Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут.

• Неєм. • Тов.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл.

• Іс.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 1 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • 1 Сол. • 2 Сол. • 2 Тим. • Євр.

Порівняти:

Глава 12 з 18
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 13 14 15 16 17 18 19
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 13 14 15 16 17 18 19
Глава 12
Глава́ в҃і
1
1
О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє.
Ѡ҆ ни́хже [междꙋ̀ тѣ́мъ] собра́вшымсѧ тма́мъ наро́да, ꙗ҆́кѡ попира́ти дрꙋ́гъ дрꙋ́га, нача́тъ глаго́лати оу҆чн҃кѡ́мъ свои̑мъ пе́рвѣе: внемли́те себѣ̀ ѿ ква́са фарїсе́йска, є҆́же є҆́сть лицемѣ́рїе.
2
2
(Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється;
(Заⷱ҇ ѯ҃г҃.) Ничто́же бо покрове́но є҆́сть, є҆́же не ѿкры́етсѧ, и҆ та́йно, є҆́же не оу҆разꙋмѣ́етсѧ:
3
3
зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх.
занѐ, є҆ли̑ка во тмѣ̀ рѣ́сте, во свѣ́тѣ оу҆слы́шатсѧ: и҆ є҆́же ко оу҆́хꙋ глаго́ласте во хра́мѣхъ, проповѣ́стсѧ на кро́вѣхъ.
4
4
Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти;
Гл҃ю же ва́мъ дрꙋгѡ́мъ свои̑мъ: не оу҆бо́йтесѧ ѿ оу҆бива́ющихъ тѣ́ло и҆ пото́мъ не мо́гꙋщихъ ли́шше что̀ сотвори́ти:
5
5
сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся.
сказꙋ́ю же ва́мъ, когѡ̀ оу҆бо́йтесѧ: оу҆бо́йтесѧ и҆мꙋ́щагѡ вла́сть по оу҆бїе́нїи воврещѝ въ де́брь ѻ҆́гненнꙋю: є҆́й, гл҃ю ва́мъ, тогѡ̀ оу҆бо́йтесѧ.
6
6
Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом.
Не пѧ́ть ли пти́цъ цѣни́тсѧ пѣ́нѧзема двѣма̀, и҆ ни є҆ди́на ѿ ни́хъ нѣ́сть забве́на пред̾ бг҃омъ.
7
7
Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви.
Но и҆ вла́си главы̀ ва́шеѧ всѝ и҆зочте́ни сꙋ́ть. Не оу҆бо́йтесѧ оу҆̀бо: мно́зѣхъ пти́цъ оу҆́нши є҆стѐ вы̀.
8
8
(Зач. 64) Глаго́лю же вам: всяк, і́же а́ще іспові́сть М'я пред челові́ки, і Син Челові́чеський іспові́сть єго́ пред а́нгели Бо́жиїми;
(Заⷱ҇ ѯ҃д҃.) Гл҃ю же ва́мъ: всѧ́къ, и҆́же а҆́ще и҆сповѣ́сть мѧ̀ пред̾ человѣ̑ки, и҆ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй и҆сповѣ́сть є҆го̀ пред̾ а҆́гг҃лы бж҃їими:
9
9
а отверги́йся Мене́ пред челові́ки, отве́ржен бу́деть пред а́нгели Бо́жиїми.
а҆ ѿвергі́йсѧ менє̀ пред̾ человѣ́ки, ѿве́рженъ бꙋ́детъ пред̾ а҆́гг҃лы бж҃їими.
10
10
І всяк, і́же рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, оста́виться єму́; а на Свята́го Ду́ха хули́вшему не оста́виться.
И҆ всѧ́къ и҆́же рече́тъ сло́во на сн҃а чл҃вѣ́ческаго, ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀: а҆ на ст҃а́го дх҃а хꙋли́вшемꙋ не ѡ҆ста́витсѧ.
11
11
Єгда́ же приведу́ть ви на собо́рища, і вла́сті, і влади́чества, не пеці́теся, ка́ко іли́ что отвіща́єте, іли́ что рече́те;
Є҆гда́ же приведꙋ́тъ вы̀ на собѡ́рища и҆ вла̑сти и҆ влады́чєства, не пецы́тесѧ, ка́кѡ и҆лѝ что̀ ѿвѣща́ете, и҆лѝ что̀ рече́те:
12
12
Святи́й бо Дух научи́ть ви в той час, я́же подоба́єть рещи́.
ст҃ы́й бо дх҃ъ наꙋчи́тъ вы̀ въ то́й ча́съ, ꙗ҆̀же подоба́етъ рещѝ.
13
13
(Зач. 60) Рече́ же Єму́ ні́кий от наро́да: Учи́телю, рци бра́ту моєму́ разділи́ти со мно́ю достоя́ніє.
(Заⷱ҇ ѯ҃е҃.) Рече́ же є҆мꙋ̀ нѣ́кїй ѿ наро́да: оу҆чи́телю, рцы̀ бра́тꙋ моемꙋ̀ раздѣли́ти со мно́ю достоѧ́нїе.
14
14
Он же рече́ єму́: челові́че, кто М'я поста́ви судію́ іли́ діли́теля над ва́ми?
Ѻ҆́нъ же речѐ є҆мꙋ̀: человѣ́че, кто̀ мѧ̀ поста́ви сꙋдїю̀ и҆лѝ дѣли́телѧ над̾ ва́ми;
15
15
Рече́ же к ним: блюді́те і храні́теся от лихоі́мства, я́ко не от ізби́тка [внегда́ ізби́точествовати] кому́ живо́т єго́ єсть от імі́нія єго́.
Рече́ же къ ни̑мъ: блюди́те и҆ храни́тесѧ ѿ лихои́мства: ꙗ҆́кѡ не ѿ и҆збы́тка [внегда̀ и҆збы́точествовати] комꙋ̀ живо́тъ є҆гѡ̀ є҆́сть ѿ и҆мѣ́нїѧ є҆гѡ̀.
16
16
(Зач. 66) Рече́ же при́тчу к ним, глаго́ля: челові́ку ні́коєму бога́ту угобзи́ся ни́ва;
(Заⷱ҇ ѯ҃ѕ҃.) Рече́ же при́тчꙋ къ ни̑мъ, глаго́лѧ: человѣ́кꙋ нѣ́коемꙋ бога́тꙋ оу҆гобзи́сѧ ни̑ва:
17
17
і ми́сляше в себі́, глаго́ля: что сотворю́, я́ко не і́мам гді собра́ти плодо́в мої́х?
и҆ мы́слѧше въ себѣ̀, глаго́лѧ: что̀ сотворю̀, ꙗ҆́кѡ не и҆́мамъ гдѣ̀ собра́ти плодѡ́въ мои́хъ;
18
18
І рече́: се сотворю́разорю́ жи́тниці моя́, і бо́льшия сози́жду, і соберу́ ту вся жи́та моя́ і блага́я моя́;
И҆ речѐ: сѐ сотворю̀: разорю̀ жи̑тницы моѧ̑, и҆ бо́лшыѧ сози́ждꙋ, и҆ соберꙋ̀ тꙋ̀ всѧ̑ жи̑та моѧ̑ и҆ блага̑ѧ моѧ̑:
19
19
і реку́ душі́ моє́й: душе́, і́маши мно́га бла́га, лежа́ща на лі́та мно́га; почива́й, яждь, пий, весели́ся.
и҆ рекꙋ̀ дꙋшѝ мое́й: дꙋшѐ, и҆́маши мнѡ́га бла̑га, лежа̑ща на лѣ̑та мнѡ́га: почива́й, ꙗ҆́ждь, пі́й, весели́сѧ.
20
20
Рече́ же єму́ Бог: безу́мне, в сію́ нощ ду́шу твою́ істя́жуть от тебе́; а я́же угото́вал єси́, кому́ бу́дуть?
Рече́ же є҆мꙋ̀ бг҃ъ: безꙋ́мне, въ сїю̀ но́щь дꙋ́шꙋ твою̀ и҆стѧ́жꙋтъ ѿ тебє̀: а҆ ꙗ҆̀же оу҆гото́валъ є҆сѝ, комꙋ̀ бꙋ́дꙋтъ;
21
21
Та́ко собира́яй себі́, а не в Бо́га богаті́я.
Та́кѡ собира́ѧй себѣ̀, а҆ не въ бг҃а богатѣ́ѧ.
22
22
Рече́ же ко ученико́м Свої́м: сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, ні ті́лом, во что облече́теся;
Рече́ же ко оу҆чн҃кѡ́мъ свои́мъ: сегѡ̀ ра́ди глаго́лю ва́мъ: не пецы́тесѧ дꙋше́ю ва́шею, что̀ ꙗ҆́сте: ни тѣ́ломъ, во что̀ ѡ҆блече́тесѧ:
23
23
душа́ бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди.
дꙋша̀ бо́лши є҆́сть пи́щи, и҆ тѣ́ло ѻ҆де́жды.
24
24
Смотрі́те вран, я́ко не сі́ють, ні жнуть; ї́мже ність сокро́вища, ні жи́тниці, і Бог пита́єть їх; ко́льми па́че ви єсте́ лу́чші птиць?
Смотри́те вра̑нъ, ꙗ҆́кѡ не сѣ́ютъ, ни жнꙋ́тъ: и҆̀мже нѣ́сть сокро́вища, ни жи́тницы, и҆ бг҃ъ пита́етъ и҆̀хъ: ко́льми па́че вы̀ є҆стѐ лꙋ́чши пти́цъ;
25
25
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
Кто́ же ѿ ва́съ пекі́йсѧ мо́жетъ приложи́ти во́зрастꙋ своемꙋ̀ ла́коть є҆ди́нъ;
26
26
А́ще у́бо ні ма́ла чесо́ мо́жете, что о про́чих пече́теся?
А҆́ще оу҆̀бо ни ма́ла чесѡ̀ мо́жете, что̀ ѡ҆ про́чихъ пече́тесѧ;
27
27
Смотрі́те кри́ни, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́ть; глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих.
Смотри́те крі́ны, ка́кѡ растꙋ́тъ: не трꙋжда́ютсѧ, ни прѧдꙋ́тъ: глаго́лю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ни соломѡ́нъ во все́й сла́вѣ свое́й ѡ҆блече́сѧ, ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ си́хъ.
28
28
А́ще же траву́, на селі́ днесь су́щу і у́трі в пещ вме́щему, Бог та́ко одіва́єть, ко́льми па́че вас, малові́ри?
А҆́ще же травꙋ̀, на селѣ̀ дне́сь сꙋ́щꙋ и҆ оу҆́трѣ въ пе́щь вме́щемꙋ, бг҃ъ та́кѡ ѡ҆дѣва́етъ: ко́льми па́че ва́съ, маловѣ́ри;
29
29
І ви не іщі́те, что я́сте, іли́ что піє́те, і не возносі́теся;
И҆ вы̀ не и҆щи́те, что̀ ꙗ҆́сте, и҆лѝ что̀ пїе́те: и҆ не возноси́тесѧ:
30
30
всіх бо сих язи́ци ми́ра сего́ і́щуть, ваш же Оте́ць вість, я́ко тре́буєте сих.
всѣ́хъ бо си́хъ ꙗ҆зы́цы мі́ра сегѡ̀ и҆́щꙋтъ: ва́шъ же ѻ҆ц҃ъ вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ тре́бꙋете си́хъ.
31
31
Оба́че іщі́те Ца́рствія Бо́жия, і сія́ вся приложа́ться вам.
Ѻ҆ба́че и҆щи́те црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ, и҆ сїѧ̑ всѧ̑ приложа́тсѧ ва́мъ.
32
32
(Зач. 67) Не бо́йся, ма́лоє ста́до! Я́ко благоізво́ли Оте́ць ваш да́ти вам Ца́рство.
(Заⷱ҇ ѯ҃з҃.) Не бо́йсѧ, ма́лое ста́до: ꙗ҆́кѡ бл҃гоизво́ли ѻ҆ц҃ъ ва́шъ да́ти ва́мъ црⷭ҇тво.
33
33
Продаді́те імі́нія ва́ша і даді́те ми́лостині. Сотворі́те себі́ влага́лища неветша́юща, сокро́вище неоскуді́ємо на небесі́х, іді́же тать не приближа́ється, ні моль растліва́єть.
Продади́те и҆мѣ́нїѧ ва̑ша и҆ дади́те ми́лостыню. Сотвори́те себѣ̀ влага̑лища неветша̑юща, сокро́вище неѡскꙋдѣ́емо на нб҃сѣ́хъ, и҆дѣ́же та́ть не приближа́етсѧ, ни мо́ль растлѣва́етъ.
34
34
Іді́же бо сокро́вище ва́ше, ту і се́рдце ва́ше бу́деть.
И҆дѣ́же бо сокро́вище ва́ше, тꙋ̀ и҆ се́рдце ва́ше бꙋ́детъ.
35
35
Да бу́дуть чре́сла ва́ша препоя́сана, і світи́льниці горя́щії;
Да бꙋ́дꙋтъ чре́сла ва̑ша препоѧ̑сана, и҆ свѣти́лницы горѧ́щїи:
36
36
і ви подо́бні челові́ком ча́ющим го́спода своєго́, когда́ возврати́ться от бра́ка, да прише́дшу і толкну́вшу, а́біє отве́рзуть єму́.
и҆ вы̀ подо́бни человѣ́кѡмъ ча́ющымъ го́спода своегѡ̀, когда̀ возврати́тсѧ ѿ бра́ка, да прише́дшꙋ и҆ толкнꙋ́вшꙋ, а҆́бїе ѿве́рзꙋтъ є҆мꙋ̀.
37
37
Блаже́нні раби́ ті́ї, ї́хже прише́д госпо́дь обря́щеть бдя́щих; амі́нь глаго́лю вам, я́ко препоя́шеться і поса́дить їх, і мину́в [приступи́в] послу́жить їм.
Бл҃же́ни рабѝ ті́и, и҆̀хже прише́дъ госпо́дь ѡ҆брѧ́щетъ бдѧ́щихъ: а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ препоѧ́шетсѧ и҆ поса́дитъ и҆̀хъ, и҆ минꙋ́въ [пристꙋпи́въ] послꙋ́житъ и҆̀мъ.
38
38
І а́ще при́йдеть во втору́ю стра́жу, і в тре́тію стра́жу при́йдеть, і обря́щеть [їх] та́ко, блаже́нні суть раби́ ті́ї.
И҆ а҆́ще прїи́детъ во вторꙋ́ю стра́жꙋ, и҆ въ тре́тїю стра́жꙋ прїи́детъ, и҆ ѡ҆брѧ́щетъ (и҆̀хъ) та́кѡ, бл҃же́ни сꙋ́ть рабѝ ті́и.
39
39
Се же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал господи́н хра́мини, в кий час тать при́йдеть, бділ у́бо би, і не би дал подкопа́ти до́му своєго́.
Се́ же вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ а҆́ще бы вѣ́далъ господи́нъ хра́мины, въ кі́й ча́съ та́ть прїи́детъ, бдѣ́лъ оу҆̀бо бы, и҆ не бы̀ да́лъ подкопа́ти до́мꙋ своегѡ̀.
40
40
І ви у́бо бу́діте гото́ві: я́ко, во́ньже час не мні́те, Син Челові́чеський при́йдеть.
И҆ вы̀ оу҆̀бо бꙋ́дите гото́ви: ꙗ҆́кѡ, во́ньже ча́съ не мни́те, сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй прїи́детъ.
41
41
Рече́ же Єму́ Петр: Го́споди, к нам ли при́тчу сію́ глаго́леши, іли́ ко всім?
Рече́ же є҆мꙋ̀ пе́тръ: гдⷭ҇и, къ на́мъ ли при́тчꙋ сїю̀ глаго́леши, и҆лѝ ко всѣ̑мъ;
42
42
Рече́ же Госпо́дь: (Зач. 68) кто у́бо єсть ві́рний строї́тель і му́дрий, єго́же поста́вить госпо́дь над че́лядію своє́ю, дая́ти во вре́м'я житомі́ріє?
Рече́ же гдⷭ҇ь: (Заⷱ҇ ѯ҃и҃.) кто̀ оу҆̀бо є҆́сть вѣ́рный строи́тель и҆ мꙋ́дрый, є҆го́же поста́витъ госпо́дь над̾ че́лѧдїю свое́ю, даѧ́ти во вре́мѧ житомѣ́рїе;
43
43
Блаже́н раб той, єго́же прише́д госпо́дь єго́ обря́щеть творя́ща та́ко;
Бл҃же́нъ ра́бъ то́й, є҆го́же прише́дъ госпо́дь є҆гѡ̀ ѡ҆брѧ́щетъ творѧ́ща та́кѡ:
44
44
воі́стину глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
вои́стиннꙋ гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ над̾ всѣ́мъ и҆мѣ́нїемъ свои́мъ поста́витъ є҆го̀.
45
45
А́ще же рече́ть раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, і начне́ть би́ти раби́ і раби́ні, я́сти же і пи́ти і упива́тися, —
А҆́ще же рече́тъ ра́бъ то́й въ се́рдцы свое́мъ: косни́тъ господи́нъ мо́й прїитѝ: и҆ начне́тъ би́ти рабы̑ и҆ рабы̑ни, ꙗ҆́сти же и҆ пи́ти и҆ оу҆пива́тисѧ:
46
46
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, во́ньже не ча́єть, і в час, во́ньже не вість, і расте́шеть єго́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть.
прїи́детъ господи́нъ раба̀ тогѡ̀ въ де́нь, во́ньже не ча́етъ, и҆ въ ча́съ, во́ньже не вѣ́сть: и҆ расте́шетъ є҆го̀, и҆ ча́сть є҆гѡ̀ съ невѣ́рными положи́тъ.
47
47
Той же раб ві́дівий во́лю господи́на своєго́, і не угото́вав, ні сотвори́в по во́лі єго́, біє́н бу́деть мно́го;
То́й же ра́бъ вѣ́дѣвый во́лю господи́на своегѡ̀, и҆ не оу҆гото́вавъ, ни сотвори́въ по во́ли є҆гѡ̀, бїе́нъ бꙋ́детъ мно́гѡ:
48
48
неві́дівий же, сотвори́в же досто́йная ра́нам, біє́н бу́деть ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́деть мно́го, мно́го взи́щеться от него́, і єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сять [істя́жуть] от него́.
невѣ́дѣвый же, сотвори́въ же достѡ́йнаѧ ра́намъ, бїе́нъ бꙋ́детъ ма́лѡ. (Заⷱ҇ ѯ҃ѳ҃.) Всѧ́комꙋ же, є҆мꙋ́же дано̀ бꙋ́детъ мно́гѡ, мно́гѡ взы́щетсѧ ѿ негѡ̀: и҆ є҆мꙋ́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сѧтъ [и҆стѧ́жꙋтъ] ѿ негѡ̀.
49
49
Огня́ прийдо́х воврещи́ на зе́млю, і что хощу́, а́ще уже́ возгорі́ся?
Ѻ҆гнѧ̀ прїидо́хъ воврещѝ на зе́млю, и҆ что̀ хощꙋ̀, а҆́ще оу҆жѐ возгорѣ́сѧ;
50
50
Креще́нієм же і́мам крести́тися, і ка́ко удержу́ся, до́ндеже сконча́ються?
Кр҃ще́нїемъ же и҆́мамъ крⷭ҇ти́тисѧ, и҆ ка́кѡ оу҆держꙋ́сѧ, до́ндеже сконча́ютсѧ;
51
51
Мните́ ли, я́ко мир прийдо́х да́ти на зе́млю? Ні, глаго́лю вам, но разділе́ніє.
Мните́ ли, ꙗ҆́кѡ ми́ръ прїидо́хъ да́ти на зе́млю; нѝ, гл҃ю ва́мъ, но раздѣле́нїе.
52
52
Бу́дуть бо отсе́лі п'ять во єди́ном дому́ разділе́ні, тріє́ на два, і два на три;
Бꙋ́дꙋтъ бо ѿсе́лѣ пѧ́ть во є҆ди́номъ домꙋ̀ раздѣле́ни, трїѐ на два̀, и҆ два̀ на трѝ:
53
53
разділи́ться оте́ць на си́на, і син на отця́; ма́ти на дщер, і дщи на ма́тер; свекри́ на неві́сту свою́, і неві́ста на свекро́в свою́.
раздѣли́тсѧ ѻ҆те́цъ на сы́на, и҆ сы́нъ на ѻ҆тца̀: ма́ти на дще́рь, и҆ дщѝ на ма́терь: свекры̀ на невѣ́стꙋ свою̀, и҆ невѣ́ста на свекро́вь свою̀.
54
54
Глаго́лаше же і наро́дом: єгда́ у́зрите о́блак восходя́щ от за́пада, а́біє глаго́лете: ту́ча гряде́ть, і бива́єть та́ко.
Гл҃аше же и҆ наро́дѡмъ: є҆гда̀ оу҆́зрите ѡ҆́блакъ восходѧ́щь ѿ за́пада, а҆́бїе глаго́лете: тꙋ́ча грѧде́тъ: и҆ быва́етъ та́кѡ.
55
55
І єгда́ юг ві́ющ, глаго́лете: зной бу́деть, і бива́єть.
И҆ є҆гда̀ ю҆́гъ вѣ́ющь, глаго́лете: зно́й бꙋ́детъ: и҆ быва́етъ.
56
56
Лицемі́ри, лице́ не́бу і землі́ ві́сте іскуша́ти; вре́мене же сего́ ка́ко не іскуша́єте?
Лицемѣ́ри, лицѐ не́бꙋ и҆ землѝ вѣ́сте и҆скꙋша́ти: вре́мене же сегѡ̀ ка́кѡ не и҆скꙋша́ете;
57
57
Что же і о себі́ не су́дите пра́ведноє?
Что́ же и҆ ѡ҆ себѣ̀ не сꙋ́дите пра́ведное;
58
58
Єгда́ бо гряде́ши с сопе́рником твої́м ко кня́зю, на путі́ даждь ді́ланіє [потщи́ся] ізби́ти от него́, да не ка́ко привлече́ть тебе́ к судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і слуга́ всади́ть тя в темни́цю;
Є҆гда́ бо грѧде́ши съ сопе́рникомъ твои́мъ ко кнѧ́зю, на пꙋтѝ да́ждь дѣ́ланїе [потщи́сѧ] и҆збы́ти ѿ негѡ̀: да не ка́кѡ привлече́тъ тебѐ къ сꙋдїѝ, и҆ сꙋдїѧ̀ тѧ̀ преда́стъ слꙋзѣ̀, и҆ слꙋга̀ всади́тъ тѧ̀ въ темни́цꙋ:
59
59
глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже і послі́днюю мі́дницю возда́си.
гл҃ю тебѣ̀: не и҆зы́деши ѿтꙋ́дꙋ, до́ндеже и҆ послѣ́днюю мѣ́дницꙋ возда́си.

Глава 12 з 18
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 13 14 15 16 17 18 19
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 13 14 15 16 17 18 19
Старий Заповіт

• Бут.

• Неєм. • Тов.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл.

• Іс.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 1 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • 1 Сол. • 2 Сол. • 2 Тим. • Євр.