|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. | |
|
2
|
|
| І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. | |
|
3
|
|
| Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. | |
|
4
|
|
| І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. | |
|
5
|
|
| При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. | |
|
6
|
|
| Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. | |
|
7
|
|
| І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! | |
|
8
|
|
| І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. | |
|
9
|
|
| Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | |
|
10
|
|
| І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. | |
|
11
|
|
| І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? | |
|
12
|
|
| Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. | |
|
13
|
|
| Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. | |
|
14
|
|
| Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. | |
|
15
|
|
| І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. | |
|
16
|
|
| Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? | |
|
17
|
|
| Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. | |
|
18
|
|
| Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. | |
|
19
|
|
| Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. | |
|
20
|
|
| І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. | |
|
21
|
|
| Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; | |
|
22
|
|
| багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. | |
|
23
|
|
| Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. | |
|
24
|
|
| І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. | |
|
25
|
|
| Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. | |
|
26
|
|
| І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. | |
|
27
|
|
| Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. | |
|
28
|
|
| Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? | |
|
29
|
|
| І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. | |
|
30
|
|
| Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. | |
|
31
|
|
| Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. | |
|
32
|
|
| Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. | |
|
33
|
|
| Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? | |
|
34
|
|
| Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. | |
|
35
|
|
| І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. | |
|
36
|
|
| І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: | |
|
37
|
|
| хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. | |
|
38
|
|
| Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. | |
|
39
|
|
| Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. | |
|
40
|
|
| Бо хто не проти вас, той за вас. | |
|
41
|
|
| І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. | |
|
42
|
|
| А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. | |
|
43
|
|
| І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, | |
|
44
|
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | |
|
45
|
|
| І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, | |
|
46
|
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | |
|
47
|
|
| І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, | |
|
48
|
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | |
|
49
|
|
| Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. | |
|
50
|
|
| Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. |
