|
Книга Притч Соломонових
|
Притчи соло'мони
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
При́тчі Соломо́на, си́на Дави́дова, і́же ца́рствова во Ізра́їлі,
|
При'тча соло'мона сн~а двDа и^же црsтвова въ і^ил~ьтњх#”
|
|
2
|
2
|
|
позна́ти прему́дрость і наказа́ніє і уразумі́ти словеса́ му́дрости,
|
разђмњти прмDрость и^ накаꙁа'нїе” раꙁђмњти же словеса` мђ'дростїи”
|
|
3
|
3
|
|
прия́ти же ізви́тія слове́с і разріше́нія гада́ній, уразумі́ти же пра́вду і́стинную і суд ісправля́ти;
|
Прїа'ти же и^ꙁви'тїе словесъ, и^ разреше'нїе гада'нїи” Раꙁђмњти же пра'вдђ и^ и^стиннђ, и^ сђ'дъ и^справля'ти”
|
|
4
|
4
|
|
да дасть незло́бивим кова́рство, отроча́ті же ю́ну чу́вство же і смисл.
|
да да'стъ неꙁло'бивымъ хђдож#ство” ѓ%трокђ же ю'нђ, чю'в#ствїе, и^ прмDрость”
|
|
5
|
5
|
|
Сих бо послу́шав, му́дрий прему́дріє бу́деть, а разу́мний строї́тельство стя́жеть;
|
сего послђшавъ мђ'дрыи, премђдрње бђ'детъ” А^ раꙁђ'мныи, строи'телство стя'житъ”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
Глава 22
|
Глvа, к~в”
|
|
1
|
1
|
|
Лу́чше і́м'я до́броє, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра́ і зла́та благода́ть блага́я.
|
И$зволенњ'иши же е^сть и^мя добро, неже бога'тъство мно'го, и^ лђче сребра и^ ꙁлаᲄа блгDть бл~га.
|
|
2
|
2
|
|
Бога́т і нищ сріто́ста друг дру́га, обої́х же Госпо́дь сотвори́.
|
бога'тъ и^ ниu срњто'ста дрђгъ дрђга, ѓ%ба же е^сть г~ь сътворилъ.
|
|
3
|
3
|
|
Худо́г, ви́дів лука́ваго му́чима крі́пко, сам наказу́ється; безу́мнії же мимоше́дше отщети́шася.
|
хђдо'гъ ви'дњвъ лђка'ваго въ мђкахᲆ крњпко самъ накаꙁђется, беꙁђмнїи же мимошеDше ѓ^т#щети'шася”
|
|
4
|
4
|
|
Род прему́дрости страх Госпо́день, і бога́тство і сла́ва і живо́т.
|
ро'дъ премђдрости бо'яꙁнь гн~я, и^ бога'т#ствїе и^ сла'ва живо'тъ.
|
|
5
|
5
|
|
Волчці́ і сі́ті на путе́х стро́потних, храня́й же свою́ ду́шу ізбіжи́ть їх.
|
влъчецъ и^ сњть на пђтехъ стропо'тныхъ, храня'и же свою дш~ђ и^ꙁбњжи'тъ эT нихъ.
|
|
6
|
6
|
|
Бога́тії убо́гими і́муть облада́ти,
|
бога'тїи ё^богими ѓ^блада'ю^тъ,
|
|
7
|
7
|
|
і раби́ свої́м господе́м взайм даду́ть.
|
и^ раби` гм~ъ длъгъ эTдаю'тъ
|
|
8
|
8
|
|
Сі́явий зла́я по́жнеть зла́я, я́зву же діл свої́х соверши́ть.
|
сњ'явыи ꙁлое пожнетᲆ ꙁлое, ранђ же дњлы свои'ми съвръшитъ.
|
|
9
|
9
|
|
Му́жа ти́ха і дая́теля лю́бить Госпо́дь, суєту́ же діл єго́ сконча́єть.
|
мђ'жа ти'ха да'теля лю'биT г~ь, сђ'етныX же дњлъ е^го не въспомянеT.
|
|
10
|
10
|
|
Ми́луяй ни́щаго сам препита́ється; от свої́х бо хлі́бов даде́ убо́гому. Побі́ду і честь устроя́єть дая́й да́ри, оба́че ду́шу погубля́єть стяжа́вших.
|
ми'лђяй же ни'щаго са'м ся препита'етъ, свои б^о хлњбъ пода'сть ё^бо'гомђ” Побњжденїе и^ честь престрая'етъ даяи да'ры, дш~ђ же погђбля'етъ притяжа'ныхъ ради.
|
|
Глава 30
|
Глvа, л~”
|
|
1
|
1
|
|
Сія́ глаго́леть муж ві́рующим Бо́гові, і почива́ю:
|
словеса` събира'юща, сн~ђ и^зъблева'ющђ” Сїя же гл~етᲆ мђж# вњ'рђющиM бв~и. и^ не преста'ю,
|
|
2
|
2
|
|
безу́мніє бо єсьм от всіх челові́к, і ра́зума челові́чеськаго ність во мні;
|
беꙁђмнњи б^о е^смь эT всXњ чл~къ, и^ мђдрости чл~ческїя нњсть во мнњ”
|
|
3
|
3
|
|
Бог же научи́ м'я прему́дрости, і ра́зум святи́х уразумі́х.
|
Бг~ъ же наё^чи м^я премђдрости, и^ ра'зMђ ст~ыX раꙁђмXњ”
|
|
4
|
4
|
|
Кто взи́де на не́бо і сни́де? кто собра́ ві́три в ні́дра? кто возврати́ во́ду в ри́зу? кто обдержа́ вся конці́ землі́? ко́є і́м'я єго́? іли́ ко́є і́м'я си́ну єго́, да разумі́єши?
|
кт^о в#ꙁы'иде на' нб~о и^ сниде. кт^о събра вњтры въ надра. кт^о въꙁврати во'дђ въ ри'ꙁђ. кт^о ё^дръжа конецъ весь ꙁемли. кое и^мя е^го, и^ кое и^мя ча'домъ е^го да разђмњю.
|
|
5
|
5
|
|
Вся бо словеса́ Бо́жія раздеже́на; защища́єть же Сам благогові́ющих Єму́.
|
вся б^о словеса бж~їя ражDеже'на, ꙁащищаеT же самъ боја%щаяся е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Не приложи́ ко словесе́м Єго́, да не обличи́ть Тя, і лож бу́деши.
|
Не приложи'ся словесемъ е^го, да не ѓ^бличиT т^я и^ ло'жь бђдеши”
|
|
7
|
7
|
|
Дво́є прошу́ у Тебе́, не отими́ от мене́ благода́ті пре́жде уме́ртвія моєго́:
|
двое прошђ ё^ тебе не эTи^ми эT мене блгDти прежDе ё^мертвїя мое^го.
|
|
8
|
8
|
|
су́єтно сло́во і ло́жно дале́че от мене́ сотвори́, бога́тства же і нищети́ не даждь мі; устро́й же мі потре́бная і самодово́льная,
|
сђетно сло'во и^ ложно дале'че мене сътвори” Бога'тьства и^ нищеты не да'и же м^и, съчета'и же м^и потре'бная и^ само дово'лная”
|
|
9
|
9
|
|
да не наси́щся лож бу́ду і реку́: кто м'я ви́дить? іли́ обнища́в укра́ду і клену́ся і́менем Бо́жиїм.
|
да не насыщся ло'жь бђ'дђ, и^ рекђ кт^о м^я ви'диT. и^ли ѓ^бнища'вᲆ ё^кра'дђ, и^ кленђся въ и^мя гн~е”
|
|
Глава 31
|
Глvа, л~а”
|
|
1
|
1
|
|
Моя́ словеса́ реко́шася от Бо́га, царе́во проро́чество, єго́же наказа́ ма́ти єго́;
|
Моя словеса гл~ются эT б~а, цр~ево пррoчество е^гоже накаꙁа мт~и е^го”
|
|
2
|
2
|
|
что, ча́до, (*соблюде́ши,) что річе́ніє Бо́жиє? перворо́дне, тебі́ глаго́лю, си́не: что, ча́до моєго́ чре́ва? что, ча́до мої́х моли́тв?
|
Чт^о ча'до съблюде'ши рече'нїе бж~їе, прьворо'дне тебњ гл~ю сн~е. чт^о ча'до мое^го чрњва, чт^о ча'до моиX мл~твъ.
|
|
3
|
3
|
|
Не даждь жена́м твоєго́ бога́тства і твоєго́ ума́ і житія́ в послі́дній сові́т.
|
не да'ждь женњ свое^го богаTства, и^ твое^го ё^ма и^ жи'тїя, и^ послњди совњта.
|
|
4
|
4
|
|
С сові́том все твори́, с сові́том пий вино́; си́льнії гнівли́ві суть, вина́ да не пію́ть,
|
съ совњтомъ вс^е твори, съ совњтомъ пїи вино” си'лнїи гнњвли сђть вина` да не пїюT,
|
|
5
|
5
|
|
да напи́вшеся не забу́дуть му́дрости і пра́во суди́ти немощни́м не возмо́гуть.
|
да не напи'вшеся ꙁабђдTђ мђдрости, и^ пра'во сђдити не'мощнымᲆ не възмо'гTђ”
|
|
6
|
6
|
|
Даді́те сике́ра су́щим в печа́лех і вино́ пи́ти су́щим в болі́знех,
|
да'ите слаDкое питїе не'мощ#ныM и^ вино пи'ти сђщимъ въ печалеX,
|
|
7
|
7
|
|
да забу́дуть убоже́ства і болі́зней не воспом'я́нуть ктому́.
|
да ꙁабђдђтъ ё^божїе, и^ стрsти не въспомянђтъ ктомђ”
|
|
8
|
8
|
|
Си́не, отверза́й уста́ твоя́ сло́ву Бо́жию і суди́ вся здра́во;
|
Сн~е эTвръꙁи ё^ста своя` словесе'мъ бж~їиM и^ сђди всњмъ здра'во.
|
|
9
|
9
|
|
отверза́й уста́ твоя́ і суди́ пра́ведно, разсужда́й же убо́га і не́мощна.
|
эTвръꙁи ё^ста` твоя и^ сђди пра'ведне, и^ расђжда'и ё^бо'га и^ не'мощна.
|
|
10
|
10
|
|
Жену́ до́блю кто обря́щеть, дража́йші єсть ка́менія многоці́ннаго такова́я;
|
женђ` до'блю кт^о ѓ^бря'щетъ, дража'иши е^сть ка'менїя мно'гоцњнна такова'я,
|
|
11
|
11
|
|
дерза́єть на ню се́рдце му́жа єя́; такова́я до́брих кори́стей не лиши́ться;
|
дрьза'етъ на ню срDце мђж'а е^я`” таковая б^о до'брыхъ коры'стеи не лиши'тся.
|
|
12
|
12
|
|
ді́лаєть бо му́жу своєму́ блага́я во все житіє́;
|
дњлаетъ б^о мђж'ђ свое^мђ вс^е бл~го жи'тїе,
|
|
13
|
13
|
|
обрі́тши во́лну і лен, сотвори́ благопотре́бноє рука́ма свої́ма.
|
ѓ^брњтша во'лнђ и^ ле'нъ сътвори бл~гопотре'бно рђка'ма свои^ма”
|
|
14
|
14
|
|
Бисть, я́ко кора́бль ку́плю ді́я, іздале́ча собира́єть себі́ бога́тство;
|
Бы'сть ја%ко и^ кора'бль кђплю дњ'ющъ, и^здале'ча събира'етъ себњ бога'тьство.
|
|
15
|
15
|
|
і востае́ть із но́щі, і даде́ бра́шна до́му і діла́ раби́ням.
|
и^ въста'етᲆ и^ꙁ нощи и^ дасть бра'шна до'мђ, и^ дњ'ла рабы'нямъ”
|
|
16
|
16
|
|
Узрі́вши село́ купи́, от плодо́в же рук свої́х насади́ стяжа́ніє.
|
Ви'дњвше же тяжа'нїе кђпова'ше, эT пло'да рђ'кђ свое^ю насадиT тяжа'нїе.
|
|
17
|
17
|
|
Препоя́савши крі́пко чре́сла своя́, утверди́ть ми́шці своя́ на ді́ло,
|
препояса'вши крњпко чре'сла своя, ё^тверди'тъ мы'шци свои на дњ'ло.
|
|
18
|
18
|
|
і вкуси́, я́ко добро́ єсть ді́лати, і не угаса́єть світи́льник єя́ всю нощ.
|
и^ вкђси ја%ко добро е^сть дњлати, и^ не ё^гаса'етъ свњти'лниk е^я` всю но'щь”
|
|
19
|
19
|
|
Ла́кти своя́ простира́єть на поле́зная, ру́ці же свої́ утвержда́єть на вретено́,
|
Ла'кти своя простира'етъ на полеꙁная, рђцњ же свои ё^твержа'етъ на вретено.
|
|
20
|
20
|
|
і ру́ці свої́ отверза́єть убо́гому, длань же простре́ ни́щу.
|
и^ рђцњ свои эTвръꙁа'етъ ё^бо'гђ, плоD же простретъ ни'щђ.
|
|
21
|
21
|
|
Не пече́ться о су́щих в дому́ муж єя́, єгда́ гді заме́длить, всі бо у нея́ оді́яні суть.
|
не пече'тся ѓ^ домђ` свое^мъ мђ'жъ е^я`, е^гда` где ꙁамеDлиT. вси б^о ё^ нея ѓ^дњни сђть,
|
|
22
|
22
|
|
Сугу́ба одія́нія сотвори́ му́жу своєму́, от виссо́на же і порфи́ри себі́ одія́нія.
|
сђгђ'ба ѓ^дњя'нїя сътвори мђж'ђ свое^мђ, эT виссо'на же и^ порфи'ры себњ ѓ^дња'нїа.
|
|
23
|
23
|
|
Сла́вен бива́єть во враті́х муж єя́, внегда́ а́ще ся́деть в со́нмищі со старі́йшини жи́тельми землі́.
|
в#зо'ренъ быва'етъ въ вра'тњхъ мђж'ь е^я`, внегда же а^ще сядетъ вᲆ со'нмищи съ ста'рцы жители ꙁемля`”
|
|
24
|
24
|
|
Плащани́ці сотвори́ і продаде́ Фінікі́аном, опоя́санія же Ханане́йом.
|
ѓ^по'ны сътвори и^ эTда'сть въ кђплю финикїаномъ, ѓ^поја^са'нїя же хананњаномъ.
|
|
25
|
25
|
|
Уста́ своя́ отве́рзе внима́тельно і зако́нно і чин запові́да язи́ку своєму́.
|
ё^ста же своя эTврьꙁе смы'сленно и^ ꙁако'нно, и^ чи'нᲆ нарекова ја^ꙁы'комъ свои^мъ.
|
|
26
|
26
|
|
Крі́постію і лі́потою облече́ся, і возвесели́ся во дні послі́днія.
|
крњ'постїю и^ лњпото'ю ѓ^блече'ся, и^ весели'ся въ дн~и послњднїя”
|
|
27
|
27
|
|
Ті́сни стезі́ до́му єя́, бра́шна же лі́ностнаго не яде́.
|
Тњсны стезя до'мђ е^я`, ꙁане` бра'шна лњностива не снњсть. и^ ё^ста своя эTвръꙁе смы'слено и^ ꙁако'нно,
|
|
28
|
28
|
|
Уста́ своя́ отве́рзе му́дро і зако́нно.
|
млsтыня же е^я въꙁDви'гнђ чада е^я` и^ ѓ^богатњша, и^ мђжъ е^я` похвали ю&”
|
|
29
|
29
|
|
Ми́лостиня же єя́ возста́ви ча́да єя́, і обогати́шася; і муж єя́ похвали́ ю;
|
Мно'ги дще'ря стяжа'ша бога'тьство, мно'ги сътвори'ша си'лная. ты же преспњя'и превъꙁнесеся наD всњми.
|
|
30
|
30
|
|
мно́гі дще́рі стяжа́ша бога́тство, мно́гі сотвори́ша си́лу; ти же предуспі́ла і превознесла́ся єси́ над всі́ми;
|
лжа ё^гожде'нїя и^ сђетны доброты же'ньски нsњ въ тебᲇ. жена б^о раꙁђмна блажена е^сть, боја%ꙁнь же гн~ю сїя да хва'литъ.
|
|
31
|
31
|
|
ло́жнаго угожде́нія і су́єтния добро́ти же́нськия ність в тебі́; жена́ бо разу́мная благослове́нна єсть; страх же Госпо́день сія́ да хва́лить.
|
дади'те е'и эT пло'да ё^сте'нъ е^я`, и^ да хва'лится въ вра'тXњ мђжъ е^я`”
|
|
32
|
|
|
Даді́те єй от плодо́в усте́н єя́, і да хвали́м бу́деть во враті́х муж єя́.
|