|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку.
|
І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку.
|
|
2
|
2
|
|
І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють.
|
І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
|
|
3
|
3
|
|
І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́.
|
Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
|
|
4
|
4
|
|
І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху.
|
А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали.
|
|
5
|
5
|
|
І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я.
|
І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
|
|
6
|
6
|
|
(Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть.
|
Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
|
|
7
|
7
|
|
Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї,
|
Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї,
|
|
8
|
8
|
|
і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́.
|
з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
|
|
9
|
9
|
|
І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́.
|
І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
|
|
10
|
10
|
|
Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни.
|
Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його.
|
|
11
|
11
|
|
І ду́сі нечи́стії, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху к Нему́ і зва́ху, глаго́люще, я́ко Ти єси́ Син Бо́жий.
|
І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
|
|
12
|
12
|
|
І мно́го преща́ше їм, да не явле́на Єго́ сотворя́ть.
|
Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
|
|
13
|
13
|
|
(Зач. 12) І взи́де на гору́ і призва́, ї́хже хотя́ше Сам; і прийдо́ша к Нему́.
|
Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
|
|
14
|
14
|
|
І сотвори́ двана́десяте, да бу́дуть с Ним, і да посила́єть їх пропові́дати,
|
І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
|
|
15
|
15
|
|
і імі́ти власть ціли́ти неду́ги і ізгони́ти бі́си;
|
і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів.
|
|
16
|
16
|
|
і нарече́ Си́мону і́м'я Петр,
|
І поставив Симона, давши йому ім’я Петро,
|
|
17
|
17
|
|
і Іа́кова Зеведе́йова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля: і нарече́ ї́ма імена́ Воанерге́с, є́же єсть си́на гро́мова,
|
Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові»,
|
|
18
|
18
|
|
і Андре́я, і Фили́ппа, і Варфоломе́я, і Матфе́я, і Фому́, і Іа́кова Алфе́йова, і Фадде́я, і Си́мона Канані́та,
|
Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта
|
|
19
|
19
|
|
і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і предаде́ Єго́.
|
та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
|
|
20
|
20
|
|
(Зач. 13) І прийдо́ша в дом; і собра́ся па́ки наро́д, я́ко не мощи́ їм ні хлі́ба я́сти.
|
Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
|
|
21
|
21
|
|
І сли́шавше і́же бя́ху у Него́, ізидо́ша, да і́муть Єго́, глаго́лаху бо, я́ко неі́стов єсть.
|
І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
|
|
22
|
22
|
|
І кни́жници, і́же от Ієрусали́ма низше́дшії, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла і́мать і я́ко о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си.
|
А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів.
|
|
23
|
23
|
|
І призва́в їх, в при́тчах глаго́лаше їм: ка́ко мо́жеть сатана́ сатану́ ізгони́ти?
|
І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
|
|
24
|
24
|
|
І а́ще ца́рство на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти ца́рство то;
|
Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те.
|
|
25
|
25
|
|
і а́ще дом на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти дом той;
|
І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той.
|
|
26
|
26
|
|
і а́ще сата́на воста́ на ся сам і разділи́ся, не мо́жеть ста́ти, но коне́ць і́мать.
|
І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
|
|
27
|
27
|
|
Нікто́же мо́жеть сосу́ди крі́пкаго, вшед в дом єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвіє крі́пкаго св'я́жеть, і тогда́ дом єго́ расхи́тить.
|
Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його.
|
|
28
|
28
|
|
(Зач. 14) Амі́нь глаго́лю вам, я́ко вся отпу́стяться согріше́нія сино́м челові́чеським, і хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́ть;
|
Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили;
|
|
29
|
29
|
|
а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́.
|
хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду.
|
|
30
|
30
|
|
Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать.
|
Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.
|
|
31
|
31
|
|
Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́.
|
Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
|
|
32
|
32
|
|
І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́.
|
Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе.
|
|
33
|
33
|
|
І отвіща́ ім, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́?
|
І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої?
|
|
34
|
34
|
|
І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
|
І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
|
|
35
|
35
|
|
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть.
|
бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
