|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти; | (За? м7.) Созвaвъ же nбанaдесzте, дадE и5мъ си1лу и3 влaсть на вс‰ бёсы, и3 недyги цэли1ти: |
|
2
|
2
|
| і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия. | и3 послA и5хъ проповёдати цrтвіе б9іе и3 и3сцэли1ти болsщыz. |
|
3
|
3
|
| І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти; | И# речE къ ни6мъ: ничесHже возми1те на пyть: ни жезлA, ни пи1ры, ни хлёба, ни сребрA, ни по двэмA ри1зама и3мёти: |
|
4
|
4
|
| і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те; | и3 въ џньже д0мъ вни1дете, тY пребывaйте и3 tтyду и3сходи1те: |
|
5
|
5
|
| і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня. | и3 є3ли1цы ѓще не пріeмлютъ вaсъ, и3сходsще t грaда тогw2, и3 прaхъ t н0гъ вaшихъ tтрzси1те, во свидётелство на нS. |
|
6
|
6
|
| Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду. | И#сходsще же прохождaху сквозЁ вє1си, благовэствyюще и3 и3сцэлsюще всю1ду. |
|
7
|
7
|
| (Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих; | (За? м7№.) Слhша же и4рwдъ четвертовлaстникъ быв†ющаz t негw2 вс‰ и3 недоумэвaшесz: занE глаг0лемо бЁ t нёкихъ, ћкw їwaннъ востA t мeртвыхъ: |
|
8
|
8
|
| от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се. | t и3нёхъ же, ћкw и3ліA kви1сz: t други1хъ же, ћкw прbр0къ є3ди1нъ t дрeвнихъ воскрeсе. |
|
9
|
9
|
| І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́. | И# речE и4рwдъ: їwaнна ѓзъ ўсёкнухъ: кт0 же є4сть сeй, њ нeмже ѓзъ слhшу таковaz; И# и3скaше ви1дэти є3го2. |
|
10
|
10
|
| І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да. | И# возврaщшесz ґпcли повёдаша є3мY, є3ли1ка сотвори1ша: и3 пои1мъ и5хъ, tи1де є3ди1нъ [њс0бь] на мёсто пyсто грaда, нарицaемагw виfсаjда. |
|
11
|
11
|
| Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше. | Нар0ди же разумёвше, по нeмъ и3д0ша: и3 пріeмъ и5хъ, гlаше и5мъ њ цrтвіи б9іи и3 трeбующыz и3сцэлeніz цэлsше. |
|
12
|
12
|
| День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́. | Дeнь же начaтъ прекланsтисz. (За? м7в7.) Пристyпльше же nбанaдесzте рек0ша є3мY: tпусти2 нар0дъ, да шeдше во њкрє1стныz вє1си и3 сeла витaютъ и3 њбрsщутъ брaшно: ћкw здЁ въ пyстэ мёстэ є3смы2. |
|
13
|
13
|
| Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас в'я́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна. | Речe же къ ни6мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Nни1 же рёша: нёсть ў нaсъ вsщше, т0кмw пsть хлBбъ и3 ры6бэ двЁ, ѓще u5бо не шeдше мы2 кyпимъ во вс‰ лю1ди сі‰ бр†шна. |
|
14
|
14
|
| Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по пяти́десят. | Бёху бо мужeй ћкw пsть тhсzщъ. Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: посади1те и5хъ на к{пы по пzти1десzтъ. |
|
15
|
15
|
| І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся. | И# сотвори1ша тaкw и3 посади1ша и5хъ вс‰. |
|
16
|
16
|
| Приї́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду. | Пріи1мъ же пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и5хъ, и3 преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ предложи1ти нар0ду. |
|
17
|
17
|
| І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте. | И# kд0ша и3 насhтишасz вси2: и3 взsша и3збhвшыz и5мъ ўкрyхи к0шz дванaдесzте. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти? | (За? м7G.) И# бhсть є3гдA молsшесz є3ди1нъ, съ ни1мъ бёху ўчн7цы2: и3 вопроси2 и5хъ, гlz: ког0 мz глаг0лютъ нар0ди бhти; |
|
19
|
19
|
| Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се. | Nни1 же tвэщaвше рёша: їwaнна кrти1телz: и3нjи же и3лію2: друзjи же, ћкw прbр0къ нёкій t дрeвнихъ воскрeсе. |
|
20
|
20
|
| Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия. | Речe же и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ речE: хrтA б9іz. |
|
21
|
21
|
| Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́, | Џнъ же запрeщь и5мъ, повелЁ никомyже глаг0лати сегw2, |
|
22
|
22
|
| рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти. | рeкъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі. | (За? м7д7.) Гlаше же ко всBмъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2. |
|
24
|
24
|
| І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю. | И$же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спcти2, погyбитъ ю5: ґ и4же погyбитъ дyшу свою2 менє2 рaди, сeй сп7сeтъ ю5. |
|
25
|
25
|
| Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в? | Чт0 бо п0льзы и4мать человёкъ, пріwбрётъ мjръ вeсь, себe же погуби1въ и3ли2 tтщети1въ; |
|
26
|
26
|
| І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел. | И$же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ, сегw2 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz, є3гдA пріи1детъ во слaвэ своeй и3 џ§ей и3 с™hхъ ѓгGлъ. |
|
27
|
27
|
| Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зде стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє. | Глаг0лю же вaмъ вои1стинну: сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе. |
|
28
|
28
|
| (Зач. 40) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися. | (За? м7е7.) Бhсть же по словесёхъ си1хъ ћкw днjй џсмь, и3 поeмъ петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, взhде на горY помоли1тисz. |
|
29
|
29
|
| І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся. | И# бhсть є3гдA молsшесz, видёніе лицA є3гw2 и4но, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 блистazсz. |
|
30
|
30
|
| І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́, | И# сE м{жа двA съ ни1мъ глагHлюща, ±же бёста мwmсeй и3 и3ліA, |
|
31
|
31
|
| я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі. | ћвльшасz во слaвэ, глаг0ласта же и3сх0дъ є3гw2, є3г0же хотsше скончaти во їеrли1мэ. |
|
32
|
32
|
| Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним. | Пeтръ же и3 сyщіи съ ни1мъ бsху њтzгчeни сн0мъ: ўбyждшесz же ви1дэша слaву є3гw2, и3 џба м{жа сто‰ща съ ни1мъ. |
|
33
|
33
|
| І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше. | И# бhсть є3гдA разлучи1стасz t негw2, речE пeтръ ко ї}су: настaвниче, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ сBни три2, є3ди1ну тебЁ, и3 є3ди1ну мwmсeови, и3 є3ди1ну и3ліи2: не вёдый, є4же глаг0лаше. |
|
34
|
34
|
| Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак. | Сe же є3мY глаг0лющу, бhсть w4блакъ, и3 њсэни2 и5хъ: ўбоsшасz же, вшeдше во w4блакъ. |
|
35
|
35
|
| І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте. | И# глaсъ бhсть и3з8 w4блака, глаг0лz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте. |
|
36
|
36
|
| І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша. | И# є3гдA бhсть глaсъ, њбрётесz ї}съ є3ди1нъ. И# тjи ўмолчaша, и3 никомyже возвэсти1ша въ ты6z дни6 ничесHже t тёхъ, ±же ви1дэша. |
|
37
|
37
|
| (Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног. | (За? м7ѕ7.) Бhсть же въ пр0чій дeнь, сшeдшымъ и5мъ съ горы2, срёте є3го2 нар0дъ мн0гъ. |
|
38
|
38
|
| І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть: | И# сE мyжъ и3з8 нар0да возопи2, глаг0лz: ўчи1телю, молю1тисz, при1зри на сhна моего2, ћкw є3динор0денъ ми2 є4сть: |
|
39
|
39
|
| і се дух є́млет єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть Єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́; | и3 сE дyхъ є4млетъ є3го2, и3 внезaпу вопіeтъ, и3 пружaетсz [терзaетъ є3го2] съ пёнами, и3 є3двA tх0дитъ t негw2, сокрушaz є3го2: |
|
40
|
40
|
| і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша. | и3 моли1хсz ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3жденyтъ є3го2: и3 не возмог0ша. |
|
41
|
41
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо. | Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду въ вaсъ и3 терплю2 вы2; приведи1 (ми) сhна твоего2 сёмw. |
|
42
|
42
|
| Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́. | Е#щe же грzдyщу є3мY, повeрже є3го2 бёсъ и3 стрzсE. Запрети1 же ї}съ дyхови нечи1стому, и3 и3сцэли2 џтрока, и3 вдадE є3го2 nтцY є3гw2. |
|
43
|
43
|
| Дивля́хуся же всі о вели́чіі Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м: | Дивлsхусz же вси2 њ вели1чіи б9іи. (За? м7з7.) ВсBмъ же чудsщымсz њ всёхъ, ±же творsше ї}съ, речE ко ўчн7кHмъ свои6мъ: |
|
44
|
44
|
| вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі. | вложи1те вы2 во ќшы вaши словесA сі‰: сн7ъ бо чlвёческій и4мать предaтисz въ рyцэ человёчєстэ. |
|
45
|
45
|
| Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́т єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем. | Nни1 же не разумёша глаг0ла сегw2, бё бо прикровeнъ t ни1хъ, да не њщутsтъ є3гw2: и3 боsхусz вопроси1ти є3го2 њ глаг0лэ сeмъ. |
|
46
|
46
|
| Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх в'я́щший би бил. | Вни1де же помышлeніе въ ни1хъ, кто2 и4хъ вsщшій бы бhлъ. |
|
47
|
47
|
| Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́ | Ї}съ же вёдый помышлeніе сердeцъ и4хъ, пріeмъ nтрочA, постaви є5 ў себє2 |
|
48
|
48
|
| і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к. | и3 речE и5мъ: и4же ѓще пріи1метъ сіE nтрочA во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же ѓще менE пріeмлетъ, пріeмлетъ послaвшаго мS: и4же бо мeншій є4сть въ вaсъ, сeй є4сть вели1къ. |
|
49
|
49
|
| (Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми. | (За? м7}.) Tвэщaвъ же їwaннъ речE: настaвниче, ви1дэхомъ нёкоего њ и4мени твоeмъ и3згонsща бёсы: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw вослёдъ не х0дитъ съ нaми. |
|
50
|
50
|
| І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть. | И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть. |
|
51
|
51
|
| (Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м; | (За?.) Бhсть же є3гдA скончавaхусz днjе восхождeнію є3гw2, и3 т0й ўтверди2 лицE своE и3ти2 во їеrли1мъ: |
|
52
|
52
|
| і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́; | и3 послA вёстники пред8 лицeмъ свои1мъ: и3 и3зшeдше внид0ша въ вeсь самарsнску, ћкw да ўгот0вzтъ є3мY: |
|
53
|
53
|
| і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м. | и3 не пріsша є3гw2, ћкw лицE є3гw2 бЁ грzдyщее во їеrли1мъ. |
|
54
|
54
|
| Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́? | Ви6дэвша же ўчн7к† є3гw2 їaкwвъ и3 їwaннъ, рёста: гDи, х0щеши ли, речeма, да џгнь сни1детъ съ небесE и3 потреби1тъ и5хъ, ћкоже и3 и3ліA сотвори2; |
|
55
|
55
|
| Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви; | Њбрaщьсz же запрети2 и4ма, и3 речE: не вёста, к0егw дyха є3стA вы2: |
|
56
|
56
|
| Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь. | сн7ъ бо чlвёческій не пріи1де дyшъ человёческихъ погуби1ти, но спcти2: и3 и3д0ша во и4ну вeсь. |
|
57
|
57
|
| (Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди. | (За? м7f7.) Бhсть же и3дyщымъ и5мъ по пути2, речE нёкій къ немY: и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши, гDи. |
|
58
|
58
|
| І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти. | И# речE є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главY подклони1ти. |
|
59
|
59
|
| Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́. | Речe же ко друг0му: ходи2 в8слёдъ менє2. Џнъ же речE: гDи, повели2 ми2, (да) шeдъ прeжде погребY nтцA моего2. |
|
60
|
60
|
| Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє. | Речe же є3мY ї}съ: њстaви мє1ртвыz погребсти2 сво‰ мертвецы2: тh же шeдъ возвэщaй цrтвіе б9іе. |
|
61
|
61
|
| Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м. | Речe же и3 другjй: и3дY по тебЁ, гDи: прeжде же повели2 ми2 tвэщaтисz, и5же сyть [попрости1тисz съ сyщими] въ домY моeмъ. |
|
62
|
62
|
| Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї. | Речe же къ немY ї}съ: никт0же возл0жь рyку свою2 на рaло и3 зрS вспsть, ўпрaвленъ є4сть въ цrтвіи б9іи. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
