При́тчі Соломо́на, си́на Дави́дова, і́же ца́рствова во Ізра́їлі,

Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,

позна́ти прему́дрость і наказа́ніє і уразумі́ти словеса́ му́дрости,

щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;

прия́ти же ізви́тія слове́с і разріше́нія гада́ній, уразумі́ти же пра́вду і́стинную і суд ісправля́ти;

засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;

да дасть незло́бивим кова́рство, отроча́ті же ю́ну чу́вство же і смисл.

простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;

Сих бо послу́шав, му́дрий прему́дріє бу́деть, а разу́мний строї́тельство стя́жеть;

послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;

Лу́чше і́м'я до́броє, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра́ і зла́та благода́ть блага́я.

Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.

Бога́т і нищ сріто́ста друг дру́га, обої́х же Госпо́дь сотвори́.

Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.

Худо́г, ви́дів лука́ваго му́чима крі́пко, сам наказу́ється; безу́мнії же мимоше́дше отщети́шася.

Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.

Род прему́дрости страх Госпо́день, і бога́тство і сла́ва і живо́т.

За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.

Волчці́ і сі́ті на путе́х стро́потних, храня́й же свою́ ду́шу ізбіжи́ть їх.

Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.

Бога́тії убо́гими і́муть облада́ти,

Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.

і раби́ свої́м господе́м взайм даду́ть.

Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.

Сі́явий зла́я по́жнеть зла́я, я́зву же діл свої́х соверши́ть.

Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]

Му́жа ти́ха і дая́теля лю́бить Госпо́дь, суєту́ же діл єго́ сконча́єть.

Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]

Ми́луяй ни́щаго сам препита́ється; от свої́х бо хлі́бов даде́ убо́гому. Побі́ду і честь устроя́єть дая́й да́ри, оба́че ду́шу погубля́єть стяжа́вших.

Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка.