|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Глаг0лю же: въ є3ли1ко врeмz наслёдникъ млaдъ є4сть, ничи1мже лyчшій є4сть рабA, госп0дь сhй всёхъ: | Ще скажу: доки спадкоємець — дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього‚ |
|
2
|
2
|
| но под8 повели1тєли и3 прист†вники є4сть дaже до нар0ка џтча. | а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку. |
|
3
|
3
|
| Тaкожде и3 мы2, є3гдA бёхомъ млaди, под8 стіхjами бёхомъ мjра порабощeни: | Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу; |
|
4
|
4
|
| (За? ©f7.) Е#гдa же пріи1де кончи1на лёта, послA бGъ сн7а своего2 є3динор0днаго, раждaемаго t жены2, бывaема под8 зак0номъ, | коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, |
|
5
|
5
|
| да подзакHнныz и3скyпитъ, да всыновлeніе воспріи1мемъ. | щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. |
|
6
|
6
|
| И# понeже є3стE сн7ове, послA бGъ д¦а сн7а своегw2 въ сердцA вaша, вопію1ща: ѓвва џ§е. | А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!» |
|
7
|
7
|
| Тёмже ўжE нёси рaбъ, но сhнъ: ѓще ли же сhнъ, и3 наслёдникъ б9ій ї}съ хrт0мъ. | Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа. |
|
8
|
8
|
| (За? ©‹.) Но тогдA ќбw не вёдуще бGа, служи1сте не по є3стествY сyщымъ б0гwмъ: | Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги. |
|
9
|
9
|
| нн7э же, познaвше бGа, пaче же познaни бhвше t бGа, кaкw возвращaетесz пaки на немощны6z и3 худhz стіхjи, и5мже пaки свhше [вспsть] служи1ти х0щете; | Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм? |
|
10
|
10
|
| дни6 смотрsете, и3 мцcы, и3 временA, и3 лBта. | Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки. |
|
11
|
11
|
| Бою1сz њ вaсъ, є3дA кaкw всyе труди1хсz въ вaсъ. | Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас. |
|
12
|
12
|
| Бyдите ћкоже ѓзъ, занE и3 ѓзъ, ћкоже вы2: брaтіе, молю2 вы2. Ничи1мже менE њби1дэсте: | Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене. |
|
13
|
13
|
| вёсте же, ћкw за нeмощь пл0ти благовэсти1хъ вaмъ пeрвэе: | Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз, |
|
14
|
14
|
| и3 и3скушeніz моегw2, є4же во пл0ти моeй, не ўничижи1сте, ни њплевaсте, но ћкоже ѓгGла б9іz пріsсте мS, ћкw хrтA ї}са. | але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса. |
|
15
|
15
|
| К0е u5бо бsше бlжeнство вaше; Свидётелствую бо вaмъ, ћкw, ѓще бы бhло м0щно, nчесA в†ша и3звертёвше дaли бhсте ми2. | Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені. |
|
16
|
16
|
| Тёмже врaгъ вaмъ бhхъ, и4стину вaмъ глаг0лz; | Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи істину? |
|
17
|
17
|
| Ревнyютъ по вaсъ не д0брэ, но tлучи1ти вaсъ хотsтъ, да и5мъ ревнyете. | Пильнують про вас нещиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них. |
|
18
|
18
|
| Добр0 же, є4же ревновaти всегдA въ д0брэмъ, и3 не т0чію внегдA приходи1ти ми2 къ вaмъ. | Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас. |
|
19
|
19
|
| Ч†дца мо‰, и4миже пaки болёзную, д0ндеже воwбрази1тсz хrт0съ въ вaсъ: | Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос! |
|
20
|
20
|
| хотёлъ же бhхъ пріити2 къ вaмъ нн7э и3 и3змэни1ти глaсъ м0й, ћкw не домышлsюсz њ вaсъ. | Хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я не розумію вас. |
|
21
|
21
|
| Глаг0лите ми2, и5же под8 зак0номъ х0щете бhти: зак0на ли не слyшаете; | Скажіть же мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону? |
|
22
|
22
|
| (За?.) Пи1сано бо є4сть, ћкw ґвраaмъ двA сы6на и3мЁ: є3ди1наго t рабы2, ґ другaго t своб0дныz. | Бо написано: «Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної». |
|
23
|
23
|
| Но и4же t рабы2, по пл0ти роди1сz: ґ и4же t своб0дныz, по њбэтовaнію. | Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної‚ — за обітницею. |
|
24
|
24
|
| Я%же сyть и3носказaєма: сі‰ бо є3стA двA завBта: є3ди1нъ ќбw t горы2 сінaйскіz, въ раб0ту раждazй, и4же є4сть ґгaрь: | У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар, |
|
25
|
25
|
| ґгaрь бо, сінA горA є4сть во ґравjи, прилагaетсz же нн7эшнему їеrли1му, раб0таетъ же съ ч†ды свои1ми: | бо Агар означає гору Синай в Аравії і відповідає нинішньому Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабствi; |
|
26
|
26
|
| ґ вhшній їеrли1мъ своб0дь є4сть, и4же є4сть мaти всBмъ нaмъ. | а вишній Єрусалим — вільний: він мати всім нам. |
|
27
|
27
|
| Пи1сано бо є4сть: возвесели1сz, непл0ды, не раждaющаz: раст0ргни и3 возопи2, неболsщаz: ћкw мнHга ч†да пустhz пaче, нeжели и3мyщіz мyжа. | Бо написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка». |
|
28
|
28
|
| (За? ©№‹.) Мh же, брaтіе, по їсаaку њбэтовaніz ч†да є3смы2. | Ми, браття, діти обітниці за Ісааком. |
|
29
|
29
|
| Но ћкоже тогдA по пл0ти роди1выйсz гонsше дух0внаго, тaкw и3 нн7э. | Але як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині. |
|
30
|
30
|
| Но что2 глаг0летъ писaніе; И#зжени2 рабY и3 сhна є3S, не и4мать бо наслёдовати сhнъ рабhнинъ съ сhномъ своб0дныz. | Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної». |
|
31
|
31
|
| Тёмже, брaтіе, нёсмы рабы6нина ч†да, но своб0дныz. | Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
