|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. | |
|
2
|
|
| І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. | |
|
3
|
|
| Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. | |
|
4
|
|
| А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. | |
|
5
|
|
| І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга. | |
|
6
|
|
| Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. | |
|
7
|
|
| Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, | |
|
8
|
|
| з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. | |
|
9
|
|
| І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. | |
|
10
|
|
| Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. | |
|
11
|
|
| І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. | |
|
12
|
|
| Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим. | |
|
13
|
|
| Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. | |
|
14
|
|
| І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, | |
|
15
|
|
| і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. | |
|
16
|
|
| І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, | |
|
17
|
|
| Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», | |
|
18
|
|
| Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта | |
|
19
|
|
| та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його. | |
|
20
|
|
| Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. | |
|
21
|
|
| І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. | |
|
22
|
|
| А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. | |
|
23
|
|
| І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? | |
|
24
|
|
| Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. | |
|
25
|
|
| І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. | |
|
26
|
|
| І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. | |
|
27
|
|
| Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. | |
|
28
|
|
| Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; | |
|
29
|
|
| хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. | |
|
30
|
|
| Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. | |
|
31
|
|
| Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. | |
|
32
|
|
| Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. | |
|
33
|
|
| І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? | |
|
34
|
|
| І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | |
|
35
|
|
| бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя. |
