
| І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода, | И# речE мRіaмь: вели1читъ дш7A моS гDа, |
|
47
|
47
|
| і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спасі Моє́м; | и3 возрaдовасz д¦ъ м0й њ бз7э сп7сэ моeмъ: |
|
48
|
48
|
| я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди; | ћкw призрЁ на смирeніе рабы2 своеS: сe бо, tнн7э ўблажaтъ мS вси2 р0ди: |
|
49
|
49
|
| я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́; | ћкw сотвори2 мнЁ вели1чіе си1льный, и3 с™о и4мz є3гw2: |
|
50
|
50
|
| і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́; | и3 млcть є3гw2 въ р0ды родHвъ боsщымсz є3гw2: |
|
51
|
51
|
| сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх; | сотвори2 держaву мhшцею своeю: расточи2 гHрдыz мhслію сeрдца и4хъ: |
|
52
|
52
|
| низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния; | низложи2 си6льныz со престHлъ, и3 вознесE смирє1нныz: |
|
53
|
53
|
| а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи. | ѓлчущыz и3сп0лни бл†гъ, и3 богатsщыzсz tпусти2 тщы2. |
|
54
|
54
|
| Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости, | Воспріsтъ ї}лz џтрока своего2, помzнyти млcти, |
|
55
|
55
|
| я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка. | ћкоже глаг0ла ко nтцє1мъ нaшымъ, ґвраaму и3 сёмени є3гw2 до вёка. |
|
56
|
56
|
| Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Cвой. | Пребhсть же мRіaмь съ нeю ћкw три2 мёсzцы и3 возврати1сz въ д0мъ св0й. |
|
57
|
57
|
| Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на. | Е#лісавeти же и3сп0лнисz врeмz роди1ти є4й, и3 роди2 сhна. |
|
58
|
58
|
| І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю. | И# слhшаша w4крестъ живyщіи и3 ќжики є3S, ћкw возвели1чилъ є4сть гDь млcть свою2 съ нeю: и3 рaдовахусz съ нeю. |
|
59
|
59
|
| І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію. | И# бhсть во nсмhй дeнь, пріид0ша њбрёзати nтрочA, и3 нарицaху є5 и4менемъ nтцA є3гw2, захaрію. |
|
60
|
60
|
| І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн. | И# tвэщaвши мaти є3гw2 речE: ни2, но да наречeтсz їwaннъ. |
|
61
|
61
|
| І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім. | И# рёша къ нeй, ћкw никт0же є4сть въ родствЁ твоeмъ, и4же нарицaетсz и4менемъ тёмъ. |
|
62
|
62
|
| І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є. | И# помавaху nтцY є3гw2, є4же кaкw бы хотёлъ нарещи2 є5. |
|
63
|
63
|
| І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі. | И# и3спр0шь дщи1цу, написA, глаг0лz: їwaннъ бyдетъ и4мz є3мY. И# чудsхусz вси2. |
|
64
|
64
|
| Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га. | Tверз0шасz же ўстA є3гw2 ѓбіе и3 љзhкъ є3гw2, и3 глаг0лаше, благословS бGа. |
|
65
|
65
|
| І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї. | И# бhсть на всёхъ стрaхъ живyщихъ w4крестъ и4хъ: и3 во всeй странЁ їудeйстэй повёдаеми бsху вси2 глаг0ли сjи. |
|
66
|
66
|
| І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним. | И# положи1ша вси2 слhшавшіи въ сeрдцэ своeмъ, глаг0люще: что2 ќбw nтрочA сіE бyдетъ; И# рукA гDнz бЁ съ ни1мъ. |
|
67
|
67
|
| І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля: | И# захaріа nтeцъ є3гw2 и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 прор0чествова, глаг0лz: |
|
68
|
68
|
| благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м; | блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, ћкw посэти2 и3 сотвори2 и3збавлeніе лю1демъ свои6мъ: |
|
69
|
69
|
| і воздви́же рог спаcе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́; | и3 воздви1же р0гъ спcніz нaмъ, въ домY дв7да џтрока своегw2: |
|
70
|
70
|
| я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́, | ћкоже глаг0ла ўсты2 с™hхъ сyщихъ t вёка прbрHкъ є3гw2, |
|
71
|
71
|
| спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас; | спcніе t вр†гъ нaшихъ и3 и3з8 руки2 всёхъ ненави1дzщихъ нaсъ: |
|
72
|
72
|
| сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой — | сотвори1ти млcть со nтцы6 нaшими и3 помzнyти завётъ с™hй св0й, |
|
73
|
73
|
| кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам, | клsтву, є4юже клsтсz ко ґвраaму nтцY нaшему, дaти нaмъ, |
|
74
|
74
|
| без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся, | без8 стрaха, и3з8 руки2 вр†гъ нaшихъ и3збaвльшымсz, |
|
75
|
75
|
| служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего. | служи1ти є3мY препод0біемъ и3 прaвдою пред8 ни1мъ вс‰ дни6 животA нaшегw. |
|
76
|
76
|
| І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́, | И# ты2, nтрочA, прbр0къ вhшнzгw наречeшисz: пред8и1деши бо пред8 лицeмъ гDнимъ, ўгот0вати пути6 є3гw2, |
|
77
|
77
|
| да́ти ра́зум спаcе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх, | дaти рaзумъ спcніz лю1демъ є3гw2, во њставлeніе грBхъ и4хъ, |
|
78
|
78
|
| милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше, | милосeрдіz рaди млcти бGа нaшегw, въ ни1хже посэти1лъ є4сть нaсъ вост0къ свhше, |
|
79
|
79
|
| просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен. | просвэти1ти во тмЁ и3 сёни смeртнэй сэдsщыz, напрaвити н0ги нaшz на пyть ми1ренъ. |
|
80
|
80
|
| Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю. | Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ: и3 бЁ въ пустhнехъ до днE kвлeніz своегw2 ко ї}лю. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
