При́тчі Соломо́на, си́на Дави́дова, і́же ца́рствова во Ізра́їлі,

Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,

позна́ти прему́дрость і наказа́ніє і уразумі́ти словеса́ му́дрости,

щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;

прия́ти же ізви́тія слове́с і разріше́нія гада́ній, уразумі́ти же пра́вду і́стинную і суд ісправля́ти;

засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;

да дасть незло́бивим кова́рство, отроча́ті же ю́ну чу́вство же і смисл.

простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;

Сих бо послу́шав, му́дрий прему́дріє бу́деть, а разу́мний строї́тельство стя́жеть;

послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;

Лу́чше і́м'я до́броє, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра́ і зла́та благода́ть блага́я.

Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.

Бога́т і нищ сріто́ста друг дру́га, обої́х же Госпо́дь сотвори́.

Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.

Худо́г, ви́дів лука́ваго му́чима крі́пко, сам наказу́ється; безу́мнії же мимоше́дше отщети́шася.

Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.

Род прему́дрости страх Госпо́день, і бога́тство і сла́ва і живо́т.

За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.

Волчці́ і сі́ті на путе́х стро́потних, храня́й же свою́ ду́шу ізбіжи́ть їх.

Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.

Бога́тії убо́гими і́муть облада́ти,

Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.

і раби́ свої́м господе́м взайм даду́ть.

Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.

Сі́явий зла́я по́жнеть зла́я, я́зву же діл свої́х соверши́ть.

Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]

Му́жа ти́ха і дая́теля лю́бить Госпо́дь, суєту́ же діл єго́ сконча́єть.

Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]

Ми́луяй ни́щаго сам препита́ється; от свої́х бо хлі́бов даде́ убо́гому. Побі́ду і честь устроя́єть дая́й да́ри, оба́че ду́шу погубля́єть стяжа́вших.

Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка.

Сія́ глаго́леть муж ві́рующим Бо́гові, і почива́ю:

Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:

безу́мніє бо єсьм от всіх челові́к, і ра́зума челові́чеськаго ність во мні;

справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,

Бог же научи́ м'я прему́дрости, і ра́зум святи́х уразумі́х.

і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.

Кто взи́де на не́бо і сни́де? кто собра́ ві́три в ні́дра? кто возврати́ во́ду в ри́зу? кто обдержа́ вся конці́ землі́? ко́є і́м'я єго́? іли́ ко́є і́м'я си́ну єго́, да разумі́єши?

Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?

Вся бо словеса́ Бо́жія раздеже́на; защища́єть же Сам благогові́ющих Єму́.

Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього.

Не приложи́ ко словесе́м Єго́, да не обличи́ть Тя, і лож бу́деши.

Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.

Дво́є прошу́ у Тебе́, не отими́ от мене́ благода́ті пре́жде уме́ртвія моєго́:

Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:

су́єтно сло́во і ло́жно дале́че от мене́ сотвори́, бога́тства же і нищети́ не даждь мі; устро́й же мі потре́бная і самодово́льная,

суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,

да не наси́щся лож бу́ду і реку́: кто м'я ви́дить? іли́ обнища́в укра́ду і клену́ся і́менем Бо́жиїм.

щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.