|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| І глаго́лаше їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє прише́дшеє в си́лі. | І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 38) І по шести́ днех поя́т Ісу́с Петра́ і Іа́кова і Іоа́нна, і возведе́ їх на гору́ високу́ осо́б єди́ни; і преобрази́ся пред ни́ми. | І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. |
|
3
|
3
|
| І ри́зи Єго́ би́ша блеща́щяся, біли́ зіло́, я́ко сніг, яці́хже не мо́жеть біли́льник убіли́ти на землі́. | Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. |
|
4
|
4
|
| І яви́ся їм Ілія́ с Моїсе́єм; і бі́ста со Ісу́сом глаго́люща. | І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. |
|
5
|
5
|
| І отвіща́в Петр глаго́ла Ісу́сові: Равві́, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м кро́ви три, Тебі́ єди́н, і Моїсе́єві єди́н, і Ілії́ єди́н. | При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. |
|
6
|
6
|
| Не ві́дяше бо, что ріщи́, бя́ху бо пристра́шні. | Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. |
|
7
|
7
|
| І бисть о́блак осіня́я їх; і при́йде глас із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, Того́ послу́шайте. | І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! |
|
8
|
8
|
| І внеза́пу воззрі́вше, ктому́ ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго с собо́ю. | І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. |
|
9
|
9
|
| Сходя́щим же їм с гори́, запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять, я́же ви́діша, то́кмо єгда́ Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. | Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 39) І сло́во удержа́ша в себі́, стяза́ющеся, что єсть, є́же із ме́ртвих воскре́снути. | І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. |
|
11
|
11
|
| І вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? | І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? |
|
12
|
12
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо прише́д пре́жде, устро́їть вся; і ка́ко єсть пи́сано о Си́ні Челові́честім, да мно́го постра́ждеть і унічиже́н бу́деть; | Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. |
|
13
|
13
|
| но глаго́лю вам, я́ко і Ілія́ при́йде, і сотвори́ша єму́, єли́ка хоті́ша, я́коже єсть пи́сано о нем. | Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. |
|
14
|
14
|
| І прише́д ко ученико́м, ви́ді наро́д мног о них [о́крест їх] і кни́жники стяза́ющяся с ни́ми. | Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. |
|
15
|
15
|
| І а́біє весь наро́д ви́дів Єго́ ужасе́ся, і прири́щуще цілова́ху Єго́. | І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. |
|
16
|
16
|
| І вопроси́ кни́жники: что стяза́єтеся к себі́ [с ни́ми]? | Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? |
|
17
|
17
|
| (Зач. 40) І отвіща́в єди́н от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́х си́на моєго́ к Тебі́, іму́ща ду́ха ні́ма; | Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. |
|
18
|
18
|
| і іді́же коли́ждо і́меть єго́, разбива́єть єго́, і пі́ни тещи́ть, і скреже́щеть зуби́ свої́ми, і оціпеніва́єть; і ріх ученико́м Твої́м, да ізжену́ть єго́, і не возмого́ша. | Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. |
|
19
|
19
|
| Он же отвіща́в єму́ глаго́ла: о, ро́де неві́рен, доко́лі в вас бу́ду? Доко́лі терплю́ ви? Приведі́те єго́ ко Мні. | Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. |
|
20
|
20
|
| І привідо́ша єго́ к Нему́. І ви́дів Єго́, а́біє дух стрясе́ єго́; і пад на землі́, валя́шеся, пі́ни тещя́. | І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. |
|
21
|
21
|
| І вопроси́ отця́ єго́: коли́ко літ єсть, отне́ліже сіє́ бисть єму́? Он же рече́: ізді́тська: | Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; |
|
22
|
22
|
| і мно́гажди во огнь вве́рже єго́ і в во́ди, да погуби́ть єго́; но а́ще что мо́жеши, помози́ нам, милосе́рдовав о нас. | багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. |
|
23
|
23
|
| Ісу́с же рече́ єму́: є́же а́ще что мо́жеши ві́ровати, вся возмо́жна ві́рующему. | Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. |
|
24
|
24
|
| І а́біє возопи́в оте́ць отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: ві́рую, Го́споди! Помози́ моєму́ неві́рію. | І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. |
|
25
|
25
|
| Ви́дів же Ісу́с, я́ко сри́щеться наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше німи́й і глухи́й, Аз ті повілева́ю: ізи́ди із него́ і ктому́ не вни́ди в него́. | Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. |
|
26
|
26
|
| І возопи́в і мно́го пружа́вся, ізи́де; і бисть я́ко мертв, я́коже мно́зім глаго́лати, я́ко у́мре. | І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. |
|
27
|
27
|
| Ісу́с же єм єго́ за ру́ку, воздви́же єго́; і воста́. | Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. |
|
28
|
28
|
| І вше́дшу Єму́ в дом, ученици́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? | Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? |
|
29
|
29
|
| І рече́ їм: сей род нічи́мже мо́жеть ізи́ти, то́кмо моли́твою і посто́м. | І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. |
|
30
|
30
|
| І отту́ду ізше́дше, ідя́ху сквозі́ Галіле́ю; і не хотя́ше, да кто уві́сть. | Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. |
|
31
|
31
|
| Уча́ше бо ученики́ Своя́ і глаго́лаше їм, я́ко Син Челові́чеський пре́дан бу́деть в ру́ці челові́чєсті, і убію́ть Єго́; і убіє́н бив, в тре́тій день воскре́снеть. | Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. |
|
32
|
32
|
| Они́ же не разуміва́ху глаго́ла і боя́хуся Єго́ вопроси́ти. | Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 41) І при́йде в Капернау́м; і в дому́ бив, вопроша́ше їх; что на путі́ в себі́ помишля́сте? | Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? |
|
34
|
34
|
| Они́ же молча́ху: друг ко дру́гу бо стяза́шася на путі́, кто [єсть] бо́лій. | Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. |
|
35
|
35
|
| І сід пригласи́ обана́десяте і глаго́ла їм: а́ще кто хо́щеть ста́рій би́ти, да бу́деть всіх ме́нший і всім слуга́. | І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. |
|
36
|
36
|
| І прийм отроча́, поста́ви є посреді́ їх; і об'є́м є, рече́ їм: | І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: |
|
37
|
37
|
| і́же а́ще єди́но такови́х отроча́т при́йметь во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же Мене́ приє́млеть, не Мене́ приє́млеть, но Посла́вшаго М'я. | хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. |
|
38
|
38
|
| Отвіща́ єму́ Іоа́нн, глаго́ля: Учи́телю, ви́діхом ні́коєго і́менем Твої́м ізгоня́ща бі́си, і́же не хо́дить по нас; і возбрани́хом єму́, я́ко не послі́дуєть нам. | Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. |
|
39
|
39
|
| Ісу́с же рече́: не брані́те єму́; нікто́же бо єсть, і́же сотвори́ть си́лу о і́мені Моє́м, і возмо́жеть вско́рі злосло́вити М'я. | Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. |
|
40
|
40
|
| І́же бо ність на ви, по вас єсть. | Бо хто не проти вас, той за вас. |
|
41
|
41
|
| І́же бо а́ще напої́ть ви ча́шею води́ во і́м'я Моє́, я́ко Христо́ви єсте́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́. | І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. |
|
42
|
42
|
| (Зач. 42) І і́же а́ще соблазни́ть єди́наго от ма́лих сих ві́рующих в М'я, до́бріє єсть єму́ па́че, а́ще обліжи́ть ка́мень же́рновний о ви́ї єго́ і вве́ржен бу́деть в мо́ре. | А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. |
|
43
|
43
|
| І а́ще соблажня́єть тя рука́ твоя́, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть бі́днику [без руки́] в живо́т вни́ти, не́же о́бі ру́ці іму́щу вни́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий, | І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, |
|
44
|
44
|
| іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
45
|
45
|
| І а́ще нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть вни́ти в живо́т хро́му, не́же дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий, | І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, |
|
46
|
46
|
| іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
47
|
47
|
| І а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, істкни́ є: до́бріє ті єсть со єди́нім о́ком вни́ти в Ца́рствіє Бо́жиє, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную, | І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, |
|
48
|
48
|
| іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
49
|
49
|
| Всяк бо огне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва со́лію осоли́ться. | Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. |
|
50
|
50
|
| Добро́ соль: а́ще же соль не слана́ бу́деть, чим осоли́ться? Імі́йте соль в себі́, і мир імі́йте между́ собо́ю. | Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. |
