Завантаження...
Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр. • Мф.

Порівняти:

Глава 8
Глава 8
1
1
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним, Бысть же по томь и тъ прохождааше сквозэ грады и вьси проповэдуѩ и благовэстуѩ царьствиѥ божиѥ и оба на десяте съ нимь.
2
2
і жени́ ні́кия, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де, и жены ѥдины яже бэахѫ исцэлены отъ духъ зълъ и болэзнии мария нарицаѥмая магдалыни из нѥѩже изиде седмь бэсъ.
3
3
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х. и иоанна жена хузаня приставьника иродова и сусана и ины мъногы ѩже служаахѫ ѥму отъ имэнии своихъ.
4
4
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу: разумэѭщу же народу мъногу и грzдѫщемъ отъ вьсэхъ градъ къ нѥму рече господь притъчѫ сиѭ къ нимъ.
5
5
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є; изиде сэяи сэятъ сэмене своего. и ѥгда сэяше ѥ. ово паде при пUти. и попьрано бысть. и птицz нбс7ьскыя позобаша ѥ.
6
6
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги; а дрUгоѥ паде на камене. и прозzбнUвъ и Uсъше. зане не имzаше влагы.
7
7
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є; а дрUгоѥ паде посредэ тьрния. и въздрасте и тьрниѥ подави ѥ.
8
8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. а дрUгоѥ паде на земли добрэ. и прозzбнUвъ. и сътвори плодъ съторицею. сия глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.>
9
9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́? въпрашахU же и Uченици ѥго гlюще. чьто ѥсть притъча си.
10
10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють. онъ же рече имъ. вамъ ѥсть дано видэти. таины цrтвия б9ия. а прочиимъ въ притъчахъ. да видzще не видzть. и слышаще не слышать. и не разUмэють.
11
11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє; ѥсть же притъча си. сэмz ѥсть слово б9иѥ.
12
12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться; а иже при пUти сUть слышащии слово. по томь же придеть дияволъ и възьметь слово t срд7ца ихъ. да не вэры имъше сп7сени бUдUть.
13
13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють; и иже на камени. и иже ѥгда слышzть съ радостию приѥмлють слово. и си корене не имUть. иже въ врэмz вэрU ѥмлють. и въ врэмz напасти остUпаю.
14
14
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́; а падъшии въ тьрнии си сUть слышавъшеи и отъ печали и богатьствия и сластьми житеискыми ходzще подавляѭть сz и не до врьха плода творzтъ.
15
15
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. а иже на добрэ земли сии сѫть иже добръмь срьдьцьмь и благъмь слышzще слово дрьжzть и плодъ творzть въ трьпэнии. си глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.
16
16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ. никто же свэтильника въжьгъ покрываѥть ѥго криною. или подъ одръ подълагаѥть. нъ на свэтильникъ възлагають. да въходzщии свэтъ.
17
17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть. нэсть бо таиноѥ ѥже не явитьсz. ни Uтаиноѥ ѥже не бUдеть познано. нъ въ явлениѥ придеть.
18
18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́. блюдэте Uбо како слышите. иже бо имать дастьсz ѥмU. а иже не имать. и ѥже бо мьнитьсz имэя възьметьсz t него.
19
19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди. придоша же къ немU. м™и и братия ѥго. и не можаахU бесэдовати ѥмU народъмь.
20
20
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще. и възвэстишz ѥмU гlюще. яко м™и твоя и братия твоя вънэ стоять. видэти тz хотzще.
21
21
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є. онъ же tвэщzвъ рече къ нимъ. м™и моя и братия моя си сUть слышащеи слово б9иѥ и творzще ѥ.
22
22
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша. Бысть же въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ вълэзе въ корабль и ученици ѥго. и рече къ нимъ: прэядемъ на онъ полъ ѥзера. и вънидошz.
23
23
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху. эдѫщемъ же имъ усъпе исусъ. и съниде буря вэтрьня въ ѥзеро и исконьчаваахѫ сz и влаахѫ сz.
24
24
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́. пристѫпльше же възбудишz и глаголѭще: наставьниче наставьниче погыбнемъ. онъ же въставъ запрэти вэтру и влънѥнию водьнуу му и улеже и бысть тишина.
25
25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́? и рече имъ: къде ѥсть вэра ваша; убоявъше же сz чудишz сz глаголѭще къ себэ: къто убо сь ѥсть яко и вэтромъ велить и водэ и послѫшаѭть ѥго;
26
26
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї. И прэядошz на землѭ гадариньскѫ яже ѥсть об онъ полъ галилеѩ.
27
27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х. пришьдъшю iсв7и въ странU гадарэньскU. сърэте и мUжь ѥтеръ t града. иже имэ бэсъ. t лэтъ мъногъ. и въ ризU не облачаашесz. и въ храмэ не живzаше. нъ въ гробэхъ.
28
28
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́. и Uзьрэвъ же iс7а. и приде и припаде къ немU. и гласъмь велиѥмь рече. чьто ѥсть мънэ и тебэ iс7е сн7е б7а вышьнzаго. молю ти сz не мUчи мене.
29
29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні. прэщаше бо д¦U нечистомѫ изити t члв7ка. и t мъногъ бо лэтъ въсхыщаше и. и вzзахUти и Uжи желэзны и пUты. и стрэжzхUть и. и растьрзая Uзы. гонимъ бывааше бэсъмь сквозэ пѫстыню.
30
30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что Ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь. въпроси же и iс7ъ гlz. чьто ти имz ѥсть. онъ же рече легеонъ. яко бэси мънози вънидоша въ нь.
31
31
І моля́ху єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́. и молzхUти и. да повелить* имъ въ бездьнU вънити.
32
32
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм. бэ же тU стадо свинии мъного пасомо въ горэ. и молишz и да повелить имъ въ ты вънити. и повелэ имъ.
33
33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́. и ишьдъше же бэси ищ чlвка того. вънидошz въ свиния. и Uстрьмисz стадо по брегU въ ѥзеро. и истопоша въ водахъ.
34
34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. видэвъше же пасUщии бывъшеѥ. бэжzшz. и възвэстишz въ градэ и въ селэхъ.
35
35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася. изидоша же видэтъ бывъшааго. и придошz къ iс7ви. и обрэтоша сэдzща чlвка иж него же бэси изидоша. обълчена и съмыслzщz. при ногU iсв7U. и Uбояшzсz.
36
36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся. и възвэстиша же имъ. видэвъше како сп7сесz бэсьновавыи.
37
37
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся. и молишz и вьси народи. области герьгесиньскыя. отити t нихъ. яко страхъмь велиѥмь одьржими бzахU. онъ же вълэзъ въ корабль възвратисz.
38
38
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: молzаше же сz ѥмU мUжь. иж него же изидошz бэси. дабы съ нимь былъ. iс7ъ же tпUсти и гlz.
39
39
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка Ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. възвратисz въ домъ свои. и повэдаи ѥлико ти сътвори б7ъ. и иде по вьсемU градU проповэдая. ѥлико сътвори ѥмU iс7ъ.
40
40
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́. Бысть же ѥгда възврати сz исусъ приѩтъ и народъ. бэахѫ бо вьси чаѭще ѥго. Въ он+о.
41
41
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой; чlвкъ ѥтеръ припаде къ iс7U. ѥмU же бэ имz иаръ. и тъ кънzзь съньмищю бэ. и падъ при ногU iс7вU. молzше и вънити въ домъ свои.
42
42
я́ко дщи єдоноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́. яко дъщи иночада бэ ѥмU. яко двѫ на десzте лэтU. и та Uмирааше. ѥгда же идzаше народъ UгнэтаахUти и.
43
43
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти; жена сUщи въ течении кръве t двою на десzте лэтU. яже врачемъ издаявъши вьсе имэниѥ своѥ. ни t ѥдиного не може исцэлэти.
44
44
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́. си пристUпльши съзади. коснUсz въскрилэ ризы ѥго. и абиѥ Uста источьникъ кръвѥ ѥя.
45
45
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні? и рече iс7ъ. къто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. tмэтающемъ же сz вьсэмъ рече петръ. и иже съ нимь бzахU. наставьниче. народи Uтэшнzють тz и гнетUть. и гlеши кто ѥсть прикоснUвыисz мънэ.
46
46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́. iс7ъ же рче. прикоснUвыисz мънэ нэкто ѥсть. азъ бо чюхъ силU ишьдъшю из мене.
47
47
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє. и видэвъши жена яко не Uтаисz. трепещющи припаде. и падъши прэдъ нимь. за ню же винU коснUсz ѥмь. повэда прэдъ вьсэми людьми. и како исцэлэ абиѥ.
48
48
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. iс7ъ же рече ѥи. дьрзаи дъщи вэра твоя сп7сеть тz иди въ миръ.
49
49
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля. и ѥще ѥмU гlющю. пришьдъ ѥтеръ t сUнагога гlа емU. яко Uмретъ дши твоя не движи Uчителz.
50
50
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть. iс7ъ же слышавъ tвэща ѥмU гlz не боисz. тъкмо вэрUи и сп7сена бUдеть.
51
51
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере. и пришьдъ же въ домъ. не да никомU же вънити съ собою. тъкмо петрови иоанU и ияковU. и оц7ю отроковица и м™ри.
52
52
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить. рыдаахU же вьси и плакаахUсz ѥя. онъ же рече не плачэтесz. нэсть бо Uмьрла дв7ца нъ съпить.
53
53
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре. и рѫгаахUсz ѥмU вэдUще яко Uмьре.
54
54
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни. онъ же изгънавъ вьсz вънъ. и имъ ю за рUкU. възгласи гlz отроковице въстани.
55
55
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти. и възвратисz д¦ь ѥя. и въскрьсе абиѥ. и повелэ дати ѥи ѥсти.
56
56
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго. и Uжасостасz родителz ѥя. онъ же запрэти има. не повэдита никомU же бывъшаго.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр. • Мф.